ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 330.142 + 339.13:334.5

РЕХЛЕЦЬКИЙ

ЄВГЕН АНАТОЛІЙОВИЧ

КООПЕРАТИВНИЙ КАПІТАЛ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКУ

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівської комерційної академії.

Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор Башнянин Григорій Іванович , завідувач кафедри економічної теорії (Львівська комерційна академія)

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор Грабинський Ігор Михайлович, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин (Львівський національний університет імені Івана Франка);

кандидат економічних наук Топішко Іван Іванович , доцент кафедри економічної теорії (Львівський аграрний університет)

Провідна установа: | Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії

Захист відбудеться "30" вересня 2002 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, 18.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79601, Україна, м. Львів, вул. Драгоманова, 5

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Панчишин С. М.

Автореферат розісланий “28” “серпня” 2002 р.

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Актуальність дисертаційного дослідження. Сучасний етап розвитку української економіки характеризується процесами системної ринкової трансформації, включаючи національну кооперативну систему. Для успішного ринкового реформування національної кооперативної системи та її основного сегмента – споживчої кооперації, необхідно спиратися на відповідну теоретичну основу – економічну теорію перехідних кооперативних систем, яка сьогодні перебуває на початковому етапі становлення та розвитку.

Наукові дослідження проблематики кооперативних систем у перехідній економіці з позицій такої їх матеріальної основи, як кооперативний капітал (майно, цінність, багатство) в Україні практично не проводилися.

Об’єктивна необхідність розвитку теоретичних основ становлення кооперативних систем з позицій трансформації соціально-економічної структури кооперативного капіталу та її впливу на економічну ефективність функціонування кооперативних систем обумовили актуальність теми дисертаційної роботи, її мету та задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану основних науково-дослідних робіт Львівської комерційної академії. Матеріали дисертаційного дослідження використані при виконанні наступних науково-дослідних тем: "Проблеми функціонування та розвитку економічних систем", "Перехідні економічні системи", "Системи економічного виміру", "Перспективи розвитку споживчої кооперації в ринковому середовищі" .

Мета і задачі дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування значення, ролі, місця та напрямів ринкової трансформації соціально-економічної структури кооперативного капіталу як основного чинника економічної ефективності функціонування кооперативних систем.

Для досягнення поставленої мети були поставлені й вирішені наступні задачі:

- дослідити кооперативні системи як специфічний тип економічних систем (функціональну структуру, соціально-економічну природу кооперативного капіталу і його трансформацію в умовах переходу до ринку);

-

-

-

-

виявити вплив зміни соціально-економічної структури кооперативного капіталу на економічну ефективність функціонування кооперативних систем;

-

-

Об'єктом дослідження виступають функціонально-структурні і соціально-економічні процеси формування і використання кооперативного капіталу в умовах переходу економіки України до ринку.

Предметом дослідження є функціональна й соціально-економічна структура кооперативного капіталу на етапі його ринкової трансформації у системі споживчої кооперації України.

Методологічна основа дисертаційного дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи використовувалися методи системного аналізу, загальної і спеціальної теорії систем, методологія мікро- і макроекономічного аналізу, загальна і спеціальна теорії економічних систем; загальна і спеціальна теорії кооперативних економічних систем.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження слугують класичні, посткласичні і сучасні теорії кооперативних систем, кооперативних економічних систем, споживчої кооперації, закони України, Укази Президента України, постанови і рішення Кабінету Міністрів, положення й інструкції Укоопспілки, матеріали її з’їздів та зборів Ради Укоопспілки.

Емпіричною основою дисертаційного дослідження виступає історична практика функціонування і розвитку кооперативних економічних систем взагалі та показники розвитку системи споживчої кооперації в умовах трансформації економіки України.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному:

· вперше а) досліджені кооперативні системи з позицій їх матеріальної основи - кооперативного капіталу; б) виявлені тенденції і сформульовані закономірності та напрями змін кооперативного капіталу в умовах трансформаційних процесів в економіці України; в) проаналізовані зміни в структурі кооперативного бізнесу відносно змін структури кооперативного капіталу;

· дістали подальший розвиток методологічні засади вивчення соціально-економічної структури кооперативного капіталу і характеру її трансформації в умовах переходу до ринку;

· удосконалено концептуальні підходи вивчення характеру трансформації цінової системи на кооперативному ринку;

· проаналізована економічна ефективність приватизації, децентралізації і комерціалізації кооперативного капіталу в короткотривалому, довготривалому і гіпердовготривалому ринкових періодах.

Теоретико-методологічна значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні висновки і положення дисертаційної роботи можуть бути використані в подальшому як методологічний орієнтир чи основа для подальшого становлення та розвитку загальної і спеціальної економічних теорій кооперативних систем.

