ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ПОНОМАРЬОВА Катерина Іванівна

УДК 808:372.31

ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ СИНОНІМАМИ ЯК ЗАСІБ УВИРАЗНЕННЯ МОВЛЕННЯ

13.00.02 – теорія і методика навчання

(українська мова)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: дійсний член АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

ВАШУЛЕНКО Микола Самійлович,

Президія АПН України, головний учений секретар.

Офіційні опоненти: дійсний член АПН України,

доктор філологічних наук, професор

МАЦЬКО Любов Іванівна,

Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова, завідувач кафедри стилістики;

кандидат педагогічних наук, доцент

ГЛАЗОВА Олександра Павлівна,

Київський міжрегіональний інститут удосконалення

вчителів ім. Б.Грінченка,

декан філологічного факультету.

Провідна установа: Рівненський державний гуманітарний університет,

кафедра методик початкового навчання,

Міністерство освіти і науки України,

м.Рівне.

Захист відбудеться 05.06.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України

(04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий 03.05.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.ШЕЛЕХОВА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інтеграція і глобалізація соціальних, економічних i культурних процесів, якi вiдбуваються в світі, перспективи розвитку української держави потребують випереджувального, глибокого оновлення системи освiти.

Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи націлює на посилення практичного й виховного спрямування мовної освіти, формування мовно-мовленнєвої культури особистості. Функціональний підхід до шкільного мовного курсу передбачає, що робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпоряковується інтересам мовленнєвого розвитку учнів, від якого значною мірою залежить успішність процесу формування особистості. Адже мовлення – основа і результат розумової діяльності, найважливіший засіб комунікації, вираження української ментальності. Воно служить своєрідним ключем пізнавальної діяльності і, за висловленням М.І.Жинкіна, є “каналом розвитку інтелекту”. Логічне, чітке, образне усне й писемне мовлення учня – показник його розумового розвитку.

Проблема розвитку зв"язного мовлення учнів висуває на одне з провідних місць словникову роботу з огляду на ту надзвичайно важливу роль, яку відіграє лексика в комунікативно спрямованому навчанні рідної мови. Набуті в початкових класах уміння користуватися лексикою рідної мови допомагають учням точніше передавати свої думки, сприяють їхньому загальному розвиткові.

Великого значення збагаченню словника учнів надавали методисти минулого К.Б.Бархін, Ф.І.Буслаєв, М.О.Рибнікова, І.І.Срєзнєвський, К.Д.Ушинський.

Одним із джерел збагачення словникового запасу й увиразнення мовлення школярів є вивчення синонімів, які надають мові точності, ясності, барвистості. Саме за допомогою синонімів досягається точність зображення предмета, чіткість висловлення думки, урізноманітнення виражальних засобів мовлення.

На важливість систематичного збагачення мовлення учнів синонімами звертали увагу М.С.Рождєственський, М.Р.Львов, Т.Г.Рамзаєва. Проблемі вивчення синонімії в шкільному курсі мови присвячували свої роботи методисти В.Я.Мельничайко, Л.М.Марченко, М.С.Вашуленко, А.М.Гольдберг, Н.К.Нікітіна, Ю.В.Новікова, М.І.Оморокова, Г.І.Сніткіна та ін.

Ця проблема й сьогодні викликає інтерес, оскільки синоніми є одним із найважливіших явищ у лексичній системі мови, вони відіграють важливу продуктивну роль у мовленні як засіб точного й образного висловлення думки, стилістичної диференціації текстів. Водночас методика вивчення синонімів у школі, і в її початковій ланці зокрема, залишається недостатньо розробленою.

Окремим аспектам роботи з синонімами на уроках рідної мови в школі присвячені дисертаційні дослідження Л.М.Марченко, Л.Б.Попової, Т.Л.Грубої, Р.Г.Ізмайлової, К.А.Сидоренко, Н.А.Гац, Н.І.Лазаренко.

Однак проблема збагачення словника молодших школярів синонімами ще не знайшла свого повного дослідження в методиці.

Спостереження за роботою над синонімами в початкових класах та вивчення рівня знань і вмінь учнів з цієї теми дають підстави для висновку, що ця робота проводиться несистематично, від випадку до випадку. І як наслідок – мовлення значної кількості наших школярів характеризується невиразністю, безбарвністю.

Обмеженість активного синонімічного словника учнів, а також невміння добирати та правильно вживати слова, найбільш точні і влучні для певного висловлювання, є однією з причин численних та різноманітних мовленнєвих недоліків, яких учні припускаються в усному мовленні та творчих письмових роботах.

Таким чином, не реалізовані можливості збагачення словника молодших школярів синонімами та застосування їх в усному і писемному мовленні, а також актуальність цієї проблеми на сучасному етапі вдосконалення змісту і методики навчання української мови в початкових класах зумовили вибір теми нашого дослідження: "Збагачення словникового запасу молодших школярів синонімами як засіб увиразнення мовлення".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є частиною комплексної теми “Зміст та методичне забезпечення державних стандартів початкової освіти” (№ держреєстрації 0198U007753), над якою працює лабораторія початкової освіти Інституту педагогіки АПН України.

