МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Примостка Людмила Олександрівна

УДК 657.62

АНАЛІЗ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Спеціальність 08.06.04 – Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

КИЇВ — 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант — академік НАН України,
доктор економічних наук, професор

ЧУМАЧЕНКО Микола Григорович,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

МНИХ Євген Володимирович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри обліку і аудиту;

доктор економічних наук, професор

СОПКО Василь Васильович

Київський національний економічний університет, професор кафедри обліку в промисловості;

доктор економічних наук, професор

ШКАРАБАН Степан Іванович,

Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри економічного аналізу.

Провідна установа — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра обліку та аудиту, м. Київ.

Захист відбудеться "18" листопада 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 317 .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1.

Автореферат розісланий "16" жовтня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. ПОДДЄРЬОГІН

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація соціально-економічних та політичних відносин в Україні потребує формування нових підходів до трактування завдань та змісту більшості економічних наук, що повною мірою стосується бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. З-поміж найважливіших напрямів практичної реалізації трансформаційного процесу — приведення національної системи обліку та звітності до міжнародних стандартів. В Україні реформування облікової системи розпочалося з банків, які першими, ще 1998 року, здійснили перехід на засади міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, тоді як в інших галузях аналогічні процеси відбулися лише через два роки. Ця першість не випадкова і має низку об’єктивних передумов, адже протягом останнього десятиріччя банківська система розвивалася найдинамічніше, що й обумовило її перетворення на одну з провідних сфер підприємницької діяльності.

На сучасному етапі найголовніші проблеми методологічного та методичного характеру, пов’язані з реформуванням системи бухгалтерського обліку, у цілому вирішено, тому акценти переносяться на трансформацію економічного аналізу як логічне продовження реформаційного процесу, загальна спрямованість якого обумовлює об’єктивну необхідність удосконалення методології економічного аналізу, оскільки за сучасних умов горизонти аналітичних досліджень значно розширюються.

Аналіз банківської діяльності є логічним продовженням банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. В банківській сфері аналіз відіграє особливо важливу роль, бо діяльність банку як фінансового посередника заснована на довірі, котра формується в суспільстві за результатами аналізу надійності як окремих кредитних установ, так і банківської системи загалом. Це потребує розроблення адекватних методичних підходів до аналізу діяльності банків, які б сприяли більшій прозорості та прогнозованості всієї банківської системи. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження та примноження суспільного капіталу, банки мусять постійно підвищувати ефективність діяльності та вдосконалювати аналітичний інструментарій, застосовуваний у процесі управління. Отже, за умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків проблеми аналізу та об’єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальнішими.

Дослідженню теоретичних проблем економічного аналізу та бухгалтерського обліку, прикладним аспектам аналізу господарської діяльності підприємств, діяльності комерційних банків та їхньої ролі в економічній системі, засобів централізованого регулювання банківської сфери, організації грошово-кредитних відносин присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів. Авторами цих досліджень є вітчизняні вчені: О.Д. Василик, О.В. Васюренко, О.В. Дзюблюк, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, В.І. Єфіменко, Л.М. Кіндрацька, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, В.Г. Лінник, В.І. Міщенко, Є.В. Мних, А.М. Мороз, М.І. Савлук, В.В. Сопко, В.М. Суторміна, Р.І. Тиркало, В.М. Федосов, М.Г. Чумаченко, В.Г. Швець, С.І. Шкарабан, В.А. Ющенко та інші, а також зарубіжні економісти: Г. Александер, М. Баканов, В. Бансал, Л. Батракова, К. Валравен, Дж. Кейнс, В. Кісельов, Р. Колб, В. Колєсніков, Т. Кох, О. Лаврушин, Дж. Маршалл, Ю. Масленченков, Р. Міллер, В. Палій, Г. Панова, К. Редхэд, П. Роуз, Дж. Сінкі, Л. Сурен, В. Усоскін, В. Черкасов, Дж. Хікс, В. Шарп, А. Шеремет, О. Ширінська та інші.

