НАЦІОНАЛЬНий університет внутрішніх справ МВС України

Панова Людмила Вячеславівна

УДК 347. 457

Проблеми правового регулювання

ринку цінних паперів в Україні

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і

цивільний процес; сімейне право;

міжнародне приватне право

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2002

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Азімов Чінгісхан Нуфатович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права.

Офіційні опоненти:

Доктор юридичних наук, професор Кузнєцова Наталія Семенівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професора кафедри цивільного права .

Доктор юридичних наук, доцент, Підопригора Оксана Опанасіївна, Міжнародний Соломонів Університет, завідуюча кафедрою правознавства.

Провідна установа: Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, відділ цивільного і трудового права, м.Київ.

Захист відбудеться “24 ” травня 2002 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, пр.50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ МВС України за адресою: 61080, м. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “ 23 ” квітня 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кіріченко В.Є.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Ринок цінних паперів – це те нове, що з’явилося в економіці України у процесі формування ринкових відносин й виникнення ринку капіталу. Ринок цінних паперів (фондовий ринок) виконує функцію посередника, приймаючи цінні папери, які пропонуються на публічних торгах, і конвертуючи їх у кошти шляхом продажу. Ринок цінних паперів – це ефективно функціонуючий організм, що є еволюційним за своєю природою. Розвиток ринку цінних паперів є життєво необхідним для активного зростання національної економіки й покращання рівня життя громадян. Ефективно функціонуючий ринок спрямовує фінансові кошти до тих компаній, які здатні забеспечити їм найбільш продуктивне використання.

Фондові ринки є полем широкої діяльності не тільки для вітчизняних учасників, а й зарубіжних. Цьому сприяють лібералізація українського ринку, допуск нерезидентів на національні валютні та фінансові ринки, їх безпосередня участь в операціях поряд з резидентами, дерегулювання ринків, пов’язане зі скасуванням обмежень на проведення операцій для окремих учасників.

Одним із головних напрямків розвитку фондового ринку є розбудова інфраструктури ринку, що передбачає запровадження стандартів діяльності професійних учасників фондового ринку, створення ф’ючерсних підрозділів бірж з торгівлі деривативами, спрощення порядку створення акціонерних товариств, сприяння створенню та функціонуванню саморегулівних організацій. Втілення цих пріоритетних завдань у життя неможливе без здійснення фундаментальних наукових досліджень правових питань організації ринку цінних паперів.

Законодавство про цінні папери і фондовий ринок почало складатися в останні роки існування СРСР і до наступного часу знаходиться у стадії формування і прийнятий 18 липня 1991 р. Верховною Радою Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” став першим вітчизняним законодавчим актом, який юридично закріплював загальні положення регулювання відносин, що складаються на ринку цінних паперів. Він був спрямований на забезпечення умов для цивілізованого й ефективного функціонування ринку, попередження, обмеження і припинення недобросовісних дій, операцій і діяльності суб’єктів, які здійснюють свою діяльність на ринку цінних паперів. При створенні зазначенного Закону, а також інших нормативних актів, що регулюють фондовий ринок, український законодавець орієнтувався на моделі регулювання ринку цінних паперів, які існують у країнах з развиненою економікою. Однак при запозиченні законотворчого досвіду при формуванні вітчизняного законодавства не були враховані ті обставини, що норми, принципи та практика застосування іноземного законодавства, які регулюють ринок цінних паперів, не можуть у повному обсязі адекватно відобразити сучасний стан національної економіки. Світовий досвід у сфері правового регулювання ринку цінних паперів – це вже результат розвитку сталих, стабільних економік, і його повне перенесення на українську економічну ниву, яка ще тільки розвивається і є нестабільною, не є доцільним. Орієнтація на різноманітні моделі правового регулювання ринку цінних паперів призводить до неузгодженості нормативних актів, що видаються різними відомствами, уповноваженими здійснювати цей процес. На повну відсутність уніфікованого підходу до регулювання ринку цінних паперів більшість фахівців вказують, як на перешкоду на шляху розвитку фондового ринку і на дійове гальмо розвитку.

З урахуванням вищезазначених обставин можна констатувати, що проблеми, які стосуються формування, застосування й удосконалення вітчизняного законодавства про ринок цінних паперів, потребують комплексного наукового дослідження. Недостатня їх правова розробка перешкоджає ефективному регулюванню відносин між учасниками ринку цінних паперів в Україні.

