Академія педагогічних наук України

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

УДК…17.022.1(043)….

Похресник

Анатолій Костянтинович

Соціокультурні орієнтації

студентської молоді трансформаційного

суспільства: сутність та динаміка.

(На матеріалах життєтворчості сучасного

українського студентства )

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук.

Спеціальність – 09.00.03 –

соціальна філософія та філософія історії.

Київ - 2002 р.

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Інституті вищої освіти АПН України

Науковий керівник - член-кореспондент АПН України, доктор

філософських наук. Професор, заслужений діяч

науки і техніки України

Андрущенко Віктор Петрович, директор

Інституту вищої освіти АПН України

Офіційні опоненти - доктор соціологічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Бакіров Віль Савбанович, ректор Харківського

національного університету ім. В.Н. Каразіна,

Міністерства освіти і науки України

кандидат філософських наук. Доцент,

Чекаль Людмила Анатоліївна,

Київський національний університет

технологій і дизайну, Міністерства освіти

і науки України

Провідна установа - Київський національний технічний

університет (КПІ), Міністерства освіти

і науки України

Захист відбудеться “26.” грудня 2002 року о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий “25” листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої кандидат філософських наук

вченої ради Горбунова Л.С.

Актуальність теми дослідження. В період відродження і зміцнення Української держави, утвердження культурно-історичних цінностей українського народу, його традицій і звичаїв, гармонійного взаємозв'язку національного і загальнолюдського відбуваються складні, неоднозначні процеси в свідомості як окремої особистості, так і всього суспільства.

Досвід десятирічного розвитку засвідчує що суспільство, зокрема, його найбільш динамічна частина - молодь, прагне продовжувати волелюбні заповіти батьків і дідів, їхні подвижницькі діяння, героїчні традиції, інтелектуальні пошуки, практичні справи в ім'я підвищення добробуту народу, будівництва демократичної, правової держави.

У процесі демократизації та гуманізації громадського життя, утвердження свободи особистості і нації, розвитку просвітницької діяльності, національної системи освіти і виховання складаються сприятливі умови для формування у молоді наукового, гуманістичного світогляду.

З іншого боку, наше суспільство переживає період, коли виявляється ілюзорність відживших переконань, ідеалів, світоглядних позицій. Руйнація останніх спричиняє бродіння умів, почуттів, переконань і принципів. У моду входить своєрідна безпринципність особистості. Утверджується стиль життя “за сленгом”. Виникає загроза знецінення моральних, гуманістичних вартостей, зростання правопорушень і злочинності серед молоді. До того ж, в духовному і культурному середовищі масове розповсюдження отримують псевдокультурні і псевдоморальні цінності - “масова культура” в її агресивному, людиноруйнівному вияві.

Особливої уваги держави і громадськості потребує студентська молодь, яка через кілька років становитиме "ядро" української національної інтелігенції. Сьогоднішні студенти - це майбутні працівники владних структур, державні діячі, організатори виробництв, керівники колективів, фахівці, від професійної компетенції, моральності і громадянської позиції яких багато в чому буде залежати вигляд того суспільства, в якому ми маємо жити вже через 10 - 15 років. Ми бачимо його ринково орієнтованим, забезпеченим, демократичним, громадянським, миротворчим, морально і духовно-культурно багатим. Як цього досягти? Якими шляхами рухатись? Які фактори в механізмах розвитку є визначальними? Відповіддю на ці запитання можуть бути пропозиції щодо підготовки майбутньої еліти – фахівців, здатних взяти на себе відповідальність, сформувати нову систему цінностей, утвердити її в суспільній свідомості (ідеології і психології) народу, зреалізувати в практичній діяльності. Мова, знову ж таки, йде про студентську молодь, освіченість і професіоналізм, моральна позиція і сучасна світоглядна позиція яких є дійсною, а не ілюзійною гарантією втілення в життя того суспільного ідеалу, до якого ми прагнемо.

Існує досить поширена точка зору про те, що студенти є людьми зрілими, самостійними і дорослими, які не потребують будь-якої опіки з боку старших, професорсько-викладацького складу чи адміністрації вищого навчального закладу, що їх соціокультурні орієнтації вже визначені й навряд чи можуть бути радикально зміненими. Наш власний і суспільний багаторічний досвід, дослідження вчених-юнологів якщо й не спростовують цю думку загалом, то у всякому разі застерігають від радикалізму.

Переступаючи поріг вузу, студент дійсно несе з собою свій власний духовний світ, культуру і ціннісні орієнтації, сформовані попередньою життєвою практикою і виховною роботою в школі. Разом з тим, цей світ, культура і цінності є відкритими, здатними як до збагачення і розвитку, так і до руйнації, розпаду чи, навіть, деградації. Справедливим є й інше: суспільство не може залишатись байдужим до того, в яких напрямах розпочнеться його трансформація і розвиток. Воно має право впливати на них у відповідності з тим суспільним ідеалом, який в ньому утвердився. Звідси й бере відлік проблема оптимізації саморозвитку соціокультурних орієнтацій студентської молоді й суспільного виховного впливу на цей процес. І в який би бік не схилялась наша теоретична думка і суспільна практика, поза всяким сумнівом актуальним є те, що його треба вивчати, аналізувати, порівнювати як з минулим досвідом, так і процесами, які відбуваються в інших соціальних системах. Цей процес, далі, потрібно прогнозувати на основі чого можна й потрібно здійснювати ті чи інші суспільно-виховні впливи.

Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний з темою дослідження Відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України – “Вища освіта України ХХІ століття: світоглядні, професійні і виховні характеристики цілісної системи” (шифр 0100U000343).

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Дослідженню духовного світу і культури студентської молоді присвячена достатньо об'ємна кількість наукових публікацій. Серед них слід назвати, насамперед, дослідження В.П.Андрущенка, В.Г.Антоненка, В.І.Астахової, В.Д.Бабкіна, О.В.Бабкіної, В.С.Бакірова, І.Д.Беха, В.П.Беха, А.К.Бичко, І.В.Бойченка, Г.І.Волинки, М.Ф.Головатого, Л.В.Губерського, В.Б.Євтуха, І.А.Зязюна, В.М.Князева, М.Д.Култаєвої, А.Є.Конверського, В.Г.Кременя, В.М.Литвина, М.І.Михальченка, М.М.Мокляка, І.Ф.Надольного, Б.В.Новікова, В.С.Пазенка, І.Ф.Прокопенка, О.М.Семашка, О.Л.Сидоренка, В.І.Ярошовця, Т.І.Ящук.

Соціологічний аспект цієї проблеми представлений дослідженнями Л.О.Ази, В.С.Бакірова, В.І.Воловича, І.М. Гавриленка, Є.І.Головахи, І.І.Миговича, В.А.Полторака, А.О.Ручки, А.О.Пилипенка, В.В.Танчера, О.О.Якуби, Ю.І. Яковенка.

Політичні орієнтації студентів досліджувались в роботах В.Г.Антоненка, К.О.Ващенка, А.О.Білоуса, О. Дергачева, Ф.М.Кирилюка, В.М.Князева, А.Колодій, В.В.Москаленко, В.І.Полохала, В.А.Ребкало, С.Рябова, В.А.Скуратівського, М.М.Слюсаревського.

Екологічні пріоритети студентської молоді досить ґрунтовно проаналізовані в роботах Г.О.Білявського, Г.А.Бачинського, С.М.Васюти, М.М.Кисельова, В.С.Крисаченка, С.А.Мороза, М.І. Хілько.

Культурні орієнтації студентів аналізувались у працях Т.Г.Аболіної, Н.Г.Джинчарадзе, В.О.Кудіна, І.А.Зязюна, Л.Т.Левчук, О.В.Левицького, В.І.Панченко.

Духовно-релігійні орієнтації студентів досліджувались в роботах В.Д.Бондаренка, А.І.Колодного, П.А.Сауха, В.І.Лубського, Л.І.Конотоп.

Психологічні та соціально-психологічні орієнтації досліджувались в роботах І.Д.Беха, В.А.Казмиренка, О.І.Киричука, С.Д.Максименка, Ю.І.Трофімова, В.А.Татенка.

Не менш об'ємна література накопичена з цієї проблематики в країнах СНД, зокрема, в Російській Федерації та Республіці Білорусь. Процеси, які розгортаються в студентському середовищі цих країн мають багато в чому подібні характеристики. Порівнюючи їх, ми звертались до робіт П.О.Водоп'янова, А.І.Зеленкова, М.А.Можейко, Я.О.Яцкевич (Республіка Білорусь), А.Е.Долганова, Л.Н.Когана, В.І.Лісовського, Л.Я.Рубіної, М.Н.Руткевича, В.І.Чупрова та ін. (Російська Федерація).

Значну наукову цінність мають також роботи вчених, які аналізували процеси, що відбувались в студентському середовищі країн Західної Європи в 60-х – 70-х роках минулого століття. Насамперед, це роботи Раймонда Арона, Дітріха Банхоффера, Герберта Маркузе, Карла Манхейма, Карла Поппера, Григорія Померанца, Альберта Швейцера.

Разом з тим, незважаючи на досить об'ємний обшир наукової літератури, присвяченої аналізу проблем студентської молоді, останнє десятиріччя не дало узагальнених праць, де б соціокультурні орієнтації студентської молоді були представлені як цілісний феномен, а не розрізнено, де б прослідковувалась динаміка їх зміни, виокремлювались провідні тенденції, за якими можна було б здійснити відповідний прогноз. Не перекреслюючи значення наукових праць, виданих до 1991 року – їх цінність залишається достатньо значимою в історичному і методологічному аспектах – мусимо зазначити, що і умови, в яких формується духовний світ студентської молоді, і самі студенти, стали сьогодні іншими. Змінились матеріальні фактори життєоблаштування, іншим став політичний аспект соціального середовища, змінились ідеологічні орієнтації, міжнародні зв'язки, культурне середовище. Все це потребує нових досліджень і нових узагальнень. Власне, потребою вивчення соціокультурних орієнтацій студентської молоді в нових соціально-історичних умовах – умовах утвердження незалежності, становлення ринкових відносин, зміцнення незалежної правової соціальної держави, формування громадянського суспільства - обумовлені актуальність і спрямованість нашого дисертаційного дослідження. Вивчати, прогнозувати, корегувати – саме такою має бути відповідь сучасного суспільства на виклик новітніх тенденцій, які розгортаються в студентському середовищі трансформаційного суспільства і які будуть визначати його вигляд уже в найближчому майбутньому.

