ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

СТОЛІТЕНКО Євгеній Володимирович

УДК 37.037

ВИХОВАННЯ В УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ

ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Зубалій Микола Дмитрович,

Інститут проблем виховання АПН України,

завдувач лабораторії фізичного виховання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Левківський Михайло Васильович,

Житомирський державний педагогічний університет

ім. Івана Франка;

кандидат педагогічних наук

Щербак Павло Іванович,

Ніжинський педагогічний університет

ім. М.В.Гоголя, завідувач кафедри фізичного виховання.

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет

ім. Володимира Гнатюка, кафедра теоретичних основ і

методики фізичного виховання, Міністерство освіти і

науки України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться 19 листопада 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 17 жовтня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пустовіт Г.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розв'язання проблеми збереження і розвитку людського потенціалу нашої країни вимагає від загальноосвітньої школи вдосконалення системи фізичного виховання, спрямованого на утвердження здоров'я як основної життєвої цінності особистості. У зв'язку з цим у Законі України "Про фізичну культуру і спорт", Цільовій комплексній програмі "Фізичне виховання – здоров'я нації" наголошено, що одними з головних завдань загальноосвітніх навчальних закладів є зміцнення здоров'я учнівської молоді, підвищення фізичної підготовленості як суттєвої умови підвищення якості її життя.

Аналіз практики роботи шкіл України показує, що вирішення цього завдання залежить в основному від організації і самореалізації учнями здорового способу життя, важливим компонентом якого є систематичні заняття фізичними вправами. Але залучення школярів до таких занять стає можливим лише за умов сформованості в них позитивного ставлення до занять фізичною культурою. У процесі його виховання в учнів виникають позитивні емоції, з'являється інтерес до фізичної культури, формується готовність до фізичного вдосконалення, розвивається рухова активність і звичка до занять фізичними вправами.

Однак результати вивчення стану виховної роботи з учнями 5-7 класів у цьому контексті вказують на наявність протиріч між ускладненими вимогами до школярів та ступенем сформованості в них позитивного ставлення до занять фізичною культурою, яке є важливою умовою успішного виконання цих вимог. Як свідчать статистичні дані, стан здоров'я, фізична підготовленість, рівень знань, умінь і навичок більшості учнів не відповідають як загальноприйнятим нормативам, так і їхнім здібностям і можливостям. На уроках фізичної культури школярі проявляють байдуже або негативне ставлення до занять фізичною культурою. Такий стан пояснюється насамперед різким зниженням у молодших підлітків стійкого інтересу до занять фізичними вправами. У цьому віці в учнів значно зменшується спонукальна сила природної потреби в рухах, що веде до відповідного способу життя, погіршення стану здоров'я і фізичної підготовленості. У зв'язку з цим вкрай необхідною стає організація вчителем фізичної культури спеціальної роботи з виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

Теоретико-методологічні основи виховання активно-позитивного ставлення особистості до навчально-пізнавальної діяльності розроблені в працях Б.Г.Ананьєва, В.В.Богословського, Л.І.Божович, О.Г.Ковальова, О.Л.Кононко, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, Г.О.Люблінської, В.С.Мерліна, В.М.Мясищева, С.Л.Рубінштейна, Д.М.Узнадзе та інших.

Психолого-педагогічні основи виховання в учнів мотивації до навчання розглядаються у дослідженнях М.І.Алексєєвої, О.Д.Алферова, І.Д.Беха, П.Я.Гальперіна, Н.П.Зубалій, Б.С.Кобзаря, М.В.Левківського, А.К.Маркової, М.В.Матюхіної, Н.Г.Морозової, Л.С.Славіної, К.І.Чорної, Г.І.Щукіної, В.О.Ядова та інших.

Проблеми виховання в школярів потреби, інтересу і звички до занять фізичною культурою досліджувалися М.Г.Андрухом, Б.Ф.Ведмеденком, А.М.Войлоковим, З.Джумаєвим, П.К.Дуркіним, М.І.Жаворонковою, С.І.Жевагою, М.Д.Зубалієм, О.В.Ільїним, М.П.Козленком, О.М.Козленком, Л.В.Лихачовим, А.І.Міхеєвим, І.І.Петренком, В.О.Петровим, Р.А.Пилояном, В.О.Поповим, Б.І.Сарсенбаєвою, В.А.Соколовим, М.С.Солопчуком, Н.М.Хоменко, Б.М.Шияном, П.І.Щербаком та іншими.

