ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РИБАК ЛІЛІЯ ХОМІВНА

УДК 637.12.003.13.:338.439.5

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник –доктор економічних наук, професор

Мосіюк Пилип Омелянович,

Національний аграрний університет

завідувач кафедри економіки

аграрного сервісу

Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор

Семиусов Павло Михайлович,

Дніпропетровський державний

аграрний університет професор

кафедри аграрного бізнесу

кандидат економічних наук, доцент

Олійник Віктор Якович,

Дніпропетровський державний

фінансово-економічний інститут,

завідувач кафедри фінансів

Провідна установа – Інститут економіки НАН України, м.Київ

Захист відбудеться “_24_ жовтня 2002 року о 13оо годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ - 27, вул.Ворошилова, 25, ауд.342.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ - 27, вул.Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий “_23_” _вересня_ 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М.Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Нестабільність та економічна криза в умовах ринкової трансформації аграрного сектору України негативно вплинули на сільськогосподарське виробництво і переробку тваринницької продукції, зокрема молоко.

За останні 10 років поголів’я великої рогатої худоби скоротилось на 56,8%, в т.ч. корів на 35,2%. Втім надій молока на корову знизився з 2925кг до 2354 кг або на 19,9%. Молочне скотарство перетворилось із рентабельної в збиткову галузь.

Ця традиційна галузь сільськогосподарського виробництва нашої держави повинна не тільки забезпечити пропорційність розвитку рослинництва і тваринництва, зменшувати сезонність праці та збільшувати потребу в робочих місцях на селі, але і бути ефективною за продукцією кінцевого споживання.

Розв’язанню проблеми виробництва і переробки тваринницької продукції присвячена велика кількість робіт. Це праці П.Г.Дубінова, М.П.Коржинського, М.Щура, В.І.Криворучко, В.І.Бойко, О.М.Онищенко, Л.В.Шепотько, П.М.Семиусова, В.Я.Олійника, П.П.Борщевського тощо.

В них висвітлені основні технологічні і організаційно-економічні аспекти виробництва і переробки тваринницької продукції. Проте, вони майже не торкаються маркетингової концепції виробництва і переробки продукції тваринництва.

Недостатня вивченість цих питань, важливість їх для економічної науки і виробничої практики визначають актуальність даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з науковою тематикою кафедри економіки підприємств аграрного сервісу Національного аграрного університету ’’Наукова концепція адаптації служби аграрного сервісу до умов ринкової економіки’’ (Номер державної реєстрації 198 U 004093, 1996-2000 рр.)

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне узагальнення методологічних та методичних аспектів виробництва і переробки молока, виявлення потенційних резервів та розробка науково-обгрунтованих рекомендацій щодо стабілізації та нарощування економічної ефективності виробництва і переробки продукції скотарства в умовах переходу до ринкових виробничих відносин.

У відповідності із визначеною метою перед дисертаційним дослідженням поставленні завдання:

-

-

-

-

-

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є система економічних взаємовідносин між виробничою сферою і аграрним переробним сервісом в Лісостеповій зоні України.

Предметом дослідження є економічний механізм господарювання в молочному скотарстві Лісостепу України та в переробних і торгових формуваннях інфраструктури АПК.

Інформаційною базою дослідження послужили: матеріали Держкомстату України, розробки науково-дослідних установ, звітність, аналітична і оперативна інформація Міністерства аграрної політики України щодо функціонування молочно-продуктового підкомплексу АПК, а також результати власних спостережень.

Методи дослідження. Теоретичною основою виконаного дослідження є діалектичний метод пізнання, вимоги об’єктивних економічних законів ринкової економіки, теоретичні положення аграрної економічної науки, праці провідних вчених з питань виробництва та переробки молока в Україні.

В процесі дослідження використовувались прийоми і методи, в основу яких покладено закон великих чисел і закономірностей масового процесу - перший, тругий, третій розділи роботи, зокрема аналітичних групувань – перший розділ роботи, розрахунково-конструктивного – другий і третій розділ роботи, монографічного та економіко-математичного і графічного – перший, другий, третій розділ роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному вивченні ефективності виробництва, переробки та реалізації молока в аграрному секторі економіки Лісостепової зони України з урахуванням регіональних галузевих, природно-економічних та організаційно-виробничих аспектів.

Результати, які відображають наукову новизну дослідження та виносяться на захист, полягають у наступному:

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони є науково-практичними засадами для розв’язання завдань ефективного виробництва, переробки та реалізації молока в Лісостеповому регіоні України, формування регіональної політики аграрного виробництва, розв’язання комплексу соціальних проблем.

Результати дисертаційної роботи доцільно використати спеціалістам, які займаються розв’язанням виробничих проблем розвитку АПК регіону.

