дніпропетровський НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Пономарьова Людмила Володимирівна

УДК 801.561.7

СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ТИПИ ВЛАСНЕ

ПРИСЛІВНИХ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

Спеціальність: 10.02.01 – українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Донецького національного університету, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України Загнітко Анатолій Панасович, Донецький національний університет, професор, завідувач кафедри української мови

Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор Поповський Анатолій Михайлович, професор кафедри української мови Дніпропетровського національного університету

– кандидат філологічних наук, доцент Арешенков Юрій Олександрович, доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету

Провідна установа: Прикарпатський університет ім. В.Стефаника Міністерства освіти і науки України, кафедра української мови, м. Івано-Франківськ,

Захист відбудеться “12“ _квітня_ 2002 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13, корп. 1, філологічний факультет, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13,)

Автореферат розісланий “12“ березня 2002 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ковальчук М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У мовленнєвій практиці з-поміж наявних складних речень (зокрема складнопідрядних) конструкції з власне прислівними підрядними предикативними частинами вирізняються особливою частотністю та семантико-синтаксичною, формально-граматичною і комунікативною організацією. Однак належного аналізу своєрідності семантики цього типу поліпредикативних синтаксичних одиниць, специфіки їх структури на сьогодні в українській лінгвістичній науці немає. Існують суттєві розбіжності і у класифікації, кваліфікації і тлумаченні складнопідрядних власне прислівних речень загалом, що зумовлено неусталеними класиологічними концепціями (пор. погляди В.В.Бабайцевої, В.А.Бєлошапкової, Л.А.Булаховського, І.Р.Вихованця, Н.В.Гуйванюк, Л.Ю.Максимова, О.С.Мельничука, Д.М.Овсянико-Куликовського, І.І.Слинька, П.Ф.Фортунатова, О.К.Федорова, І.Г.Чередниченка та ін.). Спостерігаються істотні розходження і в термінологічному окресленні різновидів складнопідрядних речень власне прислівного типу, їхньому дефінітивному означенні (див. праці І.Р.Вихованця, В.А.Бєлошапкової, Л.Ю.Максимова та ін.). Своєрідність оформлення, функціонального навантаження та специфіка семантики, формально-граматичної будови сприяють кваліфікації складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами як окремого функціонально-семантичного типу поліпредикативних структур. Відсутність монографічного опису складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами визначає актуальність дисертаційного дослідження.

Актуальність теми дослідження зумовлена також необхідністю вивчення та опису усіх можливих семантичних типів складнопідрядних речень з прислівними підрядними предикативними частинами. Своєчасність семантичного аналізу конструкцій із прислівними підрядними частинами визначається відсутністю їхнього послідовного і детального опису й розбіжностями у термінології та у визначенні їхнього статусу в системі складнопідрядних речень сучасної української мови, простеженні особливостей співвідношення/неспіввідношення з однотипними/різнотипними структурами, встановлення закономірностей одно-/міжярусних перетворень, напрямів і шляхів їхньої модифікації, потенційних можливостей формальної і семантико-синтаксичної варіативності.

Об’єктом аналізу є складні синтаксичні утворення, підрядні предикативні компоненти яких передбачаються семантико-синтаксичною валентністю та частиномовною приналежністю опорного слова головної частини - субстантива, дієслівного предиката (або їхніх аналогів) і компаратива.

Зв’язок з науковими програмами. Напрямок дисертації пов’язаний з комплексними науковими темами кафедри української мови Донецького національного університету: “Динамічні процеси в граматичному ладі української мови” (Г 96/12), “Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні параметри” (Г 00/12) і затверджений фаховою координаційною радою Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України.

Мета роботи полягає в обґрунтуванні статусу складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами в синтаксичному ладі української мови та встановленні їхніх ядерних/напівпериферійних/периферійних формально-граматичних і семантичних типів.

Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:

1) з’ясувати особливості структурного моделювання складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами, визначити специфіку в них прислівного підрядного реченнєвотвірного зв’язку, встановити формально-граматичні особливості останніх;

2) простежити семантико-граматичні типи власне прислівних підрядних частин через: а) визначення семантико-синтаксичних відношень у структурі складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами; б) встановлення типології форм реченнєвотвірного підрядного синтаксичного зв’язку у складнопідрядних реченнях з власне прислівними підрядними елементами; в) вирізнення граматичних типів власне прислівних підрядних частин та виявлення специфіки сполучування тотожних/нетотожних за будовою предикативних частин; г) з’ясування семантичних типів власне прислівних підрядних частин, їхнє співвідношення у загальній системі складнопідрядних речень з прислівними/неприслівними підрядними частинами;

3) розкрити статус складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами у системі синтаксичної деривації загалом, розглянувши співвідношення власне прислівних підрядних із займенниково-кореляційними (займенниково-співівдносними) та детермінантними (власне детермінантними і детермінантно-кореляційними підрядними частинами) та проаналізувавши напрями і різновиди дериваційних перетворень власне прислівних підрядних частин у структурно тотожні/структурно нетотожні синтаксичні одиниці з послідовним визначенням ядра/напівпериферії/периферії таких вихідних і похідних утворень.