Об’єктом дослідження є процес розвитку мовлення учнів на уроках української мови в початкових класах, а предметом - збагачення словникового запасу молодших школярів синонімами як засіб увиразнення їхнього мовлення.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити систему вправ із синонімами, що забезпечить збагачення синонімічного словника учнів і вироблення вміння використовувати його в мовленнєвій діяльності.

Вихідною для дослідження стала гіпотеза: ефективність процесу збагачення словникового запасу молодших школярів синонімами, якість мовленнєвого розвитку учнів підвищаться, якщо методична система передбачатиме: 1) засвоєння синонімічних рядів, усвідомлення значеннєвих відтінків близьких за значенням слів; 2) осмислення функціональної ролі синонімів у мовленні; 3) поетапне формування лексичних і мовленнєвих умінь на основі відповідної системи вправ; 4) раціональне використання активних форм організації навчальної діяльності учнів, ефективних методів та прийомів роботи.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження передбачалося розв’язання таких завдань:

1) вивчити лінгвістичну, психолого-педагогічну, лінгводидактичну та методичну літературу з проблеми дослідження;

2) виявити рівень знань і вмінь, набутих молодшими школярами в результаті практичної роботи над синонімами на уроках української мови в межах діючої програми;

3) обґрунтувати лінгводидактичні засади укладання навчального словника синонімів для учнів початкових класів, відібрати найчастотніші синонімічні ряди виучуваних частин мови, доступні для розуміння, засвоєння і вживання молодшими школярами;

4) визначити наукові засади і принципи функціонального підходу до вивчення синонімів у початковому курсі української мови;

5) розробити систему вправ, яка сприяла б збагаченню словникового запасу молодших школярів синонімами і формуванню вмінь свідомо і правильно вживати їх у власному мовленні;

6) здійснити навчальний експеримент та обґрунтувати доцільність і ефективність вивчення синонімів як засобу увиразнення мовлення молодших школярів.

Методологічними засадами дослідження стали філософські погляди на взаємозв’язок мови і мовлення, мовлення і мислення, на роль мови як засобу розвитку особистості; концепції реформування і модернізації освіти, поєднання системного і функціонального підходів до вивчення мовних явищ.

У процесі дослідження використовувалися такі методи:

- теоретичні: аналіз і узагальнення лінгвістичних, психолого-педагогічних та лінгво-методичних джерел з теми дослідження; аналіз навчальних програм і підручників з української мови для початкових класів; метод теоретичного аналізу й синтезу на етапах визначення мети, предмета, гіпотези, завдань дослідження; синтезування результатів експерименту, визначення їх наукової новизни;

- емпіричні: спостереження й аналіз уроків з огляду на проблему дослідження; індивідуальні бесіди з учнями та вчителями; констатуючі зрізи і формуючий експеримент; методи статистичної обробки і якісного аналізу результатів дослідження.

Експериментальна робота здійснювалась на базі ЗОШ № 8, 168, 216, 256 м. Києва, № 26 м. Житомира та Онацьковецької ЗОШ Полонського району, Хмельницької області. Всього в ній взяло участь 1110 учнів 3(2)–4(3) класів.

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (1995-1996рр.) аналізувалися праці лінгвістів та методистів з обраної проблеми, обґрунтовувались її актуальність, об’єкт, предмет, мета й основні завдання дослідження; аналізувалися нормативні документи з питань вивчення лексики, зокрема синонімів, на уроках рідної мови в початковій школі і відповідні навчальні програми, підручники, посібники та методичні рекомендації; проводилися констатуючі зрізи, які дали змогу виявити й проаналізувати стан досліджуваної проблеми в сучасній шкільній практиці і визначити методику дослідно-експериментальної роботи.

Другий етап (1996-1997рр.) було присвячено обґрунтуванню лінгводидактичних засад укладання навчального словника синонімів для учнів початкових класів, відбору найчастотніших синонімічних рядів виучуваних частин мови, доступних для розуміння, засвоєння і вживання молодшими школярами, упорядкуванню словника та розробці методичних рекомендацій щодо його використання; розробці програми дослідного навчання і системи вправ на збагачення словникового запасу учнів синонімами та використання синонімів у мовленні з метою його увиразнення; проведенню першого (підготовчого) етапу експериментального навчання.

На третьому етапі (1997-1998рр.) завершено експериментальне навчання та перевірку ефективності запропонованої системи вивчення синонімів учнями початкових класів та використання їх в усному й писемному мовленні; вносилися відповідні корективи до змісту і методичних рекомендацій щодо застосування розробленої системи вправ.

На завершальному етапі (1999-2001рр.) було проаналізовано й узагальнено результати формуючого експерименту, визначено ефективність запропонованого функціонального підходу до вивчення синонімів у початковому курсі української мови.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у теоретичному обґрунтуванні і практичному впровадженні в початковий курс української мови методики збагачення словникового запасу молодших школярів, у розробці методичної системи, спрямованої на формування в учнів початкових класів знань про значеннєві відтінки синонімів та їх функціональну роль у мовленні з метою формування вмінь увиразнювати власні висловлювання, підвищення мовленнєвої культури молодших школярів.

