ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РИБАКОВА Олена Володимирівна

УДК 338.433:634.1(477.7)

ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПЛОДІВ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті садівництва

Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук

Єрмаков Олександр Юхимович

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

професор кафедри аграрної соціології

та розвитку села

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Червен Іван Іванович

Миколаївська державна аграрна академія

Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри організації виробництва

та агробізнесу

кандидат економічних наук, доцент

Школьний Олександр Олексійович

Уманська державна аграрна академія

Міністерства аграрної політики України,

доцент кафедри менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності

Провідна установа: відділ економічних відносин АПК,

Інститут економіки

Національної академії наук України (м. Київ)

Захист відбудеться “20” грудня 2002 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий “19” листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Садівництво належить до традиційних галузей сільського господарства України. ЇЇ перехід на ринкові засади функціонування супроводжується такими негативними тенденціями розвитку, як різке зменшення обсягів виробництва і споживання плодоягідної продукції; істотне скорочення площ багаторічних насаджень; збитковість галузі в більшості сільськогосподарських підприємств, що займаються промисловим виробництвом плодів; втрата конкурентних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках. Внаслідок цього садівництво України стало збитковим. Якщо в 1990 р. рівень рентабельності плодівництва складав 83,8%, то за період 1996-2000 рр. рівень його збитковості в середньому становив 21,1%.

Характерно, що це стосується і окремих, досить сприятливих для розвитку галузі регіонів із достатнім природно-економічним потенціалом для збільшення виробництва плодів в обсягах, які б забезпечували не тільки власні потреби в них, а й поставку на експорт. Але даний потенціал може залишатися нереалізованим до того часу, поки не буде створено повноцінне ринкове середовище, яке б дало можливості для ефективного функціонування різного роду ринків плодової продукції, в тому числі й регіональних. Це, в свою чергу, вимагає обґрунтування теоретичних основ формування вітчизняного ринку продовольства; набуття практичного досвіду підприємницької діяльності як у виробництві садівничої продукції, так і її реалізації; створення і вдосконалення ринкової інфраструктури товаровиробників і продавців плодів. Вирішення зазначених питань значною мірою залежить, зокрема, від маркетингової діяльності підприємств галузі.

Дослідженням різних аспектів формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції присвячені роботи В.Г. Андрійчука, В.І. Бойка, П.І. Гайдуцького, Ю.С. Коваленка, В.І. Криворучка, П.М. Макаренка, Л.Ю. Мельника, П.Т. Саблука, І.І.Червена, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та багатьох інших. Регіональні аспекти ринку продовольства відображено в роботах П.П. Борщевського, М.В. Гладія, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, І.І. Лукінова; питання маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств є предметом досліджень А.М. Бузні, В.Г. Герасимчука, Б.В. Губського, Й.С. Завадського, М.Г. Лобаса, М.Ю. Коденської, М.Ф. Кропивка, Л.М. Худолій, а стосовно галузі садівництва - О.Ю. Єрмакова, В.В. Лазні, Т.А. Маркіної, В.А. Рульєва, О.М. Шестопаля, А.І. Шумейка та інших вітчизняних вчених.

Разом з тим практично відсутні дослідження щодо комплексного вивчення питань виробництва та реалізації плодів в умовах становлення й подальшого розвитку регіональних ринків продукції садівництва і зокрема формування попиту і пропозиції та видової структури плодової продукції, моніторингу цін, створення оптових ринків. Це й зумовило вибір теми, мети і завдань даного дисертаційного дослідження та структурну побудову роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Тема дисертаційної роботи безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідних робіт лабораторії економіки Інституту садівництва з виконання розділів науково-технічних програм УААН на період 1996-2000 рр. “Вивчення формування і функціонування внутрішнього ринку плодів та обґрунтувати експортний потенціал садівництва України” (номер державної реєстрації 0196U018182) та на період 2001-2005 рр. “Розробити організаційно-економічні механізми формування ринку садівницької продукції та ефективного ведення промислового садівництва” (номер державної реєстрації 0101U007539).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні організаційно-економічних проблем формування й розвитку регіонального ринку плодів та обґрунтуванні пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності його функціонування. Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

· вивчення і узагальнення теоретичних та методичних основ формування і функціонування регіонального ринку;

· дослідження тенденцій розвитку та ефективності виробництва плодів в регіоні в умовах становлення ринкових відносин;

· визначення місця та ролі продукції садівництва регіону у формуванні ринку плодів в країні;

· аналіз і оцінка ринку плодів (попит на плоди і пропозиція, моніторинг цін, видова структура плодової продукції, що реалізується в регіоні);

· розробка концепції подальшого розвитку і ефективності функціонування регіонального ринку плодів;

· системне вивчення вимог агентів реалізації та поведінки споживачів плодової продукції шляхом застосування методів маркетингового дослідження;

· розробка пропозицій з удосконалення складових оптового ринку плодів.

