Львівський національний університет імені Івана Франка

ПЕНЮК СТЕПАН ІВАНОВИЧ

УДК 911.33: 630 (438)

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ

РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПРИКОРДОННЯ

(на матеріалах Підкарпатського воєводства Польщі)

11.00.02 – економічна і соціальна географія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

ЛЬВІВ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: | кандидат географічних наук, доцент

Влах Мирослава Романівна,

Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри економічної і соціальної географії

Офіційні опоненти: | доктор географічних наук, головний науковий співробітник

Нагірна Валентина Петрівна,

Інститут географії НАН України, завідувач

відділу суспільно-географічних досліджень

кандидат географічних наук, доцент

Сухий Петро Олексійович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри географії і картографії України

Провідна установа: | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра економічної і соціальної географії, м. Київ

Захист відбудеться “13” грудня 2002 року о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79 , м. Львів, вул. Дорошенка, 41, ауд. 26)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79 , м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий “12” листопада 2002 року

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, професор | І.М. Волошин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Вивчення прикордонних реґіонів було й залишається однією із найважливіших науково-теоретичних та прикладних проблем суспільної географії. Ставши у 1991 р. суверенною державою, Україна почала самостійно здійснювати зовнішньоекономічну політику, тому вивчення сусідніх країн, особливо прикордоння, набуває дедалі більшого значення.

На сучасному етапі актуальною стала проблема вибору оптимальних напрямів політичного та соціально-економічного входження України в Європу. Інтеґруючись у європейське спів-товариство, наша держава значною мірою орієнтується на сусідню Польщу. Польща першою серед країн світу офіційно визнала незалежність України, стала для неї моделлю демократизації та ринкової трансформації, а також стратегічно важливим європейським партнером.

Досвід більшості європейських держав засвідчує, що у процесі міждержавної інтеґрації особливе місце посідають прикордонні території. Упродовж останніх років державні кордони поступово втрачають бар’єрну функцію, особливо внаслідок створення єврореґіонів та спеціальних економічних зон. Це сприяє розвиткові процесів реструктуризації господарства, посилює міждержавний обмін товарів і послуг, стимулює зростання зайнятості, підвищує рівень життя населення. Саме тому важливим і актуальним є вивчення природно-, суспільно-, історико-географічних, геополітичних та інших особливостей прикордонних реґіонів.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках наукової теми “Економіко-, соціально- та еколого-географічні проблеми західно-українського прикордоння’’ на кафедрі економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні теоретико-методологічних основ суспільно-географічного дослідження аграрної сфери прикордонних реґіонів, а також у комплексному вивченні сільського господарства польсько-українського прикордоння (на прикладі Підкарпатського воєводства Польщі).

З огляду на мету дослідження були поставлені такі завдання:

поглибити теоретичні основи вивчення сільського господарства прикордонних реґіонів шляхом аналізу сучасних концептуальних підходів до розуміння суті об’єкта та предмета дослідження;

виявити й оцінити роль і вплив природно- та суспільно-географічних чинників на функціонування та розвиток сільського господарства у Підкарпатському воєводстві Польщі;

розкрити особливості галузево-функціональної структури сільського господарства у досліджуваному реґіоні;

висвітлити особливості територіально-функціональної структури сільського господарства в Підкарпатському воєводстві;

здійснити сільськогосподарську реґіоналізацію досліджуваної території та розробити науково-обґрунтовані рекомендації щодо спеціалізації сільського господарства.

Об’єкт дослідження – аграрна сфера Підкарпатського воєводства Польщі, розвиток і функціонування якої зумовлені суспільно-географічним положенням, своєрідністю природно- та історико-географічних чинників, специфічною демогеографічною ситуацією, розвитком соціальної інфраструктури.

Предметом дослідження є чинники розвитку і функціонування аграрної сфери в Підкарпатському воєводстві Польщі, її гео-просторова структура, особливості галузево- та територіально-функціональної структур сільського господарства.

Методологічною основою дослідження виступають сучасні теорії суспільної географії, концептуальні підходи вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема фундаментальна теорія територіальної організації суспільства. Теоретико-методологічну основу дисертації становлять наукові напрацювання про закономірності розвитку та територіальної організації господарства, здійснені Г. Балабановим, Є. Баньським, М. Влах, Б. Ґужом, Б. Ґлєбоцьким, С. Ґрікенем, Я. Жупанським, Ф. Заставним, О. Заставецькою, С. Іщуком, М. Книш, Т. Козаченко, Р. Куліковським, Є. Мосцібродою, В. Нагірною, Я. Олійником, М. Паламарчуком, М. Пістуном, С. Писаренко, І. Пушкарем, В. Руденком, П. Саблуком, П. Сухим, О. Топчієвим, О. Шаблієм, Р. Язиніною та іншими українськими і польськими ученими.

