Центральний інститут післядипломної

педагогічної освіти АПН України

ПЕРМІНОВА ЛЮДМИЛА АРКАДІЇВНА

УДК 371.-371.11.-378.12.

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ УМІНЬ КЕРІВНИКА ШКОЛИ

У СИСТЕМІ курсової підготовки

13.00.04. – теорія і методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор

Маслов Валентин Іванович,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, завідувач кафедри менеджменту освіти

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Пекельна Валерія Семенівна,

Криворізький державний педагогічний університет,

кафедра педагогіки і методики трудового навчання, професор

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Сгадова Валентина Василівна, Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, кафедра педагогіки і психології вищої школи, доцент

Провідна установа Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, відділ педагогічних технологій неперервної педагогічної освіти, м.Київ

Захист відбудеться 26.12.2002 року о _14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ-53, вул.Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Автореферат розісланий 25.11.2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлюється зростанням соціальної та педагогічної значущості проблеми розвитку професійної майстерності керівників шкіл, необхідністю її розв'язання на основі сучасних методологічних і теоретичних засад із погляду нових цілей і можливостей освіти України.

В умовах соціально-економічних перетворень, що відбуваються в країні, кардинальної перебудови усієї сукупності суспільних відносин стратегічні завдання державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ ст.) орієнтують на радикальну зміну управлінського механізму системи освіти на принципах демократизації і гуманізації, реалізації творчого потенціалу особистості.

Це викликає необхідність осмислення нової управлінської парадигми, що забезпечує високу ефективність реалізації висунутих перед освітою навчальних і виховних завдань. Мова йде про принципово новий підхід до підготовки керівників, здатних діяти в економічних і соціальних умовах сьогодення. Таким чином, актуалізувалась потреба в управлінцях нового типу. Керівнику освітнього закладу вкрай необхідні такі уміння і якості, як ділова ініціатива, здібність до ризику, управлінські, дослідницькі уміння, економічні знання, здатність до творчості, майстерність тощо.

На жаль, керівники сучасних шкіл ще й досі необґрунтовано незначну увагу приділяють питанням прогнозування, цілепокладання, педагогічного аналізу, побудові прогностичної моделі школи, створенню дослідницьких проектів з метою пошукової експериментальної роботи. Багато директорів шкіл не бачить органічного зв'язку між традиційним управлінням і творчим використанням сучасних інноваційних підходів до прийняття управлінських рішень, не володіє основами педагогічного менеджменту.

Результати нашого дослідження показують, що одним з основних джерел усунення згаданих протиріч та подальшого удосконалення управлінської діяльності керівних кадрів є визначення та розвиток їхніх професійних умінь.

Проблема професійного розвитку педагогів розглядається науковцями з різних точок зору: філософії, соціології, психології, педагогіки, кібернетики, акмеології. Зокрема, для розробки питань управлінської діяльності певне значення мають праці психологів загальнотеоретичного плану (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв), дослідження психології праці (В.П.Зінченко, В.Д.Шадріков), соціально-філософське розуміння діяльності ( М.С.Каган, Л.М.Лесохіна, В.С.Лутай та інші).

Розвиток професійних інтересів та ціннісних орієнтацій, творчого педагогічного потенціалу керівників шкіл розглядалися І.М.Богдановою, В.Г.Воронцовою, Л.Л.Горбуновою, С.У.Гончаренком, С.П.Івановою,

М.І.Мерзляковою, Є.П.Тонконогою, В.П.Ширяевим та іншими вченими.

Відносно формування професійних педагогічних умінь, то вивчались вони переважно в контексті закономірностей засвоєння знань і формування навичок педагогічних кадрів (О.І.Бульвінська, В.П.Безпалько, К.М.Гуревич,Г.С.Данілова, В.І.Орлов, Н.Ф.Тализына).

Незважаючи на різні підходи до визначення професійних умінь, які забезпечують реалізацію педагогічної діяльності, дослідженнями Н.В.Кузьміної, К.К.Платонова, Б.М.Теплова, О.І.Щербакова було доведено їх діалектичний взаємозв'язок зі здібностями, спрямованістю, потребами, вольовими якостями і характерологічними рисами особистості.

Формуванню загальнопедагогічних та управлінських умінь керівників шкіл, їх класифікації присвячено роботи О.В.Мудрика, В.І.Маслова, А.К.Маркової, В.І.Пуцова, В.О.Сластьоніна, Л.Ф.Спіріна, В.О.Сухомлинського, П.В.Худомінського, де педагогічна діяльність розглядається як управління навчально-виховним процесом, що містить коло теоретичних знань та загальнопедагогічних умінь за фазами управління (діагностика, цілепокладання, планування, практичне рішення, аналіз висновків).

Проблеми управління у сфері освіти та внутрішкільного керівництва знайшли своє висвітлення у працях В.І.Бондаря, Л.Є.Довгань, Б.С.Кобзаря, М.І.Кондакова, Ю.О.Конаржевського, М.Н.Калініноїної, В.І.Маслова, О.А.Орлова, Н.М.Островерхової, В.С.Пікельної, М.І.Приходька, М.М.Поташника, В.О.Сухомлинського, Т.І.Шамової, М.В.Черпінського та інших учених.

Професійній підготовці управлінців – менеджерів освіти присвячені дослідження Л.В.Батченко, Л.І.Даніленко, Л.М.Карамушки, Н.Л.Коломінського, В.Л.Лапшиної, Є.М.Павлютенкова, В.В.Шаркунової та ін. Що стосується вдосконалення управління шляхом активізації розвитку професійних умінь керівників закладів освіти в умовах курсової перепідготовки, то ці питання ще не знайшли достатнього висвітлення у теоріі і практиці управлінської діяльності.

