Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

Полякова Ганна Анатоліївна

УДК 371.11 (048)

Адаптивне управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу

13. 00. 01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник | кандидат педагогічних наук, доцент

Єльникова Галина Василівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, кафедра менеджменту освіти, професор

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Пікельна Валерія Семенівна,

Криворізький державний педагогічний університет,

кафедра педагогіки і методики трудового та професійного навчання, професор;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник,

Калініна Людмила Миколаївна

Інститут педагогіки АПН України, лабораторія управління освітніми закладами, завідувач.

Провідна установа | Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “10” квітня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52 - А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Автореферат розісланий “10” березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена сучасними тенденціями розвитку системи освіти. Початок ХХІ століття став часом освітніх реформ, спрямованих на забезпечення системи освіти вимогам соціуму. Відповідно до цього змінюються і стратегічні цілі в освіті, які визначені Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ століття), Законом України “Про загальну середню освіту”, Постановою Кабінету Міністрів України “Про перехід загальноосвітніх закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”, Національною доктриною розвитку освіти.

Школа як складна соціально-педагогічна система є елементом більш складної системи – суспільства. Тому вона швидко реагує на зміни, що відбуваються на кожному етапі суспільного розвитку. Відповідно до стратегічних цілей освіти оновлюються цілі середніх загальноосвітніх закладів щодо якості навчального процесу та управління ним. Сучасні загальноосвітні навчальні заклади повинні надати молодому поколінню опорні знання, уміння, які необхідні для подальшої життєдіяльності в умовах швидких соціально-економічних змін, сформувати уміння самоорганізації, саморозвитку.

Нові завдання суспільства вимагають нового рівня розуміння теорії й практики управління освітніми системами. У зв’язку з цим виникає необхідність розробки нових підходів, технологій та механізмів управління навчальним процесом.

Питання якості навчального процесу відображаються у наукових дослідженнях. Зокрема, розкриваються дефініції елементів процесу навчання (В.Я.Лернер, П.Г.Москаленко, М.Н.Скаткін,); досліджується природа системності знань (Л.Я. Зорiна, З.О.Решетова); розробляються теоретичні основи та педагогічні технології, орієнтовані на підвищення якості освіти та розвитку учнів (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Н.А.Зайцев, В.О.Огнев’юк, Г.К.Селевко, П.I.Третяков, А.В.Фурман); звертається увага на діагностичні процедури, необхідні для реєстрації змін, які відбуваються в навчальному процесі (О.Л.Ануфрієва, Л.П.Вовк, Г.А.Дмитренко, В.М.Лізинський, Л.П.Одерій, І.П.Підласий, В.П.Симонов). Разом із тим, не в достатній мірі розглянуті процеси взаємодії в управлінні навчальним процесом на рівнях учень-учитель, учитель–адміністрація. Тому важливим є питання спрямування розвитку об’єктів управління, що пов’язано із самоорганізацією та адаптацією керуючої та керованої підсистем.

Загальна теорія управління збагачена дослідженнями соціального управління (Н.П.Лукашевич, Г.В.Щокін), педагогічного управління (Є.С.Березняк, В.І.Бондар, Ю.А.Васильєв, Ю.А.Конаржевський, В.І.Маслов, В.С.Пікельна), соціально-педагогічного управління (Л.І.Даниленко, Н.М.Островерхова), психології управління (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, Т.І.Левченко), що стає підґрунтям для переорієнтації управління навчальним процесом у сучасній школі на самоорганізацію соціально-педагогічної системи, використання її внутрішніх ресурсів, на узгодження вимог мінливого зовнішнього середовища та потреб організації.

Проблеми самоорганізації та адаптації соціально-педагогічних систем в умовах нестабільності розглядалися в теорії цілеспрямованих систем (Р.Акофф, Ф.Емері, Дж. ван Гиг), в теорії педагогічних систем (В.П.Безпалько), в розробці адаптивних систем навчання на основі програмування, алгоритмізації та застосування технічних пристроїв (Т.Гергей, М.А.Константиновський, Є.К.Марченко, Н.Ф.Тализіна), в організації адаптивної школи (Н.П.Капустін, Т.І.Шамова), в концепції спрямованої самоорганізації та адаптивного управління (Г.В.Єльникова), але механізми переходу педагогічної системи до самоорганізації та саморозвитку не визначені.

Сьогодні загально визнана необхідність безперервної освіти (Національна доктрина розвитку освіти). Особливої актуальності ця проблема набуває у загальноосвітньому комплексі, структура якого містить дитячий садок, початкову, основну та старшу школи, і перед яким стоїть завдання створення комфортних умов для забезпечення безперервної і наступної освіти та соціальної адаптації дітей від 3-х до 17-і (19-і) років.

Управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу має свою специфіку, що обумовлена складною структурою навчального закладу і вимагає комплексного вирішення. Цій проблемі присвячені дослідження А.В.Барташова, Ю.В.Киричкова, А.Михайлової та ін. Проте, в цих дослідженнях у недостатній мірі визначені специфіка, зміст, функції, технологія, механізми відповідного управління навчальним процесом.

