ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Пічугіна Маріанна Володимирівна
УДК 930 (410) “19” : 339.924 : 061.1 ЄС
БРИТАНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.
Спеціальність 07.00.06 – Історіографія,
джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни
Автореферат
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі нової та новітньої
історії зарубіжних країн
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент
Павленко Валерій Михайлович,
доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
Євтух Володимир Борисович,
декан факультету соціології та психології
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
кандидат історичних наук
Мартинов Андрій Юрійович,
старший науковий співробітник відділу світової історії
та міжнародних відносин Інституту історії України
НАН України
Провідна установа: Інститут української археографії
та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
Захист відбудеться “29”квітня 2002р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою:
01033, м.Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.
Автореферат розісланий “28” березня 2002р.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка
(м.Київ, вул. Володимирська, 58)
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження. Її обсяг становить 204 сторінки. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків і списку джерел та літератури ( 32 сторінки, 468 назв ).
Вступ. Актуальність дослідження. Історіографія європейських інтеграційних процесів належить до пріоритетних напрямів історичних, політологічних, правничих та економічних досліджень. Вивчення теоретичного підгрунтя європейської інтеграції та практичних кроків на шляху до Єдиної Європи привертає дедалі більшу увагу науковців та спричиняє появу великої кількості літератури з цієї теми.
Особливо бурхливо проблеми європейської інтеграції обговорювалися протягом другої половини ХХ ст. суспільствознавцями у Великій Британії, що було спричинено т.зв. “особливою позицією”, яку ця країна займала щодо інтеграційних процесів у Західній Європі. Питання європейської інтеграції розглядалися у нерозривному зв’язку з такими ключовими поняттями, як національна ідентичність, суверенітет, державна незалежність.
Британська історіографія традиційно займає одне з провідних місць у світовій історичній науці, здійснюючи помітний вплив на її розвиток. Для розвитку британської історіографії у другій половині ХХ ст. характерне розширення спеціалізації та розробка поряд з традиційними напрямами (національна історія, історія Співдружності) цілої низки нових наукових тем, зокрема поступ інтеграційних процесів у Західній Європі. Економічні, соціально-політичні та культурні зміни в Європі, зумовлені інтеграційними процесами, перетворюють вивчення історії європейської інтеграції в один з пріоритетів британської науки.
У Великій Британії протягом другої половини ХХ ст. створена різноманітна документальна, наукова, науково-популярна, навчальна, політична, публіцистична та інша література про розвиток інтеграційних процесів у Західній Європі. Наявність великої кількості праць з цієї тематики, від окремих статей до грунтовних монографічних досліджень, ставить перед науковцями завдання історіографічного аналізу, узагальнення та систематизації даної літератури, об’єктивної оцінки реального стану вивчення проблеми, виявлення “вузьких місць”, прогалин й обгрунтування напрямів і тематики подальших дискурсів. Потреба у такому дослідженні обумовлюється й тим, що до цього часу все ще відсутні праці, які б давали на основі критичного аналізу цілісну картину британської історіографії європейської інтеграції.
Наукова актуальність посилюється практичним інтересом громадськості України з огляду на прагнення нашої держави до членства в Європейському Союзі (ЄС). Для українських істориків корисним є вивчення досвіду Великої Британії та поглядів британських учених на розвиток інтеграційних процесів у Західній Європі.
Мета дисертації - на підставі вивчення широкого спектру різноманітних історіографічних джерел створити повну й цілісну картину стану розвитку британської історіографії європейських інтеграційних процесів, систематизувати англійську наукову літературу з цієї теми, простежити еволюцію поглядів учених щодо об’єднання Західної Європи та визначити фактори, що відбилися на розробці цієї тематики у Великій Британії, зокрема розкрити вплив політики держави щодо інтеграційних перетворень у Західній Європі на історіографічний процес.
Досягнення поставленої мети обумовило головні завдання дослідження:
з’ясувати основні етапи та напрями досліджень європейської інтеграції у Великій Британії;
систематизувати праці англійських науковців, присвячені європейській інтеграції, класифікувати їх за певними тематичними групами;
розкрити погляди істориків на т.зв. “особливу позицію” Великої Британії відносно європейських інтеграційних процесів;
дослідити характерні риси англійської історіографії, зумовлені “особливою позицією” Великої Британії щодо європейської інтеграції;
проаналізувати повноту та об’єктивність відображення в британській історіографії історії розвитку та проблем європейської інтеграції, виявити вузькі місця і недостатньо досліджені аспекти;
окреслити прерогативні напрями подальших досліджень.
Об’єктом дослідження є британські наукові праці, присвячені розвитку європейської інтеграції. Поряд з історичною літературою, яка підлягає історіографічному аналізу, розглядаються праці споріднених з історією політичних та соціальних наук, оскільки відбувається інтеграція гуманітарних наук. До аналізу залучені політичні роботи, оскільки однією з головних особливостей теми дисертації є тісний взаємозв’язок історії та політики.
Предметом дослідження є британський історіографічний процес і відображення в ньому розвитку знань про європейські інтеграційні процеси, виявлення та вивчення провідних тенденцій та закономірностей розвитку цих знань.
