ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Білозір Лариса Миколаївна
УДК 339.9.012.23
ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ
У СФЕРІ ТОРГІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ПРОДУКЦІЄЮ
Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Луцишин Зоряна Орестівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
Інститут міжнародних відносин,
професор кафедри світового господарства
і міжнародних економічних відносин
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Циганкова Тетяна Михайлівна,
ДВНЗ “Київський національний
економічний університет імені Вадима Гетьмана”,
завідувач кафедри міжнародної торгівлі
кандидат економічних наук
Гайдуцький Андрій Павлович,
Національний банк України,
помічник заступника Голови
Захист відбудеться “31” березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.
Автореферат розіслано “ 28 ” лютого 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Істотний вплив на формування держав-ної регуляторної політики у сфері торгівлі має зростаюче поглиблення процесів глобалізації та регіоналізації світової економіки, зумовлене значним зростанням лібералізації міжнародного регулювання світової торгівлі, що є наслідком багатосторонніх домовленостей у системі ГАТТ/СОТ. Торгівля сільськогосподарською продукцією стала не лише актуальною і найскладнішою сферою переговорного процесу в рамках СОТ та регіональних угруповань, а й запорукою її цілісності, чинником забезпечення сталого економічного розвитку і продовольчої безпеки країн, основним їхнім соціально-економічним багатством. Усе це потребує не лише теоретичного осмислення ролі глобальної регуляторної політики у сфері сільськогосподарської торгівлі, а й упровадження ефективних форм, методів, принципів та заходів, які забезпечать її ефективну реалізацію й посилення потужностей, зокрема, використовуючи дієві важелі механізмів формування регуляторної політики сільськогосподарської торгівлі.
Однак у вітчизняній як теорії, так і практиці є ще багато невизначеностей щодо ефективного використання механізмів регуляторної політики торгівлі сільсько--господар-ською продукцією у взаємодії зі світовим аграрним ринком в умовах глобалізації загалом та долучення сільськогосподарського сектора України до світового аграрного простору зокрема.
В економічній теорії основоположні проблеми стратегії і тактики державних регуляторних концепцій як чинників розвитку міжнародної торгівлі дослід-жувалися у працях Д.Гелбрейта, Д.Кейнса, А.Маршалла, С.Мілля, Д.Рікардо, П.Самуельсона, А.Сміта, М.Туган-Барановського, М.Фрідмена, Ф.Хайєка. Вивчен-ню впливу торговельної лібералізації на формування глобальної системи регулю-вання торгівлі сільськогосподарською продукцією, визначенню ролі та цілей ефективного використання внутрішньої політики підтримки аграрного сектора, тарифного та нетарифного регулювання в країнах-членах СОТ присвячені роботи таких зарубіжних вчених як: К.Андерсен, Д.Грінфілд, Д.Джонсон, Т.Джослінг, З.Драбек, І.Дюмулен, І.Іванова, Н.Карлова, П.Конендріс, Є.Крилатих, С.Лерд, Ю.Ліль, Д.Мелор, Р.Мюллер, Д.Попп, Є.Сєрова, С.Тангерман та ін.
Сучасні тенденції формування політики державного регулювання зовнішньо-економічної діяльності, виробництва і торгівлі сільгосппродукцією, адаптації національного аграрного сектора до викликів процесу глобалізації щодо сталого розвитку викладені у роботах вітчизняних вчених І.Бураковського, В.Власова, А.Гайдуцького, В.Губені, Т.Осташко, Б.Пасхавера, О.Онищенка, О.Могильного, В.Трегобчука, А.Філіпенка. Вагомий внесок у дослідження проблематики регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в системі правил ГАТТ/СОТ, наслідків реформування національної регуляторної політики в контексті вступу України до цієї організації зробили такі українські автори: В.Андрійчук, О.Бородіна, С.Зоря, Ю.Лузан, В.Пятницький, О.Оніщук, С.Осика, П.Саблук, Т.Циганкова, О.Штефанюк, В.Мовчан, І.Кобута, О.Шубравська.
Разом з тим слід зазначити, що ще значна частина проблем у цій складній і багатогранній сфері потребує більш детального вивчення. Зокрема відсутні ґрунтовні комплексні наукові дослідження сучасного стану ефективності механіз-мів формування глобальної регуляторної політики в цілому та реформування доступу до ринку й внутрішньої підтримки як її складових частин зокрема. Більш глибокого аналізу потребує визначення економічної необхідності і доцільності державного регулювання, виокремлення інституційних форм регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією на всіх рівнях.
