УМАНСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

РІПАМЕЛЬНИК ВІТАЛІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 634.11:631.526.32

АГРОБІОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВНОГО

СОРТИМЕНТУ ЯБЛУНІ ДЛЯ ПОДІЛЛЯ УКРАЇНИ

06.01.07 – плодівництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Умань – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на Подільській дослідній станції Інституту садівництва УААН.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук,

професор, член-кореспондент УААН

Кондратенко Петро Васильович,

директор Інституту садівництва УААН

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Балабак Анатолій Федорович,

Уманська державна аграрна академія,

завідувач кафедри екології, декоративного

садівництва і лісівництва

кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник,

Литвин Наталія Іванівна,

Мліївський інститут садівництва

ім. Л.П.Симиренка, завідуюча

відділу інтенсивних технологій

Провідна установа: Центральний Республіканський ботанічний сад

ім. В.В.Гришка НАУ, м.Київ

Захист відбудеться 02.10.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 74.844.01 в Уманській державній аграрній академії за адресою: Черкаська обл., м.Умань, вул. Давиденка, 1, навчальний корпус № 2, аудиторія 142.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Уманської державної аграрної академії за адресою: 20305, Черкаська обл., м.Умань, вул.Давиденка, 3.

Автореферат розісланий 30.08.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Заморський В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Яблуня – основна плодова культура в Україні. В 1998 році питома вага її у плодових і ягідних насадженнях становила 54, а в регіоні Поділля – 77%. Таке значне поширення пояснюється високими адаптивними властивостями, які дозволяють вирощувати цю культуру в різних природних умовах, а також багатьма досить різноманітними господарсько цінними якостями.

Виділяє яблуню серед інших порід також висока врожайність і прибутковість вирощування. Цей останній фактор завжди був характерним для її насаджень на Поділлі. Проте останнім часом внаслідок загального економічного спаду в країні їх прибутковість різко знизилась і в цьому регіоні. Як результат за період між останніми переписами багаторічних насаджень (1984–1998 рр.) зменшилась і площа садів яблуні: у Вінницькій області на 29, а в Хмельницькій – на 16%.

Однією з причин спаду продуктивності є те, що в багатьох господарствах домінують насадження із застарілим традиційним сортиментом (Бойкен, Папіровка, Джонатан, Кальвіль сніговий, Пармен зимовий золотий тощо), який не користується попитом у населення і став неконкурентноспроможним. Оновлення ж садів яблуні майже припинилось.

Досвід світової практики садівництва показує, що питання зростання виробництва яблук і підвищення їх якості може бути вирішене шляхом впровадження нових сортів і технологій. Доведено також, що у збільшенні валового виробництва сільськогосподарської продукції сорту належить не менше 50% успіху.

За останні роки у світі створено багато нових сортів яблуні з високим біологічним потенціалом господарсько цінних ознак. Ці сорти безперервно забезпечують споживача плодами високих якостей. На жаль, сорти української селекції з економічних і організаційних причин повільно проходять етапи сортовивчення і мало відомі вітчизняному виробнику. Останній в даний час більше ознайомлений із зарубіжним сортиментом через рекламу. Тому наші садівники починають закладати насадження яблуні новими закордонними сортами, поведінка яких в умовах України в науковій літературі висвітлена недостатньо.

В різних грунтово-кліматичних умовах сорти проявляють свої потенційні можливості неоднаково. Отже, необхідно серед великого розмаїття сортів яблуні виявити ті, що забезпечать у конкретних природних умовах Поділля виробництво достатньої кількості продукції з найкращими товарними та смаковими якостями і будуть економічно високоефективні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в період 1998–2001 рр. відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту садівництва УААН за Державною програмою “Створити нові, високопродуктивні сорти плодових, ягідних, горіхоплідних та декоративних культур універсального використання” (№ державної реєстрації 0196 U 18180). Розділ “Вивести нові та виділити шляхом сортовивчення і передати в Державне сортовипробування сорти яблуні, придатні для закладання садів інтенсивного типу з високими смаковими і товарними якостями плодів, скороплідні, з високою та регулярною врожайністю, високостійкі та імунні до грибкових хвороб”.

Мета і задачі досліджень. Мета – виявити сорти яблуні з високим біологічним потенціалом щодо споживчих якостей плодів, здатні ефективно реалізувати його в умовах Поділля, характеризуються високою і стабільною врожайністю, комплексною стійкістю до основних хвороб, зимостійкістю. Вона досягається виконанням таких завдань:

· дати господарсько-біологічну оцінку імунних і високостійких до парші інтродукованих сортів яблуні та виділити конкурентноспроможні для вирощування в регіоні Поділля;

· перевірити у виробничих умовах нові, перспективні сорти, з метою визначення їх здатності проявити свої цінні господарсько-біологічні ознаки в саду;

· оцінити нові інтродуковані сорти за комплексом біологічно-господарських ознак (скороплідність, слаборослість, продуктивність, якість плодів, стійкість до основних хвороб, зимостійкість в інтенсивних насадженнях);

· провести економічну та енергетичну оцінку виробництва плодів яблуні різних помологічних сортів.

Об’єкт досліджень – агробіологічна оцінка перспективного сортименту яблуні.

Предмет досліджень – сорти яблуні.

Методи досліджень. Для досягнення поставленої мети користувалися біологічними і лабораторними методами. Біологічні методи включали польові досліди в насадженнях, створених за методиками первинного та виробничого сортовипробування. Лабораторним методом досліджували зразки рослин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виділенні групи інтродукованих сортів яблуні для сучасних інтенсивних насаджень на Поділлі.