Однак фундаментальних наукових праць, присвячених комплексному дослідженню теоретичних проблем аналізу банківської діяльності та формуванню адекватного сучасним вимогам аналітичного інструментарію з урахуванням специфіки роботи вітчизняних банків, на цей час майже немає, що негативно позначається на ефективності функціонування банків, банківської системи та суспільства в цілому. У цьому зв’язку слід зауважити, що здобутки зарубіжної науки з банківського аналізу та менеджменту можуть бути використані в Україні здебільшого лише на рівні ідей, оскільки вони спираються на законодавчу базу та економічні реалії своїх країн, на існування стабільної банківської системи та розгалуженої інфраструктури фінансового ринку, політику економічної лібералізації, на рівний і вільний доступ усіх банків до світових ринків. Але умови функціонування вітчизняних банків суттєво відрізняються від економічного середовища, в якому працюють банки іноземні. Щодо досліджень російських учених, присвячених банківській діяльності, то попри деяку схожість процесів реформування економіки в Україні та Росії, широкому їх застосуванню у вітчизняній практиці заважають суттєві відмінності, що мають місце в банківській діяльності і стосуються насамперед систем бухгалтерського обліку, форм звітності, податкового законодавства, принципів та методів регулювання діяльності комерційних банків з боку Національного банку України та Центрального банку Росії. Усе це й обумовлює необхідність у дослідженнях проблем аналізу банківської діяльності з урахуванням реалій вітчизняної практики.

Отже, теоретичне обґрунтування методологічних засад аналізу банківської діяльності, визначення його ролі та місця в системі важелів управління сучасним комерційним банком слід уважати актуальним напрямом наукових досліджень, який дає можливість з’ясувати зміст і внутрішню структуру аналітичної роботи в банку, сформувати адекватний інструментарій аналізу, раціонально організувати аналітичний процес та в кінцевому підсумку підвищити ефективність і надійність банківської діяльності. У методологічному плані однією з важливих проблем є перехід від традиційного одновекторного аналізу, у процесі якого оцінюється лише прибутковість, до аналізу діяльності суб’єктів економічних відносин в координатах "прибутковість — ризик", що особливо актуально для банківської діяльності, яка пов’язана зі значними ризиками. Дослідження цієї тематики сприятиме як розвитку загальної теорії економічного аналізу, так і удосконаленню аналітичного інструментарію з урахуванням трансформаційних процесів у обліково-аналітичних науках, котрі сьогодні відбуваються в Україні. Актуальність викладених аспектів та недостатній рівень дослідження теоретичних і методичних проблем аналізу банківської діяльності в сучасних економічних умовах обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу Київського національного економічного університету за темою “Удосконалення бухгалтерського обліку і економічного аналізу на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні” (державний реєстраційний номер 0100U006874). У межах наукової програми автором проведено дослідження теоретичних і прикладних проблем аналізу діяльності банківських установ, котрі функціонують у трансформаційній економіці.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення концептуально-теоретичних засад аналізу банківської діяльності, формування системи аналітичного забезпечення процесу управління в банківських установах України за умов реформування облікової системи із застосуванням національних стандартів та з урахуванням вимог міжнародних стандартів і досвіду розвинених країн. Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення, до яких належить:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність комерційних банків України. Предметом дослідження є теорія, методологія та методичний інструментарій аналізу фінансово-господарської діяльності банківських установ за умов становлення ринкових відносин в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання (діалектика, аналіз, синтез, системність, комплексність, аналогія, оптимізація, історизм), методологічні засади системного підходу, основні теоретичні концепції, що пояснюють закономірності функціонування фінансової сфери, принципи Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, спеціальні прийоми та процедури аналітичних досліджень. Методика дослідження базується на спостереженні, характеристиці та вимірюванні об’єктивних економічних процесів і явищ, опрацюванні, аналізі та узагальненні отриманих результатів, на розробленні та практичній реалізації сформованих методик, теоретичному узагальненні виявлених закономірностей і тенденцій.

