ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Прохоров Володимир Володимирович

УДК 94(477.75) “1921/1925”:351.743

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ КРИМСЬКОЇ АРСР У 1921 – 1925 рр.

07.00.01 – Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Запоріжжя — 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету Міністерства освіти і науки України ( м. Сімферополь ).

Науковий керівник — доктор історичних наук, доцент
Ганкевич Віктор Юрійович,
Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, (м. Сімферополь)
професор кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: — доктор історичних наук, доцент
Ченцов Віктор Васильович
Академія митної служби України
(м. Дніпропетровськ),
начальник факультету післядипломної освіти —

кандидат історичних наук, доцент
Волошко Олексій Олексійович,
Запорізький юридичний інститут
МВС України,
доцент кафедри загально правових дисциплін

Провідна установа — Донецький національний університет
Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться 27.12.2002 р. о 13-30 год.
на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.01 в Запорізькому державному університеті Міністерства освіти і науки України
(69600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп.5, ауд.326).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 69600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп.2.

Автореферат розісланий 25.11.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради    Тимченко С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена потребою фундаментальної розробки історичних аспектів правоохоронної проблематики, тому що, позитивні процеси становлення української державності відбуваються не просто, вони, на жаль, ускладнені багатьма негативними явищами, серед яких особливо виділяються високий рівень криміналізації економіки і владних структур, кількість тяжких злочинів, які скоюються організованими злочинними групами, консолідація злочинного світу і вихід його за межі національних кордонів. В такій обстановці діяльність органів внутрішніх справ (ОВС) в розкритті кримінальних злочинів, в попередженні злочинних посягань на інтереси суспільства, і забезпеченні охорони громадського порядку, стає все ефективнішим механізмом захисту встановлених у держави конституційних прав та свобод українських громадян.

Вдосконалення організаційної структури органів міліції та її діяльності є завданням першорядної важливості, розв’язання якого значною мірою залежить від врахування історичного досвіду та сучасного осмислення діяльності правоохоронних органів України. Одним з аспектів даної проблематики є всебічне дослідження та об’єктивне висвітлення історії організації та діяльності органів внутрішніх справ Кримської АРСР у першій половині 1920-х років. Об’єктивно та всебічно дана проблема лише тільки розпочинає вивчатись.

Організаційні проблеми, що існували в 1920-і роки в радянських ОВС, значною мірою співзвучні з сьогоднішніми. Як тоді,так і тепер, на порядку денному пошук нових організаційних форм,гострий брак спеціалістів,фінансування, транспортних засобів тощо.Аналіз і переосмислення накопиченого історичного досвіду діяльності Кримської робітничо-селянської міліції (РСМ) допоможе знайти приклади самовідданого службового професіоналізму, урахувати наявні прорахунки і недоліки, виховувати підростаюче покоління молоді для поповнення резерву майбутніх захисників конституційного правопорядку і сприятиме певним чином рішенню поставлених перед ОВС завдань на сучасному етапі.

Все це зайвий раз доводить важливість наукових узагальнень і висновків щодо цього складного і багатогранного питання яке потребує комплексного і грунтовного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з планами науково-дослідної роботи з питань вивчення історії України в Таврійському національному університеті ім.В.І. Вернадського в рамках теми “Історія соціально-економічного і політичного розвитку України і Криму” (номер держреєстрації № 0197V001959).

Об'єктом дослідження є органи внутрішніх справ Кримського півострова у 1921–1925 рр.

Предметом дослідження є діяльність ОВС Криму з формування і реорганізації своєї структури, підготовки особового складу і виконанню функцій по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку в загально історичному контексті визначеного періоду.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють 1921–1925 рр. Цей період збігається, по-перше, із загальноприйнятою в історичній науці періодизацією відновлення зруйнованого громадянською війною народного господарства та економіки півострова, створення РСМ, зміни форм та методів її діяльності в умовах проголошення і утвердження в Криму нової економічної політики. По-друге, часові межі дисертації визначені ще й тим, що саме в цей час відбулися значні структурні реорганізації ОВС Кримської автономії, які відновилися лише на початку 1930-х років.

Територіальні межі дослідження включають усю територію сучасного Кримського півострова, який восени 1921 року одержав статус Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки в складі РРФСР.

Метою дисертаційного дослідження є висвітлення і створення комплексної, цілісної та наукової картини всього періоду діяльності органів міліції півострова в 1921-1925 рр., спрямованої на ліквідацію кримінального бандитизму та на боротьбу зі злочинами.

Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі дослідницькі завдання:

- дослідити процес створення системи органів порядку та громадської безпеки Криму;

- визначити роль і місце в цій системі ОВС республіканського, місцевого підпорядкування;

- проаналізувати етапи становлення, розвитку і реорганізації структурних підрозділів органів міліції півострова протягом 1921-1925 рр.;

- окреслити основні завдання і функції та особливості діяльності кримської міліції, як озброєного органу виконавчої влади;

- виявити якісні і кількісні аспекти комплектування та професійної підготовки особового складу міліції;

- показати основні напрямки діяльності структурних підрозділів ОВС Кримської АРСР;

- охарактеризувати оперативну діяльність, особливо з ліквідації кримінального бандитизму та організованих злочинних груп;

- дослідити інші сфери діяльності міліції, у тому числі адміністративну і пов'язану з нею охорону громадського порядку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у постановці самої проблеми і розв’язанні низки конкретних дослідницьких завдань щодо діяльності ОВС Кримської АРСР як озброєного органа виконавчої влади. У роботі на підставі широкого кола архівних документів і матеріалів, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше, комплексно досліджуються різні сторони діяльності ОВС Кримської АРСР у 1921 – 1925 рр. Вперше в історичній науці розкрито та доведено всі сторони діяльності органів міліції, у той час, як у попередніх дослідників увага концентрувалася або на організаційно-правових аспектах проблеми, або на питаннях більшовицького керівництва РСМ, чи на фрагментальному висвітленні окремих сфер діяльності ОВС.

У дослідженні доповнюється існуючий комплекс заходів, причин та умов, які вплинули на створення системи ОВС Кримського півострова. З’ясовано кількість управлінь радянської робітничо-селянської міліції на території Криму. Подано їх структуру, конкретизовано основні та допоміжні функціональні обов'язки. Наведено кількісну та якісну характеристику особового складу Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) Криму, Головного й окружних (Джанкойського, Євпаторійського, Сімферопольського, Севастопольського, Ялтинського, Феодосійського і Керченського) управлінь РСМ автономії. У дослідженні вперше представлені раніше невідомі дані, щодо скоєння злочинів та порушень службової дисципліни, допущених співробітниками ОВС Кримської АРСР. У дисертації використано також архівні матеріали які раніше були таємними та стосувалися звільнень і чищень серед особового складу органів внутрішніх справ республіки. Висвітлені різні форми професійної підготовки особового складу Кримської міліції, як за місцем служби, так і в спеціалізованих школах начальницького складу.

У роботі внесено нові, раніше мало відомі дані про бойову діяльність міліції з ліквідації кримінального бандитизму, організованих бандитських груп та кримінальної злочинності. Узагальнено досвід РСМ з організації та впровадження правил дорожнього руху й упорядкування автомобільного і гужового транспорту на дорогах півострова, а також стосовно адміністративної діяльності ОВС по охороні громадського порядку, боротьбі з пияцтвом, самогоноварінням, проституцією, профілактиці злочинів серед неповнолітніх тощо.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що воно сприяє подальшому розширенню, науковому розробленню теми як у цілому, так і окремих її аспектів. Отримані в результаті дослідження наукові висновки можуть бути використані при підготовці нових збірників документів і матеріалів, навчально-методичних посібників, при написанні лекцій і проведенні спецкурсів. Практична реалізація результатів дослідження може мати широке застосування в повсякденній виховній і соціально-психологічній роботі серед особового складу МВС. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ, у курсах лекцій з історії України, історії держави і права України та історії органів внутрішніх справ. Окремі матеріали дослідження активно використовувалися при написанні узагальнюючої історії міліцейських підрозділів і вищих навчальних закладів системи МВС України.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорено на кафедрі історії України та допоміжних історичних дисциплін в Таврійському національному університеті (ТНУ) ім.В.І. Вернадського. Окремі положення дисертації доповідалися на першій звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету Університету внутрішніх справ (Сімферополь, травень 1999 р.); ювілейній науковій конференції, присвяченій 80-річчю державного архіву при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (Сімферополь, травень 1999 р.); сьомих наукових читаннях Таврійського національного університету ім.В.І. Вернадського (Сімферополь, 24-25 листопада 1999 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей (без співавторів), із них 6 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК України, складається зі вступу, чотирьох розділів, які об’єднують дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (361 найменування, 33 сторінки), 17 додатків на 50 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 248 сторінок, з яких 165 сторінок – основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, його наукову новизну та практичне значення, визначено об’єкт і предмет дослідження, його хронологічні і територіальні рамки, мету і завдання роботи. У вступі також міститься інформація щодо апробації результатів дослідження і структури дисертаційної роботи.

Розділ перший “Методика, джерела та історіографія дослідження” складається з трьох підрозділів присвячених принципам і методам дослідження, а також стану наукової розробки теми дисертації та її джерельної бази.

У підрозділі 1.1. “Методика та методологія дослідження” безпосередньо розглядається методологія та методика, яка використовувалась у роботі. Відповідно до мети й завдань дисертації, яка має міждисциплінарний характер методологічною основою дослідження, було обрано такі універсальні наукові принципи, як принцип об’єктивності, який зобов’язує розглядати конкретні події і явища у всій їхній складності, багатогранності і суперечливості, незалежно від того, подобаються вони комусь чи ні; історизму, який потребує враховувати, що об’єктом дослідження є минулий розвиток людського суспільства; кореляції, тобто встановлення справжньої картини співвідношення, взаємозалежності предметів і явищ, який дозволяє визначити ставлення різноманітних соціальних груп до діяльності ОВС та інше; гуманізму, який вимагає пріоритет загальнолюдської моралі над усіма державними, національними, класовими та іншими інтересами. Саме тому ці принципи були залучені й використовувалися при висвітленні подій та явищ, які відобразилися у діяльності ОВС Кримської АРСР і проаналізовані в даному дисертаційному дослідженні.

