Національний авіаційний університет

Орлов Василь Миколайович

удк 338. 47:338.24

Організаційно-економічний механізм

управління галуззю зв'язку України

08. 07. 04 – економіка транспорту і зв'язку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній академії зв'язку ім. О.С. Попова

Державного комітету зв'язку та інформатизації України.

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор

Мардаровський Фелікс Зосімович –

Одеська державна академія харчових

технологій Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри організації підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Загорулько Валентин Миронович –

Національний авіаційний університет

Міністерства освіти і науки України, професор

кафедри маркетингу та ресурсозабезпечення

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Чекаловець Віктор Ігнатович –

Одеський національний морський університет

Міністерства освіти і науки України,

завідуючий кафедрою економіки

підприємства і підприємництва

доктор економічних наук, професор

Чернюк Людмила Григорівна –

Київський університет економіки та технологій

транспорту Міністерства освіти і науки України,

завідуюча кафедрою менеджменту на

залізничному транспорті

Провідна установа – Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра маркетингу, м. Донецьк

Захист відбудеться "_6_" _липня_ 2002 р. о _10.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ-58, проспект Космонавта Комарова, 1, навчальний корпус 2, аудиторія 418.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, Київ-58, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий 5__червня__ 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент Жебка В.В.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку системи господарювання в Україні характеризується докорінними економічними перетвореннями, спрямованими на посилення економічних методів управління, створення умов для функціонування ринкових відносин. Ці перетворення є об'єктивний процес та необхідна умова постійного соціально-економічного розвитку суспільства.

Успішне вирішення цих задач неможливе без перебудови організаційно-управлінського механізму суспільного виробництва, застосування якого забезпечить підвищення ефективності його функціонування.

Для ефективного функціонування ринкової економіки необхідна розвинена ринкова інфраструктура, що виступає потужним каталізатором ринкових відносин. Це обумовлює суттєве зростання ролі галузей інфраструктури, які створюють необхідні, загальні для виробничої та невиробничої сфер діяльності умови функціонування.

Однією із найважливіших галузей інфраструктури є зв'язок, який впливає на розвиток суспільства й відбиває рівень його розвитку. Сьогодні встановлені об'єктивно існуючі закономірності, які кількісно пов'язують розвиток зв'язку будь-якої країни та її економічний рівень. Тому розвиток зв'язку прискореними темпами повинен розглядатися як один з найважливіших, пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу, як фактор підвищення рівня економічного розвитку країни.

Стратегія розвитку зв'язку в Україні передбачає досягнення двох головних результатів:

·

· створення технічної бази інформатизації суспільства, маючи на увазі інтеграцію національної інформаційної інфраструктури, в якій зв'язок є транспортною компонентою з Європейською та Глобальною інформаційними інфраструктурами.

Зростання ролі та значення галузі зв'язку у господарському комплексі України, постійна зміна умов діяльності підприємств зв'язку на ринках збуту, потребують відповідних змін в організації та технічному оснащенні підприємств, що виконують ці роботи, підвищують вимоги до наукового аналізу й обґрунтування усіх процесів, що відбуваються у цій сфері діяльності. При цьому, в широкому розумінні, проблема перебуває у розвитку всього комплексу економічних умов, в яких ця діяльність може найбільш ефективно функціонувати та виконувати свої соціально-економічні функції.

Важливим напрямом удосконалення управління є розвиток та посилення наукового підходу до організації та функціонування організаційно-економічного механізму (ОЕМ), який відбивається в більш повному урахуванні закономірностей управління, і на цій підставі розробки раціональних форм їх прояву.

Незважаючи на те, що сьогодні існує значна кількість спеціальної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем організації та функціонування механізму управління галузями та підприємствами господарського комплексу й галузі зв'язку зокрема, слід констатувати, що виконані дослідження та розробки ще не дають відповіді на багато теоретико-методичних та практичних питань, які назріли, і не завжди можуть бути ефективним інструментом для вирішення теоретико-прикладних задач, що виникають в галузі.

Умови, в яких підприємства (оператори) зв'язку розвиваються сьогодні, змушують проводити значну кількість змін і, як правило, стратегічного характеру. Так, наприклад, у період з 1991 року до сьогодні згідно з Указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України в галузі зв'язку відбулися значні структурні зміни в системі управління на всіх її ієрархічних рівнях. Проведені кардинальні зміни у структурі цілей і, як наслідок, в організаційних структурах підприємств та їхніх структурних підрозділах, у підвищенні конкурентоздатності, в розробці економічної та інвестиційної політики й економічного прогнозування, удосконалення систем управління підприємствами.

Однак, незважаючи на проведену роботу, існує багато невирішених проблем підвищення ефективності систем управління і властивих їм механізмів. Дослідження показують, що існуючий організаційно-економічний механізм управління в галузі зв'язку не може забезпечити вирішення низки проблем, у тому числі їх реформування і розвитку. Особливо ці проблеми активізувались сьогодні, у період переходу підприємств галузі зв'язку на ринкові відносини, підготовки їх до приватизації. Тобто необхідна нова організаційно-економічна концепція управління, нова філософія управління.