Аналіз і узагальнення результатів досліджень даного спрямування показали, що визначені професіограмою уміння керівників шкіл, які забезпечують реалізацію основних їх функцій (конструктивної, організаторської, комунікативної, гностичної), можуть ефективно розвиватися і бути базовими для зростання професійної майстерності управлінця лише в умовах чітко змодельованого цілеспрямованого навчання в системі курсової підготовки.

Актуальність і своєчасність розробки проблеми розвитку професійних умінь директорів шкіл на сучасному етапі розбудови національної системи освіти викликані й тим, що комплекс професійних умінь, на наш погляд, необхідно розглядати в якості основи всебічної підготовки ініціативного, творчо мислячого, упевненого в собі, мобільного і конкурентноспроможного управлінця. Формування і розвиток професійних умінь керівника школи є розгорнутим у часі педагогічним процесом, що здійснюється у ході реалізації свого творчого потенціалу, осмислення себе як суб'єкта навчання на всіх етапах професійного становлення, де одним з ключових є система підвищення кваліфікації і, зокрема курсової підготовки.

Водночас вивчення теорії і практики підготовки керівних кадрів освіти показало, що на сьогодні майже відсутні дослідження, предметом яких було б теоретичне обґрунтування та апробація організаційно-педагогічних умов розвитку професійних умінь директорів загальноосвітніх шкіл у системі курсової підготовки. Залишається фактично не розв'язаним питання діагностування особистісно-ділових якостей керівників шкіл, не розкрита специфіка їх діяльності на сучасному етапі оновлення школи і системи освіти взагалі.

Таким чином, зростання актуальності проблеми розвитку професійних умінь управлінських кадрів, зокрема керівників шкіл в умовах нової освітньої парадигми, а також недостатнє висвітлення її в теорії і практиці управління навчально-виховними закладами освіти визначили тему нашого дисертаційного дослідження: “Розвиток професійних умінь керівника школи у системі курсової підготовки”, яка була затверджена рішенням бюро Ради з координацій наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол № 4, від 11.04.2001 р.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема входить до тематичного плану роботи Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м.Херсон) за напрямком “Акмеологічні засади розвитку педагога в умовах неперервної освіти” та Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України “Підготовка керівника середнього закладу освіти” (0199U004225), “Професійний розвиток педагогічних працівників в умовах реформування освіти”(0199U004224) (м.Київ).

Об'єкт дослідження: розвиток професійних умінь керівних кадрів освіти у системі підвищення кваліфікації.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови розвитку професійних умінь керівника школи у процесі курсової підготовки.

Мета дослідження полягає у визначенні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов розвитку професійних умінь керівника сучасної школи в процесі курсової підготовки.

Гіпотеза дослідження. Сучасна теорія і практика підготовки управлінця не забезпечують у повній мірі розвиток професійних умінь керівника загальноосвітньої школи. У своєму дослідженні ми виходили з припущення, що ефективність розвитку професійних умінь керівника школи в нових соціально-економічних умовах забезпечується комплексом педагогічних впливів у період курсової підготовки, спрямованих на актуалізацію і розвиток їх професійних умінь, що передбачає: оптимізацію процесу курсового навчання на основі прогностично змодельованих мети, змісту та засобів їх реалізації, соціально значущих і особистісно ціннісних мотивів та психологічної готовності слухачів до підвищення своєї професійної майстерності; урахування комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників впливу на організацію навчально-виховного процесу; раціональне, динамічне поєднання індивідуальних, групових і колективних форм роботи та використання інтерактивних методів навчання керівника школи; опору на емоційну сферу та зону найближчого розвитку слухачів у педагогічної та управлінської діяльності; створення відповідного навчального середовища; використання педагогічного моніторингу.

Відповідно з визначеною метою й гіпотезою окреслено завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в теорії і практиці.

2. Обгрунтувати структуру творчого професійного потенціалу керівника школи, визначити комплекс його професійних умінь, критерії та рівні їх розвитку, а також основні чинники розвитку професійних умінь керівника школи.

3. Розробити модель розвитку професійних умінь керівника школи та виявити умови її впровадження в систему курсової підготовки.

4. За результатами дослідження розробити методичні рекомендації.

Методологічною основою дослідження є концептуальні положення класиків філософії і психолого-педагогічних наук про динаміку і розвиток особистості, її соціальну природу, діалектичну взаємозумовленість педагогічних явищ і процесів, державні документи про освіту в Україні та становлення нової освітньої парадигми. Оскільки освіта відноситься до великих систем, то провідне місце в її розвитку повинні займати ідеї синергетики. Передумовою якісного процесу розвитку професійних умінь керівника школи є реалізація принципів науковості, неперервності, мобільності та саморозвитку дорослої людини, що розглядається нами з міждисциплінарних позицій.

Певне значення для вивчення процесу, що досліджується, мають діалектичні категорії необхідності та випадковості, загального і часткового. Будь-яке пізнання передбачає усвідомлення внутрішніх змін об'єкта в його взаємодії з навколишнім середовищем. При цьому приховані потенційні можливості переходу речей до якісно нового стану існують у вигляді тенденцій їх розвитку і реалізуються повною мірою тільки за наявності необхідних умов.