Аналіз літератури та дисертаційних досліджень показує, що проблема виховання в молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою не була предметом спеціального вивчення. Її актуальність, недостатня теоретична розробка, вимоги шкільної практики й обумовили вибір теми дослідження: "Виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація тісно пов'язана з Цільовою комплексною програмою "Фізичне виховання – здоров'я нації", входить до тематичного плану науково-дослідних робіт Інституту проблем виховання АПН України на 1999-2001 роки. Вона є складовою частиною теми „Педагогічні основи фізичного і військово-патріотичного виховання дітей та молоді в сучасних умовах”, державний реєстраційний номер 0198U008173.

Об'єкт дослідження – процес виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні й експериментальній перевірці ефективності змісту, форм і методів виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ефективність виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою підвищиться, якщо: виховна робота буде побудована на основі принципів особистісно зорієнтованого виховання, яке передбачає активну участь у ній кожного учня, урахування його індивідуальності та особистісних якостей; виховання буде здійснюватися комплексно з урахуванням виховних можливостей уроків фізичної культури, позакласної роботи та самостійних занять фізичною культурою в сім'ї; технологія виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою буде реалізовуватися системно з урахуванням всіх його компонентів; після оволодіння учнями певною системою знань і умінь вони самостійно займатимуться фізичною культурою.

Досягнення поставленої мети й перевірка гіпотези здійснювалися шляхом розв'язання таких завдань дослідження:

1. З'ясувати стан проблеми виховання у школярів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в педагогічній теорії та освітній практиці.

2. Визначити сутність і структуру позитивного ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою.

3. Розробити критерії оцінювання і показники сформованості позитивного ставлення учнів 5-7 класів до занять фізичною культурою.

4. Експериментально перевірити ефективність змісту, форм і методів виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

Теоретико-методологічною основою дослідження є Концепція фізичного виховання в системі освіти України, теоретичні положення педагогічної науки про значення фізичного виховання у формуванні особистості, психологічна теорія ставлень і особистісно зорієнтований підхід до виховання.

У процесі експериментальної роботи використаний комплекс методів дослідження, який включав: аналіз і узагальнення літератури з проблеми дослідження; вивчення навчальних програм і нормативних документів з фізичного виховання; педагогічні спостереження на уроках фізичної культури і в процесі проведення позакласних заходів; вивчення стану роботи загальноосвітніх шкіл і узагальнення досвіду роботи вчителів з виховання в учнів позитивного ставлення до занять фізичною культурою; вивчення документів планування навчально-виховної роботи в школі; бесіди, опитування, анкетування вчителів, учнів і батьків; педагогічний експеримент; методи математичної статистики та порівняльного аналізу; методи вимірювання обсягу й інтенсивності фізичних навантажень; тестові обстеження рівня фізичної підготовленості учнів експериментальних і контрольних класів.

Експериментальна робота проводилась у спеціалізованій школі №20 м. Києва, Приморському регіональному українсько-болгарському багатопрофільному ліцеї Запорізької області та Вигодській загальноосвітній школі Долинського району Івано-Франківської області в період навчання учнів з п'ятого по сьомий клас. У кожній з цих шкіл були визначені експериментальні і контрольні класи. В спеціалізованій школі №20 м. Києва експериментальним був 5-Б клас (37 учнів), у Приморському регіональному українсько-болгарському ліцеї – 5-А клас (30 учнів), у Вигодській загальноосвітній школі – 5-Б клас (25 учнів). Контрольними були відповідно 5-А (35 учнів), 5-Б (30 учнів) і 5-А класи (23 учні).

Дослідження проводилося протягом 1999-2002 років у три етапи.

На першому етапі (1999-2000 рр.) вивчався стан проблеми в літературі та у практиці роботи загальноосвітніх шкіл, розроблялися програма і методика дослідження, проводився констатуючий експеримент.

На другому етапі (2000-2002 рр.) проводився формуючий експеримент, у ході якого перевірялася ефективність змісту, форм і методів виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

На третьому етапі (2002 р.) здійснювалися порівняльний аналіз і обговорення результатів експериментальної роботи та їх літературне оформлення.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні й обгрунтуванні структурних компонентів позитивного ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою; розробці критеріїв оцінювання і показників сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою; встановленні рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою; розробці технології виховання в учнів 5-7 класів компонентів позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття "позитивне ставлення до занять фізичною культурою"; розробці діагностики визначення рівнів сформованості ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою; виявленні характерних особливостей учнів з різними рівнями розвитку ставлення до занять фізичною культурою; обгрунтуванні змісту, форм і методів виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання, позакласної роботи та самостійних занять у сім'ї.