Актуальність і висока науково-практична значущість системного досліджен-ня формування глобальної сільськогосподарської регуляторної політики в умовах лібералізації торгівлі, її впливу на ефективне використання державної підтримки, і доступ України до світового аграрного ринку, з одного боку, а також виведення аграрного сектора держави на світовий рівень сталого розвитку економіки – з іншого, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин згідно з планом науково-дослідних робіт за темами “Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації” (ДР №01БФО48-01) та “Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір” (ДР №06БФ048-01), які є складовою наукових досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках Комплексних наукових програм Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (2001-2005 рр.) і “Наукові проблеми сталого розвитку України” (2006-2010 рр.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз ролі глобальної регуляторної політики в забезпеченні долучення вітчизня-ного аграрного сектора до глобальної торговельної системи СОТ на базі поглиб-лення наукового обґрунтування природи регуляторних концепцій вільної торгівлі та протекціонізму щодо їх впливу на економічну доцільність регулювання сільсько--господарської торгівлі; вивчення сучасних механізмів формування внутрішньої регуляторної політики в країнах-членах СОТ, прогнозування її перспектив у контексті реформування принципів глобального регулювання торгівлі сільгосппродукцією; вироблення практичних рекомендацій щодо вдоско-налення та пошуку шляхів підвищення ефективності системи державного регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні.
Досягнення означеної мети дисертаційного дослідження передбачає вирішення таких завдань:
- розкрити сучасну природу, визначити сутність і компоненти глобальної регуляторної політики торгівлі сільгосппродукцією, з’ясувати вплив державного і наддержавного регулювання у поєднанні з ринковим механізмом саморегулюван-ня на функціонування сільського господарства держави;
- дослідити основні складові функціонування глобальної регуляторної полі-тики торгівлі сільськогосподарською продукцією: механізм регулювання доступу до світового аграрного ринку; застосування внутрішньої підтримки в сільському господарстві; використання експортних субсидій у регулюванні торгівлі сільгосп-продукцією в контексті забезпечення лібералізації світових торговельних процесів;
- здійснити синтезно-селективний аналіз впливу тарифних методів для виявлення основних тенденцій та характеристики існуючого рівня захисту аграр-ного ринку в кожній із країн-членів СОТ за агрегованими і товарними групами;
- провести порівняльний аналіз основних показників ефективності внутрішньої фінансової підтримки сільського господарства, що характеризують вплив державного регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією на виробників та споживачів у країнах ОЕСР – членах СОТ та Україні;
- проаналізувати сучасний стан реалізації вимог СОТ щодо лібералізації доступу до ринку аграрної продукції України та визначити основні напрями трансформації заходів внутрішньої підтримки в процесі включення сільського господарства України в систему ГАТТ/СОТ;
- обґрунтувати пріоритетні напрями розвитку зовнішньоторговельної діяльності в аграрному секторі України з урахуванням можливих наслідків для виробників і споживачів при інтеграції вітчизняного сільськогосподарського виробництва у світовий аграрний ринок та набуття членства в СОТ.
Об’єктом дослідження є регуляторна політика у сфері торгівлі сільсько-господарською продукцією в умовах її структурної зміни в рамках СОТ з урахуванням глобальних проблем аграрного ринку.
Предметом дослідження є концептуально-методологічні засади формуван-ня глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією, вияв і аналіз внутрішніх суперечностей, діалектики деструктивних тенденцій і цілісності системи підтримки аграрного сектора та доступу до ринку.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: метод абстрагування і системного підходу, історичний метод (у підрозділі 1.1 та 1.2 для аналізу методо-логічних підходів до виявлення механізмів формування глобальної регуляторної сільськогосподарської політики та особливостей державного регулювання в аграрному секторі), метод кількісного та якісного порівняння (у підрозділі 1.3 для дослідження інституційних основ забезпечення глобальної регуляторної сільсько-господарської політики), методи структурного, графічного та економіко-статистичного аналізу (у підрозділах 2.1, 3.1 для визначення рівня тарифного захисту у країнах СОТ та Україні, а також у підрозділі 2.2 для розрахунку абсолютних та відносних показників підтримки сільського господарства), методи індукції та дедукції (у підрозділі 2.3 при розробці шляхів оптимізації механізмів формування глобальної регуляторної сільськогосподарської політики), методи економіко-математичного моделювання (у підрозділі 3.2 для розробки моделей оцінки ефективності бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва).
