ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПАЛІЙ ІРИНА КОСТЯНТИНІВНА

УДК 616.36-002.12:615.015.001.4

оцінка рекомбінантного 2 - інтерферону та його застосування в комплексному лікуванні хронічного вірусного гепатиту В

14.01.02 – внутрішні хвороби

AВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Вінницькому державному медичному

Університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Сєркова Валентина Костянтинівна, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пи-рогова МОЗ України, завідувач кафедри факультетської терапії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Хворостінка Володимир Миколайович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри факультетської терапії;

доктор медичних наук Фадєєнко Галина Дмитрівна, Інститут терапії Академії медичних наук України, провідний науковий співробітник відділу гастроентерології (м. Харків).

Провідна установа:

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб.

Захист дисертації відбудеться 28 березня 2002 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті (61002, м. Харків, проспект Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського державного медичного університету (61002, м. Харків, проспект Леніна, 4).

Автореферат розісланий 14.02.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доцент Овчаренко Л.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У всьому світі зберігається тенденція до збільшення захворюваності людей на хвороби печінки. Щорічно гострим вірусним гепатитом В захворюють понад 1 млн жителів нашої планети. У великої кількості людей після перенесеного гострого гепатиту В виникають хронічні захворювання печінки, шлунково-кишкового тракту, в тому числі хронічний вірусний гепатит В, цироз печінки (О.Я. Бабак, 1999; А.Л. Бондаренко, 1998; Н.Г. Вірстюк і співавт., 1999; Д.Є. Телєгін, 1999; Н.В. Харченко, 1999 та ін.).

Хронічний вірусний гепатит В (ХВГ В) і цироз печінки (ЦП) відносять до однієї з актуальних проблем медицини, тому що вони знижують працездатність хворих і досить часто є причиною інвалідизації. Обов’язковими і необхідними інгредієнтами практично всіх фізіологічних процесів в організмі є мінеральні елементи. З електролітами справедливо пов’язують розподіл рідини у внутриклітинному і позаклі-тинному просторах. В регуляції мінерального обміну важливу роль відіграє печінка. У хворих ХВГ В, ЦП наступають порушення обміну натрію, калію та інших макроелементів (П.Я. Григорьев, Э.П. Яковенко, 1996; V. Azzoyo, 1994; C. Ferndes-Rodriguez, 1995).

В сучасних умовах основним препаратом для лікування хворих ХВГ В вважають IFN-? (рекомбінантний генно-інженерний і нативний людський лейкоцитарний інтерферони). Серед практичних лікарів і науковців ще не сформувалась одностайність поглядів щодо застосування IFN у хворих ХВГ, викликаними гепатотропними вірусами А, В, С, D та ін. Така ситуація, очевидно, пов’язана з наявністю декількох лікарських препаратів IFN, одержаних в багатьох країнах із застосуванням різних технологій. Доведено, що ін’єкції IFN- в дозах 3-5 млн МО підшкірно або внутрішньом’язево 3 рази на тиждень зменшували хронізацію гострого гепатиту в 5 разів (Ю.В. Лобзин і співавт., 1999; С.Н. Соринсон, 1998; H. Janssen, 1999; J. Sperl, 1996 та ін.). В літературі недостатньо висвітлено ефективність IFN- при ХВГ та його вплив на стан мінерального обміну. Дослідження вітчизняного рекомбінантного IFN-2, одержаного в Україні в нових технологічних умовах, є актуальним питанням сучасної медицини по вдосконаленню етіотропного лікування ХВГ В.

Зв'язок роботи з новими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова "Клініко-лабораторне дослідження властивостей та промислове впровадження нових лікарських засобів на основі декаметоксину, рекомбінантного інтерферону-" (№ державної реєстрації 0198U002709). Виконавцем вивчення рекомбінантного інтерферону-2 є автор даної дисертаційної роботи.

Мета і задачі дослідження. Патогенетичне обґрунтування ефективного способу комплексного лікування та медикаментозної реабілітації хворих хронічним вірусним гепатитом В шляхом включення в схему противірусної терапії рекомбінантного інтерферону ?2, одержаного в Україні в нових технологічних умовах.

У зв’язку з вищевказаним були поставлені задачі:

1. Провести оцінку властивостей рекомбінантного IFN-2, одержаного в Україні в нових технологічних умовах.

2. Оцінити клінічну ефективність рекомбінантного IFN-2 у осіб з ХВГ В.

3. Визначити біохімічні показники, вміст електролітів, трансаміназ у біологічних рідинах хворих ХВГ В в динаміці до лікування, після комплексного лікування з застосуванням рекомбінантного IFN-2, одержаного в Україні в нових технологічних умовах.

4. Порівняти ефективність комплексного лікування осіб з ХВГ В із запропонованим (рекомбінантний IFN-2) і відомим способом без IFN.

Об’єкт дослідження: хворі на хронічний вірусний гепатит В.

Предмет дослідження: вплив рекомбінантного 2 – інтерферону (віаферону) на перебіг хронічного вірусного гепатиту В.

