ЗАпорізький державний університет

Рудницька Наталія Василівна

УДК [3.071:37(=411.16)](477.82)

Становлення і розвиток системи

освіти євреїв на Волині

у ХІХ – на початку ХХ століття

07.00.01 – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Запоріжжя – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії слов'ян і народознавства

Національного педагогічного університету

імені М.Драгоманова (м. Київ)

Науковий керівник: Офіційні опоненти: Провідна установа: кандидат історичних наук, доцент Чернега Петро Макарович, завідувач кафедри історії слов'ян і народознавства Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова (м. Київ) доктор історичних наук, доцент Бойко Анатолій Васильович, завідувач кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького державного університету кандидат історичних наук, Беренштейн Олег Борисович, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України (м. Київ) Інститут історії України НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться 27 грудня 2002 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 при Запорізькому державному університеті за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66

Автореферат розісланий 22 листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М. Тимченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В 90-х роках ХХ ст. незалежна Україна стала на шлях демократичних перетворень, що активізувало вивчення маловідомих сторінок її історії. Керуючись загальновизнаними нормами міжнародного права, Україна проголосила себе гарантом відродження національного і культурного життя етносів, які проживають на її території. З прийняттям нової Конституції України, “Декларації прав національностей”, Закону “Про національні меншини” в Україні були закладені правові основи цивілізованого розвитку національних процесів, виявлення національної свідомості всіх громадян.

Потреба наукової розробки даної проблеми викликана відсутністю спеціальних досліджень в історіографії з історії освіти єврейського народу, велика кількість представників якого мешкала в зазначений період на Волині. Тут розвилася національна єврейська культура, мова (ідиш), міцні позиції мала ортодоксальна релігія євреїв, поширювалося хасидське вчення, набирав розмаху рух Гаскала, а також утворилася мережа громадських та державних єврейських навчальних закладів.

Дана робота є спробою першого комплексного дослідження становлення і розвитку системи освіти євреїв на Волині в умовах великодержавної шовіністичної національної політики царської Росії у ХІХ – на початку ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертація підготовлена на кафедрі історії слов'ян і народознавства Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Робота тісно пов'язана з науковою програмою "Актуальні проблеми новітньої історії слов'янських народів" та планами кафедри.

Об'єктом дослідження є культурно-освітні процеси у житті єврейського народу в умовах шовіністичної політики уряду Російської імперії щодо національних меншин.

Предметом дослідження є становлення і розвиток єврейської освіти на Волині у ХІХ – на початку ХХ століття.

Метою і завданням дисертаційного дослідження є науковий аналіз основних напрямків і шляхів розвитку та змісту освіти євреїв на Волині в умовах великодержавної політики уряду Російської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

- проаналізувати історіографію проблеми, вивчити архівні джерела та визначити особливості висвітлення теми становлення і розвитку єврейської освіти у працях дослідників історії імперської Росії, радянського періоду, сучасної України та зарубіжних науковців;

- визначити загальні закономірності і особливості в соціально-економічній і культурно-освітній політиці уряду Російської імперії по відношенню до єврейського населення країни, зокрема Волинської губернії;

- дослідити основні напрямки і етапи розвитку традиційної та загальної початкової освіти євреїв;

- здійснити системний аналіз структури та змісту навчально-виховного процесу в середніх і вищих навчальних закладах;

- показати кількісне і якісне зростання освітнього рівня євреїв Волинської губернії в ХІХ – на початку ХХ століття;

- висвітлити антигуманні методи політики “русифікації” євреїв Волині, які царизм здійснював шляхом контролю і керівництва освітніми процесами та іншими політичними і економічними заходами;

- визначити місце і роль єврейських прогресивних громадських діячів, прихильників руху Гаскали та представників релігійних кіл в становленні і розвитку освіти євреїв.

Територіальні межі обумовлені адміністративно-територіальним поділом Російської імперії. У Волинській губернії, де компактно проживала велика кількість єврейського населення, успішно втілювалися в життя ідеї Гаскали – єврейського просвітництва, утворилася та розвилася чітка система освіти єврейської спільноти.

Хронологічні межі охоплюють період з ХІХ ст. по 1917 р. Нижня межа обумовлена суспільно-політичними, соціально-економічними та правовими перетвореннями у Волинській губернії, яка була створена у 1797 р. в результаті поділу Речі Посполитої і приєднання волинських земель до Російської імперії. Верхня – 1917 р. – рік руйнації імперії.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження стали принципи історизму, об'єктивності, багатофакторності та всебічності. Головним принципом даного дослідження є принцип історизму, який дозволив в динаміці простежити за історичними процесами культурно-освітнього розвитку єврейської національної меншини. Принцип об'єктивності реалізувався через комплексний аналіз сукупності джерел, які стосуються формування системи освіти євреїв на Волині у ХІХ- на початку ХХ ст. в умовах великодержавної політики уряду Росії. Принцип багатофакторності допоміг дослідити різні об'єктивні та суб'єктивні фактори, що вплинули на культурно-освітні процеси євреїв Волинської губернії в зазначений період. Принцип всебічності реалізувався в аналізі об'єкта в контексті його внутрішніх і зовнішніх зв'язків.