Встановлено біологічний потенціал нових інтродукованих сортів стосовно скороплідності, продуктивності, зимостійкості, стійкості до грибкових хвороб, сили росту, фізичних властивостей і хімічного складу яблук; визначено ефективність реалізації в умовах регіону біологічного потенціалу 20 інтродукованих імунних та високостійких до парші сортів щодо сили росту, продуктивності, зимостійкості, товарних та смакових якостей плодів.

Практичне значення одержаних результатів. Економічна оцінка вирощування сортів яблуні дала можливість визначити для Поділля сорти різних строків достигання, використання яких при закладанні нових садів забезпечить високоефективне виробництво плодів високих споживчих якостей. Ці сорти впроваджуються у виробництво на основі рекомендацій “Літні та осінні сорти яблуні” і “Зимові сорти яблуні” вміщених у брошурі “Регіональний центр наукового забезпечення – виробництву” (2000 р.), “Закладання саду голландського типу” (2000 р.), “Інтенсивні технології вирощування яблуневих садів” (2001 р.). Результати проведеної роботи, зокрема, оцінки сортів використовуються спеціалізованими садівничими та фермерськими підприємствами Укрсадвинпрому, садоводами-аматорами при плануванні сортового складу насаджень, виконанні окулірування та інших агрозаходів, створенні нових маточно-живцевих і промислових садів.

Матеріали досліджень використовуються при підготовці публікацій наукових статей і рекомендацій в зоні діяльності Подільської дослідної станції Інституту садівництва УААН, лекцій на семінарах для спеціалістів садових господарств, фермерів, садівників-любителів.

Апробація результатів досліджень. Основні результати і положення дисертації доповідались і обговорювались на координаційно-методичних нарадах галузевого наукового комплексу “Плодівництво” в 1998–2001 рр., учених радах ІС УААН, Всеукраїнській конференції “Садівництво на межі тисячоліть” (м.Київ, 2000 р.).

Сорти, що вивчались, демонструвалися на міжнародних та Всеукраїнських виставках (м.Київ – Національний виставковий центр, 1998, 1999 рр.; с.Чубинське Київської області – виставки “Агро-1998–2001 рр.”; м.Вінниця – міжнародна виставка “Агро-2000”; м.Київ – спільна голландсько-українська виставка з садівництва, 1999 р.), а також на регіональних і обласних виставках (Уманська ДАА – міжнародні семінари “Високоінтенсивні технології у садівництві”, 1998, 2000 рр.; м.Вінниця – торгово-промислова палата “Присадибне господарство”, 1999–2001 рр.; м.Вінниця - ЦНТІ, виставка “Подільська садиба”, 2000 р.; виставки на семінарах з садівництва у Вінницькому, Хмельницькому та Сокирянському об’єднаннях “Садвинпром”, 1998–2001 рр.; на семінарах з розвитку фермерського садівництва, 2000–2001 рр. тощо).

Особистий внесок здобувача. Автор розробив і обгрунтував програму досліджень, виконав дослідження, спрямовані на оцінку інтродукованих імунних і високостійких до парші сортів яблуні на підщепі ММ 106 і нових, інтродукованих сортів на М 9, дав економічну та енергетичну оцінку вирощування інтродукованих сортів яблуні.

Проаналізовано дані досліджень, і встановлено біологічний потенціал нових інтродукованих сортів за комплексом господарсько-біологічних ознак в умовах регіону.

В наукових працях автором висвітлені основні результати.

У проведенні хімічного складу плодів практичну допомогу надали співробітники відділу зберігання і переробки плодів та ягід ІС УААН.

При виконанні дисертаційної роботи наукові консультації автору надали доктори сільськогосподарських наук Т.Є.Кондратенко, І.К.Омельченко, О.В.Мельник і доктор економічних наук О.М.Шестопаль.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 статті, з них 3 – в наукових фахових виданнях, та 4 рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 158 сторінках тексту. Вона включає вступ, 6 розділів, висновки, 41 таблицю, 7 рисунків, 13 фотографій, 16 додатків. Список використаних літературних джерел містить 195 найменувань, у тому числі 23 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Стан сортименту яблуні та шляхи його покращення на Поділлі

В розділі висвітлено історію формування сортименту яблуні на Поділлі та дана характеристика його сучасного стану в регіоні, країні і в світі.

Створеним за останні роки новим сортам притаманний високий біологічний потенціал за всіма господарсько цінними ознаками, їх продукція характеризується високими споживчими якостями, користується попитом у населення, є конкурентноспроможною в сучасних ринкових умовах.

Реальним шляхом покращення промислового виробництва плодів яблуні на Поділлі на сучасному етапі є підбір сортів з ранньою високою і стабільною врожайністю, високою зимостійкістю, імунних або високостійких до основних грибкових хвороб, з відмінними товарними і смаковими якостями яблук.

Умови, об’єкти і методика проведення досліджень

Дослідження проводились у 1998–2001 рр. методом стаціонарних польових дослідів у насадженнях Подільської дослідної станції (ДС) Інституту садівництва (ІС) УААН, розташованої в зоні західного Лісостепу, на Волино-Подільській височині. Протягом цього періоду сума активних температур вище 10?С варіювала від 2732?С у 1998 до 2951?С у 1999 рр. Кількість днів з температурою вище 15?С складала в середньому 107 при коливанні від 95 у 1998 до 117 днів у 1999 рр.. Тривалість безморозного періоду була близькою до середнього багаторічного значення цього показника (156–186 днів). Середньорічна температура варіювала від 7,8 до 9?С і була вищою на 1,1–2,3?С порівняно до середньої багаторічної. Максимальна температура повітря становила 33,3–35,5, мінімальна – мінус 14,6...–26,5є?, а зафіксований мінімум -38?С. Температурний режим був сприятливий для росту, розвитку та перезимівлі плодових дерев.

