спрямовані на руйнацію держави і суспільства. Соціалізм як абстрактний ідеал майбутнього протиставляється реальному “злочинному” капіталізму. Такий підхід сприяв тому, що розвивалися думки про вирішальну роль насильства для досягнення політичної мети, про диктатуру як форму закріплення влади. Розгортання процесу у цій площині формує такі суттєві риси більшовизму як аморальність та спрямованість на терор у боротьбі за владу. Моральні орієнтації, ієрархія відносин у суспільстві, уявлення про право на владу втрачають чіткі контури. Л.Шестов в цьому побачив те, що позбавляє сенсу історичний процес.
Автор висвітлює, що проблема злочину і відповідальності, проблема свободи у цьому контексті стають предметом прискіпливої уваги релігійно-філософських мислителів. Б.Вишеславцев, наприклад, пише, що минув час індивідуальних злочинів, і настав час соціального злочину. Основою стає принцип визнання масового, а не індивідуального терору. Завданням міжнародного комунізму є організація соціального злочину “у світовому масштабі”. Соціальний злочин не знає каяття, бо він легалізується, стає законом, ідеєю.
Релігійні мислителі обирають шлях недопущення злочину. Вони наголошують на тому, що в самому злочині вже міститься помста, яка не дає людині заспокоїтися на злочині і на плодах його.
В цьому контексті знов гостро постає питання про визначення Добра і Зла, про проблему свободи, як вільного вибору між Добром і Злом.
Автор підкреслює слушність думки Бердяєва, що у марксизмі місце “свободи” посідає “розумність”, а місце “розумності” - комунізм, бо тільки він є єдино розумним. Християнство ж визнає цінністю таку свободу, котра міститься у будь-якому суб'єктивному праві : а саме свавільну свободу, свободу гріха чи подвигу. А свобода може бути зреалізованою лише тоді, коли вона спрямована на досягнення Добра.
У п'ятому розділі “Екстраполяція ідеї сенсу життя філософів “Пути” на сучасну філософську релігійну думку України” з'ясовується зв'язок між розумінням сенсу життя російськими релігійними філософами і сучасним його баченням. С.Франк стверджує, що наше емпіричне життя є уривком і саме по собі, без зв'язку з певним цілим, воно так само мало може мати сенс, як обривок сторінки, який вирвано з книги. Лише у виконанні покликання, у здійсненні надособистої самозначущої цінності людина може знайти себе як розумну істоту, що потребує розумного, осмисленого життя. Найближчим цілим, з котрим ми зв'язані і частину якого ми складаємо, є життя народу чи людства; поза творчою єдністю з минулим і майбутнім людства, поза любов'ю до людей ми не можемо здійснити самих себе, віднайти істинно осмислене життя. Бо якщо безглуздим є кожне одиничне особисте життя людини, так само безглуздим є і загальне життя людства. Отже, повинен статися “перехід” від безглуздості до осмисленості, до набуття сенсу, сутності. Але сутність пізнається через подолання даної дійсності. Сутність дається лише у виявленні сенсу. М.Бердяєв наголошує на тому, що філософія історії є розкриття сенсу істинно буттєвого в історії, суттєвого і сутнісного в історії. Саме тому, на думку Бердяєва, призначення людини - мучитися сенсом життя і особистої долі.
В дисертаційній роботі робиться висновок: щоб знайти сенс життя, треба здолати численні перепони, численні прояви Зла, які постають на цьому шляху. З цієї точки зору, безглуздість життя і є такою перепоною, тому що без долання і творчого зусилля немає реального прояву свободи, без якої не було б здійснення нашого життя в його істинній глибині. Г.Флоровський стверджує, що тільки у духовному подвигу можна знов віднайти свою Батьківщину, а не через ідеалізацію минулого. Автори журналу, серед яких були видатні постаті вихідців з України (М.Бердяєв, В.Зеньківський, Г.Флоровський, Д.Чижевський, Л.Шестов), в критичний період історії розглядають старі і, водночас, завжди нові проблеми про природу людини, про сенс її буття.
Схожий напрям думки існує і в українській філософії. Український філософ В.Лісовий стверджує, що кожна людина мусить обирати цінності осібно, й від цього вибору залежить якість життя – “майбутнє людей, націй, людства”.
У Висновках дисертант подає теоретичні підсумки проведеного дослідження. Відзначається, що сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується все більш зростаючим інтересом до релігії як важливої складової духовного життя. Концепція творчості та свободи, яку розробляли емігрантські релігійні філософи, виявляється актуальною в контексті посттоталітарної суспільної думки, оскільки за своєю суттю вона є принциповим і послідовним опонентом радикальним світським ідеологіям, для яких перетворювальний процес реалізується шляхом насильства. Підкреслюється, що автори журналу “Путь” намагалися вирішити важливу проблему вибору певної системи цінностей та її впливу на життєдіяльність суспільства. Вони вважають, що успіх соціальних перетворень залежить від спроможності суспільства визначити детермінуючу роль духовного фактору в житті людини та суспільства. Але проблема матеріального та ідеального є настільки взаємопов'язаною, що її категоричне вирішення на користь однієї із складових є принципово неможливим. Зазначається, що напрацювання авторів журналу не визнаються російською православною церквою, яка заперечує саму можливість теоретичного аналізу явища націоналізму, трактуючи його виключно як “противне християнському віровченню”.
