КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Пікуліна Надія Юріївна

УДК 330.142.2

ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ У СИСТЕМІ

ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту Міністерства фінансів України, м. Дніпропетровськ

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Батура Олександр Васильович,

Державна медична академія України

м.Дніпропетровськ,

завідувач кафедри гуманітарних та

соціально-економічних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Поручник Анатолій Михайлович,

Київський національний економічний

університет,

завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук

Івашииа Олександр Флорович,

Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ,

доцент кафедри економічної теорії та державного

регулювання економіки

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра теоретичної та прикладної економіки. Міністерство освіти і науки України, м.Київ

Захист відбудеться “30” вересня 2002 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету, за адресою 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

Автореферат розіслано “ 29” серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Для країн з економікою перехідного типу, до яких належить Україна, особливого значення набувають дослідження, націлені на розробку ефективних заходів з формування нової складової економіки – економіки знань.

Важливим елементом і складовою частиною цієї підсистеми економіки є венчурне підприємництво, що розвивається шляхом використання принципів венчурного фінансування на основі венчурного капіталу. Світовий досвід свідчить, що поява венчурного капіталу привела до значної активізації інноваційного процесу, а сам венчурний капітал все більше стає чинником прискорення розвитку НТП. В умовах становлення ринкових форм господарювання при обмежених коштах використання венчурного фінансування під час здійснення інвестиційних проектів може значно активізувати інноваційну діяльність, сприяти структурній трансформації економіки, створенню додаткових робочих місць.

Одним із основних завдань перехідного періоду є формування основ для створення сучасної складової економіки – економіки знань. Вирішення цього завдання потребує глибокого дослідження венчурного капіталу та його форм в усій повноті їх зв’язків і залежностей з урахуванням можливостей розвитку та еволюції.

Значний внесок у теоретичні й практичні розробки з проблем венчурного капіталу та його форм здійснили зарубіжні вчені: О.Ардішвілі, Д.Аром, В.Бенєволенський, О.Дагаєв, П.Друкер, Р.Кларк, Є.Лебедєва, Дж. Ривкіна, І.Рудакова, Є.Рузавіна, Н.Шеховцова, Д.Фреар, Р.Хофат та інші.

Світова економічна наука досліджує ці проблеми в умовах розвиненої ринкової економіки, в якій уже створилася складова економіки - економіка знань. Але, не зважаючи на те, що в Україні лише формуються умови для розвитку венчурного капіталу, теоретико-методологічні проблеми його становлення знайшли своє відображення в працях багатьох українських економістів. Серед них слід відзначити роботи Г.Андрощука, Л.Антонюк, О.Батури, А.Бондаренко, Є.Задорожного, В.Новікова, С.Покропивного, А.Поручника, І.Софіщенко, А.Степаненка та інших.

Проте та обставина, що економічною наукою накопичено певний матеріал з означених проблем, ще не означає достатньої повноти та необхідного рівня їх розробки.

В цілому зазначена проблема залишається недостатньо вивченою як в українській, так і в світовій науці. Зокрема, більшість досліджень західних вчених акцентує увагу на проблемах конкретної вартісної оцінки венчурного фінансування. Більш важливим, на думку здобувача, є обґрунтоване розуміння основних рис венчурного капіталу, його комплексного широкого впливу на процес економічного розвитку.

Слід зважити на те, що венчурний капітал як явище ринкової економіки, що виникло в період суттєвих якісних змін у механізмах її відтворення, багато в чому знаходиться ще в стані формування. Через це багато аспектів проблеми розвитку венчурного капіталу та його ролі в сучасній економіці потребують подальшого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планами наукових досліджень Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту в межах держбюджетної теми “Дослідження потенціалу розвитку малого підприємництва в промислово розвинутому регіоні (на прикладі Дніпропетровської області)”, державний реєстраційний номер 0101V004077, де особисто здобувачем розроблено підрозділ “Особливості аналітичного дослідження діяльності малих венчурних підприємств у ринковій економіці”. Внесок автора полягає у виявленні основних напрямків формування сприятливих умов для розвитку венчурного підприємництва в Україні та особливостей його функціонування в умовах ринкової економіки.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблене розкриття сутності і закономірностей становлення та розвитку венчурного капіталу, узагальнення в систематизованому вигляді його проявів, виявлення чинників, що визначають організаційно-економічні форми венчурного капіталу. Виходячи з поставленої мети, задачами дослідження є:

- уточнення змісту категорії “венчурний капітал”, аналіз проявів венчурного капіталу в системі відносин суспільного капіталу;

- виявлення основних напрямків формування сприятливих умов для розвитку організаційних форм венчурного капіталу і чинників, що їх визначають;

- визначення пріоритетних напрямків і заходів щодо удосконалення інституціонального середовища венчурного капіталу та підтримки венчурного підприємництва.

Об'єктом дослідження є капітал економіки знань, який функціонує в інноваційній сфері.

Предметом дослідження є венчурний капітал у системі економічних відносин ринкової економіки, механізм його формування і організаційно-економічні форми.

Методи дослідження. Методологія дослідження базується на загально-теоретичних та специфічних методах наукового пізнання, складовими яких є метод аналізу і синтезу, метод конкретного і абстрактного, метод якісного і кількісного аналізу, метод порівняльних характеристик, економіко-статистичний метод. Теоретичною і методологічною базою дисертаційного дослідження стало ретельне вивчення і творче переосмислення основних досліджень вітчизняної і зарубіжної думки стосовно функціональної відтворювальної ролі венчурного капіталу в економічному розвитку суспільства, організаційно-економічного механізму венчурного фінансування.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі й нормативні акти з питань венчурного підприємництва, статистичні збірники і матеріали Державного комітету статистики України, статистичні матеріали Всесвітнього банку та європейської Асоціації венчурного бізнесу.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне наукове дослідження категорії “венчурний капітал”, що дозволило отримати такі результати:

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів і висновків полягає у тому, що проведене дослідження є певним внеском у розробку теорії венчурного капіталу в сучасній ринковій економіці. Це дозволяє використати особливості венчурного фінансування для створення ефективних механізмів активізації інноваційної діяльності. Практична цінність результатів дисертаційної роботи визначається можливістю їх використання для подальшої розробки заходів зі створення і підтримки венчурного підприємництва та венчурного фінансування.

Положення та висновки, що містяться у роботі, використані при дослідженні діяльності інноваційних фірм, при формуванні інституту венчурних інвесторів, а також працівниками наукових установ та навчальних закладів. Ряд пропозицій автора, поданих до Придніпровської асоціації ділового партнерства підприємців, були використані при розробці програми розвитку малого підприємництва у Придніпровському регіоні (довідка № 99 від 15.02.2002 р.).

Результати дослідження використані безпосередньо на підприємствах. Так, при розробці планів інноваційної діяльності в умовах ринкової невизначеності відповідні пропозиції автора використані ТОВ “Оберон-Енергія” (довідка № 23 від 27.02.2002 р.).

Результати дослідження використані при підготовці навчальних програм, розділів навчальних посібників, методичних розробок для студентів вищих навчальних закладів з метою поглиблення знань студентів щодо сучасних форм фінансування інноваційної діяльності за умов ринкової невизначеності. Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту при викладанні курсів політичної економії, мікроекономіки (довідка № 81 от 24.01.2002 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри економічної теорії Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту, на щорічних наукових конференціях ДДФЕІ, на міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), на Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту в умовах реструктуризації” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.), на Міжнародній науковій конференції “Ризикологія в економіці та підприємництві” (м. Київ, 2001 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,36 друк. аркуші, з них 4 статті у наукових фахових виданнях, 4 – тези конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація викладена на 162 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 136 найменувань, і 5 додатків на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, його предмет, об’єкт і загальну методику, практичне значення і наукову новизну отриманих результатів.

Розділ 1 - “Економічна природа венчурного капіталу” присвячений аналізу сутнісних характеристик венчурного капіталу та його місцю в системі відносин суспільного капіталу.

