НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Сааджан Ірина Арамівна

УДК 368 + 574

Страхування в системі

економічних механізмів забезпечення

екологічної безпеки

Спеціальність 08.08.01. - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних

досліджень НАН України (м.Одеса).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Харічков Сергій Костянтинович,

Інститут проблем ринку та економіко-

екологічних досліджень НАН України,

заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бистряков Ігор Костянтинович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, завідувач відділу проблем

використання та охорони земельних ресурсів

кандидат економічних наук,

Павленко Олена Пантеліївна,

Одеський державний екологічний університет

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри менеджменту

природоохоронної діяльності

Провідна установа: Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра екології, розвитку продуктивних сил

і технології (м.Одеса)

Захист відбудеться “14” лютого 2002 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К41.177.01 Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м.Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м.Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розіслано “12” січня 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тараканов М.Л.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід України на ринкові методи господарювання супроводжується кризою практично в усіх сферах суспільних відносин: політичній, економічній, соціальній, екологічній, що вимагає розробки нових організаційних і економічних механізмів їхнього регулювання.

Стратегія сталого соціально- економічного розвитку, перехід до якої не має для України альтернатив, може реалізовуватися тільки за умови використання принципу забезпечення екологічної безпеки всіх суб'єктів економічних відносин, що передбачає, в тому числі, забезпечення гарантій компенсації збитків, що виникають унаслідок порушення норм та правил раціонального природокористування та екологічної безпеки.

Економічна самостійність суб'єктів господарювання визначає потребу в регулюванні взаємовідносин між ними на базі адекватного відображення існуючих реалій їхнього впливу на навколишнє природне середовище. В той же час методологічна незавершеність і відсутність повноцінної нормативно-законодавчої бази знижує ефективність і обмежує сферу застосування того чи іншого інструмента в загальній системі економічних регуляторів екологічної безпеки. В такому контексті правомірна постановка задачі про удосконалювання і розвиток механізмів і інструментів, що забезпечують екологічну безпеку, в тому числі, розробки ринкових механізмів регулювання екологічного ризику і введення страхування екологічних ризиків у загальну систему таких механізмів.

В останні роки спостерігається інтенсифікація наукових досліджень і експериментальних прикладних розробок щодо проблем страхування екологічних ризиків, значний внесок в їхній розвиток вносять вітчизнянні і закордонні наукові школи економістів-екологів, найбільш відомі серед яких такі: Сумський державний університет, Сумський державний аграрний університет, Українська академія банківської справи, Рада по вивченню продуктивних сил України, Інститут економіки промисловості, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Інститут проблем ринку РАН та ін.

На даний час можна констатувати зрушення в практичному рішенні проблеми екологічного страхування в Україні: розроблено проект Закону про екологічне страхування; уже діє цілий ряд законодавчих актів, що встановлюють відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища, наприклад, що реалізують механізм обов'язкового страхування при транспортуванні небезпечних речовин і експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки.

В той же час багатоплановість, складність і недостатність розробки проблеми страхування екологічних ризиків у системі економічних регуляторів екологічної безпеки в сучасних умовах, наявність ряду дискусійних питань у цій області визначили вибір теми дисертаційної роботи, сформували мету і побудову структури дисертації

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України: особистий внесок автора при розробці теми 0197U001197 “Наукові основи й організаційно-методичні рішення щодо врахування екологічних факторів у механізмах ринкових перетворень в Україні” (1994 – 1997 р.р.) полягає в дослідженні екологічного фактора в розвитку підприємництва і бізнесу; у рамках теми 0198U001375 “Наукові та методичні основи врахування ресурсно-екологічного вектора в моделях економічних трансформацій у регіоні (на прикладі Українського Причорноморя)” (1998 – 2000 р.р.) автором розроблена організаційна модель системи страхових фондів екологічних ризиків, методичні підходи до розрахунку страхової суми і страхового тарифу, запропонована модель трансформації страхових фондів екологічних ризиків.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження визначена як теоретичне обґрунтування і розробка організаційно-методичної бази інструментів страхування екологічних ризиків, що забезпечують їхнє зниження і компенсацію економічних наслідків в умовах розвитку ринкових відносин між суб'єктами господарювання.