Методи дослідження: експериментальні, клінічні, біохімічні (вміст АлАТ, АсАТ, білковий спектр, загальний білірубін та його фракції, калій, натрій, кальцій, магній, залізо), імунологічні (вміст IgA, IgG, IgM, ЦІК, НBsAg, HВeAg, DNA HBV, HBcAg IgM в сироватці крові хворих).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено вивчення антивірусної активності, нешкідливості в гострих і хронічних дослідах, стабільності вітчизняного рекомбінантного IFN-2 з комерційною назвою віаферон. Визначено термін придатності противірусного препарату в умовах тривалого зберігання.

Вперше вивчена динаміка клінічних та біохімічних показників, які характеризують функцію печінки та вміст електролітів у біологічних рідинах хворих ХВГ В в процесі комплексного лікування з застосуванням IFN-2, одержаного в нових технологічних умовах.

Вперше доведено, що комплексне лікування хворих ХВГ В із засто-суванням віаферону сприяє нормалізації клінічних, біохімічних та електро-літних показників в організмі пацієнтів, елімінації HВеAg, HВsAg з крові.

Обгрунтовано доцільність застосування рекомбінантного IFN-2, як противірусного засобу в комплексному лікуванні хворих ХВГ В. Розроб-лена методика застосування рекомбінантного IFN-2 у хворих ХВГ В.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено необхідність комплексного клінічного, лабораторного обстеження хворих ХВГ В з визначенням стану мінерального обміну, біохімічних показників організму, яке доцільно використовувати у цієї категорії пацієнтів при застосуванні вітчизняного рекомбінантного 2 інтерферону.

На основі одержаних нами результатів створено нормативно-технічну документацію (ТФС, ТЕО, інструкція щодо медичного застосування) на лікарські препарати "Інтерферон людський рекомбінантний-2", "Віаферон".

На лікарський препарат Інтерферон людський рекомбінантний-2 виробництва Державного підприємства “Ензим” МОЗ України нами розроблено і затверджено ТФС 42У-23/60-439-97. На лікарський препарат віаферон в ампулах, або у флаконах виробництва Державного підприємства “Ензим” МОЗ України нами розроблено і затверджено ТФС 42У-23/60-440-97, що використовують в якості лікувального засобу у хворих ХВГ В.

На основі наших розробок вітчизняний противірусний лікарський препарат віаферон занесено в державний реєстр лікарських засобів під № 64/97-30020000. Головним державним санітарним лікарем України 10.06.1997 р. затверджено Інструкцію щодо медичного застосування віаферону.

Державне підприємство "Ензим" МОЗ України здійснює промислове виробництво двох препаратів: Інтерферон людський рекомбінантний-2; лікарський засіб віаферон в ампулах, флаконах, який застосовують в якості лікувального противірусного препарату для ін’єкцій.

Результати дослідження рекомендовані та використовуються в програмах навчання лікарів, фармацевтів і біологів на кафедрах вищих учбових закладів та в системі післядипломної освіти при викладанні відповідних розділів (Київська державна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Харківська державна академія післядипломної освіти, Буковинська державна медична академія, Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова, Дніпропетровська державна медична академія, Івано-Франківська державна медична академія, Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського, Луганський державний медичний університет, Одеський державний медичний університет, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського), що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота була виконана під час навчання автора в аспірантурі на кафедрі факультетської терапії Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Дисертант самостійно провела аналіз літературних джерел; здійснила підбір тематичних хворих і подальше їх всебічне обстеження. Самостійно провела експериментальне дослідження вітчизняного противірусного препарату віаферону, одержаного в Україні в нових технологічних умовах на Державному підприємстві "Ензим" МОЗ. Провела комплексне лікування віафероном хворих на ХВГ В, вивчила його вплив на біохімічні показники, стан мінеральної рівноваги в організмі пацієнтів. Зробила аналіз одержаних результатів дослідження та їх математико-статистичне опрацювання, сформулювала всі положення і висновки роботи.

Із 7 друкованих праць 3 написано в співавторстві. У спільних працях автором виконано добір та переклад іноземної літератури, проведено клінічне обстеження та лікування хворих на ХВГ В. Статистичну обробку одержаних результатів та підготовку статей до друку автором здійснено самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на міжнародній науковій конференції "Стратегія і тактика боротьби з інфекційними захворюваннями". Харків, 1998; наукових конференціях молодих вчених Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Вінниця, 1997; 2000; 2001; Першому конгресі гепатологів України. Київ, 1999; П’ятому національному з’їзді фармацевтів України “Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті”. Харків, 1999; Науково-практичній конференції “Проблеми вірусних гепатитів: епідеміологія, профілактика, діагностика, клініка і лікування. Київ, 2001. Результати дисертаційної роботи повідомлялись на засіданні кафедри факультетської терапії Вінницького державного медичного університету та Вінницького обласного терапевтичного товариства.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт, в тому числі 3 статті у фахових журналах, включених до переліку видань, визнаних ВАК України, одна монографія (в співавторстві), три публікації в матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації. Робота викладена на 156 сторінках. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, 3 розділів власних спостережень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Використано 205 (123 – країни СНД, 82 – інші країни) літературних джерел (21 сторінка). Робота ілюстрована 24 таблицями і 17 рисунками, 5 мікрофотографіями (16 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Методи дослідження та клінічна характеристика хворих ХВГ В. Робота ґрунтується на результатах комплексного обстеження 107 хворих ХВГ В віком від 18 до 60 років, які знаходились на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, яке є клінічною базою кафедри факультетської терапії Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова МОЗ України, а також на результатах вивчення антивірусної активності; нешкідливості в гострих і хронічних дослідах, стабільності вітчизняного рекомбінантного IFN-?2 з комерційною назвою віаферон.