Теоретичними джерелами дослідження є розробки вітчизняних і зарубіжних науковців, що виконані згідно положень сучасної філософської науки про закони пізнання (Д.М.Гвішиані, І.А.Зязюн, М.С.Каган, В.С.Лутай); теорії управління (Є.С.Березняк, В.І.Бондар, Л.І.Даниленко, Ю.О.Конаржевський, В.І.Маслов, Н.М.Островерхова, В.С.Пікельна, М.М.Поташник, В.О.Сухомлинський, Т.І.Шамова) та менеджменту (Л.Є.Довгань, В.Т.Жигалов, А.І.Кредісов); психології творчості та творчого потенціалу (В.М.Алфімов, Д.Б.Богоявленська, Т.Г.Браже, Н.В.Кичук, В.В.Клименко, М.В.Корепанова, А.М.Лук, В.О.Моляко ,В.Ф.Овчинніков, Я.О.Пономарєв, В.В.Рибалко С.О.Сисоєва); загальної психології (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв); дидактики (Ю.К.Бабанський, О.Я.Савченко); прогнозування (Б.М.Андрієвський, Б.С.Гершунський, І.В.Бестужев-Лада); технологій навчання (С.Г.Змеєв, Н.Г.Протасова, І.С.Якиманська); дослідження проблеми системного методу (В.Г.Афанасьєв, Є.Т.Юдін); особистісного підходу (В.В.Серіков, В.А.Семиченко); розвитку системи підвищення кваліфікації (М.М.Ващенко, В.Г.Воронцова, В.І.Звєрева, В.В.Краєвський, В.І.Маслов, Н.Г.Ничкало, А.Ю.Панасюк, Н.Г.Протасова, П.В.Худомінський) та розвитку професійних умінь керівника школи (Н.В.Гузій, Є.О.Голубєва, Є.М.Іванова, В.Ю.Кричевський, С.Д.Максименко, А.К.Маркова, В.І.Маслов, В.І.Пуцов, В.І.Маслов, Л.Ф.Спірін, Т.І.Сущенко,Є.П.Тонконога).

Методи дослідження. Досягненню мети і розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження. Серед теоретичних методів: вивчення, аналіз та узагальнення філософської, психолого-педагогічної, управлінської літератури (опрацьовано 252 джерела); синтез, порівняння, моделювання, систематизація дали змогу виявити й узагальнити дослідницькі матеріали з проблеми розвитку професійних умінь керівника школи в системі курсової підготовки, спрогнозувати процес дослідження; емпіричних: діагностичні (анкетування, інтерв'ю, бесіда, тестування), спостереження, ранжування, самоспостереження, рейтинг, що сприяли вивченню стану проблеми в практиці, створенню умов розвитку професійних умінь керівника школи; аналіз продуктів діяльності допоміг відстежити взаємозалежність між професійними уміннями та особистісними якостями директора школи, визначити ступінь новизни та оригінальності у розв'язанні педагогічних завдань; методи моделювання використано для розробки організаційно-педагогічних умов розвитку професійних умінь керівників у процесі курсового навчання; експериментальних (діагностичний, констатуючий, формуючий експеримент), які дали можливість перевірити гіпотезу. Ефективність визначених організаційно-педагогічних умов розвитку професійних умінь керівника школи перевірялася методами моніторингу, порівняння. Обробка експериментальних даних здійснювалася методами математичної статистики з використанням комп'ютера, що сприяло уточненню висновків та основних теоретичних положень.

Дослідження охоплює період 1997-2001 рр. і проводилось у декілька етапів, на кожному з яких, у залежності від завдань, застосовувались спеціальні методи й прийоми.

На першому – діагностичному (1997 р.) – вивчались теоретичні аспекти проблеми та стан розвитку професійних умінь у керівників шкіл, ступінь реалізації їхнього творчого потенціалу в практичній діяльності. З'ясовувались наявні протиріччя у системі підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти, прогнозувались шляхи їх уникнення, визначалася методична база дослідження.

На другому – прогностичному (1998 р.) етапі – було розроблено розгорнуту програму педагогічного дослідження, визначено мету, завдання і головні напрямки його проведення, прогнозувались очікувані результати, а також можливі негативні наслідки експерименту.

На третьому – організаційному (1999 р.) – етапі основну увагу було приділено обґрунтуванню і підбору відповідного матеріально-технічного, фінансового, дидактико-методичного та кадрового забезпечення експерименту. Було окреслено його форми і методи, а також систему критеріїв ефективності результатів, визначено контрольні та експериментальні групи слухачів курсів підвищення кваліфікації. Розроблено гіпотетичну модель розвитку професійних умінь директора школи.

На четвертому – практичному (2000-2001 рр.) – здійснювався педагогічний експеримент, що полягав у обґрунтуванні та перевірці найбільш ефективних організаційно-педагогічних умов розвитку професійних умінь керівника школи. З цією метою впроваджувалась дидактична модель розвитку професійних умінь у систему курсового навчання, створювались умови для її ефективного здійснення. Одержані результати аналізувались і порівнювались, вносились необхідні зміни і корективи. Дані експерименту дозволили підбити підсумки, описати хід і загальні висновки дослідження, розробити рекомендації з розвитку професійних умінь директора сучасної школи для системи курсової підготовки.