Реалізація поставленої мети визначила необхідність рішення наступних задач:

·

·

·

·

·

·

Об'єктом даного дослідження є організаційні й економічні відносини в сфері забезпечення екологічної безпеки, що визначають формування екологічних ризиків, побудову і функціонування механізмів їхнього зниження і компенсації відповідних збитків.

Предметом дослідження є організаційно-економічні моделі і методичні елементи страхування екологічних ризиків, що відображають механізми зниження екологічних ризиків і компенсації їхніх економічних наслідків.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають сучасні теорії ринкової економіки, економіки природокористування, управління, відомі наукові положення зарубіжної і вітчизняної економічної думки в сфері теорії і практики страхування. В роботі використано загальнонаукові методи економічних досліджень, прийоми системного і комплексного аналізу, синтезу і логічного моделювання. Метод логічного моделювання систем покладено в основу розробки методичних основ визначення екологічного ризику, побудови системи страхування екологічних ризиків, системи страхового фонду екологічних ризиків і забезпечення балансу інтересів між надходженням і розподілом коштів. При розрахунках імовірності і масштабів екологічного ризику були застосовані теорія імовірностей, розрахунково-аналітичні, статистичні методи і метод експертних оцінок. При розробці методичних підходів до формування кредитної політики страхового фонду екологічних ризиків (для вибору пріоритетів кредитування екологозорієнтованих проектів) використано поєднання методу фінансово-економічного аналізу з методом експертних оцінок.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств та відомств, інших органів державного рівня управління. Використано аналітичні огляди, звіти та статистичні матеріали з питань економічного розвитку та природокористування в Україні, монографічну літературу, періодичні наукові видання, прогнозні і аналітичні розрахунки автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розвитку і поглибленні відомих та в обґрунтуванні ряду нових теоретичних і методичних положень, що у комплексі визначають концептуальні основи й організаційно-методичну базу страхування екологічних ризиків як механізму забезпечення екологічної безпеки.

Найбільш значні результати дисертаційного дослідження, що автор виносить на захист, такі:

·

·

·

·

·

·

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретична цінність роботи міститься в поглибленні знань і обґрунтуванні методичної бази страхування екологічних ризиків у системі економічних механізмів забезпечення екологічної безпеки.

Практичне значення дисертаційного дослідження - це можливість використання його результатів у діяльності інституцій екологічної інфраструктури, зокрема страхових, щодо забезпечення екологічної безпеки в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Наукові і методичні положення, які сформульовано в дисертації, позитивно оцінені та прийняті до впровадження Державним управлінням екології та природних ресурсів в Одеській області Мінекоресурсів України (лист N1073/02 від 30.10. 20001 р.), а також використовуються в учбовому процесі Одеського національного політехнічного університету (курси “Фінанси та кредит”, “Планування на підприємстві”, в учбових програмах підготовки спеціалістів та магістрів за фахом “Менеджмент організацій”) і Одеської державної академії будівництва та архітектури (курси “Вступ до проектного аналізу”, “Економічний ризик та методи його вимірювання”, в учбових програмах підготовки спеціалістів за фахом “Економіка підприємства”).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною наукової роботою, в якій викладено персональний авторський підхід і особисто отримані ним теоретичні та прикладні результати щодо страхування екологічних ризиків як економічного механізму забезпечення екологічної безпеки. Автором у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення , які є результатом власного наукового внеску в публікаціях, виданих у співавторстві (уточнення наведені у списку наукових публікацій автора за темою дисертації).

Апробація результатів диссертації.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження було подано в доповідях на наукових і науково-практичних конференціях і семінарах міжнародного, національного та регіонального рівнів, зокрема на: міжнародній науково-практичній конференції “Управління природокористуванням у регіоні” (Україна, м.Суми, травень 1994 р.); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економіки природокористування” (Україна, м.Суми, травень 1996 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-географічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил України” (Україна, м.Київ, травень 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне та міжрегіональне економічне співробітництво в Чорноморському басейні” (Україна, м.Феодосія, червень 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Еколого-економічні проблеми Дністра” (Україна, м.Одеса, вересень 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції з управління відходами “Техноресурс – 2000” (Україна, м.Київ, жовтень 2000 р.); наукових семінарах Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН Україні (Україна, м.Одеса, 1996-2001 р.р.)