Для досягнення поставленої мети використовувався системно-структурний підхід, а також загально- та конкретнонаукові методи дослідження: польових суспільно-географічних досліджень, літературний, статистичний, метод багатовимірного аналізу, історико- та порівняльно-географічний, картографічний тощо.

Дисертація виконана на основі статистичних матеріалів, зібраних автором у Головних управліннях статистики Підкарпатського та Люблінського воєводств (Польща), Торговельно-економічному консульстві Польщі у Львові, Люблінському університеті імені Марії Кюрі-Склодовської, Вищій педагогічній школі та Сільськогосподарській академії у Кракові, Львівському обласному управлінні статистики та у бібліотеках Львова, Кракова, Любліна, Ряшева.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації поглиблено теоретичні та методичні основи суспільно-географічного дослідження аграрної сфери прикордонних реґіонів; здійснено сільськогосподарську реґіоналізацію Підкарпатського воєводства; визначено спеціалізацію виділених сільськогосподарських субреґіонів; розроблено рекомендації щодо раціоналізації галузево- і територіально-функціональної структур сільського господарства у Підкарпатському воєводстві в умовах входження Польщі до Європейського Союзу та поглиблення економічних зв’язків з Україною. Виконано також низку оригінальних картографічних моделей аграрної сфери досліджуваного реґіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає у систематизуванні інформації про зовнішнє міжреґіональне спів-робітництво як основу для подальшого соціально-економічного, політичного та культурного розвитку Польщі та України. Матеріали комплексної науково-інформаційної системи, зокрема картографічні, можуть використовуватися для обґрунтування розвитку сільського господарства досліджуваної території, яка входить до Карпатського єврореґіону. Окремі положення можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін “Географія агропромислового комплексу реґіону”, “Агрогеографія з основами агробізнесу”.

Особистий внесок дисертанта. Поглиблені теоретичні та методичні основи дослідження сільського господарства прикордонних територій. На основі методу багатовимірного аналізу здійснена сільськогосподарська реґіоналізація та запропоновані рекомендації щодо компонентної і територіальної оптимізації сільського господарства Підкарпатського воєводства Польщі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені та обговорені на VIII з’їзді Українського географічного товариства (Луцьк, 2000 р.), на Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів “Географічні дослідження в Україні на межі тисячоліть” (Київ, 2000 р.), на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми географічного українознавства на зламі тисячоліть” (Львів, 2000 р.), “Стратегія українсько-польського соціально-економічного партнерства” (Львів, 2000 р.), “Szanse rozwoju rolnictwa i obszarow wiejskich ze szczegуlnym uwzglкdnieniem pogranicza Polsko-Ukraiсskiego” (Lublin, 2000 r.), “Регіональні проб-леми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (Київ, 2002 р.), “Zroїnicowanie przestrzenne obszarуw wiejskich w aspekcie spoіeczno-demograficznym” (Sіupsk, 2002?а звітних наукових конференціях та наукових семінарах кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка (1998–2001 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені й опубліковані у періодичних виданнях, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах наукових конференцій, з них чотири – у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів та висновків загальним обсягом 192 сторінки, списку використаних джерел (156 найменувань) та 6 додатків. Робота містить 4 таблиці та ілюстрована 41 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі висвітлено актуальність дисертаційного дослідження, визначено об’єкт і предмет, сформульовано мету, завдання та наукову новизну, визначено особистий внесок здобувача у виконання дисертаційної роботи та відображення її результатів.

У першому розділі “Науково-теоретичні та методичні основи дослідження сільського господарства прикордонних територій” зазначено, що в умовах активного входження України до європейської спільноти, важливим завданням суспільної географії є вивчення та соціально-економічне обґрунтування розвитку прикордонних територій України та її сусідів.

Відзначено, що у минулому та й тепер кордони нерідко розглядалися як оборонні чи бар’єрні лінії, які обмежували суверенний простір держав. Уздовж них формувалися прикордонні смуги, що характеризувалися нижчим соціально-економічним розвитком порівняно з центральними частинами країни. Щодо Підкарпатського воєводства Польщі, то марґінальний характер посилювався у минулому ще й політичними чинниками, оскільки це були крайні західні землі розселення українців, щодо яких провадилася великодержавна політика обмеження соціально-економічного розвитку.

В умовах, коли у Європі відбуваються інтеґраційні процеси, функціонують Карпатський єврореґіон, Європейське товариство при-кордонних районів, Фундація нових європейських кордонів, саме марґінальним районам належить брати активну участь у європейській співпраці, виступаючи в ролі територій, на яких відпрацьовуються нові механізми економічної взаємодії.