У процесі дослідження використано наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів з теорії, методології та організації економічного аналізу, бухгалтерського обліку, аудиту, теорії управління, банківської справи, фінансового і банківського менеджменту; законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність комерційних банків в Україні; рекомендації, положення та стандарти обліку і звітності; науково-методичну літературу; матеріали періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні цілісної концептуально-теоретичної бази аналізу банківської діяльності за умов реформування облікової системи з використанням принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та розробленні рекомендацій у формі системи аналітичних методик, спрямованих на реалізацію інтегрованого підходу до управління та комплексний аналіз фінансової діяльності банківських установ. Головні результати дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їхнє використання дає змогу системно підійти до аналізу діяльності банківських установ, сформувати сучасний аналітичний інструментарій досліджень, раціонально організувати аналітичний процес, підвищити ефективність управлінського процесу в банку через зважене управління прибутковістю та ризиками.

Наукові напрацювання та одержані результати використано при підготовці нормативних документів у Міністерстві фінансів України (довідка 015-07/605 від 03.06.2002), Державному Комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка 2.20/2921 від 28.05.2002), Національному банку України (довідка 12-213/694-3813 від 03.06.2002), Національному інституті стратегічних досліджень Адміністрації Президента України (довідка 293/320-а від 04.06.2002) та в аналітичній записці Шостої міжнародної наукової конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії" (довідка 126-17/116 від 12.02.2002). Практичні рекомендації взято до впровадження в АКБ "Мрія" (довідка 869/01 від 31.05.2002). Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Київського національного економічного університету для розроблення методичного забезпечення та викладанні навчальних дисциплін “Банківський менеджмент”, "Аналіз діяльності банків" (довідка від 20.05.2002), а також у процесі підвищення кваліфікації фахівців банків у Національному центрі підготовки банківських працівників України (довідка 742/02 від 25.10.2001).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на 14 наукових конференціях: всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми економічного ризику: аналіз та управління" (м. Київ, 26—28 жовтня 1998 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації" (м. Дніпропетровськ, 21—22 травня 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття" (м. Київ, 1—2 березня 2000 р.); третій міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів "Економіка третього тисячоліття" (м. Донецьк, 7—9 квітня 2000 р.); міжнародній практичній конференції "Проблемы учета, анализа и статистики на рубеже веков" (м. Мінськ, БГЕУ, 20—21 квітня 2000 р.); міжнародному симпозіумі "Наука и предпринимательство" (г. Трускавець, 14—19 лютого 2000 р.); п’ятій міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії" (м. Ялта—Форос, 13—15 вересня 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні" (м. Київ, 16—18 жовтня 2000 р.); міжнародній науковій конференції "Розвиток науки про бухгалтерський облік" (м. Житомир, 23—24 листопада 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Бухгалтерський облік в Україні на початку ХХІ століття" (м. Львів, 26—27 квітня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Татуровские чтения" — "Реформирование бухгалтерского учета и бухгалтерского образования в соответствии с международными стандартами" (Москва, 28—29 червня 2001 р.); шостій міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії" (м. Ялта—Форос, 19—21 вересня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Роль грошових заощаджень населення в розвитку економіки України" (м. Київ, 19 лютого 2002 р.); міжнародній науково-методичній конференції "Трансформація курсу "Економічний аналіз господарської діяльності" (м. Київ, 15—16 травня 2002 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у вигляді двох індивідуальних монографій, двох індивідуальних та двох колективних навчальних посібників, 28 статей у провідних фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 14 публікацій — в інших виданнях. Загальна кількість публікацій за темою дисертації становить 48 найменувань загальним обсягом 132,27 друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить 79,25 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 320 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 412 сторінок. Дисертація вміщує 19 таблиць, 29 рисунків, 24 додатки на 42 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об’єкти дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 "Теоретичні основи аналізу банківської діяльності" присвячено науковому обґрунтуванню напрямів вдосконалення теоретично-концептуальних засад аналізу діяльності банківських установ. Виконання цього завдання в дисертації базується на застосуванні системного підходу як пріоритетної загальнонаукової методологічної концепції сучасності.

У дисертації досліджено фундаментальні питання теорії економічного аналізу з урахуванням специфіки функціонування об’єкта досліджень, яким є фінансово-господарська діяльність кредитних установ. З критичних позицій проаналізовано погляди вчених на такі основоположні для кожної науки поняття, як предмет, метод, система категорій і показників, інструментарій досліджень та сформульовано їхні визначення стосовно банківської діяльності. У дисертації наголошується, що цілі аналізу полягають у підвищенні ефективності управлінського процесу, спрямованого на зростання ринкової вартості банківської установи, і з огляду на досягнення цих цілей формується методологія, методика та система аналітичних показників, які дають змогу об’єктивно оцінити ефективність (фінансові результати) та надійність (ризикованість) банку.

