Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

Ротерс Тетяна Тихонівна

УДК 373.037:373.036

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА У ВЗАЄМОДІЇ ФІЗИЧНОГО ТА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Шевченко Галина Павлівна, Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки;

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, академік АПН України Бех Іван Дмитрович, директор Інституту проблем виховання АПН України;

доктор педагогічних наук, професор,

академік АПН України,

Євтух Микола Борисович,

академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України;

доктор педагогічних наук, професор

Підласий Іван Павлович, завідувач кафедри філософії освіти Черкаського інституту післядипломної освіти.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогіч-ний університет імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться “24” квітня 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61200, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м.Харків, вул. Блюхера, 2, ауд № 214-В.

Автореферат розісланий “23” березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Підвищення ролі духовного життя сучасного суспільства тісно пов'язане з проблемою його фізичної культури. В указі Президента України від 27 квітня 1999 року "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя" акцентується увага на підвищенні ролі і значення людського чинника, що виявляється у вихованні цілісної, всебічно розвиненої особистості, духовно багатої та фізично досконалої.

Гармонізація фізичного і духовного пов'язана з втіленням фізичної культури у соціокультурні процеси як життєвої цінності, зі спрямуванням звернення національної свідомості на необхідність духовного та фізичного розвитку кожного члена суспільства. У зв'язку з цим все більша увага приділяється проблемі взаємозв'язку всіх структур духовної та фізичної сутності людини як цілісної особистості.

Згідно з соціально-біологічними дослідженнями людина належить до визначеного біологічного виду “Homo sapiens” і тільки під впливом соціального середовища, умов життя та виховання стає особистістю зі складним комплексом біологічних і соціальних співвідношень. Біологічне в особистості пов'язане з фізичним розвитком, а соціальне – з духовним.

У вітчизняній науці проблема розвитку особистості стоїть поряд з проблемою виховання і навчання, які сприяють гармонійному та всебічному удосконаленню особистості. У цій системі фізичне виховання досліджується як процес цілеспрямованого впливу на фізичний розвиток особистості, в якому за допомогою фізичних вправ оптимізуються біологічні процеси в організмі людини. Естетичне виховання веде за собою естетичний розвиток, в процесі якого формуються духовні потреби, емоційно-естетичне ставлення до дійсності, до мистецтва, формуються поняття краси, розвиваються творчі здібності.

Сучасна наука доводить, що людина не тільки біологічна і соціальна субстанція, а ще й космопланетарна. У природі, космосі все проходить ритмічно: ритм змін пори року, добовий ритм, ритм морського прибою, ритм вібрації розжарених газоподібних часток сонця та зірок і т.п. Ритми природи наклали суттєвий відбиток на розвиток усіх живих організмів. Ритм для організму на будь-якому рівні розвитку - умова його існування. Людський організм у процесі своєї еволюції відчував вплив ритмів природних явищ, які поступово перейшли в людському житті в програму спадковості. Взаємозв'язок усіх природних явищ став першоосновою виникнення ритмів життєдіяльності людського організму (ритм дихання, кровообігу, ритм роботи серця і т.п.). Таким чином, ритм є природною особливістю людини. У процесі свідомої діяльності людини ритм виступає як соціальна особливість, необхідна частина гармонійного розвитку особистості. Тому проблема ритму в формуванні духовної та фізичної сутності особистості органічно пов'язана з проблемою фізичного та естетичного виховання. Людина, яка володіє відчуттям ритму, здатна раціонально організувати свої дії у просторі та часі, підвищувати життєвий тонус, впливати на стан свого здоров'я, бути пильною та внутрішньо зібраною. Рівень відчуття ритму залежить від постійної роботи над ритмікою своїх рухів за допомогою музично-ритмічних і фізичних вправ. Саме ритміка поєднує в собі духовне та фізичне, сприяє гармонійному розвитку душі і тіла, виховує красу та ще більше пов'язує людину з природою.

Окремі питання проблеми, яку ми порушуємо, в різні часи були предметом вивчення в педагогіці і психології, естетиці і теорії та методиці фізичного виховання. Так, учені античності (Арістотель, Платон, Сократ) приділяли належну увагу питанням фізичного й духовного взаємозв'язку в людині, краси тіла і духу в процесі її розвитку. До розвитку духовно-тілесної особистості з використанням фізичних та духовних вправ закликали вчені середніх віків (Д.Дідро, Т.Кампанелла, Я.А.Коменський, Т.Мор). Їхні ідеї зазнали подальшого розвитку у працях останніх двох століть. Зокрема, загальні питання розвитку особистості досліджувалися вітчизняними вченими І.Бехом, Л.Божовичем, М.Євтухом, Є.Ісаєвим, К.Корніловим, А.Петровським, зарубіжними вченими – К.Левіним, К.Роджерсом, А.Фрейдом. До розв'язання проблем фізичного і духовного взаємозв'язку в людині, в тому числі і в розвитку дитини, зверталися В.Бутенко, М.Овсяников, Л.Столович, Г.Шевченко, А.Щербо. Заслуговують на увагу окремі концепції зарубіжних педагогів В.Гейзенберга, Е.Суріо, Р.Штайнера.

Помітне місце в розробці розглядуваних проблем посідають праці вітчизняних учених Л.Виготського, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, зарубіжних – К.Бюлера, А.Гезела, Дж.Уотсона.

З естетики спорту досліджувалися питання естетичного змісту й естетичних цінностей спорту, форми естетичної діяльності людини.

З досліджень вітчизняних учених слід відзначити праці М.Лобжанідзе, М.Сарафа, В.Столярова, А.Френкіна, із зарубіжних – Б.Лоу, І.Фейрс.

У теорії та методиці фізичного виховання питання естетичного виховання на уроках фізичної культури досліджувались В.Бєлоусовою, Н.Глушак, Г.Сатировим.

Розуміння значення ритму в житті людини спонукало вчених різних галузей знань досліджувати окремі питання ритму. Так, І.Сєченов, І.Павлов, О.Ухтомський вивчали фізіологічні механізми ритму рухових дій. У психології вчені Т.Козіна, І.Огородников, Б.Теплов, Д.Елькін визначили, що відчуття ритму має моторну природу і впливає на емоційну, трудову і творчу діяльність. Природний розвиток відчуття ритму в дітей різного шкільного віку досліджували С.Гальперін, М.Кольцова, В.Кручинін, Б.Сермеєв та ін.

У фізичному вихованні вчені розглядали ритм як складову частину техніки фізичних вправ (Р.Галстян, Д.Донський, Л.Сулієв).

В естетиці ритм досліджувався з позицій позитивного впливу на виразність творів мистецтва (О.Лосєв, Л.Смирнов, В.Шестаков). Велике значення ритму в музиці, танцю, красивих тілорухах відзначили Н.Ветлугіна, Л.Воскресенська, А.Зиміна, Н.Перна, К.Станіславський. Питання музично-ритмічного виховання дітей досліджувались Г.Александровою, Р.Варшавською, Є.Коноровою. С.Руднєвою, Е.Фіш, а також зарубіжними дослідниками (Ф.Дельсарт, Ж.Демені, Ж.Далькроз, А.Дункан).

Незважаючи на значну увагу педагогів і психологів до розглядуваної проблематики, все ж окремі її кардинальні питання залишаються поки що не розв'язаними. У науці не досліджувалася проблема розвитку особистості школяра через ритм у взаємодії фізичного та естетичного виховання. Нема чітко визначеного поняття, методології й технології ритмічного розвитку школярів різного шкільного віку у взаємодії фізичного та естетичного виховання. Між тим ці проблеми важливі для сучасної педагогіки, для нинішньої школи, яка покликана, як зазначено у Проекті "Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті", створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України. Актуальність проблеми, її недостатнє теоретичне й методологічне опрацювання, потреби шкільної і вузівської практики обумовили вибір теми дослідження "Теорія і методика розвитку особистості школяра у взаємодії фізичного та естетичного виховання".

Зіставлення сучасних вимог до виховання особистості школяра і результатів аналізу існуючої практики фізичного виховання дозволяє констатувати невідповідність, яка виникає у процесі ритмічного розвитку:–

між необхідністю гармонійного розвитку духовних і фізичних якостей школяра та відсутністю взаємозв'язків фізичного й естетичного виховання на уроках фізичної культури;–

між природним відчуттям ритму і відсутністю цілеспрямованої роботи в школі над його розвитком;–

між потребами, запитами й інтересами сучасного школяра в своєму ритмічному розвитку та існуючою практикою фізичного виховання в школі.

Для подолання цих невідповідностей необхідна розробка методологічних і теоретичних засад ритмічного розвитку особистості школяра у взаємодії фізичного виховання з естетичним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах комплексної теми "Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва", яка розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.Шевченко.

Об'єкт дослідження – розвиток особистості школяра з 1 до 11 класу у взаємодії фізичного та естетичного виховання.

Предмет дослідження – механізми розвитку особистості школяра через ритм у процесі взаємодії фізичного та естетичного виховання.

Мета дослідження полягає в методологічному і теоретичному обґрунтуванні розвитку особистості школяра через ритм у взаємодії фізичного і естетичного виховання в школі, розробці та експериментальній перевірці моделі і технології ритмічного розвитку школярів різних вікових груп.

Гіпотеза дослідження складається з припущення, що розвиток особистості школяра у взаємодії фізичного та естетичного виховання буде проходити найбільш успішно, якщо:–

домінантним компонентом у взаємодії фізичного та естетичного виховання виділити ритм і на цій основі дослідити специфічні особливості розвитку особистості школяра;–

цілеспрямовано виховувати у школярів відчуття ритму, відчуття простору, відчуття часу, відчуття точності м'язових зусиль, красу постави, красу ходи, виразність рухів в єдиному процесі ритмічного розвитку як сукупного продукту взаємодії фізичного та естетичного виховання;–

запровадити в практику середніх шкіл з 1 до 11 класу систематичні ритмічні заняття як інтегруючої ланки взаємодії музично-ритмічних і фізичних вправ;–

формувати свідоме ставлення школярів до музично-ритмічної діяльності на основі знань життєвої необхідності володіння ритмічністю, красою та виразністю рухів.

Концепція дослідження включає три взаємопов'язані концепти, які сприяють реалізації провідної ідеї.

1. Методологічний концепт відбиває взаємозв'язок і взаємодію фізичного і естетичного виховання учнів з 1 до 11 класу, що забезпечує цілісність і всебічність розвитку особистості школяра з урахуванням сутності та специфіки фізичного й естетичного виховання.

2. Теоретичний концепт включає положення про ритм як глобальне явище природи, людства і суспільства, його вплив на фізичну й духовну сутність школярів, притаманність фізичному і естетичному вихованню.

Взаємодія фізичного та естетичного виховання через ритм заснована на тому, що у школярів розвивається ритм рухових дій і ритм музичних сприймань на основі відчуття ритму. Фізичне та естетичне виховання школяра поєднується в єдиному процесі ритмічного розвитку, де цілеспрямовано виховується відчуття часу, відчуття простору, відчуття точності м'язових зусиль, краса, виразність і ритмічність рухів за допомогою музично-ритмічних і фізичних вправ.

3. Технологічний концепт передбачає проектування засобів, методів, форм ритмічного розвитку учнів у процесі взаємодії фізичного і естетичного виховання, розробку методики проведення ритмічних занять з 1 до 11 класу, організацію педагогічного процесу ритмічного розвитку школярів.

Предмет, мета, гіпотеза і концептуальні положення обумовили формулювання таких завдань дослідження:–

розробити на основі історико-філософського, історико-педагогічного і психологічного аналізу методологію й теорію дослідження;–

виявити специфічну сутність взаємодії естетичного виховання з фізичним і фізичного виховання з естетичним;–

сформулювати теоретичні засади розвитку особистості школяра через ритм і на основі цього обґрунтувати модель ритмічного розвитку у взаємодії фізичного та естетичного виховання;–

визначити рівень ритмічного розвитку школярів у школі і стан професійної підготовки вчителя фізичної культури до проведення такого виду роботи;–

розробити технологію ритмічного розвитку особистості школяра і перевірити її в експериментальних класах на ритмічних заняттях у взаємодії фізичного й естетичного виховання.

Методологічною основою дослідження виступають теоретичні концепції вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів про розвиток особистості школяра, про сутність взаємозв'язку фізичного та естетичного виховання, про ритм та його місце в естетичному і фізичному розвитку людини, про засоби і методи ритмічного виховання особистості школяра.

Методи дослідження. Теоретичні – аналіз і синтез, аналогія в поєднанні з індукцією, порівняння та узагальнення філософської, педагогічної і психологічної літератури з проблеми дослідження; метод теоретичного моделювання при визначенні предмета, об'єкта, гіпотези, конструювання теоретичної моделі; метод конкретизації та систематизації теоретичних знань при розробці завдань дослідження.

Емпіричні – вивчення та узагальнення досвіду роботи в загальноосвітній школі з досліджуваної проблеми, аналіз програмно-нормативних документів, педагогічні спостереження, анкетування, бесіди, тестування школярів за основними діагностуючими методиками, педагогічний експеримент.

Статистичні – методи обробки експериментальних даних для якісного і кількісного аналізу емпіричного матеріалу констатуючого та формуючого експерименту.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі загальноосвітніх шкіл м. Луганська і Луганської області. Педагогічний експеримент щодо ритмічного розвитку школярів у взаємодії фізичного та естетичного виховання був багаторівневим та багатоаспектним. До експериментальної роботи було залучено 3677 респондентів. Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (1985–1990) вивчалася теорія питання, аналізувався досвід учителів фізичної культури, вчителів початкових класів, директорів загальноосвітніх шкіл м. Луганська і Луганської області. На основі отриманого матеріалу розроблялися психолого-педагогічні основи ритмічного розвитку, визначалися закономірні взаємозв'язки фізичного і естетичного виховання, розроблялася теоретична модель і технологія ритмічного розвитку школярів на уроках фізичної культури, уроках ритміки, уроках ритмічної гімнастики. Визначались мотиви занять школярів музично-ритмічною діяльністю. У пробних експериментах на базі СШ 26, 7, 38

м. Луганська визначалися основні засоби, форми, методи ритмічного розвитку школярів у взаємодії фізичного та естетичного виховання. Проводився констатуючий експеримент.

На другому етапі (1991–1992) в базовій школі кафедри факультету фізичного виховання Луганського педагогічного університету проводився камерний, формуючий, експеримент, у якому брали участь школярі з 1 до 11 класу. Систематизувалися й аналізувалися результати даного експерименту, концепції, гіпотези і моделі ритмічного розвитку у взаємодії фізичного виховання з естетичним, що дозволили провести коригування основних ідей, а також вдосконалити експериментальну програму й методику ритмічного розвитку.

На третьому етапі (1993–2001) проводилася практична апробація результатів дослідження на основі впровадження експериментальної програми на базі СШ 14, науково-експериментального центру "Дитинство", експериментальної школи "Розвитку дитини". Здійснювалося керівництво вчителями, які вели дослідно-експериментальну роботу в школах м.Луганська і Луганської області. У СШ 12, 5, 17, м. Луганська окремі класи використовувались як контрольні. Проводилося повторне діагностування рівня ритмічного розвитку школярів СШ 47. Результати експерименту оброблялися методом математичної статистики, аналізувалися і використовувалися для остаточних висновків.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше проведено багатоаспектний аналіз єдності фізичного й естетичного виховання, а саме:

·

· виявлено специфічні можливості ритму як домінантного компонента взаємодії фізичного та естетичного виховання у процесі розвитку особистості школяра;

· розроблено теорію розвитку особистості школяра через ритм у процесі взаємодії фізичного та естетичного виховання;

· розроблено технологію ритмічного розвитку особистості школяра на ритмічних заняттях у школі;

· доведено залежність ритмічного розвитку школярів від музично-ритмічної діяльності;

· визначено духовні можливості фізичних і музично-ритмічних вправ.

Теоретична значущість дослідження.

Розроблена теорія розвитку особистості школяра у взаємодії фізичного й естетичного виховання, яка складається з:–

понятійного апарату, що визначає суттєвість ритму в розвитку особистості як домінантного компонента взаємозв'язку фізичного виховання з естетичним;–

закономірностей, що пояснюють стійкі зв'язки між фізичним і естетичним вихованням;–

принципів, на основі яких базується процес розвитку особистості школяра через ритм;–

системи основних положень, що відображені в концепції ритмічного розвитку.

Теоретично значущими є розроблені в процесі експериментальної роботи засоби і методи ритмічного розвитку особистості школяра.

Проведений у процесі дослідження аналіз стану ритмічного розвитку школярів і рівня професійної підготовки вчителів фізичної культури дозволив визначити перспективи подальшого поновлення змісту навчання з фізичного виховання в школі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження висвітлювалися на наукових конференціях: міжнародних –"Вдосконалення системи фізичного виховання школярів (Пенза, 1987), "Вдосконалення системи фізкультурної освіти в педагогічних навчальних закладах" (Одеса, 1990), "Фізичне виховання і шкільна гігієна" (Архангельськ, 1991), "Екологія фізичного виховання" (Тула,1995), "Фізична культура, спорт і здоров'я нації" (Вінниця, 1998), "Фізична підготовленість та здоров'я населення" (Одеса, 1998), "Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві" (Луцьк, 1999), "Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту" (Перм, 1999), "Фізична культура, спорт та здоров'я нації" (Вінниця, 2001); всеукраїнських – "Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, спорту для інвалідів та валеології" (Кіровоград, 1995), "Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти" (Тернопіль, 1997), "Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту учнівської та студентської молоді" (Дніпропетровськ, 1999), "Проблеми теорії і практики фізичного виховання учнівської та студентської молоді" (Тернопіль, 2000).

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка та на наукових конференціях факультету фізичного виховання, а також висвітлювалися у доповідях, лекціях, на семінарських і практичних заняттях у системі післядипломної освіти вчителів фізичної культури і вчителів початкових класів м. Луганська та Луганської області.

Результати кандидатської дисертації використані тільки в оглядовій частині докторської дисертації.

Впровадження результатів дослідження в практику школи і підготовки вчителів фізичного виховання. Створені на основі теоретичних засад рекомендації і програми запроваджені: в практику проведення уроків ритміки і ритмічної гімнастики в школах Росії завдяки публікації їх у журналі "Физическая культура в школе" (з 1991 до 2000р.); в практику проведення уроків фізичної культури в школах України (вони були надруковані в журналі "Фізична культура в школі", виданнях "Освіта Донбасу", "Освіта на Луганщині"); в практику навчання студентів факультету фізичного виховання Луганського державного педагогічного університету, які слухали курси "Музично-ритмічне виховання", "Методика проведення ритмічних занять у школі"; в практику навчання слухачів Луганського інституту післядипломної освіти при читанні спецкурсів для вчителів фізичного виховання і вчителів початкових класів.

Експериментальна технологія, представлена у вигляді програм, рекомендацій, методичних розробок, застосовується в середніх навчальних закладах Луганська і Луганської області на уроках ритміки і ритмічної гімнастики, у позаурочний час.

Практична значущість дисертаційного дослідження полягає не тільки в тому, що його експериментально випробувані і рекомендовані для навчання школярів і підготовки майбутніх учителів фізичного виховання продовжуватимуть використовуватися в практиці шкіл і педуніверситетів, а й у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, технологія і система ритмічних занять з їх методичним обґрунтуванням можуть служити теоретичним ґрунтом для розв'язання питань, зв'язаних з діагностикою, прогнозуванням ритмічного розвитку, з розробкою програми, необхідної для створення науково обґрунтованої системи ритмічного розвитку, для внесення коректив у зміст і методи підготовки вчителя фізичної культури, вчителів початкових класів і музики до роботи з ритмічного розвитку школярів різних вікових груп.

Публікації. Основні положення і зміст дисертації викладені у 52 наукових публікаціях (двох монографіях, чотирьох навчальних посібниках для студентів і школярів, двадцяти п'яти статтях у журналах і п'ятнадцяти – у збірниках, а також тезах, методичних рекомендаціях. Опубліковано програми з ритмічного розвитку школярів). Одноосібних праць 43. Особистий внесок пошукувача в працях, які написані у співавторстві, полягає в теоретичній і технологічній розробці ритмічного розвитку школярів. Загальний обсяг становить 53 друкованих аркуші.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, 38 таблиць, 17 малюнків, зі списку використаних джерел (439). Основний зміст викладено на 377 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено проблему, об'єкт, предмет, мету, викладено провідні положення концепції дослідження, його завдання та методологічну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, окреслено методи дослідження, подані відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Методологічні засади дослідження взаємодії фізичного та естетичного виховання в процесі розвитку особистості" подається історичний аналіз проблеми розвитку особистості у взаємодії фізичного та естетичного виховання і визначається місце ритму у цій взаємодії. Розкривається змістова сутність взаємодії фізичного виховання з естетичним на основі сучасних наукових досліджень в естетиці та теорії фізичного виховання.

Історико-філософський аналіз проблеми свідчить про те, що на всіх етапах розвитку людського суспільства питання взаємодії фізичного та естетичного виховання було в епіцентрі уваги як складової частини гармонійного розвитку особистості, що поєднує в собі фізичні та духовні якості. У класичних ученнях античності (Піфагор, Геракліт, Сократ, Платон, Арістотель) визначено ядро взаємодії фізичного та естетичного виховання через калокагатію як гармонію краси тіла і духа. В естетичних поглядах того часу існувала думка про те, що основним засобом естетичного виховання є музика, а фізичного – гімнастика. Поєднання музики та гімнастики античними філософами визначалось як головний засіб розвитку особистості тому, що ритм та гармонія краще за все проникають углиб душі, народжуючи красу. Важливий внесок у розуміння єдності фізичного та естетичного виховання через красу форм і красу рухів зробили Аврелій Августін, Боецій, Гуго Сен-Вікторський, Фома Аквінський, Альберт Великий, Уільріх Страстбургський. Зокрема велике значення має теорія Аврелія Августіна про природжений ритм та його якості впливати на красу рухів. На двох основних ідеях – красі внутрішній (краса духу, характеру, почуттів) та красі зовнішній (краса рухів, форм тіла, людських вчинків, поведінки) базується теорія єдності фізичного та естетичного виховання у Локка, Гельвеція, Шефтсьбері, Дідро, Лессінга, Гердера.

У новітній час проблема єдності фізичного й естетичного в людині привертає увагу представників різних наук. У працях учених кінця ХІХ та початку ХХ ст. (М. Бердяєв, О.Духнович, В.Острогорський, О.Соловйов, П.Юркевич) на перше місце в проблемі гармонійного розвитку людини висувається духовність особистості, краса її почуттів, які знаходять прояви в її тілі. Ідея "духовної тілесності" (за виразом О.Соловйова), згідно з якою особистість неможлива без тіла, у якому завжди виявляється душа, яскраво подана у працях О.Лосєва. Ця ідея залишається панівною і в подальші роки, хоч розглядається в дещо іншому плані.

У 90-х роках ХХ ст. "духовність" трактується у взаємодії таких категорій, як добро, істина, краса. Серед цих категорій краса – не нова категорія естетики. Протягом існування людської цивілізації вона входила в загальну програму розвитку людини. Визначалося, що в кожного суспільства і в кожної людини наявні свої прояви краси, але в новітній час вважається, що краса включає і високу духовність, і в той же час фізичну досконалість людини (К.Долгов, А.Зись, Б.Нєменський, М.Овсяников, Л.Столович, В.Шестаков. Гармонійно розвинена людина поєднує в собі красу духовну і красу фізичну.

Розвиваючи проблему розвитку особистості у взаємодії фізичного й естетичного виховання в культурологічному аспекті, ми підкреслюємо значущість естетичної та фізичної культури для формування духовності особистості. Провідні вчені різних гуманітарних наук (А.Авер'янов, М.Бахтін, М.Ковальзон, Л.Коган, А.Комарова, В.Межуєв, В.Семенов, А.Швейцер) естетичну культуру особистості характеризують як міру естетичного опанування умов суспільного життя в процесі практичної діяльності.

Фізична культура на підставі даних представників педагогічної науки В.Бальсевича, І.Биховської, В.Видріна, Л.Лубишева, Ю.Миколаєва, С.Неверковича, В.Столярова виступає як базовий, фундаментальний шар, інтегруюча ланка розвитку особистості як духовної та фізичної цілісності. Як і кожна культура, культура фізична – це насамперед робота з духом людини, його внутрішнім світом у зв'язку з опануванням рухових дій. Ми поділяємо погляд А.Комарової, що естетична культура виступає справжнім чинником фізичного виховання у взаємодії з естетичним ідеалом, часткою якого є фізична досконалість.

Таким чином, на сьогодні стає чітко визначеною проблема взаємодії двох чинників гармонійного розвитку особистості - фізичного й естетичного виховання, які ґрунтуються на красі фізичній та духовній, гармонії зовнішній (тілесній) та внутрішній (духовній), грації – як гармонії рухів і гармонії почуттів. Визнання такої нерозривної взаємодії фізичного й духовного в розвитку особистості робить цю проблему педагогічно актуальною, оскільки саме в дитинстві закладаються основи фізичного й естетичного виховання. Усвідомлення нерозривності цих двох сторін формування цілісності особистості становить методологічну основу нашого дослідження.

У історико-педагогічних дослідженнях виділяються два основні підходи до розробки теоретико-методологічних основ взаємозв'язку фізичного та естетичного виховання в процесі розвитку особистості: визначення завдань і визначення засобів.

Визначення завдань розвитку особистості у взаємозв'язку фізичного та естетичного виховання ґрунтується на спільній меті – виховання гармонійно розвиненої людини. Для цього в античності існували мусичне та гімнастичне виховання з метою впливу на душу особистості, її гармонію через духовно-тілесну цілісність, в якій гімнастика одухотворена, а музика мислиться як гімнастика душі (Платон). Завдання розвитку духовно-тілесної цілісності особистості з використанням фізичних та духовних вправ виступають у педагогіці гуманізму (Т.Мор, Ф.Раблє, М.Монтень, М.Фічіно, Т.Кампанелла), у педагогічних системах Я.А.Коменського, Д.Локка, Ж.Руссо, К.Гельвеція, Д.Дідро. Великим досягненням того часу було виникнення поняття "фізична освіта" (Песталоцці), в основі якого почуття порядку, гармонії, краси та спокою складають духовну базу виховання фізично освіченої людини. Це поняття не втратило своїх істотних ознак і нині.

Другий підхід взаємозв'язку фізичного та естетичного виховання базується на визначенні спільних засобів розвитку особистості, до яких належать гімнастика, танці, музично-ритмічні вправи. Методологічним підґрунтям використання цих засобів виступають теоретичні положення Г.Фіта, Яна, А.Шпіса, П.Лінга, Амороса про красу рухів. Гутс-Мутс, наприклад, красу рухів ототожнював з технікою фізичних вправ і точністю виконання форми рухів. Ця дуже важлива ідея для визначення суті взаємозв'язку фізичного й естетичного виховання через красу і культуру рухів знаходить місце в наукових висновках М.Бернштейна. Ми поділяємо точку зору П.Блонського, В.Сухомлинського про красиві та ритмічні рухи, за допомогою яких найбільш вдало можуть розв'язуватися завдання гармонійного розвитку учнів у взаємодії фізичного та естетичного виховання.

Дослідження проблеми всебічного та гармонійного розвитку особистості у взаємодії фізичного й естетичного виховання переконує в тому, що людина являє собою сукупність духовно-естетичної, тілесно-естетичної та зовнішньої художньо-виразної сутності. До того ж ніякої духовності не існує поза людським тілом та зовнішніми формами його рухів. На підставі цього ми висунули концептуальну ідею: продуктом взаємодії фізичного та естетичного виховання може бути ритмічний розвиток особистості. Саме ритм є природно духовною та тілесною сутністю людини. Він пов'язаний з музикою, яка впливає на емоції людини. Тому цілеспрямований розвиток ритму буде сприяти вихованню як естетичних, так і фізичних якостей особистості. Найбільш доцільно спостерігати цей розвиток через внутрішню сутність людини і її зовнішні прояви в русі. На жаль, ідея використання ритму як взаємозв'язуючого компонента залишилася поза увагою дослідників. Визначаючи важливість цього компонента у вихованні молодої людини, ми вважаємо за необхідне подати його аналіз у нашому дослідженні.

У дослідженні психологічних засад взаємозв'язку фізичного та естетичного виховання констатовано, що в основі цього взаємозв'язку лежать почуття, які мають не тільки зовнішнє, тілесне вираження, а й вираження внутрішнє (Л.Виготський). Саме через почуття людина відображає свій внутрішній, духовний світ. Зовнішнє відображення душевних почуттів та емоцій повинно відповідати рухам, які їх супроводжують (П.Лесгафт). Психологічна сутність взаємозв'язку фізичного та естетичного виховання полягає у виникненні різних емоцій у процесі рухової діяльності, які перевтілюються в почуття. Важливими для нашого дослідження є висновки Мак-Доугала, Болтона, Б.Теплова, Д.Елькіна, згідно з якими відчуття ритму має в своїй основі моторну природу, а ритм виступає одним з виразних засобів у музиці, пластиці, поезії, впливаючи на емоційну сторону діяльності.

Серед психологічних чинників взаємозв'язку фізичного та естетичного виховання важливими, на нашу думку, є два. Перший пов'язаний з виникненням м'язової насолоди, радості (Б.Клименко, В.Омельчук, І.Павлов) у процесі виконання фізичних рухів. Другий базується на тому, що виконання рухової дії поєднує в собі відображення рухів і творчості. Метою відображення рухів виступає досягнення максимальної точності виконувати рухи в просторі, в часі, з потрібною силою. Мета творчості – удосконалити процес здійснення рухових завдань, створюючи нові рухові дії за змістом і формою, використовуючи силу уявлень.

Психологічні основи взаємодії фізичного та естетичного виховання базуються на виникненні почуттів, емоцій, інтересу в процесі рухової діяльності. У цьому контексті виникає поняття "естетична емоція" (В.Ражников), "естетичний інтерес" (Г.Щукіна). Естетичний інтерес передує руховій дії та супроводжує її, а після завершення руху проходить збагачення чуттєвого досвіду учнів.

Основною концепцією взаємозв'язку розвитку особистості з вихованням та навчанням є теорія П.Блонського, Л.Виготського, П.Гальперіна, Г.Костюка, за якою розвиток дитини йде за вихованням та навчанням, які спрямовують розвиток і сприяють гармонійному вдосконаленню школяра. Основною умовою психічного його розвитку виступає діяльність (А.Запорожець, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Д.Ельконін).

Проблеми сутності естетичного виховання в фізичному та фізичного виховання в естетичному торкалися вчені, праці яких присвячені естетичному вихованню (О.Буров, Є.Квятковський, Д.Джола, Б.Лук'янов, Б.Неменський, Л.Столович, Г.Шевченко, А.Щербо), і дослідники фізичного виховання (В.Бєлоусова, Н.Глушак, М.Лобжанідзе, І.Решетень, М.Сараф, В.Столяров, А.Френкін, Н.Щуркова, М.Яковлев). Спираючись на теоретичні засади цих досліджень, ми визначили, що естетичне виховання у зв'язку з фізичним ґрунтується на:–

формуванні естетичних уявлень, почуттів, потреб у фізичному вдосконаленні, вмінь розуміти та створювати прекрасне у фізичних вправах;–

використанні засобів естетичного виховання (музично-хореографічне, поетичне та образотворче мистецтво);–

застосуванні методів естетичного виховання – виразний показ фізичних рухів, емоційне пояснення;–

створенні спеціальних умов (естетичний вигляд матеріально-технічної бази, вчителя, наявність технічних засобів навчання).

Сутність зв'язку фізичного виховання з естетичним виявляється в досягненні людиною фізичної досконалості, яка базується на:–

гармонійному фізичному розвитку, який сприяє виникненню естетичного смаку і є джерелом естетичної насолоди;–

вихованні фізичних якостей, підвищенні фізичної підготовленості, що в свою чергу сприяє практичній діяльності людини за "законами краси", а також впливає на емоційну сферу та працездатність особистості;–

зміцнюванні фізичного здоров'я, яке дозволяє досягнути найвищого ступеня краси як у зовнішньому, так і внутрішньому прояві.

Важлива ідея для визначення сутності естетичного виховання в фізичному та фізичного виховання в естетичному полягає в теорії естетичного виховання Б.Лихачова, згідно з якою естетичне виховання в процесі фізичного виявляє наявність у ньому естетичних елементів та перетворює їх в засоби естетичного розвитку і формування людини. Фізичне виховання в процесі естетичного ґрунтується на соціально-природній цілісності особистості, тому розглядати морально-естетичну сутність людини тільки з позиції духовності було б неправильно. Ніякої духовності поза можливостями людського тіла, поза зовнішніми формами виразності і поведінки особистості просто не існує.

Розглянуті питання сутності взаємодії фізичного та естетичного виховання дозволяють виявити місце ритму в цьому взаємозв'язку та здійснити завдання розробки технології ритмічного розвитку.

У другому розділі "Теорія розвитку особистості школяра через ритм у взаємодії фізичного виховання з естетичним" розробляється теорія ритму, концепція та модель ритмічного розвитку. Актуалізується необхідність ритмічних занять для розвитку особистості школяра.

Питання ритму та його впливу на розвиток людини завжди цікавило педагогів, філософів, психологів та представників інших наук. Ритм – це складне багатофункціональне явище природи, людства і суспільства. На наявність ритміки всюди: від атомів до галактик – вказували В.Вернадський, О.Чижевський, В.Ягодинський.

Ритм є природньою властивістю людини. Поза ритмом не проходить ніякий життєвий процес. На підставі аналізу наукових досліджень ми визначили важливість ритму для трудової діяльності людини, біологічного функціонування організму, стану здоров'я і працездатності. У процесі життєдіяльності людини ритм виступає як соціальна необхідність гармонійного розвитку. Саме через ритм, як однієї з форм суспільної свідомості, відбувається естетичне опанування різноманітних видів рухової діяльності, що виявляється в художньо оформлених музично-ритмічних вправах. Саме ритм є в людині і духовною, і фізичною сутністю. За допомогою ритму проходить відображення школярами духовного світу в рухових діях, "живій" тілесності, виразності почуттів та емоцій, яскраво виявляється індивідуальна духовність суб'єкта в процесі взаємодії фізичного та естетичного виховання. Велике значення має ритм в руховій діяльності і в мистецтві, входячи як складова частина в національну культуру певного суспільства.

Суттєвою особливістю розробленої в дослідженні концепції є ідея, що ритм виступає невід'ємною частиною гармонійного розвитку. Школяр до свого “я” включає і своє тіло, через яке він за допомогою фізичних рухів може виразити внутрішні, духовні якості. Фізичні рухи розподіляються в обумовленому просторі і часі, мають свій діапазон і виразність, їм притаманна краса і амплітуда, напрямок та темп, а комплексною характеристикою тілорухів виступає ритм (Л.Матвеєв, С.Янаніс). Він обумовлюється функціональними особливостями центральної нервової системи (І.Павлов, І.Сєченов, О.Ухтомський) та має моторну природу (Б.Теплов, Д.Елькін, Т.Козіна, Н.Огородникова).

Головна концептуальна ідея полягає в тому, що з багатьох взаємозв'язків фізичного та естетичного виховання ми виділяємо домінантний компонент – це ритм, через формування якого можна простежити розвиток особистості школяра як фізичний, так і естетичний. Ця концептуальна ідея засновується на тому, що ритм виступає складовою частиною як фізичного, так і естетичного виховання. У фізичному вихованні ритм – це засіб впливу на тіло школяра через розвиток ритмічної здібності чергувати м'язову напругу з відпочинком, виявляти взаємозв'язок та часову послідовність рухів, встановлювати співвідношення окремих моментів руху, варіювати темп, форму, швидкість і при цьому заощаджувати фізичні та вольові сили.

В естетичному вихованні ритм є тією першоосновою, яка поєднує в єдине ціле закладене природою в особистості школяра почуття краси. Ритм в естетичному вихованні – це засіб впливу на духовність школяра. Функції ритму в естетичному вихованні визначаються виразністю (Г.Гегель, В.Плеханов, А.Шопенгауер), емоційністю (Л.Сакетті, О.Чижевський), творчими можливостями в створенні художнього образу (М.Бахтін, К.Станіславський). Ритм пов'язується з музичним та поетичним мистецтвом як основний засіб виховання творчої особистості (Ю.Кремльов). Музичні ритми впливають на психічну сферу людини, викликаючи бажання супроводжувати музику тілорухами (Н.Ветлугіна, Л.Воскресенська).

Теорія розвитку особистості школяра через ритм у взаємодії фізичного та естетичного виховання базується на тому, що у школярів розвивається ритм руховий і ритм музичний на підставі відчуття ритму.

У фізичному вихованні відчуття ритму залежить від відчуття простору, відчуття часу, відчуття точності м'язових зусиль (Н.Александрова, К.Бюхер, М.Бурцева, Е.Далькроз, Д.Донський, Н.Збруєва). Відчуття музичного ритму базується в своїй основі на відчутті звуків різних тривалостей та визначенні їх тривалості в рухах (С.Максимов, І.Способін).З цього приводу Б.Теплов стверджує, що схоплювати та репродукувати музичний ритм можливо тільки на підставі відчуття ритму, тобто на основі музичного критерію, який спирається на моторику.

Теорія взаємодії фізичного та естетичного виховання базується на тому, що насолода ритмом залежить від відчуття ритму рухового. Звуковий ритм впливає на психічну сферу людини своєю музичністю. Єднання ритму рухів та ритму музики має велике емоційне та м'язове задоволення (В.Бєлінович). Це пояснюється тим, що рухова дія, як і музика, розподіляється у часі. Просторовий ритм пластичних рухів співвідноситься з часовим ритмом музики. Музика підказує рухи та обмежує їх у часі, просторі відповідно до м'язових зусиль. А рух, у свою чергу, допомагає школярам зрозуміти музику та виразно передати її через створення музично-ритмічного образу. Для цього рухи повинні бути емоційно виразними та музично ритмічними. Саме у таких рухах зливаються тіло і дух (О.Лосєв). Особистість школяра стає часткою музики, дитина відчуває музику в своєму тілі і через тіло висловлює пориви душі своїми рухами.

На підставі таких теоретичних узагальнень ми розробили модель ритмічного розвитку особистості школяра у взаємодії фізичного та естетичного виховання, згідно з якою ритмічний розвиток проходить в єдиному процесі фізичного та естетичного виховання, де цілеспрямовано виховується ритм руховий та ритм музичний за допомогою фізичних і музично-ритмічних вправ. Результат ритмічного розвитку визначається кількісними та якісними змінами відчуття ритму на підставі музично-ритмічної діяльності. Кількісні зміни виявляються в тому, що школяр оволодіває відчуттям часу, відчуттям простору, відчуттям точності м'язових зусиль. Якісні – дають себе знати в красі, виразності, ритмічності рухів, у розумінні краси музики (схема 1).

Схема 1

Теоретична модель ритмічного розвитку

особистості школяра

Аналіз вікових особливостей розвитку відчуття ритму дав змогу стверджувати, що відчуття ритму – природна особливість людського організму, і це відчуття властиве дитині з перших днів її життя. До шкільного віку естетичне відчуття ритму в дітей дістає стійку форму, і вони стають здатними вирішувати образно-виразні завдання; ритм набуває функції засобу вираження душевних переживань і почуттів (А.Бакушинський, Л.Гусєва, Т.Козакова). Розвиток відчуття ритму в дітей шкільного віку проходить безперервно і в той же самий час нерівномірно. Найбільш інтенсивно відчуття ритму розвивається в молодшому шкільному віці, менш вираженими темпами його розвиток проходить у середньому і деяке погіршення відчуття ритму спостерігається в старшому шкільному віці (за даними Г.Ільїної, В.Кручініна, Н.Самойлової, В.Фарфель). Це дає змогу визначити благодатні періоди розвитку відчуття ритму та накреслити засоби і методи керування його розвитком. Дослідження вікових періодів розвитку дитячого організму з позицій вищої нервової діяльності (М.Кольцова, С.Гальперін) і розвиток аналізаторних систем та опорно-рухового апарату показали, що ритмічна діяльність відбиває загальні особливості розвитку організму в онтогенезі.

Естетичне відчуття ритму в дітей являє собою продукт виховання, культури. Анатомо-фізіологічно воно тісно пов'язане з органами почуттів людини і корою головного мозку як місцем аналізу та синтезу.

Фізіологічні основи естетичного в ритмі пов'язуються з насолодою, що виникає в людини у зв'язку із