Національний університет
фізичного виховання і спорту України

РИШКОВСЬКИ ВОЙЦЕХ

УДК 796.011.3-057.87

ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ
РЕГІОНАЛЬНОЇ І ЛОКАЛЬНОЇ
СИСТЕМ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО
ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

24.00.02. – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття вченого ступеня
доктора наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту.

Науковий консультант: доктор психологічних наук, професор
Ложкін Георгій Володимирович,
Національний університеті фізичного виховання і спорту України, кафедра педагогіки та психології, завідувач.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор
Куц Олександр Сергійович,
Львівський державний інститут фізичної культури, кафедра теорії і методики фізичного виховання, завідувач;
доктор філософських наук, професор
Панюков Володимир Семенович,
Національний університет фізичного виховання і спорту України, кафедра соціально-економічних та гуманітарних наук, професор;
доктор педагогічних наук, професор
Шиян Богдан Михайлович,
Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка, кафедра теоретичних основ і методики фізичного виховання, завідувач.

Провідна установа: Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, м. Київ.

Захист відбудеться 31 травня 2002 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного ви-хо-вання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий 29 квітня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради НУФВСУ, доктор наук

з фізичного виховання і спорту Круцевич Т.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світовий досвід розвитку освіти свідчить, що при виході з кризи форм її організації вирішальна роль належить передовій практиці. Особливе місце посідає діяльність педагогів-інноваторів локального і регіонального розвитку шкільної справи.

Соціалістична система освіти деякою мірою забезпечувала фізичне виховання (ФВ), спрямоване на підготовку до праці й оборони. У пострадянський період колишні форми і методи ФВ уже не забезпечують готовності жити і діяти в умовах конкуренції, пошуку нових робочих місць, планувати життєдіяльність у ситуаціях соціальних і економічних напруг.

Наслідком реакції на сформовану ситуацію стали локальні (Україна) і регіональні (Польща) ініціативи педагогів та організаторів ФВ. (В.Медведєв, Ю.Васьков, 1988 та ін.) Необхідність підтримки регіональних і локальних ініціатив зафіксована в державній “Концепції фізичного виховання в системі освіти України” (24.04.1997).

Діючи на підставі здорового глузду, спираючись на особистий досвід і педагогічну інтуїцію, ініціатори домагаються визначних успіхів на місцях. Однак для оцінки й узагальнення передового досвіду, породження концептуальних ідей, а потім для розробки стратегії розвитку ФВ необхідне відповідне теоретичне підгрунтя (Б. Шиян, 1997). Результатами практично спрямованого теоретизування повинні стати нові поняття, схеми співорганізації знань, методик і технік ФВ.

Актуальність обґрунтування регіональної та локальної організації ФВ визнана провідними теоретиками фізичної культури і спорту (В.К. Бальсевич, 1997; Т.Ю. Круцевич, 2000).

Як принциповий підхід до проблем розвитку систем освіти вітчизняні і закордонні теоретики керування розглядають метод проектів (Зинченко А.П., 1994, 1997; А.Орнстейн, Ф.Хункинс, 1999; Р.Тол, 1992). Сформована ситуація була ретельно обговорена на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми проектування регіональних систем фізичного виховання” (Смоленськ, 1997). Як у перебізі конференції, так і у процесі подальшого практичного розвитку проблемної ситуації виявилася очевидною відсутність теоретично обґрунтованих принципів проектування інноваційних систем ФВ.

Докладне опрацювання проблеми регіонального розвитку здійснене А. Е. Левинтовим (1991), Г. Г. Копиловим (1993). У Польщі теорії регіональності присвячені роботи З. Хойницького та А. Куклинського (1997). Питання про проблеми й особливості педагогічної діяльності в умовах регіонального і локального розвитку докладно розглянуті у монографії Ю. В. Громико (1996).

Опрацювання даної проблеми у роботах теоретиків і дослідників проблем ФВ не настільки глибокі. Значимість регіонального фактору в розвитку ФВ на Балканах зафіксована И. К. Попеску (1997). Проектний підхід до проблеми локальної організації фізичного виховання (культурно-спортивні комплекси) був притаманний дисертаційній роботі Д. Н. Диновського (1985). Але обидва дослідники не займалися формуванням теорії керування регіональною і локальною організацією ФВ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося у відповідності зі зведеним планом науково-дослідних робіт в сфері фізичної культури і спорту Державного комітету України з фізичної культури і спорту на 1999-2001 рр. за темою 1.4. “Програмно-нормативні, статистичні дослідження, соціально-еко-номічне і правове обґрунтування фізичного виховання різних груп населення й оздоровчої культури” (номер державної реєстрації № 0196U010546) і за темою ДС 25 “Умови успішної діяльності об'єктів фізичної культури – сучасний стан і напрямок змін ” Варшавської академії фізичного виховання.

Установка на інноваційне реформування шкільної справи в Польщі зафіксована в урядовій програмі “Гарна і сучасна школа” (1993) і в “Головних напрямках удосконалення системи народної освіти в Польщі” (1995).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягала у тому, щоб, використовуючи основні положення діяльнісної методології та праксеології, оцінивши досвід історичної практики, сформувати, представити й апробувати як принципи діяльності систему знань і засобів, які здатні забезпечити локальну і регіональну організацію фізичного виховання в школах.

