Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України

УДК 371.264.

ШВИДКИЙ АНАТОЛІЙ ЛАВРЕНТІЙОВИЧ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ЖИТТЄВОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ КОЛЕГІІСТІВ

19.00.07

Педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України та в Чернігівському колегіумі.

Науковий керівник – | доктор психологічних наук,

професор, академік-секретар АПН України Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України,

м. Київ

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор, член-кор. АПН України Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, завідувач лабораторією психології особистості, м. Київ;

кандидат психологічних наук, доцент, Соловієнко Валентин Олександрович, Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова, доцент кафедри психології, м. Київ

Провідна організація – | Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника МОН України, м. Івано-Франківськ |

Захист відбудеться “02”липня 2002 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою 01033, Київ, вул. Паньківська, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “_31_”__травня___2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор психологічних наук, професор Г.О.Балл

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Створення і впровадження нової філософії та концепції національної освіти і виховання передбачає необхідність визначення теоретико-методологічних принципів життєвого самовизначення випускників загальноосвітніх шкіл. Відповідно постає проблема пошуку та опрацювання цілей та цінностей оновлення змісту і форм навчання.

Життєве самовизначення особистості здійснюється протягом шкільного періоду, де освіта і виховання вважаються визначальними факторами. Зміна соціально-економічних умов, втрата звичних ціннісних орієнтирів, суперечливий вплив соціального середовища негативно позначаються на характері і спрямуванні родинного та суспільного виховання. Переважання прагматичних потреб, ділового спілкування над особистісним, невпорядкованість інформаційних потоків, суспільно-економічна руйнація, широкомасштабні маніпуляції масовою свідомістю ускладнюють процеси вибору життєвого шляху. За цих умов освітня діяльність чи не єдина, котра спроможна адекватно орієнтувати молодь у життя.

З появою нових підходів, напрямів, шкіл, гуманістичного впливу на методологію вітчизняної психології, погляд на особистість та можливості її життєвого самовизначення еволюціонував від розгляду особистості як носія окремих рис до її бачення як системи, від погляду на учня як об’єкта прищеплення знань до ствердження його як суб’єкта життєтворчості.

Проблема життєвого самовизначення особистості досліджується за такими основними напрямками: а) з’ясування сутності обрання мотивів, операціонального складу та результативності (С.Л.Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, А.О. Вербицький, І.Ф.Неволін, Н.В.Чепелєва та ін.); б) з’ясування особливостей рефлексії власного буття впродовж життя (Г.С.Костюк, П.І.Зінченко, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, А.О. Смирнов та ін.). Зазначена проблема розглядається і крізь призму особистісних ставленнь (В.М.М’ясищев, С.Л.Рубінштейн, І.Д.Бех), суб’єктності особистості (Б.Г.Ананьєв, В.І.Слободчиков), творчого ставлення до дійсності (В.В.Давидов, Є.В.Суботський), значущих переживань (Ф.В.Бассін, Ф.Є.Василюк, В.К.Вілюнас, Г.Д.Кошелєва та ін.). Проте, конкретна проблема життєвого самовизначення шкільної молоді залишилася майже не розробленою у сучасній педагогічній психології. Це, у свою чергу, зумовлює ті труднощі, з якими стикається практика сучасної школи, особливо школи нового типу, школи інноваційного спрямування.

Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатньої її розробленості, було обрано тему дисертаційної роботи стосовно життєвого самовизначення колегіїстів. Тема входить до загальної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”, номер держреєстрації – 0100U00660.

Об’єкт дослідження – процес особистісного становлення учнів шкільного віку та їх життєвого самовизначення у навчально-педагогічній практиці школи інноваційного типу (колегіумі).

Предмет дослідження – розвиток в учнів колегіуму здібностей до самовизначення, зокрема за умов впровадження психолого-педагогічної технології, яка стимулює життєве самовизначення колегіїстів.

Гіпотеза дослідження:

Системне здійснення цільових заходів організаційно-методичного та навчально-виховного плану, що спрямовуються на актуалізацію комунікативних, ціннісно-орієнтаційних та пізнавальних властивостей учнів шкіл інноваційного типу, сприятливо позначатиметься на розвиткові особистості і, як наслідок, на життєвій самореалізації учнів.

Основні завдання дослідження:

1.

