Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Соколовська Алла Михайлівна

УДК 336.22“

ПОДАТКОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ:

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СТАНОВЛЕННЯ”

08.04.01. – Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України

Науковий консультант доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Василик Остап Дмитрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Федосов Віктор Михайлович,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри фінансів

доктор економічних наук, професор

Даниленко Анатолій Іванович,

Інститут економіки НАН України,

завідувач відділу фінансово-кредитного регулювання

доктор економічних наук

Вишневський Валентин Павлович,

Інститут економіки промисловості НАН України

(м. Донецьк),

завідувач сектора проблем фінансово-бюджетної політики

Провідна установа Інститут економічного прогнозування НАН України,

відділ проблем фінансового та бюджетного прогнозування

(м. Київ)

Захист відбудеться “18” вересня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 252022, м. Київ, вул. Васильківська 90-а, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розіслано “14” серпня 2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої Вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент О.І.Жилінська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливою складовою процесів ринкової трансформації економічної системи України та інших постсоціалістичних країн є формування сучасних податкових систем як основного джерела фінансового забезпечення виконання функцій держави в умовах змішаної економіки. Їх формування є достатньо складним і суперечливим процесом, відмінним від становлення податкових систем у країнах з розвиненою ринковою економікою. Воно характеризується загостренням специфічної для постсоціалістичних країн фіскальної суперечності, пов'язаної з невідповідністю зрілих сучасних форм оподаткування, запозичених з практики розвинених країн, соціально-економічним і політичним умовам країн, що здійснюють ринкові перетворення. Така невідповідність стала однією з причин недостатньої ефективності національних податкових систем, зростаючого опору платників фіскальній експансії держави. Пошуки шляхів розв'язання цієї суперечності вимагають розвитку теорії оподаткування, передусім в напрямку поглиблення пізнання його об'єктивних основ, взаємозв'язку з розвитком економічного і політичного життя, законів і закономірностей, осмислення під цим кутом зору особливостей становлення податкової системи України, напрямків її удосконалення.

Теоретичні дослідження проблем становлення податкових систем активізуються тоді, коли таке становлення відбувається об'єктивно. Зокрема, ці проблеми широко обговорювалися наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в період формування сучасних податкових систем. Увага вчених того часу була прикута до дослідження таких аспектів цієї проблеми, як вплив економічних, політичних, соціальних чинників на становлення податкової системи; аналіз етапів еволюції оподаткування; визначення умов, необхідних для запровадження тих чи інших форм оподаткування; забезпечення вибору найбільш ефективних податків та їх оптимальної комбінації в систему; встановлення деяких законів та закономірностей еволюції оподаткування тощо. Ці питання знайшли відображення в працях А.Вагнера, А.Лоріа, Е.Селігмана, Л.Штейна, а також П.Гензеля, П.Мікеладзе, І.Озерова, А.Соколова, В.Твердохлєбова, М.Тургенєва, І.Янжула та ін.

Завершення процесу становлення сучасних податкових систем у країнах Західної Європи обумовило зміну пріоритетів наукових досліджень, зосередження фінансової думки на проблемах оптимізації оподаткування. Спільними зусиллями представників різних наукових напрямів встановлено не лише принципи оптимального оподаткування, а й умови, за яких ці принципи можуть бути застосовані, що стало можливим внаслідок дослідження проблеми оптимального оподаткування у взаємозв'язку з аналізом інститутів, які приймають рішення у сфері податково-бюджетної політики. Ці питання знайшли відображення в роботах Дж.Бреннана, Дж.Б'юкенена, К.Вікселля, А.Даунза, К.Ерроу, Е.Ліндаля, Р.Масгрейва, Г.Мюрдаля, В.Нордхауза, В.Парето, Дж.Стігліца, Г.Туллока, Б.Фрея, Б.Хансена.

Окремі аспекти становлення сучасних податкових систем досліджувалися українськими вченими В.Суторміною, В.Федосовим, а також російськими вченими К.Астаповим, В.Пушкарьовою, Д.Черніком, Т.Юткіною. Актуальні проблеми функціонування податкової системи України знайшли відображення в працях О.Василика, В.Вишневського, М.Дем'яненка, С.Льовочкіна, І.Луніної, В.Опаріна, А.Поддєрьогіна, Л.Шаблистої, у публікаціях практичних працівників державної податкової служби М.Азарова, Н.Фліссак, Т.Фомовської, А.Фурмана, Г.Хмельова, О.Шитрі та ін. Більшість публікацій, однак, присвячена аналізу прагматичних питань оподаткування, визначенню напрямків реформування податкової системи України, кількісних параметрів зниження податкових ставок та загального рівня оподаткування. Лише в окремих працях об'єктом дослідження є податкова система України загалом. За невеликим винятком майже не має робіт з теорії оподаткування. Водночас недостатнє теоретичне обгрунтування напрямків реформування податкової системи України, однобічний погляд на податкову реформу лише як реформу конкретних форм оподаткування, ігнорування необхідності приведення у відповідність один з одним усіх елементів податкової системи, а останньої – з особливостями економічного, політичного і духовного життя країни позначається на якості численних концепцій реформування і кодифікації оподаткування в Україні, ускладнює можливості вибору найбільш ефективної концепції, призводить до зволікань з початком податкової реформи взагалі.