Вперше визначаються й аналізуються семантичні типи складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами. При аналізі досліджуваних структур реалізується структурно-семантичний підхід, який передбачає вивчення формально-синтаксичної, семантико-синтаксичної та власне семантичної організації речення як багатоаспектної синтаксичної одиниці.

Предметом безпосереднього аналізу виступають підрядні власне прислівні частини, їх контактування з опорними словами – субстантивами, вербативами, предикативами, компаративами.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у встановленні специфіки пропозиційної структури нерозчленованих власне прислівних складнопідрядних речень, з’ясуванні визначальних чинників їхньої смислової та структурної організації і встановленні їхнього статусу в системі складнопідрядних речень української мови, вперше здійснюється послідовна диференціація семантичних і формально-граматичних різновидів складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами, встановлюються напрями одно-/міжярусних трансформацій і модифікацій таких утворень.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані при читанні вузівського курсу “Сучасної української літературної мови” (розділ “Синтаксис”), опрацюванні нових спецкурсів та спецсемінарів для вищої школи з актуальних проблем синтаксису, його суперечливих питань, пов’язаних з теорією складнопідрядного речення, його стильового маркування, написанні підручників та навчальних посібників з синтаксису української мови, створенні теоретичної і функціональної граматик української мови. Дослідженням можна скористатися при написанні дипломних, магістерських та курсових робіт.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у встановленні статусу складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами у системі синтаксичних одиниць сучасної української мови, з’ясуванні семантичних типів складнопідрядних речень з присубстантивними, прикомпаративними та об’єктними підрядними частинами, систематизації засобів зв’язку між предикативними частинами, що виражаються асемантичними сполучниками та сполучними словами, визначенні стосунку власне прислівних підрядних частин до системи синтаксичної деривації, встановленні закономірностей їхньої одноярусної та міжярусної трансформації, виявленні специфіки дифузії та синкретизму семантики складнопідрядних речень з підрядними частинами власне прислівного типу .

Особистий внесок здобувача полягає в окресленні семантики опорних слів головної частини та встановленні семантико-граматичних типів складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами, закономірностей внутрішньо- та міжреченнєвого перетворення, виявленні специфіки пропозиційної структури вихідних і похідних синтаксичних одиниць.

Матеріалом для дослідження стали складнопідрядні речення з власне прислівними підрядними частинами, вилучені методом суцільної вибірки з прозових та поетичних творів української художньої літератури, наукових та публіцистичних текстів ХІХ – ХХ ст. (близько 10000 одиниць).

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Творчість В. Стуса у загальноєвропейському контексті” (Донецьк, 2001), засіданнях Всеукраїнського граматичного семінару (Донецьк 2000, 2001), підсумкових наукових конференціях Донецького національного університету (Донецьк 1999, 2000, 2001), Приазовського державного технічного університету (Маріуполь 1999, 2000, 2001). Окремі розділи та вся дисертація загалом обговорювались на засіданнях кафедри української мови .Донецького національного університету (Донецьк 2000, 2001).

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної і цитованої літератури, списку джерел та додатку. Загальний обсяг роботи – 203 сторінки. Список використаної літератури становить 151 найменування. В дисертаційній роботі використано 12 діаграм та 2таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі визначено об’єкт і предмет дослідження, обґрунтовується актуальність теми дисертації, сформульовані мета і завдання, визначаються методи дослідження, його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, коментується ступінь апробації основних положень дисертації.

Перший розділ – „Статус складнопідрядних речень з підрядними власне прислівного типу в синтаксичній системі” – присвячений аналізу стану вивчення складнопідрядних речень власне прислівного типу у вітчизняному мовознавстві, розгляду еволюції поглядів лінгвістів на особливості власне прислівних складнопідрядних речень, їхнього статус у синтаксичній системі української мови.

Перший розділ складається з чотирьох підрозділів, в яких викладається інтерпретація складнопідрядних власне прислівних речень у сучасному мовознавстві та простежується динаміка поглядів на особливості їх співвідношення зі 1) структурою судження (М.Осадца, І.М.Вагилевич, Є.К.Тимченко, М.Ф.Сулима, О.С.Мельничук та ін.), 2) будовою словосполучення (М.М.Петерсон, Ю.В.Шевельов (Шерех), Д.М.Кудрявський, О.М.Пєшковський та ін.), виявляється адекватність/неадекватність синтаксичного підрядного прислівного зв’язку між елементами словосполучення і складнопідрядного речення (М.М.Петерсон). Аналізується стан вивчення складнопідрядних власне прислівних речень у сучасній українській лінгвістичній науці (І.Р.Вихованець, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянська, І.І.Слинько, І.Г.Чередниченко та ін.), з’ясовуються теоретичні передумови дослідження складнопідрядних власне прислівних речень (О.О.Шахматов, М.С.Поспєлов, Є.В.Кротевич), окреслюється нетотожність логіко-граматичного і формально-граматичного підходів до класифікації складнопідрядних власне прислівних речень (пор. погляди Л.А.Булаховського, О.С.Мельничука, О.Н.Савченка та ін.).

