ДНІПРОПЕТРОВЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ПЛЕТІНЬ ЛАРИСА ВАСИЛІВНА

УДК 664 : 347.435

РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

ПЕРЕРОБНИХ І ХАРЧОВИХ ГАЛУЗЕЙ В УМОВАХ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Черкаському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – Доктор економічних наук, професор Мельник Л.Ю., Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: Доктор економічних наук, професор Колузанов Костянтин Васильович, Одеський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації виробництва і агробізнесу.

Доктор економічних наук, доцент Мостенська Тетяна Леонідівна, Національний університет харчових технологій, м. Київ,

декан економічного факультету.

Провідна установа: Національний аграрний університет,

кафедра економіки аграрного сервісу, м.Київ

Захист відбудеться 2 липня 2002 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.08.804.01 Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 01.06. 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В ході ринкової трансформації переробна і харчова промисловість недостатньо забезпечує населення України продовольчими товарами.

За останні 10 років значно зменшились обсяги виробництва найважливіших продуктів споживання: цукру-піску в 4 рази, м`яса всіх видів - в 6,6, в тому числі ковбасних виробів – в 5,6, вершкового масла – в 4,1, олії – майже в 2 рази. Таке незадовільне становище в продовольчій ланці агропромислового виробництва вимагає всебічного вивчення, методологічного і практичного вирішення проблем, що репрезентують важливе народногосподарське завдання – забезпечення продовольчої безпеки України.

Різні економічні аспекти розвитку переробних і харчових підприємств в умовах реформування АПК знайшли своє відображення у наукових працях багатьох вітчизняних вчених–економістів: П.П. Борщевського, А.В. Воронова, М.О. Голованова, Ю.П. Лебединського, І.І. Лукінова, П.Я. Месель-Веселяка, П.О. Мосіюка, О.М. Онищенка, О.М. Полякова, А.П. Ревенка, П.Т. Саблука, М.В. Сергієнка, Ю.М. Ухналевського, І.Р. Юхновського та інших. Разом з тим, не всі аспекти цієї багатопланової проблеми достатньо досліджені і залишаються дискусійними. Це стосується і питань щодо вивчення процесів відтворення і їх інноваційного спрямування у виробничій діяльності переробних і харчових підприємств. Серед них особливої уваги заслуговують дослідження сутності та обґрунтування основних напрямів інноваційної підтримки сільгосптоваровиробників як безпосередніх учасників інтегрованого виробництва, розробка напрямів удосконалення взаємозв`язків підприємств сільського господарства і харчової промисловості та державного регулювання їх діяльності. Науково-теоретична та практична значимість указаних проблем обумовила вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційні розробки здійснювались у межах виконання науково-дослідних робіт Міністерства аграрної політики України по темі: “Концепція розвитку переробної промисловості в умовах ринку” (номер державної реєстрації 0199В016345).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад, розробці практичних рекомендацій щодо інноваційного формування та якісного відновлення ефективної виробничої діяльності переробних і харчових підприємств АПК, спрямованої на удосконалення взаємозв`язків виробників сировини і продовольчих продуктів та підвищення їх конкурентоспроможності. Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішувались наступні завдання:

- узагальнення теоретичних аспектів інноваційного розвитку виробництва, його сутності, видів, форм і принципів розробки програм;

- виявлення тенденцій відтворення основних виробничих фондів переробних і харчових підприємств АПК;

- проведення економічної оцінки нововведень при реалізації заходів науково-технічного прогресу у модернізацію і розвиток агропромислових підприємств;

- визначення чинників, що впливають на відтворення і розвиток виробничої діяльності переробних і харчових підприємств;

- обґрунтування організаційно-економічної перебудови та заходів інноваційної підтримки розвитку виробництва агропромислових формувань ринкового типу;

- опрацювання методичних і організаційних підходів щодо нововведень управління відтворенням засобів виробництва на підприємствах;

- розробка пропозицій щодо поглиблення інтеграційних процесів між виробниками сировини і переробниками та удосконалення державного регулювання їх діяльності.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є вся сукупність теоретичних, методичних і практичних положень економічного розвитку, відтворення фондів та інноваційної підтримки виробничої діяльності переробних і харчових підприємств АПК в умовах їх ринкової трансформації.

Об`єктом дослідження є організаційно-економічні процеси виробничої діяльності підприємств харчосмакової, м`ясної, молочної і рибної промисловості Черкаської області і України в цілому.

Методи дослідження. Теоретична та методологічна основа досліджень побудована на використанні базових положень економічної теорії, економіки підприємств, наукових розробок провідних вчених з питань розвитку господарського механізму економічно ефективного виробництва. В роботі використовувались наступні методи дослідження: діалектичний, що дозволив провести теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності інноваційної діяльності, розвитку форм відтворення фондів агропромислового виробництва; абстрактно-логічний - відпрацювання системи видів і принципів інноваційної діяльності; комплексного економічного аналізу - вивчення розвитку виробничо-технічної бази, економічних взаємовідносин в харчовій промисловості; порівняльного аналізу - зіставлення фактичних даних звітного та попередніх років при визначенні чинників, які впливають на відтворення і розвиток виробничих процесів переробних і харчових галузей; розрахунково-конструктивний та балансовий методи - розробка прогнозів розвитку виробництва продуктів харчування.