Як показали виконані нами дослідження, сучасні умови функціонування підприємств галузі призвели до виникнення низки невідповідностей, які необхідно усунути в процесі створення та удосконалення системи управління галуззю. При цьому відомо, що для будь-якої системи існує певний діапазон співвідношення її окремих частин, в якому система може ефективно функціонувати. Вихід за межі цього діапазону призводить до виникнення диспропорцій, створює так звані "вузькі місця", що негативно впливає на ефективність функціонування системи, а за певних умов може навіть призвести до її руйнування.

В цих умовах великого значення набуває проблема усунення невідповідностей, яке повинне здійснюватись шляхом безперервного узгодження окремих складових системи з метою дотримання їх необхідної пропорційності, що об'єктивно відображують суть процесу управління. Це стосується як узгодження окремих ланцюгів системи з метою досягнення їх оптимальної пропорційності, так і узгодження системи інтересів, яка завжди лежить в основі економічного механізму.

Разом з тим, слід констатувати, що проблема узгодження взагалі і в галузі зв'язку зокрема, як важлива складова організаційно-економічного механізму, практично не розглянута в існуючій спеціальній літературі. Ці обставини й обумовлюють актуальність вибраної теми дослідження, яка присвячена формуванню та розвитку системи узгодження в організаційно-економічному механізмі управління галуззю зв'язку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає тематичному плану наукових досліджень Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова. Положення дисертаційної роботи використані при виконанні тем: № 152-97 "Розробка рекомендацій по удосконаленню системи управління галуззю", номер держреєстрації 0197U000411; № 2 "Розробка рекомендацій по удосконаленню управління підгалуззю зв'язку в Кримському регіоні", номер держреєстрації 0199U004167, де автор був науковим керівником. Особисто автором розроблена методологія реструктуризації галузі зв'язку, сформульовані існуючі проблеми, визначені цілі та функції управління на різних ієрархічних рівнях галузі. Це дозволило розробити програми реструктуризації та концепцію приватизації у галузі з урахуванням її специфічних особливостей і ролі в економіці України.

Крім того, результати дисертаційної роботи також використані при виконані теми "Розробка концепції розвитку ВАТ "Укртелеком" до 2005 року" (номер держреєстрації 0100U0005555).

Тематика наукових досліджень відповідає постанові колегії Міністерства зв'язку України № 6 від 04.03.97 р. "Про напрями подальшої реструктуризації галузі зв'язку відповідно до основних положень діяльності Кабінету Міністрів України", пов'язана з виконанням завдань Концепції розвитку зв'язку України до 2010 року, Концепції розвитку ВАТ "Укртелеком" до 2005 року.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є виявлення та наукове обґрунтування тенденцій, шляхів та засобів удосконалення організаційно-економічного механізму управління галуззю зв'язку шляхом розробки та формування механізмів функціонального, організаційного та економічного узгоджень в системах управління галуззю на всіх ієрархічних рівнях.

Досягнення мети дослідження обумовило необхідність вирішення наступних основних задач:–

обґрунтувати роль, місце та значення галузі зв'язку України, визначити закономірності та тенденції її розвитку;–

сформулювати й обґрунтувати основні фактори підвищення ефективності функціонування підприємств та галузі зв'язку;–

визначити основні напрямки та шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму управління галуззю в сучасних умовах;–

розробити та обґрунтувати основні напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму з використанням системи узгодження;–

визначити структуру системи узгодження фаз відтворення виробництва і надання послуг зв'язку споживачам як теоретичної бази вирішення проблем та протиріч і дослідити сутнісні сторони функціонального, організаційного, економічного, соціального і техніко-технологічного узгоджень як підсистем загальної системи;–

обґрунтувати шляхи і методичні положення з функціонального й організаційного узгоджень фаз відтворення в галузі зв'язку (підприємств та їх структурних підрозділів);–

провести аналіз і синтез функціонального й організаційного узгоджень;–

розробити принципи і технологію реструктуризації, що спрямовані на підвищення рівня економічного і соціального розвитку галузі зв'язку з використанням запропонованого механізму узгодження.

Об'єктом дослідження обрано процес адаптації галузі зв'язку до ринкових умов на базі створення ефективної системи управління.

Предметом дослідження є напрямки, шляхи та методи удосконалення організаційно-економічного механізму управління на базі використання системи узгоджень.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають сукупність методів, прийомів і принципів наукового дослідження, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з галузевої економіки, законодавчі акти Верховної Ради і постанови Кабінету Міністрів України. В процесі роботи застосовувались такі методи: економічно-статистичний (аналіз стану та перспектив розвитку галузі); аналітичний та логічний (виявлення теоретико-методичних проблем управління галуззю); метод класифікації та експертних оцінок (визначення факторів підвищення ефективності функціонування підприємств зв'язку та їх структурних підрозділів); проблемно-цільовий підхід та методи системного аналізу (розробка механізму реструктуризації галузі); техніко-економічний та економіко-математичний аналіз (аналіз ефективності управління підприємствами галузі, моделювання функціонального та організаційного узгоджень).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих та обґрунтованих в дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що їх сукупність являє собою вирішення важливої наукової проблеми удосконалення управління в галузі зв'язку України в сучасних умовах, яка має суттєве значення як для підвищення ефективності функціонування галузі, так і економіки країни в цілому.