У цьому розділі характеризуються поняття і терміни, за допомогою яких ведеться аналіз, викладаються основні вихідні положення дослідження, до яких слід віднести кваліфікацію і дефініцію підрядного прислівного реченнєвотвірного зв’язку як структурувально-організувального чинника, основним засобом реалізації якого постають сполучувальні засоби. У підрядних сполучників вирізняються абстрактні ступені граматичного значення, де на першому ступені відображається здатність виражати відношення залежності між мовними одиницями, а другий ступінь – властивість вираження конкретизованих значень – суб’єктних, предикативних, об’єктних, атрибутивних тощо. До сполучувальних засобів прилягають інтонація, лексичне наповнення предикативних частин, співвідношення модально-темпоральних форм дієслів-присудків предикативних частин, наявність спеціалізованих компонентів як сигналізаторів регулярного/нерегулярного вияву залежної частини. У розділі констатується співвідношення/неспіввідношення формально-граматичного, логіко-граматичного і структурно-семантичного (семантико-структурного) підходів до розгляду складнопідрядних власне прислівних речень, оскільки в кожному випадку за основу береться цілісність вираженого складнопідрядним реченням змісту, який не дорівнює простій арифметичній сумі його складників та наявність спеціальних засобів позначення підрядності (спільні ознаки), водночас при логіко-граматичному підході за основу береться ототожнення структур складного і простого речення (що суперечить самому поняттю складного речення), а при формально-граматичному – враховується особливість сполучувального елемента як основна диференційна ознака різновидів складнопідрядних речень. Структурно-семантичний підхід найпослідовніше враховує комплекс ознак, на яких ґрунтується розрізнення типів складнопідрядних речень. До таких класифікаційних вимірів зараховуються: 1) особливості залежності підрядної частини від головної (залежність від слова (словосполучення) чи від усього змісту головної); 2) смислові відношення між головною і залежною частинами, які разом витворюють цілісний зміст; 3) різновид синтаксичного реченнєвотвірного синтаксичного зв’язку. Все це дозволяє побудувати рангову класифікацію складнопідрядних речень, в якій вершинну позицію займає протиставлення складнопідрядних речень за ознакою розчленованості/нерозчленованості, подальша диференціація здійснюється в межах кожного з визначених класів. Послідовність забезпечується чітким окресленням типології форм підрядного реченнєвотвірного синтаксичного зв’язку, оскільки встановлення диференційних ознак прислівного і детермінантного реченнєвотвірних синтаксичних зв’язків дозволяє в межах кожного з них розмежувати вияв кореляційного/некореляційного типу, пор. власне прислівний і прислівно-кореляційний, з одного боку, і власне детермінантний та детермінантно-кореляційний, з другого боку. Отже, власне прислівні складнопідрядні речення ґрунтуються на власне прислівному підрядному синтаксичному зв’язку, основною диференційною ознакою якого постає приєднання залежної частини до головної на підставі частиномовної семантики опорного слова, його активних валентно-прогнозувальних властивостей. Останні диференціюються на підставі наявності в семантиці опорного компонента гнізда відповідного значення, що прогнозує регулярний вияв залежного компонента. Такий компонент постає в ряді випадків у сильнокерованій постдієслівній синтаксичній позиції, що передбачає обов’язковість і регулярність варіативної/неваріативної реалізації. Врахування усіх цих параметрів уможливлює послідовне виділення трьох основних формально-граматичних типів складнопідрядних власне прислівних конструкцій, що постають регулярними і відтворюваними на віртуально-системному рівні: 1) складнопідрядних присубстантивних власне прислівних речень; 2) складнопідрядних об’єктних власне прислівних речень; 3) складнопідрядних прикомпаративних власне прислівних речень. У кожному з типів вирізняються семантичні класи власне прислівних складнопідрядних речень, специфіка яких детермінується валентністю опорного слова та його частиномовною приналежністю.

Розрізнення класів і підтипів власне прислівних складнопідрядних речень відбувається за особливостями семантики опорного слова головної частини: субстантива (непредикатного, девербатива тощо), компаратива, дієслівного предиката, предикатива (слова категорії стану) та ін.

До диференційних ознак складнопідрядного власне прислівного речення належать: форма синтаксичного зв’язку між частинами, засоби прислівного реченнєвотвірного зв’язку, тип опорного слова у головній частині, специфіка його семантико-синтаксичної шаленості та частиномовна належність. Комплекс цих диференційних ознак та їх регулярний вияв дозволяє кваліфікувати складнопідрядні власне прислівні речення як окремий тип складнопідрядних речень, яким властивий відповідний інвентар структурних схем та список їхніх регулярних/нерегулярних реалізацій.

Розгляд формальних показників підрядного прислівного реченнєвотвірного синтаксичного зв’язку у складнопідрядних власне прислівних реченнях засвідчує, що регулярними виступають асемантичні сполучники і сполучні слова, розрізнення яких відбувається за їх роллю та функціональним навантаженням у реченні. Найпоширенішими серед сполучників є слово що (47%), а з-поміж сполучних слів – омонімічний йому займенник що (32.6%) (відсотки встановлювались на підставі суцільного обстеження текстів певного стилю, де за абсолютний показник бралося 100 власне прислівних складнопідрядних речень).

