ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Бридун Євгеній Володимирович

УДК 330.4: 368.025.8: 504.06

МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ КОМПЕНСАЦІЇ

ЕКОЛОГО–ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ

08.03.02 – економіко–математичне моделювання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному технічному університеті України “Київській політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник | доктор фізико–математичних наук,

Новицький Віктор Володимирович,

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”,

професор кафедри математичного моделювання економічних систем, провідний науковий співробітник Інституту математики НАН України.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

лауреат премії НАН України з економіки ім. А.Г. Шліхтера

Костіна Ніна Іванівна,

Академія державної податкової служби України, професор кафедри податкової політики та оподаткування;

кандидат економічних наук, доцент,

Лук’яненко Ірина Григорівна,

Національний університет “Києво–Могилянська академія”,

завідувач кафедри фінансів, заступник декана факультету економічних наук.

Провідна установа | Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Міністерства освіти та науки, кафедра математичних методів еколого-економічних досліджень (м. Київ).

Захист відбудеться “9” жовтня 2002 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ–11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 01011, м. Київ–11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “28” серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до моделі ринкової соціально-орієнтованої економіки суттєво ускладнюється негативними процесами у природно-ресурсній базі, які безпосередньо впливають на процеси відтворення суспільного капіталу. В останні роки за офіційними даними в Україні втрати валового внутрішнього продукту (ВВП) внаслідок погіршення екологічного стану природних ресурсів досягають 10 – щорічно. Наростання проблем соціально-економічного розвитку через погіршення якості довкілля є наслідком неефективності регуляторних механізмів природокористування. Необхідність подолання цих негативних явищ на основі формування екологобезпечної, економічно доцільної системи господарювання, удосконалення форм та методів регулювання, спрямованих на зменшення негативного впливу суб’єктів господарювання на навколишнє природне середовище, зумовлює актуальність цього дослідження.

Важливим елементом раціональної інституційної системи управління охороною довкілля в Україні поряд з механізмами екологічної експертизи, екологічного моніторингу та екологічного інспектування має стати екологічне страхування. Негативний вплив на екологічний стан довкілля супроводжується еколого-економічними збитками. У практичній площині сучасна система компенсації цих збитків в українській державі є малоефективною, оскільки суб’єкти господарської діяльності – винуватці аварій – реально ніякої економічної відповідальності не несуть. Це зрештою зумовлює додаткове навантаження на державний бюджет, марне витрачання і без того обмежених фінансових ресурсів нації. У цьому контексті особливої актуальності набуває система заходів раціонального управління природоохоронною діяльністю з позицій попередження та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій на основі удосконалення економічного механізму страхового регулювання і відшкодування (компенсації) еколого-економічних збитків.

Вагомий вклад у дослідження теоретико-методологічних та методичних основ оцінки еколого-економічних збитків та вирішення еколого-економічних проблем природокористування внесли такі вчені, як А.О. Афанасьєв, О.Ф. Балацький, М.І. Воропай, Г.К. Гофман, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, О.А. Куклін, Д.С. Львов, Л.Г. Мельник, В.С. Міщенко, А.А. Мизін, О.С. Пчелінцев, Г.С. Розенберг, О.І. Татаркін та ін. Теоретичні та прикладні проблеми еколого-економічного моделювання досліджували А.Б. Алехін, В. Вольтерр, А.Б. Горстко, В.І. Гурман, А.Г. Івахненко, В.В. Леонтьєв, А.А. Ляпунов, І.М. Ляшенко, О.В. Рюміна, В.А. Теловані, Г.А. Угольницький, Д. Форд, а також інші вчені. Складові системи екологічного страхування та економічних ризиків детально розглянуто у працях В.В. Вітлінського, Т.Ф. Єгорова, В.В. Лєсних, І.Г. Лук’яненко, Г.А. Моткіна, С.І. Наконечного, С.С. Осадця, О.С. Олексюка, Г.І. Фаліна, О.І. Ястремського та ін. Теоретико-методологічні питання економіко-математичного моделювання, які стосуються балансових моделей, матричного та інтервального числення, досліджували Г. Алефельд, Ф.Р. Гантмахер, Р.С. Дваер, П. Кларк, Н.І. Костіна, В.С. Нємчинов, В.В. Новицький, Л.Л. Тєрехов, В.О. Точилін, Х. Херцбергер, Х. Ченері та багато інших. Водночас проблема компенсації еколого-економічних збитків, визначення їх впливу на ВВП, проміжне та кінцеве споживання, а також методологічні підходи до обґрунтування вибору системи страхування з дослідженням її складових потребують подальшого розвитку та узагальнення з плином часу. Все це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені у дисертації основні положення є складовою частиною науково-технічної програми “Розробка науково-методичних основ системи прогнозування генетичного ризику впровадження нових технологій та забруднення навколишнього середовища” (програма “Граніт” за напрямом “Еколого-економічний моніторинг. Екологічний аудит. Екологічне право. Моделювання еколого-економічного ризику” № ДР Р0005), що виконувалася впродовж 2000 –  рр. у Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”. У рамках зазначеної теми безпосередньо автором опрацьовано методологічні і практичні питання оцінки впливу еколого-економічних збитків на обсяг ВВП України, організації страхового методу їх відшкодування та обґрунтування вибору системи компенсації на основі балансової моделі, що знайшло своє відображення у розділі “Методика економічної оцінки втрат та заходів для нейтралізації негативних наслідків забруднення навколишнього середовища”.

