ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 622.272.8:658.012

ПАВЛЕНКО ІРИНА ІГОРІВНА

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЗАСОБІВ ПІДТРИМКИ

ПОТУЖНОСТІ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ У РЕГІОНАХ

З ОБМЕЖЕНИМИ ЗАПАСАМИ

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній гірничій академії України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ) на кафедрі менеджменту.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент Швець Василь Якович,

Дніпродзержинський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпродзержинськ), доцент кафедри політекономії, фінансів і кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Макогон Юрій Володимирович,

Донецький національний університет ім. Василя Стуса Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідувач кафедри міжнародної економіки;

кандидат економічних наук, доцент Вагонова Олександра Григорівна,

Національна гірнича академія України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), доцент кафедри прикладної економіки.

Провідна установа – Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), кафедра менеджменту і господарського права.

Захист відбудеться ”14“ лютого 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий 12 січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Добробут суспільства визначається рівнем розвитку національної економіки країни. Тому головною метою економічних перетворень, що здійснюються на сучасному етапі розвитку національної економіки України, є відродження промислового виробництва як бази для розвитку суспільства. Саме ефективність функціонування промислових підприємств має вирішальне значення для формування ринкової економіки України. Одночасно кризовий стан більшості промислових підприємств України дозволяє стверджувати неможливість досягнення цієї мети без удосконалення їх фінансово-господарської діяльності.

Насамперед, питання удосконалення економічної оцінки стану вугільних підприємств, і особливо малоефективних, найгостріше постало перед вугільною промисловістю, яка дуже важко трансформується до ринкових змін. Погіршення впливу факторів зовнішнього середовища у сучасних умовах господарювання вимагає активного пошуку шляхів, що спрямовані на підвищення конкурентоспроможності вугільної продукції на енергетичному ринку. Це важливо ще й тому, що вугілля є єдиним із енергетичних ресурсів, який Україна має в обсягах, достатніх для покриття її потреб у розвитку не тільки енергетики, але й економіки в цілому.

Однак, незважаючи на свою провідну роль у вирішенні енергетичного питання, вугільна промисловість сьогодні, як і більшість галузей економіки України, вражена глибокою кризою. Тільки 15 млн. т вугілля видобувається беззбитково, не вистачає коштів не тільки на розширене, а й на просте відтворення основних фондів. Продовження діючої інвестиційної політики щодо підтримки потужності шахт може призвести до дострокового закриття цілої групи шахт, що мають достатньо запасів на 10 – 15 років експлуатації, тобто на період найбільшого дефіциту вугільної продукції.

У зв’язку з цим виникає питання про доцільність і обґрунтованість вивільнення усіх видів ресурсів, направлених у галузь, що повинно вирішуватися шляхом відбору потенційно життєздатних підприємств і удосконалення економічної оцінки стану шахтного фонду, граничних показників, досягнення яких дає змогу забезпечувати вугільну продукцію у беззбитковому режимі. З цього приводу особливу увагу привертає група вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами, де видобувається високоякісне енергетичне вугілля дефіцитних марок, яке є конкурентоспроможним привізному. Витратний характер більшості з цих підприємств, обумовлений значною деконцентрацією гірничих робіт, нераціональним використанням ресурсів, визначив актуальність створення механізму кількісної економічної оцінки стану вугільних підприємств на основі використання комплексного показника інвестиційної надійності шахт.

Ці обставини і стали підставою для вибору теми дисертаційного дослідження, визначили її актуальність і практичну значущість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Комплексна оцінка засобів підтримки потужності вугільних шахт на багатокритеріальній основі, які запропоновано особисто автором дисертаційної роботи, стали основою госпдоговірної теми “Розробка методики аналізу фінансово-господарської діяльності В/О “Торезантрацит” (номер державної реєстрації ГР0196V01857), що виконувалась кафедрою менеджменту Національної гірничої академії України Міністерства освіти і науки України.

Результати досліджень знайшли своє відображення у плановій держбюджетній науково-дослідній роботі Національної гірничої академії України (тема ГП-223 “Створення економічних методів управління матеріальними, природними і фінансовими ресурсами вугільних шахт у період реструктуризації галузі”, номер державної реєстрації 0197U015707, 1997 – 1999 рр.). Особисто автором розроблено комплексну оцінку фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами на основі інтегральних показників, що характеризують ефективність використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Авторка була виконавцем робіт за темою та здійснила розробку питань економічної оцінки стану шахт і моделювання на багатокритеріальній основі засобів підтримки потужності шахт у Торезько-Сніжнянському регіоні Донбасу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є удосконалення методів оцінки техніко-економічного стану шахт і на цій основі методів управління їх розвитком та ефективного розподілу інвестицій для простого й розширеного відтворювання.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі задачі:

проаналізовано особливості реструктуризації та функціонування геолого-промислового регіону з групою шахт, які практично відпрацювали промислові запаси, і визначено основні напрями підтримки потужностей діючих шахт;

розроблено метод ранжирування шахт на основі багатомірного угрупування для удосконалення системи інвестування процесів підтримки потужностей шахт;

використано економіко-математичні моделі для аналізу та економічної оцінки стану шахтного фонду;

обгрунтовано можливості та необхідність використання системи граничних техніко-економічних параметрів для удосконалення політики перерозподілу ресурсів на користь перспективних шахт;

систематизовано граничні техніко-економічні параметри шахт для здійснення можливостей перерозподілу ресурсів під час зміни стану гірничого господарства з позицій концентрації гірничих робіт.