В роботі використовували загальноприйняті клінічні, лабораторні та інструментальні методи обстеження пацієнтів ХВГ В; вірусологічні, імунологічні, фармакологічні, морфологічні, математико-статистичні методи досліджень. Достовірність відмінностей результатів досліджень визначали за допомогою математико-статистичного аналізу з використанням пакету прикладних програм “Statgraphics” для обробки наукових медико-біологічних досліджень на персональному комп’ютері “Pentium-133” (О.П. Мінцер і співавт., 1991).

Вміст загального білка та білкових фракцій сироватки крові визначали методом електрофорезу. Вміст загального білірубіну та його фракцій в сироватці крові визначали на біохімічному аналізаторі “Specific supra” за принципом Йендрашика. Активність ферментів переамінування – аланінової та аспарагінової амінотрансфераз визначали за допомогою ізоферментного методу на біохімічному аналізаторі “Specific supra”. Для визначення калію і натрію в плазмі крові користувались методикою полум’яної фотометрії. В якості джерела збудження спектру застосовували пропан-бутанове полум’я. Кальцій, магній, залізо визначали ферментним методом на біохімічному аналізаторі проточного типу фірми Kone “Specific supra.

Концентрацію імуноглобулінів (Ig) сироватки крові класів А, М, G, проводили методом радіальної імунодифузії в гелі по Маncini et al. (1965). Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) досліджували за методикою Digeon et al. (1977). Визначення HBsAg, HBeAg, DNA HBV та HBcAg IgM проводили методом імуноферментного аналізу (ІФА) за допомогою специфічних імунодіагностикумів виробництва науково-виробничого об’єднання "Диагностические системы" (Росія).

Серед 107 хворих ХВГ В чоловіків було 56 (52%) і жінок 51 (48%). Найчастіше захворювання реєструвалось серед молодих осіб віком від 31 до 40 років (37,5%) і від 41 до 45 років (34%). Понад 50% людей хворіли ХВГ В до 3-х років. Від 3-х до 5 років хворіло 28,04% пацієнтів.

Клініко-біохімічними проявами активності захворювання були пришвидшена ШОЕ, білірубінемія, диспротеїнемія, збільшення понад 1,5 рази ферментативної активності амінотрансфераз (АсАТ, АлАТ), в порівнянні зі здоровими особами. Так як нашим хворим не проводили морфологічне дослідження біоптатів печінки, то основну увагу при виставленні ступеню активності процесу звертали на рівень АлАТ в сироватці крові до початку лікування. З лабораторних ознак є найбільш інформативним саме визначення цього ферменту. Підвищення рівня АлАТ в 3-5 раз відображало мінімальну, в 5-10 раз помірну, вище 10 раз – високу (важку) ступінь активності (Ш. Шерлок, Дж. Дули, 1999).

Більшість хворих скаржились на загальну слабкість, швидку втомлюваність, диспептичні розлади. У 51% пацієнтів виявили болючість при пальпації, збільшення розмірів печінки (45,4%). При пальпації поверхня печінки була гладенькою, ущільненої консистенції, з заокругленим нижнім краєм. Жовтяницю виявляли у 49,7% хворих ХВГ В. Інтенсивно виражену жовтяницю діагностували у 9,7% пацієнтів. В іншої частини хворих ХВГ В знайшли субіктеричність склер і шкіри. Збільшену, ущільнено-еластичну селезінку виявили у 25% хворих.

У 36 хворих ХВГ В виявили пришвидшену ШОЕ, кількість еритроцитів у 30 хворих ХВГ В була в межах 4 – 5,6х1012/л. В 11 пацієнтів ХВГ В виявлено помірну анемію (3 – 3,5х1012/л). Зниження гемоглобіну до 80-110 г/л спостерігали у 15 хворих. Лейкопенію нижче 3,8х109/л виявили у 5 хворих. Помірне збільшення кількості лейкоцитів зареєстровано у 19 чоловік.

Слід зазначити, що у обстежених нами хворих ХВГ В вміст загального білка в крові був знижений в порівнянні з здоровими людьми. В процесі співставлення альбуміну і глобулінових фракцій у хворих ХВГ В в порівнянні зі здоровими людьми дозволило виявити статистично вірогідне зниження альбуміно-глобулінового коефіцієнту. Збільшення вмісту глобулінових фракцій, як критерію імунного запалення свідчило про наявність у хворих ХВГ В активного запального процесу.