Статистичною та фактологічною основою дослідження є дані Міністерства аграрної політики, матеріали Державного комітету статистики України, матеріали СОТ, ОЕСР, ФАО, Світового банку, Центру документації ЄС, звіти науково-дослідних центрів, рекомендації міжнародних експертів з питань регулюван-ня торгівлі сільськогосподарською продукцією, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження автором були одержані наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи:
вперше:
запропоновано авторське трактування категорії “глобальна регуляторна політика у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією”, яку слід розглядати як сукупність механізмів, принципів, заходів, норм та інструмен-тів, спрямованих на лібералізацію торгівлі сільськогосподарською продукцією, зменшення втручання держав у регулювання аграрного виробництва й підпоряд-кування системі функціонування світової торгівлі, за допомогою яких досягається економіко-нормативний вплив на процеси розвитку глобальної торговельної системи з метою зменшення штучних викривлень у виробництві, включення окре-мих регіонів, країн у торгівлю на світовому аграрному ринку, забезпечення стало-го розвитку сільських територій та вирішення проблем продовольчої безпеки;
розкрито концептуальні засади оптимізації системи формування регуля-торної політики доступу до світових ринків сільськогосподарської продукції на основі розрахунку середніх величин і медіан та їх порівняльного аналізу шляхом групування зв’язаних та застосовуваних тарифних ставок по агрегованих товарах й регіонах, що дало можливість всебічно проаналізувати відмінності тарифного захисту в країнах-членах СОТ, аргументувати необхідність зниження зв’язаних тарифів, сформувати нові засади глобальної регуляторної політики;
здійснено оцінку витрат бюджетних коштів України у порівнянні з іншими країнами та розроблено економіко-математичну модель формування оцінки ефективності та дієвості застосування державної бюджетної підтримки та підтримки ринкової ціни з використанням множинного регресійного аналізу за допомогою економіко-статистичної програми Eviews 5.1. Це дало можливість обґрунтувати вплив бюджетних витрат на стимулювання обсягів сільськогосподарського виробництва і зробити висновок про визначальну роль саме ринкових та структурних заходів субсидування у перебудові державної підтримки сільського господарства в Україні;
отримали подальший розвиток:
дослідження методологічних підходів до визначення ефективності внутріш-ньої підтримки сільського господарства країн-членів СОТ та України шляхом роз-рахунку показників, що оцінюють рівень державної підтримки аграр-ного сектора. Частка більшості викривлювальних форм підтримки виробництва та торгівлі сільськогосподарською продукцією поступово скорочуєть-ся: така тенденція свідчить про планомірне відкриття національних ринків і зменшення частки неприпустимих у світовій практиці (в рамках СОТ) заходів підтримки у регулю-ванні торгівлі сільгосппродукцією та спрямування державної політики підтримки та субсидування виробників продукції на розбудову ринкової інфраструктури, впровадження нових технологій та інновацій в аграрному секторі.
шляхи реформування глобальної системи регулювання торгівлі сільсько-господарською продукцією в країнах-членах СОТ, що передбачають: суттєве поліп-шення доступу до ринку, скорочення всіх форм експортних субсидій, істотне зменшення внутрішньої підтримки, що здійснює деформаційний ефект на торгівлю та виробництво, враховуючи процес сучасних переговорів у рамках СОТ та рекомендації щодо удосконалення механізмів державної регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією, які ґрунтуються на врахуванні світо-вого досвіду та багатофункціональних особливостях сільського господарства;
удосконалено:
стратегічний підхід до формування змішаної регуляторної політики, де ринковому механізму саморегуляції відведено виконання магістральної функції регулятора торгівлі, а державне регулювання доповнює його за наявності третього суб’єкта впливу на економіку – розвинених інституційних форм соціально-економічної самоорганізації, що передбачає серйозну трансформацію та реформу-вання з метою підвищення ефективності регулювання торгівлі сільськогосподар-ською продукцією. Глобальна регуляторна політика базується переважно на багато-сторонніх домовленостях в рамках ГАТТ/СОТ, а державна регуляторна політика поступово модифікується залежно від міжнародних чинників, проникаючи на всі рівні регулювання торгівлі аграрною продукцією;
класифікацію основних методів і принципів регуляторної політики та інституційних форм регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією на різних ієрархічних рівнях з урахуванням галузевої специфіки, нерівномірності регіонального розміщення аграрного виробництва, суперечливого процесу глобалізації агропродовольчих ринків та сталого розвитку сільських територій;
структуру бюджетного класифікатора видатків на сільське господарство загального фонду Державного бюджету України відповідно до категорій внутріш-ньої підтримки сільського господарства в рамках ГАТТ/СОТ. Запропоно-вано основні напрями оптимізації структури витрат державного бюджету за рахунок скорочення програм непрямої бюджетної підтримки та заміни деталізації по продук-тах деталізацією за напрямами підтримки в межах кожної із програм.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані в процесі дисер-таційного дослідження теоретичні положення і практичні рекомендації можуть бути використані Міністерством економіки та Міністерством аграрної політики України під час розробки ефективних механізмів регуляторної політики, державних програм оптимізації зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією, нормативно-правових актів щодо митно-тарифного регулювання та державної підтримки сільського господарства.
Практична цінність одержаних результатів підтверджується довідками Міністерства аграрної політики, департаментом розвитку аграрного ринку та департаментом зовнішньоекономічного співробітництва (№19-1/638 від 24.09.2007 та №37-12-16/15437 від 24.09.2007), Інституту аграрної економіки УААН (№02/454a від 12.09.2007). Основні теоретичні положення та висновки дисертацій-ної роботи використовувались у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка і зовнішньоекономічні зв’язки України” та “Міжнародні економічні відносини” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (№301-34 від 03.09.2007).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, наведені в дисертації та публікаціях з питань формування глобальної регулятор-ної політики у сфері торгівлі аграрною продукцією, автор одержав особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи доповідалися на захисті дослідницької роботи “Agricultural Trade Policy Issues and Challenges of Ukrainian Membership in the WTO”, яку автор захищав під час навчання у Міжнародному інституті менеджменту в рамках програми “Master of Business Administration” (м. Брюсель, Бельгія, IMI 02294, 13 вересня 2004 р.), а також на восьми конферен-ціях: Міжнарод-ній науково-практичній конференції “Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (м. Київ, 18-19 листопада 2004 р.), Міжнародній науковій конференції “Towards sustainable economic development of Ukraine under globalization” (м. Київ, 29 березня 2005 р.), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна торгівля у контексті Євроінтеграції: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 27 травня 2005 р.), XIV Міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи” (м. Київ, 19-20 жовтня 2006 р.), VІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів” (м. Київ, 12 травня 2006 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (м. Київ, 3 березня 2006 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції “Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации” (м. Сімферополь, 20-21 квітня 2006 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 2 березня 2007 р.).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових статей, у тому числі 6 одноосібних, у наукових фахових виданнях і 4 тез виступів за результатами участі у конференціях загальним обсягом 4,2 др. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (260 найменувань) на 20 сторінках та додатків на 24 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації – 207 сторінок, у тому числі 11 таблиць та 18 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано предмет, об’єкт, мету та завдання дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У розділі 1 „Теоретичні засади формування глобальної регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією” узагальнено теоретичні та методологічні підходи, досліджено природу та з’ясовано особливості сучасної системи формування глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільсько-господарською продукцією.