Об’єктом дослідження є процес управління інвестиційною політикою, яка пов’язана з простим і розширеним відтворенням шахтного фонду в умовах реструктуризації вугільної промисловості.

Предметом дослідження є багатокритеріальні кількісні методи оцінки стану шахтного фонду для обгрунтування економічної доцільності продовження строків служби шахт залежно від обсягу та якості запасів, що залишилися.

Методи дослідження. Дослідження дисертаційної роботи базується на працях вітчизняних і зарубіжних учених. У дисертації використовувались елементи системного підходу до предмета дослідження (у процесі моделювання функціонування вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами), методи структурно-логічного й економічного аналізів (при аналізі та адаптації існуючих методик комплексної оцінки господарського стану підприємства до особливостей вугільної промисловості), методи кореляційно-регресійного аналізу та критерії математичної статистики (у процесі відбору чинників, які впливають на визначення порядку інвестування підтримки потужності шахт), методи оптимального програмування (при розробці математичної моделі багатокритеріальної оптимізації з вибором оптимального рішення у сфері компромісу).

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обгрунтуванні та вдосконаленні багатокритеріальних методів оцінки стану шахт з обмеженими запасами й обгрунтуванні доцільності підтримки їх потужності або закриття таких шахт.

Наукова новизна найсуттєвіших результатів дослідження полягає в такому:

за рахунок удосконалення методів багатомірного групування доведено, що взаємовплив вхідних і вихідних параметрів, які характеризують діяльність шахт регіону, однаковий, незалежно від забезпеченості запасами. Це дозволяє ранжирувати підприємства за основними показниками й моделювати їх розвиток за умов компромісу з використанням функції мети, визначеної в багатопараметричному вигляді;

розроблено модель розподілу інвестицій у часі та залежно від їх обсягу й забезпечення шахт запасами, яка відрізняється поданням вихідних даних і забезпеченням рівнозначного визначення напрямів простого й розширеного відтворення у групі шахт регіону;

створено систему економіко-математичних моделей, які формують на багатокритеріальній основі обмеження і функціонал у зоні компромісу для аналізу й економічної оцінки доцільності продовження строків служби шахт з низькими показниками економічної надійності у випадку зміни рівня концентрації гірничих робіт, перерозподілу запасів;

виконано комплексну оцінку стану шахтного фонду, яка буде сприяти розробці стратегії інвестування підтримки потужності шахт на основі встановлення пріоритету фінансування і перерозподілу природних та матеріальних ресурсів на користь ефективно працюючих шахт;

розроблено кількісні характеристики доцільності простого або розширеного відтворення на основі комплексного критерію – інвестиційної привабливості шахт;

побудовано шкалу залежності стану шахтного фонду з точки зору інвестиційної привабливості з урахуванням ступеня забезпеченості запасами та ефективності капітальних вкладень на просту підтримку потужності, та забезпеченості роботи шахти у беззбитковому режимі.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання розроблених моделей оцінки стану шахтного фонду в регіонах з обмеженими запасами для визначення інвестиційної привабливості підприємств. Характеристику стану шахти у вигляді показника економічної надійності також, як і межі доцільної повноти видобування запасів, може бути здійснено за рекомендаціями, що містяться у дисертаційній роботі, без додаткових досліджень. Показник привабливості дає змогу об’єктивно підійти до питання про пріоритетність шахт як об’єктів інвестиціювання чи закриття шахт, подальша розробка яких недоцільна. Результати досліджень використано при перспективному плануванні розвитку підприємств Торезько-Сніжнянського регіону Донбасу.

Результати досліджень знайшли практичну реалізацію і впровадження на шахті “Центральна” ВО “Червоноармійськвугілля” (довідка № 386 від 15.03. 2001 р., особистим внеском здобувача при впровадженні розроблених у дисертації рекомендацій є обробка необхідної інформації, побудова моделей та їх оптимізація), на шахтах ГХК “Торезантрацит” (довідка № 142 від 17.01.2001 р., особистим внеском здобувача є розрахунок рівня видобутку антрациту для забезпечення роботи шахти “3-біс” у беззбитковому режимі на основі перерозподілу запасів пласта Андріївський), на шахті “Курахівська” ДХК “Селидіввугілля” (довідка № 1- 389 від 07.02. 2001 р., особистим внеском здобувача є побудова рейтингового ряду шахт холдингу та оцінка інвестиційної привабливості шахти “Курахівська”).