У роботі широко використовувались загальнонаукові методи дослідження. Серед загальнонаукових, безперечно, відповідною увагою користувались аналіз, синтез, індукція, дедукція, опис та інші. Більш конкретно із низки загально – наукових методів були використані історичний (при вивченні типів керівних ланок ОВС, які існували синхронно, нами було проаналізовано структуру, функції та задачі республіканського й територіальних управлінь, історія яких почалась в останній період громадянської війни, а закінчилась наприкінці відновлювального процесу), логічний та структурно – системний (при дослідженні НКВС Кримської АРСР, який складався з ряду типів управлінь та Головних управлінь, що існували в окремих хронологічних рамках та складали єдину систему наркомату внутрішніх справ) підходи. Саме вони дозволяють комплексно та повно уявити об’єкт та всебічно розглянути предмет дослідження зі всіма притаманними їм рисами. Разом з загальнонауковими методами дослідження в дисертаційній роботі були застосовані й методи власне історичного дослідження. Насамперед, це – історико-порівняльний метод. Порівнюючи, однотипні управління РСМ, можна зробити висновок, що вони розвивалися в прогресивному напрямку. Напрям діяльності їх був один, але всі вони мали свої притаманні тільки їй риси. Далі нами використовувався ретроспективний метод історичного дослідження. Так, з великою часткою достовірності, за допомогою цього методу нами була зроблена якісна, наукова та історична реконструкція процесу розвитку ОВС Криму у 1920-і роки. Історико-генетичний метод дозволив послідовно розкрити властивості, функції, задачі та зміни, які відбувалися, зокрема в ОВС та правоохоронній системі взагалі, в історичному процесі. Використовувався, нарешті і синхронний метод. В розділі, присвяченому діяльності ОВС по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку в частині боротьби з кримінальним бандитизмом та злочинами, описуються факти цієї боротьби в різних місцях Кримського півострова та їх принципові регіональні відмінності. Хронологічний та географічний фактори дисертант використовував при написанні другого і третього розділів свого дослідження. При написанні четвертого розділу широко використовувались прийоми статистики та методів соціологічних і математичних досліджень. Завдяки ним, було зроблено обробку масових джерел і різноманітних цифрових матеріалів, які дали змогу простежити за змінами в якісному та чисельному складі співробітників ОВС в усіх керівних та низових ланках РСМ Кримської АРСР, простежити за динамікою зростання злочинів та правопорушень тощо.

У підрозділі 1.2. “Джерела” увагу приділено джерельній базі дослідження, яке склалось з широкого кола матеріалів українських та російських архівних установ, опублікованих збірників документів, статистичних збірників, періодична преса тих років і матеріали фондів історико-краєзнавчих музеїв. Джерела дисертації автором умовно розподіляються на кілька груп.

Першою групою джерел є комплекс архівних матеріалів 33 фондів 4 архівів: Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ); Державного архіву при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (ДААРК); Державного архіву м. Севастополя і архіву Головного управління МВС України в АР Крим. Під час вивчення діяльності ОВС Криму автором використовувались документи фондів ДАРФ: НКВС РРФСР (Р – 393), Центроевака НКВС РРФСР (Р – 3333) і Комісії ВЦВК по перегляду та доукомплектуванню особовим складом міліції РРФСР (Р – 8434). В архіві ДААРК було вивчено 26 фондів, у тому числі фонди: НКВС Криму (Р – 709), Управління Кримської Радянської РСМ НКВС РРФСР (Р – 2322), Головного управління міліції НКВС РРФСР (Р – 2220), повітово-міських управлінь РСМ Криму (Р – 157, Р – 1862, Р – 1867, Р – 1871, Р – 489, Р – 2078, Р – 2757) та ін. У Державному архіві м. Севастополя були досліджені фонди виконавчого комітету Севастопольської Ради робітничих, селянських , червоноармійських та військово-морських депутатів (Р – 79) та Управління Радянської РСМ Севастопольського округу (Р – 229). Крім того, були досліджені фонди Кримської Надзвичайної Комісії (Ф.1) і Справи колишніх співробітників (Ф.29) архіву Головного управління МВС України в АР Крим.

