КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Сердюк Алла Михайлівна

УДК 81'1'22'373.22:582 [=161.2=161.1=112.2=133.1]

МОТИВАЦІЙНА ОСНОВА НАЗВ РОСЛИН

У ПЕРВИННОМУ І ВТОРИННОМУ СЕМІОЗИСІ

(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ, РОСІЙСЬКОЇ,

НІМЕЦЬКОЇ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВ)

10.02.15 – загальне мовознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загального мовознавства

та слов’янської філології Бердянського державного

педагогічного інституту ім. П.Д.Оси-пенко,

Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Денисова Світлана Павлівна,

Київський міжнародний університет, кафедра

журналістики та телемистецтва

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Іванова Людмила Петрівна,

Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова,

кафедра російської мови

кандидат філологічних наук

Симоненко Людмила Олександрівна,

Інститут української мови НАН України, відділ термінології

та ономастики, старший науковий співробітник

Провідна установа: Київський національний лінгвістичний

університет, кафедра

фонетики та граматики слов’янських мов, Міністерство освіти

і науки України, м.Київ

Захист відбудеться " 26 " вересня 2002 р. о 14 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д.26.001.19 Київського національного

універ-ситету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, бульвар Т.Шевченка,

14, Інститут філології )

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01017, Київ, вул. Володимирська, 64)

Автореферат розіслано " 20 " серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О. Медведєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На сучасному етапі розвитку лінгвістики відбувається кардинальне переосмислення і пере-орієнтація на антропометричний напрямок її парадигми. Семіотика має зай-ма-ти одне з найважливіших місць у цій парадигмі. Це пояснюється тим, що про-цес пер-винного і вторинного знакоутворення пов’язаний з відображальною і пізна-валь-ною діяльністю людини. Тому ми солідарні з думкою Н.Д.Арутюнової про те, що "в саму природу людини втілена можливість семіозису" Арутюнова Н.Д. Наивные размышления о наивной картине языка // Язык о языке. – М.: Языки русской культуры, 2000. – С.8..

Проблеми знаковості мови достатньо проаналізовано у працях Ф. де Соссюра, Е.Бенвеніста, Н.Д.Ару-тю-но-вої, Г.А.Уфімцевої, В.Г.Гака, О.С.Мельничука, Ч.Мор-ріса, Ч.С.Пірса, Н.А.Слю-саре-вої, А.О.Білецького, Ю.С.Степанова, та багатьох ін-ших. У них досліджено положення про природу мовного знака, його властивості, струк--туру, лінгвістичні параметри і функції семіозису та інше.

Але, на нашу думку, не повною мірою висвітлені питання, поєднані з вивчен-ням універсальності й національної специфіки первинного і вторинного знако-означування та відмінностей між цими видами семіозису. У зв’язку з антропоорієнтованою парадигмою сучасної науки виникає необ-хід-ність у розробці нових підходів до проблеми означування (первинного та вто-ринного).

Актуальним на сьогодні є концептуальний аналіз, мета якого – аналіз понят-тя, що стоїть за мовним знаком (О.С.Кубрякова). Метод концептуального моделю-ван-ня ґрунтується на ономасіологічному вивченні мови, яке в семіотичному аспек-ті нерозривно пов’язане з положеннями про мову як знакову систему з подвійним озна--чуванням та про мову як складне утворення, що має властивість означувати та відо-бражати одночасно (Г.А.Уфімцева). У мові процес найменування передбачає ви--бір із декількох ознак саме ту, за якою можна пізнати означуваний предмет. Ко-жен народ має свої особливості в соціальному, трудовому досвіді, що й знаходить ві-до-браження у виборі ознаки найменування, або внутрішньої форми слова (В.фон Гумбольдт, О.О.Потебня, Е.Сепір, Ю.Д.Ап--ре-сян, Л.П.Іванова, Н.І.Сука-лен-ко та ін).

Вивчення цих проблем сучасна наука бачить у підходах, що базуються на теоретичних засадах В. фон Гумбольдта та О.О.Потебні про національну специфіку мови, про особливості відображення в ній об’єктивної дійсності.

Актуальність нашої дисертації зумовлена необхідністю: 1) система-тизованого дослідження проблем знакоозначування; 2) контрастивного вивчення його конституентів у споріднених і різносистемних мовах; 3) концептуального аналізу назв рослин, мета якого – вивчення ознаки, що лежить в основі найменування, розкриття поняття, яке стоїть за мовними знаками; 4) комплексного аналізу цих ознак найменування у мовному і мовленнєвому аспектах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною комплексної теми кафедри загаль-ного мовознавства та слов’янської філології Бердянського державного педаго-гіч-ного інституту ім.П.Д.Осипенко "Генезис, розвиток, структура й функціону-вання слов’янських і неслов’янських мов Приазовського регіону". Тема затверд-жена вченою радою Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Оси-пенко, протокол №8 від 30.01.01 р.

Мета дослідження – проаналізувати назви рослин у первинному і вторинному семіозисі для виявлення його універсальних і специфічних рис у мовах слов’янської, германської та романської груп.

Гіпотеза дослідження. Коло ознак найменування рослин зумовлене результатами психофізіологічної обробки людиною об’єктивного світу (зокрема флори), а також її емпіричним досвідом. Універсальність семіозису в досліджуваних мовах визначається тим, що народи – носії цих мов проживають на єдиному континенті, а, отже, мають багато спільного в ландшафті, кліматі, оцінних еталонах тощо. Специфіка в процесі знакоозначування зумовлена відмінностями у мовних системах, національними традиціями в політичному, соціальному, культурному житті, господарчій діяльності (насамперед у рослинництві).