Спираючись на системний підхід до аналізу банківської діяльності, в дисертації побудовано теоретичну модель, в якій структуру аналітичного процесу подано трьома основними етапами (блоками), що різняться глибиною дослідження, рівнем деталізації об’єктів аналізу та аналітичних процедур, змістом і кількістю аналізованих показників, спрямованістю та інструментарієм аналізу (рис. ).

ЕТАПИ АНАЛІЗУ | ОБ’ЄКТИ АНАЛІЗУ

І етап | Баланс банку

Загальний | Активи | Зобов’язання

Капітал

ІІ етап

Аналіз банківських портфелів | Портфель ліквідних коштів (каса і НБУ)

Портфель вкладень в інші банки

Кредитний портфель

Портфель цінних паперів

Портфель немонетарних активів

Портфель інших активів | Заборгованість перед бюджетом та НБУ

Заборгованість перед банками

Заборгованість перед клієнтами

Цінні папери власного боргу

Інші зобов’язання

Власний капітал

ІІІ етап

Оперативний аналіз інтегральних показників фінансової діяльності банку | Ліквідність

Валютна позиція

Геп

Індикатор імунізації

Спред

Маржа

Прибуток

Рис. 1. Структурно-логічна модель поетапного аналізу банківської діяльності

Перший етап передбачає формування методики банківського аналізу в контексті стратегічного управління комерційним банком, на другому етапі банківські портфелі розглядаються як автономні без урахування їхніх взаємозв’язків, на третьому — формується система показників оперативного аналізу фінансових потоків комерційного банку та реалізується інтегрований підхід до управління динамічним балансом банку. Сукупність названих етапів, аналітичних показників та моделей аналізу банківської діяльності, тісно пов’язаних між собою та структурованих за допомогою запропонованої моделі, загалом утворюють теоретичні підвалини для розроблення інструментарію аналітичних досліджень у банківській сфері, і, по суті, визначають логіку і структуру цього дисертаційного дослідження.

На підставі вивчення, систематизації та узагальнення існуючих поглядів на напрями економічного аналізу в дисертації деталізовано класифікацію видів аналізу банківської діяльності, визначено зміст, завдання та внутрішню структуру кожного із запропонованих видів аналітичної роботи в банку. У результаті проведених досліджень зроблено висновок, що в комплексній методиці банківського аналізу застосовуються всі види економічного аналізу, однак такі з них, як фінансово-економічний, стратегічний, оперативний аналіз, мають для управління банком пріоритетне значення.

Суттєву увагу в дисертації приділено питанням організації, формування інформаційного забезпечення та структуризації аналітичного процесу в банківських установах. Технологію аналітичного процесу в банку визначено як послідовність етапів, які водночас є ієрархічними рівнями проведення аналізу, коли кожен з них передбачає узагальнення інформації, одержаної з попереднього рівня. Стрижнева особливість структури аналітичного процесу — логічний взаємозв’язок етапів, поступовий рух від простого до складного. У роботі наголошується на необхідності реалізації комплексного підходу до організації аналітичного процесу для досягнення стабільного розвитку банку, а це означає, що проблема ефективності управлінських рішень фактично трансформується в питання якості роботи фінансово-аналітичної служби кредитної установи.

Організаційно-аналітичні функції в банку реалізує фінансово-аналітична служба, завдання якої полягає у створенні адекватних потребам управління інформаційних потоків, котрі формують інформаційно-аналітичний простір (поле) банку. У дисертації обґрунтовано раціональні організаційні форми взаємодії фінансово-аналітичної служби з казначейством банку та його структурними підрозділами (фронт-офіс, мідл-офіс, бек-офіс). Володіючи широким спектром інформації про поточний стан фінансових ринків, казначейство банку бере участь у формуванні зовнішньої та внутрішньої цінової політики банківської установи, обґрунтовує курси купівлі-продажу іноземних валют, рівень пропонованих відсоткових ставок, формує політику трансфертного ціноутворення, тобто, фактично, є внутрішнім інформаційно-аналітичним центром банку.