Об'єктивна необхідність поглиблення теоретичних досліджень податкової системи, що перебуває в процесі становлення, обумовила вибір теми і структуру дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова наукової проблематики Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у розробці таких тем: “Шляхи розвитку системи оподаткування в Україні та її закріплення в Податковому кодексі України” – номер держреєстрації 0198u004311, “Теоретичні і концептуальні основи митної політики в Україні” – номер держреєстрації 0198u004298, “Аналіз концепції Податкового кодексу України та розробка пропозицій по її удосконаленню” – номер держреєстрації 0198u005956. Результати наукових досліджень відображено у наукових звітах із зазначених тем, підготовлених автором індивідуально і направлених до Міністерства фінансів України (довідка № 24/439-1 від 6.12.2001 р.).

Метою дослідження є виявлення внутрішньої логіки становлення сучасних податкових систем у процесі тривалої еволюції оподаткування шляхом пізнання основних законів і закономірностей їх функціонування та розвитку, а також особливостей формування податкових систем у країнах, що стали на шлях системних перетворень наприкінці ХХ ст., напрямків впливу таких особливостей на ефективність податкових систем цих країн.

Для досягнення визначеної мети ставилися такі наукові завдання:–

розкрити сутність та зміст категорії “податкова система держави” на основі послідовного застосування системного методу дослідження оподаткування;–

довести, що становлення сучасних податкових систем є результатом взаємоузгодженого розвитку форм оподаткування, органів адміністрування податків, податкової техніки і технологій;–

дослідити процес еволюції оподаткування у взаємозв'язку з розвитком економічної системи, форм державного устрою, соціальних процесів;–

дослідити та проаналізувати дію основних законів функціонування та закономірностей еволюції податкових систем;–

сформулювати на основі аналізу законів та закономірностей оподаткування систему вимог до ефективної податкової політики держави;–

визначити особливості та основні тенденції становлення податкових систем постсоціалістичних країн;–

визначити напрями впливу інституціональних та макроекономічних чинників на становлення податкової системи України, виявити тенденції її становлення;–

визначити ступінь ефективності виконання податковою системою України фіскальної та регулюючої функцій;–

сформулювати принципи реформування податкових систем на основі узагальнення досвіду проведення податкових реформ у розвинених країнах;–

здійснити критичний аналіз концепцій реформування податкової системи України;–

розробити пропозиції щодо удосконалення податкової системи України.

Об'єктом дослідження є податкові системи України та зарубіжних розвинених і постсоціалістичних країн.

Предметом дослідження є закони, закономірності та тенденції становлення податкових систем.

Методи дослідження. Основним методом пізнання об'єкта дисертаційного дослідження є системний метод, використання якого обумовило аналіз оподаткування у взаємозв'язку всіх його елементів, а також у взаємодії з розвитком економічної, політичної, соціальної систем суспільства. Дослідження сутності податкових відносин, законів функціонування податкової системи, визначення основних понять здійснено на основі методу наукової абстракції. Застосування методу поєднання історичного і логічного дозволило виявити особливості оподаткування на різних етапах його історичної еволюції, з'ясувати її причини та об'єктивні закономірності. Аналіз функціонування податкової системи України (дослідження її складу, структури, функцій) здійснено з використанням структурно-функціонального методу, поєднання аналізу і синтезу. Особливості становлення податкових систем постсоціалістичних країн та основні тенденції їх розвитку, а також тенденції становлення податкової системи України виявлено за допомогою методу порівняльного аналізу. В роботі використано також інституціональний метод, поєднання якісного і кількісного аналізу, економіко-математичні методи.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань оподаткування в Україні, розроблені народними депутатами та Кабінетом Міністрів України проекти Податкового кодексу України, Проект кодексу податкових законів для держав Центральної та Східної Європи, Основи світового Податкового кодексу, Податковий кодекс Російської Федерації, статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, офіційні публікації МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій. Широко використані дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, довідкова література, монографічні видання та статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження наукові результати в сукупності розв'язують важливу наукову проблему – обґрунтування теоретико-методологічних засад становлення податкової системи держави в процесі еволюційного розвитку оподаткування та системних ринкових перетворень. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:–