Заморозки в 1999 та 2000 рр., на початку цвітіння, до –3,2...-5 і в 2001 р., в кінці цього періода до –2...-3,8?С негативно вплинули на запилення, формування зав’язі, продуктивність сортів і якість плодів.

Середній багаторічний показник кількості опадів за рік становить 586 мм. За період досліджень він коливався від 418,7 у 1999 до 707,6 мм у 2000 рр., і 63% опадів припало на квітень–вересень, а в серпні випало в середньому близько 51% місячної норми.

Дослідні насадження розміщені на садопридатних сірих лісових опідзолених супіщано-суглинкових грунтах.

Агробіологічну оцінку 39 сортів яблуні проводили у 3 дослідах.

У досліді № 1 “Агробіологічна оцінка імунних та високостійких до парші сортів яблуні в інтенсивних насадженнях”, закладеному в 1992 р., вивчалось 22 сорти: Слава переможцям, Айдаред (контрольні), Акане, Голден Резістент, Демократ, Джеймс Грів, Джонафрі, Ліберті, Мекфрі, Новамак, Пріам, Прісцилла, Прима, Прімула, Редфрі, Сестра Ліберті, Сір Прайз, Сочі-3, Флоріна, Фрідом, КООП-10, SR-0523. Підщепа ММ 106, схема садіння 5 х 3 м. Форма крони одноярусна пальмета, обрізування – відновлювальне. Система утримання грунту – дерново-перегнійна.

У досліді № 2 “Виробниче випробування перспективних сортів яблуні” вивчали 5 сортів: Айдаред (контроль), Глостер, Джонаголд, Ельстар, Мелроуз. Сад садіння 1991 р., схема - 4 х 2 м, підщепа М 9. Крона і спосіб обрізування дерев ті ж самі, що й у попередньому досліді. Система утримання грунту – дерново-перегнійна.

Дослід № 3. Нові сорти американської, західноєвропейської та новозеландської груп Айдаред (контроль), Делкорф, Цевул, Брейбурн, Голден Делішес (клони Б, Рейндерс і Смуті), Декоста, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Мітчгла, Пінова, Топред, Целіка Велбо випробовували в саду інтенсивного (голландського) типу, закладеному навесні 1999 р. кронованими саджанцями на підщепі М 9 за схемою 3,5 х 1,0 м. Форма крони – струнке веретено. Утримання грунту – дерново-перегнійна система.

Закладання дослідів, основні обліки і спостереження виконувалися згідно з “Програмою і методикою сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур” ВНДІС ім. Мічуріна (1973). Одномірність плодів визначали – за методикою Т.Є.Кондратенко (2000), товарність – під час збирання урожаю за допомогою сортування за існуючими стандартами: осінніх і зимових сортів – ГОСТ 21122–75, літніх – ГОСТ 16270–70. Облік пошкодження сортів весняними заморозками проводили шляхом підрахунку пошкоджених бутонів і квіток у процентах до загальної кількості їх у пробі. Стійкість сортів до хвороб визначали за методикою ВІР (1972), посухостійкість – за методичними рекомендаціями Нікітського ботанічного саду (Ялта, 1974), пробуджуваність бруньок та пагоноутворювальну спроможність – згідно з методичними рекомендаціями Уманської державної аграрної академії (1987). Біохімічний аналіз плодів проводили у відділі зберігання і переробки плодів і ягід ІС УААН відповідно до “Вказівок по проведенню масових аналітичних і технологічних досліджень грунту, плодів і ягід” (1982).

Економічну та енергетичну оцінку сортів виконували за “Методикою економічної оцінки типів насаджень, сортів плодових та ягідних культур і результатів технологічних досліджень у садівництві” (1992) та “Методикою економічної та енергетичної оцінки технологій виробництва садівницької продукції” (1999).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за Б.А.Доспєховим (1985) з використанням персонального комп’ютера за відповідними програмами П.В.Кондратенка і М.О.Бублика (1996).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Біологічні особливості росту і розвитку перспективних сортів яблуні

Особливості проходження етапів органогенезу вегетаційного періоду яблуні залежно від екологічних умов вирощування

Початок розпускання бруньок. В умовах Поділля вегетація яблуні починається в першій декаді квітня. В наших дослідах першими вступали у вегетаційний період сорти Фрідом, Акане, Айдаред, Голден Делішес Смуті, Декоста, Делкорф, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Мітчгла, Пінова, Цевул. Середніми датами розпускання бруньок у них є 4–5 квітня, що збігається з сумою активних температур вище +5?С 80–95?С.

У сортів Брейбурн, Голден Делішес клон Б, Голден Резістент, Демократ, Джонаголд, Джонафрі, Мекфрі, Мелроуз, Прима, Прімула, Прісцилла, Сестра Ліберті, Сір Прайз, Флоріна, Целіка Велбо цей процес відмічено 6–8 квітня при сумі активних температур вище +5?С 98–120?С.

