Міністерство освіти і науки України

Харківський державний економічний університет

Піддубна ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

УДК 658:339.9

ТЕХНОЛОГІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному економічному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Українська Лариса Олегівна,

Харківський державний економічний університет,

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Шнирков Олександр Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри світового господарства

і міжнародних економічних відносин

Інституту міжнародних відносин

кандидат економічних наук

Данько Тарас Володимирович,

Національний технічний університет "ХПІ",

доцент кафедри бізнесу та контролінгу

Провідна установа – Київський національний торговельно-

економічний університет, кафедра зовнішньоекономічної діяльності,

Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “23” травня 2002 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “22” квітня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

Загальна характеристика роботи

Однією з головних особливостей сучасної міжнародної конкуренції є активне використання продуцентами світового ринку технологічних досягнень у формуванні їх порівняльних переваг. За оцінкою фахівців вплив технологічних перетворень в структурі факторіальних джерел конкурентоспроможності підприємств в розвинених країнах досягає 80–85%.

Новітні технології стають тією матеріальною основою, яка визначає технічний рівень сучасного виробництва, форми його організації і управління, рівень конкурентоспроможності підприємства за його головними критеріями – вартості, якості і швидкості генерації нововведень – і їх ринкової комерціалізації. Знецінюючи роль традиційних факторів конкурентоспроможності, вони обумовлюють погіршення умов торгівлі країн-експортерів сировини і низькотехнологічних виробів, зниження ефективності зовнішньоекономічної діяльності їх підприємств, що створює додаткові проблеми для повноцінної інтеграції їх економік у світове господарство.

Актуальність теми. Жорсткі вимоги сучасної науково-технічної революції й міжнародної конкуренції ставлять проблему пошуку, розробки й обґрунтування адекватних умовам транзитивної економіки механізмів формування технологічної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Серйозні дослідження проблеми формування конкурентоспроможності підприємств, обґрунтування стратегій їх технологічного розвитку на прикладі окремих країн (у тому числі з транзитивними економіками) знайшли своє відображення в роботах таких зарубіжних вчених, як І. Ансофф, С. Глазьєв, Е. Денісон, Е. Ліндерт, Е. Менсфільд, М. Портер, Р. Солоу, Дж. Хікс, Й. Шумпетер, А. Юданов, а також у працях таких вітчизняних економістів, як В. Андрійчук, Ю. Бажал, А. Гальчинський, Ю. Іванов, П. Орлов, П. Перерва, В. Пономаренко, А. Поручник, В. Семиноженко, Л. Українська, М. Хохлов, А. Філіпенко, О. Шнирков, В. Юхименко, А. Яковлев та ін. Разом з тим недостатньо дослідженими залишаються такі важливі аспекти цієї проблеми, як виявлення особливостей технології як фактора виробництва і засобу конкурентної боротьби, розкриття умов походження, змісту і сутності поняття "технологічна конкурентоспроможність" на різних рівнях її економічного агрегування, обґрунтування організаційно-економічних передумов формування технологічної конкурентоспроможності підприємства, які враховують як загальноекономічні імперативи, так і обмежені можливості самофінансування в умовах транзитивної економіки. Ці обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність та практичну важливість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота погоджується з основними напрямками наукових результатів, теоретичних положень і висновків досліджень, проведених за безпосередньою участю автора на кафедрі міжнародної економіки і менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Харківського державного економічного університету за темою: “Розробка і обґрунтування маркетингової стратегії ВАТ “Швейна фабрика ім. Тінякова”, строк виконання – 2001 р., номер державної реєстрації 0101U003158.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад підвищення технологічної конкурентоспроможності підприємства та удосконалення системи його організаційно-економічного і методичного забезпечення у зовнішньоекономічній діяльності на основі вирішення наступних основних завдань:

аналізу теоретичних засад технологічної конкуренції, її походження, сутності та особливостей як нової форми конкурентної боротьби суб'єктів світового ринку;

дослідження технології як фактора виробництва, з'ясування причин і мотивів перетворення її в головний засіб формування конкурентних переваг, розкриття впливу технологічних перетворень на міжнародний поділ праці (МПП) і ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

розкриття змісту поняття "технологічна конкурентоспроможність підприємства", виявлення передумов її формування на макро-, мезо- і мікрорівнях управління, дослідження впливу структурних змін в економіці України на динаміку, структуру та конкурентоспроможність її промислового експорту;

визначення організаційно-економічних передумов та напрямків посилення регулятивної функції держави на формування технологічної конкурентоспроможності підприємств;

аналізу управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства як однією з функціональних підсистем менеджменту та розробки організаційно-економічних засад його вдосконалення в умовах обмеженого самофінансування технологічного розвитку підприємства;

вдосконалення методичних підходів щодо оцінки і порівняльного аналізу ефективності зовнішньоекономічних операцій у ресурсному забезпеченні технологічного розвитку підприємства.

Об’єктом дослідження є підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств України в умовах сучасної міжнародної конкуренції.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методичні підходи щодо підвищення рівня технологічної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, посилення його впливу на ефективність їх зовнішньоекономічної діяльності.