визначено на основі послідовного застосування системного методу дослідження податкову систему держави як регламентовану нормами фінансового права сукупність податкових відносин між державою і платниками, які опосередковуються фінансовими органами, що здійснюють адміністрування податків, і проявляються в конкретних формах оподаткування. Це дозволило розробити нову концепцію податкової системи держави як складної, багаторівневої системи, розкрити місце та роль в ній окремих елементів та груп елементів (підсистем), а також їх взаємозв'язки, від характеру яких залежить ефективність її функціонування; визначити методологічні підходи до реформування податкової системи, які передбачають взаємоузгоджене удосконалення всіх її елементів, спрямоване на забезпечення їх відповідності один одному;–

розкрито на основі застосування нормативного і позитивного підходів сутність та форми прояву податкових відносин як відносин привласнення державою частини індивідуальних та корпоративних доходів, відчужених від платників на підставі закону, які є своєрідною платою за послуги, що надає держава, виконуючи суспільно необхідні функції. Це дозволило встановити, що оптимальна організація цих відносин передбачає забезпечення еквівалентності податкових платежів та зустрічних суспільних послуг, в той час як порушення еквівалентності, а також розширення функцій держави за межі суспільно необхідних, а оподаткування – за межі його оптимального рівня – є глибинними причинами набуття податковими відносинами конфліктних форм;–

вперше обґрунтовано закони оптимального оподаткування: закон відповідності податкової системи держави особливостям її соціально-економічної та політичної системи; закон обумовленості податків обсягом суспільно необхідних функцій держави; закон відповідності форм оподаткування рівню розвитку фіскальних інститутів та особливостям адміністрування податків. Їх обґрунтування дозволило розкрити діалектику об'єктивного і суб'єктивного в процесі формування податкової системи держави, встановити, що об'єктивні закони визначають межі “коридору свободи вибору” конкретних форм оподаткування та окремих елементів його механізму;–

визначено на основі поєднання історичного і логічного методів дослідження закономірності еволюції оподаткування: перетворення податків з екстраординарного, випадкового, тимчасового і другорядного спочатку в постійне, а згодом – і в основне джерело доходів держави; еволюція від простих, зародкових, перехідних до все більш зрілих і досконалих форм податків; перехід від безсистемного ведення фінансового господарства, за відсутності чітких та єдиних правил оподаткування навіть у межах однієї країни, до єдиних загальнодержавних податкових систем і в сучасних умовах – до уніфікації окремих форм оподаткування в межах економічних союзів держав; перехід від розгалужених податкових систем, що об'єднували велику кількість низькопродуктивних податків, до податкових систем, що включають відносно невелику кількість найбільш ефективних податків; перехід від відкупної до бюрократичної системи справляння податків із залученням громадських інститутів до вирішення спірних питань у взаємовідносинах держави з платниками. Обґрунтування на основі пізнання об'єктивних законів та закономірностей оподаткування системи вимог до розробки ефективної податкової політики держави;–

теоретично осмислено особливості процесу становлення податкових систем постсоціалістичних країн, обумовлені їх формуванням шляхом запозичення сучасних форм оподаткування, властивих податковим системам розвинених країн; визначено основну суперечність їх становлення, пов'язану з невідповідністю запозичених форм оподаткування соціально-економічним і політичним умовам країн, що здійснюють ринкові перетворення; виявлено спільні проблеми у функціонуванні податкових систем цих країн та залежність ступеня їх гостроти від міри порушення в процесі становлення податкової системи конкретної країни об'єктивних законів і закономірностей оподаткування;–

вперше застосовано інституціональний підхід до аналізу податкової системи України, на основі якого виявлено інституціональні чинники, такі, як обумовлена становленням державності в Україні слабкість державної влади, відсутність ефективних законодавчих обмежень фіскальної політики уряду, делегування наприкінці 1992 – на початку 1993 р. законодавчою владою повноважень щодо правового врегулювання питань оподаткування виконавчій владі, розширення функцій і повноважень органів податкової служби, експансія неформальних інституційних відносин, та обґрунтовано напрямки їх впливу на процес становлення податкової системи України. Це дозволило розширити уявлення про причини таких особливостей цього процесу, як великі масштаби ухилення від сплати податків; ухвалення правових норм з питань оподаткування, що відповідають інтересам окремих груп, а не держави; високий загальний рівень оподаткування та його нерівномірний розподіл;–

розмежовано три типи тенденцій у розвитку податкової системи України: об'єктивні тенденції, що відповідають закономірностям еволюції оподаткування в розвинених країнах; тенденції, що формально відповідають закономірностям оподаткування, однак не є об'єктивно необхідними для України, оскільки не підготовлені передумовами розвитку її економічного і суспільного життя; специфічні тенденції, що стали наслідком трансформації податків в умовах перехідного періоду або наслідком прорахунків у податковій політиці;–

обґрунтовано на підставі закону відповідності форм оподаткування рівню розвитку фіскальних інститутів та особливостям адміністрування податків відсутність в Україні необхідних умов для запровадження на початку 90-х рр. ПДВ як податку, складного в адмініструванні, та недоцільність його заміни іншими формами універсальних акцизів на даному етапі, визначено умови, за яких можливе його ефективне використання. Обґрунтовано передчасність запровадження з 1997 р. обов'язкового відшкодування з бюджету від'ємної різниці між сумою податкових зобов'язань платника і сумою податкового кредиту як норми, що не враховує особливостей соціально-економічної ситуації в Україні і стала основною причиною падіння фіскальної ефективності податку;–