Досягнення поставленої мети забезпечувалося розв’язанням таких задач:

1. Сформувати поняття і схеми, що забезпечують створення теоретичних об'єктів, які виступають у ролі ядер проектування регіонального і локального розвитку ФВ.

2. Оцінити логічність і реалістичність розроблених теоретичних та організаційно-діяльнісних схем, проектуючи їх на історичну практику фізичного виховання.

3. Розробити принципи виділення і организації знань, основних видів діяльності та критеріїв оцінки, які забезпечують проектування регіональних і локальних систем ФВ.

4. Експериментально визначити можливості та умови використання принципів проектування у практиці регіональних і локальних систем ФВ.

5. Сформувати структуру знань, яка може бути запропонованою організаторам регіональних систем освіти і підвищення кваліфікації професійних кадрів.

Як об'єкт дослідження була визначена система методично забезпечених процесів інноваційної діяльності у галузі ФВ і надбудована над нею організація регіонального і локального керування.

Предмет дослідження – система процесів і структур оргкерівної та методичної діяльності, які забезпечують розробку та реалізацію регіональних і локальних програм розвитку ФВ школярів.

Методологія дослідження базувалася на використанні методів теоретичного (1) і емпіричного (2) характеру:

1.1. Абстрагування: ідеалізація, “онтологізація” (виділення сутнісного підгрунтя) і схематизація, яка забезпечує подальшу керівну діяльність.

1.2. Експериментування зі схемами (розробка їхньої графіки, змісту, перевірка розумності і практичності) у процесі системно-діяльнісного аналізу історичної практики і досвіду рішення реальних проблем організації фізичного виховання, а також використання схем при розробці практичних проектів та програм локального і регіонального розвитку фізичного виховання.

1.3. Логіко-історичний аналіз оргкерівної і методичної діяльності в умовах регіонального і локального розвитку ФВ.

2.1. Контент-аналіз текстів теоретичних і методичних робіт (монографій, навчальних посібників, методичних розробок).

2.2. Аналіз практики конструювання засобів методичної роботи з використанням схем і понять системно-діяльнісної методології та праксеології.

2.3. Опитування організаторів і педагогів фізичного виховання.

2.4. Включене спостереження у процесі реалізації проектів регіональної і локальної організації фізичного виховання.

2.5. Організаційно-методичний експеримент в умовах спеціально організованої педагогічної діяльності.

2.6. Експертна оцінка експериментальної практики та запропонованих підходів і методів удосконалення керівної й педагогічної діяльності.

Наукова новизна отриманих результатів.

1. Логіка проведеного наукового пошуку побудована на розробленій дисертантом концептуальній схемі організації досліджень проблем фізичного виховання. Разом з цим вперше задана можливість методологічного бачення єдності і взаємозв'язків теоретичної (понятійної) роботи, різних типів експериментальної діяльності та конкретних об'єктів інноваційного розвитку практики ФВ.

2. Розроблені шляхом об'єднання засобів праксеологічного і методологічного підходів принципи проектування є істотним внеском у формування теорії проектування освітніх систем.

3. У дисертації виділені підстави наукових і практичних понять, які увійшли до обігу: тілесність, фізична (тілесна) компетентність, готовність (“фіт-нес”), і розглянуті перспективи зміни змісту базового поняття фізичне виховання, уперше розрізнені типи інноваційних методик ФВ.

Дисертант адаптував сучасні поняття регіональної організації керування стосовно практики фізичного виховання.

4. Розроблена дисертантом схема розвитку тілесних якостей і психосоматичної компетентності складає підгрунтя для створення типології наявних та принципово можливих систем фізичного виховання і технік соматичного розвитку.

З’явилася можливість використовувати схему як теоретичну підставу аналізу й експертизи інноваційних систем і методик фізичного виховання та умов їхньої регіональної організації.

5. Розроблені дисертантом принципи і схеми дозволяють теоретично обґрунтувати критерії оцінки результатів експериментів у галузі методики ФВ школярів.

6. Обґрунтована дисертантом методологія проектування регіонального розвитку фізичного виховання школярів представлена як самостійний (відсутній у наявній системі знань) вид організації, керування і проводу ФКС.

Практичне значення отриманих результатів.

1. Цілеспрямований розвиток ФВ з урахуванням місцевих умов може виступати аспектом соціальних програм політиків, які спираються на підтримку ініціатив і стратегій регіонального розвитку.

2. Обґрунтовані і реалізовані дисертантом робочі схеми практичні не тільки при розв’язанні задач розвитку систем ФВ, вони представляються як конструктивні засоби побудови регіональних програм розвитку освіти.

3. Досвід експериментальної роботи свідчить про те, що методичні пропозиції дисертанта можуть служити підставою для організації діяльності керівників, педагогів і методистів фізичного виховання, які орієнтовані на стратегію регіонального розвитку.

4. Теоретико-методичні розробки дисертанта (схеми, робочі поняття) доведені до рівня нормативних описів і можуть бути використані як засіб інтенсифікації інноваційної діяльності практиків ФВ. Практичність результатів підтверджена їхнім успішним використанням при формуванні й удосконаленні програм локальної і регіональної організації фізичного виховання в місті та гмині Ломянки Варшавського воєводства і розробці інноваційних програм ФВ у Київському ліцеї бізнесу.

5. Розроблені дисертантом вимоги до змісту навчальних дисциплін і поліпредметних знань можна розглядати як принципові завдання на розробку програм фізкультурної освіти і підвищення кваліфікації професійних кадрів, які здатні успішно працювати в умовах регіональної та локальної організації ФВ.