Аналізуючи розвиток високорозвинутих країн, ми дійшли висновку, що економічний розвиток країни все більше визначається розвитком науки, спроможністю впроваджувати результати наукових досліджень у виробництво і наявністю нової складової в економіці – економіки знань. В основі економіки знань знаходиться інтелектуальне виробництво, яке зіграло вирішальну роль в економічному зростанні США у 90-ті роки ХХ століття. В економіку знань у цій країні щорічно спрямовується 88% венчурних інвестицій, які оцінюються приблизно в 60 млрд. дол. Тому ми розглядаємо венчурний капітал як такий, у якому характерні риси визначаються особливостями економіки знань.

Венчурний капітал становить ту частку фінансового капіталу, що формується за рахунок коштів позичкового і акціонерного капіталів, представлених переважно акціями приватних інноваційних фірм. Венчурний капітал спрямовується на фінансування інноваційного процесу переважно в тій його частині, яка забезпечує виробництво знань і відображає злиття акціонерного, позичкового та частини промислового капіталів. Він пов’язаний зі здісненням ризикових проектів і забезпечує реалізацію вартості продукту інноваційних венчурних фірм.

Аналіз венчурного капіталу передбачає насамперед вивчення його функціонування у сфері економіки знань, де він набуває форми продуктивного капіталу, основною продуктивною силою якого є людський капітал. Людський капітал, як носій знань, є найбільш ефективним фактором виробництва, результатом функціонування якого є продукт у вигляді нових знань.

Дисертаційне дослідження показує важливість подолання суб’єктивних оцінок вартості в інтелектуальному виробництві. Це досягається шляхом використання в аналізі венчурного капіталу трудової теорії вартості. У роботі доведено, що венчурний капітал, який спрямовується в економіку знань, має органічну будову нижчу, ніж в традиційній індустріальній економіці. Тому та ж сама маса застосованого венчурного капіталу, що і в індустріальному секторі економіки, створює більшу масу додаткової вартості, яка і є основою для отримання надприбутків венчурних підприємців.

Проблема отримання доходу на венчурний капітал тісно пов’язана з характером продукту інноваційних венчурних фірм і з відносинами власності між суб’єктами венчурного капіталу. На ринку венчурного капіталу відбувається реалізація додаткової вартості і венчурні підприємці отримують дохід, при цьому норма прибутку, на яку розраховують інвестори, протягом інвестиційного циклу досягає 40%. Отримання доходу означає економічну реалізацію монополії власності на знання венчурними підприємцями.

Створення і подальша комерціалізація знань є ризиковою справою, що обумовлено рядом чинників:

-

-

-

-

Тому за своєю суттю венчурний капітал є капіталом ризиковим. Вважається припустимим, якщо 20% фінансуємих венчурним фондом венчурних проектів приносять чисті збитки і лише 20% є джерелом прибутку. Премія за ризик, на яку має право розраховувати венчурний інвестор, фактично являє собою ренту. Умовою створення ренти є велика маса додаткової вартості внаслідок низької органічної будови інтелектуального виробництва в тій його частині, куди переважно спрямовується венчурний капітал. Причиною створення цієї ренти є монополія венчурного інвестора на продукт венчурних інноваційних фірм – знання.

Існування венчурного капіталу зумовило створення специфічного ринку – ринку венчурного капіталу, який доцільно визначити через функції, що він виконує в економіці:

-

-

-

-

За інституціональними ознаками національний ринок венчурних капіталів складається з операцій приватних кредитно-фінансових інститутів, перш за все венчурних фондів, і ринку цінних паперів, у тій частині, де здійснюється позабіржовий обіг.

Венчурний капітал є продуктом еволюції фінансового капіталу. Венчурний капітал об’єднує з фінансовим капіталом загальна формула руху Г - Г?, а також загальні джерела їх утворення – позичковий та акціонерний капітал. Крім того, рух цих капіталів має дві сторони: рух реальної вартості в сфері виробництва і фіктивний бік руху капіталів у формі цінних паперів. Венчурний капітал ще не виділився в самостійну конкретну форму, а являє собою частину фінансового капіталу. Це обумовлено тим, що венчурний капітал і досі відіграє допоміжну роль у функціонуванні великого корпоративного капіталу, але в той же час відображає нові тенденції в розвитку продуктивних сил: мініатюризацію, комп’ютеризацію і навіть глобалізацію. Це дало змогу визначити венчурний капітал як граничну форму сучасного фінансового капіталу, тобто як такий, що несе в собі ознаки як фінансового капіталу, так і особливі риси, що з часом можуть стати визначальними рисами нової конкретної форми суспільного капіталу – венчурного капіталу:

ПК Т’

Г - ВК - ВФ - ІВ ФР - Г’

АК

ЦП

Рис. 1. Схема кругообігу венчурного капіталу.