Базою дослідження був Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, районні методичні кабінети та загальноосвітні школи (м.Херсон). Експериментальним дослідженням було охоплено 410 директорів шкіл, 103 заступники з навчально – виховної роботи, 28 керівних працівників районних управлінь освіти, 376 учителів.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що визначено комплекс професійних умінь керівника сучасної школи; обґрунтувано структуру творчого професійного потенціалу керівника школи як інтегрованої якості, що відображає міру можливості реалізації особистісних якостей та професійних умінь керівника, які виявляються в активній управлінській діяльності; уперше обґрунтувано та експериментально перевірено модель розвитку професійних умінь директора школи та комплекс організаційно-педагогічних умов її впровадження в процес курсової підготовки на основі прогностично змодельованих мети, змісту та адекватних їм організаційних форм і методів навчального процесу; розроблено критерії і методику діагностики сформованості професійних умінь керівника сучасної школи та з'ясовано рівневі характеристики їх розвитку; установлено сукупність соціально-економічних, психологічних та організаційно-педагогічних чинників, що забезпечують ефективність розвитку та реалізації професійних умінь керівників закладів освіти у процесі курсової підготовки керівників шкіл.

Практичне значення. розроблено, апробовано і впроваджено спецкурс і методичні рекомендації для викладачів системи підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти “Основи педагогічної творчості, “Розвиток професійного потенціалу сучасного керівника школи”,”Методика роботи керівника школи над проектом”,”Діагностика розвитку професійних умінь керівника школи”, зорієнтованих на оновлення змісту, удосконалення засобів і форм роботи зі слухачами курсів. Запровадження в практику роботи системи підвищення кваліфікації керівних педагогічних кадрів результатів дослідження дозволяє своєчасно здійснювати діагностику і розвиток професійних умінь директорів шкіл, що сприятиме підвищенню якості управління навчально-виховною роботою у загальноосвітніх закладах.

Одержані результати та науково-методичні матеріали дослідження можуть бути використані у практиці роботи інститутів післядипломної освіти, вищих педагогічних навчальних закладів та різного типу загальноосвітніх шкіл.

Вірогідність одержаних результатів і висновків забезпечується чіткістю та визначеністю методологічних та теоретичних вихідних позицій, опорою на сучасні досягнення педагогіки, психології, кібернетики, соціології, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів і прийомів адекватних меті, завданням і логіці дослідження; репрезентативністю статистичної вибірки, тривалим характером дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу теоретичного та емпіричного матеріалу; підтвердженням результатами дослідження висунутої гіпотези і теоретичних положень.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на методичних семінарах і звітних конференціях професорсько-викладацького складу Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м.Херсон), Херсонського державного педагогічного університету, Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи” (м.Херсон, 1997); “Післядипломна освіта педагогічних кадрів: проблеми, розвиток” (м.Київ, 1997); “Шляхи удосконалення управлінської діяльності керівників системи освіти” (м.Херсон, 1999); “Наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного вікку” (Переяслав-Хмельницький, 2000); “Цінність відкритого суспільства у світогляді сучасної школи” (м.Херсон, 2001); “Проблеми адаптації студентів до навчання за умов фахової ступеневої підготовки” (Хмельницький, 2002), “Проблеми розвитку творчого потенціалу педагогічних кадрів у процесі курсової перепідготовки” (м.Херсон, 2002)

Результати дослідження впроваджено на курсах підвищення кваліфікації керівників освітніх закладів у м.Сімферополь, м.Кривий Ріг, м.Київ та м.Херсон, де використовувалась модель розвитку професійних умінь керівника школи, спецкурс “Творчий потенціал керівника школи” у процесі читання лекцій, проведення семінарських занять, педагогічної практики й інших видів навчальної діяльності.

Матеріали дослідження знайшли відображення в науково-методичних журналах, збірниках, матеріалах конференцій, методичних рекомендаціях.

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження висвітлено в 12 одноосібних публікаціях автора, 6 з них у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження: дисертація складається з двох розділів, висновків, списку використаних джерел (252), додатків. Загальний обсяг – 207 сторінок. У роботі наведено 11 таблиць і 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу і наукову новизну, теоретичну й практичну значущість дослідження, висвітлено його методологію та методи дослідження, а також шляхи і форми апробації та впровадження одержаних результатів.

Перший розділ – “Теоретичні і практичні передумови дослідження” присвячено аналізу стану проблеми розвитку професійних умінь керівника школи в управлінській та психолого-педагогічній літературі і практиці курсового навчання; розкрито специфіку та основні складові особистості директора сучасної школи; обґрунтовано сутність та комплекс професійних умінь керівника школи, розроблено критерії та рівні їх сформованості.

У дослідженні показано, що у системі підвищення кваліфікації спостерігається невідповідність фактичного стану професійної підготовки керівників шкіл від вимог, які висуваються суспільством до їх професійних умінь. Значна частина керівників шкіл недостатньо володіє уміннями і навичками у виконанні своїх функціональних обов'язків, зокрема, не озброєна уміннями прогнозувати та створювати педагогічні проекти, не завжди використовує в практиці своєї роботи основ менеджменту. Залишається невирішеною в повній мірі проблема ефективної організації процесу розвитку професійної майстерності у системі підвищення кваліфікації, повільно ведуться пошуки створення педагогічних і матеріальних умов для зростання рівня професійних умінь спеціаліста-управлінця. Показано, що усунення згаданих та інших протиріч, вимагає як виявлення причин їх виникнення, так і більш чіткого визначення комплексу професійно значущих умінь керівника школи з урахуванням вимог сьогодення, а також розробки ефективних методів і організаційних форм їх розвитку в період курсової підготовки.

У дисертаційній роботі конкретизовано характерологічні особливості сучасного директора школи, уточнено ключові поняття – “професійні уміння”, “творчий потенціал”, що сприяло усвідомленню й вирішенню дослідницьких завдань. Так, спираючись на роботи Ю.К.Бабанського, С.Д.Максименка, А.К.Маркової, В.І.Маслова, О.В.Мудрика, В.І.Пуцова, О.Я.Савченко, В.О.Сластьоніна та інших авторів, під уміннями ми розуміємо “готовність людини ефективно виконувати дії (або діяльність) відповідно до мети і умов, у яких необхідно діяти”(О.Я.Савченко). Звідси професійні вміння керівника сучасної школи – це готовність до виконання своїх функціональних обов'язків, що ґрунтується на знаннях і досвіді управлінської діяльності.

