ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Сидоров Дмитро Юрійович

УДК:616.12-008.331.1

ОСОБЛИВОСТІ АДРЕНОРЕЦЕПЦІЇ ТРОМБОЦИТІВ ПРИ ГІПЕРТОНІЧНІЙ ХВОРОБІ

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор,

Ковальова Ольга Миколаївна

Харківський державний медичний університет МОЗ України

завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1

Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор,

Латогуз Іван Кіндратович

Харківський державний медичний університет МОЗ України

завідувач кафедри внунтрішніх хвороб спортивної медицини і лікувальної фізкультури

доктор медичних наук, професор

Ніколенко Євген Якович

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України

професор кафедри загальної практики – сімейної медицини

Провідна установа - Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН Україним. Київ, відділ артеріальної гіпертензії.

Захист дисертації відбудеться 24.10.2002 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04. при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий 23.09.2002р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доцент Л.І. Овчаренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За даними ВООЗ більше 20 % дорослого населення у світі страждає на артеріальну гіпертензію, або кожен четвертий мешканець планети, якщо враховувати осіб з так званою пограничною артеріальною гіпертензією (Мала Л.Т., 2000). Цей факт визначає необхідність вивчення питань етіології, патогенезу, розробку нових та більш ефективних способів первинної профілактики та лікування, які розроблені на етіопатогенетичних засадах. Особливу актуальність має проведення цих заходів у осіб молодого віку, тобто на початкових стадіях включення патогенетичних механізмів хвороби (Williams G.N., 1994., Коломієць В.В., 1996., Мала Л.Т.,1999., Сіренко Ю.М., 2001.).

Не викликає сумнівів участь в патогенезі гіпертонічної хвороби (ГХ) адренергічної ланки в силу її прямого відношення до механізму формування судинного тонусу, хоча дискусії про первинність чи вторинність дисбалансу симпатико–адреналової системи продовжуються. Накопичений фактичний матеріал щодо активності цієї системи при ГХ містить багато суперечностей, пояснення яких можливо тільки при урахуванні особливостей ліганд–рецепторних взаємодій (Корчинський І.С., 1994, Чазов Е.І., Парфенова О.В., Красникова Т.Л., Ткачук В.О., 1999, Рязанов О.С., Смирнова М.Д., Юренєв О.П., 2000, R Muller et.al.,1995, A.Ricci et.al.,1995.).

В зв'язку з цим, зростаючого значення набувають дослідження молекулярних механізмів трансмембранної передачі сигналу та реалізації його у вигляді специфічної функціональної відповіді. Остаточно не з'ясований конкретний молекулярний механізм змін структурного стану плазматичних мембран при гіпертонічній хворобі. Залишається відкритим питання, чи запрограмовані ці зміни безпосередньо в клітинному геномі, чи викликані хімічною модифікацією білків на посттрансляційній стадії (Губський Ю.І., Левицький Е.Л., 2000). В літературі недостатньо висвітлені аспекти співвідношень при функціонуванні різних молекулярних мембранних комплексів та гуморальних рецепторних модуляторів, особливо на стадіях становлення захворювання.

Дослідження функціонального стану рецепторів дозволить більш глибоко вивчити патогенез артеріальної гіпертензії, як на її ранніх стадіях, так і при захворюванні, що сформувалося, та виявляти виникнення патології на доклінічних стадіях перебігу хвороби, контролювати ефективність медикаментозного лікування та коректувати добір лікарських препаратів.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана у відповідності з тематичним планом Харківського державного медичного університету і є составною частиною науково – дослідницької роботи кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 “ Вікові особливості нейро – гуморальних порушень та системи гемостазу у хворих на гіпертонічну хворобу з дисфункцію лівого шлуночка”. Державний реєстраційний номер 0198002613. Автором проводилось клінічне та інструментальне ( ЕКГ, ВЕМ, НВЧ – діелектрометрія) дослідження хворих на ГХ, лікування хворих та оцінка його ефективності, статистична обробка отриманих даних.

Мета дослідження. Підвищення ефективності діагностики функціонального стану адренергічних рецепторів на підставі аналізу молекулярних відповідей тромбоцитів під дією агоністів і блокаторів, прогноз перебігу гіпертонічної хвороби, оптимізація вибору схем лікування з урахуванням індивідуальних особливостей трансмембранних механізмів передачі гормонального сигналу.

Задачі дослідження:

1. Розробити метод аналізу функціонального стану адренорецепторів тромбоцитів на основі тестування змін гідратного оточення клітини при ліганд – рецепторній взємодії з використанням НВЧ-діелектрометріi.

2. Вивчити активність симпатико–адреналової системи у хворих на гіпертонічну хворобу шляхом визначення плазменних концентрацій адреналіну та норадреналіну на різних стадіях захворювання в базальних умовах та після ВЕМ–проби.

3. Встановити особливості адренорецепції та функціональної активності тромбоцитів, що характерні для різних стадій гіпертонічної хвороби.

4. Дослідити особливості динаміки тромбоцитарних відповідей на стимуляцію адреналіном при моделюванні фізичного стресу у хворих на гіпертонічну хворобу.

5. Оцінити вплив терапії інгібітором ангіотензін–конвертуючого ферменту на стан адренорецепторів та функціональну активність тромбоцитів хворих на гіпертонічну хворобу.

Об'єкт дослідження. Гіпертонічна хвороба.

Предмет дослідження. – функціональний стан симпатико – адреналової системи на організменному та клітинному рівнях організації у хворих на ГХ, рівень катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) в плазмі, вміст в плазмі тромбоксану В2, функціональний стан адренорецепторів тромбоцитів.

