ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Хатем Ахмед Ібрагім Румі

УДК 339. 727.22. (510)

СТВОРЕННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВИХ ГРУП В УКРАЇНІ І КРАЇНАХ БЛИЗЬКОСХІДНОГО РЕГІОНУ

Спеціальність 08.05.01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Макогон Юрій Володимирович,

Донецький національний університет

Міністрества освіти і науки України,

завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Гаврилюк Олег Вікторович,

провідний науковий співробітник відділу проблем

глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту

світової економіки і міжнародних відносин

НАН України, м.Київ.

кандидат економічних наук, доцент,

Виноградова Олена Володимирівна,

завідувачка кафедри міжнародної економіки і права

Донецького державного університету економіки та

торгівлі ім. М.Туган-Барановського Міністрества

освіти і науки України.

Провідна установа – Українська академія зовнішньої торгівлі Міністерства

економіки і з питань європейської інтеграції України.

Захист відбудеться 23 вересня 2002 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.03 Донецького національного університету за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, к. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: м Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 19 серпня 2002

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент Калініна С.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пошук шляхів виходу з кризи, реформування економіки України стимулює підвищений інтерес економістів і політиків, підприємців і банкірів до фінансово-промислових груп (ФПГ) як форми організації підприємницької діяльності.

Створення ФПГ допоможе виявити економічні пріоритети, сконцентрувати ресурси в самих передових галузях промисловості і синтезувати в одній структурі різнорідні капітали з різними циклами відтворювання. ФПГ можуть укріпити господарські зв'язки, протистояти спаду виробництва, забезпечити грошову стабілізацію, підвищити зовнішньоекономічну конкурентноздатність українських товарів, створити передумови для диверсифікації виробництва і прискорити структурні зрушення в економіці.

Злиття фінансового капіталу з промисловим і створення на цій основі ФПГ відображає тенденції сучасного, індустріального і постіндустріального розвитку економіки. Взаємозв'язок основних видів капіталу досяг такого рівня, коли їх автономне існування стає недоцільним і вимагає створення єдиних організаційних центрів, які б їх регулювали.

В економічному розвиткові України надзвичайно важливу роль відіграє зовнішньоекономічний чинник. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності України, підвищення її ефективності, безпеки і стабільності економічного розвитку ще більш актуалізує проблему створення ФПГ і їх транснаціоналізації. Аналіз процесів інтеграції і транснаціоналізації, що проходять в розвинених і нових індустріальних країнах, дозволяє зробити висновок про те, що транснаціоналізація економічної діяльності у всьому різноманітті її форм є найважливішою передумовою, неодмінною умовою і ведучою ланкою зовнішньоекономічної експансії національного капіталу.

Найбільш важливим практичним застосуванням теоретичних положень, закономірностей і тенденцій транснаціоналізації може стати розробка в Україні науково обґрунтованої стратегії зовнішньоекономічної діяльності і, зокрема, зовнішньоекономічної експансії українського капіталу.

Важливо відмітити, що постановка задачі зовнішньоекономічної експансії як найважливішої частини національної стратегії розвитку в більшості передових нині країн набагато (іноді на десятиріччя) передувала самій економічній експансії.

Це підтверджує актуальність задачі розробки науково обґрунтованої стратегії зовнішньоекономічної експансії українського капіталу як частини державної геополітики, не зважаючи на сучасний кризовий стан української економіки.

Об'єднання промислового і фінансового капіталів стає важливою умовою створення ефективно діючого механізму інвестування і міжнародного переливу капіталу, встановлення раціональних технологічних і коопераційних зв'язків, прискорення НТП. Через створення ФПГ вирішуються проблеми забезпечення надійного постачання і збуту продукції, послаблення хвилі неплатежів, налагодження взаєморозрахунків між його учасниками, тобто проблеми істотні для української економіки. Крім того, об'єднання в групи промислових, фінансових, торгових, страхових і інших організацій створює умови для реалізації державних програм, підвищення конкурентноздатності, звуження сфери впливу тіньової економіки, застосування в практиці індикативного планування, посилення керованості економіки загалом.

Проблематиці фінансово-промислових груп присвячені праці українських і зарубіжних вчених. Відносно об'єкта дослідження важливе значення мають роботи таких вчених як О.Амоша, В.Дікань, М.Коваль, З.Тігипко, Л.Лазебник, Є.Пакош, А.Гріценко, В.Шевчук, Б.Панасюк, О.Панасюк, В.Ляшенко, Ю.Макогон, В.Краснопольський, О.Новіков, І.Іванова, А.Дагаєв, Ю.Вінслав. І.Германова, А.Ворщук, С.Голубева, В.Самохин, Д.Мациєв, В.Шульга, В.Дементьєв, С.Колпаков, М.Чибріков, М.Коваленко, Р.Гумеров, В.Гончаров, А.Яновський, В.Куліков і інших вчених економістів і практиків, а також західних дослідників: D.Hите, A.Smith, Т.Коно, А.Rugman, J.Dunning, M.Porter, Ф.Дж.Роджерс, Дж.П. Райт, А.Моріта, Я.Монден, Д.Мерсер, П.М.Мознас та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету "Методологічні питання регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні регіону і розробка рекомендацій щодо її активізації" (номер теми Г-96/93, номер державної реєстрації 0196 U 021119) і "Конкурентноздатність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках і пошук шляхів її підвищення" (номер теми Г- 01/3, номер державної реєстрації 0101 U 005723). Особисто автором в рамках даних тем проведено аналіз процесів створення фінансово-промислових груп, їх ролі в створенні нових ринків, підвищенню конкурентноздатності і керованості економіки України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка принципів і підходів щодо формування ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону, а також рекомендацій щодо удосконалення і розвитку середовища формування українських ТФПГ і країн близькосхідного регіону.