Практичне значення дослідження полягає в розробці і впровадженні в практику роботи загальноосвітніх шкіл науково обгрунтованої методики виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання, позакласної роботи та самостійних занять у сім'ї; розробці і впровадженні в практику методики вивчення ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою; удосконаленні структури уроку та планування навчального матеріалу з фізичної культури.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці структурних компонентів, критеріїв оцінювання та показників сформованості позитивного ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою; визначенні рівнів розвитку в учнів 5-7 класів ставлення до занять фізичною культурою; розробці технології виховання в молодших підлітків компонентів позитивного ставлення до занять фізичною культурою; обгрунтуванні змісту, форм і методів виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою.

Достовірність результатів дослідження забезпечується достатньою теоретико-методологічною обгрунтованістю вихідних положень; відповідністю застосованого комплексу методів дослідження його меті й завданням; дотриманням вимог щодо організації та проведення педагогічного експерименту; емпіричним матеріалом стосовно сформованості в учнів експериментальних класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою; кількісним і якісним аналізом та математичною обробкою результатів дослідження.

На захист виносяться:

сутність і структурні компоненти позитивного ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою;

методика вивчення ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою;

зміст, форми і методи виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання, позакласної роботи та самостійних занять у сім'ї.

Апробація результатів дисертації здійснювалася у загальноосвітніх школах, на базі яких проводився педагогічний експеримент. Його результати доповідалися і обговорювалися на звітній науковій конференції Інституту проблем виховання АПН України "Теоретико-методичні проблеми розвитку особистості" (м. Київ, 16-17 березня 1999 р.); науково-методичному семінарі фахівців обласних установ освіти (м. Черкаси, 26 березня 1999 р.); науково-методичному семінарі фахівців обласних установ освіти (м. Запоріжжя, 31 березня 1999 р.); науково-методичному семінарі голів районних методичних об'єднань учителів фізичної культури м. Києва "Впровадження нової навчальної програми з фізичного виховання в 1-11 класах" (м. Київ, 8-9 квітня 1999 р.); серпневій конференції голів районних методичних об'єднань учителів фізичної культури м. Києва (м. Київ, 26 серпня 1999 р.); республіканській науково-методичній конференції "Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту учнівської та студентської молоді" (м. Дніпропетровськ, 14-15 вересня 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді" (м. Київ, 13-14 жовтня 1999 р.); І-й Всеукраїнській науково-методичній конференції "Здоров'я та освіта: проблеми та перспективи" (м. Донецьк, 19-20 квітня 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах" (м. Київ, 17-18 жовтня 2000 р.); методологічному семінарі "Теоретико-методичні проблеми професійного самовизначення учнівської молоді" (м. Київ, 16 листопада 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості" (м. Київ, 17-18 жовтня 2001 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 29 наукових працях (з них 14 публікацій одноосібних, 9 одноосібних у фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел (242 джерела, з них 17 іноземних) і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 191 сторінку друкованого тексту, серед них 161 сторінка основного тексту, 23 сторінки списку використаних джерел. Робота містить 18 таблиць (з них 1 займає повну сторінку), 10 рисунків (з них 5 займають повні сторінки), 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і етапи дослідження, сформульовано гіпотезу, теоретико-методологічну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, визначено достовірність, особистий внесок здобувача та положення, які виносяться на захист.

У першому розділі "Виховання в учнів загальноосвітніх шкіл позитивного ставлення до занять фізичною культурою як наукова проблема" виявлено теоретико-методологічні засади, сутність і зміст позитивного ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою, проаналізовано стан роботи загальноосвітніх шкіл з виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою, розкрито організацію і методику дослідження.

Аналіз літератури з проблеми виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою показав, що спеціальних досліджень у такому її формулюванні не було. Ставлення школярів до занять фізичною культурою вивчалося в основному в комплексі з іншими проблемами. Це призвело до того, що й до цього часу залишається не визначеним місце позитивного ставлення до занять фізичною культурою в мотиваційній сфері молодших підлітків. Не були вивчені в проаналізованих роботах і психолого-педагогічні умови підвищення ефективності роботи шкіл з формування в учнів компонентів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. В цих працях також не обгрунтовані зміст, форми і методи виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Залишається не до кінця вивченою й вікова динаміка позитивного ставлення учнів до занять фізичною культурою та його вплив на фізичну підготовленість підлітків.