Хронологічні рамки (друга половина ХХ ст.) визначені, з одного боку, активізацією європейських інтеграційних процесів з початку 1950-х рр. (18 квітня 1951р. - підписання Угоди про створення Європейського об’єднання з вугілля та сталі) та різким збільшенням у Великій Британії літератури з цієї теми, з іншого - прийняттям Амстердамської Угоди (набула чинності з 1 травня 1999р.), яка започаткувала новий етап розвитку європейської інтеграції та спричинила появу нового великого пласту літератури з цієї теми. Протягом визначеного періоду відбулося виокремлення та розвиток самостійного напряму наукових досліджень даної проблематики у Великій Британії.
Географічні межі. У дисертації розглядаються праці з європейської інтеграції, що були видані у Великій Британії, а також окремі дослідження, підготовлені в інших країнах, які допомагають глибше з’ясувати особливості історіографії інтеграційних процесів.
Методологічну основу дисертації становлять принципи історизму та об’єктивності, діалектичний підхід, які надають можливість дослідити розвиток знань у динаміці та тісному зв’язку з його конкретно-історичними умовами. У відповідності з метою і завданнями дисертаційної роботи широко застосовувалися методи історіографічного аналізу та синтезу, критики історіографічних джерел, проблемно-хронологічний, ретроспективний та порівняльний методи.
Наукова новизна дисертації зумовлюється постановкою нової проблеми, метою, предметом і авторською методикою вирішення завдань дослідження. Вперше в широких хронологічних межах досліджено комплекс британських історіографічних джерел з розвитку європейської інтеграції, який вміщує монографії, брошури, статті, дисертаційні дослідження. Більша частина цих джерел залишалася поза увагою української історіографії. В роботі дістала подальшого розвитку та поглиблення систематизація великого масиву праць англійських науковців з досліджуваної теми шляхом поділу за двома умовними рубриками - “теорією” та “практикою” європейської інтеграції. Більш докладно в порівнянні з існуючими працями досліджено характерні риси британської історіографії європейської інтеграції, встановлено взаємозв’язок між змінами зовнішньополітичної стратегії Великої Британії й зміною поглядів дослідників щодо європейської інтеграції та показано еволюцію поглядів британських учених на процес об’єднання Західної Європи. По-новому визначено ключові аспекти проблеми і виявлено напрями подальшого вивчення даної тематики, а також зроблено підсумки дослідження європейської інтеграції англійськими науковцями.
Практичне значення результатів дисертації полягає в можливості використання її результатів для підготовки узагальнюючих досліджень британської історіографії європейської інтеграції, а також для опрацювання навчальних курсів і спецкурсів з зарубіжної історіографії, новітньої історії зарубіжних країн, історії міжнародних відносин.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися на Всеукраїнських наукових конференціях “Розвиток історичної науки в Україні” (Київ, 2001) та “Десять років незалежності України: історія і сьогодення очима студентів” (Київ, 2001), засіданнях кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Частина матеріалів та основні результати роботи опубліковані у чотирьох статтях загальним обсягом 2 друкованих аркуші.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Перший розділ “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі “Основні етапи та провідні напрями досліджень британської історіографії західноєвропейських інтеграційних процесів у другій половині ХХ ст.” зазначається, що вивчення британської історіографії європейської інтеграції умовно охоплює кілька періодів. Розглядаючи історіографію, як засіб історичного пояснення процесів, що впливають на долю мільйонів людей в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах, можна зауважити, що етапи розвитку історіографії європейської інтеграції співпадають з розгортанням об’єднавчих процесів у Західній Європі.
У підрозділі виокремлено три основні історіографічні періоди. Перший - охоплює 1950-ті - 1960-ті рр., коли започатковувались дослідження інтеграційних процесів у Європі. Основним чинником цього періоду став інтерес дослідників до пошуку адекватних форм інтеграційного розвитку у повоєнній Західній Європі та аналіз його перших результатів. Інтерес британських істориків до європейської інтеграції був зумовлений не тільки академічними, а й політичними міркуваннями: її інтерпретація становила зміст боротьби між консерваторами, лейбористами та лібералами.
Протягом цього періоду в британській історичній науці було зафіксовано інтентенсифікацію вивчення проблем нової та новітньої історії, зокрема одним з основих напрямів історії зовнішніх відносин стало дослідження європейської інтеграції. Підтвердженням цього слугує створення центрів європейських досліджень при вищих навчальних закладах і наукових інститутах Великої Британії (в університетах Единбурга, Данді, Кардіффе, Кенте, Уоріке, Сассексі та політехнічних інститутах Манчестера, Шеффілді, Лідсе).
Другий період, що окреслюється початком 1970-х - першою половиною 1980-х рр., зумовлений переходом дослідників до вирішення якісно нових і більш складних завдань. Однією з основних подій другого періоду, яка справила значний вплив на розвиток британської історіографії європейської інтеграції, було приєднання з 1 січня 1973р. Великої Британії до ЄЕС. Ця подія спричинила появу у Великій Британії цілої низки наукових праць, в яких увага зосереджувалась навколо двох моментів, а саме: якою має бути об’єднана Європа і чи слід Британії приєднуватися до європейських інтеграційних процесів. Відповідно з’явилися дослідження, в яких робилися спроби систематизації та аналізу цих праць. Провідну роль у вивченні процесів об’єднання Європи та паралельного розвитку британської історіографії європейської інтеграції в цей період відігравали такі впливові наукові заклади Великої Британії, як Національний інститут економічних і соціальних досліджень, Інститут політичних досліджень, Королівський інститут міжнародних відносин, Лондонський, Оксфордський та Кембріджський університети.