Предмет і об’єкти дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є комплекс теоретичних, методичних та практичних проблем формування і функціонування регіонального ринку плодів, а об’єктом – організаційно-економічні відносини між товаровиробниками, торговельними агентами та споживачами продукції садівництва на продовольчому ринку Південного Степу України.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу організаційно-економічних проблем, що виникають у процесах виробництва та реалізації плодів; законодавчі та нормативні акти з питань розвитку АПК і садівництва зокрема; наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з економіки та організації агропромислового виробництва та маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Методика досліджень передбачає використання загальноприйнятих положень економічних досліджень та опрацювання специфічних методичних підходів для найглибшого вивчення питань, зв’язаних дисертаційною роботою.

Відповідно, застосовано такі методи як діалектичний та абстрактно-логічний (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності та місця ринку продовольства в ринковій системі України), статистичних групувань (визначення залежності ефективності садівництва регіону від рівня спеціалізації, витрат на 1 га плодоносних насаджень, рівня рентабельності виробництва, обсягу реалізованих плодів), монографічний (дослідження економічної ефективності виробництва та реалізації плодів у садівницьких підприємствах регіону), графічний (відображення показників виробництва та реалізації плодів для візуальної оцінки стану та тенденцій розвитку ринку продукції галузі в регіоні), методи маркетингових досліджень (інтерв’ю, анкетування споживачів продукції садівництва та ін.), експертних оцінок (виявлення параметрів і критеріїв вибору каналів реалізації плодів), індексного, факторного аналізу та ланцюгових підставлянь (визначення ступеня зміни ряду параметрів залежно від дії окремих факторів), кореляційно-регресійного аналізу (визначення тісноти зв’язку між розміром знижки роздрібної ціни та обсягом реалізованої продукції, встановлення тренду рівня споживання плодів в країні по областях, показників виробництва в регіоні), балансовий (виявлення рівня збалансованості попиту і пропозиції продукції садівництва на регіональному ринку).

Інформаційною базою досліджень були: статистичні дані Державного комітету статистики України, офіційні документи Міністерства аграрної політики України та обласних управлінь сільського господарства і продовольства; інформаційно-аналітичні збірники та комп’ютерні бази даних Інституту аграрної економіки УААН, наукові розробки та інформаційна база Інституту садівництва УААН, річні звіти і первинні документи сільськогосподарських підприємств досліджуваного регіону, особисті спостереження автора та літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних основ формування та ефективного функціонування регіонального ринку плодів України в ланцюгу: “товаровиробник – торгівля – споживач”, а саме:

· вперше дано визначення поняття “регіональний ринок плодової продукції”;

· уточнено економічну сутність поняття “ціна пропозиції” на плодову продукцію;

· удосконалено методику маркетингових досліджень регіонального ринку плодів положенням щодо систематизації вимог та поведінки споживачів садівницької продукції;

· доповнено методичні підходи щодо визначення ціни пропозиції плодової продукції розробкою індексації її споживчих якостей за помологічною та товарно-сортовою ознакою;

· знайшли подальший розвиток пропозиції щодо створення регіонального оптово-роздрібного ринку плодів через формування мережі регіональних складів-баз;

· доповнено теоретичні та методичні основи формування регіонального ринку плодів обґрунтуванням маркетингової діяльності його оферентів у торговельній мережі;

· знайшли подальший розвиток методи управління якістю продукції та забезпечення організаційно-економічних умов і стандартизації при розробці збутової стратегії підприємств галузі;

· дістали подальший розвиток методичні підходи щодо комплексної оцінки споживчого попиту з застосуванням анкетного опитування;

· визначено основні організаційно-економічні фактори впливу на ефективність виробництва і реалізації плодоягідної продукції на рівні підприємства та регіону.

Практичне значення одержаних результатів досліджень полягає в розробці та обґрунтуванні пропозицій стосовно становлення та розвитку регіонального ринку плодової продукції, що сприятиме стабілізації та подальшому зростанню ефективності галузі в садівницьких підприємствах різних форм власності й господарювання, підвищенню її конкурентоспроможності та забезпеченню попиту населення на плоди. Основні теоретичні положення дисертації знайшли практичне відображення в навчальному процесі Таврійської державної агротехнічної академії при викладанні дисциплін “Організація виробництва” та “Економіка сільського господарства” (довідка №38/1-729 від 15.07.02 р.). Головні положення концепції подальшого розвитку регіонального ринку плодів використано корпорацією “Запоріжсадвинпром” при розробці комплексної програми економічного відродження галузі садівництва в регіоні до 2010 р. (довідка №51 від 11.07.02 р.). Інформаційно-консультаційним центром “Агро-Таврія” апробовано вдосконалену автором методику маркетингових досліджень регіонального ринку плодової продукції, результати якої покладено в основу складання бізнес-планів та розробки виробничо-збутових стратегій розвитку садівницьких підприємств Запорізької області (довідка №2/07–І від 10.07.02 р.). Спеціалізованим садівницьким підприємством - дослідним господарством “Мелітопольське” Запорізької області, при безпосередній участі здобувача, використано основні положення методики, зокрема анкетне обстеження торгівельних агентів і споживачів, для вивчення попиту, вимог та поведінки при купівлі продукції садівництва, результати якого враховано при коригуванні збутової стратегії бізнес-плану господарства (довідка № 226 від 16.07.02 р.). Концептуальні положення подальшого розвитку і ефективного функціонування регіонального ринку плодів, методика маркетингових досліджень кон’юнктури ринку продукції садівництва та модель формування оптово-роздрібного ринку плодів з вдосконаленням його складових через створення мережі регіональних складів-баз продукції прийнято для використання концерном “Укрсадвинпром” при розробці програми ефективного розвитку галузі в ринкових умовах (довідка № 03/03-458 від 02.08.02 р.).

