НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Осадчук Володимир Ілліч

УДК 338.12.633.854.8:665.347.8

КОН’ЮНКТУРА РИНКУ НАСІННЯ СОНЯШНИКУ

ТА ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН, Заслужений діяч

науки і техніки України

Галушко Валерій Павлович, Національний аграрний університет, директор ННІ бізнесу НАУ

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Онищенко Олексій Мусійович, Інститут економіки НАН України, головний науковий співробітник

відділу економічних відносин в АПК

кандидат економічних наук, доцент

Кучер Валентина Василівна, Подільська державна аграрно-технічна академія, доцент кафедри менеджменту і маркетингу

Провідна установа – | Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України,

кафедра аграрного менеджменту і права, м. Тернопіль

Захист відбудеться “23” січня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41.

Автореферат розісланий “17” грудня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Агропромисловий комплекс є одним із найбільших секторів економіки України, який значною мірою визначає соціально-економічний стан суспільства та продовольчу безпеку країни. Тут формується основна частина продовольчих ресурсів, що має вирішальне значення для розвитку внутрішнього і зовнішнього ринків, поліпшення життєвого рівня суспільства. Розвиток аграрного сектору економіки вимагає злагодженого функціонування ринкових механізмів, створення необхідної інфраструктури ринку, яка б слідкувала за змінами кон’юнктури ринку, інформувала про це товаровиробників та визначала конкурентоспроможність їх продукції. Процес реформування сільськогосподарських підприємств, введення приватної власності на землю та засоби виробництва вимагає від сільськогосподарських підприємств створення оптимального процесу виробництва та збалансованого використання їх землі та майна з метою отримання прибутку. Становлення кон’юнктури ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки займає одне із провідних місць в економіці України та розвитку олійножирового підкомплексу, оскільки за час лібералізації торгівлі встановлено їх високу ліквідність не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринках. Збільшення прибутку завдяки вирощуванню монокультур, серед яких соняшник, дає можливість за короткий термін значно розширити їх посівні площі і збільшити обсяг його виробництва. Обмеженість протекціонізму переробної галузі призвела до масового вивозу олійної сировини за межі України, хоча в Україні існують усі можливості, без застосування екстенсивних методів господарювання, забезпечити переробку всього насіння соняшнику і залишитись провідним виробником. Для цього потрібно постійно вивчати світову та національну кон’юнктуру ринків, фактори що впливають на її зміну, створити сприятливий інвестиційний клімат, використовувати і пристосовувати до існуючих умов світовий досвід регулювання ринку соняшнику та продуктів його переробки.

Вагомий внесок в дослідження питань теорії та практики здійснення ринкових реформ в агропромисловому комплексі, формування кон’юнктури ринків сільськогосподарської продукції, розвитку зовнішньоекономічних відносин зробили як зарубіжні вчені та фахівці: С. Брю, А. Вагнер, М. Кондратьєв, Ф. Котлер, Ф. Лассаль, Ф. Левшин, К. Льюіс, К. Макконел, А. Маршал, С. Нікітін, Ф. Пископпель, М. Портер, В. Репке, А. Родбертус, П. Самуельсон та інші, так і вітчизняні: Ю.Д. Білик, В.П. Галушко, Б.В. Губський, О.Д. Гудзинський, Й.С. Завадський, С.М. Кваша, Г.Н. Клименко, В.В. Кучер, П.А. Лайко, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, П.Т. Саблук, М.І. Туган-Барановський, Л.М. Худолій, Б.Й. Пасхавер, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин та інші.

Однак, незважаючи на численні наукові розробки, проблема аналізу теоретичного і методичного характеру функціонування організаційно-економічного механізму сільськогосподарських та переробних підприємств в ринкових умовах не отримала системного розв’язання, зокрема визначення поведінки підприємств при кон’юнктурних змінах на ринку, формування інфраструктури ринку та попиту на продукцію підприємств та інше. Все це зумовило вибір теми, мету, задачі та структуру дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям досліджень є складовою частиною наукових розробок кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності Національного аграрного університету з теми “Кон’юнктура ринку сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0196U013091), що виконуються в рамках державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” на замовлення Кабінету Міністрів України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є наукова розробка й обгрунтування теоретичних і методологічних основ процесу формування організаційно-економічного механізму розвитку кон’юнктури ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки, а також відповідних практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Для досягнення мети наукового дослідження в дисертації були поставлені такі основні задачі:

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є процес формування зовнішньої і внутрішньої кон’юнктури ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки, механізм інтеграції виробників продукції олійножирового підкомплексу на міжнародні товарні ринки. Поглиблені дослідження здійснені на базі матеріалів сільськогосподарських підприємств різних областей України та окремих країн світу.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань комплексної оцінки кон’юнктури ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою проведених в дисертації досліджень стали основні положення теорії кон’юнктури ринку, маркетингу, менеджменту. Із спеціальних методів дослідження в дисертації використані: абстрактно-логічний, монографічний, експерименталь-ний, розрахунково-конструктивний, економіко-статистичний із застосуванням аналітичних групувань, економіко-математичного моделювання, а також табличний і графічний методи відображення інформації.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є теоретичні та методичні розробки вчених, результати проведених автором наукових досліджень, офіційні статистичні матеріали, звітність виробничої діяльності підприємств АПК України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному розгляді кон’юнктури ринку та визначенні її оптимального рівня, виходу українських підприємств на світові ринки, як повноцінних суб’єктів конкурент-ної боротьби, а також створенні впливового механізму державної підтримки підприємств олійножирового підкомплексу та сукупності стабільних ринково-правових відносин у внутрішньому та зовнішньому середовищах. При виконанні досліджень отримані наступні результати, що містять наукову новизну:

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації методики та методичні підходи дають можливість оцінити кон’юнктуру ринку і визначити її оптимальний рівень, що є одним із основних засобів обгрунтування перспективних обсягів виробництва насіння соняшнику. Реалізація названих пропозицій оптимізації посівних площ, оцінки рівня кон’юнктури ринку дає можливість виробникам сировини, переробним підприємствам, експортерам продукції орієнтуватись на ринках в межах одержаних обсягів виробництва, ціноутворення та каналах збуту продукції.

Ряд пропозицій здобувача впроваджено сільськогосподарськими підприємствами, органами державної влади та галузевими органами управління. Поглиблене вивчення і аналіз поточної кон’юнктури та маркетингової системи збуту на ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки дозволили обґрунтувати економічну доцільність створення сільськогосподарського кооперативу по спільному вирощуванню та реалізації олійної сировини за участю комерційних структур, переробних та сільськогосподарських підприємств в Чернівецькому районі Вінницької області. Пропозиції, розроблені автором з метою поліпшення структури посівних площ та їх оптимізації, прийняті до практичного застосування сільськогосподарськими підприємствами Ульянов-ського району Кіровоградської області.

Теоретичні положення та інформаційно-аналітична база дисертації викорис-товуються в навчальному процесі факультету аграрного менеджменту Національного аграрного університету.

Особистий внесок здобувача. Удосконалено методику оцінки кон’юнктури ринку, проведено аналіз світової та національної кон’юнктури ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки, обгрунтовані теоретичні аспекти методики організаційно-економічного механізму розвитку кон’юнктури ринку. Розроблено модель оптимізації посівних площ і виробництва насіння соняшнику за умови отримання найбільшого прибутку при найменших витратах. Названі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень доповідались та обговорювались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету аграрного менеджменту НАУ (м. Київ, 1997-2001 рр.), Першій всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених в реформуванні аграрного сектору економіки України” (НАУ, м. Київ, березень, 2001 р.) Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (Інститут аграрної економіки, м. Київ, листопад, 2001 р.) та Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі (НАУ, м. Київ, квітень, 2002 р.). Матеріали дисертації розглядалися також на засіданнях кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності Національного аграрного університету.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в трьох наукових статтях у фахових виданнях та у двох публікаціях у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг цих публікацій – 1,7 др. арк.

Обсяг та структура дисертації. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 176 сторінок друкованого тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 188 найменувань. Дисертація містить 12 таблиць, 12 рисунків, 29 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, її дослідження в науковій економічній літературі, сформульовано мету та задачі, вирішення яких забезпечило її досягнення, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, наведено теоретичні і практичні результати дослідження, їх наукова новизна та практичне значення, а також апробація одержаних результатів.

У першому розділі “Проблеми формування науково-методичних основ кон’юнктури ринку сільськогосподарської продукції в Україні” розглядаються існуючі визначення економічної сутності кон’юнктури ринку, елементів та факторів впливу на її коливання, на основі яких зроблена спроба визначити поняття “кон’юнктура ринку сільськогосподарської продукції”.

Остання визначається, як сукупність та взаємодія макро- і мікроекономічних показників, поєднаних з політичними, соціально-економічними, науково-технічними, природно-кліматичними та іншими факторами, що відображають економічний стан та місце на зовнішньому і внутрішньому ринках того чи іншого виду сільськогосподарської продукції за певний період часу.

