Національна академія наук України

Інститут соціології

Слющинський Богдан Васильович

УДК 316.3 (043.3)

БЮРОКРАТІЯ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН

22.00.03 – соціальна структура

та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології НАН України.

Науковий керівник доктор філософських наук, професор

Ручка Анатолій Олександрович,

Інститут соціології НАН України,

завідувач відділу соціології культури

та масової комунікації

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, доцент Судаков Володимир Іванович, Міжрегіо-

нальна академія управління персоналом, завідувач кафедри соціології

кандидат соціологічних наук, доцент Туленков Микола Васильович, Інститут

підготовки кадрів державної служби зайнятості України, проректор по науково-

методичній роботі

Провідна установа

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра галузевої соціології, м.Київ

Захист відбудеться 21.06.2002 р. о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України

за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м.Київ

З дисератцією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології НАН

України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м.Київ

Автореферат розіслано 15.05.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається цілою низкою порушених в дисертації проб-

лем. Складний феномен бюрократії, суть якого намагались розкрити вчені різних

країн і епох, полягає у зосередженні управлінсько-виконавських функцій в руках

певної соціальної верстви, що стоїть якщо не над масами, то поза ними, є однією із

центральних проблем сучасної соціологічної думки. По-різному підходили вчені до

тлумачення феномену бюрократії, надаючи йому досить часто негативне забарвлен-

ня, чим пояснювали неефективну роботу установ чи організацій, характерним для

якої були паперова тяганина, безвідповідальність чиновників, крутійство тощо. Ми

будемо розглядати бюрократію у нейтральному розумінні, як ієрархічну, засновану

на обумовлених контрактом відносинах службової залежності між керівником і під-

леглим організацію, персонал якої визначається певними “законами”, наділений

певними правами і отримує постійну грошову винагороду за свою роботу.

Бюрократію можна розглядати і як тип колективу, який створений для вико-

нання певних намірів і цілей, який характеризується формальною структурою пра-

вил, владними відносинами, розділом праці, обмеженим прийомом чи членством. У

цьому розумінні термін “бюрократія” буде означати активний контроль над людсь-

кими відносинами. У такому визначенні бюрократію можна віднести до організації.

Організацію і бюрократію досить часто вважають синонімами, але це не відповідає

дійсності. Хоч сучасна бюрократія виражає сутність організації, але не всі вони є

бюрократіями, про що висловлюється у своїх працях німецький соціолог М.Вебер.

Основна проблема у визначенні терміну полягає у специфікації мети “органі-

зації”. Організація виконує певні завдання, і, швидше групи і індивіди у її рамках

передбачають певну множинність різних цілей. Керівники шляхом відбору, навчан-

ня, заохочення і покарань намагаються установити відповідні завдання і “культуру

організації”, що впливає на “культуру” певних груп. До таких груп і віднесемо бю-

рократію.

Своїми витоками бюрократія пов'язана із становленням товарно-грошових

відносин, раціоналізацією податкових систем, упорядкуванням відносин між можно-

владцями й підлеглими. Ще Платон у “Законах” розглядав організацію ідеальної

держави: посади, виховання і образ життя громадян, де до “державного упорядкуван-

ня” він відносив дві речі: “установлення посад і майбутніх посадових осіб” і “якими

законами буде відати кожна із посад”. Бюрократія Платоном розглядалась як така,

яка не повинна займатися приватною власністю, бюрократія (правителі) повинна бу-

ти при тимократії, олігархії, демократії, тиранії.

Цю ж проблему розглядало конфуціанство, опираючись на вчення китайського

вченого Конфуція. У своїх працях він розглядав ранги правителів, їхні статуси, ролі

і культуру. Як бачимо, питання феномена бюрократії порушувалось у працях цілого

ряду визначних мислителів, які намагались визначити сутність бюрократії, її роль і

місце у суспільстві. Воно залишилося актуальним і сьогодні.

Підвищений інтерес до бюрократії, обумовлений сьогодні ще тим, що довгий

час у вітчизняній соціології її розглядали лише з класових позицій К.Маркса як фор-

му політичного життя. Вчені, політологи, виконуючи певну ідеологічну лінію, вва-

жали, що при побудові нового соціалістичного суспільства це явище само по собі

зникне. Отже, не враховували те, що феномен бюрократії властивий будь-якому сус-

пільному ладу і в період “розбудови” соціалізму він все більше входив в життя сус-

пільства і пускав глибокі коріння у соціальні відносини.

Феномен бюрократії охоплює не якийсь один сегмент суспільства, він прони-

зує всі сфери людського життя. Тому в дисертації феномен бюрократії розглядається

на підставі соціокультурного підходу. Останній, як відомо, враховує єдність форм

соціальності і його культури. В контексті цього підходу бюрократія уявляє собою

феномен соціокультурний, який за своїм змістом поєднує соціально-статусні риси і

цінності та норми специфічного етосу цієї групи. Це вимагає розгляду різних аспек-

тів прояву бюрократії. Вивчення прояву цих аспектів в суспільному житті, вимага-

ють системного соціологічного аналізу, концептуальних розробок і науково обгрун-

тованих висновків.