2.

3.

Методологічну основу дослідження становили: діяльнісний підхід до становлення й розвитку самосвідомості та цілепокладання особистості (С.Л.Рубінштейн, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв), концепція розвивального навчання (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко), психогенетичний підхід та вчення про детермінацію і закономірності розвитку психіки (Г.С.Костюк, О.В.Запорожець, Л.І.Божович, С.Д.Максименко, М.І.Лісіна, Г.О.Люблінська), концептуальні засади гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс), психолого-культурологічні підходи до аналізу життєвого шляху особистості (Л.В.Сохань, Є.І.Головаха, Т.М. Титаренко), концепції особистісно орієнтованого виховання (В.О.Сухомлинський, Ш.О.Амонашвілі, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський), системний підхід у вивченні функціонування і розвитку особистості (Б.Г.Ананьєв, П.К.Анохін, Б.Ф.Ломов, Л.І.Анциферова).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези були використані методи теоретичного аналізу, синтезу, а також емпіричні методи: бесіди, консультування, тренінги, ситуації вибору, інтерв’ю, тестування, спостереження, контрольні зрізи, експертні оцінки. Було застосовано констатуючий та формуючий експеримент у звичайних умовах навчально-виховного процесу колегіуму м. Чернігова.

Дослідження здійснювалось упродовж 1997-2001 рр..

Наукова новизна дослідження:

1. Запропоновано системну концепцію організації і здійснення комплексу нововведень в організації педагогічного процесу в середньому загальноосвітньому закладі інноваційного типу – колегіумі за провідною ідеєю його спрямування у площину життєвого самовизначення вихованців.

2. Визначено теоретико-методичні основи спрямування особистості учня до суб’єктивно усвідомленого вибору власного життєвого шляху.

3. Розроблено психолого-педагогічну технологію смисло-ціннісного та потребово-мотиваційного впливу як супроводу життєвого самовизначення колегіїстів засобами і формами спеціально організованого навчально-виховного процесу в масштабах всієї школи нового типу.

4. Охарактеризовано особливості суб’єктної активності учня на різних етапах його онтогенезу в умовах шкільного навчання та запропоновано способи її психологічної підтримки.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його результати доповнюють уявлення щодо процесу особистісного становлення у шкільному віці. Одержані результати поглиблюють знання щодо специфіки життєвого самовизначення особистості на етапі шкільного навчання, а також його мотиваційного опосередкування.

Практичне значення дослідження визначається тим, що розроблено і впроваджено концепцію діяльності навчального закладу інноваційного типу, як цілісну програму формування розвитку особистості та її здатності до життєвого самовизначення в умовах реального навчально-виховного процесу.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обгрунтуванням вихідних положень, відповідністю наукового пошуку меті і завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу отриманих результатів.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на Всеукраїнському семінарі “Формування і розвиток громадянина України в колегіумах” (березень 1999р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Профорієнтація та довузівська підготовка майбутніх спеціалістів, проблеми, досвід, перспективи” (вересень 1999 р), на ІІІ з’їзді Товариства психологів України (листопад 2000 р), Міжнародному семінарі в Бельгії “Творче самовираження в роботі інноваційних навчальних закладів” (листопад 1999 р).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних літератури, який налічує 171 назву. Основний зміст дисертації викладено на 199 сторінках комп’ютерного тесту, робота містить 12 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, висвітлено сучасний стан розробки проблеми, розкрито об’єкт і предмет дослідження, сформульовано основну мету, гіпотезу і завдання. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Психолого-педагогічні підходи до розбудови шкіл нового типу та проблема життєвого самовизначення особистості” аналізується стан досліджуваної проблеми у психологічній літературі, розкрито методологічну базу дослідження, проаналізовано феномен життєвого самовизначення, розглянуто підходи вітчизняних та зарубіжних фахівців до визначення сутності, детермінант та механізмів становлення й розвитку особистості. Ці підходи конкретизовано стосовно проблеми життєвого самовизначення учнів. Вказано, що ця проблема є особливо актуальною для інноваційних шкіл.