Стан справ у цій сфері правового регулювання ускладнюється також тим, що у вітчизняній юридичній літературі практично вітсутні монографічні роботи, цілком присвячені дослідженню правових аспектів теорії та практики функціонування ринку цінних паперів в Україні і здійсненню господарської діяльності на ньому. Більшість робіт з цієї тематики присвячена виключно економічним аспектам функціонування цінних паперів. Цивільно-правові дослідження спрямовані, головним чином, на вивчення цінних паперів як об’єктів ринку. А ось досліджень самого фондового ринку, механізмів його функціонування та оптимізації засобів правового регулювання цих відносин явно не вистачає.

Таким чином, актуальність наукового дослідження правових проблем функціонування ринку цінних паперів і здійснення господарської діяльності у цій сфері зумовлена: проведенням поглиблених економічних і правових реформ в Україні; необхідністю осмислення і виявлення специфіки українського цивільного законодавства про фондовий ринкок і практики його застосування; недостатньою розробкою юридичних аспектів здійснення господарської діяльності на ринку цінних паперів та її регулювання; потребою теоретичного обгрунтування пропозицій по вдосконаленню законодавства щодо фондового ринку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота базується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і виконана в межах цільової комплексної програми “Основні проблеми здійснення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070869). .

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є комплексне вивчення і дослідження загальних правових проблем регламентації відносин між суб’єктами на ринку цінних паперів в Україні за допомогою цивільно-правового інструментарію, аналіз правових норм і практики їх застосування на ринку цінних паперів. Метою дослідження є також виявлення й узагальнення колізій у вітчизняному законодавстві, яке регулює відносини на ринку, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення законодавства про ринок цінних паперів України.

Для досягнення вказаної мети дослідження автор ставить наступні задачі:

- проаналізувати національне законодавство, а також спеціальну літературу для визначення критеріїв, за допомогою яких можна сформулювати дефініцію ринку цінних паперів;

- охарактеризувати склад елементів ринку цінних паперів та форми їх функціонування;

- дослідити склад і принципи формування чинного, цивільного законодавства про ринок цінних паперів, проблеми співвідношення необхідності й достатності актів, що стосуються його, а також порівняти українське й зарубіжне законодавство про фондовий ринок ;

- встановити правовий зміст термінів, що входять до понятійного апарату законодавства про ринок цінних паперів, співвідношення і роль його ключових категорій;

- вивчити й узагальнити систему правового регулювання біржової торгівлі й виявити сутність біржових угод та їх характерні риси, що дозволяють видокремити ці угоди в самостійну групу;

- дати аналіз окремих видів угод, які використовуються на ринку цінних паперів і визначити їх місце в системі цивільно-правових угод;

- розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері правового регулювання відносин, що складаються на ринку цінних паперів.

Об’єктом дисертаційного дослідження виступають правові аспекти функціонування та регламентації ринку цінних паперів, відносини між суб’єктами права, які визнаються у відповідності з чинним законодавством його учасниками, а також особливості механізму функціонування комплексу правових засобів, які використовуються у цій сфері правового регулювання.

Предметом дисертаційного дослідження є складний і внутрішньо суперечливий комплекс теоретичних та практичних проблем розглядуваних правовідносин, ступінь узгодженості нормативно-правових актів України, що становлять правову основу функціонування ринку цінних паперів.

Методологічна основа дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу проблем правового регулювання ринку цінних паперів. Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, методи, закони й категорії діалектики. Принципи, закони й категорії діалектики активно використовувалися в синтезі нових наукових уявлень, що знаходяться у взаємозв’язку з емпіричними й теоретичними уявленнями науки цивільного права. За допомогою діалектичного методу ринок цінних паперів розглядався за схемою “норма права – реалії на практиці – колізії – виявлення загальних рис – пропозиція нової правової моделі”. У дисертаційному дослідженні використано системний підхід, який дозволив дисертанту залучити категоріальний апарат теорії систем, зокрема, при характеристиці ринку цінних паперів. Широко застосовувався історично-правовий метод, особливо при зверненні до генезису одного з елементів фондового ринку – цінних паперів. Поєднання історичного й логічного методів сприяло повноті аналізу історичних закономірностей розвитку основних положень теорії цінних паперів, що стосуються співвідношення речевих та зобов’язальних прав, які складають їх зміст. Герменевтичний метод було використано для з’ясування змісту нормативно-правових актів, що регулюють ринок цінних паперів. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувалися нормативно-правові акти вітчизняні та іноземні, за допомогою яких здійснюється регулювання відносин між суб’єктами фондового ринку. На підставі методу прогнозування зроблено висновки щодо шляхів подальшого розвитку ринку цінних паперів в Україні. Широкого застосування в роботі зазнали категорії та способи формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо. У процесі дослідження застосовувалися також інші загальнонаукові методи традиційні для сучасної юриспруденції.