Особистий внесок здобувача в дослідження проблеми. Наукові результати, які містяться в дисертаційній роботі одержані особисто автором. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача (номер 9 за списком робіт, які подано у авторефераті) і включають наступне: висвітлено основні аспекти функціонування служби сільськогосподарського маркетингу на регіональному рівні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення наукових досліджень доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема в Запорізькому інституті державного та муніципального управління “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти” (Запоріжжя, 2000 р.), у Харківському державному технічному університеті сільського господарства “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (Харків, 2001 р.), у Львівському державному аграрному університеті “Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” (Львів, 2001 р.), у Харківському державному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (Харків, 2001 р.), у Національному аграрному університеті “Механізм господарювання та економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2001 р.), всеукраїнській конференції молодих учених економістів – аграрників в Інституті аграрної економіки УААН “ Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (Київ, 2001 р.), у Луганському національному аграрному університеті “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (Луганськ, 2002 р.); у Таврійській державній агротехнічній академії ”Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК в після реформований період” (Мелітополь, 2002 р.); науково-технічних конференціях у Таврійській державній агротехнічній академії (Мелітополь, 2000-2001 рр.), на вчених радах і засіданнях методичної комісії Інституту садівництва УААН (Київ, 2000-2001 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць (авт. 2,5 друк. арк.), з них 10 – особистих (2,25 друк. арк.), у тому числі 10 – у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 169 сторінках комп’ютерного тексту. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, містить 34 таблиці, 27 рисунків, 8 формул, і 16 додатків. Список використаних літературних джерел включає 236 найменувань, у тому числі 5 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Наукові основи формування і функціонування регіонального ринку плодів” розкрито економічну сутність ринку як основи ринкової системи господарювання та виявлено особливості регіонального ринку плодів і наведені методичні підходи до проведення маркетингових досліджень щодо попиту і пропозиції на продукцію садівництва.

Широкий спектр понять ринку відзначається тим, що функціонування кожного з них підпорядковується дії об’єктивних економічних законів, основними серед яких є закон вартості та закони попиту і пропозиції. За товарними ознаками економічна література допускає таку класифікацію: ринок засобів виробництва, ринок продовольства, ринок нерухомості, землі, цінних паперів, ринок послуг, робочої сили, інформації тощо. Ринок продовольства характеризується такими ознаками, як сезонність виробництва продукції та постійність функціонування.

Сучасний стан ринку сільськогосподарської продукції та продовольства характеризується уповільненням процесів формування системи просування виробленої продукції до споживача. Система могла б сприяти скороченню втрат рослинницької і тваринницької продукції, підвищенню її якості, впливати на формування ринкової ціни.

Продовольчий ринок країни залишається ринком з деформованою структурою попиту через низьку платоспроможність населення. Для вітчизняних товаровиробників, ситуація на внутрішньому ринку залишається критичною внаслідок заповнення окремих його сегментів продукцією іноземного походження. В ланцюгу “виробник – торгівельна мережа – споживач”, не налагоджені міцні та довготривалі стосунки між учасниками всього процесу товаропросування. Вітчизняні товаровиробники здійснюють торгівлю продукцією за рахунок особистих контактів учасників, адже в більшості виробників відсутні навички пошуку каналів реалізації власної продукції. Ускладнення процесів її реалізації викликані насамперед функціонуванням чисельних посередницьких структур та відсутністю ринкової інформації.

Характерною особливістю ринку плодоягідної продукції України є недостатньо висока якість товарів, досить обмежений асортимент продуктів, відсутність їх розфасовки і упаковки, зручних для споживачів, сезонні та регіональні коливання цін і обсягів продажу продуктів, занепад оптової торгівлі, натуралізація обмінних процесів, відсутність реклами продукції вітчизняних товаровиробників тощо.

Найбільш складною та недостатньо вивченою проблемою вважається формування регіонального ринку продовольства, об’єктивною передумовою створення якого є територіальний поділ праці, який, з одного боку, роз’єднує господарські суб’єкти, а з іншого – об’єднує на базі обмінних процесів, купівлі-продажу продовольчої продукції.