Практичне значення одержаних результатів. Здійснений автором аналіз економічної ефективності приватизації, децентралізації і комерціалізації кооперативного капіталу може бути використаний для формування відповідної ринкової поведінки підприємств як споживчої кооперації, так і національної кооперативної системи.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібною науковою працею, в якій досліджена проблема економічної ефективності трансформації кооперативного капіталу в умовах переходу до ринку і розв’язані наступні наукові завдання, які виступають водночас і предметом захисту:

· аналіз загальних закономірностей функціонування та розвитку кооперативних систем, кооперативного капіталу і кооперативного бізнесу в перехідних умовах розвитку вітчизняної економіки;

· дослідження цінової політики регулювання кооперативного капіталу в розвинутих, адміністративних і перехідних економіках;

· розроблені рекомендації щодо формування відповідної державної політики регулювання кооперативного сектора перехідних економік.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження проходили апробацію на 6 наукових і науково-практичних конференціях: "Статистичні інформаційні системи в ринковій економіці" (Львів, ЛКА, 1997); "Інтеграція економічних інтересів споживчої кооперації в національно-державні інтереси України" (Львів, ЛКА, 1997); "Проблеми реформування бухгалтерського обліку в сучасних умовах господарювання" (Львів, ЛКА, 1997); "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: мікроекономічні аспекти" (Тернопіль, ТАНГ, 1997); "Екологія і економіка" (Львів, ЛКА, 1997); "Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика" (Львів, ЛДУ, 1998).

Основні результати дисертаційного дослідження були використані при розробленні програми розвитку системи споживчої кооперації України в ринковому середовищі, формуванні відповідних регіональних програм, визначенні основних напрямів державної регуляції і державної підтримки кооперативного сектора вітчизняної економіки в перехідних умовах, а також при проведенні навчального процесу Львівської комерційної академії.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 8 статей, в тому числі 6 – у фахових виданнях; 11 тез виступів на наукових і науково-практичних конференціях, 5 науково-методичних посібників (у співавторстві) – всього 30 публікацій загальним обсягом 11,4 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що викладені на 184 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 33 графіки, 12 рисунків, список використаних джерел (11 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріально-економічною основою розвитку та функціонування кооперативних систем виступає кооперативний капітал. В умовах ринкової перебудови кооперативного сектора економіки суттєві трансформаційні зміни відбуваються в соціально-економічній структурі кооперативного капіталу, які в свою чергу втілюються матеріально у відповідних змінах природи, структури і форм функціонування відповідних кооперативних систем.

Внутрішня природа кооперативних систем детермінується характером їх історично-економічного розвитку і конкретними суспільно-економічними умовами. Трьом великим історичним періодам становлення та розвитку кооперативних систем – традиційному (друга половина XIX ст.), посттрадиційному (перша половина XX ст., а в постсоціалістичних країнах - до початку 90-х рр. XX ст.) і сучасному (друга половина XX ст., а в постсоціалістичних країнах – з початку 90-х рр. XX ст.) відповідають три наукові інтерпретації їх природи: класична, посткласична і сучасна.

Прихильники класичної економічної теорії кооперативних систем розглядають їх як об’єднання людей-власників, які здійснюють певну економічну діяльність з метою задоволення соціально-матеріальних потреб переважно членів кооперативу. Ця класична інтерпретація природи кооперативних систем історично є обмеженою і відповідає соціально-історичним умовам другої половини XIX ст., вона може бути кваліфікована, по-перше, як елементарна (нижча), по-друге, як емпірична, по-третє, як часткова, по-четверте, як соціальна і виходить з того, що кооперативні системи - це переважно соціальні системи.

Посткласична економічна теорія (політична економія) кооперативних систем трактує їх як об'єднання людей-власників, які здійснюють певну економічну діяльність не лише з метою задоволення соціально-матеріальних потреб переважно своїх членів, а й для вдосконалення економічного розвитку відповідних кооперативних систем. Посткласична інтерпретація кооперативних систем відповідає більш зрілим суспільно-економічним умовам першої половини XX ст. і може бути кваліфікована як, по-перше, вища (висока), по-друге, теоретична, по-третє, загальна (менш часткова), по-четверте, соціально-економічна. Вона виходить з того, що кооперативні системи – це соціально-економічні системи. Історично вона є вже менш обмеженою і відповідає умовам не тільки другої половини XIX ст., а й першої половини XX ст.

Сучасна політична економія кооперативних систем уже розглядає їх як об'єднання людей-власників, які здійснюють певну економічну діяльність не лише з метою вдосконалення економічного розвитку і задоволення соціально-матеріальних потреб переважно своїх членів, а й для соціально-духовного чи соціально-інтелектуального розвитку членів кооперативу. Таке трактування кооперативних систем є гіпершироким (а не вузьким, чи власне широким, як два попередні) і може бути кваліфіковане як, по-перше, гіпервисоке, по-друге, системне чи метатеоретичне, по-третє, загальне (повне, цілісне, досконале, цілковито досконале), по-четверте, соціально-інтелектуальне. Воно розглядає кооперативні системи не тільки як соціальні чи соціально-економічні, а й як соціально-духовні чи соціально-інтелектуальні системи. Елементарна і висока інтерпретації кооперативних систем виступають частковими варіантами (часткові випадки) гіпервисокої. Остання відображає не тільки традиційні чи посттрадиційні, а й сучасні суспільно-історичні умови функціонування кооперативних систем. Тому саме вона повинна виступати теоретико-методологічною основою дослідження трансформаційних змін у соціально-економічній структурі кооперативного капіталу.