Теоретичну основу дисертації становлять наукові праці відомих цивілістів фахівців у галузі загальної теорії права, торгівельного, підприємницького і банківського права. Були використані роботи, зокрема, М.М. Агаркова, Ч.Н. Азімова,

С.С. Алєксєєва, Ю.Г. Басіна, В.А. Бєлова,

М.І. Брагінського, С.М. Братуся, Є.А. Васильева, В.М. Гордона, А.С. Довгерта, В.Є. Жеребкіна, С.Ф. Кечекьяна, О.А. Красавчікова, І.Ю. Красько, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, А.В. Майфата, Г.К. Матвєєва, Я.М.Міркіна, Д.В. Мурзіна, І.Р. Назарчука, Н.О. Нерсесова, В.В. Оскольського, Л.І. Петражицького, О.А. Підопригори, А.О. Пушкіна, Б.Б. Рубцова, М.М. Сібільова, К.І. Скловського,

І.В. Спасібо-Фатєєвой, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого,

Р.О. Халфіної, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича,

В.С. Щербіни, В.Л. Яроцького.

Автор у дослідженні опирався на праці зарубіжних юристів, таких як: М.Буйи, Є.Д. Долан, Д. Линдсей, Р. Тьюлз, Є. Бредлі, Т. Тьюлз, М.Бунге, М.Е. Гаши-Батлера та інші.

Нормативно-правову базу наукової роботи складають чинне законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною працею, першим у вітчизняній науці цивільного права науковим дослідженням правового регулювання суспільних відносин, що виникають на ринку цінних паперів. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку правових механізмів правового регулювання, що розглядаються в роботі.

Дисертантом обгрунтовується низка нових концептуальних у науковому плані й важливих для практики понять, положень і висновків, отриманих особисто:

- набуло подальшого розвитку дослідження основних напрямків функціонування та правової регламентації різноманітних ринків, зокрема ринку цінних паперів;

- на підставі повного й комплексного аналізу стало формування основних сутнісних характеристик ринку цінних паперів;

- запропоноване авторське визначення поняття ринку цінних паперів;

- ринок цінних паперів вперше пропонується розглядати як сегмент (органічну складову частину) цивільного обороту, для якої характерні певні особливості правового регулювання, що відрізняють його серед інших ринків;

- на підставі аналізу історичних аспектів додатково аргументовано необхідність збереження классичної теорії цінних паперів;

- з’ясовуються сутність і місце цінних паперів серед інших об’єктів цивільних прав;

- розглядається філологічний аспект словосполучення “цінні папери розміщенні у “бездокументарній” формі”, і вперше пропонується замінити наявний термін “бездокументарні цінні папери” на правильний з точки зору лінгвістики – “бездокументальні цінні папери” або “цінні папери на електронному носії”;

- виявляються юридичні умови, сукупність яких дозволить зробити висновок про віднесення того чи іншого цінного паперу до об’єктів ринку цінних паперів;

- уточнюється зміст таких понять, як “емітент”, “інвестор”, та “особа яка здійснює професійну діяльність на ринку цінних паперів”, а також виноситься пропозиція щодо визначення саморегулівних організацій, які здійснюють свою діяльність на фондовому ринку, як його самостійні учасники;

- узагальнюються умови, дотримання яких необхідно при укладенні угод на організованому й неорганізованному ринку.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть використовуватись при вдосконаленні чинного законодавства щодо організації діяльності на ринку цінних паперів, у науково-дослідницькій роботі, поглиблять знання про інститут цінних паперів та їх обіг за допомогою цивільно-правового інструментарію, сприятимуть розвитку цивілізованого фондового ринку.

Деякі положення дисертації передбачається застосувати у навчальному процесі при читанні лекцій, проведенні семінарських занять і відповідних спецкурсів із цивільного права та при підготовці юристів цивілістичної спеціалізації в рамках Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 р. № 344.

Матеріали наукової роботи можуть бути використанні також при підготовці підручників і навчальних посібників для студентів вищих юридичних навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на засіданні кафедри цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Свої наукові погляди на проблеми, визначені в дисертаційному дослідженні, автором викладено на науковій конференції молодих учених і аспірантів “Права людини в умовах реформування правової системи України (До 50-річчя Загальної декларації прав людини)” (м. Харків, 1998 р., тези опубліковані); на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (до 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод)” (м. Харків, 2000 р., тези опубліковані) та науково-практичній конференції “Європейська хартія місцевого самоврядування та стратегія сучасного регіонального розвитку” (м. Харків, 2000 р.), організованої науково-дослідним інститутом регіональної політики Харьківського національного університету ім. В.Н. Каразіна і Харківським регіональним відділенням Центру європейських і міжнародних досліджень.