Дослідження проблеми виховання позитивного ставлення до занять фізичною культурою базувалося на теоретичних засадах психолого-педагогічної науки про значення фізичного виховання у формуванні особистості, Концепції фізичного виховання в системі освіти України, теорії ставлень (В.М.Мясищев) і особистісно зорієнтованому підході до виховання (І.Д.Бех). Ураховувалися й положення та висновки досліджень потребово-мотиваційної основи навчальної діяльності (М.І.Алексєєва, Л.І.Божович, Н.П.Зубалій, О.М.Леонтьєв, А.К.Маркова, В.С.Мерлін, Г.І.Щукіна), закономірностей її формування (П.Я.Гальперін, М.В.Левківський, М.В.Матюхіна, Н.Г.Морозова, Л.С.Славіна, Б.М.Шиян). Вивчення теоретико-методологічних засад виховання позитивного ставлення дозволило визначити поняття "ставлення" як внутрішню позицію особистості в оцінці навколишньої дійсності, іншої людини, самого себе, як специфічну форму психічного відображення дійсності. У його структурі простежуються когнітивний, емоційний, мотиваційний та діяльнісний компоненти. Визначення цих структурних компонентів допомогло також уточнити сутність і зміст позитивного ставлення молодших підлітків до фізичної культури.

У проаналізованих працях позитивне ставлення розглядається вченими у взаємозв'язку з системою знань з фізичної культури (М.П.Козленко, М.С.Солопчук), емоційними переживаннями (О.В.Ільїн, Л.В.Лихачов), мотивами занять фізичною культурою (О.М.Козленко, Р.А.Пилоян, В.А.Соколов), інтересом до занять фізичною культурою (Б.Ф.Ведмеденко, З.Джумаєв, П.К.Дуркін, А.І.Міхеєв), потребою у фізичному вдосконаленні (М.І.Жаворонкова, І.І.Петренко, С.О.Сичов, Н.М.Хоменко, П.І.Щербак), активністю в заняттях фізичною культурою (М.Г.Андрух, В.О.Петров), звичкою до занять фізичною культурою (Б.Ф.Ведмеденко, М.П.Козленко). Аналіз досліджень цих авторів дозволив дати робоче визначення позитивного ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою як цілісної системи індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами фізичної культури, які характеризують внутрішню позитивну позицію в її оцінці та трансформуються в особистісні цінності. Основними особистісними утвореннями, які входять до структури позитивного ставлення молодших підлітків до фізичної культури, є: система знань з фізичної культури (когнітивний компонент); емоційні переживання (емоційний компонент); мотиви занять фізичною культурою, інтерес до фізичної культури, потреба у фізичному вдосконаленні (мотиваційний компонент); активність у заняттях фізичною культурою та звичка до занять фізичною культурою (діяльнісний компонент).

У процесі проведення констатуючого експерименту проведено аналіз програм з фізичної культури, документів планування навчального матеріалу, підготовленості вчителів до проведення виховної роботи на уроках фізичної культури та в процесі фізкультурно-оздоровчих заходів, визначено ефективність уроків у формуванні знань та умінь, необхідних для виховання в школярів позитивного ставлення до занять фізичною культурою, проаналізовано стан позакласної роботи шкіл та виховної діяльності вчителів і батьків у системі "школа – сім'я", визначено структуру вільного часу молодших підлітків та сформованість в учнів 5-7 класів кожного компонента ставлення до занять фізичною культурою.

Вихованість у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою визначалася за рівнями сформованості когнітивного, емоційного, мотиваційного та діяльнісного компонентів, які входять до його структури. Вони визначалися за когнітивним, емоційним, мотиваційним та діяльнісним критеріями, які характеризуються певними показниками сформованості ставлення: повнотою, системністю і міцністю знань; модальністю, стійкістю і вибірковістю емоцій; широтою, силою та стійкістю мотивації; активністю і стабільністю в заняттях фізичною культурою та фізичною підготовленістю. Оцінювання цих показників проводилося за 5-бальною системою в процесі педагогічних спостережень, бесід, анкетування вчителів, школярів, батьків та тестування фізичної підготовленості учнів.

Результати констатуючого експерименту показали, що вихованню в молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою в загальноосвітніх школах приділяється недостатня увага. Так, 42,5 % обстежених учнів 5-7 класів мають негативне ставлення до занять фізичною культурою, 22,7 % - індиферентне, 19,7% - ситуативне, 8,3 % - пасивно-позитивне і лише 6,8 % - позитивне дійове. Такий стан спричинений насамперед тим, що в навчально-виховній роботі не враховуються особистісні якості та індивідуальні особливості учнів, у результаті чого педагогічний процес відбувається без їхньої активної участі. Вчителі також недостатньо враховують виховні можливості позакласної роботи та самостійних занять фізичною культурою підлітків у сім'ї. Неефективність виховання позитивного ставлення школярів до занять фізичною культурою пояснюється й безсистемністю в роботі вчителів, недостатньою наполегливістю вирішувати на уроках завдання формування компонентів позитивного ставлення та недооцінкою озброєння учнів системою знань, умінь і навичок самостійно займатися фізичною культурою за місцем проживання. Це призводить до того, що у школярів не сформована психологічна готовність до самовиховання, без якого неможливо досягти позитивного дійового ставлення до занять фізичною культурою.