Сутністю життєвого самовизначення є самостійне та усвідомлене знаходження особистісних сенсів у виборі життєвого шляху і всієї наступної життєдіяльності людини в конкретній культурно-історичній і соціально-економічній ситуації, а також саморефлексія у здійсненні цього процесу. Поряд з поняттям “життєвого самовизначення” людини широко застосовуються терміни “самовизначення особистості” та “професійне самовизначення” (І.В.Михайлов, М.С.Пряжников). Однак перше поняття в нашому розумінні не зводиться до двох останніх. Вони є певними складовими більш широкої дефіниції – життєвого самовизначення. Самовизначення особистості є акт усвідомлення, виявлення і створення власної позиції у життєвих (проблемних) ситуаціях.

З розгляду передумов виникнення й розвитку проблеми життєвого самовизначення особистості у більш вузькому психологічному контексті слідує, що в основі розробки цієї проблеми має бути положення про те, що самовизначення особистості є результатом інтеріоризації досвіду співробітництва в системі “дорослий - дитина” (Л.С.Виготський, О.В.Запорожець, М.І.Лісіна, Г.О.Люблінська). До теоретичних засад вказаної розробки належать також тези про: здійснення індивідуального способу суспільного буття (С.Л.Рубінштейн, В.І.Слободчиков); прояв активності суб’єкта як сутнісної форми та умови реалізації особистістю свого світоставлення, способу життя (С.Л.Рубінштейн, О.С.Кирилюк), ставлення до світу як визначальну особливість життєдіяльності людини (К.О.Абульханова-Славська, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, О.М. М’ясищев). Оскільки особистість утворюється сукупністю діяльностей, які реалізують її ставлення до світу, то і життєве її самовизначення безпосередньо пов’язується з особливостями предметно-практичної, комунікативної та пізнавальної діяльностей. Усі вони здійснюються в навчально-виховному процесі сучасної школи. Структурні складові особистості, у тому числі її світоглядні та смисло-ціннісні орієнтири на перспективу визначаються багатством зв’язків зі світом, ступенями ієрархованості мотивації, домінуванням створювальної активності над споживацькою, розвиненою свідомістю, креативним мисленням (О.М.Леонтьєв, О.К.Тихомиров).

В історії вивчення життєвого самовизначення молоді провідною слугувала ідея, що воно повинно відбуватись у дусі особистої ініціативи і міжлюдської солідарності. Однією з основних в аналізі проблеми життєвого самовизначення особистості була тема свободи (Н.О.Лосський, І.О.Ільїн, С.І.Гессен, В.В.Зеньковський), визнання права особистості на самоствердження і саморозвиток.

Обгрунтовуючи загальну стратегію дослідження, найважливішим чинником життєвого самовизначення автор вважає психологічний зміст і відповідні форми роботи, спрямовані на сприяння особистісному становленню учнів, починаючи з молодшого шкільного віку. У процесі шкільного навчання та виховання розвивається і проявляється внутрішній потенціал дитини, її здібності, нахили, спрямування, погляди на світ і на себе, формується здатність усвідомлено і творчо визначати своє місце в суспільстві, спроможність приймати самостійні рішення, схильність займати відповідальну позицію (О.Г.Асмолов, Є.І. Ісаєв, В.І.Степанський). Розвиток суб’єктності створює важливі передумови для самовизначення, самоактуалізації, самореалізації особистості, активізуючи сукупність настановлень дитини щодо цінностей життя, праці, інших людей, самого себе (І.С.Кон, Р.Бернс, І.Т.Димитров).

Навчальна діяльність і, відповідно, збагачення знаннями найкраще здійснюються за умов досягнення внутрішньої гармонії і розвивають очікування учня щодо самого себе.

У розвитку особистісної проекції життєвого самовизначення особливу роль відіграє принцип єдності потенційного та актуального, у відповідності з яким колегіїсти характеризуються не лише тим, чим вони є на даний момент, а ще й тим, чим вони можуть і бажають стати. Концепція особистості, як суб’єкта життя, що розроблялася С.Л.Рубінштейном і Б.Г.Ананьєвим, задає організацію навчально-виховного процесу, спрямовуючи розвиток учнів не стільки на зовнішній план поведінки і діяльності, скільки на внутрішні важелі активності.

