НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Суханова Еля Трохимівна

УДК 330.16: 338.436.33

ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ (на матеріалах Київської області)

Спеціальність 08.08.01 – економіка природокористування і охорона

навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент Дейнеко Людмила Вікторівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу регіональних проблем розвитку та розміщення харчової і переробної промисловості

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент, Якушик Іван Давидович, Міністерство фінансів України, начальник Департаменту податкової політики;

кандидат економічних наук Коренюк Петро Іванович, Національна гірнича академія України, доцент кафедри менеджменту

Провідна установа:

Тернопільська академія народного господарства МОН України, кафедра земельних відносин і технічних дисциплін

Захист відбудеться “17” червня 2002 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 16 травня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми оптимізації взаємодії суспільства і природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологізації виробництва відносяться до найактуальніших проблем сьогодення. Наростання екологічної напруженості зумовило суттєвий перегляд традиційних цінностей сучасного суспільства. Екологічні проблеми мають глобальний розмах і не визнають ні державних кордонів, ні політичних систем. Людство прийшло до усвідомлення того, що при всій важливості створення матеріальних благ не менш важливим стає збереження природного середовища в придатному для життя стані.

Практична реалізація ідей сталого соціально-економічного розвитку, що спрямовані на досягнення гармонійних відносин між людиною, суспільством і природою, збереження навколишнього природного середовища, надає винятково важливого значення формуванню ефективних економічних важелів стратегії екологізації розвитку народногосподарського комплексу країни, господарських комплексів регіонів та окремих функціональних підкомплексів.

У вітчизняній та зарубіжній науці достатньо уваги приділяється вивченню економічних, соціальних, а останнім часом і екологічних складових розвитку продуктивних сил господарства і продовольчого комплексу зокрема. Розробці наукових основ вирішення економіко-екологічних проблем розвитку продовольчого комплексу та використання окремих складових його природно-ресурсного потенціалу присвячені роботи О.М. Алимова, І.К. Бистрякова, П.П. Борщевського, О.Ф. Балацького, З.Ф.Бринзі, О.А. Веклич, Б.М. Данилишина, Л.В. Дейнеко, С.І. Дорогунцова, Я.В. Коваля, Д.Ф. Крисанова, П.І. Коренюк, Ю.А. Лебединського, А.С. Лисецького, М.А. Лендєла, Є.В. Мішеніна, В.С. Міщенка, Л.Г. Мельника, О.Г. Мордві нова, Я.Б. Олійника, О.М. Паламарчука, П.П. Руснака, Н.Ф. Реймерса, В.Г. Сахаєва, В.М. Трегобчука, С.К. Харічкова, М.А. Хвесика, Л.Г. Чернюк, О.М. Царенка, І.Д. Якушика й інших вітчизняних та зарубіжних вчених.

Водночас, багато проблем природокористування в продовольчому комплексі залишаються ще недостатньо дослідженими, особливо з позиції комплексної оцінки екологічних чинників і наслідків виробничої діяльності та їх просторової диференціації. Відповідно існує об’єктивна потреба, по-перше, в подальшому розвитку теоретичних і методологічних підходів до оцінки та забезпечення високої екологічної ефективності розвитку продовольчого комплексу на регіональному рівні і, по-друге, в комплексному обгрунтуванні основних шляхів та напрямів розв’язання еколого-економічних проблем розвитку продовольчого комплексу регіону. Вирішенню цих питань і присвячено дане дисертаційне дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, спрямовані на виконання завдань, викладених у Посланні Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки”, Програмі діяльності Кабінету Міністрів України на період до 2004 року та затверджених Кабінетом Міністрів України Концепції сталого розвитку України і Концепції сталого розвитку населених пунктів.

Тема дисертаційної роботи пов’язана з науково-дослідними роботами, що проводяться в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.58 “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу” – номер державної реєстрації 0100V000089 (автором визначено та узагальнено тенденції економічно-екологічної ефективності розвитку продовольчого комплексу Київської області); 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)” – номер державної реєстрації 0199V003691 (автором проаналізовано природно-ресурсний потенціал продовольчого комплексу Київщини); 8.4/116 “Наукові основи економічної оцінки раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів в агропромисловому комплексі” (автором обґрунтовано методологічні та методичні підходи щодо економічної оцінки екологічної ефективності розвитку продовольчого комплексу регіону), 3.1.5.64 "Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України (комплексне фундаментальне дослідження)" – номер державної реєстрації 0101V007882 (автором запропоновано і обгрунтовано заходи щодо податкового стимулювання екологізації розвитку продовольчого комплексу). Крім того, тема роботи пов’язана із тематикою наукових досліджень Академії державної податкової служби України.