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 11 наукових роботах обсягом 4,3 друкованих аркуші, з них персонально автору належить 3,2 друкованих аркуші. З одинадцяти публікацій 7 статей опубліковані у фахових виданнях України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, 1 додатка, списку використованої літератури, який містить 121 найменування. Повний обсяг дисертації складає 177 сторінок компютерного тексту. Обсяг основного тексту – 156 сторінок, у тому числі 14 рисунків та 12 таблиць на 16 окремих сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної тими, визначено мету і завдання дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів дослідження.

Перший розділ “Екологічні ризики і сучасна гіпотеза механізму їхнього регулювання” присвячено дослідженню ролі екологічних чинників, включаючи імовірність виникнення екологічних ризиків і відповідних їм негативних економічних наслідків, у вирішенні сучасних проблем соціального й економічного розвитку України. Проведено теоретико-концептуальний аналіз місця і ролі екологічних ризиків у системі життєзабезпечення і виробничої діяльності людини і страхування як механізму їхнього врахування і регулювання в системі діючих економічних механізмів забезпечення екологічної безпеки.

Першопричинами росту екологічної небезпеки в сучасних умовах спаду виробництва в Україні виділені нагромадження екодеструктивного потенціалу, зниження надійності технічних систем, погіршення структури економіки на користь розвитку регресивних галузей, що мають негативну, особливо економічну і соціальну, обумовленість, у тому числі, через погіршення стану здоров'я і зниження рівня тривалості життя населення.

В роботі обгрунтовано та розвинено ідею дослідження екологічних ризиків як керованої домінанти параметрів екологічної безпеки. В основу побудови такої гіпотези покладено принципи і властивості екологічного ризику техногенного походження як керованої системи з виділенням суб'єкта-джерела підвищеної небезпеки.

Системне уявлення сукупності таких принципів і властивостей екологічних ризиків покладено в основу запропонованої у роботі класифікації екологічних ризиків (табл.1). В класифікацію закладено найважливіші показники екологічного

ризику: імовірність прояву факторів ризику – скидів (викидів) забруднюючих речовин та імовірність настання наслідків подій (часткового чи повного), поданих у вигляді імовірнісного збитку.

Структурний перелік впливів характеризує надійність технологій і виробництв у цілому, а збитків – соціо-економіко-екологічну вразливість. Системоутворюючими параметрами є внутрішні зв'язки в їхній взаємодії і динамічному розвитку. Класифікація включає екологічні ризики виробничої сфери і сфери споживання, масштаб, імовірність, швидкість прояву, тривалість, обмеженість, технологічну і соціально-економічну доцільність, взаємозв'язок із зовнішніми і внутрішніми факторами. Класифікація є концептуально-методологічною базою оцінки екологічної небезпеки і наступної побудови на її основі системи страхування екологічних ризиків.

Відсутність врахування екологічного ризику в діючій системі економічних механізмів забезпечення екологічної безпеки приводить до послаблення мотиваційної і регулюючої ролей останніх та до дисбалансу в економіці й екологічній сфері. Інструментом, запропонованим у дисертації для рішення проблеми управління екологічним ризиком, є обов'язкове страхування

Таблиця 1

Класифікація екологічних ризиків за ознаками “тип впливу”

і “тип економіко-екологічних ситуацій”

Класифікаційний

ознака | Структурний перелік

Вплив | Економіко-екологічні ситуації (збиток)

Форма вираження | натуральний | натуральний (скидання, викид),

вартісний (збиток)

Сфера формування | сфери виробництва,

сфери споживання | економічний - якості природних і економічних ресурсів,

соціально-медичний - здоров'ю, тривалості життя,

психологічному настрою і майну населення,

культурним цінностям

Масштаб | невеликий,

середній,

могутній | локальний,

регіональний, загальнонаціональний, глобальний

Імовірність | малоймовірний,

ймовірний,

неминучий | малоймовірний, ймовірний,

неминучий

Терміновість | доексплуатаційний, експлуатаційний, післяексплуатаційний | ранній,