Результати дослідження використовувалися автором у навчальному процесі при проведенні занять із цивільного права, зокрема за темами “Об’єкти цивільних прав”, “Правочини”, “Окремі види зобов’язань”.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відбиття в п’ятьох статтях, чотири з яких надруковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у двох опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Відповідно до цілей, завдань, об’єкта і предмета дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 180 сторінок. Перелік використаної літератури становить 257 джерел і займає 22 сторінки.

Основний зміст роботи.

У вступі містяться положення, що обгрунтовують актуальність обраної теми, характеризується стан її дослідженості, визначаються об’єкт, предмет, мета і задачі дослідження, його логіка, характеризується його методологічна основа, формулюються основні положення, які визначають наукову новизну дисертації, розкривається теоретичне і практичне значення роботи, висвітлюється стан апробації результатів дослідження, наявність публікацій за темою дисертації, вказуються її структура й обсяг.

Розділ перший “Ринок цінних паперів як система та його основні елементи” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1 “ Поняття ринку цінних паперів” присвячено дослідженню зазначенного у назві розділу поняття, вихідних теоретичних підходів різних науковців щодо його сутності, економічної та юридичної природи, а також основних ознак ринку цінних паперів.

Автор звертає увагу на те, що у спеціальній літературі і дотепер відсутнє чітке визначення поняття ринку цінних паперів і його закріплення у законодавстві, (див., Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 р.). У зв’язку з цим одним із головних питань, яке стоїть як перед законодавцем, так і перед ученими, є надання обгрунтованого й легалізованого визначення поняттю “ринок цінних паперів”.

Ринок цінних паперів, як і інші ринки, є системним утворенням, економічним складником суспільного життя. Цю основну рису ринку цінних паперів підкреслює також і “Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України” прийнята Постановою Кабінету Міністрів України 29 квітня 1994, №277. Автор поданої до захисту роботи здійснює дослідження норм права, які містять термін “ринок”, та виводить концептуальні засади, які є суттєвими для формулювання дефініції ринку цінних паперів.

Юридичну науку цікавить насамперед правова сфера оборотоздатності різноманітних товарів, яку можливо встановити шляхом:

- визначення товару, який відповідає певним вимогам та обертається на ринку;

- визначення суб’єктів, що забезпечують обіг даного товару;

- визначення меж території, на якій здійснюється оборот;

- запровадження правил за, якими відбувається оборот товарів.

Проаналізувавши ці критерії щодо ринку цінних паперів, дисертант дійшов таких висновків, що:

- товаром на ринку цінних паперів є цінні папери та фондові деривативи як їх похідні;

- суб’єктами, які впливають на обіг цінних паперів, є емітенти, інвестори, особи, які виконують професіональну діяльність на ринку цінних паперів, а також саморегулівні організації й органи, уповноважені від імені держави регульовати ринок цінних паперів;

- територіальні кордони ринку цінних паперів не встановлюються ;

- положення, які регламентують обіг цінних паперів, установлюються в законах та підзаконних нормативних актах, що приймаються органами, уповноваженими від імені держави й саморегулювальними організаціями професійних учасників фондового ринку. Ці правила повинні містити норми, які регулюють: порядок обігу цінних паперів, які є товаром на ринку цінних паперів; порядок визнання осіб суб’єктами ринку цінних паперів і визначення їх компетенції; порядок участі суб’єктов ринку цінних паперів у правочинах і здійснення ними діяльності; співвідношення державного регулювання та саморегулювання на ринку цінних паперів; відповідальність за вчинені правопорушення на ринку цінних паперів.

На думку дисертанта, є підстави вважати, що поняття “ринок цінних паперів” не може зводитися до поняття “обіг цінних паперів”. У роботі запропонований підхід, згідно з яким зазначені поняття співвідносяться як загальне з особливим. Автор не може погодитись з протиставленням цих понять як “економічної” і “юридичної” категорій, яке є розповсюдженим у літературі. Як відомо, під “обігом цінних паперів” законодавець розуміє укладення й виконання угод по цінних паперах, що не пов’язано з їх випуском. Автор дисертації зосереджує увагу на тому, що при випуску цінних паперів повинно бути розміщення цінних паперів, тобто передача їх першому держателю на підставі укладення відповідних цивільно-правових угод. Це призводить до того, що вже на етапі випуску цінних паперів, так само як і на етапі їх погашення, можна говорити про їх обіг. Таким чином, розміщення й погашення цінних паперів також належить включати до поняття “обіг цінних паперів”.