Впровадження у виробництво пропозицій і рекомендацій розроблених дисертантом сприятиме посиленню мотивації і підвищенню продуктивності праці в аграрному секторі Лісостепової зони України, стабілізації і підвищення економічної ефективності розвитку молочного скотарства та переробного сервісу, кращому використанню робочої сили та підвищенню рівня її зайнятості, розв’язанню комплексу соціальних проблем (довідка Мінагрополітики України про впровадження № 37-18-3-15/3704 від 11.04.2002 р.). Результати досліджень і висновки рекомендується до впровадження у навчальному процесі, зокрема при викладенні курсів: ”Економіка і організація аграрного сервісу” (довідка №61 від 4.03.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження є авторською розробкою теоретичних основ комплексного дослідження проблеми виробництва, переробки та реалізації молока, методологічних та методичних підходів до прогнозування розвитку цього підкомплексу, вивчення попиту і пропозицій на молочну продукцію Лісостепового регіону до 2010 року, опрацювання системи організаційно-економічних заходів по підвищенню ефективності молочного скотарства та переробного сервісу.

За списком робіт, який подано в авторефераті, особисто автором зроблено: [1] сформульовані наукові принципи виробництва, переробки і реалізації молока в Лісостеповій зоні України; [6] визначена сутність сільськогосподарського виробниицтва, як галузі природокористування.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались автором на научно-практичних конференціях: професорсько-викладацького складу наукових співробітників та аспірантів Національного аграрного університету (Київ, 1997-2002 рр.).

Дисертаційна робота, як завершена наукова праця, доповідалась та розглядалась на розширеному засіданні кафедри економіки аграрного сервісу Національного аграрного університету (Протокол № 6 від

28 лютого 2002 р.).

Рекомендації щодо вдосконалення системи виробництва, переробки та реалізації молока та використання молочної сировини на переробних підприємствах прийнято до впровадження Мінагрополітики України при розробці Національної програми розвитку АПК до 2010 року.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,5 др.арк., в тому числі в окремому виданні “Наукова концепція адаптації служб аграрного сервісу до умов ринкової економіки”, ”Управління аграрними виробничими ресурсами (Теоретичний та методологічний аспект)”, 4 – в наукових збірниках НАУ, тези доповіді на Першій всеукраїнській конференції молодих вчених аграріїв у збірнику матеріалів науково-практичної конференції.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 179 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 183 найменувань, містить 38 таблиць, 10 рисунків та схем і 13 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, сформульовані мета та завдання, визначені предмет і об’єкт дослідження, відображені наукова новизна, практичне значення, апробація та публікації одержаних результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Скотарство – провідна галузь молочного підкомплексу аграрного виробництва” – висвітлено особливості виробництва та переробки продукції скотарства в умовах ринкової економіки.

Провідне місце серед тваринницьких галузей в умовах України посідає скотарство. В структурі валового виробництва вона займає близько 60%.

Скотарство забезпечує населення України високоякісними та дієтичними продуктами харчування – яловичиною та молоком, які є життєво необхідними в раціоні харчування людини. Крім того, ця галузь забезпечує сировиною харчову промисловість, з якої вона виробляє цілий ряд високоякісних та життєво необхідних продуктів харчування – масло тваринне, сир, різні види молочнокислих продуктів тощо.

Отже, розв’язання проблеми забезпечення населення будь-якої країни продуктами харчування вимагає комплексного підходу, який би передбачав, з одного боку, збільшення обсягу виробництва тваринницької сировини, а з іншого, - її безвідходну переробку та реалізацію.

Ринкові виробничі відносини, основним змістом яких є форми власності і форми розподілу кінцевого продукту, накладають свій специфічний відбиток на організацію та технологію виробництва і переробки продукції скотарства. В умовах ринкової економіки основним мотиваційним рушієм є особистий інтерес в організації використання виробничих ресурсів і сировини в такий спосіб, який забезпечує одержання максимуму кінцевого результату при мінімумі виробничих витрат. Це зумовлює об'єктивну необхідність застосування ресурсозберігаючих технологій в усьому комплексі, пов’язаному не лише з виробництвом, а й переробкою і реалізацією кінцевого продукту. Лише в такий спосіб з’являється можливість комплексно оцінити економічну ефективність функціювання молочного підкомплексу агропромислового виробництва.

Невиконання в економіці України глобальних вимог ринкової економіки помітно деформує дію її механізмів. В результаті не забезпечується рівність економічних умов у виробничій сфері і її інфраструктурі.

В результаті товаровиробник позбавлений можливості здійснювати розширене відтворення, розв’язання цілого ряду соціальних проблем. Високий рівень кредитних ставок, значні показники розмірів маркетингових тарифів на виробничі послуги вимагають таких показників продуктивності праці і ефективності виробництва, які б здатні були забезпечувати відшкодовування технологічних витрат, витрат пов’язаних з кредиторами та витратами на агросервісне обслуговування.

Виробництво, переробка і реалізація молочної продукції вимагає раціонального поєднання у просторі і в часі складних елементів аграрного і промислового виробництва.

Важливою складовою частиною виробництва кінцевого продукту в молочному скотарстві є виробництво молочної сировини.