З огляду на це у найближчому майбутньому Підкарпатське воєводство Польщі, як і польсько-українське прикордоння загалом, стане межею між Європейським Союзом і Україною. На Підкарпатське воєводство припадає 26 % польсько-українського кордону (235 км). Це специфічне положення східної смуги Польщі вимагає розв’язання багатьох соціально-економічних, політичних й організаційних питань. Серед них найголовніше – виведення економіки реґіону із стаґнаційного стану шляхом розвитку сфери послуг, зокрема прикордонної інфраструктури (розширення п’яти діючих і будівництво двох нових прикордонних переходів), а також інформаційної сфери, рекреації, інвестиційних проектів, науки, впровадження новітніх технологій тощо. У проектах економічного розвитку Підкарпатського реґіону важливе місце належить сільському господарству.

У наукових розробках багатьох польських учених (Є. Баньський, Б. Ґуж, Б. Ґлєбоцький, Є. Мосціброда), матеріалах міжнародних економічних форумів з питань прикордонного співробітництва (Львів, 2001–2002 рр.) обґрунтовується положення про те, що економічне піднесення досліджуваного реґіону можливе за умови активізації його міждержавного співробітництва. Підставою економічної співпраці у транскордонному Карпатському реґіоні виступають галузі, що є основою його господарського комплексу, тісно пов’язані з місцевою природно-ресурсною базою і мають тут глибокі традиції. Це, зокрема, стосується сільського господарства та інших функціонально пов’язаних з ним галузей, що пояснюється подібністю природних умов прикордонних реґіонів України, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії (гірський ланцюг Карпат з прилеглими передгірськими територіями), а також подібністю соціально-економічного розвитку (низький рівень урбанізації, висока зайнятість економічно активного населення в аграрній сфері тощо).

У теоретико-методологічному аспекті важливим є означення прикордонної території. Прикордоння ми трактуємо як державну територію, що за положенням і функціональними особливостями тяжіє до кордону, на відміну від транскордоння – суміжної території двох держав, охопленої міждержавними зв’язками. Однозначних підходів до встановлення територіальних масштабів прикордоння, зокрема й польсько-українського, нема. За територіально-адміністра-тивним критерієм виділяють три його смуги з польського боку: смуга воєводств, смуга повітів та смуга ґмін, а також адміністративних областей, адміністративних районів та сільських рад – з українського боку (О. Шаблій). Адміністративно-територіальне зонування прикордоння не завжди відповідає інтенсивності прикордонного спів-робітництва. Найдоцільніше, на нашу думку, досліджувати прикордоння на рівні воєводств у Польщі та адміністративних областей в Україні, оскільки саме тут наявні відповідні інституції, що займаються управлінням й безпосереднім здійсненням процесів транскордонної співпраці.

Порівняльний аналіз українських і польських джерел з проблем суспільно-географічного дослідження сільського господарства дає змогу встановити деякі розбіжності в понятійно-категоріальному апараті, а також визначити його науково-теоретичні засади.

Методологічно більш обґрунтованим є розгляд сільського господарства у системі міжгалузевих зв’язків з виробництва й переробки сільськогосподарської продукції та доведення її до кінцевого споживача. Вітчизняна наука має певні напрацювання щодо складу й угруповання галузей агропромислового комплексу в окремі сфери на державному, реґіональному та локальному рівнях. Зокрема це наукові розробки представників київської школи територіального агропромислового комплексування (Г. Балабанов, В. Нагірна, М. Паламарчук) та агротериторіального комплексування (М. Пістун).

У зарубіжних наукових джерелах поняття “агропромисловий комплекс” не має широкого вжитку. Для означення міжгалузевих зв’язків сільського господарства там послуговуються поняттям “агробізнес’’. Першочергової теоретико-методологічної актуальності набуває визначення співвідношення обсягу і змісту цих понять. За критерієм галузево-компонентного складу можливе ототожнення понять “агропромисловий комплекс” і “агробізнес”, проте останнє дещо вужче за обсягом. До поняття “агробізнес”, як правило, не включають виробництво сільськогосподарської техніки, агрохімпродукції, товарів легкої промисловості із сільськогосподарської сировини, соціальну інфраструктуру тощо.

Запровадження у суспільно-географічних дослідженнях сільського господарства нового наукового апарату дасть змогу розв’язати проблему еквівалентності міжгалузевих зв’язків в аграрному секторі економіки у ринкових умовах на всіх рівнях територіальної спільності.

У другому розділі “Природно- та суспільно-географічні передумови розвитку сільського господарства Підкарпатського воєводства” проаналізовано як природно-, так і суспільно-географічні чинники, які впливають на розвиток сільського господарства досліджуваного реґіону.

Вибір форми господарювання й організації виробництва, його спеціалізація і масштаби, а також кінцеві економічні результати залежать від специфіки природної основи провадження сільського господарства.

У передгірських і гірських районах, до яких належить територія Підкарпатського воєводства Польщі, провадження сільського господарства ускладнюється дуже розчленованим рельєфом, обмеженим земельним фондом, що є придатним для агровиробництва, великою лісистістю території, вертикальною зональністю, мозаїчністю ґрунтового покриву тощо.