Окремі положення використовуються у навчальному процесі НТУУ “КПІ”, зокрема, при викладанні лекційного курсу “Екологічне право та екологічний аудит” за спеціальністю “Комп’ютерний еколого-економічний моніторинг”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення методичних засад побудови та функціонування системи екологічного страхування на основі удосконалення економіко-математичних моделей компенсації еколого-економічних збитків.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є система страхової компенсації негативних процесів, що відбуваються у навколишньому природному середовищі під впливом надзвичайних ситуацій, які виникають з вини суб’єктів господарської діяльності.

Предметом дослідження є моделі та методи обґрунтування вибору, аналізу і реалізації страхового механізму компенсації еколого-економічних збитків, яких зазнає навколишнє природне середовище внаслідок виробничої діяльності суб’єктів господарювання.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення та принципи сучасної теорії сталого розвитку, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища, страхової справи, а також теорії економічних ризиків, актуарних розрахунків, інтервального та матричного числення.

У дослідженні використано: методи системно-структурного та порівняльного аналізів, статистичних групувань, фінансового аналізу – для оцінки стану та перспектив розвитку сучасної екологічної політики та страхового ринку; балансовий метод, теорія матричного числення – для обґрунтування вибору системи компенсації еколого-економічних збитків; теорії корисності, інтервального числення – для розрахунку страхових сум; сучасна теорія багатовимірного статистичного аналізу – для класифікації підприємств за ступенем екологічної безпеки; методи теорії ймовірностей – для визначення страхових тарифів. Поставлені завдання вирішувались із застосуванням сучасних версій систем обробки інформації, пакетів прикладних програм Maple .0, Statistica for Windows 5.0.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі, нормативні та методичні матеріали законодавчої та виконавчої влади; офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, обласного управління статистики у Київській області, офіційні матеріали Міністерства фінансів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного управління екології та природних ресурсів у Київській області, Державної податкової адміністрації України; статистичні дані перестрахового товариства “Swiss”, Інформаційного страхового інституту.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:

–

–

–

–

–

–

Практичне значення отриманих результатів. Положення і висновки дисертаційної роботи доводять необхідність і доцільність застосування в Україні системи екологічного страхування. Розроблені методи та моделі системи компенсації еколого-економічних збитків можуть бути використані для обґрунтування і розробки системи екологічного страхування, зокрема, у частині методичного обґрунтування та визначення пріоритетних об’єктів і форм екологічного страхування, страхових тарифів та страхових сум, які забезпечують ефективні механізми його застосування. Розроблені методологія та методи моделювання еколого-економічних збитків поглиблюють існуючі підходи до вирішення проблем охорони навколишнього середовища.