Отже, у наш час назріла потреба в науковому обґрунтуванні та експериментальному дослідженні управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі, спрямованого на самокерований розвиток, розкриття потенціалу суб’єктів управління на основі процесів кооперації, взаємодії; у виявленні технології та механізму його реалізації в мінливих умовах, що й обумовило тему нашого дослідження Адаптивне управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з науково-дослідною темою ЦІППО АПН України “Підготовка керівника школи в закладі післядипломної педагогічної освіти (реєстраційний № 199U004225) і відповідає програмі розвитку освіти в Харківському регіоні до 2002 р. (“Експеримент по створенню моделі управління навчально-виховним комплексом, що складається з гімназії та сад-школи”, Рішення колегії обласного управління освіти від 30.08.93.).

Тему наукового дослідження затверджено Вченою радою ЦІППО 2.03.2000 р., протокол №3., Рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні від 26.10.2000 р., протокол №7.

Об’єктом даного дослідження є: управління навчальним процесом у загальноосвітньому навчальному закладі.

Предметом даного дослідження є: зміст, структура, технологія адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі.

Мета дослідження – створення науково обґрунтованої інтегративної моделі адаптивного управління для підвищення якості навчального процесу в умовах загальноосвітнього комплексу та її експериментальна апробація.

В основу дослідження покладено таке припущення: якщо для здійснення управління навчальним процесом спеціально розробити і впровадити інтегративну модель, яка складається зі змістовного, організаційного, прогностичного компонентів і технології реалізації, то можна досягти адаптивного управління, що приведе до узгодження зовнішніх вимог, внутрішніх потреб та можливостей учасників навчального процесу, їх саморозвитку й самоорганізації, а також забезпечить бажаний результат, безперервність і наскрізність освіти в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу.

Визначена мета і висунута гіпотеза зумовили основні завдання дослідження, а саме:

1. Проаналізувати сучасний стан теорії та практики адаптивного управління навчальним процесом у закладах освіти.

2. Визначити специфіку управління навчальним процесом у загальноосвітніх комплексах.

3. Розробити та науково обґрунтувати інтегративну модель адаптивного управління навчальним процесом, технологію її реалізації в умовах загальноосвітнього комплексу.

4. Експериментально перевірити ефективність впровадження розробленої інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом.

5. Підготувати рекомендації керівникам та вчителям загальноосвітніх комплексів для практичного впровадження адаптивного управління навчальним процесом.

Методологічну основу дослідження становлять діалектичний принцип усезагального зв’язку процесів і явищ матеріального світу, основні положення загальної теорії систем, системний підхід до управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі; вихідні положення синергетики, що розглядає процеси самоорганізації в управлінні складними соціально-педагогічними системами, особистісно-орієнтований підхід до реалізації навчального процесу; кваліметричний підхід як основа факторно-критеріального моделювання педагогічної діяльності та визначення якості навчального процесу.

Теоретичною основою дослідження є психолого-педагогічні закономірності, принципи, функції управління соціально-педагогічними системами (Є.С.Березняк, В.І.Бондар, Ю.А.Васильєв, Ю.А.Конаржевський, В.І.Маслов, Г.В.Щокін); теорія й методика моделювання управлінської діяльності (В.С.Пікельна, Н.Д.Хміль, В.А.Штофф та ін.), встановлені об’єктивні закономірності процесів самоорганізації та адаптації у педагогічних системах (Р.Акофф, Дж. ван Гиг, П.І.Третяков, Т.І.Шамова); вихідні положення теорії навчального процесу (В.П.Безпалько, Л.Я.Зоріна, В.Я.Лернер, П.Г.Москаленко, М.Н.Скаткин), теоретичне обґрунтування закономірностей і шляхів розвитку особистості у навчальному процесі (П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Н.А.Зайцев); вихідні положення особистісно-орієнтованого навчання (Г.К.Селевко, С.І.Подмазін, І.Я.Якиманська, Є.А.Ямбург); принципи кваліметрії щодо оцінювання рівня навчальних досягнень учнів та якості педагогічної діяльності (О.Л.Ануфрієва, Г.А.Дмитренко, Л.П.Одерій); поняття освітнього моніторингу (В.А.Кальней, А.М.Майоров, Д.Ш.Матрос, Д.Ш.Фішман), концепція спрямованої самоорганізації (Г.В.Єльникова).

У роботі були використані наступні методи дослідження: проблемно-цільовий, системно-структурний, порівняльно-зіставний, які дали змогу опрацювати наукову літературу, визначити проблему, актуальність, зміст та етапи наукового дослідження; теоретичні загальнонаукові методи: узагальнення, абстрагування, моделювання, за допомогою яких розроблено теоретичну модель адаптивного управління навчальним процесом, технологію та механізм її реалізації в умовах загальноосвітнього комплексу; діагностичні методи: бесіда, інтерв’ю, анкетування, за допомогою яких вивчався сучасний стан якості управління навчальним процесом у загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема комплексах; комплексні загальні методи: констатуючий та формуючий експеримент, які дали змогу визначити ефективність розробленої моделі.