Характеризуючи рельєф території важливо враховувати співвідношення рівнинних і гірських ділянок, які впливають на розміщення і конфігурацію сільськогосподарських угідь, характер меліоративних робіт, ефективність використання сільськогосподарської техніки тощо. Для сільськогосподарської оцінки рельєфу найбільше значення має врахування нахилу поверхні, від якого залежить зволоження території, інтенсивність змиву ґрунтів, утворення ерозійних форм.

При оцінці агрокліматичних умов увага акцентується на сумі активних температур повітря; тривалості вегетаційного періоду та періоду інтенсивного розвитку рослин; ступені континентальності клімату; мінімальній температурі початку росту рослин; тривалості безморозного періоду; температурі ґрунту; тривалості періоду найбільшого теплозабезпечення рослин. Важливою є також оцінка забезпечення рослин вологою. Досліджувана територія поділяється на Сандомирсько-Ряшівський, Передкарпатський та Карпатський агро-кліматичні райони, які загалом сприятливі для провадження сільськогосподарського виробництва.

При аналізі земельних ресурсів реґіону особливу увагу звернено на ґрунти та їх економічну оцінку. В межах рівнинних, з одного боку, та гірських територій, з другого, виділяють різні агровиробничі типи ґрунтів. За бонітетною оцінкою переважають ґрунти середньої та низької якостей (відповідно 45 % та 17,5 % від загальної площі).

Важливими суспільно-географічними чинниками територіальної диференціації сільськогосподарського виробництва є економіко-географічне положення, рівень урбанізації та особливості сільського розселення; рівень соціально-економічного розвитку і структура господарства; історичні та соціально-психологічні особливості населення.

Досліджуваний реґіон частково належить до історичних українських етнічних земель, які наприкінці та після другої світової війни зазнали значної депопуляції. Втрата історичної тяглості зумовила зміну традиційних типів господарства, насамперед у сільському господарстві, де на зміну тваринництву прийшло рільництво, а згодом й рекреація. Урахування природно- та історико-географічних реалій досліджуваного прикордоння вимагає розгляду питань сільськогосподарського розвитку у контексті природоохоронної діяльності, агротуризму, сентиментального туризму тощо. Тільки за такого підходу можливий сталий розвиток гірських районів.

Детальне вивчення природно- та суспільно-географічних чинників дало змогу визначити ступінь впливу кожного з них на становлення, особливості функціонування та розміщення сільськогосподарського виробництва досліджуваної території.

У третьому розділі “Галузево-функціональна структура сільського господарства Підкарпатського воєводства та проблеми її вдосконалення” проаналізовано склад, співвідношення та взаємозв’язки окремих галузей та підгалузей сільськогосподарського виробництва. За функціональним критерієм ми виділяємо головні, допоміжні, підсобні та обслуговувальні галузі.

Традиційним, синтетичним і достатньо точним індикатором міжгалузевих пропорцій, насамперед рослинництва і тваринництва, є обсяг і структура реалізованої сільськогосподарської продукції, що подаються у вартісному вираженні. Однак польська сільськогосподарська статистика не подає показників у розрізі окремих під-галузей (аналогічна ситуація і в Україні). Міжгалузеві співвідношення розкриваються також через показники зайнятості населення, співвідношення різних форм власності, обсяг і структуру виробничого забезпечення сільськогосподарського виробництва.

Провідною організаційно-правовою формою провадження сільського господарства у Підкарпатському воєводстві є приватні господарства. В останні роки їхня роль у воєводстві значно зросла. Кількість приватних господарств у 2000 р. становила 206 658 (98 % від загальної кількості). Однак у реґіоні спостерігається значне подрібнення господарств, яке є результатом великої щільності сільського населення, а також спеціалізації цих господарств на традиційно допоміжних галузях сільськогосподарського виробництва, зокрема на городництві та індивідуальному тваринництві. Середня площа одного приватного господарства становить 3,8 га (у країні – 7,0 га). До 83 % господарств реґіону мають площу від 1 до 5 га, 15 % – 5-10 га і тільки 2 % – понад 10 га.

Значне подрібнення приватних господарств обмежує можливість їхньої спеціалізації на виробництві товарної продукції. У перспективі потрібно створювати великі приватні господарства у вигляді сільськогосподарських кооперативів, господарських товариств тощо. Тільки великі товаровиробники здатні збільшувати обсяг продукції та здешевлювати її, а також витримувати конкуренцію на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Щоб розкрити особливості галузево-функціональної організації рослинництва, пропонуємо аналіз структури сільськогосподарських угідь та посівних площ окремих культур. Зміни в аграрному землекористуванні, що відбуваються в останні роки, дають змогу виявити головні напрями трансформації сільського господарства. Для Польщі, як і для України, характерний загалом прогресивний процес зменшення розораності земель, відповідне збільшення площ екологічно стабільних угідь (природних кормових угідь, лісів). Що стосується змін у структурі посівних площ, то існує чітка тенденція до збільшення посівів зернових (особливо на рівнинній частині території) та овочевих за рахунок відповідного скорочення площ під технічними та кормовими культурами.

