ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УААН

Руденко Павло Анатолійович

УДК 619:616.98:578.27:636.2

АСОЦІАЦІЇ УМОВНО ПАТОГЕННИХ БАКТЕРІЙ В ПАТОЛОГІЇ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі мікробіології і фармакології Луганського національного аграрного університету

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук

СТЕГНІЙ Борис Тимофійович,

Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної

медицини УААН, директор

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Бортнічук Володимир Андронович, Національний аграрний університет, професор кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології;

доктор ветеринарних наук, професор Апатенко Володимир Максимович, Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри мікробіології і вірусології

Провідна установа:

Кримський державний аграрний університет, кафедра мікробіології і вірусології Міністерства аграрної політики України, м. Сімферополь

Захист відбудеться “12” червня_2002р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “7”2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук Бабкін А. Ф.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Не зважаючи на розукрупнення скотарських ферм у процесі реформування сільського господарства України, шлунково-кишкові і респіраторні захворювання новонароджених телят залишаються проблемою номер один для спеціалістів ветеринарної медицини. Це обумовлено тим, що в реорганізованих колективних господарствах застосовується традиційна технологія виробництва молока, збереглися, закріплені в процесі еволюції, біогеоценози, в тому числі тварини і асоціації умовно патогенних бактерій, які спричиняють мастити і ендометрити у корів та шлунково-кишкові і респіраторні захворювання у новонароджених телят (Литвин В.П.; Ярчук Б.М., 1995; Левченко В.І., Івченко В.М., Безух В.М.,1997; Фукс П.П., 1997; Ушкалов В.О., 1998; Міланко І.О., 1999; Прискока В.А., 1999). Маються також поодинокі повідомлення (Чепуров К.П., Черкасова А.В., 1963; Урбан В.П., Найманов И.Л., 1984; Гасанов Н.Г., Черепахин Д.А., Яре Кассум, 1989; Риженко Г. Ф., Риженко В. П., 1999), що зазначені захворювання великої рогатої худоби обумовлюються схожими асоціаціями умовно патогенних бактерій.

В останні роки дослідниками (Онипенко М.І., Литвин В.П., 1975; Волинець Л. К., Ковальчик Л. М., 1979; Івченко В.М., 1988-1991; Апатенко В.М., 1990-2001; Чечеткіна Н.П., Бабкін А.Ф., 1994; В.А. Бортнічук зі співавт., 1996; Любецький В.Й., 1997, Головко А. М., Ушкалов В.О. і інші, 2000) встановлено, що в мікробних асоціаціях між окремими співчленами виникають різноманітні взаємовідносини, що необхідно ураховувати при проведенні протиепізоотичних заходів.

Серед багатьох практичних фахівців ветеринарної медицини і досі існує думка, що одне захворювання викликається одним збудником. Неврахування хоча б одного співчлена паразитоценозу, який приймає участь в етіології захворювань великої рогатої худоби, призводить до значного зниження ефективності заходів боротьби, які проводяться в конкретному господарстві. Тому вивчення мікробного ценозу захворювань великої рогатої худоби, які спричиняються умовно патогенними бактеріями, буде сприяти підвищенню ефективності оздоровчих заходів зокрема і веденню скотарства в Україні взагалі.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Тема дисертаційної роботи є частиною науково-дослідної роботи кафедри мікробіології і фармакології Луганського НАУ, яка виконується згідно програми УААН 0197U000758 "Розробити ефективну систему діагностики, терапії та профілактики хвороб великої рогатої худоби".

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є вивчення мікробних асоціацій при захворюваннях великої рогатої худоби, які спричинені умовно патогенними бактеріями, та можливостями профілактики цих хвороб інактивованим полібактеріном, виготовленим з культур, які циркулюють в даному господарстві.

2

Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

- провести аналіз епізоотичної ситуації щодо захворювань великої рогатої худоби, спричинених умовно патогенними бактеріями, у господарствах Луганської області;

- вивчити мікробний пейзаж маститів і ендометритів у корів та шлунково-кишкових і респіраторних захворювань у новонароджених телят у господарствах Луганської області;

- вивчити взаємовідносини між окремими співчленами асоціацій умовно патогенних мікроорганізмів і видову й імунологічну ідентичність бактерій, які викликають ендометрити і мастити у корів та шлунково-кишкові і респіраторні захворювання у новонароджених телят;

- з'ясувати можливість застосування інактивованого полібактеріну, виготовленого з культур бактерій, які циркулюють у даному господарстві, для профілактики ендометритів і маститів у корів та шлунково-кишкових і респіраторних захворювань у новонароджених телят.

Об'єкт дослідження - корови, хворі на ендометрит і мастит; новонароджені телята при шлунково-кишкових і респіраторних захворюваннях.

Предмет дослідження - асоціації умовно патогенних бактерій, які спричиняють мастити і ендометрити у корів та шлунково-кишкові і респіраторні захворювання у новонароджених телят.

Методи досліджень. При виконанні роботи використовували епізоотологічний, вірусологічний, бактеріологічний, мікологічний, серологічний, імунологічний, гематологічний, патологоанатомічний та статистичний методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані дані про розповсюдження умовно патогенних бактерій серед великої рогатої худоби при ендометритах і маститах у корів та шлунково-кишкових і респіраторних захворюваннях у телят в господарствах Луганської області. Встановлено, що в кожному господарстві зазначені захворювання викликаються асоціаціями 3-6 видів умовно патогенних бактерій, серед яких переважають E. coli, P. aeruginosa, P. vulgaris, S. uberis.