Наприкінці підрозділу наводиться висновок про те, що ринком цінних паперів є територіально визначена, урегульована за допомогою особливих правил сфера обігу специфічних товарів – цінних паперів у межах якої діють спеціальні суб’єкти, які впливають на їх розміщення, обіг і погашення, за допомогою продажу, посередництва, регулювання тощо.

У підрозділі 1.2. “Правовий статус фондової біржі” досліджується поняття “фондовий ринок” та його співвідношення з поняттям “ринок цінних паперів”. Це дослідження є необхідним, оскільки дані поняття часто ототожнюються. На підставі наведеної класіфікації ринків треба визначити фондовий ринок як різновид ринку цінних паперів.

Після цього досліджується спеціфична сфера діяльності фондової біржі, яка впливає на визначення обсягу її правоздатності. Це визначається законодавчо встановленими цілями створення і діяльності бірж, якими є організація і регулювання торгівлі, що здійснюється у формі прозорих, гласних, публічних торгів. Для визначення сфери важливе значення має і той факт, що біржам заборонено здійснення торгівельної чи будь-якої іншої діяльності, яка не має аналогічних із біржею цілей, а також здійснення біржових угод від свого імені й за свій рахунок. У цьому фондова біржа відмінна від тих юридичних осіб, які користуються повним набором прав і можуть укладати угоди, не заборонені законодавством.

Визнаючи фондову біржу організацією із правами юридичної особи, Закон “Про цінні папери та фондову біржу” містить указівку на її організаційно-правову форму – акціонерне товариство. Аналізуючи нове цивільне законодавство, автор роботи відносить біржу до юридичних осіб приватного права.

Такі юридичні особи, як товариства, поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. У національному законодавстві такий розподіл всіх юридичних осіб на дві групи є новим, який не був характерним для вітчизняного законодавства, а також він вітсутній у зарубіжному законодавстві. Пов’язано такий поділ із правоздатністю юридичної особи. А це дозволяє чітко визначити, які форми юридичних осіб можуть мати загальну правоздатність, а які спеціальну.

Функції, що виконує фондова біржа зумовлюють її структурну побудову. У питаннях внутрішньої організації остання самостійна і за своїм розсудом окреслює коло необхідних для ефективної діяльності підрозділів, відділів, відділень, комісій. Порядок їх формування й умови діяльності встановлюються у внутрішніх біржових документах – положеннях про конкретні підрозділи. Слід підкреслити, що створення деяких структур, які діють у найбільш значимих напрямках, у силу вимог закону, є обов’язковим.

Другий розділ “ Елементи ринку цінних паперів” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Цінні папери як об’єкт цивільного обороту і товар, який реалізується на ринку цінних паперів” дисертант здійснює дослідження одного з елементів фондового ринку – цінних паперів, розглядаючи їх з точки зору товару, який обертається на ринку. Доводиться, що цінні папери, як і інші товари, повинні мати спеціфичні властивості, а саме споживну вартість (можливість задовольняти потреби) і вартість (можливість еквівалентно обмінюватися на інші товари). Виходячи з цього, автор виводить критерії, згідно з якими цінні папери вважаються об’єктами такого спеціфичного ринку, як ринок цінних паперів.

У роботі з юридичної точки зору виділяються такі ознаки цінних паперів, як об’єкту ринку цінних паперів, як:

- по-перше, вільна оборотоздатність – таке становище речей, коли перехід цінного паперу від першого контрагенту до іншого не залежить від волі осіб, які не є суб’єктами відповідного правочину. Воля осіб, які не є суб’єктами угоди з цінними паперами, може бути двох видів – воля конкретної особи, яка має можливість вплинути на умови угоди і воля законодавця, який обмежує здійснення угод за цінними паперами певного виду. Таким чином, дисертантом робиться висновок, що акції закритих акціонерних товариств не є об’єктами ринку цінних паперів, оскільки для здійснення угод з акціями закритих акціонерних товариств необхідно виконувати волю держави з приводу права переважної купівлі, тобто у них є обмежена, а не вільна оборотоздатність.