Методи дослідження. В дисертаційному дослідженні при визначенні змісту, умов походження і особливостей технологічної конкуренції використано методи аналізу і синтезу, логічного та історичного, узагальнення. При дослідженні поняття “технологічна конкурентоспроможність” на різних рівнях економічного агрегування використовуються системно-структурний підхід, методи порівняльного аналізу, групування і вибірок. У розробці стратегії технологічного розвитку підприємства, виборі оптимального варіанта його ресурсного забезпечення використано такі спеціальні методи досліджень, як портфельний аналіз, аналіз життєвого циклу галузей, метод “затрати – випуск”, модель прирісних ефектів.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається науковими результатами, які були одержані здобувачем:

вперше:

розкрито і обґрунтовано з застосуванням структурного підходу стимулюючий та гальмуючий напрямки впливу структурних змін на рівень технологічної конкурентоспроможності підприємства, що дозволило встановити її структурне походження та визначити передумови її формування на мезорівні управління;

визначено організаційно-економічні засади щодо вдосконалення процесу управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства на базі розробки його концептуальної моделі та декомпозиції процесу формування стратегії технологічного розвитку підприємства, які ґрунтуються на використанні системного і ресурсного підходів і відображають формалізовану послідовність дій, специфічних для даної функціональної підсистеми менеджменту;

удосконалено:

аналіз технології як фактора виробництва з використанням критеріїв дохідності, еластичності заміщення, здатності до самозростання та форм винагородження, що дозволило з'ясувати причини та мотиви перетворення її у головний засіб формування конкурентних переваг підприємств, розкрити механізм впливу технологічних перетворень на формування нової конфігурації МПП і ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств;

причинно-наслідковий аналіз зниження конкурентоспроможності промислового експорту України, виявлення тенденції його "детехнологізації" як результату впливу комплексу об'єктивних і суб'єктивних факторів зовнішнього і внутрішнього походження, що дозволяє визначити напрямки і засоби посилення регулятивної функції держави в управлінні технологічною конкурентоспроможністю підприємства;

дістали подальший розвиток:

дослідження походження та сутності технологічної конкуренції, її особливостей за змістом, характером, методами здійснення та наслідками;

розкриття змісту та сутності технологічної конкурентоспроможності підприємства як об'єкта управління, обґрунтування багаторівневості і передумов її формування на макро-, мезо- та мікрорівнях економічної системи;

аналіз впливу співвідношення та рівня сполучності технологічних потенціалів підприємств на форми їх технологічних відносин (комунікацій), який дозволив здійснити їх декомпозицію на технологічний ізоляціонізм, технологічне суперництво і технологічну кооперацію та визначити особливості адекватних їм стратегій технологічного розвитку підприємств;

методичний підхід щодо оцінки і порівняльного аналізу ефективності зовнішньоекономічних операцій із застосуванням методу "витрати – випуск" і моделі "прирісних ефектів", використання яких забезпечує вибір оптимального варіанта ресурсного забезпечення технологічного розвитку підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання підвищує рівень управління технологічною конкурентоспроможністю та ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства на основі прийняття більш обґрунтованих стратегічних і тактичних рішень щодо виявлення, швидкого формування та використання технологічних переваг, визначення оптимального варіанта технологічного розвитку підприємства та його ресурсного забезпечення в умовах обмеженого самофінансування.

Методичні розробки та рекомендації, запропоновані автором дослідження, знайшли своє застосування на ВАТ “Швейна фабрика ім. Тінякова” (акт впровадження № 1016 від 24.12.2001 р.) та АТЗТ "Харківський жировий комбінат" (акт впровадження № 81А від 18.01.2002 р.). Матеріали і результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі в межах курсу “Управління конкурентоспроможністю підприємства”, який є професійно-орієнтованою дисципліною для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістр зі спеціальності "економіка підприємства" в Харківському державному економічному університеті.

Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні та практичні результати дослідження отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Головні положення та результати виконаного дисертаційного дослідження, що містять наукову новизну, оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах” (Київ, 2001 р.), Першій обласній конференції молодих науковців "Тобі, Харківщино, – пошук молодих" (Харків, 2002 р.), на міжкафедральному науковому семінарі ХДЕУ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 5 одноосібних наукових статтях, у тому числі – в 4 виданнях, що визнані ВАК України фаховими з економіки. Загальний обсяг публікацій складає 2,41 ум. – друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел з 127 найменувань, 9 додатків. Робота викладена на 168 сторінках машинописного тексту, в тому числі 10 таблиць займають 6 сторінок; 19 рисунків – 8 стор., список використаних джерел – 7, додатки – 12 сторінок. Обсяг основного тексту дисертації становить 135 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь розробки теми, зв’язок роботи з науковими програмами, темами, визначено предмет, об’єкт, мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств України.