Відповідно до поставленої мети вирішено наступні задачі дослідження:

на основі аналізу історії становлення і розвитку ФПГ визначити їх загальні і специфічні закономірності становлення і розвитку;

визначити взаємозв'язок різних форм ФПГ і середовища, в рамках якого проходило їх становлення і розвиток;

визначити взаємозв'язок особливостей становлення ФПГ у різних країнах з їх основними політико-економічними і правовими передумовами в цих країнах;

провести аналіз політико-економічних і правових передумов створення ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону і на цій основі визначити специфічні принципи і підходи до формування ФПГ у цих країнах;

визначити основні напрями розвитку середовища ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону;

визначити найбільш ефективні для України і країн Ближнього Сходу форми ФПГ і засоби їх транснаціоналізації.

Об'єкт дослідження – закономірності становлення, функціонування і розвитку ФПГ.

Предметом дослідження є принципи і підходи щодо формування ФПГ.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. При обґрунтуванні загальних і специфічних принципів формування ФПГ в роботі широко використовувалися методи порівняльного аналізу і узагальнення. У процесі дослідження детермінант різних форм ФПГ у країнах світу, а також критеріїв відбору тих або інших форм ФПГ, що відповідають умовам України, крім перерахованих вище методів, використовувалися методи системного і структурно-функціонального аналізу. У процесі вирішення деяких задач використовувалися методи статистичного, економічного аналізу. Інформаційною базою дослідження були Закони України, Постанови Верховної Ради України, Укази президента України, матеріали Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, Донецького обласного управління статистики.

Логіка дисертаційного дослідження являє собою рух від загального до особового і одиничного (від виявлення загальних закономірностей до особливих і специфічних закономірностей формування ФПГ, формулювання конкретних рекомендацій зі створення ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону).

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

систематизовано загальні закономірності становлення, функціонування й розвитку ФПГ, які в частині становлення характеризуються системою участі, особистої унії, поглинаннями, добровільними злиттями, договірними альянсами; в частині функціонування – спільністю інтересу , максимізацією прибутку всіх учасників групи, єдиною стратегією та організацією; в частині розвитку – зростом, обумовленим намаганням до здобуття економії на масштабі, економії на трансакційних витратах, намаганням набуття конкурентних переваг на галузевих, національних чи світових ринках, а також радикальними змінами управлінської функції й внутрішньої організаційної структури корпорацій у зв'язку з ростом корпорації;

визначено загальносистемні основи процесу формування ФПГ, якими є фондовий ринок і коопераційні зв'язки;

визначено причинно-наслідкові зв'язки становлення різних форм ФПГ, які полягають в тому, що напрями, засоби створення ФПГ, їх форми значною мірою залежать від рівня розвитку економіки тієї або іншої країни, її структурно-функціональної організації, внутрішнього та зовнішнього середовища господарюючих суб'єктів;

сформульовано одиничні і специфічні принципи формування ФПГ, зокрема обґрунтовано, що основою ФПГ в Україні повинні стати кластерна модель, вертикальні та горизонтальні коопераційні зв'язки господарюючих суб'єктів. Це не виключає необхідності та можливості формування ФПГ конгломератного типу. На певному етапі факторна модель матиме менш або більш вагоме значення, але завжди як додаткова модель створення ФПГ;

визначено можливі напрями формування ФПГ України і країн близькосхідного регіону. Для України основним напрямком формування транснаціонального ФПГ є простір СНД і, насамперед, простір Російської Федерації. Для країн близькосхідного регіону основними напрямками повинні стати взаємовідносини з формування міжнаціональних ФПГ. Стрижнем повинні стати диверсифіковані транснаціональні фінансово-промислові групи (ТФПГ). Кожна країна регіону, що розглядається може набути чіткої спеціалізації в ТФПГ, що створюються. Єгипет та Сирія конструюють ТЕК; Йорданія, ПНА – АПК; Ізраїль – ВПК і наукомісткі виробництва й високі технології; Ліван – торгівлю та банківську справу;

сформульовано рекомендації щодо удосконалення й розвитку середовища ТФПГ в Україні та країнах близькосхідного регіону. Рекомендації комплексно охоплюють всі сфери зовнішньоекономічної діяльності країн, включаючи торгівлю, виробничу кооперацію, спільне підприємництво, інвестиційне та інноваційне співробітництво, науково-технічну кооперацію, координацію дій на ринках третіх країн, фінансово-кредитні відносини, узгодження законодавчої бази в економічної сфері.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці науково обґрунтованої стратегії формування ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону.