Загальний білірубін крові у хворих ХВГ В до лікування дорівнював 35,3+3,5 мкмоль/л, прямий білірубін – 3,9+1,2 мкмоль/л, непрямий білірубін – 26,5+2,3 мкмоль/л. Тобто, в крові пацієнтів мало місце підвищення вмісту загального білірубіну та його фракцій, що засвідчило наявність порушення функціонування клітин печінки, порушення утворення і транспорту білірубіну.

В порівнянні з донорами у хворих ХВГ В була статистично вірогідно збільшена активність АлАТ (94,8+5,4 МО/мл), АсАТ (90,2+3,9 МО/мл) в крові. У хворих ХВГ В визначали співвідношення АсАТ, АлАТ. Визначення коефіцієнта de Ritis у хворих ХВГ В показало його статистично вірогідне зниження (1,15+0,04) порівняно з здоровими людьми (1,41+0,11) за рахунок збільшення активності АлАТ.

Біохімічні порушення асоціювались зі специфічними та неспецифічними імунологічними зрушеннями. Так, було відмічено підвищення рівня IgG (12,9+1,1 г/л), IgM (1,7+0,06 г/л), IgA (1,8+0,07) та ЦІК (0,058+0,012 од. опт. густ.). Визначення серологічних маркерів вірусного гепатиту виявило у всіх хворих в сироватці крові НBsAg, DNA HBV; HBeAg, HBcAg IgM - у 89% хворих, що підтвердило етіологію хронічного гепатиту.

Таким чином, у обстежених хворих ХВГ В основної групи та групи порівняння поряд з клінічними проявами захворювання, виявлено зміни біохімічних, імунологічних показників, що свідчило про багатофункціональні порушення клітин печінки.

Вивчення віаферону, одержаного в нових технологічних умовах. З метою розробки ефективного лікарського противірусного препарату для комплексного лікування хворих ХВГ В, вважали необхідним виконати доклінічне вивчення рекомбінантного IFN-2, одержаного в Україні в нових технологічних умовах. Після завершення доклінічного вивчення Державний фармакологічний центр МОЗ України дозволив клінічне вивчення IFN-2 з комерційною назвою віаферон у хворих (протокол №6 від 02.06.1995 р.).

Лікарський препарат віаферон одержали шляхом вмонтування гену лейкоциту людини, що кодує утворення IFN-2 і міститься на хромосомі 9 в геном бактеріофагу палички Pseudomonas species VG-3. В інфікованих бактеріофагом, що несе ген IFN-2, бактеріальних клітинах псевдомонад бактеріофаг репродукується, копіюючи багаторазово вірусну ДНК. Бактеріальні клітини псевдомонад синтезують вірусні білки, в тому числі, IFN-2, який ідентичний лейкоцитарному IFN-2 людини. Антивірусну активність віаферону визначали по ступеню захисту препаратом чутливих клітин культури L-41 від цитопатогенної дії індикаторного вірусу везикулярного стоматиту (штам “Індіана”). Встановлено, що у всіх 5 серіях віаферон проявляв високу антивірусну активність (0,968х106 МО/мл – 1,050х106 МО/мл), що слугувало підставою для його подальшого вивчення для лікування вірусних захворювань.

Для оцінки стабільності активності віаферону, використовували кількісне визначення білка в віафероні за допомогою колориметричного методу по Лоурі, який оснований на вимірюванні оптичної густини забарвлених продуктів. На основі одержаних даних встановлено, що вміст білка в лікарському препараті віафероні був стабільним. Кількість білка в пяти дослідних серіях віаферону знаходилась в межах 4,55-4,84 мг/мл.

Враховуючи високу чутливість методики твердофазного імунного аналізу, одночасно з визначенням вмісту білка в мл віаферону проводили визначення концентрації препарату у взірцях пяти серій. Доведено, що середньостатистична концентрація віаферону в пяти серіях знаходилась в межах 1,02х106 МО/мл. Потрібно підкреслити високу точність методу ІФА, який оснований на взаємодії віаферону, як антигену, з моноклональними антитілами до нього.

Стабільність біологічних характеристик взірців 5 серій віаферону вивчали протягом тривалого зберігання препарату. Встановлено, що антивірусна активність, вміст білка, інші фізико-хімічні параметри віаферо-ну, добре зберігались протягом двох років. Як показали дослідження, вміст білка (4,50 - 4,90 мг/мл), противірусна активність (1,0х106 – 1,2х106 МО/мл) віаферону, виготовленого Державним підприємством “Ензим” МОЗ України, відповідали вимогам ТФС 42У-23/60-440-97.

Досліди по визначенню гострої токсичності проводили на нелінійних білих щурах обох статей, однакового віку, масою 180-240 г. Встановлено, що віаферон належить до нетоксичних речовин. В цьому звязку визначення ЛД50 віаферону виявилось неможливим.

В подальших дослідах вивчали дози віаферону, які були в 100, 1000, 5000, 10000 разів більші ніж 3 млн МО/мл. В процесі спостереження за тваринами не було виявлено будь-якої токсичної дії віаферону. Поведінка і стан тварин після внутрішньомязевого введення віаферону і протягом терміну спостереження не відрізнялась від показників у контрольних тварин.