Об'єктом дослідження є соціокультурні орієнтації сучасної української студентської молоді.

Предметом дослідження є їх динаміка в трансформаційний період сучасного українського державотворення та розвитку культури.

Головною метою дослідження є вивчення соціокультурних орієнтацій сучасного українського студентства, їх динаміки у трансформаційному суспільстві.

Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких конкретних завдань:

- уточнення поняття та структури соціокультурних орієнтацій студентської молоді;

- визначення факторів, які впливають на їх розвиток (саморозвиток) у трансформаційному суспільстві;

- вивчення динаміки сучасних (реальних) соціокультурних орієнтацій українських студентів у таких сферах суспільного життя, як економіка, політика, культура, побут та дозвілля;

- прогностичний аналіз потенційних напрямів динаміки соціокультурних орієнтацій студентської молоді в трансформаційному суспільстві;

- узагальнення оптимальних соціальних і можливих виховних впливів на цей процес з боку професорсько-викладацького складу та адміністрації вищого навчального закладу.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять класичні та новітні методологічні підходи, які застосовуються для аналізу проблем становлення молоді, філософські праці, присвячені проблемі людини, її становлення як особистості, формуванню світогляду, моральних якостей, загальної культури. Від Платона та Арістотеля і до наших днів проблема людини залишалась провідною темою наукових роздумів філософів впродовж усього історичного періоду розвитку історії. Принципові положення цього розгляду – про людину як природну, суспільну, культурну і духовну істоту; про формування особистості у відповідності з обставинами (економічними, політичними, соціальними тощо) її життєдіяльності; про активність особистості як суб'єкта власної життєдіяльності - взяті в узагальненому вигляді, якраз і слугують тим методологічним підгрунтям, на якому розгортається це дисертаційне дослідження.

Автор використовував також цивілізаційні і конкретно-історичні методологічні підходи, сформовані в останнє десятиріччя в системі соціальної філософії (див.: В.Андрущенко, М.Михальченко. Сучасна соціальна філософія. К., 1996; В.Андрущенко. Історія соціальної філософії. К., 2000; І.Бойченко. Філософія історії. К., 2001 та інші), а також в працях, безпосередньо присвячених аналізу проблеми цінностей, світогляду, культури і особистості (В.С.Бакіров, В.С.Пазенок, Т.І.Ящук та інші).

Дисертаційне дослідження виконано в світоглядно-методологічному контексті "Конституції України", законів України "Про освіту" (1996 р.), "Про вищу освіту" (2002 р.), "Про соціальну підтримку молоді" (2000 р.) інших законодавчих нормативів України, які врегульовують життєдіяльність молоді та студентів.

Наукова новизна роботи.

В дисертації проаналізовані сутність, структура та динаміка соціокультурних орієнтацій сучасної української студентської молоді, під кутом зору системного підходу, виокремленні основні тенденції їх розвитку у трансформаційному суспільстві, особливо в контексті становлення ринкових відносин, трансформації політичної системи, зміни суспільних ціннісних орієнтацій та культурних процесів на рубежі століть.

На захист виносяться положення, які мають наукову новизну:

- поняття соціокультурних орієнтацій студентської молоді охоплює собою весь спектр їх (студентів) життєвих орієнтацій – економічних, політичних, соціальних, культурних і духовно-моральних, які корелюються між собою, втілюються в суспільну і індивідуальну практику, створюючи своєрідну субкультуру студентів, що має свої особливості;

- головною з цих особливостей є те, що соціокультурні орієнтації студентів мають динамічну природу, утверджуються не як одномірно “нав'язані” цінності, що було характерним минулим десятиліттям, а через діалог (суб'єкт-суб'єктні відносини), в результаті взаємного розуміння різних ціннісних точок зору, спілкування людей різних соціальних груп, через комунікативний процес;

- провідною, домінантною соціокультурною орієнтацією сучасного студентства є переважаюча орієнтації на отримання якісної і престижної освіти, як засобу майбутнього життєвого успіху в економічній, політичній і громадській діяльності, фактору підвищення власної конкурентоспроможності в системі ринкових і демократичних відносин, кар'єрного зростання, підвищення добробуту, утвердження свого статусу в колективі (і в суспільстві) та соціального престижу;

- в економічній сфері студенти орієнтуються переважно на ринкові відносини, мислять себе їх активним суб'єктом і провідником, вбачають в них засіб подолання економічної скрути, підвищення добробуту, насамперед, власного;

- в політичній сфері студенти віддають переваги демократичним цінностям, трактують їх як можливість вибору, намагаються утвердити як в процесі організації навчально-виховної діяльності, так і в масштабах країни (участь у суспільно-політичному житті країни); при цьому “можливості вибору” нерідко трактуються студентами в самому широкому діапазоні, навіть, з “виходом” за межі чинного законодавства і культури, що на практиці виливається через асоціальні вияви, імпульсивні протестні виступи;

- особливості духовних орієнтацій студентської молоді визначають тенденції поєднання наукових і позанаукових, раціональних та ірраціональних (релігійних, міфологічних, окультних тощо) переконань, що представляє собою унікальне плетиво цінностей і антицінностей, якими керується студентська молодь в процесі своєї життєдіяльності; яскраво вираженої переваги в бік однієї із складових духовних орієнтацій студентської молоді нашим дослідженням не виявлено;