Аналіз близько 10000 складнопідрядних власне прислівних речень засвідчив, що кількість з’ясувально-об’єктних підрядних конструкцій переважає над числом власне прислівних присубстантивних підрядних конструкцій. У науковому та публіцистичному стилі цей кількісний розрив вищий за десять відсотків (у науковому стилі об’єктні власне прислівні складнопідрядні речення охоплюють 36,5%, а присубстантивні – 46,8%, у публіцистичному відповідно: 37,4% і 49,2%), а в художньо-белетристичному стилі ця різниця у функціональній частотності постає несуттєвою ( відповідно 48,5% і 45,7%). Кількість прикомпаративних підрядних конструкцій значно менша за інші (у науковому вони становлять 16,3%, у публіцистичному відповідно – 15,4%, а в художньо-белетристичному – всього 5,8% від загальної кількості проаналізованих речень).

Доводиться, що власне прислівні складнопідрядні речення становлять самостійний різновид складнопідрядних речень у формально-граматичному, семантико-синтаксичному і функціонально-конструктивному аспектах, що мотивується їхніми особливостями структурної організації, семантичного співвідношення головної і підрядної частин, функціональною цілісністю реалізованого змісту. Так, конструктивною ознакою власне прислівних (об’єктних) з’ясувально-об’єктних складнопідрядних речень виступає регулярний вияв активної валентності дієслова-предиката, що у своїй семантиці передбачає сильнокеровану постпозицію залежного компонента: Якби ти знав, як много важить слово, одне сердечне, теплеє слівце! (І.Франко); І крізь сльози бачив я, як в журбі моїй тонули море, небо і земля (Олександр Олесь); Президент вважав, що у цій ситуації слід прогнозувати розвиток подій в наступному році і в економічному секторі (Голос України.- 2000.- 12 грудня); а визначальною рисою присубстантивних власне прислівних складнопідрядних речень є регулярний вияв субстантива у головній частині, що своєю семантикою прогнозує наявність кваліфікативного виміру залежною частиною. При цьому кількість останніх не може бути прогнозована: Немає в світі бурі, щоб огонь могла задути вічний та правдивий (І.Кочерга); Благословенна та ясна година, коли дитя читає “Кобзаря” (Д.Павличко) та ін. Прикомпаративні власне прислівні складнопідрядні речення вирізняються тільки на підставі особливого статусу форми вищого ступеня порівняння прикметників, прислівників та інших форм як опорних елементів головної частини, які своєю семантикою прогнозують синтаксичну позицію залежної частини: Бач, спів, музика і слово – мій заробіток, та хист мій я таки ціную вище, ніж тії гроші, що приходять з нього (Леся Українка); Цьогорічний урожай зернових кращий, ніж того сподівалися усі, хто посвятив себе землі (Голос України.- 2001.- 14 липня).

У другому розділі дисертації – „Формально-граматичні і семантичні різновиди власне прислівних складнопідрядних речень” – власне прислівні складнопідрядні речення розглядаються у формально-граматичному та семантичному аспектах з послідовним визначенням ядерних/напівпериферійних/периферійних їхніх структурних схем та виявленням функціонально-конструктивних типів цих структур у модифікаційному, варіативному планах. Значна увага приділена встановленню закономірностей трансформації власне прислівних складнопідрядних речень у функціонально тотожні/нетотожні похідні одиниці та з’ясуванню їхнього статусу у між-/одноярусній синтаксичній деривації. Розділ складається з трьох підрозділів, в яких доводиться, що основу змісту досліджуваних конструкцій становить семантика їхньої структурної схеми.

Предикативні частини складнопідрядних речень із опорними субстантивами, компаративами, дієслівними предикатами, словами категорії стану тощо об’єднуються в один розряд на основі власне прислівного реченнєвотвірного синтаксичного зв’язку, який носить обов’язковий/необов’язковий, передбачуваний, двобічний характер: головна і підрядна частини передбачають наявність одна одної; передбачуваним є і вибір засобів зв’язку в підрядній частині. У вираженні власне прислівного підрядного реченнєвотвірного синтаксичного зв’язку активну участь беруть опорні слова головної частини – субстантив, дієслівний предикат, компаратив та інші, що виступають структурними конституентами цих речень.

Наявність у головній частині субстантива прогнозує обов’язкову/факультативну підрядність, що визначувана лексичним наповненням опорного слова і його частиномовною належністю. Реалізація у головній частині дієслівного предиката, слова категорії стану, девербатива, компаратива репрезентує обов’язкову підрядність, що зумовлено семантико-синтаксичною природою опорного слова, тобто його правобічною валентністю, яка визначає сильнокеровану правобічну позицію об’єктної семантики.