Інформаційною базою дослідження є дані Державного комітету статистики України, Черкаського обласного управління статистики щодо розвитку сільського господарства, переробної та харчової промисловості, розробки науково-дослідних установ, звітність, аналітична і оперативна інформація Міністерства аграрної політики України щодо функціонування продуктового підкомплексу АПК.

Наукова новизна виконаної роботи полягає в подальшому поглибленні теоретичних, методичних і практичних положень щодо інноваційного розвитку виробничої діяльності переробних і харчових підприємств АПК, удосконалення їх міжгалузевих зв`язків та державного регулювання. Найбільш значні результати, які були досягнуті і складають наукову новизну досліджень, визначаються наступним:

- запропоновано авторське бачення сутності інноваційного розвитку підприємств, що подається як науково обґрунтована і глибоко аргументована система розподілених за видами нововведень і новацій направлених на розвиток організаційних, економічних і соціальних умов приросту виробництва і підвищення його ефективності;

- доповнено класифікацію видів інноваційної діяльності у інтегрованому виробництві продуктів харчування технологічним, економічним і біологічним напрямами та визначено їх характерні особливості;

- знайшли подальший розвиток методи визначення пріоритетів новацій наукового прогресу. Встановлено, що пріоритети інноваційної діяльності того чи іншого виду залежать від співставлення розмірів інвестування технічного, економічного і соціального прогресу;

- знайшли подальший розвиток принципи розробки інноваційних програм, що систематизовані за ознаками технологічності, спадковості, гармонічності, логічності, пріоритетності;

- знайшли подальший розвиток методичні засади визначення величини морального старіння та постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів на переробних і харчових підприємствах АПК;

- вперше запропоновано методику і показники визначення економічного ефекту заходів впровадження науково-технічного прогресу при оновленні і технічному переоснащенні підприємства, що базуються на вартісній оцінці результатів і витрат нововведення;

- визначено групу організаційно-економічних чинників, які впливають на відтворення основних фондів і розвиток виробництва продукції переробної і харчової промисловості;

- доповнено методичний підхід щодо залучення сільгосптоваровиробників до інтегрованого виробництва заміною безоплатної передачі акцій на придбання їх через спеціальний аукціон;

- поглиблено методичні положення розробки АРМ економіста обґрунтуванням автоматизованого управління відтворенням засобів виробництва на переробних і харчових підприємствах;

- запропоновано авторську модель оподаткування юридичних осіб, яка виходить із 5% ставки податку з продажу і є однаковою для всіх платників без винятку;

- розроблено показники прогнозного розвитку виробництва основних видів продукції харчової промисловості України.

Практичне значення одержаних результатів. Основні висновки і пропозиції щодо інноваційного розвитку переробних і харчових підприємств можуть бути використанні для подальшого їх дослідження, управління агропромисловим виробництвом на рівні Міністерства аграрної політики і Головних управлінь сільського господарства і продовольства при обласних державних адміністраціях. Отримані автором результати щодо інноваційного розвитку та прогнозування ринку харчової продукції використовуються Головним управлінням сільського господарства і продовольства Черкаської облдержадміністрації для надання консультаційної допомоги харчовим і переробним підприємствам (довідка від 18.03.2002 р.). Розроблена автором методика і показники економічного ефекту заходів впровадження науково-технічного прогресу, методичні засади визначення морального і фізичного старіння основних фондів переробних і харчових підприємств, теоретичні узагальнення інноваційного розвитку виробництва використовуються при викладанні навчальної дисципліни “Економіка підприємств” Черкаського державного технологічного університету (довідка від 06.03.2002 р.)

Особистий внесок здобувача. З наукових праць опублікованих у співавторстві в дисертації використанні тільки особисті здобутки автора. За списком робіт, який подано в авторефераті, особисто автором зроблено: [4] - досліджено та рекомендовано нові підходи до управління агропромисловим комплексом України; [7] – проаналізовано переваги і недоліки форм господарювання. Результати досліджень, які містить робота, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Розробки, рекомендації і висновки виконаної дисертаційної роботи доповідались, обговорювались і одержали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях, які проводились в Черкаському державному технологічному університеті (1999–2001р.р.), в Національному технічному університеті України “Найважливіші проблеми розвитку АПК України на сучасному етапі” (м.Київ, 1999 рік), в Міжрегіональній академії управління персоналом “Шляхи реформування економіки України на сучасному етапі” (м.Київ, 1999 рік), в Національному економічному університеті “Основні проблеми розвитку ринку на Україні” (м.Київ, 2000 рік), в Національному університеті харчових технологій “Методичні питання економічної взаємодії суб`єктів сільськогосподарського виробництва” (м.Київ, 2001 рік).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано у науково-фахових виданнях 7 праць (2 у співавторстві) загальним обсягом 1,8 д.а., з яких особисто автору належить 1,5 д.а.

