НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Олейко Віра Миколаївна

УДК 519.866

Методи та моделі вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання

08.03.02 – економіко-математичне моделювання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2002

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування НАН України

Науковий керівник | доктор економічних наук

Василенко Юрій Васильович

Інститут економічного прогнозування

НАН України,

завідувач відділу розвитку

зовнішньоекономічної діяльності.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Вітлінський Вальдемар Володимирович

Київський національний економічний університет

МОН України,

заступник завідувача кафедри

економіко-математичних методів;

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Скрипниченко Марія Іллівна

Інститут економічного прогнозування НАН України,

провідний науковий співробітник,

заступник завідувача відділу моделювання економічного розвитку.

Провідна установа | Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України,

відділ проблем реформування відносин власності,

антимонопольної політики і розвитку підприємництва, м. Київ.

Захист відбудеться “09“ жовтня 2002 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інститут економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “05“ вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена виникненням нової моделі економічного розвитку, в основі якої лежить перехід до переважного застосування інтелектуального капіталу й об’єктів інтелектуальної власності та розгляду їх конкурентних переваг для розвитку держави в умовах ринкової системи; необхідністю розробки економіко-математичних методів і моделей вартісної оцінки інтелектуального капіталу й об’єктів інтелектуальної власності.

Розгляд інтелектуального капіталу в сучасній економічній науці стає дедалі необхіднішим. Ряд явищ суспільного та економічного життя людства має пояснення завдяки визнанню нематеріального фактору виробництва – інтелектуального капіталу. Можна стверджувати про початок змін в економічній теорії, які ґрунтуються на інтелектуально-інформаційній парадигмі. Йдеться про трансформацію змісту власності від матеріально-речових його складових до інтелектуально-інформаційних. Необхідність вартісної оцінки інтелектуального капіталу у сучасній економічній ситуації переходу до ринкової системи господарювання визначається такими факторами: провідною роллю знань в економічних і суспільних відносинах; змінами, що відбуваються в економіці країни, які зумовлюють принципово нові, вищі вимоги до систем управління; значним прискоренням науково-технічного прогресу, що є одним із головних чинників успішного розвитку суспільного виробництва; посиленням значення і цінності інтелектуального капіталу порівняно з матеріальними ресурсами.

Інтелектуальний капітал – це найцінніше багатство країни, яке користується значним попитом на світовому ринку. Вартісна оцінка інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання є частиною їх інвестиційної та стратегічної політик. Для суб’єктів господарювання, які працюють у науково-технічній, виробничій чи інноваційній сферах особливо гостро постають питання оцінювання інтелектуального капіталу та об’єктів інтелектуальної власності. Одна з найважливіших проблем – розробка економіко-математичних методів та моделей для вартісної оцінки інтелектуальної власності як складової частини інтелектуального капіталу.

Різні аспекти досліджуваної проблематики висвітлили у працях вітчизняні та закордонні учені: В. Александрова, О. Бутнік-Сіверський, С. Валдайцев, В. Вітлінський, Л. Гатовський, В. Геєць, Л. Едвінсон, Л. Канторович, А. Козирєв, П. Крайнєв, А.Кузін, О. Лапко, О. Новосельцев, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, Б. Прахов, Т. Сакайя, Б. Санто, О. Святоцький, М. Скрипниченко, Р. Солоу, Т. Стюарт, Л. Тимощук, Л. Федченко, В. Хартман, П. Цибульов, В. Шток, С. Шухардін, Ю. Яковець та ін.

Разом з тим необхідні подальші дослідження з розробки економіко-математичних методів та моделей оцінювання інтелектуального капіталу. Відсутність цілісної концепції та системного підходу до вирішення проблеми вартісної оцінки інтелектуального капіталу та об’єктів інтелектуальної власності суб’єктів господарювання стала суттєвою причиною надто низької результативності управлінських рішень і дій в Україні в умовах становлення ринкових відносин.