Сорти Слава переможцям, Новамак, КООП–10, Ліберті, Глостер, Ельстар для розпускання бруньок вимагали більше тепла. Їх вегетація починалась 9–10 квітня при сумі активних температур вище +5?С 122–139?С, отже, ці сорти характеризувалися пізнім початком вегетації.

Строки цвітіння яблуні залежать від сорту і температури повітря весною. Для початку цвітіння в умовах Поділля необхідна сума активних температур вище +10?С 175–319?С. Найраніше цей процей починався в сортів Прімула (27.–30.04), SR-0523 (28.04 –1.05), Делкорф (28.04 –1.05), Цевул (28.04 –1.05), Айдаред (29.04 –1.05), Пінова (29.04 –1.05). До раноквітуючих сортів, у яких середньою датою початку цвітіння є 1.05, віднесено також Джеймс Грів і Приму. Сорти Голден Делішес Рейндерс, Голден Делішес Смуті, Декоста, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Целіка Велбо, Топред на підщепі М 9 в саду, вирощуваному за голландською технологією, у 2000–2001 рр. також починали цвісти рано – 1.05.

Найпізніше зацвітали Голден Резістент (1.05–10.05), Сір Прайз (1.05–9.05) і Ельстар (30.04–10.05). Середня дата початку їх цвітіння припадала на 5 травня.

Різниця щодо початку цього процесу між рано – і пізноквітуючими сортами становила в 1998–1999 рр. 10–11, а в 2000–2001 рр. – 5–6 днів.

Залежність початку цвітіння сортів Слава переможцям, Голден Резістент і SR-0523 (які за цим показником належать до різних груп) від суми активних температур вище +10?С ілюстративно зображена на рис.1–3.

Закінчення росту пагонів у сортів на підщепі М 9 відмічалося в липні-серпні. Лише Джонаголд, Ельстар і Мелроуз у 1998, а Топред у 1999 рр. припинили цей процес у вересні.

У сортів на ММ 106 ріст пагонів теж закінчувався в липні-вересні в залежності від погодних умов року. Виявлено також деяку залежність його закінчення від сорту. Так, щороку рано припинявся ріст пагонів у сортів Сестра Ліберті (10.07–10.08), Прима (24.07–28.08), Сочі-3 (1.08–15.08), Мекфрі (1.08–15.08), тоді як у Фрідома, Голден Резістента і Флоріни – у вересні – жовтні, за винятком 1999 року.

Слід відмітити, що в усіх сортів за роки спостережень ріст пагонів закінчувався до настання постійних холодів.

Знімальна стиглість плодів залежно від сорту і погодних умов року наставала 8 серпня – 6 жовтня.

Період формування плодів у літніх сортів Прима, Редфрі, Сестра Ліберті тривав 92–99, у великої групи осінніх (Слава переможцям, Акане, Джеймс Грів, Новамак, Прімула, Прісцилла, Сочі-3, Мітчгла, Цевул, Делкорф, Фрідом, КООП-10, Ліберті, Ельстар) – 101–129, і найдовшим він був у зимових сортів Айдаред, Глостер, Голден Резистент, Голден Делішес клон Б, Голден Делішес Рейндерс, Голден Делішес Смуті, Джонафрі, Джонаголд, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Декоста, Демократ, Мекфрі, Мелроуз, Мітчгла, Пінова, Сір Прайз, Топред, Флоріна, Целіка Велбо – 118–143 дні. Плоди сорту Брейбурн за роки досліджень не досягали знімальної стиглості до початку масового збору врожаю.

Забезпеченість теплом у період формування яблук характеризується сумою активних температур понад +10?С. Дослідженнями встановлено, що для дозрівання плодів літніх сортів цей показник повинен становити 2026–2222, осінніх – 2223–2561, зимових – 2653–2757?С, така теплозабезпеченість достатня для формування високоякісного врожаю.

Кінець листопаду. Більшість досліджуваних сортів закінчувала вегетацію в першій половині місяця листопада. Тільки в літнього сорту Прімула листопад майже щорічно закінчувався в кінці жовтня, а у Слави переможцям – в кінці жовтня–на початку листопада. Тривалість вегетаційного періоду складала 206–227 днів.

Для завершення повного циклу розвитку дерев яблуні необхідна сума активних температур вище +10?С 2732–2951є?, залежно від кліматичних умов року і сорту.

Строки настання і проходження фенофаз досліджуваних сортів показують, що кліматичні умови Поділля цілком відповідають їх біологічним особливостям, за винятком Брейбурна, плоди якого не достигають до масового збору їх у саду.

Особливості росту перспективних сортів яблуні.

Розміри дерев. Після закінчення формування крони висота дерев на підщепі ММ 106 у десятирічному віці складала 2,8–3,7 м. Найбільш сильнорослими виявилися сорти Слава переможцям (контроль), Новамак, Редфрі і КООП-10, у яких цей показник становив 3,5–3,7 м. У більшості зимових сортів, у тому числі і в контрольного Айдареда, також у сортів осіннього строку дозрівання Акане, Прима, Фрідом, SR-0523 досягала 3,1–3,3 м. Більш стриманий ріст дерев (2,7–3,0 м) відмічено в літніх сортів Прімула, Сестра Ліберті, осінніх – Джеймс Грів, Сочі-3, зимових – Флоріна, Мекфрі (НІР05 – 0,3 м).