Структура і зміст роботи. Структура дисертаційної роботи відповідає її цільовій спрямованості, визначеним завданням і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Дисертація викладена на 180 сторінках і включає 23 таблиці, 3 рисунки. Список використаних джерел становить 143 найменування. Дисертація має також 27 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюються мета та завдання, визначаються предмет, об`єкт, методологічна основа та методи дослідження, відображаються наукова новизна, практична цінність, апробація та реалізація результатів дослідження.

У першому розділі “Наукові основи інноваційного розвитку виробничої сфери переробних і харчових підприємств агропромислового комплексу” розглядаються теоретичні положення і аналізуються думки вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо визначення економічної категорії “інновації” на підприємствах, доповнюється класифікація їх видів, пропонується моделювання вибору пріоритетів інновацій, систематизація принципів розробки інноваційних програм. Враховуючи, що інноваційна діяльність тісно пов`язана з процесами відтворення, в роботі розглянуто особливості визначення величини морального і фізичного старіння обладнання в переробній і харчовій промисловості, запропоновано методику і алгоритм розрахунків ефективності впровадження заходів науково-технічного прогресу.

В науковій літературі не має єдності поглядів щодо сутності категорії “інновації”. Враховуючи тривалий період, коли економіка функціонувала і розвивалась за рахунок застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів – працівників і виробничих фондів, у виробництві домінували екстенсивні процеси і явища. На першому плані було валове виробництво, на другому – ефективність. Тому інноваційна діяльність здебільшого проявлялась як запровадження науково-технічних розробок у виробництво.

Розуміння того, що в ринковій економіці кожне підприємство повинне бути конкурентоспроможним і постійно підвищувати ефективність виробництва підтверджує, що без інноваційної діяльності розвиток неможливий. Сутність категорії інноваційна діяльність охоплює науково-обґрунтовану і аргументовану систему впроваджень взаємопов`язаних видів новацій і нововведень науково-технічного прогресу, направлених на розвиток організаційних, економічних і соціальних умов стійкого нарощування виробництва і підвищення ефективності підприємства.

Види інноваційної діяльності (нововведень, новацій) поділяються на економічні, технологічні, технічні, організаційні, екологічні, біологічні, соціальні, юридичні і мають характерні особливості прояву та тісний взаємозв`язок. Так, технічні новації обумовлюють перш за все відповідні технологічні і організаційні нововведення, а останні вимагають певних змін в економічному і правовому механізмі діяльності підприємств. Ефективні технічні, організаційні і економічні нововведення неодмінно призводять до помітних продуктивних змін в соціальному житті працюючих і населення.

Зовнішньо може здатись, що питання орієнтації виробництва на досягнення науки і техніки не нове і розмови про реальне господарювання на їх основі проходять на протязі багатьох років. Особливість сьогодення в тому, що приватна власність на засоби виробництва взаємопов`язана з відносинами господарювання. Це змінює підхід до визначення стратегії в інноваційній політиці. Визначення пріоритетів за окремими видами науково-технічного прогресу обумовлене самостійністю товаровиробників в господарській діяльності і значною їх зацікавленістю в ефективному рості виробництва.

В роботі запропоновано методичний підхід вибору пріоритетів новацій, який здійснюється через ряд співвідношень в інвестиціях. Так, якщо різниця вкладень інвестицій в соціальний (F3) і технічний (F2) прогрес більша за різницю в інвестиціях між технічним (F2) і економічним (F1) прогресом (F3 - F2 > F2 - F1 > 0), то в даному випадку зберігається пріоритет новацій соціального прогресу. Якщо

F3 - F2 = F2 - F1 > 0, то відбувається зміна пріоритетів на користь новацій технічного прогресу, а якщо F3 - F2 < F2 - F1 < 0, то пріоритети відсутні. Звичайно комбінації можуть бути і інші, а вибір пріоритетів залежить від конкретної стратегії розвитку виробництва, ступеня платоспроможності підприємства і цілого ряду суб`єктивних причин.

В умовах ринкового господарювання виконавчі органи АПК обласного рівня з позицій інноваційного розвитку мають виконувати функції: координації науково-технічним і науково-технологічним прогресом; юридичного забезпечення системи договірних відносин; управління підготовкою і перепідготовкою кадрів; прогнозування структури розміщення і спеціалізації АПК; раціональних і ефективних інтеграційних зв`язків між сферами і галузями АПК. При цьому обґрунтовується необхідність створення підприємствами інноваційних програм. Вони повинні охоплювати комплекс заходів виробничого, економічного організаційного характеру і включати в себе такі цільові напрямки:

- забезпечення економічно взаємопов`язаного розвитку агропромислового комплексу на основі посилення міжгалузевих виробничих зв`язків і інтеграційних процесів;

- поступове посилення інтенсифікації виробництва на базі найновіших науково-технічних досягнень;

- суттєве поліпшення економічних взаємовідносин на основі оптимального поєднання всіх видів власності для всіх форм господарювання;

- радикальні зміни інвестиційної політики щодо розвитку виробничої і соціальної сфери;

- в умовах функціонування ринкових відносин регіони повинні нести повну відповідальність за якісне забезпечення населення продуктами сільського господарства і переробки.