Найбільш значущі наукові результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, полягають у наступному:

·

·

·

·

· удосконалено понятійний апарат, визначено сутність та зміст соціально-економічної категорії узгодження, як процесу приведення у відповідність функціональних, організаційних, економічних, соціальних і техніко-технологічних відносин у системах управління виробництвом послуг зв'язку з вимогами ефективності функціонування механізму управління підприємств галузі;

·

· уперше виконано моделювання процесу забезпечення функціонального узгодження в динаміці для підприємств галузі зв'язку, розроблені методичні пропозиції, реалізація яких при реструктуризації галузі забезпечить підвищення ефективності прийнятих управлінських рішень в умовах ринкової економіки;

· розроблено та запропоновано обґрунтовані методичні положення по співвідношенню організаційної структури управління підприємства, сутнісних сторін організаційного узгодження і параметрів якості системи управління; доведено, що організаційні структури управління є інструментом організаційного узгодження і, що від рівня організаційного, функціонального, техніко-технологічного, соціального узгодженості залежить якість і ефективність функціонування системи управління;

· уперше на базі виконаних досліджень розроблені концептуальні положення і технологія реструктуризації в галузі зв'язку, відповідно до яких забезпечується безпосередня творча участь працівників апарату управління, лінійних і функціональних керівників у підвищенні ефективності виробництва й управління підприємствами та їхніми структурними підрозділами;

· дістало подальший розвиток визначення сутності і змісту культури управління як важливого фактора підвищення ефективності виробництва і споживання послуг зв'язку, виявлені й обґрунтовані основні фактори, що впливають на культуру управління підприємствами галузі зв'язку, запропоновані основні напрямки підвищення її рівня (функціональні і соціально-психологічні).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання органами законодавчої та виконавчої влади в процесі управління галуззю зв'язку. Крім того розроблені в дисертації теоретичні положення і практичні рекомендації дали змогу: розробити стратегічні напрямки удосконалення управління в галузі зв'язку України і визначити пріоритет проблем і протиріч; визначити методологію реструктуризації галузі зв'язку з розробкою структури проблем, цілей і функцій на різних ієрархічних рівнях управління; здійснити розробку програм реструктуризації галузі й їхню поетапну реалізацію; розробити концепцію приватизації в галузі з урахуванням її специфічних особливостей і ролі в економіці України.

Розроблені рекомендації щодо реструктуризації виробництва й управління підприємств галузі зв'язку прийняті: Державним комітетом зв'язку та інформатизації України (акт використання результатів дисертаційних досліджень від 22 лютого 2001 р.); ВАТ "Укртелеком" (акт впровадження у виробництво від 17 січня 2001 р.); Одеською дирекцією ВАТ "Укртелеком" (акт впровадження у виробництво від 28 грудня 2000 р.); УДППЗ "Укрпошта" (акт впровадження у виробництво від 4 лютого 2001 р.).

Основні наукові і методичні положення роботи застосовано в розроблених за участю автора навчальних підручниках, навчальних посібниках, програмах, методичних вказівках до виконання практичних і лабораторних занять, дипломних проектів і робіт з напрямів “Економіка підприємств”, “Менеджмент організацій”, а також використовуються в навчальному процесі Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова, в Київському інституті зв'язку при викладанні дисциплін “Економіка підприємств галузі зв'язку”, “Теорія менеджменту”, “Управління трудовими ресурсами” (акти впровадження від 26 жовтня 2001 р., від 6 лютого 2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, виконані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті положення й ідеї, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих працях зазначений в авторефераті у переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження апробовані в доповідях, повідомленнях і були схвалені на міжнародних, національних, галузевих, регіональних наукових, науково-методичних (НМК) і науково-практичних конференціях (НПК). Закрема: на Міжнародній НПК 3-4 липня 1995 р. “Проблеми економіки й удосконалювання підготовки економічних кадрів в умовах переходу до ринку” (Запоріжжя, 1995); НМК "Проблеми підготовки економістів в умовах переходу до ринкової економіки" (Одеса, ОДЕУ, 1995); Міжнародних НПК “Системи і засоби передачі й обробки інформації” (Одеса, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001); НПК “Стратегія входження України у світовий інформаційний простір” (Київ, 1997); IV Українській конференції з автоматичного управління “Автоматика – 97” (Черкаси, 1997); Міжнародній конференції “Теорія і техніка передачі, прийому й обробки інформації” (Харків-Туапсе, 1997); Міжнародній НМК професорсько-викладацького складу "Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення в курсах економічних дисциплін" (Одеса, ОДЕУ, 1997); V Міжнародній НМК вузів і факультетів телекомунікацій (2-3 червня 1998, Санкт-Петербург, Росія); Регіональних конференціях “Перспективні напрямки розвитку екології, економіки, енергетики” (Одеса, 1997, 1998); спеціалізованих конференціях “Економіка 1999, 2000, 2001” (УДАЗ ім. О.С. Попова, Одеса); Міжнародній НПК “Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2000); VI Міжнародній НМК вузів і факультетів телекомунікацій (Йошкар-Ола, Москва, Росія, 2000); Міжнародній НПК “Еколого-економічні проблеми розвитку підприємств регіону” (Ялта-Лівадія, 2000); НМК професорсько-викладацького складу та наукових працівників Української державної академії зв'язку (УДАЗ ім. О.С. Попова, Одеса, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001); Міжнародній НПК "Проблеми розвитку бухгалтерського обліку в умовах реформування економіки України" (Полтава, ПКІ, 1999, 2001).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 50 робіт (23 роботи опубліковано автором одноосібно), у тому числі 6 книг, 26 статей у наукових фахових виданнях, 18 статей у збірниках і матеріалах праць в міжнародних, національних, галузевих, регіональних науково-методичних і науково-практичних конференціях. Загальний обсяг надрукованих робіт становить 133,7 д. а. (особисто автора 48,8 д. а.).