Щодо сутності поняття “регіональний ринок плодів”, вважаємо, що його слід класифікувати як специфічну складову ринку продовольства, функціонування якої, насамперед, обумовлено впливом об’єктивних економічних законів та взаємодії суб’єктів пропозиції і попиту на плодову продукцію в рамках певної територіальної одиниці або її інтегральної сукупності (регіону).

Основним напрямком встановлення стійких та довготривалих зв’язків між виробниками та споживачами продовольчої продукції вітчизняні дослідники визначають створення мережі місцевих, регіональних та міжрегіональних оптових продовольчих ринків, головною функцією яких є розподіл між регіонами сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяння ефективному її просуванню до кінцевого споживача та забезпечення міжрегіонального продовольчого балансу.

На нашу думку, розробка та впровадження методики проведення маркетингових досліджень регіонального продовольчого ринку, зокрема продукції садівництва, сприятиме кваліфікованому застосуванню інструментарію вивчення ринку продовольства, що дозволить виявити параметри ринкової ситуації, збалансувати діяльність галузей з виробництва, заготівлі, переробки та реалізації продукції, покращити договірні відносини підприємств, ліквідувати диспропорції у продовольчому балансі регіону, задовольнити потреби населення в продуктах харчування, зокрема у плодовій продукції.

У другому розділі “Сучасний стан та тенденції розвитку ринку плодів в регіоні” - висвітлено стан та виявлено тенденції розвитку садівництва в Південному Степу, проаналізовано економічну ефективність виробництва і реалізації продукції садівництва та кон’юнктуру ринку плодової продукції в регіоні.

Аналіз рівня споживання плодів населенням України свідчить про негативну ситуацію, що склалася в період 1990-2000 рр. Більшість областей Південного Степу відзначається стрімким зменшенням кількості плодів та ягід в раціоні харчування населення.

Це обумовлено перш за все значним зниженням обсягів валових зборів продукції садівництва, яке спостерігається в останнє десятиріччя. Так, обсяг виробництва плодів зменшився з 935,6 тис. т у 1990 р. до 346,4 тис. т у 2000 р., або 2,7 рази. Потрібно відмітити, що починаючи з 1993 року основним товаровиробником садівницької продукції регіону є особисті господарства населення, частка яких у 2, а в окремі роки у 5 – 6 разів перевищує питому вагу сільськогосподарських підприємств.

Факторний аналіз впливу розмірів площ плодоносних насаджень та їх врожайності на валовий збір плодів показав, що за період 1990-2000 рр. цей показник у Південному Степу в усіх категоріях господарств зменшився на 63% (або на 589,2 тис. т), в тому числі за рахунок: зниження врожайності - на 41, скорочення площ плодоносних насаджень - на 22%. В сільськогосподарських підприємствах регіону в результаті зниження врожайності валовий збір плодової продукції зменшився на 79% (або на 548,8 тис. т), а скорочення площ - на 21%.

Зазначимо, що в особистих господарствах населення, за цей період площа плодоносних насаджень скоротилася вдвічі, однак їх урожайність збільшилась у 2,2 рази. Перевищення в даній категорії темпів зростання врожайності насаджень над темпами скорочення площ, сприяло збільшенню валового збору плодової продукції на 12% (або 272,7 тис. т) та створенню стійких позицій присадибних господарств населення у виробництві продукції садівництва.

За даними розрахованого тренду розвитку галузі в регіоні, площа плодоносних багаторічних насаджень має тенденцію до щорічного скорочення в усіх категоріях господарств на 4,7 тис. га, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 1,6, а в садах населення – на 3,1 тис. га. Спостерігається також щорічне зниження врожайності насаджень в усіх категоріях господарств на 1,5 ц/га, а в сільськогосподарських підприємствах на 3 ц/га.

Тільки в присадибному секторі їх продуктивність зростатиме на 4,8 ц/га. За умови подальшого прояву виявлених тенденцій в усіх категоріях господарств буде щорічний недобір плодів порівняно з попереднім роком на 43,1 тис. т (або 5,9%), в тому числі в особистих господарствах населення – на 4,8 тис. т. (або 1,8%), в сільськогосподарських підприємствах - 38,3 тис. т (або 8,2%).

В Південному Степу, який відзначається високою концентрацією садівницьких підприємств та значною часткою у формуванні загальної пропозиції плодоягідної продукції в країні, на сучасному етапі спостерігається значне зниження ефективності ведення галузі. Витрати на виробництво плодів не відшкодовуються надходженнями від їх реалізації в усіх без винятку областях регіону. Це й зумовлює збиткове ведення садівництва в аналізований період.

Однак досвід ряду спеціалізованих садівницьких господарств півдня країни свідчить про можливість ефективного ведення галузі навіть в сучасних складних економічних умовах. Так, в дослідному господарстві “Мелітопольське” Інституту зрошуваного садівництва УААН рівень рентабельності виробництва черешень в 2000 році дорівнював 288,0%, вишень – 112,1, слив – 157,3, груш – 91,7%.