З другої половини 1980-х рр. починається третій історіографічний період, вирішальними віхами розвитку якого стали такі важливі події, як проголошення Єдиного Європейського Акту (набув чинності з 1 липня 1987р.) та підписання Маастрихтської (7 лютого 1992р.), а згодом Амстердамської (2 жовтня 1997р.) угод, що піднесло об’єднання Європи на новий щабель. На цьому етапі з’являються праці, в яких кардинально переглядалися старі методологічні підходи і парадигми, відбувався синтез сучасних методів історичних досліджень та долалися вузькі рамки сприйняття європейської інтеграції британськими науковцями. Необхідно зауважити, що у 1980-х - 1990-х рр. британські дослідники мали змогу проводити більш грунтовний аналіз пройденого шляху європейської інтеграції, переосмислити праці авторів, які досліджували цю тему у попередні два періоди. Слушними узагальненнями характеризуються праці таких визначних сучасних британських істориків, як Р.Прайса, М.Сміта, П.Стірка, Б.Міллана, Б.Лаффана, М.Голланда, Дж.Лоджа, Е.Вістріча та інших, які зосереджують свою увагу на вивченні проблем дослідження європейської інтеграції та вміщують історіографічні огляди британських робіт про європейську інтеграцію. Напр.: Pryce R. (ed.) The Dynamics of European Union. - L., 1987; Smith M., Stirk P. Making the New Europe. - L., 1990; Millan B. European Integration and the Future of the Regions. - Cambridge, 1991; Laffan B. Integration and Cooperation in Europe. - L., 1992; Holland M. European Community Integration: From Community to Union. - L., 1993; Lodge J. (ed.) The European Community and the Challenge of the Future. - L., 1993; Wistrich E. The United States of Europe. - L., 1994. Окремо виділено роботи відомих англійських учених С.Грінвуда Greenwood S. Britain and European Integration since the Second World War. - Manchester, 1996. та Д.Гоуленда і А.Тернера, Gowland D., Turner A. Reluctant Europeans. Britain and European Integration. - L., 2000. які зробили спробу короткого, проте успішного дослідження англійської історіографії щодо розвитку об’єднавчих процесів у Західній Європі. Проте необхідно підкреслити, що історіографічні огляди робилися лише у межах загальних досліджень британських науковців.
Методологічні і теоретичні підходи британських істориків до вивчення історії розвитку інтеграційних процесів також розглядалися переважно в контексті вивчення загальних тенденцій історичної науки у Великій Британії, зокрема боротьби між традиційним та новим підходами. Серед вагомих історіософських досліджень з цієї теми, як одні з найсучасніших, виділено праці М.Стенфорда, К.Дженкінса та колективне дослідження під редакцією Ф.Анкерсміта та Г.Келлнера. Stanford M. A companion to the Study of History. - Oxford, 1994; Jenkins K. On “What is History”? From Carr and Elton to Rorty and White. - L., 1995; Ankersmit F., Kellner H. (eds.) A New Philosophy of History. - L., 1995. У загальних дослідженнях виділено існування провідних напрямів британської історіографії - консервативного та ліберального. Наприклад, більшість ліберальних істориків досліджують проблеми зовнішньополітичної історії з британської позиції європеїзму, т.б. спираються на тезу про те, що англійська держава не прагнула до світової першості та погоджувалася на рівність положення з іншими європейськими країнами для збереження миру і безпеки на континенті. Консервативні історики притримуються ідеї про існування одвічного прагнення Великої Британії бути першою в Європі та світі. Д.Гоуленд і А.Тернер роблять припушення, що крізь призму цих позицій британські історики мали б розглядати історію європейської інтеграції. Проте протягом 1970-х - 1990-х рр. відмічається зменьшення значення цього ідейно-політичного компоненту, а при дослідженні британськими істориками європейської інтеграції проявляється неоднозначність у ставленні щодо цих проблем у межах одних наукових напрямів.
Значна кількість праць про ЄС, яка була створена у Великій Британії, потребувала систематизації. Тому, хоч роботи з бібліографії можна з певною умовністю віднести до історіографічних дискурсів, проте бібліографічний огляд надає цікавий і корисний матеріал для систематизації праць. Зокрема значну увагу приділено щорічному бібліографічному довіднику “Британія і Європа” Britain and Europe: a bibliographical guide. - L., 1973-1995. та дослідженню Є.Еванс. Evans E. A Selective Bibliography of Books on European Integration 1990-1994. - L., 1995. Авторам бібліографічних оглядів вдалося розробити важливі принципи, за якими можна класифікувати праці з європейської інтеграції, сформулювавши теми, на які поділялася дана література.