Для характеристики галузево-територіальної організації тваринництва використовувалися показники структури умовного поголів’я та щільності тварин на 100 га сільськогосподарських угідь.

При аналізі особливостей галузево-функціональної структури сільського господарства важливими є також взаємозв’язки окремих виробничо-функціональних циклів – рослинницького і тваринниць-кого (польове кормовиробництво – тваринництво; луко-пасовищне кормовиробництво – тваринництво тощо).

Загалом запропонований підхід дає змогу достатньо повно розкрити головні компонентно-структурні процеси, що відбуваються у сільському господарстві Підкарпатського воєводства: з одного боку, диверсифікацію, а з іншого – інтеґрацію виробничої діяльності.

Аналіз галузево-функціональної структури сільського господарства Підкарпатського воєводства дає змогу стверджувати, що воно має рослинницько-тваринницький напрям і спеціалізацію на зерновому господарстві, картоплярстві, буряківництві, частково овочівництві та садівництві, а також молочно-м’ясному скотарстві, свинарстві, частково вівчарстві та птахівництві.

У четвертому розділі “Територіально-функціональна структура сільського господарства Підкарпатського воєводства та проблеми її вдосконалення” визначено і проаналізовано спеціалізацію окремих сільськогосподарських субреґіонів досліджуваної території.

Територіально-функціональна структура сільського господарства Підкарпатського воєводства має свої особливості, зумовлені зонально диференційованими природними, соціально-економічними та історичними чинниками.

При визначенні виробничої спеціалізації окремих територій (одиниця статистичного спостереження – ґміна) враховувалися головним чином показники сільськогосподарського землекористування, а також питомої ваги окремих видів продукції рослинництва та тваринництва у групі господарств, що її реалізують. За подібністю сільськогосподарського розвитку на основі методу багатовимірного аналізу можна виділити окремі сільськогосподарські субреґіони.

Сільськогосподарський субреґіон – територіальне зосередження виробничих об’єктів сільського господарства зі стійким поєднанням провідних галузей. У сільськогосподарському субреґіоні широко розвинені виробничо-технологічні зв’язки між галузями рослинництва і тваринництва. Виробничо-територіальна цілісність сільськогосподарського субреґіону визначається найтіснішим поєднанням або навіть підпорядкуванням його спеціалізації особливостям типів земель, дії соціально-економічних чинників тощо.

У Підкарпатському воєводстві на основі багатовимірного аналізу ми виділяємо сім сільськогосподарських субреґіонів. Серед них, зокрема, північний (Стальововольсько-Кольбушівський), що спеціалі-зується на розвитку зернового господарства, картоплярства та молочно-м’ясного скотарства; північно-західний (Тарнобжезький) – відповідно на садівництві, зерновому господарстві та молочно-м’ясному скотарстві; західний (Мєлєцько-Дембіцький) – на зерновому господарстві, картоплярстві та молочному скотарстві; центральний (Ряшівський) – на зерновому господарстві, картоплярстві, овочівництві, молочно-м’ясному скотарстві та свинарстві; східний (Перемисько-Любачівський) – на зерновому господарстві, буряківництві, картоплярстві, свинарстві та молочно-м’ясному скотарстві; південний (Ясельсько-Сяноцький) – на картоплярстві, зерновому господарстві, овочівництві, молочно-м’ясному скотарстві та вівчарстві; південно-східний (Бещадський) – на вівчарстві та молочно-м’ясному скотарстві (табл. 1, рис. 1).

Таблиця 1

Залюднення та освоєність земель сільськогосподарських субреґіонів

Підкарпатського воєводства

Сільсько-господарський

субреґіон | Площа | Кількість населення | Частка сільського населення

у загальній людності, % | Щільність населення, осіб/км? | Частка сільськогосподарських

угідь у загальній земельній

площі, % | Площа сільськогосподарських

угідь, що припадає на 1 особу, га | Площа ріллі, що припадає

на 1 особу, га

км? | % | тис.