Актуальність обраної теми щільно пов'язана з тією обставиною, що зараз від-

бувається становлення нових владних структур, формується нова політична система

суспільства. Процес цей триває складно, суперечливо, напружено, внаслідок чого

постає багато суттєвих питань, які потребують свого розв'язання.

Оскільки бюрократія виступає в якості носія управлінсько-виконавських фун-

кцій у всіх сферах життєдіяльності (як приватної так і державної) і як соціальна вер-

ства, що народжена державою, то вона у вигляді специфічної (бюрократичної) влад-

ної структури також стає одним із предметів подальшого розгляду.

Вивчення феномену бюрократії як певного засобу керівництва й управління

людьми, як певної адміністративної влади на різних етапах розвитку суспільства кла-

сиками соціологічної думки увійшло в її спадщину не тільки як пам'ятний історико-

науковий фрагмент, але й значущий орієнтир для сучасних дослідників. Як окрему

соціальну групу бюрократію розглядали К.Маркс, М.Вебер, Р.Міхельс та інші вчені.

Проте, розглядаючи її як специфічну форму соціальної організації (К.Маркс), раціо-

нальну систему управління (М.Вебер) чи як організацію, яка опирається на “активну

меншість” (еліту) (Р.Міхельс), все-таки, недостатньо, на наш погляд, приділяли уваги

її соціокультурним характеристикам.

Бюрократія – це соціальна група, яка за своїми управлінсько-виконавськими

функціями щільно пов'язана з характером політичної влади. Водночас характер по-

літичної влади, а отже і бюрократії, залежить від їх виразних політико-управлінсь-

ких якостей і функцій і від управлінської культури, що відображає етос суспільства.

Тому бюрократії як окремій соціальній групі, повною мірою властиві цінності і нор-

ми суспільства, його етосу, оскільки вона і є частиною суспільства. Як соціокуль-

турний феномен бюрократія зазнає постійних змін, бо на неї впливають політичні,

економічні, соціальні та інші суспільні чинники. Враховуючи те, що у суспільному

житті, як і природі, все взаємопов'язане, бо суспільство розвивається за своїми зако-

нами, потрібно розглядати бюрократію як соціальну групу, яка також перебуває у

постійному розвитку, що відбувається у певному соціокультурному просторі. Збері-

гаючи основні, набуті риси, виконуючи управлінсько-виконавські функції, бюрокра-

тія постійно пристосовується до “нових” умов життя, доводячи що вона “безсмерт-

на”.

У кожному суспільстві упродовж його розвитку відбуваються певні трансфор-

маційні зміни економічного, політичного, соціального тощо характеру. Такі зміни не

можуть не впливати і на бюрократію, як соціальну групу, надаючи їй певних харак-

теристик. Однією із них є її характеристика як соціокультурного феномена, який,

зрозуміло, тісно пов'язаний із економічною і політичною модернізацією суспільст-

ва. Відомий сучасний український політолог і соціолог М.Михальченко звертає ува-

гу на те, що “суспільні зрушення в кінці ХХ століття привели до проблеми переос-

мислення систем цінностей…”. Темпи трансформаційних змін наприкінці ХХ– по-

чатку ХХ1 століть значно вищі, ніж будь-коли раніше. І справа тут не тільки в нау-

ково-технічних революціях. Відбувається певний злам у розумінні людства самого

себе як конструктивної та деструктивної космічної сили. Тому і сучасна бюрократія

в цьому розумінні теж змінюється. Отримавши “старі” світоглядні виміри, пристосу-

вавшись до вимог часу, вона, так би мовити, створила “нову” правлячу еліту, якій

притаманні всі ті риси, які були притаманні за довгі часи існування тих, хто управ-

ляє, і, тих ким управляють з додатком нових рис у відповідності до сьогодення. Як-

раз це й створює управлінську культуру, визначає модель сучасного керівника і де-

монструє його роль в управлінні і розвитку суспільства. Характерним стає те, що

сьогоднішня бюрократія – це не тільки державні чиновинки, але і менеджери при-

ватних підприємств, яким теж притаманні риси сучасної бюрократичної еліти.

Розгляд питань соціального управління, спонукає звернутися до концепцій

класиків соціології, концепцій провідних теоретиків-елітністів, еволюції та сучасно-

го стану цієї теоретичної традиції.

В контексті тенденцій нинішніх демократичних трансформацій розглядається

й інша проблема: соціально-статусні характеристики бюрократії як соціальної групи

та притаманний тільки їй соціально-культурний менталітет, особливості етосу бюро-

кратії як продукту культурного розвитку. Намагання глибше вникнути в суть бюро-

кратії, особливо за наших часів, визначити її характеристики як соціокультурного

феномена і обумовили вибір теми.

Отже, наукова проблема полягає у необхідності дослідження бюрократії як со-

ціокультурного феномена, який в умовах перехідного суспільства відрізняється сво-

єрідним сплавом функціонально-групових та етосних властивостей.

В науковій літературі питання бюрократії, в основному розглядалися в контек-

сті системи управління соціалістичним суспільством. При цьому до початку 80-х ро-

ків висвітлювалася тема боротьби з бюрократією, точніше з бюрократизмом.