Практична цінність експериментального дослідження визначається його спрямованістю на підвищення ефективності вивчення лексики (зокрема синонімів) у початковому курсі української мови. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження, розроблений навчальний словник синонімів для учнів початкових класів, а також система навчальних вправ, яка передбачає збагачення синонімічного словника учнів, усвідомлення функціональної ролі синонімів у мовленні та доцільне використання їх у власних висловлюваннях з метою увиразнення, можуть бути використані в процесі вдосконалення навчальних програм та шкільних підручників і посібників з української мови для 3–4 класів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його меті й завданням, кількісним та якісним аналізом результатів дослідно-експериментального навчання.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом виступів на науково-практичних звітних конференціях в Інституті педагогіки АПН України (2001, 2002 рр.), на науково-практичному семінарі “Шляхи реалізації нового змісту навчання української мови в 1 – 4 класах” (Рівне, 2001р.), на засіданнях лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України (1996, 1997, 2000, 2001 рр.), на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів у Київському міжрегіональному інституті удосконалення вчителів ім. Б.Грінченка (1995 – 1997 рр.), а також у публікаціях в науково-методичних журналах “Початкова школа” та “Рідні джерела” (1996 - 2002рр.)

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатка. Загальний обсяг роботи 145 сторінок. Список використаних джерел містить 240 найменувань.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання роботи, охарактеризовано методи та етапи її проведення, розкрито вірогідність, наукову новизну, теоретичну й практичну значущість здобутих результатів, а також подано відомості про апробацію дослідження.

У першому розділі – “Теорія і практика вивчення синонімів у початковому курсі рідної мови” – проаналізовано лінгвістичну і навчально-методичну літературу з проблеми збагачення словникового запасу молодших школярів синонімами як засобу увиразнення мовлення, подано аналіз стану роботи над синонімами в практиці початкового навчання української мови.

У розділі розкрито лінгвістичну природу синонімів і їх роль в увиразненні мовлення молодших школярів. Узагальнено різні підходи мовознавців (І.К.Білодіда, Л.А.Булаховського, М.А.Жовтобрюха, Б.М.Кулика, А.П.Євгеньєвої, В.А.Звєгінцева) до визначення синонімів як окремої лексичної категорії.

Розглянуто погляди лінгвістів І.К.Білодіда, О.М.Гвоздєва, М.М.Шанського, В.М.Клюєвої, Л.П.Алекторової на питання про семантичні відтінки синонімів, які покладено в основу поділу синонімів на групи залежно від функцій, які вони виконують у мові та мовленні: а) семантичні або “відтінкові”; б) емоційно-експресивні; в) стилістичні.

Проаналізовано підходи мовознавців Л.В.Щерби, І.К.Білодіда, М.А.Жовтобрюха, Б.М.Кулика, В.Н.Циганової до визначення умов поєднання слів у синонімічні ряди: 1) однакове основне лексичне значення; 2) належність до однієї лексико-граматичної категорії. Розглянуто питання опорного слова (домінанти) синонімічного ряду, яке, за визначенням І.К.Білодіда, Л.А.Булаховського, В.Н.Циганової, є найтиповішим, найхарактернішим, найнормативнішим і найчіткішим виразником спільного значення слів певного ряду.

Подано визначення лінгвістів абсолютним синонімам як словам, цілком ідентичним за своїм лексичним значенням; перифразу - описовому звороту мови та евфемізмам - словам, що ввічливо називають предмети чи явища. Проаналізовано джерела збагачення лексичної синоніміки української мови.

Розділ містить також аналіз стану досліджуваної проблеми в масовому педагогічному досвіді. Питання вивчення синонімів як засобу увиразнення мовлення привертало увагу багатьох методистів минулого (М.Ф.Бунакова, Ф.І.Буслаєва, І.І.Срєзнєвського, К.Д.Ушинського,В.П.Шеремєтєвського), які, розробляючи методику збагачення словникового запасу учнів під час навчання рідної мови, керувалися положенням про те, що найголовнішим завданням, яке ставиться перед учителем рідної мови, є розвиток уміння користуватися лексикою (в тому числі й синонімами) для точного і складного висловлення своїх думок усно і письмово.

На підставі аналізу навчально-методичної літератури зроблено висновки про те, що в сучасній методичній літературі робота над синонімами розглядається як один із перспективних напрямів у методиці розвитку мовлення молодших школярів.

Проаналізовано типи вправ із синонімами, які методисти М.Р.Львов, Н.К.Нікітіна, М.С.Вашуленко, О.Н.Хорошковська пропонують застосовувати в початкових класах, а також основні вміння, що формуються в молодших школярів у процесі роботи з синонімами.

Здійснено історико-логічний аналіз використовуваних у вітчизняній методиці програм і підручників української мови для початкової школи з погляду наявного в них синонімічного матеріалу. Встановлено, що спеціальне вивчення синонімів на уроках рідної мови в загальноосвітній школі розпочалося з 1969 року у зв’язку з введенням до програми розділу “Лексика”. У початкових класах воно здійснюється шляхом виконання відповідних практичних вправ.