осіб | %

Північний | 2976 | 16,8 | 312,4 | 14,8 | 64,0 | 105,0 | 50,1 | 0,34 | 0,22

Північно-західний | 606 | 3,4 | 106,7 | 5,2 | 75,6 | 176,1 | 61,1 | 0,28 | 0,15

Західний | 1656 | 9,5 | 267,7 | 12,6 | 55,1 | 161,7 | 62,6 | 0,39 | 0,30

Центральний | 2777 | 15,7 | 544,3 | 25,5 | 67,4 | 196,0 | 66,3 | 0,32 | 0,22

Східний | 4207 | 23,8 | 402,2 | 18,9 | 64,0 | 95,6 | 56,4 | 0,61 | 0,58

Південний | 3587 | 20,2 | 438,6 | 20,6 | 73,5 | 122,3 | 52,6 | 0,42 | 0,27

Південно-східний | 1874 | 10,6 | 50,8 | 2,4 | 66,2 | 27,1 | 22,4 | 0,82 | 0,27

Воєводство | 17683 | 100,0 | 2122,7 | 100,0 | 59,0 | 120,0 | 51,2 | 0,43 | 0,29

Визначення виробничої спеціалізації сільського господарства виділених субреґіонів та вимога дотримання її напрямів не заперечує можливості функціонування невеликих за розмірами вузькоспеціа-лізованих господарств на основі врахування насамперед специфічних природних умов (наприклад, гірські ґміни: Тісна – овочівництво, Лісько – виробництво баранини, Кросно – виробництво яловичини; рівнинні Тарнобжег і Ґожіце – садівництво).

Сільськогосподарська реґіоналізація – важливий метод наукових досліджень сільського господарства, зокрема виявлення відповідності розвитку і територіальної організації агровиробництва окремих первинних елементів господарювання стосовно загальної спеціалізації реґіону. Вона дає змогу розвивати районовані види сільськогосподарських культур та підтримувати відповідний породний склад поголів’я тваринництва, що загалом поліпшує економічні результати виробничої діяльності.

Необхідною умовою розвитку сільського господарства досліджуваного реґіону є формування ринкової інфраструктури, інтенсивний розвиток якої розпочався після прийняття закону про управління сільськогосподарською нерухомістю державної скарбниці від 19 жовтня 1991 р. На його підставі було створене Агентство сільськогосподарської власності державної скарбниці, що має 11 реґіональних відділень, у тому числі і в Ряшеві. Стратегічною метою Агентства є приватизація усієї державної власності в польському сільському господарстві. Реструктуризація ліквідованих державних аграрних господарств відбувається відповідно до програм, що передбачають продаж, оренду, перехід в управління державним організаційним структурам, які не мають статусу юридичної особи, конверсію фондів тощо. Діяльність Агентства узгоджується з центральними міністерствами і установами (Міністерство сільського господарства і розвитку села, Агентство сільськогосподарського ринку, Державне агентство реґіонального розвитку, Польська федерація роз-витку нерухомості), а також воєводськими управліннями і ґмінними адміністраціями.

Ринкове середовище створює також розвинена мережа банків (Банк продовольчої економіки, Кооперативний банк, Банк охорони довкілля, Ряшівський реґіональний банк тощо), а також товарних і фондових бірж (Малопольська аграрно-товарна біржа).

ВИСНОВКИ

Соціально-економічний розвиток країн Центрально-Східної Європи активізує значення прикордонних реґіонів, які в умовах європейських інтеґраційних процесів розглядаються як важливий чинник міждержавного співробітництва.

Суспільно-географічне дослідження прикордонних територій Польщі найбільш доцільне на рівні воєводств, оскільки саме тут наявні відповідні інституції, що займаються управлінням і безпосереднім здійсненням процесів транскордонної співпраці.

Об’єктивною підставою прикордонного співробітництва Польщі та України є подібність природно- та історико-географічних умов, що зумовлює однотипність галузево- та територіально-функціональної структур господарства.

З огляду на нижчий, порівняно з іншими реґіонами Польщі й України, рівень індустріалізації важливим напрямом прикордонного співробітництва Підкарпатського воєводства є сільське господарство та інші галузі, функціонально пов’язані з ним.

Сільське господарство – генетична і функціональна першооснова агропромислового комплексу – об’єднання галузей з виробництва, переробки сільськогосподарської продукції та доведення її до кінцевого споживача, а також агробізнесу як виду економічної діяльності стосовно виробництва сільськогосподарської продукції, переробки її продуктової частини, зберігання та доведення до споживача.

Суспільно-географічне дослідження сільського господарства реґіону включає аналіз системи чинників його розвитку і функціонування, вивчення галузево-, територіально-функціональної та інституціональної структур та розробку рекомендацій щодо їх оптимізації. Традиційний алгоритм суспільно-географічного дослідження сільського господарства прикордонного реґіону доповнюється розглядом специфіки міждержавного співробітництва у цій сфері суспільного виробництва.

У системі чинників природно- та суспільно-географічного характеру, що впливають на розвиток сільського господарства Підкарпатського воєводства, найважливішими є економіко-географічне положення, рельєф, агрокліматичні ресурси, ґрунти; рівень урбанізації й особливості сільського розселення; рівень соціально-економічного розвитку і структура господарства; історичні та соціально-психологічні особливості населення.