Мета і задачі дослідження. Головною метою дослідження є розробка науково-методичного забезпечення оцінки економічної й екологічної складових ефективності розвитку продовольчого комплексу регіону в їх нерозривному взаємозв'язку та взаємозалежності, а також обгрунтування практичних рекомендацій щодо забезпечення екологізації розвитку продовольчого комплексу в регіоні.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлено та розв’язувалися такі задачі:

·

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є економіко-екологічні процеси розвитку продовольчого комплексу Київського регіону та їх наслідки в контексті сталого розвитку.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні та методичні підходи до оцінки еколого-економічної ефективності розвитку продовольчого комплексу, визначення основних напрямів і шляхів забезпечення його екологізації.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу роботи склали наукові концепції та положення, сформульовані науковцями в галузі економіки природокористування і охорони навколишнього середовища, економіки сільського господарства та харчової промисловості, теорії ефективності суспільного виробництва.

В дисертації використовувались загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: монографічний – при систематизації та кри- тичному аналізі існуючих поглядів та уявлень про екологізацію виробництва, ефективність використання природно-ресурсного потенціалу, економічне стимулювання природоохоронної діяльності; діалектичний метод пізнання; системний та комплексний підхід до вивчення економіко-екологічних проблем; абстрактно-логічний – при визначенні основних принципів екологізації розвитку продовольчого комплексу з урахуванням особливостей перехідної економіки; порівняння – при вивченні зарубіжного і вітчизняного досвіду управління природоохоронною діяльністю та у процесі розробки рекомендацій щодо удосконалення економічного стимулювання екологізації розвитку продовольчого комплексу. Оцінка сучасного економічного та екологічного стану продовольчого комплексу Київського регіону здійснювалася із застосуванням методичного апарату статистичної обробки даних.

Дисертація виконана на основі багаторічних досліджень проблем розвитку продовольчого комплексу і процесів агропромислового природо-користування. Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-пра-вові документи Кабінету Міністрів України щодо охорони навколишнього при- родного середовища, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, стати- стичні матеріали міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш значущими науковими результатами, що відзначаються новизною, є такі:

·

·

·

·

·

·

Відмінність одержаних наукових результатів від наявних методологічних і методичних підходів і розробок полягає в застосуванні комплексного підходу до розв’язання завдань екологізації розвитку продовольчого комплексу на основі формування відповідного організаційно-економічного механізму на державному, регіональному та галузевими рівнях. Новизна сформульованих у дисертації наукових результатів визначається також тим, що вони запропоновані автором вперше і свідчать про особистий внесок у розвиток економіки природокористування і охорони навколишнього середовища, як галузі економічної науки.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в роботі наукові результати можуть бути основою для обґрунтування і розробки системи заходів для забезпечення екологізації розвитку продовольчого комплексу країни. Їх практична цінність полягає в тому, що вони сприятимуть розв’язанню еконо- міко-екологічних проблем використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу регіону й країни в цілому, забезпеченню потреб населення в якісних, екологічно безпечних харчових продуктах, під- вищенню обґрунтованості господарських рішень шляхом комплексного враху- вання економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку продовольчого комплексу. Основні положення дисертації знайшли практичне застосування в роботі Міністерства економіки України, (довідка № 26-29/118 від 21.06.2001), підприємств продовольчого комплексу Київського регіону, зокрема АТ “Київхліб” (довідка № 430/18 від 09.10.2000), АТ “Богуславмаслозавод” (довідка № 130 від 09.04.2001). Результати дисертаційного дослідження також впроваджені в навчальний процес Академії державної податкової служби України (довідка № 1883 від 14.05.2001), Українського державного університету харчових технологій (довідка №36 від 20.11.2000).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем. Автору належать усі подані в дисертації та авторефераті наукові результати. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача вказаний у переліку основних праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і наукові результати дисертаційного дослідження апробовані в доповідях та повідомленнях на 10 міжнародних, республіканських, регіональних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема на:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Матеріали дисертаційного дослідження були представлені у доповідях на засіданнях науково-методичних семінарів кафедр безпеки життєдіяльності, економічної теорії, економіки підприємства в Академії державної податкової служби України.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 19 наукових працях, в тому числі в одній одноосібній монографії та 7 періодичних наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота скла-дається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 161 найменувань, 4 додатків і містить 26 таблиць та 18 рисунків. Повний обсяг дисертації становить 234 сторінки комп’ютерного тексту, у т.ч. таблиць – 14 сторінок, рисунків – 10 сторінок, списку використаних джерел – 16 сторінок, додатків – 24 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні та методичні основи екологізації розвитку продовольчого комплексу регіону” висвітлено та узагальнено наукові засади дослідження екологізації розвитку продовольчого комплексу регіону, зокрема уточнено категоріальний апарат, систематизовано економіко-екологічні проблеми розвитку продовольчого комплексу, формовано методологічні й методичні засади визначення рівня екологізації розвитку продовольчого комплексу регіону, запропоновано систему показників для його комплексної оцінки.