У першому розділі - “Теоретичні основи технологічної конкуренції” – розкрито походження, сутність і особливості технологічної конкуренції, визначено зміст і причини перетворення технології в головний ресурс сучасного економічного розвитку та засіб формування порівняльних переваг, розкрито вплив технологічних перетворень на МПП та ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Дослідження показало, що виникнення технологічної конкуренції пов'язане зі змінами, що відбуваються в механізмі розвитку ринкової системи і, насамперед, її продуктивних сил. Перехід від аграрного суспільства до індустріального і трансформація останнього в “суспільство знань” означають радикальну зміну джерел економічного розвитку, а отже, і формування конкурентних переваг: від тих, які суттєво обумовлені об’єктивними природними умовами господарювання, до джерела у значній мірі суб’єктивного походження – інтелектуального ресурсу і його безпосереднього носія – людини.

У дисертації обґрунтовано висновок, що технологічна конкуренція – це процес свідомих дій агентів ринку, який ґрунтується на активному використанні технологічного ресурсу у формуванні їх конкурентних переваг і спрямований на забезпечення прибутковості їх підприємницької діяльності. Доведено, що, як економічна категорія, технологічна конкуренція має двоїсту природу. З одного боку, вона має загальне методологічне коріння і втілює в собі сутнісні характеристики конкуренції як атрибуту ринкової системи. Разом з тим за походженням, характером, методами здійснення і наслідками вона має суттєві особливості у порівнянні з історично першою і класичною формою ринкового суперництва – ціновою конкуренцією. Особливості технологічної конкуренції полягають, по-перше, в тому, що вона ґрунтується на властивостях інтелектуального ресурсу забезпечувати досягнення фактично безмежного рівня конкурентних переваг, а отже, долати ті обмеження, які притаманні ціновій конкуренції; по-друге – у вирішальній ролі в ній таких критеріїв конкурентоспроможності, як якість нововведення і час (швидкість) його ринкової комерціалізації; по-третє – в значно складніших формах її здійснення, ніж це має місце в умовах цінової конкуренції; по-четверте – у більш позитивних її наслідках для суспільства (розвиток продуктів, створення нових технологічних процесів, нових систем менеджменту тощо).

Дослідження мотивів, які спонукали створення в розвинутих країнах нового технологічного укладу, в якому інтелектуальний ресурс є головним джерелом розвитку, свідчить, що вони пов’язані: по-перше, з кризою так званих “старих” енерго-, матеріало- і трудомістких галузей промисловості розвинутих країн; по-друге – з появою у 80–90-ті роки ХХ століття нового різновиду міжнародної конкуренції з боку нових індустріальних країн і країн, що утворилися на території пострадянського простору; по-третє – зі зростанням соціалізації економіки розвинутих країн; нарешті, по-четверте – ускладненню конкурентних позицій розвинутих країн сприяло зростання ролі транснаціональних корпорацій, що переміщували поза державним контролем величезні виробничі і фінансові ресурси в різні країни світу.

Сукупність цих внутрішніх і зовнішніх змін в економіках розвинених країн поставила проблему пошуку ресурсів розвитку й інструментів їх захисту від зростаючої хвилі міжнародної конкуренції, які б, з одного боку, забезпечували їм динамічну конкурентну перевагу, а з іншого – не порушували головного вектора розвитку світогосподарського життя – його поступової лібералізації. Спираючись на теоретичні обґрунтування Й. Шумпетера про "творчо-руйнівну" роль науково-технологічного прогресу та на роботи таких економістів, як Г. Менш, Р. Солоу, Л. Суте, М. Портер та інші, економічна наука поповнилась новим її розділом – теорією інноваційного розвитку. Практично втілення висновків цієї теорії обумовило появу нової моделі розвитку, в якій технологічні переваги перетворюються в головний засіб формування ефективної структури експорту й інструмент захисту від конкуренції, що ґрунтується на традиційних факторах виробництва.

Порівняльні дані про структуру сучасного експорту деяких країн за критерієм залежності/незалежності від природних ресурсів, які наведено у таблиці, свідчать про вирішальну роль технологічної складової в структурі експорту розвинених країн і, навпаки, про домінування природних факторів виробництва в експорті України, Російської Федерації, яке обумовлює порівняно високу залежність торговельного і платіжного балансів цих країн від кон'юнктури світового ринку.

Таблиця

Структура експорту країн за критерієм його

залежності/незалежності від природних ресурсів, 2000 р. (%)*

Країни

Структура експорту | США | Німеччина | Японія | Росія | Україна

1. Обсяг експорту, залежного від природних ресурсів | 21,8 | 10,8 | 2,6 | 78,2 | 71,6

2. Обсяг експорту, не залежного від природних ресурсів | 78,2 | 89,2 | 97,4 | 21,8 | 28,4

Усього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

* Розрахунки автора за даними: World Trade Organization Annual Report 2000 (www.wto.org)

Аналіз теоретичних підходів до розкриття змісту і особливостей технології свідчить про методологічну обмеженість тих з них, у яких вона досліджується не з позицій здатності її як фактора виробництва до самозростання, а з позицій сфери створення і споживання, ролі в інноваційних процесах і ін. Втілена в речовинні елементи виробництва (обладнання, виробничий процес) технологія в її упредметненій формі не володіє здатністю до самозростання, відповідно як і технологія у її неупредметненій формі (організація і управління виробництвом). Такою здатністю володіє лише нова технологія як продукт накопичення людиною нових корисних знань, інформації, що обумовлює головну сучасну форму зростання суспільного багатства – накопичення "людського капіталу" і, перш за все, зростання чисельності висококваліфікованої робочої сили.