Методи дослідження. У роботі використані основні клінічні методики: вивчення скарг, анамнезу хвороби та життя, об'єктивне дослідження та додаткові методи ( клінічні аналізи крові та сечі, дослідження ліпідного обміну, глюкози та електролітів плазми, функціональні проби нирок), флюорографія органів грудної порожнини, електрокардіографія, ультразвукове дослідження серця. Ці обстеження були доповнені проведенням велоергометричного тесту для дослідження реакції гемодинаміки, фізичної працездатності та виявлення прихованих порушень адренергічної регуляції та рецепції.

Вміст катехоламінів (адреналіну, норадреналіну) в плазмі крові визначали методом спектрофлюорометрії з адсорбцією на хроматографічних колонках з карбометілцелюлозою.

Стан молекулярних механізмів клітинної ауторегуляції та функціональний стан адренорецепторів тромбоцитів оцінювали методом НВЧ – діелектрометріi, який заснований на вимірюванні характеристик стоячої електромагнітної хвилі в зразку суспензії нативних тромбоцитів при тестуванні лігандом та модулятором.

Вміст в плазмі тромбоксану В2 (стійкого метаболіту тромбоксану А2) оцінювали методом імуноферментного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів. Розроблена методика дослідження функціонального стану адренорецепції тромбоцитів методом НВЧ – діелектрометріi. Виявлені особливості тромбоцитарних відповідей при трансмембранній передачі гормонального сигналу до клітини на різних стадіях гіпертонічної хвороби. Вперше досліджено вплив фізичного стресу на особливості регуляторних процесів в аденілатциклазній системі нативних тромбоцитів хворих на гіпертонічну хворобу. Показано, що терапія еналаприлу малеатом позитивно впливає на молекулярні механізми керуючих систем тромбоцитів.

Практичне значення отриманих результатів. Результати роботи дозволяють проводити тестування адренорецепторів тромбоцитів та індивідуальний контроль ефективності медикаментозного лікування на основі НВЧ– діелектрометрії. Запропонований спосіб ранньої діагностики гіпертонічної хвороби у осіб молодого віку за показниками стану гемодинаміки та фізичної працездатності при проведенні велоергометрії. Розроблений метод диференціації осіб з пограничною артеріальною гіпертензією та прогнозування розвитку гіпертонічної хвороби на підставі оцінки активності симпатико–адреналової системи при проведенні проби з фізичним навантаженням. Створена методика контролю ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу за аналізом стану адреностимульованої реактивності тромбоцитів. Отримані дані підтверджують необхідність індивідуального підходу до вибору патогенетичної терапії на підставі комплексної оцінки клінічних, геодинамічних критеріїв, показників фізичної працездатності, особливостей перебігу хвороби залежно від функціонального стану адренорецепторів та керуючих систем клітин.

Результати проведених досліджень впроваджені в практичну роботу лікувально-профілактичних закладів м. Харкова: ТМО Червонозаводського району, МСЧ “Турбоатом” та МСЧ “ХЗТД”. При проведенні роботи розроблені та впроваджені в практику 3 раціоналізаторські пропозиції. Отримано патент України на винахід № 24765 від 06.10.98 р. Матеріали дослідження включені до “Реєстру галузевих нововведень” 2001, N14-15, реєстр. N 76/14/01.

Особистий внесок здобувача. Матеріали, представлені в роботі, є особистим внеском автора у вирішення проблеми, що вивчається. Самостійно виконані: патентно-інформаційний пошук, огляд літератури, накопичення та обробка фактичного клінічного матеріалу, розробка нових інформативних методів діагностики. Особисто розроблено схему спеціального обстеження, що відповідає меті та завданню дисертації. Створено методику оцінки функціонального стану a- та b-рецепторів тромбоцитів за допомогою НВЧ–діелектрометріi. Проведено аналіз, статистичну обробку результатів клінічного дослідження, теоретично узагальнені отримані результати. Практично застосовані певні висновки і положення, на їх основі побудовані відповідні висновки та рекомендації, підготовлено рукопис дисертації. Основні результати досліджень опубліковані та викладені автором на конгресах, семінарах, конференціях, симпозіумах спеціалістів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на VI інтернаціональному симпозіумі з артеріальної гіпертензії (Женева, 1998), третьому міжнародному симпозіумі по міліметровим та субміліметровим хвилям “VSMW'98” (Харків, 1998), II з'їзді Українського товариства біофізиків (Харків, 1998), засіданні харківського наукового медичного товариства (1998), II з'їзді біофізиків Росії (Москва, 1999), V Національному з'їзді фармацевтів України (Харків, 1999), республіканській науково–практичній конференції з міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань сердця, судин і інших органів” (Вінниця, 1999), міжнародному симпозіумі з артеріальної гіпертензії (Мілан, 1999), республіканській науково–практичній конференції молодих вчених “Достижения и перспективы развития терапии в канун XXI века” (Харків, 2000), VI конгресі кардіологів України (Київ, 2000), Російському національному конгресі кардіологів (Москва, 2000), міжнародному симпозіумі по міліметровим та субміліметровим хвилям “VSMW'2001” (Харків, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 22 наукових праць, 5 – у фахових журналах, регламентованих ВАК України, 3 - у збірках наукових праць, 13 у матеріалах та тезах наукових та науково–практичних конференцій, з'їздів та конгресів. За результатами дисертаційної роботи розроблено та зареєстровано патент України.

Обсяг і структура дисертаціп. Дисертація викладена на 171 сторінці машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, 6 розділів власних спостережень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій. Список використаноп літератури налічує 328 джерел (172 відчізняних і 156 іноземних авторів), що складае 34 сторінкі. Робота проілюстрована 19 таблицями та 16 малюнками та схемами (що складає 23 сторінки).

ЗМIСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В умовах терапевтичного стаціонару ТМО Червонозаводського району міста Харкова обстежено 106 хворих на гіпертонічну хворобу від 16 до 75 років, з яких 70 – чоловіків, 36 – жінок. Хворі відрізнялися за клінічними характеристиками: тривалістю анамнезу, рівню артеріального тиску, наявністю ускладнень. В залежності від поставлених задач хворі були розподілені на клінічні групи у відповідності з класифікаціями ВООЗ 1978 і 1993 років. ГХ І стадії – 36 осіб ( 33чоловіка, 3 жінки) віком від 16 до 46 років. ГХ ІІ стадії – 51 особа ( 27чоловіків, 24 жінки) віком від 36 до 68 років. ГХ ІІІ стадії - 19 осіб ( 10 чоловіків, 9 жінок) віком від 40 до 75 років.

Розподіл хворих за стадіями ГХ в залежності від рівня артеріального тиску (АТ) представлено на Рис.1.

Рис. 1. Розподіл хворих за рівнем артеріального тиску та стадіям захворювання.

Всім дослідженим було проведене комплексне клініко–інструментальне обстеження. Хворим на ГХ І стадії та особам контрольної групи проводився навантажувальний тест на велоергометрі, що складався із 3 сходинок: 35 %, 50 % та 75 % повинного максимального споживання кисню ( ПМСК).

Концентрацію норадреналіну та адреналіну в плазмі визначали біохімічним флюоресцентним методом на спектрофлюориметрі MPF-4 “Hitachi” (Японія). Концентрацію тромбоксану B2 в плазмі визначали імуноферментним методом за допомогою реактивів Центру медичної біотехнології “АСПИД” (Росія).

Для дослідження молекулярних механізмів адренорецепції використовували НВЧ – діелектрометр, розроблений в ІРЕ НАН України. Стрес in vitro моделювали на адренорецепторах тромбоцитів, у якості стимулятора адренорецепторів використовували розчин адреналіну (10-5 моль), для їх блокади - пропранолол (10-5 моль) та йохимбин (25 мг/л), модулятором аденілатциклазної системи був розчин простагландіну Е2 (10-8 моль).

Всі результати були оброблені на ПЕОМ з використанням прикладної програми “БІОСТАТ”. В залежності від типу розподілення варіанту параметру застосовувся дисперсійний аналіз та непараметричні методи.

Результати дослідженя та пх обговорення. Базальні значення e' тромбоцитів у групах контролю (11,85±7,04), ГХ I (12,83±2,33) та ГХ II (14,79±5,95) не мали статистично достовірної різниці. Показник e' в групі хворих ГХ III (20,00±2,40) відрізнявся від показників всіх груп (P<0,05). Величина приросту e' при стимуляції b2-АР збільшувалась по мірі прогресування ГХ, та досягала максимальної величини у групі хворих з II стадією захворювання (N=51, Де'=1,07±0,70). Статистично достовірні відмінності (t=3,2, P<0,05) цього показника виявлені між групами контролю (Де'=0,63±0,47) та групою ГХ ІІ. В групі хворих на ГХ ІІІ (N=19) De' знижався (0,25±0,20), статистично достовірно відрізняючись від показників, як групи з ГХ І (N=36, Де'=0,80±0,26, t=3,8, P<0,05) так і групи з ГХ II (t=5,97, P<0,05). Де' при стимуляції a2-АР збільшувався по мірі прогресування хвороби. Найбільш низькі показники Deў зафіксовані в групі контролю (0,75±0,52). Помірне збільшення показника відмічалось у групі хворих на ГХ І (0,80±0,5). Статистично достовірної відмінності між показниками цих груп не виявлено (t=0,26, P>0,05). В групі хворих з IIстадією Deў зростав (1,45±0,36) до статистично достовірної різниці з показниками попередніх груп (tконтр=3,9, Р<0,05, tI=4,4, P<0,05). У хворих з ІІІ стадією захворювання підвищення Де' виявилось найбільшим (4,2±1,4), відрізняючись від середнього показника контрольної групи у 5,6 рази і достовірно відрізняючись від показників всіх інших груп (P<0,05, tконтр=15,9, tI=17,7, tII=15,1).

У контрольній групі активність a2-АР (0,75±0,52) дещо переважала активність b2-АР (0,63±0,47), однак статистично достовірної відмінності показників не виявлено (t=0,916, P=0,365). В групі хворих з ГХ І різниці між показниками активності АР не виявлено (0,8±0,26 и 0,8±0,5, t=0, P=1,0). В групі хворих з ГХ ІІ переважала активність a2-АР – 1,45±0,36, (в2-АР – 1,07±0,7) із статистично достовірною відмінністю показників (t=3,448, P<0,001). В групі хворих на ГХ ІІІ відмічалась значна перевага активності a2-АР у зв'язку з абсолютним підвищенням їх активності (4,2±1,4) та пригніченням (0,25±0,2) активності b2-АР (t=12,175, P<0,001).

Таблиця 1.

Концентрації катехоламінів та тромбоксану в плазмі крові хворих на гіпертонічну хворобу.