Наміри та очікування особистості (зокрема, щодо вибору життєвого шляху), які складаються у навчально-виховному процесі, як і ті, що створюються у процесі соціалізації дітей взагалі, можуть реалізуватися за допомогою різних можливостей людини. Для забезпечення цього процесу залучаються психологічні механізми зовнішніх оцінок, самооцінок, рівня домагань, мотивації досягнення, бо саме ці механізми підтримують потребу і здатність особи до самовизначення й саморозвитку (О.В.Запорожець, Г.О.Люблінська, В.Г.Мухіна).

Останнім часом провідною тенденцією в організації навчально-виховного процесу та стимулювання розвитку особистості є використання засобів і форм розвивального навчання, що спонукає учня на самопізнання, осягнення сенсу життя і свого призначення у світі.

Школа покликана готувати людину до виживання в нестабільному суспільстві, навчати самостійно вирішувати життєві протиріччя у власних інтересах та інтересах інших.

Психологія розглядає дві лінії розвитку: адаптивний розвиток і саморозвиток, орієнтований на значимість життя як такого. У зв’язку з цим можна говорити і про два шляхи, дві лінії або дві моделі навчання і виховання: модель адаптивної поведінки і модель життєвого самовизначення.

При адаптивній моделі розвитку в самосвідомість, починаючи з дитячого садка і школи, закладаються тенденції до узгодження поведінки з зовнішніми обставинами. Домінанта цієї тенденції передбачає необхідність виконувати запроваджені вимоги, правила і норми як для пристосування, так і для влаштування навколишнього середовища згідно із власними інтересами. У діяльності і поведінці така людина, зазвичай, вдається до напрацьованих (засвоєних, набутих) навичок, умінь, шаблонів, стереотипів. Як наслідок, така людина відчуває себе незатишно, коли обставини не укладаються в алгоритми сформованих схем і навичок.

У моделі особистісного саморозвитку самосвідомість дозволяє розуміти, оцінювати і приймати як закономірність труднощі та мінливість долі і водночас конструктивно ставитись до них відповідно зі своїми життєвими планами і цінностями, здійснюючи за необхідності самостійний відповідальний вибір.

При адаптивній моделі освіти розвиток регуляторних механізмів, орієнтований на певні ідеологічні принципи, норми і правила, прийняті в суспільстві сприяє тому, щоб людина все життя залишалась пасивним об’єктом зовнішніх впливів.

Моделі творення особистості за принципом саморозвитку виходять з того, що її механізм регуляції, в міру дорослішання, переміщується у внутрішній план за рахунок зростання самосвідомості, вироблення власного світогляду, особистісного самовизначення, самопізнання, проектування себе у своєму історичному часі, праці, життєвому просторі. Звідси народжується свобода і особиста відповідальність людини. Коріння саморозвитку повинно бути закладено ще у шкільні роки.

Створюючи концепцію навчального закладу нового типу, ми спиралися на те, що основним змістом навчальної системи є особистісний принцип, спрямований на життєве самовизначення учнів.

Визнаючи здатність до саморозвитку метою освіти і самоосвіти, логічно поставити питання про психологічні та організаційно-педагогічні засоби саморозвитку і ті конкретні фактори, які його обумовлюють. Як відомо, провідною тенденцією саморозвитку у підлітковому та юнацькому віці виступає внутрішня потреба самовизначення, самореалізації, самоорганізації, самоствердження.

На цілі адекватного психологічного розвитку учнів, їх фізичного благополуччя і здоров’я, їх самореалізації і життєвого самовизначення мають бути спрямовані інноваційні процеси в освіті.

Життєве самовизначення учнівської молоді має здійснюватися всіма засобами і можливостями сучасної школи: новітніми технологіями навчання і виховання, психологічними засобами підтримки, атмосферою і духом навчального закладу.

Спираючись на аналіз даних стосовно розвитку особистості у підлітків і юнацтва, неважко помітити, що негативним чинником тут є неадекватна самооцінка. Вона часто призводить до непевності у своїх силах, труднощів у міжособистісних стосунках, проявів інфантильності, конфліктності тощо. Все це можна розглядати як чинники ризику у справі життєвого самовизначення особистості, які потребують кваліфікованої педагогічної та психологічної оцінки й допомоги. Школи нового типу мають підійти до цих проблем по-новому на підгрунті сучасних знань психологічної науки і практики.