У розділі 2 "Портфельний аналіз в управлінні банком" обґрунтовано напрями трансформації методології аналізу банківської діяльності, засновані на принципах портфельного підходу, що дало змогу поєднати традиційні дослідження, зокрема аналіз фінансових результатів, з аналізом економічних ризиків та розробити аналітичний інструментарій реалізації цього підходу у фінансовій діяльності банку. В дисертації доведено, що основний принцип портфельного підходу, який полягає в оцінюванні управлінських рішень за співвідношенням доходів і ризиків, реалізується на всіх етапах банківського аналізу: у процесі стратегічного управління, при оцінюванні окремих банківських портфелів та в оперативному аналізі фінансових потоків банку, проте його форми, методи і система аналітичних показників визначаються метою дослідження та специфікою об’єктів аналізу. За результатами структурування аналітичного процесу з-поміж ключових елементів виокремлено такі блоки (етапи): методика аналізу дохідності; методика оцінки ризиків; аналіз ефективності та обґрунтування управлінських рішень.

Особливу увагу в роботі приділено банківським ризикам, які є відносно новим об’єктом аналітичних досліджень, тому завдання полягає у формуванні адекватного інструментарію їх оцінювання. У дисертації запропоновано класифікацію банківських ризиків, згідно з якою виокремлено функціональні та фінансові ризики, а з-поміж останніх — групу цінових ризиків, котрі справляють найсуттєвіший вплив на фінансові результати діяльності банку. Для аналізу фінансових ризиків передовсім використовуються три групи показників: статистичні величини; непрямі показники ризикованості діяльності; аналітичні індикатори, призначені для оцінки конкретного виду ризику, проте для оцінювання ризиків вітчизняних банків найбільш уживаними та доступними залишаються саме непрямі показники ризикованості, а основу інформаційної бази аналізу становлять дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Оцінювання ризикованості діяльності банку є важливим елементом визначення дійсної вартості власного капіталу банку, збільшення якого в сучасній економічній теорії визнано головною метою діяльності суб’єктів ринку. У роботі розглядаються різні прийоми, які можуть застосовуватися для оцінки вартості капіталу банку: економічна модель, бухгалтерська модель, аналітичні моделі (зокрема модель оцінки дохідності фінансових активів — САРМ, модель арбітражного ціноутворення — АРТ, модель ціноутворення опціонів — ОРМ). При цьому відзначається, що в кожному з цих підходів в тій чи іншій формі втілюється ідея портфельного аналізу — оцінювання за співвідношенням доходів і ризиків. В аналітичних моделях цей принцип реалізовано в явній формі, в економічній — опосередковано (через відсоткову ставку), а рівень його реалізації в бухгалтерській моделі залежить від прийнятої методології обліку, зокрема від застосовуваних прийомів урахування економічних ризиків. За результатами вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду сформульовано висновок, що найбільш доступною, зрозумілою і популярною в діловому світі залишається саме бухгалтерська модель, суттєвою перевагою якої є всеохоплюючий, узагальнюючий характер. Якщо в бухгалтерській моделі враховано значну частину ризиків, пов’язаних з діяльністю банку, то це дає можливість на підставі даних фінансової звітності отримувати оцінки, досить близькі до ринкових. На розв’язання цього завдання спрямовано спеціальні методи та процедури бухгалтерського обліку, зокрема, такі як резервування, оцінка за ринковою вартістю, переоцінювання, а методологічну базу сформовано в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку і вона повсякчас удосконалюється.

У дисертації обґрунтовано, що в процесі стратегічного управління банком найприйнятнішим аналітичним інструментом реалізації портфельного підходу є методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (модель Дюпона), що уможливлює оцінювання ефективності діяльності банку в координатах "прибуток — ризик", дає змогу визначити оптимальну структуру джерел фінансування банку (співвідношення між власними і залученими коштами) та встановити цільовий рівень показників прибутковості діяльності банку. За вітчизняних умов цей аналітичний прийом залишається найдоступнішим для всіх суб’єктів аналізу, забезпечуючи порівнянність результативних показників діяльності як окремих банків, так і банківської системи загалом. У роботі формалізовано аналітичний процес декомпозиції за допомогою логічно-структурної моделі, розробленої з орієнтацією на загальновживані у вітчизняній практиці підходи до групування банківських доходів і витрат, та акцентовано увагу на можливостях застосування цього підходу в процесі прогнозного аналізу та планування фінансової діяльності банку.