У дослідженні визначено, що ідея єдності, яка розроблялася російською емігрантською релігійно-філософською думкою, значною мірою збігається із екуменічною ідеєю. Тому поширення екуменічного руху у середині ХХ ст. тісно пов'язане із теоретичними розробками філософів “Пути”.
Робиться висновок, що вивчення спадку авторів журналу “Путь” сприятиме усвідомленню сучасних ідейних протистоянь й, можливо, допоможе зрозуміти вплив і наслідки цих протистоянь на соціальні та культурні процеси, які є основою реалізації людиною своїх смисложиттєвих інтенцій.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ДАЮТЬСЯ В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:
1. Романовський О.О. Деякі аспекти ідеї всеєдності В.Соловйова і сьогодення // Українське релігієзнавство. - № 14. - Київ, 2000. -С. 20-25.
2. Романовський О.О. Проблеми гуманізації і російська релігійно-філософська думка // Українське релігієзнавство. - № 16. - Київ, 2000. -С.3 - 11.
3. Романовський О.О. Критика більшовицького розуміння “соціального злочину” авторами журналу “Путь” // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. Ред. В.В.Лях. – Вип.28. – К.: Український центр духовної культури, 2002. – С.160-165.
4. Романовський О.О. Взаємозв'язок теорії і практики у формуванні свідомості особистості (ціннісний аспект) // Збірник наукових праць. Випуск: Психологічні науки. - К.: Міжнародна фінансова агенція, 1998. -С.38 - 42.
5. Романовський О.О. Методологічні проблеми гуманізації і російська релігійно-філософська думка // Матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції “Проблеми вдосконалення викладання гуманітарних дисциплін у вищому технічному навчальному закладі”. - Херсон, 1998.- С.180 - 186.
6. Романовський О.О. Унікальність позиції М.О.Бердяєва //Матеріали другої міжнародної наукової конференції циклу наукових конференцій “Християнство: історія і сучасність”. - К.:” 3нання”, 1998. -С.78 - 80.
7. Романовский А.А. Попытка размышления о смысле жизни // Вестник ХГТУ. - № 3 (6). - Херсон, 1998. -С.23 - 24.
АНОТАЦІЯ
Романовський О.О. Проблеми смисложиттєвих цінностей у розвитку російської емігрантської релігійної думки на матеріалах часопису “Путь” початкового періоду. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Відділення релігієзнавства, Київ, 2002.
Дисертація є філософським дослідженням розуміння смисложиттєвих цінностей, яке було виробленим авторами журналу “Путь”, і яке може бути критерієм у визначенні Добра і Зла. Автори журналу беруть за основу вироблені християнством ціннісні орієнтації, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях. Відзначається, що етичний монізм християнства надає протилежні ціннісні значення створенню і руйнації, не приділяє належної уваги єдності цих протилежностей. Також стверджується, що абсолютна досконалість не є потенцією, але актуально існує у Бога. Тому акцент у діяльності людини переноситься з творчості на консервацію. Бердяєв, навпаки, онтологізує свободу, вважає, що у свободі міститься джерело величі й нікчемності людини.
Обгрунтовано, що одним з ідейних напрямків пошуку шляху від Зла до Добра є “софійний” християнський соціалізм, який намагався протистояти російському марксизму як головній небезпеці для Росії на межі ХІХ - ХХ століть. Виступаючи проти марксизму, релігійні мислителі обирають шлях свободи, шлях недопущення злочину. Вони вважають, що тільки особиста, суб'єктивна свобода є основою творчості, творення ( в тому числі і смисложиттєвих цінностей ). Розглядається й національний аспект творчості як природно вкладений у людину.
Підкреслюється, що питання свободи й творчості ведуть до вирішення проблеми сенсу життя, яка суб'єктивно усвідомлюється людиною як вища цінність. Але тільки у реалізації надособистої цінності ( Вища Реальність ) людина може усвідомити себе як істоту, яка потребує розумного, осмисленого життя.
Ключові слова : Добро, Зло, християнство, цінність, свобода, творчість, Софія, ціннісна орієнтація, сенс життя, Вища Реальність (Бог).
АННОТАЦИЯ
Романовский А.А. Развитие проблемы смысложизненных ценностей русской эмигрантской религиозной мыслью по материалам журнала “Путь” начального периода. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Институт философии имени Г.С.Сковороды НАН Украины, Отделение религиоведения, Киев, 2002.