Експериментальна база та етапи дослідження. Дослідженням було охоплено 4 загальноосвітні комплекси: №169, №175, №14, №116 м. Харкова. До експерименту було залучено 90 дітей та 60 вихователів дитячих садків, 900 учнів шкіл І, ІІ та ІІІ ступенів, 180 вчителів.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалась в три етапи протягом 1997-2002 р.р.

На першому етапі (1997-1998) року – вивчено основи загальної теорії управління, теорії педагогіки, сучасні підходи до управління навчальним процесом, проаналізовано наявний досвід упровадження адаптивного управління навчальним процесом, визначено специфіку управління навчальним процесом у загальноосвітніх комплексах.

На другому етапі (1999–2000 р.) визначено особливості адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу; науково обґрунтовано та розроблено інтегративну модель на основі базового стандарту педагогічної діяльності вчителя (вихователя), проведено її експериментальне випробування, уточнено зміст, структуру та технологію впровадження.

На третьому етапі (2001–2002 р.) експериментально перевірено ефективність впровадження запропонованої інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом та технології її реалізації, підготовлено методичні рекомендації для педагогічних працівників щодо її впровадження в практику, узагальнено та оприлюднено результати дослідження, оформлено дисертаційну роботу.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

- вперше визначено періодизацію становлення адаптивного управління навчальним процесом;

- виділено специфіку адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, уточнено його структуру та функції;

- науково обґрунтовано та розроблено інтегративну модель адаптивного управління навчальним процесом, технологію її ефективної реалізації у загальноосвітньому комплексі;

- уточнено систему дидактичних засобів адаптивного управління навчальним процесом на рівні вчитель-учень;

- експериментально доведено поліфункціональний вплив адаптивного управління на спрямування учасників навчального процесу щодо самоуправління та саморозвитку.

Практичне значення: полягає в тому, що запропонована інтегративна модель адаптивного управління навчальним процесом може бути використана для забезпечення безперервності та наступності навчання й розвитку дітей у загальноосвітньому комплексі; для самоуправління та саморозвитку педагогічного колективу на основі розробленого базового стандарту педагогічної діяльності; може використовуватися при багатофакторному аналізі якості навчального процесу в загальноосвітньому комплексі.

Підготовлені рекомендації сприятимуть впровадженню адаптивного управління навчальним процесом вчителями й керівниками.

Одержані результати дослідження можуть бути використані в загальноосвітніх навчальних закладах різних типів, а також для підготовки й підвищення кваліфікації педагогічних працівників у вищих навчальних закладах та в системі післядипломної педагогічної освіти.

Апробація й упровадження результатів. Матеріали дослідження оприлюднено на Міжнародних та Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях, науково-практичних семінарах, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи” (ЦІППО АПН України, Київ, 2000); Міжнародній науково-методичній конференції “Фундаменталізація вищої технічної освіти - необхідна умова випуску конкурентноспроможних фахівців” (11 – 13 квітня 2001 року, Національний технічний університет “ХПІ”, м. Харків); ІІ Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (4 – 11 листопада 2001 р., ХНУ ім. В.Н.Каразіна, м. Харків); Всеукраїнській звітній науково-практичній конференції “Післядипломна освіта: проблеми розвитку” (12-13 грудня 2001, ЦІППО АПН України, м. Київ).

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечується використанням комплексу взаємодіючих теоретичних та емпіричних методів, адекватних меті й завданням дослідження, науковою обґрунтованістю вихідних позицій дослідження, репрезентативністю матеріалів, необхідних для якісної й кількісної характеристики результатів дослідно-експериментальної роботи, стабільністю отриманих результатів.

Публікації. Основний зміст роботи відображено у 14 публікаціях, серед яких 3 надруковано у наукових фахових виданнях, 6 – у матеріалах наукових конференцій.

Особистий внесок автора:

- у статті “Адаптивне управління навчально-виховним процесом як засіб культуротворчих цілей освіти”, яка написана у співавторстві, полягає у висвітленні особливостей організації та управління навчальним процесом на основі спільної діяльності адміністрації, викладачів та студентів;

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (230, із них 6 англійською мовою), додатків. Текст роботи викладено на 187 сторінках. Робота містить 18 рисунків та 19 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об‘єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи.

Перший розділ “Адаптивне управління навчальним процесом як наукова проблема та сучасний підхід до організації навчального процесу в умовах загальноосвітнього комплексу” містить аналіз науково-педагогічної літератури з розвитку теорії управління навчальним процесом, з управління складними педагогічними системами в умовах змін внутрішнього та зовнішнього середовища; визначення специфіки управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу; вивчення практики адаптивного управління у загальноосвітніх навчальних закладах.

Аналіз розвитку теорії загального управління та управління навчальним процесом дав можливість простежити тенденцію переходу від управління як однобічного впливу до управління як взаємодії суб’єктів на основі комунікації, прямого та зворотного зв’язку. Це питання розглядається в роботах Є.С.Березняка, В.І.Бондаря, Ю.К.Конаржевського, П.І.Третякова, В.С.Пікельної, Т.І.Шамової, Н.В.Черпинського та ін.