Висновки і узагальнення дисертації можуть бути використані як науково-методична основа всього процесу формування ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону;

Важливим практичним застосуванням теоретичних положень може стати розробка в Україні науково обґрунтованої стратегії зовнішньоекономічної діяльності і, зокрема, зовнішньоекономічної експансії українського капіталу.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних програм, лекцій і семінарських занять, навчальних посібників з дисциплін “Транснаціональні корпорації”, “Міжнародна економіка”, “Зовнішньоекономічна діяльність”, “Україна в світовій економіці”, а також як матеріали для контрольних і курсових робіт.

Деякі результати і рекомендації використані Торгово-промисловою палатою Донецької області України, а також в процесі розробки програми соціально-економічного розвитку регіону на період до 2010 року.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою. Результати дослідження отримані здобувачем особисто і відображені в публікаціях. У спільних роботах автором здійснено аналіз місця і ролі ФПГ в економіці України і країнах близькосхідний регіону, показано необхідність їх створення, транснаціоналізації, етапність даних процесів. У дисертації використано лише ті результати, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи докладалися, обговорювалися і отримали схвалення на міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002), на регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року” (м.Донецьк, 1999).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових робіт загальним обсягом 10 д.а., з яких особисто автору належить 6 д.а., з них п'ять робіт у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,2 д.а., з яких особисто автору належить 2 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел (152 найменування), 5 додатків на 12 сторінках. Робота виконана на 178 сторінках друкованого тексту, включаючи 6 таблиць на 5,5 стор. і 1 рисунок на 0,5 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано мету і завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, наукову новизну, особистий внесок здобувача, практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Теоретичні і методологічні основи формування фінансово-промислових груп” розглядаються поняття “фінансово-промислова група”, роль і значення фінансово-промислових груп в національній і світовій економіках, закономірності їх становлення, функціонування і розвитку.

Фінансово-промислова група розглядається автором як сучасна, найбільш ефективна форма фінансового капіталу, як об'єднання декількох юридичних осіб, що функціонують як основне і дочірні товариства, які повністю або частково об'єднали свої ресурси на основі договору про створення фінансово-промислової групи для технологічної або економічної інтеграції, реалізації інвестиційних проектів і програм, націленої на підвищення прибутковості, конкурентноздатності, розширення ринків збуту товарів і послуг, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих місць. Крім національних є і транснаціональні фінансово-промислові групи, останні являють собою такі фінансово-промислові об'єднання, до складу учасників яких входять іноземні юридичні особи. На базі національних і транснаціональних ФПГ формуються різні форми національних і міжнародних альянсів.

Показано, що особливістю сучасного фінансового капіталу є посилення універсального, багатогалузевого характеру діяльності більшості ведучих ФПГ. Їх головний інтерес – технічно передові галузі промисловості. В Україні науково-технічна і інноваційна сфери знаходяться в кризовому стані (рис.1).

Рис. 1.-Динаміка впровадження нових прогресивних

технологічних процесів в Україні, одиниць.

Результати проведених досліджень, що узагальнили світовий досвід розвитку фінансово-промислових груп, показують широкомасштабне становлення подібного роду великих організаційно – господарських структур, їх домінуюче, визначальне значення в національній і світовій економіках.

Становлення великих і дієздатних корпоративних об'єднань в Україні має великий потенціал, що поки не використовується. Мова йде не тільки про невідкладні, поточні задачі виходу країни з кризи, але і стратегічні задачі подальшого підйому і стійкого зростання її економіки. Особливе значення корпоративні форми управління інтеграційними зв'язками за всією інноваційно виробничою вертикаллю мають для високотехнологічних виробництв, які не мисляться без інтенсивної науково-виробничої кооперації підприємств і організацій між собою і із зарубіжними партнерами. У корпоративних структурах така кооперація розвивається інтенсивніше і глибше, ніж договірна міжфірмова кооперація. При цьому остання не тільки не виключається, а й набуває великої глибини і різноманітності.

В Україні розроблені основи корпоративного права. Вони починають діяти на користь справи. Але ще багато треба зробити, особливо при розробці економічної і промислової політики в частині питань інновацій, інвестицій, оподаткування, розвитку кооперації наших підприємств всередині країни, а також із зарубіжними партнерами, особливо у високотехнологічних наукоємких виробництвах.

Зростання корпорації є головним джерелом збільшення її ефективності і засобом виживання в конкурентній боротьбі. Теоретично зростання обмежується тільки ресурсами і передусім здатністю керівників пристосуватися до нових масштабів організації і зберегти цілісність фірми.

Важлива роль в ефективності великої корпорації належить загальному управлінню або організації виробництва і розподілу в рамках корпорації за одним планом.

Процес інтеграції, організації і формування загального рівня управління економікою буде супроводжуватись скороченням витрат функціонування системи і, отже, зростанням її ефективності. Він протікає в трьох взаємопов'язаних площинах:

виробнича структура;

організаційна структура;

структура управління економікою.