За результатами дослідження був проведений умовний розподіл учнів на 5 груп залежно від рівнів розвитку в них ставлення до занять фізичною культурою. До першої групи ввійшли школярі з негативним ставленням до занять фізичною культурою; до другої - з індиферентним; до третьої - з ситуативним; до четвертої - з пасивно-позитивним; до п'ятої - з позитивним дійовим. Кожна з цих груп відрізнялася характерними проявами показників сформованості ставлення учнів до занять фізичною культурою. У школярів з негативним ставленням спостерігався, в основному, стійкий негативний емоційний настрій на заняттях фізичною культурою. В них переважав мотив уникнення неприємностей з боку вчителя та батьків за погане навчання або взагалі були відсутні мотиви занять фізичною культурою. Вони відрізнялися вкрай низьким рівнем знань з фізичної культури, їх безсистемністю та неміцністю. Ці школярі були пасивні на заняттях фізичною культурою, не відвідували фізкультурні гуртки або спортивні секції і майже всі тестові нормативи з фізичної підготовленості склали на незадовільно.

В учнів з індиферентним ставленням до занять фізичною культурою спостерігалися емоції нудьги, досади, невпевненості. Ці школярі відрізнялися вузькістю, слабкістю та нестійкістю мотивації до занять фізичною культурою. Вони характеризувалися низьким рівнем знань з фізичної культури, мали безсистемні знання, в основному, загального характеру, запам'ятовували та відтворювали лише готові знання. Вони пасивно поводилися на уроках і рухалися тільки під контролем учителя.

У школярів з ситуативним ставленням до занять фізичною культурою спостерігалися нестійкі мотиви занять фізичною культурою: була певна зацікавленість процесом виконання фізичних вправ і навчальних завдань; бажання бути серед кращих учнів, одержувати позитивні оцінки. У той же час вони займалися фізичною культурою найчастіше зі слабким або помірним інтересом. Ці учні мали неповні та безсистемні знання, але добре запам'ятовували й відтворювали їх. Вони проявляли активність у заняттях фізичною культурою лише епізодично.

Школярі з пасивно-позитивним ставленням до занять фізичною культурою відрізнялися від інших середнім рівнем знань з фізичної культури, їх системністю і міцністю. Вони іноді проявляли активність на уроках фізичної культури, але за відсутності контролю і спонукальної діяльності з боку вчителя легко виключали свою увагу до занять. Їхнє відвідування фізкультурних гуртків або спортивних секцій та проведення самостійних занять не відрізнялися стабільністю. Тестові нормативи з фізичної підготовленості вони склали на оцінки "3" і "4".

Учні з позитивним дійовим ставленням до занять фізичною культурою характеризувалися стійкими емоціями радості, задоволення, впевненості, гордості, гідності й співпереживання вчителю та учням. У них спостерігалися стійкі мотиви занять фізичною культурою. Вони мали достатньо повні, системні та міцні знання з фізичної культури. Ці учні проявляли активність на уроках, відрізнялися стабільністю у виконанні домашніх завдань з фізичної культури, відвідуванні фізкультурних гуртків, спортивних секцій і самостійних занять, мали високий рівень фізичної підготовленості.

На основі результатів вихідних обстежень була розроблена експериментальна методика виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Згідно методики вводилося вдосконалене планування навчального матеріалу, на уроках фізичної культури вирішувалися завдання формування в молодших підлітків кожного компонента ставлення до занять фізичною культурою, виділявся час на методичну підготовку учнів, що дозволяло вчителю значно ефективніше використовувати виховні можливості процесу навчання. Для покращення результатів виховної роботи в експериментальних класах впроваджувалися фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня, проводилися заняття спортивних секцій з вибраних видів спорту, створювалися групи загальної фізичної підготовки школярів, з якими регулярно організовувалися фізкультурно-масові заходи та спортивні змагання. Великого значення надавалося формуванню в учнів на уроках фізичної культури умінь самостійно займатися фізичними вправами, організації систематичних самостійних занять в сім'ї, проведенню роз'яснювальної роботи з батьками, виконанню учнями індивідуальних завдань, складених з урахуванням рівнів їхньої фізичної підготовленості.

У другому розділі "Педагогічна система виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою" розкриваються зміст, форми і методи виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання, позакласної роботи та самостійних занять у сім'ї, проведено порівняльний аналіз результатів виховної роботи в експериментальних і контрольних класах.