Спільним для різних підходів до сучасного управління, які застосовуються останнім часом, є виділення процесів самоорганізації, саморозвитку та самоуправління як складових освітньої діяльності в умовах мінливого середовища, що відображено у дослідженнях Б.Г.Ананьєва, Н.В.Кузьміної, С.І.Подмазіна, Т.І.Левченка, В.В.Століна, Н.В.Якуніна.

У дослідженні визначається сутність адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі, яке сприяє безперервності та наступності навчання, переорієнтації педагогічної системи на саморозвиток у напрямку максимально ефективного використання можливостей внутрішніх умов і ресурсів на основі взаємодії керуючої й керованої підсистем та зворотного зв’язку. Основу даного управління складають такі поняття, як “адаптація”, “взаємодія”, “самоорганізація”, “саморозвиток”.

При вивченні явища адаптивності в управлінні навчальним процесом нами було виділено періоди його становлення, а саме: 1) період алгоритмізації управління (70-і роки), коли адаптація управління навчальним процесом розглядалась як пристосування до індивідуальних особливостей розвитку та здібностей учнів на основі моделей програмованого, автоматизованого, алгоритмізованого управління навчальним процесом, в тому числі за допомогою технічних пристроїв; 2) період соціалізації управління (80-і – початок 90-х років), коли поряд із розглядом функцій управління педагогічними системами приділяється увага дидактичному та соціальному аспектам управління, особливостям взаємодії учасників навчального процесу (“керівник – вчитель”, “вчитель – учень”), виділяється ієрархічна структура управління, що включає, окрім керівних органів освіти, адміністрації навчального закладу, ще вчителя та учня; 3) період психологізації управління (90-і - 2000-і роки), коли знов привертається увага до адаптивних систем навчання, спрямованих на пристосування до індивідуальних особливостей учнів, створення систем управління з урахуванням умов нестабільності зовнішнього та внутрішнього середовища на основі процесів мотивації, стимулювання, соціальної адаптації, взаємодії, самоорганізації та зворотного зв’язку на рефлексивній основі.

У ході дослідження визначено, що особливостями управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі є: 1) безперервність та наступність навчального процесу при переході з одного структурного підрозділу загальноосвітнього комплексу до іншого; 2) багаторівневість структури управління навчальним процесом, наявність слабких місць управління на її стиках; 3) необхідність узгодження централізації та децентралізації управління навчальним процесом, а також освітньої, організаційної та управлінської діяльності всіх його учасників; 4) посилення функції координації між підрозділами загальноосвітнього комплексу для забезпечення цілісності педагогічної системи; 5) трансформація функції контролю у функцію зворотного зв’язку, спостереження, фіксації, аналізу з подальшим регулюванням та корекцією.

У результаті ми дійшли висновку, що в теорії та практиці управління навчальним процесом намітився перехід до адаптивних систем навчання, які змінюються та самоорганізуються в умовах нестабільності, перехід від управління “впливу” до управління “на основі взаємодії”. Тому є актуальним дослідження та моделювання оптимальної системи адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу.

У другому розділі дослідження - “Теоретичне обґрунтування інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом та технологія її реалізації в умовах загальноосвітнього комплексу” – на основі сучасних наукових підходів до управління педагогічними системами (антропосоціальний, системний, синергетичний, особистісно-орієнтований, кваліметричний); концепції спрямованої самоорганізації й поняття освітнього моніторингу, нами були визначені сутність та основні характеристики адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, розроблена інтегративна модель та технологія її реалізації.

Під адаптивним управлінням навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу ми розуміємо взаємодію керуючої та керованої підсистем на основі узгодження стратегій розвитку навчального закладу та специфіки його підрозділів, мотивів та можливостей учасників навчального процесу, врахування конкретних педагогічних ситуацій для досягнення спільної мети шляхом процесів самоорганізації та поточного зворотного зв’язку.

Основними характеристиками адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу є такі:

- гнучкість, що сприяє саморозвитку учасників навчального процесу, спрямовує на самоуправління, пристосовуючи функціонування педагогічної системи до внутрішніх потреб та зовнішніх вимог;

- кооперація та взаємодія адміністрації, вчителів і учнів на всіх етапах управлінського циклу з урахуванням поточних ситуацій;

- багатомірність структури за: підрозділами загальноосвітнього комплексу; ієрархією управління навчальним процесом із боку його учасників; дидактичним аспектом педагогічної системи; процесуально-функціональною структурою;

- різноспрямованість та узгодженість взаємозв’язків, що забезпечує цілісність системи та сприяє її переходу на новий рівень якості упорядкування за рахунок саморозвитку її окремих елементів;

- специфічність механізму реалізації адаптивного управління й самоуправління навчальним процесом шляхом здійснення освітнього моніторингу на основі факторно-критеріального моделювання.

Особливість функцій адаптивного управління навчальним процесом полягає в спрямуванні його учасників на спільну діяльність, а саме: цілевстановлення – визначається як спільне вироблення реалістичної мети, планування – як критеріальне моделювання бажаного результату навчання та педагогічної діяльності з визначенням кроків їх реалізації; організація – як кооперація та самоспрямування дій учасників навчального процесу, координація – як забезпечення повноти та узгодженості дій за спільно визначеними провідними напрямками, контроль – як самомоніторинг учнівської або педагогічної діяльності та моніторинг результатів навчального процесу; регулювання та корекція - саморегулювання та самокорекція діяльності учасників навчального процесу на відповідних рівнях управління.