Внаслідок природного зростання корпорацій і їх розвитку в кожній площині утворяться найбільш ефективні для даної міри інтеграції і організації економіки структури.

Крім загальних закономірностей становлення ФПГ, істотне значення для виявлення принципів, засобів створення ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону мають особливості становлення ФПГ різних країн. У процесі аналізу становлення ФПГ в різних країнах світу виявлено, що напрями, способи створення, форми ФПГ значною мірою залежать від рівня розвитку економіки тієї або іншої країни, її структурно-функціональної організації, внутрішнього і зовнішнього середовища господарюючих суб'єктів. Тому загальні закономірності становлення, функціонування і розвитку ФПГ реалізуються через особливість і одиничність.

У розділі 2 “Аналіз процесів створення ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону” обґрунтовано необхідність створення ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону, проведено аналіз середовища, визначено підходи і принципи їх формування. Показано, що хоч і існує гостра необхідність формування ФПГ, політико-правове і економічне середовище не сприяє формуванню і швидкому розвитку ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону.

В Україні обмежена місткість ринку виключає економічний розвиток, інвестиційну і інноваційну діяльність в країні, енергійна структурна і якісна перебудова великих підприємств ВПК, ТЕК і АПК вимагає великих інвестицій. Іноземний капітал поки виявляє інертність відносно притоку в Україну, що і зрозуміло, якщо пригадати низькі оцінки міжнародних організацій інвестиційної привабливості України.

Очевидно, виходом з кризової ситуації можуть стати передусім власні зусилля з “розмороження” власної активності і інтересів, прискорення процесів господарського і загальноекономічного кругообігу за рахунок підйому інноваційної і інвестиційної діяльності на власних накопиченнях, збільшення купівельної здатності внутрішнього ринку і розширення експортних можливостей.

Світовий досвід свідчить, що об'єднання промислового, банківського, торгового капіталів стають важливою умовою створення ємного ринку, ефективно діючого механізму інвестування і міжгалузевого переливу капіталу, прискорення НТП, інтеграції господарюючих суб'єктів. Тому однією з основних задач держави по виведенню з кризи і забезпечення довготривалого соціально-економічного розвитку є створення необхідних економіко-правових передумов формування ФПГ, активна діяльність безпосередньо зі створення ФПГ. При цьому необхідно максимально використати світовий досвід зі створення ФПГ з урахуванням специфічних вітчизняних умов.

Закон України “Про промислово-фінансові групи України”, введений в дію 1 травня 1996 року, визначає порядок створення, реорганізації і ліквідації промислово-фінансових груп в Україні, транснаціональних промислово-фінансових груп, а також фінансово-економічні умови їх діяльності.

Однак, ряд важливих і принципових питань у названому документі відображення не знайшли. Із запропонованого варіанту закон визначає ПФГ як консорціум, в той час як ФПГ реалізує право на управління на більш високому рівні і є більш систематичною структурою, ніж ПФГ- консорціум. Крім того, законом не передбачається термін існування конкретного ПФГ, що заважає їм скласти міжнародну конкуренцію на світовому ринку.

Вельми зарегламентованим представляється передбачений законом механізм державного монополістичного регулювання процесів створення ПФГ. Нівелюється роль банку в ПФГ. Світовий досвід показує, що участь банку в справах промислового підприємства автоматично підвищує рейтинг останнього.

У законі не робиться акцент на необхідності залучення банківського капіталу в промисловість, що і відображено в назві. Введення терміну “ПФГ” замість “ФПГ” не випадковість: це зміна форми відповідно змісту. Однак, в законі не зроблено кроків з інтеграції банківського і промислового капіталів у формі створення ПФГ. Відомо, що тільки два українських банки входять до сотні великих банків СНД. Отже не можуть національні банки в самотності (згідно із законом в ПФГ може знаходитися тільки один банк) реалізувати серйозні інвестиційні проекти.

Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” вимагає певної корекції і доповнення. І все ж поява вказаного закону свідчить про намір держави розширити свої функції відносно розвитку економіки, постійно зосереджуючи зусилля на пріоритетах.

Необхідне проведення широкого регулювання економічних процесів: розміри і формування інвестицій, рівень зайнятості, формування сукупного попиту, сальдо платоспроможності балансу, розподілу прибутку, активне формування ПФГ.

Представляється, що створення замкнених виробничих циклів з відомою фінансовою, господарською і майновою самостійністю може сприяти укладанню вигідних технологічних і кооперативних контрактів ( в тому числі і міжнародних). Це, очевидно, дозволить вивільнити ПФГ і транснаціональні промислово-фінансові групи з обійм міністерських структур, що підвищить мобільність і управління в промисловості, забезпечить перехід від директивних до економічних методів управління.

ПФГ може упорядкувати і прискорити процеси роздержавлення і приватизацію майна державних підприємств. Приватизація може бути використана як інструмент створення ефективних ФПГ. ПФГ, що створюються, здатні зберегти старі і створити нові робочі місця.

Першою і, очевидно, не найпростішою виникає проблема залучення до участі в цих об'єднаннях національних банківських структур.