Групи N Норадреналін (мкг/л) Адреналін (мкг/л) TxB2 (ммоль/л)

Контроль 20 0,21±0,03 0,13±0,02 0,61±0,05

ГХ I 36 0,72±0,19 0,20±0,05 1,10±0,10

ГХ II 51 0,30±0,10 0,14±0,05 1,25±0,16

ГХ III 19 0,20±0,09 0,13±0,04 1,60±0,10

Концентрація норадреналіну в групі ГХ І була найбільшою (табл.1) та достовірно відрізнялася від групи контролю (t = 14,553, P<0,05). У хворих на ГХ ІІ стадії реєструвалося зниження концентрації норадреналіну в плазмі відносно групи ГХ І (t = 15,354, P<0,05), але перевищувала показники контрольної групи (t = 3,057, P<0,05). В групі хворих ГХ ІІІ стадії концентрація норадреналіну була найнижчою, достовірно відмінною від показників групи з ГХ І (t = 14,593, P<0,05). Концентрація адреналіну в плазмі була максимальною також в групі хворих на ГХ І стадії та знижувалась по мірі прогресування захворювання, однак з меншою різницею середніх. Достовірні відмінності відмічались тільки між групою ГХ І та іншими групами. Концентрація тромбоксану в плазмі зростала по мірі розвитку та прогресування захворювання, досягаючи максимальних значень у хворих з ГХ ІІІ стадії. Вміст TxB2 у плазмі хворих з ГХ І стадії був достовірно більшим відносно групи контролю (t = 14,239, P<0,05); в групі ГХ ІІ – більшим ніж в групі ГХ І (t = 5,584, P<0,05);в групі ГХ ІІІ – більшим ніж в групі ГХ ІІ (t = 10,553, P<0,05).

Таким чином, на стадії формування гіпертонічної хвороби має місце посилення активності обох ланок симпатико–адреналової системи, по мірі прогресування захворювання рівні плазменних концентрацій гормону та нейромедіатора знижуються, функціональна активність тромбоцитів зростає, досягаючи максимуму у хворих з ГХ ІІІ стадії. Паралельно з цим розвивається десенситізація b2- адренорецепторів, що може поглиблювати порушення гемостазу, які були викликані іншими факторами.

Для дослідження адренорецепції в тромбоцитах хворих на гіпертонічну хворобу, що виникають під впливом фізичного навантаження були відібрані 56 осіб, яких розділили на три клінічні групи. Група з ПАГ – 21особа, середній вік 20,48±4,29 років; група з МАГ- 15 осіб, віком 26,07±9,95 років; 20 осіб, віком 22,13±6,98 років склали групу контролю. При міжгруповому порівнянні не виявлено достовірної різниці за віком та (Р=0,07).

Фізичний стрес – тест на велоергометрі та моделювання стресу in vitro викликали однотипні конформаційні зміни мембран тромбоцитів, які характеризувалися співпаданням напрямків відповідей при моделюванні стресу in vivo та in vitro в кожному випадку вимірювань і не мали статистично достовірної різниці у кожній групі. Коефіцієнт кореляції Спірмена (rs) між величинами De' в контрольній групі дорівнює 0,57 (Р=0,01). В групі хворих на ПАГ rs = 0,49 (Р = 0,04). В групі хворих з МАГ – rs = 0,72 (Р=0,004). Таким чином, змінення показника е' обумовлені, перш за все, впливом катехоламінів на рецептори тромбоцитів. При проведенні тесту виявлено підвищення адренорецепції в тромбоцитах хворих на гіпертонічну хворобу. Абсолютні значення приросту е' (|e'|) тромбоцитів, при стимуляції адреналіном in vitro достовірно змінилися у всіх групах. Середнє |e'| після навантаження в групі контролю знизилось. В групі ПАГ- зросло в 2,3 раза, в групі МАГ зросло - у 3,6 рази. Після навантаження виявлені два варіанти змін приросту e'. Перший з них характеризується зміною напрямку приросту та одночасним помірним зменшенням його абсолютного значення. Цей варіант відмічався у 100 % досліджених контрольної групи та у 42,85 % (9 пацієнтів) з групи ПАГ. Другий варіант характеризувався збільшенням приросту та збереженням його напрямку. Він зафіксований у всіх хворих на МАГ та у 57,15 % (12 пацієнтів) групи ПАГ.

Модельований фізичний стрес на велоергометрі активував синтез тромбоксану. Найбільша активація відмічалася у хворих на МАГ. Приріст концентрації тромбоксану в плазмі складав 0,38±0,12 ммоль/л. В групі контролю середній приріст складав – 0,23±0,060ммоль/л, в групі ПАГГ – 0,21±0,08 м/моль/л.Виявлена статистично достовірна різниця між показниками групи МАГ та інших групп (P<0,05).

Таким чином, фізичне навантаження викликає підвищення адренорецепції у тромбоцитах хворих на гіпертонічну хворобу, що також супроводжується збільшенням плазменої концентрації тромбоксану. Після навантаження відбувся розподіл пацієнтів в групі ПАГ за якісними показниками характеру тромбоцитарной відповіді. На рис.2 представлена схема механізмів активації тромбоцитарних адренорецепторів.

Фізичне навантаження супроводжувалось збільшенням АТ та ЧСС у всіх групах. За показник розділу “нормотензивної” і “гіпертензивної реакції гемодинаміки на навантаження” прийнято максимальний пороговий рівень САТ(200 мм рт.ст.) та ДАТ(100 ммрт.ст.) у контрольній групі. За цим критерієм пороговій ПАГ розділилися на дві підгрупи - ПАГў(47,6 %) з “нормотензівною” реакцією та ПАГўў(52,4 %) - з “гіпертензивною”. Серед хворих на МАГ тільки 30 % пацієнтів виконали субмаксимальне нвантаження і характеризувалися “гіпертензивною реакцією”, для інших пацієнтів проба була перервана у зв'язку з перевищенням допустимого рівня АТ або ЧСС чи відмови пацієнта продовжувати тест. Таким чином “нормотензівною” ракцією гемодинаміки на субмаксимальне фізичне навантаження на велоергометрі у осіб 18 – 30 років, слід вважати рівень АТ на пороговій сходинці, який не перевищує 200/100 мм рт. ст. при відновленні АТ та ЧСС не пізніше 8 хвилини періоду відновлення.