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 434 сторінок тексту, з них 25 сторінок займають ілюстрації (38 рисунків), таблиці (29), додатки (25) та список використаних літературних джерел (342 найменування).

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі розглянута доцільність розробки наукової проблеми, обґрунтована її актуальність, сформульовані мета і задачі дослідження, наведені основні результати дисертаційної роботи та рівень їх наукової новизни, подане теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ – “Роль та місце галузі зв'язку в економіці України” – присвячений дослідженню еволюції розвитку зв'язку в світі, висвітленню ролі та місця галузі зв'язку в економіці України. Розглянуто особливості галузі, її економічне становище, стан та перспективи розвитку.

Еволюція розвитку зв'язку в світі свідчить, що в його основі лежать комунікативні процеси, які характеризуються необхідністю спілкування між людьми і неможливі без приймання і передавання повідомлень.

Проведений аналіз розвитку зв'язку показав, що еволюція зв'язку ґрунтується на змінах виробничих сил і виробничих відносин. Загальним для всіх періодів розвитку є вплив змін власності.

З огляду на особливості розвитку галузі зв'язку стверджується, що місце зв'язку в економіці країни визначається тим, яке він має відношення до створення матеріальних благ і належністю його до сфери матеріального виробництва. Визначено, що зв'язок – це галузь, що динамічно розвивається та робить значний внесок у розвиток економіки України.

Сьогодні галузь зв'язку працює стабільно, а її підприємства та філіали – прибутково. Найбільш динамічно на ринку послуг розвивається мобільний зв'язок.

За даними на 1.01.2002 р. операторами всіх форм власності надано послуг зв'язку споживачам на 8,9 млрд. грн., в тому числі населенню – 3,9 млрд. грн., 43% цієї суми припадає на послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку, 22% – місцевого телефонного і стільки ж – стільникового.

У 2001 р. встановлено 395 тис. основних телефонних апаратів, з них населенню – 327 тис. Кількість абонентів мережі мобільного зв'язку порівняно з 2000 р. зросла у 2,5 разів і перевищує 2 млн.

Протягом 1-го кварталу 2002 р. продовжується зростання обсягів послуг зв'язку і подальший розвиток телекомунікацій та мереж поштового зв'язку, збережена позитивна тенденція підвищення ефективності діяльності підприємств (операторів) галузі.

Операторами всіх форм власності надано споживачам послуг зв'язку на 2,4 млн. грн., що на 21% перевищує обсяги за аналогічний період минулого року, в т.ч. населенню надано послуг зв'язку на 1,1 млн. грн. Найбільш питому вагу складають послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку (38,5%), місцевого телефонного зв'язку (21,2%) та стільникового мобільного зв'язку (25,3%). Усі підприємства зв'язку основної діяльності рентабельні. До бюджетів усіх рівнів перераховано 417,7 млн. грн., в т.ч. до Державного бюджету України – 343,3 млн. грн. До пенсійного фонду в цілому по галузі внесено 129,1 млн. грн. За видачу ліцензій на здійснення видів діяльності та використання радіочастот перераховано до бюджету 10,24 млн. грн. Заборгованості по виплаті заробітної плати та по платежах до бюджетів усіх рівнів і на підприємствах основної діяльності немає.

У галузі проводиться реструктуризація. Центральним органом державної виконавчої влади в галузі визначено Державний Комітет зв'язку та інформатизації, якому підпорядковані підприємства (оператори) на ринку послуг "Укртелеком", "Укрпошта" та інші. Проведена корпоратизація Укртелекому і в січні 2000 р. зареєстроване й функціонує відкрите акціонерне товариство ВАТ “Укртелеком”, підгалузь підготовлена до приватизації.