Аналізуючи широкий спектр причин, що гальмують вступ банків в ФПГ і шляхи їх усунення, потрібно відмітити наступне.

По-перше, банкіри бояться стати жертвами жорстокого втручання і опіки державних органів, що прагнуть диктувати не тільки структуру об'єднань, але і кількість банків в ПФГ. Для створення умов повноцінного входження комерційних банків в склад ПФГ необхідно забезпечити частку банківської участі в капіталі груп. Безсумнівно, комерційні банки є могутніми потенційними інвесторами промисловості.

По-друге, очевидно, необхідно дозволити банкам брати участь у приватизації активів підприємств; сформувати механізм відшкодування банківських витрат від неповернення кредитів, наприклад, шляхом продажу майна підприємств-банкрутів.

По-третє, необхідно вирішити питання залучення заощаджень приватних вкладників (населення) в інвестиції, що передбачає зменшення інфляції. Нормалізацію ситуації з заощадженнями необхідно підкріплювати зниженням ризиків шляхом перекладу інвестицій під гарантії держави і створення відповідної нормативної бази.

Знаходження компромісних варіантів залучення заощаджень населення, що поєднують в собі державну надійність, привабливість долару і високу прибутковість. Це могли б бути векселі в євродоларах, державні позики (терміном на рік) з плаваючою відсотковою ставкою і інші форми цінних паперів.

Наведені в роботі заходи щодо акумуляції інвестиційного капіталу можуть бути реалізовані на практиці тільки в тому випадку, коли у керівних колах буде вироблене єдине розуміння і бажання забезпечити широкомасштабне становлення вітчизняних промислово-фінансових груп, здатних створити найважливіші передумови прискорення антикризово-реформаційного розвитку української економіки.

До цього часу такого конструктивного розуміння ще немає, існує політичне протистояння груп економічних інтересів. В такій ситуації уряду необхідно вжити заходів, здатних змінити економічні умови для створення успішної діяльності ПФГ і ТПФГ.

Стосовно країн близькосхідного регіону основною проблемою створення ФПГ є несприятливе політичне середовище. Як відомо, арабо-ізраїльський конфлікт ось вже півстоліття серйозно дестабілізує обстановку в світі. Він являє собою один з найбільш гострих міжнародних конфліктів сучасності.

Інтеграційні тенденції, ті, що виходять з самого регіону, базуються в основному на політичному (навіть зовнішньополітичному) ґрунті, етичних і конфесіональних мотивах, але ніяк не на соціально-економічній спільності регіону.

Адже в цей час, як показує світовий досвід, при виборі стратегії розвитку країни, регіону необхідно передусім вийти з довгострокових цілей соціально-економічного розвитку, а ресурси, як реальні джерела забезпечення економічного зростання, в регіоні є.

Регіон, що розглядається, складається з шести країн: Єгипет, Сірія, Ізраїль, Йорданія, Ліван і ПНА, має достатні природні сировинні ресурси (щорічний видобуток нафти = 90 млн. т, запаси фосфатів = 1,4 млрд. т, є природний газ, залізняк, марганець, боксити, будматеріали і т.д.). Розвинені галузі: гірничновидобувна, нафтовидобувна, нафтопереробна, хімічна, металургійна, текстильна, харчова (Єгипет, Сірія), сільське господарство, ВПК, наукомісткі галузі, ділові послуги (Ізраїль).

У регіоні є кваліфіковані трудові ресурси, могутній інтелектуальний потенціал, є чималі капітали і, нарешті, справжні, визнані світовою спільнотою, лідери.

При виборі стратегії економічного і політичного розвитку регіону, очевидно, необхідно передусім виходити з довгострокових цілей його соціально-економічного розвитку. Цього можна досягти при дотриманні наступних незаперечних алгоритмів.

По-перше, до пріоритетних належить віднести сфери, без розвитку яких суспільство буде деградувати. Це, передусім, освіта, наука, культура і охорона здоров'я.

По-друге, як пріоритетні виступають і ті важливі для соціально-економічного розвитку регіону напрями, реалізація яких забезпечує максимальний кумулятивний (тобто крім прямого ще і зв'язаний) ефект. З цієї точки зору до пріоритетів відноситься взаємодія паливно-енергетичного і військово-промислового комплексів. Сюди ж потрібно віднести розвиток житлового будівництва, розв'язання проблеми забезпечення населення країни продовольством і ін.

По-третє, реалізація кожного пріоритетного напрямку повинна здійснюватися в формі виконання регіональної цільової програми, внутрішньо пов'язаної за етапами, джерелами фінансування і формами організаційно-економічного забезпечення.

По-четверте, найбільш ефективною інституціональною формою реалізації пріоритетів є транснаціональні фінансово-промислові групи.

Стержнем описаної вище нової міждержавної міжгалузевої взаємодії повинні стати диверсифіковані транснаціональні фінансово-промислові групи. Створення декількох міждержавних ФПГ, що об'єднують в своєму складі підприємства ТЕК, машинобудування і металургії, дозволить відразу вирішити ряд найактуальніших проблем: підвищення керованості економікою, стимулювання інвестиційної активності, прискорення конверсії, збільшення експортного потенціалу регіону і т.д. Важливе значення в розвитку такої інтеграції буде мати розширення участі банків в акціонерному капіталі промисловості. Такий підхід до справи може розглядатися в якості генеральною напряму нової промислової політики регіону.