6. Базові схеми дослідження генезису систем ФВ можуть бути використані дослідниками проблем історії і соціології фізичної культури і спорту.

Основний зміст і результати роботи представлені дисертантом у монографії “Принципи проектування регіональної та локальної систем організації фізичного виховання школярів” (Київ, Варшава, 2000).

Методологічні і методичні принципи організації та оцінки інноваційної практики використані дисертантом при організації робіт і виступах на таких нарадах, семінарах:

1. Загальпольський семінар “Регіональне і локальне проектування систем фізичного виховання” (м. Велишев (Польща), 15-16 січня 1999 р.).

2. Симпозіум “Фізична культура студентів у період реконструкції освіти в Польщі” (м. Медзишин (Польща), 5-7 вересня 1999 р.).

3. Симпозіум Ради Європи і Міністерства Європейської інтеграції “Спорт у процесі європейської інтеграції” (Варшава (польща), 1988 р.).

4. Факультет підвищення кваліфікацій Польської корпорації менеджерів спорту (м. Варшава (Польща), 1997-1999 р.).

5. Міжнародний симпозіум із проблем соціології та філософії спорту (м. Оломунець (Польща), вересень 1996 р.).

6. Семінар кафедр суспільних наук “Проектування регіональних систем фізичного виховання” (Варшава (Польща), 1999 р.).

7. Нарада міністрів спорту країн Центральної і Східної Європи з питань фінансування й організаційних структур (Варшава (Польща), 22-25.06.2001 р.).

8. Регіональний семінар президентів та бурмістрів міст і гмін (м. Велишев (Польща), 1999 р.).

9. IV Міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт i спорт для всiх” (м. Київ, 2000 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 45 роботах, у тому числі:

- у зазначеній вище монографії, виданій у Варшаві та Києві (15,1 друкованих аркушів);

- у 34 підручниках, монографіях, збірниках і статтях, які опубліковані в наукових педагогічних, методичних і менеджерських виданнях;

- у матеріалах 10 симпозіумів та наукових конференцій.

Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків. Викладена на 393 сторінках тексту, ілюстрована 4 таблицями та 26 рисунками. У бібліографії наведено 401 джерело, з них – 136 іноземних публікацій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Історія регіональних і локальних програм
розвитку фізичного виховання

1. Для визначення перспектив і напрямку розробки принципів проектування регіональних і локальних систем фізичного виховання школярів (РС і ЛС ФВ) використовувався контент-аналіз текстів і логіко-історичне дослідження відповідних галузей наукових знань. Спочатку були виділені історичні факти виникнення і реалізації локальних і регіональних ініціатив ФВ (система виховання в античних полісах, європейські гімнастичні школи, англійський спорт). В історії розвитку ФВ в Україні зафіксовані аналогічні прецеденти. Серед вітчизняних ЛС – етнічна система ФВ Запорізької Січі. У Х1Х -ХХ вв. Західна Україна була регіоном сокольських гімнастичних організацій, діяльності спортивних клубів “Пласту”, “Лугу”, “Січі”. У процесі дослідження шляхом виділення суті та логіки практики здійснювалася схематизація організаційно-методичної діяльності інноваторів і організаторів нових систем ФВ.

Аналіз прецедентів історії ФВ дозволив зробити висновок про те, що перенесення та поширення інноваційного досвіду здійснювалося або за рахунок розробки нових способів і засобів діяльності самими педагогами, або шляхом використання ними відчужих методик і технологій.

Варто розрізняти два принципово різних типи інноваційної педагогічної діяльності. В історичній практиці один з них (німецька школа гімнастики) є створенням нових методик шляхом використання сформованих раніше засобів професійної діяльності. Інший тип (шведська гімнастика) базувався на пріоритеті розумової роботи інноваторів. Спочатку будувалися нові системи знань і розроблялися засоби ФВ, потім, у процесі практики, досліджувалися умови їхнього ефективного застосування, а потім за допомогою спеціально організованої методичної діяльності фіксувалися труднощі і виділявся професійно значимий досвід. На підставі уявлення про два різні підходи обґрунтований висновок про необхідність розрізняти характер і перспективи використання а) професійно і б) методологічно обґрунтованих інноваційних методик.

У процесі логіко-історичного дослідження зафіксовані моменти ускладнення або спрощення сформованих раніше методичних схем і базових понять у зв'язку зі зміною ідеологічних та соціальних вимог до організації ФВ.

Критичний аналіз наявого положення справ дозволяє стверджувати, що в даний час методична діяльність педагогів-новаторів є необхідною, але не достатньою умовою для створення РС і ЛС ФВ.

Аналітика теоретичних і практико-методологічних обґрунтувань розробки сучасних систем освіти свідчить, що тут як ефективний механізм розвитку конструктивно використовується проектно-програмний підхід.

Однак у даний час ЛОС і РС фізичного виховання не проектуються, а спонтанно зароджуються. Можливість успішної реалізації ініціатив залежить від сприятливих зовнішніх факторів, активності професійного середовища і рівня його культури. Історія фізичного виховання свідчить, що не менш значимим є “внутрішнє середовище” професійної діяльності. Його особливості представляються такими характеристиками:

- високою культурою діяльності (наявність зразків, арсеналу систематизованих знань) і уявлень про способи її трансляції та використання;

- наявністю цілеспрямованих соціальних структур (малих груп) фахівців (педагогів, методистів), які мають високий рівень прагнень і відповідальності за результати й авторитет професії.