Застосування системного підходу до виховання в молодших підлітків кожного компонента позитивного ставлення до занять фізичною культурою дозволило розробити технологію його виховання у процесі навчання (див. рис. 1). Розподіл учнів на п'ять груп відповідно рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою дав можливість диференційовано підходити до виховання в них певних компонентів позитивного ставлення. Зміст, форми і методи їх формування підбиралися з урахуванням особистісних та індивідуальних якостей школярів, результатів обстежень і рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою.

У процесі виховної роботи зі школярами з негативним та індиферентним ставленням у першу чергу створювались сприятливі умови для подолання невпевненості у виконанні тієї чи іншої вправи, застосовувалися стимулюючі впливи та мотивування, які викликали позитивні емоційні переживання і мотиви занять фізичною культурою. Основними стимулами були такі: створення ситуацій успіху, гласність досягнень учнів, заохочення занять фізичною культурою, переконання словом і прикладом, оцінювання отриманих результатів тощо.

У процесі виховної роботи з учнями з ситуативним ставленням до занять фізичною культурою основна увага приділялася, поряд з мотивацією, озброєнню їх системою знань з фізичної культури. Вирішальне значення у вихованні в цих школярів когнітивного компонента позитивного ставлення до занять фізичною культурою мало оптимальне поєднання роботи з формування у них всебічних знань з фізичної культури та переконань у необхідності регулярно займатися фізичними вправами. Експериментальні уроки проводилися так, щоб в учнів закріплювалося усвідомлене бажання займатися фізичною культурою у процесі навчання, позакласної роботи та самостійних занять за місцем проживання. З цією метою вчитель дотримувався на уроках таких педагогічних умов: кожного разу, розкриваючи учням завдання уроку, звертав їхню увагу на перспективу, пов'язану з необхідністю розвитку основних фізичних якостей та підвищення фізичної підготовленості; пояснював правила і методи виконання фізичних вправ безпосередньо в процесі навчання, досягаючи свідомого засвоєння школярами основних вимог правильного виконання вправ; створював такі ситуації, які спонукали учнів до набуття й застосування знань у процесі здійснення взаємоконтролю, взаємодопомоги і самостійного вивчення фізичних вправ та виконання обов'язків чергового, капітана команди, судді тощо; озброював учнів методичними знаннями щодо планування й проведення самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання.

У процесі виховної роботи з молодшими підлітками з пасивно-позитивним ставленням великого значення надавалося закріпленню в них інтересу до фізичної культури, вихованню потреби фізичного вдосконалення, засвоєнню ними практичних умінь самостійно займатися фізичною культурою. Виховання потреби фізичного вдосконалення вимагало від учителя включати учнів у активну пізнавальну діяльність, що передбачало передачу їм ряду функцій, пов'язаних із змістовною стороною навчально-виховного процесу. Це давало можливість

Рис. 1. Технологія виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до

занять фізичною культурою в процесі навчання

школярам поступово перетворюватися з об'єктів у активних суб'єктів цього процесу. На основі проведеної мотиваційної роботи та озброєння учнів знаннями з фізичної культури вчитель формував у них уміння самостійно займатися фізичною культурою, навчав ставити кінцеву, проміжну і поточну мету; планувати й проводити самостійні заняття; розвивати основні фізичні якості; здійснювати самоконтроль за рівнем фізичної підготовленості.

У процесі формування позитивного дійового ставлення проводилася поглиблена робота з виховання в учнів усвідомленої активності й звички до занять фізичною культурою. Основна увага на цьому етапі була зосереджена на регулярних самостійних заняттях фізичною культурою та досягненні ними високого рівня фізичної підготовленості. У вихованні активності на заняттях фізичною культурою вчитель використовував схильність молодших підлітків до виявлення самостійності. Для цього на уроках створювалися такі ситуації, в яких вони реалізовували цю схильність і завдяки цьому розвивали свої уміння самостійно займатися фізичними вправами. Основним у формуванні в учнів звички до занять фізичною культурою був метод вправ, який базувався на вимогах багаторазового їх повторення. Найефективнішим засобом виховання у молодших підлітків звички до занять фізичною культурою була продумана система організації домашніх завдань. Вона привчала школярів щоденно виконувати ранкову гімнастику, вправи для формування правильної постави, розвивати фізичні якості, займатися рухливими і спортивними іграми, перебуваючи при цьому на свіжому повітрі. Попередня підготовка учнів до виконання домашніх завдань здійснювалася на уроках фізичної культури, на яких учитель формував у них уміння самостійно займатися фізичними вправами, організовувати й проводити ігри.