Природа, структура і характер ринкової трансформації кооперативного капіталу визначаються у багатьох відношеннях формаційно-функціональною структурою кооперативних систем. У складі будь-якої кооперативної системи можна виділити такі сфери: еколого-технологічну, власне економічну, соціальну (соціально-духовну і соціально-політичну). Співвідносяться ці сфери між собою, відповідно, як вихідні, первинні і похідні чи вторинні.

Ступінь розвитку окремих сфер тих чи інших кооперативних систем неоднаковий. В адміністративних і перехідних економіках слаборозвиненою є еколого-технологічна та економічна сфери, а соціальна деформована тими чи іншими економічними і позаекономічними факторами. Це суттєво впливає на природу, структуру і характер ринкових трансформацій кооперативного капіталу.

Сфери кооперативних систем вивчаються різними кооперативними науками: еколого-технологічними, економічними і соціальними. Ці науки співвідносяться між собою як елементарна, вища і гіпервисока кооперативні теорії. Предметом економічної теорії кооперативних систем є вивчення найзагальніших принципів функціонування та розвитку економічної сфери відповідних кооперативних систем. Наскільки економічні процеси мають позаекономічне (неекономічне) походження, настільки в орбіту економічного аналізу втягуються еколого-технологічна і соціальна сфери кооперативних систем.

В економічній теорії кооперативних систем можна умовно виділити як складові загальну і спеціальну (прикладну), теорії цих систем. На сьогодні більш розвинутою є спеціальна (прикладна) економічна теорія кооперативних систем. У дисертаційному дослідженні здійснено перші кроки на шляху створення і розвитку загальної економічної теорії кооперативних систем з боку такої їх матеріальної сфери як кооперативний капітал. Втім, і кооперативний капітал аналізується чітко визначено з боку його соціально-економічної структури (майнової, чи власницької, визначеності).

Соціально-економічна сфера кооперативних систем матеріалізується в соціально-економічній (власницькій) структурі кооперативного капіталу. Кооперативний капітал – це будь-яка цінність, яка, по-перше, використовується як засіб розвитку тих чи інших кооперативних систем (чи їх удосконалення), а, по-друге, привласнюється відповідними історично визначеними суб'єктами кооперативної діяльності. З боку своєї соціально-економічної визначеності кооперативний капітал – це цінність, яка належить певним суб'єктам кооперативної діяльності. Соціально-економічна природа кооперативного капіталу переважно колективна.

Однак із ходом історичного розвитку, у процесі ринкової трансформації адміністративних і постсоціалістичих економік колективна природа кооперативного капіталу “розмивається”. В капіталістичних (розвинутих) економіках він поступово соціалізується, а в перехідних і слаборозвинутих - капіталізується, деколи він може інтегруватися з іншими некооперативними формами капіталу.

Враховуючи викладене вище, ми виділяємо три фундаментальні форми кооперативного капіталу (рис.1): 1) класичний (традиційний), 2) посткласичний (посттрадиційний), 3) сучасний кооперативний капітал. До розряду класичного (традиційного) кооперативного капіталу належить початковий, або вихідний, власне класичний і орендований кооперативні капітали. До розряду посттрадиційного (посткласичного) – акціонований і корпоративний. І, нарешті, до сучасного – інтегрований (змішаний з іншими некооперативними формами) капітал.

У соціально-економічній структурі кооперативного капіталу як розвинутих, так і слаборозвинутих та перехідних економік містяться всі перераховані вище форми. Однак співвідношення між ними різні. Перехідні економіки тут посідають проміжне становище між розвинутими і слаборозвинутими – в них частка сучасних і посттрадиційних форм кооперативного капіталу вища, ніж у слаборозвинутих, але нижча, ніж у розвинутих економіках.

У соціально-економічній сфері будь-якої кооперативної діяльності умовно можна виділити три фундаментальні підсистеми: 1) підсистему функціонування та розвитку кооперативного капіталу; 2) підсистему становлення, функціонування та розвитку відповідного кооперативного бізнесу; 3) підсистему формування, розподілу та перерозподілу грошових доходів від певної кооперативної діяльності. Останні дві підсистеми детермінуються характером змін у соціально-економічній структурі кооперативного капіталу, тобто ми маємо таку лінію причинно-наслідкових зв'язків: капітал-власність (соціально-економічна структура кооперативного капіталу) - капітал-функція (форми кооперативного бізнесу) - капітал-результат (структура розподілу грошових доходів).

За своєю соціально-економічною природою кооперативний капітал є перехідною (або проміжною) формою капіталу. В розвинутих в економічному відношенні країнах світу він є перехідним від приватного до суспільного, а тому може бути кваліфікований як напівсуспільний, а в перехідних економіках – від суспільного до приватного, тобто може бути кваліфікований як напівприватний. Це вказує на те, що вектор його соціально-економічної природи у вказаних типах економіки є протилежно спрямований.