Британська історіографія європейської інтеграції потребувала грунтовнішого вивчення, оскільки її дослідження у Сполученому Королівстві було невеликим за обсягом, а наявні праці стосувалися переважно класифікації, систематизації, короткого огляду та загального аналізу досліджень британських науковців щодо європейської інтеграції.
Відзначено, що окрему групу складають праці науковців колишнього СРСР, які різною мірою торкнулися проблем британської історіографії, Напр.: Виноградов К.Б. Очерки английской историографии нового и новейшего времени. - Л., 1975; Шафриджанов И.И. Современная английская буржуазная историография. - М., 1984; Согрин В.В., Зверева Г.И., Репина Л.П. Современная историография Великобритании. - М., 1991. європейської інтеграції та відносин Великої Британії і ЄС. Проте британська історіографія європейської інтеграції не знайшла належного комплексного висвітлення і не стала предметом спеціального вивчення. Окремі проблеми британської історіографії європейської інтеграції досліджував А.І.Лєбєдєв, Лебедев А.И. “Общий Рынок” и Проблема суверенитета Англии (обзор новейшей английской литературы) // Проблемы Британской истории. - М., 1978. - C. 129-139. який зосередив увагу на вивченні новітньої англійської літератури щодо збереження національного суверенітету країн за умов їх участі в інтеграційному об’єднанні.
Огляд літератури засвідчує, що спеціального комплексного історіографічного дослідження праць британських науковців, в яких увага зосереджувалася на вивченні теоретичного підгрунтя європейської інтеграції та на реалізації цих проектів з об’єднання Західної Європи в другій половині ХХ ст., ще не було здійснено.
У другому підрозділі “Характеристика та класифікація джерел британської історіографії європейської інтеграції” відзначається, що джерельну основу дослідження склали наукові праці британських учених про розвиток західноєвропейської інтеграції, а їх особливість полягає у тому, що вони акумулюють в собі не лише історичні знання, але й представляють політичну, економічну, культурну, соціальну та правознавчу сфери розвитку країн-членів ЄС.
Першу і основну групу складають наукові праці узагальнюючого характеру. Здебільшого це колективні та індивідуальні дослідження, які присвячені не окремим аспектам об’єднання Західної Європи, а загальному розвитку європейської інтеграції, аналізу її теоретичного підгрунтя та практичних спроб реалізації. Найближчими до теми дослідження виявилися роботи сучасних британських науковців С.Арчера, Ф.Батлера, Д.Дінана, Д.Гоуленда, М.О’Нілла, Р.Данфі, М.Дедмана. Archer C., Butler F. The European Community. - L., 1992; Dinan D. Ever Closer Union? - L., 1994; Gowland D., O’Neill B., Dunphy R. (eds.) The European Mosaic: Contemporary Politics, Economics and Culture. - Harlow, 1995; Dedman M. The origins and development of the European Union 1945-1995. - L., 1996. Ці та інші дослідження Напр.: Holt S. The Common Market: The Conflict of Theory and Practice. - L., 1967; George S. Politics and Policy in the European Community. - Oxford, 1987. дали змогу простежити в хронологічній послідовності мотиви та новизну наукової постановки британськими ученими різних проблем розвитку європейської інтеграції, зокрема співставити інтеграційні теорії з реальними процесами об’єднання Європи та показати конфлікт між теорією та практикою.
Важливе місце зайняла друга група джерел - монографії, які є провідною формою публікації наукових результатів і найбільш поширеним та інформативним різновидом історіографічних джерел з конкретної проблеми. Серед монографій очевидним є домінування праць, присвячених окремим аспектам розвитку європейської інтеграції, зокрема економічному, політичному, правничому, культурному. Британські учені також створили значну кількість праць про позицію Великої Британії щодо європейської інтеграції, оскільки цей аспект впливав на загальний аналіз розвитку інтеграційних процесів у Західній Європі. Напр.: Shank M., Lambert J. Britain and the New Europe. - L., 1962; Young J. Britain and European Unity 1945-1992. - L., 1993; George S. An Awkward Partner: Britain in the EC. - Oxford, 1994. При аналізі монографій головна увага зверталася на внесок авторів у науку, опрацювання джерельної бази, обгрунтованість і глибину теоретичних висновків і узагальнень.
Наступну групу джерел становлять статті з історії європейської інтеграції, що були опубліковані у періодичних виданнях Великої Британії. Напр.: Economist, International Affairs, Journal of Common Market Studies, Journal of European Public Policy, Review of International Studies. Переважна їх більшість носять чітко окреслений проблемний характер, відображають погляди на актуальні процеси конкретного історіографічного етапу, містять узагальнений фактичний матеріал і є різновидом найбільш оперативної і масової наукової інформації.
Предметом історіографічного аналізу стала частина політологічної, філософської та соціологічної літератури. Це пояснюється тим, що проблема розвитку суспільства різних історичних періодів досліджується всіма суспільними науками, а їх здобутки і висновки збагачують історіографію.