Аналіз сучасних програм і підручників з української мови для 3(2) і 4(3) класів показав, що вони спрямовані на засвоєння учнями синонімів як засобу увиразнення їхнього мовлення, однак мають і серйозні недоліки: у програмах відсутній зв”язок між рекомендаціями до вивчення синонімів і вимогами до вмінь молодших школярів; не визначено мінімального обсягу синонімів, яким мають оволодіти молодші школярі; у підручниках бракує вправ на усвідомлення значеннєвих відтінків слів одного синонімічного ряду, на розрізнення синонімів та інших лексичних і граматичних явищ; вправи, призначені для розвитку зв’язного мовлення, недостатньо націлюють учнів на практичне застосування синонімів.

З метою встановлення вихідних засад для розробки методичної системи вправ на усвідомлення синонімів як засобу увиразнення мовлення школярів було проведено констатуючі зрізи, якими охоплено 504 учні 3(2)-4(3) класів шкіл міст Києва, Житомира та Хмельницької області.

Завдання констатуючих зрізів полягали в тому, щоб:

- визначити рівень знань і вмінь, набутих молодшими школярами в результаті практичної роботи над синонімами на уроках української мови в межах діючої програми;

- виявити типові помилки, що допускаються учнями в процесі виконання вправ із синонімами, з’ясувати їх причини;

- встановити рівень сформованості вмінь учнів використовувати синоніми у власних висловлюваннях.

Аналіз результатів зрізів засвідчив, що знання про синоніми як лексичне явище молодші школярі засвоїли недостатньо: відшукати близькі за значенням слова в тексті спромоглися всього 30,8% учнів; дібрати синоніми до поданого слова зуміли 53,6% школярів. З’ясувалося також, що учні плутають синоніми з іншими лексичними та граматичними явищами: словами однієї тематичної групи (17,2%), спорідненими словами (50,8%), різними формами того самого слова (38,4%), антонімами (17,2%), відносять до одного синонімічного ряду слова, що належать до різних частин мови (18,8%).

Вивчення рівня сформованості вміння використовувати синоніми у мовленні показало, що найточніші синоніми до конкретного тексту із ряду запропонованих зуміли правильно вибрати лише 25,3% учнів; тільки 25,1% школярів використали синоніми для уникнення зайвих повторів у тексті; у переказах тексту, що містив три синонімічних ряди, синоніми вжили лише 63% учнів.

Аналіз констатуючих зрізів дає підстави зробити висновки про:

1) бідність синонімічного словника більшості учнів;

2) недостатній рівень усвідомлення значеннєвих відтінків слів одного синонімічного ряду;

3) нереалізовані можливості використання молодшими школярами синонімів у власному мовленні з метою його увиразнення.

Вивчення навчально-методичної літератури, спостереження за навчальним процесом у школі та результати констатуючих зрізів послужили основою для визначення змісту і послідовності вивчення молодшими школярами синонімів як засобу увиразнення мовлення.

У другому розділі – “Збагачення мовлення молодших школярів синонімами” – розкрито лінгводидактичні засади укладання навчального словника синонімів для учнів початкових класів, визначено наукові засади і принципи експериментально-дослідного навчання, розроблено програму дослідного навчання і систему тренувальних вправ вивчення синонімів та використання їх у мовленні; подано результати експериментально-дослідного навчання.

Аналіз наявних словників синонімів української мови (“Короткого словника синонімів української мови” П.М.Деркача, “Практичного словника синонімів української мови” С.Караванського, “Синонімічного словника-мінімуму української мови” В.С.Ващенка, “Словника синонімів” Н.О.Будної, З.Л.Головко) дав підстави для висновків про те, що жоден з них за обсягом та змістом недоступний для молодших школярів, а отже, не може сприяти реалізації навчальних проблем, передбачених програмою початкового курсу української мови. З огляду на такі обставини було поставлене завдання створити експериментальний навчальний словник синонімів для учнів початкових класів.

Укладанню такого словника передувало вивчення наукових і методичних досліджень, присвячених навчальній лексикографії (Ю.Д.Апресяна, А.Й.Багмут, О.О.Бистрової, П.М.Денисова, В.В.Дубичинського, Г.А.Каллібекової, Г.М.Кириченко, С.П.Левченко, В.В.Морковкіна, О.І.Нечитайло, Л.С.Паламарчук, В.А.Редькіна, Р.П.Рогожникової, М.М.Шанського), а також наявні словники синонімів російської та української мов (З.Є.Александрової, А.П.Євгеньєвої, В.М.Клюєвої, В.С.Ващенка, П.М.Деркача, С.Караванського, Н.О.Будної і З.Л.Головко), що дало можливість чітко уявити лінгводидактичні засади створення навчального словника синонімів, визначити його головні структурні компоненти, зокрема ті, що мають враховувати вікові можливості користувачів цього навчального посібника.

Джерелами відбору слів до створеного словника стали наявні словники синонімів української мови, лексика сучасних підручників для початкової школи з різних предметів.

Словник укладено на основі принципів лінгводидактики:

1) відповідність меті і завданням початкового мовного курсу;

2) мінімізація навчального матеріалу відповідно до мети навчання;

3) частотність уживання слів у навчальних та художніх текстах, призначених для молодших школярів;

4) ситуативно-тематичний принцип.