Після завершення вивчення гострої токсичності досліджували хронічну токсичність віаферону при багаторазовому введенні тваринам внутрішньом’язево. В хронічний дослід було взято самок і самців нелінійних білих щурів масою 180-240 г. В контрольній групі тваринам вводили внутрішньомязево 2 рази в тиждень ізотонічний розчин хлориду натрію. Піддослідним тваринам вводили віаферон внутрішньомязево 2 рази в тиждень. Дослідна і контрольна групи тварин перебували на стандартному раціоні виварію.

Морфологічний склад крові та біохімічні показники печінки визначали за один день до початку дослідів та на 30, 90, 150, 180 добу введення тваринам віаферону. Встановлено, що кількість лейкоцитів, еритроцитів і гемоглобіну крові піддослідних тварин, що одержували 6 місяців віаферон, не відрізнялись від показників у тварин контрольної групи (р>0,05).

В дослідах, що тривали 6 місяців доведено, що хронічне введення віаферону не викликало статистично вірогідних відхилень від норми таких показників, як загальний білок (р>0,05), альбуміни (р>0,05), глобуліни (р>0,05), сечовина (р>0,05), білірубін (р>0,05), холестерин (р>0,05). Отже, одержані дані свідчили, що введення протягом шести місяців віаферону не впливало на показники периферичної крові, гемоглобіну, біохімічні показники крові тварин, що підтвердило відсутність токсичного впливу на організм тварин. Віаферон не викликав алергічних реакцій в дослідах на тваринах.

Після завершення дослідження токсичності віаферону в хронічному досліді тварин наркотизували з передозуванням ефіру. Всім тваринам виконували розтин тіла. Макроскопічне вивчення внутрішніх органів не виявило будь-яких видимих змін. Всі внутрішні органи мали звичайний вигляд і форму. Їх кровонаповнення, консистенція не відрізнялись від таких органів у контрольній групі тварин. Шматочки внутрішніх органів тварин брали для патоморфологічного дослідження.

В мязах не виявлено ознак подразнення після тривалого введення віаферону в хронічному досліді. Мікроскопічно досліджували гістологічну структуру легень, серця, печінки, нирок, наднирників, селезінки, лімфовузлів, яєчок, шлунку, тонкого кишківника. Патологічних змін в цих органах не було виявлено.

Таким чином, на підставі одержаних даних можна зробити висновок, що віаферон, одержаний в Україні в нових технологічних умовах, являється нешкідливим, нетоксичним лікарським препаратом, що є підставою для вивчення його лікувальної ефективності у хворих в клінічних установах.

Оцінка і ефективність комплексного лікування хворих хронічним вірусним гепатитом В з застосуванням віаферону. Ефективність застосування віаферону в комплексному лікуванні ХВГ В співставляли з лікуванням 40 хворих ХВГ В, які не отримували віаферон (група порівняння). Беручи до уваги вірусну етиологію ХГ, хворим призначали в якості етіотропної терапії IFN-2 (віаферон) одержаний в Україні в нових технологічних умовах, доза якого визначалась ступенем активності процесу. Пацієнтам хронічним вірусним гепатитом В з помірним ступенем активності віаферон призначали у дозі 5 млн МО внутрішньом’язево тричі на тиждень впродовж 3 місяців.

Пацієнтам хронічним вірусним гепатитом В з мінімальним ступенем активності призначали по 3 млн МО віаферону внутрішньом’язево тричі на тиждень протягом 3 місяців. Лікування віафероном було направлене на стимуляцію репаративних процесів в печінці, профілактику активізації реплікативної активності HBV.

Динаміка скарг хворих та об’єктивних критеріїв, що свідчила про ураження печінки була однонаправленою в обох групах обстежених, однак, ступінь покращення клінічних симптомів була достовірно більшою у хворих, в комплексну терапію яких було включено віаферон, як через 30, так і через 90 днів дослідження. Найбільш суттєвою була різниця в зменшенні частоти жовтяниці і зменшенні печінки, в меншій мірі розрізнялась динаміка чутливості печінки при пальпації.

Вивчення участі печінки в білковому обміні пацієнтів показало, що для лікування ХВГ В у осіб основної і порівняльної груп мала місце диспротеїнемія. Після трьох місяців лікування у всіх хворих ХВГ В рівень загального білка знаходився в межах норми, що обумовлено сприятливим впливом комплексного лікування. В цей період в основній групі пацієнтів після введення віаферону спостерігали статистично вірогідну нормалізацію рівня 1-глобулінів, -глобулінів, -глобулінів в порівнянні з контрольною групою (р<0,05). Отримані дані свідчать не тільки про покращення білковосинтетичної функції печінки, але і про зменшення активності запального процесу (табл. 1).

Пошкодження вірусами гепатоцитів знижувало їх здатність захоплювати білірубін з крові з утворенням білірубінглюкуронідів. У хворих ХВГ В у основній і порівняльній групах до лікування були підвищені показники загального білірубіну та його фракцій в крові. На 30 та 90 день лікування хворих ХВГ В у основній групі під впливом комплексного лікування з включенням віаферону встановлено статистично вірогідне зниження рівня загального білірубіну та його фракцій в крові, що свідчило про сприятливий перебіг захворювання (р<0,05).