Зовнішніми сприятливими умовами є об'єктивний запит суспільства на зміну характеру та змісту освіти (педагогічної діяльності) і фізичного виховання як його компонента.

Інша зовнішня сприятлива умова – виникнення політичної та економічної ситуації, при якій зростає роль місцевого (муніципального) самоврядування.

Аналіз процесів породження, становлення і функціонування діяльності ЛОС і РС фізичного виховання дозволяє виділити низку вимог до систем знань і засобів, які забезпечують розробку цих систем.

У реальній історії діяли люди – висококультурні професіонали, ініціативні і наполегливі організатори, творчі практики. При теоретичній розробці схем проектування ЛОС і РС фізичного виховання позиції практиків-новаторів повинні бути досліджені, віднормовані і представлені у певних структурах позицій, стосунків та вимог.

В даний час склалася методологія використання проектного підходу до розробки регіональних і локальних освітніх програм. Але для проектування інновацій у конкретних галузях діяльності недостатньо знань про загальні принципи. Необхідна т.зв. “теорія середнього рівня”, яка задає логіку практичних, у тому числі методичних, робіт. Контент-аналіз і опрацювання підгрунтя сучасних теорій діяльності дозволили зробити висновок про те, що для створення такої теорії перспективним вважається використання праксеологічних знань (польська школа Т.Котарбинського) і засобів системно-деяльнісного методологічного підходу.

Аналіз історичного досвіду організації ФВ і сучасних уявлень про перспективи РС і ЛС ФВ школярів дозволив зробити висновок про існування актуальної проблемної ситуації. Її ознаками є:

- відсутність знань про технологію проектування ЛОС і РС організації фізичного виховання;

- відсутність понять, які відображають вимоги до ФВ в умовах зменшення ролі і можливостей централізованого керівництва педагогічної діяльності;

- відсутність уявлення про системи знань, які забезпечують підготовку фахівців, здатних проектувати і реалізовувати програми розвитку ФВ в умовах регіональної та локальної організації.

2. Загальна методологія і методика дослідження. Використання методів абстрагування і схематизації, виявилося продуктивним засобом для створення принципової план-карти організації наукових досліджень у галузі РС і ЛС ФВ (рис. 1). Зокрема, таким чином, були визначені місце і структура “теорії середнього рівня”, яка забезпечує розробку і реалізацію проектів РС і ЛС ФВ.

Рис. 1. Концептуальна схема досліджень і розробок
за темою дисертації

Вимога практичності теоретичних і методичних знань споконвічно задавалася позиційною схемою замовників на проектування. Як конструктивні були виділені реальні позиції – регіонального політика, оргкерівника ФВ, організатора народної освіти, педагога-інноватора, а також віртуальна позиція – організатора форм та методів освіти і підготовки педагогів, які здатні працювати в умовах РС і ЛС ФВ.

Оскільки низка методів теоретичного дослідження (абстрагування, схематизація, “експериментування зі схемами”, “псевдогенетичне” історичне дослідження) у практиці дослідження проблем ФВ застосовується рідко і частково, виникла потреба у детальному представленні їх логічного і наукового підгрунтя. Розроблена методологія досліджень (“теорія середнього рівня”) побудована на поєднанні двох методологічних підстав: праксеології Т.Котарбинського (“Наука про гарну роботу”) (рис. 2) і системо-миследіяльної (СМД) методології (школа Г.П.Щедровицького).

Рис. 2. Схема використання праксеологічних знань
у проектуванні діяльності

Спочатку паралельно використовувалися обидва підходи, потім здійснювалося перекодування праксеологічних понять у вигляді організаційно-діяльнісних схем.

Експериментальна частина роботи будувалася з метою перевірки теорії “середнього рівня” – (понять і орг-діяльнісних схем) у процесі реалізації проектів РС і ЛС ФВ.

Об'єктом експерименту були процеси організації та методичного забезпечення інноваційної педагогічної діяльності. До уваги брався педагогічний ефект використання нових методик, але він оцінювався лише якісно. Таким чином, по суті і призначенню, експеримент був організаційно-методичним і належав переважно до організаційно-керівного, а не до власне – педагогічної дійсності.

Відповідно до класифікації педагогічних досліджень, експеримент за цільовою ознакою належав до констатуючого і творчого, а за умовами проведення – до модельного (як моделі виступали діяльністні схеми проектування РС і ЛС ФВ школярів).

Табл. 1.

Фактори, які визначають ефективність проектування систем ФВ

Процеси, які забезпечують цикл життя проекту | Переважаючі процеси: організація, керівництво і керування | СМД і праксеологічні характеристики ефективності

Виробництво діяльності (породження становлення) | Керування (дослідження ситуації і проектування системи норм); Організація (конструювання, нормування) | Культуродоцільність, нормо-практичність, успішність, чистота.

Функціонування | Організація (дотримання норм), керівництво (стимулювання) | Освоєння норм, “технологізація”, надійність, “простота”

Відтворення | Організація (виділення ускладнень методична підтримка) | Методична забезпеченість, “справність”, “успішність”

Розвиток | Керування (дослідження, зміна проекту); керівництво (контроль цілеспрямованості); | Продуктивність нових дій і властивостей, “вдалість”, “корисність”.