Основний принцип розробки програми полягає в пов`язанні мети і задач з виробничим потенціалом, сировинною базою і можливостями застосування найбільш ефективних і перспективних наукових розробок. Із основного витікає ряд супутніх принципів побудови програми, що подають цілісну систему всіх видів інноваційної діяльності і представлені на рис. 1.

Принципи розробки Зміст принципів

Рис. 1. Систематизація принципів розробки інноваційних програм

Викладені принципи є достатньо адекватними для інноваційних програм будь-якого рівня, незважаючи, що кожна з них матиме свої особливості.

Інноваційна діяльність технічного спрямування передбачає як правило заміну і модернізацію основних засобів виробництва. Процеси відтворення, підвищення комплексності та інтенсифікації їх оновлення повинні бути зорієнтовані на новації і нововведення науково-технічного прогресу, мінімум одночасних і поточних витрат, ефективне використання основних фондів. В роботі подано узагальнення методів амортизації, економічної оцінки доцільності витрат на капітальний ремонт і ефективності модернізації обладнання. Встановлено, що при простому відтворенні засобів праці розмір їх зміни практично повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному відтворені – залежить не лише від норми амортизації, але й темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.

З метою комплексної оцінки ефективності впровадження заходів науково-технічного прогресу (далі НТП) в переробних і харчових галузях АПК в роботі пропонується авторський методичний підхід і відповідний алгоритм. Сутність його полягає в тому, що економічний ефект розраховується протягом здійснення заходу НТП як різниця між вартісною оцінкою результатів і витрат нововведення. Розрахунок економічного ефекту проводиться з обов`язковим приведенням різночасових показників до єдиного проміжку часу.

, (1)

де Еt – економічний ефект заходу НТП за розрахунковий період; tн і tк – відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду; t – рік розрахункового періоду; Рt0 – вартісна оцінка основних заходів НТП; n – кількість показників, що враховують при визначенні впливу заходу на екологічну і соціальну сферу; і – масштаб впровадження екологічних і соціальних заходів НТП; Rit – розмір окремого результату супутніх заходів (екологічних і соціальних) в натуральному вимірі з урахуванням їх масштабу впровадження в t-му році; ait – вартісна оцінка одиниці окремого результату в t-му році; Ut – поточні витрати при виробництві або при використанні продукції в t-му році (без врахування амортизаційних відрахувань на реновацію); Кt - одноразові витрати при виробництві або при використанні продукції в t-му році; Лt – залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають в t-му році.

В тих випадках, коли при впровадженні НТП не змінюється в часі ціна і обсяг продукції, що виробляється, а також стабільною є величина виплат із балансового прибутку, то ефективність здійснення заходу введення новацій характеризується зміною (зниженням) собівартості продукції.

У другому розділі “Сучасний стан і тенденції виробництва в переробній і харчовій промисловості” досліджено процеси приватизації і створення нових форм власності і господарювання, проаналізовано показники ефективності виробництва, виявлено форми і рівень відтворення основних фондів, динаміку забезпечення сировиною інтегрованого виробництва.

Встановлено, що переробна і харчова промисловість в розподілі обсягу виробленої промислової продукції за 2000 рік посідала друге місце (18,6%) після чорної металургії, оскільки на долю продовольчих товарів припадає понад 60% особистого споживання матеріальних благ населення.

Важливу роль в розвитку переробної і харчової промисловості відіграє ринкова трансформація форм власності і господарювання.

Із наявних в Україні 2922 переробних і харчових підприємств на початок 2000 року державну власність мали 8,4%, колективну – 89,9 у тому числі акціонерну – 50,1, приватну – 1,4%.

Якщо до 2000 року приватизація здійснювалась переважно через оренду (41%) то тепер основним способом приватизації став продаж акцій акціонерних товариств з залученням до цього процесу сільгосптоваровиробників. Але останні не завжди викуповують частку майна, що їм виділяється планом приватизації переробних підприємств. Це пояснюється, з одного боку, недостатнім рівнем організації цієї роботи на місцях, а з іншого – низьким рівнем доходів покупців. Через відсутність коштів відмовляються від викупу акцій харчової промисловості і їх працівники. Розподіл акцій в багатьох випадках носить формальний характер, оскільки він не спрямований на розвиток та зміцнення взаємозв`язків сільгоспвиробників і переробників. Тому потужності окремих підприємств переробної і харчової промисловості використовуються на 25-30%, а сільське господарство вишукує інвестиції в дрібнотоварну переробку. В переробній і харчовій промисловості за рахунок випуску акцій орендованого майна і корпоратизації створено 1316 акціонерних товариств. Проведене обстеження 64 акціонерних товариств, незважаючи на відсутність стабільного економічного середовища, неузгодженість та не відпрацьованість чинного законодавства, показало, що ініціаторами проведення приватизації виступили переважно трудові колективи (89% від усіх випадків) і Фонд державного майна (11%). Це пояснюється тим, що домінуючою формою господарювання у респондентів була оренда (60%). В результаті були створені переважно закриті акціонерні товариства (67% від обстежених). Акціонерні товариства намагаються приділяти більшу увагу питанням збільшення розміру та покращення структури статутного капіталу. Останній не відповідає сучасному технічному рівню і має велику питому вагу застарілого обладнання.