На М 9 сильним ростом виділився сорт Глостер (3,6 м), середнім (3,1–3,3 м) Айдаред і Мелроуз, стриманим – Джонаголд і Ельстар (2,9–3,0 м). Різниця істотна (НІР05 – 0,2 м). Висота трьохрічних дерев на цій підщепі за голландської технології вирощування також істотно різнилася за сортами – від 2,2 до 3,0 м (НІР05 – 0,3 м). Слабим ростом характеризувалися дерева сортів Голден Делішес клон Б, Пінова (2,2 м), досить сильним у молодому віці (2,6–3,0 м) Айдаред, Декоста, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Мітчгла, Топред, Целіка Велбо.

Крона десятирічних дерев сортів Айдаред (контроль), Прімула, Сестра Ліберті, Фрідом, Демократ і Джонафрі на підщепі ММ 106 знаходиться в межах відведеної їй площі, в решти перевищує цю площу.

В саду, вирощуваному за голландською технологією, вже на третій рік росту крона дерев усіх сортів, за винятком Делкорфа, заповнила більшу площу, ніж було відведено для неї.

Площа поперечного перерізу штамба сильно варіювала в залежності від сорту і підщепи. У десятирічних дерев на підщепі ММ 106 вона становила 51,8–129,2 (НІР05 – 15,7 см2), а на М 9 – 45,3–79,6 см2 (НІР05 – 16,3 см2). В саду, в якому застосовується голландська технологія вирощування, слаборослим за площею поперечного перерізу штамба виявився сорт Делкорф – 5,0 см2, сильнорослими – Брейбурн, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Декоста, Пінова, Цевул, Торпед, у яких цей показник становив 7,9–9,7 см2, а в сорту Целіка Велбо – 13,6 см2 (НІР05 – 1,9 см2).

Пробуджуваність бруньок і пагоноутворювальна спроможність. Сорти з високою пробуджуваністю бруньок і низькою або середньою пагоноутворювальною спроможністю характеризуються високою врожайністю і товарністю плодів. Крони таких сортів не загущені, легко піддаються формуванню, не потребують спеціальних прийомів обрізування (Довбиш О.П., 1993). Найбільше відповідають цим вимогам сорти Новамак, Топред, Джеймс Грів, Декоста, Голден Делішес Смуті, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Флоріна. Контрольний сорт Айдаред за середніми показниками всіх дослідів можна віднести до групи з середньою пагоноутворювальною спроможністю.

Стійкість сортів яблуні до несприятливих умов вирощування

Зимостійкість. Зими на Поділлі в період проведення досліджень були не суворими, тільки в листопаді і грудні температура повітря знижувалася в 1997 р. до -25,7, в 1998 – до –26,5, в 1999 – до –22,1?С, а в зимку 2000–2001 рр. абсолютний мінімум становив –14,6?С. Крім того, спостерігався значний перепад температур після відлиг у січні-лютому, який сягав 16,3–20,7?С, що також вплинуло на перезимівлю дерев. Найсильніше пошкодження їх внаслідок несприятливих зимових умов відмічено в 1999 році. Серед досліджуваних сортів високою зимостійкістю відзначалися Новамак, Прімула, Редфрі, SR-0523, Демократ, Мелроуз, Слава переможцям, у яких загальне підмерзання дерев становило 0,1–0,4 бала. Зимостійкістю вищою за середню, характеризувалися сорти Айдаред, Акане, Ліберті, Прісцилла, Сестра Ліберті, Сочі-3, Фрідом, КООП-10, Флоріна, Глостер (загальне підмерзання тканин і органів складало 0,8–1,1 бала).

Невелике пошкодження дерев морозами відмічено і в молодих насадженнях, закладених голландськими саджанцями. Середній загальний ступінь підмерзання становив 0,1–0,7 бала, різниця між сортами була істотною.

Стійкість сортів до весняних приморозків. В умовах Подільської дослідної станції в 1999 і 2000 рр., на початку цвітіння яблуні, відмічалися приморозки, під час яких температура на поверхні грунту, а місцями і в повітрі знижувалась до –3,2...-5?С. Бутони і квіти всіх сортів яблуні, що вивчалися, були пошкоджені в різній мірі.

За даними вищевказаних двох років спостережень, в групу стійких до весняних приморозків (пошкоджено 11–25% бутонів і квітів) включені сорти Прімула і Мелроуз, середньостійких (25–50%) – Голден Резістент, Сестра Ліберті, Мекфрі, Пріам, малостійких (51–75%) – Джонаголд, Акане, Демократ, Флоріна; нестійких (>75%) –Редфрі. В інших сортів кількість підмерзлих бутонів і квітів сильно варіювала за роками. В 1999 р. високою стійкістю до весняних приморозків відзначалися також сорти Новамак і SR-0523 (пошкоджено 24% бутонів і квітів), а в 2000 р. – Слава переможцям і Сір Прайз (18–22%).

Від часткового підмерзання поверхневих тканин квітколожа на плодах з’являлися опробковілі плями біля чашечки або широкі опробковілі смуги навколо плодів, оржавлена сітка на яблуках.

Посухостійкість сортів яблуні. Найбільш посухостійкими в дослідах були контрольний сорт Слава переможцям, а також Ліберті, Прісцилла, SR-0523 і Глостер, які відзначалися високими показниками щодо водоутримувальної спроможності і відновлення тургору. Досить посухостійкими були сорти Брейбурн, Голден Делішес клон Б, Голден Делішес Рейндерс, Топред.

Стійкість сортів яблуні проти хвороб. Протягом усіх років досліджень існували умови, сприятливі для сильного поширення та розвитку парші і борошнистої роси в 2000–2001рр. В 1998 р. плоди сильно уражувалися гниллю. У процесі оцінки сортів яблуні на сприйнятливість до грибкових хвороб виділено сорти з комплексною стійкістю до парші, борошнистої роси, плодової гнилі.