Вивчення великої кількості вітчизняних і зарубіжних джерел з різних аспектів розвитку продовольчого комплексу дозволило дійти висновку, що поняття “продовольчий комплекс” трактується, головним чином, як складна міжгалузева система, метою і результатом функціонування якої є виробництво продукції важливого соціального значення – продовольчих товарів. Однак, на нашу думку, з точки зору економіки природокористування й охорони навколишнього середовища, як галузі економічної науки, таке трактування поняття “продовольчий комплекс” не може вважатись вичерпним, оскільки не відображає важливий для цієї науки аспект його функціонування, а саме взаємодію різних ланок і природно-ресурсного потенціалу, і тому потребує уточнення.

Продовольчий комплекс є найбільш чутливим до стану навколишнього природного середовища, а ефективність його функціонування і якісні характеристики продукції комплексу прямо залежать від кількісних та якісних характеристик складових його природно-ресурсного потенціалу: природо-кліматичних умов і ресурсів (земельних, водних, лісових, фауністичних тощо).

Тому, на нашу думку, продовольчий комплекс представляє собою складну міжгалузеву економіко-екологічну систему, ефективність функ- ціонування якої повинна визначатись як рівнем забезпечення потреб населення

і експортних потреб держави в високоякісних продуктах харчування, так і рівнем відтворення, раціонального використання всіх видів ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, що також сприяє життєдіяльності і працездатності населення, оскільки серед умов зовнішнього середовища, які постійно впливають на людський організм, харчування має найбільшу питому вагу. Вважаємо, що саме таке трактування категорії “продовольчий комплекс” дозволяє найбільш глибоко розкрити економіко-екологічні проблеми його розвитку та розв’язувати завдання його екологізації. Зв’язки і взаємодію продовольчого комплексу з навколишнім середовищем та його місце і роль в системі “довкілля – виробництво – людина” можна представити схематично (див. рис. 1.).

Дослідження основних проблем екологізації розвитку продовольчого комп-лексу дозволило виділити такі їх основні аспекти: ощадливе використання скла-дових природно-ресурсного потенціалу регіонів та територій країни; зменшення негативних проявів меліорації, запобігання хімічному отруєнню ґрунтів; змен-шення впливу радіоактивного і промислового забруднення на умови виробниц-тва і якість продукції; зменшення забруднення навколишнього природного середо-вища /атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів/ шкідливими вики-дами; запобігання потраплянню шкідливих речовин із забруднених сировинних ресурсів у готові харчові продукти; застосування у процесі виробництва харчових продуктів безпечних для здоров'я людини барвників, консервантів, емульга-торів та інших домішок, які використовуються в технологічних процесах; роз-робка та виробництво харчових продуктів, які підвищують адаптивні здатності людини до впливу негативних факторів зовнішнього середовища і екологічної ситуації в певних регіонах.