При аналізі показників виробництва, експорту та імпорту продукції, а також споживання її в межах країни, необхідно враховувати вивчення та регулювання кон’юнктури ринку цієї продукції. Питання, яку продукцію вирощувати на сучасному етапі, вирішується товаровиробниками самостійно. Тобто, господарства віддають основну перевагу вирощуванню тих культур, що мають найвищу вартість реалізації, конкурентоспроможність та відповідний попит на ринку зі сторони переробних підприємств чи зовнішнього ринку.

Сучасні підходи формування ринкового механізму визначаються шляхом регулювання співвідношення попиту і пропозиції, формування параметрів виробництва з урахуванням інтересів і реакції споживача, вільного ціноутво-рення на товари відповідно до витрат виробництва, створення конкурентного середовища між виробниками, розвитку приватної форми власності на предмети виробництва, вільного прийняття рішення в процесі виробництва та просування товарів, забезпечення рівноправних умов при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та проведення державного регулювання через реформування бюджетно-податкової та кредитно-грошової систем.

Ринкова інфраструктура об’єднує систему державних, приватних і громад-ських організацій і установ та технічних засобів, що обслуговують суб’єкти ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію. Всі інституції ринкової інфраструктури разом з іншими державними та приватними суб’єктами оптимізують процес руху грошових коштів і товарів між ними, встановлюють вартісну рівновагу, тобто створюють умови для вільного обміну фінансовими, трудовими, товарними, сировинними, інформаційними, технологічними та інтелектуальними ресурсами.

Ринкова інфраструктура сприяє товаровиробникам сільськогосподарської продукції та підприємствам харчової промисловості отримувати всі необхідні матеріально-технічні засоби і сировину в оптимальні строки, інформувати їх про стан кон’юнктури ринку продукції, забезпечувати її збут та надавати інші послуги. Схематично інфраструктуру ринку олійножирового підкомплексу відображено на рис. 1.

Загальний рівень ефективності галузі доцільно визначати наявністю перехідних запасів, поточним виробництвом продукції, майбутньою ціновою кон’юнктурою, що буде сформована попитом та пропозицією в результаті торгів на товарній біржі, а також державною політикою з урахуванням міжнародних правил торгівлі. Орієнтована на ринок стратегія розвитку інфраструктури повинна забезпечувати: підтримку приватної власності, виконання зобов’язань по контрактах, ліберальний режим ціноутворення, низькі податки, привабливі умови для іноземних інвестицій тощо.

Ефективне просування продукції олійножирового підкомплексу на світовий ринок і підвищення її конкурентоспроможності вимагають здійснення виваженої політики в галузі виробництва і реалізації за такими основними напрямами:

1. У найближчі роки Україна може значно збільшити обсяги виробництва насіння соняшнику, а отже і олії, але для цього необхідно поліпшити технологію вирощування соняшнику, підвищити його врожайність та олійність, зменшити собівартість продукції за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного застосування хімічних препаратів, здійснити технічне переозброєння заводів.

2. Найважливішим чинником підвищення конкурентоспроможності продукції олійножирової промисловості є зниження ціни на олію, що, в свою чергу, вимагає зниження собівартості виробництва соняшнику, технічного переоснащення підприємств і підвищення ефективності виробництва та прове-дення дотаційної цінової політики закупівлі соняшнику у товаровиробників.

3. Оскільки Україна не має достатнього практичного досвіду в галузі міжнародної торгівлі, то для неї проблема поставок олії на світовий ринок є дуже складною і вимагає підвищення кваліфікації кадрів шляхом їх участі у міжнародних виставках, ярмарках, міжнародній біржовій торгівлі.

Рис. 1. Інфраструктура ринку олійних культур в Україні

Крім цього, Україна повинна зберегти існуючі ринки збуту (країни СНД і Прибалтики), а також освоювати нові ринки країн Східної та Центральної Європи, Африки, Азії (Індії, Ірану, Китаю).

4. Для підвищення конкурентоспроможності експорту української олії необхідно також здійснити комплекс технічних заходів, стабілізувати вміст олійної домішки та кислотного числа відповідно до вимог міжнародних стандартів ІSО.

У другому розділі “Аналіз кон’юнктури ринку соняшнику та продуктів його переробки” аналізується світовий та національний стан вирощування соняшнику та виробництва олії і шроту соняшникового, визначені основні елементи формування світової ціни на насіння, олію і шрот, а також вплив її на формування цін на внутрішньому ринку. Проаналізовано можливість та вплив державного втручання у регулювання ринку соняшнику та продуктів його переробки.