Результати, отримані у дисертаційній роботі, знайшли практичне застосування в розробці та впровадженні екологічного страхування в Акціонерній страховій компанії “Вексель” (довідка про використання результатів дисертаційної роботи за № від 28.01.2002), а також під час виконання вищезгаданої науково-дослідної роботи в НТУУ “КПІ”.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці моделей та методичних підходів до механізму компенсації і алгоритму його реалізації та на цій основі обґрунтування доцільності і спроможності застосування страхового методу відшкодування еколого-економічних збитків.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: “Економічні проблеми забезпечення енергетичної безпеки” (м. Київ, 2000 р.); “Проблема впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (м. Ірпінь, 2000 р.); “Третя міжнародна школа з прикладної статистики, фінансової та актуарної математики” (м. Феодосія, 2000 р.); “Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки та транспортування енергоресурсів в Україні” (м. Київ, 2000 р.); “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ” (м. Київ, 2000 р.); “Антикризове управління підприємством: проблеми та шляхи вирішення в умовах України” (м. Київ, 2000 р.); “Дослідження та оптимізація економічних процесів “Оптимум – 01” (м. Харків, 2001 р.); “Технології енергетики та економічна безпека держави” (м. Київ, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 робіт загальним обсягом 10,3 друк. арк. Серед публікацій 7 робіт – у фахових виданнях (2,9 друк. арк.), 2 навчальні посібники; 9 – в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 18 додатків; містить 37 рисунків, 37 таблиць та 2 тексти програм. Роботу викладено на 277 сторінках, з яких додатки займають 85 сторінок, таблиці та рисунки – 81, тексти програм – 20 сторінок. Список використаних джерел містить 151 найменувань і займає 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Еколого-економічні збитки та системи їх компенсації” розглянуто поняття еколого-економічних збитків, методи їх оцінки та негативний вплив на навколишнє середовище. Висвітлено економічні важелі у сфері природокористування та природоохоронної діяльності в контексті сучасної економічної політики України з урахуванням особливостей перехідного етапу, що дає змогу запропонувати механізми компенсації еколого-економічних збитків. Показано необхідність вдосконалення складових системи компенсації, і зокрема, за рахунок більш інтенсивного впровадження страхового методу. На підставі принципів моделювання економічних й екологічних процесів побудовано структурно-функціональну схему дослідження еколого-економічних моделей.

Під еколого-економічними збитками розуміють оцінку у грошовому вираженні негативних змін навколишнього природного середовища у результаті забруднення природних ресурсів, а також наслідки таких змін. При їх визначенні виявляють зміни (погіршення) в натуральних показниках, а потім розглядають їх економічну оцінку залежно від розміру завданої шкоди. Зокрема, пофакторні збитки відображають: збитки від забруднення атмосфери, поверхневих і підземних вод, поверхні землі і ґрунту; пореципієнтні – містять такі збитки: від втрати життя і здоров’я населення, ушкодження і руйнації основних виробничих фондів, майна та споруджень, вилучення або порушення сільськогосподарських угідь, від втрат у рибному господарстві та втрат деревини й інших лісових ресурсів, від знищення і погіршення якості рекреаційних зон, а також збиток, заподіяний природно-заповідному фонду.

На основі проведеного аналізу нормативно-правового та інструктивно-методичного забезпечення процесу використання, охорони та відтворення природних ресурсів України досліджено дієвість складових елементів економічного механізму природокористування та фінансової сторони природоохоронної діяльності. Цей аналіз дозволив зробити висновок, що основним джерелом компенсації збитків від негативного впливу суб’єктів господарювання в Україні залишаються фонди природоохоронного призначення, обсяги яких значно скоротилися, що призвело до виснаження природних ресурсів, старіння об’єктів природоохоронного призначення. Так, у 2000 р. аварійними забрудненнями навколишнього середовища і надзвичайними екологічними ситуаціями завдано шкоди довкіллю на загальну суму 74,8 млн грн (в 1999 р. – 7,7 млн грн), з яких відшкодовано лише 21,2(в 1999 р. – 51,1Невідшкодована сума збитків пред’являється позовами на винуватців аварій, або лягає на видаткову частину бюджету України, а інколи взагалі не компенсується. Водночас аналіз доходів та видатків Зведеного державного бюджету України за 1998 – рр. свідчить, що на охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку, попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха спрямовується 11 – платежів, які надходять від підприємств за використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього середовища. Фактично кошти від екологічних платежів спрямовуються на покриття інших витрат бюджету, а використання коштів на екологічні заходи в 2000 р. не перевищує 0,2від ВВП, що значно менше, ніж у провідних розвинених країнах. Практично не отримують компенсації потерпілі від аварійного забруднення навколишнього природного середовища. Тому існуючий механізм компенсації збитків потребує суттєвого вдосконалення.