Самовизначенню учнів здатне істотно сприяти запровадження системи розвивального навчання (Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов, В.В.Рєпкін, С.Д.Максименко та ін.). Відмітимо, зокрема, праці Ш.О.Амонашвілі, де розкрито розвивальну роль духовної сутності вчителя з учнями і постійного спілкування школярів один з одним. Вивчення процесів формування своєрідної “соціально залежної самостійності” дозволило Ш.О.Амонашвілі по-новому осмислити проблеми і розкрити можливості “педагогіки співробітництва”. Чималу роль відіграв тут принцип змістовного оцінювання та результатів навчальної діяльності.

Поряд з гуманітарно-філософським осмисленням педагогічної орієнтації і концептуально-технологічним кредо розвивального навчання, у середині 90-х рр. ХХ ст. в українській школі з’явилася і третя передумова практичної підтримки інновацій - психологічна служба системи освіти.

У сучасних умовах вона розвивається за двома напрямками. Перший орієнтований на вирішення конкретних проблем, пов’язаних з труднощами у навчанні і вихованні школярів, на корекцію порушень у їх поведінці, спілкуванні, проявах особистості. Другий – перспективний, націлений на гармонійний розвиток школярів і формування в них психологічної готовності до самостійного життя в суспільстві. Використовуючи можливості психологічної служби в системі освіти, ми створили в Чернігівському колегіумі

потужну кафедру психології, яка охоплює своєю роботою всі ланки педагогічної практики навчального закладу.

Виходячи з наведених вище уявлень, можна охарактеризувати життєве самовизначення особистості як системне утворення, найголовніша функція якого – здійснення індивідуального способу буття. Оскільки сама особистість та її світоглядні спрямування утворюються та розвиваються сукупністю діяльностей, що реалізують її ставлення до дійсності, а сутнісні особливості її життєвого самовизначення безпосередньо пов’язуються з характером предметно-практичної, комунікативної та пізнавальної діяльності, то загальноосвітній заклад, концептуально орієнтований на сприяння самовизначенню своїх вихованців, має враховувати зазначені вище моменти, формуючи адекватні форми такого самовизначення. Саме це і перевіряється даним дослідженням.

У другому розділі – “Концепція колегіуму м. Чернігова та її реалізація”– викладається зміст психолого-педагогічної концепції школи інноваційного типу – колегіуму. Наводиться система науково-методичного та психологічного забезпечення діяльності колегіуму, комплекс методичних, організаційних і управлінських засобів (моделей і програм) розвитку здорової творчої особистості колегіїстів.

Стратегічно ми виходимо з того, що загальноосвітніми пріоритетами повинні стати такі базові характеристики, як особистісна спрямованість, формування життєтворчої компетентності.

Виходячи з цих орієнтирів, керований дисертантом колектив колегіуму розробив у розрізі програми “Університет ХХІ століття” навчально-виховний комплекс та здійснює експериментальну роботу по впровадженню системи розвивальних, особистісно-орієнтованих підходів безперервного навчання за схемою: “Колегіум – ВЗН” і програму розвитку здорової творчої особистості “Психологія саморозвитку” для 1-12 класів.

Учень у нашій концепції розглядається як суб’єкт тривалої психолого-педагогічної взаємодії, який опановує культурно-історичний досвід попередніх поколінь, духовно збагачується, породжує в собі нові якості, розвивається як особистість, шукає і знаходить форми власної самореалізації (С.Л. Рубінштейн).

Дитина, яка потрапила в ситуацію і атмосферу, створену у тому чи іншому навчальному закладі, включається у виконання суспільно заданих там правил і норм, виробляє певне власне ставлення до шкільного оточення, навчальної праці, колективу педагогів і ровесників, конкретних людей. Входячи в систему конкретних взаємин, що існують у його життєвому просторі, школяр зазнає складних внутрішніх метаморфоз, де особистісні ставлення перетворюються в певні уподобання, смаки, звички, моральні і вольові якості (Б.Г.Ананьєв, І.Д.Бех).