Реалізація мети зумовила розв’язання наступних завдань:

1) уточнити поняття семіозису в сучасній лінгвістиці;

2) розробити класифікацію ознак найменування рослин у первинному і вторинному семіозисі (НРПС і НРВС) на матеріалі досліджуваних мов;

3) зіставити ознаки найменування флоролексем у первинному і вторинному семіозисі з метою виявлення універсального та національного в процесах становлення знака у мові і мовленні.

Об’єкт нашого аналізу – процес первинного і вторинного семіозису у контрастивному аспекті.

Предмет дослідження – назви рослин в українській, російській, німецькій та французькій мовах. Слід врахувати те, що кожна рослина має дві назви – родову та видову. Остання з них присвоєна рослині вченими і є штучною. Певною мірою вона відтворює ознаки найменування флоролексеми, але не може віддзеркалити її внутрішньої форми. Тому, на нашу думку, доцільніше обрати предметом дослідження родові назви рослин як кодифіковані, так і некодифіковані. Такий вибір зумовлено тим, що в українській, російській, німецькій та французькій мовах основу ботанічної номенклатури становлять загальнонародні назви рослин. Отже, провести чітку межу між кодифікованими і некодифікованими флоролексемами у багатьох випадках досить складно.

Необхідно досліджувати знакоозначування на прикладах назв як дикорос-лих, так і культивованих рослин, оскільки процес вторинного семіозису здій-сню-ється на основі психофізіологічного відображення та пізнання властивостей саме тих рослин, які оточують людину у її повсякденному житті.

У дослідженні флоролексем у вторинному семіозисі німецькою і французькою мовою вважаємо за необхідне користуватися власним перекладом. Це зумовлено тим, що професійний перекладач, прагнучи якомога повніше передати зміст речення і донести цю інформацію читачеві, може користуватися еталонами рідної мови, втрачаючи при цьому специфіку іноземної.

Методи дослідження. Для класифікації, опису назв рослин і ознак їхнього найменування, аналізу функціонування флоролексем у структурі вторинного семіозису використано описовий метод. Розробка класифікації та вивчення продуктивності ознак найменування НРПС і НРВС, аналіз частотних характе-ристик тощо зумовили застосування математичного (зокрема кількісного) методу. Контрастивний метод дає можливість вивчення відмінного і спільного в семіозисі в українській, російській, німецькій та французькій мовах.

Джерела дослідження назв рослин у первинному семіозисі: 1) етимо-ло-гічні словники: Етимологічний словник української мови за ред. О.С.Мельни-чука.– К., 1982–1989. – Т. 1–3-; Этимологический словарь русского языка под ред. Н.Н.Шан-ского.– М., 1972 – 1983. – Вып. 1– 8; Фасмер Н. Этимологический словарь рус-ского языка. – М., 1986 – 1987. – Т. 1 – 4; Kluge F. Etymologisches Wцrterbuch der deutschen Sprache. – Berlin, 1989; Hermann U. Herkunftsцrterbuch. Etymologie und Geschichte. – Mьnchen, 1993; DauA. Nouveau dictionnaire йtymologique et histo-– Paris, 1954 ?а ін.; 2) пере-кладні словники: Давыдов Н.Н. Ботани-ческий словарь русско-английско-немецко-французско-латинский. – М., 1962; Словарь полезных растений на двадцати европейских языках под ред. Л.Л.Бала-шева. – М., 1970 та ін.; 3) матеріали різноманітних праць наукового та науково-попу-лярного характеру: Слов-ник-довід-ник з ботаніки за ред. І.П.Білоконя, О.Л.Ли--пи. – К., 1965; Морозюк С.С., Прото-попова В.В. Альбом з ботаніки.– К., 1979; А.М.Шамота. Назви рослин в україн-ській мові.– К., 1985 та ін. До вивчення залучено 814 флоролексем в українській, 603 – у російській, 705 – у німецькій та 513 – у французькій мовах.

Джерелами дослідження назв рослин у вторинному семіозисі послужили художні твори українських, російських, німецьких, австрійських та французьких письменників ХІХ–ХХ ст., зокрема, П.Ф.Автомонова, С.В.Васильченка, А.В.Го-лов--ка,О.Т.Гончара, В.Л.Кашина, О.Ю.Ко-би-лянської, М.М.Коцюбинського, П.Мир-но-го, Л.І.Смілянського, М.П.Стельмаха, М.Хвильового, С.Д.Довлатова, М.В.Гого-ля, О.І.Купріна, М.І.Леонова, Ф.О.Незнанського, Д.С.Мережковського, І.С.Тур-генєва, І.В.Черниха, М.О.Шолохова, І.Бехера, Г.Белля, Л.Франка, Г.Гейне, А.Герт-ца, К.Поттхофа, Е.М.Ремарка, В.Шрейера, Е.Штриттматтера, К.Векена, С.Цвейга, О.де Бальзака, Е.Базена, А.Доде, Е.Золя, А.Камю, Г.Мало, Г. де Мопассана, М.Пань-о-ля, Ж.Санд, А. де Сент-Екзюпері, А.Шевалле та ін. Усього обстежено 339 контекстів в українській, 307 – у російській, 139 – у німецькій та 136 – у французькій мовах.

Крім того, нами використано ряд лексикографічних праць, зокрема: Словник укра-їнської мови. – К., 1970 – 1980. – Т. 1–11; Словарь современного русского ли-те--ра-турного языка. – М.; Л., 1950 – 1965. – Т. 1–17; Larousse P. Grand Larousse de la lan-francaise. – Paris, 1971 – 1978. – Т. 1 – 7; Robert P. Dictionnaire alphabetique et analode la langue franзaise. – Paris, 1986. – ?. 1 – 9 та ін.