Дослідження особливостей технології як фактора виробництва свідчить про те, що їй притаманні, по-перше, порівняно висока дохідність, і, по-друге, – порівняно висока еластичність заміщення, що обумовлює механізм мотивації технологічних інновацій. У дисертації обґрунтовано, що стимулюючий ефект квазиренти (для нових виробів), зростання продуктивності виробництва (для нового технологічного процесу або нового методу організації і управління), доходи від продажу патентів, ліцензій (для наукового відкриття, винаходу) є тією рушійною силою, яка збуджує підприємства до технологічних зусиль.

Застосування наведених вище критеріїв дозволяє визначити технологію як специфічний фактор виробництва, якому притаманні порівняно високі дохідність та еластичність заміщення і використання якого забезпечує кумулятивне зростання ефективності виробництва.

Перетворення технології в головну домінанту сучасного економічного розвитку суттєво визначає як саму можливість, так і результативність зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Технологічним лідерам воно надає більш ефективний засіб формування конкурентних переваг і сприяє зростанню ефективності їх зовнішньоекономічної діяльності, підприємствам-технологічним аутсайдерам – зниження ефективності їх зовнішньоекономічної діяльності і додаткові перешкоди для їх інтеграції у світові відтворювальні комплекси.

Дослідження впливу технологічних перетворень на МПП і ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств дозволило розкрити його економічний механізм. Встановлено, що головні напрямки цього впливу полягають, по-перше, в суттєвій зміні традиційної моделі формування конкурентних переваг – девальвації в ній ролі речовинних факторів виробництва і зростанні ролі технологічного ресурсу; по-друге, у відносному звуженні попиту розвинених країн на сировинні ресурси інших країн внаслідок впровадження ресурсозберігаючих технологій; по-третє, у падінні ролі дешевої робочої сили, яка в частці створення високоякісних виробів не може конкурувати із високотехнологічним виробництвом; по-четверте, в суттєвій переорієнтації міжнародних інвестиційних потоків, які замикають інтеграційні процеси рамками розвинутих країн; по-п’яте, у покращенні умов торгівлі технологічних лідерів і зростанні ефективності їх зовнішньоекономічної діяльності і, навпаки, погіршенні цих умов для експортерів сировини та низькотехнологічних виробів, зниженні ефективності їх зовнішньоекономічної діяльності.

У другому розділі - "Технологічна конкурентоспроможність підприємства і сучасний механізм її формування" - досліджуються і аналізуються сучасні підходи до визначення змісту поняття "технологічна конкурентоспроможність" на макро-, мезо- і мікрорівнях її формування, вплив структури ринку на рівень конкурентоспроможності підприємства, інноваційний механізм формування технологічної конкурентоспроможності підприємства і його логістика, світовий досвід використання нових організаційних форм взаємодії підприємств у розвитку їх інноваційного потенціалу.

Дослідження технологічної конкурентоспроможності як багаторівневого поняття дозволило визначити субординацію рівнів її формування: на макрорівні створюються головні передумови інноваційного розвитку як основи зростання технологічної конкурентоспроможності. На мезорівні формується "національний технологічний ромб" конкурентоспроможності і створюються передумови для прориву до світового рівня конкурентоспроможності у певних секторах і виробництвах. На мікрорівні економіки технологічна конкурентоспроможність набуває своєї завершеної форми в рамках логістики бізнесу окремих підприємств, виробництва і збуту конкурентоспроможних товарів та послуг.

Аналіз та узагальнення існуючих досліджень дали можливість розвинути й уточнити зміст поняття "технологічна конкурентоспроможність підприємства". В дисертації обґрунтовано, що аналітичний взаємозв'язок понять "конкуренція" і "конкурентоспроможність" полягає в тому, що перше являє собою процес, який розвивається у часі і просторі, друге відображає стан суб'єктів цього процесу як статичну ситуацію, що є результатом їх конкурентної діяльності. Звідси поняття "технологічна конкурентоспроможність підприємства" визначене як стан підприємницької діяльності, який відображає здатність підприємства забезпечувати прибутковість головного напрямку його бізнесу на основі інноваційного розвитку і формування інноваційних (технологічних) переваг.

Конкурентоспроможність товару в дисертаційній роботі визначена з позицій теорії попиту як його властивість забезпечувати збільшення реального доходу, або "ренти" споживача. Обґрунтовано, що в кількісній оцінці цього доходу більш реальними, які піддаються емпіричній перевірці, є: ціновий підхід, що ґрунтується на виявленні на основі кваліметричного аналізу співвідношення питомих цін конкуруючих товарів, тобто цін у розрахунку на одиницю споживчого ефекту, виходячи з принципу "менша ціна за рівний споживчий ефект"; і маркетинговий підхід, у якому апостеріорним критерієм привабливості товару для споживача виступає відносна доля його продаж на ринку, яка розраховується як:

(1),

де – апостеріорний критерій конкурентоспроможності товару; – обсяг продаж даного товару на ринку; – обсяг продаж конкуруючих товарів на ринку.