Враховуючи значення галузі зв'язку в економіці України, у роботі висвітлені стратегічні напрями розвитку галузі, найважливішими з них є:

·

· удосконалення експлуатаційного та оперативно-технічного управління і функціонування мереж ЄНСЗ;

· подальший розвиток поштового зв'язку (впровадження нових послуг, розвиток мереж, приймання, доставка та використання нових технологій);

· створення інфраструктури телекомунікацій.

Другий розділ – “Удосконалення управління галуззю зв'язку" – присвячений галузі, підгалузям, підприємствам (операторам) зв'язку як об'єктам управління, обґрунтуванню удосконалення термінологічного апарату управління в галузі, визначенню факторів, які впливають на ефективність управління в галузі зв'язку, формуванню та дослідженню організаційно-економічного механізму галузі.

Реалізація визначених пріоритетних напрямів розвитку галузі зв'язку і стратегії їхнього досягнення неможлива без проведення досліджень галузі (підгалузей, підприємств, структурних підрозділів) як об'єктів управління. Визначення їх як об'єктів управління та встановлення притаманних їм основних проблем і протиріч є необхідною умовою удосконалення управління в галузі.

У зв'язку з цим в роботі виконана багатоаспектна класифікація, яка дозволила розбити сукупність підприємств зв'язку на групи за складністю “входу”, “виробництва” і “виходу” та їхньої ролі в безперервному забезпеченні населення основними видами послуг зв'язку.

З метою конкретизації об'єктів дослідження підприємства зв'язку поділені за ознаками: вид надаваних послуг, номенклатура надаваних послуг, місце і роль у процесі виробництва надаваних послуг зв'язку і співвідношення їх до груп складності.

Коротка характеристика загальних і видових ознак підприємств зв'язку подана в табл. 1.

Виходячи з проведеного аналізу підприємств зв'язку як об'єктів управління в дисертації сформульовані основні фактори, які впливають на підвищення ефективності і проведена їхня класифікація на базі системного підходу. Вся сукупність факторів розбита на шість груп за ознаками впливу на ефективність через різні елементи процесу відтворення й умови його здійснення: 1. Соціальні фактори, тобто ті передумови, які створює для підвищення ефективності даний суспільний лад. 2. Фактори, що впливають на економію затрат праці, уречевлених в засобах праці. 3. Фактори, що впливають на економію затрат праці, уречевлених в предметах праці. 4. Фактори, що впливають на економію живої праці. 5. Організаційні фактори, що впливають на якість об'єднання всіх елементів процесу відтворення. 6. Ринкові фактори, що впливають на забезпечення неперервності і ритмічності фаз відтворення та їхнього узгодження.

Таблиця 1 – Характеристика загальних та видових ознак підприємств

зв'язку та їхніх підрозділів

Загальні ознаки Видові ознаки

Вид об'єкта Комітет – підприємство – структурний підрозділ (філіал, центр, цех, ВЗ)

Розмір об'єкта Малі-середні-великі

Розташування об'єкта Місто (понад 1 млн. жителів) – місто (близько 1 млн. жителів) – місто (близько 500 тис. жителів) – місто (близько 250 тис. жителів) – мале місто – селища міського типу – сільська місцевість

Вид надаваних послуг, номенклатура надаваних послуг Поштовий зв'язок – електрозв'язок, Однономенклатурні – багатономенклатурні

Режим роботи об'єкта Неперервний – перервний – сезонний

Характер витрат Трудомісткі – фондомісткі

Місце і роль у процесі виробництва і реалізації послуг Безпосередньо обслуговуючі споживачів – забезпечуючі процес передавання інформації – спеціалізовані підприємства (зонові тощо)

Організаційно-правові форми (відношення власності) Державні – кооперативні (колективні) – приватні

Підпорядкованість Держкомітет зв'язку та інформатизації України – інші міністерства України – інші відомства України

Періодичність управління Річна (сезонна) – піврічна – квартальна – місячна – декадна – тижнева – змінна –часова

Географія об'єктів зв'язку за рівнями (1…5) Рівні: перший – понад 30; другий – 20…30; третій – 10…20; четвертий – 5…10; п'ятий – до 5 операторів

Вирішальний вплив на підвищення ефективності управління підприємств зв'язку здійснюють організаційні і ринкові фактори. Про це свідчать як досягнення нашої країни, так і недоліки, які виявилися за останні роки при розбудові ринкових відносин і вирішенні соціальних питань.

Дослідження проблем удосконалення управління підприємств галузі зв'язку, розвиток теоретичних та методичних основ управління безпосередньо пов'язані з наявністю сучасного понятійного апарату та подальшого його уточнення.

З позиції галузі зв'язку, її підприємств, структурних підрозділів управління розглядається як процес цілеспрямованого впливу на колектив людей і окремих працівників, які здійснюють діяльність по підготовці обладнання, технічних засобів і організації процесів по наданню послуг зв'язку на основі виконання для кожного ієрархічного рівня різних видів управлінської діяльності, які направлені на організаційне, економічне, техніко-технологічне й соціальне узгодження.