Внаслідок проведеного системного аналізу виокремлено основні складові глобальної регуляторної політики, встановлено взаємозв’язки між ними, проведено ієрархічне структурування елементів, виявлено їхню належність до різних рівнів. За своїм змістом глобальна торговельна регуляторна політика в аграрній сфері є складноорганізованою системою, органічним поєднанням механізмів формування глобальної торговельної системи регулювання і власне торгівлі сільськогосподар-ською продукцією з гетерогенним, різнотипним складом її елементів. Систему формування глобальної регуляторної політики сільськогосподарської торгівлі за характером організації в ній елементів і їхніх зв’язків коректно подати як структуру, до елементного складу якої входять: механізм регулювання доступу до світового аграрного ринку; застосування внутрішньої підтримки в сільському господарстві; скасування експортних субсидій у регулюванні світової торгівлі сільсько-господарською продукцією.
Першочергово механізми формуються і забезпечуються всередині країни і є внутрішніми імпульсами формування державної регуляторної політики, але в процесі їх подальшого власного удосконалення, а також під дією зовнішньо-економічних та глобальних чинників вони трансформуються в підсистеми глобальної регуляторної політики торгівлі сільгосппродукцією. Внутрішня політи-ка поступово модифікується в залежності від зовнішніх чинників, проникаючи на всі рівні регулювання торгівлі аграрною продукцією, що склалися в процесі історичного розвитку світового господарства. Детально проаналізований механізм формування системи глобальної регуляторної політики торгівлі сільгосппродук-цією дав можливість з’ясувати, що оптимізація дії механізму регуляторної політики залежить від якості співвідношення ринкового механізму саморегуляції та державного регулювання (рис. 1), а державне втручання, бажано, щоб спиралось на м’які інструменти регулювання, які мають обмежену дію і не деформують виробництво та торгівлю.
Рис. 1. Оптимальна схема механізму регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією
У роботі теоретично обґрунтовано, що оптимальний механізм регуляторної сільськогосподарської політики є відкритою системою і досяг-ти тривалого процесу розвитку вона може лише за умов так званої „рухомої рівноваги” – перманентного притоку імпульсів ззовні. Тому аграрне виробництво і торгівля будь-якої країни (а особливо тієї, в якої частка сільського господарства у ВВП та зайнятості в аграрному секторі перевищують 10%) в умовах вступу до ГАТТ/СОТ зазнають впливу реформування торгівлі сільськогосподарською продукцією, а також суперечностей світового масштабу у цій галузі. Під тиском екзогенних факто-рів модифікується й національна регуляторна політика торгівлі аграрною продукцією.
У розділі комплексно проаналізовано низку інституційних форм забезпечен-ня формування регуляторної політики торгівлі сільськогосподар-ською продук-цією, таких як аграрні підприємства, галузеві організації і міжгалузеві об’єднання, національ-ні інституції регулювання аграрних ринків, недержавні регіональні міжпро-фесій-ні об’єднання сільгоспвиробників, які забезпечують формування самостій-ної і самодостатньої регуляторної політики, транснаціональ-ні продовольчі корпорації (ТНПК), регіональні організації (ЄС, НАФТА, СНД), міжнародні організації (ЮНКТАД, ОЕСР, ФАО), організації, які відповідають за реалізацію окремих програм та глобальна торговельна система ГАТТ/СОТ, у рамках якої формується світова регуляторна політика у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією.
У розділі 2 „Механізми формування глобальної сільськогосподарської регуляторної політики” проаналізовано складові глобальної регулятор-ної політики: систему регулювання доступу до ринку сільськогосподарської продук-ції, механізм застосування внутрішньої підтримки та експортних субсидій у сільському господарстві і їх ефективність, а також вплив реформуван-ня механізмів регулювання торгівлі аграрною продукцією на глобальну торговель-ну систему з урахуванням їх економічних форм, принципів, методів та інструментів.
Проведене дослідження впливу тарифних і нетарифних інструментів на формуван-ня системи доступу до ринку сільгосппродукції в країнах-учасниках ГАТТ, на момент підписання угоди про СОТ, та країнах-членах після Уругвайсько-го Раунду, показало, що застосовувані тарифні ставки в основному були набагато нижчими від остаточного зв’язаного тарифного рівня, навіть з урахуванням поетапного тарифного скорочення на 36%. На основі оцінки застосування правил доступу до ринку у регулятор-ній політиці країн-членів СОТ та повного всебічного аналізу сільсько-господарсь-ких тарифних ставок у 119 із 150 країн-членів СОТ проведено агрегування по регіо-на-х й товарних групах та доведено, що аграрні ринки цих країн характер-и-зуються надзвичайно високими тарифними ставками, де тарифи, для вдосконалення умов доступу до світового аграрного ринку, могли б бути значно знижені. Аналіз тарифних позицій на сільсько-господарську продукцію дає можливість зробити низку важливих висновків. По-перше, є очевидною тарифна ескалація певних товарних рядів як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. По-друге, у 7 із 12 регіонів тарифи на перероблену продукцію пере-вищу-ють тарифи на сировину в більшості наведених прикладів. По-третє, зовсім незначна кількість проаналізованих товарних середніх величин та медіан за результатами Уругвайського та Дохійського раундів є нижчою за 5% глобальної середньої величини у промисловості, що характеризує магістральну тенденцію до високого рівня захисту світового аграрного ринку (рис. 2). Таким чином, проблема високих тарифів стосується майже кожного регіону, адже значна частина товарних груп по регіонах має високі тарифи, що перешкоджає вільній торгівлі у рамках СОТ. Високий рівень захисту сільсько-господарських товарів у формі тарифів залишається головним фактором, що обмежує світову торгівлю і спричиняє підвищення світових цін.
Рис. 2. Cвітові тарифні середні ставки на сільськогосподарську продукцію
(по регіонах)
Незважаючи на те, що правила СОТ потребують обов’язкового скорочення заходів державної аграрної політики, які негативно впливають на ефективність міжнародної торгівлі, у запасі у держави зостається доволі широкий спектр дієвих ринкових заходів щодо підтримки аграрного сектора. Саме „зелена” та „cиня скриньки” – це дозволені субсидії, на які не поширюються вимоги щодо їх скорочення. Акцент у сфері глобальної сільсько-господарської регуляторної політики переміщується з постачання й адміністративного регулювання ринком на більш глобальний підхід до ролі сільського господарства в економіці сільської місцевості шляхом зміни регуляторної політики, спрямованої на зменшення штучних викривлень у торгівлі. Перевага повинна віддаватися прямій підтримці доходу як більш прозорому й цілеспрямованому механізму регуляторної політики. Майже у всіх досліджуваних країнах ОЕСР спостерігаються позитивні зрушення рефор-муван--ня політики внутрішньої підтримки сільгоспвиробників. У той час, коли трансферти виробникам скорочуються, спостерігається зростання бюджетних трансфертів на загальні послуги у сільському господарстві, таких як дослідження, розвиток інфраструктури, маркетинг та просування сільсько-господарської продукції (рис. 3).
На основі проведеного аналізу рівня внутрішньої підтримки сільського господарства країн ОЕСР – членів СОТ, за допомогою методів кількісної оцінки рівня державної підтримки сільського господарства, зокрема PSE (показник підтримки виробника) та похідних від нього, відстежено певне покращення в напрямі лібералізації заходів підтримки, з більшою часткою доходів, які формуються шляхом державного регулювання торгівлі аграрною продукцією. Довгостроковий тренд відображає поступову зміну структури підтримки у країнах-членах СОТ, значний відхід від трансфертів споживачів до бюджетних платежів та зміну співвідношення різних видів бюджетних платежів, що надавалися виробникам.
Частка ринкової підтримки ціни, платежів, що базуються на виробництві та засобах виробництва, разом скоротилася з 91% загального значення підтримки виробників по ОЕСР у 1986-1988 рр. до 69% у 2004-2006 рр. (див. рис. 3). Отже, зміни в структурі підтримки є позитивними для досягнення довго-строкових цілей щодо реформування і скорочення більшості заходів підтримки, що деформують виробництво та торгівлю. Дослідження структури підтримки в аналізі показника PSE дало змогу з’ясувати, що найбільш викривлювальними формами захисту внутрішнього ринку є три категорії внутрішньої підтримки: заходи, пов’язані з підтримкою виробництва, що обмежують ступінь впливу світових ринків на прийняття рішень щодо внутрішнього виробництва і торгівлі; платежі, пов’язані з закупівлею засобів виробництва, що також значно впливають на виробництво; експортні субсидії, які найбільше суперечать принципу справедливої конкуренції й викривлюють торговельні потоки.
Рис. 3. Структура показника підтримки виробника (PSE%)
у країнах ОЕСР (1986-1988 рр., 2004-2006 рр.)
Політика підтримки виробництва у сільському господарстві у країнах-членах СОТ впливає не тільки на витрати національних споживачів та платників податків, а й на конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції інших країн, включаючи країни, що розвиваються. Захист внутрішнього ринку є регресивним щодо найбідніших, для яких витрати на їжу складають більшу частину їхніх доходів, на відміну від ТНПК, що отримують, в свою чергу, вигоду за рахунок споживачів продукції. Отже, можемо констатувати, що реформування аграрної політики в країнах ОЕСР повинно бути спрямоване на зміщення акцентів у підтримці, що надається виробникам. Заходи, пов’язані з виробництвом або засобами виробництва, які стимулюють або обмежують виробництво, все ще домінують у більшості країн та, за вимогами СОТ, вважаються такими, що здійснюють негативний вплив на ефективне використання природних ресурсів. Країнам необхідно надалі докладати значних зусиль для забезпечення прозорої внутрішньої підтримки, яка здійснювалася б в межах державних програм, не передбачала б підтримки, спрямованої на розвиток виробництва, та була б гнучкою щодо змінюваних глобальних пріоритетів.
Як показав аналіз внутрішньої підтримки в країнах СОТ, основним аргументом на користь реформування є те, що значні субсидії аграрного сектора у розвинутих країнах призводять до величезних економічних втрат, а саме, перевиробництва сільсько-господарської продукції чи навпаки, та перешкоджають розвитку справедливої конкуренції. Тому нова Угода про сільське господарство в кінцевому підсумку повинна повністю обмежити адміністративні заходи і таким чином поступово дозволити глобальному аграрному ринку функціонувати відповідно до ринкових механізмів, а не за правилами „конкуренції субсидій”.
Поточні переговори з питань сільського господарства в рамках Дохійського раунду потерпають від відсутності спільного бачення й мотивацій для суттєвих реформ окремих потужних груп на чолі з США та Кернською групою, з одного боку, ЄС, з другого боку, та країн, що розвиваються (групою Г-20), з третього. У неперервному процесі реформ дебати виникають переважно у зв’язку з експортними субсидіями та неторговими аспектами, тому необхідними є питання скасування прямих експортних субсидій, що здійснюють подвійний вплив на торгівлю (оскільки призводять одночасно до скорочення попиту і підвищення пропозиції в країні, яка застосовує субсидії), а також тарифних бар’єрів.
У розділі 3 „Імплементація принципів світової регуляторної політики в аграрний сектор України” розроблено комплекс рекомендацій щодо оптимізації механізмів регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією, забезпечення сталого розвитку та продовольчої безпеки сільських територій України. Оцінено можливі перспективи і наслідки взаємодії державної регуляторної політики України з правилами та нормами глобальної торговельної системи ГАТТ/СОТ, в рамках якої формується глобальна регуляторна політика торгівлі аграрною продукцією.
Для зменшення ризиків надлишкової лібералізації національного аграрного ринку України необхідно зберігати баланс між можливістю доступу на ринок імпортної продукції, захистом вітчизняного виробника і поповненням державного бюджету за рахунок митних платежів. Україні потрібно реструктуризувати політику внутрішньої підтримки аграрного сектора відповідно до умов СОТ, оскільки у нинішньому форматі вона не сприяє реалізації конкурентних переваг сільського господарства України, стратегічних цілей розвитку і розбудови стабільного й конкурентоспроможного на зовнішніх ринках аграрного сектора та створенню для цього відповідних економічних умов. Тому одним із важливих пріоритетів має стати розроблення ефективної державної політики підтримки і субсидування виробників сільськогосподарської продукції відповідно до вимог ГАТТ/СОТ, спрямованої на розбудову ринкової інфраструктури, впровадження нових технологій та інновацій.
Аналіз ефективності політики підтримки сільського господарства, яка проводиться в Україні та країнах-членах ОЕСР, показав, що у 2004-2007 рр. бюджетні платежі сільсько-господарським виробникам в Україні дещо збільшилися, проте внаслідок негативної підтримки ринкової ціни, що простежується практично у всьому досліджува-ному періоді (окрім 1997-1998 та 2005 рр.), показник PSE залишається незначним (рис. 4). Таким чином, значна негативна підтримка ринкової ціни не компенсується виплатами з бюджету, і в результаті має місце не підтримка а оподаткування виробників, що дає змогу зробити висновок про неефективне витрачання бюджетних коштів.
Рис. 4. Показник підтримки виробника (PSE%) в Україні у порівнянні з країнами СОТ – членами ОЕСР (1986-2006 рр.)
Для визначення ефективності застосування внутрішньої підтримки, кількісної оцінки впливу бюджетних платежів та підтримки ринкової ціни на виробництво сільськогосподарської продукції в Україні було розроблено економіко-математичну модель з використанням множинного регресійного аналізу за допомогою економіко-статистичної програми Eviews 5.1. При розробці моделі враховувалися дві групи факторів, що мають вплив на загальний обсяг сільськогосподарського виробництва: внутрішні, залежні від державної регуляторної політики підтримки сільського господарства, та зовнішні, не залежні від політики регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією – такі як погодно--кліматичні умови. У першій економетричній специфікації моделі було використано статистичні дані щодо обсягу виробництва сільськогосподарської продукції й ВВП та розраховано за методологією ОЕСР абсолютні показники підтримки в реальних вимірах. Однак внаслідок того, що впродовж 1990-2007 рр. в Україні була досить значна інфляція, застосування номінальних вимірів показників може створювати штучні залежності між факторами моделі. З метою уникнення неточностей, спричинених неврахуванням інфляційних процесів, запропоновано використання другої специфікації моделі, у якій номінальні обсяги виробництва трансформовано в реальні виміри.