В процесі виробництва молочної сировини приймають участь біологічні об’єкти прикладання праці і коштів – тварини, корми, які є результатом діяльності людини в рослинницьких галузях, трудові та фінансові ресурси. Природа їх впливу на кінцевий натуральний результат неоднакова. Корми відносяться до матеріальних ресурсів формування кінцевого молочного продукту, адже вони беруть безпосередню матеріальну участь у створенні молочної сировини.

Але в процесі виробництва передбачено використання також нематеріальних виробничих ресурсів (засоби механізації та автоматизації виробництва, споруди, енергетичні потужності, пальне, сировина та матеріали тощо). Вони не мають властивості безпосереднього матеріального перетворення в складові частини кінцевого продукту. Їх завданням є створення відповідних умов для високоефективного перетворення в кінцевий продукт матеріальних виробничих ресурсів.

Неоднакова економічна природа окремих аграрних виробничих ресурсів формує специфіку тих причинно-наслідкових взаємозв’язків, які мають місце в процесі сільськогосподарського виробництва між ними та кінцевими результатами.

У другому розділі “Організація і економічна ефективність виробництва та переробки молочної продукції в Лісостеповій зоні України” – здійснено економіко-статистичний аналіз основних показників ефективності виробництва, переробки і реалізації молока на сучасному етапі, виявлення причини зниження ефективності цього процесу, показані невикористані резерви.

Аналіз виробництва молока в господарствах Київської області різних форм власності показав, що за останні роки в формуваннях суспільного сектору істотно скоротилось виробництво молока і зросло в особистих підсобних господарствах населення. В регіонах склались значні відхилення щодо виробництва молока в розрахунку на душу населення, порушився баланс попиту і пропозиції продукції молочного підкомплексу, що особливо погіршило забезпечення ними населення молочними продуктами. Дослідженнями встановлено, що на сучасному перехідному етапі до ринкових виробничих відносин ще не відпрацьований повною мірою економічний механізм ринкової економіки, який не забезпечує стимулювання виробничої сфери в АПК. В народному господарстві України прогресує ціновий диспаритет, має місце несприятлива ситуація в сфері банківсько-кредитної системи, відсутні об’єктивні передумови для забезпечення економічної незалежності товаровиробника. Все це зумовлює несприятливу економічну ситуацію в молочному підкомплексі. В результаті намітилась стійка негативна тенденція в динаміці виробництва молочної сировини. В усіх областях Лісостепу України виробництво молока є збитковим, має місце спад його виробництва, який зумовлюється скороченням поголів’я худоби і зниженням її продуктивності.

В Київській області, як і по Україні в цілому, обсяги виробництва молока в 2000 р. в порівнянні з 1990 роком скоротились на 44%. В цілому по Україні скорочення становило відповідно 35 відсотків.

Така ситуація в молочному скотарстві зумовила істотне зменшення виробництва молокопродуктів і зниження використання потужностей молокопереробних підприємств.

Характерною особливістю є те, що темпи скорочення обсягів виробництва молока різні за секторами аграрного виробництва. Якщо за період, який досліджується, в суспільному секторі скорочення становило по Україні в цілому більше ніж в 3,6 рази, то по приватному – навпаки, зросло майже 1,5 рази.

Аналогічна тенденція має місце і в Київській області. Тут в суспільному секторі скорочення становило – 3,6 рази, а в приватному – відповідно зростання майже 1,5 рази.

Це пояснюється тим, що за цей період відбулися докорінні зміни в поголів’ї тварин та в їх продуктивності. Під впливом ринкових умов і низьких цін на продукцію тваринництва, поголів’я ВРХ, у тому числі корів, різко скоротилося. Отже, в господарствах суспільного сектора залишилося 46,5% корів до рівня 1990 р. При групуванні господарств за кількістю наявного поголів’я корів виявилося, що вже близько 2 тисяч господарств мають менше 100 корів. Тому є підстави для висновку, що в значній частині господарств скотарство як галузь зменшує своє виробниче значення. Тобто відбулася реструктуризація виробництва.

Згадана негативна тенденція наклала свій відбиток і на продуктивність худоби. Дослідженнями встановлено, що за період з 1990 по 2000 рр. по Україні продуктивність молочного скотарства знизилася на 20 відсотків. Аналогічне становище мало місце і в Київській області. Тут продуктивність худоби знизилась на 22 відсотка. Характерно, що стійкий спад продуктивності корів мав місце в суспільному секторі, де надій молока на фуражну корову знизився в цілому по Україні на 41 відсоток, а в Київській області відповідно на 37 відсотка. Протилежна тенденція мала місце в приватному секторі. В ньому за період, який досліджувався, продуктивність худоби в цілому по Україні зросла на 8 відсотків, а в Київській області відповідно на 7 відсотків.

Це підтверджує те теоретичне положення, яке полягає в тому, що приватна власність є основним мотиваційним рушієм ринкової економіки. Лише при умові виконання основної вимоги ринкових виробничих відносин стає можливою робота ринкового механізму. Дослідженнями встановлено, що в сільськогосподарських підприємствах Київської області продуктивність корів була помітно вищою в тих господарствах, де доля приватного сектору була вищою.