- в культурній сфері склалась неоднозначна ситуація. З одного боку, студенти віддають перевагу національній культурно-історичній традиції, відродження якої розглядається ними як основне завдання сучасного культурного розвитку України; з іншого - ставлення студентів до цінностей західної (і східної) культури далеко не однопланове. Студенти виявляють зацікавленість і готовність до культурного обміну і діалогу культур. Одночасно висловлюють стурбованість щодо засилля “масової культури”, цінностей сумнівної якості як “основного культурного продукту” Західної цивілізації. Великої зацікавленості до пізнання асоціальної культурної продукції, притаманної студентам 90-х років минулого століття, нинішні українські студенти більшою мірою не виявляють;

- як цілісний феномен, соціокультурні орієнтації студентів в основному відображають ті провідні тенденції, які виокремлюються в процесі українського державотворення та розвитку культури, присутності України в новій якості в системі міжнародних відносин та світових тенденцій;

- серед чинників формування соціокультурних орієнтацій студентської молоді на передній план виходять: спосіб суспільного (і субкультурного) життя студентів; навчання як провідний вид їх діяльності; спілкування і самовиховання. Цей процес потребує відповідної організації з боку адміністрації ВНЗ, професорсько-викладацького складу. В дисертації обґрунтовується модель такої організації у формі гуманітарної інфраструктури вузу.

Теоретична і практична цінність роботи полягає в тому, що вона, з одного боку, дає уточнене розуміння соціокультурних орієнтацій такої когорти молоді, як студентство, з другого – дозволяє розглянути їх в динаміці, у розвитку, зміні пріоритетів у відповідності до історичного часу і простору. Матеріали дисертації можуть бути використані в навчально-виховному процесі у якості теоретичного підгрунтя до відповідного спецкурсу і в організації соціальної і виховної роботи в студентському середовищі.

Апробація дослідження.

Основні ідеї, викладені в дисертації, частково доповідались автором на ряді наукових конференцій, семінарів, симпозіумів, зокрема, в мм. Києві, Харкові, Запоріжжі, Дрогобичі, Вінниці. Матеріалами дослідження обговорювались на засіданні відділу філософії, змісту та прогнозування розвитку вищої освіти в Інституті вищої освіти АПН України. За матеріалами дослідження опубліковано 6 наукових публікацій, 3-и з яких – у фахових виданнях з філософії.

Структура дисертаційної роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, які включають в себе 6 параграфів, висновків та списку використаної літератури.

Основний зміст дисертації

У “Вступі” відзначається актуальність дослідження, його теоретична і практична цінність, формулюються мета та завдання дослідження, наукова новизна, положення, які виносяться на захист.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні проблеми аналізу соціокультурних орієнтацій студентської молоді” – здійснено аналіз літератури та основних методологічних підходів, завдяки яким уточнюється поняття та структура соціокультурних орієнтацій студентської молоді.

Термін "орієнтація" набув наукової значущості в філософській та соціологічній літературі завдяки роботам фундатора теорії дії та системно-функціональної школи в соціології Т.Парсонса. Але в науковий обіг це поняття було введено ще раніше відомим російським фізіологом І.П.Павловим як складова терміну "орієнтаційний рефлекс”, що стає відносно самостійною формою поведінки. Сам термін "орієнтація" походить від французького orientation та латинського oriens, що в буквальному розумінні означало “направленість на схід". Поступово це поняття набрало найбільш поширеного значення в таких контекстах: 1) визначення свого місцеположення на місцевості; 2) вміння розібратись в оточуючій ситуації, обізнаність в чому-небудь; 3) направленість діяльності, яка визначається інтересами. В соціології виділяють розуміння орієнтації як сукупності дій суб'єкта, направлених на оцінку проблемної ситуації, її обстеження та планування поведінки.

В структурному вимірі орієнтувальні потреби включають пізнавальну потребу, потребу в емоційному контакті, а також потребу змісту життя. Кожна з них зумовлює відповідні види адаптивної поведінки людини. Так, під впливом пізнавальної потреби мотивується прагнення індивіда до пізнання незрозумілих явищ. Потребі в емоційному контакті відповідає регулювання поведінки людини залежно від емоційних ставлень інших людей. А у відповідь на потребу змісту життя формується прагнення співвідносити цінність власної особливості з різними рівнями колективних та загальнолюдських цінностей.

Реалізація орієнтувальних потреб мотивує специфічну поведінку людини, спрямовану на дослідження й аналіз нової ситуації середовища, що складається, не лише з урахуванням предметних співвідношень, а й спираючись на емоційні оцінювання людей, а також за допомогою абстрактних понять, співвіднесення із сукупністю суспільних цінностей. У результаті виникає можливість не лише констатувати події, а й передбачувати, планувати їх. Завершальним етапом і результатом мотивації адаптивної поведінки є формування мети діяльності та програми, що включає засоби її реалізації.