В процесі розвитку сільського господарства сформувались спеціалізовані регіони та зони по виробництву зернових, технічних і спеціальних культур. Протягом багатьох років спеціалізовані райони визначають рівень забезпечення потреб населення продуктами харчування та розподілу їх між країнами. Провідними аграрними державами світу була обрана стратегія оптимального розвитку і взаємодії усіх основних факторів інтенсифікації виробництва – біологічних, технологічних, організаційно-економічних, екологічних. Ці держави почали створювати зони гарантованого виробництва зерна, олійних культур, овочів за рахунок розміщення відповідних культур в найсприятливіших для їх вирощування грунтово-кліматичних умовах.

Основна частина вирощуваного соняшнику використовується для вироб-ництва олії та шроту. Вихід олії з очищеного соняшнику становить 43-48 % і шроту – 37-40 відсотків. Переробка насіння соняшнику знаходиться в прямій залежності від валового його виробництва. У загальносвітовому виробництві для виробництва олії в 2001 р. було направлено 18,9 млн. т або 90,4 % його валового збору. Кількість насіння соняшнику, що направляється на переробку, з кожним роком збільшується: у 2000 р. порівняно з 1999 р. на 754,7 тис. т (тобто на 3 %), а в 1999 р. порівняно з 1998 р. – на 905,5 тис. т (тобто на 4 %).

Обсяги світового виробництва соняшнику знаходяться в прямій залежності від державної політики Уряду кожної країни щодо підтримки його виробництва та світової ціни, що склалася протягом минулого сезону. На формування ціни соняшнику впливають розміри його посівних площ в поточному році, рівень урожайності, кінцеві запаси насіння соняшнику та обсяги його споживання в поточному році. Величина коефіцієнту відношення кінцевих запасів до обсягу загального споживання є одним із факторів коливання ціни на соняшник та продукти його переробки.

Цінова політика та обсяги переробки насіння соняшнику відображають цінову кон’юнктуру на олію соняшникову. Слід зазначити, що в собівартості олії вартість сировини становить від 75 до 84 % всіх виробничих витрат. Крім того, на собівартість олії значно впливають витрати на енергоносії та оплату праці. В країнах ЄС вартість переробки соняшнику становить 15-17 доларів США, тоді як в Росії – 18-20 доларів США за 1 т. Якщо країни Європейського Союзу постачають на світовий ринок продукт глибокої переробки, то і вартість його збуту на рівень вища від вартості нерафінованої олії, яка постачається на ринок Аргентиною та країнами Східної Європи.

Наша країна посідає значне місце в світовому виробництві олійних культур, які є джерелом одержання продукції продовольчого і технічного призначення. В Україні вирощуються такі олійні культури: соняшник, ріпак озимий та яровий, соя, гірчиця, рицина, які є основою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів. У загальному обсязі їх виробництва соняшник займає 97 %, а вироблена продукція безпосередньо реалізується на споживчому ринку та використовується у виготовленні широкого асортименту майонезу, маргарину, хлібобулочних, кондитерських, кулінарних виробів, овочевих і рибних консервів та інших видів харчової продукції. Частину олії використовують для виробництва мила, оліфи та інших виробів.

Площі, на яких вирощували соняшник в Україні у 70-і та 80-і роки, становили у середньому 1,6 млн. га на рік. Цей показник був відносно незмінним. Починаючи з 1993 р. посівні площі під соняшником поступово збільшувалися і в 2001 р. досягли 2,4 млн. га, тобто зросли на 66,7 відсотків. Частка соняшнику у загальній площі орних земель зросла за цей період з 6,0 до 10,6 відсотків. Екстенсивне розширення посівних площ соняшнику суттєво вплинуло на зниження рівня його урожайності: з 12,7 в 1993 р. до 9,4 ц/га – в 2001 р. (на 26 %). Розширення площ і одночасне зниження урожайності соняшнику в Україні призвели до того, що обсяг його валового виробництва залишився незмінним.

Актуальним завданням успішного розвитку виробництва є застосування прогресивних технологій вирощування соняшнику, раціоналізація посівних площ, підвищення врожайності. Ефективність виробництва олійних, як і інших сільськогосподарських культур, залежить від рівня цін на внутрішньому та зовнішньому ринках, державної політики щодо підтримки та регулювання внутрішнього ринку.