При проведення велоергометрії у всіх групах відбулося достовірне (P<0,001) підвищення концентрації норадреналіну та адреналіну в плазмі. Для контрольної групи значення парного критерію Стьюдента – t, відповідно по норадреналіну та адреналіну, складали 13,26 та 6,63, для групи ПАГ – 10,09 и 11,36, для групи МАГ – 8,86 та 5,68. Середній приріст норадреналіну у хворих з МАГ був значно більший

- + -

Рис2. Схема механізмів активації тромбоцитарних рецепторів

ніж у осіб з ПАГ та в контрольній групі. Статистично достовірної різниці у величинах приросту адреналіну між групами не виявлено.

Фізична працездатність та економічність роботи серця, була найбільш високою у групі контролю. Статистично достовірні відмінності за всіма показниками виявлені між контрольною групою та групою хворих на МАГ. При цьому критерій Стьюдента з поправкою Бонфероні для показника МСК дорівнював 3,717, для показника КП – 2,726, для показника ФП – 3,955. Пацієнти з ПАГ та “гіпертензивною” реакцією на навантаження відрізнялися від контрольної групи за показниками МСК (t=2,895) та КП (t = 3,312). Пацієнти з ПАГ та “нормотензівною” реакцією на фізичне навантаження не мали достовірної різниці ні по одному з них.

Зв'язок між пороговими значеннями САТ та концентрацією норадреналіну в плазмі демонструє кореляційний аналіз. В контрольній групі коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (rs) дорівнює 0,57, Р = 0,01, в групі ПАГ rs= 0,22, Р = 0,33, в групі МАГrs= 0,72, Р = 0,02. Тобто у здорових осіб та хворих на МАГ при фізичному навантаженні існує статистичний зв'язок між рівнем САТ та показниками тонусу симпатичної нервової системи, у осіб з ПАГ такий зв'язок відсутній. Причини неузгодження реакції серцево – судинної та симпатико – адреналової систем полягають у різній індивідуальній чутливості клітин – мішеней на вплив катехоламінів.

З метою вивчення особливостей клітинної ауторегуляції в умовах стресу у хворих на гіпертонічну хворобу проведено дослідження модулюючого ефекту PGE2 на функціональну відповідь тромбоцитів при стимуляції адреналіном in vitro.

В контрольній групі напрямки приросту параметру, що вимірювався, при стимуляції тромбоцитів тільки адреналіном так і при послідовному впливі PGE2 та адреналіну (PGE2+А) співпадали (Рис.3, варіанти 1 і 2). Реакція на вплив тільки PGE2 була протилежною. При цьому De' на вплив PGE2 була в середньому на 22,41±6,28 % більше ніж на вплив адреналіну. Стимуляція тромбоцитів адреналіном з попереднім введенням у зразок PGE2 в середньому змінювала e' на 74,36±18,24%. У пацієнтів з ПАГ співвідношення амплітуд та напрямків тромбоцитарних відповідей мали індивідуальні відмінності. У 4 (19,05 %) пацієнтів з нормотензівною реакцією на фізичне навантаження виявлені ті самі співвідношення, що і у здорових осіб, а у 6 (28,57 %) осіб зберігалися амплітудні співвідношення De', але при цьому змінювалося співвідношення напрямків приросту показника ( варіанти 3 та 4). У інших досаджених зареєстрована якісно інша реакція тромбоцитів. Приріст e' на стимуляцію адреналіном в середньому на 19,56±3,28 % перевищував відповідь на стимуляцію PGE2 та на 48,37±4,52 % реакцію на послідовний вплив PGE2+А ( рис.3.варіанти 5,6). Напрямок відповіді на вплив PGE2 або співпадав, або був протилежний реакції на адреналін.

Рис. 3. Варіанти відповідей тромбоцитів хворих на гіпертонічну хворобу на стимуляцію адреналіном та простагландіном Е2 in vitro.

Отримані результати свідчать про порушення в аденілатциклазній системі тромбоцитів хворих на гіпертонічну хворобу, які проявляються змінами характеру модулюючого ефекту простагландіну Е2 на їх адренергічні рецептори.

Таким чином, динамічне фізичне навантаження супроводжується підвищенням артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та тонусу симпатико – адреналової системи. При цьому відмічаються порушення клітинної ауторегуляції, що обумовлює зниження фізичної працездатності. У осіб з ПАГ зміни клітинної ауторегуляції та пов'язані з нею функції рецепторів носять проміжний, між нормою та патологією характер. Велоергометричний тест дозволяє встановити тип реакції гемодинаміки і може використовуватись з метою діагностики початкових стадій гіпертонічної хвороби.

За даними літератури, вплив ангіотензінперетворюючого ферменту на активність тромбоцитів та синтез тромбоксану у хворих на гіпертонічну хворобу неоднозначний (Яковлєв В.М., Семенків О.О., Юдін С.М. та ін., 2000). Це стало передумовою для дослідження впливу терапії еналаприлу малеатом на стан адренорецепції тромбоцитів та їх функціональну активність при гіпертонічній хворобі. Для виконання цієї задачі обстежено 23 пацієнта з МАГ в стадії ГХ ІІ, яким проведено курс антігіпертензивної монотерапії препаратом “Ренітек” ( MSD, США). Критерієм добору пацієнтів була клінічна ефективність лікування, що оцінювалась за динамікою артеріального тиску та суб'єктивного самопочуття. Середній вік хворих 48,38±3,86 років, середній САТ до лікування - 173,6±4,3 мм рт. ст., ДАТ – 100,5±2,8 мм рт. ст. Після проведення комплексного обстеження проведена монотерапія еналаприлу малеатом в дозах 10 – 20 мг на добу, на протязі 20 днів. Після курсу терапії середній систолічний артеріальний тиск - 148,8±8.8 мм рт. ст., діастолічний АТ – 86,9±5,4 мм рт. ст. Зниження артеріального тиску було статистично достовірним: парний критерій Стьюдента (t) дорівнював 12,143 (для САТ) та 10,723 (для ДАТ), P<0,001. Ускладнень при проведенні терапії не виявлено. Результати дослідження впливу терапії інгібітором АПФ на функціональний стан тромбоцитів хворих на ГХ наведені у таблиці 2.