- по-друге, потенційна матеріальна заінтересованість необмеженого кола інвесторів у придбанні цінних паперів. Ця зацікавленність полягає у можливості отримання дивідендів, відсотків, у зростанні курсової різниці вартості цінного паперу. Характерною рисою ринку цінних паперів є те, що він являє собою частину фінансового ринку, метою якого є перерозподіл грошових коштів. Отже, об’єктами ринку цінних паперів будуть вважатися тількі ті цінні папери, які дозволять їх власникам отримувати грошову вигоду від володіння цінними паперами. На підставі цього робиться висновок, що до об’єктів ринку цінних паперів не можна віднести товаророзпорядчі цінні папери й чеки, набуття прав на які не має ціллю отримання грошового зиску, який випливає із обігоздатності та інших властивостей цінного паперу.

Сукупність двох перелічених ознак цінного паперу як об’єкта фондового ринку визначають товарну функцію цінного паперу, тобто функцію, яка визначає здатність останньго бути товаром на ринку цінних паперів. Цінні папери можуть наділятися товарною функцією з моменту їх випуску в обіг. Але на ринку цінних паперів можуть обертатися і представляти інтерес для інвестування в них грошових коштів ті цінні папери, які спочатку не планувалися як об’єкти інвестицій. Наприклад, векселі, одержані як оплата за товар, можуть виставлятися на біржові чи інші аукціонні торги, а також можуть бути запропоновані широкій публіці іншим шляхом і користуватися великим попитом у випадках, коли за умови їх обігу, випуску чи торгів інвестор може отримати для себе потенційну матеріальну вигоду.

У залежності від моменту появи у цінного паперу товарної функції, вони можуть бути класифіковані на ті цінні папери, у яких товарна функція з’являється з моменту випуску, і ті у яких товарна функція з’являється лише у процессі обігу. При цьому підкреслюється певна нестабільність існування цінних паперів, у яких поява товарної функції не пов’язана з моментом їх випуску. Дисертант вказує на те, що існують складнощі з визначенням появи у цінних паперів товарної функції і вважає, що це оціночне поняття. Однак останнє необхідно для застосування до цінних паперів уніфікованного регулювання. Дисертант переконує, що головним регулятором повинно бути розкриття інформації.

У підрозділі 2.2 “Суб’єкти фондового ринку” зазначається, що під суб’єктом ринку цінних паперів є особа (фізична або юридична), здатна в силу закону мати і здійснювати беспосередньо чи через представників права та юридичні обов’язки, тобто має цивільну правосуб’єктність. У понятті суб’єкт ринку цінних паперів зливаються дві загальні характеристики, а саме, можливість брати участь і реальна участь у різноманітних правовідносинах, що виникають на ринку цінних паперів. Поняття “суб’єкт” є більш широким, ніж поняття “учасник”, оскількі інтерес представляють не всі потенційні можливості осіб, а лише їх особливі властивості та якості, які передбачають можливість участі на ринку цінних паперів. Законодавець також використовує термін “учасник ринку цінних паперів” і визначає, що ним є емітенти цінних паперів, інвестори й особи, які здійснюють професійну діяльність на цьому ринку. На первинному ринку продавцем може виступати особа, яка випускає цінні папери, тобто емітент, покупцем їх є споживач – інвестор. На вторинному ринку інвестори можуть продавати цінні папери один одному. Як і на інших ринках, між виробником і споживачем є посередник, який може бути як продавцем, так і покупцем. Ці правові можливості суб’єктів ринку цінних паперів аналізуються дисертантом. На підставі цього аналізу робиться висновок, що суб’єкти є активними (функціональними), учасниками ринку цінних паперів. Автор вважає, що, окрім зазначених учасників, під поняття “учасник” повинні підпадати також саморегулівні організації, а також держава , яка здійснює свої повноваження на фондовому ринку через уповноважені органи.

На думку дисертанта, під саморегулівною організацією слід розуміти товариство не тількі професійних учасників ринку цінних паперів, як на цьому наполягає законодавець, а й інших суб’єктів фондового ринку. Такі товариства і створюються de facto поза межами закону, в організаційно-правових формах, передбачених для непідприємницьких товариств чи установ. Наводиться досвід зарубіжних країн, де значного поширення одержали товариства захисту прав інвесторів, які кооперуються з товариствами захисту прав споживачів і стають реальною силою по здійсненню громадського контроля за діяльністю емітентів, осіб, які здійснюють профессійну участь на ринку цінних паперів, а також державних органів.

Держава, як уже зазначалося, теж є тим специфічним учасником ринку цінних паперів, який має як компетенцію емітента, інвестора, а у деяких випадках - професійного учасника фондового ринку, так і компетенцію нормативного регулювання та здійснення контролю і нагляду за ринком цінних паперів.