Базуючись на структурному аналізі існуючих методів компенсації збитків від аварійного забруднення навколишнього середовища та екологічних аварій, детально досліджено складові страхового методу їх компенсації, який інтенсивно розвивається за кордоном. Багаторічний досвід розвинених країн показує, що страхування може успішно вирішувати проблему компенсації збитків, істотно збільшуючи розміри відшкодування. Аналіз страхового ринку України в 1998 –  рр. свідчить про щорічне поступове збільшення обсягів надання страхових послуг за видами страхування (див. таблицю) і, як наслідок, до зростання основних страхових макроекономічних показників в 1,5 – рази.

Таблиця

Структурні зміни страхових внесків і відшкодувань за видами страхування в Україні у 1999 – рр.

Вид страхування | 1999 p. | 2000 p.

Структура страхових внесків, % | Темпи зростання, до 1998 р., % | Структура страхових внесків, % | Темпи зростання, до 1999 р., %

страхових внесків | страхових

відшкодувань | страхових внесків | страхових

відшкодувань

Всього (усі види страхування) | 100,0 | 147,5 | 203,2 | 100,0 | 183,5 | 112,8

у тому числі:

страхування життя | 0,7 | 59,4 | 55,6 | 0,5 | 131,6 | 125,3

державне страхування | 1,4 | 101,3 | 106,1 | 2,4 | 305,3 | 277,1

добровільне | 84,7 | 142,5 | 223,8 | 86,0 | 186,3 | 99,1

у тому числі:

особисте

(крім страхування життя) | 7,6 | 147,7 | 285,4 | 7,3 | 174,4 | 99,6

майнове | 61,6 | 127,7 | 213,7 | 69,2 | 206,3 | 96,7

відповідальності | 15,5 | 257,2 | 140,6 | 9,5 | 112,6 | 114,9

обов’язкове страхування (крім державного) | 13,2 | 226,1 | 513,3 | 11,1 | 154,9 | 290,6

Джерело: розраховано за даними департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України.

Так, в 2000 р. середній рівень страхових виплат до суми страхових платежів становив 19,6(в 1999 р. 31,0страхові премії на душу населення за винятком закордонних ризиків, становлять 8 дол. США, страхові премії до ВВП – 1,24Намітилися також позитивні якісні тенденції в частині збільшення страхових фондів, страхових резервів та прибутків від страхової діяльності. Запропонована методика аналізу фінансового стану страхових компаній України, що враховує наявну статистичну звітність, свідчить про їх фінансову стійкість. Таким чином, вітчизняний страховий ринок має великий потенціал і може розвиватися у напрямі розширення надання страхових послуг; це стосується страхування виробничих та екологічних ризиків у різних галузях економіки України.

Покривати еколого-економічні збитки можна шляхом застосування екологічного страхування. Тому з урахуванням світової практики екологічного страхування детально охарактеризовано окремі його елементи, а саме: форми та об’єкти страхування, порядок формування страхових фондів та їх використання тощо. Тут ризикованість проведення страхових операцій та значні збитки, великі обсяги перестрахових операцій, які виходять за межі країни, є стримувальними факторами на шляху розвитку екологічного страхування. Тому на підставі вивчення міжнародного досвіду запропоновано організаційно-правове вирішення цих проблем через створення регіональних страхових пулів.