Кооперативний капітал у розвинутих і перехідних економіках має не тільки протилежно спрямований вектор своєї соціально-економічної природи, а й протилежні тенденції розвитку та трансформації своєї природи. В розвинутих країнах він посилено соціалізується, а тому може бути кваліфікований як напівсоціалістична форма капіталу, а в перехідних економіках посилено капіталізується, що дає підстави кваліфікувати його як напівкапіталістичну (напівприватну) форму капіталу.

На різних ступенях свого розвитку кооперативний капітал характеризується різним ступенем поєднання трудових, управлінських, підприємницьких функцій. В класичну епоху (і частково в посткласичну) свого розвитку ці функції були слабо віддиференційованими, і більшою мірою інтегрованими в одну функцію. В такому ж інтегрованому вигляді виступав і грошовий дохід від певної кооперативної діяльності. В посткласичну і, особливо, в сучасну епоху в структурі кооперативного капіталу почався процес віддиференціації названих вище функцій, що спричинило відповідну віддиференціацію окремих форм грошового доходу (заробітної плати, нормального прибутку, проценту і ренти). Ця віддиференціація функцій капіталу і форм грошового доходу зумовлюється розвитком таких процесів, як декооператизація кооперативного капіталу і його інтеграція з іншими, некооперативними, формами капіталу. В перехідних економіках, в тому числі і в Україні, функції кооперативного капіталу ще слабо віддиференційовані, що зумовлює слабу віддиференційованість різних форм грошового доходу.

Незначна віддиференційованість функцій кооперативного капіталу в перехідних економіках зумовлює нижчу, ніж в інших некооперативних секторах національної економіки, економічну ефективність його функціонування. Однак кооперативний капітал переважає над іншими некооперативними формами капіталу за рівнем своєї соціально-економічної та соціально-духовної ефективності функціонування (на кооперативних підприємствах кращим є соціально-психологічний клімат, дещо краще задовольняються соціальні і соціально-духовні потреби працівників).

На основі відповідних форм кооперативного капіталу – початкової (вихідної), класичної, орендованої, акціонованої, корпоративної і змішаної (інтегрованої) – формуються і розвиваються відповідні форми кооперативного бізнесу: початковий (вихідний), класичний, орендований, акціонований, корпоративний і змішаний (інтегрований) (рис. 2). Останні три становлять у сукупності сучасний, або нетрадиційний, кооперативний бізнес. Найвищою формою його розвитку є корпоративний кооперативний бізнес (разом зі змішаним чи інтегрованим). Організаційно він себе реалізує в таких типах кооперативних підприємств як кооперативний концерн і кооперативний консорціум. Вищі форми кооперативного бізнесу є досконалішими в розвинутих країнах, а в перехідних економіках їх частка поки що незначна. В перехідній економіці України кооперативні концерни і кооперативні консорціуми повинні формуватися на основі відповідної реорганізації територіальних органів споживчої кооперацій (облспоживспілок, райспоживспілок, Укоопспілки тощо). Розвиток сучасного (нетрадиційного) кооперативного бізнесу в перехідній економіці України характеризується такими особливостями. По-перше, в умовах його формування розширюються фінансові ресурси кооперативних підприємств, що розширює "зону" дій позитивного ефекту масштабу і створює умови для підвищення рівня концентрації і монополізації кооперативного капіталу. По-друге, зростає на цій основі і в цих умовах рівень економічної ефективності функціонування кооперативного капіталу і за цим параметрам кооперативний сектор наближається до некооперативного. По-трете, починається активний процес віддиференціації різних форм грошового доходу в складі загального грошового доходу від певної кооперативної діяльності. По-четверте, підприємства системи споживчої кооперації (та інших сфер кооперативного сектора економіки) виходять зі сфери ринку з так званою потенційною монополією (в адміністративний період їх розвитку) і входять у сферу ринку з так званою потенційною конкуренцією, що безпосередньо позначається на відносному рівні загальних грошових доходів і характері розподілу ресурсів між кооперативною і некооперативною сферами економіки. В умовах ринку з потенційною монополією відносний рівень загальних грошових доходів на підприємствах кооперативного сектора економіки є вищим, ніж у некооперативних сферах, що створює умови для потенційно-надмірного кооперативного сектора. А в умовах ринку з потенційною конкуренцією відносний рівень загальних грошових доходів у кооперативному секторі стає вже нижчим, ніж в інших некооперативних секторах, що може спричинити потенційно недостатній розвиток кооперативної діяльності щодо її суспільно необхідного (оптимального) рівня. По-п'яте, частка загальної заробітної плати на підприємствах кооперативного сектора економіки (в загальній величині грошових доходів) є вищою, а індивідуальної заробітної плати - нижчою, ніж в інших альтернативних до кооперативного секторах економіки, що зумовлюється нижчим рівнем економічної ефективності їх функціонування.