Комплексною характеристикою рівня сформованості професійних умінь у цілісній структурі особистості директора школи є уміння відтворювати і використовувати розумові прийоми і операції в професійній діяльності, використовувати в практиці творчі підходи до вирішення освітніх проблем, організовувати і керувати власною діяльністю та діяльністю інших.

Результати аналізу професійної діяльності педагогічних кадрів дали підставу розглядати її як універсальну, що розширює традиційний погляд на роль системи підвищення кваліфікації (СПК), зокрема, курсової підготовки у розвитку майстерності керівних кадрів освіти. Проаналізовано існуючі в Україні стратегічні підходи до реформування СПК. Доведено необхідність поєднання особистісно-орієнтованого і діяльнісного підходів до підвищення кваліфікації педагогічних працівників, основні параметри яких задані професійно значущими якостями, що дає можливість розглядати професійну майстерність управлінців у системі курсової підготовки з особистісно-діяльнісних позицій.

Підкреслюється, що на сучасному етапі перебудови суспільства головною ідеєю освіти є створення якісній характеристики особистості як громадянина і спеціаліста, а завданням системи курсової підготовки – перетворення, удосконалення професійних умінь і якостей, розвиток професійно-педагогічної компетентності або корекція змістових характеристик, повўязаних з поняттям кваліфікації.

У дослідженні розкрито професійну характеристику сучасного директора школи на основі інтегративно-розвивального підходу за принципами: цілісності, єдності свідомості і діяльності; прогностичності; творчості як інтегрованого показника ефективності професійної діяльності спеціаліста. Вона включає: особистісно-гуманістичну орієнтацію; здатність до системного бачення педагогічних реалій і послідовності дій у психолого-педагогічних ситуаціях; володіння предметною галуззю та сучасними освітніми інформаційними технологіями; здатність до інтеграції досвіду; креативність у професійній сфері; наявність професійної культури.

Показано, що реалії сьогодення вимагають переосмислення структури діяльності, професійних умінь та особистісних якостей керівника освітнього закладу з позиції творчості. Тому одним з найбільш ефективних засобів оптимізації процесу розвитку професійних умінь директорів шкіл у системі кусової підготоки є використання їх творчого потенціалу, тобто наявного та скритого резерву, спрямованого на відкриття нового шляхом активізації особистісних якостей і професійних умінь, що виявляються в продуктивній діяльності.

Виходячи з цього, комплекс професійних умінь доцільно розглядати як складову частину творчого професійного потенціалу керівника освітнього закладу. Тому в запропонованої нами гіпотетичній моделі крім професійних умінь включено здатність до творчості (уміння застосовувати в практичній діяльності креативність, асоціативність, дивергентність та образність мислення), а також показник психологічної готовності до професійної діяльності (сформованість соціально значущих ціннісних орієнтацій, пізнавальні інтереси, мотиваційна сфера).

Опрацьована модель професійних умінь керівника школи охоплює у собі комплекс “наскрізних” за виконанням своїх функціональних обов'язків професійних умінь (теоретичні і методичні, практичні, управлінські, дослідницькі, комунікативні, ділові, інтелектуальні, оцінні).

На основі системного аналізу одержаних матеріалів обґрунтувано показники оцінювання розвитку професійних умінь директора сучасної школи за певним алгоритмом, що передбачає зміст умінь, ситуації вияву, критерії оцінки. Якісні характеристики рівнів розвиненості професійних умінь відображають сукупність виявів показників по кожному з критеріїв. Унаслідок проведеної дослідно-експериментальної роботи було визначено три рівні їх сформованості: низький, середній, високий. Кожний рівень характеризується наявністю певного ступеня якісних і кількісних ознак розвиненості професійних умінь.Результати констатуючого експерименту подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівнева характеристика сформованості професійних умінь директорів шкіл – слухачів курсів (констатуючий експеримент)

Рівні розвиненості професійних умінь Професійні уміння Контрольні групи Експериментальні групи

Високий % Середній % Низький % Високий % Середній % Низький %

теоретичні й методичні; 17,7 26,2 56,1 16,5 27,9 55,6

практичні; 29,2 32,3 38,5 30,2 33,2 36,6

ділові; 23,1 41,5 35,4 21,2 42,6 36,2

управлінські; 10,6 20,1 69,3 10,3 20,6 69,1

комунікативні; 29,2 37,7 33,1 30,9 38,5 30,6

дослідницькі; 12,4 19,9 67,7 11,4 21,1 67,5

оцінні; 18,5 44,6 36,9 20,1 44,6 35,3

інтелектуальні 9,2 30,6 60,2 10,8 29,4 59,8

Загальний середній показник 18,8 31,6 49,6 19,0 32,2 48,8

Аналіз здобутої інформації показав, що слухачі системи курсової підготовки у своїй більшості мають середній та низький рівні сформованості професійних умінь. Одержані дані підтвердили необхідність розробки і цілеспрямованого застосування комплексу організаційно-педагогічних впливів, який би забезпечив розвиток професійно значущих умінь, сприяв розвитку управлінської компетентності керівників шкіл.