Стримуючим чинником розвитку молочного скотарства є насамперед недосконала структура кормовиробництва. Вона не забезпечує молочне стадо достатньою кількістю високоякісних кормів. В суспільному секторі аграрного виробництва було заготовлено кормових ресурсів в розрахунку на одну умовну голову в цілому в зоні Лісостепу і по Україні лише 30,2 ц кормових одиниць. Розрахунки показують, що такої кількості кормів недостатньо для забезпечення високої продуктивності худоби. Для гарантування продуктивності корів в межах 4000 кг. молока на 1 умовну голову необхідно виробляти не менше 48-54 ц кормових одиниць. Як видно, рівень забезпеченості молочного стада кормовими ресурсами становить 56-61 відсотка до потреби.

Варто відзначити, що навіть та кількість кормів, яка виробляється в суспільному секторі, не збалансована за окремими елементами поживності. Дослідженнями встановлено, що в розрахунку на одну кормову одиницю в даний час забезпечується не більш 90 г перетравного протеїну. За науково-обгрунтованими нормами годівлі співвідношення між енергетичною та протеїновою частиною кормових ресурсів повинно становити 10:1,1, тобто 100-110 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю. Це на 22 відсотки нижче норми. Незбалансована годівля супроводжується непродуктивним перевитрачанням кормів на одиницю кінцевого продукту, що знижує його якість, підвищує собівартість одиниці продукції та зменшує її конкурентоздатність.

У процесі реформування аграрного виробництва, роздержавлення та приватизації склались такі обставини, які суттєво ускладнили функціонування великих спеціалізованих підприємств (в тому числі і молочних). В результаті цього уже створений виробничий потенціал використовується з недостатньою віддачею при значному підвищенні трудових витрат на одиницю продукції.

У молочному скотарстві динаміка показників продуктивності живої праці мала негативну тенденцію. В цілому по Україні вироблялось молока в 2000 році на одну людино-годину в порівняні з 1990 р. на 34% менше.

Відповідно зросла трудомісткість виробництва молока. Розрахунки показують, що цей показник за період, який досліджується, зріс відповідно на 10,4%. Зниження показників продуктивності праці і підвищення трудомісткості виробництва продукції накладає свій відбиток на якісні економічні показники молочного скотарства.

Причинами погіршення показників продуктивності праці є, переважно, зниження рівня механізації виробництва на молочнотоварних фермах, що зумовлено високою вартістю засобів механізації і автоматизації, ціновим диспаритетом на сільськогосподарську і промислову продукцію, незбалансованістю годівлі тварин за рахунок низької якості кормів, недостатнім забезпеченням кормовими ресурсами молочного стада.

Низький рівень продуктивності корів, механізації виробничих процесів, висока трудомісткість одиниці молочної продукції та недостатній рівень забезпеченості худоби кормовими ресурсами спричинили зростання собівартості виробництва молока. Дослідженнями встановлено, що за період 1997-2000 рр. собівартість виробництва 1 ц молока в Лісостеповій зоні і в цілому по Україні зросла майже в 3,4 - 3,5 рази. В умовах ринкової економіки це є дуже небажаною тенденцією, адже вона є протилежно спрямованим вектором до її мети.

Тенденція в динаміці собівартості виробництва молока пояснюється, з одного боку, наростанням цінового диспаритету між сільськогосподарською продукцією і продукцією промислового виробництва, багатократним зростанням цін на енергоносії і сільськогосподарську техніку, низьким рівнем та незбалансованістю годівлі тварин, та значними перевитратами кормів на одиницю кінцевого продукту. Якщо за період з 1997-2000 рр. ціна реалізації 1 ц молока зросла в цілому по Україні в 2,32 рази, то індекси цін на матеріально-технічні ресурси сільського господарства зросли відповідно в 4,5 рази, або майже в 2 рази темпи зростання цін на промислову продукцію, яка споживається в сільському господарстві, випереджали темпи зростання цін на сільськогосподарську продукцію.

Про суттєвий вплив цього фактору на собівартість виробництва молока свідчать дані групування господарств за рівнем годівлі худоби в Києво-Святошинському районі Київської області за 1997-2000 рр. (табл.1).

Таблиця 1.

Залежність трудомісткості та собівартості виробництва молока від рівня годівлі корів, 1996-2000рр.