теоретично обгрунтувано передчасність введення в дію норми закону, якою передбачено перенесення балансових збитків підприємств на наступні податкові періоди. Доведено, що в умовах України така норма сприяє закріпленню відсталості підприємств, неефективних за ринковими критеріями, затягує їх банкрутство, гальмуючи ефективний перерозподіл капіталу і обмежених ресурсів. Такі наслідки суперечать ідеї запровадження цієї норми з метою запобігання дискримінації підприємств, що йдуть на ризик (пов'язаний передусім з нововведеннями), який на перших порах може призвести до збитків;–

визначено фіскальну функцію як вихідну та основну, а регулюючу – як похідну функцію податкової системи держави. Обґрунтовано критерій ефективності виконання податковою системою фіскальної функції як різницю між її фіскальним потенціалом, що визначається часткою у ВВП нарахованих відповідно до чинного законодавства податків та інших обов'язкових платежів до бюджету та державних позабюджетних фондів, і фактичним рівнем податкового навантаження, що визначається часткою у ВВП фактично сплачених податків та інших обов'язкових платежів. Визначено причини неефективності виконання податковою системою України її фіскальної та регулюючої функцій, що дозволило розробити пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності їх виконання;–

розроблено пропозиції щодо створення системи правових обмежень дискреційної фіскальної політики, які передбачають внесення змін і доповнень до Конституції України, Бюджетного і проекту Податкового кодексів України, а також заходи, спрямовані на вдосконалення власне податкової системи, що на відміну від існуючих підходів передбачають розмежування процесів її реформування і кодифікації; комплексне удосконалення всіх елементів податкової системи; запровадження нововведень, які максимально відповідають умовам, що склалися в Україні, і спрямовані на розв'язання найгостріших проблем в оподаткуванні.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані автором результати розвивають концепцію оподаткування в умовах трансформаційної економіки, визначають шляхи вдосконалення податкової системи України в контексті забезпечення її відповідності економічній системі держави, особливостям державного устрою, узгодженості з бюджетною політикою.

Результати наукових досліджень використано Міністерством фінансів України при підготовці зауважень та пропозицій до проекту Бюджетного кодексу України, основних напрямків бюджетної і податкової політики на 2001 р. (бюджетної резолюції), проекту Концепції політики доходів населення (розділ “Політика оподаткування доходів населення”) (довідка № 24/439–1 від 6.12.2001 р.). Розробки автора щодо можливості та ефективності використання податку на додану вартість в умовах постсоціалістичної економіки використано Державною податковою адміністрацією України в процесі доопрацювання проекту Податкового кодексу України (довідка № 04–0213 від 08.02.2002 р.). Автор використав результати досліджень, працюючи у складі робочих груп по розробці проектів Законів України “Про фінансовий контроль в Україні”, “Про організацію фінансової системи в особливий період”.

Основні теоретичні положення наукового дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсу “Податкова система” на економічному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та в Академії державної податкової служби України.

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних засад становлення податкової системи держави, основних тенденцій розвитку податкової системи України, напрямків її вдосконалення. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Всі публікації, за винятком однієї статті, написані одноосібно. Суть особистого внеску у статтю, опубліковану у співавторстві, визначено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні методологічні та теоретичні положення і результати дослідження доповідалися: на науково-практичних конференціях “Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 26–27 червня 1997 р.), “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України” (Ірпінь, 14–16 травня 1998 р.), “Адміністративна реформа в Україні. Проблеми підвищення ролі Міністерства фінансів України і Національного банку України як інститутів регулювання економіки” (17–18 червня 1998 р.), “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (Ірпінь, 14–15 жовтня 1999), “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (Ірпінь, 1–2 грудня 2000 р.), “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи реформування) (Ірпінь, 19–20 грудня 2001 р.), а також на семінарі “Концептуальні засади реформування міжбюджетних взаємовідносин в Україні” (Київ, 18 листопада 1999 р.) та на міжнародних науково-практичних конференціях “Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі” (Чернівці, 26–27 жовтня 2000 р.), “Бюджетна реформа в Україні: проблеми та шляхи їх розв'язання” (Київ, 25–26 травня 2001 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано у 30 працях, у тому числі в одній одноосібній монографії, енциклопедії, двох колективних підручниках, 21 статті у наукових фахових виданнях, матеріалах п'яти виступів на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору, становить 40,1 ум.-друк.арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, 19 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Її повний обсяг становить 488 сторінок і включає 8 рисунків, 19 таблиць (з них 9 таблиць займають 10 окремих сторінок), 20 додатків на 22 сторінках та список використаних джерел із 222 найменувань на 17 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретичні засади становлення податкових систем” досліджено зміст категорії “податкова система держави”, охарактеризовано її структурні елементи та їх взаємозв'язки, розглянуто етапи еволюції оподаткування, чинники, що визначили особливості становлення сучасних податкових систем та їх основні риси, концептуальні підходи до дослідження проблеми становлення податкових систем фінансовою наукою.