Завершення (“поховання”, “рутинізація”, “дифузія”). | Організація (розоформлення структур); Керівництво (ліквідація, перерозподіл ресурсів); | Доцільність “екологічна безпека”, утилітарність, раціональність, економічність, точність, чистота (своєчасність)

Розділ “Теоретичні дослідження і розробки” присвячений переважно забезпеченню понятійного апарату дослідження.

Як свідчить історичний досвід розробки та експериментального вживання понять про ФВ, відчуження і технологізація інноваційних методик неможливі без надання понятійних схем, мов знань і операцій. Конструктивні поняття покликані забезпечити спільну діяльність і комунікацію організаторів, методистів і педагогів, які беруть участь у реалізації педагогічних проектів.

Проектувальник РС і ЛС ФВ повинен розрізняти сутнісні, “рамкові” (соціо-культурні) і робочі поняття ФВ. Поняття, які використовуються “тут і зараз” (ad hoc) мають безпосередньо практичне значення.

Логіко-історичний аналіз свідчить, що в умовах реалізації установок на розвиток масової загальнодержавної організації теоретична і методична база радянської системи ФВ грунтувалася на стандартних уніфікованих засобах і “рам-кових” поняттях.

Поняття, які стали підгрунтям характеру інноваційної методики, повинні відповідати як сутнісним уявленням про ФВ, так і конкретній соціо-культурній та керівній ситуації. Історичний досвід і методологічне опрацювання проблеми дозволяє стверджувати, що для розробки понять “ad hoc” необхідні такі умови:

- Наявність філософські обґрунтованої (не тільки актуальної) ідеї, яка може стати підгрунтям конкретно заданого уявлення про мету і призначення ФВ.

- Здатність теоретиків і методологів виділити з арсеналу знань і засобів фізичної культури матеріал, адекватний реальним соціальним, ідеоло-гічним установкам і вимогам до практичності результатів ФВ.

- Наявність ресурсів і форм організації навчальної діяльності, які дозволяють створити на підставі логіки поняття ситуації “освіта-навчання”, “освіти-підготовки” у процесі ФВ.

- Наявність конкретних уявлень про характер майбутніх ситуацій діяльності індивіда, у яких використання результатів ФВ є життєво необхідним.

Контент-аналіз наукових і методичних робіт у галузі ФВ свідчить, що при використанні нових понять “тілесна компетентність”, психофізична готовність – “фітнес” виникає проблема не тільки організації розуміння розроблювачів РС і ЛС ФВ. Не подолані ускладнення комунікації вчених, які знаходяться на різних предметних і методичних позиціях.

Опрацюовуючи схеми-конфігуратори, які забезпечують загальне бачення об'єктів, дисертант спирався на опозицію категорій “природне” і “штучне”, поняття про норми і ситуації їхньої реалізації (Л.Н. Жданов, С.В.Брянкин, 1978; Э.С.В.Вильчковский, 1978) і методологічні уявлення про тілесну культуру людини (И.М.Быховская, Е.А.Александрова, 1996). Як антропотехнічне підгрунтя використовувалися уявлення про виробництво, споживання, побут і клуб як основні простори реалізації тілесності (Г.П.Щедровицкий, 1993). Використовуючи методи абстрагування, схематизації, конструювання організаційно-діяль-ністних схем, дисертант розробив схему-модель, яка забезпечує взаємодію і взаєморозуміння таких позиціонерів:

-

-

-

-

-

Рис. 3. Схема-модель забезпечення реалізації тілесних якостей
і психосоматичної компетеності

У розділі “Теоретичне підгрунтя проектування експериментальних РС і ЛС ФВ” представлені розроблені дисертантом поняття, організаційно-діяльністні схеми та алгоритми діяльності, які забезпечують розв’язання практичних задач дослідження.

Контент-аналіз наукових праць показав, що під поняттям “регіон”, як правило, малася на увазі деяка територія (Антична Греція, Скандинавія). Простір становлення нових систем фізичного виховання у ХIХ столітті не збігався з адміністративними кордонами (сокольська гімнастика, англійський шкільний спорт).

Протягом останніх десятиліть XX століття географічне поняття “регіон” знайшло новий діяльнісний зміст. У глобальному масштабі регіон розглядається як простір інтенсивного розвитку економіки і культури, і як підстава політичного й етнічного самовизначення людей (Південно-східний Азіатський регіон, Європейський дім).

Регіон, який живе за рахунок механізмів внутрішніх ініціатив, протиріч (у тому числі, прихованих), не можна розглядати як об'єкт керування, значною мірою він – суб'єкт самостійної життєдіяльності.

У теорії і практиці ФВ різні уявлення про регіональність ще не розрізняються, хоча в методології організації спорту за поняттям “регіон” стоять, як мінімум, чотири різних об'єкти керування.

Перший з них – регіон, як адміністративна одиниця.

Друге уявлення про об'єкт – регіон, як географічна територія, у якій наявні кращі природні передумови для розвитку спорту.

Третій об'єкт – етнічний регіон. Тут успішний розвиток спорту підкріплюється визначеною ментальністю й етнічним енергетизмом.

Нарешті, регіон – це місце відтворення діяльності і її технологічної реалізації, які відповідають вищому світовому рівню. Останнє поняття особливо важливе для проектувальника РС і ЛС ФВ.