При визначенні наукових засад екологізації розвитку продовольчого комплексу ми виходили з таких принципових позицій. По-перше, територіальні відмінності рівнів антропогенного навантаження на навколишнє середовище та забрудненості складових природно-ресурсного потенціалу зумовлюють чітко виражений регіональний характер екологічних проблем економічного розвитку продовольчого комплексу. Залежно від рівня урбанізації регіону, ступеня та особливостей техногенного навантаження на його природно-ресурсний потен- ціал, що зумовлені специфікою структури та масштабів промислового вироб- ництва в тому чи іншому регіоні, наявності та характеру наслідків екологічних катастроф тощо, відбувається регіональна диференціація пріоритетності завдань щодо екологізації розвитку продовольчого комплексу, шляхів їх розв’язання. Тому застосування регіональних методів вирішення економіко-екологічних проблем розвитку продовольчого комплексу відповідатиме завданням раціоналізації природокористування і охорони навколишнього середовища. По-друге, загострення екологічної ситуації в умовах економічної кризи яскраво засвідчило неможливість розв’язання екологічних проблем без покращення економічної ситуації, оскільки без останньої неможливо здійснити відновлення виробничих фондів на новому техніко-технологічному рівні з урахуванням екологічних вимог, забезпечити накопичення коштів на здій- снення природоохоронних заходів та моніторинг стану довкілля, налагодження належного контролю за рівнем забруднення тощо. Тобто, економічні й екологічні проблеми вимагають одночасного, а точніше, комплексного, вирішення шляхом екологічної орієнтації подальшого розвитку економіки в цілому і її окремих виробничих комплексів.

Стратегія вирішення економіко-екологічних проблем може бути вироб- лена шляхом ранжування цілей соціально-економічного та екологічного розвитку регіону. Для цього необхідно визначити вихідний стан природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу регіону, виявити економіко-екологічні проблеми його функціонування на конкретній території та форму- вання “дерева цілей” екологізації виробництва в продовольчому комплексі регіону. Для реалізації стратегії її необхідно деталізувати у вигляді планів певних заходів, правил нормативно-законодавчої бази і організаційної структури та ресурсного забезпечення цих заходів.

З розвитком і укріпленням екологічних пріоритетів повинні відбутись зміни в інформаційній базі. Необхідно створити спеціальну систему інформації, орієновану на формування і вибір цілей, покликаних забезпечувати сталий розвиток продовольчого комплексу регіону. Інформаційну систему, що склалася, слід доповнити показниками, які характеризують діяльність галузей і підприємств комплексу з точки зору досягнення його екологічно безпечного розвитку відносно впливу на навколишнє середовище та на здоров’я людини як споживача продукції комплексу.

У другому розділі роботи “Тенденції і закономірності розвитку продовольчого комплексу Київщини на сучасному етапі” оцінено стан при- родно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу Київщини, проаналі- зовано економічну та екологічну ефективність функціонування його основних структурних складових: сільського господарства і харчової промисловості.

Продовольчий комплекс Київської області відіграє важливу роль у господарському комплексі регіону. Про тенденції його розвитку протягом 1990-2000 рр. свідчать, зокрема, дані, наведені в табл.1.

Таблиця 1.

Динаміка виробництва основних видів продовольчих товарів у Київській області

1990 | 1995 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2000 | % до 1990 | % до 1999 | Цукорпісок, тис.т | 460,5 | 335,4 | 233,4 | 254,8 | 206,0 | 177,0 | 38,4 | 85,9 | М’ясо, включаю-чи субпродукти,

тис.т | 79,1 | 40,4 | 21,6 | 22,0 | 25,5 | 26,0 | 32,9 | 102,0 | Масло тваринне, тис.т | 26,3 | 16,0 | 9,0 | 9,3 | 7,9 | 8,1 | 30,8 | 102,5 | Сири жирні, тис.т | 4292 | 580 | 398 | 503 | 712 | 0,6 | 30,8 | 84,3 | Продукція з незбираного молока, тис.т | 398,7 | 88,1 | 85,0 | 97,6 | 102,7 | 96,0 | 24,1 | 93,5 | Консерви, туб | 131,1 | 58,9 | 60,5 | 48,7 | 66,8 | 54,0 | 41,2 | 80,4 | Хліб та хлібобу-лочні вироби, т. | 219,3 | 122,9 | 81,7 | 69,9 | 63,4 | 51,0 | 23,3 | 80,4 | Борошно, тис.т | 213,5 | 154,5 | 124,2 | 109,1 | 120,7 | 104,0 | 48,7 | 86,16 |

На умови господарювання в продовольчому комплексі та якість його кінцевої продукції значним чином впливає стан природного середовища, і в першу чергу – основних складових природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу: земельних, водних, повітряних ресурсів.