Досвід показує, що низька ефективність виробництва соняшнику обумовлена незадовільною підтримкою родючості земель, низьким рівнем матеріально-технічного забезпечення, недосконалістю виробничих відносин, слабою матеріальною зацікавленістю працівників у результатах своєї праці. Внутрішній та зовнішній ринки насіння соняшнику насичуються з використанням традиційних каналів його реалізації: вільний продаж торговельним компаніям, продаж масложиркомбінатам для переробки, бартерний обмін, продаж через власні магазини та ларки, видача населенню в рахунок оплати праці, тощо. Протягом останніх років попит на насіння соняшнику зберігається на достатньо високому рівні. Зокрема, на внутрішньому ринку він становить щорічно в межах 2,2-2,3 млн. т. Динаміка використання соняшнику наведена на рис. 2.

Рис. 2. Структура використання насіння соняшнику в Україні

Крім значних обсягів виробництва соняшнику, Україна має достатні виробничі потужності по його переробці. Станом на 1 січня 2001 р., за даними асоціації “Укролієжирпром”, середньорічна потужність переробних підприємств становила 3,36 млн. т, у тому числі потужності екстракційних та пресових заводів – 2,96 млн. т, дрібних олійниць – 0,4 млн. т. В останні роки питома вага виробництва олії потужними підприємствами становила в середньому 80-85 % загального її обсягу і невеликими підприємствами – 15-20 відсотків.

Глибина переробки олії на українських олійноекстракційних підприємствах неоднакова. На 13 підприємствах виробляється лише нерафі-нована олія, яка відрізняється за смаком, запахом та прозорістю, а на 8 – можли-ве виробництво рафінованої дезодорованої олії, яка переважно фасується у відповідну тару.

Загальний попит на олію формується за рахунок споживання безпосередньо населенням, використання її в харчовій промисловості, а також для виробництва мила, оліфи, інших товарів та експорту. Збільшення в Україні обсягу виробництва соняшникової олії у 2000/01 маркетинговому році (МР) на 394 тис. т проти попереднього року зумовлене протекціоністськими заходами держави – забороною вивозу сировини. У 2000 р. споживання соняшникової олії в Україні становило 19,4 кг на душу населення, тобто підвищилося проти 1995-1998 рр. на 5,1 кг (у 1990 р. – 11,6 кг). Збільшення споживання олії спричинене різким зростанням її виробництва. Структура використання олії соняшникової наведена на рис. 3.

Рис. 3. Структура використання олії соняшникової в Україні

Ємність українського ринку олії соняшникової можна оцінити наступним чином: продаж населенню та споживання в системі громадського харчування – 530-550 тис. т; використання в олієжировій, консервній та рибній галузях – 150-170 тис. т; використання для виробництва лаків, фарб, мила та інших матеріалів – 15-20 тис. т. Таким чином, середньорічна потреба у соняшниковій олії, яка б відповідала реальному платоспроможному попиту населення України, становить близько 700-740 тис. т. Отже, маркетингове дослідження ринку олії соняшникової в Україні може здійснюватись на наступних цільових ринках: продовольче споживання олії населенням (490-500 тис. т), державні (бюджетні) організації (30-40 тис. т), промислові підприємства (180-200 тис. т).

Поєднання державного та ринкового регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників повинне досягатись шляхом удосконален-ня та розширення їх державної підтримки; посилення антимонопольного контролю за формуванням цін на матеріально-технічні ресурси і послуги, що надаються сільському господарству; впровадження механізмів забезпечення рівновигід-ності в розподілі доходів усіх учасників процесу виробництва, заготівель, зберігання і переробки та численних посередників при реалізації сільськогос-подарської продукції і продовольчих товарів; державної підтримки доходів товаровиробників через фінансування окремих державних програм; підтримання експорту системою субсидування, удосконалення регулювання імпорту продовольства, цін на окремі види продукції внутрішнього ринку; створення власності на землю та формування власного господаря.

У третьому розділі “Шляхи підвищення ефективності виробництва насіння соняшнику та експортного потенціалу по реалізації продуктів його переробки” проведений аналіз економічної ефективності виробництва соняшнику, визначені методом статистичного групування основні області його вирощування, розраховані оптимальні площі посівів соняшнику з використанням прогресивної технології його вирощування при мінімізації витрат виробництва та максимізації прибутку, а також пошуку шляхів виходу на зовнішній ринок.

Підвищення рівня урожайності соняшнику в значній мірі залежить від раціонального розміщення та оптимальної концентрації посівів соняшнику в районах з найсприятливішими умовами його вирощування. Аналіз рівня ефективності виробництва соняшнику показує, що найбільшого ефекту можна досягти за рахунок підвищення його урожайності в тих господарствах, де під головною олійною культурою зайнято 8-10 % всіх посівних площ.