середній,

пізній

Тривалість |

залповий (активний), накопичувальний (пасивний) | короткочасний, хронічний,

нескінченний

Ступінь обмеження | заборонений,

лімітований по тимчасовим і (чи) об'ємних параметрах, необмежений | згубний,

частково відтворювальний, незначний

Технологічна

доцільність | недоцільний,

виправданий,

доцільний | недоцільний, виправданий,

доцільний

Соціально-економічна доцільність | суспільно необхідний, недоцільний | доцільний,

недоцільний

Релятивність | зовнішній,

внутрішній (об'єктний) | незалежний,

середній,

залежний

екологічних ризиків. Його економічна сутність міститься в розподілі відповідальності в просторі і в часі та в забезпеченні гарантованої компенсації на випадок збитку.

В роботі обгрунтовано концепцію уявлення про страхування екологічних ризиків як інструмента регулювання екобезпеки й, у першу чергу, як механізму мобілізації стимулюючої функції зниження екологічного ризику.

Другий розділ “Методологічні принципи і методична база системи страхування екологічних ризиків” присвячено дослідженню й обґрунтуванню основних принципів страхування екологічних ризиків як регулятора екобезпеки і розробці методичної бази для реалізації відповідних функцій системи страхування екологічних ризиків.

В основу побудови системи страхування екологічних ризиків автором покладено стандартні принципи страхування відповідальності, а також специфічні принципи страхування екологічних ризиків, що випливають із природи екологічних ризиків, а також обумовлені природою формування і використання страхових фондів екологічних ризиків.

Система принципів, що стандартно використовуються у страхових механізмах, включає обов'язковість, персоніфікацію і системність.

Під обов'язковістю у страхуванні розуміється відповідальність страхувальника (за добровільною згодою або в законодавчо встановленому порядку) перед страховиком і страховика перед вигодонабувачом за відшкодування збитку

Обов'язкова форма страхування забезпечує неминучість відповідальності за збиток, значно розширює масштаби використання страхування екологічних ризиків як інструмента забезпечення екологічної безпеки, як гаранта відшкодування збитків при нанесенні збитку, як джерела фінансових засобів екологозорієнтованого призначення (попередження і зниження екологічної небезпеки, відновлення якості

навколишнього природного середовища і ресурсів), як інструмента, що мотивує зниження екологічного ризику.

Принцип персоніфікації припускає реалізацію страхових функцій, що забезпечують персональну відповідальність, що адекватна ризику і (чи) відповідальності.

Принцип системності є обов'язковим елементом у будь-якому виді страхування і призначений, в першу чергу, для забезпечення балансу між надходженням і розподілом коштів з метою забезпечення стійкості страхування як системи.

Принцип системності в роботі запропоновано поширити і на побудову просторово-організаційної системи страхування екологічних ризиків.

Розвиток цієї системи принципів у контексті побудови системи страхування екологічних ризиків передбачає необхідність врахування специфічних принципів, що відображають природу екологічних ризиків. В роботі показано, що в якості пріоритетних в даній групі принципів мають бути враховані принципи допустимості, динамічності і керованості екологічних ризиків.

Принцип допустимості припускає можливість використання екологічно небезпечних виробництв, можливість диференціації товарів за екологічною якістю, екологічністю пакування та їхньої утилізації, включаючи їх у правове поле страхування екологічних ризиків.

Принцип динамічності припускає зміну як самого ризику, так і відношення до нього з боку суспільства, і дозволяє формувати систему страхування як механізм керування екологічними ризиками в динаміці їхніх проявів і уявлень, а також самої системи страхування з позицій діалектичного розвитку в залежності від мінливості макро-, мезо- і мікросередовища, реалій фінансового і технічного характеру.

Керованість екологічних ризиків припускає можливість їхнього прогнозування, регулювання (включаючи попередження), координацію, стимулювання зниження і контроль.