Означена проблематика була в центрі уваги фундаторів української соціоло-

гічної думки: М.Драгоманова, М.Грушевського, М.Шаповала, В.Липинського та ін-

ших. З 90-х років, відродження багатогранності соціального аналізу, ознайомлення,

хоча все ще не достатнього і неповного, із світовим надбанням соціологічного, соці-

ально-філософського, соціально-політичного знання, стають відомими ідеї В.Паре-

то, Г.Моска, Р.Міхельса, М.Острогорського, К.Шумпетера, Дж.Гелбрейта та інших.

Більш детальне і всебічне ознайомлення з соціологічною класикою, яка дотична дос-

ліджуваної проблеми, все ще залишається завданням вітчизняної науки.

Це також справедливо відносно сучасних зарубіжних фахівців, що працюють

над цією тематикою. Серед них можна назвати соціологів А.Гіденса, С.-М.Ліпсета,

Р.Арона, Т.Боттомора, Г.Ласуелла, Дж.Ленскі та інших. Найбільший внесок у роз-

гляд зазначеної проблематики внесли класики соціології К.Маркс, М.Вебер та Р.Мі-

хельс. Саме їх теорії і концепції дали поштовх для подальшого дослідження бюро-

кратії.

Сьогодні порушена тема представляє широкий інтерес. Над цією темою пра-

цюють сучасні українські соціологи. Із робіт, які вийшли останнім часом в Україні і

були присвячені розробці проблем вітчизняних еліт, треба відзначити праці під ке-

рівництвом М.О.Шульги; вивченням елітистської проблематики займаються також

В.Пазенок, А.Ручка, В.Танчер, М.Михальченко, Є.Головаха, Н.Паніна, В.Оссовсь-

кий, Л.Бевзенко, Г.Сафонова та інші.

Водночас питання, які пов'язані з визначенням суті бюрократії, її соціальної

природи, структури, форм, джерел відтворення і сьогодні залишаються предметом

дискусій. Крім цього, і сьогодні ще немає спеціальних праць, в яких би предметом

дослідження розглядалась проблема бюрократії в якості соціокультурного феноме-

на, що створює і репрезентує певну суспільну цілісність. Досвід історії соціологічної

думки, підтверджений також і в ХХ ст., свідчить про те, що жодна із багатьох соціо-

логічних концепцій не може претендувати на абсолютну істину. Це стосується і со-

ціологічної концепції бюрократії.

Останнім часом з'являються статті, які розглядають бюрократію в контексті

перехідного періоду, де проблема виживання переважної частини суспільства є най-

більш болючою. Зрозуміло, що в цих умовах процес адаптації бюрократії теж прохо-

дить не без проблем. Тому вивчення адаптаційних можливостей бюрократичних

структур до трансформаційних реалій транзитного суспільства є важливим дослід-

ницьким завданням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації

з науковими планами організації, де виконувалася робота, а також з галузевими та

державними програмами не пов'язана.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – вивчення бюрократії як соціо-

культурного феномену, з'ясування її соціальної природи та культурних форм прояву

в суспільному житті.

Реалізація мети потребує розв'язання таких завдань:

- розглянути природу і особливості бюрократії як окремої статусної групи сус-

пільства;

- охарактеризувати бюрократію як певний соціокультурний феномен;

- проаналізувати сучасні інтерпретації “бюрократії”;

- дослідити характер управлінської культури сучасної бюрократичної еліти;

- визначити характерні риси сучасної регіональної бюрократії;

- виявити особливості адаптації бюрократії до системних суспільних перетво-

рень.

Об'єктом дослідження виступає бюрократія як адміністративно-управлінська

група.

Предметом дослідження є соціально-статусні та етосні характеристики бю-

рократії як соціокультурного феномена.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять класичні прин-

ципи аналізу бюрократії, які були опрацьовані К.Марксом, М.Вебером, Р.Міхельсом

та основні положення, погляди, розробки сучасних українських соціологів.

При викладенні основних характеристик бюрократії як соціокультурного фе-

номена використовуються також розробки М.Осовської, М.Масловського, Р.Арона,

Є.Анчел, П.Мєшкова, Н.Лапіної та А.Чирикової. З урахуванням елементів системно-

го та структурно-функціонального підходів до суспільних еліт; узагальнюються яви-

ща, що виникають у зв'язку з роллю і функціями правлячих еліт в умовах демокра-

тичної трансформації суспільства. Широке застосування в дисертації знайшли ідеї

та висновки відомих спеціалістів, таких як Р.Арон, П.Блау, О.Гоулднер, Р.Мертон,

Ф.Селзнік, які у своїх працях досліджували особливості історичного генезису та

еволюції бюрократії, як певної соціальної групи, що формувалася згідно не тільки“

раціональної” (Вебер), але й “природної” моделі, враховуючи стихійні тенденції

розвитку соціальних організацій.

Методологічно важливими орієнтирами для дисертаційного дослідження ста-

ли нагальні проблеми сучасної демократії в сьогоднішній Україні, соціологічні уза-

гальнення щодо її втілення в суспільному житті, урахування національних особли-

востей, які мають прояв в культурній ментальності людей, в тому числі і в культурі

сучасної бюрократичної еліти. У цьому плані використовуються праці українських

соціологів, таких як М.Михальченко, В.Танчер, М.Шульга та інші.