Зміни в навколишньому природному чи соціальному середовищі, що стосуються конкретної людини, створюють елемент новизни ситуації, що є джерелом виникнення в індивіда орієнтувальних потреб. Під впливом останніх здійснюється мотивація поведінки людини /її називають адаптивною/, спрямованої на задоволення орієнтувальних потреб, формуються у свідомості мета і програма цієї поведінки. Мета поведінки - досягти адекватного оцінювання змін середовища та нової ситуації в цілому, визначити значущість цих змін для себе та для успішної взаємодії із середовищем, а також потреби коригувати цю взаємодію, шляхи її здійснення. Програма поведінки передбачає вивчення та аналіз інформації про зміни, розширення для цього рівня емоційних контактів, співвіднесення особистих інтересів і цінностей із суспільно значущими цінностями та їх змінами. Слід підкреслити, що власне психічна адаптація обмежується тільки усвідомленням мети та програми адаптивної поведінки. Реалізація останньої, тобто сама адаптивна поведінка, лежить поза межами психічної адаптації.

В дисертації проаналізовані підходи до визначення змісту “соціокультурних орієнтацій особистості”. Узагальнення цих підходів дає можливість для висновку про те, що цей процес необхідно розглядати як завершальний, підсумковий, етап адаптації і проективної діяльності людини в макро- і мікро- соціокультурному середовищі, що ґрунтується та містить у діалектично знятому вигляді попередні етапи біологічної та психічної адаптації. Отже соціокультурна орієнтація - це зумовлена змінами соціокультурної реальності складова специфічної адаптивної діяльності людини, пов'язаної а оптимізацією її поведінки, у відповідь на ці зміни, взаємодії індивіда з навколишнім соціальним і культурним середовищем. При цьому вона передбачає оцінювання характеру та значущості змін, необхідне для виконання на цій основі потрібних корекцій поведінки особистості та діяльність по перетворенню навколишнього середовища. Соціальнокультурна орієнтації – це процес діалектичної єдності таких складових: оцінкової діяльності, корекції поведінки особистості та її предметної діяльності, пов'язаної з перетворенням навколишнього середовища, який триває протягом усього життя, однак найбільш інтенсивно здійснюється в період дитинства і в юнацькі роки.

Зміст поняття “соціокультурні орієнтації” уточнюється автором через аналіз “соціальної культури”. За визначенням В.С. Пазенка під соціальною культурою слід розуміти специфічний вид суспільної культури, яка визначає суть соціального життя людини, правила і норми її соціальної поведінки. В такому "широкому" розумінні соціальна культура виступає синонімом суспільної культури. Її об'єктом виступає практично все соціальне життя "той" соціальний простір", де здійснюється самореалізація людини” (Пазенок В.С. Соціальна культура //Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник. - С.325).

Останній аспект має важливе методологічне значення для нашого дослідження. З одного боку, визначається сутнісний характер соціокультурних орієнтацій, виділяється те основне в соціальний діяльності, на що мають орієнтуватись ті чи інші спільноти - загальнокультурні норми і цінності. З другого боку, мова йде про необхідність виділення цього сутнісного в кожній з головних сфер суспільного життя - політичній, виробничо-економічній, духовній і соціальній (у вузькому розумінні). З третього боку, мова йдеться не про формальне засвоєння застиглих норм і цінностей соціальної культури конкретного суспільства, а про розуміння її як специфічного простору для самореалізації особистості, творчого осмислення і новаторського перетворення.

Виходячи з існуючого рівня наукової розробки понять "соціальна культура" та "соціальні орієнтації" вважаємо за можливе вживати в подальшому дослідженні поняття "соціокультурні орієнтації" в такому розумінні, стосовно студентської молоді. Соціокультурні орієнтації студентської молоді - це процес і результат орієнтовної діяльності, направленні на пізнання, оцінку і творче перетворення соціальної культури конкретного суспільства.

Важливим для розуміння особливостей соціокультурних орієнтацій студентської молоді є виявлення їх обумовленості двома основними групами чинників: макрорівневими (економіка, політика, соціальні відносини і культура) та мікрорівневими (особливостями молодіжної субкультури та студентського способу життя). Аналіз цих чинників (в дисертації вони характеризуються як суперечливі) дає можливість виокремити загальне і особливе в соціокультурних орієнтаціях студентської молоді, від слідкувати динаміку змін, що здійснюється під впливом зовнішнього макро- і мікро- середовища. В дисертації розглядаються основні тенденції самовизначення української молоді в кожній зі сфер її життєздійснення, їх “переломлення” в студентському середовищі. Специфіка щодо студентства визначається впливом і підтримкою таких відомих механізмів соціалізації як освіта і виховання, що сприяє формуванню соціальних орієнтацій на підставі науково обґрунтованих знань. Зокрема, це надає більше можливостей студентській молоді в оцінці свого суспільного становища із загальноцивілізаційних позицій, найчастіше у порівнянні зі становищем ровесників в інших, переважно високорозвинених країнах. У зв'язку з цим завищених соціальних вимог у студентської молоді дещо відрізняється від відповідних оцінок інших категорій молоді. Порівняльний аналіз тенденцій соціального, політичного, професійного та економічного самовизначення української молоді в цілому та студентської молоді зокрема дає підстави для деяких узагальнень.

Перш за все, соціалізація всіх категорій молоді в Україні відбувається в край несприятливих умовах, викликаних поглибленням системної кризи у суспільстві. Така ситуація найбільш негативно впливає на становлення та формування молоді, утруднюючи та гальмуючи його, нерідко надаючи цим процесам негативного контексту, ставлячи перед молоддю важко виконувані завдання пошуку свого місця у суспільстві; можливостей для самореалізації. Накладаючись на складнощі самого процесу становлення і самовизначення молоді, соціальні негаразди надають проблемам соціалізації молоді в перехідний період небувалої гостроти, підвищують соціальну напругу у молодіжному середовищі, викликає деструктивні зміни в соціокультурних орієнтаціях як молоді в цілому, так і студентської молоді в її складі.