Розділ третій “Цивільно-правові угоди з цінними паперами” складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Загальні умови укладення угод з цінними паперами на ринку цінних паперів” констатується, що сьогодні підставами виникнення зобов’язань є договори, а також інші дії фізичних та юридичних осіб. Для визнання договору укладеним необхідна згода по всім суттєвим умовам та оформлення цієї згоди відповідно вимогам встановленим законом. Виходячи із цього положення, автором розглядаються особливості окремих договорів, які дуже часто застосовуються при здійсненні угод по цінних паперах. Це договір купівлі–продажу, договір міни, договір доручення, договір комісії.

Проаналізувавши загальні норми цивільного права, автор дійшов висновку, що до суттєвих умов договору купівлі-продажу цінних паперів можна віднести наступне: предмет договору (ідентифікація цінного паперу – емітент, вид цінного паперу, параметри емісії, кількість цінних паперів); ціна цінного паперу й сума договору; умови, строки розрахунків і передачі цінних паперів. Також повинні бути регламентовані всі інші умови, які регулюють особистий характер кожної конкретної угоди.

Питома вага договорів міни у цивільному обороті достатньо значна. Зазначається, що по договорах міни застосовується правила купівлі-продажу. На підставі аналізу положень Цивільного кодексу автор робить висновок, що суттєвими умовами договору міни є ті, що визнаються суттєвими для договору купівлі-продажу.

В умовах фондового ринку істотно розширилося застосування договорів доручення і договорів комісії , оскільки останні є досить оптимальною правовою формою надання послуг на цьому ринку. Зауважується, що у цілому ж Цивільний кодекс достатньо детально регламентує відносини між повіреним і довірителем, між комітентом і комісіонером. Автор пропонує віднести до суттєвих умов договора доручення на ринку цінних паперів: предмет договору (характер доручення); умови виконання доручення (ціна продажу або купівлі і тощо); строки виконання доручення з розбивкою на етапи і з послідовним фіксуванням виконання кожного з них.

У підрозділі 3.2 “Поняття та загальні ознаки біржової угоди” доводиться, що, біржові угоди за своєю суттю є цивільно-правовими, містять узгоджену волю двох сторін, тобто визнаються двосторонніми, або взаємними (договорами). Крім того, ці угоди мають оплатний характер, оскількі взаємна передача прав та обов’язків щодо цінних паперів передбачає, що обов’язок однієї сторони здійснити дію (передати цінні папери) для другої сторони відповідає зустрічному обов’язку останьої по сплаті матеріальних благ (сплатити за цінні папери ціну). Отже біржові угоди насамперед повинні відповідати загальним вимогам, що стосуються всіх цивільно-правових угод, а саме: бути правомірними юридичними діями; здійснюватись особами які мають достатній обсяг дієздатності; переслідувати цілі встановлення цивільних прав та обов’язків; втілювати едність волі й волевиявлення суб’єктів. Однак біржові угоди мають і специфічні риси, крім загальноцивільних до них приєднуються і спеціальні вимоги. Дисертант вважає, що особливості біржових угод дозволяють вести мову про них як про різновид цивільно-правових, які мають товарно-грошовий характер.

Для того щоб забеспечити одноманітний підхід до питання про застосування до біржових угод загальних положень цивільного права, а також норм, що регулюють окремі види забов’язань, перш за все купівлю-продаж, автор пропонує включити до Цивільного кодексу норму, яка містила б поняття “біржова угода”, вказувала на цивілістичний характер останнього і яка б відображала особисті її ознаки. При цьому доводиться, що для виділення біржових угод у самостійну групу цивільно-правових угод, необхідно і достатньо наявності в понятті біржової угоди таких критеріїв як: суб’єктний склад, категорія товара, місце й порядок укладення угоди і її регістрація. Далі у роботі розглядаються окремі види біржових угод: форвардні, ф’ючерсні й опціонні.