З метою класифікації областей України за рівнем концентрації посівів та обсягів виробництва соняшнику було застосовано метод кластерного аналізу, що дало можливість виділити ряд класів. Об’єктом дослідження при цьому обрані 24 області України і АР Крим. За результатами багатомірної класифікації було визначено 10 основних областей вирощування соняшнику, а саме: Дніпро-петровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Харківська та Херсонська області, а також АР Крим. Економічні показники цих областей склали 10 блоків оптимізаційної моделі.

Забезпечення найбільшої ефективності вирощування соняшнику на сучасному етапі безпосередньо залежить від правильного вибору сучасних технологій його вирощування. Для вирішення економіко-математичної моделі були визначені показники п’яти різних технологій вирощування соняшнику, що випробувані на практиці та застосовуються або рекомендуються до використання в Україні. До них відносяться наступні технології: традиційна, індустріальна, французька, компанії “Монсанто” та ТОВ “Славія”.

Математична модель багатокритеріальної задачі вибору альтернативних технологій була вирішена за двома критеріями:

1. Максимізації значення величини прибутку, який отримується від виро-щування насіння соняшнику (формула (1)):

де j – види альтернативних технологій;

Рj – прибуток від вирощування і реалізації насіння соняшнику з використанням j-ої технології, грн.;

Хj – посівні площі, що відводяться для вирощування соняшнику за j-ою технологією, га.

2. Мінімізації собівартості вирощування насіння соняшнику (формула (2)):

де j – види альтернативних технологій;

Сj – собівартість насіння соняшнику, вирощеного з використанням j-ої технології, грн./т;

Хj – посівні площі, що відводяться для вирощування соняшнику за j-ою технологією, га.

В результаті рішення економіко-математичної моделі було визначено, що сума витрат на вирощування соняшнику в 10 областях України становитиме 1187,35 млн. грн., а загальна сума можливого прибутку від його вирощування складатиме 729,2 млн. грн. Розрахунки показують, що для досягнення таких результатів необхідно, щоб посівні площі під соняшником в областях України становили (тис. га): Дніпропетровська – 188,3 (X8); Донецька – 148,7 (X13); Запорізька – 169,8 (X18); Кіровоградська – 161,0 (X23); Луганська – 124,7 (X28); Миколаївська – 151,1 (X33); Одеська – 184,8 (X38); Харківська – 175,2 (X43); Херсонська – 154,5 (X48); АР Крим – 74,5 (X3).

На основі вирішення оптимізаційної задачі встановлено, що в досліджу-ваних областях найефективнішою технологією вирощування соняшнику може бути французька, яка за своїми виробничими операціями порівнюється з індустріальною технологією і знайома господарствам України. Оптимальний розмір посівних площ під соняшником у цих областях становитиме близько 1532,5 тис. га, що відповідає агрономічним нормам та сівозмінам і не перевищує науково обгрунтованих розмірів відведення посівів під соняшником, тобто не більше 10 % сільськогосподарських угідь сівозміни.

Проведення повного комплексу робіт по вирощуванню соняшнику за французькою технологією обумовить підвищення його урожайності майже у 2 рази, що дозволить збільшити валові збори насіння соняшнику в 10 областях до 2,8-2,9 млн. т на рік і забезпечити розташовані в цих областях 17 діючих потужних підприємств сировиною, які спроможні переробити близько 95 % насіння соняшнику.

Аналіз практичного досвіду показує, що експорт продукції олійножирового підкомплексу знаходиться в прямій залежності від розвитку його інфра-структури, яка забезпечує просування його продукції до ринку, співвідношення цінової кон’юнктури зовнішнього і внутрішнього ринків, а також відкритості зовнішніх ринків для інших продуктів харчування. Експорт продукції забез-печується завдяки здійсненню зовнішньоекономічної діяльності підприємства, яка регулюється відповідними нормативними документами та міжнародними торговельними положеннями.

Завоювання відповідного місця на зовнішньому ринку, як одного із основних експортерів насіння соняшнику та продуктів його переробки, передбачає запровадження ряду заходів для просування продукції на зовнішній ринок:

1. Приєднання України до Світової організації торгівлі (СОТ) з метою забезпечення режиму найбільшого сприяння торгівлі та доступу на ринки країн-учасниць цієї організації.

2. Інтеграція України в ефективні для виробників та експортерів насіння соняшнику та продуктів його переробки економічні союзи, що сприятиме розвитку вільної торгівлі цими товарами, а також вільному переміщенню капіталу та робочої сили.