Розглянуто заходи щодо запобігання аварійним забрудненням навколишнього середовища та надзвичайним екологічним ситуаціям, а також обґрунтовано за допомогою економіко-математичних моделей вибір системи компенсації. Визначено, що розробка таких моделей для еколого-економічних систем зумовлена необхідністю створення збалансованої системи взаємодії екології із соціально-економічним розвитком та організації раціонального природокористування для оптимальної взаємодії з навколишнім природним середовищем. Економіко-математичні моделі еколого-економічних систем повинні будуватися з урахуванням таких принципів: концептуальної основи моделювання; повноти опису (дослідження); адаптивності до розвитку; ієрархічної структури та системності; повноти структури математичної моделі; достатнього інформаційного забезпечення.

На підставі порівняльного аналізу існуючих еколого-економічних моделей встановлено, що найефективнішим для обґрунтування вибору системи компенсації є міжгалузеві балансові моделі. Перевагами цих моделей є: чітко визначене поняття галузі, що дає змогу досліджувати структуру та характер взаємозв’язків; кількісне визначення міжгалузевих зв’язків, що дозволяє відслідковувати економічні взаємозв’язки у неперервному русі сировинних ресурсів та кінцевих продуктів, які застосовуються для виробничого споживання і дозволяють своєчасно спостерігати появу небажаних технологій та продуктів-забруднювачів навколишнього середовища. Тому за допомогою міжгалузевих балансових моделей можна враховувати економічні оцінки заподіяної шкоди навколишньому середовищу в розрізі галузі виробництва, виявляти її негативний вплив на ВВП, проміжне та кінцеве споживання і, таким чином, обґрунтовувати вибір кількісних показників системи компенсацій за допомогою екологічного страхування.

У другому розділі “Обґрунтування вибору системи компенсації еколого-економічних збитків та вдосконалення її складових” на підставі синтезу наявних методів оцінки еколого-економічних збитків та запропонованого методу використання міжгалузевого балансу суспільного виробництва обґрунтовано страховий метод їх компенсації. Удосконалено складові системи екологічного страхування, а саме: в моделях вибору оптимальної страхової суми, в методиці вибору пріоритетних об’єктів.

За існуючими методами розрахунку еколого-економічних збитків, які базуються на додаванні пофакторних і пореципієнтних збитків, визначено їх вплив на загальне виробництво товарів та послуг, а також ВВП (рис. ) з урахуванням страхового механізму відшкодування на основі вартісного міжгалузевого балансу суспільного виробництва.

Нехай: Zi – загальне виробництво продуктів і з урахуванням еколого-економічних збитків (і=1, 2, … , n); Xi – загальне виробництво продуктів; Mi – пореципієнтні збитки; Xij – кількість продукту і, що споживається в галузі j з урахуванням пофакторних збитків; Yi – загальне кінцеве споживання; Wi – загальне проміжне споживання ; Uj – загальне споживання j-ю галуззю, продукції, придбаної в інших галузях ; Vj – загальне використання первинних витрат (додана вартість) в галузі j. За цими позначеннями та структурою міжгалузевого балансу виробництва і розподілу сукупного продукту можна скласти два балансові рівняння.

Перше рівняння встановлює взаємозв’язок загального виробництва з пореципієнтними збитками кожного продукту та загального споживання, яке складається з проміжного та кінцевого споживання:

(i=1, 2, …, n). (1)

Друге рівняння визначає співвідношення, відповідно до якого загальна вартість продукції кожної галузі складається із суми вартості продукції, що закуповується з інших галузей, та вартості, доданої в даній галузі:

(j=1, 2, ..., n). (2)

Припущення моделі витрати-випуск дозволяють записати рівняння для споживання кожної галузі j на кожний продукт i як фактичну функцію рівня її виробництва Хj з урахуванням пофакторних збитків у вигляді

, (3)

де – усі постійні елементи витрат, які не залежать від рівня виробництва; аij – коефіцієнт граничних витрат з урахуванням пофакторних збитків.

Модель (1) –) є вдосконаленням початкової моделі Леонтьєва, яка може бути отримана об’єднанням балансових співвідношень (1) для кожного продукту із функцією витрат (3):

(i=1, 2, … , n).