Методи дослідження. Емпіричною базою дослідження є результати соціоло-

гічного опитування: “Потенціал регіональної еліти” 1999р. (n = 100, респонденти –

керівники, які працювали на керівних посадах різних рівнів до - і після 1991 року),

які дали змогу орієнтовно оцінити характер змін, що відбулися у регіональному ви-

мірі на Сході України в 90-х роках минулого століття після проголошення незалеж-

ності України.

В дисертації використані в узагальненому вигляді матеріали вчених різних пе-

ріодів і країн, які висвітлювали бюрократію, її сутнісні характеристики та функціо-

нування.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі аналізу наукової літе-

ратури про бюрократію, осмислення історичної еволюції та сучасної практики її

функціонування, розроблена концепція визначення бюрократії як специфічного со-

ціокультурного феномена. Згідно цієї концепції, бюрократія є не просто соціально-

функціональною групою, яка діє у відповідності до розвитку ринкової економіки та

політичної демократії в суспільстві, виконуючи необхідні управлінські та адмініст-

ративні функції. Історичний досвід показує, що бюрократія, зберігаючи якості та ри-

си веберівської раціоналізованої моделі управлінського апарату, становить водночас

й певну етосну групу, яка відрізняється від інших суспільних груп своєю системою

специфічних цінностей, взірців поведінки та стилю життя. Зазначена концепція дає

змогу репрезентувати бюрократію саме як соціокультурний феномен. Внаслідок

розв'язання поставлених дослідницьких завдань досягнуто результатів, що характе-

ризуються наступною науковою новизною:

- на підставі соціокультурного підходу до бюрократії, що враховує соціальну

та культурну специфікації цього угрупування разом, встановлено, що бюрократія є

не тільки окремою адміністративно-управлінською, але й специфічною етосною гру-

пою, яка відрізняється своєю специфічною субкультурою;

- на основі аналізу класичних творів К.Маркса, М.Вебера, Р.Міхельса з'ясова-

но природу та особливості бюрократії як адміністративно-управлінської групи, яка з

марксистської точки зору обслуговує інтереси панівного класу, з точки зору М.Вебе-

ра – без її діяльності нормальне управління суспільством неможливе, а згідно до пог-

лядів Р.Міхельса – бюрократія притаманна будь-якому суспільству, організаціїї (пар-

тії) в конкретно-історичному часі;

- показано, що за своїми статусними ознаками бюрократія наближається до

елітних груп суспільства. Це підтверджується детальним аналізом праць сучасних

соціологів, які зробили внесок до розуміння ролі та функції елітних груп у період

трансформації суспільства України;

- з'ясовано особливості бюрократії як певної етосної групи, що пов'язано з

репрезентацією специфічної субкультури цієї групи. На підставі цього стверджуєть-

ся, що етос бюрократії впливає на загальну культуру суспільства так само, як куль-

тура суспільства впливає на етос бюрократії. В цілому тут спостерігається певний

взаємозв'язок;

- з'ясовано, що бюрократія як етосна група відносно легко адаптується до сис-

темних суспільних перетворень, в тому числі й до певних культурних змін, про що

свідчить досвід успішної адаптації “нової” бюрократії в перехідний період;

- на підставі концепції бюрократії як адміністративно-управлінської та етосної

групи, визначається характер управлінської культури сучасної бюрократичної еліти,

яка в демократичному суспільстві стає все більш відкритою щодо громадянського

суспільства; показано, що регіональна бюрократична еліта в умовах суспільних пере-

творень, що відбуваються в Україні, відрізняється підвищеним конформізмом віднос-

но структур місцевої влади.

Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що резуль-

тати дослідження можуть бути використані в методологічних цілях для висвітлення

актуальних питань як теорії, так і соціології управління, зокрема стиля поведінки ке-

рівників різного рівня в сучасних умовах. Запропонований методологічний підхід

може бути використаним для подальшої наукової розробки даної проблеми. Це від-

криває широке поле діяльності для дослідницької діяльності соціологів, політологів,

психологів, юристів. Матеріали дисертації мають вихід і в практику управлінської

діяльності, тому можуть використовуватися як самими керівниками, так і тими соці-

альними інституціями, що тією чи іншою мірою впливають на розвиток і організа-

цію управлінської діяльності. Конкретні заходи, які пропонуються в дисертації, мо-

жуть мати певну практичну значущість для органів державної влади і бути викорис-

тані в процесі законотворчої діяльності.

Апробація результатів. Основні положення дисертації доповідалися на нау-

ково-практичній конференції “Університет і місто” (Маріуполь, 2000) та на Всеукра-

їнській науково-практичній конференції “Соціологічна наука і соціологічна освіта в

Україні: шляхи становлення і тенденції розвитку” (Київ, 2000).

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 2 розділи, висновки і спи-

сок використаних джерел (177 найменувань). Повний обсяг дисертації – 167 с. Спи-

сок джерел – 12 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі викладено актуальність теми, сформульовано мету і завдання робо-

ти, розкрито наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів, наве-

дено дані про їх апробацію та публікації.

У першому розділі “Класичне розуміння бюрократії в соціології” дається аналіз

підходів до тлумачень поняття “бюрократія” як окремої соціальної групи на прикла-

дах праць К.Маркса, М.Вебера і Р.Міхельса.