До системи принципів, що розроблена автором роботи, уведені специфічні принципи формування і використання страхових фондів екологічних ризиків – диференціації, багатофункціональності і регіоналізації.

Принцип диференціації дозволяє застосовувати різні підходи до об'єктів страхування, що спрямовано на підвищення мотиваційної функції страхування екологічних ризиків.

В дисертації розвивається уявлення про страхування екологічних ризиків як багатофункціональної системи, що включає компенсаційні, стимулюючі й інвестиційні функції.

Просторова неоднорідність природно-ресурсного потенціалу й екологічної небезпеки, з одного боку, і потреби в засобах захисту, з другого, визначають доцільність використання принципу регіоналізації відповідальності і побудови організаційної системи страхування екологічних ризиків за регіональним принципом.

В роботі розроблено методичні підходи до визначення екологічних ризиків, що формують страхові платежі на всіх стадіях і у всіх сферах суспільного виробництва і споживання, включаючи будівництво, експлуатацію об'єкта і післяексплуатаційний період при утилізації, збереженні, транспортуванні і споживанні продукту.

Методичні розробки з розрахунку імовірністних збитків у сфері споживання базуються на нормативних методах. Сутність нормування тут повязується з визначенням напрямків потоків платежів і їхнього розподілу при виробництві продукції недостатньо високої, з погляду екологічних вимог, якості. Ці платежі мають акумулюватися в тих регіонах, де очікується їхній негативний вплив. У такій ситуації варто враховувати традиційні потоки продукції від конкретного виробника до місця дислокації споживача, а при їхній відсутності – прямі чи непрямі показники, що характеризують попит (щільність населення, довжина й інтенсивність використання транспортних магістралей і т.ін.).

Страхові платежі при обов'язковому страхуванні екологічних ризиків сприяють підвищенню цін на ресурси, що є стимулом для товаровиробника до більш раціонального їхнього використання.

Диференціація страхових платежів дозволяє нівелювати конкурентоспроможність продукції з первинних і вторинних ресурсів, стимулюючи товаровиробника до використання останніх. Логіка такого підходу в тому, що при використанні вторинного ресурсу не враховується ризик утилізації побутових відходів. Таким чином за рахунок введення страхових платежів збільшується різниця між ціною використання первинного і вторинного ресурсів.

Реалізація запропонованих принципів у системі страхування екологічних ризиків забезпечує широку гаму економічних, екологічних і соціальних ефектів, що формуються на макро-, мезо- і мікрорівнях, які подані у роботі в контурній моделі інтегрального ефекту від страхування екологічних ризиків (рис.1).

Економічний ефект від страхування екологічних ризиків включає фінансову стабілізацію, зростання виробництва, заснованого на дотриманні норм екобезпеки, підвищення інвестиційної привабливості і вирівнювання стартових умов товаровиробників, стабілізацію якості факторів виробництва, зменшення соціальних державних виплат, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, у тому числі за рахунок підвищення екологічності товару і стимулювання використання вторинних ресурсів. Екологічний ефект здобувається за рахунок стабілізації якості навколишнього середовища. Соціальний ефект формується за рахунок росту зайнятості населення і гарантування відшкодування збитків. Медичний ефект припускає зменшення рівня захворюваності від екологічно обумовлених хвороб і зростання тривалості життя населення. Культурно-естетичний ефект обумовлюється збереженням фонду флори і фауни.

Третій розділ “Організаційно-економічна модель формування і використання страхового фонду екологічних ризиків” містить дослідження комплексу питань, що інтегрують організаційно-економічні аспекти страхування екологічних ризиків як цілісного економічного механізму керування ними.

В дисертації обгрунтовано створення системи страхових фондів екологічних ризиків, призначених для акумуляції коштів і ефективного їхнього використання в інтересах вирішення проблем забезпечення екологічної безпеки.

Реалізація страхових функцій фонду забезпечується через безупинне відтворення грошових ресурсів і гарантовану компенсацію страхових відшкодувань при настанні страхового випадку, обумовленого екологічно несприятливою ситуацією.