На основі узагальнень існуючих підходів, автор обґрунтовує чотири-рівневий характер структури соціокультурні орієнтації студентської молоді:

перший рівень передбачає орієнтації стосовно макро- соціальної і культурної ситуації (соціального процесу, соціальної інфраструктури, соціальної спрямованості економіки, народногосподарських програм, планів, бюджетів, соціальних організацій, соціального відчуження). Характерно, що усвідомлені у вигляді понять, ці орієнтації охоплюють основу соціальної культури;

другий рівень стосується мотивів соціальної поведінки та діяльності, особливостей психоемоційного становища та самопочуття учасників "соціальної дії". Характерно, що значення таких орієнтацій зростає у період радикальних перетворень суспільних відносин;

третій рівень охоплює орієнтації, які стосуються якості системи людського спілкування, спільної діяльності етнічних та соціально-демографічних груп, ефективності соціального управління, міри розвиненості системи соціальних інститутів та професійної майстерності працівників системи соціальної роботи;

четвертий рівень орієнтацій стосується створення інноваційних форм суспільного життя у різних його сферах.

Виходячи з досліджень Н.Чорниш, в дисертації обґрунтовується також структура соціокультурних орієнтацій студентів за основними сферами суспільної практики та видами діяльності: соціально-економічні, політичні, духовно-культурні, побутово-особистісні.

У другому розділі – “Динаміка соціокультурних орієнтацій студентської молоді трансформаційного суспільства” – аналізується складний і суперечливий процес зміни соціокультурних орієнтацій студентської молоді в період здійснення в Україні ринкових і демократичних перетворень. Автор зосереджує увагу на особливостях сучасних соціально-економічних орієнтацій студентів; їх політичних цінностей; аналізує (морально-естетичні) орієнтації студентської молоді, цінності культури студентського побуту та дозвілля.

Десятиліття незалежного розвитку змінило, насамперед, економічні орієнтації студентської молоді. Колишня впевненість в отриманні роботи (через розподіл молодих спеціалістів), сьогодні змінилась розгубленістю студентів перед майбутнім (25-30% молодих випускників). Переконання у своїх особистих можливостях мають лише 15 – 20 % молодих спеціалістів. Значна частина студентської молоді живе надією лише на батьків та родичів (25 – 35 %). Монiторинг УНДIПМ (на травень 1996 р.) встановив, що саме матерiальнi проблеми найбiльше турбують молодь. Серед них найбiльше турбують: низькi особистi доходи (60%); низькi доходи батькiв (52%); низькi доходи молодого подружжя (71%); поганi житловi умови (27%); загроза майбутнього безробiття (24%); 85% вважають, що сучасна економiчний стан в країнi є головна причина жебрацького майнового стану молодi. І лише 6% опитаних вважають, що сучасна економiчний стан в країнi дозволяє забезпечити добробут особистою працею.

І все ж у переважнiй бiльшостi студентська молодь визнає: працю, як головне джерело матерiального самозабезпечення; працю за кордоном прiоритетом свого майбутнього; поглиблення нерівності як негативне явище сучасності; розвиток пiдприємництва як безальтернативний напрям стосовно майбутнього України; полiтично-правовi обмеження в сферi здiйснення приватного бiзнесу та його захисту визнаються головною причиною соцiально-економiчної кризи в Українi; у вирiшеннi конкретних економiчних проблем потрiбно орiєнтуватися на змiни в органiзацiї справи (економiчне реформування), а не структури суспiльної органiзацiї.

Змінились і політичні пріоритети молоді. Колишня апатія до політичного життя країни та показна політична активність поступились місцем свідомій політичній участі значної частки студентів (до 33%) ; поміркованому ставленню до політичних подій (46 %) і відторгненню політичних мотивів (21 %). Соцiологи вiдзначають, що жодна з полiтичних сил не має справжньої пiдтримки у молодi. Якщо у першій половині останнього десятиліття в студентському середовищі домінували “незалежницькі” та “зелені” пріоритети, то сьогодні, можливо, лише соціал-демократія має на студентство певний вплив. Більшою мірою молодь орієнтується не на партію чи на її ідею, а на конкретного політичного лідера.

Молодь, студентська також, не змогла встояти проти полiтичної демагогiї, яка проповiдує рiзнi форми нацiональної та релiгiйної зневаги. Одночасно, iнтерес до студентської молодi, як до важливого фактору полiтичного життя суспiльства, постiйно збiльшується. Вiдомий приклад з обранням другого всенародно обраного Президента України Л.М.Кучми на другий термiн завдячуючи пiдтримцi української молодi, студентської перш-за-все, є лише додаткова демонстрацiя вже встановленого факту - молодь це реальна полiтична сила.

Для України, яка перебуває у станi перехiдного перiоду, вже стало масовоочевидним пiдвищення соцiально-полiтичної ролi студентської молодi пiсля кризи виконавчої влади в Українi на початку 90-х рокiв ХХ ст. Однак, вже змiна двох поколiнь студентiв (одне поколiння 5-ть рокiв) виявила, що вiдсутнiсть економiчних реформ на тлi активного полiтичного реформування викликала до життя феномен "полiтичної апатії молодi" стосовно партiйного будiвництва, "країна вiдчуває своєрiдний синдром полiтичної утоми" [Михальченко Н., Рудич Ф. Политическая ситуация на кануне президентских выборов//Современная украинская политика. -К.,1999. -с.77].