Відповідно до викладених науково-теоретичних положень, психолого-педагогічна система колегіуму базується на основах психодидактичного супроводження розвитку особистості в умовах інноваційної освітньої культури. Концепція виховання та навчання в колегіумі відповідає нормативним документам Міністерства освіти і науки України щодо загальної середньої освіти, реалізує програму відродження національної самосвідомості, культури, традицій української держави. Завдання повноцінної середньої освіти вирішуються на основі трьох аспектів ідеї розвитку: розвитку змісту освіти та методів навчання; впливу їх на розвиток особистості учня: виявлення природних задатків і запитів учнів та створення умов для їх задоволення. Розвиток особистості здійснюється в процесі значущої для учня творчої діяльності (В.А.Петровський, О.Г. Асмолов), яка забезпечується навчальним процесом.

Оскільки колегіум орієнтований на сприяння у виборі життєвого шляху, то одним з найважливіших аспектів життєвого самовизначення колегіїста, як суб’єкта самовизначення, є цілепокладання, формування у зростаючої особистості домінуючих мотивів, свідомих цілей, стратегій поведінки. Тому система навчання колегіуму сконцентрована на вихованцях, їх потенціалі і творчих спрямуваннях.

У навчально-виховному комплексі колегіуму при впровадженні розвивальних особистісно-орієнтованих підходів використовується досвід практичної психодидактики – вітчизняної та зарубіжної. Програма включає авторські моделі розвитку загальної обдарованості, глибинної психодіагностики і психокорекції особистості. Завдяки цьому концепція колегіуму застосовує системно-диференційований підхід до розвитку інтелекту й особистості. Навчання і виховання у колегіумі розглядається як процес, спрямований на розширення можливостей компетентного вибору учнем життєвого шляху, його саморозвитку. Пріоритетними в системі виховання є ідеї самовизначення особистості, колективної творчої праці, взаємопідтримки життєтворчості, особистої відповідальності. Навчально-виховний процес налаштований на збагачення загальної культури й духовності учнів, розкриття їхніх потенційних можливостей, нахилів особистості. Це досягається через запровадження найсприятливіших, у відповідності з віковими особливостями, активних форм учбової діяльності.

В роботі підкреслюється, що становлення школяра (колегіїста), як суб’єкта педагогічної взаємодії означає не тільки вдосконалення його практичних дій, а й зростання здатності до самостійної моральної активності, самоорганізації. На створення цього підгрунтя життєвого самовизначення колегіїстів орієнтовані відповідні моделі і блоки, спеціальні програми розвитку.

В роботі розкривається та обгрунтовується створена система стимулювання розвитку особистості колегіїста.

Ця система передбачає розкриття потенційних інтелектуальних і комунікативних можливостей, охорону психічного здоров’я дитини, навчання спілкуванню, гармонізацію взаємостосунків, допомогу учневі в пошуках власного варіанту соціальної зрілості. В межах створеної системи працює ряд конкретних програм, курсів і циклів, якими визначені основні положення та принципи керованого саморозвитку особистості.

Програма “Відкриття і пошук себе” пропонує психолого-педагогічну технологію інтенсивного інтелектуального розвитку дітей і підлітків молодшого і середнього шкільного віку.

Програма “Елітарна освіта” передбачає утворення випускних класів на основі психодіагностики, поглиблене вивчення спеціальних шкільних предметів, вивчення додаткових предметів з включенням програм профільних вузів; формування особистісних якостей, що стосуються соціальної адаптації, саморегуляції, етики міжособистісного спілкування.

Введений обов’язковий для всіх курс “Психології саморозвитку”, а також тематичні цикли “Психологія самопізнання”, “Психологія спілкування”, “Психологія взаємовідносин “Він-Вона”, та ін. розвивають психологічну культуру колегіїстів.

На початку навчання в колегіумі ми створюємо умови для розвитку координаційних рухів рук і пальців, уміння дитини слухати, розуміти зміст почутого, вміння переказувати. Початкова школа закладає основи всебічного розвитку дітей, забезпечує формування міцних навичок швидкого читання, рахунку, грамотного письма, розвитку мовлення, культурної поведінки.

Ефективною системою і різновидом розвивального навчання та мотивації пізнавальної активності молодших школярів є класи активних форм розвитку інтелекту та особистості (АФРІО). Тренінгова система навчання, що там впроваджується, максимально реалізує індивідуальні можливості особистості, істотно прискорює інтелектуальний розвиток і сприяє формуванню особистості загалом, надає практичні навички для прийняття самостійних рішень, відстоювання власної точки зору, вміння орієнтуватися, аналізувати, мислити.