Завдання словника – запропонувати навчальний матеріал, необхідний для оволодіння учнями початкових класів синонімічним багатством української мови. Словник укладено за частинами мови: іменник, прикметник, дієслово, прислівник. Він налічує близько 450 синонімічних рядів. Розроблено пам’ятку “Як користуватися словником”, а також зразки вправ і завдань на використання словника синонімів у початковому навчанні української мови.

Розробці запропонованої в дослідженні системи вправ вивчення синонімів передувало з’ясування її наукових засад: лінгвістичних, психологічних і дидактичних вимог. У лінгвістичному аспекті досліджувана система вправ ґрунтується на функціональному підході до осмислення лексичних понять, зокрема синонімів. З психологічного погляду запропонований підхід до вивчення синонімів спирається на сучасні дослідження психології (Л.Й.Айдарової, Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, М.І.Жинкіна, О.М.Леонтьєва, О.Р.Лурії, І.О.Синиці, Т.М.Ушакової), які пояснюють механізми засвоєння дитиною значення слова і використання його в мовленні. З дидактичної точки зору, розроблена система вправ спирається на основні положення педагогіки, що дають змогу визначити принципи і методи організації експериментальної роботи.

Вивчення синонімів за досліджуваною системою вправ здійснювалося з урахуванням принципів (викладених у працях М.Т.Баранова, А.В.Пруднікової, О.В.Тєкучова), що випливають з особливості вивчення лексичних явищ, зокрема синонімів: а) екстралінгвістичного, б) семантичного, в) лексико-граматичного, г) функціонального, д) історичного.

Розробці та експериментальній перевірці системи вправ на усвідомлення синонімів як засобу увиразнення мовлення передувало з’ясування таких питань: а) що в дидактиці розуміють під терміном вправа; б) за яких умов сукупність вправ можна назвати системою.

Систему вправ, запропоновану в дослідженні, побудовано на основі аналізу відомих у методиці української та російської мов систем лексичних вправ: 1) суто лексичні вправи на знаходження, добір, групування, складання таблиць лексичних явищ, визначення їх значень у тексті та лексичний розбір (прихильники такого погляду на класифікацію лексичних вправ –М.Т.Баранов, О.М.Біляєв, В.Я.Мельничайко, І.С.Олійник, М.І.Пентилюк, Л.П.Рожило); 2) вправи, класифіковані з точки зору дидактичних завдань: власне лексичні, лексико-семантичні, лексико-стилістичні, лексико-граматичні, лексико-орфографічні (прихильники цієї системи вправ – М.С.Рождєственський, М.Р.Львов, Т.Г.Рамзаєва, О.В.Любічева, А.М.Матвєєва, В.А.Мизіна, А.В.Пруднікова, О.Н.Хорошковська).

Під час добору мовного матеріалу для досліджуваної системи вправ було враховано практичну цінність слова, його стійкість у мові, можливість утворення на його основі нових слів, лексичну сполучуваність, частоту вживання слова в мовленні, граматичну приналежність, виховне значення слова.

У розділі подано розгорнуту програму дослідного навчання, реалізація якої передбачає збагатити словниковий запас молодших школярів синонімічними рядами, доступними для їхнього розуміння і засвоєння та найбільш частотними щодо вживання, навчити учнів свідомо і творчо використовувати синонімічне багатство мови у власному мовленні.

Експериментальна перевірка розробленої системи вправ на усвідомлення синонімів як засобу увиразнення мовлення здійснювалася в два етапи:

1-й – підготовчий. Ним передбачалось ознайомлення учнів з терміном “синоніми”; усвідомлення визначення цього лексичного поняття; ознайомлення з певними властивостями синонімів (відтінки в значенні, приналежність до однієї частини мови); формування вміння користуватися словником синонімів, добирати синоніми до даного слова, відрізняти синоніми від інших лексичних та граматичних явищ; знаходження синонімів у тексті та спостереження за влучністю і доречністю їх уживання. Головна мета цього етапу – збагатити словниковий запас учнів синонімами з метою подальшого використання їх у власних висловлюваннях. Цей етап проходив у 3(2) класах.

2-й – основний. Його завдання – сформувати в молодших школярів уміння знаходити та виправляти в тексті недоречно вжиті синоніми; свідомо і вміло застосовувати свій синонімічний словник в усних висловлюваннях і письмових творчих роботах. Цей етап здійснювався в 4(3) класах.

У процесі дослідного навчання використовувалися такі види лексичних вправ:

лексико-семантичні – ними передбачалося практичне ознайомлення й усвідомлення суті та основних ознак синонімів, формування практичних умінь відрізняти синоніми від інших лексичних явищ (антонімів, багатозначних та спільнокореневих слів), добирати близькі за значенням слова до даного слова, розташовувати синоніми за ступенем інтенсивності ознаки чи дії;

лексико-граматичні – спрямовані на розвиток умінь відрізняти синоніми від граматичних явищ (не відносити до одного синонімічного ряду слова різних частин мови, не змішувати синоніми з різними формами одного й того самого слова тощо);

лексико-стилістичні, метою яких є спостереження за влучністю вживання синонімів у текстах і пояснення доцільності добору їх автором, добір найточнішого синоніма для конкретного тексту, редагування текстів шляхом заміни невдало вжитого слова його синонімом.