Рис. 1. Принципова схема впливу збитків від екологічних аварій на ВВП і система компенсації цих збитків

Важливе значення в еколого-економічних розрахунках набуває врахування пореципієнтних збитків як залежної змінної. У першому наближені можна припустити, що величина цих збитків Мi є функцією загального виробництва з пореципієнтними збитками даного продукту Zi і, відповідно, пов’язаного з рівнем виробництва всередині країни Хi. Отже, отримано

. (4)

У виразі (4) параметр mi – коефіцієнт пореципієнтних збитків, пов’язаний зі схильністю до пореципієнтних збитків даного продукту. Схильність до пореципієнтних збитків представимо як відношення пореципієнтних збитків до загального виробництва продукту. Тому як основну залежну змінну необхідно брати загальне виробництво товарів з урахуванням пореципієнтних збитків Zi, а не виробництво Хi. Співвідношення між ними можна визначити підстановкою Zi у моделі витрати-випуск, враховуючи при цьому розмір еколого-економічних збитків за винятком постійної величини збитків :

;

;

,

де визначимо як коефіцієнти прямих витрат з урахуванням еколого-економічних збитків і позначимо через . Тоді

, (5)

або в матричному вигляді з урахуванням властивостей продуктивності матриці (І –):

Z=(I –)-1Y. (6)

Таким чином, модифікована міжгалузева балансова модель дозволяє визначити не тільки обсяги виробництва будь-якої галузі, а і витрати усіх галузей матеріального виробництва для особистого та суспільного споживання, нагромадження тощо. Фактично коефіцієнти граничних витрат з урахуванням пофакторних збитків аij (рівняння (3)) характеризують прямі виробничі зв’язки між галузями матеріального виробництва і виступають як нормативи матеріальних витрат на виробництво одиниці тієї чи іншої продукції. А в запропонованій інтерпретації додаються ще і пофакторні збитки, які є в кожній галузі, а саме: збитки від забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, поверхні землі та ґрунту. Але беруться до уваги ще і пореципієнтні збитки прямі (5) або повні (6). Таким чином, можна визначити коефіцієнти прямих витрат з урахуванням еколого-економічних збитків і коефіцієнти повних витрат з еколого-економічними збитками.

Практично запропонований підхід використано на підставі такої вхідної інформації: даних звітного міжгалузевого балансу коефіцієнтів прямих витрат на 1000 грн продукції галузей економіки за номенклатурою міжгалузевого балансу, складових кінцевого споживання в галузях, складових ВВП з доданою вартістю. Для розрахунку екологічних впливів також застосовувались: пореципієнтні збитки, які віднесено до кінцевих споживчих витрат із застосуванням методики оцінки недоотримання доходу населенням, що постраждало в результаті екологічних аварій; пореципієнтні збитки, враховані як окремі складові виробництва; пофакторні збитки, які враховано в проміжному споживанні галузей; пореципієнтні збитки, віднесені на кінцеві споживчі витрати в результаті екологічних аварій; пореципієнтні збитки, що враховані як окремі складові з виробництва. Розмір пореципієнтних та пофакторних збитків узято умовно через відсутність статистики.

Розрахунки коефіцієнтів прямих та повних витрат з урахуванням еколого-економічних збитків і порівняння їх з розрахунками цих коефіцієнтів у міжгалузевому балансі, що не враховують впливи таких збитків, підтверджують висновок, що витрати на виробництво з урахуванням вказаних збитків структурно змінюються в усіх галузях виробництва. При цьому змінюється загальне виробництво та вартісна структура ВВП, в якій враховано негативний вплив еколого-економічних збитків. Як залежна змінна в розрахунках застосовувалися пореципієнтні збитки, і визначено ті галузі, які схильні до пореципієнтних збитків – електроенергетика, нафтогазова промисловість та чорна металургія.

Економіко-математичний аналіз запропонованого методу дозволяє оцінювати еколого-економічні збитки під час формування ВВП. При цьому збільшуються прямі та повні витрати виробництва на одиницю виробленої продукції. Крім того, розмір врахованих збитків змінює вартісну та галузеву структуру ВВП, що дає підставу пропонувати страховий механізм відшкодування збитків. Застосування страхового механізму компенсації дозволяє зменшити розмір еколого-економічних збитків, збільшити додану вартість, а отже, і ВВП.