За період 1990-2001 років знос промислово-виробничих основних фондів у харчовій промисловості збільшився на 19%. Так, в харчовій промисловості в 2000 році знос фондів становив 62,5%, в тому числі в м`ясній і молочній – 59,9%, рибній – 68,4%. Знос машин і обладнання у харчовій промисловості на 2% вище ніж у цілому по всіх основних промислових фондах. Наявність у галузі значної кількості застарілої техніки знижує ефективність діючого виробництва і викликає великі затрати на капітальний і поточні ремонти. Фактично ремонт став однією з найважливіших форм відтворення основних фондів. Амортизаційні відрахування на повне відновлення виробничих фондів були у 3 рази нижчі за витрати на ремонт. А останні були в 1,4 рази вищі за введення в дію нових основних виробничих фондів. Таким чином співвідношення витрат, яке склалося на відшкодування вибуття морально застарілої, фізично зношеної частини фондів та їх зростання не забезпечує потрібних темпів технічного переозброєння і веде до подальшого “старіння” виробництва, сповільнення його технічного оновлення. Експлуатація застарілої техніки звужує можливості впровадження нового устаткування, штучно гальмує темпи технічного прогресу. Аналіз показників відтворення основних фондів свідчить, що в динаміці воно погіршується. Так, в 1990 році введення основних фондів склало 9,5%, а вибуття – 2,1%, а у 2000 році відповідно 8,46 і 1,67%. Вартість введених фондів за 2000 рік обумовлена в значній мірі дією більш високих цін на нове устаткування. Рівень виробництва товарної харчової продукції в 2000 році, незважаючи на припинення спаду і темпи приросту за останні три роки, був нижчим ніж в 1990 році. При незадовільних темпах вибуття основних фондів та введення їх по більш високій вартості фондовіддача в харчовій промисловості залишається низькою і складає 64,9% до рівня 1990 року.

Зростання доходів від реалізації харчової продукції в 2000 році порівняно з 1998 роком на 46,8%, незважаючи на підвищення собівартості на 32,7%, дало можливість одержати вперше за роки реформування чистий прибуток в розмірі 128,6 млн. грн. (табл. 1).

Для швидкого оновлення основних виробничих фондів у харчовій промисловості повинна змінитися технологічна і відтворювальна структура капітальних вкладень. Якщо раніше інвестиції направлялись в основному на нарощування виробничих потужностей переважно шляхом нового будівництва, то на сучасному етапі центр ваги треба змістити на технічне переозброєння, впровадження нововведень і новацій на діючих підприємствах.Така відтворювальна структура інвестицій створить можливості для технічного переоснащення всіх галузей переробної і харчової промисловості, дозволить підняти їх до рівня економічно розвинутих країн, покращити можливості експлуатаційного потенціалу.

Переоцінка основних фондів до рівня нових цін певною мірою поліпшить стан з надходженням коштів для простого відтворення. Проте, реалізація цього заходу ще не гарантує нагромадження в амортизаційному фонді суми, достатньої для заміни спрацьованих засобів виробництва у тій частині, яка була придбана і перебувала в експлуатації до проведення реформи ціноутворення і переоцінки основних фондів. За попередній період сума спрацювання, яку перенесено на вироблену продукцію, є значно меншою від необхідної для заміни старого засобу новим.

Таблиця 1

Основні показники ефективності виробництва на

підприємствах харчової промисловості

Показники 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2000 р. до 1999 р., %

Затрати на виробництво одиниці продукції, коп./грн. 86,5 86,9 97,8 112,5

Доход (виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг), млн. грн. 16936,5 22466,2 32985,6 146,8

Непрямі податки та інші нарахування з доходу, млн. грн. 3967,6 4973,8 6879,8 138,3

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, млн. грн. 12969,4 17492,4 26105,8 149,2

Собівартість реалізованої продукції, млн. грн. 12137,5 16297,0 21632,3 132,7

Валовий прибуток (+), збиток (-), млн. грн. 831,9 1195,4 4473,5 374,2

Чистий прибуток (+), збиток (-), млн. грн. -1109,1 -1247,7 128,6

Нараховано амортизації, млн. грн. 392,5 620,4 757,9 122,2

Введення в дію основних фондів, млн. грн. 824,0 1159,0 1736,0 149,8

Інвестиції в основний капітал, млн.грн. 831,0 1147,0 1729,0 150,7

Для забезпечення оптимальних строків оновлення основних засобів і нормального здійснення інноваційного процесу необхідно щоб сума амортизаційних відрахувань відповідала сумі, якою оцінюється спрацювання засобу за час його експлуатації у попередній період і яка розрахована за новими цінами оновлення.

Досягти цього в роботі пропонується двома шляхами:

1) це індексація суми спрацювання основних фондів, які перебували в експлуатації до реформи ціноутворення, і компенсації різниці між необхідною сумою і фактичною нарахованою в амортизаційний фонд;

2) відповідно до норм амортизації основних виробничих фондів збільшити в 2-2,5 рази відрахування на реновацію, що забезпечить введення в дію технічних новацій для комплексної переробки сировини і виробництва харчової продукції. Строк, протягом якого мають діяти подвоєні компенсаційні норми амортизації, необхідно визначити в 10-12 років.