Галузево-функціональна структура сільськогосподарського виробництва – це склад, співвідношення, взаємозв’язки його основних галузей та підгалузей, насамперед рослинництва і тваринництва. Вона зумовлена сформованою тут системою землеробства і тваринництва, що своєю чергою визначається природно-, історико-, суспільно-географічними особливостями території. Дослідження галузево-функціональної структури сільського господарства можливе на основі аналізу обсягу і структури реалізованої продукції, структури зайнятості населення, структури аграрного землекористування та умовного поголів’я сільськогосподарських тварин, співвідношення окремих видів господарства за формою власності, за виробничим забезпеченням.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що сільське господарство Підкарпатського воєводства має рослинницько-тваринницький виробничий напрям зі спеціалізацією на зерновому господарстві, картоплярстві, буряківництві, частково овочівництві та садівництві, а також молочно-м’ясному скотарстві, свинарстві, частково вівчарстві та птахівництві.

Територіально-функціональна структура сільського господарства – це склад, співвідношення та взаємозв’язки його окремих гео-просторових підсистем. Вона визначається спеціалізацією і територіальним розвитком сільського господарства.

При визначенні спеціалізації сільського господарства Підкарпатського воєводства враховувалися показники сільськогосподарського землекористування, а також питомої ваги продукції рослинництва і тваринництва у групі господарств, що її реалізують. За подібністю сільськогосподарського розвитку на основі методу багатовимірного аналізу виділено сім сільськогосподарських субреґіонів: північний (Стальововольсько-Кольбушівський), північно-західний (Тарнобжезький), західний (Мєлєцько-Дембіцький), центральний (Ряшівський), східний (Перемисько-Любачівський), південний (Ясельсько-Сяноць-кий), південно-східний (Бещадський).

Трансформаційні процеси в економіці воєводства вимагають чіткого територіального виокремлення, а також часткової зміни сформованих типів господарства. Це можливе на основі поглиблення сільськогосподарської спеціалізації у рівнинній, розвитку рекреаційно-сільськогосподарської діяльності – в гірській частинах воєводства за умови повсюдного забезпечення екологічної рівноваги і сталого розвитку господарства.

Поглиблення міждержавного співробітництва в аграрній сфері у перспективі зумовить формування транскордонних сільськогосподарських районів. Транскордонний сільськогосподарський район – міждержавний реґіон зі збалансованим розвитком сільськогосподарських, переробних підприємств, інфраструктурних та управлінсько-регуляторних інституцій. Прикладом такого реґіону може стати Підкарпатське воєводство і Львівська область, апробація економічного співробітництва яких здійснюється у рамках Карпатського єврореґіону, а також двосторонньої угоди.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Особливості агрогеографії південно-східної Польщі // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – Львів, 1999. – Вип. . – С. 33–37.

2. Географія Підкарпатського воєводства Республіки Польща: сучасний стан і перспективи розвитку // Географічні дослідження в Україні на межі тисячоліть: Матер. Всеукр. наук. конф. студ. і аспір. – К.: ВЦ “Київський університет”, 2000. – С. 89–90.

3. Особливості географії транскордонного співробітництва між Україною і Польщею: сучасний стан і перспективи розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в процесі інтеграції. – Львів; Луцьк, 2000. – Вип. 15. – С. 196–199 (у спів-авторстві з М. Влах).

4. Особливості землекористування українсько-польського прикордоння (на прикладі Львівської області) // XVI Ogolnopolskie seminarium geograficzno-rolnicze. Szanse rozwoju rolnictwa i obszarуw wiejskich ze zsczegуlnym uwzglкdnieniem pogranicza polsko-ukraiсskiego. – Lublin, 2000. – S. 309–319 (? співавторстві з О. Шаблієм, М. Влах).

5. Агрогеографія українсько-польського прикордоння (на прикладі Львівської області та Підкарпатського воєводства) // Наукові записки Вінницького педагогічного університету. Серія: Географія. – Вінниця, 2001. – Вип. 2. – С. 133–136.

6. Господарський потенціал Підкарпатського воєводства Республіки Польща: суспільно-географічний аналіз // Географія і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Вип. 5. – С. 131–137.

7. Розвиток агрогосподарства в Південно-східному реґіоні Польщі // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Матер. VIII з’їзду Укр. геогр. товариства. – К.: Обрії, 2001. – Т. 4. – С. 90–92.

8. Суспільно-географічні особливості розвитку рослинницького комплексу Підкарпатського воєводства Республіки Польща // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. – Тернопіль, 2001. – №2. – С. 68–70.

9. Становлення та функціонування сільськогосподарських підприємств в Південно-східному реґіоні Польщі (на прикладі Під-карпатського воєводства) // Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення: Зб. наук. праць. – К.: Стафед-2, 2002. – С. 89.

10.reformowania rolnictwa w obwodzie Lwowskim // Zrуїnicowanie przestrzenne obszarуw wiejskich w aspekcie spoіeczno-demograficznym / Red. E. Rydz. – Sіupsk, 2002. – S. 63–65 (? співавторстві з О. Шаблієм, І. Ранцьою).