В роботі обгрунтовано підхід, відповідно до якого страховий фонд екологічних ризиків формується за рахунок суб'єктів господарювання - потенційних забруднювачів і призначений для

цільової компенсації збитку, що виникає внаслідок екологічних конфліктів, розподіляючи втрати між всіма учасниками потенційного ризику.

При формуванні системи страхових фондів екологічних ризиків закладено принцип поєднання загальнонаціональних інтересів забезпечення екобезпеки з регіональною формою їхньої реалізації, що обумовлено, перш за все, регіональною специфікою екологічних небезпек. Система страхування екологічних ризиків базується на страхуванні і перестрахуванні екологічних ризиків, взаємодії регіональних і централізованих фондів екологічних ризиків. В основу цієї взаємодії покладено принцип фінансової і технологічної відповідальності між регіонами, адекватної екологічному ризику.

Як базовий елемент організаційної системи страхування екологічних ризиків у роботі розглядається регіональний страховий фонд екологічних ризиків. Передумовою для регіональної форми реалізації механізму є диференціація в просторі природних, економічних і соціальних можливостей і потреб забезпечення екобезпеки і відповідальності за її порушення, а також концепція домінанти територіального управління і самоврядування у вирішенні проблем забезпечення екологічної безпеки.

Страхові функції фонду реалізуються шляхом створення централізованого резерву коштів, стабільного забезпечення необхідного рівня їхнього відтворення і гарантії дотримання рівності всіх суб'єктів в одержанні страхових відшкодувань.

Особлива увага в роботі приділяється питанню майнової належності коштів страхових фондів екологічних ризиків. Кошти фонду є власністю як регіонів і держави, так і самих страхувальників. Однак це не суперечить їхньому зосередженню в оперативному управлінні відповідних регіональних фондів і розподілу суворо на нормативній основі.

Найважливіший принцип організації страхового фонду екологічних ризиків полягає в оптимальному сполученні інтересів усіх суб'єктів господарювання. Розміри регіональних інвестицій залежать від потреб територій у розвитку природоохоронних об'єктів і від їхніх внесків у фонд, що взаємообумовлено. Чим вище екологічний ризик, тим вище потреби регіону у витратах на попередження екологічних конфліктів.

В дисертації розвинуто концепцію багатофункціональності страхових фондів екологічних ризиків. Як основні функції страхових фондів екологічних ризиків розглядаються: компенсаційна, стимулююча й інвестиційна.

Вперше страхування екологічних ризиків подано у вигляді системи і у взаємозв'язку цієї системи з макросередовищем. Графічну модель взаємовідносин макро- і мікросередовища системи страхових фондів екологічних ризиків подано на рис.2.

Макросередовище системи страхових фондів екологічних ризиків подано у вигляді економічних, науково-технічних, екологічних факторів і фактора управління екобезпекою.

Економічні фактори включають світогосподарські, макроекономічні, регіональні і мікроекономічні аспекти. Науково-технічні фактори повязуються з екологізацією виробництва і продукту. Екологічні фактори представлені екологічною ємністю і медіко-біологічним потенціалом. Фактор управління екобезпекою реалізується через нормативно-законодавчу базу.

Найважливішою концептуальною посилкою формування страхових фондів екологічних ризиків, що розвивається в роботі, є залежність тарифної ставки при страхуванні екологічних ризиків від функцій, покладених на фонд.

Розмір страхового тарифу визначається відповідно до страхової суми у вигляді імовірнісного збитку. Імовірнісний збиток запропоновано оцінювати не тільки за екологічністю виробництва, але також і екологічністю продукту, включаючи всі супутні компоненти – екологічність пакування й утилізації. Розширення бази страхового платежу передбачається і за рахунок поширення кола вигодонабувачей і, відповідно, пореципієнтних збитків (населенню, суб'єктам господарської діяльності, включаючи втрачену вигоду і т.д.). На відміну від існуючих методик розрахунку страхової суми особливий акцент робиться на надійність технічних систем, що реалізується тільки при індивідуальному підході до об'єкта страхування. Запропоновано додаткове введення регіональних (зональних) параметрів, що враховують соціальні аспекти. У роботі визначено сутність попереджувальної діяльності страхового фонду екологічних ризиків як джерела фінансування й організації попереджувальних і природовідновлювальних мір, що сприяють зменшенню імовірності і масштабів забруднень, зниженню компенсаційних виплат за страховим випадком. Доцільність включення статті на попереджувальну діяльність обумовлена пасивним екологічним ризиком, тобто, ризиком нагромадження забруднюючих речовин і уповільненої реакції екосистем.