Основою розвитку переробної і харчової промисловості є рівень сировинної бази. У 2000 році порівняно з 1995 роком загальне падіння закупок зерна у сільському господарстві становило майже 29%, цукрових буряків - 38,5, насіння соняшнику - 38,1, молока - 36,3, худоби й птиці - 28,3%. Проаналізувавши більш детально стан справ по заготівлях продукції у сільгосптоваровиробників Черкаської області автор дійшов висновку, що основними причинами недостатніх об`ємів сировини для харчових і переробних підприємств регіону є:

- розрив виробничих і економічних взаємозв`язків на підприємствах сільського господарства, переробної і харчової промисловості;

- відсутність інвестицій в розвиток сільськогосподарських підприємств;

- недостатні обсяги виробничих ресурсів (техніки, добрив).

Для поступового усунення причин і організації підвищення обсягів виробництва сільськогосподарської сировини необхідно забезпечити державну підтримку в фінансуванні виробництва, надати кредитні пільги, зменшити ставки оподаткування прибутку тощо.

У третьому розділі “Основні напрями створення високорозвиненого виробництва продукції переробної і харчової промисловості” розроблено шляхи та обґрунтовано пропозиції щодо подальшої перебудови і розвитку виробництва, удосконалення інноваційної підтримки та державного регулювання виробничої діяльності агропромислових підприємств.

Подальший розвиток акціонування в інтегрованому виробництві харчової промисловості повинен стати домінуючим. Це дозволить успішно вирішувати проблеми технічного переозброєння виробництва і купівлі сировини. Крім того акціонерні товариства, маючи наукоємне і високотехнологічне виробництво, можуть створювати нові організаційні форми інтегрованого виробництва:

- індустріальні виробничі системи на основі кооперації із зацікавленими партнерами на взаємовигідних компенсаційних умовах;

- інвестиційно пропорційні системи на засадах збалансованості агроекономічного потенціалу і переробних потужностей дрібнотонажного типу;

- локальні виробничо-територіальні комплекси з повним агропромисловим циклом;

- уніфіковані системи господарювання між відкритими акціонерними товариствами, кооперативними і приватними підприємствами;

- договірні об`єднання у формі асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів за галузевим і територіальними принципами.

В основу реалізації міжгалузевих зв`язків харчової промисловості з сільськогосподарським виробництвом повинен бути покладений принцип створення закінченого виробничого циклу з вирощування і переробки сільськогосподарської сировини на основі розвитку інтеграційних процесів і доведення до споживача кінцевої продовольчої продукції з мінімальними затратами. В цьому зацікавлені усі учасники процесу оскільки їх взаємодія формує собівартість, ціни, прибуток і визначає конкурентоспроможність продукції. В дослідженнях пропонується через продаж акцій підвищити зацікавленість сільгосптоваровиробника в агропромисловому виробництві. Методичні підходи залучення юридичних і фізичних осіб сільського господарства у міжгалузеву інтеграцію доповнені обґрунтуванням щодо надання права на придбання ними акцій через спеціальний аукціон. Отже, подальший розвиток виробництва переробних і харчових галузей агропромислового комплексу через розширення власників акціонерного капіталу дозволить більш цілеспрямовано вирішувати питання високорозвиненої сировинної бази і поставок сировини високої якості в оптимальні строки.

Роль держави у розвитку переробних і харчових галузей полягає в побудові стратегії виробництва та науково-технічного прогресу, залученні методів не прямого впливу на економіку, створенні сприятливого середовища для інноваційної діяльності.

Дослідження дало можливість обґрунтувати думку, що інструмент прогнозування продукції сприяє попередньому поширенню інформації і кращому функціонуванню ринкових механізмів завдяки швидкому реагуванню. Для системи виконавчої влади попереднє знання приблизного обсягу виробництва продукції харчування дозволить обрати тимчасові відповідні механізми, які наразі слід запровадити, щоб уникнути кризи і сприяти ринковій рівновазі. Виробники можуть підготуватись до змін в попиті і прибутках, а переробники мають бути впевненими в постійних закупках сировини.

В роботі пропонується прогнози економічного і соціального розвитку галузей розробляти на довгострокову, середньострокову і короткострокову перспективи у декількох варіантах з урахуванням ймовірного впливу внутрішніх, зовнішніх, політичних, економічних та інших факторів. Вони повинні включати кількісні показники та якісні характеристики галузей стосовно: макроекономічної ситуації, структури економіки, науково-технічного прогресу, обсягів виробництва і споживання товарів та надання послуг, зовнішньоекономічної діяльності, охорони навколишнього середовища, соціальної структури, розвитку регіонів.

Виходячи з проекту державної програми розвитку АПК в роботі розраховано прогнозні показники обсягів виробництва переробної і харчової промисловості (табл. 2).