К.Маркс у розробці своєї концепції бюрократії підійшов до аналізу її як специ-

фічної соціальної групи з класових позицій. Він показав, що бюрократія перш за все

полягає у втраті організацією мети її існування, і підпорядкуванні правил її функціо-

нування завданням збереження і укріплення її як такої. Він виводить і риси бюро-

кратії, такі, як: формалізм, крутійство, бюрократичне свавілля і таке інше. Маркс

розкрив класові основи бюрократії як форми політичного життя, тобто, він намагав-

ся звести політику з її конфліктами до класових відносин і класової боротьби. Ак-

центуючи увагу на класовому корінні її виникнення, існування і перспектив зник-

нення, класик марксизму абсолютизує роль цієї ідеї, тим самим обмежуючи можли-

вості пізнання сутності суспільного феномену. Відійти від цього обмеження в дослі-

дженні бюрократії вдалось М.Веберу. Він розглядає питання методології соціально-

го пізнання, а також дає обгрунтування категоріального апарату соціологічної теорії,

зокрема розробці понять соціальної дії, раціоналізації, соціальної структури, пану-

вання і влади, бюрократії і таке інше. Вебер вважав, що бюрократії притаманна тен-

денція виходу за межі своєї інструментальної функції і тому вона стає особливою у

суспільстві силою, яка здатна вплинути на цілі і характер суспільства. Тобто, бюро-

кратія стає ще однією владою всередині державної. Але Вебер вважав бюрократію

раціональною, оскільки вона передбачала контроль на підставі знання, особливо

спеціалізованого, бо вона діяла відповідно до здатних до аналізу правил та в силу

передбаченості дій; і, накінець вона була спроможною до найвищих досягнень. От-

же, бюрократична система управління більш ефективна ніж інші.

Вебер доходить висновку, що бюрократія стає не просто технічним інструмен-

том, вона також виступає як соціальна сила зі своїми власними інтересами і ціннос-

тями, певною культурою і у якості такої викликає соціальні наслідки. Крім цього,

оскільки бюрократія має певну владу, вона здатна впливати на цілі політичної систе-

ми; в якості статутного простору вона має можливість постійного впливу на цінності

суспільства в цілому. Він вводить поняття легального панування, яке грунтується не

на авторитеті традиції чи особи, яка її втілює, а на певній системі запроваджених

правил, законів, які визначають, хто кому і яким чином підпорядковується, що і є

найбільш цінним для нашого дослідження.

Слід зазначити, що Вебер розвиває свою концепцію бюрократії як продукта

культури.

М.Вебер ставить і успішно розв'язує ряд теоретичних проблем, пов'язаних з

техніко-економічними і культурно-історичними причинами бюрократизації, впли-

вом правового раціоналізму на функціонування бюрократії, професіональним ето-

сом (матеріальні інтереси і ідеали) чиновництва як окремої верстви, найважливіши-

ми напрямками впливу бюрократії на суспільство. Отже, Вебер вперше здійснив

грунтовний аналіз механізму існування соціальних організацій, котрі породжують

бюрократію і управляють нею.

Резюмуючи, слід сказати, що, за Вебером, процес бюрократії необоротний у

всьому світі. Він бачить в бюрократії, з одного боку, інструмент для реалізації

складних адміністративних завдань, а з другого - в політичному плані – потенціаль-

ну, незалежну соціальну і політичну сили, які втілюють специфічні цінності і здатні

впливати на цілі і культуру суспільства.

Закладені М.Вебером основи соціокультурної методології дослідження бюро-

кратії в цілому стали орієнтиром для конкретизації подальших досліджень бюрокра-

тії. Зокрема це відноситься до досліджень проблем бюрократії у сфері партійної ор-

ганізації німецьким соціологом Р.Міхельсом.

Р.Міхельс є одним із засновників політичної соціології. Він вважає, що для ус-

пішного функціонування великої організації, чи то політична партія, чи профспілка,

необхідним є створення спеціального апарату управління, діючого на засадах розпо-

ділу праці, звідси, як наслідок – бюрократизація політичної партії, зосередження в

руках лідера влади. Влада, за Міхельсом, - основний, організаційно і регулярно-кон-

трольований початок політики, одна із найбільш важливих і найбільш старовинних

проблем політичного знання, проблема культури суспільства і конкретного життя

людини. Враховуючи те, що більшість членів організації, як вважає Міхельс, не во-

лодіють необхідними навиками для виконання завдань певної організації та й не ма-

ють вільного для цього часу, постає необхідність створювати управлінський апарат.

В результаті цього і виникає необхідність у розподілі праці, що дозволяє витрачати

основний час на вирішення організаційних завдань. Таким чином, в організації пос-

тупово формується управлінський апарат, який складається із спеціальних чиновни-

ків і відбувається бюрократизація політичної партії, а це сприяє зосередженню вла-

ди в руках лідера.