Як і суспільство загалом студентів захопила своєрідна анемія – зневіра у морально-духовних пріоритетах. Сьогоднi в колi студентської громади рiзних рiвнiв свобода волевиявлення визнається однiєю з найбiльших цiнностей власного i суспiльного життя. Тим самим, iдея вiдповiдальностi (власної та групової) актуально присутня у свiтоглядних самоусвiдомленнях студентiв. Зазначена обставина пояснює полiтичну орiєнтованiсть студентiв на демократичнi цiнностi, якi сприймаються як противага тоталiтарним, не зважаючи навiть на те, що останнi можуть рекламуватися пiд гаслом мiнiмальних гарантiй матерiального добробуту кожного.

Третій розділ – “Соціокультурні орієнтації студентської молоді як об'єкт виховної (соціальної) роботи" – присвячено аналізу нових форм соціальної роботи із студентами, що утвердились в останнє десятиріччя. При першому наближеному розгляді, вони проглядаються у вигляді моделі гуманітарної інфраструктури вузу, яка створюється. Висхідною ланкою цієї моделі є такий орган (інститут) студентського самоуправління, як старостат. До неї входить, далі, кафедра, яка курує цей курс. Із числа викладачів кафедри для кожної групи призначається куратор. На рівні деканату роботу організує заступник декана з соціальної (виховної) роботи, на рівні ректорату – проректор з соціальної роботи. Ідеологію, зміст і основні організаційні принципи соціальної (виховної) роботи вузу визначає Рада кафедр гуманітарних дисциплін, яку має очолювати ректор. Подібна інфраструктура ефективно функціонує в ряді провідних вузів країни.

Нинішня система виховної роботи має департизований характер. Її ідеологія визначається Конституцією України, згідно з якою жодна з політичних партій не має права втручатись в навчально-виховний процес, нав'язувати студентам свою партійно-ідеологічну доктрину. Її головна мета - залучення студентів до загальнолюдських і національних цінностей, формування світогляду вільної особистості, моральної і політичної культури вільного вибору людяної (гуманістичної) стратегії життєтворчості в цивілізованому суспільстві.

Основне навантаження самоорганізації студентської групи покладається на старостат і куратора курсу, які призначаються деканом факультету і кафедрою, яка курує цей курс. Вони вирішують всі організаційні питання життєдіяльності студентської групи і курсу. Причому, в сферу відповідальності старости входять в основному організаційно-побутові питання, на куратора ж покладаються завдання інформаційного плану, окрема, щодо прав та обов'язків студента, специфіки майбутньої професії і учбових курсів, які необхідно освоїти в процесі навчання, викладацького складу вузу, його випускників і традицій тощо.

Важливим питанням побудови гуманітарної інфраструктури ВНЗ є питання про культурні пріоритети соціальної роботи. Як відомо, в багатонаціональних, економічно і культурно розвинених, демократичних державах виховання розгортається в площині загальнонаціональної культурної традиції, державної мови, поваги до національної символіки і, одночасно, з урахуванням національних інтересів та етнокультурних особливостей тих меншин, які в ній проживають. Подібне впроваджується і в Україні. Ніде і ні в кого в світі така практика не викликає не те, що заперечень, а навіть, сумніву. Однак в Україні, як і в інших країнах, що утворились в результаті розпаду СРСР та “соціалістичного табору”, ситуація розгортається в іншій площині. Деякі представники національних меншин створили системі національного виховання (ширше – національного відродження загалом) таку опозицію, що будь-яка вимога цього плану, трактується не інакше, як “порушення їх національних інтересів”. З другого боку, вони дозволяють собі висловлювання, зневажливі до української національної традиції, символіки, мови, і навіть дії, які підривають самі основи незалежності. Подібні висловлювання і вчинки є залишковим відголосом колишньої практики огульної інтернаціоналізації суспільного життя, культури, виховання, шовіністичної позиції центру, носіями якої в колишніх республіках були ті ж самі люди, хто сьогодні найбільше кричить про “порушення прав”. Люди розгубились в пріоритетах, заплутались у цінностях. Природне і закономірне вони сприймають як “порушення прав” й не помічають, що дійсне обмеження їх національних інтересів розгортається за іншими сценаріями, зокрема, під виглядом відстоювання “інтернаціоналізму”, “єдності”, “співдружності” чи “гуманітарної допомоги” як політичними, інформаційними так і військовими засобами. Сучасний вуз має багатонаціональну студентську аудиторію. Ефективною його гуманітарна інфраструктура буде тоді, коли здійснювану на національній основі виховну роботу вона по-перше, органічно поєднає з інтересами студентів, представників всіх існуючих в державі національних меншин; по-друге, через національне відобразить і донесе до кожного студента загальнолюдське в його історії, сьогоденні і в перспективі.