У процесі переходу до ринку в кооперативному секторі економіки відбуваються певні зміни. По-перше, зростає частка сучасних чи традиційних форм кооперативного бізнесу, особливо акціонованого і корпоративного, що підвищує ступінь мобільності кооперативного капіталу. По-друге, в структурі кооперативної діяльності зростає частка комерційної діяльності і відповідно знижується частка виробничої. Для розвинутих економік характерною є прямо протилежна тенденція. По-третє, у зв'язку з переходом від системи ринку з потенційною монополією до ринку з потенційною конкуренцією зменшується відносний рівень загальних грошових доходів підприємств кооперативного сектора економіки за одночасного відносного зростання індивідуальної заробітної плати.

Основою економічної системи кооперативного сектора економіки виступає кооперативний ринок чи кооперативна ринкова система. В певному відношенні в своїй основній частині економічна система кооперативного сектора економіки, кооперативна ринкова система і кооперативна цінова система збігаються, є тотожними одна одній. Це дає можливість економічну систему кооперативного сектора економіки вивчати через дослідження, по-перше, кооперативної ринкової системи, по-друге, кооперативної цінової системи.

Механізм регулювання кооперативної діяльності є двояким за своїм характером і за своєю структурою. В ньому можна виділити, з одного боку, систему цінової саморегуляції, а з іншого, – систему державної регуляції. В розвинутих і перехідних економіках основною і домінуючою ланкою механізму регулювання кооперативної діяльності виступає цінова система.

Умовно можна виділити три типи чи три моделі кооперативного ринку (кооперативної цінової системи): по-перше, це класичний (або розвинутий) кооперативний ринок, який сьогодні є панівним у кооперативному секторі економіки найрозвинутіших країн світу; по-друге, адміністративний кооперативний ринок, який був властивий для кооперативного сектора економіки так званих соціалістичних країн; по-третє, перехідний кооперативний ринок, процес формування якого почався наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. XX ст. в більшості так званих постсоціалістичних країн з перехідною організацією національної економіки. Вітчизняний перехідний кооперативний ринок виник на основі певної трансформації чи навіть у певному відношенні і демонтажу адміністративного кооперативного ринку і розвивається в напрямі його перетворення в розвинутий класичний кооперативний ринок, тому він володіє рисами і особливостями як першого, так і другого. А це зобов'язує розпочинати його дослідження з вивчення найзагальніших принципів функціонування, по-перше, класичного, по-друге, адміністративного кооперативного ринку.

Класичний кооперативний ринок характеризується специфічною ціновою системою. З одного боку, ціни на кооперативну продукцію і послуги на ньому є нижчими, ніж в альтернативних секторах економіки (в тих секторах, в яких виготовляється чи реалізується продукція чи послуги, аналогічні кооперативній). А, з іншого боку, ціни на ресурси, якими користуються кооперативні підприємства (за винятком трудових ресурсів) є вищі, ніж в інших секторах. Для класичного кооперативного ринку характерною є так звана цінова непаритетність, яка виступає як негативна (зі знаком “мінус” - цінова непаритетність), коли ціни на кооперативну продукцію і послуги є відносно нижчими, ніж ціни на кооперативні ресурси.

Негативна цінова непаритетність кооперативного ринку суттєво впливає на, по-перше, економічні витрати виробництва (як в теоретичному, так і бухгалтерському значеннях), по-друге на економічний прибуток, по-третє, на обсяги кооперативної діяльності в певній кооперативній галузі (в певній мезоекономічній кооперативній системі). Економічні витрати виробництва в їх теоретичному значенні можуть бути вищими від рівня ринкових цін на продукцію і послуги, що вказує на те, що на мікроекономічному рівні підприємства кооперативного сектора економіки реалізують лише нормальний прибуток або лише його певну частину. У зв'язку з цим обсяги кооперативної діяльності знижуються і відхиляються в меншу сторону від їх оптимального (суспільно необхідного) рівня. Ринкова цінова система в класичному кооперативному ринку здійснює недостатній розподіл ресурсів у кооперативний сектор економіки, внаслідок чого масштаби кооперативної діяльності є також, як правило, недостатніми (меншими від суспільно необхідних чи оптимальних) (рис. 3).

Для ліквідації вказаних вище дефектів функціонування цінової системи в кооперативному секторі національних економік найрозвинутіших в економічному відношенні країни світу необхідне державне втручання чи державна регуляція кооперативної діяльності, яка найчастіше здійснюється шляхом дотацій, субсидій чи податкових пільг для підприємств кооперативного сектора. Державна регуляція дає можливість відновити обсяги кооперативної діяльності в певній галузі до їх оптимального чи суспільно необхідного рівня (в тому, звичайно, випадку, коли державне втручання в кооперативну систему є оптимальним, а не надмірним чи недостатнім). Відповідно до цього можна виділити три типи державної регуляції класичного кооперативного ринку: надмірне, недостатнє і оптимальне. За перших двох типів дефекти кооперативної цінової системи ліквідовуються не повною мірою, а лише частково.