Власне прислівним складнопідрядним реченням притаманна складна семантична структура, що мотивується співвідношенням пропозицій двох частин та валентно-компенсувальним /кваліфікативно-характеризувальним виявом залежної частини. Семантична структура складного речення - це поєднання двох і більше предикатно-аргументних структур, між якими встановлюються відповідні семантичні відношення. Складнопідрядне власне прислівне речення - семантично елементарне/неелементарне складне речення, яке утворюється з двох семантично елементарних/неелементарних предикативних частин: Я збагнула, що забуття не суджено мені (Леся Українка) – семантично елементарне; Та неоднаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять... (Т.Шевченко) – семантично неелементарне.

Семантичні класи складнопідрядних речень краще за все визначати на підставі закономірностей семантичних відношень між частинами складного речення, а також особливостей структурної і семантичної взаємодії головної і підрядної частини. Не менш важливим чинником встановлення семантичних класів власне прислівних складнопідрядних речень постає лексичне навантаження опорного слова головної частини і засоби, за допомогою яких опорне слово приєднує до себе підрядну. Це і валентна зумовленість (об’єктні та прикомпаративні прислівні складнопідрядні речення) і частиномовна належність (присубстантивні прислівні складнопідрядні речення) які передбачають наявність підрядної частини. Головною особливістю власне прислівних складнопідрядних речень є те, що наявність підрядної частини чітко окреслена семантикою опорного слова, його функціональним діапазоном у реченнєвій структурі. У цьому плані слід розмежовувати внутрішньо- та зовнішньореченнєвий вияв інтенцій опорного слова. Наявність присубстантивних залежних частин є виявом внутрішньореченнєвої функції опорного слова, реалізованого шляхом заповнення атрибутивного компонента окремою підрядною частиною, а при об’єктних, прикомпаративних підрядних частинах реалізується зовнішньореченнєва функція опорного слова, орієнтована на розгортання валентності опорного компонента аналітично-предикативною структурою.

Отже, класифікаційні і кваліфікативні ознаки, за якими відбувається диференціація семантичних класів власне прислівних складнопідрядних речень, неоднорідні для різних їхніх типів.

Якщо брати до уваги той факт, що більшість присубстантивних підрядних конструкцій мають не щільне поєднання, тобто головна частина є самодостатньою, її зміст не потребує поширення, а підрядна частина виступає як пояснення, уточнення виключно опорного субстантива головної частин, можна дійти висновку, що єдиним зв’язковим елементом у таких реченнях виступає сполучник або сполучне слово. Тому доцільно групувати власне прислівні складнопідрядні присубстантивні речення із урахуванням семантики сполучного слова, його впливу на загальну семантику речення, тобто врахування другого ступеня абстракції граматичного значення цього компонента. Актуальним також постає врахування семантики опорного субстантива, що своїм лексико-граматичними властивостями передбачає відповідний семантичний тип підрядної частини. Тому були окремо проаналізовані групи речень, в яких опорним словом виступають лексеми на позначення конкретних/абстрактних понять. З-поміж перших актуальною виявилася опозиція назв істот/назв неістот. При іменниках-назвах істот найбільшою мірою нейтралізується семантика вказівно-означальних елементів типу той, такий, що в цьому разі набуває супровідного відтінку і може бути покваліфікована як така, що набуває ознак службовості з відтінком вказівності: Ти, каже, для мене і тепер така сама сестра, як і раніше була, і все одно, що всяка інша професія: чи доктор, чи столяр, чи носильник. (В. Винниченко). Ті самі елементи при іменниках-назвах неістот більшою мірою зберігають свою семантику, але також їхнє значення є вторинним щодо опорного субстантива і тому він не може виступати опорним, оскільки підрядна частина спрямована на характеристику самого предмета: У вас ті коси, як вінки з темно-золотоі пшениці, які, знаєте, плетуть селяни? (В. Винниченко).

Статус абстрактних субстантивів як опорних постає досить своєрідним, оскільки здебільшого такі лексеми самі предикатні, часто похідні, то у своєму інтенсіоналі зберігають увесь попередній обсяг і тому, наприклад, при девербативах підрядна частина характеризується синкретичною семантикою об’єктно-атрибутивного характеру: І сама собою напрошувалась думка (яка? про що?), що ті озера й болота — залишки колишнього моря (Г. Дим’янчук). У країні в 1992 році часто поширювалися чутки (які? про що?), що необхідно тільки один ривок й Україна стане найзаможнішою державою світу (Голос України.- 2000.- 14 лютого).