У процесі дослідного навчання учні 4(3) класів практично ознайомилися з функціональною роллю синонімів у мовленні: а) функцією заміщення з метою запобігання лексичним повторам; б) якнайточніше називати предмети, явища, ознаки, дії; в) передавати емоційний стан, ставлення до того, про кого чи про що йдеться в тексті.

У результаті виконання вправ на усвідомлення функціональної ролі синонімів у мовленні учні експериментальних класів одержали уявлення про текстуальні та експресивні синоніми.

Завершальним етапом роботи над синонімами було формування у школярів умінь доречно і точно вживати їх у власних творчих роботах – переказах та творах. З цією метою дослідним навчанням передбачалася систематична робота з синонімами під час підготовки до написання творчих робіт: знаходження синонімів у тексті, запропонованому для переказу; пояснення мети вживання автором того чи іншого синоніма в тексті (для точного називання предмета, явища, ознаки, дії; уникнення зайвих повторів; передачі свого ставлення до того, про кого чи про що повідомляється); добір синонімів, яких немає в тексті, але їх можна використати в переказі; написання твору з уживанням синонімів із запропонованих синонімічних рядів; добір синонімів до слів, використання яких можливе в майбутньому творі.

Для визначення ефективності пропонованої системи вивчення синонімів проведено контрольні зрізи, якими було охоплено 1110 учнів: 602 учні 3(2) класів та 508 учнів 4(3) класів (експериментальних і контрольних). Зрізові роботи проводились на послідовних етапах експериментального навчання і відрізнялися змістом і структурою залежно від дослідних завдань.

Контрольні зрізи, що проводилися з учнями 3(2) класів, носили переважно аналітичний та конструктивний характер. У 4(3) класах перевага надавалась завданням творчого характеру.

Зрізами для учнів 3(2) класів передбачалося: 1) виявити ступінь усвідомлення молодшими школярами синонімів як лексичного явища, вміння відрізняти їх від інших лексичних та граматичних явищ, уміння знаходити синоніми в тексті та самостійно будувати синонімічні ряди; 2) вивчити і порівняти вміння учнів розрізняти значеннєві відтінки синонімів і правильно вживати їх у тексті.

Контрольні зрізи, проведені в 4(3) класах, мали за мету перевірити багатство синонімічного словника учнів, ступінь засвоєння функціональної ролі синонімів у мовленні та вміння вдало використовувати їх у письмових творчих роботах.

Зазначені завдання виконували учні експериментальних і контрольних класів. Така організація роботи дала змогу зробити порівняльний аналіз одержаних результатів експериментально-дослідного навчання.

Порівняльна таблиця 1 ілюструє дані про засвоєння синонімів як лексичного явища учнями 3(2) класів (експериментальних і контрольних).

Аналіз поданих у таблиці результатів показав, що в третьокласників, які працювали за експериментальною методикою, порівняно краще сформовано вміння: 1) знаходити синоніми серед групи слів та в тексті (в експериментальних класах не зуміли знайти синоніми в тексті лише 4,3% школярів, у контрольних класах цей показник становив більше половини (55,3%) учнів); 2) самостійно добирати синоніми до даного слова (по 3 і більше синонімів до кожного із шести запропонованих слів дібрали в експериментальних класах 61,2% учнів, у контрольних це зробили лише 13,2% школярів); 3) не лише усвідомлювати, а й пояснювати відтінки у значеннях синонімів (пояснити відмінність у значенні слів запропонованого синонімічного ряду спромоглися 94,4% школярів експериментальних класів і 25,2% учнів контрольних класів); 4) знаходити в тексті неточно вжиті слова і замінювати їх влучнішими синонімами (в експериментальних класах не знайшлося жодного учня, який би не помітив у тексті невдало вжитих слів (у контрольних класах їх виявилося 26,8%), не було робіт і з невдало дібраними синонімами (в контрольних класах вони становили 20,9%)).

Таблиця 1

Порівняльні дані засвоєння синонімів учнями 3(2) класів (експериментальних – ЕК і контрольних - КК)

Уміння | Кількість учнів (у %), що виконали завдання: | Не впорались із завданням

повністю | частково

ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК

Вибирати синоніми з групи слів | 92,7 | 40,7 | 7,3 | 59,3 | - | -

Знаходити синоніми в тексті | 71,3 | 17,9 | 24,4 | 26,8 | 4,3 | 55,3

Добирати синоніми до даного слова | 95,0 | 55,3 | 5,0 | 44,7 | - | -

Розташовувати синоніми за зростанням міри якості | 82,0 | 31,1 | 18,0 | 48,0 | - | 20,9

Пояснювати значеннєві відтінки синонімів | 94,4 | 25,2 | 5,6 | 56,6 | - | 18,2

Редагувати текст шляхом заміни неточно вжитих слів синонімами | 82,0 | 19,6 | 18,0 | 53,6 | - | 26,8

Дані, наведені в таблиці 2, характеризують уміння учнів 4(3) класів (експериментальних і контрольних) використовувати синоніми у зв’язних висловлюваннях. На основі аналізу даних таблиці можна зробити висновок про значно вищий рівень розвитку практичних умінь школярів дослідних класів порівняно з розвитком відповідних умінь їхніх ровесників у контрольних класах.