Другою групою джерел стали опубліковані законодавчі акти, накази, постанови всеросійського і всесоюзного характеру, збірки документів і звіти про роботу за певні періоди часу вищих органів республіканської влади. Цікавими документами цієї групи джерел є збірник документів і матеріалів ревкомів Криму Ревкомы Крыма: Сб.документов и материалов / Отв.ред. Л.Д.Солодовник. – Симферополь.: Крым, 1968. – 241 с., в яких досить повно відображався період організації і становлення ОВС. Наступними за вагомістю є звіти КримЦВК та НКВС Криму. Звіти охоплюють період з 1921 по 1923 рр. і відображають різнопланову діяльність органів міліції та карного розшуку. Вивченню поставлених у дисертації питань сприяли збірники “Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства РСФСР” за 1921 р. Важливим джерелом діяльності ОВС є бюлетені, що видавалися Кримським Центральним статистичним управлінням, НКВС РРФСР і УРСР за 1922 – 1925 рр. Усі ці джерела містять значний фактичний і цифровий матеріал з історії діяльності кримських ОВС в першій половині 1920-х років.

Третю групу джерел склали матеріали періодичних видань, насамперед газети “Известия ВЦИК”, “Красный Крым”, “Маяк Коммуны”, “Правда” і “Красная Керчь”. Крім газет використовувались і відомчі журнали “Рабоче-крестьянская милиция” та “Вестник административной жизни Крыма”. У цих виданнях міститься великий фактичний матеріал, що стосується організаційної побудови і діяльності не тільки структурних підрозділів НКВС РРФСР і Криму, але й всієї системи більшовицьких правоохоронних органів.

Четвертою групою джерел стали мемуари голови Наркомнацу в Криму М.Х. Султан – Галієва. Незважаючи на деякий суб’єктивізм, вони відтворюють складні сторінки історії створення кримської міліції та яскраво відображають усю складність соціально-політичної обстановки на півострові, наприкінці 1920 – початку 1921 рр.

П’ята група джерел – це матеріали і документи особистих архівів Г.М. Вологодіна (учасника громадянської війни і звільнення Криму), А.М. Лисенка (голови Євпаторійського ревкому) і Ю.П. Гавена (голови КримЦВК), які зберігаються у фондах Кримського краєзнавчого музею і Севастопольського народного музею міліції.

У своїй сукупності використаний комплекс документів і матеріалів дозволив всебічно охопити і висвітлити існуючу в сучасній науці проблему, а також досягти мети та розв’язати завдання поставлені в дисертації.

У підрозділі 1.3. “Історіографія” безпосередньо розглядається стан наукової розробки теми дисертації. Історія діяльності ОВС Кримської АРСР у 1921 – 1925 рр. нашими попередниками переважно вивчалась епізодично і розглядалась у контексті проблем більш масштабного плану. Комплексно ж до розгляду цього питання ніхто не підходив. Історію організації та діяльності ОВС Криму в масштабах СРСР, УРСР і Кримської АРСР нами поділено на два великих періоди. По-перше, це радянська історіографія, яку умовно також поділяють на період 20-х – 40-х рр. та на період 50-х – 80-х рр. По-друге, це пострадянська, сучасна історіографія. Перші роботи, що містять відомості про діяльність Кримської РСМ, з’явилися відразу ж після її організації у грудні 1920 р. На сторінках періодичної преси публікувалися різноманітні статті, присвячені цій темі, які переважно мали агітаційно-пропагандистський характер. Після утворення Кримської АРСР на сторінках тих самих місцевих газет і журналів з’являються грунтовніші статті і репортажі, присвячені діяльності ОВС міст і районів півострова. Однак, вони, як правило, з’являлися до свят і ювілеїв радянської РСМ. Усім цим виданням була притаманна ідеологічна заангажованість, нестача фактичного матеріалу і замовчування труднощів організаційно-кадрового характеру, спричинених економічною розрухою та голодом.

У 1930-х – 1940-х рр. розробка проблеми ОВС Криму здійснювалася вкрай недостатньо і не знайшла належного відображення в працях дослідників. Це було пов’язано із загальним занепадом радянської історичної науки, а також з тим, що з середини 20-х років цю тему, практично, закривають. У вказані роки було видано всього одну роботуДесять лет Советского Крыма (1920 – 1930 гг.) / Под ред. И. Козлова. – Симферополь.: Крымское гос. изд-во, 1930. – 557 с., в якій згадувалося про боротьбу кримських міліціонерів з бандитизмом на півострові наприкінці 1920 – початку 1921 рр.

З середини 1950-х років вивчення історії правоохоронних органів отримує новий імпульс. Цей процес збігся із загальним творчим підйомом в історичній науці. Серед досліджень, присвячених цій темі, у першу чергу, необхідно виділити праці П.М. Надинського, І.С. Чирви, А.С. Сьоміна і А.А. Горчакова Надинский П.Н. Очерки по истории Крыма. Ч.2. – Симферополь.: Крымиздат, 1957. – 303 с.; Борьба большевиков за упрочение Советской власти, восстановление и развитие народного хозяйства / Отв. ред. И.С. Чирва. – Симферополь.: Крымиздат, 1958. – 313 с.; Семин А.С., Горчаков А.А. Революционный комитет Крыма и его роль в упрочнении Советской власти (ноябрь 1920 г. – ноябрь 1921 г.) // Известия Крымского педагогического ин-та – Симферополь, 1957. Т.XXVIII. – С. 129 – 145.. На жаль, у цих роботах проблемам створення і діяльності кримської міліції не приділяється детальної уваги.