Результати декомпозиційного аналізу, проведеного за даними системи комерційних банків, свідчать про загальне погіршання ефективності банківської діяльності, бо дохідність активів і прибутковість власного капіталу українських банків систематично знижується, тоді як ризик, оцінений за допомогою показника мультиплікатора капіталу (співвідношення активів та власного капіталу банку), навпаки, зростає (табл. 1). Погіршання показників прибутковості спричинялося насамперед нарощуванням капітальної бази та сукупних активів у банківській системі без адекватного приросту прибутків, оскільки забезпечити темпи приросту прибутків на рівні темпів приросту капіталу і активів вітчизняним банкам поки що не вдається. Негативну динаміку зумовили й певні диспропорції, що мали місце у вітчизняній банківській практиці в попередні роки (незначна величина власного капіталу та високі прибутки).

Таблиця 1

Декомпозиційний аналіз прибутковості комерційних банків України*

Показник | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | Відхилення від
попереднього року

2000 р. | 2001 р.

Маржа прибутку, % | 7,41– | 0,4 | 6,23– | 7,81 | 6,63

Дохідність активів, % | 29,31 | 23,86 | 19,48– | 5,45– | 4,38

Мультиплікатор капіталу, разів | 4,41 | 5,09 | 6,08 | 0,68 | 0,99

Прибутковість капіталу, % | 9,57– | 0,49 | 7,38– | 10,06 | 7,87

* Розраховано за: Вісник НБУ. — 2000. — № 3. — С. 23—24; 2001. — № 3. — С. 8—19; 2002. — № 3. — С. —20.

У дисертації визначено напрями вдосконалення методологічних засад аналізу банківських портфелів, який пропонується реалізовувати як певну систему, що включає такі етапи: аналіз доходів портфеля, оцінка сукупного портфельного ризику, визначення ефективності управління портфелями. Цей підхід взято за основу при розробці методичних засад та інструментарію аналізу основних банківських портфелів — кредитного та цінних паперів. На відміну від існуючих підходів, де дохідність кредитних операцій і кредитні ризики аналізуються окремо, у дисертації розроблено комплексну методику, яка дає можливість оцінити ефективність управління кредитним портфелем банку за співвідношенням доходів і ризиків. Оскільки аналіз дохідності кредитного портфеля банку є традиційним напрямом аналітичних досліджень і в сучасній науковій літературі його вивчено досить глибоко, то в дисертаційній роботі увагу акцентовано на формуванні інструментарію оцінювання кредитного ризику банку. В процесі дослідження теоретико-прикладних аспектів аналізу ризикованості обґрунтовано доцільність розгляду ризику окремої кредитної операції та ризику кредитного портфеля банку як різних об’єктів аналітичних досліджень, тому що вони різняться методами аналізу та управління (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація методів управління кредитним ризиком банку

Методичні засади аналізу ризику кредитного портфеля банку розроблено з урахуванням вимог Національного банку України до формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, з огляду на які визначено об’єкти, параметри та критерії оцінювання величини кредитного ризику. Для аналізу ефективності управління кредитним портфелем банку в дисертації запропоновано коефіцієнт, розрахований за співвідношенням доходів від кредитних операцій і розрахункової величини резерву під кредитні ризики в частині нестандартної заборгованості, який можна застосовувати як для перспективного, так і ретроспективного аналізу кредитної діяльності банку. Перспективний аналіз здійснюється на стадії формування кредитного портфеля і забезпечує порівняння ефективності різних варіантів розміщення ресурсів, а тому його можна використати для оптимізації співвідношення доходів та ризиків кредитних операцій банку. Ретроспективний аналіз спрямовано на порівняння фактичних результатів управління кредитним портфелем з очікуваними (плановими) значеннями або з аналогічними показниками діяльності інших банків з метою виявлення динаміки ефективності кредитного портфеля та її відповідності загальній стратегії управління банком. Поглиблений аналіз ефективності кредитної діяльності банку пропонується здійснювати за допомогою методики факторного аналізу.