Серед основних заходів підвищення інноваційної активності товаровиробників переробної і харчової промисловості першочергове значення набуває залучення небюджетних інвестицій. Одним із можливих напрямів такої діяльності повинен стати методичний підхід, який передбачає створення фонду інноваційного розвитку. Останній разом з інвестиційними компаніями за рахунок комісійної і комерційної діяльності з цінними паперами забезпечить перехід прав участі в капіталі акціонерних товариств до ефективного власника і сконцентрує грошові ресурси на пріоритетних напрямках впровадження науково-технічного прогресу у виробництво.

Таблиця 2

Прогноз виробництва продукції харчової промисловості

Види продукції 1990 р. 2000 р. Варіанти

2006 р. 2015 р.

1 2

Цукор-пісок з буряків, тис. т 5388,0 1552,0 4900,0 5500,0

Олія, тис. т 1070,0 972,0 1100,0 1250,0

М`ясо, включаючи субпродукти 1 категорії, тис. т 2763,0 400,0 2000,0 2400,0

Масло тваринне, тис. т 444,0 135,0 390,0 450,0

Борошно, тис. т 7671,0 3068,0 6900,0 7500,0

Крупа, тис. т 962,0 294,0 750,0 920,0

На поглиблення і реалізацію інноваційної діяльності направлена автоматизація функцій управління. Дослідження дало можливість обґрунтувати думку, що ціна прийнятого управлінського рішення в ринкових умовах багаторазово зростає, а “непомітний брак” і шкода стають все вагомішими. Тому пропонується виділити в автоматизованому робочому місці економіста (АРМ) підсистему “Відтворення виробництва”. В роботі сформульовані основні концептуальні вимоги розробки підсистеми, структура складових елементів, інформаційна база, організаційне забезпечення.

При вирішенні питань ціноутворення необхідно мати економічний механізм, при якому створюються умови необхідні для ведення інтегрованого виробництва на розширеній основі, що має основоположне значення для стійкого розвитку виробництва в харчовій промисловості. Ціна на харчі в значній мірі залежить від ціни на сировину. Враховуючи досвід ринково розвинених країн і, зокрема, США, автор приходить до висновку, якщо ціни на сільгосппродукцію є нижчими ніж гарантовані державою і не забезпечують розширеного відтворення, то держава у вигляді різних субсидій доплачує сільгоспвиробникам до рівня гарантованих цін. При цьому виплати будуть зростати, а ціни знижуватись. Така регулююча функція держави забезпечує тотожні умови відтворення капіталу для всіх галузей, а ціна забезпечить рівний прибуток на одиницю витрат коштів при формуванні основних і оборотних фондів з урахуванням терміну їх обороту в процесі використання. Що стосується закупок сільськогосподарської сировини, то в період ринкових перетворень пропонується частково залишити державні закупки сировини, розширити дію договорів контрактації в міжгалузевій інтеграційній діяльності.

Дослідженням встановлено, що чинна податкова система, яка базується на концепції обкладання платника великою кількістю податків з досить великими ставками призвела до зменшення виробництва. З метою ліквідації вищезазначених недоліків в роботі пропонується принципово нова концепція оподаткування. Вона ґрунтується на тому, що об`єктом оподаткування є сума грошей, яку платник податку одержує від продажу будь-яких товарів та послуг. Ставка податку з продажу пропонується на рівні 5% від суми продажу і є тотожною для всіх платників податку без винятку. В дисертації всебічно обґрунтовується методика і алгоритм розрахунків нової податкової системи, яка пропонується для експериментального відпрацювання.

ВИСНОВКИ

1. Зростання виробництва продукції харчування - одна з найважливіших складових продовольчої безпеки населення України. Шляхи вирішення цієї проблеми в методологічному і організаційно-методичному плані щодо інноваційного формування, в умовах ринкових перетворень, якісного рівня і відновлення ефективної виробничої діяльності переробних і харчових підприємств АПК залишаються недостатньо вивченими та розробленими. Як економічна категорія “інноваційна діяльність” відображає науково-обґрунтовану і аргументовану систему впроваджень взаємопов`язаних видів новацій і нововведень науково-технічного прогресу направлених на розвиток організаційно-економічних і соціальних умов стійкого нарощування виробництва і підвищення ефективності роботи підприємства.

2. Види інноваційної діяльності в харчовій промисловості мають характерні особливості і тісний взаємозв`язок та зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва. Вони спираються на юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти і охоплюють АПК як економічну систему з надзвичайно різноманітним переліком проблемних ситуацій, вирішення яких зменшують або відвертають негативні наслідки функціонування агропромислового виробництва.

3. Вибір пріоритетів науково-технічного прогресу залежить від господарської стратегії, ступеня платоспроможності підприємства та визначається порівнянням сум інвестицій в економічні, технічні та соціальні новації.

4. Значним резервом розвитку виробництва підприємств переробної і харчової галузей є погодження міжгалузевих інтересів, з одного боку, і поєднання регіональних і галузевих інтересів - з іншого. Враховуючи, що територіальні утворення є первинними, а агропромислові - похідними, але більш досконалими по рівню організаційного і господарського розвитку, на перший план виходять широкі можливості маневрування ресурсами. Цьому сприяють ринкові відносини, коли кожне господарство зацікавлене в ефективному їх використанні.