3. Забезпечення доступу до інших ринків за рахунок зниження собівартості виробництва продукції олійножирового підкомплексу. Важливим напрямом скорочення виробничих витрат має стати запровадження передових прогресивних технологій вирощування соняшнику та модернізація підприємств переробної галузі, а також здешевлення відповідних елементів інфраструктури ринку.

4. Прийняття участі українських виробників та експортерів продукції олійножирового підкомплексу в міжнародних виставках або поставка пробних партій товару на нові ринки.

5. Вихід на ринки інших країн по підписаним міждержавним угодам на зустрічну поставку продукції олійножирового підкомплексу в обмін на товари, що є бажаними для народного господарства України. Приведення якісних параметрів продукції олійножирового підкомплексу до норм міжнародних стандартів, що дозволить створити конкуренцію серед аналогічних видів продукції.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження стану і розвитку кон’юнктурних відносин на ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні та за кордоном дає змогу зробити наступні висновки, що мають теоретичне і практичне значення:

1. Обсяги світового виробництва соняшнику та продуктів його переробки знаходяться в прямій залежності від державної політики уряду щодо підтримки їх виробництва та світової ціни, що склалася на них протягом минулого сезону. На формування цін соняшнику та продуктів його переробки впливають розміри посівних площ в поточному році, рівень урожайності та його переробки, кінцеві запаси та обсяги їх споживання в поточному році. Величина коефіцієнта відношення кінцевих запасів до обсягу загального споживання є одним із факторів коливання цін насіння соняшнику та продуктів його переробки.

2. Установлено, що Україна є одним з найбільших у світі виробників насіння соняшнику, а в останні роки й олії та шроту за рахунок регулювання державою перерозподілу каналів їх збуту. У середньому за 1996-2001 рр. валовий збір насіння соняшнику в Україні збільшився майже на 465 млн. т або на 17,7 % порівняно з попереднім п’ятирічним періодом, а посівні площі за цей період були розширені на 690,5 млн. га або на 27,7 відсотки. Практика свідчить, що введення експортного мита на вивіз олійної сировини за межі України дозволило сконцентрувати обсяги її надходження на переробні підприємства та збільшити виробництво олії соняшникової у 2000/01 МР порівняно із 1999/2000 МР на 394 тис. т або на 40,5 відсотків Формування ринку продукції олійножирового підкомплексу в Україні дозволить створити інтегровані холдингові компанії, які будуть інвестувати кошти у вирощування соняшнику і переробні підприємства, а також отримувати додаткові доходи за рахунок добавленої вартості продукції.

3. Ефективний розвиток олійножирового підкомплесу України та підвищення його конкурентоспроможності можливий за умови досягнення вищої якості соняшнику, збільшення його врожайності, зменшення витрат на вирощування та переробку за рахунок підвищення ефективності виробництва і залучення кваліфікованих кадрів, а також доведення продукції до вимог міжнародних стандартів (ISO) для розширення каналів збуту.

4. Створення дієздатної ринкової інфраструктури олійножирового підкомплексу обумовлює доцільність формування її чотирьох секторів, а саме: вирощування або виробництва продукції зі своїми відповідними службами, що забезпечують товаровиробників матеріально-технічними ресурсами; реалізації сировини та продукції із використанням прогресивних форм торгівлі; допоміжних служб, що забезпечують всі сектори кваліфікованими кадрами, рекомендаціями, контролем за якістю, засобами комунікації, тощо та загальноринкового сектору, який залежить від роботи виконавчої та законодавчої гілок влади.

5. Для регулювання ринку насіння соняшнику і продуктів його переробки доцільно здійснити заходи, які обумовлять ріст доходності сільськогос-подарських виробництв і забезпечать повністю переробні підприємства сировиною. До таких заходів відноситься: встановлення мінімального експортного мита або визначеної квоти у період з вересня по березень наступного року в залежності від обсягу валового збору соняшнику; встановлення імпортного мита на ввезення рослинної олії у названий період. Експорт насіння соняшнику та імпорт олії на період з квітня по серпень повинен залишатися відкритим. Водночас, імпорт олійної сировини має залишатися відкритим та вільним від обмежень протягом усього року. При цьому, необхідно стимулювати розвиток виробництва в Україні рафінованої, дезодорованої і фасованої олії та забезпечити захист цього сегменту ринку через встановлення мита на імпорт рафінованої фасованої олії протягом усього календарного року. Доцільно також встановити пільги та зменшити податковий тиск на інвесторів, що вкладають кошти у модернізацію підприємств для розширення асортименту продукції олійножирового підкомплексу.