де Г - грошовий капітал;

ПК - позичковий капітал;

АК - акціонерний (фіктивний) капітал;

ВФ - венчурні фонди;

ІВ - інноваційне виробництво;

ФР - фондовий ринок;

Т’ - вартість продукту інноваційної венчурної фірми;

ЦП - цінні папери інноваційних фірм;

Г’ - дохід на венчурний капітал.

Конкретною формою прояву венчурного капіталу є венчурне фінансування. Венчурний капітал реалізується в русі через усі сфери суспільного виробництва, що забезпечує створення вартості і додаткової вартості, які втілюються в інтелектуальному продукті, з перетворенням вартості в засновницький дохід або прибуток.

Венчурний капітал, як економічна категорія, несе в собі не тільки позитивне значення щодо подальшого розвитку ринкових відносин в інноваційному процесі. Для цієї категорії, як економічної категорії взагалі, характерна суперечливість. Вона проявляється, зокрема, в тому, що рух венчурного капіталу в надризиковому економічному середовищі далеко не завжди приводить до створення інтелектуального продукту і повернення вкладених коштів. Це може призвести до марного витрачання частини суспільного капіталу. Таким чином, відносини венчурного капіталу виражають протиріччя між суспільною значимістю венчурного капіталу для розвитку продуктивних сил і великою ризикованістю вкладання коштів у венчурні проекти, що веде до зростання суспільно-необхідних витрат. З іншого боку, позитивний суспільний ефект від функціонування венчурного капіталу перевищує можливі втрати від ризику.

Якщо дослідники, створюючи інтелектуальний продукт у венчурних фірмах, є носіями суспільного інтересу, оскільки вони зацікавлені у наданні продукту їхньої праці суспільного характеру, то власники венчурного капіталу намагаються зберегти монополію на продукт до моменту його комерційної реалізації, оскільки основним орієнтиром їх діяльності є засновницький дохід або прибуток. Безумовно, що основне протиріччя венчурного капіталу динамічне у своєму розвитку і зазнає певних змін. Загальний підхід до вирішення основного протиріччя венчурного капіталу в плані нейтралізації механізму його дії полягає в удосконаленні механізму венчурного фінансування та забезпеченні монополії на продукт венчурних фірм.

Розділ 2 - “Розвиток організаційно-економічних форм венчурного капіталу” присвячено розгляду сутнісних рис венчурного капіталу, пов’язаних з відносинами власності. Багатосуб’єктність відносин венчурного капіталу створює складну структуру відносин власності, яка, крім цього, ускладнюється властивостями знань, що є продуктом венчурних фірм. У роботі розглядається вплив прав власності на розвиток і функціонування організаційних структур. У дослідженні визначені чинники, які впливають на розподіл прав власників, стимулювання і пошук оптимальної організації суб’єктів венчурного капіталу.

На основі венчурного капіталу в розвинутих країнах сформувалося венчурне підприємництво, яке є особливим видом підприємництва в інноваційній сфері. Згідно з вимогами закону суспільного поділу праці воно спрямоване на задоволення потреб людей шляхом створення і впровадження у виробництво нових технологій, товарів, послуг та просування їх на ринок з метою отримання прибутку і надприбутку як винагороди за ризик, що виникає внаслідок вкладання капіталу в реалізацію надзвичайно ризикованих проектів, пов’язаних з використанням нового знання.

Венчурне підприємництво стало формою захисту талановитих дослідників від збитків на початкових етапах інноваційного процесу, коли новизна не сприймається адміністративними керівниками фірми. Це обумовлено інтегруванням управлінських функцій і власності в інноваційних венчурних фірмах.

На основі використання інституціонального підходу показано, що малі інноваційні венчурні фірми значною мірою забезпечують мінімізацію трансакційних витрат. Це дало змогу визначити авторське бачення реформування наукової сфери в Україні, у тому числі шляхом розукрупнення великих науково-дослідних організацій і використання венчурних джерел фінансування.