Для регіону характерне екстенсивне використання земельних ресурсів, що характеризується надвисокою розораністю сільськогосподарських угідь, яка в середньому по області становить 83,5 %. Особливо велике навантаження на ґрунти у лісостеповій зоні області, де розораність сільгоспугідь складає 90%, а в таких районах, як Білоцерківський, Кагарлицький, Рокитнянський, Сквир- ський, Таращанський, Фастівський, її рівень досягає навіть 96%. Наслідком такого надмірно виснажливого використання земельних ресурсів є зниження родючості ґрунтів, їх руйнування шляхом розвитку ерозії та пересушення, що, в свою чергу, зумовлює розвиток нерентабельного землеробства з величезними перевитратами енергоресурсів та негативно відображається на собівартості рослинницької продукції. Площа еродованих сільськогосподарських угідь в області становить 173,9 тис.га. Дуже еродовані ґрунти у лісостепових районах правобережжя Дніпра. Найбільші площі таких земель в Миронівському, Богуславському, Васильківському, Сквирському, Кагарлицькому районах.

За період з 1990 до 1999 рр. спостерігалась тенденція скорочення забору води для використання з природних водних об’єктів. На жаль, це сталося не в результаті покращання використання водних ресурсів, а внаслідок скорочення водоспоживання у зв’язку із значним скороченням обсягів виробництва в умо-вах економічної кризи. Так, в порівнянні з 1990 р. зросла кількість підприємств, які скидали стічні води в поверхневі об’єкти, майже в 3,5 рази скоротилась економія забору води за рахунок оборотного та послідовного водопостачання.

Для забезпечення екологічно збалансованого розвитку продовольчого комплексу дуже важлива чистота повітряних ресурсів, які впливають на умови вирощування сільськогосподарських культур та утримання худоби, оскільки їх забруднення може спричинити зниження врожаїв, продуктивності тваринницт-ва та якості продукції. На фоні загального ско-рочення обсягів викидів шкідли-вих речовин від стаціонарних джерел в окремих районах області (Білоцер-ківському, Васильківському, Обухівському, Сквирському, Яготинському та Богуславському) протягом останніх трьох років спостерігалося їх збільшення.

Аналіз стану природного середовища Київщини дозволив виділити такі причини його кризового стану: недосконалість нормативно-правової, норма- тивно-технічної та методичної бази природоохоронної діяльності; відсутність узгодженої системи моніторингових спостережень та доступу до інформації про стан навколишнього середовища для широких верств населення; недоліки механізму регулювання природокористування, який не забезпечує економічної зацікавленості виробників у здійсненні природоохоронних заходів; застаріле обладнання та технології виробництва; відставання введення в експлуатацію очисних споруд і здійснення природоохоронних заходів від основного будівництва; недостатнє оснащення служб, які контролюють стан навколиш- нього природного середовища.

Екологічний стан природно – ресурсного потенціалу впливає на якість і екологічну безпечність кінцевої продукції продовольчого комплексу. Забруднювачами харчових продуктів, що потрапляють із довкілля є хімічні речовини (метали, пестициди, добрива, мономери, поверхнево – активні речовини, діоксиди, стимулятори росту, радіонукліди) та біологічні речовини (мікроорганізми, токсини, віруси). Крім того, небезпеку для здоров’я людини можуть становити і компоненти харчових продуктів (антиаліментарні речовини, токсичні речовини, харчові добавки).

Результати перевірок підприємств харчової промисловості (табл.2.), що фактично замикають ланцюжок потрапляння забруднюючих речовин у кінцеві продовольчі товари, який починається з умов вирощування продовольчої сировини до її переробки і зберігання, свідчить про те, що значний обсяг виробленої продукції ще не відповідає стандартам і становить небезпеку для здоров’я людини.

Таблиця 2.

Заборона випуску та реалізації харчових продуктів на підприємствах харчової промисловості Київської області у 2000-2001 рр.

