ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Потрашкова Людмила Володимирівна

УДК 330.4 : 658

МОДЕЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність: 08.03.02 - економіко-математичне моделювання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор

Пушкар Олександр Іванович

Харківський державний економічний університет,

завідуючий кафедрою обчислювальної техніки та програмування

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Заруба Віктор Якович

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, завідуючий кафедрою економічної кібернетики та маркетингового менеджменту

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Лепа Микола Миколайович

Обчислювальний центр Інституту економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор

Провідна установа - | Донецький національний університет,

кафедра економічної кібернетики,

Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк

Захист відбудеться “10” жовтня 2002 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К .055.02, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “9” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Красноносова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Трансформаційні процеси, які йдуть в Україні, спрямовані на створення високоефективної соціально-орієнтованої ринкової економіки. В той же час стартова позиція більшості вітчизняних промислових підприємств характеризується застарілою техніко-технологічною базою, високим питомим споживанням ресурсів, слабкою конкурентноздатністю продукції. У зв'язку з цим акцентом сучасного етапу управління економікою є активізація процесів розвитку на підприємствах України.

Актуальність теми. Поширення кризових явищ, високий рівень невизначеності ринкового середовища, необхідність вирішення суперечливих задач – все це вимагає особливої точності аналізу і наукового обгрунтування рішень, спрямованих на активізацію розвитку. У цих умовах істотно підвищується роль економіко-математичних методів та системного підходу, орієнтованого на дослідження процесів розвитку в їхньому взаємозв’язку з іншими процесами діяльності підприємства. Так як ресурси інноваційних заходів формуються в результаті розподілу доходів підприємства між власниками, персоналом та державою, управління розвитком необхідно будувати на основі врахування його взаємозв’язку з процесами узгодження інтересів зазначених економічних суб'єктів. Даний підхід є особливо актуальним в умовах трансформації вітчизняної економіки, яка привела до зміни складу економічних суб’єктів, їхніх ролей і взаємовідносин, а також негативно позначилась на реалізації інтересів цілого ряду з них.

Широке коло питань, пов’язаних зі створенням концептуальної бази та моделюванням процесів управління розвитком виробничо-економічних систем та узгодженням інтересів економічних суб’єктів досліджувалось в роботах таких вітчизняних й зарубіжних вчених, як Р.Акофф, І.Ансофф, В.П.Вишневський, В.В.Бурега, В.М.Бурков, В.А.Забродський, В.Я.Заруба, О.Г.Гранберг, Р.Кіні й Х.Райфа, І.В.Кононенко, В.Лефевр, К.Менар, М.Д.Месарович, Т.Нейлор, Дж.Нейман, В.С.Пономаренко, О.І.Пушкарь, Б.Санто, Дж.Форрестер, О.Ю.Шевяков та ін. Однак необхідно відзначити, що отримані результати залишають поле для подальших досліджень у сфері взаємозв'язку процесів розвитку з процесами узгодження інтересів економічних суб'єктів, причетних до діяльності підприємства. Існує потреба в розробці цілісної системи управління розвитком вітчизняних підприємств, яка об'єднує концептуальний базис, показники, методи та технології, орієнтовані на узгодження процесів розвитку з інтересами власників, персоналу і держави. З метою наукового обгрунтування управлінських рішень, прийнятих у рамках такої системи, повинний бути сформований комплекс адекватних їй економіко-математичних методів та моделей. Актуальність даного напрямку дослідження визначила вибір теми дисертації, мети і задач роботи.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації відповідає напрямку науково-дослідної роботи Харківського державного економічного університету в рамках теми “Оцінка ефективності виробництва через валовий внутрішній продукт” (номер державної реєстрації 0100U004441).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є розробка комплексу економіко-математичних методів і моделей управління розвитком підприємства на основі узгодження інтересів економічних суб'єктів в умовах трансформаційної економіки. Відповідно до сформульованої мети були поставлені і вирішені наступні задачі:

- сформовано систему показників, адекватну управлінню підприємством на основі узгодження інтересів власників, персоналу та держави;

- розроблено концепцію управління розвитком підприємства на основі узгодження інтересів економічних суб'єктів в умовах трансформаційної економіки;

- удосконалено методику розрахунку показників доданої вартості та її структури за категоріями доходу на рівні промислового підприємства;

- розроблено модель аналізу діяльності підприємств, яка базується на вико- ристанні показників обсягу і структури доданої вартості за категоріями доходу;

- сформовано комплекс задач і відповідних економіко-математичних моделей управління підприємством як системою зі створення доданої вартості;

- розроблено імітаційну модель розвитку підприємства, призначену для підтримки прийняття рішень з узгодження процесів розвитку та інтересів акціонерів, персоналу й держави;

- розроблено імітаційну модель розвитку багатогалузевого технологічного комплексу на основі формування кластерного об'єднання підприємств;

- сформовано технологію прийняття рішень у сфері управління розвитком підприємства, подану у вигляді комплексу 3-х типів компонент: формалізованих, експертних й компонент прийняття рішень.

Об'єкт дослідження - процес управління розвитком підприємства.

Предмет дослідження - комплекс економіко-математичних методів і моделей, що забезпечують підтримку прийняття рішень у системі управління розвитком підприємства на основі узгодження інтересів економічних суб'єктів.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження виступають роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері теорії управління, економічної кібернетики й економіко-математичного моделювання. У дисертації використаний інструментарій системного аналізу, імітаційного моделювання, теорії ігор, оптимізаційних та балансових моделей. Розрахунки за моделями проводилися за допомогою табличного процесора Microsoft Excel та в середовищі імітаційного моделювання Vensim.

У процесі роботи над дисертацією автором були проаналізовані дані статистичної та фінансової звітності групи машинобудівних підприємств Харківського регіону за ряд років.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у такому:

вперше:

розроблено концепцію управління розвитком підприємств на основі узгодження інтересів економічних суб'єктів різного рівня в умовах трансформаційної економіки;

сформовано комплекс задач та відповідних економіко-математичних моделей управління підприємством як системою, що створює додану вартість;

розроблено імітаційну модель розвитку багатогалузевого кластерного об'єднання підприємств як систем, що створюють додану вартість;

дістали подальший розвиток:

система мікроекономічних показників, необхідних для управління підприємством на основі узгодження інтересів власників, персоналу й держави;

методика аналізу діяльності підприємств - за рахунок створення моделі, що базується на показниках доданої вартості та її структури за категоріями доходу;

підхід до імітаційного моделювання розвитку промислового підприємства на основі управління структурою доданої вартості та узгодження інтересів акціонерів, персоналу й держави;

удосконалено методику розрахунку показника доданої вартості шляхом введення процедури визначення даного показника на рівні підприємства з урахуванням непрямих податків, процедури визначення показників структури доданої вартості за категоріями доходу, а також моделі трансформації доданої вартості у потік доходів підприємства, персоналу й держави.

Практичне значення отриманих у дисертації результатів. Розроблений у дисертації концептуальний, методичний, а також економіко-математичний інструментарій утворює цілісну технологію наукової підтримки управління розвитком підприємств на основі узгодження економічних інтересів, що формалізовані через показники обсягу та структури доданої вартості. Застосування даного інструментарію дозволить формувати обгрунтовані керуючі впливи, спрямовані на підвищення можливостей вітчизняних підприємств із задоволення інтересів власників, персоналу й держави. Результати розробок рекомендуються до використання в системах управління промисловими підприємствами і регіональною економікою. У якості важливих з практичної точки зору властивостей розробленої технології необхідно виділити наступні: а) в основу розробок покладені не строго формалізовані задачі математичного програмування, а імітаційні моделі та задачі прийняття рішень, які дозволяють залучити додаткову інформацію, досвід і інтуїцію ОПР; б) у розробках враховано ряд особливостей трансформаційної економіки, такі як низька дохідність промислових підприємств, мінливість зовнішнього середовища, наявність суперечливих інтересів власників, персоналу та держави в особі податкових органів, посилення ролі державних адресних впливів. Дані властивості запропонованого інструментарію покликані забезпечити одержання конструктивних управлінських рішень з розвитку промислових підприємств у сучасних умовах.

Запропоновані в дисертації методи і моделі знайшли практичне застосування в Управлінні економіки Харківської обласної державної адміністрації (акт впровадження від 06.03.2001 р.), на ВАТ “Харківський електротехнічний завод “Укрелектромаш” (акт впровадження від 20.05.2002р.), на ДП “Харківський завод електроапаратури” (акт впровадження від 06.06.2002 р.).

Особистий внесок здобувача в роботах, виконаних у співавторстві: сформульовано поняття та виділено типи розвитку підприємства як системи зі створення доданої вартості (№1 за списком робіт, що подано у авторефераті); розроблено концептуальні положення та принципи моделювання управління виробничо-економічними системами на основі використання показника доданої вартості (№2); наведено практичні результати застосування методики аналізу діяльності підприємств та описано функції системи управління підприємством, які базуються на використанні показників доданої вартості та її структури за категоріями доходу (№3); проаналізовано переваги кластерного механізму розвитку виробничих структур (№5); розроблено концептуальні положення та принцип моделювання управління розвитком економічного кластера як системи, що створює додану вартість (№7); формалізовано задачу прийняття рішень з розвитку підприємства як елемента технологічного комплексу (№10).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження подані на Міжнародному симпозіумі “Наука і підприємництво” (Трускавець, 2000 р.); на Міжнародній науково-технічній конференції “Приладобудування -2000” (Сімеїз, 2000 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Концепція стратегії розвитку Харківської області” (Харків, 2001 р.); на Першій обласній конференції молодих вчених “Тобі, Харківщино - пошук молодих” (Харків, 2002 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 робіт. З них 9 - у наукових журналах і збірниках наукових праць, 2 - у матеріалах конференцій. Загальний обсяг робіт складає 3,48 ум.-друк. аркушів, з яких особисто автору належить 2,63 ум.-друк. арікуша.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Робота викладена на 177  сторінках основного тексту. Дисертація містить 28 таблиць – на 19 сторінках, 65 рисунків – 28 на сторінках, список літератури - зі 140 найменувань, 10 додатків - на 61 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність результатів роботи.

У першому розділі - “Удосконалення управління розвитком підприємства на основі узгодження інтересів економічних суб'єктів” - зроблено огляд існуючих напрямків дослідження економічних інтересів; проведено аналіз впливу трансформаційних процесів на реалізацію інтересів економічних суб'єктів в Україні; сформовано систему показників, адекватну управлінню підприємством на основі узгодження інтересів власників, персоналу і держави; зроблено огляд трактувань, економіко-математичних методів і моделей узгодження інтересів; розроблено концепцію управління розвитком підприємства на основі узгодження інтересів економічних суб'єктів.

Аналіз наукової літератури і джерел статистичної інформації дозволив виявити наступні особливості сучасного етапу розвитку економічних відношень: з одного боку, у розвинених країнах спостерігаються процеси гуманізації і соціалізації економіки, з іншого боку трансформаційні процеси в Україні привели до зміни складу економічних суб'єктів, їхніх ролей і взаємовідносин, а також негативно позначились на задоволенні інтересів цілого ряду з них. Дані особливості економічної ситуації мають бути враховані в процесі організації управління розвитком вітчизняних підприємств, для чого необхідно: а) розглядати підприємство як точку перетинання інтересів власників засобів виробництва, персоналу і держави, а також виробничо-економічних систем різного рівня; б) розглядати розвиток підприємства як процес підвищення можливостей даної системи задовольняти інтереси економічних суб'єктів, причетних до його діяльності. Оцінка промислового підприємства у вказаному аспекті може бути отримана за допомогою сформованої в дисертації системи показників. Основні показники даної системи та їхній взаємозв’язок подані в табл.1.

Управління розвитком підприємства як системи, спрямованої на задоволення потреб економічних суб'єктів, рекомендується будувати на основі розробленої в дисертації концепції, основні положення якої полягають у наступному:

1. Можливості підприємства з задоволення інтересів економічних суб'єктів визначаються обсягом створеної доданої вартості, рівнем її реалізації та структурою її розподілу на оплату праці, податки та прибуток. У зв'язку з цим, показники обсягу і структури доданої вартості за категоріями доходу використовуються в якості ключових індикаторів діяльності підприємств.

2. Розвиток підприємства трактується як процес нарощування його потен-ціалу з задоволення потреб економічних суб'єктів. Цілі розвитку визна-чаються виходячи з інтересів власників, персоналу і держави; ресурси інновацій-них заходів формуються в результаті розподілу доходів підприємства між ними.

3. При фіксованій структурі розподілу доходів цільові функції власників (Ін1=а1д·ДВ(Упр)max), персоналу (Ін2=а2·ДВ(Упр)max) і держави в особі податкових органів (Ін3=а3· ДВ(Упр)max) узгоджені між собою і з глобальною цільовою функцією розвитку економічної системи регіону (Інглоб=ВВПmax) у тому сенсі, що їхні точки оптимуму збігаються: Упрopt=argДВ. При коригуванні структури розподілу доходів цільові функції економічних суб'єктів мають різні точки оптимуму. В цьому випадку узгодження інтересів полягає у пошуку компромісної структури розподілу доходів.

Таблиця 1

Система показників, адекватна управлінню підприємством

на основі узгодження інтересів економічних суб’єктів

Етапи бізнес–діяльності | Показники | Розшифровка

умовних позначень показників

Нарахування

доходів | Оцінка створених на даному етапі передумов задоволення інтересів економічних суб’єктів:

ІнiН=Днi (i=);

Оцінка співвідношення доходів економічних суб’єктів:

аiН=Днi/Дн (i=),

де Дн=Днi | і – порядковий номер економічного суб’єкта (1- власники, 2- персонал, 3- держава);

Днi (i=) – нараховані суми амортизаційних відрахувань, оплати праці та податків, відповідно;

аiН (i=) – показники структури нарахованого доходу;

Виробництво

продукції | Оцінка створених на даному етапі передумов задоволення інтересів економічних суб’єктів:

Ін1=ДВ-Дн, Інi=Квз·ІнiН (i=);

Оцінка співвідношення зобов’язань підприємства та результатів його виробничої сфери:

Квз=min(1;ДВ/Дн);

а1п=(ДВ-Дн)/ДВ, а1а=Дн1/ДВ,

аi=Днi/ДВ (i=) | ДВ – додана вартість;

Квз – коефіцієнт виконання зобов’язань на етапі виробництва;

аi (i=) – показники структури доданої вартості: а1п – частка прибутку, а1а - частка амортизаційних відрахувань, а2 частка оплати праці, а3 – частка прямих податків, а1=а1п+а1а, аi=1;

Реалізація

продукції |

Оцінка створених на даному етапі передумов задоволення інтересів економічних суб’єктів:

Ін1Р=ДВр-Дн,

ІнiР= КвзР·ІнiН (i=);

Оцінка співвідношення зобов’язань підприємства та результатів його сфери збуту:

Кр=ДВр/ДВ;

КвзР=min(1;ДВр/Дн) | ДВр – реалізована додана вартість (виручка від продажу продукції мінус вартість спожитих у процесі її виробництва товарів та послуг);

Кр – коефіцієнт реалізуємості доданої вартості;

КвзР – коефіцієнт виконання зобов’язань на етапі реалізації продукції

4. Узгодження інтересів економічних суб’єктів здійснюється за допомогою управління обсягом та структурою доданої вартості, які знаходяться у відношенні взаємозалежності.

5. З метою збільшення потенціалу підприємства для розвитку використовуються можливості взаємодії керуючих систем мікро і макро рівня, тобто керівництва підприємства і державних органів управління.

6. З метою збільшення потенціалу підприємства для розвитку використовуються можливості його партнерської взаємодії з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі шляхом створення міжкорпоративних об’єднань за типом економічного кластеру.

7. Контур управління підприємством як системою зі створення доданої вартості (див. рис.1) об'єднує наступні функції: 1) контроль на основі показників обсягу і структури доданої вартості за категоріями доходу; 2) аналіз діяльності підприємства з погляду його можливостей задовольняти інтереси економічних суб'єктів; 3) прогнозування розвитку підприємства за допомогою використання методів економіко-математичного моделювання; 4) прийняття рішень щодо управління розвитком підприємства через управління обсягом та структурою доданої вартості.

Рис.1. Контур управління підприємством як системою зі створення доданої вартості

У другому розділі - “Моделі підприємства як системи зі створення доданої вартості” - подано методологічний і економіко-математичний інструментарій, необхідний для реалізації функцій, що входять до контуру управління підприємством як системою зі створення доданої вартості (ДВ). У даному розділі запропоновано процедуру розрахунку показників обсягу і структури ДВ підприємства за категоріями доходу з урахуванням непрямих податків; розроблено й апробовано на практиці процедуру аналізу підприємства з погляду його можливостей щодо задоволення інтересів економічних суб'єктів; сформовано та формалізовано комплекс задач управління підприємством як системою зі створення ДВ; запропоновано наступні моделі: балансову модель, яка характеризує рівність (баланс) між створеною доданою вартістю та доходами економічних суб'єктів; модель підприємства як точки у просторі показників обсягу і структури доданої вартості; імітаційну модель реагування підприємства на мінливість зовнішнього середовища, оптимізаційну модель вибору ціни продукції, оптимізаційну модель вибору програми розвитку підприємства як системи зі створення доданої вартості.

Реалізація функції контролю, що входить до контуру управління підприємством, потребує розрахунку цілого ряду показників, які описують процес трансформації доданої вартості у доходи економічних суб'єктів. Для забезпечення можливості розрахунку даних показників у дисертації вирішена задача по удосконаленню існуючої методики розрахунку показника доданої вартості. Методика доповнена процедурою обліку непрямих податків у ДВ підприємства і процедурою визначення показників структури ДВ за доходами, а також балансовою моделлю, яка забезпечує ув’язку показників виробництва доданої вартості та отриманих доходів:

Кр(t)•ДВ(t)-Кз(t)•ДВ(t)+Інш(t)=Д1(t)+Д2(t)+Д3(t), ДВ(t+1)= f(Д1(t)), | (1)

де ДВ - додана вартість, створена на підприємстві в рамках основного виду діяльності; Кр - коефіцієнт реалізуємості; Кз - коефіцієнт витрат на збут продукції; Інш - сальдо доходів і витрат від ведення інших видів діяльності (за межами основної діяльності залишається частина операційної, а також фінансова, інвестиційна і надзвичайна діяльність - у термінах Національних стандартів бухгалтерського обліку); Д1, Д2 Д3 - доходи суб'єкта господарювання, персоналу і держави, отримані у вигляді прибутку, заробітної плати і податків, відповідно; f(Д1) - функція залежності доданої вартості майбутнього періоду від розміру прибутку поточного періоду. Рівняння (1) дозволяє визначити обсяг доданої вартості, необхідний для забезпечення заданого обсягу доходів.

Результати розрахунку показників обсягу і структури ДВ на рівні окремого підприємства складають інформаційний фундамент для аналізу можливостей підприємства щодо задоволення інтересів економічних суб'єктів. Даний аналіз рекомендується проводити за наступним напрямками: діагностика виробничої сфери - через оцінку обсягів доданої вартості, питомої доданої вартості в розрахунку на одного працівника (ДВпр), питомої доданої вартості в розрахунку на гривню продукції (ДВпг), питомої доданої вартості в розрахунку на одиницю продукції (ДВпо); діагностика сфери збуту - через оцінку коефіцієнта реалізуємості доданої вартості; діагностика сфери розподілу доходів - через оцінку допустимості структури ДВ за категоріями доходу; діагностика додаткових можливостей розвитку - через оцінку перспективності підприємства як об'єкта розвитку з боку керуючих структур макро рівня. Для цілей аналізу підприємство моделюється як точка у просторі показників обсягу і структури доданої вартості. Відстань від цієї точки до зони допустимих значень названих показників розглядається як інтегральна характеристика ІП результатів діяльності підприємства:

ІП=, ,

(i=), , |

(2)

де ДВпв – частка доданої вартості у випуску продукції; ДВпвз - обмеження знизу на допустимий рівень ДВпв, яке визначається виходячи з обсягу доданої вартості, достатнього для забезпечення прожиткового мінімуму працівникам підприємства; а1 - частка прибутку й амортизації в доданій вартості, а2 - частка оплати праці з нарахуваннями, а3 - частка податків і зборів; а1з, а2з, а3з - обмеження знизу на допустимі рівні відповідних показників.

Результати практичної апробації запропонованої моделі аналізу на виборці підприємств Харківського регіону підтвердили висунуті припущення щодо доцільності використання показників обсягу і структури доданої вартості в якості основних характеристик діяльності промислових підприємств. Необхідність використання названих показників випливає з факту виявлених диспропорцій, які вимагають здійснення заходів щодо оптимізації обсягу і структури ДВ на досліджених об'єктах.

Проведення аналізу на основі використання моделі (2) дозволяє визначити поточні цілі управління підприємством як системою зі створення доданої вартості. Комплекс керуючих впливів, спрямованих на досягнення поставлених цілей, формується в результаті розв’язання системи задач, кожна з яких є задачею прийняття рішень з вибором на множині субстратегій підприємства у певній сфері його діяльності (див. табл. 2). Структура системи моделей, розроблених у дисертації для забезпечення підтримки розв’язання поставлених задач, подана на рис.2.

Таблиця 2

Комплекс задач прийняття рішень з управління підприємством

як системою, що створює додану вартість

Задача прийняття рішення | Множина альтернатив | Принцип оптимальності

1. Задача вибору стратегії взаємодії підприємства із споживачами та постачальниками | альтернативні стратегії, які характеризуються різними цінами на продукцію, що споживається та реалізується підприємством | максимум доданої вартості підприємства

2. Задача вибору стратегії реагування на зміни зовнішнього середовища | стратегія слідування змінам зовнішнього середовища, стратегія ігнорування змін, а також проміжні варіанти стратегій | максимум доданої вартості за відрахуванням витрат на пристосування до змін зовнішнього середовища

3. Задача вибору стратегії розвитку підприємства як системи зі створення доданої вартості | типи розвитку підприємства як системи зі створення доданої вартості, а також відповідні програми інноваційних заходів | максимум доданої вартості при заданих обмеженнях на рівень випуску та рівень ДВ на одного працівника

4. Задача розподілу доходів між економічними суб'єктами, причетними до діяльності підприємства | альтернативні значення параметрів розподілу доходу, отриманого в результаті реалізації створеної доданої вартості | максимум доходів економічних суб'єктів, причетних до діяльності підприємства

5. Задача вибору плану адресних впливів на множині ланок технологічного комплексу | ланки технологічного комплексу та відповідні види керуючих впливів | максимум доданої вартості технологічного комплексу

У третьому розділі “Моделювання розвитку підприємства на основі узгодження інтересів економічних суб'єктів” розроблено імітаційну модель розвитку акціонерного підприємства на основі управління структурою доданої вартості та узгодження інтересів акціонерів, персоналу і держави; запропоновано імітаційну модель розвитку кластерного об'єднання підприємств; сформовано технологію прийняття рішень у сфері управління підприємством як системою зі створення доданої вартості.

У рамках запропонованого в дисертаційній роботі підходу основним інструментом управління розвитком в його взаємозв'язку з узгодженням інтересів економічних суб'єктів є настроювання структури розподілу доходів підприємства. Для підтримки прийняття рішень з реалізації даних процесів у дисертації запропоновано імітаційну модель (створену за методом системної динаміки), яка описує взаємозв’язок процесів виробництва продукції, розподілу доходів і розвитку акціонерного підприємства (рис. 3).

Рис.2. Комплекс моделей підтримки прийняття рішень з управління підприємством як системою, що створює додану вартість

Структура розподілу доходів підприємства між державою, суб'єктом господарювання і персоналом регулюється набором факторів ФЧ, ФТС, ФСП, ФО, ФОФ, ФАМ, де ФЧ - чисельність працівників, ФТС - тарифні ставки, ФСП - ставки податків, ФО - розмір бази оподаткування, ФОФ - вартість основних фондів, ФАМ - норми амортизаційних відрахувань. Процес свідомого регулювання структури доходів може бути описаний шляхом введення в модель керуючих параметрів Упрот, Упрп і Упра, які характеризують зміну частки оплати праці, податків і амортизаційних відрахувань в доходах підприємства у порівнянні з базовим варіантом. Дані параметри відбивають рішення ОПР, яким виступає керівництво підприємства в його взаємодії з органами державного управління. Вплив вказаних параметрів на структуру розподілу доходів моделюється таким чином:

ОТк(t)=(а2б(t)+Упрот(t))·Д(t), Пк(t)=(а3б(t)+Упрп(t))·Д(t), Амк(t)=(а1аб(t)+Упра(t))·Д(t), | (3)

де Д - доход підприємства від основного виду підприємства у звітному періоді; ОТк -сума оплати праці, скоригована керуючими впливами Упрот; а2б - базова частка оплати праці в доходах підприємства (а2б(t)= ОТ(t)/Д(t), де ОТ - базова сума оплати праці, сформована під впливом набору чинників ФЧ, ФТС); Пк -сума податків і зборів, скоригована керуючими впливами Упрп; а3б - базова частка податків в доходах підприємства (а3б(t)= Пн(t)/Д(t) , де Пн - базова сума податків і зборів, визначена відповідно до законодавства); Амк -сума амортизаційних відрахувань, скоригована керуючими впливами Упра; а1аб - базова частка амортизаційних відрахувань в доходах підприємства (а1аб(t)= Ам(t)/Д(t), де Ам - базова сума амортизації, сформована під впливом чинників ФОФ, ФАМ).

Рис.3. Схема потоків імітаційної моделі розвитку підприємства на основі регулювання структури доданої вартості

Запропонована модель дозволяє оцінити наслідки корегування структури розподілу доходів з погляду інтересів економічних суб’єктів та цілей розвитку підприємства як виробничої системи. Відгуками моделі виступають: кількість здійснених інноваційних заходів (Мер), сумарні обсяги доданої вартості (ДВсум) та прибутку (Р1), підсумовані за період доходи акціонерів (Р1д), персоналу (Р2) і держави у вигляді податків (Р3), див. табл. 3.

Таблиця 3

Результати експеріментів з імітаційною моделлю

розвитку підприємства ВАТ “Укрелектромаш”

Номер | Керуючі параметри | Відгуки моделі

експери-

менту | УпрА,

% | УпрОП,

% | УпрП,

% | ДВсум,

тис.грн. | Р1,

тис.грн. | Р2,

тис.грн. | dP2,

% | Р3,

тис.грн. | dP3,

% | Мер,

шт.

1 | 0,0% | 0,0% | 0,0% | 19296,7 | -536 | 7805 | 0,0% | 2473 | 0,0% | 0

14 | -3,6% | -2,3% | -1,0% | 19296,7 | 280 | 8001 | 2,5% | 2556 | 3,4% | 0

3 | -7,2% | 0,0% | 0,0% | 19305,4 | 579 | 8255 | 5,8% | 2753 | 11,3% | 1

21 | -7,2% | 0,0% | -2,1% | 19314,1 | 676 | 8292 | 6,2% | 2662 | 7,6% | 1

59 | -6,5% | -4,1% | 0,0% | 19647,9 | 845 | 8227 | 5,4% | 2935 | 18,7% | 2

9 | -7,2% | -4,5% | 0,0% | 19656,6 | 964 | 8245 | 5,6% | 2988 | 20,8% | 2

27 | -7,2% | -4,5% | -2,1% | 19656,6 | 1058 | 8278 | 6,1% | 2894 | 17,0% | 2

На основі результатів експериментів з моделлю здійснюється узгодження економічних інтересів. Узгодження поточних інтересів економічних суб'єктів з інтересами розвитку полягає в тому, що перевірка структури ДВ на допустимість робиться на основі підсумованих даних ДВсум (за ряд періодів t=), тоді як в окремі періоди t{1,…,T} структура ДВ може виходити за рамки допустимості. Таким чином має місце компроміс: економічні суб'єкти погоджуються на втрати доходів в окремому періоді, розраховуючи на компенсацію за підсумками. Узгодження інтересів власників, персоналу і держави між собою здійснюється в процесі вибору компромісної структури розподілу доходів між цими суб'єктами. Даний процес реалізується шляхом використання в якості інтегральної оцінки структури ДВ узагальненої функції бажаності D:

D=, i=, |

(4)

де di (i= ) - часткові функції бажаності, які відбивають уявлення ОПР про об'єктивні вимоги та потреби власників, персоналу і держави, а також цілі підприємства як виробничої системи. Рiн, Рiв (i=), ДВсумн, ДВсумв - параметри , які задають мінімально допустимі значення відгуків моделі та їхні достатні рівні. За допомогою даних параметрів здійснюється настроювання функцій di в залежності від пріоритетів і строгості вимог до кожного з відгуків Р1, Р2, Р3, ДВсум.

З метою збільшення потенціалу підприємства для розвитку доцільно використовувати додаткові можливості, які дає партнерська взаємодія з іншими економічними суб'єктами. Прогресивною формою розвитку міжкорпоративних взаємовідношень є створення на множині технологічно-зв'язаних підприємств інтегрованих структур за типом економічного кластера. У дисертації запропоновано імітаційну модель, призначену для підтримки прийняття рішень з приводу розвитку економічного кластера за рахунок включення до його складу нових учасників. Дана модель враховує той факт, що відмінністю кластерного утворення від інших ланок технологічного комплексу є наявність загальнокластерного банку ресурсів та його централізований розподіл. В залежності від складу учасників змінюється як обсяг наявних коштів, так і напрямок їхнього використання. В описаній ситуації необхідно приймати рішення з приводу розвитку кластера за рахунок включення до його складу нових ланок технологічної мережі. Особою, що приймає рішення, виступає керівний орган кластерного об'єднання при участі місцевих органів влади. Наслідки кожного з альтернативних варіантів розширення кластера оцінюються за допомогою запропонованої імітаційної моделі, математичним ядром якої виступає система лінійних рівнянь (5). Дана система описує взаємозв'язок учасників технологічного комплексу у процесі створення ДВ та розподілу ресурсів:

КДВ=(Е-Б)· ДВ, | (5)

де ДВ=[ДВi] (i= ) - вектор доданих вартостей по ланках технологічного комплексу; Б=[бij] (i,j= ) - матриця, кожний елемент бij якої відображає питомі витрати доданої вартості i–ї ланки, необхідні для створення одиниці доданої вартості j–ї ланки; КДВ=[КДВi] (i= ) - вектор доданої вартості, яка залишає сферу комплексу.

В роботі сформована й апробована цілісна технологія прийняття рішень у сфері управління розвитком підприємства як системи зі створення доданої вартості. Враховуючи той факт, що задачі управління розвитком та узгодження інтересів є слабо формалізованими, дана технологія базується на використанні 3-х типів компонент: а) розроблених у дисертації економіко-математичних моделей; б) компонент експертних оцінок, які акумулюють знання експертів; в) компонент прийняття рішення, які формуються у вигляді класичних задач прийняття рішень і дозволяють залучити додаткову інформацію, джерелом якої виступає ОПР. Результат застосування запропонованої технології ілюструє рис.4, на якому наведено прогноз наслідків рекомендованої стратегії розвитку підприємства (графік А) у порівнянні з базовим варіантом (графік Б).

Рис.4. Результат застосування технології прийняття рішень з управління розвитком підприємства (приклад ВАТ “Укрелектромаш”)

ВИСНОВКИ

1. Трансформаційні процеси в Україні привели до зміни складу суб'єктів економіки, їхніх ролей і взаємовідносин, а також негативно позначились на задоволенні інтересів цілого ряду з них. Дана проблема повинна бути врахована в процесі організації управління розвитком сучасного вітчизняного підприємства. Для цього в системі управління підприємством слід виділити спеціалізований контур, який об'єднує функції управління, побудовані на основі узгодження процесів розвитку з інтересами власників, персоналу і держави.

2. В задачах управління розвитком підприємств інтереси економічних суб’єктів, цілі і ресурсні обмеження процесів розвитку доцільно формалізувати за допомогою показників обсягу та структури доданої вартості.

3. Згідно з запропонованим концептуальним підходом, управління розвитком підприємства базується на використанні взаємозалежності між обсягом доданої вартості та її структурою за категоріями доходу. Наявність цієї взаємозалежності дозволяє здійснювати управління процесами розвитку й узгодження інтересів економічних суб’єктів в їхньому взаємозв’язку.

4. Аналіз існуючої методики розрахунку макроекономічного показника доданої вартості показав необхідність її удосконалення шляхом введення процедури визначення обсягу та структури доданої вартості за категоріями доходу на рівні підприємства з урахуванням непрямих податків, а також моделі взаємозв’язку даних показників з показниками доходів підприємства, персоналу й держави.

5. Діагностику можливостей підприємства по задоволенню інтересів економічних суб'єктів рекомендується проводити по наступних напрямках: діагностика виробничої сфери - через оцінку обсягу створеної доданої вартості; діагностика сфери збуту - через оцінку коефіцієнта реалізуємості доданої вартості; діагностика сфери розподілу доходів - через оцінку структури ДВ за категоріями доходу; діагностика додаткових можливостей розвитку - через оцінку перспективності підприємства як об'єкта розвитку з боку керуючих структур макро рівня. Для цілей аналізу підприємство моделюється як точка у просторі показників обсягу і структури доданої вартості. Практична апробація даної моделі, підтвердила її спроможність виявляти в діяльності підприємств диспропорції, які підлягають усуненню шляхом активізації процесів розвитку на основі узгодження інтересів економічних суб’єктів.

6. Задача управління підприємством як системою зі створення доданої вартості може бути апроксимована комплексом задач прийняття рішень, до якого входять: задача вибору стратегії взаємодії підприємства із споживачами та постачальниками; задача вибору стратегії реагування на зміни зовнішнього середовища; задача вибору стратегії розвитку підприємства як системи зі створення доданої вартості; задача розподілу доходів між економічними суб'єктами, причетними до діяльності підприємства; задача вибору об'єкта адресних впливів на множині ланок технологічного ланцюжка. Для підтримки розв’язання комплексу задач доцільно використовувати розроблений в дисертації комплекс оптимізаційних та імітаційних моделей.

7. Узгодження інтенсивності розвитку та інтересів власників, персоналу і держави здійснюється в процесі вибору компромісної структури розподілу доданої вартості за категоріями доходу. Прийняте рішення повинне спиратися на результати імітаційних експериментів із запропонованою в дисертації моделлю, яка дозволяє оцінити наслідки корегування структури доданої вартості з погляду інтересів економічних суб’єктів та цілей розвитку підприємства як виробничої системи.

8. Інтенсивність процесів розвитку підприємства залежить від його взаємодії з іншими учасниками технологічної мережі. У зв’язку з цим існує задача наукового обгрунтування управлінських рішень з формування й розвитку на множині технологічно-зв’язаних підприємств міжкорпоративних об'єднань за типом економічного кластера. Для вирішення даної задачі в дисертації запропоновано імітаційну модель, математичним ядром якої виступає система лінійних рівнянь, що описує взаємозв'язки учасників технологічної мережі в процесі створення доданої вартості і розподілу ресурсів.

9. Задачі управління розвитком та узгодження інтересів характеризуються наявністю елементів невизначеності і необхідністю використання суперечливих критеріїв. У зв’язку з цим технологія вирішення таких задач повинна об’єднувати як формалізовані економіко-математичні моделі, так і експертні компоненти та компоненти прийняття рішень. Практична апробація сформованої за даним принципом технології прийняття рішень підтвердила можливість використання розробленого в дисертації концептуального, методичного та економіко-математичного інструментарію у якості цілісної системи, яка дозволяє отримувати конструктивні рішення з управління розвитком підприємства завдяки об’єднанню модельної підтримки та досвіту ОПР.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Потрашкова Л.В. Моделювання управління розвитком підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 - економіко-математичне моделювання. - Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

Дисертація містить концептуальне, методичне й економіко-математичне забезпечення функцій контролю, аналізу, прогнозування і прийняття рішень контуру управління розвитком підприємств на основі узгодження інтересів власників, персоналу і держави. Інтереси економічних суб'єктів, цілі і ресурсні обмеження процесів розвитку формалізовані за допомогою показників обсягу і структури доданої вартості.

У дисертації розроблено концепцію управління розвитком підприємства на основі узгодження інтересів економічних суб'єктів; запропоновано методику аналізу діяльності підприємств за допомогою показників обсягу і структури доданої вартості; сформовано комплекс задач і відповідних економіко-математичних моделей управління підприємством як системою зі створення доданої вартості; запропоновано імітаційну модель розвитку промислового підприємства на основі управління структурою доданої вартості та узгодження інтересів акціонерів, персоналу й держави; розроблено імітаційну модель розвитку економічного кластеру, створеного на множині технологічно зв’язаних підприємств.

Ключові слова: управління розвитком, інтереси економічних суб'єктів, додана вартість, мікроекономічні показники, комплекс економіко-математичних моделей, комплекс задач прийняття рішень.

Потрашкова Л.В. Моделирование управления развитием предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 – экономико-математическое моделирование. – Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2002.

Диссертация содержит концептуальное, методическое и экономико-математическое обеспечение процессов управления развитием предприятия на основе согласования интересов собственников, персонала и государства. Интересы экономических субъектов, цели и ресурсные ограничения процессов развития формализованы с помощью показателей объема и структуры добавленной стоимости по категориям дохода. Функции контроля, анализа, прогнозирования и принятия решений, ориентированные на реализацию управления развитием в его взаимосвязи с процессами согласования интересов, объединены в контур управления предприятием как системой по созданию добавленной стоимости.

Для обеспечения реализации функции контроля сформирована система показателей, позволяющая оценить предпосылки удовлетворения интересов экономических субъектов, создаваемые на этапах производства продукции, сбыта и распределения доходов предприятия.

Для целей анализа предприятие моделируется как точка в пространстве показателей объема и структуры добавленной стоимости.

Для реализации функций прогнозирования и принятия решений сформирован комплекс задач и соответствующих экономико-математических моделей управления развитием предприятия как системой по созданию добавленной стоимости. Формализована задача выбора стратегии взаимодействия предприятия с потребителями и поставщиками; предложена имитационная модель реагирования предприятия на изменчивость внешней среды; выделены три типа развития предприятия как системы по созданию добавленной стоимости; разработана оптимизационная модель выбора программы развития предприятия; формализована задача выбора плана адресных воздействий на множестве звеньев технологического комплекса; предложена имитационная модель развития предприятия на основе управления структурой добавленной стоимости и согласования интересов акционеров, персонала и государства; разработана имитационная модель развития экономического кластера, созданного на множестве технологически связанных предприятий.

Сформирована и реализована на практике целостная технология принятия решений