Р.Міхельс виводить “залізний закон олігархії”, відповідно до якого “пануван-

ня меншості над більшістю, вождів над масами притаманне будь-якій політичній ор-

ганізації”. Оскільки олігархія – це панування меншості над більшістю, тобто це уп-

равління, а управління – це завжди організована соціальна група, яка наділена пев-

ними правами, а отже, і привілеями, то очевидно, вона є теж бюрократією. Таким

чином, Міхельс доказував теорію неминучості олігархії. Влада, на його думку, не

може існувати без механізмів її реалізації, а це завжди виконавчі органи, службовці,

чи чиновники, які наділені певними правами, оберігаються певними законами, ма-

ють певні професійні навики і ставлять перед собою певну мету.

Таким чином, Р.Міхельс доходить думки, що всі демократичні інститути: де-

мократична держава, демократичні політичні партії і професіональні рухи – рано чи

пізно будуть відзначені вождизмом, тотальною бюрократизацією.

Аналізуючи праці соціологів різних періодів, можна дійти висновку, що в оцін-

ці бюрократії вони можуть бути об'єднані у дві групи: в одній вона розглядається як

позитивне соціальне явище, а в іншій – як негативне, але бюрократію ще розгляда-

ють у нейтральному розумінні, як певний засіб керівництва й управління людьми.

У другому розділі: “Етос сучасної бюрократичної еліти” – бюрократія розгля-

дається не тільки з огляду її соціально-функціональних характеристик, але як певна

етосна група, яка відрізняється від інших суспільних груп своєю системою специ-

фічних цінностей, норм поведінки і стилю життя. Визначення бюрократії як певної

етосної групи пов'язано з поняттям“етосу”. Тут за основу беруться праці польської

дослідниці М.Осовської та угорської – Е.Анчел. Виходячи із зазначених праць, мож-

на дійти висновку, що етос є суттєвою характеристикою певного соціуму, проте він

ще недостатньо концептуально розроблений. Щодо бюрократії як певної етосної

групи, то це питання також широко не розглядається в наукових працях, але те розу-

міння етосу, яке представлено в наукових працях, дає підстави для розгляду його як

культурної характеристики бюрократії, а останню як певну етосну групу. Отже, для

вивчення особливостей етосу потрібно об'єднати як теоретичні, так і емпіричні соці-

ологічні дослідження. Тому у дисертації поряд з теоретичними аспектами викорис-

товуються соціологічні дослідження, що проводились в м.Маріуполі і деяких регіо-

нах Донецької області. Дані дослідження дають можливість стверджувати, що бюро-

кратія є одночасно продуктом і суб'єктом людської діяльності, існує в суспільстві

(малих чи великих соціальних групах, наділена певною владою), а отже, також ха-

рактеризує певну поведінку суспільства, набуває певних рис, тобто, “вписується” в

узагальнену характеристику культури даного суспільства і є невід'ємним елементом

останньої, тобто, вона стає окремою субкультурою. Субкультура, як і культура вза-

галі, - результат колективного творчого потенціалу і тому історично змінюється і пе-

ретворюється, що ми і спостерігаємо впродовж її розвитку.

Як окрема субкультура бюрократія формується згідно загальних соціально-

культурних зразків поведінки, способів життєдіяльності, які є здобутками її соціаль-

ного досвіду і сприяють виробленню певних суспільних цінностей. Разом з тим в

процесі встановлення міжособистісних та групових виборів щодо соціокультурних

уявлень у межах самої бюрократії, її зв'язків, норм і традицій виникають і власні

групові бюрократії. Тобто, бюрократія формує і підтримує свої групові цінності та

норми поведінки, традиції і соціокультурні уявлення.

Людина завжди відображає свою епоху. Залишаючись людиною, якій для іс-

нування необхідні культурні цінності (духовні і матеріальні), вона намагається ство-

рювати для себе належні умови життя, використовуючи можливості, створені дер-

жавою. Якщо держава, її лідери не враховують цього, тоді особистості, які займають

певне положення на сходинках влади, будуть використовувати свою владу для влас-

них інтересів.

Отже, від суспільства, його загальної культури залежить побудова нашої держа-

ви, створення владних інститутів, вироблення тих законів, за якими жити суспільст-

ву. Тобто, етос, як узагальнена характеристика суспільства стає соціокультурною ха-

рактеристикою бюрократії, бо бюрократія це частина загальної культури суспільст-

ва, його субкультура, а радикальні зміни в етосі сучасного українського суспільства

(зміни в цінностях та нормах) викликали відповідні зміни в етосі сучасної українсь-

кої бюрократії, що підтвердили результи соціологічних опитувань “Потенціал регіо-

нальної еліти”. Ці зміни притаманні не тільки кожній епосі і національності, але і

кожній окремо взятій соціальній групі, хоч, як було зазначено вище, загальні особ-

ливості зберігаються. Таким чином, можна вважати, що кожній окремо взятій соці-

альній групі притаманна своя субкультура. Через різноманітність субкультур здій-

снюється культурний розвиток суспільства.

Проведені соціологічні дослідження дали змогу проаналізувати цінності і нор-

ми поведінки сучасної бюрократичної еліти, динаміку змін у стилі керівництва, мо-

ральні вимоги, тобто, створити діловий портрет сучасного представника бюрокра-

тичної еліти і порівняти його з веберівськими прогнозами. Як показали соціологічні

дослідження, сучасність підтвердила веберівські прогнози щодо зростання бюрокра-

тії на всіх рівнях сучасного існування суспільства.