Місце, де була проведена заборона | 2000 рік | 2001 рік | Кількість випадків | Обсяг продукції, що була забо-ронена, (т) | Кількість випадків | Обсяг продукції, що була забо-ронена, (т) | Всього випадків | 12 | 46,429 | 16 | 13,82 | Державні | 4 | 7,55 | - | Приватні | 8 | 38,879 | 13,82 | Підприємства молочної промисловості | 4 | 0,1 | 5 | 1,8 | Державні | 2 | 0,05 | - | - | Приватні | 2 | 0,05 | 5 | 1,8 | Підприємства м’ясопереробної промисловості | 2 | 0,129 | 1 | 0,02 | Державні | - | - | - | - | Приватні | 2 | 0,129 | 1 | 0,02 | Інші підприємства харчової промисловості | 6 | 46,2 | 10 | 12

Державні | 2 | 7,5 | - | - | Приватні | 4 | 38,7 | 10 | 12 |

Як засвідчив проведений аналіз, більша частка (66,7%) заборонної для реалізації продукції харчової промисловості Київської області у 2000 р. припадала на приватний сектор, а 2001 р. всі випадки заборони відносилися до приватного сектору. Це пояснюється як не значною питомою вагою державних підприємств в інституційній структурі харчової промисловості області, так і значними труднощами в забезпеченні дотримання технологічних процесів на невеликих підприємствах в наслідок відсутності належного забезпечення приладами контролю і вимірювання. Скорочення випадків заборони випуску та реалізації харчових продуктів, що відбувалась протягом останніх років свідчить про певні позитивні зрушення, однак слід враховувати і те, що з причини відсутності відповідного обладнання сьогодні не здійснюється контроль за вмістом в харчовій продукції ароматизаторів, некалорійних підсолоджувачів, антиоксидантів та інших харчових добавок, які здатні накопичуватися в організмі, призводячи до захворювань.

Третій розділ роботи “Основні напрями і шляхи розв’язання еколого-економічних проблем розвитку продовольчого комплексу регіону” присвячено визначенню та обґрунтуванню основних напрямів і шляхів

розв’язання еколого-економічних проблем розвитку продовольчого комплексу, серед яких основну увагу приділено прискоренню науково-технічного прогресу в продовольчому комплексі, вдосконаленню організаційно-економічних важелів оптимізації використання, відтворення і збереження його природно-ресурсного потенціалу, податковому стимулюванню екологізації розвитку продовольчого комплексу.

Дослідження впливу науково-технічного прогресу на екологізацію виробництва в продовольчому комплексі дозволило дійти висновку, що науково-технічний прогрес об’єктивно супроводжується зростанням залучення до господарської діяльності природних ресурсів, обсяг яких є обмеженим, збільшенням антропогенного та техногенного навантаження, що вступає в суперечність із раціональним використанням природних ресурсів, охороною навколишнього середовища. Водночас науково-технічний прогрес є найважливішим чинником забезпечення екологізації розвитку суспільного виробництва, без використання досягнень якого неможливо радикально підвищити продуктивність праці, задовольнити зростаючі потреби суспільства в умовах ресурсних обмежень.

Наслідки науково-технічного прогресу в продовольчому комплексі, як негативного, так і позитивного характеру, найяскравіше проявляються на земельних ресурсах. Завдяки розвитку техніки людина отримала можливість зрошувати і осушувати великі земельні площі з метою їх сільськогоспо- дарського використання, будівництва каналів та водосховищ для більш ра- ціональної організації території й ефективного використання земельних ресор- сів. Проте гідромеліорація земель, їх інтенсивне застосування, використання засобів хімічного захисту рослин, обмежене внесення мінеральних добрив, що здійснювались без всебічного врахування їх впливу на ґрунтовий покрив, призвели до того, що високопродуктивні сільськогосподарські угіддя перство- рились на малопродуктивні.

Серед напрямів науково-технічного прогресу в продовольчому комплексі, що забезпечують його екологізацію, найважливішими є: електрифікація виробництва й використання нових видів енергії; комплексна механізація й автоматизація виробництва; вдосконалення знарядь праці і впровадження високопродуктивного обладнання; вдосконалення технології виробництва, створення нових видів продукції із заданими властивостями; хімізація виробництва; біотехнології.