Показники | Групи господарств за витратами кормів на одну корову, ц.к.од. | В середньому по господарствах

до 38 | 38-48 | понад 48

Кількість господарств | 5 | 5 | 4 | 14

Витрати кормів на одну корову, ц.к.од. | 34,2 | 43,3 | 50,6 | 42,3

Удій молока від однієї корови, кг | 2292 | 2195 | 3629 | 2606

Затрати праці на 1 ц молока, люд. -год. | 10,6 | 9,5 | 6,0 | 8,5

Повна собівартість 1 ц молока, грн. | 52,34 | 48,83 | 30,66 | 42,76

Як показують дані таблиці 1, зростання рівня забезпеченості худоби кормовими ресурсами спричиняло в господарствах Києво-Святошинського району Київської області помітне зниження собівартості виробництва молока. В господарствах Ш – групи, де в середньому на одну корову було заготовлено на 47,9% більше кормів в порівнянні з І - групою, надій молока тут був на 58% вищим, затрати праці майже на 80% нижчі, а собівартість виробництва продукції – відповідно на 70,7% нижчою. Це значний резерв підвищення економічної ефективності виробництва молока, зростання конкурентоздатності молочного скотарства.

Отже, дані досліджень свідчать про те, що господарства України та Київської області мають значні невикористані резерви зниження собівартості виробництва молока.

Рентабельність виробництва в замкнутій економічній системі є підсумковим показником його ефективності. В умовах ринкової економіки прибуток є метою виробництва. Одержання максимального прибутку, вимагає автоматично раціоналізації ведення господарства в усіх його ланках, починаючи від організації засобів виробництва, трудових ресурсів і закінчуючи фінансовими.

Дослідженнями встановлено, що Україна і окремі її регіони не мають на сучасному етапі економічних передумов для організації рентабельного виробництва молока. Це пояснюється, перш за все, невідповідністю зростання цін на молоко і на виробничі ресурси промислового виробництва. Низькі показники ефективності виробництва молочної сировини в господарствах регіону, який досліджується, значні невикористані резерви підвищення її ефективності, можуть бути помітно поліпшеними при інтегруванні виробничої і переробної сфер.

Переробка молока є складним багатоплановим і проблемним процесом. Він вимагає специфічного енергоємного та фондоємного обладнання і відноситься до промислової інфраструктури АПК.

Близько 90% молочної сировини переробляються на сучасному етапі на підприємствах молочної промисловості, які є самостійними виробничими структурами, не пов’язаними технологічно, організаційно і юридично з виробництвом молока. Отже, формування прибутку від переробки молочної сировини в них є замкнутою системою, на яку не впливають економічні фактори виробничої сфери. Закупівельні оптові ціни придбання молочної сировини не залежать від собівартості виробництва молока в окремих сільськогосподарських підприємствах різних форм власності і господарювання. При такому становищі економіка переробної промисловості відокремлена від економіки виробництва молочної сировини. Це створює передумови для перерозподілу прибутку між виробничою сферою і його інфраструктурою.

Аграрна політика держави в галузі АПК не передбачає державного регулювання розподілу прибутку між цими сферами. Отже, переробна промисловість молочної сировини формує свої виробничі показники зі значним ступенем автономності, що спричиняє значною мірою індивідуальні показники собівартості та рентабельності виробництва.

Наведені дані свідчать про те, що переробка молочної сировини в кінцевий продукт споживання в розрізі асортименту має значні коливання (табл.2).

Таблиця 2.

Показники економічної ефективності переробки молочної сировини в

зоні дії Обухівського молокозаводу Київської області

(в середньому за 1997-2000 рр.)

Види продукції | Собівартість переробки молочної сировини, грн./ц | Оптова відпускна реалізаційна ціна, грн./ц |

Рівень рентабельності, %

Молоко селянське, Т | 65,10 | 127,50 | 95,9

Молоко пастеризоване (2,5% жирності) | 51,80 | 110,50 | 113,3

Молоко пастеризоване фасоване | 52,35 | 119,00 | 127,5

Сметана, 15% жирності | 288,24 | 391050 | 35,6

Сир “Адигейський” | 737,39 | 819,00 | 11,1

Кисломолочна продукція всього | 53,52 | 123,25 | 130,3

в т.ч. кефір | 52,83 | 114,75 | 117,2

Творог всього | 512,00 | 576,00 | 12,5

Морозиво | 177,00 | 315,00 | 77,9

Масло селянське | 1373,90 | 931,50 | -32,3

Масло шоколадне | 1373,40 | 931,50 | -32,1

Встановлено, що середньозважений показник рівня рентабельності переробки молочної сировини в різні види кінцевих продуктів споживання становив по Обухівському молокозаводу 99,4%. В сучасних умовах це достатньо високий економічний показник ефективності переробки молочної сировини, який дозволяє переробним підприємствам вести ефективно виробництво. Аналогічні показники економічної ефективності мали місце також і в інших регіонах Київської області.

У третьому розділі – “Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва та переробки продукції молочного скотарства в нових умовах” викладена система організаційно-економічних заходів по підвищенню економічної ефективності виробництва, переробки і реалізації молока в Лісостеповому регіоні України.

В аграрній сфері виробництва закономірності формування показників виробництва, використання матеріальних виробничих ресурсів принципово інші у порівнянні з промисловою сферою. Вони визначаються, з одного боку, генетичним потенціалом рослин і тварин, а з іншого - умовами виробництва, які створюються.