Складовими даної моделі стали взаємопов’язані компоненти: змістовний, організаційний та прогностичний. Змістовний компонент інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу розкриває сутність, структуру, основні елементи, процеси кооперації керованої та керуючої підсистем, що сприяють підвищенню якості навчального процесу, переходу на новий рівень самоорганізації та саморозвитку його учасників. Організаційний компонент спрямовує та узгоджує спільну діяльність адміністрації, вчителів, вихователів і учнів, створює можливість їх автономного самоуправління навчальним процесом у різних підрозділах загальноосвітнього комплексу при збереженні стратегічних цілей та провідних напрямків діяльності. Прогностичний компонент надає теоретично аргументовану картину майбутнього стану управлінської практики. В основу даного компоненту покладено базову факторно-критеріальну модель (стандарт) педагогічної діяльності вчителя при адаптивному управлінні навчальним процесом.

Створення базової моделі (стандарту) педагогічної діяльності ґрунтується на дослідженнях Г.А.Дмитренка щодо факторно-критеріального моделювання; Г.В.Єльникової щодо визначення факторів та параметрів педагогічної діяльності; Ганта, Є.С.Березняка щодо текстово-графічної форми планування.

Базова модель містить фактори як головні напрямки педагогічної діяльності; параметри як кроки реалізації факторів, що конкретизуються на відповідному рівні управління з урахуванням особливостей підрозділу загальноосвітнього комплексу; вагомості факторів та параметрів; формалізацію бажаного результату за визначеними напрямками та кроками; терміни замірів. На основі базової моделі здійснюється моніторинг та самомоніторинг навчального процесу.

Аналіз педагогічної діяльності вчителя (вихователя) в умовах адаптивного управління навчальним процесом допоміг визначити фактори відповідної базової моделі: “Професійна освіта”, “Управління навчальним процесом”, “Безперервність та наступність навчального процесу в умовах загальноосвітнього комплексу”, “Ведення документації навчально-педагогічної діяльності”, “Педагогічна активність”, “Організаційна культура та клімат у педагогічному колективі навчального закладу”.

Для впровадження у практику загальноосвітніх комплексів адаптивного управління навчальним процесом розроблена технологія його реалізації на рівні вчителя та адміністрації, яка містить такі складові: 1) визначення спільної мети, її декомпозиція відповідно до специфіки рівня управління, підрозділу загальноосвітнього комплексу; 2) колегіальне обговорення факторів та параметрів при створенні базової кваліметричної моделі педагогічної діяльності; 3) створення особистих варіативних квалiметричних моделей педагогічної діяльності вчителями та вихователями з урахуванням специфіки того чи іншого підрозділу загальноосвітнього комплексу; 4) здійснення моніторингу та самомоніторингу педагогічної діяльності за провідними факторами, параметрами; 5) поточне саморегулювання та самокорекція педагогічної діяльності.

Для впровадження інтегративної моделі адаптивного управління у роботі визначено дидактичний аспект технології реалізації адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі, який забезпечується низкою дидактичних засобів для організації відповідного управління на рівні вчитель-учень.

Механізмом адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі є освітній моніторинг, який полягає у постійному спостереженні, фіксації, аналізі якості результатів навчального процесу і педагогічної діяльності з їх поточним регулюванням та корекцією.

Таким чином, окреслені засади організації адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, створюють умови для організації та самоспрямування адміністративної, педагогічної, учнівської діяльності відповідно до заданих стратегій та внутрішніх потреб, забезпечують безперервність та якість навчального процесу в усіх ланках навчального закладу зі складною організаційною структурою.

У третьому розділі “Експериментальна апробація та впровадження інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі” розкрито організацію експериментального дослідження впливу адаптивного управління на якість навчального процесу в загальноосвітньому комплексі, висвітлені результати, приведені методичні рекомендації щодо впровадження інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом у практику педагогічної та адміністративної діяльності в загальноосвітніх комплексах.

Для організації експериментального дослідження були визначені мета, гіпотеза, завдання, етапи, база дослідження та виділені формальні ознаки передбачуваних змін, підібрані методики обстежень і шляхи статистичної обробки даних.

Ефективність адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу досліджувалась шляхом перевірки припущення про те, що система адаптивного управління навчальним процесом, розроблена на основі інтегративної моделі, є оптимальним засобом спрямування, координації та організації педагогічної діяльності в різних підрозділах загальноосвітнього комплексу, є умовою забезпечення безперервності та якості навчального процесу, саморозвитку та самореалізації його учасників в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу.

Для перевірки робочої гіпотези було організовано такі етапи експерименту: підготовчий, констатуючий, формуючий, контролюючий.

На підготовчому етапі відбувалося усвідомлення проблеми, формування робочої гіпотези, вибір методик, організація та підготовка матеріалів для проведення експерименту.

На етапі констатуючого експерименту вивчалися стан управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі, провідні напрямки педагогічної діяльності, визначалися та аналізувалися вихідні показники ефективності управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі: рівень навчальних досягнень учнів, рівень загального розвитку дітей на перехідних вікових етапах, рівень професійних умінь вчителів, якість узгодження управління між різними підрозділами загальноосвітнього комплексу.