Учні експериментальних класів показали значно кращі знання і вміння під час: 1) пояснення семантичних відтінків синонімів (74,4% школярів експериментальних класів правильно пояснили відмінність у значенні запропонованих синонімів, у контрольних класах такі результати показали лише 12,6% учнів, а 28% школярів цих класів взагалі не приступили до виконання даного завдання (в експериментальних класах таких учнів не було)); 2) редагування текстів шляхом заміни невиправданих повторів синонімами (в експериментальних класах п’ять синонімів до слова, що повторювалося в тексті дібрали 74% учнів, у контрольних класах не знайшлося жодної роботи з такою кількістю синонімів (52,4% учнів цих класів обмежилися 1-2 синонімами)); 3) добору найточніших синонімів до конкретного тексту (вдало дібрали всі синоніми до конкретного тексту 95,7% учнів експериментальних класів і 23,7% школярів контрольних класів); 4) заміни синонімів відповідно до їх стилістичних особливостей (під час заміни побутових слів їх літературними синонімами учні дослідних класів показали значно багатший синонімічний словник, у їхніх роботах зустрічається розмаїття синонімів до побутових слів (наприклад: розбазікали – розказали, розповіли, повідомили, повідали), тоді як у контрольних класах учні використали для заміни переважно один нейтральний синонім (розказали)).

Наведені в таблиці дані засвідчують порівняно вищий рівень засвоєння функціональної ролі синонімів у мовленні учнями дослідних класів порівняно з учнями контрольних класів.

Таблиця 2

Порівняльні дані засвоєння синонімів як засобу увиразнення мовлення учнями 4(3) класів (експериментальних – ЕК і контрольних – КК)

Уміння | Кількість учнів (у %), що виконали завдання: | Не впорались із завданням

повністю | частково

ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК

Пояснювати семантичні відтінки синонімів | 83,5 | 43,3 | 16,5 | 28,7 | - | 28,0

Редагувати тексти шляхом заміни невиправданих повторів синонімами | 74,0 | - | 26,0 | 100,0 | - | -

Добирати найточніший синонім до даного тексту | 95,7 | 23,7 | 4,3 | 76,3 | - | -

Замінювати слова в тексті синонімами іншого стилю | 100,0 | 87,8 | - | 10,6 | - | 1,6

Вагомим показником переваг експериментального навчання над традиційним стало зіставлення даних про вживання синонімів у творчих письмових роботах учнями 4(3) класів (таблиця 3). Ці дані яскраво ілюструють насиченість синонімами творчих робіт школярів експериментальних класів і відповідну бідність переказів і творів учнів контрольних класів.

З тексту, що містив шість синонімічних рядів, у свої перекази перенесли 5-6 синонімічних груп 76% школярів експериментальних класів і всього 2,8% учнів контрольних класів. Крім того, четвертокласники, які навчалися за дослідною методикою, використали синоніми, яких не було в оригіналі тексту (прилинули, з’явилися, прибули – синоніми до слова прилетіли; вісники весни, крилаті друзі – синоніми до слова птахи тощо). А в 11% учнівських робіт цих класів виявлено синонімічні ряди, що в тексті не зустрічались (шумно, гамірно; весело, радісно; скрізь, повсюди, кругом).

Написанню твору в 4(3) класах (експериментальних і контрольних) передувала підготовча робота, елементом якої був колективний добір синонімів до шести слів, які школярі мали можливість використати в творчих роботах. У контрольних класах 1 синонімічний ряд зустрічався в 20,9% учнівських робіт, 2 синонімічних ряди – в 11% робіт, у решті робіт (68,1%) синонімів не виявлено. В експериментальних класах не було жодної роботи без синонімів (3 і більше синонімічних рядів використали 53,1% школярів, 2 синонімічних ряди – 38,6% учнів, 1 синонімічний ряд – 8,3% четвертокласників). До того ж, у творах учнів, що працювали за експериментальною системою вправ, було вжито синонімічні ряди, які не розглядалися під час підготовчої роботи до написання твору.

Таблиця 3

Зіставлення даних про вживання синонімів у творчих письмових роботах учнями 4(3) класів (експериментальних – ЕК і контрольних – КК)

Вид творчої роботи | Кількість учнів (у %), що використали в творчих роботах: | Не використали синонімів

1 синонімічний ряд | 2 синонімічних ряди | 3 і більше синонімічних рядів

ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК

Переказ | 2,0 | 53,1 | 22,0 | 10,2 | 76,0 | 2,8 | - | 33,9

Твір | 8,3 | 20,9 | 38,6 | 11,0 | 53,1 | - | - | 68,1

Отже, результати зрізів показали, що учні експериментальних класів мають значно вищий рівень знань про синоніми і практичних умінь використання їх у власних висловлюваннях, ніж їхні ровесники з контрольних класів. Це свідчить про раціональність і ефективність запропонованої нами методики.