Макроекономічний аналіз конкурентоспроможності дозволив розкрити механізм виникнення деформованої структури промислового експорту України, виявити причини його "детехнологізації" в останнє десятиріччя і обґрунтувати появу в економіці України моделі розвитку, яка в теоріях міжнародної торгівлі визначається як "голландська хвороба". Політика "вимушеної" реструктуризації економіки, яка стимулювалася іноземними інвесторами і радниками міжнародних організацій, призвела, з одного боку, до посилення ролі сировинних і низькотехнологічних, енергоємних і екологічно брудних галузей, які перетворилися, по суті, у головну зв'язуючу ланку економіки України з зовнішнім світом, з іншого – до стримання розвитку науково-технологічної сфери, послаблення потенціалу і деградації високотехнологічних виробництв, і, перш за все, у машино- і приладобудівних комплексах. Підсумком негативного впливу структурної деформації економіки став її своєрідний розвиток "навпаки" – в бік "детехнологізації" її експорту, посилення сировинної і низько технологічної спеціалізації у МПП і зниження ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Дослідження технологічної конкурентоспроможності підприємства на мезорівні її формування дозволило зробити висновок щодо її структурного походження, а також виявити стимулюючу і гальмуючу роль структурних змін в реалізації технологічних переваг підприємства. Із застосуванням структурного підходу в роботі розроблено модель формування технологічної конкурентоспроможності підприємства як ланцюгу причинностей "інновація – структура ринку – рівень технологічної конкурентоспроможності підприємства", яку наведено на рис. 1.

Рис. 1. Структурна модель формування технологічної

конкурентоспроможності підприємства

Повне відшкодування витрат на науково-дослідницькі і досвідно-конструкторські роботи (НДДКР) і збільшення прибутковості бізнесу інноватора можливі тільки за умови привласнення ним певної долі квазирентного потенціалу нововведення, яка стимулює його до технологічних зусиль, тобто в разі структурної концентрації ринку (певної монополізації ринку інноватором) (рис. 1). Невиконання цієї умови призводить до зворотного – гальмуючого впливу структури ринку на рівень конкурентоспроможності інноватора: зростання кількості симетричних конкурентів зменшує частку технологічної квазиренти кожного з них до рівня, який стає недостатнім навіть для відшкодування витрат інноватора на НДДКР, що уповільнює його стимули до технологічних інновацій.

Застосування структурного підходу дає можливості не тільки визначити походження і умови зростання технологічної конкурентоспроможності підприємства, але й виявити причини агресивної поведінки тих технологічних лідерів (і урядів їх країн), що вдаються до жорсткого гальмування або знищення конкурентів, які кидають виклик їх домінуванню. Прикладами подібної поведінки є реакція американських компаній і уряду США на виробництво компакт-дисків в Україні, гальмування виробництва українського літака Ан-70 компаніями та урядами західних країн.

Аналіз сутності і розмаїття інноваційних стратегій підприємств дозволяє визначити їх як різні засоби адаптації до вимог ринку, вибір яких визначається взаємодією можливостей ринку, потенціалу підприємства і задачами його розвитку. На основі вивчення і узагальнення передового досвіду розробки інноваційних стратегій і досягнення високого ефекту у формуванні ключових критеріїв технологічної конкурентоспроможності підприємств (якості, витрат і часу) на кожній із стадій інноваційного циклу в роботі сформульовано головні принципи розробки інноваційної стратегії підприємства, а саме: принципи конвергенції і дивергенції, ринкової орієнтації і адекватності.

Дослідження впливу нових організаційних форм інноваційної взаємодії підприємств (технопарки, кластери, інноваційні центри) на зростання інноваційного потенціалу дало можливість сформулювати практичні рекомендації щодо вдосконалення інструментів державної підтримки діяльності технопарків в Україні.

У третьому розділі – "Організаційно-економічні основи управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства і засоби їх формування в умовах транзитивної економіки" – розглянуто концептуальні основи системи управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства, запропоновано підходи щодо вдосконалення його організаційно-економічного та методичного забезпечення в умовах обмеженого самофінансування.

У роботі розроблено і запропоновано концептуальну модель процесу управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства як формалізовану поетапну послідовність дій, зміст яких наведено на рис. 2.

Рис. 2. Концептуальна модель процесу управління технологічною

конкурентоспроможністю підприємства

Особливості запропонованої моделі полягають, по-перше, в тому, що вона ґрунтується на системному підході – поєднанні і використанні регулятивних можливостей макро-, мезо- і мікрорівнів формування технологічної конкурентоспроможності підприємства; по-друге, у застосуванні в ній парадигми ресурсного підходу до розробки стратегії технологічного розвитку підприємства ("від ресурсів – до стратегії"), яка найбільш відповідає умовам обмеженого самофінансування підприємства; по-третє, у формалізації поетапної послідовності дій і рішень, які відображають специфічні для даної функціональної підсистеми менеджменту завдання.