6. Прогнозування урожайності соняшнику не дає підстав для її значного підвищення у найближчі роки, що за умов існуючого попиту стимулюватиме сільськогосподарських товаровиробників стабілізувати розміри посівних площ на існуючому рівні. Результати дослідження показують, що концентрація посівних площ соняшнику в 2000 р. в десяти областях, в яких вирощувалися основні обсяги соняшнику, становила від 23,4 % – в Донецькій до 17,2 % – у Миколаївській області. Використання додаткових земельних площ в цих обсягах не зможе забезпечити значного приросту валового виробництва соняшнику в Україні. Це можливо досягти лише за рахунок підвищення його урожайності шляхом інтенсифікації виробництва.

7. На сучасному етапі забезпечення оптимальної ефективності вирощування соняшнику безпосередньо залежить від правильності застосування прогресивних технологій його вирощування. В результаті вирішення оптимізаційної задачі визначено загальну суму витрат на вирощування соняшнику в 10 областях України в розмірі 1187,3 млн. грн., а також загальну суму можливого прибутку від вирощування соняшнику в розмірі 729,2 млн. грн. Порівняння результатів зазначених оптимізаційних розрахунків дозволяє стабілізувати розміри посівних площ під соняшником у названих вище 10 областях в середньому на рівні 1,5 млн. га, що відповідає агрономічним нормам та сівозмінам і не перевищує науково обгрунтованих розмірів посівів під соняшником на площах не більше 10сільськогосподарських угідь сівозміни. Прогнозні розрахунки показують, що застосування прогресивної французької технології дозволить поліпшити культуру землеробства та підвищити родючість грунту завдяки використанню засобів захисту рослин, внесенню мінеральних та органічних добрив, проведенню повного циклу технологічних операцій у визначені терміни тощо.

8. Формуючи експортноорієнтовану стратегію реалізації продукції олійножирового підкомплексу, необхідно насамперед вирішити такі проблеми:

а) створити спеціалізовану аграрну біржу, яка б стала центром ціноутворення на олійні культури та продукти їх переробки;

б) запровадити митно-тарифні норми на експортно-імпортні операції з сільськогосподарською продукцією;

в) створити цивілізований фондовий ринок цінних паперів на базі переробних підприємств, що дозволить їм отримувати додаткові фінансові надходження від продажу акцій;

г) залучити довгострокові кредити для розвитку виробництва та реалізації продукції на зовнішніх ринках;

д) диверсифікувати ринки збуту продукції, збільшити обсяги її експорту за рахунок підвищення рівня переробки сировини та поліпшення якості продукції відповідно до вимог міжнародних стандартів,

е) підготувати нормативно-правову базу та культуру зовнішньо-економічних операцій до приєднання до ГАТТ/СОТ, що забезпечить рівноправну торгівлю товарами зі всіма учасниками цієї організації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

Осадчук В.І. Кон’юнктура ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний аграрний університет, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена розвитку кон’юнктури ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні, удосконаленню організаційно-економічного механізму формування кон’юнктури ринків. Серед факторів впливу на формування кон’юнктури товарних ринків проаналізовані основні елементи: ринкові механізми, інфраструктура ринку та конкурентоспроможність продукції.

Досліджена історія розвитку ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні, а також виявлено вплив та зв’язок цього виробництва у світовому контексті, проаналізовані можливі шляхи нарощування експорту продукції олійножирового підкомплесу на зовнішні ринки.

На основі розрахованого трендового прогнозу урожайності, групування виробництва соняшнику в основних областях його вирощування створена модель по оптимізації розмірів посівних площ, визначені відповідні технології його вирощування та розраховані можливі витрати на виробництво, а також прибуток. Проведенні розрахунки дозволяють будувати стратегію подальшого розвитку ринку продукції олійножирового підкомплексу України з використанням елементів державного регулювання.

Ключові слова: кон’юнктура, ринок, менеджмент, насіння соняшнику, соняшникова олія, ринковий механізм, інфраструктура, конкурентоспро-можність, державне регулювання.

Осадчук В.И. Конъюнктура рынка семян подсолнечника и продуктов его переработки. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Национальный аграрный университет, Киев, 2002.

Диссертационная работа посвящена развитию конъюнктуры рынка семян подсолнечника и продуктов его переработки в Украине, усовершенствованию организационно-экономического механизма формирования конъюнктуры рынков. Среди факторов влияния на формирование конъюнктуры товарных рынков