Отже, з огляду на нову економічну ситуацію в Україні, проблема оцінювання інтелектуального капіталу недостатньо розроблена як з юридичного боку, так і з боку економічного виміру. У науковій літературі недостатньою мірою висвітлені інтегровані дослідження з питань розробки економіко-математичних методів і моделей вартісної оцінки інтелектуального капіталу й об’єктів інтелектуальної власності як його складової, що і визначає мету та основні завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт відділу розвитку зовнішньоекономічної діяльності Інституту економічного прогнозування НАН України і належить до теми "Моделі та прогнози зовнішньої торгівлі України" (№ ДР 0199U000720), (особисто автор розробила моделі оцінювання вартості передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності) та кафедри інтелектуальної власності, комп’ютерного та інформаційного права Тернопільської академії народного господарства і належить до держбюджетної теми “Методологічні основи моделювання управління в предметних областях: фінанси, інтелектуальна власність, право в концепції комп’ютерних систем прийняття рішень” (№ ДР 0101U000256), (особисто автор розробила моделі для визначення необхідного оптимального розміру інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання).

Дослідження, які проведені автором, пов’язані з пріоритетним напрямом розвитку науки і техніки “Наукові проблеми розбудови державності в Україні”, що випливає з Указу Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27.04.2001 р. № 285/2001.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка економіко-математичних моделей вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання та об’єктів інтелектуальної власності як його складової.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

–

–

–

–

–

Об'єктом дослідження є інтелектуальний капітал та об’єкти інтелектуальної власності.

Предмет дослідження. Вартісна оцінка інтелектуального капіталу суб’єкта господарювання та об’єктів інтелектуальної власності як його складової.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний, аналітичний, синтетичний, індуктивний та дедуктивний методи, а також системний підхід і праці провідних вчених у галузі інтелектуальної власності, економіко-математичного моделювання й теорії прийняття рішень. У процесі дослідження використано методи: оптимізації; математичного аналізу, зокрема диференціального числення; теорії ймовірностей, зокрема методів дослідження випадкових величин, оскільки попит на продукцію є випадковою величиною, для розв’язання задач визначення необхідного оптимального розміру інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання. Задачі оцінювання вартості передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності досліджені методами фінансового аналізу інвестиційних (інноваційних) проектів, оскільки їх основою і є об’єкти інтелектуальної власності та права на них.

Наукова новизна одержаних результатів проявляється у теоретичному узагальненні та новому підході до вирішення наукової проблеми з розробки моделей із оцінювання інтелектуального капіталу та об’єктів інтелектуальної власності як його складовою. До основних результатів, які мають наукову новизну, належать:

–

–

–

–

–

–

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу стану оцінювання об’єктів інтелектуальної власності на підприємствах України науково обґрунтовано концепцію моделювання вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання в умовах становлення ринкової системи.

Результати досліджень, покладених в основу дисертації, використані під час підготовки поточних і стратегічних проектів розвитку фундаментальних досліджень та проведенні проектно-конструкторських робіт науково-виробничої компанії “САНА” Лтд (м. Київ), з комп’ютерного моделювання розробки інноваційних проектів науково-дослідних та проектно-конструкторських програм зі створення робототехнічних апаратів типу “Екзоскелетон”, які запатентовані й включені в Державну програму розвитку медтехніки на 1997 – 2003 рр. (госпдоговір № 12/1538 від 15.09.1997 р. з державним українським об’єднанням “Політехмед”), під час розробки навчальних робочих програм та методичних вказівок з дисциплін “Інтелектуальна власність”, “Методи і моделі оцінювання інтелектуальної власності”, “Право інтелектуальної власності”, “Системи підтримки прийняття рішень з управління інтелектуальною власністю”, для спеціальності “Інтелектуальна власність” (освітньо-кваліфікаційний рівень – магістр).