У 1960-х роках процес вивчення історії і розвитку ОВС України і Криму не припиняється. За цей час виходить низка цікавих праць. Найбільш значними працями тих років стали роботи П.П. Михайленка, М.С. Казакевича, І.С. Чирви та В.Є. БараніченкаМихайленко П.П. Из истории милиции Советской Украины. – К., 1965. – с. 399., Казакевич М.С. Милиция остается на посту. – Симферополь.: Крымиздат, 1963. – 309 с.; Очерки по истории Крыма / Под общ. ред. И.С. Чирвы. Ч.3. – Симферополь.: Крым, 1964. – 221 с.; Бараниченко В.Е. Гавен / Научн. ред. Ю.А. Геллер. – М.: Молодая Гвардия, 1967. – 160 с.. Разом з тим, якщо у І.С. Чирви і В.Є. Бараніченка діяльність ОВС Криму згадується лише у зв’язку з важкою соціально-економічною та політичною обстановкою тих років, то дослідження М.С. Казакевича можна вважати початком серйозного вивчення історії ОВС Криму 30-х – 40-х рр.

У 1970-х – 1980-і роки помітний внесок у розробку проблеми було зроблено радянською наукою. Серед досліджень, присвячених історії правоохоронних органів в 1920-і роки, в Україні заслуговують уваги праці О.О. Кучера, Д.Л. Голінкова, С.І. Власенка, Р.С. Мулукаєва та інших істориків Кучер О.О. Участь ВУЧК – ОДПУ в розгромі внутрішньої контрреволюції в 1921 – 1923 рр.// Питання історії народів СРСР. – Харків, 1970. – С. 40 – 58.; Голинков Д. Л. Крушение антисоветского подполья в СССР. – кн. 2. – М., 1978.; Власенко С.И. Реорганизация правоохранительных органов УССР в период перехода к новой экономической политике // Проблемы социалистической законности. – 1984. – Вып. 13. – С. 104-108.; Мулукаев Р.С. Организационно-правовые основы становления советской милиции (1917-1920 гг.): Учеб. пособие. – М.: Акад. МВД СССР, 1975.. У 1976 р. було захищено кандидатську дисертацію українського історика В.М. Алтуєва, яка була присвячена діяльності робітничо-селянської міліції Української РСР у 1920-і роки Алтуев В.Н. Рабоче-крестьянская милиция Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства: Автореф. дис…канд. ист. наук. – Днепропетровск, 1976. – 25 с.. Ця робота стала істотним кроком уперед у висвітленні поставленої проблеми. Поряд з цим на місцях продовжувався процес вивчення історії регіональних ОВС, зокрема міліції Криму. У цей період виходить енциклопедичне видання і монографія Н.Ф. Бугая История городов и сел Украинской ССР. Крымская обл. – К., 1974. – 632 с.; Бугай Н.Ф. Чрезвычайные органы Советской власти: ревкомы 1918 – 1921. – М.: Наука, 1990. – 318 с.. У зазначених роботах докладно висвітлена не тільки система, структура й основні напрямки діяльності ревкомів РРФСР і Криму, але і вперше наведені дані, що стосуються чисельності та діяльності РСМ Кримської АРСР.

Наприкінці 80-х – початку 90-х років робота з вивчення історії діяльності органів міліції йде на спад. Пояснення тому – негативні процеси, які відбувалися в нашому суспільстві. Якісно новий виток історичних досліджень припадає на середину і кінець 90-х років. У цей період не тільки не знизився традиційний інтерес істориків до даної проблеми, а навіть помітно зросла їх увага до місцевих ОВС, їх ролі у встановленні та розбудові правової держави і в процесах, які проходять у державі. Насамперед це праці О.Н. Ярмиша, І.Б. Усенка, П.П. Михайленка, А.П. Тимченка, Л.О. Зайцева, П.І. Гарчева, Ю.В. Дубка, О.В. Тимощука та інших Ярмыш А. Наблюдать неотступно… – К.: Юринформ, 1992. – 188 с.; Усенко І.Б. Україна в роки НЕПу: доля курсу на революційну законність. – Харків: Ун-т вн. справ, 1995. – 74 с.; Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах. У 3-х т. Т. 1. 1917-1925. – К.: Генеза, 1997.; Тимченко А.П. Правовые основы арганизации деятельности милиции Украины в 1917-1941 гг. – Луганск., 1998.; Історія органів внутрішніх справ.У 2-х ч. Ч. II (XX століття). Навчальні матеріали до спецкурсу / За ред. Зайчева Л.О. – Харків: Ун-т вн. справ, 1999. – 154 с.; Гарчев П.И. История органов внутренних дел Украины и зарубежных стран. – Симферополь.: Доля, 1999. – 100 с.; Дубко Ю.В. Советская Республика Тавриды: авантюра большевистского государственного строительства / Под ред. В.А. Зайцева – Симферополь.: Таврида, 1999. – 208 с.; Тимощук О.В. Правоохоронна політика Тимчасового уряду,Центральної ради і РСДРП(б) в Україні 1917 р.//Матеріали I звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського складу. – Сімферополь.: Таврія-Плюс,1999. – С. 16-27..