У межах запропонованого поняття виділені складові частини управління, які являють собою необхідні і достатні умови для того, щоб процес управління забезпечив нормальне функціонування і розвиток виробництва послуг зв'язку в різних соціально-економічних умовах.

До них можна віднести:

1. Сутнісні сторони управління послугами зв'язку, які відбивають внутрішній склад процесів управління. Розуміння сутності управління відіграє значну роль у підвищенні ефективності управління виробництвом послуг зв'язку. Під сутністю розуміється внутрішній зміст предмета, що виражається в єдності всіх його різноманітних форм і відносин.

2. Систему категорій і понять управління, яка відбиває методологію, технологію діяльності з управління. Як база використана система категорій, яка склалась у даний час, і понять теорії управління (менеджменту), що включає: закономірності управління, принципи управління, систему управління, цілеполягання (цілі управління), функції і методи управління, організацію і технологію управління, управлінські рішення, кадри управління, управлінську працю, культуру управління, узгодження.

З урахуванням прийнятих основних складових частин у дисертації наводиться структура управління виробництвом послуг зв'язку, яка подана матрицею, у стовпцях якої відбиті головні поняття і категорії, у рядках – основні сутнісні сторони управління виробництвом. Кожний квадрат відбиває зв'язок і обумовленість сутнісних сторін з категоріями і головними поняттями менеджменту.

Серед понять і категорій в умовах переходу на ринкові відносини важливого значення набувають такі поняття, як система управління, механізм управління і категорії: узгодження, цілі, функції, організація, методи управління. Ретельний розгляд цих понять дозволить визначити так звані “білі плями” у процесі управління, підвищить ефективність управління. Основні положення теорії систем управління склали основу для формулювання системи управління в галузі зв'язку.

До складу економічної системи галузі зв'язку входять трудові, матеріальні, речові й інші ресурси. Характерними рисами галузі зв'язку як економічної системи є: перетворення ресурсів у різні послуги зв'язку, неперервний їхній розвиток та порівняння витрат і результатів в процесі функціонування економічної системи, наявність ієрархічної системи управління з сукупністю різних її елементів і підсистем. Система управління галуззю зв'язку показана на рис. 1.

зв'язки між об'єктами управління (структурами, підрозділами) по вертикалі

зв'язки між об'єктами управління (структурами, підрозділами) по горизонталі

Рис. 1. Схема взаємозв'язків між рівнями в ієрархічній системі

управління галуззю зв'язку

Розглядаючи структурні зв'язки, необхідно зазначити, що вони визначають загальну побудову й архітектуру системи, яка взята в заданих межах, включаючи елементи, які служать для зберігання матеріальних засобів, енергії, інформації. Функціональні зв'язки відносяться до організації процесів у системі й потоках матеріалів, енергії та інформації, які ці процеси утворюють.

Виходячи зі специфічних особливостей галузі зв'язку в роботі сформульоване поняття системи управління виробництвом послуг зв'язку і розуміється сукупність організаційно оформлених, взаємодіючих груп людей або окремих працівників, які виконують різні види управлінської діяльності (функції: прогнозування, планування, організація, координація, стимулювання, контроль) на всіх ієрархічних рівнях і здійснюють вплив на колектив людей, окремих працівників матеріально-технічної сфери виробництва послуг зв'язку і спрямованість різних взаємодіючих ланок на реалізацію мети управління.

Виходячи з викладеного поняття, визначені основні вимоги до систем управління виробництвом послуг зв'язку, адаптованих до ринкових відносин:

1. Система управління виробництвом повинна повною мірою забезпечити реалізацію мети і критеріїв, а також конкретних можливостей їх здійснення з урахуванням дії об'єктивних економічних законів і закономірностей та вимог процесу відтворення.

2. Система управління виробництвом повинна забезпечити узгодження основних фаз процесу відтворення (матеріально-технічне забезпечення, виробництво і надання послуг, споживання).

3. Система управління повинна забезпечити розвиток підприємства, організації в умовах наявності та виникнення суперечностей і проблем.

4. У системі управління повинен бути сформований такий механізм управління, який би значною мірою був адаптований до ринкових умов функціонування об'єкта. Особливу увагу в сучасний період треба звернути на формування організаційно-економічного механізму як основи успішного функціонування підприємства. Адаптація механізму управління є однією з найбільш важливих проблем виживання та розвитку підприємства. При формуванні механізму потрібна така його побудова, яка враховує вплив та динаміку зовнішніх факторів.

5. Система управління підприємства повинна мати сучасну інформаційну основу – інформаційну систему, як сукупність взаємопов'язаних даних, що забезпечує вирішення всіх задач управління.