Під час виконання вказаних робіт автор брала безпосередню участь у формуванні теоретично-методологічних і методичних підходів, розробці економіко-математичних моделей та програмного забезпечення, проведенні аналітичних та прогнозних розрахунків, експертних оцінок проблем і перспектив, що стосуються оцінки прав об’єктів інтелектуальної власності.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою. Особисто автору належить комплексне дослідження теоретичних засад використання економіко-математичного моделювання в процесі оцінки величини інтелектуального капіталу суб’єкта господарювання, оцінки об’єктів інтелектуальної власності. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації одержано самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались, обговорювалися і отримали позитивну оцінку на: міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (м. Ірпінь, 2000 р.), “Ризикологія в економіці і підприємництві” (м. Київ, 2001 р.); міжнародних наукових конференціях: “Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: регіональні і соціально-економічні аспекти” (Ялта – Форос, 1998 р.), “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії” (Ялта – Лівадія – Форос, 2000 р.), “Актуальні проблеми інтелектуальної власності: отримання прав на об’єкти інтелектуальної власності, їх охорона і захист” (м. Алушта, 2000 р.); науково-практичній конференції “Проблеми підготовки спеціалістів з інтелектуальної власності в Україні” (м. Київ, 2001 р.); міжнародному симпозіумі “Питання оптимізації обчислень” (м. Кацивелі, Крим , 2001 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових та методичних праць загальним обсягом 6,6 друк. арк., з них 5 – у наукових фахових виданнях, 4 – у наукових журналах за матеріалами всеукраїнських та міжнародних конференцій, 2 – у збірниках тез науково-практичних конференцій, 1 підручник.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Повний обсяг роботи 237 сторінок машинописного тексту, у тому числі 23 рисунки на 9 сторінках, 2 таблиці, 6 додатків на 34 сторінках, список використаних літературних джерел, який містить 237 найменувань на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Проблематика вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання” розглянуто проблематику оцінювання інтелектуального капіталу і об’єктів інтелектуальної власності як його складової. Як нематеріальна форма активів, інтелектуальний капітал є основним ресурсом суб’єкта господарювання, що створює дохід. У зв’язку з відсутністю єдиної думки про визначення поняття “інтелектуальний капітал” запропоновано його визначення. Інтелектуальний капітал – це збірне поняття, яке об’єднує: об’єкти інтелектуальної власності, майнові права на них, знання, вміння, навички людини чи системи, створеної нею, які при включенні в господарський оборот приносять додану вартість.

Погоджуючись з тим, що інтелектуальний капітал складається з таких складових: людський капітал – втілений у вигляді знань, здібностей, досвіду, здатності до нових ідей тощо; структурний капітал – патенти, ліцензії, торгові марки, організаційні структури тощо, у даному дослідженні зосереджено увагу на розгляді структурного капіталу.

З’ясовано, що нині в Україні склалася ситуація, коли з одного боку, досягнення нашого науково-технічного потенціалу не завжди знаходять попит в країні, а з другого – іноземний бізнес намагається за мізерну ціну заволодіти інтелектуальним капіталом та об’єктами інтелектуальної власності. Досі законодавчо не відрегульовані питання про право держави на об’єкти інтелектуальної власності, які створені за рахунок бюджетних коштів, що перешкоджає державному управлінню процесами використання цих об’єктів. Як наслідок, держава не може забезпечити рівноваги інтересів усіх учасників процесу і себе включно, виступаючи у даному випадку, як інвестор, у результаті чого під час приватизації державних підприємств права на об’єкти інтелектуальної власності безкоштовно переходять до недержавного суб’єкта. На даний час в Україні правове регулювання і контроль за зовнішньою інвестиційною діяльністю з використанням інтелектуальної власності ще на неналежному рівні. Саме цим пояснюється актуальність нормативно-правової бази для розробки моделей оцінки ринкової вартості інтелектуального капіталу та об’єктів інтелектуальної власності.

На основі проведених досліджень показано, що вибір стратегії виробництва інноваційних інтелектуально насичених продуктів і технологій значною мірою залежить від вартісної оцінки об'єктів інтелектуальної власності. Розглянуто існуючі методи та моделі оцінки ринкової вартості об’єктів інтелектуальної власності. З’ясовано, що методи, які використовують на практиці для оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності, можуть дати здебільшого наближену ціну об'єкта в даних умовах у часі і при чітко сформульованій цілі оцінки.

Ринковий підхід для оцінки об’єктів інтелектуальної власності може бути застосований умовно, особливо, коли йдеться про неліквідні та невідчужувані активи. У таких випадках необхідно конкретніше говорити про інноваційну вартість цих активів у межах даного бізнесу чи інноваційного проекту. Тим більше, що у більшості випадків під час визначення допустимої ціни ліцензії виникає проблема вартісної оцінки (на дату оцінки) минулих затрат ліцензіара і майбутніх доходів ліцензіата від використання об'єкта ліцензії. Запропоновано розглядати ліцензійну угоду з позиції ліцензіата, а умови продажу ліцензії подати у формі вигідного інноваційного проекту для ліцензіата.

У даній роботі до оцінки ринкової вартості об'єктів інтелектуальної власності розглянуто підхід з позиції стандартної процедури економічного обґрунтування інноваційно-інвестиційного проекту, тобто ефективність використання грошових і матеріальних засобів на різні види виробничої діяльності запропоновано порівнювати за єдиними критеріями руху грошових потоків.