Автором використані загальнонаукові та суто історичні методи: систематизація і класифікація, узагальнення та логічного аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає у виділенні системи освіти євреїв України, зокрема на прикладі євреїв Волині, як самостійного об'єкту історичного дослідження. У дисертаційному дослідженні:

вперше комплексно досліджено процес становлення і розвитку системи освіти євреїв Волині у ХІХ- на початку ХХ ст;

- системно висвітлено історичний шлях формування і розвитку культурно-просвітницьких та освітніх процесів єврейської спільноти Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. в умовах великодержавної політики Російської імперії;

- цілісно досліджено загальні закономірності і особливості соціально-економічної і культурно-освітньої політики уряду Російської імперії по відношенню до єврейського населення країни, зокрема Волинської губернії;

- вивчено і введено в науковий обіг значну кількість матеріалів з джерел, які не вивчалися істориками України і зарубіжними науковцями;

- здійснено комплексне вивчення історичного процесу формування єврейської загальної освіти поруч з традиційною релігійною;

- визначено провідні тенденції розвитку освіти євреїв, її національну специфіку;

- дана ґрунтовна характеристика змісту та методам навчання у навчальних закладах різного типу і рівня.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані:

- при підготовці наукових праць з історії України, етнології та етнографії;

- в навчально-виховному процесі студентів вищих і середніх спеціальних педагогічних навчальних закладів;

- при підготовці наукових праць фактологічно-історичного й навчально-методологічного характеру з історії освіти й педагогіки;

- при написані наукових праць з історії національних меншин в Україні;

- в процесі виховання в громадян України національної й політичної свідомості;

- при влаштуванні виставочних експозицій на час фестивалів єврейської культури.

Апробація роботи. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри історії слов'ян та народознавства історичного факультету Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, на методологічному семінарі кафедри історії України історичного факультету Житомирського педагогічного університету імені І. Франка, на засіданнях елітклубу Житомирської об'єднаної єврейської громади у благодійному центрі “Хесед Шломо”. Основні положення і висновки дисертаційної роботи були викладені автором у виступі на Другому Житомирському симпозіумі єврейської книги (10-13 жовтня 2000 р.), а також в 5 наукових статтях у фахових виданнях України загальним обсягом 4,5 друк. арк.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження та відображає логічну послідовність питань, що досліджувались. Дисертація складається з термінологічного словника, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (379 найменувань) та додатків (69 сторінки, 43 таблиці). Загальний обсяг дисертації становить 261 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – “Джерельна база та історіографія” охарактеризовано джерельну основу дисертації, аналізується стан історіографічної розробки проблеми.

Джерельну базу роботи склали переважно архівні документи і матеріали. Оскільки темою роботи є становлення і розвиток системи освіти євреїв на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст., як складової частини культури єврейської національної меншини Російської імперії, то цілком природньо, що саме документи архівів, які довгий час знаходилися у спецсховищах під наглядом органів внутрішніх справ і державної безпеки, стали основним джерелом при написані дисертації.

Найбільше документів для вивчення єврейської освіти на Волині знаходяться у Центральному державному історичному архіві України (ЦДІАУ) в Києві. Єврейська секція архіву провела велику роботу по збору та опису цих документів. Авторові вдалося опрацювати і використати в дисертації значну кількість документів фонду 442 (Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора), де зберігаються документи 1796-1916 рр., які містять накази Сенату, циркуляри міністерства внутрішніх справ і генерал-губернатора Південно-Західного краю, звіти цареві про стан Волинської губернії і освітніх закладів в ній, звіти про діяльність закладів цензури на Правобережній Україні. Багато документів знаходиться в матеріалах опису 1, де зібрано велику кількість постанов і розпоряджень уряду щодо порядку відкриття освітніх закладів, регламентації їх діяльності. В справах цього фонду також міститься велика кількість документів і матеріалів, які вперше введені автором у науковий обіг.

Дисертантом використані матеріали фонду 707 (Управління Київського навчального округу) про статус і становище вчителів, статистичні звіти про роботу єврейських навчальних закладів, протоколи засідань ради при Управлінні Київського навчального округу та педагогічних рад освітніх закладів, правила відкриття державних, релігійних і приватних закладів, навчальні програми, матеріали щодо питань фінансування освіти тощо. Немало матеріалу про проблеми освіти євреїв Волині, зокрема Житомирського вчительського інституту та Житомирського ремісничого училища знаходиться у фонді 1423, опис 1, колекцію документів якого зібрала єврейська історико-археологічна комісія при історико-філологічному відділенні Академії наук України.