У дисертації обґрунтовано, що управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства слід розглядати як одну з підсистем (функцій) міжнародного менеджменту, оскільки одним із головних його завдань є підвищення ефективності міжнародного бізнесу підприємства на основі формування і використання технологічних переваг у конкурентній боротьбі на зовнішніх ринках. Дослідження особливостей, притаманних даному функціональному напрямку менеджменту, дали можливість визначити зміст управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства як процесу формування технологічних переваг підприємства, який розробляється відповідно до внутрішніх можливостей підприємства, параметрів зовнішнього середовища, вартісних, якісних і часових характеристик сучасного виробництва.

На основі портфельного аналізу та аналізу життєвого циклу галузей промисловості України в дисертації визначено блок галузей і виробництв (авіа-, суднобудування, аерокосмічна, виробництво бронетехніки і систем управління, біотехнологія, інформаційні технології), які володіють потенціалом світового рівня конкурентоспроможності і ефективного входження у світові відтворювальні комплекси. Обґрунтовано, що на базі державної селективної підтримки розвитку цих галузей і виробництв має бути створено національний "технологічний ромб" як передумова прориву на світовий рівень конкурентоспроможності.

Аналіз існуючих в сучасній літературі методологічних підходів щодо розробки функціональних стратегій підприємства дозволив здійснити декомпозицію процесу розробки стратегії технологічного розвитку підприємства та запропонувати його структурно-логічну схему з використанням спіральної моделі життєвого циклу етапів розробки. Декомпозиція процесу розробки стратегії технологічного розвитку підприємства з використанням спіральної моделі наведена на рис. 3.

Рис. 3. Структурно-логічна схема процесу розробки стратегії

технологічного розвитку підприємства з використанням

спіральної моделі життєвого циклу етапів розробки

Із застосуванням ресурсного підходу в дисертації розкрито механізм впливу співвідношення та рівня сполучності технологічних потенціалів підприємств на форми їх технологічних відносин, що дозволило здійснити їх декомпозицію на технологічний ізоляціонізм, технологічне суперництво і технологічну кооперацію. Обґрунтовано, що технологічному ізоляціонізму відповідає стратегія "нарощування" як прагнення підприємства до максимально повного присвоєння квазирентного потенціалу нововведення шляхом зміцнення його монопольної влади на ринку. Технологічне суперництво відображає стратегія "запозичення", яка ґрунтується на можливостях "безкоштовного" придбання чужих нововведень шляхом її імітації, "зворотного" конструювання або технологічного шпигунства. Технологічна кооперація виникає в умовах нерівності і несполучності виробничо-технологічних потенціалів підприємств, поєднання яких сприяє максимізації ринкового результату нововведення і узгодженому його розподілу між партнерами.

На базі порівняльного аналізу наведених стратегій доведено, що саме стратегія міжнародної технологічної кооперації найбільш ефективно сприяє прискоренню капіталізації технологічного потенціалу підприємства як процесу перетворення потенціалу конкурентоспроможності на фактори конкурентоспроможності. На захист даного висновку працює і розповсюдження стратегічних партнерств, фінансово-промислових груп та міжнародних консорціумів як форм міжнародної технологічної взаємодії підприємств, а також різке звуження відкритого ринку технологій і "натуралізація" технологічного обміну в рамках "технологічних мереж".

Розмаїття форм міжнародного технологічного обміну (передач технології) обумовлює альтернативність їх використання в ресурсному забезпеченні технологічного розвитку підприємства, що створює проблему порівняльного аналізу, оцінки їх ефективності та вибору оптимальної з них. У вирішенні цієї проблеми в дисертації запропоновано і на реальних прикладах обґрунтовано доцільність використання методу "витрати – результати" з визначенням прирісних ефектів, які ґрунтуються на розрахунку і співставленні критеріїв чистої поточної вартості (ефекту) і внутрішньої норми рентабельності інвестиційних ресурсів. Доведено, що відсутність у вітчизняній та зарубіжній літературі консенсусу щодо пріоритетів того чи іншого методу обґрунтування інвестиційних рішень пов'язана саме з моделюванням їх ефективності на основі принципу альтернативності наведених вище критеріїв, що не дає підстави для вибору оптимального варіанта технологічного розвитку підприємства.

Висновки

1. Однією з головних особливостей сучасної міжнародної конкуренції є активне використання технологічних досягнень суб'єктами світового ринку у формуванні їх конкурентних переваг. Радикально змінюючи зміст, засоби, форми і наслідки конкурентної боротьби, технологічні перетворення суттєво визначають як масштаби і ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства, так і модель інтеграції економіки країни у систему світового господарства.

2. Матеріальним субстратом сучасного механізму формування конкурентних переваг є технологія – специфічний фактор виробництва, якому притаманні порівняно висока дохідність та еластичність заміщення і використання якого сприяє кумулятивному зростанню ефективності виробництва. Специфіка технології як фактора виробництва полягає, по-перше, у тому, що вона є продуктом інтелектуальної діяльності її безпосереднього носія – людини; по-друге, в здатності її як продукту накопичення людиною нових знань та інформації до самозростання; по-третє, у її порівняно високій дохідності і порівняно високій еластичності заміщення, що обумовлює механізм мотивації технологічних перетворень.