Обґрунтований таким чином вибір системи компенсації дозволяє розглядати складові системи екологічного страхування, зокрема, здійснювати вибір оптимальної страхової суми залежно від схильності до ризику особи, яка веде господарську діяльність. Модель визначення страхової суми зводиться до зручної для практики форми:

, (7)

де х – певна частка можливих збитків (страхова сума); S – загальна можлива величина збитків, завданих навколишньому середовищу та третім особам; р – імовірність ненастання страхової події; r – страховий тариф; q – страхове відшкодування в розрахунку на кожну одиницю страхової суми. Дослідження із застосуванням пакета Марle 5.0 параметрів p, q, r в моделі (7) дає підстави визначити їх граничне обмеження. Розглянуто числовий приклад визначення страхової суми.

Як правило, неможливо точно визначити ймовірність ненастання страхової події p, тому запропоновано для пошуку страхової суми застосовувати методи інтервального аналізу, коли параметр p знаходиться в інтервалі [p1;2]. Тобто інтервальні значення страхової суми, коли особа, яка приймає рішення не схильна до ризику (алгебричний розв’язок) обчислюються таким чином:

.

Числовий приклад із заданими параметрами q, r, S та інтервальними значеннями р показує, на якому проміжку можна вибрати страхову суму (рис. ).

Рис. . Визначення страхової суми на інтервалі для особи, яка веде господарську діяльність, не схильної до ризику

У системі екологічного страхування важливо визначити пріоритетні об’єкти, для яких розраховується собівартість страхових послуг та з’ясовується методика проведення страхування. Такі об’єкти визначаються за допомогою відомих в науковій літературі етапів: збору інформації про кожний об’єкт, що являє собою екологічну небезпеку; розрахунку показників екологічної небезпеки; групування об’єктів за показниками екологічної небезпеки.

Перший етап є традиційним (стосується екологічної інвентаризації). Складність другого етапу дослідження полягає у невеликій вірогідності аварій на об’єктах, тому майже неможливо визначити для окремого підприємства показник екологічної небезпеки. Для вирішення цієї проблеми пропонується застосовувати апостеріорний підхід, що містить об’єктивну оцінку ситуації без урахування даних про статистику аварій. Він передбачає проведення факторного аналізу, зокрема, використання методу головних компонент, який нейтралізує недоліки існуючих методів і підходів до аналізу та вирізняється простотою конструкції. Цей метод дозволяє за m шкідливих викидів різних видів виділити n показників екологічної небезпеки, в яких буде міститися інформація про головні ознаки. Запропоновану методику проведення цього етапу дослідження реалізовано на прикладі підприємств галузі будівельних матеріалів Київської області, екологічне забруднення від яких оцінюється такими ознаками: Х1 – тверді забруднювальні речовини, що викидаються без очищення; Х2 – викиди сірчистого ангідриду; Х3 – окис вуглецю; Х4 – окисли азоту; Х5 – вуглеводні (без легких органічних сполук); Х6 – легкі органічні сполуки; Х7 – інші газоподібні та рідкі забруднювальні речовини (відповідно до форми № ТП повітря). Після виконання аналітичних розрахунків та їх реалізації за допомогою статистичного пакета аналізу Statistica були виділені головні компоненти. Перша з них F1 містить інформацію про окис вуглецю, окис азоту і тверді забруднювальні речовини; друга F2 визначається наявністю в її структурі таких ознак, як легкі органічні сполуки, викиди вуглеводних сполук (без легких органічних сполук). У структурі третьої головної компоненти F3 найбільше сірчистого ангідриду та інших газоподібних і рідких забруднювальних речовин. Ці компоненти пояснюють 80,5варіацій вхідних ознак, інші компоненти пояснюють незначну частку варіацій, тому не розглядаються. Статистична надійність розв’язку підтверджується критерієм Уілкса. Аналогічні розрахунки виконано і для підприємств електроенергетики Київської області.

На третьому етапі передбачено ранжування об’єктів за показниками екологічної небезпеки, які визначено на другому етапі аналізу. За допомогою методу k-середніх кластерного аналізу всі підприємства будівельних матеріалів та електроенергетики були об’єднані в три групи за показниками екологічної небезпеки: особливо небезпечні, небезпечні та малонебезпечні об’єкти. Цей алгоритм належить до швидкодіючих, що дозволяє використовувати його для обробки великих масивів вхідної інформації.