Методичні рекомендації дозволяють із більшою ефективністю управляти економічними показниками шахт з обмеженими запасами у частині найбільш ефективного використання природних ресурсів, їх перерозподілу на межі гірничих відводів. Звільнені з неперспективних шахт виробничі ресурси можуть бути направлені на реконструкцію або модернізацію шахт, які мають достатні промислові запаси й перспективи роботи у бездотаційному режимі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукового питання про визначення економічної оцінки при використанні засобів підтримки вугільних шахт з обмеженими запасами з метою їх подальшого розвитку. Внесок автора у колективні опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації проведених досліджень обговорювались і доповідались на міжнародних науково-практичних семінарах і конференціях: “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (Дніпропетровськ, 1999 р.), “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (Донецьк, 1998 р., 2000 р.). Результати досліджень також доповідались на науково-технічних радах ДХК “Торезантрацит”, виробничих об’єднань “Сніжнеантрацит”, “Селідоввугілля”.

Публікації. За матеріалами й результатами дисертаційної роботи опубліковано 12 робіт, в тому числі 10 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць, 2 тези конференцій загальним обсягом 3,7 д.а., з яких особисто автору належить 2,32 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 146 найменувань, та 4 додатків. Зміст роботи викладено на 163 сторінках друкарського тексту, містить 22 таблиці та 18 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Методичні основи моделювання економічного стану вуглевидобувних підприємств. Відмінні особливості стану шахтного фонду регіонів Донецького басейну, в яких зосереджено шахти довоєнного і навіть дореволюційного будування, полягають у тому, що відчувається гостра нестача якісних запасів та шахтний фонд зношений. Водночас безсумнівним є те, що вугілля буде залишатись найбільш надійним енергоносієм України. Головна умова результативності розпочатої реконструкції галузі – підвищення ефективності великої групи шахт, визнаних сьогодні неефективними.

Відсутність протягом ряду років інвестицій у галузь і недооцінка ролі вугілля як основного джерела енергії призвели також і до суттєвого відставання технологій видобування, переробки й використання вугілля. Ці обставини поставили вугілля у ще більш невигідне становище у порівнянні з імпортованим газом і нафтою.

Вирішення цих питань і зараз знаходиться в соціально-управлінській площині. Передусім, це створення цілісного економічного й господарського механізмів забезпечення беззбиткової роботи шахт. Такі механізми будуть працювати за ринковими законами тільки за умов реструктуризації шахтного фонду при закритті й трансформації форм власності надзвичайно збиткових шахт. Від цього повною мірою будуть залежати можливості держави щодо підвищення технічного рівня базових і перспективних шахт.

Як об’єкт дослідження у дисертаційній роботі взято шахти Торезько-Сніжнянського регіону Донбасу. Тут економічна ситуація ще більш напружена, ніж в інших регіонах басейну. Тільки на деяких шахтах добове навантаження на лаву відповідає середньогалузевому, більшість очисних вибоїв навантажена на 1/3 нормативу. Велика кількість шахт Торезько-Сніжнянського регіону Донбасу в даний час практично відпрацювала балансові запаси й змушена була перейти до вилучення гірших, тому звичайне зниження рівня ведення гірничих робіт супроводжується ускладненням гірничо-геологічних умов виробки і погіршенням якості вугілля, яке видобувається. В останні роки це ускладнилось дезорганізацією роботи шахти, низькою виробничою дисципліною.

Складні гірничо-геологічні умови й особливості технології видобування вугілля визначають особливості структури основних фондів, серед яких висока питома вага пасивних фондів (гірничі виробки, спеціалізовані будівлі й споруди на поверхні), яка досягає 75-78 %, а це тягне за собою високу інерційність кожного підприємства та галузі в цілому. Ці ж обставини визначають і особливості структури персоналу видобування, у складі якого приблизно половина не залежить або слабо залежить від обсягу видобування.

Для регіонів типу Торезько-Сніжнянського сфера виробництва є основним джерелом коштів, необхідних для задоволення своїх потреб, які у значній мірі визначають рівень життя населення. Більш ніж для 50 % працездатного населення основним джерелом доходів є заробітна плата, яку отримують на підприємствах вугільної промисловості, що входять до складу ДХК “Торезантрацит” і ВО “Сніжнеантрацит”.

У цілому, враховуючи специфічні особливості регіону й непросту економічну ситуацію, яка склалася в державі, потрібно зазначити, що альтернативи збереженню, стабілізації та поступовому нарощуванню видобування вугілля в Торезько-Сніжнянському регіоні сьогодні немає. Однак, ураховуючи вищеперелічені наслідки, реорганізація та розвиток вуглевидобувних підприємств повинні здійснюватись так, щоб звести до мінімуму збитки, які заподіяно навколишньому середовищу, а також негативні соціальні наслідки, які супроводжують процеси видобування й переробки вугілля. До того ж, будь-які рішення й зміни на вуглевидобувних підприємствах галузі повинні розглядатися не ізольовано, а з урахуванням їх впливу на стан регіону в цілому як єдиного соціально-виробничого формування.