Процес формування ринку плодової продукції відбувається під впливом основних складових ринкового механізму - попиту і пропозиції, взаємодія яких обумовлює ринкову кон’юнктуру.

На сучасному етапі товарну пропозицію на регіональному ринку на 57% становить садівницька продукція, яка вироблена в особистих господарствах населення.

За період 1996-2000 рр. обсяги використання плодової продукції в сільськогосподарських підприємствах, за даними балансу (табл. 1), зменшилися на 14,4% (або 83 тис. т). Щодо особистих господарств населення, основним каналом використання плодів тут є власне споживання, частка якого досягає 60 - 64%.

Таблиця 1

Баланс плодової продукції в Південному Степу України

Показники | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р.

Сільськогосподарські підприємства, тис. тонн

Запаси на початок року | 19,0 | 45,6 | 55,6 | 17,0 | 2,6

Вироблено | 577,2 | 516,5 | 320,8 | 215,0 | 479,0

Інші надходження | 23,8 | 15,9 | 34,3 | 13,3 | 30,2

Надходження - всього | 620,0 | 578,0 | 410,7 | 245,3 | 511,8

Продано заготівельним організаціям | 241,7 | 201,8 | 141,7 | 102,5 | 211,3

На переробку | 156,3 | 88,4 | 60,4 | 52,8 | 96,0

Продано на ринках | 106,3 | 117,7 | 89,8 | 36,7 | 94,1

В рахунок оплати праці | 34,2 | 45,3 | 40,6 | 20,0 | 37,7

Інші витрати | 28,1 | 52,7 | 41,9 | 27,8 | 48,0

Витрачено на корм худобі | 4,3 | 9,8 | 8,9 | 0,4 | 2,4

Втрати при зберіганні | 3,5 | 6,7 | 10,4 | 2,5 | 1,9

Використання – всього | 574,4 | 522,4 | 393,7 | 242,7 | 491,8

Запаси на кінець року | 45,6 | 55,6 | 17,0 | 2,6 | 20,4

Особисті господарства населення, тис. тонн

Запаси на початок року | 68,7 | 80,6 | 84,2 | 65,0 | 29,8

Вироблено | 399,5 | 380,9 | 264,3 | 157,4 | 307,9

Куплено в торгівельній мережі | 44,0 | 22,9 | 13,8 | 29,6 | 29,8

Одержано в рахунок оплати праці | 34,2 | 45,3 | 40,6 | 20,0 | 37,7

Куплено на ринках | 177,3 | 257,3 | 206,4 | 60,9 | 143,6

Інші надходження | 63,0 | 45,6 | 32,5 | 41,6 | 23,8

Надходження – всього | 786,7 | 832,6 | 641,8 | 374,5 | 572,6

Витрачено на корм худобі | 8,9 | 8,7 | 5,9 | 2,4 | 5,0

На переробку | 120,0 | 110,1 | 63,9 | 52,4 | 102,8

Продано заготівельним організаціям | 7,6 | 5,2 | 2,8 | 3,7 | 11,7

Продано на ринках | 81,0 | 132,6 | 132,2 | 42,5 | 63,6

Інші витрати | 29,5 | 29,6 | 26,3 | 21,0 | 17,6

Втрати при зберіганні | 2,2 | 1,6 | 1,5 | 0,9 | 1,6

Витрачено на споживання | 456,9 | 460,6 | 344,2 | 221,8 | 304,5

Використання - всього | 706,1 | 748,4 | 576,8 | 344,7 | 506,8

Запаси на кінець року | 80,6 | 84,2 | 65,0 | 29,8 | 65,8

За період 1996-2000 рр., обсяг реалізації продукції садівництва Південного Степу заготівельним організаціям скоротився в 1,9 рази, організаціям споживчої кооперації – в 14,4, населенню – 1,43, на ринку – 1,44, за бартерними угодами – в 1,87, зарубіжним країнам – в 33,5 разів, що свідчить про скорочення частки регіону в продажу плодів не тільки на внутрішньому, а й зовнішньому ринку. Моніторинг цін свідчить про істотну залежність їх від каналу реалізації. Найнижчими в регіоні є ціни збуту плодової продукції заготівельним організаціям (без споживкооперації). Якщо загальну середню ціну реалізації плодів прийняти за 1,0, то індекс її щодо заготівельних організацій складе 0,64, організацій споживчої кооперації – 0,77, працівникам (в рахунок оплати праці) – 0,99, на ринку – 1,14, за бартерними угодами – 0,92, зарубіжним країнам – 1,83.