Сучасна економічна теорія розглядає екологічні наслідки виробничої діяльності як екстерналії, тобто зовнішні впливи, що носять негативний характер і в яких проявляється неспроможність ринку. Це означає, що за наяв-ності екстерналій, при відповідності попиту і пропозиції, ціна товару не відо-бражає його суспільну вартість, в результаті чого діяльність на ринку під-приємств, які їх виробляють, буде неефективною. Зарадити неефективності, яка є результатом екстерналій, пов’язаних із забрудненням навколишнього середо-вища, можна двома шляхами: 1) за рахунок зниження обсягу виробництва про-дукції, якщо зберігається виробнича технологія (а це відповідає стратегічним завданням розвитку продовольчого комплексу України та її регіонів); 2) завдяки заміні технології такою, що дозволяє замінювати ресурси виробничого процесу. Останнє вимагає додаткових витрат, які можуть бути відшкодовані за рахунок зменшення споживання ресурсів і економічного стимулювання, що може здійснюватись в різних формах (пільгове кредитування, пільгове оподат-кування тощо). Тобто, прискорення науково-технічного прогресу в продоволь-чому комплексі та його екологічна спрямованість можливі лише за умов формування зорієнтованої на це дієвої системи організаційно-економічних важелів і стимулів.

Можливість розв’язання економіко-екологічних проблем розвитку продо-вольчого комплексу може бути забезпечена лише з переходом до регулювання природокористування на основі збалансованої взаємодії ринкових та адмі-ністративно-правових методів управління, спрямованих на формування та розвиток економічних відносин з приводу раціонального використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу, змен-шення шкідливого впливу на навколишнє середовище внаслідок господарської діяльності, забезпечення населення безпечними для здоров’я, екологічно чистими продовольчими товарами.

В ринкових умовах найважливіша роль належить економічним важелям екологізації виробництва, сутність яких полягає у забезпеченні економічної зацікавленості виробників у здійсненні природоохоронних заходів і еко- номічної відповідальності за порушення встановлених правил і норм приро- докористування. Вони включають: державне фінансування заходів з охорони природи; екологічне ліцензування та нормування; систему платежів за користування природними ресурсами та за ресурси, що вилучаються; примусові стимули (економічні санкції); пільги та субсидії; створення екологічних фондів; екологічне страхування; формування ринку викидів, систему податкових стимулів; екологічне прогнозування та планування. При розробці економічних інструментів стимулювання екологізації розвит-ку продовольчого комплексу слід виходити з того, що в ринкових умовах гос-подарювання природоохоронна діяльність повинна і може бути економічно вигідною.

Недосконалість чинної системи економічного стимулювання природо-охоронної діяльності призвела до того, що в Україні сьогодні, як правило, здійснення природоохоронних заходів погіршує основні показники госпо-дарської діяльності підприємств продовольчого комплексу. Крім того, виро-щування екологічно чистої продовольчої сировини та виробництво не шкід-ли-вих для здоров'я людей, екологічно чистих продуктів харчування, яке потребує видалення з сировини та продуктів харчування небажаних речовин, що потра-пляють до них в результаті обробки рослин в період вегетації, вимагає до-даткових витрат на відповідне обладнання та ресурси. Тому, на наш погляд, для забезпечення сталого екологічно безпечного розвитку продовольчого комп-лексу надзвичайно актуальним є формування податкових стимулів природо-охоронної діяльності, раціонального використання природних ресурсів, ути-лізації відходів, виробництва екологічно чистої продукції в системі прямого і непрямого оподаткування продовольчого комплексу. При цьому слід вра-ховувати, що застосування податкових методів регулювання природоохоронної діяльності може забезпечити економічну вигоду для виробників тільки за наявності позитивного результату діяльності підприємств, тобто отримання ними доходу. Це означає, що формування системи екологічних податків і платежів та визначення їх розміру повинні здійснюватись в узгодженні з іншими складовими податкової системи в цілому, яка має в сучасних кризових умовах носити стимулюючий характер.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі здійснене теоретичне узагальнення економіко-екологічних проблем розвитку продовольчого комплексу в регіоні і запропоновано нове розв’язання конкретного наукового завдання, що полягає в розробці науково-методичного забезпечення оцінки економічної та екологічної складових ефективності розвитку продовольчого комплексу регіону й наданні практичних рекомендацій щодо забезпечення екологізації розвитку продовольчого комплексу в регіоні. Відповідно до результатів дослідження сформульовано такі основні висновки:

1. Надзвичайна складність і комплексність проблем природокористування в продовольчому комплексі, їх суттєвий вплив на якість життя населення регіону вимагають при формуванні науково-методичного забезпечення оцінки економічної та екологічної складових ефективності розвитку продовольчого комплек-су й визначенні практичних рекомендацій щодо екологізації розвитку продоволь-чого комплексу в регіоні обов’язкового врахування взаємозв’язку економічних показників та нормативів якості навколишнього середовища;