Методологічною основою дослідження є теоретичні засади про мову як засіб спілкування, пізнання і відображення об’єктивного світу.

Теоретичною основою є лінгвофілософські концепції В. фон Гумбольдта, О.О.Потебні, а також основні положення теорії семіотичності мови Е.Бенвеніста, Н.А.Слюсаревої, Ю.С.Сте-па-нова, В.М.Телії, Г.А.Уфімцевої.

Наукова новизна дослідження. Уперше в мовознавстві розроблено класи-фікацію ознак найменування рослин у первинному і вторинному семіозисі в різносистемних мовах, зіставлено ознаки найменування флоролексем у різних видах семіозису з метою виявлення універсального та національного в процесах становлення знака у мові і мовленні. Це дало можливість уточнити поняття семіозису в сучасній лінгвістиці. Уперше у вітчизняній лінгвістиці процес первинного і вторинного семіозису досліджено у контрастивному аспекті.

Теоретичне значення полягає у розвитку наукових засад лінгвосеміотики, зокрема, в обґрунтуванні кількісних і якісних характеристик семіозису та у вияв-ленні спільного і відмінного в українській, російській, німецькій та фран-цузькій мо-вах. Ці засади підтверджено розробленою нами класифікацією ознак най-мену-вання рослин. Одержані у процесі дослідження результати можуть бути вико-рис-тані при подальшій розробці теоретичних питань вивчення знаковості мови.

Практичне значення праці. Результати дослідження можуть бути викорис-тані у викладанні курсів із загального мовознавства, української, російської, німець-кої, французької, латинської мов, етнолінгвістики, теорії і практики пере-кладу, типології; для укладання словників, у підготовці студентських курсових і дипломних робіт.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці критеріїв визначення кола ознак найменування рослин в різносистемних мовах та у виявленні універсальних і специфічних рис семіозису.

Вірогідність результатів дисертаційного дослідження і висновків забез-печу-ються методо-логічним і теоретичним обґрунтуванням основних положень дослід-жен-ня, його мети і завдань, а також якісним і кількісним аналізом фактичного мате-ріалу.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження оприлюд-нено на засіданнях кафедри загального мовознавства та слов’янської філології Бер-дянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко (1999-2001 р.р.), на міжвузівських і міжнародній наукових конференціях "Мови й культура народів Приазов’я" (Бердянськ, 1999-2001 р.р.), "Актуальные проблемы изучения текста и его единиц" (Харків, 2000 р.), "Язык. Культура. Общество" (Ялта, 2000 р.), "Ак-ту-аль-ні проблеми слов’янської філології" (Бердянськ, 2001 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 5 статей, з яких 3 – у фахових збірниках.

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дисертація має таку структуру: список умовних скорочень, вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, список використаних джерел ілюстративного матеріалу, список словників, додатки. Повний обсяг дисертації складає 377 сторінок, з яких 203 займає основний текст; 19 – списки викорис-та-них джерел, джерел ілюстративного матеріалу, словників; 155 – додатки. У списку використаних джерел налічується 204 найменування. Джерела ілюстра-тив-ного матеріалу складаються із 67 найменувань творів українських, російських, німецьких, австрійських та французьких авторів. У списку словників налічується 18 джерел. Кількість додатків становить 18.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи і джерела дослідження. Вказано на наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача та на апробацію дослідження.

У першому розділі "Проблеми семіозису в сучасній лінгвістиці" аналізуються основні напрямки лінгвосеміотики, визначаються проблемні питання, пов’язані із знаковістю мови, уточнюється поняття семіозису.

Вивчення знакової природи мови передбачає розв’язання ряду питань, насамперед про її співвідношення з об’єктивною дійсністю, про вибір функцій (репре-зентативної, гносеологічної, комунікативної чи прагматичної), що лежать в основі визначення мови. Таким чином, терміни "знак", "семіозис" інтерпретуються в залежності від розуміння сутності мови та ролі основних функцій її елементів, а, отже, є багатозначними.

Розгляд проблеми становлення мовного знака не має сенсу без визначення його структури. Як справедливо зазначає Г.А.Уфімцева, дискусія про одно/двобічну природу знака є питанням "методологічної значущості в лінгвістичній теорії взагалі, в семасіології особливо" Уфимцева А.А. Лексическое значение: Принцип семиологического описания лексики. – М.: Наука, 1986. – С.44..

На сьогодні виділяють моно-, або унілатеральну та білатеральну теорії знака. Уніла-тералістами (О.Ф.Лосєв, О.С.Мельничук, Ч.Морріс, В.З.Панфілов, Л.О.Рєзні-ков, В.М.Солн-цев та ін.) знак визначається як однобічна данність. Білатеральна теорія представлена двома напрямками: 1) трактування знака як двобічної психічної одиниці (Ф. де Соссюр) і 2) визначення знака як двобічної матері-ально-ідеальної одиниці (В.Г.Гак, Т.Р.Кияк, А.Мартіне, Б.О.Сереб-рен-ников, Ю.С.Степанов, Г.А.Уфімцева, Р.Якобсон, А.О.Білецький та ін.). Ос-тан-ній напрям, на нашу думку, найбільш повно розкриває природу мовного знака.