Висновки. У дисертації здійснені теоретичні узагальнення і наведено нові вирішення наукової задачі, що полягають у комплексному дослідженні сутності ринку цінних паперів та його елементів, визначаються проблеми, вирішення яких може сприяти підвищенню ефективності функціонування цього ринку. Серед висновків найбільше значення мають такі:

- ринок цінних паперів – територіально визначена, урегульована за допомогою особливих правил сфера обігу специфічних товарів – цінних паперів, у межах якої діють спеціальні суб’єкти, які впливають за допомогою продажу, посередництва, регулювання тощо на їх розміщення, обіг і погашення;

- під оборотом цінних паперів слід розуміти - розміщення, безпосередньо їх обіг, а також погашення цінних паперів;

- цінні папери є самостійним різновидом об’єктів цивільних прав, які не можуть вважатися речами, хоча на них у деяких аспектах і поширюється встановлений для останніх правовий режим;

- словосполучення “бездокументарні цінні папери” доцільно змінити на правильне – з точки зору лінгвістики – “бездокументальні цінні папери” або “цінні папери на електронному носії”;

- товарна функція – це функція, яка визначає можливості функціонування цінних паперів на ринку як товару. До характеристик вказаної функції слід віднести: вільний обіг і потенційний матеріальний інтерес необмеженого числа інвесторів у придбанні цінного паперу;

- визначення емітента відповідно до ознаки виконуваного зобов’язання по цінних паперах розширює коло осіб, які вважаються емітентами;

- інвестор – це фізична або юридична особа, а також держава в особі уповноваженних органів, які вкладають грошові кошти та інші активи, які мають на праві власності або іншому речевому праві в цінні папери з метою одержання позитивного економічного результату і володіння цінними паперами (збільшення капіталу, збереження грошових коштів від інфляції тощо).

- під саморегулівною організацією слід розуміти об’єднання не тільки професійних учасників ринку цінних паперів, а й інших суб’єктів фондового ринку;

- угода, яка відповідає загальним умовам цивільного права, але не зареєстрована біржею, породжує правовий наслідок, на який вона спрямована, однак біржовою не вважається.

За темою дисертації опубліковані такі роботи:

1. Панова Л.В. Бездокументарные ценные бумаги как объект права // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998 . - №11. - С.19-21.

2. Панова Л.В. Цінні папери: правова природа та классіфікація //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 8.- С.47-49.

3. Панова Л.В. Захист інформації як елемент правового регулювання обігу цінних паперів: практика зарубіжного законодавства //Право України. – 2000. - №12, - С.113-116.

4. Панова Л.В. Ценные бумаги как товар, реализуемый на рынке ценных бумаг // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип.52. – С.175-181.

5. Панова Л.В. Облигации внутреннего государственного займа как источник покрытия дефицита бюджета и инвестирования в экономику Украины // Зб. наук. пр. з фін. права/ Відп. ред. Л.К. Воронова. – Харків: Акад. прав. наук; Нац. юрид. акад. України, 1999. – С.156-161.

6. Панова Л. В. Всеобщая декларация прав человека и проблемы защиты оборота ценных бумаг законодательством Украины // Права людини в умовах реформування правової ситеми України (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. і наук. повідомлень наук. конф. молод. учених та аспірантів / За ред. проф. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – С.62-64.

7. Панова Л.В. Юридичні форми захисту інтересів інвесторів у зарубіжному законодавстві //Актуал. пробл. формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. і наук. повід. Всеукр. наук.-практ. конф. молод. учених / За ред. проф. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С.41-43.

Анотації

Панова Л.В. Проблеми правового регулювання ринку цінних паперів в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2002р.

Дисертація присвячена дослідженню юридичної природи, а також теоретичних і практичних аспектів питань які виникають при здійсненні господарської діяльності на ринку цінних паперів. В роботі на підставі аналізу законодавства України та інших країн, а також із застосуванням загальної теорії права і теорії цінних паперів досліджуються і пропонуються поняття ринку цінних паперів, його елементів (об’єкта і суб’єкта), а також правове регулювання обороту цінних паперів за допомогою цивільно-правового інструментарію. У дисертації на підставі історичного аналізу обгрунтовуеться перевага класичної теорії цінних паперів в сучасному цивільному праві. Детально обкреслен правовий статус учасників на ринку цінних паперів: емітентів, інвесторів, осіб, які здійснюють професіональну діяльність, а також саморегулівних організацій і держави. На теоретичному рівні розкривається правова природа угод з цінними паперами, в тому числі і на біржі. Аргументується правове значення реєстрації розглядаемих угод, як умови для визнання угоди біржовою.

Ключові слова: ринок цінних паперів, фондова біржа, цінний папер, учасники ринку цінних паперів, обіг цінних паперів.

Панова Л.В. Проблемы правового регулирования рынка ценных бумаг в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков, 2002г.

Диссертация посвящена исследованию юридической природы, а также теоретических и практических аспектов вопросов возникающих при осуществлении хозяйственной деятельности на рынке ценных бумаг. В работе на основании анализа законодательства Украины и других стран, а также с применением общей теории права и теории ценных бумаг исследуются и предлагаются понятия рынка ценных