2. Під екологізацією розвитку продовольчого комплексу нами розуміється процес впровадження технічних, технологічних, управлінських, економічних та інших рішень, що формують такий розвиток продовольчого комплексу, який забезпечує відтворення, раціональне використання всіх видів ресурсів, охорону навколишнього природного середовища, а також сприяє нормальному відтво-ренню життєдіяльності і працездатності населення, оскільки серед умов зов-нішнього середовища, що постійно впливають на людський організм, харчу-вання має найбільшу питому вагу;

3. Важливою передумовою забезпечення екологізації розвитку продоволь-чого комплексу є забезпечення територіально-галузевого підходу до вирішення економіко-екологічних проблем, який дозволяє, з одного боку, врахувати регіо-нальні особливості рівнів антропогенного і техногенного навантаження на довкілля, а з іншого - галузеву специфіку в забрудненні складових природно-ресурсного потенціалу регіону;

4. Основним напрямом підвищення ефективності природокористування в продовольчому комплексі є ресурсозбереження. Застосування альтернативних ресурсозберігаючих технологій часто дає відчутний позитивний ефект на-віть без врахування їх цілеспрямованого сприятливого впливу на навколишнє середовище, оскільки забруднення та інші збитки, що завдаються навколиш-ньому середовищу, значною мірою є наслідками надмірного ресурсо- споживання. Зниження енерго- і матеріаломісткості виробництва продовольчих товарів може сприяти зменшенню екологічного стресу і підвищенню ефективності та конкурентноздатності продукції продовольчого комплексу;

5. Аналіз сучасного екологічного стану Київської області свідчить про необ-хідність вживати відповідні заходи для його поліпшення. Основними проблемами, що потребують невідкладних дій, є попередження ерозії ґрун-тів, зменшення рівня їх розораності, зменшення негативного впливу скидів шкідливих речовин на поверхневі води, будівництво нових та реконструкція дію-чих очисних споруд, поліпшення якості питної води, зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

6. Екологізація виробництва в продовольчому комплексі може бути забез-печена лише на науковій основі, що враховує усі новітні досягнення в царині біохімії, біотехнології, теплофізики, фізичної хімії та науки про харчування. Водночас, здійснюючи заходи по прискоренню науково-технічного прогресу, необхідно забезпечити його спрямованість на ощадливе ставлення до приро-дних ресурсів, щоб його досягнення не були джерелом небезпечного забру-днення повітря і води, виснаження ґрунтів;

7. Економічний розвиток в умовах формування та становлення ринкових відносин потребує розробки та впровадження нових підходів до природо-ко-ристування й надає винятково важливого значення формуванню ефективних організаційно-економічних важелів стратегії екологізації розвитку народногос-подарського комплексу країни, господарських комплексів регіонів та окремих функціональних підкомплексів. Особливо це стосується продовольчого комп-лексу, оскільки, з одного боку, виробництво безпечних для здоров’я населення високоякісних харчових продуктів є однією з найгостріших проблем сього-дення, а з іншого - воно пов’язане з використанням життєво необ-хідних для людства природних ресурсів, свідомим впливом на екосистеми та природні процеси. Тобто, подальший ефективний розвиток продовольчого комплексу можливий лише за умови вдосконалення правової бази та формування системи економічних важелів управління природокористуванням;

8. Зменшення ставки податку на додану вартість для виробників продо-во-льчих товарів може стати стимулюючим чинником для економічного розвитку продовольчого комплексу України і водночас дати можливість збільшити розмір екологічних податків і платежів без додаткового податкового тиску на виробників та підвищення цін на продовольчі товари;

9. На основі сертифікації продовольчих товарів та сировини за екологічною ознакою варто розробити і запровадити коригуючі коефіцієнти до діючих податків з метою забезпечення пільгового оподаткування екологічно чистих продовольчих товарів та сировини, з одночасною компенсацією цих втрат для бюджету за рахунок збільшення податків на ту продукцію і сировину, які мають низькі показники з точки зору безпеки для здоров’я людини за рівнем вмісту шкідливих речовин, домішок, барвників тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія та статті у наукових фахових виданнях

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Матеріали і тези доповідей

9.

10.

11.