Детермінантами зазначених структурних коливань ціни реалізації плодів є її обсяги, рівень якості продукції, кількість посередників у ланцюгу товаропросування продукції, рівень попиту, наявність асортименту, товарний і помологічний сорт, ціни продуктів-замінювачів та форма розрахунку за продукцію. За період 1996-2000 рр. загальна середня ціна реалізації плодів збільшилась вдвічі, в т. ч. зерняткових - в 1,6, кісточкових – в 2,1 рази. Щодо зерняткових та кісточкових плодів, то за самими низькими цінами відбувається реалізація заготівельним організаціям (в 2000 р. - 269,4 та 533,6 грн./т відповідно), найдорожчим у зерняткових є продаж на міських ринках (503,4 грн./т ), у кісточкових – зарубіжним країнам (1076,6 грн./т ). Темп зростання ціни реалізації зерняткових плодів на ринку складає 1,71, кісточкових – 2,08; заготівельним організаціям у зерняткових – 1,39, кісточкових плодів – 1,86. Найдешевший ринок зерняткових у регіоні формують Миколаївська, Одеська та Запорізька області, де індекс ціни на зерняткові плоди в середньому дорівнює 0,83. Низький рівень цін на кісточкові плоди по всіх каналах реалізації спостерігається в АР Крим (0,77) та Одеській області (0,88). Найвищими цінами на плодову продукцію в регіоні характеризуються Херсонська (1,27) та Запорізька (1,08) області.

Критична ситуація у виробничій сфері галузі спонукає виробників до пошуку найбільш ефективних каналів реалізації виробленої продукції, де основним вирішальним аргументом виступає ціна. Найбільш якісна плодова продукція спрямовується на реалізацію за найвищими стосовно її товарної відповідності цінами. Так, спостерігається тенденція зменшення заготівель та збільшення реалізації плодової продукції за рахунок бартерних угод, в рахунок оплати праці працівників, розширення продажу їх на міських ринках.

Нееквівалентність цінового обміну в поєднанні з виробничою, економічною та фінансовою кризою в галузі привели до розширення бартерного товарообігу. Так, продукція садівництва обмінюється насамперед на отрутохімікати, паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, трактори, запасні частини та інше. Протягом 1996-2000 рр. обсяги реалізації плодової продукції регіону за бартерними угодами становлять близько 60% загального бартеру плодової продукції в країні та 93% в зоні Степу.

Продаж плодової продукції кінцевому споживачеві належить до категорії роздрібного товарообігу. Адже основна частка продукції садівництва реалізовується в роздрібній мережі.

Роздрібний товарообіг плодової продукції регіону за аналізований період зменшився на 7,7%, або на 2316,5 тис. грн. Індекс відхилення загального товарообігу в торговельній мережі складає 0,9, в системі громадського харчування – 1,22 (табл.2).

Таблиця 2

Структура роздрібного товарообігу плодової продукції в Південному Степу

Показники | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | Товарообіг всього, тис. грн. | 30182,9 | 23307,7 | 25194,1 | 22347,9 | 27866,4 | в тому числі у % до:

1996 р. |

100 |

77,2 |

83,5 |

74,0 |

92,3 | України | 18,9 | 15,8 | 21,8 | 19,3 | 19,4 | Торгова мережа, тис. грн. | 28324,3 | 21532,2 | 23414,1 | 20697,5 | 25599,5 | % до товарообігу | 93,8 | 92,4 | 92,9 | 92,6 | 91,8 | Громадське харчування, тис. грн. | 1858,6 | 1775,5 | 1780 | 1650,4 | 2266,9 | % до товарообігу | 6,2 | 7,6 | 7,1 | 7,4 | 8,2 | Товарообіг в розрахунку на душу населення, грн. |

3,2 |

2,6 |

2,8 |

2,6 |

3,1 | Розподіл за формами власності, %: |

100 |

100 |

100 |

100 |

100 | - державна | 29,3 | 22,2 | 26,2 | 39 | 30,4 | - приватна | 5,5 | 6,7 | 3,2 | 3,2 | 3,8 | - комунальна: | 65,2 | 71,1 | 70,6 | 57,8 | 65,8 | Питома вага торговельної мережі в структурі товарного обігу плодів у регіоні дорівнює 92,7%, а в розрахунку на душу населення регіону припадає в середньому 2,9 гривень роздрібного товарообігу реалізації плодів. За формами власності поміж підприємств роздрібної реалізації плодової продукції найбільшу питому вагу у товарообігу займають комунальні (66,1%) та державні організації (29,4). Аналіз структури продажу свіжих плодів та ягід на міських ринках регіону свідчить, що в 2000 р. питома вага яблук, цитрусових та інших свіжих плодів, зокрема бананів, ананасів, манго, ківі порівняно до 1996 р. збільшилась на 2,2, 4,8 та 5,1% відповідно. При цьому частка груш зменшилась на 1,5%, вишень та черешень – на 2,6, абрикосів і персиків – 4,3, винограду – 2,8%. Встановлено, що основною причиною цих структурних коливань є вплив на внутрішній ринок продуктів-інтервентів, споживчі якості яких нижче ніж у вітчизняних, однак їх товарні якості (розмір, товарний вигляд) значно перевищують конкурентні можливості продукції садівництва регіону.