Диссертация является философским исследованием выработанного авторами журнала “Путь” понимания смысложизненных ценностей, которые могут служить критериями в определении Добра и Зла. Добро и Зло, в свою очередь, являются крайними точками шкалы ценностей. Поэтому достижение смысла жизни возможно только при движении к Добру. Обратное направление движения ведет к деградации человека, к моральному разложению. Однако, сложность выбора заключается в том, что Зло может являться в образе Добра. Человек, как образ и подобие Бога, наделён свободой. Руководствуясь свободой, человек может выбрать как Добро, так и Зло. Русские религиозные философы основываются на ценностной ориентации, выработанной христианством, которое имеет своей почвой общечеловеческие ценности.
Этический монизм христианства, придавая созданию и разрушению противоположные ценностные значения, не уделяет должного внимания единству этих противоположностей. В создании, творчестве всегда содержится момент разрушения. Однако христианская этика считает, что абсолютное совершенство не является потенцией, а актуально существует в Боге. Поэтому акцент в деятельности человека переносится с творчества на консервацию.
В этической системе Н.Бердяева, которая отстаивает автономию человека, свобода онтологизируется, утверждается, что в свободе находится источник величия и ничтожества человека.
Одним из идейных направлений поиска пути от Зла к Добру является христианский социализм. Мировоззренческой основой христианского социализма является софиология. “Софианцы” пытались выработать общественный идеал для России. Результатом их усилий является своеобразная трансформация “софийного чувства” в религиозный и общественный идеал.
С. Булгаков призывает преодолеть “извращения”, которые произошли в результате влияния на социалистический идеал просветительского атеизма и философского рационализма Запада. И то, и другое воплощая в себе русский марксизм, который, по мнению С. Булгакова, был главной опасностью для будущего России в конце ХIХ - начале ХХ веков.
Марксизм развивает мысль о решающей роли насилия для достижения политической цели. Развитие процесса в этой плоскости формирует аморализм большевизма и его направленность на террор в борьбе за власть. Моральные ориентации размываются. Это приводит к признанию массового, а не индивидуального террора. Задачей международного коммунизма является организация социального преступления в “мировом масштабе”.
Религиозные мыслители выбирают путь ненасилия, путь недопущения преступления. Бердяев утверждает, что в марксизме место “свободы” занимает “разумность”, а место “разумности” – коммунизм, поскольку он является единственно верным. Поэтому авторы журнала настаивают на признании ценностью такой свободы, которая содержится в субъективном праве, а именно произвольной свободы, свободы греха или подвига. Но свобода может быть реализована только на пути достижения Добра.
Свобода является основой творчества. Тайна христианства не исчерпывается тайной искупления, смирения. Бог не может обойтись без творчества человек, в результате которой преодолевается угнетенность грехом.
Эмигрантские мыслители рассматривают и национальный аспект творчества. Они считают национализм естественным свойством человека. Национализм так же присущ нормальному человеку, как любовь к своим родителям и своей земле. Отторжения любви к родителям или к своему народу делает естество человека безобразным и потому является нарушением христианского закона.
В работе подчеркивается, что вопросы свободы и творчества замыкаются на проблеме смысла жизни, которая субъективно осознается человеком как высшая ценность. Но только в исполнении призвания, в реализации надличностной и самозначимой ценности (Высшей Реальности) человек может осознать себя разумным существом, у которого есть потребность в разумной, осмысленной жизни. Достижения русской религиозной философии занимают достойное место в мировой истории философии. В этом - ценность их наследия.
Ключевые слова: Добро, Зло, христианство, ценность, свобода, творчество, София, ценностная ориентация, смысл жизни, Высшая Реальность (Бог).
SUMMARY
Romanovskiy A. The idea of the values the meaning of life, why they developed of the Russian emigration religious notion (on the materials of the magazine “The Way”). - Manuscript.
The dissertation for the degree of Candidate of Philosophy (the code of specialization is 09.00.11 - religious studies). Institute of the Philosophy, the Religious studies Department, Kyiv, 2002.
The dissertation is a philosophical investigation of the doctrine of the authors magazine “The Way” about the value the sense of life, which maybe has orientations for the understanding Goоd and Evil. The Russian emigration philosophers had got the basic of the Christian values of the common mankind. The Christian ethic monism is given contrary value signification creation and destruction, and not given must attention of the oneness this contradictions. Christianity is imagining absolutely perfection gave being in God, but is not potential. This understanding is cause of the idea domination the conservation over the creation. Berdiaev considers the freedom principal cause of the grandeur and nonentity.
Christian “Sophia” socialism is the concept trend search for the way from Evil to Good, which was opponent to Russian Marxism have been main dangerous of the Russia ending XIX century. Russian religious philosophers were opponent Marxism; they selected way of the prohibition crime. They considers personal freedom is base of the creation value the meaning of life. Much attention is given to nation creation, which is natural for man.
The questions freedom and creation is closing on problem the meaning of life, which is high value (the High Reality) for person. The person has need in the reason and sense of the life.
Key words: Good, Evil, Christianity, value, freedom, creation, “Sophia”, value orientation, meaning of life, High Reality (God).