Послідовне застосування системного підходу до аналізу податків дозволило охарактеризувати податкову систему як різновид складної системи з багаторівневою структурою, кожен рівень якої представлений відносно самостійною підсистемою елементів, що взаємодіє з іншими підсистемами як певна цілісність. Встановлено, що сформувати повне уявлення про таку систему можна лише за допомогою комплексу визначень, кожне з яких представляє її однобічно і лише разом вони дають цілісне бачення об'єкта дослідження.

Відповідно до зазначеного підходу на глибинному рівні аналізу податкова система охарактеризована як сукупність податкових відносин. Останні регламентуються нормами фінансового права, набуваючи певної юридичної форми, внаслідок чого на менш глибинному рівні дослідження податкова система представляється як сукупність законів та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування. Найвищою формою функціонування податкового законодавства як системи є його зведення в податковий кодекс. Податкові відносини як фінансово-правове явище проявляються в конкретних формах оподаткування. Тому податкова система на рівні господарської практики представляється як побудована відповідно до наукових принципів оподаткування сукупність взаємопов'язаних, взаємоузгоджених податків. Особливим елементом податкової системи є сукупність фінансових інститутів, що здійснюють адміністрування податків і тим самим приводять податкову систему в рух, забезпечують її функціонування. Запропоновано інтегральне визначення податкової системи як регламентованої нормами фінансового права сукупності податкових відносин, які опосередковуються фінансовими органами, що здійснюють адміністрування податків, і проявляються в конкретних формах оподаткування.

Подальшого розвитку в дисертації набуло визначення податкових відносин. Система податкових відносин охарактеризована як сукупність відносин між державою і платниками, що опосередковуються органами адміністрування податків, а також відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування. В демократичних державах суб'єктом податкових відносин є також громадські інститути, що стають на захист інтересів платників у разі виникнення конфліктних ситуацій. Сутність податкових відносин полягає в тому, що вони є відносинами привласнення державою частини індивідуальних та корпоративних доходів, відчужених від платників на підставі закону, які є своєрідною платою за послуги, що надає держава, виконуючи суспільно необхідні функції. Такі відносини матеріалізуються в системі оптимального оподаткування. При цьому суспільно необхідні функції трактуються як ті функції держави, що їй делегує суспільство для реалізації спільних інтересів індивідів, тобто інтересів, які індивід не може реалізувати одноосібно, або реалізує з більшими витратами, ніж це спроможна зробити держава, і які вона повинна взяти на себе задля збереження та розвитку людської цивілізації. Встановлено закономірність зростання суспільно необхідних функцій держави внаслідок посилення процесів урбанізації, концентрації виробництва, загострення суперечностей розвитку продуктивних сил, а також взаємозв'язок між їх зростанням та підвищенням одержавленої за допомогою податків частки ВВП. Зроблено висновок, що в разі відсутності достатніх правових обмежень фіскальної політики уряду держава розширює свої функції за межі суспільно необхідних, а оподаткування – за межі його оптимального рівня, внаслідок чого податкові відносини набувають конфліктних форм, що проявляється у зростаючому опорі платників фіскальній експансії держави.

В умовах правової держави податкові відносини набувають правової регламентації. Особливість цього аспекту податкових відносин полягає у тому, що: а) законам належить провідна роль у процесі регулювання податкових відносин порівняно з іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування; б) таке регулювання має бути спрямоване на забезпечення максимальної відповідності правової форми податкових відносин їх суті, на створення достатніх законодавчих обмежень намаганням держави розширити свої функції за межі суспільно необхідних, а податковий тягар – за межі його оптимального рівня; в) правова регламентація податкових відносин має здійснюватись на засадах рівності всіх платників перед законом, забезпечення балансу прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів податкових відносин, презумпції невинності платників податку у поєднанні з системою гнучкого впливу на порушників податкового законодавства.

Форми оподаткування (ПДВ, податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб та ін.), з одного боку, проявляють податкові відносини, з іншого боку – зазнають впливу зовнішніх відносно податкової системи чинників – економічних, політичних, соціальних тощо. Тому завданням їх правового регулювання має бути забезпечення адекватності кожної податкової форми як сутності податкових відносин, так і особливостям економічної, політичної, культурної ситуації в країні. В разі порушення такої адекватності податкова система не може ефективно виконувати свої функції і потребує реформування.