Аналіз лінгвістичних і філософських праць дає нам можливість визначити діа-пазон основних напрямків інтерпретації сутності семіозису, який тлумачиться, як: 1) процес, у якому щось функціонує як знак (прагматизм); 2) взаємодія суб’єк-та, знака як психічної категорії та об’єктивної дійсності (компаративізм); 3) відно-шен-ня між суб’єктом і знаком, який трактується субстанціонально (логіцизм); 4) ціле-спрямована поведінка суб’єкта в предметному світі (біхевіоризм); 5) відно-шен-ня знака до об’єктивного світу (об’єктивний ідеалізм); 6) внутрішньо-системна значеннєвість мовних одиниць (Ф.де Соссюр); 7) функція ("солідарність") між формою змісту і формою вираження мовної одиниці (глосематика); 8) відно--шення між знаком, реальністю і двома суб’єктами (адресантом і адресатом повідомлення) (празький структуралізм).

Вивчення знаковості мови буде найбільш плідним з точки зору гносеологічного підходу, оскільки процес семіозису тісно пов’язаний з пізнаваль-ною і відо-бражальною діяльністю у навколишньому світі.

Ми солідарні з теоретичними засадами Е.Бенвеніста, В.Г.Гака, Б.О.Се-реб-ренникова, Ю.С.Сте-панова, Г.А.Уфімцевої, В.В.Гриб та ін. про два способи означування, перший з яких (семіотичний) є характерним для мови як системи, а другий (семантична інтерпретація) – для мовлення.

На сучасному етапі прийнято виділяти дві головні мовні функції: референ-ційно-репрезентативну і комунікативну (Т.А.Космеда, І.Д.Гажева). Що стосується процесу семіозису, то перша з них є для нього основною і полягає в означуванні об’єктивного світу. Первинне означування знаходиться у безпосередньому зв’язку з номінацією об’єктів. У цьому процесі мовцем обирається ознака найменування. Отже, другою головною функцією первинного семіозису є номінативна: позначення елементів об’єктивного світу (Г.Клаус).

Наявність у мовленнєвому акті як мінімум двох учасників, які висловлюють власне ставлення до предмета повідомлення (В.М.Телія, В.І.Ша-хов-ський О.В.Падучева, С.М.Прос-куркіна та ін.), свідчить про його суб’єктивність. З цього виходить, що в процесі семантичної інтерпретації знак використовується мовцем з метою оцінки як об’єктивного, так і суб’єктивного світу. Таким чином, крім репрезентативної і номінативної, вторинний семіозис виконує комунікативну і прагматичну функції.

Отже, процес знакоутворення відбиває ідіоетнічну спрямованість становлення мов-ної картини світу. У цьому процесі виділяються два етапи: первинний семі-о-зис – хронологічно первинне надбання мовним знаком номінативного зна-чен-ня, мотивованого практичною й духовною діяльністю людини та її знаннями про світ; вторинний семіозис – процес подальших мотивованих комунікативно-прагматич-них трансформацій цього значення у мовленні.

Другий розділ "Назви рослин у первинному семіозисі" присвячено дослідженню питання про вмотивованість слова і його внутрішню форму та зіставному аналізу ознак найменування рослин в українській, російській, німецькій та французькій мовах.

У розділі підкреслено значущість вивчення вмотивованості слова і його внутрішньої форми, без чого розкриття сутності процесу семіозису є немо-жливим. Щодо характеру мотивації, то для реалізації мети дослідження доцільним є аналіз НРПС в аспекті пря-мої/непрямої мотивації. Процес вибору ознаки найменування свідчить про прагнення мовця закріпити у флоролексемі певні властивості, а, отже, про мотивацію вибору назви рослини. Таким чином, переважаюча більшість флоролексем є, на нашу думку, мотивованою. Запози-чен-ня вважаються нами немотивованими назвами, оскільки мовцем не усвідомлюється раціо-наль-ність зв’язку між змістовним і формальним боками мовного знака.

Аналіз НРПС був проведений за розробленою нами класифі-кацією ознак найменування: 1) властивості, що пізнаються в процесі психофізіологічного відображення навколишнього світу; 2) дія рослини на організм; 3) біологічні властивості; 4) застосування рослини; 5) місце-зрос-тання; 6) антропоніми; 7) леген-ди, міфи, повір’я в основі найменування; 8) властивості, що пізна-ються водночас перцептивно і когнітивно.

Виявлено, що універсальною для досліджуваних мов є наявність наступних ознак найменування: зовнішній вигляд рослин; властивості, що пізнаються під час дотику; смак; запах та властивості, що пізнаються при одночасному функціону-ванні різних органів чуття. Специфічною є відсутність у французькій мові НРПС, мотивованих властивос-тями, що пізнаються на слух.

Аналіз показав, що кількість назв рослин, пов’язаних з їхнім зовнішнім виглядом, є переважаючою порівняно з іншими, оскільки людина отримує понад 80% інформації про зовнішній світ у процесі зорової перцепції (О.В.Кравченко). У цій групі назв виявлено такі закономірності: а) домінантною ознакою наймену-вання є форма рос-лини, зокрема, форма, яка привертає до себе увагу людини своєю стереотипністю, як-от: кругла форма плоду (укр. глечики; рос. клубника; нім. Pfaffenhьtchen; фр. fusain), довгаста форма листа ( укр. стрілолист; рос. сабельник; нім. Weiderich; фр. linaire); або, навпаки, незвичайністю: розгалужена, розсічена форма квітки, листа (укр. півнячий гребінь; рос. петуший гребешок; нім. Hahnenkamm; фр. crete-de-cоq), довгаста форма плоду (укр. косарі; рос. аистник; нім. Flaschenkьrbis; фр. cornichon), кругла форма стебла (укр. завалець; рос. ятрышник; нім. Knabenkraut; фр. orchidйe); б) щодо кольору, який покладено в основу найменування рослини, то домінантним в усіх мовах є жовтий (укр.жовтець; рос. желтушник; нім.Goldrute; фр. jaunet). Це пояснюється тим, що у європейців цей колір асоціюється з кольором сонця, вогню, золота – символами життя, захищеності, матеріальної забезпеченості. Продуктивність інших кольорів, зокрема, червоного, білого, синього пояснюється асоціаціями з красою, здоров’ям, благородством, чистотою, небом; в) інші ознаки найменування (висота/довжина, товщина, розмір) є спорадичними в усіх досліджуваних мовах.