Корми в тваринництві, в тому числі в скотарстві, відносяться до найбільш активних виробничих ресурсів. Їх економічне і технологічне значення визначається тим, що цей вид ресурсів одночасно виступає предметом і засобом праці, а також виконує значення матеріальної субстанції продукції тваринництва, яка виробляється. Якщо кормовиробництво – це лише початок, проміжна ланка організації виробництва тваринницького продукту, то кормовикористання – є завершальним його етапом.

Отже, дослідження проблеми підвищення економічної ефективності виробництва кормів в сільському господарстві передбачає облік і співвідношення затрат праці і засобів з кінцевими результатами не лише в виробничій, але й переробній сферах.

Дослідженнями встановлено, що найбільш вірогідними математичними виразами залежностей рівня надою молока від норм годівлі корів та питомої окупності молоком кожної наступної одиниці корму мають різні математичні вирази. У першому випадку це переважно лінійні залежності, а в другому – нелінійні (табл.3).

Таблиця 3.

Прогнозовані обсяги витрачання кормів при зростанні продуктивності корів

Норми витрачання к.од., кг | Продуктивність корів, кг/ на добу | Показники питомої окупності молоком одиниці кормів | Розмір витрачання кормів на 1 ц молока

9 | 13,6 | 1,51 | 0,66

10 | 13,7 | 1,37 | 0,73

11 | 13,8 | 1,25 | 0,8

12 | 13,9 | 1,16 | 0,86

13 | 14,0 | 1,08 | 0,93

14 | 14,1 | 1,0 | 0,89

15 | 14,2 | 0,95 | 1,06

Наявність виявлених закономірностей об’єктивно вимагає їх врахування при плануванні, прогнозуванні обсягів витрачання кормів в молочному скотарстві, і особливо, при оптимізації добових раціонів годівлі тварин. В системі обмежень оптимізаційних моделей, які відображають залежності між витрачанням кормів і рівнем надою молока необхідно передбачати нелінійні функції замість усереднених номативів.

Економічна оцінка оптимального раціону годівлі корів показала, що цей організаційний захід дозволяє високопродуктивно використовувати наявні в господарстві корми, ліквідувати їх перевитрату і за рахунок цього домагатись підвищення прибутковості ведення молочного скотарства. Розрахунки показують, що при забезпечені продуктивності корів в обсязі 5000 кг молока на рік при живій масі 450-500 кг, за рахунок оптимізації раціону є можливість збиткове виробництво молока перетворити у прибуткове. При цьому, якщо без оптимізації добового раціону виробництво молока було збитковим і рівень його збитковості становив – 4,6%, то при оптимізації раціону він досяг рівня рентабельності 8,7%. Це є значним додатковим резервом в боротьбі за підвищення економічної ефективності молочного скотарства на сучасному етапі.

Важливим резервом підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення його породного складу.

Удосконалення генетичної основи молочного стада передбачає реалізацію цілого комплексу організаційних, загальнобіологічних, зооінженерних та економічних заходів, які включають в себе первинний підбір потужного генетичного матеріалу з бажаними показниками продуктивності та якості продукції.

Встановлено, що чорно-ряба порода корів, виведена в Україні на основі голштинізації місцевих порід, має генетичний потенціал молочної продуктивності в обсязі 6000-7000 кг і більше за лактацію.

Дослідженнями встановлено, що в залежності від породи значно диференціюють показники якості молока. За показниками жирності молоко диференціює в межах від 1,0 до 1,57, а за вмістом білка – відповідно від 1,0 до 1,18 раза.

Розрахунки показують, що забезпечення оптимальних умов годівлі і утримання худоби при правильному регулюванні генетичного потенціалу молочного стада дозволяє підвищити його продуктивність в 1,5, а інколи і в 2 рази.

Існування в перехідний період значних деформацій в системах ціноутворення, фінансово-кредитній і банківській об’єктивно зумовлює необхідність обгрунтування такого організаційного механізму, який би запобігав перерозподілу прибутку в інші сфери створеного в сільському господарстві.

Таким організаційним механізмом на сучасному етапі є інтегрування виробництва, переробки і реалізації молока. Інтегрованими організаційними формуваннями виступають в даний час спеціалізовані фірми, створені на основі акціонерної форми власності.

Розрахунки показують, що переробка в кінцевий продукт молочної сировини в більшості випадків є високорентабельним заходом. Дослідження свідчать про те, що в розрахунку на кожний кілограм кінцевого продукту споживання забезпечується значний вихід знову створеного продукту, який набуває форми прибутку. При переробці молока в молоко пастеризоване 2,5% жирності на кожному центнері молока-сирцю одержують 58,79 грн. прибутку, молока фасованого – 66,77, сметани – 103,30, сиру “Адигейського” – 81,60, кефіру – 61,92, творогу – 64,00 гривни. Це досить значні показники рентабельності виробництва. По відношенню до витрат це становить відповідно 11,1– 127,5 відсотка.

Дослідження показують, що за показниками рівня рентабельності різна молочна продукція суттєво відрізняється між собою. Найвищі показники рентабельності мають місце в підприємствах по переробці молока фасованого, кефіру, молока 2,5% жирності. На кожну гривну повних витрат тут одержують від 1,13 до 1,27 гривні прибутку. По решті молочної продукції цей показник коливається в межах від 32 до 38 копійок. Виробництво молочної сировини є переважно збитковим, що перешкоджає збільшенню її виробництва.

Необхідність переробки і реалізації молочної продукції зумовлюється недосконалістю дії ринкових механізмів в аграрній сфері виробництва, ціновим диспаритетом на промислову і сільськогосподарську продукцію, деформованою банківсько-кредитної системи, що спричиняє перерозподіл прибутку не на користь товаровиробника. З цією метою, як показали наші дослідження та досвід господарювання в умовах ринку найбільш доцільно здійснювати виробництво, переробку і реалізацію продукції за фірмовою схемою. Згідно з цією схемою в єдиний комплекс об’єднуються підприємства з виробництва сировини, її переробки в кінцевий аграрний продукт споживання та реалізації в організованих даними об’єднаннями фірмових магазинах. Така система організації виробництва і збуту молочної продукції дозволяє більш обгрунтовано будувати економічні взаємовідносини між виробниками сировини, переробною сферою та сферою реалізації кінцевого продукту. Проте наведена схема виробництва, переробки і реалізації продукції у відповідності з дією ринкових механізмів повинна підкорятись вимогам об’єктивного закону вартості. На жаль, в аграрній сфері, а також в сфері переробки і реалізації молочної продукції має місце значна деформація. Дослідженнями встановлено, що створений прибуток в названих сферах розподіляється без врахування цих принципів. Основна маса прибутку концентрується в переробній сфері (табл.4).

Як свідчать наведені в таблиці 4 дані, в виробничій сфері господарств Київської області при прийнятій системі реалізаційних цін на молоко на кожному центнері забезпечується лише 16 грн. прибутку. Поряд з цим, в переробній сфері при різних схемах реалізації готового до вживання молока в розрахунку на 1 ц молочного кінцевого продукту (молока пастеризованого)

Таблиця 4.

Розподіл прибутку між окремими сферами при виробництві молока пастеризованого в підприємствах Київської області

(в середньому за 1998-2000 рр. грн./ц)

Схема виробництва, переробки, реалізації молока | Витрати иробництва | Ціни реалізації | Прибуток

Виробнича сфера

Виробництво молочної сировини аграрними товаровиробниками | 44 | 60 | 16

Переробка і реалізація молочної продукції

Переробка і реалізація молока за “оптовою відпускною торгівлею” | 54,39 | 110,50 | 56,11

Переробка і реалізація молока за “фірмовою торгівлею” | 55,43 | 130,00 | 74,57

Переробка і реалізація молока за “лотковою торгівлею” | 57,50 | 144,3 | 86,80

Придбання і реалізація молока міською мережею

Торгівля в міській мережі | 62,16 | 156,00 | 93,84

при прийнятому розмірі роздрібних цін на нього забезпечується (в залежності від окремих схем його реалізації) від 56,11 до 93,84 грн. прибутку.

При цьому рівень рентабельності витрат у виробничій сфері становив 36,4%, а в переробній в залежності від прийнятих схем реалізації готового продукту – відповідно 103,2 – 150,9%.

Результати дослідження свідчать, що в переробній сфері показники рівня рентабельності витрат в даний час майже в 2,8-4,1 рази вищі. Це свідчить про перелив прибутку із виробничої в переробно-реалізаційні сфери. При наближено однаковій структурі капіталу і в виробничій, і в переробній сферах показники окупності витрат в них різні. Якщо в аграрній виробничій сфері основну питому вагу в структурі собівартості виробництва молока становлять корми і інші матеріали, то в переробній промисловості – молочна сировина. Інші статті витрат є також практично ідентичними за абсолютними розмірами. Аналогічне становище має місце також при переробці молока в інші види молочних продуктів. Це свідчить про необхідність подальшого удосконалення економічних взаємовідносин між виробничою і переробно-реалізаційною сферами.

Основними напрямами удосконалення економічних взаємовідносин між переробною промисловістю і аграрними виробничими сферами, як показали дослідження, є розподіл прибутку стосовно розмірів капіталу, який обертається в процесі виробництва, переробки молочної сировини та реалізації готової продукції. Обертання капіталу є найбільш економічно доцільним і ефективним при умові раціонального поєднання в процесі виробництва його постійної та змінної частини.

В умовах ринкової економіки таким організаційним формуванням може бути холдингова компанія, складовою частиною якого є банківська структура, виробнича та переробна сфери. В цих структурах розподіл прибутку найбільш доцільно здійснювати у відповідності з розміром акцій в статутному фонді. Стосовно до предмету дослідження розподіл прибутку між виробничою, переробною та реалізаційною сферами може бути таким (табл.5).

Таблиця 5.