Як критерій ефективності купівлі ліцензії пропонується використання, за аналогією міжнародної практики оцінювання інвестиційних проектів, внутрішньої норми рентабельності (IRR – internal rate of return) і чистої зведеної вартості (NPV – Net Present Value).

Визначено, що оцінювання інтелектуального капіталу на сучасному етапі вимагає використання інтегрованого підходу як до інтелектуальних ресурсів, так і до побудови економіко-математичних моделей вартісної оцінки інтелектуального капіталу та об’єктів інтелектуальної власності, які є основою прийняття інноваційних рішень. Фактор невизначеності, що притаманний інноваційній діяльності, зумовлює необхідність дослідження ризикованості таких рішень. Однією з головних невирішених проблем у процесі вартісної оцінки інтелектуального капіталу та об’єктів інтелектуальної власності суб’єктів господарювання є розробка економіко-математичних моделей, які дають змогу розробити і приймати оптимальні рішення щодо реальних ситуацій, що виникають у процесі управлінської діяльності інновацій. Оцінка вартості необхідного інтелектуального капіталу для виробництва є надзвичайно важливим чинником під час випуску нових інтелектуально насичених товарів та при використанні новітніх технологій виробництва.

У другому розділі “Розробка моделей для оцінки оптимального розміру інтелектуального капіталу суб’єкта господарювання” розроблено моделі визначення оптимального розміру інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання в умовах стабільної та нестабільної економіки. У межах інтегрованого підходу методики вартісної оцінки інтелектуального капіталу впливають на загальну стратегію бізнесу, інноваційний менеджмент і висувають нові вимоги до розробки економіко-математичних моделей оцінювання інтелектуального капіталу, а саме: використання задач оптимізації інтелектуального капіталу поряд з використанням класичного підходу – максимізації прибутку та максимізації рентабельності.

За умов, коли суб’єкт господарювання виробляє один продукт, попит на який є випадковою величиною, позначимо інтелектуальний капітал, що потрібно вкласти для виготовлення певного продукту, через k. Витрати, пов'язані з підготовкою до виробництва, виразимо деякою функцією a(k), а витрати на виготовлення одиниці продукції – через b(k) (у грошових одиницях). При цьому витрати a(k) монотонно зростають разом зі збільшенням k, а витрати b(k) монотонно спадають при зростанні k.

Ціну реалізації одиниці продукції позначимо через d. Очевидно, що необхідною умовою отримання прибутку від виробництва даного продукту є:

.

Виробництво х одиниць продукції потребує затрат у розмірі

z =.

Якщо при цьому попит становитиме теж х одиниць, то прибуток Рr можна виразити так:

.

Якщо попит w на продукцію недетермінований, а випадковий, то в загальному випадку прибутки можна виразити таким чином:

Отримано модель, що дає змогу оцінити обсяг інтелектуального капіталу, який максимізував би сподіваний прибуток у випадку рівномірно розподіленого попиту:

,

де w1, w2 нижня і верхня межі попиту відповідно.

Досліджено залежність інтелектуального капіталу від обсягу виробництва у випадку виробництва одного продукту, попит на який є випадковою величиною з урахуванням втрат від перевиробництва та від незадоволеного попиту, коли витрати на підготовку виробництва прямо пропорційні інтелектуальному капіталові а(k) = аk, а витрати на виробництво продукції обернено пропорційні величині інтелектуального капіталу b(k) = b/k,

.

Досліджено основні функції розподілу випадкової величини попиту, від яких залежать оптимальні розміри виробництва та інтелектуального капіталу. Отримано модель сподіваного прибутку, яка дає змогу знайти оптимальні рівні виробництва і необхідного для нього інтелектуального капіталу для виробництва одного продукту у випадку параболічного розподілу попиту

,

,

де ,

Розроблено модель для оцінки ризику прибутку при рівномірно розподіленому попиті.

Побудовано модель для максимізації сподіваної рентабельності виробництва на основі оптимального вибору обсягів виробництва та необхідного для нього інтелектуального капіталу при випадковому попиті на продукцію за таких припущень:

-

-

-

-

-

-

-

-

Отримано функцію розподілу рентабельності при рівномірно розподіленому попиті. Дана модель дає змогу визначити максимальну сподівану рентабельність виробництва з урахуванням необхідного інтелектуального капіталу для виробництва та з урахуванням втрат від перевиробництва та від незадоволеного попиту

Побудовано модель для визначення необхідного для виробництва інтелектуального капіталу в умовах нестабільної економіки, тобто, при відмові від спрощувального припущення про стабільність цін, для основних випадків функції початкових витрат на підготовку виробництва і функції витрат на виготовлення продукції.