Венчурні інвестори спрямовують значну частку венчурних інвестицій у малі інноваційні венчурні фірми, які мають корпоративну форму власності і забезпечують найбільшу прибутковість венчурних інвестицій. Така організаційна форма венчурного капіталу дозволяє мінімізувати ризик венчурних інвесторів.

Аналіз організаційно-економічних форм венчурного капіталу показує їх різноманітність, але всі вони являють собою структури, що максимально відповідають ефективному використанню його ресурсів та мінімізації трансакційних витрат шляхом найбільш раціонального перерозподілу прав власності між суб’єктами венчурного підприємництва.

У дисертаційному дослідженні розглянуті типи венчурних фірм, які займаються венчурним фінансуванням. Це приватні фірми, що мають юридичну форму партнерства і забезпечують майже 65% загального венчурного інвестування в Англії, до 50% в США і Канаді, корпоративні фірми, які являють собою дочірні компанії великих фінансових організацій та промислових корпорацій, а також інвестиційні компанії малого бізнесу. Ці компанії акумулюють кошти інституціональних інвесторів, домогосподарств, великих підприємств і перетворюються у венчурні фонди. Таке розмаїття венчурних інвесторів забезпечує можливість ризикованого фінансування на всіх стадіях життєвого циклу інновації.

У роботі аналізується система інфраструктурного забезпечення розвитку венчурного підприємництва. Наведено особливості в організації такої інфраструктури на прикладах США, Японії та країн Європи. Автор зазначає, що в Україні створено правову базу для розвитку інфраструктури венчурного підприємництва. Для розвитку венчурного підприємництва, розвитку регіонів, здійснення позитивних структурних зрушень і науково-технічних проривів потрібно створення певних структур на основі регіональної інфраструктури, наукового потенціалу регіонів, технологічної і патентної бази країни.

За сучасних умов в Україні, коли ринок в науково-технічній сфері тільки формується, держава повинна узяти на себе ініціативу створення мережі інноваційних фондів за участю власних коштів із залученням на правах партнерів або акціонерів широкого кола приватних інвесторів. Участь держави у створенні мережі інноваційних науково-технічних фондів у якості співзасновника дозволить їй набувати і реалізовувати особисті й майнові права на об’єкти промислової та інтелектуальної власності, виконувати делеговані їй функції фінансового забезпечення і комерційної реалізації нововведень. Реалізація державою прав управління та майнових прав на нематеріальні активи через інноваційні фонди робить її суб’єктом ринкової економіки, який вкладає капітал у початкові стадії нових напрямків розвитку інноваційного процесу по мірі їх економічної реалізації і створює умови для венчурних інвестицій в інноваційний процес. Це дуже важливо, оскільки політика передбачення бюджетних видатків на інноваційну діяльність коштами позабюджетних інноваційних фондів, які діють на принципах венчурного фінансування, для розвитку науково-технічного потенціалу країни необхідна і виправдана. Наприклад, у Великобританії питома вага держави у венчурному фінансування перевищує 7%.

У дисертаційному дослідженні визначається, що основним чинником здійснення ефективної діяльності венчурних фірм є створення ефективного механізму венчурного фінансування інноваційного процесу. Цей механізм розглядається як сукупність форм, методів та засобів реалізації економічних законів, інтересів соціальних груп, власності, які склалися між суб’єктами фінансування в ході реалізації венчурних інноваційних проектів.

У роботі виділяються такі форми венчурного фінансування:

-

-

-

Процес венчурного фінансування визначається певною стадійністю і складається з трьох фаз, що обумовлює різні методи венчурного фінансування:

-

-

-

Розвиток венчурного фінансування як форми венчурного капіталу прямує шляхом розробки організаційних форм і методів зменшення ризику окремих інвесторів.

Враховуючи досвід розвинутих країн, пропонується створення в Україні закритих венчурних фондів, які інвестують кошти в інноваційні проекти з метою отримання частки статутного капіталу у венчурній фірмі та відповідної частки прибутків. Американська та європейська модель функціонування венчурних фондів, які будують свою діяльність у розрахунку на зростання курсів акцій при їх первинному розміщенні на фондовому ринку, не має на сьогодні відповідної інституціональної підтримки.