Як діючий засіб організації регіонального керування (у тому числі і керування розвитком ФВ) є використання принципу проектування мережі. Основна умова проектування мережі – поява або вирощування локальних систем (організацій) розвитку. Мережна організація регіону припускає розшарування об'єкта на інфраструктурне забезпечення і велику кількість локальних організацій.

Розробка і реалізація проектів вимагають перегляду наявної практики організаційного керівництва у галузі ФВ. Діючи як самостійні суб'єкти, локальні і регіональні організації повинні не тільки забезпечувати породження і функціонування діяльності. Регіональному керуванню доводиться відповідати за розвиток діяльності, на свій страх і ризик підтримуючи ініціативи. З процесами розвитку об'єктивно зв'язані проблемні моменти відмирання структур, які стали непотрібними. Логіка системно-діяльнісного підходу визначає такі загальні принципи проектування РС і ЛС ФВ:

1. Підгрунтям робіт зі створення РС і ЛС ФВ повинна бути покладена концептуальна ідея, яка відповідає як особливостям місцевої ситуації, так і досвіду світового розвитку діяльності ФВ.

2. Проектування ЛС повинне будуватися на системно-діяльнісних підставах. Проектувальникам належить виділити і прописати базовий (системоутворюючий процес діяльності, структуру і зміст інноваційної методики, оцінити культуродоцільність проектованих форм, рухові механізми і вимоги до людського “матеріалу”, які охоплюються структурами діяльності.

3. Практичному створенню ЛС повинну передувати розумове опрацювання внутрішніх можливостей і проблем конкретної організації з урахуванням дії відомих і передбачуваних факторів.

4. Незважаючи на те, що діяльність ЛС за поняттям носить більш-менш закритий характер, при її проектуванні повинні ретельно аналізуватися:

а) зовнішні ситуації, які позитивно або негативно впливають на діяльність і статус ЛС; тут особливо важливі оргкерівні аспекти (реалізація інших проектів і планів) і соціальні умови, а також можливі зміни співвідношення політичних і підприємницьких сил, які діють у регіоні;

б) ситуації, які забезпечують ефективне використання продуктів діяльності ЛС і дозволяють представити реальну значимість та можливість інноваційного розвитку.

Виходячи з принципів системно-діяльнісного підходу, який передбачає стійке відтворення діяльності, ЛОС повинна бути досить автономною, здатною захиститися від можливих негативних впливів господарською оргкерівного та професійного середовища.

Залежно від складності і масштабів інноваційної діяльності, проектувальник РС і ЛС ФВ повинен зробити вибір зі стратегій двох типів.

В одному створюється можливість проектувати й експериментально перевіряти нові засоби (схеми, поняття, методики), використовуючи досягнення, які накопичені історичною практикою ФВ. Тут на перший план виходить попередня аналітична критична робота. На обґрунтовані в такий спосіб діяльністні схеми “насаджуються” конкретні характеристики і, тим самим, апріорі підтверджується, або спростовується, конструктивність роботи теоретика-проекту-вальника.

В іншому випадку, проектуючи принципово нові діяльнісні уявлення ФВ, теоретику належить піднятися над рівнем професійної методології. Йому необхідні філософські і діяльнісно-праксеологічні знання (“онтологічні”, сутнісні схеми, підходи, категоріальні поняття). Потім загальні методологічні знання використовуються як підгрунтя розробки організаційно-діяльнісних схем, які надаються практикам у вигляді нормативних описів і алгоритмів діяльності. Такого роду стратегія теоретичної роботи забезпечує глибокі прориви у практиці ФВ, але її використання вимагає серйозної методологічної підготовки теоретиків і орг-керівників, а також “страхування ризиків” при кардинальній зміні форм і змісту діяльності педагогів ФВ.

Проектуючи діяльність ФВ, яка відповідає місії і призначенню регіону необхідно враховувати:–

наявність локальних систем, у яких наявний досвід передової педагогічної діяльності, чи можливості ініціювати появу таких систем, підтримуючи новаторів;

-

-

Основним механізмом проектування РС і ЛС ФВ є розробка методик, які відповідають стратегії розвитку й організаційним та педагогічним можливостям ЛОС. Залежно від проблем і умов організації ФВ розв’язується питання: на який тип (професійного запозичення, або авторський) інновації спирається проектувальник РС і ЛС ФВ.

У розділі “Досвід експериментального проектування регіональної та локальної організації фізичного виховання школярів” представлені перебіг і основні результати проведеного організаційно-методичного експерименту.

При розробці і вивченні перебігу реалізації експериментальних проектів для РС (гмина Ломянки Варшавського воєводства, 1997-1998р.) і ЛС КЛБ (Київський ліцей бізнесу, 1996-1999р.) використовувалися методи розробки ідеалізації організаційно-діяльнісних схем, включеного спостереження, аналізу звітних документів, контент-аналізу змісту навчальних предметів, опитування й експертної оцінки.

Експеримент проводився в умовах регіону Ломянок і м. Києва, де були створені можливості для вияву специфіки об'єктів за параметрами, що відповідає задуму проектувальника. Особливість експерименту полягала у тому, що він проводився не в штучно-лабораторних умовах. Проекти РС і ЛС ФВ школярів реалізовувалися у межах інноваційної керівної діяльності більш високого порядку (у Ломянках реалізовувалася концепція соціальної згуртованості регіону, у КЛБ – становлення системи початкової керівної підготовки школярів).