Встановлено, що на процес означування великий вплив має сила тактильних, смакових і нюхових відчуттів. Доказом цього є продуктивність таких ознак найме-ну-вання, як колючість (укр. будяк; рос. телорез; нім.Kratzbeere; фр. grateron); пух---настість ( укр. волошка; рос. пушица; нім. Flockenblume; фр.barbeau); гіркота (укр. гіркий корінь; рос. горчица; нім.Bitterholz; фр. poivrette); солодкий смак (укр. солодка; рос. слаща; нім. SьЯgras; фр. dоucette); оцінка людиною запаху рос-лини (укр. вонечник; рос. благовонник; нім. Stinkbaum; фр. bois puant).

НРПС, мотивовані властивостями, що пізнаються на слух, є спорадичними. Це пояснюється тим, що рослини не є істотами і не видають самі звуки.

Аналіз відображення у внутрішній формі флоролексеми дії рослини на організм показав, що у процесі первинного означування людиною визнається креативність флори. Свідчення цього – домінування лексичних одиниць (ЛО), зумовлених позитивною (у т. ч. лікувальною) дією. Це пояснюється тим, що ще із стародавніх часів людина отримувала інформацію про вплив рослин на своє здоров’я (укр. живокіст; рос. зубчатка; нім. Beinwurz; фр. dentelaire).

У результаті дослідження біологічних властивостей рослини як ознаки най-мену-вання встановлено, що пізнавальна діяльність людини відіграє важливу роль у процесі семіозису. Про це свідчить широке коло властивостей, які покладено в основу номінації: фенологічні, видільні властивості, світлолюбний характер тощо. Розвиток рослини тісно залежить від сезонних явищ, тому однією з найпродук-тивніших ознак найменування є її фенологічні властивості (укр. веснівка; рос. веснянка; нім. Sommerwurz; фр. perce-neige). Специфічними рисами у цій групі НРПС є: 1) значна частка ЛО, мотивованих способом розмноження рослин в українській мові (перекотиполе); 2) продуктивність ознаки видільні властивості в російській мові (молочай); 3) у німецькій мові продуктивною є ознака вічнозелена природа (Immergrьn); 4) у французькій мові вагому частку складають флоро-лексеми, зумовлені світлолюбним характером рослини (souci).

Вивчення флоролексем, мотивованих засто-су-ванням рослин у практичному житті людини, показало яскраво виражену специфічність, яка визначається госпо-дарчою діяльністю наро-дів, мови яких досліджуються. Так, в українській мові домінують флоро-лексеми, зумовлені застосуванням рослин у побуті, виробництві (парило); в росій-ській кількісна перевага належить назвам рослин, в основі найменування яких – хар-чо-ва придатність (иван-чай) та застосування у виробництві (ворсянка); в німе-ць-кій мові зафіксовано продуктивність ознаки кор-мо-ві властивості рослини (Kuh), а у французькій – харчова придатність (chicon).

Встановлено, що вибір ознак найменування рослин, мотивованих місцезрос-танням, визначається емпіричним досвідом людини. Коло ознак є універсальним для досліджуваних мов, що пояснюється залежністю розвитку рослини від природних умов (укр. калина; рос. болотник; нім. Quellgras; фр. populage de marais) та поширенням рослини з тієї місцевості, де вона вперше стала відомою (укр. яблуня; рос. яблоня; нім. Liguster; фр. cognassier).

У процесі первинного семіозису важливу роль відіграють контакти між вченими, насамперед, ботаніками. Про це свідчать дані аналізу антропонімів в основі найменування рослин. Універсальними є ознаки імена природознавців (укр. бегонія; рос. бегония; нім. Begonie; фр. bйgonia) та інші імена (зокрема, відомих історичних осіб, монархів та ін.) (укр. гортензія; рос. гортензия; нім. Hortensie; фр. hortensia).

Поява у людській мові флоролексем, пов’язаних з легендами, міфами, повір’ями, зумовлена історико-культурними, природними обставинами стародав-нього світу, коли у свідомості людини панувала влада непізнаного довкілля. У своїх переказах людина давала назви рослинам, приписуючи їм певні чудодійні властивості, як правило, безпідставні. Аналіз показав, що для всіх мов універсальним є визначення кола ознак, а саме: античні міфи (укр. адоніс; рос. адонис; нім. Adonisrцschen; фр. adonis); християнські легенди (укр. мучениця; рос. страстоцвет; нім. Judasbaum; фр.passiflore). Специфічним є домінування в українській та німецькій мовах НРПС, мотивованих народними легендами: (укр. чортополох; нім. Hungerblume).

Дослідження флоролексем, зумовлених властивостями рослини, що одночасно пізнаються перцептивно і когнітивно, показало, що в процесі пізнавальної діяльності людини найбільше значення мають органи зору. Про це свідчить той факт, що найпродуктивнішими комбінаціями в досліджуваних мовах є поєднання ознак зовнішній вигляд і місцезростанням рослини (укр. водяна лілія; рос. водяная лилия; нім. Wasserlilie; фр. lis des йtangs).

Найбільша кількість флоролексем, зумовлених властивостями рослин, що пізнаються одночасно і перцептивно, і когнітивно, зафіксована в німецькій мові. Це пояснюється її схильністю до словоскладення: Wasserlilie, Maiglцckchen та ін.