Диференціацію на семантичні класи власне прислівних складнопідрядних речень, в яких опорним словом виступає дієслівний предикат, найдоцільніше здійснювати на підставі семантики опорного валентнозумовлювального дієслівного предиката, що детермінує сильнокеровану придієслівну позицію залежного компонента об’єктної семантики. Виділяються такі семантичні класи: а) волевиявлення (хотіти, прагнути, воліти): Кажу тобі, він хоче, щоб все повернулося на краще (І. Собко); б) інтелектуальної діяльності, в який входять дієслівні предикати із семантикою: мислення, судження (мислити, розмірковувати, продумувати, судити, пересуджувати, осмислювати): Невже, Оксано, вважаєш ти, що я така нечесна? (Леся Українка); в) знання (знати, відати, знавати, тямити): Одне слово, я знаю, що до мене ставляться без пошанівку, але ніколи не міг збагнути, чому це так (В. Шевчук); г) узагальнення (узагальнювати, висновувати, типізувати, об’єктивувати, підсумовувати): Тепер узагальнимо, що сьогодні осмислено з попередніх років Незалежності України і дійдемо висновку, що уроки не пройшли марно (Голос України.- 2000.- 28 червня); ґ) вирішення (вирішити, вимислити, розв’язати): Діти вирішили, щоб іти в похід іншим шляхом, тому що він у собі таїв досі небачені зразки рослин (Голос України. 1999.- 18 липня); д) фізичного/емоційного стану (бачити, видіти, зріти, побачити): Ми побачимо з наших дослідів, що необхідно нам врахувати для повного вияву усього процесу оновлення (Голос України.- 2000.- 11 липня); І сьогодні бачу, як дитинство моє тут минуло (А.Яна); е) психічного стану, до складу якого входять дієслівні предикати на позначення: власне психічного стану (байдужіти, збайдужіти, відчужитися, знеохотитися): Знеохотився він, щоб навіть рідну матір провідати (Г.Косинка); є) відчуття, сприймання (відчувати, сприймати, здаватися): Сонце заплуталось у неї між гілля, а мені здавалося, що це велика птиця заплуталась у дереві (В. Шевчук); ж) перцепції (слухати, дослухати, чути): Зараз іду в робітничий квартал до радянських робітничих домиків і буду там слухати, як заливається гармошка бродячого музики (М. Хвильовий); з) емоційні (любити, цінувати, шанувати): Розкажи мені що-небудь про тих ельфів, я так люблю, як ти про них розказуєш (Леся Українка); і) сподівання, віри (сподіватися, надіятися, вірити, уповати, розраховувати): Людвікові слова вразили всіх, він і сам не вірив, що деревлянський князь вийде з ним на двобій (І. Білик); й) екзистенційні (виявлятися, існувати, побутувати): Я з ним погоджуюсь, і таким чином виявляється, що я творив свідоме французьке парикмахерство (М. Хвильовий); к) мовлення (мовити, говорити, казати, промовляти): Батько казав дідові, що треба викурити варягів з Києва й Полянської землі (І. Білик).

Значно менший обсяг семантичних класів власне прислівних складнопідрядних речень властивий структурам з опорним словом-предикативом, оскільки за своїм діапазоном вони охоплюють лексеми на позначення: 1)емоційного/психологічного стану (сумно, радісно, смішно): Смішно, що все так трапилося (М.Хвильовий); 2) оцінки сприйнятого (погано, відомо, безперечно, добре): Добре, що ти це усвідомлюєш (Голос України.- 2000.- 15 січня). Такі речення становлять ядро з’ясувально-компенсувальних власне прислівних складнопідрядних речень. У них підрядна частина постає компенсатором семантичної недостатності головної. До них прилягають речення із з’ясувально-підметовими залежними частинами, в яких опорними словами виступають: а) дієслівні лексеми з постфіксом –ся типу відчувається, усвідомлюється, мариться, здається, видиться, бачиться; б) особові дієслова, вжиті у безособовому значенні у формі минулого часу: здивувало, насторожило, вразило, вражало. Абсолютну периферію таких утворень становлять власне прислівні складнопідрядні речення, в яких опорних елементом виступає слово активної валентності (дієслово або девербатив): знати, відати, дізнатися, відчути; чутка, думка, мрія, прагнення, бажання тощо. Сюди ж прилягають і власне прислівні складнопідрядні речення з підрядними прикомпаративними, опорний компонент яких передбачає наявність двох заповнених валентних гнізд.

Власне прислівні прикомпаративні складнопідрядні речення вирізняються серед інших тим, що опорним словом виступає компаратив, а засобом зв’язку частин постає сполучник ніж (або його синонімічні еквіваленти як, чим, аніж). У поліпредикативних конструкціях з прикомпаративними частинами частим є зіставлення двох пропозицій (В.Г.Мараховська), завдяки чому досягається: 1) актуалізація змісту однієї пропозиції щодо іншої: Краще мені сьогодні придбати, ніж завтра втратити (Голос України. – 2000.- 14 квітня); 2) співмірність вияву пропозицій: Не знаю, чи спиться коли смачніше, як літом на селі, по обіді, перед вчесною кавою... (Б.Лепкий). Своєрідність цих конструкцій полягає також у тому, що часто предикат прикомпаративної частини зазнає елімінації: Але це був лист, що своєю появою здивував його ще більше, ніж непроханий гість (В.Підмогильний). Регулярною постає така елімінація у постприкормпаративних частинах, опорним компонентом яких є відадвербіальний компаратив, та у реченнях із порівняльно-комплетивними та порівняльно-детермінантними відношеннями. Найчастотнішими з-поміж компаративів виступають краще, більше, швидше, легше, гірше, на долю яких припадає 78,4% з-поміж усіх прикомпаративних утворень (у наковому – 78,2% , у публіцистичному – 81,4%), пор.: Краще мовчати, ніж брехати (Нар.тв); Спершу знічувалась: схоже, що Заверган зумисне повіз її, аби збирати із стойбищан більше, ніж може дати звичайне воседля (Д. Міщенко); Сьогодні більше говориться про розвиток економіки, аніж робиться для цього (Урядовий кур’єр.- 2001.- 12 липня); Торкрет-бетон для бетонування нестійких площин є кращим, ніж застосування звичайних бетонних сумішей (З підручн.).