У другому розділі – “Організаційно-педагогічні умови розвитку професійних умінь керівників шкіл у процесі підвищення кваліфікації“ розкрито систему концептуальних положень, визначено основні чинники розвитку професійних умінь керівників шкіл у процесі курсового навчання, обгрунтовано і представлено дидактичну модель розвитку професійних умінь директорів шкіл у процесі курсового навчання, висвітлено методику проведення експерименту, конкретизовано його зміст і умови та проаналізовано результати дослідження.

Соціальна зумовленість, наявність складних і багаторівневих зв?язків підсистем, детермінованість та ієрархічність компонентів курсової підготовки вимагає її розгляду з позиції системно-комплексного підходу. Він передбачає аналіз структури, внутрішньої логіки розвитку і рушійних сил, що забезпечують її цілісність, а також вичленування й оцінку зовнішніх об?єктивних умов, що впливають на вдосконалення особистості слухача.

Розвиток професійних умінь керівників шкіл у період курсового навчання повинен базуватися як на філософських принципах і законах пізнання, так і на загальнонаукових, міждисциплінарних і, власне, педагогічних методологічних позиціях, що відображають стратегію і логіку навчального процесу. Розроблена в дисертації дидактична модель розвитку професійних умінь керівникаа школи визначалась на основі таких вимог: системно-комплексний підхід до її побудови; неперервність розвитку професійної майстерності керівника; урахування рівня сформованості професійних умінь слухачів; забезпечення інтегрованості та міжпредметних зв'язків у процесі викладання дисциплін; опора на емоційну сферу слухачів та зону їх найближчого професійного розвитку; прогностичне моделювання мети, завдань, змісту, організаційних форм та методів навчального процесу, використання педагогічного моніторингу та створення відповідного навчального середовища. Показано, що в контексті нашого дослідження принцип творчості набуває особливого значення для розвитку професійних умінь спеціаліста.

У дисертації встановлено, що розвиток професійних умінь коригується дією комплексу чинників: соціально-економічних (вимоги суспільства до реалізації творчої діяльності; можливості забезпечення фінансово-економічної свободи; бажання сприяти розвитку держави й суспільства); психологічних (система ціннісних орієнтацій, природні якості, рефлексія, комунікативність, стан психічного і фізичного здоровўя); організаційно-педагогічних (зміст та раціональне поєднання курсового навчання і самоосвіти, використання інтенсивних педагогічних технологій та активних форм і методів навчання, можливість широкого доступу до інформаційних джерел, характер взаємин “викладач-слухач”). Ступінь та широта розвитку професійних умінь директора значною мірою визначається наявністю чітко визначеної ієрархії особистісних мотивів у оволодінні або виконанні навчальних дій. У процесі дослідження встановлено, що слухачами виявляється перевага мотивам професійного, престижного, матеріального та соціального характеру.

Модель розвитку професійних умінь керівника школи зорієнтована на особистісно-діяльнісний підхід до забезпечення продуктивного характеру мислення і розвитку, що поєднується з цілеспрямованим впливом та самостійною діяльністю слухача як субўєкта навчання. Процес розвитку професійних умінь являє собою дидактичну систему, яка, впливаючи на мотиваційну, пізнавальну та емоційну сфери особистості, стимулює і забезпечує розвиток її професійно-значущих умінь. Модель складається з трьох взаємозумовлених блоків: змістового, процесуального та управлінського. Відбір змісту курсового навчання повинен ґрунтуватися на вивченні і врахуванні основних тенденцій, які відбуваються в освіті та управлінській діяльності, і вимогах, що висуваються до професійної майстерності директора. Важливим для конструювання змісту є вивчення мотиваційної сфери і потреб слухачів, урахування розвивальної функції освіти, яка забезпечується створенням умов для саморозвитку і самоудосконалення особистості. Розроблені в дисертації експериментальні тематичні плани базуються на окреслених вихідних позиціях і, на відміну від традиційних, мають проблемну спрямованість та блочно-модульну структуру. Такий підхід до планування забезпечує прогностичність, гнучкість, інтеграцію та диференціацію навчального процесу, що гарантує якість знань і умінь слухачів.

Процесуальний блок містить як традиційні, так й інноваційні методи, форми організації та засоби підвищення управлінської та фахової майстерності директора школи. Найбільш ефективними виявилися інтерактивні методи (аналітичний, колективного пошуку, “гірлянд випадковостей і асоціацій”, “стратегій семикратного пошуку”, ігрового навчання, проблемні методи та інші). Процес набуття професійних умінь здійснюється на основі включення слухачів до активної діяльності з високим рівнем самостійності, що потребує створення відповідного освітнього середовища. У дисертації дається детальний опис сутності специфіки та шляхів його створення для слухачів системи курсової підготовки.

До управлінського блоку входить діагностування, прогнозування, організація, контроль, корекція та моделювання програми самоудосконалення директора школи. Організація курсового навчання в режимі субўєкт-субўєктних взаємин реалізується через викладача, що забезпечує виконання його змісту й мети та регламентує мотиваційні, операційні, комунікативні, установчі, результативні і контрольно-оцінні компоненти навчальної діяльності. Це вимагає відповідного кадрового, дидактико-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Автором визначено комплекс організаційно-педагогічних умов реалізації дидактичної моделі розвитку професійних умінь директора школи в системі курсового навчання.

Формуючий експеримент здійснювався відповідно технології розвитку професійних умінь керівника школи, а саме: корекція ієрархічної структури потреб і мотивів; надання знань і умінь для продуктивної діяльності; створення педагогічних умов для інтенсивного розвитку професійно значущих умінь; опанування навичками адекватної самооцінки, допомога у професійному самоудосконаленні.