Вперше проведені дослідження для вивчення видової й імунологічної ідентичності умовно патогенних бактерій, які викликають мастити і ендометрити у корів та шлунково-кишкові і респіраторні захворювання у новонароджених телят.

Вперше вивчено вплив інактивованого полібактеріну, виготовленого з культур бактерій, які циркулюють у даному господарстві, на перебіг захворювань великої рогатої худоби, спричинених умовно патогенними бактеріями, на гематологічні та імунологічні показники крові щеплених ним тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Показано, що гінекологічні захворювання у корів та шлунково-кишкові і респіраторні захворювання у новонароджених телят спричинені одними і тими ж асоціаціями умовно патогенних бактерій. При з'ясуванні етіології цих захворювань зусилля бактеріологів необхідно спрямовувати на виявлення всіх співчленів бактерійних асоціацій, що впливає на ефективність протиепізоотичних заходів при захворюваннях великої рогатої худоби, спричинених умовно патогенними бактеріями.

Розроблений і випробуваний в умовах виробництва профілактичний біопрепарат полібактерін, інактивований термічно, який є комплексом циркулюючих в конкретному господарстві умовно патогенних бактерій, та вплив його на збереження новонароджених телят і захворюваність корів ендометритами і маститами.

Розроблено методичні рекомендації "Діагностика та організація протиепізоотичних заходів при патологіях тварин, що викликаються асоціаціями умовно патогенної мікрофлори" (2001р.), які затверджені Департаментом ветеринарної медицини України, і "Охрана здоровья животных в мелких фермерских хозяйствах" (2001р.).

3

Теоретичні положення і практичні рекомендації, отримані при виконанні дисертаційної роботи, впроваджені в навчальний процес факультетів ветеринарної медицини ХДЗВА та ЛНАУ.

Особистий внесок здобувача. Самостійно виконано експериментальну частину роботи, статистичну обробку здобутих даних. Імунологічні дослідження проводили на базі лабораторії імунології при обласній педіатричній лікарні міста Луганська. Вірусологічні дослідження проводили на базі вірусологічного відділу Луганської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини. Експериментальну серію інактивованого полібактеріну, виготовленого із культур умовно патогенних бактерій, які циркулюють в даному господарстві, готували із співробітниками кафедри заразних хвороб і ветсанекспертизи Луганського НАУ.

Аналіз, інтерпретація одержаних результатів, висновки і практичні пропозиції виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були повідомлені і обговорені на:

- засіданнях і звітних сесіях вченої ради факультету ветеринарної медицини ЛНАУ, засіданнях методичних комісій факультету ветеринарної медицини ЛНАУ (1999-2001р.);

- наукових конференціях Луганського національного аграрного університету (1999-2001 р.);

- 1-ій міжвузівській науковій конференції молодих вчених і аспірантів "Інфекційна патологія молодняка сільськогосподарських тварин і птиці" (м. Суми, 1999 р.);

- науково-практичній конференції паразитологів України, яка проводилася в Національному аграрному університеті (м. Київ, 1999р.);

- міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю факультету ветеринарної медицини Дніпропетровського ДАУ (м. Дніпропетровськ, 2001 р.);

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 9 друкованих статтях, з них 5 - в фахових виданнях, а також у двох рекомендаціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 129 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 36 таблицями, 4 рисунками і включає вступ, огляд літератури, власні дослідження (5 розділів), їх аналіз і узагальнення, висновки та пропозиції для виробництва, список використаної літератури, що містить 375 джерел, у тому числі 118 іноземних, 10 додатків.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Роботу виконували протягом 1998-2001 років на базі бактеріологічної лабораторії кафедри мікробіології і фармакології Луганського НАУ, районних державних лабораторій ветеринарної медицини та на тваринницьких фермах 12-ти господарств Луганської області, благополучних щодо туберкульозу, лейкозу, гострих респіраторних захворювань, криптоспорідіозу, еймеріозу та інших інфекційних і інвазивних хвороб тварин, викликаних облігатними паразитами.

З дотриманням правил асептики від корів при маститах відбирали проби молока, при ендометритах – ексудат матки; від телят – шматочки внутрішніх органів (легені, печінка з жовчним міхуром, нирки, селезінка) і лімфатичні вузли (середні середньостінні, брижеєчні).

З відібраного патматеріалу безпосередньо в господарствах або в районних лабораторіях робили висіви у пробірки з МПБ, МПА, глюкозо-сироваточним бульйоном, глюкозо-кров’яним агаром, сусло-агаром, середовищем Чапека і вирощували протягом 5 діб в термостаті при

4

температурі 37-38 ?С. Для виділення чистих культур з первинних посівів робили дробинні пересіви на чашки Петрі з МПА та середовищем Ендо і знову інкубували в термостаті при 37-38?С протягом 20-24 годин. З окремих колоній, які відрізнялися за культурально-морфологічними ознаками, бактеріологічною голкою робили посіви в пробірки на щільні живильні середовища і вирощували при тих же параметрах протягом 24 годин.