АНОТАЦІЯ

Пенюк С.І. Суспільно-географічні аспекти розвитку сільського господарства польсько-українського прикордоння (на матеріалах Підкарпатського воєводства Польщі). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна і соціальна географія. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2002 р.

Дисертаційна робота присвячена вивченню теоретичних основ суспільно-географічного дослідження сільського господарства при-кордонних реґіонів, які в умовах європейських інтеґраційних процесів розглядаються як важливий чинник міждержавного співробітництва. Проаналізовано вплив природно- та суспільно-географічних чинників на розвиток сільського господарства Підкарпатського воєводства Польщі. Розкрито особливості галузево- та територіально-функціональної структури сільського господарства досліджуваної території. Здійснена сільськогосподарська реґіоналізація території воєводства та розроблені рекомендації щодо науково обґрунтованої спеціалізації сільського господарства.

Ключові слова: прикордоння, прикордонне співробітництво, прикордонний реґіон, сільське господарство, агробізнес, галузево-функціональна структура сільського господарства, територіально-функціональна структура сільського господарства.

Penyuk S.I. Human and Geographical Aspects of Development of Agriculture in Poland – Ukrainian Frontier (on Materials of Podkarpackie Voivodship of Poland).

Dissertation for getting a scientific degree of the candidate of geographical sciences on a speciality 11.00.02 – economic and social geography – Ivan Franko National University of Lviv, 2002.

Dissertation theses are dedicated to a theoretical basis human and geographical reseach of agriculture in frontier regions that are considered to be important factor of transborder cooperation in the conditions of European integrating processes. Natural and human geographical factors’ influence on development of agriculture is analysed. Peculiarities of component and territorial-functional structures of agriculture in the studying territory are exposed. Division into agricultural regions is carried out and reccomendations of scientifically argued agrarian specialization are elaborated.

Key words: transborder cooperation, frontier regions, agriculture, agribusiness, component structure of agriculture, territorial-functional structure of agriculture.

Пенюк С.И. Общественно-географические аспекты развития сельского хозяйства польско-украинского пограничья (на материалах Подкарпатского воеводства Польши). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 – экономическая и социальная география. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2002 г.

Диссертационная работа посвящена изучению теоретико-методологических основ общественно-географического исследования развития аграрной сферы пограничных регионов, которые в условиях европейских интеграционных процессов рассматриваются как важный фактор межгосударственного сотрудничества.

Охарактеризованы роль и влияние природно- и общественно-географических факторов на функционирование и развитие сельского хозяйства Подкарпатского воеводства.

В группе природно-географических факторов большую роль играют агроклиматические условия, почва, рельеф местности. Определено, что в предгорных и горных районах, к которым относится исследуемая территория, ведение сельского хозяйства усложняется расчлененным рельефом, ограниченным земельным фондом, пригодным для агропроизводства, большой лесистостью территории, вертикальной зональностью, мозаичностью почвенного покрова и т. п.

Доказано, что важным фактором территориальной дифференциации сельскохозяйственного производства следует считать уровень урбанизации и особенности сельского расселения. Территориальные отличия в развитии сельского хозяйства зависят от уровня социально-экономического развития и структуры хозяйства региона. Развитие сельскохозяйственного производства тесно связано с историческими и социально-психологическими особенностями населения исследуемой территории.

Раскрыты особенности отраслево-функциональной структуры сельского хозяйства Подкарпатского воеводства. Для раскрытия особенностей отраслево-функциональной организации растениеводства предлагается анализ структуры сельскохозяйственных угодий и посевных площадей отдельных культур. Исследовано, что в структуре посевных площадей существует четкая тенденция к увеличению посевов зерновых (в особенности на равнинной части территории) и овощных за счет соответствующего сокращения площадей под техническими и кормовыми культурами. В животноводстве основным показателем отраслево-функциональной организации считается структура условного поголовья и плотность животных на 100 га сельскохозяйственных угодий.

Изучены особенности территориально-функциональной структуры сельского хозяйства Подкарпатского воеводства. При определении производственной специализации учитывались главным образом показатели сельскохозяйственного землепользования, удельного веса продукции растениеводства и животноводства в группе хозяйств, которые ее реализуют. Осуществлена сельско-хозяйственная регионализация исследуемой территории и разработаны научно-обоснованные рекомендации относительно специализации сельского хозяйства. Создан ряд картографических моделей аграрной сферы Подкарпатского воеводства.

Ключевые слова: пограничье, пограничное сотрудничество, пограничный регион, сельское хозяйство, агробизнес, отраслево-функциональная структура сельского хозяйства, территориально-функциональная структура сельского хозяйства.

Підписано до друку 05.11.2001. Формат 60x84/16

Папір друк №1. Друк офс. Обл.-вид. арк. 0,9

Тираж 100. Зам. № 444

Надруковано у видавничому центрі

Львівського національного університету імені Івана Франка

79 , м. Львів, вул. Дорошенка, 41