Проведений організаційно-методичний експеримент відповідав всім основним параметрам теорії інноваційних проектів. У структурі класичних уявлень про психолого-педагогічні експерименти у галузі педагогіки такого роду діяльність кваліфікується як “квазиексперимент”.

Перебіг і результати експерименту показали, що основним механізмом запуску інноваційної програми є ефектний “старт”, при якому перевіряється реальний ентузіазм і цілеспрямованість реалізаторів, а також створюються можливості формування а) “груп прориву” для командно-організованих дій і б) бригад, які здатні самостійно діяти на визначених ділянках роботи.

Ефективність експерименту, проведеного в РС, оцінювалася на підставі результатів позиційного аналізу. Продуктивність реалізації проекту замовником (бурмистра Ломянок) оцінена високо. Різке зростання інтенсивності спортивного життя молоді відповідало вимогам регіональної соціальної політики і зміцненню правопорядку в Ломянках.

Головним результатом реалізації проекту стало формування регіональної концепції розвитку фізичного виховання як позашкільної спортивної діяльності, яка підготовлена на уроках ФВ і розвивається за рахунок клубних форм організації вільного часу школярів.

Табл. 2.

Основні ефекти реалізації регіонального експериментального проекту
розвитку ФВ школярів

№ | Характеристика
спортивного життя регіону | Показники

До констатуючого експерименту

1996 | Перетворюючий експеримент

1998

1. | Число змагань у регіоні | 8 | 243

2. | Кількість учасників змагань | 260 | 7260

3. | Кількість команд | 20 | 640

4. | Виїзди за межі регіону | 16 | 82

5. | Число учнів, що виступають у ролі лідера-організатора | 40 | 1600

6. | Число учнів-суддів змагань | 12 | 287

7. | Учні – ініціатори й організатори змагань | 0 | 12

8. | Учні – суспільні кореспонденти регіональної газети і радіостанції | 0 | 27

9. | Залучення вчителів інших предметів у процес ФВ і спортивного життя регіону | 1 | 10

10. | Позашкільні установи, залучені в регіональну систему ФВ і спорту | 1 | 12

11. | Середній час спортивного дозвілля школярів (кількість годин протягом експерименту) | 12 | 98

12. | Випадки правопорушень з боку школярів (за даними департаменту безпеки регіону) | 38 | 12

Табл. 3.

Зміни в регіональній організації ФВ, які вібдулися
в результаті експерименту

Факти констатуючого
експерименту | Факти перетворюючого
експерименту

Відсутність організації виховного процесу в позаурочний час | Введення організаційних форм ФВ у позаурочний час до 26 годин на тиждень

Низька ефективність реалізації шкільного стандарту ФВ – “натягування” на складання нормативів. | Інтенсифікація навчального процесу, який грунтується на підготовці до змагань

Відсутність оцінки реального стану справ у реалізації вимог стандарту з ФВ у школах регіону | Впровадження міжкласних і міжшкільних конкурсів і змагань, які грунтуються на елементах шкільної і регіональної програм

Негативні взаємини між школярами і школярками | Ріст згуртованості класів

Відсутність ситуацій, які дозволяють виявити здатності до досягнення особистих і командних успіхів. | Ситуації спортивного суперництва, які дозволяють домогтися особистого і командного успіху.

Проведення занять з ФВ в авторитарному стилі. | Сприятливий клімат, продуктивне співіснування педагогів і учнів.

Ворожі взаємини учнів різних шкіл. | Партнерство у перебізі організації і проведення регіональних змагань.

Експериментальна реалізація проектів у локальній освітній системі – Київський ліцей бізнесу (КЛБ) – здійснювалася з використанням тих же принципів, але мала низку істотних особливостей. Реалізація експериментальної методики у КЛБ здійснювалася в просторі іншого об’ємного освітнього проекту (створення і розробка програми початкової керівної підготовки), вимоги якого визначали технічне завдання на проект ФВ у ЛОС.

У той час, як діяльність у Ломянках була проектуванням за прототипом, у КЛБ використовувалася стратегія послідовного вдосконалення проекту, т.зв. “перманентного проектування”.

Реалізація проекту в КЛБ не тільки підвищувала статус предмету ФВ, але й істотно впливала на організацію навчального процесу в ліцеї. У структурі навчальної діяльності ФВ було виділене з предметів державного стандарту і переведено в число дисциплін профкурсу управлінської підготовки.

При розробці експерименту у КЛБ використовувалися принципи формування понять, призначені для застосування “тут і зараз”. Послідовно здійснювалася апробація інноваційних методик, які орієнтовані на фізкультурну освіту, кондиційну підготовку (“Фітнес-1”) і готовність до інтенсивної управлінської практики (“Фітнес-2”).

Результати експерименту показали, що використання позиційної схеми дозволяє усвідомити зміст інноваційної методики. Однак для оволодіння педагогами понять теорії середнього рівня, опанування праксеологічних термінів і набування досвіду рефлексивного аналізу необхідним було проведення спеціальних методичних та ігрових семінарів. У КЛБ підтвердився висновок, зроблений при реалізації проекту в Ломянках: інноваційні проекти опановуються тільки при передачі змісту у вигляді діяльнісних знань і засобами технологізованої організації педагогічної діяльності .

У перебізі перетворюючого експерименту визначилися перспективні напрямки реалізації інноваційних систем ФВ. Доведено можливість комплексування необхідних дисциплінарних знань шляхом системного опрацюваня змісту інших навчальних предметів. Необхідна методична робота будувалася за принципом взаємозалежних перетворень змісту шкільних предметів. Результати проведеного експерименту стали підгрунтям для висунення гіпотези про існування циклів життя освітніх проектів.

Внутрішня вірогідність результатів двох експериментів підтвердилась значними дуже істотними змінами організації та змісту ФВ у РС і ЛС. Зовнішня вірогідність результатів експериментального проектування в РС повною мірою підтвердилася використанням отриманого досвіду в КЛБ. Зовнішня вірогідність результатів деякою мірою підтверджується успішним використанням отриманих знань при аналізі проблем і перспектив ініціатив педагогів ФВ, які працюють у школах України і Польщі.

У процесі реалізації проектів ЛС і РС систем ФВ особливо важливим стало обґрунтування нових систем знань. Таким чином, було експериментально визначене коло нових знань, які необхідні для проектування систем ФВ і спорту.

Значимість і можливості трансляції таких знань підтверджені як перебігом експерименту, так і під час обговорення отриманих результатів експертами-практиками.

Перетворюючі експерименти здійснювалися в різних умовах і з різними цільовими настановами. У тому та іншому випадку ефектно використовувалися ті самі алгоритми проектування. Тим самим була доведена принципова можливість передачі методик проектування РС і ЛС ФВ у вигляді технологізованої керівної та методичної діяльності.

У розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” зроблений рефлексивний критичний огляд використаної логіки і характеру проведеного дослідження, оцінена продуктивність висунутих гіпотез. Відзначається, що для розробки великомасштабних державних проектів РС і ЛС ФВ необхідна додаткова розробка концепції програмно-проектного підходу.

Висновки. В результаті проведених дисертантом досліджень у галузі методології ФВ і проектування систем освіти та організованої практичної експериментальної діяльності отримана система знань і засобів, яка здатна забезпечити локальну і регіональну організацію фізичного виховання в школах.

1. У дисертації подається теоретичне обґрунтування і нове рішення проблеми проектної організації інноваційної педагогічної діяльності ФВ, яка адекватна сучасній ситуації шкільної освіти. Методологія проектування РС і ЛС представлена у вигляді принципів і алгоритмів організаційно-керівної та методичної діяльності і практичного досвіду, який ілюструє цю діяльність. Знання, отримані дисертантом у результаті методологічної і практичної роботи, дозволяють розширити проблематику, яка обговорюється теоретиками ФВ, і безпосередньо адресовані методистам і організаторам, які виступають ініціаторами розвитку педагогічної діяльності в регіональних і місцевих умовах.

2. У процесі теоретичної роботи обґрунтовані методи формування робочих понять, які використовуються за принципом “тут і зараз”, методи позиційного аналізу і узагальнена схема-конфігуратор, яка задає логіку побудови понять (ядерних схем) для проектувальників різних систем ФВ школярів. На підставі логіки праксеологічного і діяльнісного підходу виділені зміст і специфічні особливості нових понять, які вводяться в обіг, фізична компетентність, “фітнес”, психофізична готовність.

Логічність і реалістичність представлення теоретичого підгрунтя і практичність розроблених схем діяльності підтверджені результатами логіко-історичного аналізу прецедентів локальної і регіональної організації фізичного виховання.

3. Аналіз історичних прецедентів і практики проектування РС і ЛС ФВ свідчить, що базовим ядром діяльності виступає інноваційна методика. Історичний досвід і результати експерименту дозволяють стверджувати, що розробка і реалізація інноваційних програм ФВ виходять за межі можливостей педагогів-практиків і вимагають особливого проектного і методологічного забезпечення.

4. Структура інноваційного проектування повинна вміщувати діяльність “постачальників” знань: проектувальника та організатора-методиста РС і ЛС фізичного виховання і “споживачів”: керівника-управлінця і педагога-новатора. Співорганізацію знань (як підгрунтя принципово нової методики) є функція методиста освіти, який здатний використовувати як базові знання, поняття, схеми, зафіксовані в педагогічній культурі і методології ФВ, так і принципи проектної організації інноваційної діяльності. При конструюванні методики за рахунок сформованих прогресивних засобів ФВ робота може будуватися за рахунок практичного досвіду, на підставі здорового глузду.

5. Аналіз історичних прецедентів і результати експериментів свідчать про те, що однією з найважливіших практичних проблем реалізації проектів РС і ЛС ФВ є недостатня компетентність виконавців. Досвід системодіяльнісного підходу до розробки інноваційних методик і подолання ускладнень у перебізі експерименту дозволив визначити основні типи і структуру знань, які забезпечують локальний і регіональний розвиток фізичного виховання. Принципова структура знань, які транслюються у відповідних системах освіти і підготовки, повинна вміщувати:

а) уявлення процесів ФВ як складної, багатоаспектної педагогічної діяльності. Фахівці повинні в першу чергу, опанувати методики системного аналізу конкретної педагогічної діяльності в школі і техніки організації супровідних досліджень (моніторингу) процесу опанування інновацій;

б) організаційно-управлінське утворення і підготовку, що забезпечують реальне представлення про вимоги і постановку технік організації роботи в умовах регіональної і локальної організації ФВ;

в) методична освіту і підготовку.