Перша економетрична специфікація моделі така:
Sagri = C1+C2 Ч Sbudi+C3 Ч Smpsi+C4 Ч (Smpsi-Smpsi-1)+C5 Ч Gdyri+C6 Ч Trd,
де: Sagr і – частка сільськогосподарського виробництва у ВВП
(у номінальних вимірах);
Sbudі – частка бюджетних платежів у ВВП в і-ому році;
Smpsі – частка підтримки ринкової ціни у ВВП в і-ому році;
Gdyr і – умовна змінна, залежна від природно-кліматичних умов
(дорівнює 1 при “врожайних”, 0 – “неврожайних” роках);
Trd – зростаючий ряд, дорівнює 1 для 1990 р., 2 для 1991 р. і т.д.
Згідно з результатами економетричної специфікації математичної моделі, бюджетні платежі позитивно та статистично значуще впливають на обсяг вироб-ництва сільськогосподарської продукції. Так, збільшення їхньої ваги на 1% ВВП призводить до зростання обсягу сільськогосподарського виробництва на 0,64%. Однак аналіз показників підтримки в Україні свідчить, що державна підтримка сільського господарства в абсолютних та відносних цифрах не перевищує 1,3% ВВП, а збільшення бюджетних платежів у ВВП на 1% потребує значних коштів. У зв’язку з цим, пропонується здійснювати переорієнтацію регуля-торної політики зі спрямуванням бюджетних коштів на заходи, що не підлягають скороченню, а саме, підтримку загальних послуг: на дослідження та розвиток сільських територій, поліпшення інфраструктури, інспекційні послуги тощо.
Для більшості сільськогосподарської продукції велика негативна підтримка ринкової ціни не компенсується виплатами із бюджету, і в результаті має місце не підтримка, а оподаткування виробників. Збільшення розриву між внутрішніми та довідковими цінами внаслідок менших цін на сільгосппродукцію у порівнянні з цінами на світовому аграрному ринку, які спостерігаються з 1999 року в Україні, нівелює бюджетні платежі та PSE, здійснюючи негативний вплив на виробництво. Водночас, на відміну від бюджетної підтримки, MPS (показник ринкової підтримки ціни) має постійно зростати, аби мати позитивний вплив на виробництво сільськогосподарської продукції. Однак цей показник із досліджуваного періоду був позитивним лише у 2005 р., а у 2007 р. спрогнозовано його від’ємне значення внаслідок адміністративного регулювання цін в Україні та відносно низьких цін на сільськогосподарську продукцію у порівнянні зі світовими. Таким чином, занижені ціни на аграрну продукцію в Україні призводять до неефективного витрачання бюджетних коштів, а ціни на національному аграрному ринку, внаслідок адміністративного регулювання, часто підтримуються на рівні нижчому від рівноважних (ринкових), на відміну від країн СОТ – членів ОЕСР, де спостерігається протилежна тенденція (див. рис. 4).
Щодо природно-кліматичних умов, то вони суттєво і статистично значуще впливають на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції: позитивно – при сприятливому кліматичному факторі, негативно – при несприят-ливих природних умовах. Внаслідок скорочення частки сільського господарства у загаль-ному обсязі виробництва товарів, через більш динамічний розвиток та зростання інших секторів економіки, часовий тренд має від’ємний значущий вплив і змен-шує частку обсягу сільськогосподарського виробництва у ВВП на 0,9% щороку.
Загальні статистичні тести свідчать про вагомість регресії у розробленій нами моделі. Так, коефіцієнт детермінації (R2) склав 0,96; скоригований коефіцієнт детермінації – 0,94; Коефіцієнт Фішера (F-statistic) – 45,7.
Друга економетрична специфікація моделі, покликана враховувати вплив на реальний випуск, така:
Ragri = C 1+C 2 Ч Rbudi + C 3 Ч (RbudiЧGdyri) + C 4 Ч (RmpsiЧGdyri),
де: Ragri – реальний обсяг сільськогосподарського виробництва (частка сільсько-
господарського виробництва у ВВП, помножена на реальний ВВП у цінах 2005 р.);
Rbudi – реальна бюджетна підтримка;
Rmpsi – реальна підтримка ринкової ціни;
Gdyri – умовна змінна, залежна від природно-кліматичних умов
(дорівнює 1 при “врожайних”, 0 – “неврожайних” роках).
Обидва внутрішні параметри (реальна бюджетна підтримка та реальна підтримка ринкової ціни) позитивно і статистично вагомо впливають на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції. Водночас вплив збільшення на 1% державної бюджетної підтримки має у 4 рази більший ефект на виробництво аграрної продукції у порівнянні зі збільшенням на 1% підтримки ціни. Важливо зазначити, що вплив державної підтримки у врожайні роки (коефіцієнт Rbud*Gdyr) має додатковий позитивний (проте статистично неістотний) вплив на обсяг сільськогосподарського виробництва, що свідчить про більш вагоме значення погодно-кліматичних умов порівняно з бюджетною підтримкою у виробництві сільськогосподарської продукції.