Розділ 2. Економічна оцінка стану шахтного фонду в межах геолого-промислового регіону. У цьому розділі розглянуто комплекс питань, пов’язаних із особливостями підтримки потужності шахт залежно від обсягу запасів, що залишилися, розробки, стану гірничого господарства та ін. Для підтримки потужності шахт дуже часто необхідно поборювати труднощі, які пов’язані з негативним впливом комплексу факторів, що залежать від постійного віддалення гірничих робіт від поверхні. Іншою особливістю гірничої промисловості є залежність показників і кінцевих результатів діяльності від природних умов. Погіршення гірничо-геологічних умов веде до зростання собівартості вугілля, що видобувається, як наслідок - зростання капітальних вкладень на підтримку потужності.

До того ж, досить часто це зумовлено не стільки глибиною розробки, скільки станом гірничого господарства, запущеність якого може дорівнювати обробці запасів на глибоких горизонтах. Наприклад, під час відпрацювання похилих полів порівняно неглибоких шахт погіршуються умови видобутку за рахунок багатоступеневості транспорту, відпрацювання запасів за умов провітрювання й температури порівняно з глибинами 1000 м і більше.

Для більш ефективної оцінки діяльності шахти треба розглядати її подальшу діяльність у сфері компромісу. Використання сфери компромісу (рис.1) дозволить проаналізувати отриману більшість ефективних рішень, залучаючи невраховані раніше фактори. Наприклад, при оцінці стану шахтного фонду певного регіону необхідно врахувати екологічні, соціальні та інші умови і з цих позицій провести вибір кінцевого рішення з числа варіантів, рівноцінних із точки зору критеріїв.       

Рис. 1. Формування сфери компромісу

Дуже складною та важливою проблемою є надмірне резервування пропускної здатності технологічних ланок шахт із низьким рівнем видобування. Витрати, пов’язані з резервуванням, настільки значні, що не можуть у найближчому майбутньому компенсуватися можливим зростанням видобування. Ступінь резервування доцільно визначати за критерієм економічної надійності інвестування технологічних ланок.

Як теоретичне узагальнення визначено, що формалізоване уявлення про можливості підтримки потужності, реконструкції або закриття шахт у масштабі об’єднання (регіону) виражене у вигляді мультиграфа з блочною структурою. Це дає можливість оптимізувати кількісні та якісні параметри шахтного фонду з урахуванням технічних, технологічних і організаційних взаємозв’язків, а також обмежень між окремими рівнями. При цьому вартість і нестачі будь-якого з варіантів розвитку шахти на будь-якому рівні прийняття рішень у технологічній схемі розглядаються з точки зору наявності й раціонального використання даних ресурсів. Ефективність планування роботи окремої шахти або їх групи може оцінюватися не одним, а кількома показниками. Тут як показник розуміється не критерій для оцінки прийнятих рішень, а завчасно вибрані вихідні параметри, які мають певний ступінь економічної надійності. Як такі можуть використовуватися: рівень витрат на видобування, мінімум втрат виявлених економічно ефективних запасів, максимально досягнута в даних умовах надійність технологічних схем шахти (рис. ).

Було розроблено програму, в якій опрацьовуються всі можливі варіанти подальшого розвитку підприємства за заданих умов. Обираються найбільш ефективні та прийнятні для даного підприємства варіанти (табл. ) згідно з набором критеріїв для оцінки економічно граничного стану шахт.

Таблиця 1

Шахта ім. Лутугіна

Допущених рішень: 63143

Ефективних рішень: 18 |

Факт | У межах | Варійовані показники

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

Продуктивність праці | 21,3 | 22 40 | 29 | 30 | 30 | 27 | 25 | 23 | 22

Посування | 13,8 | 14 60 | 20 | 40 | 17 | 24 | 18 | 17 | 21

Навантаження на лаву | 317 | 315600 | 598 | 590 | 560 | 543 | 513 | 506 | 442

Собівартість | 95 | 10087 | 90 | 88 | 97 | 98 | 99 | 97 | 118

Видобуток | 401 | 400700 | 670 | 699 | 650 | 637 | 624 | 640 | 499

Надійність | 0,7 | 0,40,7 | 0,63 | 0,68 | 0,6 | 0,59 | 0,53 | 0,57 | 0,52

Рис. 2. Геометрична інтерпретація задачі визначення
економічно граничної глибини розробки

Теоретичне обґрунтування при формуванні сфери компромісу для багатопараметричної оптимізації представлено на рис. 2. Принцип оптимізації побудований на тому, що точка х буде глобальним оптимумом відносного векторного критерію F(х), якщо розв’язання х не може бути поліпшено й за одним із локальних критеріїв S(х), Z(х) і Р(х) без погіршень за яким-небудь іншим із них. Взаємозв’язок критеріїв оптимальності використовується для перспективного планування розвитку шахтного фонду й порядку формування альтернативних варіантів.

Набір критеріїв для ефективної оцінки економічно граничного стану шахт:

W – продуктивність праці | Wi (Ai, Si, Yi) max;

Z – середньомісячне посування діючої лінії очисних вибоїв | Zi (Ai, Si, Yi) max;

L – навантаження на лаву | Li (Ai, Si, Yi) max;

C – собівартість | Сi (Ai, Si, Yi) min;

D – видобуток | Di (Ai, Si, Yi) max;

Р – надійність | Pi (Ai, Si, Yi) max,

де i – коефіцієнт, що відображає динамічну постановку задачі.