Управління в системі освітньої діяльності колегіуму грунтується на психологічному аналізі навчання, виховання і розвитку особистості і спрямоване на створення умов життєтворчості, відпрацювання стратегій життя.

У процесі проектування та здійснення життєтворчості в колегіумі виділяється дві стадії: перша – формування життєвої концепції, розробка стратегії життя, життєвих планів та програм (на етапі початкової та середньої ланки за допомогою системи виховної роботи, психологічного забезпечення педагогічного процесу, тренінгової системи занять); друга – процес реалізації розробленого життєвого проекту на етапі середньої та старшої ланки за допомогою АСПТ (активного соціально-психологічного тренінгу), уроків практичної психології, психолого-педагогічних інноваційних технологій, психологічного діагностування і психокорекції особистості, створення особистісних програм розвитку, групового та індивідуального практикуму.

Інноваційні механізми розвитку колегіуму спрямовані на створення творчої атмосфери в колективі, культивування інтересу до ініціатив та нововведень, ініціювання пошукових механізмів всебічного розвитку особи. Адже робота колегіуму полягає у допомозі учневі поступово оволодівати методами самопізнання, у сприянні становленню особистості, підготовленої до усвідомленого життєвого самовизначення.

Виховна робота в колегіумі – один з центральних напрямків формування особистості учня. В єдиному комплексі з навчальними програмами вона спрямована на гармонійне розкриття потенційних можливостей учня, як творчої особистості, становлення її активної громадянської та патріотичної позиції. Це створює умови для відчуття єдиного творчого колективу, в якому органічно реалізуються індивідуальні програми творчого розвитку та саморозвитку кожного. План виховної роботи будується з урахуванням системних психологічних програм колегіуму.

У ході аналізу результативності нашого підходу до вирішення проблем життєвого самовизначення колегіїстів з’ясувалося, що прямі критерії такого самовизначення значно віддалені у перспективу і скористатися ними практично неможливо. Тому ми орієнтувалися на прояви тих показників, котрі могли б опосередковано презентувати якісні характеристик, що визначають основу вибору життєвого шляху колегіїста ще під час навчання. До них ми відносимо: зростання самосвідомості, диференціацію інтересів, обрання фахової підготовки випускниками після закінчення колегіуму. У ході дослідження нами діагностувалися пізнавальні процеси, самопочуття (САН), динаміка ціннісних орієнтацій (М.Рокіч), у старшокласників – професійні нахили та інтереси (ДДО Є.О.Климова), особистісні риси, акцентуації характеру тощо. Порівняльні спостереження проводились у класах загальноосвітніх і колегіумних, стосувались випускників попередніх років, що навчалися у школі № 11, та випускників-колегіїстів.

Загальний якісний аналіз контингентів учнів показує, що колегіїсти мають перевагу над однолітками загальноосвітньої школи (якою була попередня середня школа № 11) за такими параметрами: здатністю формувати реалістичні на перспективу оцінки, характер саморегуляції, орієнтація на високий якісний стандарт, готовність поліпшувати кількісні та якісні показники навчальної діяльності, вміння пов’язувати результати власної діяльності не лише з оцінками дорослих (вчителів, батьків), а й з об’єктивними досягненнями та суб’єктивною “ціною” успіху. Колегіїстам притаманно бачити свою перспективу у майбутньому дорослому житті більш виразно.

Встановлено, що під час навчання в колегіумі його вихованці проявляють постійно зростаючу самосвідомість. Так, за аналізами адекватності самооцінок від 2-го класу до 11-го у трьох етапних зрізах (2 клас, 7 клас, 11 клас) приріст кількісних показників суттєво перевищував аналогічні показники, що були отримані учнями загальноосвітніх класів. Встановлено також, що випускники-колегіїсти більше, ніж у 90% від загального їх обсягу реалізують свої інтереси у ВНЗ за обраним ще в колегіумі профілем.

Таким чином, отримані дані якісно-кількісного порівняння дозволяють стверджувати, що включення колегіїста у процес системи життєдіяльності школи (колегіуму), що працює за новою концепцією, сприяє формуванню образу суспільної цінності творчої праці. Цей образ одержує в цілісному уявленні учня суб’єктивне втілення, опосередковує потяг до самоздійснення, спонукає до життєвого самовизначення.