На основі аналізу результатів експериментально-дослідного навчання зроблено такі висновки:

1. Проблема розвитку мовлення як важливого компонента формування дитячої особистості не може бути вирішена без постійної уваги до словникової роботи з огляду на ту важливу роль, яку відіграє лексика в комунікативно спрямованому навчанні рідної мови.

2. Однією з передумов успішного мовленнєвого розвитку молодших школярів є функціональний підхід до вивчення лексики, зокрема вивчення синонімів як одного з джерел збагачення словникового запасу й увиразнення мовлення учнів.

3. Аналіз методичної літератури з проблеми, програм і шкільних підручників з української мови, результатів виконання учнями спеціальних завдань та творчих письмових робіт дали підстави для висновків про доцільність і доступність цієї роботи в початкових класах.

4. Ефективність роботи над збагаченням синонімічного словника молодших школярів та формуванням умінь використовувати синоніми з метою увиразнення мовлення забезпечується раціональним добором методів (пояснювально-ілюстративного, репродуктивного, проблемного, евристичного) та форм (групової, парної, індивідуальної) організації навчання; системою тренувальних вправ, яка відповідає лінгвістичним, психологічним і дидактичним вимогам; використанням у процесі дослідного навчання мінімізованого словника синонімів для учнів початкових класів, укладеного за частинами мови.

5. Спостереження в процесі експерименту показали, що запропонована методична система вивчення синонімів внесла в навчальний процес ряд позитивних моментів: завдяки раціональному добору мовного матеріалу, методів і форм організації навчання підвищився інтерес до вивчення рідної мови, більш свідомим став підхід до використання в мовленні мовних засобів, мовного оформлення власних думок.

6. Серед передумов ефективності експериментального навчання виділяються: тісний взаємозв’язок експериментальної системи вправ з діючими навчальними програмами з української мови, опора на знання учнів, що підвищує її доступність та ефективність, усуває суперечності між дослідним і традиційним навчанням, створює резерви розвитку зв’язного мовлення школярів без затрат додаткового навчального часу.

7. Під час дослідження виявлено потребу вдосконалити підручники з рідної мови для 3/2/ та 4/3/ класів, зокрема в доборі дидактичного матеріалу до вправ з ширшим залученням завдань на з’ясування значеннєвих відтінків синонімів. У системі роботи над синонімами слід передбачити уроки з розвитку зв’язного мовлення, на яких формуються комунікативні вміння.

Проблема вивчення засобів увиразнення мовлення молодших школярів не вичерпується результатами виконаного дослідження. Її можна розглядати ще в таких аспектах: 1) роль лексики в комунікативно спрямованому навчанні; 2) удосконалення мовленнєвого розвитку школярів шляхом збагачення словникового запасу; 3) функціональний підхід до вивчення антонімів, багатозначних слів, інших лексичних явищ.

Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в таких публікаціях автора:

1. Дідух К.І. Збагачення мовлення школярів синонімами // Початкова школа. – 1996. - № 8. – С. 20 - 23.

2. Пономарьова К.І. Робота над синонімами як засобом увиразнення мовлення // Початкова школа. – 1997. - № 6. – С. 15 - 18.

3. Пономарьова К.І. Увиразнення синонімами мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 2001. - № 4. – С. 23 - 26.

4. Пономарьова К. Функціональний підхід до вивчення синонімів у початковій школі // Рідні джерела. – 2001. - № 4. – С. 28 - 32.

5. Пономарьова К. Словничок синонімів // Рідні джерела. – 2002. - № 1. – С. 22 - 27.

Пономарьова К.І.

Збагачення словникового запасу молодших школярів синонімами як засобом увиразнення мовлення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова). – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2002.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі функціонального підходу до вивчення лексики в початковому курсі української мови (на прикладі синонімів). У роботі обґрунтовано наукові засади укладання навчального словника синонімів для учнів початкових класів; відібрано синонімічні ряди виучуваних частин мови, доступні для розуміння і засвоєння молодшими школярами та найбільш частотні щодо вживання в їхньому мовленні; розроблено й експериментально перевірено систему вправ з синонімами для 3(2) – 4(3) класів.

Розроблена система вправ спрямована на збагачення словникового запасу молодших школярів синонімічними рядами, усвідомлення семантичних відтінків слів кожного ряду з метою активного вживання найбільш точних з цих слів у власному мовленні.

Запропонований у роботі підхід до вивчення синонімів створює умови для формування у молодших школярів умінь, що сприяють розвитку їхнього усного і писемного мовлення.

Ключові слова: синонімічний ряд, стрижневе (нейтральне) слово, синонімічний словник, значеннєві відтінки, функціональна роль, текстуальні синоніми, експресивні слова-синоніми, увиразнення мовлення.

Пономарёва Е.И.

Обогащение словарного запаса младших школьников синонимами как средство повышения выразительности речи. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (украинский язык). – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2002.

Диссертационное исследование посвящено проблеме функционального подхода к изучению лексики в начальном курсе украинского языка (на примере синонимов).

Выбор темы диссертации обусловлен нереализованными возможностями обогащения словаря младших школьников синонимами и применения их в устной и письменной речи, а также актуальностью этого вопроса на современном этапе усовершенствования содержания и методики обучения украинскому языку в