На фоні природного ураження хворобами та системи захисту яблуні від шкідників і хвороб, прийнятої в дослідному господарстві станції, високою стійкістю до парші та борошнистої роси характеризувалися сорти Джеймс Грів, Новамак, Прима, Прімула, КООП-10, SR-0523, Голден Резістент. На цьому ж фоні високу стійкість до парші, борошнистої роси та плодової гнилі відмічено в сортів Мекфрі, Пінова, Сочі-3, Целіка Велбо, Флоріна.

Продуктивність насаджень і якість плодів перспективних сортів яблуні

Самоплідність. У більшості своїй досліджувані сорти при природному самозапиленні є самобезплідними, за винятком гібридної форми SR-0523, яка в цьому варіанті сформувала 6,1% плодів, що складає 36,5% від кількості яблук при вільному запилені і свідчить про її часткову самоплідність.

За результатами штучного самозапилення до групи самоплідних віднесено сорти Ліберті, Мелроуз, Слава переможцям, Флоріна, SR-0523, у яких утворилося 3,0–37,1% корисної зав’язі (71,4–222,2% плодів, які сформувалися від вільного запилення).

До частково самоплідних віднесено сорти Айдаред, Глостер, Пріам, Сір Прайз, Фрідом, які при штучному самозапиленні сформували 23,4–56,2% плодів по відношенню до контролю.

Сорти Ліберті, Мелроуз, Слава переможцям, Флоріна, SR-0523 нормально плодоносять в односортних насадженнях при сприятливих умовах для льоту бджіл, але плоди їх будуть дрібнішими, що знижує товарність. Сорти Глостер, Айдаред, Джонаголд, Пріам, Сір Прайз, Фрідом при таких самих умовах також можуть дати невеликий урожай.

Підбір запилювачів. Встановлено, що сорти Айдаред і Мелроуз, Айдаред і Флоріна, Слава переможцям і Фрідом, Ліберті і Флоріна є добрими взаємозапилювачами. Крім того, для сорту Айдаред добрим запилювачем є сорт Новамак, для Глостера – Айдаред, Джонаголда – Глостер, Ліберті – Пріам, Слави переможцям – Джеймс Грів і Редфрі, Флоріни – Пріам і Сір Прайз, Фрідома – Редфрі, SR-0523 – Джеймс Грів. Запилення цими сортами забезпечує зав’язування плодів від 10,6 до 37,1%, що складає 147,6–232,0% від вільного запилення. Плоди розвинуті нормально.

Допустимими запилювачами для сорту Джеймс Грів є сорти Прима, Прімула і Редфрі, для Джонаголда – Айдаред, для Пріама – Ліберті, для Сір Прайза – Айдаред, Пріам, Флоріна. Ці сорти забезпечили в даних комбінаціях зав’язування плодів 70,1–87,6% від контрольного варіанту.

Недопустимим є сусідство сортів Сір Прайз і Ліберті, Фрідом і Джеймс Грів. Вони погано запилюють один одного.

Життєздатність пилку. В умовах Поділля щорічно пилок високої життєздатності був у сортів Айдаред і Мелроуз. Кількість пророщених зерен пилку в них становила 50–67%. За середніми даними за два роки до групи з високою життєздатністю пилку віднесено сорти Глостер, Джеймс Грів, SR-0523 (проросло 53–56% зерен пилку).

Середня життєздатність пилку відмічена в сортів Фрідом, Ліберті, Пріам, Слава переможцям, Флоріна, Редфрі (проросло 37–46% зерен), а дуже низька – у Джонаголда і Сір Прайз (проросло 3–9%).

Інтенсивність цвітіння сортів. Цвітіння яблуні було нерівномірним за роками досліджень і за сортами.

Сила його в імунних та високостійких до парші сортів була більшою в 1998 та 2000-му рр. (3,2–5,0 балів), слабшою в 1999 та 2001 рр. (1,3–3,8 бали). Стабільним цвітінням характеризувалися осінні сорти Акане (3,2–3,8 бала), Прісцилла (3,1–4,0) та зимові Голден Резістент (3,5–4,5) і Мекфрі (2,8–3,3 бала). В середньому за роки досліджень сила цвітіння в більшості сортів була близькою до контролю і становила в осінніх – 3,0–3,6, у зимових – 3,3–3,9 бала, а найвища відмічена в осінніх сортів Ліберті, Прісцилла, Прима і Джеймс Грів – 3,7–4,0 бали.

В насадженнях виробничого сортовипробування сила цвітіння контрольного сорту Айдаред була більш рівномірною по роках (3,5–4,9 бала). В інших досліджуваних сортів інтенсивність цвітіння за роками характеризувалася нестабільністю. Найвищою вона була в 2000 році (3,8–4,4 бала), а найнижчою в 1999 (0,9–1,9 бала). У сортів Джонаголд, Глостер, Ельстар і Мелроуз ступінь цвітіння в середньому за роки вивчення був нижче середнього – 2,2–2,9 бала.

Серед нових інтродукованих сортів в насадженнях, вирощуваних за голландською технологією, найвища сила цвітіння була в сортів Мітчгла, Пінова, Цевул (3,8–4,3 бала), проти 3,7 бала у контрольного сорту Айдаред. Слабе цвітіння відмічено в сортів Топред (2,4) і Целіка Велбо (1,6 бала).