Економічно граничний стан у трьох вимірюваннях (А, Y, S):

Y – наслідки проявів збільшення глибини розробки;

А – погіршення техніко-економічних показників;

S – витрати на підтримку обсягів та якості видобутку.

Відповідно до цілей даної дисертаційної роботи економічно гранична глибина розробки чи інші граничні параметри розглядаються не як залишкові строки дії вуглевидобувного підприємства, а як межа, досягнення якої викликає необхідність переходу до найбільш ефективних методів підтримки потужності шахти або її закриття. Досягнення вказаної економічної межі істотних перетворень у техніці й технології виробництва гірничих робіт, компонуванні гірничого господарства визначить наступну межу, за якою видобування вугілля стає недоцільним навіть за наявності значних балансових запасів у межах шахтного поля. Таким чином, необхідно визначити оптимальні параметри, спільний вплив яких дозволяє визначити межу, до якої можливе помітне погіршення техніко-економічних показників шахт Торезько-Сніжнянського регіону Донбасу.

Граничний стан кожної окремої шахти визначено кількісно з використанням системи підсумкових показників:

1) показник технічного рівня Рi, який повязує відносини пропускної спроможності ланки “гірничі роботи” з пропускною спроможністю максимальної за можливостями ланки (Pmax);

2) показник економічного рівня Si як відношення витрат на виробництво, що забезпечують рентабельну роботу шахти, до середнього рівня витрат по шахтах (), які видобувають вугілля такої ж марки;

3) показник ефективності капітальних вкладень Ki як відношення рівня нормованих витрат на просту підтримку потужності до рівня витрат, які забезпечують рентабельну роботу шахти ();

4) показник забезпечення запасами Zi, який використовується за умови, коли строк дії шахти, який залишився, при заданих обсягах видобутку не менше 20 років.

Перші три показники об’єднуються мультиплікативно, а показник забезпечення запасами складається у вигляді складової частини, яка дорівнює величині 0,2 при терміні дії шахти 20 років; при наявності більшої забезпе-ченості запасами цей показник пропорційно зростає.

Таким чином, інтегральний показник інвестиційної надійності шахти має такий вигляд:

.

Більшість шахт Торезько-Сніжнянського регіону для того, щоб вийти у беззбитковий режим, необхідно забезпечити рівнем видобутку не менше 200 тис. т на рік при роботі однієї лави, а для глибоких шахт - 450 тис. т двома лавами, але за умови забезпечення зольності гірничої маси до 35%. Ці параметри відповідають економічному рівню, що оцінюється коефіцієнтом Si=1.

Розроблено шкалу можливих значень показника інвестиційної надійності у взаємозв’язку з політикою підтримки потужності вуглевидобувних підприємств Торезько-Сніжнянського регіону Донбасу (табл. 2).

Таблиця 2

Залежність між показниками інвестиційної надійності шахти,
перспективи її розвитку та забезпечення запасами

Величина показника

F(t)

Доціль-ність

підтримки потужнос-ті шахти |

Експлуатація шахти недоцільна, можливе її використання для гру-пового водовідливу |

Шахти неперспективні
та підлягають закриттю по мірі відпрацювання залишкових запасів у ціликах |

Шахти малоперспективні;

підтримка їх потужності доцільна при залишково-му строку дії 7-10 років (у рентабельному режимі)

Величина показника

F(t)

Доціль-ність

підтримки потужнос-ті шахти |

Підтримка потужності шахти доцільна, збіль-шення потужності мож-ливе, якщо залишковий строк дії більше 10-15 років |

Підтримка потужності доцільна для підвищення рівня рентабельності; можлива реконструкція шахти зі збільшенням потужності та рівня інвестицій |

Шахта віднесена до перспективних та може модернізуватися до освоєння проектної потужності

Розділ 3. Економічна оцінка напрямів розвитку антрацитових шахт на багатокритеріальній основі. Оптимізовані розрахунки граничних економічних параметрів шахт можуть проводитись, виходячи з наявності реальних інвестицій, коли визначаються шляхи підтримки потужності діючих шахт і освоєння вільних ділянок шахтами невеликої потужності.

Аналіз структури виробничих ресурсів шахт регіону дозволив виявити існуючі диспропорції та підтвердив можливість перерозподілу ресурсів (передусім, природних і людських) на користь перспективної групи шахт. При цьому не виключена можливість одночасного видобування метану, якщо буде забезпечено достатнє пересування очисної лінії.