3. Сучасний міжнародний розподіл праці в значній мірі визначається технологічною конкурентоспроможністю суб'єктів міжнародної конкуренції – явищем, яке характеризує стан підприємницької діяльності суб'єкта як відображення його здатності забезпечувати прибутковість бізнесу на основі інноваційного розвитку і формування інноваційних (технологічних) переваг.

4. Технологічна конкурентоспроможність має структурне походження і багаторівневий характер формування. Наслідками негативного впливу комплексу зовнішніх і внутрішніх чинників як об'єктивного, так і суб'єктивного походження стали виникнення деформованої структури і "детехнологізація" промислового експорту України, формування моделі розвитку її економіки, яка в теоріях міжнародної торгівлі визначається як "голландська хвороба".

5. Обґрунтовано, що підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності її підприємств вимагають формування якісно нової системи управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства як процесу формування його технологічних переваг, який розробляється відповідно до внутрішніх можливостей підприємства, параметрів зовнішнього середовища, вартісних, якісних і часових характеристик сучасного виробництва.

6. Розроблено і запропоновано концептуальну модель процесу управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства, яка ґрунтується на використанні системного підходу у визначенні регулятивного впливу рівнів її формування, застосуванні парадигми ресурсного підходу до розробки стратегії технологічного розвитку підприємства і яка відображає специфічні для даної функціональної підсистеми менеджменту завдання.

7. Дослідженням встановлено, що співвідношення і рівень сполучності технологічних потенціалів підприємств обумовлюють виникнення різних типів їх технологічних відносин (технологічних комунікацій), які в дисертації визначено як технологічний ізоляціонізм, технологічне суперництво і технологічна кооперація і яким відповідають адекватні їм стратегії капіталізації технологічного потенціалу – стратегія "нарощування", стратегія "запозичення" і стратегія "кооперації". Обґрунтовано, що, з точки зору "ціни" формування ключових характеристик технологічної конкурентоспроможності – якості, витрат і часу, – саме стратегія технологічної кооперації виступає як найбільш раціональний засіб капіталізації технологічного потенціалу підприємств в умовах транзитивної економіки.

8. З метою вдосконалення існуючих підходів здійснено декомпозицію процесу розробки стратегії технологічного розвитку підприємства, запропоновано структурно-логічну схему, яка ґрунтується на використанні спіральної моделі життєвого циклу етапів її розробки, сприяє розширенню можливостей ситуаційного та стратегічного підходів і забезпечує визначення більш обґрунтованого варіанта технологічного розвитку підприємства.

9. Запропоновано методичний підхід щодо порівняльного аналізу ефективності зовнішніх джерел технологічного розвитку підприємства з застосуванням методу "затрати – випуск" і моделі прирісних ефектів, який дозволяє обрати оптимальний варіант ресурсного забезпечення технологічного розвитку підприємства.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Поддубная Л.И. Внешняя торговля Украины и императивы ее структурных изменений// Вісник ХДЕУ. - 2000. - №2(14). – С. 17–20.

2. Поддубная Л.И. Научно-технический прогресс и модификация сравнительных преимуществ в международном разделении труда // Зб. наук. праць "Актуальні проблеми міжнародних відносин", вип. 22, ч.1. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С. 191–201.

3. Поддубная Л.И. Экспортный потенциал Украины: плацдарм для расширения и механизмы реализации // Вісник ХДЕУ. – 2000. – №1(13). – С. 28–31.

4. Піддубна Л.І. Технологічна конкурентоспроможність підприємства і сучасні стратегії її формування // Вісник ХДЕУ. – 2001. – №4.(20) – С. 95–99.

5. Піддубна Л.І. “Голландська хвороба” економіки України: причини виникнення та шляхи позбавлення // Зб. матер. IV міжнар. науково-практичн. конф. УАЗТ. "Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах. – К.: вид. УАЗТ, 2001. – С. 129–134.

АНОТАЦІЯ

Піддубна Л.І. Технологічна конкурентоспроможність у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за фахом 08.06.02. – підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню організаційно-економічних передумов формування технологічної конкурентоспроможності підприємств промисловості України та розробці рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-методичного забезпечення процесу управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства. Досліджено походження і особливості технологічної конкуренції як нової форми конкурентної взаємодії на зовнішніх ринках, визначено сутність, зміст та причини перетворення технології в головний фактор сучасного економічного розвитку і засіб формування конкурентних переваг підприємств, виявлено зміст і структурне походження технологічної конкурентоспроможності підприємства. Розроблено концептуальну модель процесу управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства, запропоновано методичні підходи щодо вдосконалення його організаційно-методичного забезпечення та методу розробки стратегії технологічного розвитку підприємства, який ґрунтується на використанні спіральної моделі життєвого циклу етапів розробки. Обґрунтовано доцільність використання моделей "витрати – результати" та "прирісних ефектів" у вирішенні проблеми оптимізації зовнішніх джерел технологічного розвитку підприємства, його ресурсного забезпечення.