У сучасній історичній науці багато уваги стало приділятися дослідженню різних аспектів діяльності органів міліції Кримської АРСР. В ці роки з’явилися брошури і статті кримських істориків В.М. Брошевана, А.І. Бабенка, О.В. Ішина, М.А. Михайлова, В.І. Корольова.

Найбільш значною працею стала праця Є.К. Мєшкової Мешкова Э.К. Сотрудник уголовного розыска. Художественно-документальная проза. – Севастополь, 1998. – 195 с., де висвітлено історичний розвиток Севастопольської радянської РСМ в 20-х – 40-х роках минулого століття. Автор загалом визначила задачі і функції Севастопольської міліції, навела цікаві біографічні факти, що стосуються начальницького складу окружної міліції та окремі факти діяльності міської і районної міліції та карного розшуку. Але, автор не ставила за мету проведення комплексного дослідження всієї історії кримської міліції зазначеного періоду.

Розділ другий “Створення радянських органів внутрішніх справ Криму у січні –листопаді 1921 рр.” складається з трьох підрозділів, в яких розглядається процес зародження системи органів порядку та громадської безпеки, формування керівного органу кримської міліції та місцевих ОВС, які мали визначені завдання і структуру.

У підрозділі 2.1. “Зародження системи органів порядку та громадської безпеки Криму” показано важкі соціально-економічні умови, які виникли внаслідок громадянської війни та розкриваються причини, які привели до створення цих органів. Роки громадянської війни та іноземної військової інтервенції нанесли економічному господарству Крима величезний збиток. Цей час територія Кримського півострова служила чи ареною безпосередніх боїв, чи продовольчою базою цілого ряду різних армій й урядів, що сприяло поглибленому процесу розпаду. Таке положення справ зажадало від більшовиків термінового проведення ряду першочергових завдань політичного і економічного характеру. Першорядну роль у цьому процесі зіграли Кримські ревкоми. До обов’язків яких входило: проведення в життя всіх постанов і розпоряджень державних органів по зміцненню влади більшовиків;боротьба зі злочинами та контрреволюційними виступами; спостереження за чистотою і санітарним станом у населених пунктах, сприяння частинам Червоної Армії тощо. З метою стабілізації обстановки і налагодження післявоєнного життя при Кримревкомі в короткий термін створюються відділи, які відали різними сторонами суспільного і політичного життя. У першу чергу були утворені: особливий відділ Криму, відділи управління з підвідділами міліції, примусових робіт і громадських повинностей, продовольства, юстиції і ряд інших. Проголошений в 1921 р. курс на нову економічну політику передбачав обмежене допущення правових відношень у суспільному житті. Новий політичний курс першою чергою позначився на характері діяльності усіх без винятку спеціальних державних органів порядку та громадської безпеки. У цей час удосконаленню роботи ОВС по перетворенню їх у сильний, озброєний орган виконавчої влади, головним обов’язком якої була охорона громадського порядку та боротьба зі злочинністю, приділяється особлива увага. Основою для створення яких стали відділи і підвідділи революційних комітетів Криму, які до цього виконували схожі функції. Розглядаючи систему органів порядку та громадської безпеки було визначено те, що вони хоч і виконували загальну справу, але вирішували при цьому різні завдання. громадського порядку та боротьба зі злочинністю.

У підрозділі 2.2. “Організація керівного органу Кримської міліції” розглядається процес формування вищого керівного центру для всіх ОВС півострова, яким було створене в листопаді 1920 року Кримське губернське управління РСМ розташоване в м. Сімферополі. В грудні 1920 року були затверджені тимчасові штати управління, а в січні 1921 р. – постійні. Кримське управління міліції безпосередньо здійснювало загальне керівництво діяльністю ОВС на півострові, видавало накази, інструкції і розпорядження, що визначали усі сторони роботи міліції, керувало будівництвом РСМ в містах і повітах краю, контролювало всю повітову і міську міліцію, а також проводило обов’язкове військове навчання ОВС, забезпечувало міліцію Крима всіма видами постачання. На ділі функції Кримського управління, яка безпосередньо керувала процесом організації апарату РСМ на місцях, були значно ширші. Згідно штатів Кримське управління на початку 1921 р. складалось із шести відділень: загальної міліції, карного розшуку, промислової міліції, інспекторського, секретарського і постачання. Протягом 1921 р. в управлінні, з метою пошуку кращих організаційних форм, постійно відбувалися якісні і кількісні зміни.