У ході поділу шахт Торезько-Сніжнянського регіону на групи необхідно знайти відповідь на таке питання: чи коректно проводити подібний поділ на основі аналізу техніко-економічних показників шахт? Тобто намагатися визначити величини розкиду техніко-економічних показників шахт і припустити, чи можуть шахти, характеристики яких значно відстають одна від іншої, у результаті поділу бути зарахованими до однієї групи. Якщо таке можливе, то допускається припущення, що отримані групи шахт також за своїм складом будуть неоднорідні, і шахти, які входять до групи, можуть по-різному реагувати на заходи, що покликані підвищити ефективність їх роботи. Аналіз і пояснення цього положення здійснено в роботі з використанням критерію Вілкоксона.

Як було зазначено, розподіл шахт на групи з різними рішеннями щодо підтримки потужності достатньо представити у вигляді мультиграфа з блочною структурою. У зв’язку з цим в дисертації проведене багатомірне групування шахт регіону. Оскільки стан шахт протягом часу може змінюватися, то мають місце відмінності у групуваннях шахт у різні роки. Це положення постає принциповим, бо може бути доказом наявності достатніх внутрішніх резервів навіть для шахт, які мають тривалий термін дії, складне гірниче господарство, обмежені балансові запаси.

Дослідження свідчать, що за рахунок скорочення кількості діючих лав, які працюють не на повну потужність (шахти “3-біс”, “Зоря”, “Північна”), довелось на 15-20 % знизити виробничі витрати на видобуток. Зазначимо, що через відсутність чіткої політики управління ресурсами процеси ресурсозбереження носять випадковий характер і в такому епізодичному вияві не можуть суттєво впливати на процеси забезпечення виживання шахт.

Таким чином, запропонована комплексна оцінка стану шахтного фонду буде сприяти виробленню стратегії інвестування підтримки потужності шахт регіону на основі пріоритетності фінансування й перерозподілу природних і матеріальних ресурсів на користь ефективно працюючих шахт.

Усе розроблене дає можливість дійти висновку, що з’ясування граничних значень собівартості, продуктивності праці або ціни має теоретичне й практичне значення, оскільки відкриває можливості пошуку шляхів резервів окремих підприємств і галузі в цілому. Таке положення важливе для всієї вугільної промисловості України, особливо для регіонів, віднесених до категорії неперспективних з ряду причин, про які було сказано вище.

Як основне обмеження всіх моделей, які визначають сферу компромісу, було прийнято лімітовану величину інвестицій на підтримку потужності діючих шахт. При складанні програми враховувалось також, що в майбутні декілька років не передбачено робіт щодо розгортання нового будівництва на ділянках “Міуський 1-2” та “Грабовський рудник”. Не передбачаються і які-небудь зміни в технології збагачення, а значить, - зміни товарної продукції.

Під час визначення рівня квазінормативних і субоптимальних значень критеріїв використано метод ранжирування. На останньому етапі оптимізації рішень щодо підтримки потужності шахт здійснювався направлений перебір варіантів розвитку шахт із використанням системи економічно граничних параметрів.

Відповідно до принципів формування галузі компромісу визначались максимальні значення критеріїв у нормалізованому вигляді, що відповідає процедурі порівняння їх фактичних і субоптимальних величин. Оптимальні рішення зіставлялись із параметрами, що визначають фактичний або заданий рівень економічної надійності групи шахт ДХК “Торезантрацит”. За результатами проведених досліджень побудовано шкалу економічного стану шахт регіону з кількісним показником інвестиційної надійності, вираженої в обсязі засобів, необхідних для прирощення 1 т фактичного видобутку (рис. 3).

Зокрема, для Торезько-Сніжнянського регіону однозначно ефективніше зосередити матеріальні та фінансові ресурси на прирощенні потужності шахти "Прогрес". Разом із тим виявилось, що на рівні інвестиційної надійності 0,4 і залишкового терміну дії шахти 5-10 років можна планувати повне вилучення запасів, якщо буде забезпечено роботу у бездотаційному режимі.

У цьому розділі дисертації розглянуто основні аспекти освоєння запасів вільних ділянок шахтами невеликої потужності й неглибокого залягання. Показано, що цього реально достатньо в технічному й фінансовому відношенні. Головна причина, яка стала перешкодою для поширення пропозиції відносно будівництва малих шахт, – це форма власності й підлеглості. Відсутність кредитування, міжвідомчі непорозуміння й амбіції стримують очевидні можливості зростання високорентабельного видобутку вугілля в країні для місцевих потреб, які складають більше 15 млн. т щорічно. Встановлено залежність між показниками інвестиційної надійності шахт, перспективою її розвитку та забезпеченістю запасами. Це дозволяє визначити цілеспрямованість простого та розширеного відтворення шахтного фонду або прийняти рішення щодо закриття вугільного підприємства.

ВИСНОВКИ

У результаті виконаного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання з удосконалення методів економічної оцінки засобів підтримки малоефективних вугільних шахт у регіонах з обмеженими запасами шляхом розробки комплексу економіко-математичних моделей на багатокритеріальній основі. Основні висновки і результати, які одержано у ході досліджень, зводяться до такого:

1. Обгрунтовано необхідність удосконалення методів економічної оцінки малоефективних вугільних шахт з обмеженими запасами, враховуючи кризовий стан більшості таких підприємств та їх значущість у розв’язанні енергетичного питання з позиції забезпечення енергетичної незалежності країни.