Кожна країна регіону, що розглядається, може отримати чітку спеціалізацію в ТФПГ, що створюються.

Єгипет і Сірія конструюють ТЕК; Йорданія, Палестинська національна автономія – АПК; Ізраїль – ВПК, наукомісткі виробництва і високі технології; Ліван – лідер за рівнем розвитку торгівлі і банківської справи, Бейрут до політичної кризи був банківським центром Ближнього Сходу.

Фахівцям країн регіону доведеться визначати оптимальні масштаби, пропорції і напрям розподілу регіональних ресурсів як реальні джерела забезпечення економічного зростання.

У розділі 3 “Розвиток середовища формування ТФПГ в Україні” обґрунтовуються необхідні зміни середовища ФПГ, показано необхідність відповідної концепції україно-російських економічних відносин, яка б відображала проблеми і передумови формування цих взаємовідносин, інтереси і цілі партнерів, пріоритети, напрями і принципи стратегічної економічної співпраці. Дана концепція повинна комплексно охоплювати всі сфери зовнішньоекономічної діяльності країн, включаючи торгівлю, виробничу кооперацію, спільне підприємництво, інвестиційну і інноваційну співпрацю, науково-технічну кооперацію, координацію дій на ринках третіх країн, фінансово-кредитні відносини, узгодження законодавчої бази в економічній сфері.

Аргументовано, що інтереси України у відносинах з Російською Федерацією перебувають у створенні умов для розвитку довгострокових економічних зв'язків. У цьому контексті набуває особливого значення забезпечення процесу подальшої економізації двосторонніх відносин у всіх напрямках міждержавної співпраці. Показано, що Росія має інтерес в збереженні економічних зв'язків з Україною, яка є постачальником стратегічної сировини (марганцю, титану, урану, хрому і т.д.), а також запасних частин, напівфабрикатів, матеріалів і комплектуючих; залишається ринком збуту російської продукції, неконкурентноздатної на інших ринках; має значний науково-технічний потенціал, необхідний для розв'язання економічних проблем Росії; в збереженні сприятливого режиму використання української транспортної інфраструктури (магістральних трубопроводів, морських портів, залізничних і автомобільних доріг, ліній електропередачі); в погашенні державних боргів України перед Росією, для досягнення чого Росія буде домагатися реалізації таких схем розрахунків як виплата валютою, відшкодування пакетами акцій найбільш ліквідних українських підприємств; у доступі до управління через участь у капіталі підприємств машинобудівного комплексу України (насамперед тих, які мають подвійну технологію); паливно-енергетичного комплексу України (транзит і зберігання газу, переробка нафти); санаторно-курортного комплексу Криму; транспортного сектору економіки України (залізниці, морські порти і т.п.); в реалізації інвестиційних проектів в машинобудівному комплексі України (розробка і будівництво транспортно-пасажирських літаків, ракетоносіїв) і її паливно-енергетичному комплексі (реконструкція діючих нафто- і газопроводів).

Важливим напрямом розвитку середовища є розвиток кооперації. У зв'язку з цим обґрунтовується доцільність використання досвіду країн-членів ЄЕК ООН, суть якого полягає в проведенні ними серйозної нормотворчої роботи з комплексу питань внутрішньодержавної і міжнародної кооперації. Розвиток нормативно-правової бази надто потрібний і Україні з метою забезпечення розв'язання питань виробничої кооперації як всередині держави (для створення корпоративно-коопераційного каркасу економіки України в контексті промислової політики країни), так і в міжнародних міжфірмових зв'язках.

Дається обґрунтований висновок, що має бути удосконалена нормативна база відносно створення ПФГ в Україні, розроблений і введений в дію закон про міжнародну кооперацію у виробництві і інформаційно-методичні рекомендації для підприємств і органів державного управління з комплексу питань внутрідержавної і міжнародної кооперації. При розробці розділів Податкового кодексу повинні бути передбачені такі положення, які були б максимально гармонізовані з національними законодавствами наших основних торгових партнерів і, передусім, Росії. В області гармонізації діючих в Україні і Росії митних режимів необхідно, по можливості, уніфікувати митні правила і процедури, усунути існуючі елементи дискримінації при митному оформленні товарів і транспортних коштів, забезпечити при цьому тісну взаємодію митних, прикордонних і інших органів на основі двосторонніх регламентуючих документів.

Показано, що головними критеріями, за якими, як правило, оцінюють ту або іншу нормативно-правову базу на предмет її сприяння іноземному інвестуванню, є загальна стабільність правового середовища; забезпечення іноземних інвесторів гарантіями; діючий податковий режим; наявність пільг і преференцій для іноземних інвесторів; постійність нормативної бази; інституціональне забезпечення процесу іноземного інвестування.