Розвиток професійних умінь забезпечувався використанням науково обґрунтованих, прогностично змодельованих мети, змісту та комплексу відповідних організаційно-дидактичних засобів їх реалізації; базувався на соціально-значимій, особистісно-ціннісній професійній мотивації і показниках психологічної готовності та емоційного стимулювання слухачів, опорі на систему їх знань і вмінь педагогічного та управлінського характеру. Мотивація навчання, потреба у самореалізації здійснювалися шляхом стимулювання свідомого самостійного вирішення проблем різного рівня складності як можливого результату навчальної діяльності, що виявляється в професійній компетентності слухачів. Для цього широко використовувалися консультації, дискусії, тренінги, діагностування, спостереження, педагогічний моніторинг. Результати формуючого експерименту відображено в таблиці 2.

Таблиця 2

Показники рівнів сформованості професійних умінь керівників шкіл за результами формуючого експерименту

Рівні розвиненості професійних умінь Професійні уміння Контрольні групи Експериментальні групи

Високий % Середній % Низький % Високий % Середній % Низький %

теоретичні й методичні; 19,2 29,6 51,2 32,4 30,8 36,8

практичні; 29,2 33,8 37,0 41,4 47,7 10,9

ділові; 23,6 44,6 31,8 45,5 47,1 7,4

управлінські; 13,8 20,9 65,3 24,7 25,1 50,2

комунікативні; 30,8 42,2 27,0 45,2 42,9 11,9

дослідницькі; 15,3 18,5 66,2 28,7 29,4 41,9

оцінні; 20,0 48,6 31,4 36,5 47,1 16,4

інтелектуальні 12,6 32,8 54,6 23,8 39,5 36,7

Загальний середній показник 20,7 33,9 45,4 34,8 38,7 26,5

Оцінка експериментальних даних дозволила не лише виявити достатню ефективність розробленої дидактичної моделі, але й простежити позитивну динаміку сформованості професійних умінь директорів шкіл, яка найбільш яскраво виявилась у слухачів експериментальних груп. Наслідки “контрольного зрізу” показали високу ефективність комплексу педагогічних заходів, спрямованих на розвиток професійних умінь керівників шкіл. У порівнянні з контрольними в експериментальних групах зросла питома вага слухачів з високим та середнім рівнями розвитку професійних умінь.

Так, в експериментальній групі високого рівня розвитку професійних умінь набуло 34,8% слухачів проти 20,7% у контрольній; середнього – 38,7% проти 33,9%. Водночас різниця у загальних показниках низького рівня розвитку професійних умінь керівника школи між контрольними й експериментальними групами досягає 18,9% на користь останніх. Найвиші показники серед компонентів професійних умінь керівника школи отримані в групах практичних умінь (високого рівню набуло 41,4% слухачів експериментальної групи проти 29,2% у контрольній), інтелектуальних (23,8% і 12,6%), ділових (45,5% і 23,6%); на середньому рівні більш високі показники спостерігались у практичних (47,7% і 33,8%) та дослідницьких (28,7% і 18,5%) уміннях.

Узагальнені показники розвитку досліджуваної якості у слухачів контрольних і експериментальних груп подані в таблиці 3. За даними таблиці простежується позитивна динаміка розвитку професійних умінь слухачів експериментальних груп. Так, якщо приріст квоти слухачів з високим рівнем у контрольній групі складає 1,9%, то у експериментальній – 15,8%. На середньому рівні показники мають такий вигляд: контрольна – 2,3% і експериментальна – 6,5%. На низькому рівні у контрольній групі фактично залишалася однакова кількість слухачів як на етапі констатуючого, так і формуючого експериментів. Водночас у експериментальній групі питома вага даної категорії слухачів зменшилася на 22,3%.

Таблиця 3

Динаміка рівневого розвитку професійних умінь керівників шкіл за результатами констатуючого (КЕ) і формуючого (ФЕ) експериментів (у відсотках)

№ Рівні Групи Високий Середній Низький

КЕ ФЕ ПР КЕ ФЕ ПР КЕ ФЕ ПР

1 Контрольні 18,8 20,7 1,9 36,6 33,9 2,3 49,6 45,4 -4,2

2 Експериментальні 19,0 34,8 15,8 32,2 38,7 6,5 48,8 26,5 -22,3

3 Різниця 0,2 14,1 13,9 0,6 4,8 4,2 -0,8 -18,9 -18,1

Де: ПР - приріст

Узагальнюючі матеріали опитування, інтервўю, бесід з директорами шкіл, що пройшли курсову підготовку в експериментальних групах, показали їх більш високу активність у міжкурсовому періоді: підвищилась якість управління навчально-виховним процесом в школах, де вони працюють, активізувалась їх участь у районних і обласних творчих групах і науково-практичних конференціях, зросла питома вага чисельності шкіл, які працюють в умовах педагогічного експерименту.

Проведене дослідження довело ефективність запропонованої моделі розвитку професійних умінь керівників шкіл. На основі одержаних матеріалів розроблено методичні рекомендації для викладачів і слухачів курсової підготоки: “Розвиток професійних умінь директора школи у процесі курсового навчання”, “Методика роботи керівника школи над проектом”, збірка навчально-тематичних планів, спецкурсів, тренінгів для керівників освітніх закладів.

У заключній частині дисертації розкриваються та узагальнюються основні результати дослідження, окреслюються перспективи подальших наукових пошуків у порушеній нами проблемі.

ВИСНОВКИ

1. Науковий аналіз відповідних літературних джерел та практики управління школою дозволяє зазначити, що в системі курсової підготовки керівників шкіл існує ряд протиріч, детермінованих як причинами соціально-економічного, так і психолого-педагогічного характеру. Одним із ефективних напрямків їх усунення є приведення професійних умінь працюючих директорів шкіл у відповідність до сучасних вимог суспільства та знаходження оптимальних шляхів їх набуття у системі підвищення кваліфікації.