Аналіз НРПС з погляду вмотивованості виявив її високий рівень в слов’янських та німецькій мовах, що пояснюється розвиненою системою словотворення в них. У французькій мові встановлено майже паритет між мотивованими і немотиво-ваними ЛО; причина цього – у широкому використанні запозичень у флористиці. Щодо типу мотивацій, то перевага прямо мотивованих флоролексем зафіксована в неслов’янських мовах.

У результаті дослідження способів найменувань рослин у первинному семіозисі встановлено, що сильно розвинена система морфологічного слово-тво-рен-ня в слов’янських мовах зумовила рівновагу між показниками утворення нових ЛО і перенесення вже готових ЛО.

У неслов’янських мовах найпродуктивнішим способом найменування є перенесення назв. Схильність до переосмислення продиктована: характерними для німецької мови складеннями двох і більше ЛО із самостійним первісним значен-ням, які набувають іншого смислу шляхом перенесення; та аналітичним характером французької мови і слаборозвиненою системою синте-тич-ного словотворення в ній.

Третій розділ "Назви рослин у вторинному семіозисі" присвячено виявленню універсального й специфічного у знаках вторинного семіозису. У цьому розділі порівнюється спектр ознак найменування у первинному і вторинному означуванні, аналізуються причини збігу і розбіжностей у способах створення мовних картин світу та досліджується функціонування назв рослин в структурі вторинного семіозису.

У процесі мовленнєвого семіозису мовець зображує об’єктивну дійсність (людей, предмети повсякденного вжитку, тварин, інші рослини, природні явища тощо) за допомогою фіксованих образів, зокрема, рослинних. Це свідчить про суб’єктивність секундарного означування, в процесі якого людиною узгоджується новий досвід із старим, тобто обґрунтовується раціональність зв’язку між позна-чу-ваним і позначувальним. Отже, у вторинному семіозисі всі назви рослин є мотивованими.

Класифікація ознак найменування є аналогічною як для НРПС, так і для НРВС. Це відображено у структурі третього розділу.

Аналіз властивостей рослин, що пізнаються в результаті психофізіологічного відображення людиною навколишнього світу, дозволив встановити яскраво виражену продуктивність ознаки зовнішній вигляд рослини. Інші подразники (дотикові, смакові, нюхові, слухові) у процесі семантичної інтерпретації мовних знаків не мають такого важливого значення, тому продуктивність відповідних ознак найменування значно нижча, ніж у первинному семіозисі.

Кількість НРВС, зумовлених зовнішнім виглядом, приблизно рівна анало-гічному показнику у первинному семіозисі, що свідчить про пріоритет зорових подразників зовнішнього світу в обох видах знакоозначування. Цим пояснюється і те, що сигніфікатами рослинних образів є перш за все властивості видимих частин рослини (квітки, стовбура плоду) або всього її загального вигляду. На відміну від НРПС для вторинного означування характерною є значна перевага ознаки колір рослини, зокрема: 1) червоний як символ здоров’я, краси (укр. Уляна зардіється, як макова квітка (П.Мирний); рос. ... красавец – розы на щеках… (Д.Мережковский); нім. Sanfte Lippen, wie Grenaten... (H.Heine); фр. ... elle йtait rouge du plaisir comme une fraise... (G. Sand)); і навпаки, як символ поганого самопочуття (укр. Колісник, червоний, як стиглий кавун... (П.Мирний); рос. Лицо его сделалось цвета вареной свеклы (Н.Гоголь); нім. Er ist jetzt tomatenrot (E.M.Remarque); фр. ... rouge comme un pйpin de grenade (A. Daudet); 2) білий як символ краси, чистоти, ніжності, благородства; 3) жовтий – символ золота, сонця, багатства, краси і як символ хворобливості людини.

Щодо форми, то як ознаки найменування НРВС найпродуктивнішими є: 1) най-більш стереотипні в уявленні людини як еталони досконалості, заверше-ності, а саме: кругла форма плоду, пряма форма стовбура і 2) ті, що привертають до себе увагу нестандартністю: похила форма стовбура, інша форма плоду: укр. А головонька? Як те яблучко кругла ... (П.Мирний); ... лісова грушка його носа... (М.Стельмах); ... мати, стояла рівно, як смерека... (О.Кобилянська); Як похила верба, стояла вона перед ним... (П.Мирний); рос. ... голову, похожую на дыньку (А.Чехов); Лицо расширяется грушей ... (А.Куприн); Вошла она степенно, держа голову прямо, как пальма (Н.Гоголь); Он стар, горбат, как верба... (А.Чехов); нім. Ein Kind mit groЯem Kьrbiskopf... (H.Heine); ... Gesicht ganz wie eine Birne aussah ... (H.Heine); фр. ...un tiс faisait brusquement remonter ses pommettes (M.Pagnol); …l’une des boucles, une poire de verre jaune (E.Zola); … raidies comme les petits platanes maigres ... (E.Zola); ... un peu tordu comme un tronc de pommier ( G. de Maupassant).

Загальна кількість образів, зумовлених параметрами, оцінкою або одночасно формою і кольором, кольором і розміром, формою і розміром, є спорадичною. У цій групі привертають до себе увагу НРВС мотивовані товщиною, висотою стовбура, більшість яких стали еталонними.