5. Розробка інноваційних програм як інструменту управління підприємством передбачає заходи технологічного, технічного, економічного, організаційного, екологічного, біологічного, соціального і юридичного характеру, що об`єднані системою принципів технологічності, спадковості, гармонійності, логічності та пріоритетності. При цьому науково-технічний прогрес - основна, але не єдина умова включення нововведень в програму.

6. Ефективність відтворювальних процесів в переробній і харчовій промисловості певною мірою залежить від строків експлуатації активної частини основних фондів. Скорочення строків експлуатації машин і устаткування з одного боку уможливлює прискорення їх оновлення, підвищення технічного рівня підприємства, зростання продуктивності праці, а з іншого - обумовлює збільшення собівартості продукції за рахунок великих сум амортизаційних відрахувань, вимагає більших за обсягами інвестиційних ресурсів для інноваційного розвитку.

7. Економічно раціональний щорічний обсяг заміни засобів праці на підприємствах переробної і харчової галузей передбачає забезпечення розрахунків щодо дотримання оптимальних строків функціонування основних фондів при простому і розширеному відтворенні. В першому випадку розмір їх заміни (вибуття) повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а в другому - залежить не лише від норми амортизації, але й темпів щорічного збільшення та оновлення основних фондів.

8. Оцінку ефективності впровадження заходів науково-технічного прогресу у виробничу діяльність підприємств за тією методикою, яка на сьогодні використовується, провести дуже складно внаслідок відсутності для цього інформаційної бази. З цією метою пропонується використовувати методику і алгоритм розрахунку ефективності нововведеннь і новацій на засадах перевищення вартісної оцінки результатів над вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів з обов`язковим їх приведенням до єдиного моменту часу.

9. Дослідження процесів реформування переробних і харчових підприємств АПК на засадах приватизації орендованого майна і корпоратизації виявило, що найбільшого поширення набувають акціонерні товариства. Основним способом приватизації з 2000 року став продаж акцій відкритих акціонерних товариств.

10. Аналіз ефективності функціонування підприємств харчової промисловості різних форм власності показує, що в цілому ринковий сектор краще пристосувався до умов що склались. На результати їх діяльності позитивно впливає вільний вибір партнерів по постачанню сировини і матеріально-технічному забезпеченню, збуту продукції, оновленню виробництва.

11. Наявність на підприємствах значної кількості застарілої техніки знижує ефективність її використання і викликає значні затрати на капітальний і поточний ремонти. Так витрати на ремонт були більш як у 3 рази вищі за фактичні амортизаційні відрахування на повне відновлення виробничих фондів і в 1,4 рази - витрат на введення в дію нових основних виробничих фондів.

12. Підвищення технічного рівня виробництва в харчовій промисловості відбувалось за рахунок нових та удосконалення діючих технологічних процесів. Так, у 2000 році заходи по впровадженню важливих науково-технічних досягнень здійснили 21,3 % підприємств. Найбільша питома вага припадала на впровадження прогресивної технології (60%) і автоматизацію виробництва (36%). Ефективність заходів впровадження нової техніки становила 0,61 грн. на 1 грн. витрат, у тому числі в харчосмаковій - 0,54, м'ясній і молочній - 0,96 грн.

13. Встановлено, що переробні і харчові підприємства Черкаської області можуть бути достатньо забезпечені сировиною. Цьому сприяє створення “Черкаської ресурсної компанії” під заставу комунального майна, яка концентрує матеріальні і фінансові можливості області для забезпечення сільського господарства ресурсами за доступними цінами. В результаті обсяг виробництва продукції сільського господарства у 2000 році збільшився майже на 22%, що дало наростити виробництво продуктів харчування в порівнянні з попереднім роком. Так, тільки на підприємствах молочної галузі обсяги виробництва збільшилися майже в 1,5 рази, кондитерських виробів на 25%, плодоовочевих консервів на 60%, а олії - на 23,5%.

14. Інноваційний розвиток підприємств неможливий без автоматизації функцій управління. Якісно і продумано розроблені автоматизовані робочі місця є багатокомпонентним чинником інтенсифікації виробництва. Це відноситься і до запропонованого створення підсистеми “Відтворення виробництва”.

15. Для підвищення зацікавленості в нарощуванні виробництва продукції і зниження цін на неї необхідно повністю перебудувати податкову систему відповідно до вимог ринкової економіки, оскільки нині держава через податки намагається визначити структуру розвитку виробництва, незважаючи на те, що це є прерогативою ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Плетінь Л.В. Прогнозування та розробка програм розвитку галузей харчової промисловості // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. – Полтава:“Теrra ”, 1999. - № 6. – С.59-62.

2. Плетінь Л.В. Етапи розвитку харчової промисловості в сучасних умовах // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – Суми: Сумський державний аграрний університет, 1999. - № 2. – С.172-176.

3. Плетінь Л.В. Питання державного регулювання економіки АПК в Україні // Науковий вісник Національного аграрного університету. – Київ: ВІПОЛ, 2000. - № 23 –