Проектні пропорції розподілу прибутку між виробничою, переробною і реалізаційними сферами в бізнесових структурах Київської області

Структура витрат в сферах

Виробничій | Переробній | Реалізаційній

Абсолютні розміри

44,0 | 51,80 | 6,5

Відносні показники, %

43,0 | 50,6 | 6,4

Розподіл прибутку між сферами

43,0 | 50,6 | 6,4

З метою вирівнювання економічних умов господарювання необхідно створювати таку економічну ситуацію, при якій розподіл прибутку здійснювався б у відповідності з розподілом виробничих витрат в різних сферах (виробничій, переробній та в сфері реалізації продукції).

Отже, проведені дослідження свідчать про те, що 43,0% прибутку або більше третини його, слід було б спрямувати через ціновий механізм у

виробничу сферу, 50,6% - в переробну, та 6,4% прибутку забезпечити сфери реалізації кінцевого продукту. Така схема розподілу дозволить стимулювати всі галузі пов’язані з виробництвом і переробкою молока, забезпечити в них рівні економічні умови.

ВИСНОВКИ

1. Господарська нестабільність та економічна криза в агропромисловому комплексі України негативно вплинула на виробництво тваринницької продукції.

Різко скоротилось поголів’я худоби, знизилась її продуктивність, погіршились економічні показники виробництва. Це викликано обраною Україною переважно монетаристсько-посередницькою моделлю розвитку економіки, сутністю якої є переміщення центру уваги з виробничої на посередницьку сфери. Наслідком цього є порушення природної схеми обертання товарної і грошової мас.

2. Ситуація, яка склалась, спричинила значні деформації в дії економічного закону вартості, фінансово-кредитній системі та в системі ціноутворення. Наслідком яких є багатократний ціновий диспаритет на продукцію та послуги аграрного та промислового виробництва. Результатом цього є економічно необгрунтований перерозподіл прибутку між виробничою і обслуговуючими сферами, погіршення економічного становища аграрних товаровиробників, неможливість розв’язання економічних та соціальних проблем на селі.

3. В перехідний період в галузі скотарства особливо актуальними є проблеми самовиживання сільських товаровиробників і саморегулювання економічних відносин, що потребує комплексного вивчення питань вдосконалення діючих і розвитку нових форм господарювання, покращення внутрішньогосподарських виробничих відносин та взаємовідносин з підприємствами переробки і агросервісу.

4. При визначенні ефективності галузі молочного скотарства необхідно враховувати його специфчні особливості, які суттєво впливають на кінцеві результати.

У молочному скотарстві об’єктом прикладання праці і коштів є тварина, що трансформує споживані корми у продукцію. В цьому полягає специфічна особливість галузі тваринництва. Продуктивність корів і їх відтворювальні функції великою мірою залежать від кількості та якості згодованих кормів, необхідності застосування таких видів кормів, які б сприяли утворенню молока, тобто наявність в раціоні у потрібній структурі грубих, соковитих, зелених та концентрованих кормів.

Низька продуктивність тваринницької глузі пояснюється слабкою забезпеченістю її кормами, значними витратами на їх виробництво.

За недостатньої кількості протеїну, недобір продукції тваринництва в середньому становить 20-25%, затрати кормів збільшуються на 30-32%, а собівартість - на 45-50%.

5. В регіонах склалися значні відхилення щодо виробництва молока в розрахунку на душу населення, порушився баланс попиту і пропозиції продукції молочного підкомплексу. Прогресує ціновий диспаритет, має місце несприятлива ситуація в сфері банківсько-кредитної системи, відсутні об’єктивні передумови для забезпечення незалежності товаровиробника.

Темпи скорочення обсягів виробництва молока різні за секторами аграрного виробництва. В суспільному секторі скорочення становить по Україні і Київській області в цілому більше ніж в 3,6 рази, тоді як в приватному - навпаки виробництво зросло майже 1,5 рази. Це підтверджує теоретичне положення, яке полягає в тому, що приватна власність є основним мотиваційним рушієм ринкової економіки. При забезпеченні економічної незалежності товаровиробника стає можливим дія конкурентного середовища, відкривається простір для ефективної роботи попиту і пропозиції. Ці дві важливі об’єктивні умови формують, з одного боку, насичення ринку товарною масою, а з іншого, - є важливим стабілізатором цінової ситуації.

6. Серед причин зниження економічної ефективності молочного скотарства є невиконання вимог закону вартості, ціновий диспаритет на молочну сировину та промислову продукцію, а також кінцевий молочний продукт споживання. В даний час має місце перелив капіталу з аграрної в переробну і торгову сфери за рахунок перерозподілу прибутку. У аграрній виробничій сфері, де витрати в ціні досягають 74%, прибуток тановить 16 грн на центнері молока. Навпаки, в переробній промисловості виробничі витрати становлять в ціні при різних схемах реалізації кінцевого молочного продукту 39,8-49,2%, а розмір прибутку досягав на 1 ц відповідно