Таблиця 2

Динаміка показників відповідей тромбоцитів на стимуляцію адреналіном in vitro, концентрації катехоламінів та тромбоксану у хворих на м'яку артеріальну гіпертензію при лікуванні еналаприлу малеатом.

Показники До лікування Після лікування Парний критерій Стьюдента (t) Р

|Deґ| з блокадою a-рецепторів 0,80±0,26 0,79±0,30 0,121 0,904

|Deґ| з блокадою b-рецепторів 0,82±0,34 0,80±0,31 0,208 0,836

|Deґ| без блокади рецепторів 2,11±0,20 1,67±0,15 9,4 <0,001

Норадреналін (мкг/л) 0,39±0,13 1,46±0,43 -5,673 <0,001

Адреналін (мкг/л) 0,16±0,03 0,18±0,05 -1,43 0,16

Тромбоксан В2 (ммоль/л) 1,25±0,16 0,87±0,18 7,567 <0,001

За період лікування не відбулося статистично достовірної зміни в прирості діелектричної проникності тромбоцитарной суспензії на стимуляцію адреналіном in vitro, як при блокаді a2, так і при блокаді b2-адренорецепторів, але реєструвалось достовірне зменшення |Deґ| на адреналін без попередньої блокади рецепторів, що вказує на зниження чутливості.

Таким чином терапія єналапрілу малеатом у хворих на м'яку артеріальну гіпертензію опосередковано впливає на функцію тромбоцитів, відновлюючи їх реактивність.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено зміни функціональної активності адренорецепторів тромбоцитів у хворих на гіпертонічну хворобу та особливості молекулярних відповідей на дію агоністів та блокаторів рецепторів на основі розробленої та впровадженої методології аналізу ліганд – рецепторних взаємовідносин в умовах моделі стресу in vivo та in vitro.

2. Кожна стадія гіпертонічної хвороби характеризується різним типом молекулярних відповідей тромбоцитів :

- у хворих на гіпертонічну хворобу І стадії спостерігається підвищення функціональної активності б2- та в2 - рецепторів;

- хворі на гіпертонічну хворобу ІІ стадії характеризуються підвищенням реактивності б2 - та в2 - адренорецепторів тромбоцитів у відповідь на стимуляцію адреналіном in vitro, але рівень активності б2 - рецепторів вище ;

- у хворих на гіпертонічну хворобу ІІІ стадії відмічається посилення активності б2 - та десенситізація в2 - адренорецепторів тромбоцитів.

3. Субмаксимальний тест з фізичним навантаженням дозволяє виявляти порушення клітинної ауторегуляції, що проявляються у підвищенні адренергічної рецепції тромбоцитів і зміні вектору модулюючих ефектів простагландіну Е2 на функцію адренорецепторів.

4. Антигіпертензивна монотерапія еналаприлу малеатом позитивно впливає на функцію тромбоцитів у хворих на м'яку артеріальну гіпертензію, що проявляється в зниженні реактивності адренорецепторів на вплив адреналіну in vitro та зниженні плазменої концентрації тромбоксану В2 .

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на гіпертонічну хворобу запропоновано проводити НВЧ-діелектрометрію для дослідження функціонального стану адренорецепторів тромбоцитів, що дає можливість індивідуальної корекції схем лікування, а також оцінки його ефективності.

2.У осіб з пограничною артеріальною гіпертензією рекомендовано використовувати динаміку показників діелектричної проникності в умовах моделювання адреналового стресу in vitro при проведенні велоергометрії у якості маркера оцінки адаптаційних можливостей пацієнтів.

3. Для практичного застосування в роботі загальнотерапевтичних та поліклінічних відділень рекомендовано з метою поліпшення первинної профілактики особам молодого віку (до 30 років) з транзіторним підвищенням артеріального тиску проводити функціональну пробу з фізичним навантаженням. Реакцію гемодинаміки вважати “гіпертензивною”, якщо на субмаксимальній сходинці навантаження артеріальний тиск перевищує 200/100 мм рт.ст., та період відновлення перевищує 8 хвилин.

3. У хворих на гіпертонічну хворобу при проведенні функціональної проби з фізичним навантаженням рекомендовано визначати плазмені концентрації норадреналіну. “Індекс приросту ”, що не перевищує нормальні цифри у сполученні з “гіпертензивною” реакцією на навантаження свідчить про підвищення чутливості рецепторів резистивних судин.

список опублікованих праць за темою дисертаціп

1. Сидоров Д.Ю. Состояние адренорецепторов тромбоцитов больных гипертонической болезнью по данным метода КВЧ-диэлектрометрии//Украинский терапевтический журнал. – 2001. – №4. – С. 51-56.

2. Т.Н.Амбросова, Д.Ю.Сидоров, В.И.Смирнова. Реакция гемодинамики на дозированную физическую нагрузку у лиц с повышенным артериальным давлением//Врачебная практика. – 1997. – №2. – С.15-17.Автором самостійно проведено дослідження геодинамічних параметрів, дано інтерпретацію даних.

3. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Амбросова Т.Н., Смирнова В.И., Колесников В.Г. Влияние физической нагрузки на функциональной состояние тромбоцитов больных мягкой артериальной гипертензией//Новые горизонты клиники внутренних болезней. – Харьков: ХГМУ. – 1998. – С. 120-123.Дисертантом самостійно проведено аналіз функціонального стану тромбоцитів, зроблено висновки , дано рекомендації.

4. Ковалева О.Н., Сидоров Д.Ю., Амбросова Т.Н., Смирнова В.И. Критерии выявления гипертензивной реакции у лиц призывного возраста во время проведения велоэргометрии//УКЖ. – 1999. - №2 (II). – С. 62-64.Здобувачем проведено дослідження геодинамічних параметрів, дано інтерпретацію отриманих даних, зроблено висновки.

5. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И., Колесников В.Г., Лепеева Е.А. Молекулярные механизмы реализации стресса у больных артериальной гипертензией//Врачебная практика. – 1999. - №4. – С. 7-10. Дисертантом самостійно налагоджено методику оцінки стану адренорецепторів, дано інтерпретацію отриманих результатів.

6. Ковалева О.Н., Сидоров Д.Ю., Щеголева Т.Ю., Смирнова В.И., Колесников В.Г. Молекулярные аспекты адаптации к физической нагрузке больных с мягкой артериальной гипертензией//УКЖ. – 2001. – №1. – С. 62 – 64.Здобувачем самостійно проведено визначення показників діелектричної проникності, налагоджена методика, зроблені висновки.

7. Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И. Изменение активности симпатической нервной системы и реакция гемодинамики при велоэргометрии в начальных стадиях гипертонической болезни.// Сборник научных трудов.- Харьков 1996.- С. 68 – 71. Автором виділені клінічні групи, дана їх характеристика, узагальнені висновки.

8. Сидоров Д.Ю., Щеголева Т.Ю., Смирнова В.И., Колесников В.Г. Клеточные ответы тромбоцитов у больных гипертонической болезнью. // Медицина сегодня и завтра: Сборник научных работ молодых ученых и специалистов. – харьков. – 1996. – С. 64-65. Дисертантом проведено добір хворих, проведено аналіз клітинних відповідей , зроблено висновки.

9. СергієнкоМ.Г., Ковальова О.М., Сафаргаліна Н.А., Пітецька Н.І., Смирнова В.І., Сидоров Д.Ю., Амбросова Т.М. Предиктори гіпертонічної хвороби. Матеріали V конгресу кардіологів України. // УКЖ 1996. - додаток до № 3. – С. 13-14. Здобувачем проведено аналіз стану симпатико-адреналової системи, дано інтерпретацію результатів.

10. Сидоров Д.Ю., Лепеева Е.А. Адренергические механизмы формирования гипертонического сердца: Матеріали ХІV з'їзду терапевтів України. – Київ . – 1998. – С. 68-69. Автором проведено вивчення стану адренорецепторів тромбоцитів.

11. Ковальова О.М., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.І., Сиров О.Р. Деякі аспекти молекулярних механізмів реалізації стресу на клітинному рівні: тези доповідей ІІ з'їзду українського біофізичного товариства. – 29 червня – 3 липня 1998. – Харків. – С. 156. Здобувачем проведено аналіз функціонального стану тромбоцитів хворих на гіпертонічну хворобу, узагальнені результати . зроблено висновки.

12. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И., Лепеева Е.А. Влияние эналаприла малеата на адренорецептори тромбоцитов. // Матеріали республіканської науково – практичної конференції з міжнародною участю “ Ефективні методи лікування захворювань серця, судин і інших органів”. – Вінниця, 29-30 вересня: “Логос”. – 1999. – С. 47-48.

13. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И., Колесников В.Г., Лепеева Е.А. Функциональная активность адренорецепторов тромбоцитов больных мягкой артериальной гипертензией // ІІ съезд биофизиков России (Москва-23-27 августа 1999)Тезисы докладов. – Том ІІ . – С. 688. Здобувачем проведено дослідження функціонального стану адренорецепторів тромбоцитів, зроблено висновки.

14. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И., Колесников В.Г., Лепеева Е.А. Мембранные єфекты єналаприла малеата при гипертонической болезни // Матеріали V національного з'їзду фармацевтів України: Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті. Видавництво Української фармацевтичної Академії, Харків, 1999. – С. 667-668. Автором проведено лікування хворих на гіпертонічну хворобу та їх клініко-інструментальне дослідження .зроблено висновки.

15. Ковалёва О.Н., СидоровД.Ю., Смирнова В.И., Амбросова Т.Н., Щеголева Т.Ю., Колесников В.Г. Влияние иммунных факторов и активности адренорецепторного комплекса на функциональную активность тромбоцитов у пациентов с гипертонической болезнью. Материалы VI конгресса кардиологов Украины. К. 2000.- С. 63. Дисертантом проведено дослідження функціональної активності тромбоцитів, узагальнені результати.

16. Сидоров Д.Ю. Особенности адренорецепции в тромбоцитах больных гипертонической болезнью.//. Материалы республиканской научно-практической конференции молодых учених “ Достижения и перспективы развития терапии в канун ХХІ века” . – Харьков, 5 сентября 2000. – С. 63-64.

17. Сидоров Д. Ю. Функциональная активность адренорецепторов тромбоцитов у больных гипертонической болезнью // Материалы І национального Конгресса кардиологов России. М. 2000. С.269.

18. E. Lepeeva, O.Kovaljova, T. Shchegoleva, D. Sidorov, Smirnova V. EFN – dielectrometry method in investigation molecular mechanisms of stress realization. Third international Kharkov symposium “VSMW' 98” . 15 – 17.09. Kharkov. Volume 2. P/ 782-784. Автором проведено вивчення стану адренорецепторів тромбоцитів.