Національна основа виховної роботи є поняттям складним і багатоплановим. Ії фундамент складає культурно-історична традиція корінної нації; до неї входять, далі, національно-культурні надбання тих меншин, які проживають в Україні як її повноправні громадяни і для яких Україна давно вже стала Батьківщиною. Гуртуючись навколо національно-історичних традицій корінного етносу, народи України створюють ту унікальну національну основу, яка розгортає практично безмежні можливості для розвитку державності загалом, субкультури кожної етнічної групи, зокрема.

Українська національна культура надзвичайно сприятлива для реалізації як першого, так і другого аспекту культурно-виховної роботи. Вона не несе в собі насильства і конфронтації щодо інших націй і народів, ніколи не ставила перед собою загарбницьких планів, ніколи і не над ким не панувала. Навпаки, майже весь час була історично пригніченою, виживала, тамуючи біль і сум, боролась і прагла до волі, підтримуючи в цій боротьбі всяк і кожного, гуртуючись з ними на дійсно людській гуманістичній платформі. З другого боку, українська культура завжди знаходила площини дотику до культур, в обійми яких кидала її історична доля. Мов перли, вона дарувала світові свої шедеври, делегуючи в інші культури своїх творців - майстрів слова і пензля, композиторів і архітекторів, інженерів і конструкторів, діячів науки і культури в самому широкому розумінні слова. Я не зроблю великого відкриття, якщо зазначу: українська культурна традиція безконфліктна, вона об'єднує народи і народності України в єдину політичну націю, яка формується. На цій національній основі й розгортається виховна робота у вузі.

У “Висновках” сформульовані підсумкові результати роботи, а також рекомендації для поліпшення соціальної роботи серед студентської молоді. Завдання формування гуманітарної інфраструктури вузу, визначення місця і ролі в ній кожної з складових й особливо осмислення методологічних і філософських засад її функціонування, виходить далеко за межі вузівського життя й постає як питання великої державної ваги і значення. Студентство – це не лише частина молоді, якій “належить майбутнє”, це - інтелектуальне осердя майбутнього, його активний фермент і надія. Виховання студентської молоді є вихованням майбутньої еліти в прямому розумінні цього поняття.

Основний зміст дисертаційного дослідження викладено у таких публікаціях:

Похресник А.К. Соціокультурні орієнтації студентської молоді трансформаційного суспільства // Молодь у сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри. К., 2001. – С. 58 – 63.

Похресник А.К. Структура соціокультурних орієнтацій студентської молоді: до методології визначення // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. К., 2001. – С. 25 – 29.

Похресник А.К. Соціокультурні орієнтації українських студентів: динаміка розвитку на рубежі століть. – К., 2002.- 22 с.

Похресник А.К. Соціокультурні орієнтації студентської молоді трансформаційного суспільства: сутність, динаміка. (На матеріалах життєтворчості сучасного українського студентства).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. Спеціальність – 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії – Інститут вищої освіти АПН України.

У дисертації уточнено поняття та структури соціокультурних орієнтацій студентської молоді, визначені фактори, які впливають на їх розвиток (саморозвиток) у трансформаційному суспільстві. На багатому соціологічному матеріалі побудована модель динаміки сучасних (реальних) соціокультурних орієнтацій українських студентів у таких сферах суспільного життя, як економіка, політика, культура, побут та дозвілля; здійснено прогностичний аналіз потенційних напрямів динаміки соціокультурних орієнтацій студентської молоді в трансформаційному суспільстві; обґрунтовані можливості і напрями соціальних і виховних впливів на цей процес з боку професорсько-викладацького складу та адміністрації вищого навчального закладу.

Ключові слова: соціокультурні орієнтації студентів, трансформаційне суспільство, соціодинаміка студентських орієнтацій; гуманітарна інфраструктура вузу, соціальна робота.

* * *

Похресник А.К. Социокультурные ориентации студенческой молодежи трансформационного общества: сущность, динамика (На материалах жизнетворчества современного украинского студенчества).

Диссертация на соискания ученой степени кандидата философских наук. Специальность 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Институт высшего образования АПН Украины.

В диссертации уточнено понятие социокультурных ориентаций студенческой молодежи, определены факторы, которые воздействуют на их развитие (саморазвитие) у трансформационном обществе. На богатом социологическом материале построена модель динамики современных социокультурных ориентаций украинских студентов в таких сферах общественной жизни, как экономика, политика, культура, быт. Осуществлен прогностический анализ этой динамики. Проанализированы возможности социальных и воспитательных влияний на студентов со стороны профессорско-преподавательского состава и администрации учебных заведений.

Ключевые слова: социокультурные ориентации студентов; трансформационное общество, социодинамика студенческих ориентаций, гуманитарная инфраструктура вуза, социальная работа.

Pokhresnyk A.K. Sociocultural orientations of student youth in the transformational society: essence and dynamics (on materials of life activities of contemporary Ukrainian students).

Thesis for the academic degree of the candidate of philosophy. Speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history.

In this thesis, a notion of socio-cultural orientations of students is specified, and factors influencing their development (self-development) in the transformational society are determined. Basing on rich sociological materials, a model of dynamics of socio-cultural orientations in Ukrainian students in such areas of public life as economy, politics, culture and everyday life, is constructed. A prognostic analysis of this dynamics is done. Possible social and educational influences of the teaching staff and administration of educational establishments are analyzed.

Key words: socio-cultural orientations of students; transformational society, socio-dynamics of students' orientations; humanitarian infrastructure of higher educational establishment, social work.