У дисертаційному дослідженні були використані й історичні джерела. Без цієї групи джерел неможливе об’єктивне судження про достовірність висновків досліджень, про вплив історичних умов на формування поглядів дослідників. Одне з головних місць серед них посідають документальні джерела ЄС, зокрема власне Договори, офіційні документи ЄС та збірки, в яких вони вміщені. Напр.: European Union. Consolidated Treaties. - L., 2000; Weigall D., Stirk P. (eds.) The Origins and Development of the European Community. - Leicester, 1992. Велике значення також мають документи, в яких відображено ставлення Великої Британії до європейської інтеграції, оскільки вони віддзеркалюють суспільно-політичні та ідеологічні умови створення історіографічних джерел. Напр.: Bullen R., Pelly M. Documents on British Policy Overseas. - L., 1986; Smith S., Smith M., White B. British Foreign Policy. - L., 1988.
Помітне місце серед джерел посідають праці та публікації державних, політичних і громадських діячів щодо проектів європейської інтеграції та їх реалізації, насамперед тих авторів, чиї службові або громадські обов’язки були безпосередньо пов’язані з формуванням позиції Великої Британії щодо об’єднання Європи, та мемуарна література, яка дозволяє глянути на події цього періоду очима безпосередніх учасників і допомагає глибше розкрити рівень суб’єктивного у висвітленні британськими авторами нашої теми. Напр.: Macmillan G. At the end of the day 1961-1963. - L., 1973; Thatcher M. The Downing Street Years. - L., 1993; Major J. Raise your eyes, there is a land beyond // The Economist. - 25 Sept. 1993.
Комплексне використання і системне вивчення усіх згаданих груп джерел та критичний підхід до них дозволили здійснити дослідження британської історіографії європейської інтеграції. Звичайно, в одному історіографічному дослідженні не можуть бути розглянуті всі праці, що вийшли в світ у Великій Британії з європейської інтеграції. Тому своє завдання автор бачив у тому, щоб проаналізувати ті роботи, на основі яких можна дати репрезентативну картину стану розробки досліджуваної теми, простежити провідні тенденції, особливості і закономірності вивчення основних її аспектів.
Другий розділ “Британська історіографія теоретичних аспектів західноєвропейської інтеграції”, який складається з чотирьох підрозділів, присвячений аналізу праць британських науковців щодо теоретичного підгрунтя європейської інтеграції. Перший підрозділ “Загальний огляд праць англійських науковців: теорії західноєвропейської інтеграції” містить історіографічний огляд спеціальних досліджень з даної проблематики.
Необхідність відродження зруйнованої Другою світовою війною Європи поставила перед європейцями завдання пошуку нової стратегії розвитку регіону. Це спричинило появу і розвиток теоретичного підгрунтя європейської інтеграції, яке потребувало докладного вивчення.
Перші узагальнюючі праці почали з’являтися з початку 1950-х рр., зокрема роботи Б.Беласса, С.Пентланда, Г.Іонеску та інших. Проте грунтовне висвітлення досліджень теорій європейської інтеграції та їх систематизація розпочалися у англійській історіографії лише з середини 1980-х рр. (С.Джордж), а початок 1990-х рр. ознаменувався виходом цілого ряду впливових робіт (Д.Артер, Г.Амато, К.Бут, С.Сміт, Дж.Піндер, С.Черч та ін.), де на основі широкого вивчення першоджерел британські науковці робили спробу показати еволюцію інтеграційних теорій.
Докладний огляд досліджень О’Нілла, Б.Росамонда та інших засвідчив, що великого значення у британській науковій літературі набула дискусія щодо природи і характеру європейської інтеграції. Зокрема певна частина англійських науковців позитивно характеризувала погляди учених, які сприймали європейську інтеграцію як зразок наднаціональної співпраці, в основу якої були покладені наднаціональні імпульси. З іншого боку, британці підтримували т.зв. “реалістів”, які вважали, що західноєвропейські інтеграційні процеси зумовлені і одночасно обмежені “реальною політикою” та є зразком міжурядової співпраці.
Другий підрозділ “Федералістична теорія європейської інтеграції очима англійських дослідників” присвячений висвітленню британськими науковцями однієї з найвпливовіших у повоєнний період теорії європейської інтеграції.
Зіставлені підходи різних авторів щодо характеристики федералізму. Зокрема частина британських науковців (В.Герман, Дж.Лодж та ін.) стверджує, що ця теорія представляє наднаціональний проект Єдиної Європи, з чим не погоджується впливове сучасне видання під редакцією Б.Джонса, А.Грея, Д.Каванага, М.Моргана, П.Нортона та А.Селдона.
Загалом у працях англійських науковців домінує критичне ставлення до федералізму (П.Кінг, М.Бергесс та ін.), частково це пояснюється негативним відношенням у країні до будь-якої загрози її національному суверенітету. Проте в британській літературі відмічено існування й позитивного сприйняття федералізму (В.Рікер та ін.).
У третьому підрозділі “Функціоналізм та неофункціоналізм у працях англійських авторів” розглядаються погляди британських науковців щодо таких наднаціональних теорій, як функціоналізм та неофункціоналізм.