У третьому розділі “Побудова моделей для оцінювання вартості передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності” наголошено, що купівля ліцензії, особливо на науково-технічні досягнення, сприяє підвищенню ефективності національного виробництва, зниженню собівартості, підвищенню конкурентоспроможності продукції, економії матеріальних та енергетичних ресурсів. Економічна суть торгових угод з продажу ліцензії полягає у передачі споживчої вартості знань, науково-технічних досягнень, виробничого досвіду від ліцензіара до ліцензіата та її впровадження у виробництво. Споживча вартість ліцензій є головним чинником на ринку об’єктів інтелектуальної власності. Методи попередньої оцінки об’єктів інтелектуальної власності та прийняття рішення про доцільність купівлі такого об’єкта дуже важливі, оскільки остаточна оцінка може не відповідати ціні ліцензіара. І тому особливої уваги заслуговують обґрунтування ліцензіата, які базуються на економіко-математичних методах та моделях оцінки інноваційних проектів.

Побудовано модель оптимального співвідношення між різними формами оплати для ситуації, коли ліцензіар визначив ціну ліцензії за право користування об’єктом інтелектуальної власності

,

x1 < A < x2, ,

де м – певна частка роялті оплати при комбінованій оплаті за ліцензію;

А – певна сума реалізації товару, що виготовлено, на основі ліцензії;

х1 – обсяг реалізації товару з ймовірністю р1;

х2 – обсяг реалізації товару з ймовірністю р2;

R – ставка роялті.

Показано, що у випадку детермінованого попиту і, відповідно, обсягу реалізації ліцензіату недоцільно користуватися комбінованою формою оплати ліцензії, а при недермінованому попиті на ліцензійну продукцію вибір форми оплати для ліцензіата пов’язаний з ризиком. Ситуацію прийняття рішення про співвідношення між роялті та паушальною оплатою за ліцензію розглянуто на прикладі ліцензіата, функція вигідності якого виражається квадратичною параболою, а додатна міра несхильності до ризику прямує до нескінченності при прямуванні можливого доходу до свого максимального значення.

На основі дослідження функції вигідності ліцензіата обґрунтовані умови вибору найсприятливішої форми оплати за ліцензію. Для функції вигідності, яка зображується параболою вищого порядку, побудовано модель частки роялті оплати

.

Отримано наступні висновки:

-

-

-

У припущенні про стабільність економіки існує відповідність між паушальною Пауш і роялті оплатою ліцензії Роялті:

Пауш = Роялті · о ,

де ? – обсяг реалізації ліцензійного продукту в грошах.

Однак у реальній економіці кошти, що фігурують у правій частині цієї формули, як правило, мають меншу вартість, ніж кошти, які можна отримати при паушальній оплаті. Тому для визначення справедливішої ставки роялті для ліцензіата слід застосовувати дисконтування. Нехай на основі ліцензії передбачено реалізувати інноваційний проект, який характеризується періодичними грошовими потоками С0, С1, …, Сп, де початковий грошовий потік С0 – від’ємний (С0 < 0), а решта потоків додатні (,) і означають надходження від реалізації ліцензійної продукції.

Отримано модель для обчислення відносної ставки роялті на користь ліцензіара за те, що він надав право користування об’єктом своєї інтелектуальної власності з урахуванням дисконтування грошових потоків інноваційного проекту, на основі рівності зведених прибутків. Модель встановлює пряму залежність між ставкою роялті і дисконтною ставкою: чим більша дисконтна ставка r, тим більшою повинна бути ставка роялті (випадок одноперіодного інноваційного проекту). Показано, що для багатоперіодних проектів залежність ставки роялті від дисконтної ставки є нелінійною

.

Побудовано моделі визначення ставки роялті для одно-, дво- та триперіодного проектів на основі порівняння внутрішніх норм рентабельності.

Для одноперіодного проекту

.

Для двоперіодного інноваційного проекту

Для трьохперіодного інноваційного проекту

.