До лікування у хворих ХВГ В був підвищений рівень АлАТ (94,8+5,4 МО/л) та АсАТ (90,2+3,9 МО/л). На 30 день лікування хворих віафероном вміст цих амінотрансфераз статистично вірогідно знизився в порівнянні з показниками до лікування (р<0,05).

На 90 день спостереження за хворими під впливом комплексного лікування з включенням віаферону відмітили нормалізацію рівня амінотрансфераз в крові (АлАТ – 20,1+1,5 МО/л; АсАТ - 18,5+1,2 МО/л) на відміну від групи порівняння, де ці показники залишались дещо підвищеними (АлАТ – 47,9+4,5 МО/л; АсАТ - 45,3+1,7 МО/л) (р<0,05).

Молярні концентрації електролітів внутрішньосудинної, інтерстиціальної та внутріклітинної рідин вважають однаковими. Внутрішньоклітинна рідина містить більше аніонів, що пояснюють утворенням полівалентних аніонів всередині клітини.

У хворих ХВГ В виявлено порушення метаболізму речовин і регуляції водно-сольового обміну. Складні порушення метаболізму речовин в уражених вірусом HBV гепатоцитах можуть викликати порушення обміну електролітів K, Na, Mg, Ca, Fe у хворих ХВГ В. Виходячи з вищевикладеного було проведено дослідження обміну електролітів K, Na, Mg, Ca, Fe у хворих ХВГ В до лікування та в процесі комплексної терапії з віафероном.

Встановлено, що у хворих ХВГ В основної групи до лікування мала місце гіпокаліємія, гіперкальціемія та гіпермагніємія. Наведені дані є доказом того, що хронічний запальний процес у печінці проявлявся порушеннями в мінеральному обміні. Комплексне лікування віафероном хворих ХВГ В на протязі 90 діб викликало динамічні позитивні зміни по нормалізації показників калію, магнію та кальцію (р<0,05), в співставленні з групою порівняння, тому це свідчить, про ефективність віаферону в нормалізації мінерального обміну в організмі пацієнтів.

Після тримісячного комплексного лікування в основній групі виявлено нормалізацію IgG, IgM та IgA, а також ЦІК на відміну від групи порівняння (табл. 1). У 32 (48%) пацієнтів основної групи (90 день лікування) після введення віаферону реакція на DNA HBV cтала негативною, зник HBeAg. В групі порівняння спостерігали збереження DNA HBV та відсутність сероконверсії у всіх пацієнтів.

Віаферон сприяв елімінації вірусу В з організму та нормалізації імунологічного статусу хворих ХВГ В. Ймовірно, що віаферон має здатність зменшувати поліклональну активацію В-лімфоцитів, спричинену вірусними антигенами. Можливо, що це здійснювалося через противірусні механізми дії віаферону, що в кінцевому рахунку вели до елімінації антигенів HBV з організму хворих ХВГ В.

Побічні ефекти лікування віафероном спостерігались нами досить рідко і не були важкими (рис. 1). Найчастіше серед зареєстрованих нами побічних ефектів зустрічались грипоподібні симптоми (у 11 пацієнтів), які проявлялись підвищенням температури тіла до субфебрильних цифр після перших 2-3 ін’єкцій препарату та ломотою в тілі. Температура трималась кілька днів і нормалізувалась без додаткового лікування. Після трьох місяців застосування віаферону у однієї пацієнтки ми спостерігали помірну тромбоцитопенію (160х109/л). Через 7 днів після відміни препарату рівень тромбоцитів знаходився у межах норми.

Рис. 1. Побічні ефекти лікування віафероном у хворих на ХВГ В

Отже, комплексне лікування хворих ХВГ В з включенням віаферону супроводжувалось позитивними клініко-лабораторними змінами в перебігу захворювання, що є підтвердженням лікувальної ефективності цього вітчизняного препарату. Віаферон, одержаний в Україні в нових технологічних умовах, можна віднести до групи етіотропних лікарських засобів, які застосовують для лікування хворих хронічним вірусним гепатитом.

ВИСНОВКИ

1. Рекомбінантний 2 - інтерферон (віаферон) можна використовувати для лікування хворих ХВГ В. Вітчизняний лікарський противірусний препарат віаферон сприяє достовірній нормалізації імунологічних показників IgG, IgA, IgM, елімінації HBV у 48% пацієнтів (р<0,05).

2. Комплексне лікування хворих ХВГ В віафероном, одержаним в Україні в нових технологічних умовах, супроводжується суттєвим покращенням загального стану пацієнтів, достовірною нормалізацією біохімічних показників: зниженням активності цитолоітичних ферментів АсАТ (у 2 рази) та АлАТ (в 2 рази) (р<0,05), достовірним (р<0,05) зниженням загального білірубіну (у середньому на 55%), відновленням альбуміно-глобулінового співвідношення за рахунок нормалізації вмісту 2- та -глобулінів.

3. Рекомбінантний IFN-2 (віаферон), одержаний в Україні в нових технологічних умовах, не викликає подразнення в місці введення; токсичних проявів при внутрішньом’язевому введенні тваринам в дозах, що перевищують умовну терапевтичну дозу в тисячу і п’ять тисяч разів.