У ході формуючого експерименту в експериментальних класах було вдосконалено планування навчального матеріалу, виділявся на уроках час на методичну підготовку учнів, застосовувалися такі форми фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи, як гімнастика до уроків, фізкультурні хвилини під час уроків, ігри та фізичні вправи на перервах, заняття спортивних секцій і груп загальної фізичної підготовки, спортивні змагання, масові фізкультурно-оздоровчі заходи та спортивні свята. Педагогічні спостереження, бесіди з учнями, вчителями та батьками, аналіз анкетних даних дозволили зробити висновок про те, що наприкінці експерименту переважна більшість школярів експериментальних класів систематично брала участь у цих заходах та навчилася самостійно їх проводити в домашніх умовах.

Виховання в учнів експериментальних класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою передбачало проведення самостійних занять фізичними вправами в сім'ї. Провідною формою цих занять було самотренування. Впровадження в побут школярів самостійних тренувань ефективно вплинуло на розвиток у них позитивного ставлення до занять фізичною культурою на останньому етапі формуючого експерименту. За допомогою набутих умінь самостійно займатися фізичними вправами, розробки індивідуальних завдань, складених на основі рівнів фізичної підготовленості, організації систематичних самотренувань та проведення роботи з батьками в молодших підлітків виробилася активність і сформувалася звичка до занять фізичною культурою. За організаторською допомогою вчителя батьки учнів експериментальних класів почали значно активніше впроваджувати в сім'ях спільні фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи, ніж батьки школярів контрольних класів.

Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи показав, що в кінці дослідження стала значною та статистично достовірною різниця у вихованості в учнів експериментальних і контрольних класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. В експериментальних класах, на відміну від контрольних, був зафіксований суттєвий розвиток кожного компонента позитивного ставлення учнів до занять фізичною культурою. Наприкінці експерименту, згідно з 5-бальною системою оцінювання, п'ять балів за середній показник сформованості когнітивного компонента позитивного ставлення отримали 76,1 % учнів, чотири – 20,3 %, три – 3,3 %, два – 0,4 %, один бал не отримав жоден учень експериментальних класів. Емоційний і мотиваційний компоненти були оцінені п'ятьма балами відповідно у 88,4 і 80,8 % учнів експериментальних класів. Завдяки покращенню активності і стабільності у заняттях фізичною культурою та фізичної підготовленості кількість учнів експериментальних класів, які отримали п'ять балів за середній показник діяльнісного компонента, збільшилася до 68,1 %. Чотири бали мали 26,5 % школярів, три – 5,1 %, два – 0,4 % і жоден учень не мав найнижчого бала. Аналіз результатів сформованості кожного компонента позитивного ставлення до занять фізичною культурою дозволив констатувати, що наприкінці експерименту серед учнів експериментальних класів не було виявлено жодного з негативним та індиферентним ставленням, 2,2 % молодших підлітків мали ситуативне, 17,4 % - пасивно-позитивне, у 80,4 % спостерігалося позитивне дійове ставлення. Показники учнів контрольних класів характеризувалися незначною негативною динамікою, тобто ставлення до занять фізичною культурою у них залишилось на початковому рівні (див. рис. 2).

Результати дослідження засвідчили високу ефективність експериментальної методики виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Ця ефективність забезпечувалася: впровадженням у виховну діяльність експериментальних класів особистісно зорієнтованої технології виховання, яка передбачала активну участь у виховній роботі кожного учня з урахуванням йогоособистісних якостей та індивідуальних особливостей; здійсненням у вихованні комплексного підходу з урахуванням педагогічних можливостей уроків фізичної культури, позакласної роботи та самостійних занять фізичною культурою в сім'ї; системною реалізацією технології виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою з урахуванням кожного з його компонентів; формуванням у школярів певної системи знань і умінь самостійно займатися фізичною культурою; самовихованням як провідною формою виховної роботи учнів загальноосвітніх шкіл.

На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. У дисертації зроблено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Необхідність удосконалення виховної роботи визначається насамперед різким зниженням у молодших підлітків інтересу до занять фізичними вправами. Це пояснюється значним зменшенням в учнів спонукальної сили природної потреби в

Початок експерименту Кінець експерименту

Експериментальні класи

Початок експерименту Кінець експерименту

Контрольні класи

Рис. 2. Результати обстежень рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою в учнів експериментальних і контрольних класів, % учнів

рухах, що веде до відповідного способу життя, погіршення стану здоров'я і фізичної підготовленості школярів. Проблема вирішувалась шляхом підвищення виховних можливостей уроків фізичної культури, позакласної роботи та самостійних занять фізичною культурою в сім'ї з урахуванням індивідуальних особливостей молодших підлітків та рівнів розвитку в них ставлення до занять фізичною культурою.