Стратегія держави в галузі нововведень повинна полягати в забезпеченні позитивних структурних зрушень в економіці. Її реалізація включає матеріально-фінансове забезпечення довгострокових програм розвитку науково-технічної інфраструктури, створення механізму венчурного фінансування новинок з підвищеним ризиком, здійснення значних науково-технічних програм, які потребують міжгалузевої кооперації, задоволення стратегічних суспільних потреб.

У роботі доведено, що функціонування венчурного капіталу в Україні потребує створення інституціонального середовища, яке визначається його законодавчими, організаційними та економічними чинниками. Слід зазначити, що в Україні в основному створені такі інституції ринку венчурного капіталу, як: приватна власність, вільні ціни, конкуренція, недержавні банки та інші фінансові установи, податкова система ринкового типу. Проте сучасна економічна система в Україні складається з суперечливого набору інститутів, до того ж наявні ринкові інститути недостатньо розвинуті. Основні напрямки інституціональних перетворень, які забезпечують формування необхідного середовища для існування венчурного капіталу, передбачають:

-

-

-

-

Податкове законодавство може містити всеохоплюючу програму пільг для інвесторів у приватний акціонерний капітал. На нашу думку, є доцільним знизити податок на приріст капіталу, який спрямовується у вигляді інвестицій в інновації приватними венчурними фірмами. Розвиток венчурного фінансування стримує той факт, що в Законі України “Про господарські товариства” право на реєстрацію публічного випуску одного чи групи інвесторів не передбачено порядком розповсюдження акцій відкритих акціонерних товариств. Крім того, стримує розвиток ринку цінних паперів і не дає можливості повніше використовувати різні методи фінансування венчурних фірм те, що в українському законодавстві не визначені поняття забезпечених і незабезпечених варантів компаній, що не дає змоги використовувати важливий інструмент венчурного фінансування.

У той же час проблема надання податкових пільг венчурним фірмам не є простою. Якщо створення спільних венчурів в інноваційній сфері приводить до підвищення очікуваної норми дохідності на інвестиції опосередковано, через цілу сукупність впливів, то субсидування видатків на ці цілі приватних фірм через податкові пільги дозволяє досягти такого ж результату безпосередньо шляхом зниження приватних витрат на здійснення інновацій. Такий підхід є, на нашу думку, цілком виправданим, якщо мова йде про необхідність ліквідації негативних для досягнення Парето-ефективності наслідків позитивних зовнішніх ефектів на конкурентних ринках приватних благ. Однак використання субсидій через податкові пільги для блага суспільного, яким є продукт НДДКР, дає обмежений ефект і, з точки зору неокласичної мікроекономічної теорії, не є доцільним. Оскільки продукт НДДКР не повністю привласнюється, то інноваційні фірми нездатні створити ринок продукту цієї діяльності внаслідок “проблеми безбілетника”, яка викривляє криву сукупної готовності платити. Це означає, що фактори, які заважають розвитку НДДКР, лежать на боці попиту, а не на боці пропозиції. Хоча такий спосіб стимулювання приватних фірм до збільшення витрат на дослідження використовується в ряді країн.

В дисертації автор робить ряд зауважень практичного характеру відносно обмеженості субсидування НДДКР через податкову систему.

По-перше, не всі фірми зможуть використати субсидії на НДДКР, оскільки відповідна знижка перевищує для них суму податків для сплати.

По-друге, при низькій ціновій еластичності НДДКР субсидії не можуть суттєво вплинути на масштаби останніх.

Податкові пільги не мають універсального стимулюючого впливу. Інноваційні фірми відчувають стимулюючий вплив лише тоді, коли використання вивільнених коштів внаслідок зниження ставки податку забезпечить фірмі суттєве зростання доходу. Якщо цього не станеться, податкова пільга буде скоріше розглядатись як захід з фінансової підтримки фірми, а не як цільовий стимул.