В хронічних дослідах протягом 6 місяців на тваринах віаферон не викликає змін в складі периферичної крові, біохімічних показників, морфологічної структури внутрішніх органів. Віаферон не викликає алергічних реакцій.

4. ХВГ В супроводжується порушенням мінеральної рівноваги, яка проявляється гіпокаліємією (3,3+0,1 ммоль/л), гіпермагніємією (1,25+0,3 ммоль/л), гіперкальціємією (2,78+0,12 ммоль/л), що несприятливо позначається на перебігу та наслідках захворювання. Комплексне лікування хворих ХВГ В на протязі трьох місяців з включенням віаферону супроводжується нормалізацією вмісту калію (3,65+0,3 ммоль/л), магнію (1,05+0,16 ммоль/л), кальцію (2,57+0,17 ммоль/л) при р<0,05.

5. Вітчизняний рекомбінантний 2-інтерферон (віаферон), одержаний в Україні в нових технологічних умовах, проявляє високу антивірусну активність (1х106 МО/мл), стабільно зберігає специфічну противірусну активність, фізико-хімічні властивості в процесі тривалого зберігання і цілком відповідає ТФС 42У-23/60-339-97; ТФС 42У-23/60-440-97.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. В комплексному лікуванні хворих ХВГ В рекомендується застосовувати противірусний лікарський препарат віаферон, який одержано в Україні в нових технологічних умовах, у відповідності з Інструкцією по медичному застосуванню віаферону (реєстраційний №64/97-30020000).

2. Доза віаферона визначається ступінню активності хронічного гепатита. При мінімальній ступені активності рекомендується застосовувати 3 млн МО віаферону через день на протязі 6-12 місяців. При помірній ступені активності по 5 млн МО віаферону через день на протязі 6-12 місяців.

3. В обстеження хворих ХВГ В рекомендується включити визначення вмісту електролітів (K, Na, Ca, Mg), в зв’язку з необхідністю корекції електролітних порушень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вирусные гепатиты и ВИЧ-инфекции (эпидемиологические и иммунопатологические параллели) / Москаленко В.Ф, Телепнева Л.Г, Кучма И.Ю., Палий И.К. и др. – Х: Издательство АО “Бизнес Информ”, 1997. – 208 с.

Автором здійснено добір та переклад іноземної наукової літератури про загальну характеристику HLA-антигенів та їх роль в генетичній схильності до вірусних гепатитів.

2. Серкова В.К., Палий И.К. Клинические, лечебные аспекты применения альфа-интерферона у больных хроническим гепатитом // Науковий вісник Ужгородського університету. – 1999. Вип. 10. – С. 171-172.

Автором проведено клінічне обстеження хворих ХВГ В, здійснено статистичну обробку одержаних результатів та підготовлено матеріал до друку.

3. Палий И.К. Метрологическая характеристика альфа-два-интерферона, полученного по новой технологии // Провізор. – 1999. – №15-16. – С. 86-88.

4. Палій І.К. Дослідження властивостей віаферону, одержаного за новою технологією // Буковинський медичний вісник. – 1999. -№3. – С. 210-213.

5. Палій І.К. Медичні, клінічні аспекти людського альфа-інтерферону / Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті (V національний з’їзд фармацевтів України). – Харків, 1999. – С. 702-703.

6. Палій І.К. Дослідження властивостей віаферону, одержаного по новій технології / Шоста науково-практична конференція молодих учених та фахівців. Тези доповідей. 6 квітня 2000 р. – Вінниця, 2000. – С. 15-16.

7. Палій І.К., Сєркова В.К., Макарова Л.П., Нечипорук О.В., Темна О.В. Застосування віаферону в комплексному лікуванні хворих на хронічний вірусний гепатит В / В збірнику: Вирусные гепатиты с парантеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. – Киев, 2001. – С. 298-300.

Автором здійснено комплексне обстеження хворих ХВГ В, статистична обробка отриманих результатів.

АНОТАЦІЯ

Палій І.К. Оцінка рекомбінантного-2 інтерферону та його застосування в комплексному лікуванні хронічного вірусного гепатиту В. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Харківський державний медичний університет. Харків, 2001.

Дисертація присвячена проблемі лікування ХВГ В та дослідженню властивостей нового вітчизняного рекомбінантного-2 інтерферону з комерційною назвою віаферон, який одержали в нових технологічних умовах на Державному підприємстві “Ензим” МОЗ України. Проведено вивчення антивірусної активності; нешкідливості в гострих та хронічних дослідах, стабільності вітчизняного рекомбінантного IFN-2 (віаферону).

Доведено, що комплексне лікування хворих ХВГ В із застосуванням віаферону сприяє нормалізації клінічних, біохімічних та електролітних показників в організмі пацієнтів, елімінації HBV DNA, HВеAg, HВsAg з крові. Обгрунтовано доцільність застосування вітчизняного рекомбінантного IFN-2 під назвою віаферон, одержаного в Україні по новій технології, як противірусного, імуномодулюючого засобу в комплексному лікуванні хворих ХВГ В.