У дисертації розглянуто особливості аналізу портфеля цінних паперів банку з урахуванням вимог чинного нормативно-правового поля та специфіки розвитку внутрішнього фондового ринку, а також визначено систему аналітичних показників дохідності, інвестиційного ризику та ефективності управління портфелем цінних паперів банку. Обґрунтовано доцільність використання в процесі аналізу ефективності банківського портфеля цінних паперів моделі оцінки дохідності фінансових активів (САРМ) як такої, що має предметну економічну інтерпретацію, дає змогу проаналізувати залежність між очікуваною дохідністю і ризиком фінансових інструментів, а за вітчизняних умов залишається й найдоступнішою. Здійснено апробацію традиційних показників ефективності інвестиційних портфелів — коефіцієнтів Шарпа і Трейнора — за даними внутрішнього фондового ринку, що дало можливість зробити висновок про доцільність їхнього використання українськими банками при прийнятті інвестиційних рішень.

У розділі 3 "Аналітичне забезпечення інтегрованого управління активами і пасивами банку" сформовано методологічні засади та розроблено інструментарій оперативного аналізу фінансових потоків банку з огляду на пріоритетність концепції інтегрованого управління.

За результатами теоретичного аналізу підходів до управління фінансами комерційного банку та процесу їхньої еволюції виокремлено три основні: через управління активами; через управління пасивами; через скоординоване управління активами і пасивами. Зроблений у роботі аналіз переваг і вад кожного із зазначених підходів дає підстави стверджувати, що сучасним умовам розвитку банківської справи найповніше відповідає інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку, зміст якого полягає в поєднанні всіх методів автономного управління фінансовими потоками в один скоординований процес, а перевагою є максимізація прибутку за прийнятного рівня ризику. Методологічні принципи інтегрованого підходу покладено в основу вдосконалення інструментарію оперативного аналізу фінансових потоків банку, в процесі якого розв’язується завдання оптимізації параметрів управління банківською ліквідністю, відсотковим та валютним ризиками банку. Інструментами інтегрованого управління активами і пасивами банку є сукупність методів структурного балансування, управління гепом, валютний метчинг, управління дюрацією, імунізація балансу, хеджування, страхування, управління спредом.

У дисертації формалізовано способи розв’язання дилеми "прибуток — ризик" та виокремлено дві основні стратегії управління фінансами банку, які реалізуються за допомогою системи аналітичних моделей (рис. 3).

Рис. 3. Стратегії та моделі управління активами і пасивами банку

Перша модель максимізує прибуток (P) за обмеження рівня ризику (R) через установлення максимально допустимого його значення (R?) і означає свідоме взяття банком ризику з метою одержання підвищеного прибутку за рахунок сприятливої ринкової кон’юнктури, а отже, характеризується спекулятивними тенденціями, тому головне завдання полягає в недопущенні переростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню банку. У другій моделі цільовою функцією є мінімізація ризику, а обмеженням вимога утримання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий (P?). Ця стратегія використовується в тому разі, коли величина отримуваного банком чистого прибутку влаштовує акціонерів, і найпершою метою є стабілізація фінансових результатів.

У роботі наголошується на можливостях ефективного розв’язання з позицій інтегрованого управління активами і пасивами банку багатьох важливих проблем, з-поміж яких однією з центральних є вдосконалення методичного апарату аналізу банківської ліквідності. Дослідження показали, що аналітичне забезпечення процесу управління ліквідністю банку включає весь арсенал методів аналізу потреби банку в ліквідних коштах та інструментарій аналітичної підтримки стратегій управління ліквідністю, проте за сучасних умов розвитку аналітичних засобів та програмного забезпечення перевага надається методу оцінки грошових потоків. У дисертації систематизовано прийоми аналізу ліквідності банку, кожен з яких розглянуто з погляду оптимізації співвідношення між прибутковістю та ризиком незбалансованої ліквідності, а також продемонстровано, що в процесі оперативного аналізу об’єктом моніторингу мають бути не лише фактичні, а й очікувані грошові потоки, а тому важливого значення набуває прогнозний аналіз зміни обсягів попиту та пропонування ліквідних коштів.