Вагоме значення для дослідження проблеми мають документи Державного архіву Житомирської області. Фонд 71, опис 1 містить значну кількість матеріалів про становлення і розвиток хедерної освіти, умови існування релігійної громади, статистичні звіти єврейських училищних комісій, листування дирекції народних училищ з посадовими особами, постанови Міністерства народної освіти, документи, які висвітлюють стан навчально-виховного процесу в державних та приватних єврейських початкових училищах. Велику кількість документів щодо проблем становлення вищої освіти євреїв зосереджено у фонді 354, опис 1. В ньому зібрано матеріали про функціонування Житомирського єврейського вчительського інституту, навчальні програми, протоколи засідань педагогічної ради, біографічні дані викладачів, класні журнали. Матеріали про становлення і розвиток державної початкової освіти євреїв Волині містять фонди 393, опис 1, фонд 397, опис 1, 395, опис 1 (Волинська губернська училищна комісія у 1848 – 1884 рр.), в яких зібрані документи про діяльність єврейських училищних комісій, Житомирських першого розряду і двокласного училищ. Цікавий і різноманітний матеріал про Житомирське рабинське училище зібраний у фонді 396, опис 2, що характеризує стан викладання і навчання у закладі, містить протоколи засідань педагогічної ради, фінансові книги, біографічні відомості про викладачів, класні журнали. Вищезгадані архіви містять достатню кількість документів та матеріалів для вивчення шляхів становлення і розвитку освіти євреїв на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст.

Багато інформативного матеріалу автор дисертаційного дослідження використала з наукових публікацій журналу “Вестник ОПЕ” Товариства розповсюдження освіти серед євреїв Росії – найбільшої культурно-просвітницької організації російських євреїв. Вони містять критичний аналіз стану навчально-виховної роботи у традиційній єврейській школі, її фінансування і матеріально-побутового забезпечення, кваліфікаційний рівень викладачів, пропозиції щодо влаштування навчальних закладів нового типу.

Проблема освіти євреїв на Волині знайшла своє місце у дореволюційних працях з історії євреїв Східної Європи. Це, насамперед, “Еврейская энциклопедия, свод знаний о еврействе и его культуре“ у 16-ти томах під загальною редакцією Л. Каценельсона і Т. Гінзбурга. У статтях енциклопедії автор знайшла багато аналітичного, фактологічного і узагальнюючого матеріалу з історії розвитку освіти євреїв у Російській імперії, зокрема Волинської губернії.

У публікаціях періодичних видань XIX – початку XX століття – журналах “Восход”, ”Книжки Восхода”, “Еврейская школа”, “Киевская старина”, ”Еврейская жизнь”, газетах ”День”, ”Рассвет”, ”Недельная хроника Восхода”, ”Сион”, ”Волынь”, ”Волынские епархиальные ведомости”, ”Волынская жизнь”, ”Волынские губернские ведомости” характеризується стан освіти євреїв Волині з її досягненнями та недоліками. Заслуговують на увагу статистичні огляди М.Моргуліса, О.Забєліна, Л.Лічкова і матеріали “Первой всеобщей переписи населения Российской империи, 1817г.”

Порівняльний аналіз стану єврейської освіти зроблено на основі вивчення матеріалів, які вміщені у часописах “Обзор Волынской губернии”. Ці щорічні видання містять статистичні показники і короткий огляд освітніх закладів єврейських громад містечок Волині. Відомості про професійну кваліфікацію і соціальний статус вчителів, кількість учнів у закладах, вартість навчання, джерела фінансування та інше містять часописи “Памятная книжка Волынской губернии”, ”Памятная книжка дирекции народних училищ Волынской губернии”, “Памятная книжка Киевского учебного округа. Ч.IIІ Волынская губернія", які виходили в досліджуваний період.

Важливу роль у вивчені проблем єврейської освіти мають сучасні журнали “Еврейская школа”, “Новая еврейская школа”. На сторінках цих видань опубліковані статті відомих єврейських істориків і педагогів І.Шнайдера, Ш.Штампфера, Р.Вигоди, які аналізують особливості традиційних методів освіти і виховання євреїв минулих часів і сучасності. Висвітлення історії культури та освіти єврейства має місце також на сторінках журналу “Відродження”. Аналіз джерел свідчить, що у Волинській губернії склалася система єврейської освіти, яка стала важливою складовою культури національної меншини в умовах великодержавної шовіністичної політики Російської імперії на території України.

Для всебічного дослідження теми важливе значення мають фундаментальні, узагальнюючі праці, які характеризують суспільно-політичне та економічне становище народів, що проживали в Російської імперії у XIX ст. Це твори видатних російських істориків С. Соловйова, В. Ключевського, монографії М. Гершензона, О. Голубєва та інших. Вагомими для досліджень обраної теми є праці видатних українських вчених М. Драгоманова, М. Грушевського та інших, які глибоко розуміли міжнаціональні проблеми, відстоювали рівноправність усіх мов і націй, виступали проти національної замкнутості, обмеженості, національного сепаратизму та екстремізму.