2. Обґрунтована у ході дослідження професійна характеристика сучасного директора школи на основі інтегративно-розвивального підходу за принципами цілісності, єдності свідомості і діяльності, інтеграції, динамізму, прогностичності, творчості містить: особистісно-гуманістичну орієнтацію; здатність до системного бачення педагогічних реалій і системності дій у психолого-педагогічних ситуаціях; орієнтацію в предметній галузі та володіння сучасними інформаційними технологіями; здатність до інтеграції досвіду; креативність у професійній сфері; наявність рефлексивної культури.

3. Внаслідок проведення теоретичного аналізу проблеми, що досліджується, вивчення практики курсового навчання та врахування результатів констатуючого експерименту визначено рівні розвитку професійних умінь директора сучасної школи, які відбивають якісні і кількісні характеристики сукупності виявів показників по кожному з окреслених критеріїв і здійснюються за алгоритмом: зміст професійних умінь, ситуації вияву, критерії оцінки, рівні сформованості.

4. Обґрунтована автором система принципів, що покладена в основу розробки дидактичної моделі розвитку професійних умінь керівника школи, забезпечує неперервність процесу професійної освіти; урахування психофізіологічних особливостей та рівня сформованості професійних умінь слухачів; використання міжпредметних зв'язків у процесі викладання дисциплін; орієнтацію на чуттєву сферу слухачів та зону їх найближчого розвитку; прогностичне моделювання мети, завдань, змісту, організаційних форм та методів навчального процесу, створення відповідного освітнього середовища. Організація курсового навчання вимагає свого розгляду з позиції системно-комплексного підходу, аналізу структури, внутрішньої логіки розвитку і рушійних сил, що забезпечують цілісність процесу навчання.

5. Розвиток професійних умінь сучасного керівника школи, розкриття його творчого потенціалу – взаємозалежні процеси, що набувають високого кінцевого результату шляхом якісної організації навчання з урахуванням рівня підготовки, типу навчального закладу, стажу управлінської діяльності та системи ціннісних професійних орієнтацій слухачів. Виявлено, що мотивом учіння керівника школи є практичні потреби у знаннях, а рівень сформованості умінь їх реалізації – відображення проблем, які вони вирішують як субўєкти управлінської діяльності і як слухачі курсів. Формування умінь директора вимагає врахування як тенденцій і перспектив розвитку освіти, так і потреб у його професійному зростанні та впливу комплексу чинників, а також використання системи ефективних стимулів навчання.

6. Визначено комплекс чинників, що сприяють розвитку професійних умінь кериіника школи : соціально-економічних (вимоги суспільства до реалізації творчої діяльності; можливості забезпечення фінансово-економічної свободи; бажання сприянню розвитку держави й суспільства); психологічних (система ціннісних орієнтації, природні якості, рефлексія, комунікативність, стан психічного і фізичного здоров'я); організаційно-педагогічних (зміст та раціональне поєднання курсового навчання і самоосвіти, використання інтенсивних педагогічних технологій та активних форм і методів навчання, можливість широкого доступу до інформаційних джерел, характер відносин “викладач-слухач”).

7. Розроблена дидактична модель розвитку професійних умінь директора школи складається з трьох взаємозумовлених блоків: змістового, процесуального та управлінського. Визначення мети і змісту курсового навчання базується на особистісно-діяльнісному підході, що дозволяє прогностичне їх моделювання у вигляді комплексу професійних умінь директора школи. Ефективною виявилась побудова експериментальних навчально-тематичних планів за блочно-модульною структурою, що дозволяє більш глибше усвідомлювати набуту інформацію, закріпити її засобами виконання різних проектів, моделей, узагальнених дослідів тощо. До найбільш дійєвих методів навчання відносяться ділові ігри, “мозкова атака”, ігрове проектування, аналіз конкретних ситуацій, імітаційне моделювання, проблемні лекції, соціально-педагогічні тренінги, дискусії, дебати тощо.

Управлінський блок охоплює діагностування та прогнозування навчально-виховного процесу, організацію, контроль і корекцію та моделювання програми саморозвитку слухача у міжкурсовий період.

8. Ефективність процесу розвитку професійних умінь керівника школи безпосередньо залежить від сукупності організаційно-педагогічних умов, дії яких ефективні в системі і тісній взаємодії між собою. Установлено, що до них відносяться: наявність сучасної концепції розвитку професійних умінь директора школи, яка б враховувала прогресивні тенденції та вимоги до сучасного управлінця; упровадження науково обґрунтованої дидактичної моделі розвитку професійних умінь слухачів ситеми курсової підготовки; урахування комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на організацію та здійснення навчально-виховного процесу; використання критеріїв адекватного оцінювання рівнів сформованості професійних умінь слухачів; створення необхідного кадрової і матеріально-технічної бази. Крім того, розвиток професійних умінь залежить від дидактико-методичного забезпечення навчально-виховного процесу, що базується на: прогностично змодельованих меті, змісті та засобах їх реалізації, впровадженні у навчальний процес новітніх технологій, організації самостійної роботи слухачів та реалізації системи стимулів навчання, здійсненні диференційованого підходу до навчального процесу.

Результати впровадження у практику курсового навчання дидактичної моделі показали позитивну динаміку рівнів розвиненості професійних умінь слухачів. Одержані експериментальні дані підтвердили вірність висунутої в дисертації гіпотези.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної