НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

СІТНІКОВА Наталія Петрівна

УДК 330.342.146

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ВАЖЕЛІ ФОРМУВАННЯ

СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково дослідному економічному інституті (НДЕІ).

Науковий керівник доктор економічних наук‚ професор

Бондар Iнтерна Kасянівна‚

НДЕІ‚ завідувач відділом проблем праці

та політики доходів населення

Офіційні опоненти: доктор економічних наук‚ професор

Гнибіденко Іван Федорович,

Рада Національної безпеки і оборони України,

керівник управління соціальної безпеки

кандидат економічних наук

Савенко Олександр Леонідович,

Міністерство економіки України,

заступник директора департаменту

розвитку соціальної та гуманітарної сфери -

начальник відділу пенсійної реформи

і соціального страхування

Захист дисертації відбудеться 25 жовтня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д .801.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук НДЕІ за адресою: м. Київ‚ бульвар Дружби народів‚ 28‚ 5-й поверх‚ зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДEI за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий 24 вересня 2007 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук О.Ю.Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід до ринку в умовах спаду виробництва, інфляції, зміни форм власності в 1991-1998 роках для основної маси населення України спричинив різке зниження рівня життя та зменшення платоспроможного попиту, внаслідок чого і сьогодні бідними залишається значна частка населення. Ринкова трансформація економіки України не мала необ-хідної соціальної спрямованості та супроводжувалась посиленням соціальної нерівності, зниженням рівня життя населення, поглибленням розриву між найбагатшим і найбіднішим прошарком населення, прихованим безробіттям, низьким рівнем соціальної захищеності населення.

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки характеризується поступовим економічним відновленням: реальним зростанням валового внутрішнього продукту, заробітної плати, заощаджень. Збільшення соціальних виплат та реальних доходів населення в останні роки сприяло підвищенню рівня життя населення, проте економічне зростання не гарантує сталого зниження рівня бідності.

В сучасних наукових дослідженнях широко висвітлюються питання, пов’язані з формуванням середнього класу як основи для формування інститутів соціально орієнтованої ринкової економіки, а також впровадженням соціальних цілей в практику короткострокового програмування соціально-економічного розвитку країни. Однак, хоча в Україні, перш за все на законодавчому рівні, вже сформовані передумови для реалізації концепції соціально орієнтованої економіки, залишаються нерозв’язаними проблеми, пов’язані з впровадженням принципів соціально орієнтованої економіки в систему стратегічного планування соціально-економічного розвитку країни. Надзвичайно актуальними залишаються також проблеми подолання бідності, вирішення яких є головною умовою забезпечення соціальної справедливості в умовах соціально орієнтованої економіки.

Подальший шлях розвитку економіки України вимагає визначення моделі поєднання ринкових принципів розвитку і пріоритетів соціальної справедливості та зумовлює необхідність розроблення механізмів переходу до моделі соціально орієнтованої економіки, яка успішно застосовується провідними країнами Європейського Союзу та багатьма країнами світу. Необхідність формування в Україні важелів, умов і механізмів соціальної переорієнтації економічної політики та формування соціально орієнтованої економічної системи в умовах економічного відновлення зумовлює актуальність даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з комплексними дослідженнями Програми Розвитку Організації Об’єднаних Націй щодо адаптації Цілей Розвитку Тисячоліття ООН (ЦРТ) для кожної країни-члена ООН з урахуванням специфіки національного розвитку та матриці глобальних ЦРТ, затверджених Декларацією Тисячоліття ООН як орієнтири соціально-економічного розвитку країн світу до 2015 року. Також дослідження пов’язане з планом науково-дослідних робіт НДЕІ, зокрема за темами "Модель визначення взаємозв’язку між макроекономічними показниками та соціальними державними стандартами, гарантіями, основними соціальними показниками" (номер державної реєстрації 0107U007679, 2007 рік) та "Розроблення методичних підходів для оцінки заощаджень населення як інвестиційного ресурсу економічного розвитку країни" (номер державної реєстрації 0107U007690, 2007 рік). Особистий внесок автора полягає у дослідженні визначення соціальних стандартів та гарантій в системі стратегічного планування в умовах економічного зростання.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою роботи є розроблення теоретико-методологічних засад, методичних і практичних рекомендацій щодо умов, принципів і важелів формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.

Відповідно до поставленої мети в процесі виконання роботи вирішувались наступні завдання:

§ узагальнити і розвинути теоретичні положення щодо сутності, критеріїв, інструментів і засобів соціально орієнтованої ринкової економіки;

§ опанувати світовий досвід реалізації концепції соціально орієнтованої економіки та визначити її сучасні особливості;

§ проаналізувати економічні умови та чинники, що впливають на формування соціально орієнтованої економіки в Україні;

§ оцінити практику застосування соціальних стандартів і гарантій рівня життя в Україні;

§ проаналізувати процеси формування доходів населення, визначити основні причини високого рівня бідності;

§ розробити організаційно-економічний механізм з визначенням напрямів та важелів соціалізації економічної політики з позицій формування соціально орієнтованої ринкової економіки;

§ обґрунтувати напрями та розробити пропозиції щодо вдосконалення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку країни з урахуванням світових соціальних стандартів і цілей.

Об’єктом дослідження є процес соціалізації економічної політики в Україні, а його предметом – теоретичні, методичні та практичні питання щодо посилення важелів соціалізації економічної політики з позицій формування соціально орієнтованої ринкової економіки.

Методи дослідження. В процесі дисертаційного дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і специфічні методи наукового пізнання. Конкретні наукові результати були отримані на основі системного підходу до аналізу соціально-економічних явищ і процесів у національній економіці з використанням таких методів: історико-логічний – при визначенні закономірностей розвитку наукової думки щодо сутності, критеріїв, інструментів і засобів формування соціально орієнтованої економіки; діалектичний і системно-структурний – при дослідженні процесів становлення в Україні правових та економічних засад функціонування соціально орієнтованої економіки; наукової абстракції – при обґрунтуванні категоріального апарату системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку з урахуванням ЦРТ; групувань і класифікацій – при систематизації соціальних стандартів і гарантій рівня життя в Україні; факторного аналізу – при виявленні впливових макроекономічних факторів формування рівня життя населення в Україні; статистичного та якісного аналізу – для обґрунтування соціально-економічних наслідків впровадження ЦРТ у вітчизняну практику стратегічного планування соціально-економічного розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведеного дослідження отримані наступні наукові результати, які становлять особистий внесок здобувача і виносяться на захист:

одержано вперше:

· розроблено організаційно-економічний механізм (в тому числі систему важелів) формування в Україні соціально орієнтованої економіки з визначенням таких напрямів, як запровадження стратегічного планування соціально-економічного розвитку на основі критеріїв ЦРТ та моніторингу їх виконання на всіх рівнях державного управління економікою, що дозволить посилити соціалізацію всіх складових економічної політики країни;

· розроблено класифікацію національних ЦРТ, яка включає 6 цілей, 13 завдань та 23 показники для проведення моніторингу їх виконання. Запропоновано і обґрунтовано напрями досягнення визначених завдань до 2015 року по кожній з 6 національних Цілей: 1) подолання бідності; 2) забезпечення якісної освіти впродовж життя; 3) сталий розвиток довкілля; 4) поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності; 5) обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів; 6) забезпечення гендерної рівності;

· розроблено методичні рекомендації щодо адаптації (локалізації) національних ЦРТ на регіональному та локальному рівнях (на рівні області, району, міста) та впровадження соціальних цілей розвитку в практику стратегічного планування і програмування соціально-економічного розвитку на регіональному та локальному рівнях, що дозволить узгоджувати пріоритети регіонального та локального розвитку із визначеними національними соціальними пріоритетами;

удосконалено:

· визначення поняття „соціально орієнтована ринкова економіка”, яка визначається як економічна система, головною метою функціонування якої є досягнення науково обґрунтованих критеріїв високого рівня добробуту людей і скорочення соціальної нерівності, що забезпечується як ринковими механізмами, так і важелями державного регулювання економіки на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях шляхом реалізації відповідної економічної політики;

· методологічні підходи щодо визначення рівня бідності відповідно до прийнятих світових критеріїв. Для визначення та аналізу рівня бідності в Україні поряд з законодавчо визначеними критеріями запропоновано використовувати критерії вартості добового споживання в розрахунку на умовного дорослого 4,3 дол. США за паритетом купівельної спроможності (ПКС), який використовується ООН для країн Центральної та Східної Європи і СНД та 14,76 дол. США за ПКС, який використовується для країн з розвиненою ринковою економікою. Це дозволить порівнювати отримані дані з даними інших країн світу та оцінити різницю між рівнями життя населення країн перехідної і розвиненої ринкової економіки;

· методичні рекомендації щодо інкорпорації ЦРТ у вітчизняну систему стратегічного планування, в тому числі і у стратегії соціально-економічного розвитку на національному, регіональному і локальному (місцевому) рівнях. ЦРТ, адаптовані для умов України, мають бути основою для впровадження соціальних цілей розвитку на всіх рівнях державного управління економікою;

· систему моніторингу Цілей Розвитку Тисячоліття, яка охоплює три рівні розроблення і виконання ЦРТ: національний, регіональний і локальний (місцевий), що є необхідною складовою механізму стратегічного планування соціально-економічного розвитку. Впровадження системи моніторингу виконання ЦРТ на регіональному і локальному рівні виступає одним із важелів формування в Україні соціально орієнтованої економіки і дозволяє забезпечити зворотній зв’язок в системі стратегічного планування соціально-економічного розвитку країни для досягнення визначених соціальних цілей і пріоритетів;

дістало подальшого розвитку:

· основні концептуальні положення державної політики подолання бідності, яка має бути спрямована в першу чергу на підтримку середніх прошарків населення, стимулювання їх трансформації у повноцінний середній клас. Практика орієнтації політики доходів лише на бідні прошарки населення призводить до стагнації процесів подолання бідності. Політика подолання бідності має включати заходи щодо зниження рівня бідності серед працюючого населення; реформування системи соціального страхування; зменшення розриву в доходах найбагатших і найбідніших груп населення; впровадження мінімальної погодинної заробітної плати; забезпечення належного рівня соціальних стандартів життя сільського населення та людей з особливими потребами; зменшення рівня тривалого безробіття;

· концепція побудови системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку в напрямі розроблення довгострокових програмних документів та стратегій розвитку з урахуванням соціальних пріоритетів. Доповнення існуючої системи стратегічного планування компонентою довгострокового планування, яка має забезпечити моніторинг, аналіз, прогнозування і планування соціально-економічного розвитку країни на період понад 5 років, дозволить інтегрувати соціальні цілі і пріоритети у відповідні сфери державного управління економікою і забезпечити ефективний контроль за їх дотриманням і виконанням.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень, методичних та практичних рекомендацій щодо соціалізації економічної політики та запровадження важелів формування в Україні соціально орієнтованої економіки. Отримані наукові результати були задіяні та можуть бути використані в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади в процесі обґрунтування і прийняття рішень щодо планування та розроблення стратегій соціально-економічного розвитку. Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні методологічних засад програмування і стратегічного планування соціально-економічного розвитку країни.

Теоретичні положення, методичні та практичні рекомендації, отримані в процесі дослідження, та аналітичні матеріали щодо запровадження стратегічного планування соціально-економічного розвитку на основі критеріїв, визначених національними ЦРТ, були використані Міністерством економіки України при розробці Державних програм економічного та соціального розвитку України на 2005 та 2006 роки, а також при розробленні стратегій розвитку на рівні області (довідка №60-21/248 від 05.06.2007 р.); Міністерством праці та соціальної політики України – при розробленні заходів щодо реалізації у 2007 році Стратегії подолання бідності (довідка №4664/0/14-07/15 від 20.06.2007 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження були оприлюднені та отримали позитивне схвалення на: Міжнародному економічному форумі "Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті Цілей Тисячоліття та світової глобалізації" (м. Київ, 2004 р.); науково-практичній конференції "Інвестиції XXI століття в контексті ЦРТ: інвестиційно-інноваційна модель розвитку" (м. Умань, 2006 р.), науково-практичній конференції "Управління економікою в ринкових умовах в контексті стратегічних напрямів розвитку України до 2011 року" (м. Київ, 2003 р.); семінарі "Стратегічні аспекти регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції України та ЦРТ Сходу України" (в рамках Міжнародного форуму "Вектори інтеграційних процесів Сходу України", Луганськ, 2003 р.), а також на Публічних Дебатах "Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 рр." (м. Луганськ, 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 15 наукових публікаціях, з них 8 – у наукових фахових виданнях та монографіях, 7 – в інших виданнях, загальним обсягом 209,4 д.а., в тому числі належить особисто автору 18,1 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, переліку використаних джерел (138 найменувань). Основна частина дисертації викладена на 186 сторінках комп’ютерного тексту; робота містить 24 таблиці, 26 рисунків, 7 --додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки” розглянуто сутність, роль і місце соціально орієнтованої економіки як економічного поняття; основні теоретичні підходи щодо формування сучасних моделей економіки різних країн світу, що дозволило визначити особливості і спільні критерії, які характеризують формування соціально орієнтованої економіки в розвинених країнах світу; розкрито методологічні підходи до побудови системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку провідними країнами Європи з урахуванням соціальних цілей і завдань.

Дослідження існуючих теоретичних концепцій засвідчило, що сутність соціально орієнтованої ринкової економіки полягає у державному регулюванні ринкової економіки для досягнення соціальних цілей. Сутність економічної політики в соціально орієнтованій економіці полягає у забезпеченні економічного зростання на основі підпорядкування економіки завданням соціального розвитку суспільства, тобто вона набуває ознак соціально орієнтованої економічної політики. У широкому розумінні соціально орієнтована економіка – це високорозвинена форма ринкової економіки, яка дозволяє найбільш повно поєднувати принципи ринкового господарювання і соціальної справедливості. Обґрунтовано висновок, що основною метою функціонування соціально-орієнтованої економіки є підвищення добробуту населення. Ринкові відносини і різні види державної економічної політики в умовах соціально орієнтованої економіки підпорядковуються цій єдиній меті.

Розбіжності в застосуванні термінології в сучасній літературі зумовлюють необхідність застосування єдиного терміну: “соціально орієнтована економіка”, синонімами якої виступають терміни “соціально орієнтована ринкова економіка”, “соціальна ринкова економіка”, “соціальне ринкове господарство”. Проведений аналіз засвідчив відсутність у сучасних науковців єдиного погляду щодо визначення поняття “соціально орієнтована економіка”. Існуючі визначення роблять акцент або на економічних способах встановлення соціально орієнтованої економіки, або на цілях формування цього соціально-економічного устрою. Однак такі визначення є недостатньо повними і не відображають ролі держави в механізмі формування соціально орієнтованої економіки. Тому в дисертації запропоновано удосконалене автором визначення поняття „соціально орієнтована економіка”, яка визначається як економічна система, головною метою функціонування якої є досягнення науково обґрунтованих критеріїв високого рівня добробуту людей і скорочення соціальної нерівності, що забезпечується як ринковими механізмами, так і важелями державного регулювання економіки на макро- мезо- і мікроекономічному рівнях шляхом реалізації відповідної економічної політики.

Досліджуючи механізми реалізації різних моделей соціально орієнтованої економіки європейськими країнами, звертається увага на те, що у них в процесі забезпечення виробництва споживчих благ та формування доходів зайнятого населення основна роль відводиться конкурентним ринковим відносинам. На цій основі головне завдання державної економічної політики цих країн полягає в забезпеченні підвищення добробуту населення в тих випадках, коли цього не здатний зробити ринок, і здійснюється по двох напрямах: 1) дія на конкурентне середовище ринку і структуру виробництва, 2) виконання соціальних зобов'язань держави, до яких відносяться наступні види державних витрат: а) соціальні трансферти (пенсії, допомога тощо), б) витрати на виробництво суспільних благ (освіта, охорона здоров'я, наука, культура, охорона громадського порядку тощо), в) державні інвестиційні витрати, які пов'язані з об'єктами соціального та інфраструктурного призначення. Основне завдання державної дії на конкурентне ринкове середовище і структуру виробництва полягає в тому, щоб сприяти конкурентній ситуації на ринку, забезпечуючи тим самим орієнтацію виробництва на інтереси споживання.

Аналіз ступеня і характеру державного регулювання економічної і соціальної сфер в країнах з різними моделями соціально орієнтованої економіки дозволяє зробити висновок про наявність в розвинених країнах позитивної кореляції між ступенем державного втручання в економіку (зумовленого, головним чином, необхідністю виконувати соціальні зобов'язання) і можливостями усунути різкі відмінності в рівні доходів населення. Поряд з цим, дія держави на конкурентне середовище ринку і структуру виробництва також впливає на добробут населення, оскільки створює основу для забезпечення благами і доходами більшості зайнятого населення.

В роботі обґрунтовується позиція, що високий ступінь державного втручання в економіку (тобто вищий рівень державних витрат, направлених на інвестиції, виплати соціальних трансфертів, виробництво суспільних благ тощо) приводить до скорочення соціальної нерівності, розширення виробництва суспільних благ і збільшення гарантованого мінімуму доходів. Проте, збільшення ступеня державного втручання в економіку доцільно здійснювати лише пропорційно зростанню добробуту населення, основа якого закладається завдяки ринковим відносинам. Обґрунтовано, що зазначена вище система взаємозв'язку між економічною політикою і добробутом суспільства в країнах з соціально орієнтованою економікою закладена в системі стратегічних програмно-прогнозних документів цих країн.

Такими стратегічними документами, що закладають концептуальні механізми реалізації соціальних цілей в економічну політику країн, виступають стратегії соціально-економічного розвитку, які розробляються на загальнодержавному рівні, а також програми діяльності урядів. Кожна з європейських країн з соціально орієнтованою економікою, розробляючи стратегічні програмні документи, імплементує соціальні цілі і завдання в усі сфери державного регулювання економіки. Безумовне виконання цих визначених стратегічних завдань вищими органами виконавчої влади в процесі реалізації економічної політики і забезпечує надзвичайно високий рівень життя і добробуту всім громадянам соціальної держави.

Другий розділ “Соціальна орієнтація економічної політики в Україні” присвячений аналізу соціально-економічних умов розвитку країни, дослідженню складових економічної політики, спрямованих на подолання бідності, досягнення обґрунтованих соціальних стандартів життя населення, забезпечення державних соціальних гарантій та визначенню факторів, які впливають на формування соціально орієнтованої економіки в Україні.

В ході дослідження обґрунтовується висновок, що соціально-економічний розвиток України підтверджує поступове формування умов для розбудови соціальної ринкової економіки. Однак, наявні проблеми забезпечення державою відповідного рівня життя та реалізації законодавчо визначених соціальних гарантій потребують: а) встановлення прямого зв’язку між показниками економічного розвитку та рівнем життя і добробуту пересічних громадян; б) досягнення рівня світових стандартів як для мінімальних соціальних гарантій держави, так і для рівня життя суспільства в цілому; в) законодавчого закріплення і реалізації відповідної стратегії соціально-економічного розвитку держави з урахуванням соціальних пріоритетів і цілей.

Аналіз вітчизняного законодавства, яким регулюється соціальна сфера, засвідчує наявність і правове закріплення в Україні системи соціальних стандартів і гарантій та чіткий перелік соціальних нормативів, які мають бути основою стратегічного планування соціально-економічного розвитку. Базовим державним соціальним стандартом в Україні виступає прожитковий мінімум. На його основі визначаються державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування людини. Основними державними соціальними гарантіями визначено: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

За останні сім років (2000-2006 рр.) розмір прожиткового мінімуму зріс в 1,7 рази: з 270,10 грн. на місяць у 2000 році до 472,00 грн. на місяць на кінець 2006 року, а мінімальна пенсія за віком - у 12,2 рази, відповідно з 30 грн. до 366 грн. (табл. 1). Розмір мінімальної заробітної плати у 2000-2006 роках зріс з 118 грн. на місяць у 2000 р. до 400 грн. на місяць у 2006 р. і збільшився за цей період у 3,4 рази. Тенденції до послідовного зростання у декілька разів розмірів державних соціальних гарантій протягом останніх років є наслідком економічного зростання, що відповідним чином відбивається на доходах і видатках державного бюджету. Однак, незважаючи на випереджаюче за останні два роки зростання цих показників у порівнянні зі зростанням ВВП, ні мінімальна заробітна плата, ні мінімальна пенсія за віком у 2000-2006 роках не перевищили рівень прожиткового мінімуму. Лише на кінець 2005 року величина мінімальної пенсії за віком досягла рівня прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність. Величина мінімальної заробітної плати по відношенню до прожиткового мінімуму на працездатну особу у 2005 році становила 73,3%, у 2006 році - 79,2%.

Зростання мінімальних соціальних державних гарантій, які визначаються на основі прожиткового мінімуму, незважаючи на економічне зростання і позитивну динаміку макроекономічних показників, не забезпечує можливостей для нормальної життєдіяльності одержувачів (споживачів) цих соціальних гарантій. Така невідповідність виступає одним із основних чинників існування крайніх проявів бідності, особливо враховуючи, що величина прожиткового мінімуму виступає також основою для визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, стипендій та інших соціальних виплат.

Результати аналізу рівня бідності в Україні за останні роки свідчать про поступове скорочення її масштабів як за міжнародними критеріями, так і за критеріями, визначеними у вітчизняному законодавстві.

Таблиця 1

Динаміка економічного зростання та основних соціальних гарантій

Показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008*

Темпи приросту реального ВВП, % | 5,9 | 9,2 | 5,2 | 9,6 | 12,1 | 2,7 | 7,1 | 6,5* | 7,2

Прожитковий мінімум

в середньому на одну особу, грн., на кінець року | 270,10 | 311,30 | 342,00 | 342,00 | 362,23 | 423,00 | 472,00 | 532,00 | 568,00

% до попереднього року | x | 115,3 | 109,9 | 100,0 | 105,9 | 116,8 | 111,6 | 112,7 | 110,2

Прожитковий мінімум

на працездатну особу, грн., на кінець року | 287,63 | 331,05 | 365,00 | 365,00 | 386,73 | 453,00 | 505,00 | 568,00 | 626,00

% до попереднього року | x | 115,1 | 110,3 | 100,0 | 106,0 | 117,1 | 111,5 | 112,5 | 110,2

Мінімальна заробітна плата, грн., на кінець року | 118 | 118 | 165 | 205 | 237 | 332 | 400 | 460 | 565

% до попереднього року | x | 100,0 | 139,8 | 124,2 | 115,6 | 140,1 | 120,5 | 115,0 | 122,8

% до прожиткового мінімуму на працездатну особу | 41,0 | 35,6 | 45,2 | 56,2 | 61,3 | 73,3 | 79,2 | 81,0 | 90,3

Прожитковий мінімум

на особу, яка втратила працездатність, грн.,

на кінець року | 216,56 | 248,77 | 268,00 | 268,00 | 284,69 | 332,00 | 366,00 | 411,00 | 463,00

% до попереднього року | x | 114,9 | 107,7 | 100,0 | 106,2 | 116,6 | 110,2 | 112,3 | 112,7

Мінімальна пенсія за віком, грн. | 30,00 | 39,00 | 47,30 | 50,00 | 92,45 | 332,00 | 366,00 | 415,11 | 463,00

% до попереднього року | x | 130,0 | 121,3 | 105,7 | 184,9 | 359,1 | 110,2 | 113,4 | 111,5

% до прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність | 13,9 | 15,7 | 17,6 | 18,7 | 32,5 | 100,0 | 100,0 | 101,0 | 100,0

* прогнозні дані

Джерело: розроблено автором на основі даних Держкомстату, Мінекономіки, законів України про затвердження прожиткового мінімуму на 2000-2005 роки та законів України про Державний бюджет на 2006 та 2007 роки.

Незважаючи на загальну тенденцію до поступового зниження, рівень відносної бідності в Україні залишається надзвичайно високим – 27,1% на кінець 2005 року (за вітчизняним критерієм відносної бідності, яким до категорії бідних віднесено осіб з рівнем споживання нижче 75% медіанного його рівня в розрахунку на умовного дорослого в цінах поточного року), тобто майже третина всього наявного населення.

Значною також залишається залежність величини рівня абсолютної бідності від використовуваного критерію бідності: рівень бідності в Україні у 2005 році коливався від 1,5% (при використанні критерію за вартістю добового споживання на умовного дорослого нижче 4,30 доларів США за ПКС, який використовується для країн Центральної та Східної Європи і СНД) до 73,5% (при використанні значення цього критерію нижче 14,76 доларів США за ПКС, який використовується для країн з розвиненою ринковою економікою), що віддзеркалює різницю між рівнями життя населення країн перехідної і розвиненої ринкової економіки. Загальноприйнятий у світі критерій абсолютної бідності (кількість людей, вартість добового споживання на умовного дорослого не перевищує 1,07 доларів США за ПКС) у вітчизняній практиці майже не використовується, оскільки вже у 2000 році у Україні до цієї категорії відносилось менш ніж 1% населення.

Основними чинниками, які впливають на рівень життя в Україні, залишаються: значний рівень безробіття; відставання соціальних гарантій від рівня прожиткового мінімуму; низький рівень трудових доходів (зокрема, заробітної плати), їх невиправдана диференціація, не зумовлена ефективністю праці та економічними результатами; велика тіньова частка в доходах населення; суттєві регіональні диспропорції в доходах населення.

Ці проблеми зумовлюють необхідність реальної соціальної переорієнтації всіх складових економічної політики та вдосконалення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку з урахуванням цих вимог та необхідності постійного моніторингу соціальних процесів.

У третьому розділі “Напрями формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки“ досліджуються питання стратегічного планування соціально-економічного розвитку з урахуванням Цілей Розвитку Тисячоліття як основної передумови формування в Україні соціально орієнтованої економіки. Розроблено сучасні науково-методичні підходи до впровадження стратегічного планування соціально-економічного розвитку з урахуванням ЦРТ на національному, регіональному і місцевому рівнях та систему їх індикаторів, адаптовану для умов України. Обґрунтовано систему заходів з покращення впливу держави на формування рівня життя населення та подолання бідності, а також механізм моніторингу виконання індикаторів ЦРТ в ході реалізації соціально-економічної політики.

Автором розроблено методологічні підходи до впровадження ЦРТ в систему стратегічного планування соціально-економічного розвитку країни, зокрема, впровадження ЦРТ в процес розроблення і реалізації Програм діяльності Кабінету Міністрів України та Державних програм соціального і економічного розвитку країни на відповідний рік, які розробляються згідно Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”.

Дослідження сучасних економічних умов, в яких відбувається формування соціально орієнтованої економіки в Україні, засвідчило необхідність вдосконалення системи планування соціально-економічного розвитку в напрямі переорієнтації на вирішення довгострокових стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни. Визначення і встановлення таких цілей стало можливим внаслідок приєднання України до Декларації Тисячоліття, якою у вересні 2000 року на Самміті Тисячоліття ООН світові лідери визначили та затвердили ключові цілі та завдання глобального розвитку до 2015 року, що стали відомі як Цілі Розвитку Тисячоліття. Глобальні цілі розвитку були визначені та погоджені в результаті проведення міжнародних конференцій та світових саммітів протягом 90-х років. Це нові орієнтири розвитку країн світу, узагальнені і кількісно вимірювані – всього 8 цілей, 18 завдань та більше 40 показників. ЦРТ інституалізуються (адаптуються) для кожної країни-члена ООН з урахуванням специфіки національного розвитку.

В ході дослідження глобальні Цілі Розвитку Тисячоліття були адаптовані для України і об'єднані в систему з 6 національних Цілей (табл. 2), 13 завдань та 23 індикаторів, яка була апробована в процесі розроблення аналітичної доповіді "ЦРТ-Україна" для Програми Розвитку Організації Об’єднаних Націй.

Таблиця 2

Цілі Розвитку Тисячоліття для виконання Україною до 2015 року

Ціль | Завдання

Ціль 1. Подолання бідності

Завдання 1.1. | Зменшити вдвічі питому вагу населення, вартість добового споживання якого не перевищує 4,3 дол. США за паритетом купівельної спроможності

Завдання 1.2. | Зменшити на третину питому вагу бідного населення (за національною межею бідності)

Ціль 2. Забезпечення якісної освіти впродовж життя

Завдання 2.1. | Підвищення рівня охоплення освітою

Завдання 2.2. | Підвищення якості освіти

Ціль 3. Сталий розвиток довкілля

Завдання 3.1. | Збільшити на 12% частку населення, що має доступ до питної води

Завдання 3.2. | Стабілізувати до 2015 року забруднення повітря стаціонарними джерелами

Завдання 3.3. | Розширити мережу заповідників та природних національних парків до 10,4% від загальної території України

Ціль 4. Поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності

Завдання 4.1. | Зменшити на 17% рівень материнської смертності

Завдання 4.2. | Зменшити на 17% рівень смертності дітей віком до 5 років

Ціль 5. Обмеження поширення ВІЛ-інфекції / СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів

Завдання 5.1. | Зменшити на 13% темпи розповсюдження ВІЛ-інфекції / СНІДу

Завдання 5.2. | Зменшити на 42% рівень захворюваності на туберкульоз

Ціль 6. Забезпечення гендерної рівності

Завдання 6.1. | Забезпечити гендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70 тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади

Завдання 6.2. | Скоротити наполовину розрив у доходах жінок та чоловіків

Джерело: розроблено автором

Досягнення визначених для України ЦРТ має спиратись на комплекс заходів, пов’язаних із впровадженням цих цілей, завдань та індикаторів в процес розробки і реалізації державної соціально-економічної політики, а також у процес аналізу і прогнозування результатів соціально-економічного розвитку країни, з одночасним впровадженням комплексного моніторингу виконання ЦРТ в систему стратегічного планування соціально-економічного розвитку.

В ході дослідження національної концепції виконання ЦРТ для забезпечення їх досягнення було розроблено основні методичні підходи до оцінки поточного стану, тенденцій та соціально-економічних проблем розвитку в контексті досягнення ЦРТ на загальнонаціональному рівні; методи визначення базових показників для кожної з Цілей, а також апробовано прикладні схеми роботи щодо удосконалення системи прогнозно-програмних документів. В дисертації визначено основні напрями досягнення кожної з шести національних ЦРТ, а також сформульовано критерії, які характеризують виконання поставлених цілей і завдань. Виконання і досягнення ЦРТ виступає сучасною основою розвитку економік провідних європейських країн з різними моделями соціально орієнтованої економіки, що дає обґрунтовані підстави для використання європейського досвіду в Україні. ЦРТ відображають як базові умови, необхідні для соціальної переорієнтації економіки України, так і умови її подальшого розвитку, виступаючи однією з складових механізму формування соціально орієнтованої економіки.

В дисертаційній роботі розроблено організаційно-економічні важелі, які охоплюють умови, напрями і засоби формування в Україні соціально орієнтованої економіки, які представлено на рис.1. Особливістю запропонованих важелів виступає впровадження розроблених ЦРТ в процес стратегічного планування соціально-економічного розвитку країни на трьох рівнях: національному, регіональному і локальному (місцевому), що має забезпечити соціалізацію всіх складових економічної політики країни.-Важливим елементом механізму виступає трирівнева система моніторингу виконання – на національному, регіональному і локальному рівнях – ЦРТ та соціальних цілей і завдань стратегії соціально-економічного розвитку країни.

Доповнення існуючих у вітчизняній системі стратегічного планування компонент середньо- і короткострокового планування соціально-економічного розвитку компонентою довгострокового планування має забезпечити комплексне впровадження соціальних цілей розвитку країни на всіх рівнях реалізації соціально-економічної стратегії. У відповідності з цим механізмом соціальна орієнтація економіки України має закріплюватись на законодавчому рівні з обґрунтуванням основних пріоритетів в концепції соціально-економічного розвитку, підґрунтям якої виступають національні ЦРТ. На основі положень концепції з урахуванням національних ЦРТ здійснюється розроблення національної стратегії соціально-економічного розвитку, цілі і завдання якої слугують базою для розроблення і реалізації регіональних і локальних стратегій соціально-економічного розвитку. Обґрунтовується, що система стратегічного планування, в якій законодавчо передбачено розроблення національної, регіональних та локальних (місцевих) стратегій, має базуватись на визначенні та впровадженні ЦРТ, відповідно адаптованих для кожного з цих трьох рівнів.

Рис. 1. Організаційно-економічний механізм формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки

Впровадження ЦРТ в процес розроблення і реалізації соціально-економічної стратегії дозволить забезпечити соціальну спрямованість реформ в усіх сферах економіки та відповідну соціалізацію всіх складових економічної політики з урахуванням критеріїв і цілей соціально орієнтованої економіки. Визнання ЦРТ для України як складової частини національної стратегії соціального розвитку та практичне врахування критеріїв ЦРТ у державних програмних документах є умовою подальшої конкретизації завдань для центральних і місцевих органів виконавчої влади.

При запровадженні довгострокового планування з урахуванням національних ЦРТ підлягає вирішенню ряд проблем, пов’язаних із забезпеченням аналізу, прогнозування і моніторингу виконання цілей і завдань соціально-економічного розвитку.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота присвячена надзвичайно важливим і актуальним для України питанням формування соціально орієнтованої ринкової економіки, вирішення яких має забезпечити розв’язання таких соціально-економічних проблем, як подолання бідності та зниження рівня бідності серед працюючого населення; забезпечення зростання рівня життя населення; підвищення рівня державних соціальних стандартів і гарантій; удосконалення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку з урахуванням національних ЦРТ, що має забезпечити соціалізацію всіх складових економічної політики в Україні.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці теоретико-методологічних засад, методичних і практичних рекомендацій щодо створення організаційно-економічних умов для формування в Україні соціально орієнтованої економіки. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити такі висновки і пропозиції.

1. Сутність соціально орієнтованої економіки полягає у державному регулюванні ринкової економіки для досягнення соціальних цілей, а економічної політики - у забезпеченні економічного зростання на основі підпорядкування економіки завданням соціального розвитку суспільства. Наведено авторське визначення поняття „соціально орієнтована економіка” як економічної системи, головною метою функціонування якої є досягнення науково обґрунтованих критеріїв високого рівня добробуту людей і скорочення соціальної нерівності, що забезпечується як ринковими механізмами, так і важелями державного регулювання економіки на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях шляхом реалізації відповідної економічної політики.

2. В процесі реалізації різних моделей соціально орієнтованої економіки у європейських країнах для забезпечення виробництва споживчих благ та формування доходів зайнятого населення основна роль відводиться конкурентним ринковим відносинам, що визначає головне завдання державної економічної політики цих країн: забезпечення добробуту населення в тих випадках, коли цього не здатний зробити ринок. Вирішення даного завдання здійснюється по двох напрямах: 1) дія на конкурентне середовище ринку і структуру виробництва; 2) виконання соціальних зобов'язань держави, до яких відносяться наступні види державних витрат: а) соціальні трансферти (пенсії, допомога тощо); б) витрати на виробництво суспільних благ (освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо); в) державні інвестиційні витрати, які пов'язані з об'єктами соціального й інфраструктурного призначення.

3. Соціально-економічний розвиток України за останні сім років підтверджує поступове формування в нашій країні умов для розбудови соціальної ринкової економіки. Наявні в Україні проблеми забезпечення державою відповідного рівня життя та реалізації законодавчо визначених соціальних гарантій потребують: а) встановлення прямого зв’язку між показниками економічного розвитку та рівнем життя і добробуту пересічних громадян України; б) досягнення світових стандартів як для мінімальних соціальних гарантій держави, так і для рівня життя суспільства в цілому; в) законодавчого закріплення і реалізації відповідної стратегії соціально-економічного розвитку держави з урахуванням соціальних пріоритетів і цілей.

4. Тенденції до послідовного зростання у декілька разів розмірів державних соціальних гарантій протягом останніх років є наслідком економічного зростання. Це відповідним чином відбивається на доходах і видатках державного бюджету. Однак, незважаючи на випереджаюче за останні два роки зростання цих показників у порівнянні зі зростанням ВВП, ні мінімальна заробітна плата, ні мінімальна пенсія за віком протягом 2000-2006 років не перевищила рівня прожиткового мінімуму в середньому на одну особу.

5. Низькі доходи є однією із основних причин бідності в Україні як для працюючого населення, так і непрацюючого. За вітчизняним критерієм відносної бідності, тобто національною межею бідності, частка бідного населення України на кінець 2005 року становила 27,1%. Для аналізу рівня бідності поряд із законодавчо визначеними вітчизняними показниками мають застосовуватись критерії абсолютної бідності: величина вартості добового споживання в розрахунку на умовного дорослого нижче 4,3 дол. США та нижче 14,76 дол. США за паритетом купівельної спроможності, які використовуються для країн Центральної та Східної Європи і СНД та для країн з розвиненою ринковою економікою відповідно. Основними чинниками, які впливають на рівень життя та бідності в Україні, залишаються: значний рівень безробіття; відставання соціальних гарантій від рівня прожиткового мінімуму; низький рівень трудових доходів, зокрема, заробітної плати, їх невиправдана диференціація, не зумовлена ефективністю праці та економічними результатами; велика тіньова частка в доходах населення; суттєві регіональні диспропорції в доходах населення.

6. Державна політика подолання бідності має бути спрямована в першу чергу на підтримку середніх прошарків населення, стимулювання їх трансформації у повноцінний середній клас. Практика орієнтації політики доходів головним чином на бідні прошарки населення призводить до стагнації процесів подолання бідності. Політика подолання бідності має включати заходи щодо зниження рівня бідності серед працюючого населення, сімей з дітьми, пенсіонерів; реформування системи соціального страхування; зменшення розриву в доходах найбагатших і найбідніших груп населення; впровадження мінімальної погодинної заробітної плати; забезпечення належного рівня соціальних стандартів життя сільського населення та людей з особливими потребами; зменшення рівня тривалого безробіття;

7. Національні цілі соціально-економічного розвитку мають