Функціонування податкової системи забезпечують фіскальні інститути. Оскільки такі інститути вступають у відносини з платниками від імені держави, а не як їх самостійний суб'єкт, держава має забезпечити детальну правову регламентацію всіх аспектів податкових відносин задля обмеження можливостей їх регулювання органами податкової служби на свій розсуд. З позицій системного підходу ефективність діяльності фіскальних установ як особливого елементу податкової системи залежить також від функціонування інших підсистем: від складності податкового законодавства, що спричиняє зростання витрат на його дотримання; від існування розгалуженої системи податкових пільг, множинних податкових ставок, що ускладнюють збирання податків; від кількості платників, з якими податкові органи можуть реально працювати, з огляду на їх кадровий та матеріально-технічний потенціал. Врахування цих взаємозв'язків є особливо важливим в процесі визначення напрямків реформування податкової системи держави.

Становлення оподаткування як цілісної системи – результат його тривалої еволюції від розрізнених, невпорядкованих форм до забезпечення їх узгодженості, сумісності, відповідності одна одній і системі в цілому. Запровадження й укорінення тих чи інших форм оподаткування відбувалося у взаємозв'язку з розвитком економічного, політичного і духовного життя. До основних чинників, що визначили еволюцію оподаткування, віднесено: розвиток товарно-грошового господарства, відносин власності, природи держави, її функцій, форми правління.

Виділяються три етапи в процесі еволюції оподаткування. На першому етапі внаслідок нерозвиненості грошового господарства, функцій держави, приватно-правового характеру її відносин з індивідами пануючою формою державних доходів були приватно-правові доходи – від експлуатації державних земель, промислів, майна. Податки як різновид публічно-правових доходів існували у нерозвиненій, примітивній, зародковій формі, запроваджувалися лише в екстраординарних випадках, тимчасово. Оподаткування в межах країни не було уніфікованим, відбувалося без чітких і єдиних правил, все фінансове господарство велося без певних принципів, безсистемно. Держава не мала розвиненого фіскального апарату, центральною фігурою фіску були відкупники. Основні форми оподаткування – майнові, земельні, подушні податки, акцизи, мито, тобто найбільш прості форми прямих і непрямих податків, які не вимагали складної системи обліку і визначення об'єкта оподаткування.

На другому етапі внаслідок розвитку товарно-грошового господарства, становлення абсолютистських монархій і посилення центральної державної влади, зростання потреб держави у фінансових ресурсах під впливом створення регулярної армії і формування значного адміністративного апарату податки перетворюються на постійне джерело доходів держави. Зростає їх кількість, оподаткування стає надзвичайно розгалуженим. Основну роль у забезпеченні фінансових потреб держави відіграють непрямі податки.

На третьому етапі під впливом розвитку виробництва, посилення його суспільного характеру, зростання взаємозалежності індивідів, розширення функцій держави, становлення конституційних держав податки перетворюються на основне джерело державних доходів. Виникають сучасні, більш зрілі і досконалі форми оподаткування. Формуються податкові системи, що включають відносно невелику кількість найбільш ефективних податків. Затверджуються конституції, в яких закріплюються вимоги запровадження і витрачання податків лише на підставі рішень представницьких органів влади. Утверджується бюрократичний спосіб стягнення податків, створюються спеціальні служби, що виконують функції їх адміністрування.

Результати аналізу історичної еволюції оподаткування свідчать, що така еволюція – не ланцюжок випадковостей, а процес, що має свою об'єктивну логіку. Наявність останньої не виключає можливостей запровадження випадкових податків. Однак лише ті форми оподаткування, які підготовлені розвитком історичного процесу, демонструють високу ефективність, що сприяє їх укоріненню в суспільному житті і поступовому розповсюдженню в різних країнах.

Розвиток оподаткування супроводжувався розвитком науки, яка, з одного боку, забезпечувала філософське осмислення податків, їх ролі та місця в суспільному житті, з іншого боку, збагачувала практику оподаткування, досліджуючи проблеми складу, структури, принципів побудови оптимальної податкової системи, а також умов, за яких ці принципи можуть бути застосовані в процесі вдосконалення податкової системи конкретної держави, законів та закономірностей функціонування і розвитку оподаткування.

У другому розділі “Об'єктивні основи розвитку оподаткування та його особливості в постсоціалістичних країнах” обґрунтовано основні загальні закони і закономірності податкової системи держави, закономірності еволюції її структури, а також податків, що становлять “ядро” сучасних податкових систем. Методологічною основою цього дослідження стало розмежування законів як стійких, необхідних, суттєвих зв'язків, що характеризують функціонування податкової системи, і закономірностей – як зв'язків, що визначають її розвиток. Встановлено, що окрім закономірностей, розвиток оподаткування характеризується тенденціями, які на відміну від закономірностей є менш сталими.

Обґрунтовано закон відповідності податкової системи держави особливостям її соціально-економічної і політичної систем як специфічну форму властивого будь-якій відкритій системі закону, що є основою її самозбереження та самоорганізації і передбачає забезпечення відповідності даної системи зовнішньому середовищу (іншим системам).