Серед них зафіксовані: як універсальні для досліджуваних мов образи ( укр. Сини вийшли з хати, мов два дуби висунулись... (О.Кобилянська); рос. Такие же низкорослые, шириною в дуб… (М.Шолохов); нім. ... schlank und kьhlig wie die Palme... (H.Heine); фр. ... de beaux pins dominaient une йpaisse brousaille de chene kermиs ... (M.Pagnol)), так і національні (укр. ... струнка, як він, як смерека (О.Кобилянська); рос. Вся строй-ная, грациозная, как вот эта береза… (А.Чехов); нім. Sie war schlank wie eine Pappel... (H.Heine); фр. ... grande dйjа comme une aspиrge montйe... (E.Zola)).

Що стосується НРВС, мотивованих властивостями, що пізнаються іншими органами чуття, то їх кількість є незначною. У кожній із цих досліджуваних груп спостерігається яскраво виражена перевага однієї із ознак, зумовлена силою відчуття, зокрема:

1) серед зафіксованих НРВС, в основу найменування яких покладено властивості, що пізнаються на дотик, домінують рослинні образи, мотивовані колючістю, жагучістю рослини (укр. ... дочко, стань жалкою кропивою... (П.Мир-ний); рос. ... улыбка жиганула Митьку крапивным укусом (М.Шолохов); фр. Mais Mme Loiseau, qui йtait de la nature des orties ... (G. de Maupassant));

2) в групі НРВС, мотивованих своїм смаком, переважають ті, що зумовлені гіркотою рослин. При цьому універсальною для досліджуваних мов є назва рос-лини Capsicum: укр. ...краще жінка з вогнем, перцем і жадобою ... (М.Стельмах); рос. – А ну тебя к черту, перец (А.Куприн); нім. ... Julika aus Budapest ein Herz aus Paprika hatte (K.Veken); фр. C’est un sentiment que ne se tolиre qu'а faible dose, comme le poivre (H.Bazin);

3) аналогічно: кількісна перевага – за рослинними образами, мотивованими позитивною оцінкою запаху ( укр. ... запашних, як василькові кропила, волохатих хмарин (С.Васильченко); рос. ...благоуханьем любви окружена, как цветущая сирень свежестью росною (Д.Ме-реж-ковский); нім. ... zart wie der Duft der Rose ... (H.Heine); фр. Cette blonde invisible, parfumйe comme un lilas blanc ... (A. Daudet).

Аналіз біологічних властивостей як ознаки найменування показав, що домі-ную-чими є НРВС, зумовлені феноло-гіч-ними властивостями та властивостями рослин зазнавати змін під впливом зов-нішніх факторів. Такі тенденції пояс-нюються тим, що ці властивості вказують на розвиток рослини як частини жи-вої природи (зростання, в’янення, псування), що притаманне і людині (народ-ження, зростання, старіння, смерть): укр. Була дівка як огірочок, а стала, немов черниця (М.Коцюбинський); рос. Мой офицер свеж, как здоровое яблоко …(А.Куприн); нім. Die Pelze waren ьberreif wie der Weizen im August ... (E.Strittmatter); фр. A son retour, il йtait frais comme une rose... (E. Zo

У НРВС, мотивованих їх застосуванням у практичному житті, відображена роль господарчої діяльності людини та давні звичаї застосовувати рослини в ритуалах і обрядах. Цим пояснюється домінування ознак харчова придатність та застосування в ритуалах (укр. ... вирвуть з начальства, як цибулину з грядки (М. Стельмах); рос. Какой я талант? Выжатый лимон... (А.Чехов); нім. Wie eine NuЯ in der Zange lag Chemnitz ... (K.Veken); фр. ... sa langue brulйe aurait du en peler du coup comme une orange (E. Zola)).

У вторинному семіозисі нами не зафіксовано рослинних образів, мотивованих позитивною дією на організм. Це зумовлено тим, що сучасною людиною рос-лини мало використовуються з фітотерапевтичною метою. Специфічною для неслов’ян-ських мов є відсутність НРВС цієї групи. Їх наявність в слов’янських мовах пояснюється тим, що більшість флоролексем є основою для стійких порівнянь і метафор, мотивованих негативною дією рослин на організм: укр. ... блищали очі, немов у потруєних блекотою (С.Васильченко); рос. ... врешь, словно белены объелся … (И.Тургенев).

Частка рослинних образів, мотивованих місцезростанням рослини, є спора-дичною в слов’ян-ських і німецькій мовах, а у французькій мові вони нами не зафіксовані. Специфічною є наявність в структурі вторинного семіозису назв рослин, зумовлених нехарак-терним місцем зростання, що свідчить про його суб’єктивність: укр. Що удова – це горох при дорозі... (П.Мир-ний).

Аналіз НРВС, мотивованих легендами, міфами і повір’ями, не дає змоги виявити певні тенденції через відсутність образів у німецькій мові та спора-дич-ність в слов’янських і французькій. Такий низький рівень пояснюється тим, що мовці ХІХ–ХХ ст., не відчуваючи великої залежності від стихії, не наді-ляють рослин магічними властивостями.

Кількість НРВС, в основу найменування яких покладено властивості, що пізнаються і перцептивно, і когнітивно, значно менша порівняно з НРПС, зумов-лених аналогічними властивостями. Це свідчить про те, що в процесі секундарного означування поєднання в ознаках найменування різних за походженням властивостей рослин не має істотного значення.

Аналіз НРВС з т.з. аксіологічного потенціалу дозволив зафік-сувати кількісну перевагу оцінних образів над нейтральними. Встановлено, що моноаксіологічні назви переважають над поліаксіологічними.

У результаті проведеного дослідження нами зроблено наступні висновки.

1. Семіозис як процес знакоутворення розглядається у двох аспектах: сема-сіоло-гічному – це первинний семіозис і ономасіологічному – це вторинний семіозис. Отже, первинний семіозис – це хронологічно первинне надбання мовним знаком номінативного значення, мотивованого практичною й духовною діяльністю людини та її знаннями про світ. Вторинний семіозис – процес подальших комунікативно-прагматичних трансформацій цього значення у мовленні.