Пріоритетними напрямками політики, спрямованої на розвиток системи венчурного підприємництва в Україні, є такі:

-

-

-

-

Аналіз функціонування національних виробників в інноваційній сфері дає підстави для висновку, що існуюча сукупність правового забезпечення регулювання інноваційної діяльності внутрішньо не узгоджена і переважно визначає загальні, принципові положення. Нормативно-правове поле не регламентує інноваційну діяльність як логічний і послідовний процес, якій здійснює суб’єкт підприємництва.

Суттєвим недоліком в національному законодавстві є те, що малі підприємства не мають будь-яких пільг щодо податку на прибуток. Маємо на увазі саме пільги, що пов’язані з масштабами підприємства. Оскільки венчурне підприємництво розвивається в межах малих організаційних форм, для його стимулювання доцільне зменшення ставок податку на прибуток для середнього і малого підприємництва. У західних країнах зменшення ставки податку на прибуток розглядається як самостійний напрямок податкової політики. Наприклад, у США на федеральному рівні поряд зі ставкою корпораційного податку 35% для середніх і малих корпорацій використовуються дві більш низькі ставки – 15% і 25%. В Англії виділяється спеціальна знижена ставка корпораційного податку на мале підприємництво в 25%. На нашу думку, українським малим інноваційним підприємствам необхідні податкові пільги, пов’язані з масштабами та певними напрямками діяльності. Такі пільги мають отримати насамперед, невеликі і середні підприємства, що реально займаються венчурними проектами. Для цього потрібно:

- законодавчо визначити параметри малих і середніх підприємств;

- ввести показник вартості реалізованої продукції до критеріїв, що фактично використовуються для визначення розмірів підприємства.

Для активізації інвестиційних процесів в інноваційній сфері, на нашу думку, потрібно створити нові інститути спільного інвестування - корпоративні і пайові інвестиційні фонди. Умови їхньої діяльності мають передбачати можливість венчурного інвестування, яку потрібно закласти в Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”. Крім того, держава має сприяти розвитку сучасних ефективних форм інтеграції науки та виробництва, а також венчурним інвесторам за допомогою створення інфраструктури: технопарків, технополісів, інкубаторів тощо.

Таким чином, нерозвиненість законодавчої бази стримує розвиток відносин венчурного капіталу в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової задачі, що полягає у розробці методології окремих складових концептуальних засад становлення і розвитку венчурного капіталу та його організаційно-економічних форм в Україні у відповідності до наявних економічних реалій. Теоретичний аналіз і узагальнення практики функціонування венчурного капіталу дає змогу виділити такі положення і висунути пропозиції щодо вдосконалення механізму фінансування на основі венчурного капіталу:

1.

2.

3.

4.

5. Венчурний капітал реалізується в русі в усіх сферах суспільного виробництва, що означає створення вартості і додаткової вартості втілених в продукті інноваційних фірм, реалізацію вартості в сфері обігу, перетворення вартості в засновницький дохід або прибуток. Отримання доходу венчурними інвесторами означає реалізацію монополії приватної власності на продукт і рух його в сфері споживання.

6. Розвиток венчурного підприємництва у певних організаційних формах та організаційно-правових формах дозволяє використовувати ефективні способи мінімізації ризиків. Це досягається шляхом формування такої конфігурації пучка прав власності, яка ефективно забезпечує перерозподіл функції прийняття рішень і розподіл ризику.

7. Створенню сучасного механізму венчурного фінансування передував еволюційний розвиток грошового капіталу в фінансовий капітал, що проявилося у відмові від звичайного кредитування венчурних фірм і переході до фінансування під певну частку приросту капіталу венчурної фірми. Створився механізм венчурного фінансування, який являє собою сукупність форм, методів та засобів реалізації економічних законів, інтересів соціальних груп, прав власності, забезпечує отримання рентного доходу на венчурний капітал і мінімізує можливі ризики в інноваційному процесі.

8. Важливим засобом мінімізації ризиків у венчурному фінансуванні є використання певних форм, методів та інструментів, які дозволяють використати важливий принцип у венчурному фінансуванні - принцип стадійності, коли венчурні фонди розрізняються за ознакою фінансування різних стадій інноваційного процесу або доповнюють один одного. Умовою застосування цього принципу є наявність великої кількості високоспеціалізованих венчурних інвесторів.