Таким чином, проведений множинний лінійний регресійний аналіз із подальшою математичною оцінкою адекватності моделей дозволив встановити, що розроблені моделі добре пояснюють взаємозв’язок та важливість впливу визначених нами факторів на показник обсягу сільськогосподарського виробництва у 1991-2006 р. і можуть надалі використовуватися при оцінці впливу абсолютних показників підтримки виробників, розрахованих за методологією ОЕСР, на обсяг виробництва сільсько-господар-ської продукції з метою оцінки ефективності заходів підтримки виробників.
Поточна політика державного субсидування в Україні не відповідає сучасним вимогам, механізми і форми субсидування не створюють стимулів розвитку, а часто породжують протилежний результат, оскільки цілі допомоги здебільшого мають нетривалий локальний характер, а в структурі допомоги переважають заходи, що викривлюють торгівлю чи виробництво. В Україні необхідно розширювати використання таких заходів, як розвиток кредитної системи, системи страхування, експортної інфраструктури, інформаційної й консультаційної служб для сільського господарства.
Зміни українського бюджетного класифікатора повинні бути спрямовані на підвищення прозорості й цілеспрямованості видатків, а також розширення дозволеної “зеленої скриньки”, для реалізації якої Україна має достатній простір. Пропонуються два основні напрями зміни бюджетного класифікатора: необхідно переорієнтувати класифікатор у бік вимог бюджетування, спрямованого на результат; зміни, проведені у цих напрямах, повинні дозволити виділити заходи “зеленої” і “бурштинової скриньок” для цілей СОТ. З урахуванням необхідності внесення таких змін розроблено й запропоновано структуру бюджетного класифікатора видатків на сільське господарство. Зазначені зміни не тільки сприятимуть більш ефективному бюджетному плануванню в сільському господарстві, але й підвищать авторитет нашої країни в очах партнерів по СОТ та ОЕСР; це також сприятиме результативності переговорів у світлі останніх процесів реформування глобальної регуляторної політики в аграрній сфері. Зважена бюджетна політика підтримки, спрямована на модернізацію сільського господарства і розвиток його інфраструктури, дозволить в умовах членства України в СОТ забезпечити необхідну конкуренто-спроможність та захищеність аграрного сектора.
В цілому слід зазначити, що державна регуляторна політика у сфері сільського господарства потребує серйозної трансформації й реформування з метою підвищення її ефективності. Запро--вадження в національ-ному законодавстві принципів та правил СОТ щодо політики субсидування сільського господарства сприятиме ефектив-ному реформуванню державної підтримки, а в перспективі – його розвитку.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення ролі глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією як важливого чинника зростання відкритості світового аграрного ринку та вироблено основні підходи до її вдосконалення. Результати прове-деного дисертацій-ного дослідження дають змогу дійти висновків, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.
Під глобальною регуляторною політикою у сфері торгівлі сільсько-господарською продукцією слід розуміти підпорядкування відповідної сукупності механізмів, принципів, норм, заходів та інструментів, спрямованих на лібералізацію та зменшення втручання держав у діяльність усіх інституційних форм регулювання торгівлі, системі функціонування світової торгівлі сільсько-госпо-дар-ською продукцією. За допомогою вказаних засобів досягається економіко-нормативний вплив на процеси розвитку глобальної торговельної системи з метою уникнен-ня штучних викривлень у торгівлі та включення окремих регіонів, країн у торгів-лю сільськогосподарською продукцією на світовому аграрному ринку, забезпечення сталого розвитку сільських територій, а також вирішення проблем глобальної продовольчої безпеки. Акцент у регуляторній політиці торгівлі сільськогосподарською продукцією поступово переміщується з організаційно-адміністративного управління ринком на фінансово-економічний у поєднанні з більш глобальним підходом до ролі сільського господарства в економіці сільської місцевості.
Оптимальним механізмом формування регуляторної політики в глобальній економіці у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією є діалектична взаємодія ринкового механізму саморегулювання, державного регулювання та наддержавного регулювання на мета- і глобальному рівнях. Процеси глобалізації й тенденції регіоналізації, яким властива циклічність, визна-чають особливості як уніфікації заходів регулювання в сільському господарстві та спрощення доступу до ринків сільськогосподарської продукції, так і поступовий перехід до спільних ринкових механізмів окремих угруповань країн.
У світовій теорії і практиці вироблено два основні принципи торговельної політики, які проявляються в протекціонізмі та лібералізації. На сучасному етапі доцільність модифікації державного регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією зумовлена необхідністю врахування новітніх тенденцій до зменшення рівня митно-тарифного протекціонізму, значного звуження арсеналу нетарифних засобів впливу держави, спрямованих на підтримку конкурентоспроможності національних товаровиробників та виходу їх на міжнародні ринки. Економічна доцільність державного регулювання сільсько-господарської торгівлі зумовлена потребою економіко-нормативного впливу на процеси його розвитку з метою адаптації суб’єктів господарювання до зміни макроекономічних параметрів країни, усунення дестабілізуючої дії кон’юнктурних і сезонних коливань аграрного ринку, пом’якшення природно-кліматичних, екологічних