В дисертації розроблено комплексну методику геп-аналізу та запропоновано удосконалений підхід до прогнозного аналізу відсоткового ризику банку з урахуванням фактора часу. За результатами структуризації аналітичного процесу виокремлено такі етапи: аналіз власної позиції банку; аналіз та прогнозування динаміки ринкових ставок відсотка; прогнозний аналіз зміни процентних доходів банку у зв’язку зі змінами ставок; інваріантний аналіз стратегій управління відсотковим ризиком. Для аналізу відсоткового ризику банку призначено показники гепу і кумулятивного гепу, а для контролю за рівнем цього ризику — індекс та коефіцієнт відсоткового ризику. Зіставлення фактичних значень цих показників з установленими банком лімітами дає змогу своєчасно виявити надмірний ризик і за потреби реструктуризувати баланс з метою уникнення (чи зниження) можливих втрат через несприятливу динаміку відсоткових ставок на ринку. Для обчислення абсолютної величини зміни банківської маржі (P) унаслідок зміни відсоткових ставок на ринку запропоновано удосконалену формулу, що дає змогу врахувати фактор часу:

,

де KGAP(t) — показник кумулятивного гепу; rp r, — прогнозована та поточна ринкові ставки відсотка відповідно; t — тривалість інтервалу в днях; BS — база розрахунку в днях.

У дисертації досліджено концептуальні засади аналізу дюрації та імунізації банківського балансу, за результатами якого аналітичний процес пропонується розглядати як певну систему, що складається з таких етапів: визначення та аналіз дюрації окремого фінансового інструменту; аналіз дохідності та ризику фінансових інструментів за допомогою кривої дохідності; прогнозний аналіз цінової чутливості фінансових інструментів; розрахунок та аналіз дюрації банківського портфеля; методика імунізації банківського балансу. Для кожного із зазначених етапів аналізу сформовано систему аналітичних показників та інструментарій аналізу, а також визначено напрями удосконалення методики аналізу дюрації та імунізації з урахуванням специфіки банківської діяльності. Методика аналізу дюрації активів і зобов’язань банку є ефективним інструментом управління відсотковим ризиком, а модель імунізації банківського балансу забезпечує проведення інваріантного аналізу і описується формулою:

де DА — зважений за вартістю надходжень строк погашення (дюрація) активів банку; DL — дюрація зобов’язань; L — загальний обсяг зобов’язань; А — обсяг активів банку.

Щодо аналізу валютного ризику та валютної позиції комерційних банків, то в роботі запропоновано проводити його за допомогою моделі валютного метчингу, яка є інструментом багатоваріантного прогнозного аналізу і дає змогу банку передбачити вплив змін валютного курсу на фінансовий результат діяльності банку, заздалегідь провести коригувальні дії та обґрунтувати внутрішні ліміти валютного ризику. У зв’язку з цим зауважується, що хоч в Україні валютна діяльність комерційних банків регулюється централізовано Національним банком України за допомогою встановлення нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції, однак це лише частково обмежує рівень ризику, тому завдання аналізу та управління валютним ризиком повсякчас постають перед банками. Залежність між величиною прибутків (збитків) банку, одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції та змін валютних курсів на ринку, описується аналітичною моделлю валютного метчингу:

PV = VP ( sp – s ),

де PV — прибуток (збиток) банку, одержаний від переоцінювання валютних коштів у зв’язку зі зміною валютного курсу; VP — валютна позиція банку; sp, s — прогнозований та поточний валютний курс відповідно.

За наслідками аналізу впливу зміни валютного курсу на показники прибутковості банк ухвалює рішення про вибір однієї з альтернативних стратегій управління ризиком, утримуючи валютну позицію закритою (стратегія валютного метчингу) або відкритою (стратегія максимізації прибутку). На наступному етапі формується аналітичне забезпечення вибраних банком методів мінімізації валютного ризику, систематизація яких дала можливість виокремити дві групи методів, що охоплюють, з одного боку, управління валютною структурою балансу, а з другого — хеджування валютного ризику за допомогою похідних інструментів за іноземною валютою.

Сукупність розглянутих у