В роботі досліджено і запропоновано структуру та зміст організаційно-економічного механізму, який властивий системі управління в галузі зв'язку, задачею якого є створення умов для діяльності виробничих колективів та їхніх керівників, які б визначили їх спрямованість на найбільш повне задоволення потреб суспільства при раціональному використанні виробничих ресурсів і забезпечили найбільш повне узгодження суб'єктивної діяльності людей з діями об'єктивних економічних законів, властивих даному суспільству.

Третій розділ – “Методологія удосконалення організаційно-економічного механізму управління галуззю зв'язку” – присвячений дослідженню поняття узгодження як інструменту організаційно-економічного механізму в системі управління галуззю, визначенню структури системи узгодження, розробленню методичних положень здійснення функціонального, організаційного, економічного, техніко-технологічного та соціального узгоджень.

Вирішення проблеми удосконалення організаційно-економічного механізму управління в галузі зв'язку не може бути виконане без дослідження причинних зв'язків між елементами системи і механізму. Ці зв'язки визначають якість і результативність відношень у системі управління. Причинно-слідчі зв'язки між елементами системи управління виступають в межах узгодження основних фаз процесу відтворення.

Узгодження виступає як економічна категорія, що відбиває безпосередньо господарську діяльність як окремих ланок, так і економіки країни в цілому, як така, що відбиває рівень відповідності розвитку виробничих сил і виробничих відносин.

Як економічна категорія узгодження може бути представлене такими структурними рівнями абстракції:

·

· рівень, що відбиває узгодження цілей, інтересів, виробничо-господарської діяльності, фаз відтворення;

· рівень, до якого входять абстракції, що виражають структурний зв'язок елементів (підсистем) категорії узгодження – функціонального, організаційного, економічного, техніко-технологічного, соціального.

Системні дослідження проблеми узгодження припускають представлення галузі зв'язку у виді системи, що відбиває різні аспекти узгодження. При цьому кожна підсистема займає в дослідженні певне місце відповідно до ролі аспекту у вирішенні проблеми узгодження, основних фаз відтворення. Виходячи зі структурних рівнів абстракції систему узгодження визначимо наступним чином:

S = < Pс, Кс {Sc}> ;

Pc О P; Kc О K ; c = 1,...,5,

де S – система узгодження як сукупність множини взаємозв`язаних підсистем; {Sc}s – характеристична множина підсистем системи S, формується множиною елементів Pc та множиною відношень Кc, характерних для кожної підсистеми.

Множина <P, К> визначається у процесі дослідження системи узгодження, а також її окремих підсистем.

Використовуючи системний підхід, в роботі визначені етапи побудови системи узгодження. На першому етапі розробляється концепція системи, яка удосконалюється в міру отримання нових знань про категорію узгодження, про її зміст. На базі прийнятої концепції робиться визначення аспектів проблеми узгодження, визначення множини елементів P та множини відношень K, що відносяться до цих аспектів. Далі виконується структуризація системи, її підсистем на основі вимог системності та дослідження Sс як підсистеми, взаємозв`язків Sс та S, елементів і відношень.

На основі прийнятої послідовності виконання етапів дослідження системи узгодження і сформульованої концепції системи в дисертації визначена структура, відношення, зв'язки та критерії.

Концепція системи узгодження виробництва та споживання послуг зв'язку Sc прийнята такою, що складається із п'яти підсистем узгодження: (функціонального (б), організаційного (в), економічного (г), техніко-технологічного (л), соціального (н) з усіма елементами Pc, відношеннями Kc, критеріями узгодження. Поряд з різноманітністю структури і призначенням кожної підсистеми, загальним для них є цілі управління об'єктом та інформаційне забезпечення, яке повинно формуватись для цілей всієї системи управління.

У дисертації проведено дослідження кожної підсистеми, її сутності, структури, змісту просторово-часової характеристики з урахуванням внутрішніх та зовнішніх зв'язків.

Розглядаючи структуру системи узгодження та її складових підсистем в роботі визначені особливості функціонування системи узгодження в галузі зв'язку. Область оптимального узгодження в галузі зв'язку реалізується за допомогою схеми, наведеної на рис. 2.

Схемою передбачається облік функції переваги вищестоящого органу (центру) і функції переваги підприємства, що відбивають інтереси галузі і місцевих органів управління.

де U(x) – функція переваги,

W(х) – результат узгодження

Рис. 2. Схема оптимального узгодження в системі управління

галуззю зв'язку

З викладеного можна зробити висновок про те, що за критерії потрібно використовувати цілі управління, досяжний стан об'єкта або його окремих параметрів (показників), що виражають фактори і функції переваги. При цьому цілі управління формуються на базі аналізу протиріч і проблем, які є в даній соціально-економічній системі.

Реалізація системного підходу до оптимізації узгодження середовища відтворення в підгалузях зв'язку може бути здійснена за допомогою моделювання. В роботі розроблена модель аналізу і синтезу систем узгодження.

Четвертий розділ – “Забезпечення реалізації механізму узгодження на різних рівнях управління галуззю зв'язку” – присвячений обґрунтуванню методології використання проблемно-цільового підходу для забезпечення реалізації функціонального й організаційного узгоджень, як дій щодо вирішення протиріч і проблем у виробничій системі управління галуззю, розробці структури цілей і функцій управління на її різних ієрархічних рівнях.