2. Установлено, що процеси підтримки потужності з обмеженими промисловими запасами не базуються на оптимальному використанні природних та інших виробничих ресурсів, до того ж, для Торезько-Сніжнянського вугільнопромислового регіону це ускладнюється практикою безсистемного залучення до відпрацювання забалансових запасів для продовження строку дії шахт.

3. Результатами багатомірного групування доведено, що структура собівартості у шахтах регіону однакова, незалежно від забезпеченості запасами, що дозволяє ранжирувати підприємства за основними показниками й моделювати їх розвиток на умовах компромісу. Це дало змогу обгрунтувати правомірність використання моделей розподілу інвестицій у часі і залежно від стану шахт і їх забезпечення запасами. Модель відрізняється блочним поданням вихідних даних, що дозволяє однозначно визначити напрями простого й розширеного відтворення у групі шахт регіону.

4. Вперше запропоновано систему економіко-математичних моделей, які формують функціонал і систему обмежень для аналізу й економічної оцінки стану шахтного фонду регіону з неперспективним шахтним фондом. Відмінними особливостями запропонованого методу є можливість ступінчастого регулювання вихідних показників із використанням графа оптимізованих параметрів із блочною структурою. Найважливішим у розкритті цього механізму є той чинник, що робота шахт оцінюється на багатокритеріальній основі з вибором оптимуму в сфері компромісу.

5. З використанням системи граничних техніко-економічних параметрів запропоновано можливість розглядати продуктивні потоки шахт як показник можливості виживання, з одного боку, а з іншого – здійснювати політику перерозподілу ресурсів на користь перспективних шахт, знижуючи при цьому загальний рівень ентропії в даній економічній міні-системі.

6. Вперше побудовано шкалу граничних параметрів шахт регіону, відмінною особливістю якої є можливість оцінки доцільності продовження термінів дії шахт з низькими показниками економічної надійності. Така оцінка необхідна у випадку зміни рівня концентрації гірничих робіт, перерозподілу запасів. Запропонована методика дозволяє також регулювати рух запасів залежно від ступеня інтенсивності виробництва, зумовленого рівнем концентрації.

7. У результаті виконаних досліджень розроблено методи регулювання перспективних календарних планів розвитку шахт Торезько-Сніжнянського, Червоноармійського та Селідівського регіонів Донбасу, а також обґрунтування можливості освоєння вільних обстежених ділянок шахтами невеликої потужності й неглибокого залягання.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Павленко И.И. Пути стабилизации работы угольной промышленности Украины // Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. –Донецк: ДонГУ. –1998. – Ч. .–С.85-87.

2. Салли В.И., Павленко И.И. К вопросу реструктуризации угольной промышленности Украины //Актуальні проблеми економіки. -Дніпропетровськ: ДДУ. – 1998. – Т.3. –С.99-104. (Особистий внесок: автором дисертації розгля-нуто основні концепції, пов’язані з оцінкою засобів підтримки потужності вугільних шахт з обмеженими запасами).

3. Салли В.И., Райхель Б.Л., Павленко И.И., Шинкаренко С.В. К вопросу становления рынка угля на Украине // Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонГУ. –1999. –С.75-84. (Особистий внесок: автором дисертації розглянуто показники впливу на рівень втрати запасів та на економічне становище шахт).

4. Шаров А.И., Павленко И.И., Чмыхун В.А. К проблеме сохранения шахтного фонда в регионах с ограниченными запасами // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. -1999. -№3. –С. 116-119. (Особистий внесок: автором дисертації було запропоновано визначення об’єктивної рейтингової оцінки шахти у взаємодії шахт та збагачувальних фабрик на підставі системи вхідних параметрів, а також розглянуто питання раціональності використання природних ресурсів).

5. Салли В.И., Павленко И.И. Количественная оценка инвестиционной привлекательности неперспективных шахт // Экономика промышленности (Организационные аспекты управления). –Донецк: ИЭП НАН Украины. –2000. –С.88-96. (Особистий внесок: автором дисертації використано економіко-математичну модель, за якою, з визначеного моменту, умови видобутку вугілля досягають граничного показника, що зумовлює необхідність прийняття рішень про існування або закриття даного підприємства).

6. Павленко И.И. Применение многомерных группировок для классификации угольных шахт на группы по основным ТЭП // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – Вип.81. – С.38-43.

7. Павленко И.И. Оценка состояния шахтного фонда по критерию инвестиционной надежности // Економіка: проблеми теорії та практики. –Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – Вип. 75. – С. 91- 96.

8. Павленко И.И. Параметры экономически предельного состояния шахт // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. –2001. –Вип. 78. –С. 3-9.

9. Павленко И.И. О целесообразности поддержания Торезского региона Донбасса путем создания ТПР // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. –Донецк: ДонНУ. –2001. –Ч.2. –С. 424 - 425.