Дослідження сучасної бюрократії доказує існування не “раціональної”, а “при-

родної”, реалістичної моделі бюрократії, моделі, адаптованої до сучасності, яка вра-

ховує стихійні тенденції формування соціальних організацій.

Емпіричні дослідження сучасної бюрократії дають підставу зробити висновки,

що для сучасної бюрократії характерними стають жорстка структура, недостатній

обмін інформацією, зацентралізована процедура прийняття рішень, ізоляція від пря-

мих контактів з дійсністю. Сучасна бюрократична еліта, не маючи ідеології, вироб-

леної на більш високому рівні, виробляє свою місцеву ідеологію, яка в кожному ре-

гіоні має свої характерні особливості, свою специфічну субкультуру. Сьогоднішні

привілеї бюрократичної еліти розповсюджуються і на членів їх сімей, тобто, сучас-

на бюрократична еліта забезпечила для себе спадкоємність. Але сьогоднішня бюро-

кратична еліта отримала ще й заступництво вищих керівників - це також дає можли-

вість крім службових функцій, задовольняти свої власні потреби, тобто, стає чинни-

ком, заради якого індивід побажав займати певне місце у системі владних структур.

Таким чином, підводячи підсумок, можна сказати, що на сучасному періоді

розвитку українського суспільства відбувається розростання бюрократії, що є неми-

нучим; бюрократична влада є єдиним способом дати раду адміністративним потре-

бам великомасштабних соціальних систем, але діяльність бюрократичної еліти зале-

жить від ціннісної свідомості (громадянської і демократичної), від співвіднесення

явищ культури з ідеями цінності.

Отже, соціологічні дослідження пітверджують думку, що бюрократія – соціо-

культурний феномен.

У висновках подаються підсумки роботи, висловлюються думки щодо сучас-

ного трансформаційного періоду в Україні, (державних й суспільних інститутів), пе-

реоцінки цінностей, зміни духовних світоглядних вимірів, ролі та впливу на ці зміни

у суспільстві бюрократії як соціокультурного феномена.

Таким чином, розглядаючи бюрократію як статусну групу, її сутність, функції

та як етосну групу, яка є носієм певної субкультури і враховуючи результати прове-

деного емпіричного зондажа регіональної бюрократії, можна стверджувати, що в

соціально-статусному відношенні її суть майже не змінюється в часі. Вона залиша-

ється, як і раніше, адміністративно-управлінською групою, без якої успішне функці-

онування правлячої еліти в країні неможливе. Водночас в залежності від зміни ха-

рактеру суспільної ситуації, соціально-політичного устрою змінюється політична

риторика бюрократії, її зразки поведінки та технологія управління.

Основні положення дисертації відображені у 3 статтях у наукових фахових ви-

даннях, 2 статтях та 2 доповідях на конференціях:

1. Слющинский Б. Какая власть нужна менеджеру? // Персонал. – 1996. №1. – С. 98 -

114.

2. Слющинський Б.В. Влада і культура. Партнерство не відбудеться? // Віче. – 1996.

- №4. – С. 125 – 129.

3. Слющинський Б.В. Особливості світоглядних вимірів української духовності (ето-

су) // Нова парадигма. - 1997 - №4. – С. 39 – 44.

4. Слющинський Б.В. Особливості процесу зміни правлячих еліт у період політичної

та соціальної структуризації суспільства // Нова парадигма. – 2000. – Випуск 18.

С. 161 – 171.

5. Слющинський Б.В. Психологічні аспекти динаміки керівництва у змісті професій-

ної підготовки психологів // Актуальные проблемы профессиональной подготовки

практических психологов. Приложение №10 (15) к научному журналу “Персо-

нал”. – 2000. - №5 (59) – С. 54 - 55.

6. Слющинський Б.В. Особливості процесу змін правлячих еліт у період політичної

та соціальної структуризації суспільства // Материалы научно-практической кон-

ференции “Университет и город” (гуманитарный факультет) - Мариуполь: Приа-

зовский государственный технический университет. – 2000. – С. 53.

7. Слющинський Б.В. Бюрократія як соціокультурний феномен // Соціологічна наука

і освіта в Україні. Збірник наукових праць. Укл. В.І.Судаков, М.В.Туленков. – Ки-

їв: МАУП, - 2000, випуск 1. Концептуальні засади становлення та розвитку соціо-

логічної науки і освіти в Україні. – С. 110 – 113. Матеріали Всеукраїнської науко-

во-практичної конференції “Соціологічна наука і соціологічна освіта в Україні:

шляхи становлення і тенденції розвитку”.

Слющинський Б.В. Бюрократія як соціокультурний феномен. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за

спеціальністю 22.00.03 – соціальна структура та соціальні відносини. – Інститут со-

ціології НАН України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено аналізу бюрократії як соціокультурного феномена,

який в умовах перехідного суспільства відрізняється своєрідним сплавом функціо-

нально-групових та етосних властивостей. Бюрократія розглядається як адміністра-

тивно-управлінська, статусна група і як така, що володіє певною культурою чи пев-

ним етосом. Зберігаючи основні і набуваючи “нові” риси, виконуючи управлінсько-

виконавські функції, бюрократія постійно пристосовується до нових умов життя, до-

водячи, що вона “безсмертна”. У дисертаційній роботі використані результати емпі-

ричного соціологічного дослідження, здійсненого автором, а також досліджень Інс-

титуту соціології НАН України.