Зав’язування плодів також сильно варіювало по роках досліджень. Більш стабільним воно було у контрольного сорту Слава переможцям (13–24), а також в імунних та високостійких до парші сортів Джеймс Грів (9–19) і Прімула (21–36%). Велику різницю щодо зав’язування плодів відмічено в сортів Демократ, КООП-10, Прима, Прісцилла, Редфрі, Айдаред і Ліберті, у яких цей показник по роках різнився в 6–10 разів. У середньому за 4 роки спостережень досліджувані сорти не дуже сильно різнилися стосовно зав’язування плодів. У більшості сортів воно становило 16–25%. Дещо сильніше зав’язувалися плоди в сортів Пріам, Прісцилла і Прімула – 26–29, слабше – в Акане, Сочі-3, Джеймс Грів і Айдареда (контроль) – 12–14%.

На ділянці виробничого сортовипробування внаслідок несприятливих погодніх умов зав’язування плодів було низьким і в середньому за 1998–2001 рр. становило, %: в сорту Айдаред – 6, Джонаголд – 8, Мелроуз і Ельстар – 14–15, а найвищий показник був у сорту Глостер – 23%.

Серед нових інтродукованих сортів у середньому за два роки спостережень найвищим зав’язуванням плодів характеризувалися Голден Делішес клон Б, Голден Делішес Рейндерс і Пінова – 22–26, трохи слабшим – Декоста і Делкорф – 16–18, слабим – Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Цевул, Голден Делішес Смуті, Брейбурн, Мітчгла – 8–13, а найслабшим - Топред і Целіка Велбо – 6%.

Урожайність сортів. За середніми даними чотирьох років у досліді по вивченню імунних і високостійких до парші сортів яблуні жодного з них не можна віднести до групи врожайних або високоврожайних. Несприятливі погодні умови під час цвітіння (заморозки, посуха і т.д.) не дали змоги сортам проявити себе за цим показником, хоч потенційна можливість щодо врожайності в деяких з них досить висока (табл. 1). За даними окремих років до групи високоврожайних можна віднести контрольний сорт Слава переможцям, а також Фрідом і Пріам, до врожайних – Джеймс Грів, Прима, Прісцилла, Ліберті, Сір Прайз, Флоріна, середньоврожайних – Новамак, Редфрі, Сестра Ліберті та Айдаред.

Таблиця 1. Урожайність перспективних сортів яблуні, т/га

Сорт | Роки | Середнє

1998 | 1999 | 2000 | 2001

Підщепа ММ 106, рік садіння 1992, схема – 5 х 3 м

Слава переможцям (к..) | 1,5 | 9,5 | 30,3 | 7,6 | 12,2

Джеймс Грів | 11,6 | 16,2 | 23,3 | 24,7 | 19,0

Ліберті | 12,1 | 5,9 | 21,5 | 24,9 | 16,1

Новамак | 11,2 | 5,3 | 17,6 | 16,7 | 12,7

Редфрі | 16,6 | 3,0 | 11,0 | 15,2 | 11,5

Фрідом | 10,4 | 6,8 | 27,4 | 5,1 | 12,4

Айдаред (к.) | 0,2 | 3,2 | 19,9 | 13,2 | 9,1

Пріам | 12,8 | 7,7 | 27,4 | 7,6 | 13,9

Сір Прайз | 7,3 | 7,8 | 24,6 | 4,7 | 11,1

Флоріна | 11,5 | 4,1 | 21,0 | 5,3 | 10,5

НІР052,7 | 3,3 | 6,8 | 4,4

Підщепа М 9, рік садіння 1991, схема – 4 х 2 м

Айдаред (к.) | 6,1 | 5,2 | 17,4 | 23,8 | 13,1

Глостер | 2,6 | 0,7 | 25,0 | 8,7 | 9,3

Джонаголд | 0,8 | 3,7 | 20,6 | 0,8 | 6,5

Ельстар | 0,2 | 0,2 | 9,3 | 7,5 | 4,3

Мелроуз | 0,9 | 0,4 | 26,7 | 2,7 | 7,7

НІР051,4 | 2,3 | 10,6 | 13,0

Підщепа М 9, рік садіння 1999, схема – 3,5 х 1 м

Айдаред (к.) | - | - | 8,6 | 22,4 | 15,5

Голден Делішес клон Б | - | - | 10,8 | 9,1 | 10,0

Голден Делішес Рейндерс | - | - | 9,4 | 12,6 | 11,0

Голден Делішес Смуті | - | - | 12,0 | 14,8 | 13,4

Декоста | - | - | 2,9 | 20,6 | 11,8

Мітчгла | - | - | 8,2 | 21,4 | 14,8

Пінова | - | - | 15,8 | 7,2 | 11,5

НІР05 | - | - | 2,9 | 5,9

В садах виробничого сортовипробування врожайність була невисокою (в середньому за 1998-2001 рр. – 4,3–13,1 т/га). Найвищу відмічено в контрольного сорту Айдаред, а найнижчу – Ельстара. Урожайність сорту Джонаголд становила 6,5, Мелроуз – 7,7, Глостер – 9,3 т/га. За роками спостережень вона сильно змінювалась і залежала від погодних умов, сили квітування та зав’язування плодів. За результатами окремих років усі досліджувані сорти, за винятком Ельстара, можна віднести до групи врожайних і високоврожайних на Поділлі.