Проблеми економічного і соціального розвитку галузі зв'язку, підвищення ефективності її функціонування пов'язані з існуючими проблемами і протиріччями в системі управління на різних ієрархічних рівнях. Проблемно-цільовий підхід дозволяє через систему узгодження забезпечити ефективні умови для вирішення цих проблем, створити цільову базу для здійснення різних видів узгодження основних фаз процесу відтворення, обґрунтувати правомірність управлінських рішень, засобів і методів, які використовуються.

Водночас проблемно-цільовий підхід забезпечує базу функціональних і організаційних форм реалізації цілей управління, дозволяє вдосконалити інформаційну базу всіх підсистем узгодження. У роботі виконано процес формулювання цілей управління і визначені фактори за допомогою яких оцінюються результати виробничої діяльності підприємств підгалузей зв'язку, запропонована концептуальна модель проблемно-цільового підходу. Концептуальна модель визначення цілей та стратегії узгодження наведена на рис. 3.

В дисертації розглянуті теоретичні й практичні сторони узгодження фаз процесу відтворювання (матеріально-технічного забезпечення, виробництва, споживання послуг зв'язку) підприємств галузі в умовах поглибленої спеціалізації, концентрації, комбінування і кооперації.

З точки зору теорії – структури цілей управління підприємств у взаємозв'язку зі структурами цілей вищих рівнів управління і взаємодіючих організацій по “входу” і “виходу” є водночас основою методу аналізу конкретних цілей, планів перспективного розвитку галузі, регіону, а також визначення системи показників роботи різних ланок народного господарства, методів і важелів узгодження, тобто вдосконалення механізму управління.

Особливе місце в дослідженні категорії “узгодження” займає аналіз цілей підприємств. З точки зору системності пропонується аналіз цілей проводити з урахуванням взаємозв'язаних категорій: “протиріччя” – “проблеми” – “нормативні прогнози” – “цілі” – “діяльність” – “засоби” – “результат”, що значно підвищує ефективність розробки стратегії і систем управління підприємств зв'язку.

На підставі аналізу сукупності протиріч в роботі формується структура проблем, що вимагає їх вирішення з урахуванням наявних матеріальних, фінансових, соціальних й інших видів ресурсів.

Рис. 3. Концептуальна модель визначення цілей та стратегії узгодження

При цьому проблеми за характером протиріч підрозділяються за такими групами: проблеми виробничого характеру (проблеми потреби), пов'язані з необхідністю вивчення потреб населення в даних видах послуг зв'язку, проблеми науково-технічного, економічного й соціального характеру (проблеми розвитку об'єкта), що виникають у перебіг вирішення виробничих проблем; проблеми функціонального й організаційного характеру, які пов'язані з приведенням у відповідність діяльність людей з поставленими цілями. Крім того виділяються групи проблем, вирішення яких може бути здійснене за участю різних рівнів управління галуззю.

Виходячи з прийнятих положень у дисертації розроблені структури цілей управління для Державного комітету зв'язку та інформатизації України, а також ВАТ “Укртелеком”, УДППЗ “Укрпошта”.

Реалізація конкретних цілей управління може бути виконана за допомогою визначення повного складу задач управління, що забезпечує механізм узгодження.

Показано, що ефективність системи управління підприємствами галузі зв'язку значною мірою визначається ступенем функціонального та організаційного узгоджень.

П'ятий розділ – “Функціональне та організаційне узгодження в системі управління галуззю зв'язку” – присвячений дослідженню взаємодій і взаємозв'язків між ланками систем управління підприємств зв'язку, визначення відповідності задач управління цілям, методам, культурі управління, розробці рекомендацій щодо реструктуризації виробництва й управління в галузі зв'язку.

Проведений в роботі аналіз можливих протиріч у системі управління підприємств галузі зв'язку дозволив зробити висновок, що вирішення поставлених проблем та забезпечення єдності повинно виконуватися:

а) в статиці – шляхом визначення нормативно-необхідного переліку задач управління на кожному ієрархічному рівні системи, яка реалізує цілі управління;

б) в динаміці – вибором і використанням сучасних методів вирішення задач управління, методів вирішення господарських ситуацій, які відповідають вимогам економічних законів і вимогам організаційного, економічного, техніко-технологічного, соціального узгоджень, що особливо важливо для роботи в ринкових умовах.

У цьому випадку повний перелік задач управління (J), що відрізняються одна від одної значеннями виділених ознак, визначається як декартове утворення множин елементів циклу управління (F), елементів планово-облікових періодів (S), множини цілей об'єкта управління (H):

При визначенні сукупних задач управління формалізований вираз має наступний вид:

де f1…6 - основні функції управління;

де індекси 1, 2, 3, 4 визначають належність підцілі-функції (завдання) до головних цілей (виробнича, науково-технічна, економічна,