Ключові слова: бюрократія, соціокультурний феномен, етос, світоглядні вимі-

ри духовності, національна еліта, сучасна бюрократична еліта, правляча еліта, суб-

культура, статусна соціальна група.

Слющинский Б.В. Бюрократия как социокультурный феномен. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук

по специальности 22.00.03 – социальная структура и социальные отношения. – Ин-

ститут социологии НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена анализу бюрократии как социокультурного феномена,

который в условиях переходного общества отличается своеобразным сплавом функ-

ционально-групповых и этосных свойств. Бюрократия рассматривается как админи-

стративно-управленческая, статусная группа. Сохраняя основные и приобретая “но-

вые” черты, выполняя управленческо-исполнительные функции, она постоянно при-

спосабливается к новым условиям жизни, доказывая тем самым, что она “бессмерт-

на”. В диссертации использованы результаты эмпирического социологического ис-

следования, совершенного автором, а также исследований Института социологии

НАН Украины.

Ключевые слова: бюрократия, социокультурный феномен, этос, мировоззрен-

ческие измерения, духовности, национальная элита, современная бюрократическая

элита, правящая элита, субкультура, статусная социальная группа.

Sliushchinskiy B.V. Bureaucracy as a sociocultural phenomenon. – Manuscript.

The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological Sciences. Speci-

alized field 22.00.03 – Social Structure and Social Relations. – The Institute of Sociology

of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2002.

The matters of bureaucracy analysis from the modern society point of view its tran-

sitional period as a part of common culture of society (the product of the culture of separa-

te social group, subculture) were examined in the Thesis. Bureaucracy as a sociocultural

phenomenon is examined as an active behaviour of the modern manager level, which is

characterized by those aociocultural acquisitions, trasformed by the time, that are typical

of nation and are aimed at the selfpreservation of the aociety rather than commanding req-

uests. Thus, bureaucracy in the Thesis is considered not only as a specific formation of

people, the function of which is the control of social processes, but as a society which has

certain culture (subculture) and certain ethos. Preserving the main acquired features, reali-

zing administrative – executive functions bureaucracy always accommodates oneself to

the “new” living conditions, showing that it is “immortal”.

The works of the classics of sociological thought such as K.Marx, M.Veber, R.Mi-

khels as well as modern Ukrainian and foreign scholars are summarized in the Thesis.

The raised problem is of broad interest today. Modern Ukrainian sociologists are

being worked at it. The works under the guidance of Shulda N.A., are devoted to this sub-

ject; Pazenok V., Ruchka A., Tancher V., Mikhalchenko N., Panina N., Ossovski V. and

others are involved in study of the elite problem. The articles which examine bureaucracy

in the context of transitional period began to appear lately.

The important place in thesis is assigned to the results of author's own sociological

researches which give the chance to draw a conclusion that disfunctions of bureaucracy

get stronger. Every bureaucratic organization at some level (local, regional or central) aims

to distance from social environment , which indeed has an influence on specific organiza-

tion and as a result of it its effectiveness is reduced and new goals are set adapted to the

environment in which the organization can be found. For present – day bureaucracy strict

structure, insufficient exchange of information isolation adapted questions from the direct

contacts with reality become typecal. Present-day bureaucratic elite that has no ideology,

worked out at a higher level, works out its local ideology that has its characteristic featu-

res, its specific subculture in each region, though common culture of society hasan influ-

ence upon it.

Taking into concideration abovestated the author accentuates his attention on the fact

that bureaucracy still remains as an administrative and management group and successful

functioning of ruling elite in the country without it is impossible. At the same time depen-

ding on changes of character public situation, socio-political system political rhetoric of

bureaucracy, its models of behaviour and technology of management is changed.

The author of present Thesis generalizes theoretical opinions as to the nature of bu-

reaucracy, accenting his attention to the fact that bureaucracy is administrative-executive

social group which combines the socio-status features of groups and standards of specific

ethos of this group. The ethos of bureaucracy is a product of cultural progress of society.

Thus, bureaucracy preserving its quality and features of Veber's apparatus is simultaneou-

sly the certain ethos group, wich is different from other social groups by its system of spe-

cific values models of behaviour and by life style. It is not a social evial, but a certain so-

cio-functional education, the existence of society without it is impossible.

In this work the results of empirical sociological investigation carried out in 1999 in

Mariupol and in some regions of Donetsk oblast and the results of researches of Institute

of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine are used.

Key words: bureaucracy, sociocultural phenomenon, ethos, would outlook measu-

ring of spirit, national elite, modern bureacratic elite, ruling elite, subculture, socio-status

group.

Підписано до друку_________2002 р. Формат 60х90 1/16. Папір офсетний.

Комп'ютерний набір і друк виконані в поліграфічному центрі

Приазовського державного технічного університету.

Тираж 100 прим. Зам. ____________

87500 м.Маріуполь, Донецька область, вул. Університетська, 7.

тел. (0629) 31 65-47.