ВИСНОВКИ

У дисертації системно представлена логіка становлення, функціонування і розвитку ФПГ. Сформульовано основні лінії залежності форм ФПГ від внутрішнього і зовнішнього середовища. Обґрунтовано необхідність і своєчасність створення ФПГ в Україні. Показано, що основою створення ФПГ в Україні повинні стати кооперація і відповідна організація. Проведено розробку підходів, напрямів і принципів, етапність формування ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону. Сформульовано напрямки удосконалення і розвитку середовища ФПГ України, їх транснаціоналізацію.

Відповідно до мети і задач дослідження були отримані наступні результати:

1. Визначено різноманіття типів, форм ФПГ і засобів їх формування, що визначається відмінностями в конкретно-історичних умовах, в яких знаходяться господарюючі суб`єкти, регіони, країни, а також відмінностями в їх можливостях і інтересах.

2. На основі системного аналізу стратегій розвитку і ринкової трансформації економіки запропоновано підхід до визначення системи пріоритетних напрямів формування ФПГ в Україні і країнах близькосхідного регіону.

3. Розроблено принципи відбору оптимальних форм ФПГ у пріоритетних напрямах створення ФПГ. Обґрунтовано, що в основі організації ФПГ, в рамках вищезгаданих принципів, повинна лежати кластерна модель. Інвестиційні проекти переважно повинні реалізовуватися в рамках кластерної моделі. На певному етапі факторна модель може мати менш або більш вагоме значення, але завжди як додаткова.

4. З метою підвищення дієздатності ФПГ і підвищення ефективності їх функціонування доцільно посилити банківську участь.

5. Сформульовано принципи взаємодії держави і ФПГ з питань економічної безпеки і реалізації економічних і соціальних пріоритетів країни, створення і підтримки конкурентного середовища.

6. Розроблено основні напрями формування середовища ФПГ на макро- і мікро рівнях економіки.

7. Визначено етапи і принципи транснаціоналізації українських ФПГ. Запропоновано конкретні форми транснаціоналізації ФПГ.

Отримані результати можуть бути використані при складанні методики формування фінансово-промислових груп, удосконаленні механізму державного регулювання економіки, розробці стратегії зовнішньоекономічної діяльності.

Публікації автора за темою дисертації

в наукових фахових виданнях:

1. Роми Хатем, Альберави Амар. Транснационализм в системе внешнеэкономических связей Украины и стран Ближнего Востока // Сборник научных работ “Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект”. – Донецк: “Донеччина”, 1999. – С.490-493.-0,4 (0,3) д.а.

Особистий внесок: визначено роль и значення ФПГ в транснаціоналізації зовнішньоекономічних зв'язків України и країн Близького Сходу.

2. Роми Хатем, Кравченко М.И. Некоторые аспекты перестройки структуры ВЭД Украины // Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года: Материалы региональной научно-практической конференции. 28-30 сентября 1999 г. Секция “Пути совершенствования внешнеэкономической деятельности”. – Том 2. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. – С. 100-104.-0,4 (0,3)д.а.

Особистий внесок: сформульовано напрями структурних змін ЗЕД України, визначено роль ФПГ в цьому процесі.

3. Роми Хатем. Формирование ФПГ и их транснационализация – необходимость и фактор развития ВЭД Украины // Сборник научных работ “Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект”. – Донецк: “Донеччина”, 2000. – С.197-198.-0,2 д.а.

4. Роми Х. Организационный подход как теоретическая основа формирования ФПГ, их транснационализации // Вестник ДонНУ. Серия В “Экономика и право”, №2. – 2000. – С.143-147.-0,3 д.а.

5. Роми Хатем. Комлексное развитие внешнеэкономических связей Украины на основе формирования ФПГ и их транснационализации // Сборник научных работ “Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект”. – Донецк, 2001. – С.457-459.-0,3 д.а.

6. Роми Хатем. Развитие производственной кооперации Украины с Россией как предпосылка создания российско-украинских и украинско-российских ТФПГ // Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных работ. – Донецк: ДонНУ, 2002. – С.644-649.-0,6 д.а.

В інших виданнях:

7. Кравченко М.И., Роми Х. Транснациональные корпорации / Ответ. редактор д. э. н., профессор Ю.В. Макогон. – ИД “Родник”, Донецк, 2000. – 200 с.-7,8 (4) д.а.

Особистий внесок: визначено поняття “Транснаціональна компанія”, роль транснаціональних компаній в економічній системі держави; системно представлено теорії транснаціональних компаній; комплексно викладено закономірності транснаціоналізації, визначено етапи і принципи транснаціоналізації.

АНОТАЦІЯ

Румі Хатем. Створення транснаціональних фінансово-промислових груп в Україні і країнах близькосхідного регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01. – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Донецький національний університет, Донецьк, 2002.

Складність, багатоаспектність процесу створення ФПГ в Україні, відмінності в оцінках їхнього місця і ролі призвели до збільшеного значення комплексного, системного вивчення даних процесів.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних і науково-методичних основ створення фінансово-промислових груп в Україні і країнах близькосхідного регіону. В дисертації обґрунтовано необхідність формування ФПГ в Україні і в країнах Ближнього Сходу. З'ясовані причини необхідності активізації процесу створення ФПГ, показано роль держави в даному процесі, особливо на етапі структурної і ринкової трансформації економіки. Держава повинна активніше використовувати приватизацію як інструмент формування ефективних корпоративних структур.