10. Салли В.И., Павленко И.И. Комплексная экономическая оценка состояния шахтного фонда региона // Економіка промисловості. –2001. – №1 (11). –С. 29-33. (Особистий внесок: автором використано систему економіко-математичних моделей, які формують на багатокритеріальній основі систему обмежень та функціонал у сфері компромісу для аналізу та економічної оцінки стану шахтного фонду регіону з неперспективним шахтним фондом).

11. Салли В.И., Стеханова З.С., Павленко И.И. Рынок марганцевой руды и продуктов ее переработки // Материалы Междунар. науч.-практ. семинара "Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект". -Донецк: ДонГУ. –1998. –С.43-46. (Особистий внесок: автором дисертації вивчено ринки збуту руди та проаналізовано якісні характеристики).

12. Павленко И.И. Общий обзор топливно-энергетического комплекса Украины в контексте развития ВЭД // Материалы междунар. науч.-практ. семинара "Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект". – Донецк: ДонГУ. –2000. –С.175-177.

АНОТАЦІЯ

Павленко І.І. Економічна оцінка засобів підтримки потужності вугільних шахт у регіонах з обмеженими запасами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2002.

У дисертації розглянуто питання, пов’язані з теоретичним обгрунтуванням та удосконаленням системи економічної оцінки стану шахтного фонду за допомогою параметричного моделювання та управління природними ресурсами, з метою наближення показників роботи підприємства до рівня беззбитковості. Показано, що економічно гранична глибина розробки, а також інші граничні параметри повинні розглядатись не як залишковий строк дії, а як межа, досягнення якої викликає необхідність переходу до найбільш ефективних методів підтримки потужності шахт або їх закриття. Для оцінки стану груп шахт вперше запропоновано показник інвестиційної надійності, від якого залежить перспективність подальшого розвитку шахти. Вперше побудовано шкалу граничних параметрів шахт регіону, особливістю якої є можливість оцінки доцільності продовження терміну дії шахт.

Ключові слова: стан шахтного фонду, економічно гранична глибина розробки, параметричне моделювання, підтримка потужності шахти, показник інвестиційної надійності, шкала граничних параметрів.

АННОТАЦИЯ

Павленко И.И. Экономическая оценка способов поддержания мощности угольных шахт в регионах с ограниченными запасами. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – Экономика промышленности. - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2002.

В диссертационной работе рассмотрены вопросы, связанные с теоретическим обоснованием и совершенствованием системы экономической оценки состояния шахтного фонда с помощью параметрического моделирования и управления природными ресурсами, с целью приближения показателей работы предприятия к уровню безубыточности. Проблема поддержания мощности шахты сопряжена с отрицательным воздействием комплекса факторов, связанных с постепенным удалением горных работ от поверхности.

Показано, что экономически предельная глубина разработки либо другие предельные параметры должны рассматриваться не как остаточный срок службы угледобывающего предприятия, а как предел, достижение которого вызывает необходимость перехода к наиболее эффективным методам поддержания мощности шахты, либо закрытие предприятия. Достижение указанного экономического предела без существенных преобразований в технике и технологии производства горных работ, компоновке горного хозяйства предопределяет критический порог, при котором добыча угля становится нецелесообразной даже при наличии значительных балансовых запасов в пределах шахтного поля.

Торезско-Снежнянский регион Донбасса представляет собой особое социально-производственное формирование, специфика которого заключается в том, что уровень жизни населения региона практически зависит от результатов работы предприятий угледобывающей отрасли. Простое воспроизводство (поддержание угольных шахт) характеризуется возрастающим во времени объемом капитальных вложений, что в известной степени снижает эффективность работы шахт. Это противоречие может быть устранено за счет адекватного повышения уровня концентрации горных работ. При этом комплексная экономическая оценка может быть достигнута за счет оптимизации количественных и качественных параметров шахты, представленных блочной структурой и системой оптимизационных моделей, ограничениями которых являются производственные ресурсы шахт.

Доказано, что экономически предельная глубина разработки либо другие предельные параметры должны рассматриваться не как физическая величина, а как комплексный критерий, характеризующий степень противоречия между фактическим состоянием горных работ и возможностью функционирования предприятия на пороге безубыточности.

Предложен комплексный критерий инвестиционной надежности шахт, представленный четырьмя компонентами (технический и экономический уровень, геологические ресурсы и капитальные вложения на простое поддержание). Такой критерий является наиболее приемлемым оценочным показателем при планировании перспективного развития угольных шахт.

Установлено, что производственные ресурсы (за исключением природных) во многих регионах Донецкого бассейна расходуются крайне неэффективно из-за резкого снижения объемов добычи, деконцентрации горных работ и необходимости отработки запасов с низкими качественными характеристиками.

Выполнена многомерная группировка шахт на кластеры для стандартизированных значений признаков Эвклида, позволяющая определить приоритеты инвестирования для поддержания мощности шахт региона и перераспределения природных ресурсов в пользу перспективных шахт.

Двойственный характер шахты как технологической и экономической системы дает основание для вывода о том, что показатель, оценивающий шахту в ряду других, должен обобщать ее двуединую сущность. В связи с этим в работе предложен показатель инвестиционной надежности. Инвестиционная (экономическая) надежность -