Розроблено модель для обчислення ставки роялті на користь ліцензіара за користування об’єктом інтелектуальної власності для випадку складного інноваційного проекту, коли вкладення здійснюють не одноразово, а протягом кількох перших т періодів, а проект триває n > m періодів.

.

З’ясовано, що у цьому випадку ставка роялті залежить від дисконтної ставки. Узагальнено дану модель для ситуації, коли надходження грошових потоків від реалізації продукції затримуються на -періодів ()

.

На основі моделі зроблено висновок, що ставка роялті є нелінійною зростаючою функцією від кількості періодів, які віддаляють момент останнього інвестиційного вкладення від реалізації ліцензійної продукції.

Для умов, коли ліцензійний договір передбачає деяку затримку q виплат роялті від періоду, коли ліцензіат одержує дохід, побудовано модель для визначення ставки роялті. Показано, що ставка роялті у таких випадках залежить від розмірів надходжень, від дисконтної ставки і від тривалості затримки виплати роялті. Отриману модель узагальнено для багатоперіодних інноваційних проектів з почерговими видатками й надходженнями.

.

Проаналізовано отримані моделі ставок роялті при порівнянні зведених прибутків і ставок роялті на основі порівняння внутрішніх норм рентабельностей, знайдено максимально можливе відхилення R між ними:

.

Отримано модель для визначення ставок роялті у випадках, коли ліцензійний договір передбачає поетапну виплату (в кредит) паушальної оплати протягом кожного періоду інноваційного проекту.

,

де П1, П2 – частини паушальної оплати за перший та другий періоди проекту відповідно.

Отже, побудовано ряд моделей для вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання та об’єктів інтелектуальної власності як його складової.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці методів та моделей вартісної оцінки інтелектуального капіталу та об’єктів інтелектуальної власності як його складової суб’єктів господарювання. На підставі результатів виконаного дослідження пропонуємо такі висновки:

1. Сьогодні більше, ніж будь-коли, від суб’єктів господарювання вимагають прискорених суспільно-економічних і технологічних змін. Тиск з боку світової конкуренції потребує постійних інновацій, нових ідей, високотехнологічної наукомісткої продукції. Можна стверджувати, що ми на порозі революційних зрушень в економічній теорії, яка ґрунтується на інтелектуально-інформаційній парадигмі. Інтелектуальний капітал необхідно розглядати як провідну конкурентну перевагу нації. У результаті проведеного дослідження встановлено, що для суб’єктів господарювання, які працюють у виробничій, науково-технічній чи інноваційній сферах, особливо актуальними є питання вартісної оцінки інтелектуального капіталу. Теоретично обґрунтовано необхідність розгляду проблематики вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання й об’єктів інтелектуальної власності як його складової.

2. На основі системного підходу запропоновано визначення інтелектуального капіталу в розрізі стратегічного управління суб’єктом господарювання. Виходячи з визначення інтелектуального капіталу, що об’єднує об’єкти інтелектуальної власності, майнові права на них, знання, вміння, навички людини чи системи, котру вона створила, які при включенні в господарський оборот приносять додану вартість, побудовано економіко-математичні моделі для визначення необхідного оптимального розміру інтелектуального капіталу суб’єкта господарювання та оцінювання вартості передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності.

3. На основі проведених досліджень показано, що вибір стратегії виробництва інноваційних інтелектуально насичених продуктів і технологій значною мірою залежить від вартісної оцінки об'єктів інтелектуальної власності. До оцінки ринкової вартості об'єктів ліцензії запропоновано підхід з позиції стандартної процедури економічного обґрунтування інноваційного проекту, тобто ефективність використання грошових і матеріальних засобів на різні види господарської діяльності доцільно порівнювати за єдиними критеріями руху грошових потоків. Запропоновано розглядати ліцензійну угоду з позиції ліцензіата, а умови продажу ліцензії подати у формі вигідного інноваційного проекту для ліцензіата.

4. Оцінка вартості необхідного інтелектуального капіталу для виробництва є надзвичайно важливим чинником при випуску нових інтелектуально насичених товарів та при використанні новітніх технологій виробництва. Розглянуто і розроблено моделі визначення оптимального розміру інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання в умовах стабільної та нестабільної економіки. При побудові економіко-математичних моделей максимальний прибуток прийнято як критерій оптимальності. Побудовано моделі для визначення необхідного оптимального розміру інтелектуального капіталу суб’єкта господарювання.