Аналіз спеціальних досліджень М.Форсіс, Дж.Сівелла, М.Імбера, Р.Макларена та інших доводить, що в англійській науковій літературі функціоналізм також отримав неоднозначну оцінку. Його принципи розглядалися головним чином тому, що вони були покладені в основу наступної інтеграційної теорії - неофункціоналізму, яка у період з кінця 1950-х до початку 1970-х рр. була однією з найбільш впливових теорій у науковій дискусії з проблем європейської інтеграції.
У підрозділі вивчаються праці англійських учених (М.Голланда, С.Вебб, Л.Канторі, С.Спігела, Дж.Капарасо, Дж.Келера та ін.), які грунтовно висвітлюють дослідження функціоналізму та неофункціоналізму, їх принципи та методи. Залучення першоджерел дає змогу повнішою мірою проаналізувати погляди британських науковців щодо цих теорій.
У четвертому підрозділі “Державоцентричні теорії європейської інтеграції та синкретична теорія за роботами англійських дослідників” досліджується висвітлення британськими науковцями державоцентричних та синкретичної теорій.
На основі вивчення праць визначних анлійських вчених А.Мілварда, Г.Валлас та інших доводиться, що державоцентричний підхід характеризувався британцями відносно позитивно та одноманітно. Можливо це було спричинено тим, що основні принципи державоцентричних теорій по збереженню національних держав виявилися близькими англійцям. Державоцентричний підхід домінував приблизно до середини 1980-х рр.
У той час, коли академічні дебати точилися навколо взаємно виключності двох протилежних підходів - наднаціонального і державоцентричного, була зроблена спроба розробки нової синкретичної (термін “синкретизм” походить від грецького - “об’єднання”, поєднання суперечливих, протилежних один одному поглядів) теорії, яка була створена на основі об’єднання цих двох підходів. Досліджуються погляди А.Гідденса, Р.Гілпіна, П.Робсона та ін., присвячені синкретизму.
Третій розділ “Аналіз особливостей розвитку західноєвропейських інтеграційних процесів другої половини ХХ ст. в британській історіографії” складається з трьох підрозділів, в яких головна увага приділяється висвітленню в британській історіографії особливостей розвитку європейської інтеграції. Перший підрозділ “Історіографія “особливої позиції” Великої Британії щодо європейської інтеграції” присвячений дослідженню відношення Сполученого Королівства до об’єднання Західної Європи, оскільки саме ця т.зв. “особлива позиція” визначила специфіку англійської історіографії європейської інтеграції.
Сучасний стан британської історіографії багато в чому визначається зміною позиції Великої Британії у післявоєнному світі, її переорієнтацією на Європу, заміною концепції Британської імперії на ідею європейської держави.
Визначено, що “особливе” відношення британців до інтеграційних перетворень на континенті було зумовлено специфікою геополітичного становища країни, характером ідейно-політичних впливів у країні, історичними і культурними традиціями та емоційно-психологічним настроєм британського суспільства. “Особлива позиція” Великої Британії проявилася у багатовекторності зовнішньої політики, т.зв. “небажанні” англійців бути залученими до активних інтеграційних процесів та проблематичності шляху, яким ця країна йшла до Єдиної Європи.
Характерними рисами британської історіографії європейської інтеграції визначено тісний взаємозв’язок історії і політики, наявність широкого спектру позицій та поглядів у британській науковій літературі з цієї теми та існування т.зв. “міфів” або “євроміфів” (т.б. міфів про європейську інтеграцію).
У другому підрозділі “Британські дослідження ідеї об’єднаної Європи” на основі вивчення праць англійських науковців робиться спроба визначити, якою ж вони прагнули бачити об’єднану Європу.
Простежено та проаналізовано цілком відмінні погляди англійських науковців (Р.Прайс, Д.Кьюмс, Р.Джонс, Дж.Фоссет, Дж.Макінтош, М.Ніблок, Л.Скармен, Дж.Гарнетт та ін.) щодо майбутнього Єдиної Європи.
Двома основними моментами, на які звертається увага в більшості праць з цієї теми, є розуміння поняття “національного суверенітету” та ставлення до структури інститутів ЄС, оскільки крізь призму аналізу цих питань проявляється сприйняття інтеграційних процесів взагалі. Це дозволяє віднести проблему збереження національного суверенітету під час інтеграційних перетворень до пріоритетних тем досліджень британської історіографії європейської інтеграції.
У третьому підрозділі ““Міфи” європейської інтеграції в англійській літературі та пресі” висвітлюється створення “міфів” про розвиток інтеграційних процесів у Західній Європі.
Порівнюються погляди різних авторів на причини виникнення “міфів”. Певна частина науковців (С.Грінвуд, Б.Коннолі) стверджує, що високі урядовці Великої Британії, прагнучи популізувати інтеграційні перетворення, зверталися до політики тиску. Проте з цією позицією не погоджуються інші британські учені (Г.Вілкерс, Д.Врінг), зокрема доводиться загалом незалежна від тиску національного уряду позиція дослідників європейської інтеграції. Тому більш переконливою виглядає причина, сформульована А.Морганом, як недолік достовірної інформації про європейську інтеграцію.
Одним з найбільш відомих дослідників британських “євроміфів” визнано В.Кайсера, погляди якого висвітлюються та аналізуються у підрозділі.