Серед сортів інтродукованих із Голландії, найвищу урожайність, на другий і третій роки після садіння, відмічено в осіннього сорту Цевул (16,4) та Айдаред (15,5 т/га). В перший рік плодоношення (на другий після садіння) найпродуктивнішим був сорт Пінова (15,8), а на другий рік плодоношення – Брейбурн, Айдаред, Мітчгла, Декоста, Цевул (від 20,6 до 23,9 т/га).

Високим питомим навантаженням врожаєм характеризувалися дерева в саду голландської технології вирощування на підщепі М 9 сортів Мітчгла (1,01 кг/см2 поперечного перерізу штамба), Голден Делішес Смуті (0,88), Айдаред (0,80), Голден Делішес клон Б (0,73), Цевул (0,73), Голден Делішес Рейндерс (0,68), Пінова (0,68 кг/см2). В саду на ММ 106 в імунних та високостійких до парші сортів Новамак, Фрідом, Джеймс Грів, SR-0523 цей показник становив 0,33–0,38 кг/см2.

Якість плодів. Для використання у свіжому вигляді споживач хоче мати досить велике яблуко, масою не менше 150–200 г та діаметром 70–90 мм, гарної форми та забарвлення з відмінним солодким чи гармонійним кисло-солодким смаком (табл. 2).

Таблиця 2. Характеристика якості плодів перспективних сортів яблуні

(середнє за 1998–2001 рр.)

Сорт | Діаметр плоду, мм | Маса плоду,

г | Товарність (вищий + перший сорт, % | Загальна дегустаційна оцінка, бали | Цукрово -кислотний коефіцієнт | Загальна кількість пектинових речовин, %

Підщепа ММ 106, рік садіння 1992, схема – 5 х 3 м

Слава переможцям (к.) | 70 | 132 | 27 | 4,8 | 15,8 | 0,90

Джеймс Грів | 70 | 133 | 41 | 4,4 | 7,9 | 1,29

Ліберті | 67 | 130 | 59 | 4,4 | 23,6 | 0,94

Новамак | 71 | 130 | 87 | 4,9 | 15,8 | 0,83

Редфрі | 68 | 132 | 87 | 4,5 | 54,1 | 0,89

Фрідом | 74 | 155 | 70 | 4,4 | 8,8 | 1,06

Айдаред (к.) | 66 | 123 | 30 | 4,6 | 17,8 | 0,88

Пріам | 63 | 113 | 73 | 4,4 | 17,1 | 0,85

Сір Прайз | 67 | 144 | 46 | 4,5 | 16,1 | 0,86

Флоріна | 66 | 125 | 43 | 4,6 | 21,0 | 0,92

Підщепа М 9, рік садіння 1991, схема – 4 х 2 м

Айдаред (к.) | 75 | 152 | 40 | 4,6 | 17,7 | 1,02

Глостер | 74 | 156 | 48 | 4,4 | 16,6 | 0,89

Джонаголд | 75 | 147 | 28 | 4,7 | 24,2 | 0,82

Ельстар | 73 | 139 | 40 | 4,5 | 18,7 | 0,89

Мелроуз | 79 | 164 | 44 | 4,5 | 21,0 | 0,94

Підщепа М 9, рік садіння 1999, схема – 3,5 х 1 м

Айдаред (к.) | 79 | 192 | 44 | 4,7 | 19,5 | 1,03

Голден Делішес клон Б | 69 | 156 | 51 | 4,7 | 25,4 | 1,05

Голден Делішес Рейндерс | 71 | 164 | 54 | 5,0 | 62,8 | 0,99

Голден Делішес Смуті | 72 | 169 | 46 | 4,9 | 32,3 | 0,91

Декоста | 75 | 193 | 43 | 4,8 | 26,5 | 0,83

Мітчгла | 70 | 149 | 37 | 4,8 | 71,9 | 0,97

Пінова | 68 | 132 | 77 | 4,7 | 23,9 | 1,24

За розмірами, привабливістю і смаком плодів виділилися контрольні сорти Слава переможцям і Айдаред, літній сорт Делкорф, осінні Новамак, Цевул, зимові Мітчгла, Топред, Джонаголд і його клони та клони Голден Делішеса. Діаметр їх плодів складав 70–79 мм, середня маса – 149–193 г, загальна дегустаційна оцінка – 4,6–5,0 балів, цукрово-кислотний коефіцієнт – 15,8–71,9.

Високу дегустаційну оцінку (4,5–4,7 бала) отримали сорти Редфрі, Мелроуз, Ельстар, Голден Резістент, Сір Прайз, Пінова, Брейбурн, Флоріна, КООП-10.

Якість вище-середньої відмічено у плодів осінніх сортів Джеймс Грів, SR-0523, Ліберті, Фрідом, Акане та зимових Джонафрі, Глостер. Загальна дегустаційна оцінка їх становила 4,4– 4,5 бала, цукрово-кислотний коефіцієнт – 7,9–23,6.

На товарну якість плодів негативний вплив мали ураження паршею, особливо в 1998 році, пошкодження зав’язі весняними приморозками, градом, підшкіркова плямистість, сітка на поверхні. Високою товарністю відзначилися сорти Редфрі, Новамак, Прима, Фрідом, Пріам, Пінова. Вихід плодів вищого і першого товарного сорту в них становив 70–87%.

Кращими за хімічним складом були плоди сортів Голден Делішес клон Б, Пінова, Демократ, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Брейбурн і Айдаред. Вміст сухих розчинних речовин в яблуках складав 13,21–15,76, загальна кількість пектинових речовин – 0,96–1,24%, вітаміну С – 4,58–10,19, фенольних сполук –