Узагальнюючи результати теоретичної, емпіричної та практичної роботи щодо перевірки і психолого-педагогічного обгрунтування розробленої концепції життєвого самовизначення колегіїстів, ми дійшли таких висновків:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Результати дисертаційного дослідження не вичерпують усіх можливостей особистісно-орієнтованого навчання і підходів педагогічної психології до його реалізації і заслуговують на подальше вивчення.

Основний зміст дисертації

відображено в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

АНОТАЦІЯ

Швидкий Анатолій Лаврентійович. Психолого-педагогічна концепція життєвого самовизначення колегіїстів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07. – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2002.

У роботі здійснено психолого-педагогічне дослідження авторської концепції життєвого самовизначення колегіїстів з практичним впровадженням її у діяльність школи інноваційного типу. Створена система організаціно-методичних та психо-дидактичних засобів і технологій навчально-виховного процесу, спрямованих на життєве самовизначення випускників.

Здійснено наукове обгрунтування та практичну апробацію концепції у навчальному закладі – Чернігівському колегіумі.

Ключові слова: життєве самовизначення, особистість, розвивальне навчання, школа інноваційного типу, концепція.

АННОТАЦИЯ

Швидкий Анатолий Лаврентьевич. Психолого-педагогическая концепция жизненного самоопределения коллегиистов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07. – педагогическая и возрастная психология. – Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 2002.

В работе представлены результаты исследования авторской концепции жизненного самоопределения коллегиистов с практическим внедрением ее в деятельность школы инновационного типа. Создана система организационно-методических и психодидактических средств и технологий учебно-воспитательного процесса, ориентированных на жизненное самоопределение выпускников.

Осуществлено научное обоснование и практическую апробацию концепции в учебном заведении – Черниговском коллегиуме.

В учебно-воспитательном комплексе коллегиума при внедрении развивающих личностно-ориентированных подходов используется опыт практической отечественной и зарубежной психодидактики. Программа включает авторские модели развития общей одаренности, углубленной психодиагностики и психокорекции личности. Благодаря этому концепция коллегиума расширяет возможности системно-дифференцированного подхода к развитию интеллекта и личности. Обучение и воспитание в коллегиуме рассматривается как процесс, направленный на расширение возможностей компетентного выбора учащимся жизненного пути и саморазвития. Приоритетными в системе воспитания являются идеи самоопределения личности, добровольности, коллективного творческого труда, взаимной поддержки, совместного жизнетворчества.

Поскольку коллегиум ориентированный на содействие в выборе жизненного пути, то одним из наиболее важных аспектов жизненного самоопределения коллегииста является вопрос целеполагания, формирования у подрастающей личности доминирующих мотивов, осознанных целей, стратегий поведения. Поэтому система обучения в коллегиуме сконцентрирована на учащихся, их потенциале и творческих возможностях.

В работе раскрывается и обосновывается созданная система психического развития личности коллегииста на базе современных положений педагогической психологии. Целью этой системы есть раскрытие потенциальных интеллектуальных и коммуникативных возможностей, охрана психического здоровья ребенка, обучение общению, открытие нового взгляда на мир, гармонизация взаимоотношений, помощь ребенку в поисках собственного варианта социальной зрелости.

В составе созданной системы разработаны ряд конкретных программ, курсов и циклов, которые опираются на основные положения и принципы управляемого саморазвития личности.

Ключевые слова: жизненное самоопределение, личность, развивающее обучение, школа инновационного типа, концепция.

SUMMARY

Schvidky L. Anatoly. Psicho-pedagogical conception of life self-determination by collegium pupils. – Manuscript.

Dissertation for obtaining the scientific degree of psychological science candidate, speciality – 19.00.07 – pedagogic and age psychology. – Kostuk Psychological Institute. Psychological Scientific Academy, Kyiv 2002.

Complex psychopedagogical research of author conception of life self-determination by collegium students with its practical usage in the activity of a new type school, has been carried out. They system of organization – methodical and psychodidactic means and technologies of teaching – learning process, has been created. It is directed to the life self-determination of school leavers.

Scientific ground and practical approbation of conception have been done in a teaching establishment – Chernihiv collegium.

The key words: life self-determination, personality, developing teaching, a new type school, conception.