За асортиментним розподілом плодової продукції по областях Південного Степу встановлено, що найбільшу питому вагу у формуванні плодоягідного ринку займають АР Крим (46,1%) та Одеська область (29,8%), найменшу – Херсонська (2,0%). Так, найвища частка обсягу реалізації яблук, винограду та ягід в 2000 р. спостерігалася в Одеській області та її обласному центрі зокрема. Грецькі горіхи, фундук і чорна смородина домінували на міських ринках Миколаївської області. Розмах сезонності коливання ціни реалізації яблук на міських ринках Південного Степу досягає величезних розмірів, зокрема в АР Крим його індекс склав 4,26, у Запорізькій – 4,32, Миколаївській – 5,89, Одеській – 5,26, Херсонській – 2,92.

Ціновий моніторинг на плодову продукцію в регіоні свідчить, що навіть у межах однієї області, а також певного періоду реалізації та виду плодової продукції спостерігається значне варіювання цін реалізації на міських ринках. Так, в АР Крим у червні ціна реалізації яблук в Феодосії в 1,8 раза перевищувала ціну у Сімферополі, в Первомайську – в 1,93 порівняно з ціною у Миколаєві. В Одеській області ціна яблук на Білгород-Дністровських ринках була в 2,3 рази вище, ніж в Болграді. Основними факторами впливу на формування ціни реалізації плодової продукції виступають географічне розташування, адміністративний поділ (обласний, районний центр), соціально-економічний стан міста, рівень платоспроможності населення, а також місткість та інфраструктура міського ринку. Зрозуміло, що місткість міських ринків в обласних центрах значно вища, ніж у районних. Якщо в 2000 р. обсяг реалізованих плодів та ягід на міських ринках у Сімферополі становив 12,1 тис. т, то в Керчі – 2,1, Феодосії - 0,5 (АР Крим), Запоріжжі – 2,3 тис. т, в Мелітополі – 0,7, Пологах – 0,03 (Запорізька область), в Миколаєві – 2,5, Вознесенську – 0,2, Первомайську – 0,6 (Миколаївська область), Одесі – 9,1, а в м. Ізмаїл – 0,16 тис. т (Одеська область). Виявлено, що в обласних центрах регіону спостерігається також висока концентрація спеціалізованих продовольчих ринків.

В областях Південного Степу середня кількість місць на 1 міському ринку становить 180 одиниць, що на 10% вище відповідного показника на міських продовольчих ринках Києва. Зазначимо, що 18,6% міських продовольчих ринків регіону розташовано в обласних центрах, де середня кількість торгових місць складає 332 одиниці.

Найвища концентрація ринків спостерігається в АР Крим (30%). Але за станом матеріально-технічної бази на 1 січня 2001 р., в розрахунку на 1 ринок, максимальною кількістю магазинів – 15, наметів, ларків, кіосків – 108 та найбільшою торгівельною площею – 13,2 тис. м2 характеризуються міські ринки Одеської області; найбільшу кількість холодильників з середньою місткістю 5,8 т мають ринки Запорізької області. Найбільше санітарних лабораторій функціонує на міських ринках Одеської та Херсонської областей.

Протягом 1999-2000 рр. загальна кількість ринків в Південному Степу збільшилась на 7% (або 30 одиниць), зокрема в обласних центрах – на 12 одиниць, число магазинів на ринках регіону - удвічі, наметів, ларків, кіосків – на 21 %, торговельна площа на 80%, кількість холодильників – на 50,8% (при цьому їх місткість збільшилась на 3,2% або 36 т). Встановлено, що матеріально-технічна забезпеченість ринків в даному регіоні певною мірою залежить від форми власності. Так, приватні ринки характеризуються вищою оснащеністю. Щодо форм власності ринків Південного Степу, частка державних становить 16,4 %, приватних – 11,1, комунальних – 72,5.

Таким чином, сучасний стан регіонального ринку продукції садівництва характеризується низкою негативних факторів функціонування по всіх сегментах, а саме строкатістю формування пропозиції через втрату виробничих позицій промислових садівницьких підприємств; хаотичністю у прийнятті рішень щодо вибору напрямків реалізації плодової продукції; порушенням системи ціноутворення; низькою платоспроможністю та переходом на самозабезпечення плодами населення регіону; відсутністю мережі оптово-роздрібної торгівлі та відповідної інфраструктури.

У третьому розділі “Напрями подальшого розвитку регіонального ринку плодів” обґрунтовано концепцію розвитку та підвищення ефективності функціонування ринку плодів, наведено результати маркетингових досліджень попиту на продукцію садівництва, подано пропозиції щодо формування оптово-роздрібного ринку плодів у Південному Степу.