У четвертому розділі “Британські суспільні дискусії навколо європейської інтеграції та їх відображення в літературі”, який складається з чотирьох підрозділів, аналізуються історіографічні джерела, що розкривають існування різних позицій всередині британського суспільства щодо європейської інтеграції. Перший підрозділ “Загальний аналіз британської наукової літератури щодо розвитку західноєвропейської інтеграції другої половини ХХ ст.” присвячений огляду праць англійських учених, які досліджували практичний бік розвитку європейської інтеграції.
Праці, в яких британські науковці досліджують розвиток реальних інтеграційних процесів у Західній Європі, поділяються на два великі підрозділи. До першого відносяться роботи, які безпосередньо аналізують загальні положення, історію розвитку та проблеми, які виникають на шляху поступу інтеграційних процесів. До другого – праці, в яких ті самі пункти висвітлюються крізь призму позиції Великої Британії та її ставлення до європейської інтеграції. В свою чергу, ці два великі підрозділи досліджень британських науковців розподіляються згідно трьом історіографічним періодам, що були визначені у першому розділі дисертації.
Порівняння робіт трьох періодів дає змогу зробити висновок, що дослідження британцями проблем європейської інтеграції розпочалося у 1960-ті рр. та продовжувалося протягом 1970-х - 1980-х рр. Проте лише третій історіографічний період ознаменувався виходом грунтовних досліджень, в яких аналіз пройденого шляху європейської інтеграції проводився на гідному рівні та робилися слушні узагальнення.
У другому підрозділі “Консервативна партія Великої Британії та європейська інтеграція очима британських істориків” розглядається висвітлення європейської позиції англійських консерваторів.
Аналіз робіт Д.Бейкера, С.Лудлама, Т.Гудхарта та інших показує, що протягом другої половини ХХ ст. питання європейської інтеграції призводили до внутріпартійного напруження у консервативній партії, яке з часом посилилося, переросло у регулярне та яскраво проявилося у 1990-х рр. Досліджується припущення, що результатом розколу між консерваторами в європейських питаннях став розпад кабінету, парламентський бунт та масовий відступ консерваторів до інших політичних партій Великої Британії, що спричинило програш на виборах до національного парламенту у 1997р.
Третій підрозділ “Дослідження позиції лейбористської партії та тред-юніонів щодо європейської інтеграції” присвячений аналізу європейських політик лейбористської партії та тред-юніонів.
На основі вивчення британської літератури (В.Патерсон, А.Геддес та ін.) доводиться існування розбіжностей щодо європейської інтеграції всередині лейбористської партії. Загострення ситуації відбулося у 1980-х рр., коли частина лейбористів виступила за негайний вихід Великої Британії з ЄЕС. Після цього простежується певна еволюція їх поглядів, зокрема поступово лейбористи почали виступати за активні інтеграційні перетворення і залучення до них Великої Британії.
Огляд спеціальних досліджень Б.Росамонда, П.Тега та інших дає змогу простежити подібну еволюцію позиції тред-юніонів, зокрема довгий період у межах профспілкової коаліції перемагала позиція очікування та споглядання, проте після вступу Великої Британії до ЄЕС англійські профспілки визнали цінність своєї діяльності на європейському рівні та корисність об’єднання міжнаціонального профспілкового руху для збільшення ефективності при лобіюванні соціальних вимог.
У четвертому підрозділі “Британські прихильники європейської інтеграції за матеріалами англійської літератури” висвітлюються позиції ліберальної, національних (Шотландська національна партія і Національна партія Уельсу “Плейд Камрі”) партій та групи британських підприємців.
На думку багатьох учених (С.Каларке, Дж.Куртіс, Дж.Мітчелл, Л.Макаллістер та ін.) однією з основних причин, по якій ліберали та національні партії у Великій Британії підтримували європейську інтеграцію, було їх прагнення збільшити свій політичний вплив. Протягом другої половини ХХ ст. лише невелика кількість лібералів була обрана до національного парламенту, проте їх одностайна підтримка декілька разів відігравала ключову роль при вирішенні європейських питань у Великій Британії, оскільки в провідних політичних партіях у цей період була відсутня єдність у поглядах.
Аналіз поглядів Дж.Грінвуда, Л.Станчіча, С.Мазея, Дж.Річардсона та інших доводить, що британські бізнесмени прагнули об’єднання, оскільки це означало запровадження вільного ринку, мінімального державного втручання та регулювання, уникнення зайвого бюрократизму та максимального спрощення, відкритості у прийнятті рішень, покращення доступу на ринки Європи.