У XIX ст. – на початку ХХ ст. питання розвитку освіти євреїв досліджували відомі єврейські просвітителі М. Моргуліс, І. Оршанський, С. Дубнов, Демидов Сан–Донато. М. Моргуліс в монографії “К истории образования русских евреев“ зробив ґрунтовний аналіз процесу становлення єврейської освіти, показав роль державних органів в здійсненні контролю за традиційними релігійними і світськими навчальними закладами. Він детально висвітлив діяльність міністра народної освіти С.Уварова, єврейського просвітителя М. Лілієнталя, щодо становлення і реформування освіти євреїв Південно-Західного краю імперії. Значний внесок у вивчення історії освіти та культури євреїв в Росії, зокрема України, зробила історико-етнографічна комісія при Товаристві розповсюдження освіти серед євреїв, пізніше історико-етнографічне товариство, яке очолив відомий історик, публіцист і громадський діяч С. Дубнов. В ряді праць з історії єврейства він охарактеризував стан реформування єврейської шкільної освіти, вніс свої пропозиції щодо її поліпшення.

Детально питання освіти євреїв Волині з глибоким аналізом стану навчально-виховної роботи в державних єврейських училищах і шляхів подолання негативних явищ в їх роботі показали у своїх працях викладачі навчальних закладів Т. Ротенберг і Л. Біншток. Проблеми структури, форм і змісту державної та традиційної релігійної освіти євреїв у світлі ідей Гаскали, пропозиції щодо її реформування змістовно висвітлили М. Ботвинник і Гердон. Аналіз шляхів становлення і розвитку єврейської освіти у Російській імперії зробив в “Истории еврейского народа в России” Ю. Гессен. Він детально описав діяльність державних чиновників у реформуванні єврейської освіти, показав процес створення державних єврейських навчальних закладів та їх фінансування шляхом впровадження свічкового і коробкового зборів.

Наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. відновились дослідження історико-етнічних проблем, зокрема культури національних меншин, включаючи євреїв, що стало результатом національного відродження і відновлення української держави, активізації етнографічних розробок. Заслуговують на увагу загально-теоретичні праці такі, як “Історія України. Нове бачення” за редакцією В.Смолія, методологічні праці Ю.Бромлея та І.Варзара, посібники з народознавства, етнографії, довідники за редакцією І.Гурвича, Ю.Римаренка, В.Смолія, І.Кураса, С.Макарчука, В.Євтуха та інших. Вони містять окремий матеріал з історії соціально-економічного та культурного життя євреїв в Україні.

Плідно працює в Україні Інститут юдаїки, який випустив ряд збірників наукових праць, автори яких М. Андрійчук, Е. Меламед, Н. Бакуліна дали змістовну характеристику історії економічного, культурного життя та освітніх процесів євреїв Волині у ХІХ – на початку ХХст. Широкий спектр історії демографічних, економічних і культурно-освітніх аспектів життя євреїв на Волині подають українські автори статей і повідомлень в останнє десятиліття О. Іващенко, Ю. Поліщук, І. Погребінська, А. Подольський, І. Самарцев, Я. Дашкевич. З'явилися дослідження М. Щербака та Н. Щербак, М. Бармака, Р. Гольдштейна, Я. Хонігсмана та А. Наймана, в яких висвітлені соціально-економічні, політичні, правові та культурно-освітні надбання, а також проблеми євреїв Волині і в цілому України.

У статтях В. Надольської, Д. Ельяшевича, В.Хітерер, І.Сергєєвої та О.Горшихіної є багато цікавого фактологічного матеріалу з історії освіти євреїв Волині та історіографії проблеми. Демократичні зміни в Україні сприяють поверненню на батьківщину праць істориків з єврейської діаспори, розповсюдженню закордонних видань, де можна знайти багато цікавого матеріалу, що характеризує освітні процеси у євреїв Волині досліджуваного періоду. В науково-популярному нарисі Ф. Канделя, в монографіях А.Евена і Л.Полякова аналізуються основні етапи становлення і розвитку соціально-економічного і культурного життя єврейства, зокрема освіти, в тому числі і на Україні. Вплив на освіту хасидського руху досліджував в своїх працях Ш.Еттінгер – один з найвідоміших ізраїльських істориків. Особливості єврейської освіти, значення руху Гаскала для розвитку культури євреїв описував у своїй праці Я. Кац. Важливою подією для дослідників єврейської освіти стало видання книги Х. Турнянськи та А. Новерштерна “Главы из истории и культуры евреев Восточной Европы”, в якій автори здійснили аналіз методики навчання в хедерах, показали значення ідиш для розвитку освіти та культури євреїв Східної Європи.

Наявні наукові праці не дають цілісного уявлення про проблеми освітніх процесів в середовищі євреїв Волині, оскільки автори їх не ставили такої мети. При написанні дослідження з історії становлення і розвитку освіти євреїв Волині у ХІХ-на початку ХХ ст. цікавим було ознайомлення з матеріалами дисертацій В. Надольської, В. Архипова, О.Беренштейна, в яких автори зробили спробу дослідити соціально-правовий статус і економічне становище євреїв в Україні та окремі питання розвитку їх культури.