ВИСНОВКИ

У висновках на підставі дослідженого матеріалу зроблено ряд узагальнень. Найголовніші з них:

1.На конструктивному рівні складнопідрядні речення з власне прислівними підрядними частинами вирізняються специфічною формально-синтаксичною та семантико-синтаксичною організацією.

2.Формально-синтаксичну будову власне прислівних складнопідрядних речень визначають такі власне синтаксичні ознаки: 1) передбачуваний, обов’язковий/необов’язковий, двобічний вияв власне прислівного реченнєвотвірного зв’язку; 2) уживання опорного слова як конструктивно необхідного компонента структури та асемантичних сполучників і сполучних слів як засобів вираження цього зв’язку.

3.На рівні змістової організації власне прислівні складнопідрядні речення постають як складні семантичні структури, що виражають поліпропозитивний зміст. Він виявляється через доповнювально-компенсувальні / кваліфікаційно-характеризувальні / атрибутивно-оцінні та інші відношення.

4.Найпослідовнішою постає диференціація семантичних класів власне прислівних складнопідрядних речень на підставі врахування значення опорного слова, його частиномовної належності, специфіки сполучника / сполучного слова, напрямів і форм вияву реченнєвотвірного підрядного прислівного синтаксичного зв’язку.

5.З-поміж власне прислівних складнопідрядних речень вирізняються з’ясувально-компенсувальні, в яких підрядна частина компенсує семантичну недостатність головної. Ці речення становлять перехідну площину між простим і складним реченням, оскільки злитість предикативних частин, забезпечувана активною валентністю дієслівного предиката, засвідчує їхню змістову і –функціонально-комунікативну цілісність. Ядро таких конструкцій становлять речення з опорним предикативом. До них прилягають речення із з’ясувально-підметовими залежними частинами, в яких опорними виступають безособові дієслова. Абсолютну периферію з’ясувально-компенсувальних утворень становлять власне прислівні складнопідрядні речення, в яких опорних елементом виступає дієслово/іменник активної валентності. Одним із компонентів периферії виступають складнопідрядні речення з підрядними прикомпаративними, опорний компонент яких передбачає наявність двох заповнених валентних гнізд.

Загалом формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні ознаки виступають тими чинниками, які визначають власне прислівні складнопідрядні речення як формально-граматичну, семантико-синтаксичну, функціонально-семантичну і функціонально-комунікативну єдність, що становить окремий різновид у системі складнопідрядних речень сучасної української мови завдяки чітким конструктивно-диференційним ознакам, особливому синтаксичному реченнєвотвірному підрядному прислівному зв’язку.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Типологія поглядів на статус складнопідрядних речень з підрядними прислівного типу в синтаксичній системі мови // Мовознавчі дослідження: Зб. наук. праць / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. –Донецьк: ДонДУ, 2000. - С. 54-62

2. Типи складнопідрядних речень з підрядними присубстантивними // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. Випуск 12 / За ред. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного університету, 2000. - С. 109-115

3. Диференційні та кваліфікаційні ознаки складнопідрядних речень прислівного типу // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 8 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 82-88.

4. Семантичні різновиди присубстантивних атрибутивних підрядних частин // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. Випуск 13 / За ред. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного університету, 2001. - С. 111-121.

АНОТАЦІЇ

Пономарьова Л.В. Семантико-граматичні типи власне прислівних складнопідрядних речень. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Донецький національний університет, Донецьк

У роботі досліджуються власне прислівні складнопідрядні речення, які розглядаються у формально-граматичному, семантико-синтаксичному, функціонально-конструктивному аспектах.. Семантико-синтаксична організація розглядається з урахуванням специфіки опорного слова, його участі в реалізації модельної семантики речення. Виявлені формально-граматичні ознаки дали змогу довести, що предикативні частини власне прислівних складнопідрядних речень виступають однотипними пропозиціями, в яких домінувальною особливістю є залежність підрядної від одного слова/словосполучення головної частини. Показано зв’язок між формально-синтаксичними ознаками і закономірностями семантико-синтаксичної організації досліджуваних речень. Проаналізовано роль лексичного наповнення опорних слів головних частин та елементів зв’язку підрядних у творенні модельної семантики загалом.

Власне прислівні складнопідрядні речення аналізуються у роботі за принципом взаємозалежності та взаємовпливу частин за схемою „опорне слово (субстантив, компаратив, дієслівний предикат, предикатив, девербатив) + підрядна частина”. Виділено семантико-граматичні типи досліджуваних конструкцій й описано специфіку кожного з них. З’ясовано ядро/напівпериферію/периферію з’ясувально-компенсувальних власне прислівних складнопідрядних речень, простежено діапазон семантичних класів у межах кожної з площин.

Ключові слова: пропозиція, субстантив, предикат, компаратив, змістові відношення, тип, асемантизация, опорний компонент, структурна схема, власне прислівні складнопідрядні речення.

Пономарьова Л.В. Семантико-грамматические типы собственно присловных сложноподчиненных предложений – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Донецкий национальный университет, Донецк.

В работе исследуются сложноподчиненные предложения с собственно присловными придаточными частями, которые рассматриваются как структурно–семантическая разновидность сложноподчиненных предложений, определяются их формально-ситаксические признаки и разновидности. Семантико-синтаксическая организация анализируется на основании понятия пропозиции. Полученные формальные признаки дали возможность доказать, что исследуемых конструкциях предикативные части представляют однотипные пропозиции, в которых главной особенностью является зависимость придаточной части от одного слова/словосочетания главной части. Показана связь между формально-синтаксическими признаками и особенностями семантико-синтаксической организации исследуемых предложений. Проанализирована роль лексического наполнения опорных слов главной части и союзных средств придаточной в создании модельной семантики в целом.

Сложноподчиненные предложения с придаточными частями собственно присловного типа анализируются в работе по принципу взаимозависимости и взаимовлияния частей по схеме “опорное слово (субстантив, компаратив, глагольный предикат. Предикатив, девербатив) + придаточная часть”. Выделены семантико-грамматические типы исследуемых конструкций и описана специфика каждого из них.

Общий вывод исследования состоит в том, что при наличии отличительных признаков между присубстантивными, объектными и прикомпартивными типами собственно присловных сложноподчиненных предложений имеется ряд общих признаков, что и делает возможным их причисление к одной разновидности присловных сложноподчиненных предложений.

Ключевые слова: пропозиция, субстантив, предикат, компаратив, содержательные отношения, тип, асемантизация, опорный компонент, структурная схема, собственно присловные сложноподчиненные предложения.

Ponomaryova L.V. Semantic-grammar types of by-word subordinated compound sentences. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of philological sciences on a specialty 10.02.01 - Ukrainian tongue. - Donetsk national university, Donetsk.

In present activity are studied compound sentences with subordinate clauses, which one are esteemed as structural - semantic type of compound sentences, the tags and types are determined them formal-syntactical signs and varieties. The semantic-syntactical organization is analyzed on concepts of proposition. The obtained formal signs have enabled to demonstrate, that in studied linguistic constructions the predicative parts introduce as one-type proposition, in which great peculiarity is the relation subordinate of a part from one word / group of words of a principal clause. The connection between formal - syntactical tags and features of semantic-syntactical organization of the studied sentences is showed. The role of lexical filling of reference words of a principal sentence and connective words of subordinate part in creation of semantic model as a whole is analyzed.

Compound sentences with subordinate parts are analyzed in activity by a principle of mutuality and intercoupling of parts under the scheme “ a reference word (substantive, comparative, verbal predicate, a predicative, deverbative) + subordinate part”. The semantic-grammar types of studied constructions are discharged and the specific of each of them is described.

Feature of compound sentences with subordinate parts connected with purported connective word is belonging to subordinate subordinate part to main word of principal sentence. At definition of semantic classes of by-word subordinated compound sentences the difference statuses of main substantives were established, different potential capacity to be qualified concrete / abstract, animated / nonanimated nouns. Is carried out classification of by-word subordinated compound sentences by formal – structured signs, i.e. on availability in the sentence of nonsemantic conjunctions and definition by its main function - design ability. Thus is discharged about 50 semantic groups. Is established, that the most useful element for by-word subordinated compound sentences are the words that, with, what, that is partly explained them and transposability and useful as synonyms.

Distinctive feature of compound sentences of an object type is belonging subordinate part to verbal predicate of principal sentence. The analysis of compound sentences with direct subordinate clauses allows to draw a conclusion about expediency of allocation of semantic groups by a principle of lexical filling of a reference word of main sentence, that has allowed to discharge the 6 basic groups of reference words: wills, speech, mental condition, existention, intellectual activity, physical operating and condition. It has allowed making differentiation of semantic groups of compound sentences (more than 90 types).

The analysis of compound sentences with dedicated subordinate parts has shown their distinctive signs and has confirmed their special status among alone of by-word subordinated compound sentences. The basic distinctive feature of such compound sentences is usage of an conjunctive than and its synonymic equivalents. Base criteria of allocation its semantic classes of by-word subordinated compound sentences with reference of meaning principal sentence. Most often used reference connective word is the word better, which one bears in it qualitatively - evaluation semantics and has a plenty of synonyms.

The general conclusion of research is, that if there is distinctive signs between substantive, objective and comparative types of compound sentences have place number of common tags, as makes possible their adding to one type of compound sentences.

Keywords: proposition, substantive, predicate, comparative, contain relations, type, asemantization, reference component, structure diagram, by-word subordinated compound sentences.

Підписано до друку 10.01.02

Формат 60х90/16. Папір друкарський. Друк плоский. Гарнітура Times New Roman. Суч. Умовн. друк. арк. 1.1. Тираж 110 прим. Замовлення № 64

Комп’ютерний набір та друк виконані в поліграфічному центрі ПДТУ, 87500, м. Маріуполь, вул. Університетська, 7