4.1. Модель, що дає змогу оцінити обсяг інтелектуального капіталу, який максимізував би сподіваний прибуток. На основі отриманого сподіваного прибутку можна знайти оптимальні рівні виробництва і необхідного для цього виробництва інтелектуального капіталу. Досліджено залежність інтелектуального капіталу від обсягу виробництва у випадку виробництва одного продукту, попит на який є випадковою величиною з урахуванням втрат від перевиробництва та втрат від незадоволеного попиту, коли витрати на підготовку виробництва прямо пропорційні інтелектуальному капіталові, а витрати на виробництво продукції обернено пропорційні величині інтелектуального капіталу.

4.2. Досліджено основні функції розподілу випадкової величини попиту, від яких залежать оптимальні розміри виробництва й інтелектуального капіталу. Побудовано модель сподіваного прибутку, яка дає змогу знайти оптимальні рівні виробництва і необхідного для цього виробництва інтелектуального капіталу для виробництва одного продукту у випадку параболічного розподілу попиту.

4.3. Модель для оцінки ризику прибутку при рівномірно розподіленому попиті.

4.4. Модель для максимізації сподіваної рентабельності виробництва на основі оптимального вибору обсягів виробництва та необхідного для нього інтелектуального капіталу при випадковому попиті на продукцію. Отримано функцію розподілу рентабельності при рівномірно розподіленому попиті. Дана модель дає змогу визначити максимальну сподівану рентабельність виробництва з урахуванням необхідного інтелектуального капіталу для виробництва, втрат від перевиробництва та від незадоволеного попиту.

4.5. Модель визначення необхідного для виробництва інтелектуального капіталу в умовах нестабільної економіки, тобто при відмові від спрощувального припущення про стабільність цін. Отримано основне рівняння для визначення оптимального розміру інтелектуального капіталу. Дана модель побудована для основних випадків функції початкових витрат на підготовку виробництва і функції витрат на виготовлення продукції. Отримано явну формулу для визначення величини інтелектуального капіталу в умовах нестабільної економіки, якщо витрати на підготовку виробництва прямо пропорційні інтелектуальному капіталові, а витрати на виробництво одиниці продукції обернено пропорційні тому ж капіталу.

5. Розроблено моделі для оцінювання вартості передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності.

5.1. Модель оптимального співвідношення між різними формами оплати для ситуації, коли ліцензіар визначив ціну ліцензії за право користування об’єктом інтелектуальної власності. Показано, що вибір форми оплати для ліцензіата пов’язаний з ризиком. На основі дослідження функції вигідності ліцензіата обґрунтовані умови вибору найсприятливішої форми оплати за ліцензію.

5.2. Моделі для обчислення відносної ставки роялті на користь ліцензіара за те, що він надав право користування об’єктом своєї інтелектуальної власності з урахуванням дисконтування грошових потоків інноваційного проекту, на основі рівності зведених прибутків.

Моделі визначення ставки роялті для одно-, дво- та триперіодного інноваційних проектів.

5.3. Модель для обчислення ставки роялті на користь ліцензіара за користування об’єктом інтелектуальної власності для випадку складного інноваційного проекту, коли вкладення здійснюють не одноразово, а протягом кількох перших періодів. Узагальнено дану формулу для ситуації, коли надходження грошових потоків від реалізації продукції здійснюють із затримкою.

5.4. Моделі для визначення ставки роялті для неординарних інноваційних проектів. Досліджено випадок інноваційного проекту ліцензіата, в якому видатки і надходження чергуються. Отримано явну формулу для визначення ставки роялті оплати ліцензії на основі критерію рівності внутрішніх норм рентабельності для вищевказаного інноваційного проекту. Дану модель узагальнено на випадок, коли часові інтервали між грошовими потоками інноваційного проекту різні, а саме, що між видатками і надходженнями минає тільки якийсь проміжок цього періоду.

За умови пропорційності надходжень від реалізації ліцензійної продукції попереднім видаткам, на основі критерію рівності внутрішніх норм рентабельності отримано залежність між паушальною і роялті оплатою ліцензії, коли в інноваційному проекті ліцензіата передбачені різні часові інтервали між вкладеннями і надходженнями (з одного боку) та цими ж надходженнями і наступними вкладеннями.

Для умов, коли ліцензійний договір передбачає деяку затримку виплат роялті від періоду, коли ліцензіат отримує дохід, отримано явну формулу ставки роялті. Показано, що ставка роялті у таких випадках залежить від розмірів надходжень, від дисконтної ставки і від тривалості затримки виплати роялті. Дану формулу узагальнено для багатоперіодних інноваційних проектів з почерговими видатками і надходженнями.