Сучасний перехідний вітчизняний кооперативний ринок формується на основі відповідної трансформації, модифікації чи демонтажу адміністративного кооперативного ринку, а тому він володіє певними рисами та особливостями останнього, що робить його дослідження особливо актуальним.

Адміністративний кооперативний ринок, який панував у вітчизняному кооперативному секторі впродовж усіх років так званого соціалістичного будівництва, характеризується деформацією його цінової системи (як з боку цін на продукти, так і з боку цін на ресурси). В ньому ціни на кооперативну продукцію відносно вищі, ніж в інших некооперативних (особливо альтернативних кооперативному) секторах національної економіки. Це спричиняє формування, по-перше, наднормального прибутку, по-друге, викликає в специфічних адміністративних умовах (на відміну від класичних ринкових умов) надмірний розподіл ресурсів у кооперативний сектор і, як результат, його відносно надмірний розвиток.

Другою особливістю функціонування цінової системи адміністративного кооперативного ринку є наявність так званої позитивної цінової непаритетності, в умовах якої ціни на кооперативну продукцію є вищими від цін на ресурси, якими користуються підприємства кооперативного сектора (за винятком цін на працю чи робочу силу). Позитивна цінова непаритетність спричиняє формування в кооперативному секторі економіки так званої позитивної (якщо її оцінювати з боку інтересів розвитку цього сектора) кооперативної ренти (податку), за рахунок якої і відбувається надмірний розвиток кооперативних економічних систем (рис. 4). В умовах поступового формування системи перехідного кооперативного ринку позитивна кооперативна рента і її основна причина – позитивна цінова непаритетність, а також надмірний розподіл ресурсів і надмірний розвиток кооперативного сектора будуть ліквідовуватись, а обсяги кооперативної діяльності поступово стануть оптимальними чи суспільно необхідними.

Сучасний вітчизняний перехідний кооперативний ринок формується в процесі відповідної трансформації адміністративного кооперативного ринку і в подальшому розвивається в напрямі його перетворення в класичний чи сучасний кооперативний ринок. Тому він володіє рисами і особливостями як першого, так і другого і може бути кваліфікований, з одного боку, як напівадміністративний, а, з іншого, як напівкласичний кооперативний ринок. Він також може бути визначений як проміжний (між адміністративним і сучасним чи класичним) тип кооперативного ринку.

З боку своєї продуктової частини чи сегмента перехідний вітчизняний кооперативний ринок наближується до сучасних розвинутих кооперативних ринків в найрозвинутіших країнах. Це його наближення до останнього проявляється передусім у тому, що ціни на кооперативну продукцію, по-перше, близькі до середньоринкових а, по-друге, вони також майже конкурентні, що свідчить про те, що масштаби кооперативної діяльності в перехідному вітчизняному кооперативному ринку (якщо їх, звичайно, оцінювати з боку продуктового сегмента цього ринку, тобто з боку цін на продукти) є більш-менш (повинні бути більш-менш) оптимальними чи суспільно необхідними. Абсолютно оптимальними вони не можуть бути, оскільки перехідний кооперативний ринок розвивається і функціонує в умовах так званої географічної монополії і особливо значного впливу на його функціонування (причому, як правило негативного) політичних і інших позаекономічних факторів. Ця особливість функціонування та розвитку вітчизняного перехідного кооперативного ринку дає нам підстави кваліфікувати його як ринок з так званою потенційною конкуренцією.

Специфічними особливостями характеризується цінова система перехідного кооперативного ринку з боку її ресурсної частини чи сегмента (цін на ресурси, якими користуються підприємства системи кооперації). Ці особливості такі: по-перше, ціни на ресурси зростають швидше, ніж ціни на кооперативну продукцію, по-друге, вони є також значно вищі, ніж останні. В умовах такої деформації цінової системи перехідного кооперативного ринку формується негативна цінова непаритетність, яка має суттєві і переважно негативні економічні наслідки. По-перше, в її умовах формується так звана негативна кооперативна рента (негативний кооперативний податок), яка є фактором розвитку некооперативних секторів вітчизняної економіки за рахунок занепаду кооперативного сектора. По-друге, масштаби кооперативної діяльності "опускаються" нижче їх оптимального рівня, що вказує також як на недостатність розподілу ресурсів в кооперативний сектор перехідної економіки, так і на його недостатній розвиток (рис. 5). Ліквідувати названі вище негативні економічні ефекти (наслідки) негативної цінової непаритетності можна лише на основі державного втручання і державної регуляції кооперативної діяльності, яка може здійснюватися двома способами: по-перше, шляхом відповідного державного впливу на обсяги попиту на кооперативну продукцію чи послуги (субсидіювання споживачів кооперативної продукції, дотацій до цін тощо), по-друге, шляхом відповідного впливу на обсяги пропозиції кооперативної продукції (податкові пільги, кредитні пільги, субсидії виробникам кооперативної продукції тощо).