В результаті проведеного дослідження автор дійшла наступних висновків, які виносяться на захист:
- Виділено три періоди вивчення британськими науковцями європейських інтеграційних процесів: 1950-ті - 1960-ті рр., 1970-ті - перша половина 1980-х рр., друга половина 1980-х - 1990-ті рр. З’ясовано, що науковий рівень, інтенсивність, проблематика, зміст і характер британських досліджень європейської інтеграції на кожному з цих етапів прямо або опосередковано залежали від їх актуальності, суспільно-політичного значення та конкретно-історичних умов їх створення;
- Доведено, що на британську історіографію європейської інтеграції справляла значний влив т.зв. “особлива позиція” Великої Британії щодо європейських інтеграційних процесів, яка була зумовлена специфічним геополітичним становищем Сполученого Королівства, характером ідейно-політичних впливів у країні, історичними і культурними традиціями, емоційно-психологічним настроєм різних верств британського суспільства. Головними особливостями, які впливали на тематику і зміст праць британських науковців щодо європейської інтеграції, визначено багатовекторність зовнішньої політики Великої Британії, відповідно складний характер відношення британських політичних, адміністративних та економічних еліт до проекту об’єднання Європи, т.зв. “небажання” англійців бути залученими до активних інтеграційних процесів на континенті та в результаті складність шляху, яким Англія йшла до Єдиної Європи;
- Визначено такі характерні риси британської історіографії європейської інтеграції, як тісний взаємозв’язок історії та політики, наявність широкого спектру позицій та поглядів у британській науковій літературі з цієї теми та існування т.зв. “євроміфів”, що виникли на фоні проблематичного сприйняття у Великій Британії європейських інтеграційних процесів. Інтенсивність дослідження британськими науковцями інтеграційних процесів у Європі та наявність у британському суспільстві відкритої дискусії щодо об’єднання на континенті у другій половині ХХ ст. сприяли тому, що саме ставлення до європейської інтеграції неодноразово викликало розбіжності всередині урядів, політичних партій та наукових напрямів. Простежено неоднозначність ставлення британських науковців до проблем європейської інтеграції та існування протилежних точок зору щодо цих проблем у межах одних наукових напрямів, зокрема щодо суверенітету держав у рамках ЄС;
- Праці британських учених з історії розвитку європейської інтеграції у дисертації систематизовано шляхом їх поділу за двома основними тематичними напрямами - “теорією” та “практикою” європейської інтеграції;
- Досліджено повноту і достовірність висвітлення у британській історіографії таких вузлових проблем, як вивчення інтеграційних теорій, висвітлення розвитку європейської інтеграції та визначення місця і ролі Великої Британії в Єдиній Європі, зокрема аналіз ставлення різних прошарків британського суспільства до європейської інтеграції. Доведено, що критичніше ставлення Великої Британії до європейської інтеграції, порівняно з іншими європейськими країнами, дало змогу британським історикам провести всебічний аналіз теоретичного підгрунтя та історії розвитку європейської інтеграції. Аналіз британських досліджень засвідчує складність ставлення до європейської інтеграції таких впливових у Великій Британії сил, як консервативної і лейбористської політичних партій, а також тред-юніонів й дозволяє встановити коло підтримки європейської інтеграції, до якого залучені ліберальна, національні (Шотландська національна партія і Національна партія Уельсу “Плейд Камрі”) партії і група британських підприємців;
- До пріоритетних тем досліджень британської історіографії європейської інтеграції віднесена проблема збереження національного суверенітету за умови участі країни-члена ЄС в інтеграційному проекті, оскільки для англійців у цій ділянці зосереджувалися істотні суперечності в розумінні інтеграційних перетворень у Європі;
- Перспективними проблемами майбутніх праць визначені узагальнюючі дослідження інтеграційних теорій та позиції Великої Британії щодо європейської інтеграції, зокрема історії ставлення різних прошарків британського суспільства та політичних сил до об’єднання на континенті, оскільки у дисертації вони були розглянуті лише тією мірою, якою вони торкалися загального розкриття теми. Важливим здається дослідження історіографій інших країн щодо європейської інтеграції;
- Сучасні дискусії британських істориків навколо інтеграційних процесів становлять значний інтерес для українських фахівців, оскільки вони показують, яким чином можна подолати рамки однобокого сприйняття європейської інтеграції, всебічно розглядаючи її у динаміці, звертаючи увагу на негативні моменти її розвитку, а не тільки декларуючи результати.
Основні положення і висновки дисертації викладені в публікаціях:
1. Консервативна партія Великої Британії та європейська інтеграція очима британських істориків // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Вип. 58. - К., 2001. - С. 80-83.
2. Федералізм і Європейський Союз (британська історіографія) // Там само. - Вип. 57. - К., 2001. - С. 73-79.
3. Федералістичний та функціональний напрямки історіографічного огляду проблеми активізації інтеграційних процесів у Західній Європі на початку 1950-х р. // Там само. - Вип. 49. - К., 2000. - С. 41-46.
4. Динаміка відносин ЄС - Україна 1991-1998рр. (огляд публікацій у періодичних виданнях) // Там само. - Вип. 48. - К., 1999. - С. 38-42.
АНОТАЦІЇ
Пічугіна М.В. Британська історіографія інтеграційних процесів у Західній Європі у другій половині ХХ ст. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2002.
В дисертації вперше комплексно досліджується британська історіографія європейських інтеграційних процесів другої половини ХХ ст. Проводиться узагальнення досвіду вивчення історії європейської інтеграції ученими Великої Британії, виділяються і обгрунтовуються головні етапи дослідження британськими науковцями об’єднавчих процесів в Європі. З’ясовується повнота та достовірність висвітлення в британській науковій літературі таких вузлових проблем, як вивчення теорій європейської інтеграції, висвітлення ключових пунктів на шляху до Єдиної Європи