5.5. Проаналізовано отримані формули ставок роялті на основі порівняння зведених прибутків і ставок роялті на основі порівняння внутрішніх норм рентабельностей, знайдено максимально можливе відхилення між ними. Отримано формулу для визначення ставок роялті у випадках, коли ліцензійний договір передбачає поетапну виплату паушальної оплати протягом кожного періоду інноваційного проекту.

6. Моделі, які розроблені у даному дослідженні, належать до класу економіко-математичних, оскільки функції побудовані з урахуванням економічного змісту та властивостей їх компонент та всі математичні перетворення, використані в процесі дослідження моделей, проведені з урахуванням їх економічного змісту.

У результаті виконаних обчислень та розрахунків показано, що розроблені в даному дослідженні моделі, які доведені до практичної реалізації, дають змогу здійснювати вартісну оцінку оптимального розміру необхідного інтелектуального капіталу суб’єкта господарювання, а також об’єктів інтелектуальної власності для інноваційних проектів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

АНОТАЦІЯ

Олейко В. М. Методи та моделі вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 – економіко-математичне моделювання. – Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена теоретичним та практичним питанням розробки економіко-математичних моделей вартісної оцінки інтелектуального капіталу суб’єктів господарювання та об’єктів інтелектуальної власності як його складової. Побудовано моделі для визначення оптимального рівня інтелектуального капіталу при випадковому попиті на продукцію. Запропоновано модель для отримання максимально сподіваної рентабельності на основі оптимального вибору обсягів виробництва та необхідного для нього інтелектуального капіталу. Розроблено моделі для визначення вартості передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності. Побудовано моделі для визначення оптимального співвідношення між роялті і паушальною оплатою за ліцензію; визначення ставки роялті на основі аналізу інноваційного проекту і при затримці виплати роялті.

Ключові слова: моделі вартісної оцінки, методи вартісної оцінки, інтелектуальний капітал, об’єкти інтелектуальної власності, інноваційний проект, ставка роялті, паушальна оплата, економіко-математичне моделювання.

АННОТАЦИЯ

Олейко В. М. Методы и модели стоимостной оценки интеллектуального капитала субъектов хозяйствования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 – экономико-математическое моделирование. – Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена теоретическим и практическим вопросам стоимостной оценки интеллектуального капитала субъектов хозяйствования и объектов интеллектуальной собственности как его составной. Предложен интегрированный подход к построению экономико-математических моделей оценки интеллектуального капитала, суть которого состоит в использовании критериев оптимизации управления: максимизации прибыли, максимизации рентабельности, оптимизации инвестиций. Рассмотрены важные вопросы современного производства, а именно взаимосвязь интеллектуального капитала и прибыли; взаимосвязь интеллектуального капитала и рентабельности производства. Построены модели для определения оптимального уровня интеллектуального капитала при случайном спросе на продукцию. Предложена модель для получения максимально ожидаемой рентабельности на основе оптимального выбора объемов производства и необходимого для него интеллектуального капитала. Построена модель для определения необходимого для производства интеллектуального капитала в условиях нестабильной экономики. Предложена модель для оценки риска прибыли при равномерном распределении спроса на продукцию. Построены модели оценки лицензии за право пользования объектом интеллектуальной собственности. В работе лицензионное соглашение рассмотрено с позиций лицензиата, а предложенные условия продажи лицензии представлены в форме полезного инновационного проекта для лицензиата. В качества критерия эффективности покупки лицензии предлагается использование внутренней нормы рентабельности инвестиционного проекта. Рассмотрены обоснования лицензиата, которые базируются на экономико-математических методах оценки инновационных проектов.

Предложена модель оптимального соотношения между разными формами оплаты, когда лицензиар определил цену лицензии за право пользования объектом интеллектуальной собственности. Исследовано функцию полезности лицензиата и предложены условия выбора благоприятной формы оплаты. Построено модель для определения ставки роялти для одно-, двух- и трехпериодных инновационных проектов, с учетом дисконтирования денежных потоков проекта. Предложено модели для определения ставки роялти в случае неординарных инновационных проектов, при задержке выплат роялти, для случаев, если в лицензионном договоре предусмотрено поэтапную выплату паушальной оплаты.