У ході формуючого експерименту відбувалися спостереження за впровадженням інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом у різних підрозділах загальноосвітнього комплексу із застосуванням базового стандарту педагогічної діяльності вчителя (вихователя); апробація технології та інструментарію; коригування базової моделі педагогічної діяльності; проведення постійно діючого семінару та консультацій для адміністрації, вчителів і вихователів загальноосвітнього комплексу.

На етапі контролюючого експерименту проводилося вимірювання та аналіз результатів якості навчального процесу за визначеними показниками, методиками їх вимірювання, статистичними методами обробки; порівняння результатів експериментальних та контрольних груп на початку та в кінці впровадження інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом у дитячому садку, школах І, ІІ, ІІІ ступенів шляхом створення вчителями та вихователями власних варіативних моделей педагогічної діяльності на основі базової; аналіз результатів анкетування вчителів і вихователів загальноосвітнього комплексу щодо ефективності застосування технології адаптивного управління навчальним процесом, формування та узагальнення висновків.

Результати експериментального дослідження свідчать, що в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу спостерігалася значна динаміка рівня навчальних досягнень учнів та дітей молодшого віку в експериментальних групах у порівнянні з контрольними на початку та кінці експерименту (приклад рис. 1., рис. 2.).

Рис. 1. Порівняльна діаграма якості навчання дітей контрольної (1) та експериментальної (2) груп дитячого садка за рівнями навчальних досягнень

Рис. 2. Діаграма результатів формуючого експерименту в основній та старшій школі за середнім коефіцієнтом засвоєння змісту навчання з базових дисциплін.

Результати діагностики, проведеної після впровадження експериментальної моделі управління навчальним процесом, дозволили виявити динаміку загального рівня розвитку за показниками, що вивчалися з урахуванням вікової специфіки дітей, у позитивний бік порівняно з результатами вхідного контролю на етапі констатуючого експерименту (приклад, таблиця 1).

У старшокласників спостерігалися зростання мотивації досягнень, відношення до свого “Я”, життєвої настанови, почуття громадського обов’язку, здатності до близькості з іншими людьми.

На основі матеріалів загальноосвітніх комплексів, що вивчалися протягом п’яти років, під впливом технології адаптивного управління простежується зростання успіхів учнів, що брали участь в інтелектуальних заходах, а також подальшого життєвого самовизначення випускників (продовження освіти у вищих навчальних закладах -100%); соціальна активність (48% випускників стали лідерами студентських колективів).

Таблиця 1

Результати експерименту за показником рівня загального розвитку учнів 3-х класів

Критерії рівня загального розвитку | Експериментальні класи | Контрольні класи

початок | кінець | початок | кінець

Мотиваційно-цільова орієнтація | 60% | 77% | 64% | 66%

Уміння прийняти, сконструювати навчальну задачу (ціль) | 58% | 71% | 60% | 68%

Уміння планувати процес рішення навчальної задачі | 53,9% | 75% | 52% | 64%

Контрольно-оціночні дії | 62% | 88% | 65% | 79%

Уміння працювати з навчальною інформацією | 68% | 89% | 70% | 78%

Розвиток мовлення | 78% | 86% | 80% | 83%

Помітні зміни відбулися у педагогічному колективі: зростання якості навчання учнів (87%), підвищення професійного рівня (57%), ведення ділової документації (37%), підвищення професійної активності (42%), покращення взаємодії з учнівським та педагогічним колективом (39%); формування організаційної культури та сприятливого психологічного клімату в колективі (розрахунок середньої оцінки за вибіркою склав: емоційний компонент – 0,4, когнітивний компонент – 0,5, діяльнісний компонент 0,1, що відповідає позитивному показнику “в цілому сприятливий”).

Одержані дані діагностики сформованості професійних умінь учителя свідчать про позитивну динаміку (табл. 1.2.), на підставі чого можна зробити висновок про поступовий перехід учителя до самоуправління та самоорганізації.

Таблиця 2

Рівень сформованості професійних умінь вчителя в ході експерименту

Рівень | Прогностичні

уміння | Організаційні та комунікативні вміння | Аналітичні вміння

початок | кінець | початок | кінець | початок | кінець

Високий | 36% | 51,4% | 42% | 52,5% | 32,8% | 45,4%

середній | 33,5% | 44,6% | 37,7% | 38,8% | 35,2% | 44,6%

Нижче середнього | 21,5% | 4,2% | 19,7% | 5,7% | 20% | 10%

Низький | 8% | 0% | 10% | 2% | 12% | 0%

За результатами експерименту можна зазначити що: 1) відбувається узгодження зовнішніх вимог та внутрішніх потреб учасників навчального процесу на стиках управлінської структури шляхом їх взаємодії на всіх етапах циклу адаптивного управління, перевід системи навчального процесу в якісно новий стан у заданому напрямку, що відповідає змістовному компоненту інтегративної моделі адаптивного управління; 2) створення вчителями та вихователями варіативних квалiметричних моделей педагогічної діяльності на основі базової забезпечило якість та безперервність навчального процесу в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу, що відповідає організаційному компоненту інтегративної моделі; 3) одержані позитивні результати експериментального дослідження за показниками рівня діяльності учнівського та педагогічного колективів підтвердили ефективність інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу та технології її впровадження, що відповідає прогностичному компоненту інтегративної моделі.