Встановлено, що основним законом функціонування податкової системи є закон обумовленості податків обсягом суспільно необхідних функцій держави, згідно з яким лише таке підвищення загального рівня оподаткування, яке є наслідком зростання суспільно необхідних функцій держави, можна вважати прийнятним з позицій демократичної правової держави, що переслідує мету максимізації суспільного добробуту й оптимізації оподаткування. Вимоги щодо внутрішньої організації податкової системи визначаються законом відповідності форм оподаткування рівню розвитку фіскальних інститутів, податкової техніки і технологій.

Аналіз історичної еволюції оподаткування дозволив виявити такі його закономірності:–

розвиток оподаткування від функціонування податків як екстраординарного, тимчасового і другорядного джерела доходів держави до їх перетворення спочатку в постійне, а згодом – в основне джерело її доходів;–

розвиток форм оподаткування від простих, перехідних, прихованих до все більш зрілих і досконалих форм;–

перехід від безсистемного ведення фінансового господарства, за відсутності чітких та єдиних правил оподаткування навіть у межах однієї країни, до становлення єдиних загальнодержавних податкових систем і в сучасних умовах – до уніфікації форм оподаткування в межах економічних союзів держав;–

перехід від розгалужених податкових систем, що об'єднували велику кількість низькопродуктивних податків, до податкових систем, що включають відносно невелику кількість найбільш ефективних податків;–

еволюція від колегіального вирішення питань ведення фінансового господарства до зосередження цих функцій у руках правителів і зі становленням правових держав – до закріплення в конституціях вимоги запровадження і витрачання податків лише на підставі рішень представницьких органів влади;–

перехід від відкупної до бюрократичної системи справляння податків із залученням громадських інститутів до вирішення спірних питань у взаємовідносинах держави з платниками.

У дисертації встановлено, що основними закономірностями еволюції структури податкової системи на різних етапах її розвитку є:–

диференціація структури податкової системи як наслідок диференціації форм доходів та інтеграція структури податкової системи як наслідок інтеграції доходів під впливом процесів концентрації і централізації капіталу;–

формування доходів держави в умовах недосконалої техніки оподаткування, низького рівня доходів більшості населення переважно за рахунок непрямих податків; зростання в доходах держави питомої ваги прямих податків як наслідок підвищення життєвого рівня населення, його податкової культури, удосконалення техніки обкладання;–

переважання в структурі прямих податків реальних форм оподаткування як наслідок розпорошеності доходів, їх невеликих обсягів, відсутності ефективної системи їх обліку, недостатнього розвитку товарно-грошових відносин, низького рівня фіскальної техніки; формування системи прямих податків переважно за рахунок особистих податків як наслідок передусім укрупнення доходів під впливом концентрації і централізації капіталу;–

підвищення в структурі прямого оподаткування частки прибуткового податку з громадян і зниження частки податку на прибуток корпорацій;–

зростання в загальній сумі доходів бюджету частки внесків на соціальне страхування (соціальних податків) як результат розширення соціальних функцій сучасної держави;–

зменшення в структурі непрямого оподаткування питомої ваги специфічних і зростання питомої ваги універсальних акцизів.

Сформульовано також закономірності еволюції основних видів податків. До найбільш важливих закономірностей віднесено:–

підвищення податкових ставок на доходи юридичних і фізичних осіб в умовах розширення масштабів державного регулювання економіки і їх зниження в умовах обмеження державного втручання в соціально-економічні процеси;–

поєднання високих податкових ставок з розвиненою системою податкових пільг і зниження податкових ставок – з розширенням податкової бази за рахунок скорочення пільг;–

зниження рівня прогресивності податку на доходи фізичних осіб;–

наближення величини ставок податку на прибуток корпорацій до оптимального рівня;–

звуження кола підакцизних товарів в умовах справляння універсальних акцизів.

На основі аналізу зазначених законів і закономірностей визначено систему вимог до ефективної податкової політики держави, а саме:–

формування податкової системи, адекватної особливостям соціально-економічної і політичної системи країни;–

формування податкової системи, достатньої для забезпечення виконання державою її суспільно необхідних функцій; реалізація цієї мети передбачає запровадження системи законодавчих обмежень, здатної звести до мінімуму можливості державного апарату розширювати функції держави за межі суспільно необхідних;–

орієнтація на запровадження тих форм оподаткування, можливості адміністрування яких є адекватними вимогам щодо такого адміністрування;–

формування бюджету держави переважно за рахунок податкових надходжень як найбільш надійного джерела його доходів, тоді як зростання в загальній сумі доходів держави неподаткових надходжень ускладнює виконання бюджету, знижує ступінь його стабільності;–

у країнах, де відсутні умови для запровадження сучасних зрілих форм оподаткування, їх запровадження доцільно здійснювати через більш прості, перехідні форми;–