У третьому розділі “Оцінка та аналіз ефективності страхового методу компенсації еколого-економічних збитків” виконано актуарні розрахунки, що враховують наявну статистику на підставі вдосконалених складових системи екологічного страхування; встановлено положення про порядок і умови застосування обов’язкового та правила добровільного страхування; проведено оцінку ефективності наявних балансових моделей, що застосовувались для дослідження еколого-економічних процесів; запропоновано новий метод розрахунку оберненої матриці через коефіцієнти характеристичного багаточлена з урахуванням її економічного змісту.

Визначення чинників, які необхідно враховувати при розрахунках собівартості страхових послуг екологічного страхування та інструментарію актуарних розрахунків, дозволяє зробити висновок про те, що для поставленої мети доцільніше застосовувати метод вибору об’єктів на підставі нечіткої експертної інформації. Цей метод дає змогу враховувати статистику екологічних аварій по регіонах України, наявність очисних споруд, клас небезпеки підприємств, галузь та тип виробництва. У ході дослідження було запропоновано розраховувати страхові тарифи на основі статистики еколого-економічних збитків, що дозволять оптимізувати вартість страхових послуг.

З урахуванням складових системи екологічного страхування розроблено положення про порядок і умови проведення обов’язкового та правила добровільного страхування відповідальності за нанесення збитків навколишньому середовищу, що містять такі основні концептуальні положення: межі страхової відповідальності, можливі страхові ризики, рівень страхового забезпечення, основні обов’язки та відповідальність страховика і страхувальника, розмір тарифних ставок, застереження та форма типового договору екологічного страхування. З метою зацікавленості в укладанні договорів екологічного страхування пропонується підприємствам та організаціям в обов’язковому порядку включати страхові платежі до складу валових витрат. Крім того, запропоновано не обкладати податком на додану вартість страховий збір з обов’язкового та добровільного екологічного страхування.

Досліджуючи ефективність застосування наявних міжгалузевих моделей, для кількісної оцінки взаємодії економіки з навколишнім середовищем показано, що для обґрунтування вибору страхового методу компенсації можна досить ефективно застосовувати міжгалузевий баланс суспільного виробництва, який дозволяє враховувати наявні оцінки еколого-економічних збитків в галузях виробництва і через страхування збільшувати додану вартість у фінансовій галузі. Передумовою розвитку цього методологічного підходу є виявлення цілого ряду основних властивостей цих моделей, зокрема: взаємозв’язок економічного зростання з небажаними екологічними впливами; врахування витрат на очищення стічних вод; ціноутворення продукції з урахуванням екологічних витрат, пов’язаних з виробництвом; визначення екологічного податку, дослідження оптимальної регіональної структури виробництва тощо.

Запропоновано новий ефективніший, ніж ітеративний метод обчислення матриці повних витрат за допомогою коефіцієнтів мінімального багаточлена. А саме:

,

де коефіцієнти ; р – степінь мінімального багаточлена.

Отже, алгоритм розрахунку матриці повних витрат має такий розгорнутий вигляд:

де – мультиплікатори прямих витрат, які можна визначати рекурентно.

Перевага цього методу обчислення порівняно з ітеративним методом (І – А) -1 = І + А + А2 +…+ Аn +… , полягає в обчисленні не більше як р – 1 степенів матриці А. Розроблено відповідне програмне забезпечення методу обчислення матриці повних витрат із застосуванням пакета Марle .0.

ВИСНОВКИ

Дослідження на основі вдосконалення економіко-математичних методів та міжгалузевих моделей поглибило наявні теоретичні, методологічні та методичні підходи до вирішення проблем компенсації еколого-економічних збитків. Обґрунтовані наукові положення щодо вибору страхового методу компенсації еколого-економічних збитків мають суттєве значення як для подальшого розвитку теоретико-методологічних основ, так і для практики впровадження екологічного страхування. Основними науковими і практичними результатами роботи є:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.