19. O.Kovaljova,T. Shchegoleva, V. Smirnova, D. Sidorov, V. Kolesnikov, T. Ambrosova Platelet dielectric permeability in hypertensive patients. 6th International Simposium on Hypertension in the Community: Screening, Investigation and Therapy. 8-11.02. Geneva, Switzerland, February 8-11, 1998/ - P. 30. Автором проведено вивчення стану адренорецепторів тромбоцитів.

20. E. Lepeeva, O.Kovaljova, T. Shchegoleva, D. Sidorov, V. Smirnova, V. Kolesnikov. Adrenoreceptors platelet activity in hypertesion with and without Ieft ventricular hypertrophy// Ninth Europea Meeting on Hypertension . 11 – 15. 06. Milan. Journal of Hypertension.Vol.17 (Supple 3 ). – Р.32. Автором проведено вивчення стану адренорецепторів тромбоцитів.

21. O.Kovaljova, D. Sidorov, V. Smirnova, V.Sirova Rеsearch of a functional status adrenoreceptor complexes platelet of the hypertensive patients in the physical stress modeling. Fourth international Kharkov symposium “VSMW '2001” . Kharkov.2001. – Vol. 2. – P. 935-936. Дисертантом проведено дослідження ліганд-рецепторних взаємовідносин в тромбоцитах. Узагальнено результати.

22. Деклараційний патент України №24765А, МПК А61В5/02.Спосіб прогнозування розвитку гіпертонічної хвороби / КовальоваО.М., СмирноваВ.І., Сидоров Д.Ю.Опубл.06.10.98. Дисертантом проведено добір хворих, розроблена у співавторстві формула винаходу. Технічне оформлення патенту.

АНОТАЦІЯ

Сидоров Д.Ю. Особливості адренорецепції тромбоцитів при гіпертонічній хворобі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14 .01.11 – кардіологія.- Харківський державний медичний університет МОЗ України. – Харків, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей молекулярних механізмів адренергічної рецепції хворих на гіпертонічну хворобу

Встановлені характерні для різних стадій захворювання особливості активності симпатико-адреналової системи та адренергічної рецепції в тромбоцитів. Розроблені критерії диференціації осіб з пограничними цифрами артеріального тиску і спосіб прогнозування розвитку гіпертонічної хвороби. Показано, що терапія еналаприлу малеатом позитивно впливає на функціональний стан осіб з мўякою артеріальною гіпертензією. За результатами досліджень запропоновані практичні рекомендації для закладів практичної охорони здоров'я.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, катехоламіни, адренорецептори, тромбоцити, велоергометрія, НВЧ-діелектрометрія

аннотация

Сидоров Д.Ю. Особенности адренорецепции тромбоцитов при гипертонической болезни. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11. – кардиология. Харьковский государственный медицинский университет – г. Харьков, 2002 г.

Диссертация посвящена исследованию особенностей молекулярных механизмов адренергической рецепции в тромбоцитах больных гипертонической болезнью.

Установлены, характерные для различных стадий заболевания, особенности активности симпатико-адреналовой системы и адренергической рецепции тромбоцитов. Разработаны критерии дифференциации лиц с пограничными цифрами артериального давления и метод прогнозирования развития гипертонической болезни. Показано, что терапия эналаприла малеатом оказывает положительное влияние на функцию тромбоцитов у больных с мягкой формой артериальной гипертензии.

В работе на основании изучения 106 больных гипертонической болезнью были определены особенности адренорегуляции и адренорецепции, характерные для различных стадий гипертонической болезни. Так, у больных гипертонической болезнью І стадии отмечаются наиболее высокие уровни концентрации плазменных катехоламинов, повышенный по сравнению со здоровыми уровень концентрации тромбоксана В2, что свидетельствует об усилении тонуса симпатико-адреналовой системы и функциональной активности тромбоцитов на ранних стадиях заболевания.

Доказано, что функционирование внутриклеточных систем управления у больных гипертонической болезнью отличаются от таковых у здоровых лиц. Эти отличия носят, как количественный, так и качественный характер. Дисфункция адренорецепторов тромбоцитов отмечается уже на ранних стадиях гипертонической болезни и прогрессирует по мере развития заболевания.

На ранних стадиях заболевания происходит возрастание функциональной активности симпатико-адреналовой системы. В состоянии покоя концентрация норадреналина у лиц с пограничной артериальной гипертензией достоверно превышает концентрацию в группе контроля и ниже, чем у больных МАГ. Концентрация адреналина у больных МАГ превышает таковую в группе контроля.

Особенно отчетливо эти регуляторные изменения выявляются при моделированном физическом стрессе. Прирост норадреналина после физической нагрузки, у больных МАГ и ПАГ выражено превышает прирост в контрольной группе. Уровень концентрации адреналина после велоэргометрии, только у больных МАГ превышал показатели как контрольной группы так и лиц с ПАГ. В работе установлено, что повышение тонуса симпатико-адреналовой системы у больных гипертонической болезнью сопровождалось усилением функции адренорецепторов тромбоцитов. В периоде восстановления после нагрузки, выявлены количественные и качественные различия функциональных ответов тромбоцитов на стимуляцию адреналином in vitro, между здоровыми, больными МАГ и ПАГ. Наиболее отчетливые изменения адренорецепции отмечены у больных мягкой артериальной гипертензией. Эти изменения заключаются в увеличении реактивности тромбоцитов, изменении направления показателя прироста диэлектрической проницаемости, выраженном увеличении плазменной концентрации тромбоксана. У лиц с пограничной артериальной гипертензией, также отмечено увеличение показателей адренорецепции после велоэргометрии, однако не столь