Найбільше даних, які характеризують освітні процеси у єврейства, автор почерпнула у виданнях і архівних джерелах ХІХ – початку ХХ ст., творах сучасних дослідників України та зарубіжжя. Вони відбивають динаміку соціально-економічного і культурно-освітнього життя, віяння епохи тощо. Залучення великої кількості цих видань допомогло відтворити більш повну картину з проблеми освітніх процесів у євреїв Волині.

У другому розділі – “Соціально-економічні, політичні і правові умови розвитку освіти євреїв на Волині” аналізуються передумови становлення та розвитку єврейської освіти. Розвиток освіти євреїв на землях багатонаціональної Волині відбувався у складних соціально-економічних, суспільно-політичних і правових умовах. Впроваджуючи реформи, царизм не брав до уваги, що євреї мали своє самоуправління, вікову відчуженість від іновірців, прихильність традиціям і общинним авторитетам, свій самобутній уклад життя. Але всупереч шовіністичній політиці Російської імперії, єврейська спільнота швидко розвивалася. Згідно із статистичними даними, протягом 1797-1897 рр. чисельність єврейського населення Волинської губернії зросла більш як у 27 разів і за переписом 1897 р. становила 13,2 % всього населення, в містах — 50,5 %. Це підготувало міцний фундамент для відродження та утвердження нації на території України. Її самобутня історія, глибоко гуманістична ідеологія, власна філософія буття, оригінальна система освіти і виховання допомогли вистояти народу в боротьбі з антиєврейськими настроями чиновників Російської імперії. Більшість євреїв проживали в містах і містечках у важких побутових умовах. Та дискримінаційна політика уряду Росії щодо національних меншин, зокрема євреїв, не досягла бажаної мети.

Незважаючи на важкі соціально-економічні та правові умови, в яких проживала єврейська спільнота Волині, її освітній рівень невпинно зростав. Освіта і виховання молоді стали традиційно найважливішими компонентами культури євреїв України, зокрема Волині. Єврейський народ, ще в умовах Речі Посполитої, створив свою систему початкової освіти, мав розмовну (ідиш) і книжну (давньоєврейську — іврит) мови, виконував релігійний заповіт іудейської віри, навчав синів грамоті. Поєднавши традиційні форми навчання з прогресивними ідеями Гаскали, влившись в багатонаціональну спільноту Волині і взаємозбагатившись у її культурному середовищі, євреї стали одним з найбільш освічених прошарків населення.

У другому розділі розглядається стан фінансування державних освітніх єврейських програм, яке здійснювалось урядом Росії за рахунок коробкового і свічкового податків, тобто за рахунок самих же євреїв. Автор розглядає роль друкарства та бібліотек в становленні і розвитку єврейської освіти, яким відводилася вагома роль у становленні і розвитку єврейської освіти. Євреї цінували книгу, як джерело знань, духовну і наукову скарбницю, розуміли її величезний вплив на формування культурного та освітнього рівня.

У третьому розділі – “Становлення початкової освіти” висвітлена структура та зміст навчально-виховного процесу початкових шкіл релігійних громад, аналізується місце казенних і приватних училищ в системі єврейської освіти.

Для культурного розвитку євреїв Волині важливе значення мала система початкових шкіл, яка розвилася та утвердилася у ХІХ – на початку ХХ ст. Вона складалася з хедерів, талмуд-тор, ієшиботів, суботніх і молитовних шкіл, приватних і казенних навчальних закладів. В умовах великодержавної політики уряду Російської імперії (метою якої була повна асиміляція євреїв) становлення і розвиток єврейських початкових навчальних закладів релігійних громад проходили складно. Але спільними зусиллями єврейських громадських діячів, вчених рабиністів і згуртованості, відданості традиціям іудаїзму та благодійницькій діяльності єврейського народу на Волині утворилася і розвинулася широка мережа цих навчальних закладів. Незважаючи на низький професійний рівень вчителів, надзвичайно слабку матеріальну базу навчальних закладів, важкі соціально-економічні і правові умови життя єврейської спільноти, до 1917 р. через ці школи пройшли тисячі юнаків, які стали високоосвіченими рабинами, проповідниками, громадськими діячами, рабиністами чи просто грамотними громадянами.

Утворення мережі державних єврейських училищ у Волинській губернії дало змогу охопити безкоштовною початковою освітою молодь майже всіх повітових містечок. Навчаючи загальноосвітнім предметам, вчителі прилучали до надбань світової культури, науки єврейських юнаків з найбідніших сімей та сиріт. Адже якщо в середині ХІХ століття в початкових казенних училищах працювали вчителі, які отримали домашню освіту, то на початку ХХ ст. це були випускники Житомирського та Віленського єврейських вчительських інститутів, Житомирського та Віленського рабинських училищ, випускники гімназій та інших державних та приватних навчальних закладів. З'явилися перші загальноосвітні навчальні заклади для дівчат. Випускники цих училищ, роз'їхавшись по всій території Російської імперії, зробили значний внесок у справу подальшого розвитку єврейської освіти, навчальні початкові заклади отримали спеціалістів, які мали досить ґрунтовну підготовку для навчальної та культурно-освітньої діяльності. Ці училища стали центрами єврейського просвітництва містечок Волині, де єврейська спільнота проживала у надзвичайно важких соціально-економічних та суспільно-політичних умовах.