2. Мовний знак у нашому дослідженні – двобічна матеріально-ідеальна оди-ниця, позначуване й позначувальне якої знаходиться у мотиваційних відно-шен-нях. Отже, мотиваційною основою мовного знака вважається сукупність підстав, що дозволяють встановити раціональний зв’язок між ним та об’єктом наймену-вання.

3. Ідіоетнічна основа первинного і вторинного семіозису визначається впли-вом ландшафту, економічних, побутових, культурних традицій на мову та мовлен-ня людини, оскільки процес означування відображає ставлення суб’єкта до навко-лиш-нього світу. Нами визначено спільні ознаки найменування рослин у первин-ному і вторинному семіозисі: а) властивості, що пізна-ють-ся в процесі психофізіо-логіч-ного відображення навколишнього світу; б) біологічні властивості; в) засто-сування рослин у практичному житті; г) властивості, що одночасно пізнаються пер-цептивно і когнітивно.

4. Існує принципова розбіжність між двома видами семіозису, яка полягає у наявності комунікативно-прагматичного компонента в структурі вторинного означування. Крім того, нами зафіксовано такі відмінності між мовним і мовленнєвим семіозисами: а) у первинному семіозисі встановлені немотивовані назви рослин; ними є запозичення, оскільки в досліджуваних мовах вони втрачають свою внутрішню форму; б) назви рослин у вторинному семіозисі завжди мотивовані, оскільки вико-рис-тання людиною вже готового первинного знака передбачає узгодження нового досвіду із старим, тобто обґрун-тування раціональності зв’язку між позначуваним і позначувальним; в) у вторинному семіозисі не встановлено назв рослин, мотивованих антропонімами, що пояс-ню-ється впливом навколишнього середовища на людину.

5. Ідіоетнічна специфіка первинного означування виявляє себе у дослід-жу-ваних мовах наступним чином: а) для слов’янських мов характерними є відсутність лексичних одиниць, мотивованих іменами біблійних персонажів, канонізованих персон та низький рівень вмоти-вованості християнськими легендами; одна з причин цього явища – вплив атеїстичної пропаганди, що проводилась у радянські часи і, як наслідок, вилучення цих назв із номенклатури; і, навпаки, частка вищеназваних флоро-лексем є досить значною в неслов’янських мовах, що пояснюється великою роллю католицизму в Німеччині та Франції; б) в українській мові зафіксовано яскраво виражену кількісну перевагу флоролексем, зумовлених дією рослин на організм, що є свідченням їх широкого застосування в народній медицині, знахарстві українцями; порівняно з іншими досліджуваними мовами українська найбільш схильна до вмотивованості назв рослин поширеними власними іменами та народними легендами, повір’ями; в) широке запозичення латинізмів в російську ботанічну номенклатуру спри-чинило домінування у мові флоролексем, в основі яких – античні міфи; г) властивим для німецької мови є низький рівень вмотивованості леген-дами, міфами та повір’ями; кількісну перевагу назв рослин, мотивованих власти-востями, що пізнаються при одночасному функціон-у-ванні різних органів чуття та властивостями, що пізнаються одночасно пер-цептивно і когнітивно, можна пояс-нити схильністю цієї мови до словоскладення; характерною є відсутність флоро-лексем, зу-мов-лених поширеними власними іменами; ґ) для французької мови притаманна відсутність назв рослин, мотивованих властивостями, що пізнаються під час слухової перцепції; порівняно з іншими мовами встановлено високий рівень вмотивованості антропонімами (зокрема, прі-зви-щами вчених-ботаніків) та античними міфами, що пояснюється широким вжи-ван-ням латинізмів у французькій мові.

6. Для вторинного семіозису специфічним є зображення людиною об’єктивної дійсності за допомогою фіксованих образів, зокрема, рослинних, під якими розумі-ється образне уподібнення сигніфіката денотату, на основі асоціацій, у яких сигні-фікатом є рослина. Переважна більшість назв рослин у вторинному семіозисі аксіологічно мотивована, що пояснюється суб’єктивністю, яка значною мірою притаманна мовле-ннєвій діяльності. Про це свідчить встановлене нами кількісне домінування оцінних (меліоративних і пейоративних) рослинних образів над нейтральними. У переважній більшості ці флоролексеми моноаксіологічні. Розбіжність у процесі вторинного семіозису у слов’янських та неслов’янських мовах виявляється у тому, що образи, мотивовані дією рослини на організм, засто--суванням рослин у побуті, виробництві, зафіксовані нами лише в українській та російській мовах.

Порівняно з іншими мовами, для українських назв рослин характерним є: а) високий рівень вмотивованості образів дією рослини на організм; причиною цього є той факт, що більшість із назв рослин стали основою для стійких порівнянь і метафор; б) великий вплив фольклору на процес вторинного означу-вання: в українській мові встановлені рослинні образи, мотивовані тільки народ-ни-ми легендами та повір’ями.

Для назв рослин у російській мові специфічними є: а) яскраво виражена схильність людини поєднувати у процесі мовленнєвого семіозису ознаки, що пізнаються водночас перцептивно і когнітивно; б) вмотивованість рослинних образів літературними творами.

Для німецької мови характерні від-нос-но високий рівень вмотивованості флоролексем застосуванням рослин у прак-тич-ному житті людини (зокрема, харчовою придатністю) та відсутність рослинних образів, в основу яких покладено міфи, легенди, повір’я.

У процесі семантичної інтерпретації назв