Ключові слова: хронічний вірусний гепатит В, рекомбінантний IFN-2, віаферон, ефективність лікування.

АНОТАЦИЯ

Палий И.К. Оценка рекомбинантного-2 интерферона и его применение в комплексном лечении хронического вирусного гепатита В. – Рукопись.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 – внутренние болезни. – Харьковский государственный медицинский университет. Харьков, 2001.

Дисертация посвящена проблеме лечения ХВГ В и исследованию свойств нового отечественного рекомбинантного-2 интерферона с комерческим названием виаферон, который получили в новых технологических условиях на Государственном предприятии “Ензим” МОЗ Украины. Проведено изучение антивирусной активности; безопасности в остром и хроническом опытах; стабильности отечественного рекомбинантного IFN-2 (виаферона).

Стабильность биологических характеристик образцов 5 серий виаферона изучали на протяжении длительного хранения препарата. Установлено, что антивирусная активность, содержание белка, другие физико-химические параметры виаферона, хорошо сохранялись на протяжении двух лет. Как показали исследования, содержание белка (4,50 - 4,90 мг/мл), противовирусная активность (1,0х106 – 1,2х106 МО/мл) виаферона, изготовленного Государственным предприятием “Ензим” МОЗ Украины, соответствовали требованиям ТФС 42У-23/60-440-97.

В работе проведено исследование по изучению токсичности виаферона в остром и хроническом опытах. Доказано, что препарат не оказывал токсического влияния на организм животных. Отмечено, что виаферон не вызывал алергических реакций в опытах на животных.

Полученные данные о нетоксичности и безопасности виаферона позволили нам изучить его лечебную эффективность у больных с ХВГ В. Комплексное лечение виафероном проведено у 67 больных ХВГ В. Пациенты с минимальной степенью активности процесса получали по 3 млн. МЕ виаферона внутримышечно через день на протяжении трех месяцев. Пациенты с умеренной степенью активности получали по 5 млн. МЕ виаферона по той же схеме.

После проведенного лечения виафероном, полученным в новых технологических условиях, мы отметили улучшение общего состояния пацаентов, достоверную нормализацию биохимических показателей: снижение активности цитолитических ферментов АсАТ (в 2 раза) и АлАТ (в 2 раза) (р<0,05), достоверное (р<0,05) снижение общего билирубина (в среднем на 55%), возобновление альбумино-глобулинового соотношения за счет нормализации содержания 2- и -глобулинов. Виаферон оказывает имунокорегирующее действие, способствует елиминации HBV DNA, HВеAg, HВsAg из крови.

Побочные эффекты лечения виафероном наблюдались нами редко. Чаще всего среди отмеченных нами побочных эффектов встречались гриппоподобные симптомы (у 11 пациентов), которые проявлялись повышением температуры тела до субфебрильных цифр и ломотой в теле после первых 2-3 инъекций препарата. Температура держалась несколько дней и нормализовалась без дополнительного лечения.

В работе обосновано целесообразность применения отечественного рекомбинантного IFN-2 под названием виаферон, полученного в Украине по новой технологии, как противовирусного, иммуномодулирующего средства в комплексном лечении больных ХВГ В.

Ключевые слова: хронический вирусный гепатит В, рекомбинантный IFN-2, виаферон, эффективность лечения.

SUMMARY

Paliy I.K. Eveluation of recombinant 2 –interferon and its use in complex treatment of chronic viral hepatitis B. – Manuscript.

Candidate of Medical Sciences thesis – speciality 14.01.02 – internal medicine. Kharkiv state medical university. Kharkiv, 2001.

Candidate’s thesis is dedicated to the problem of treatment of chronic viral hepatitis B (CVH B) and investigation of peculiarities of our new recombinant 2 –interferon, having commercial name viaferon which was produced under new technological conditions at the State enterprise “Enzim” Ukrainian Ministry of Public Health. The antivirus activity, harmlessness in acute and chronic cases, stability of domestic recombinant IFN-2 (viaferon) was studied.

It was problem that complex treatment of CVH B patients with the use of viaferon facilitates normalization of clinical, biochemical and electrolyte indicators in patients, elimination of HBV DNA, HBeAg, HBsAg out of biood. The expediency of use of domestic recombinant IFN-2 (viaferon), produced in Ukranion under new knowhow, as antiviral, immunomodulating medicine in complex treatment of CVH B patient.

Key words: chronic viral hepatitis B, recombinant IFN-2, viaferon, efficiency of treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АлАТ – аланінамінотрансфераза;

АсАТ – аспартатамінотрансфераза;

ТФС – тимчасова фармакопейна стаття;

ТЕО – техніко-економічне обґрунтування;

ХВГ В – хронічний вірусний гепатит В;

ХПГ – хронічний персистуючий гепатит;

ЦІК – циркулюючі імунні комплекси;

HBe Ag – антиген серцевини віріона HBV;

HBs Ag – поверхневий антиген HBV;

HBV – гепатиту В віріон;

IFN-2 - інтерферон людський рекомбінантний альфа-2, віаферон;