2. Розкриття теоретико-методологічних засад виховання позитивного ставлення особистості до діяльності виявило різні підходи до цієї проблеми й до самого поняття "ставлення". При визначенні структури ставлення у психолого-педагогічних дослідженнях виявлено його взаєзв'язок з такими психологічними утвореннями як емоції, мотиви, інтереси, потреби, а також знаннями та навчальною діяльністю. Що ж стосується робочого визначення ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою, то воно розглядається як цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами фізичної культури, які характеризують внутрішню позитивну позицію в її оцінці та трансформуються в особистісні цінності.

3. Аналіз програм з фізичної культури, документів планування навчального матеріалу, стану позакласної роботи шкіл, виховної діяльності вчителів і батьків у системі "школа – сім'я", підготовленості вчителів до проведення виховної роботи на уроках фізичної культури та в процесі фізкультурно-оздоровчих заходів, визначення структури вільного часу молодших підлітків, ефективності уроків у формуванні знань та умінь показали, що вихованню в учнів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в загальноосвітніх школах приділяється недостатня увага. Підтвердили це і дані обстежень сформованості в учнів 5-7 класів кожного компонента ставлення до занять фізичною культурою. Так, 42,5 % молодших підлітків мають негативне ставлення до занять фізичною культурою, 22,7% - індиферентне, 19,7 % - ситуативне, 8,3 % - пасивно-позитивне і лише 6,8 % - позитивне дійове. Спостерігається негативна динаміка розвитку ставлення школярів до занять фізичною культурою від п'ятих до сьомих класів (від 37,1 % учнів з негативним ставленням у п'ятих класах до 48,4 % у сьомих).

4. На основі результатів вихідних обстежень була розроблена експериментальна методика виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Вона включала проведення виховної роботи на уроках фізичної культури, у процесі позакласної роботи та самостійних занять у сім'ї. Експериментальна робота з виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання була побудована з урахуванням результатів вихідних обстежень рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою. Умовний розподіл учнів на п'ять груп відповідно до цих рівнів дозволив диференційовано підійти до вибору змісту, форм і методів виховної роботи, розробки системи педагогічних впливів на кожен з його компонентів, удосконалення структури уроку та планування навчального матеріалу. Внесення змін в структуру уроку фізичної культури дозволило оперативніше проводити підготовчу і заключну його частини й виділяти час на методичну підготовку учнів. Використання системи педагогічних впливів на кожен компонент ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою дозволило розробити технологію його виховання в процесі навчання. Впровадження в експериментальних класах цієї системи допомогло вчителю знайти оптимальні шляхи виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання.

5. У вихованні в молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою важливу роль відігравала позакласна фізкультурно-оздоровча і спортивна робота. Експериментальна програма передбачала такі форми її організації, як проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі шкільного дня; роботу спортивних секцій з вибраних учнями видів спорту; створення тренувальних груп фізичної підготовки школярів; проведення фізкультурно-оздоровчих заходів і спортивних змагань за комплексним тестом та елементами видів спорту, які входять до змісту навчальної програми з фізичної культури для 5-7 класів. Педагогічні спостереження під час їх проведення, бесіди з учнями, аналіз анкетних даних показали, що ці форми роботи позитивно впливали на формування в учнів експериментальних класів кожного з компонентів ставлення до занять фізичною культурою. Порівняльні дані динаміки охоплення учнів експериментальних і контрольних класів різними видами позакласної фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи свідчать про те, що учні експериментальних класів були активнішими у цій роботі, навчилися самостійно організовувати і проводити різні заняття та фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня. Активність же учнів контрольних класів залишилась низькою й не сприяла їхній фізичній підготовленості.

6. Особливостями самостійних занять учнів експериментальних класів у сім'ї було формування в них умінь самостійно займатися фізичною культурою; виконання індивідуальних завдань з урахуванням рівнів фізичної підготовленості; цілеспрямований розвиток рухових якостей у процесі самотренування; організація методичної роботи з батьками учнів. Впровадження в побут школярів самостійних занять фізичною культурою як однієї з форм організації виховання в сім'ї ефективно вплинуло на розвиток у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Це підтверджує динаміка охоплення учнів експериментальних класів різними видами самостійних занять у сім'ї. Особливо вона була помітна на етапі формування в школярів позитивного дійового ставлення до занять фізичною культурою. Набуті уміння самостійно займатися фізичними вправами, виконання індивідуальних завдань з фізичної культури, визначення рівнів фізичної підготовленості, організація і проведення спільних занять з батьками в домашніх умовах значно підвищили в школярів рухову активність й сформували звичку до регулярних занять фізичною культурою.

7. Ефективність виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою визначалася шляхом порівняння результатів експериментальної роботи та оцінювання статистичної достовірності різниці у фізичній підготовленості учнів експериментальної і контрольної груп методами математичної статистики. Визначення у школярів