Сформульовано принципи взаємодії держави та ФПГ з питань економічної безпеки і реалізації економічних і соціальних пріоритетів країни, створення і підтримки конкурентного середовища. У дисертації показано, що істотне значення для всіх процесів створення, функціонування і розвитку ФПГ має стратегія розвитку економіки країни. Дане положення визначене в дисертації як базисне методологічне положення для усього процесу дослідження створення, функціонування і розвитку ФПГ як процесу, яким управляють.

Помічено, що структура і характер діяльності різних форм ФПГ, в тому числі і інтегрованих, в різних країнах мають як схожі риси, так і помітні відмінності. Ці відмінності зумовлені конкретними історичними обставинами

Ключові слова: фінансово-промислові групи, транснаціональні фінансово-промислові групи, транснаціональні корпорації, інтеграція економіки, транснаціоналізація господарського життя, глобалізація, стратегія розвитку, національні пріоритети, закономірності створення фінансово-промислових груп, середовище фінансово-промислових груп.

АННОТАЦИЯ

Роми Хатем. Создание транснациональных финансово-промышленных групп в Украине и странах ближневосточного региона. – Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01. – Мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Донецкий национальный университет, Донецк, 2002.

Сложность, многоаспектность процесса создания ФПГ в Украине, различия в оценках их места и роли привели к возросшему значению комплексного, системного изучения данных процессов.

Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методологических и научно-методических основ создания финансово-промышленных групп в Украине и странах ближневосточного региона. В диссертации обоснована необходимость формирования ФПГ в Украине и в странах Ближнего Востока. Показаны причины необходимости активизации процесса создания ФПГ, роль государства в данном процессе, особенно на этапе структурной и рыночной трансформации экономики.

Сформулированы принципы взаимодействия государства и ФПГ по вопросам экономической безопасности и реализации экономических и социальных приоритетов страны, создания и поддержания конкурентной среды.

Показано, что структура и характер деятельности различных форм ФПГ, в том числе и интегрированных, в различных странах имеют как схожие черты, так и заметные отличия. Эти отличия обусловлены конкретными историческими обстоятельствами формирования ФПГ в той или иной стране, особенностями законодательного регулирования корпоративных отношений, степенью развития фондового рынка, ролью промышленных, финансовых организаций и государства в вопросах корпоративной собственности и управления. Анализ указанных выше особенностей позволил сформулировать подходы, направления, принципы создания ФПГ в Украине и странах ближневосточного региона.

Особое внимание в диссертационной работе уделено месту и роли банков в процессе создания, функционирования и развития ФПГ. В диссертации показано, что различные подходы к определению места и роли банков в ФПГ Украины отражают различные, вполне реально существующие процессы в Украине и поэтому все они позитивны и могут сыграть конструктивную роль. Конфронтация же различных оценок места и роли банков в ФПГ Украины снимается, если данный вопрос рассмотреть с более общих методологических оснований, с позиций системного подхода. В диссертации показано, что те или иные формы ФПГ, на тех или иных направлениях формирования и этапах развития предполагают и различное место и роль банков в ФПГ.

Разработан подход по определению приоритетных направлений формирования ФПГ в Украине и странах ближневосточного региона. Определены принципы объединения предприятий в ФПГ. В диссертации обоснованы возможные формы ФПГ, предложен инструментарий формирования ФПГ, способы их формирования и транснационализации.

Разработаны принципы отбора оптимальных форм ФПГ по приоритетным направлениям создания ФПГ. Сформулированы этапы развития процесса формирования различных форм ФПГ, их транснационализации.

Существенное внимание в диссертации уделено анализу социально-политической, правовой и экономической среды формирования ФПГ в Украине и странах Ближнего Востока. Разработаны основные направления и принципы формирования среды ФПГ на макро- и микроуровнях экономики, критерии ее оценки.

Полученные результаты могут быть использованы при составлении методики формирования финансово-промышленных групп, совершенствовании механизма государственного регулирования экономики, разработке стратегии внешнеэкономической деятельности.

Ключевые слова: финансово-промышленные группы, транснациональные финансово-промышленные группы, транснациональные корпорации, интеграция экономики, транснационализация хозяйственной жизни, глобализация, стратегия развития, национальные приоритеты, закономерности создания финансово-промышленных групп, среда финансово-промышленных групп.

THE SUMMARY

Rummi Hutim. The creation of transnational financial and industrial groups in Ukraine and countries of Near Eastern region. – Manuscript.

It is a thesis on competition of a degree of the candidate of economic sciences on 08.05.07. – world economy and international economic relations speciality.- Donetsk national university, Donetsk, 2002.

Complexity, multiple-aspect of process of creation FIG in Ukraine, discrepancy in estimations of their place and roles have resulted in the increased significance of complex, system study of the given processes.

The thesis is devoted to the substantiation of theoretical and methodological and scientific – methodical bases of creation of financial and industrial groups in Ukraine and countries of Near East region. In the thesis the necessity of formation of FIG in