9. В Україні перспективним є створення закритих венчурних фондів, які інвестують кошти в інноваційні малі фірми з метою отримання частки їх статутного капіталу і відповідної частки прибутку. Американська модель функціонування венчурних фондів, які будують свою діяльність у розрахунку на зростання курсів акцій при їх первинному розміщенні на фондових біржах, не має відповідної інституціональної та законодавчої підтримки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1.

Безпосередньо здобувачем визначені чинники національного законодавства, які гальмують розвиток венчурного капіталу; визначені пріоритетні напрямки щодо розвитку системи венчурного підприємництва – (0,2 д.а.).

2.

Особисто здобувачем визначена роль технопаркових інфраструктурних утворень для розвитку венчурного підприємництва – (0,32 д.а.).

3.

4.

В інших виданнях:

5.

Особисто здобувачем визначено, що експоненціальний розвиток економічної системи має гіпотетично-ризиковий характер – (0,08 д.а.).

6.

7.

8.

АНОТАЦІЯ

Пікуліна Н.Ю. Венчурний капітал у системі економічних відносин ринкової економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. – “Економічна теорія”. – Київський національний економічний університет, Київ, 2002.

Дисертація містить теоретичні положення та практичні рекомендації щодо реформування інноваційної сфери шляхом запровадження механізмів фінансування на основі венчурного капіталу. Дано авторське визначення венчурного капіталу та показано його місце у системі відносин суспільного капіталу, поглиблена рентна концепція доходів на венчурний капітал, розглянуті організаційно-економічні форми венчурного капіталу, форми, методи та інструменти механізму венчурного фінансування, які дозволяють мінімізувати ризики. Показана необхідність розвитку інфраструктури інноваційного підприємництва як важливої умови становлення венчурного капіталу. Запропоновані заходи щодо вдосконалення інституціонального середовища, в якому розвивається венчурний капітал. Указані чинники, які впливають на розвиток організаційних форм венчурного підприємництва та подані пропозиції щодо створення мережі венчурних фондів в Україні.

Ключові слова: венчурний капітал, монополія на новизну, економіка знань, венчурне фінансування, венчурне підприємництво.

АННОТАЦИЯ

Пикулина Н.Ю. Венчурный капитал в системе экономических отношений рыночной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. - “Экономическая теория”. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.

Диссертация содержит теоретические положения и практические рекомендации относительно реформирования инновационной сферы путем внедрения механизмов финансирования на основе венчурного капитала. Дано авторское определение венчурного капитала и определено его место в системе общественного капитала, углублена рентная концепция доходов на венчурний капитал, рассмотрены организационно-экономические формы венчурного капитала, предложены мероприятия по усовершенствованию институциональной среды, в которой развивается венчурний капитал. Указаны факторы, влияющие на развитие организационных форм венчурного предпринимательства.

Доказано, что венчурный капитал создается на основе развития финансового капитала и выступает как предельная форма последнего. Автор рассматривает венчурный капитал как часть финансового капитала, которая формируется за счет средств заемного и акционерного капитала, представленных преимущественно акциями частных инновационных фирм. Венчурный капитал направляется на финансирование инновационного процесса преимущественно в той его части, которая обеспечивает производство знаний.

Показано, что существование венчурного капитала создает особый рынок венчурного капитала, который выполняет ряд свойственных лишь ему функций: аккумулирование в венчурных фондах денежных сбережений домохозяйств, фирм, кредитно-финансовых учреждений; трансформацию денежных средств в венчурных фондах непосредственно в производительный капитал и использование его в виде инвестиций в инновационном процессе; создание эффективной инфраструктуры для использования венчурного капитала; реализацию стоимости инновационного продукта венчурных фирм путем размещения на фондовом рынке ценных бумаг.

Автор доказывает, что венчурный капитал является рискованным по своей сути. Этот риск связан в первую очередь с реализацией венчурным предпринимателем монополии на знания как специфического продукта инновационных венчурных фирм. Премия за риск является формой дохода венчурных инвесторов. Автор считает, что причиной создания ренты на венчурный капитал является монополия венчурного инвестора на знания, а условием создания ренты – низкое органическое строение капитала в экономике знаний, куда в основном инвестируется венчурный капитал. В диссертации отмечается, что категория “венчурный капитал” несет