В свою чергу Кримське губернське управління міліції підпорядковувалось Головміліції НКВС РРФСР. НКВС і Головміліція РРФСР робили Криму діючу правову допомогу керівними документами. Зокрема, Кримському управлінню РСМ для керівництва місцевим апаратом ОВС було надано “Положение об организации отдела уголовного розыска”, Дисциплінарний Статут для службовців РСМ, “Положение о речной советской рабоче-крестьянской милиции”; “Положение о рабоче-крестьянской милиции”, Постанова Ради праці й оборони “О возложении охраны водных путей сообщения на водную милицию”, Інструкція міліції по охороні концентраційних таборів і ряд інших.

У підрозділі 2.3. “Формування місцевих органів внутрішніх справ” увагу приділено процесу створення основних ланок місцевого апарату Кримської міліції, до яких відносились міські і повітові управління РСМ. Цей процес почався наприкінці 1920 р. і закінчився лише на початку 1921 р. Весною того ж року в Криму був переборений складний період організаційної побудови ОВС, результатом чого стало створення під керівництвом Кримського управління РСМ на півострові семи повітово-міських управлінь міліції (Джанкойського, Євпаторійського, Севастопольського, Сімферопольського, Ялтинського, Феодосійського та Керченського). До структури Кримських ОВС, чи як тоді називали органів міліції, входили: загальна міліція (міська, повітова і сільська); промислова міліція (фабрично-заводська і гірничо-промислова); залізнична міліція; морська міліція і слідчо-пошукова міліція (карний розшук). Особовий склад ОВС Криму містив у собі командний склад РМС, технічний і канцелярський персонал, слідчих, агентів карного розшуку, старших і молодших міліціонерів. В ході становлення поступово складалися основні форми діяльності ОВС, набувався необхідний досвід у справі боротьби зі злочинністю та охороні громадського порядку. Основу правової бази, яка регламентувала діяльність Кримської міліції, складало Тимчасове положення про Кримську радянську робітничо-селянську міліцію, яке було затверджене на початку грудня 1920 року. Тимчасове положення конкретно визначало завдання міліції. В коло її обов’язків входило: припинення збройних виступів з метою захоплення влади чи заволодіння урядовими будинками; попередження і розкриття злочинів; своєчасне сповіщення громадян про урядові розпорядження і примушення населення до їхнього виконання; видання встановлених видів на проживання і паспорти. Часті структурні зміни Кримського управління не завжди позитивно впливали на роботу місцевих ОВС. На діяльність органів внутрішніх справ також негативно впливали випадки репресивного чищення органів РСМ за партійною ознакою. До цього необхідно додати труднощі організаційного характеру та незадовільне матеріальне забезпечення ОВС, що призводило до значного відтоку людей із РСМ, зменшення його професійного ядра серед спеціалістів. З різних причин чисельність особового складу Кримських ОВС з весни до осені 1921 р. було скорочено з 3317 до 2128 осіб.

Розділ третій “Організаційний розвиток органів внутрішніх справ Кримської АРСР у листопаді 1921 – 1925 рр.” складається з трьох підрозділів, які присвячені аналізу процесу створення і реорганізації НКВС Кримської АРСР, реорганізації республіканського апарату ОВС, удосконалення організаційних форм окружних і районних управлінь міліції, а також комплексному розгляду їх основних та допоміжних функцій і обов’язків.

У підрозділі 3.1. “Створення і реорганізація НКВС Кримської АРСР, завдання і функції його структурних підрозділів” констатується, що створений 14 листопада 1921 р. НКВС Криму був одночасно органом охорони правопорядку і координатором проведення роботи з організації внутрішнього адміністративного управління, яке передбачало: 1) внутрішнє керування Кримської АРСР; 2) нагляд за правильним виконанням і проведенням у життя своїх наказів і декретів радянської влади; 3) визначення внутрішніх адміністративних кордонів Кримської АРСР; 4) організацію і керівництво справою записів актів цивільного стану і зв’язані з ним заходи щодо відділення церкви від держави; 5) загальне керівництво евакуацією і реевакуацією полонених і біженців; 6) боротьбу зі злочинністю тощо. Діяльність наркомату ґрунтувалася на Положенні, затвердженому в Раднаркомі Криму, яке закріплювало організаційну побудову, задачі і функції комісаріату, як найважливішого органу виконавчої влади, наділеного широкими повноваженнями наданими йому КримЦВК. Згідно Положення НКВС Кримської АРСР складався з: 1) управління справами; 2) фінансовий відділ; 3) адміністративне управління; 4) інформаційно-статистичний відділ; 5) центральний відділ записів актів цивільного стану; 6) Головне управління міліції; 7) управління комунальним господарством; 8) управління статистики; 9) Головне управління місцями ув’язнення; 10) центральне архівне управління. Виходячи з того, що НКВС Кримської АРСР був не союзним наркоматом, а комісаріатом РРФСР, було прийняте рішення про його ліквідацію, у січні 1924 р. Взимку того ж року на базі Головміліції і ряду більш дрібних структурних ланок було створене самостійне Центральне адміністративне управління Кримської АРСР. Згідно затвердженого Положеня на Центральне адміністративне управління Кримської АРСР покладалося: проведення в життя постанов і розпоряджень центральної влади Кримської республіки, РРФСР і СРСР з питань адміністративного характеру; охорона громадського порядку і боротьба зі злочинністю; проведення в життя заходів щодо комплектування, навчання і спорядження міліції; керівництво діяльністю місць ув’язнення і проведення заходів центральної влади в області каральної політики і багато чого іншого. Складалось воно із шести відділів: адміністративного, міліції, карного розшуку, відділу місць ув’язнення, фінансово-матеріального відділу і секретаріату.