у країнах, де основні форми оподаткування є недостатньо фіскально ефективними, внаслідок чого вони не можуть задовольняти потреби держави у фінансових ресурсах, неминучим є розширення податкової системи за рахунок включення до неї нових форм податків; умовою формування податкової системи з відносно невеликою кількістю податків є підвищення їх фіскальної ефективності, передусім на основі зростання доходів, що є об'єктом оподаткування;–

у країнах з низьким рівнем доходів та податкової культури більшості населення досягти мети формування доходів держави переважно за рахунок прямих податків можна лише шляхом надмірного виснаження податкоспроможності громадян, тому структура раціональної податкової системи в таких країнах має бути врівноваженою;–

у країнах з великими масштабами тіньової економіки, розпорошеністю доходів серед дрібних власників, що важко піддаються обліку і контролю, доцільним є більш широке, ніж в країнах, де зазначені умови інші, застосування реальних податків;–

податкова політика, що передбачає зниження податкових ставок, має визначати шляхи розширення податкової бази або зменшення потреби держави у фінансових ресурсах внаслідок зниження державних видатків.

Пізнання об'єктивних основ еволюції оподаткування в сучасних розвинених країнах дозволило шляхом порівняльного аналізу визначити особливості та основні тенденції становлення податкових систем постсоціалістичних країн, спільні проблеми у їх функціонуванні та причини їх виникнення і загострення.

До особливостей становлення податкових систем постсоціалістичних країн віднесено: –

формування сучасних податкових систем у рекордно короткі терміни – протягом декількох років, тоді як в розвинених країнах такі системи склалися в результаті тривалого історичного розвитку і політичного консенсусу;–

формування на основі запозичення сучасних податкових форм та досвіду оподаткування в розвинених країнах, яке, з одного боку, є природним шляхом за умов недостатнього власного досвіду використання податкових методів регулювання соціально-економічних процесів, посилення тенденції до глобалізації, орієнтації постсоціалістичних країн на інтеграцію до європейських структур, з іншого боку – ускладнює процес формування ефективних національних податкових систем внаслідок розриву між рівнями соціально-економічного розвитку розвинених і постсоціалістичних країн, між рівнями розвитку інститутів правової держави, податкових традицій і культури;–

запровадження зрілих форм оподаткування, що не є повністю адекватними особливостям економічної, політичної і соціальної організації постсоціалістичних країн, у тому числі – рівню розвитку органів адміністрування податків, у той час як в розвинених країнах такі форми укорінювалися лише тоді, коли для цього визрівали необхідні передумови;–

становлення податкових систем в умовах високого рівня соціальних зобов'язань держави, що сформували високі вимоги до рівня оподаткування в постсоціалістичних країнах, тоді як становлення сучасних податкових систем у країнах Заходу відбувалося за умов більш низького рівня державної активності, у тому числі в соціальній сфері;–

високий висхідний рівень податкових ставок, що згодом зазнав тенденції до зниження, на відміну від природної еволюції оподаткування в розвинених країнах, яка характеризувалася запровадженням податків з низькими ставками, що поступово підвищувалися і досягли максимального рівня в середині ХХ ст.

Окрім загальних особливостей у роботі визначено також відмінності в становленні податкових систем у різних групах постсоціалістичних країн. Зокрема, зроблено висновок, що в країнах Центральної та Східної Європи, більш підготовлених до ринкових перетворень, запозичення сучасних форм оподаткування відбувалося менш конфліктно. В них сформовані порівняно ефективні податкові системи, що забезпечують перерозподіл ВВП через бюджет на рівні західноєвропейських країн з соціально орієнтованою ринковою економікою і дозволяють реалізувати значні соціальні програми.

У країнах, що здійснюють ринкові перетворення поетапно, поступово (часто через перехідні форми) запроваджуються і зрілі форми оподаткування. Тому особливості становлення податкових систем таких країн в цілому вписуються в особливості моделі ринкової трансформації економіки, виявляються узгодженими з метою та завданнями конкретного етапу проведення реформ.

У країнах колишнього СРСР, що виявилися найменш підготовленими до використання зрілих податкових форм і водночас не пішли шляхом їх поступового впровадження, в процесі становлення податкових систем гостро постала проблема їх адаптації до соціально-економічних умов країни, необхідність розв'язання якої змусила запроваджувати замість більш зрілих менш зрілі форми (вмінений податок в Росії, спрощені системи оподаткування в Україні тощо), всупереч природному руху від більш простих до більш складних і розвинених форм оподаткування. Сформовані в цих країнах податкові системи характеризуються більшими масштабами податкової недоїмки, ухилення від оподаткування, нижчою ефективністю. Частка ВВП, що фактично мобілізується до бюджету в країнах колишнього СРСР, є меншою, ніж в країнах Центральної та Східної Європи. А в найменш розвинених з цієї групи країн чи в тих країнах, яким довелося