За своєю інтенсивністю державний вплив на кооперативну діяльність в перехідних економіках може бути різним: 1) оптимальним (коли негативні економічні ефекти негативної цінової непаритетності ліквідовуються в повному обсязі); 2) недостатнім (коли ці ефекти ліквідовуються лише частково); 3) надмірним (коли держава створює необхідні умови для подальшого розвитку кооперативного сектора за рахунок інших некооперативних секторів). У сучасній перехідній економіці України державний вплив на кооперативну діяльність не підпадає під жодну з трьох перелічених вище його кваліфікацій. Він є специфічним (негативним) тобто в його умовах негативний економічний ефект цінової непаритетності не тільки не ліквідовується (повністю чи частково), а ще більше посилюється.

Висновки

1. Результати дисертаційного дослідження в сукупності вирішують наукову задачу теоретико-методологічного обґрунтування ролі, місця та значення кооперативного капіталу в економіці перехідного періоду та напрямів перспективних змін соціально-економічної структури кооперативного капіталу з метою підвищення економічної ефективності функціонування кооперативних систем.

2. Матеріальною основою розвитку кооперативних систем будь-якого їх функціонально-історичного типу виступає кооперативний капітал, соціально-економічна структура якого відповідним чином трансформується в умовах переходу до ринку

3. Зміна соціально-економічної структури кооперативного капіталу безпосередньо позначається на функціонуванні кооперативного бізнесу. Кооперативний капітал і кооперативний бізнес в перехідних умовах декооператизуються й інтегруються з іншими некооперативними формами капіталу і бізнесу.

4. Декооператизація й інтеграція кооперативного капіталу в перехідних умовах модифікує систему формування загальних грошових доходів від кооперативної діяльності, в їх структурі посилюється процес віддиференціації різних форм чи складових цього доходу (заробітної плати, прибутку, процента і ренти).

5. Зміни в соціально-економічній структурі кооперативного капіталу породжують відповідні зміни в ціновій системі їх регуляції (саморегуляція). В сучасному перехідному кооперативному ринку формується так звана негативна цінова непаритетність (чи негативний кооперативний податок), в умовах якої масштаби кооперативної діяльності відхиляються в менший бік від їх оптимального (суспільно необхідного) рівня і виникає недостатній розподіл ресурсів у кооперативний сектор вітчизняної економіки.

6. Недостатній розподіл ресурсів і недостатні масштаби кооперативної діяльності в системі перехідного кооперативного ринку вимагають державного втручання і державної регуляції цього ринку. В умовах оптимального державного регулювання кооперативного сектора економіки негативні економічні ефекти негативної цінової непаритетності в повному обсязі ліквідовуються.

7. У сучасній перехідній економіці України вплив держави на кооперативну діяльність є не тільки недостатнім, але й негативним, а тому в сучасних умовах необхідно переорієнтувати державну кооперативну політику з обмеження на стимулювання кооперативної діяльності. Державну регуляцію кооперативного ринку в перехідній економіці доцільно здійснювати шляхом стимулювання, по-перше, попиту, по-друге, пропозиції кооперативної продукції і послуг. У короткотривалому ринковому періоді ефективнішою є політика стимулювання кооперативного попиту, а в довготривалому і, особливо, гіпердовготривалому ринковому періоді – політика стимулювання кооперативної пропозиції.

Список ОПУБЛІКованих ПРАЦЬ За ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рехлецький Є.А. Про принципи і особливості розподілу грошових доходів у перехідній системі споживчої кооперації // Інтеграція економічних інтересів споживчої кооперації в національно-державні інтереси України. - Львів: ЛКА, 1997. - С. 77-79 (0,2 д. а.).

2. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Загорський В.С. Квазіринкові економічні системи: проблеми типологізації і функціональної структури // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Спецвипуск 1. За матеріалами міжнародної наукової конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: мікроекономічні аспекти". - Тернопіль: ТАНГ, 1997. - С. 45-47 (0,1 д. а.). Особистий внесок здобувача - здійснена функціональна структуризація квазіринкових економічних систем.

3. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Загорський В.С. Ринкові економічні системи: проблеми структуризації, типологізації і становлення в перехідних економіках // Соціально-економічні дослідження з перехідний період. Щорічник наукових праць. Вип. 2. - Львів: ІРД НАН України, 1997. - С. 258-263 (0,4 д. а.). Особистий внесок здобувача - здійснена функціональна структуризація ринкових економічних систем.

4. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Копич І.М. Про типологізацію технологічних економічних систем // Вісник Державного університету "Львівська політехніка". Менеджмент і підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Збірник науково-прикладних праць - 1997. - №1. - С. 13-15 (0,2 д. а.). Особистий внесок здобувача - розкрита природа технологічних економічних систем.

5. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Копич І.М. Фінансові економічні системи: проблеми типологізації і структуризації // Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми створення, становлення та розвитку. Вісник Державного університету "Львівська політехніка". - 1997. - №317 - С. 98-101 (0,2 д. а.). Особистий внесок здобувача - здійснена типологізація фінансових економічних систем.

6. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Коцупей В.М. Про розвиток соціально-економічної систем споживчої кооперації в перехідній економіці України: теоретико-методологічні аспекти // Вісник Львівської комерційної академії. - 1997. Т. 1.- С. 109-І19 (0,9 д. а.). Особистий внесок здобувача - розкрита природа соціально-економічної системи споживчої кооперації в перехідних економіках.

7. Рехлецький Є.А. Акціонерний капітал і акціонерні товариства // Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Ч. 2. Спеціальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 81-84 (0,2 д. а.).

8.

Рехлецький Є.А. Конкуренція і ринок // Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Ч. 1. Загальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 240-248 (0,5 д. а.).

9. Рехлецький Є.А. Основні особливості форм підприємництва у споживчій кооперації перехідного періоду // Вісник Львівської комерційної академії 1998. - Т. 11. - Ч. 2. - С. 66-71 (0.6 д. а.).

10. Рехлецький Є.А. Підприємництво: суть, суб'єкти і форми // Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Ч. 2. Спеціальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 8-13 (0,3 д. а.).

11. Рехлецький Є.А. Політична економія в системі наук // Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Ч. 1. Загальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 5-12 (0,4 д. а).

12. Рехлецький Є.А. Про еволюцію форм власності у системі споживчої кооперації в перехідній економіці України: теоретико-методологічний аспект // Споживча кооперація України: історичні та соціально-економічні аспекти. Збірник наукових праць. - К.: Вісті Центральної спілки споживчих товариств України, 1996. - С. 126-137 (0,8 д. а.).

13. Рехлецький Є.А. Про соціальну організацію системи споживчої кооперації // Інтеграція економічних інтересів споживчої кооперації в національно-державні інтереси України. - Львів: ЛКА, 1997. - С. 81-82 (0,1 д. а.).

14. Рехлецький Є.А. та інші. Економічна теорія: концепція підготовки студентів з економічної теорії в економічному вузі /За ред. поф. Г.І. Башнянина - К.: ІСДО, 1995. - 83 с. (5.0 д. а.). Особистий внесок автора (1,0) - участь у розробці сучасної типологізації економічних систем.

15. Рехлецький Є.А. та інші. Економічна теорія: методика підготовки і тематика курсових робіт / За ред. проф.. Г.І Башнянина. - К.: ІЗМН, 1998. – 162 с. (1,0 д. а.). Особистий внесок здобувача - розробка природи соціально-економічних систем.

16. Рехлецький Є.А. та інші. Макроекономічна теорія: структура і програма курсу / За ред. проф. Г.І. Башнянина. - К.: ІЗМН, 1998. - 60 с. (0,5 д. а.). Особистий внесок здобувача - виділений макроекономічний тип соціально-економічних систем.

17. Рехлецький Є.А. та інші. Мікроекономічна теорія: структура і програма курсу / За ред. проф. Г.І. Башнянина - К.: ІЗМН, 1998. – 80 с. (0,6 д. а.). Особистий внесок здобувача - виділений мікроекономічний тип соціально-економічних систем.

18. Рехлецький Є.А. та інші. Політична економія: структура і програма курсу / За ред. проф. Г.І. Башнянина - К.: ІЗМН, 1998. - 84 с. (0,5 д. а.). Особистий внесок здобувача - соціально-економічні системи визначені як основа економічних систем в їх широкому розумінні.

19. Рехлецький Є.А. Умови і принципи здійснення підприємницької діяльності // Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Ч. 2. Спеціальна економічна теорія. К.: ІЗМН, 1998. - С. 13-19 (0,4 д. а.).

20. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Герцунь М.П. Про депозитну політику держави в перехідній економіці України // Проблеми реформування бухгалтерського обліку в сучасних умовах господарювання / Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції 15-16 травня 1997 року. - Львів: ЛКА, 1997. - С. 78-79 (0,1 д. а.). Особистий внесок здобувача – розкрита природа депозитної політики держави.

21. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Копич І.М. Про особливості формування національних депозитних систем в змішаних і перехідних економіках // Проблеми реформування бухгалтерського обліку в сучасних умовах господарювання. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції 15-16 травня 1997 р. - Львів: ЛКА, 1997. - С. 67-69 (0,1 д. а.). Особистий внесок здобувача – здійснений аналіз процесу формування національної депозитної системи в перехідній економіці.

22. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Копич І.М. Економічна метрологія як теорія економічного виміру // Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика. Ч. 2. – Львів, 1998. - С. 3-8 (0,3 д. а.). Особистий внесок здобувача - розкрито місце економічної метрології в системі інших метрологічних економічних наук.

23. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Коцупей В.М. Тенденції розвитку соціально-економічної системи споживчої кооперації // Інтеграція економічних інтересів споживчої кооперації в національно-державні інтереси України. - Львів: ЛКА, 1997. - С. 74-77 (0,2 д. а.). Особистий внесок здобувача - проаналізовані тенденції розвитку соціально-економічної системи споживчої кооперації в перехідних умовах.

24. Рехлецький Є.А., Башнянин Г.І., Коцупей В.М. Формування і розподіл грошових доходів у перехідному ринку споживчої кооперації //