У підрозділі 3.2. “Реорганізація республіканського апарату внутрішніх справ” було з’ясовано, що у листопаді 1921 р. в складі НКВС Криму було створене Головне управління РСМ. До завдань Головного управління входило: охорона громадського порядку та громадської безпеки в містах, районах і сільській місцевості; боротьба з кримінальним бандитизмом та злочинністю, видача посвідок на проживання і реєстрація населення Криму тощо. Крім цього, на неї покладалося загальне керівництво діяльністю всією Кримською міліцією: видання наказів та інструкцій, які визначали, як політичну, так і оперативну сторону роботи, контроль за діяльністю ОВС, координація ведення боротьби зі злочинністю взагалі і керівництво діяльністю карного розшука зокрема, організація спеціальних курсів по підготовці міліціонерів, розробка штатів і комплектація ОВС особовим складом, організація постачання ОВС Кримської АРСР усіма видами постачання, інспектування органів внутрішніх справ. Структура Головміліції Криму складалась з семи відділів: адміністративно-стройового, карного розшуку, відділу постачання, політичного секретаріату, загальної канцелярії, командних курсів і кінного та пішого резервів. В червні 1922 р. було розроблено правовий документ, який узагальнив будівництво Кримської РСМ. Таким документом стало Положення “Про робітничо-селянську міліцію Кримської АРСР”, яке відрізнялось всебічним нормативним змістом, охоплювало всі сторони організації і діяльності Кримських ОВС з докладним регламентуванням основних питань кадрового добору та принципів комплектування, хоча і повторювало деякі моменти Положення “О рабоче-крестьянской милиции” 1920 р. З метою поповнення ОВС Кримської АРСР достатньо підготовленим особовим складом в грудні 1921 р. при Головміліції були організовані постійно діючі командні курси РСМ. Це було природним і необхідним доповненням заходів щодо удосконалювання добору і розміщення кадрів, ліквідації неграмотності і малограмотності серед співробітників ОВС. Термін навчання на курсах складав п’ять місяців. Навчальний план курсантів складався з чотирьох циклів: політграмоти, спеціального, загальноосвітнього і військового. На початку червня 1922 р. колегія НКВС Кримської АРСР прийняла важливе рішення про організацію на базі курсів постійно діючої школи міліції.

У підрозділі 3.3. “Удосконалення організаційних форм окружних і районних управлінь міліції” показано структурну реорганізацію місцевих управлінь ОВС та їх компетенцію. Введений в республіці восени 1921 р. новий адміністративно-територіальний розподіл привів до реорганізації всього місцевого апарата ОВС. Повітово-міські управління РСМ перетворювалися в окружні, на які покладалось загальне керівництво усіма територіальними органами міліції. Структура управління була однакова для всіх і складалася з восьми відділень: адміністративно-стройового, служби міліції, карного розшуку, господарського відділення, політсекретаріата, резерву пішого і кінного, арештного будинку та адресного столу. Усі округи розбивалися на райони. У структуру управління району входила канцелярія, стіл служби міліції, відділення карного розшуку та арештне приміщення. Районні управління здійснювали адміністративний нагляд за спокоєм і порядком у межах району; проводили в життя всі накази і розпорядження вищих міліцейських інстанцій; розподіляли міліціонерів по ділянках і контролювали їхню діяльність; проводили стройову і спеціальну підготовку серед особового складу органів міліції; боролись зі злочинністю і забезпечували міліціонерів усіма видами постачання. В жовтні 1923 р. окружні апарати замінилися районно-міськими управліннями РСМ трьох категорій. Слабке фінансування і голод серед співробітників РСМ, яка комплектувалася наспіх, і тому вчасно не одержувала досить перевірених працівників, привело до того, що в ОВС Кримської АРСР з’явилась злочинність. З метою звільнення з рядів ОВС ворожого і негідного елемента на півострові створюється спеціальна Кримська комісія, яка діє зимою та навесні 1923 р. Результатом її робити стало звільнення 176 співробітників РСМ Кримської АРСР, що склало 21% всього особового складу ОВС Кримської республіки. Що ж стосується командного складу ОВС автономії, то з різних причин у період з