В світлі ідей Гаскали багато молодих єврейських юнаків і дівчат бажали навчатися, але навчальних закладів було недостатньо. Царська влада перешкоджала розвитку єврейської освіти, встановлюючи жорсткі правила при відкритті нових освітніх приватних установ. Але перед початком Першої світової війни приватні єврейські училища були вже майже у всіх повітах Волинської губернії, крім Острозького, Овруцького, Володимир-Волинського. Вони стали невід'ємною складовою системи єврейської освіти.

Дисертант досліджує етапи започаткування та розвиток професійної освіти єврейства, які відбувалися у важких соціально-економічних умовах імперської Росії. У другій половині XIX ст. все більше дітей найменш забезпеченої частини єврейського населення Волині прагнуло освоїти ремесла. Єврейський пролетаріат, скупчений в межі осілості, без всякої професійної підготовки і малограмотний, мусив, внаслідок відсутності професійних навчальних закладів для дітей, віддавати їх для навчання ремеслам до таких же бідних, як вони самі, майстрів. Велику роль для становлення професійної освіти мало перше в Російській імперії єврейське ремісниче училище – Житомирське (1862-1884 рр.) На початку ХХ ст. більшість приватних та державних училищ Волині відкрили ремісничі відділення.

У надзвичайно важких соціально-економічних, правових та соціокультурних умовах євреї Волині створили таку систему початкової освіти, яка забезпечила третину населення елементарною грамотністю, надала можливість навчання у середніх та вищих навчальних закладах.

У четвертому розділі “Розвиток середньої і вищої освіти євреїв” дається характеристика статуту, структури і навчально-виховного процесу рабинського училища і єврейського вчительського інституту в Житомирі.

Рабинські училища, які були створені для підготовки вчителів єврейських навчальних закладів і рабинів, за обсягом навчальних програм та кількістю загальноосвітніх предметів прирівнювались до гімназій. Навчання учнів у підготовчих класах, а потім у чотирьох вищих і спеціальних педагогічних та рабинських, забезпечували цілісність та наступність у навчально-виховному процесі.

Висока професійна майстерність викладачів загальних та єврейських предметів Житомирського рабинського училища (1847-1873 рр.) забезпечувала якісну підготовку вчительських кадрів для єврейських початкових навчальних закладів. Громади євреїв отримали казенних рабинів, які були обізнані з досягненнями світової науки і культури, добре орієнтувались у складних суспільно-політичних питаннях життя народів Російської імперії. Просвітницька діяльність викладачів та випускників єдиного на Україні рабинського училища в Житомирі сприяла активізації освітніх процесів у єврейському середовищі, піднесенню культурного рівня євреїв Російської імперії, зокрема Волинській губернії.

За 26 років діяльності Житомирське рабинське училище здобуло авторитет єврейської громади та прогресивних російських чиновників. Безкоштовна форма навчання, достатній професійний рівень викладачів, звільнення від рекрутчини привабили до закладу значну масу учнів. Кількість учнів училища щорічно зростала, вони приїздили із самих віддалених місцевостей. Не було жодного куточка у межі єврейської осілості Росії, який би не мав своїх представників у числі вихованців училища. Більше двох третин рабиністів — щорічних випускників — не дивлячись на всякі перепони й негаразди, раніше чи пізніше вступали до вищих навчальних закладів. В стінах Житомирського рабинського училища здобули освіту 5869 вихованців - єврейських юнаків.

В розділі також висвітлюється навчально-виховний процес, підготовка вчительських кадрів вищої кваліфікації в Житомирському єврейському вчительському інституті (1873-1885 рр.), який був також єдиним на території України вищим навчальним закладом, де педагогічною майстерністю оволодівали майбутні вчителі суто єврейських шкіл і училищ. Житомирський єврейський вчительський інститут давав ґрунтовні знання з загальноосвітніх предметів. Підготовка більшості випускників з єврейських предметів була слабкою, але вони володіли знаннями з методики викладання та добре були обізнані з досягненнями передової педагогічної думки. Підготовчий клас, початкове училище і чотирьох річний термін навчання в інституті забезпечували наступність, цілісність навчально-виховного процесу. За час існування цього навчального закладу в його стінах здобули освіту більше 200 єврейських юнаків. Випускники закладу в певній мірі вирішили проблему кадрового забезпечення єврейських навчальних закладів всієї "смуги осілості". На початку XX століття лише в двох- та однокласних училищах Волинської губернії половина вчителів були вихованцями інституту. Вони також працювали в державних та приватних єврейських навчальних закладах, у талмуд-торах.

Діяльність його була недовготривалою, але з аудиторій цього закладу вийшла значна кількість спеціалістів, які зробили вагомий внесок у розвиток культури євреїв не лише Волині, а й всієї Російської імперії.

Створення Житомирського рабинського училища та перетворення його у вчительський інститут було викликано намаганням уряду підпорядкувати культурно-освітні процеси на Волині своїй імперській політиці. Адже виховавши законослухняних рабинів для общин і вчителів для єврейських шкіл, царат отримав би велику кількість висококваліфікованих спеціалістів, які, на його думку, старанно впроваджували б великодержавні ідеї серед підростаючих поколінь. Але він наштовхнувся на шалений опір ортодоксальних рабиністів, хасидських лідерів та на вікові традиції єврейської спільноти, що історично склалися і були невід'ємними від іудаїзму. Тому головна мета створення рабинського училища, а потім вчительського інституту була досягнена тільки частково.

Житомирське рабинське училище і вчительський інститут започаткували на території України єврейську середню та вищу освіту, талановиті випускники цих навчальних закладів продовжували свою освіту в університетах, поповнили прошарок висококультурної інтелігенції імперії, зробили свій вагомий внесок у розвиток єврейської культури на Волині і в цілому на Україні.

У висновках узагальнено результати дослідження.

Становлення і розвиток освіти євреїв на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. відбувалися у складних соціально-економічних, суспільно-політичних і правових умовах. Царський уряд прагнув навернути усіх інородців у православну віру, усунути їх від участі в політичному житті країни, позбавити громадянських прав. Метою його було утвердження панування великоруської нації, максимальне прискорення асиміляції інородців, ліквідація їх традицій і звичаїв. Колонізаторська політика проявилася в утвердженні на Україні російського територіально-адміністративного поділу, економічному закабалені, русифікації населення й обмеженні його прав користуватися рідною мовою.

Розселившись по всій території Волинської губернії і зосередившись в містах і містечках, де наприкінці XIX ст. євреї часто чисельно переважали навіть корінне населення, українців, вони мали змогу суттєво впливати на культурні процеси, які відбувалися на цих землях.

Аналіз процесу становлення і розвитку єврейської освіти на Волині у XIX – на початку XX ст. свідчить про те, що швидке зростання освітніх процесів у євреїв, новоутвореної Волинської губернії, в світлі ідей Гаскали-єврейського відродження, відбувається в період інтенсивного розвитку виробничих сил, збільшення кількості міст та зростання його населення в них. Посилення соціального і національно-релігійного гніту, загострення класових протиріч змінювали зміст і завдання освіти, що неминуче вело до її реформування. Значна частина правових актів чітко регулювала, відповідно до великодержавних доктрин імперії, освітні процеси. Державні діячі Росії усвідомлювали важливість освіти та виховання єврейської молоді у дусі імперських інтересів. Це знайшло відображення в змісті навчальних програм.

Волинські землі, які ввійшли до складу Російської імперії, принесли з собою з часів панування Речі Посполитої дві течії, які співіснували в іудаїзмі та суттєво впливали на розвиток культурно-освітніх процесів. Це ортодоксальний рабинізм і хасидизм. Саме вони вступили у непримиренну боротьбу з представниками "Маскілим" - послідовниками Мендельсонівського культурно-просвітницького руху на Волині - прихильниками і активними діячами Гаскали, перешкоджали впровадженню освітніх реформ.

Соціально-економічні та правові умови проживання євреїв на Волині були важкими, але у питаннях грамотності вони стали однією з найрозвиненіших національних меншин. Значна кількість євреїв мали середню і вищу освіту, стали основною ланкою єврейської інтелігенції, яка створювала підґрунтя для розростання культурних і освітніх процесів у Волинській губернії та інших регіонах Російської імперії.

На Волині євреї отримували традиційну національно-релігійну освіту в навчальних закладів різних типів: хедерах, талмуд-торах, молитовних і суботніх школах та ієшиботах. Завдяки їм єврейський народ зберіг свою релігію, особливості національного побуту, звичаї, національне мистецтво. В них був збережений специфічний єврейський світогляд, у молоді формувалась єврейська ідентифікація. Хедерна освіта була недосконалою, вчителі в більшості використовували примітивні методи та прийоми навчання, їх освітній рівень був низьким, але нею була охоплена більшість євреїв Волині. Громадські талмуд-тори забезпечували початковою освітою дітей з найбідніших прошарків населення. Молитовні школи допомагали підліткам в глибшому освоєнні основ іудаїзму та морально-етичних норм єврейської спільноти, забезпечували безкоштовною літературою. Суботні школи сприяли розповсюдженню початкової освіти серед малозабезпеченої робітничої молоді. Ієшиботи виконували важливу функцію навчання та виховання духовних наставників для єврейських общин-рабинів, готували високоосвічених рабиністів.

Волинська губернія стала одним з основних регіонів впровадження реформ єврейської освіти. Була утворена мережа державних початкових єврейських училищ, виникла значна кількість приватних єврейських училищ. Ці навчальні заклади підготували фахівців, які роз'їхавшись по всій території Російської імперії, зокрема по Україні, зробили величезний внесок у розвиток культури єврейського народу, вписали вагомі сторінки в етнічну історію України. Відкриттям у Житомирі першого в Російській імперії ремісничого училища було започатковано професійну освіту в державі.

На Волині було започатковано середню освіту для євреїв. Рабинське училище в Житомирі було єдиним на території України і другим в Росії. Училище, яке було відкрите урядом з метою формування кадрів учителів для єврейських училищ та виховання рабинів, стало центром єврейського просвітництва для всього Південно-Західного краю імперії, методичним центром для надання допомоги єврейським навчальним закладам. Викладачі та випускники училища активно сприяли реформуванню шкільної освіти, поширенню прогресивних методик навчання, впроваджували передовий педагогічний досвід, ретельно оберігали національні традиції, боролися за чистоту івриту та розвивали розмовну мову - ідиш, збагачували культуру краю перекладами наукових та літературних праць з інших мов, писали поетичні, прозові твори та дослідницькі статті, складали підручники та навчальні посібники.

Збільшення кількості єврейських навчальних закладів та зростання вимог до навчально-виховного процесу поставили перед державними органами проблему кваліфікованих викладачів. Це завдання було покладене на випускників та викладачів Житомирського єврейського вчительського інституту, які зробили вагомий внесок у розвиток культури і освіти євреїв Волині. Вони своєю плідною діяльністю довели, що неможливо перетворити єврейський народ у законослухняну русифіковану меншину, асимілювати його до повного знищення духовно-національних і культурних традицій.

Незважаючи на труднощі, єврейські прогресивні громадські діячі та освітяни поєднували високоморальні традиції іудаїзму з досягненнями світової науки і культури. Їх великим досягненням стало те, що єврейські навчальні заклади хоч і зазнавали з боку російського уряду обмежень і утисків, та діти євреїв вивчали рідну мову, літературу, історію єврейського народу, тоді як українцям взагалі було заборонено навчатися рідною мовою. Волинська губернія мала досить високий на той час рівень культури і освіти, де була збережена єврейська книжна мова-іврит, розвивалась розмовна - ідиш, виросли покоління освічених рабиністів, відомих науковців, прогресивних громадських діячів, сформувався значний прошарок інтелігенції, який вплинув на розвиток культури України.

Вивчення історії розвитку освіти євреїв у ХІХ - на початку ХХ ст. в регіонах України і на Волині зокрема, дасть важливий матеріал для набуття досвіду сучасним національним школам і вищим навчальним закладам, які знову відкриваються і функціонують в сучасній незалежній Україні, підтверджуючи демократичний шлях її розвитку. На початку ХХІ ст. слід творчо переосмислити уроки минулого, зміст сучасних суспільних процесів і на цій основі підготувати міцний фундамент для відродження і розвитку єврейської та інших національних меншин, які проживають в Україні.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях:

1. Рудницька Н. Професійна освіта євреїв Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. // Український історичний журнал. – 2001. - №6. – С. 123-132.

2. Рудницька Н. Становлення і розвиток громадських шкіл для малозабезпечених євреїв на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. // Вісник Академії праці і соціальних відносин. – 2001. - №4. – С. 149-156.

3. Рудницька Н. Становлення і розвиток хедерів на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. // Етнічна історія народів Європи. – 2001. - №12. – С. 41-45.

4. Рудницька Н. До історії Житомирського вчительського інституту // Історія України. – 2001. - №37. – С. 8-10.

5. Рудницька Н. Місце казенних і приватних училищ в системі освіти євреїв на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. // Вісник Академії праці і соціальних відносин. – 2002. - №1. – С. 202-209.

Анотація

Рудницька Н. В. Становлення та розвиток системи освіти євреїв на Волині у ХІХ – на початку ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Кафедра історії слов'ян і народознавства історичного факультету Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. – Київ, 2002.

Досліджено процес становлення і розвитку системи освіти євреїв на Волині у ХІХ – на початку ХХ століття в умовах шовіністичної політики уряду Російської імперії щодо національних меншин, максимального прискорення асиміляції інородців, ліквідації їхніх традицій і звичаїв. Всупереч дискримінаційній політиці становлення і розвиток освіти євреїв Волинської губернії проходили досить активно і змістовно. Розвинена мережа початкових навчальних закладів, рабинське училище та вчительський інститут сприяли швидкому зростанню кількості високоосвічених громадян, розповсюдженню знань серед малозабезпечених прошарків єврейського населення, забезпечували роботою та активізували духовне життя єврейського населення Волині та всього Південно-Західного краю Російської імперії.

Ключові слова: євреї, освіта, Гаскала, шовінізм, великодержавницька політика, іудаїзм (в дисертації репрезентований термінологічний словник).

Аннотация

Рудницкая Н. В. Становление и развитие системы образования евреев на Волыни в ХІХ – начале ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Кафедра истории славян и народознавства исторического факультета Национального педагогического университета имени М. Драгоманова. – Киев, 2002.

Исследуется процесс