Перехід від державного управління виробництвом і розподілом плодової продукції до вільного вибору садівничими підприємствами асортименту і обсягів вироблюваної продукції, форм та каналів її просування виявив залежність результатів господарської діяльності від умов ринку. Запропонованою в дисертації схемою механізму функціонування регіонального ринку плодової продукції передбачено формування його оптимальної інфраструктури та коригування кон’юнктури через вплив на основні економічні важелі – попит і пропозицію. Результативним фактором взаємодії останніх є рівень ціни рівноваги, а економічною основою – законодавче забезпечення, фінансовий та ціновий механізм функціонування ринку. Якісні показники продукції як складові її конкурентоспроможності забезпечують товаровиробникові переваги в конкурентній боротьбі і є головним критерієм для покупця. У формуванні регіонального ринку та забезпеченні його ефективного функціонування особлива роль належить сертифікації продукції садівництва, що реалізується, тобто питанням документального підтвердження її відповідності вимогам якості, передбачених стандартами. Адже до тепер в галузі діють стандарти часів СРСР, основні положення яких є застарілими і вже не відповідають вимогам споживачів та характеристикам товарної продукції. Це значно гальмує процеси формування договірної бази реалізації плодів, що заважає торгівельним агентам регіонального ринку плодів спілкуватися “мовою стандартів”.

За даними досліджень нами опрацьовано короткотерміновий прогноз щодо пропозиції та попиту на продукцію садівництва в Південному Степу. Прогнозовані в країні стабілізація та поліпшення соціально-економічної ситуації дають підставу очікувати підвищення попиту на плоди і збільшення їх споживання на 20%. Пропозиція плодів на внутрішньому ринку формуватиметься на 86% за рахунок вітчизняного виробництва, яке на сучасному етапі сконцентровано переважно в присадибних садах населення, частка яких складатиме 63-65% валового збору. Садівницька продукція буде представлена в основному яблуками, які в загальному обсязі виробництва становитимуть 55-60%. Рівень споживання продукції садівництва значно варіюватиме по областях. Найбільше її (45 кг на душу населення за рік) буде споживатися в АР Крим та Херсонській, а найменше (18-20 кг) – в Запорізькій та Миколаївській областях. Розрахунки показують, що 200 тис. т продукції (включаючи ягоди та виноград) можуть бути використані на нехарчові потреби, зокрема на корм худобі та птиці – 7,4 тис. т, втрати передбачаються в межах 4 тис. т і залишки на кінець року – 87,3 тис. т. Перевищення темпів росту пропозиції над зростанням попиту призведе до перенасичення ринку плодів і до зниження цін реалізації на 10-30%. При цьому збережеться сезонна циклічність цін та їх відмінність залежно від областей де їх продаватимуть (у 2-4 раза) та каналів реалізації (20-40%). Так, найвищі ціни на зерняткові плоди знову будуть на міських ринках, а кісточкових – при реалізації зарубіжним країнам. Домінуючим каналом реалізації продукції садівництва у Південному Степу залишиться міський ринок, частка якого досягне 59%, реалізація заготівельним організаціям – 11, населенню через систему комунального харчування – 21,5, за бартерними угодами – 17, зарубіжним країнам – 1,5%. Очікується розширення зовнішнього ринку плодової продукції на 7-8%, де основними покупцями будуть Росія, Білорусь, країни Балтії тощо.

Аналіз кон’юнктури регіонального ринку плодів показує необхідність формування нових систем і підходів для забезпечення запитів покупців та отримання садівницькими підприємствами Південного Степу максимального сукупного прибутку по окремих його областях. На нашу думку, важливим інструментом досягнення стійкого кон’юнктурного становища на регіональному ринку продукції садівництва стає маркетинг та маркетингова інформація. За наведеною в дисертації вдосконаленою методикою виконання маркетингових досліджень проведено вивчення попиту на плоди з застосуванням анкетного опитування оптово-роздрібних торговців та споживачів продукції садівництва. За результатами досліджень надано комплексну порівняльну оцінку вимог та поведінки споживачів при купівлі плодової продукції.

Для формування регіонального ринку продукції садівництва пропонуємо на базі концерну “Укрсадвинпром” та інших зацікавлених організацій створити відкрите акціонерне товариство (компанію) з регіональними центрами (філіями) в обласних центрах Південного Степу, зокрема в Сімферополі, Запоріжжі, Одесі, Миколаєві, Херсоні, з залученням суб’єктів підприємницької діяльності для здійснення оптових поставок плодоягідної продукції в торговельну мережу.

Метою діяльності цієї підприємницької структури буде організація оптово-роздрібної торгівлі свіжими плодами і продуктами їх переробки, підвищення конкурентоспроможності продукції Південного Степу, забезпечення регіонального балансу і потреб населення в плодах та відновлення експорту плодової продукції на зовнішній ринок. В дисертації обґрунтовується механізм постачання плодової продукції в торговельну мережу з регіонального (обласного, районного) складу, який може бути спеціалізований по одній товарній групі. З цією метою складають каталог уже створеного запасу, який розповсюджується в торговельній мережі, де проводиться збір та обробка інформації про замовлення конкретних споживачів та виконання цих замовлень. Інформація про прийняті замовлення оброблюється і надходить на склад, роль якого може виконувати оптова база. При складі-базі створюється інформаційний центр, при якому