Здійснення теоретико-експериментального дослідження дало змогу розробити науково-методичні рекомендації щодо впровадження адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі, в яких визначаються умови, етапи, форми впровадження адаптивного управління, на різних рівнях управлінської структури та в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів теоретичної та дослідницько-експериментальної роботи дає підстави до таких висновків:

1. Аналіз якісного стану теорії управління навчальним процесом свідчить про тенденцію переходу від управління “впливу” до управління “на основі взаємодії”, до більшої соціалізації та психологізації в управлінні педагогічними системами, звернення до адаптивних систем навчання, але при цьому недостатньо розроблено наукове підґрунтя такого поняття, як “адаптивне управління навчальним процесом”, не визначені технологія та механізми його реалізації для практичного застосування.

2. Результати аналізу наявного стану реалізації управління навчальним процесом указують на актуальність проблеми дослідження та необхідність удосконалення системи управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу.

3. Визначення специфіки управління загальноосвітнім комплексом потребувало виділення особливостей адаптивного управління і зумовило розробку його відповідної багаторівневої та багатомірної структури.

4. Виділені теоретико-методологічні засади дали змогу визначити специфіку функцій, сутність, основні характеристики адаптивного управління навчальним процесом, розкрити структуру, змістовний, організаційний та прогностичний компоненти інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, яка є оптимальним засобом спрямування, організації та координації педагогічної діяльності в різних підрозділах загальноосвітнього комплексу, забезпечення безперервності, наступності та якості навчального процесу, саморозвитку та самореалізації його учасників.

5. Упровадження та реалізація адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі забезпечується спеціальною технологією, що ґрунтується на використанні базового стандарту педагогічної діяльності, на процесах кооперації та самоспрямування за спільно визначеними провідними напрямками і забезпечується застосуванням відповідних дидактичних засобів, механізму зворотного зв’язка, критеріїв ефективності.

6. Позитивні результати впровадження теоретично обґрунтованої інтегративної моделі дають підставу стверджувати, що при її використанні підвищується якість навчального процесу в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу за показниками рівня діяльності учнівського та педагогічного колективів у заданому напрямку розвитку навчального закладу з урахуванням прагнень та потреб адміністрації, вчителів, вихователів, учнів.

Запропонована технологія реалізації адаптивного управління навчальним процесом надає змоги вчителям проектувати та спрямовувати власну педагогічну діяльність, самовдосконалюватися та створювати відповідні умови для саморозвитку й самоорганізації учнів.

7. Науково-методичні рекомендації щодо практичного застосування адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, які розроблені в ході дослідження, розкривають умови, етапи впровадження адаптивного управління, побудову системи методичної роботи для забезпечення реалізації адаптивного управління навчальним процесом на різних рівнях управлінської структури та в різних підрозділах навчального закладу.

Дане наукове дослідження не вичерпує проблему адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу. Перспективним є дослідження адаптивного управління навчальним процесом на рівні адміністрації, керівника загальноосвітнього комплексу, розробка відповідних базових кваліметричних моделей діяльності директора та його заступників, можливість застосування адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу.

Основний зміст та положення дисертації розкриті у таких публікаціях:

1. Полякова А.А., Москаленко П.Г. Система контрольно-аналитической деятельности учителя в процессе обучения. - Харьков: Авеста, 1997. - 20 с.

2. Привалова Н.М., Полякова А.А. Психологическая диагностика уровня развития общих способностей детей как предпосылка индивидуализации обучения // Матеріали міжгалузевої науково-практичної конференції "Актуальні питання практичної психології та логопедії у закладах освіти та охорони здоров'я України" 19-21 травня 1998 року/ За ред. Базими Б.О., - Харків, 1998. - С. 134–135.

3. Полякова Г.А. Системний підхід до управління ефективністю навчально-виховного процесу у закладах загальної середньої освіти// Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 28-30 жовтня 1998 року "Управління національною освітою в умовах становлення i розвитку української державності". -К.: МО України, АПН України, ДАККО, IЗМН, 1998. - С. 122–126.

4. Полякова Г.А. Психолого-педагогічне забезпечення навчально-виховного процесу як умова розвитку здібностей учнів // Особистiсно-орiєнтоване навчання як умова розвитку творчої обдарованості: Матеріали обласної науково-практичної конференції керівників ліцеїв, гімназій та НВК січень 2000 року. – Харків.: ХОІУВ, 2000. - С. 29 – 31.

5. Полякова Г.А. Створення умов для професійного розвитку вчителів через систему контрольно-аналітичної діяльності // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Збірник наукових праць / Ред. кол.: Л.І.Даниленко (гол. ред.) та ін. - Київ: Логос, 2000. - С. 97 – 100.