Ключові слова: технологічна конкуренція, технологічна конкурентоспроможність, зовнішньоекономічна діяльність, структурні зміни, стратегія, спіральна модель, технологічна кооперація, технологічний потенціал, капіталізація.

АННОТАЦИЯ

Поддубная Л.И. Технологическая конкурентоспособность во внешнеэкономической деятельности предприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02. – предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию организационно-экономических предпосылок формирования технологической конкурентоспособности предприятий промышленности Украины и разработке рекомендаций по совершенствованию организационно-методического обеспечения процесса управления технологической конкурентоспособностью предприятия.

В работе исследуются происхождение, сущность и особенности технологической конкуренции как новой для отечественных предприятий формы конкурентного взаимодействия на внешних рынках, показано, что материальным субстратом современного механизма формирования конкурентных преимуществ является технология. Автором раскрыты главные особенности и формы вознаграждения технологии как фактора производства, показано, что квазирентный потенциал нового изделия, повышение продуктивности нового технологического процесса и доходы от продажи патентов (лицензий) на технологию в ее неовеществленной форме (научная идея, изобретение, "ноу-хау") является той движущей силой, которая побуждает предприятия к технологическим усилиям.

В диссертации обосновывается, что конфигурация современного международного разделения труда в значительной степени определяется научно-технологическим потенциалом субъектов мирового хозяйства, их технологической конкурентоспособностью, которая имеет многоуровневый характер. В работе раскрыто содержание понятия "технологическая конкурентоспособность", выявлены особенности и главные элементы механизма ее формирования на разных уровнях экономического анализа. При этом обосновывается, что последствиями негативного влияния комплекса внешних и внутренних факторов как объективного, так и субъективного характера стало возникновение деформированной структуры промышленного экспорта Украины и его "детехнологизация", формирование в украинской экономике модели развития, которая в теориях международной торговли определяется как "голландская болезнь".

Улучшение структуры промышленного экспорта Украины, повышение эффективности внешнеэкономической деятельности предприятия требуют формирования качественно новой системы управления технологической конкурентоспособностью предприятия как процесса формирования его технологических преимуществ, который разрабатывается в соответствии с внутренними возможностями предприятия, параметрами внешней среды и стоимостными, качественными и временными характеристиками современного производства. В диссертации разработана концептуальная модель процесса управления технологической конкурентоспособностью предприятия, основанная на использовании системного подхода, парадигмы ресурсного подхода к разработке стратегии технологического развития предприятия и специфики данной функциональной подсистемы менеджмента.

В диссертации осуществлен анализ системы технологических отношений предприятия и декомпозиция их на технологический изоляционизм, технологическое соперничество и технологическую кооперацию, выявлены условия и особенности формирования адекватных им стратегий технологического развития. Обосновывается, что в условиях резкого сужения открытого рынка технологий, усиления "натурализации" технологического обмена и "сетевой" организации бизнеса стратегия технологической кооперации выступает как наиболее рациональная форма технологического поведения предприятий.

В диссертации предложен метод оптимизации выбора внешних источников технологического развития предприятия на основе использования моделей "затраты – выпуск" и "приращенных эффектов" с определением и сопоставлением расчетов по критериям чистой текущей стоимости и внутренней нормы рентабельности инвестиционных ресурсов, показано, что альтернативное использование данных показателей не дает полного основания для выбора оптимального варианта ресурсного обеспечения технологического развития предприятия.

Ключевые слова: технологическая конкуренция, технологическая конкурентоспособность, внешнеэкономическая деятельность, структурные изменения, стратегия, спиральная модель, технологическая кооперация, технологический потенциал, капитализация.

Annotation

Piddubna L.I. Technological Competitiveness in Foreign Economic Activities of Enterprise. - Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of the Candidate in Economics on the Specialty 08.06.02 – Business, Management and Marketing – Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2002.

The dissertation deals with theoretical grounding of organizational and economic conditions of establishing technological competitiveness of Ukrainian industrial enterprises, and developing recommendations concerning improvement of organizational and methodical basis of the process of enterprise technological competitiveness management The origin and peculiarities of technological competitiveness as a new form of competitive cooperation in foreign markets were researched, the essence, contents and reasons of turning technology into a main factor of modern economic development and method of setting enterprise competitive advantages were determined, contents and structural origin of enterprise technological competitiveness were identified. A new model of the process of enterprise technological competitiveness management was developed, methodical approaches as for improving its organizational and methodical instruments and method of developing strategies of enterprise technological development were put forward. The latter is based on using spiral model of life cycles of development stages. Expediency of using "expenses – results" and "increased effect" models for solving the problem of optimization of external sources of enterprise technological development and its resource supplies.

Key words: technological competition, technological competitiveness, foreign business, structural changes, strategy, spiral model, technological cooperation, technological potential, capitalization.

Піддубна Людмила Іванівна

ТЕХНОЛОГІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск М.П. Хохлов

Підписано до друку Формат 60 х 90 1/16

Папір TATRA. Друк офсетний. Обсяг 0,9 ум.-друк. арк.

Тираж 100 прим. Зам. № Безкоштовно

_________________________________________________________________