Для ідентифікації виділених культур бактерій вивчали тінкторіальні (фарбування за Грамом, Романовським-Гімза), культурально-морфологічні (висіви на середовища Кінга, Олькеницького), біохімічні властивості, використовуючи загальновідомі методики (тести на окислення-ферментацію глюкози у середовищі Х’ю-Лейфсона, на наявність каталази і оксидази).

Ідентифікацію ентеробактерій до роду проводили з використанням тестів на утворення індолу і сірководню, наявність уреази, фенілаланіндезамінази, на спроможність утилізувати цитрат (у середовищі Сіммонса) і ацетат, ферментувати лактозу, сорбіт, сахарозу, мальтозу, манніт, в реакціях з метил-ротом та Фогеса-Проскауера.

Визначення виду стафілококів проводили у тестах на ріст на агарі з 10 % і 15 % хлористого натрію, ріст при 15 С і 45 С, утворення кислоти з сахарози, мальтози, лактози, манніту, наявність уреази і коагулази (з плазмою крові кролів).

Ідентифікацію стрептококів до виду проводили з використанням тестів: на ріст в аеробних умовах, при 10 С і 45 С, при рН 9,6, в присутності 6,5 % NaCl і 40 % жовчі; на ферментацію лактози, манніту, сорбіту; на гемолітичні властивості

Серовари сальмонел визначали в РА на склі за допомогою набору сальмонельозних О-комплексних і монорецепторних О- і Н-аглютинуючих сироваток. Визначення серогруп Е. сoli проводили за допомогою набору аглютинуючих О-колі сироваток.

У виділених культур кишкової палички, стафілококів і стрептококів визначали патогенність шляхом постанови біологічної проби на білих мишах.

У всіх виділених бактерій методом паперових дисків визначали чутливість до 13 антибіотиків (тетрациклін, левоміцетин, гентаміцин, стрептоміцин, еритроміцин, канаміцин, неоміцин, бензилпеніцилін, ампіцилін, оксацилін, мономіцин, ристоміцин, байтрил), антагоністичні властивості з використанням тест-мікробів і аглютинабельні властивості в РА з кролячими сироватками. Для одержання сироваток кролів 5 разів через 3 дні в дозі 5х10 9 м.к. імунізували культурами (Е. сoli О8, S. aureus, S. uberis, S. agalactiae) з СВК “Україна” Старобільського району. Реакцію аглютинації ставили в об’ємі 1 см3 в розведеннях сироваток 1:10 – 1:1280 за загальноприйнятою методикою.

Для визначення імунологічної ідентичності збудників, що викликають захворювання у корів і телят, застосували інактивований полібактерін, який готували за методикою співробітників кафедри заразних хвороб і ветсанекспертизи ЛНАУ. Зазначений препарат вводили коровам за 45, 38 і 30 днів до отелення в дозах 3, 5 і 10 см3 і телятам на 20, 27 і 35 день після народження в дозах 1, 2 і 3 см3.

Для контролю імунної відповіді відбирали сироватки крові і стабілізовану кров для визначення гуморального та клітинного імунітету, а також для гематологічного дослідження. Загальну кількість Т-лімфоцитів (Е-РУК) визначали за M. Jondall et al. (1972) у модифікації А. Н. Чередеєва (1976). Вміст Еакт-РУК визначали модифікованим методом M. Florey, F. Petoom (1976). Число теофілінчутливих (ТФЧ) та резистентних до дії теофіліну (ТФР) Т-клітин визначали за методом P. Limatibul et. аl. (1978). Імунорегуляторний індекс (ІРІ) розраховували як співвідношення ТФР/ТФЧ. Кількість В-лімфоцитів (ЕАС-РУК) визначали за методом N. F. Mendes et. аl. (1973). Імуноглобуліни класів A, M, G визначали за G. Mancini et. al. (1965). Рівень

5

циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) вивчали за M. Digeon et.al. у модифікації В. М. Фролова (1986).

Статистичну обробку одержаних даних здійснювали за допомогою комп’ютера R-Line Pentium-233. Для визначення достовірності одержаних результатів користувалися таблицею Ст’юдента (В. Н. Сюрин, 1966).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотична ситуація в господарствах Луганської області

Аналіз результатів бактеріологічних досліджень Луганської державної обласної і районних лабораторій ветеринарної медицини за 1996-2000 рр показав, що серед великої рогатої худоби господарств Луганської області найчастіше циркулюють сальмонели сероварів S. dublin, S. typhimurium, S. enteritidis; кишкової палички серогруп О1, О8, О9, О78, О86, О101 і О111; стафілококи і стрептококи. Значно рідше з патматеріалу ізольовували синьогнійну паличку, протей.

Результати епізоотологічних досліджень свідчать, що тільки в 5 ( з 12-ти) господарствах забезпеченість кормами перевищувала 80 %. Подальший аналіз біоценозів скотарських ферм показав, що в господарствах Луганської області існують умови для циркуляції, пасажування і підвищення вірулентності умовно патогенних бактерій, а саме: відсутність пологових відділень і змінних профілакторіїв для утримання новонароджених телят, несвоєчасне видалення гною з приміщень, несвоєчасне проведення профілактичної дезинфекції, порушення параметрів доїння корів, ветеринарно-санітарних правил утримування і вирощування телят.

Всі господарства були благополучними щодо туберкульозу, лейкозу, криптоспорідіозу, еймеріозу та інших захворювань, спричинених облігатними паразитами. Під час дослідження парних сироваток крові на інфекційний ринотрахеїт і парагрип збільшення титрів антитіл не спостерігали. В усіх господарствах, в яких ми проводили дослідження, реєстрували ендометрити (14,2 - 27,6 %), мастити (10,3 - 12,5 %) у корів, а також шлунково-кишкові (16,8 - 50,2 %), респіраторні (7,6 - 10,5 %) захворювання новонароджених телят. Частіше всього реєстрували гнійно-катаральні (67,5 %) ендометрити, гострі катаральні (69,2 %) та гострі серозні (22,7 %) мастити, а також ентеритну форму (67,3 %) шлунково-кишкових захворювань і катарально-гнійну (81,2 %) бронхопневмонію у новонароджених телят.

Вивчення участі умовно патогенних бактерій в паразитоценозах при різноманітних захворюваннях великої рогатої худоби господарств Луганської області

Мікробний ценоз і взаємовідносини між окремими співчленами асоціацій умовно патогенних бактерій, які спричиняють ендометрити і мастити у корів, шлунково-кишкові та респіраторні захворювання у новонароджених телят, вивчали за допомогою бактеріологічних досліджень патологічного матеріалу в 12-ти господарствах Луганської області, в яких утримувалося 12254 голови великої рогатої худоби, в т.ч. 4445 корів.

Результати бактеріологічних досліджень (таблиця 1) свідчать, що при різноманітних патологіях великої рогатої худоби нами було виділено 527 культур 13 видів умовно патогенних бактерій. Найчастіше ізолювали E. coli (28,1 %),

6

Таблиця 1

Частота ізолювання умовно патогенних бактерій із молока і ексудату матки корів та внутрішніх органів новонароджених телят

Мікроорганізм |

Виділено культур |

Всього

Молоко | Ексудат матки | Органи телят

Селезінка | Печінка | Жовчний міхур | Лімфатичні вузли брижейки | Нирки | Легені | Середній се-редостінний лімфатичнийвузол | Абсолютне число |

%

S. enterica | 3 | - | 13 | 8 | 6 | 11 | 4 | 5 | 2 | 52 | 9,9

E. coli | 16 | 19 | 32 | 25 | 1 | 30 | 15 | 8 | 6 | 148 | 28,1

S. agalactiae | 6 | 5 | 4 | 1 | - | 3 | - | 2 | 1 | 22 | 4,2

S. dysgalactiae | 7 | 5 | 1 | - | - | 1 | 1 | 1 | - | 16 | 3,0

S. uberis | 12 | 4 | 2 | 5 | 1 | 4 | 1 | 1 | - | 30 | 5,7

S. pyogenes | 6 | 5 | 2 | - | - | 1 | - | 1 | 1 | 16 | 3,0

S. pneumoniae | 1 | 2 | 3 | 2 | 1 | 3 | - | 4 | 3 | 19 | 3,6

S. aureus | 23 | 7 | 4 | 2 | 2 | 7 | 2 | 1 | - | 48 | 9,1

S. saprophyticus | 7 | 5 | 2 | - | - | 3 | 1 | 2 | 1 | 21 | 4,0

S. epidermidis | 4 | - | 2 | 1 | - | 1 | - | - | - | 8 | 1,5

P. aeruginosa | 13 | 12 | 13 | 15 | 4 | 12 | 6 | 2 | 2 | 79 | 15,0

P. vulgaris | 9 | 14 | 8 | 9 | - | 7 | 2 | - | - | 49 | 9,3

P. mirabilis | 5 | 6 | 1 | 1 | - | 2 | 1 | 2 | 1 | 19 | 3,6

Всього: |

Абсолютне

число | 112 | 84 | 87 | 69 | 15 | 85 | 29 | 29 | 17 | 527

100,0

% | 21,3 | 15,9 | 16,5 | 13,1 | 2,9 | 16,1 | 5,5 | 5,5 | 3,2

Примітка: - - мікроорганізм не виділяли.

P. aeruginosa (15,0 %), P. vulgaris (9,3 %), S. aureus (9,1 %), S. uberis (5,7 %) i S. enteritidis (5,7 %).

Зокрема, було виділено 148 культур кишкової палички і 52 культури сальмонел. В результаті проведеної серотипізації встановлено, що найчастіше серед поголів’я великої рогатої худоби в господарствах Луганської області циркулюють серогрупи кишкової палички О8 (16,8 % ), О4 (14,2 %), О78 і О111 (по 10,1 %), О33 і О126 (по 9,5 %); сальмонели сероварів S. enteritidis (57,7 %), S. typhimurium (23,1 %) i S. dublin (19,2 %). Необхідно відмітити, що лише в двох господарствах ми виявили циркуляцію однієї серогрупи (О33 і О78) кишкової палички, в той час як в інших господарствах виділяли не менш як по дві серогрупи кишкової палички.

При дослідженні 93 проб слизу з матки корів, хворих на ендометрит, виділено 11 видів умовно патогенних бактерій. При цьому найбільшу питому вагу займають E. coli (23,6 %), P. vulgaris (16,7 %), P. aeruginosa (14,3 %), S. aureus (8,3 %) i P. mirabilis (7,1 %). Найчастіше при ендометритах корів ізолювали E. coli серогруп О1, О9, О78, О126 (по 10,5 %); О4, О33, О101, О137 (по 5,3 %).

7

Для вивчення мікробного пейзажу вимені корів, хворих на мастити, було досліджено 83 проби молока від хворих тварин. Встановлено, що мастити в господарствах Луганської області спричиняються асоціацією S. aureus, E. coli (серогрупи О8, О26, О1, О4, О33, О78, О101, О111, О126), P. aeruginosa і S. dysgalactiae; рідше - P. vulgaris, S. saprophyticus, S. agalactiae, S. pyogenes, P. mirabilis, S. epidermidis, S. enterica (серовари S. enteritidis, S. typhimurium) i S. pneumoniae.

При дослідженні патматеріалу від 64 новонароджених телят, які загинули або були вимушено забиті при шлунково-кишкових та респіраторних захворюваннях, ізольовано 331 культуру 13 видів умовно патогенних бактерій. Найчастіше виділяли E. coli (31,2 %), P. aeruginosa (16,4 %), S. enterica 14,8 %), P. vulgaris (7,8 %), S. aureus (5,4 %), S. pneumoniae (4,8 %), S. uberis (4,3 %); рідше S. agalactiae (3,3 %), S. saprophyticus (2,7 %), P. mirabilis (2,4 %), S. pyogenes (1,5 %), S. dysgalactiae i S. epidermidis (по 1,2 %). При серологічній типізації 113 культур кишкової палички і 49 культур сальмонел, виділених від новонароджених телят, ідентифіковані E. coli таких серогруп: О8 (16,8 %), О4 (15,9 %), О78 (10,6 %), О33 і О126 (по 9,8 %), О111 (8,8 %), О26 (8,0 %), О101 (6,2 %), О1 і О137 (по 4,4 %), та сальмонели слідуючих сероварів: S. enteritidis (57,1 %), S. typhimurium (22,5 %), S. dublin (20,4 %).

При шлунково-кишкових захворюваннях новонароджених телят культури умовно патогенних бактерій ізолювали із лімфатичного вузла брижейки (29,5 %), селезінки (29,1 %), печінки (24,4 %), нирок (10,1 %), жовчного міхура (6,0%) і легень (0,9 %). Причому, частіше виділяли E. coli (35,1 %), P. aeruginosa (16,6 %), P. vulgaris (11,5 %), S. enterica (8,8 %) i S. aureus (5,5 %).

При респіраторних захворюваннях новонароджених телят найчастіше ізолювали культури умовно патогенних бактерій з легень (41,0 %), середнього середостінного лімфатичного вузла (30,8 %) і селезінки (15,4 %). З печінки, жовчного міхура і лімфатичних вузлів брижейки умовно патогенні бактерії було виділено лише в 12,8 % випадків. При цьому були ізольовані E. coli (23,1 %), S. pneumoniae (12,8 %), P. aeruginosa (12,8 %), сальмонели сероварів S. dublin, S. enteritidis, а також P. mirabilis (по 7,7 %).

При кишково-респіраторній формі захворювання новонароджених телят переважно ізолювали E. coli (37,3 %), P. aeruginosa (17,3 %), S. pneumoniae і S. enterica (по 8,0 %), а також S. aureus (6,7 %). В більшості випадків культури виділяли з лімфатичного вузла брижейки (26,7 %), селезінки (24,0 %), печінки (17,3 %), а також легень (6,7 %).

Розповсюдження умовно патогенних бактерій в біоценозах скотарських господарств Луганської області

Як свідчать результати вивчення розповсюдження умовно патогенних бактерій, серед великої рогатої худоби в господарствах Луганської області циркулює від 3 (ПДГ “Шевченко” Сватівського району, АТЗТ “Батьківщина” Свердловського району, СТОВ “Дружба-З” Міловського району, СТОВ “Воєводське” Троїцького району, СВК “Україна” Старобільського

району ) до 6 (ВАТ “Діброва” Старобільського району) видів умовно патогенних бактерій, які викликають різноманітні патології у великої рогатої худоби. Наведені на рисунку 1 дані демонструють, що ендометрити і мастити у корів та шлунково-кишкові і респіраторні захворювання, а також кишково-респіраторні хвороби у новонароджених телят спричиняються практично однаковою мікрофлорою, хоча питома вага її при різних патологіях неоднакова. Так, при ендометритах і маститах переважають стрептококи (25,0-28,6 %), стафілококи (14,3-30,3 %), протей (12,5-23,8 %) і кишкова паличка (14,3-22,6 %). Навпаки, при хворобах

8

новонароджених телят переважають кишкова паличка (23,1-37,4 %), стрептококи (11,1-28,2 %), сальмонели (2,1-20,5 %) і протей (1,3-13,4 %).

Перш за все, слід відзначити, що ендометрити і мастити реєструвались нерівномірно серед поголів’я корів, а вогнищево. Їх частіше діагностували серед тварин окремих приміщень, а також закріплених за різними доярками. Частіше ці захворювання виявляли у тварин, яких утримували поблизу дверей і транспортерів гною, а також у тварин тих приміщень, в яких допускались порушення режимів доїння корів, та порушення ветеринарно-санітарних правил їх утримання. В групах корів, які частіше хворіли на ендометрити і мастити, відмічали підвищення захворюваності і смертності новонароджених телят від шлунково-кишкових уражень.

При вивченні розповсюдження умовно патогенних бактерій серед великої рогатої худоби встановлено, що більша кількість культур виділяється при захворюваннях новонароджених телят, менше - при маститах і на останньому місці – ендометрити. Відповідно, на ці патології припадає 62,8, 21,3 і 15,9 % від загальної кількості (527) виділених нами культур. Якщо при шлунково-кишкових захворюваннях новонароджених телят частіше всього культури умовно патогенних бактерій ізолювали з лімфатичного вузла брижейки (29,5 %), селезінки (29,1 %) і печінки (24,4 %), то при респіраторних захворюваннях телят – з легень (41,0 %), середнього середостінного лімфовузла (30,8 %) і селезінки (15,4 %).

Таким чином, ендометрити і мастити у корів та кишково-респіраторні захворювання у новонароджених телят, як правило, супроводжуються асоціацією декількох (частіше 3-4) видів умовно патогенних бактерій, які в

різних господарствах за складом і співвідношенням відрізняються. Найчастіше співчленами паразитоценозу скотарських господарств Луганської області були E. coli, P. aeruginosa, P. vulgaris, S. aureus, S. uberis i S. enterica. Частіше всього умовно патогенні бактерії ізолювали з молока (21,3 %), селезінки (16,5 %), лімфовузлів брижейки (16,1 %), ексудату матки (15,9 %), печінки (13,1 %).

Вивчення видової й імунологічної ідентичності виділених умовно патогенних бактерій при різноманітних захворюваннях великої рогатої худоби

Як маркери, для доказу видової й імунологічної ідентичності бактерій, які викликають різні захворювання у корів і новонароджених телят, нами були вивчені антибіотикограми, антагоністичні взаємовідносини та аглютинабельні властивості виділених культур, а також вплив інактивованого полібактеріну на захворюваність корів ендометритами і маститами та новонароджених телят на шлунково-кишкові і респіраторні захворювання в різних господарствах Луганської області.

Вивчення антагонізму між мікроорганізмами проводили по замірах затримки росту в порівнянні з тест-культурами в мм. Встановлено, що між культурами, які виділені з одного господарства, антагоністичні взаємовідносини відсутні. Проте між культурами, які виділені з різних господарств спостерігали антагонізм. Виражену антагоністичну дію виявлено у культур E. coli як по відношенню до представників різних серогруп цього виду, так і по відношенню до інших видів мікроорганізмів. Стрептококи і стафілококи мали менш виражену антагоністичну активність. Слід відзначити, що у деяких культур відмічено як однобічний (E. coli О111, О78; S. aureus; S. uberis), так і двобічний антагонізм (E. coli О8).

Для визначення імунологічної спорідненості між культурами, ізольованими з одного та інших господарств, провели дослідження їх аглютинабельних властивостей. Встановлено, що в РА антигени, виготовлені з культур S. uberis СВК “Україна” Старобільського району, аглютинувалися гомологічною сироваткою до граничного титру (log 2,5), в той час як зазначена сироватка аглютинувала антиген, виготовлений з культури S. uberis з ПДГ “Шевченко” Сватівського району, лише до log 2,2. Одержані дані свідчать про тотожність в антигенному відношенні культур S. uberis, ізольованих від корів і телят з одного господарства.

Визначили чутливість виділених культур умовно патогенних бактерій до 13 антибіотиків (тетрацикліну, левоміцетину, стрептоміцину, еритроміцину, мономіцину, гентаміцину, канаміцину, неоміцину, бензилпеніциліну, ампіциліну, оксациліну, ристоміцину, байтрилу). При аналізі антибіотикограм умовно патогенних бактерій встановлено, що ізольовані сальмонели були чутливі до левоміцетину, стрептоміцину, неоміцину, ампіциліну, байтрилу; кишкова паличка – до байтрилу, левоміцетину, ампіциліну і оксациліну; стрептококи – до левоміцетину, байтрилу, оксациліну, ампіциліну, канаміцину; стафілококи – до байтрилу, левоміцетину, гентаміцину; синьогнійна паличка – до байтрилу, стрептоміцину; протей – до байтрилу, ампіциліну, оксациліну і тетрацикліну.

Одержані результати також свідчать, що антибіотикограми мікроорганізмів, які виділені в одному і тому ж господарстві при одному і тому ж дослідженні, є аналогічними як для бактерій виділених від корів, так і для бактерій, ізольованих від новонароджених телят.

Для вивчення впливу інактивованого полібактеріну на збереження новонароджених телят і захворюваність корів ендометритами і маститами, ми з виділених від новонароджених телят СВК “Україна” Старобільського району культур (E. coli, S. aureus, S. uberis, S. agalactiae) виготовили експериментальну серію інактивованого полібактеріну, який випробували на коровах і телятах даного господарства (таблиця 2).

11

Таблиця 2

Результати випробування інактивованого полібактеріну в

СВК “Україна” Старобільського району Луганської області

Група корів |

Кількість тварин в групі | Захворюваність корів | Збереження телят

Ендометрити | Мастити

Абсо-лютне

число | % | Абсо-лютне

число | % | Абсо-лютне

число | %

Щеплені (дослідна) | 126 | 2 | 1,6 | 9 | 7,1 | 119 | 94,4

Нещеплені (контрольна) | 188 | 7 | 3,7 | 23 | 12,2 | 131 | 69,6

В досліді було використано 314 корів, з яких 126 імунізували інактивованим полібактеріном, а 188 не щепили. Незважаючи на те, що полібактерін готували з бактерій, які були ізольовані від телят, що загинули, по групі щеплених корів кількість ендометритів і маститів була меншою в порівнянні з нещепленими тваринами, відповідно в 2,3 і 1,7 рази. Полібактерін також вплинув на збереження телят. У глибокотільних корів, яким щепили інактивований полібактерін, збереження телят (94,4 %) було вищим в порівнянні з контрольною групою (69,6 %), на 24,8 %.

Аналіз показників клітинного і гуморального імунітету щеплених і нещеплених корів свідчить, що через 29 днів після щеплення полібактеріном у тварин відбуваються суттєві зміни в порівнянні з контрольною групою. Імунна відповідь в організмі щеплених тварин супроводжувалась збільшенням Ig G, які передаються, як відомо, плоду внутрішньоутробно. Слід додати, що після щеплення підвищувалась також кількість не тільки еритроцитів і гемоглобіну, але і лейкоцитів, що передбачає стимуляцію неспецифічних факторів імунітету. Практично аналогічні результати імунологічних і гематологічних досліджень одержані нами через 23 дні після щеплення телятам інактивованого полібактеріну.

У телят, які були отримані від щеплених корів, відмічено значне збільшення кількості Е-РУК, ЕАС-РУК, ТФР-РУК, ТФЧ-РУК і О-клітин, що вказує на активізацію клітинного імунітету. До того ж, збільшення показника імунорегуляторного індексу (на 0,48) у телят, одержаних від імунізованих матерів, супроводжувалось перевищенням кількості Т-хелперів по відношенню до кількості Т-супресорів.

Вірогідне збільшення у телят, одержаних від імунізованих корів, в порівнянні з телятами від невакцинованих корів кількості Ig G (на 0,9 г/л, Р<0,05), високомолекулярних циркулюючих імунних комплексів (на 21,8 одиниць, Р<0,001) підтверджує, що введення полібактеріну, виготовленого з умовно патогенних бактерій, забезпечує формування як гуморального, так і клітинного імунітету.

Таким чином, на підставі визначення антибіотикограм, антагоністичних і аглютинабельних властивостей, а також впливу інактивованого полібактеріну на перебіг ендометритів і маститів у корів та шлунково-кишкових і респіраторних захворювань у новонароджених телят, можна стверджувати, що умовно патогенні бактерії, ізольовані нами від корів і новонароджених телят, є ідентичними, а також етіологічними факторами у виникненні цих захворювань. А це в свою чергу свідчить, що в скотарських господарствах циркулюють

12

асоціації умовно патогенних бактерій, які у корів спричиняють ендометрити і мастити, а у телят – шлунково-кишкові і респіраторні захворювання.

Мінливість умовно патогенних бактерій мікробних ценозів скотарських господарств Луганської області

При вивченні мінливості умовно патогенних бактерій, які спричиняють різноманітні захворювання у великої рогатої худоби, ми робили періодичні виїзди в піддослідні господарства і звертали увагу на зміну головних членів, на кількість співчленів, на серогрупи E. coli в асоціаціях, на антибіотикограми бактерій паразитоценозу. Так, в ВАТ “Діброва” Старобільського району при першому дослідженні (24.04.00.) головним співчленом мікробного ценозу (62,2 % виділених культур) була S.enteriса. На долю додаткового (S. pneumoniae) і другорядних (P. aeruginosa, P. mirabilis, S. pyogenes i S. saprophуticus) відповідно приходилося 13,0, 8,8, 6,5, 4,3 і 2,2 % від загальної кількості виділених культур. Після застосування в комплексі оздоровчих заходів протисальмонельозної вакцини сальмонелу не виявили (22.02.01.), а головним співчленом мікробної асоціації стала P. аeruginosa (52,6 %), додатковими - S. рneumoniae і S. saprophуticus (по 20,8 %), а другорядними - S. рyogenes і P. mirabilis (по 8,3 %). Через місяць після другого дослідження кількість видів бактерій в мікробному ценозі зменшилася до 3, але головним співчленом залишилася P. аeruginosa.

З часом в асоціаціях умовно патогенних бактерій господарств Луганської області відбуваються зміни і в кількісному складі. Так, в ТОВ ”Шевченко” Міловського району при першому дослідженні нами було ізольовано 4 види умовно патогенних бактерій, а при другому – 5 видів бактерій. Навпаки, в господарствах ВАТ “Діброва” Старобільського району, СВК “Україна” Старобільського району, СТОВ “Воєводське” Троїцького району, ППГ “Червоний прапор” Перевальського району кількість видів умовно патогенних бактерій при другому дослідженні зменшилася відповідно з 6 до 5, а потім до 3, з 4 до 3, з 4 до 3 і з 4 до 3.

У всіх піддослідних господарствах при повторних дослідженнях спостерігали зміну чутливості до антибіотиків. Так, в СТОВ “Воєводське” культури E. coli при другому і третьому дослідженні втратили чутливість до левоміцетіну, стрептоміцину і неоміцину і були чутливі лише до байтрилу. S.аureus при першому дослідженні був чутливий до еритроміцину і ампіциліну, а при другому і третьому дослідженні – до левоміцетіну і ампіциліну.

Таким чином, під впливом антропогенних факторів і факторів зовнішнього середовища відбувається зміна головних співчленів паразитоценозу, їх кількості в асоціаціях, а також зміна чутливості до антибіотиків.

ВИСНОВКИ

1. Вперше в господарствах Луганської області визначено видовий склад умовно патогенної мікрофлори і етіологічне значення її при ендометритах та маститах у корів і шлунково-кишкових та респіраторних захворюваннях у новонароджених телят. Показано, що в кожному скотарському господарстві області циркулює від 3 до 6 видів умовно патогенних бактерій, які спричиняють різноманітні патології у великої рогатої худоби. Про видову та імунологічну ідентичність виділених від корів і новонароджених телят культур бактерій свідчать однакова чутливість до антибіотиків, рівнозначна аглютинабельність; відсутність

13

антагонізму між ними. Імунізація інактивованим полібактеріном глибокотільних корів і новонароджених телят забезпечує не тільки підвищення збереження новонароджених телят, а й зниження захворюваності корів на ендометрити і мастити.

2. В 12 скотарських господарствах Луганської області нами виділено 13 видів умовно патогенних бактерій, а саме: E. coli (серогрупи O1, O4, O8, O9, O26, O33, O78, O101, O111, O126, O137), P. aeruginosa, P. vulgaris, P. mirabilis, S. enterica (серовари S. dublin, S. typhimurium, S. enteritidis), S. agalactiae, S. dysgalactiae, S. pyogenes, S. pneumoniae, S. uberis, S. saprophyticus, S. epidermidis, S. aureus.

3. Найбільш поширеними із захворювань великої рогатої худоби, спричинених умовно патогенними бактеріями, є захворювання новонароджених телят (шлунково-кишкові і респіраторні), потім – мастити і ендометрити корів, при яких відповідно виділено 62,8, 21,3 і 15,9 % від загальної кількості (527) культур. При шлунково-кишкових захворюваннях новонароджених телят умовно патогенні бактерії частіше ізолювали з лімфатичних вузлів брижейки, селезінки, печінки; при респіраторних захворюваннях телят – з легень, середнього середостінного лімфатичного вузла та селезінки.

4. При різних захворюваннях великої рогатої худоби, що спричиняються умовно патогенними бактеріями, виділяється в основному аналогічна мікрофлора: при захворюваннях новонароджених телят - E. coli, P. aeruginosa, S. enterica (серовар S. enteritidis), P. vulgaris; при ендометритах – E. coli, P. vulgaris, P. aeruginosa, S. aureus; при маститах – S. aureus, E. coli, S. uberis, P. aeruginosa, P. vulgaris.

5. В кожному господарстві формується сталий паразитоценоз, про що свідчать відсутність антагонізму між бактеріями різних видів одного господарства і виражені антагоністичні взаємовідносини між бактеріями різних видів, виділених від тварин з інших господарств.

6. В мікробних асоціаціях скотарських господарств Луганської області з часом відбуваються зміни, які стосуються ієрархії співчленів асоціацій умовно патогенних бактерій, зміни головних співчленів, їх кількості, серогрупового складу і чутливості до антибіотиків.

7. Культури S. uberis, які були ізольовані від тварин СВК “Україна” Старобільського району при різних патологіях великої рогатої худоби, є антигенно спорідненими. Антигени, виготовлені з цих культур, аглютинуються аналогічною сироваткою до граничного титру (lg 2,5), в той час як культура S. uberis, виділена з ПДГ “Шевченко” Сватівського району, аглютинується тією ж сироваткою лише до титру lg 2,2.

8. Застосування інактивованого полібактеріну, виготовленого з культур бактерій, які циркулюють в СВК “Україна” Старобільського району, в комплексі протиепізоотичних заходів сприяє збільшенню збереження телят на 24,8% і зниженню захворюваності корів ендометритами і маститами відповідно в 2,3 і 1,7 раза, що підтверджує етіологічну роль та імунологічну ідентичність умовно патогенних бактерій при цих захворюваннях.

9. Щеплення інактивованого полібактеріну, виготовленого із культур бактерій, які циркулюють в даному господарстві, активізує як клітинний, так і гуморальний імунітет, про що свідчить збільшення в крові Ig G на 0,9 г/л, високомолекулярних імунних комплексів на 21,8 одиниць, показника імунорегуляторного індексу на 0,48.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Для підвищення ефективності заходів боротьби з захворюваннями великої рогатої худоби, які спричиняються умовно патогенними бактеріями, пропонуємо:

14

- при визначенні етіології та проведенні протиепізоотичних заходів при захворюваннях великої рогатої худоби, що викликаються умовно патогенними бактеріями, враховувати всіх співчленів паразитоценозу, які циркулюють в даному господарстві, визначати чутливість мікробів до антибактеріальних препаратів; у випадку зниження ефективності заходів боротьби з цими захворюваннями проводити повторні бактеріологічні дослідження з метою з’ясування головного та другорядних співчленів, їх кількості та їх чутливості до антибіотиків;

- в системі протиепізоотичних заходів