6. Леонтьева В.М., Полякова Г.А. Адаптивне управління навчально-виховним процесом як засіб культуротворчих цілей освіти // Фундаменталізація вищої технічної освіти - необхідна умова випуску конкурентноспроможних фахівців: Матеріали міжнародної науково-методичної конференції 11 - 13 квітня 2001 року. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2001. - С. 330 – 334.

7. Полякова Г.А. Модель загальноосвітнього навчально-виховного комплексу №169 “Школа - дитячий садок” із гімназією м. Харкова (Із досвіду роботи) // Відкритий урок. - 2001. - №7 - 8. - С. 3 – 13.

8. Полякова Г.А. та ін. Образотворче мистецтво, 1-7 класи: теорія навчання, календарно-тематичне планування, основні поняття з образотворчого мистецтва: Навчально-методичний посібник для вчителів. - Харків: “Скорпіон”, 2001. - 160 с.

9. Полякова Г.А. Управління навчальним процесом на основі освітнього моніторингу // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали 2-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції/ Харків, Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2001. - С. 221-222.

10. Полякова Г.А. Особливості адаптивного управління навчальним закладом та навчальним процесом // Матеріали науково-практичного семінару “Шляхи реалізації Національної доктрини розвитку освіти в Україні в Україні у ХХІ столітті. - Харків, 2002 р. – С. 73–76.

11. Використання кваліметричного підходу та освітнього моніторингу в управлінні навчальним процесом // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2002. - №12. С. 23 –26.

12. Полякова Г.А. Адаптивне управління навчальним закладом та навчальним процесом на основі моделі педагогічної діяльності // Педагогіка і психология формування творчої особистості: проблеми й пошуки: Зб. Наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп.ред. та ін. – Київ-Запоріжжя. - 2002. – Вип.. 24. - С. 50-54.

13. Забезпечення безперервності й наступності навчання в умовах загальноосвітнього комплексу // Директор школи ліцею та гімназій: Науково-практичний журнал для керівників закладів освіти. – 2002. - №6. – С. 73-77.

14. Полякова Г. Адаптивне управління навчальним процесом як основа саморозвитку й самоорганізації його учасників // Рідна школа. 2003. - №2. - С.26-28.

АНОТАЦІЯ

Полякова Г.А. Адаптивне управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. – Центральний інститут післядипломної освіти АПН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена проблемі створення науково обґрунтованої інтегративної моделі управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, адекватної вимогам сучасної освіти.

У роботі визначені особливості управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі. На основі антропосоціального, синергетичного, особистісно-орієнтованого, кваліметричного наукових підходів та концепції спрямованої самоорганізації визначенні сутність, специфіка функцій та структури, основні характеристики адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу.

Теоретично обґрунтовано та розроблено інтегративну модель адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, яка є оптимальним засобом спрямування, організації та координації педагогічної діяльності в різних підрозділах навчального закладу зі складною структурою.

Доведено, що дана модель забезпечує безперервність освіти, наступність та якість навчального процесу, саморозвиток і самореалізацію його учасників. Розкрито складові та механізм технології реалізації інтегративної моделі на основі базового стандарту педагогічної діяльності при адаптивному управлінні навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу. Розроблено рекомендації щодо впровадження у практику даної моделі та технології для забезпечення наступності та якості навчального процесу у заданому напрямку розвитку навчального закладу з урахуванням власних прагнень та мотивів його учасників.

Ключові слова: адаптивне управління, навчальний процес, загальноосвітній комплекс, спрямована самоорганізація, взаємопристосування, саморозвиток, факторно-критеріальне моделювання, моніторинг.

АННОТАЦИЯ

Полякова А.А. Адаптивное управление учебным процессом в условиях общеобразовательного комплекса. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. – общая педагогика и история педагогики. - Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена проблеме создания научно обоснованной модели управления учебным процессом в условиях общеобразовательного комплекса, адекватной требованиям современного образования в Украине.

Анализ отечественной и зарубежной психолого-педагогической литературы свидетельствует о том, что в управлении учебным процессом просматривается тенденция перехода от управления “воздействия” к управлению “на основе взаимодействия” с использованием внутренних резервов педагогической системы.

На основе изучения теоретических исследований адаптивности в управлении выделены периоды его становления: алгоритмизации, социализации, психологизации управления.

Анализ управления учебным процессом в общеобразовательных комплексах, в состав которых входит детский сад, школы І, ІІ, ІІІ ступеней, позволил выделить специфику управления, показал актуальность проблемы создания системы гибкого, оперативного управления учебным процессом в таких общеобразовательных учебных заведениях, главным назначением которых является обеспечение непрерывного образования детей от 3-х до 17-и (19-и) лет.

В работе определены особенности адаптивного управления учебным процессом в общеобразовательном комплексе. Выделены его сущность, специфика функций и структуры, основные характеристики.

Адаптивное управление учебным процессом – это взаимодействие управляющей и управляемой подсистем на основе согласования стратегий развития учебного заведения и специфики его подразделений, мотивов и возможностей участников учебного процесса, учета конкретных педагогических ситуаций для достижения общей цели путем включения процессов самоорганизации и текущей обратной связи.

Адаптивное управление учебным процессом в общеобразовательном комплексе имеет сложную многоуровневую структуру,