На відміну від стандартних підходів розподіл доходу при страхуванні екологічних ризиків передбачено здійснювати винятково на природоохоронні цілі і на стимулювання безаварійної діяльності страхувальників.

Компенсаційні виплати з коштів фонду передбачено здійснювати при настанні страхового випадку – екологічно несприятливої ситуації, що спричинила збитки: життю і здоров'ю населення, втраченому прибутку, природним ресурсам, включаючи тваринний і рослинний світ, які носять імовірнісний характер настання. Всеосяжний характер страхової відповідальності при страхуванні екологічних ризиків мобілізує його стимулюючий потенціал як регулятора екобезпеки.

Екологічні аварії й їхні наслідки носять імовірнісний (випадковий) характер. Тому в страховому фонді екологічних ризиків можуть утворюватися тимчасово вільні ресурси, що уявлюють собою потенційні інвестиційні ресурси. Рекомендовано цілеспрямоване використання таких ресурсів на створення екологічної інфраструктури, екологізацію технологічних процесів, здійснення інших мір і заходів екологозорієнтованого характеру задля потреб регіонів, груп підприємств і окремих виробництв.

В рамках рішення прикладних задач у дисертації розроблено методику вибору пріоритетів кредитування заходів за рахунок коштів страхових фондів екологічних ризиків, яка заснована на системному врахуванні економіко-екологічних, соціально-економічних і традиційно фінансово-економічних факторів, а також - на використанні принципу допустимості екологічних ризиків.

Запропонований механізм страхування екологічних ризиків є ще однією складовою послідовного ланцюга дій щодо адаптації системи економіко-екологічних інструментів забезпечення екологічної безпеки до реальних умов ринкових відносин. Цей механізм дозволяє усунути більшість недоліків діючої системи економіко-екологічних регуляторів, забезпечити проведення необхідних природоохоронних заходів і компенсувати збиток, що відбувся внаслідок створення екологічно несприятливих ситуацій, включаючи аварійні, за кошти винуватців і скоротити державні субсидії на ці цілі.

Висновки

Дослідження сутності змісту та характерних рис сучасних ситуацій, що породжують виникнення екологічних небезпек, обґрунтування та дослідження питань формування і функціонування системи страхування екологічних ризиків визначили ціль, задачі та зміст даної дисертаційної роботи.

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі розвитку і поглиблення концептуальних основ і організаційно-методичної бази формування і функціонування системи страхування екологічних ризиків у сукупності економічних механізмів забезпечення екологічної безпеки.

Інтегральний науковий результат дисертаційного дослідження знайшов свою конструктивну реалізацію в наступному комплексі концептуально-методологічних положень стосовно принципів і підходів формування та функціонування системи страхування екологічних ризиків:

§ екологічні небезпеки та ризики їх формування і прояви, об'єктивна реальність яких обумовлена сутнісним змістом і причинно-наслідковими факторами, займають одне з домінуючих місць у системі факторів екологічної безпеки соціально-економічного розвитку;

§ сучасні теоретико-методологічні посилки комплексного економіко-екологічного підходу дозволяють інтегрувати всю структурно різнорідну, за факторами формування і прояви екологічних небезпек, сукупність екологічних ризиків у єдину класифікаційну систему, головною ознакою побудови якої є універсальне уявлення екологічного ризику як керованої домінанти забезпечення екологічної безпеки соціально-економічного розвитку;

§ методологічним базисом становлення сучасної моделі системи страхування екологічних ризиків є інтеграція стандартних принципів страхування відповідальності (обов'язковість, персоніфікація і системність), а також двох груп специфічних принципів, обумовлених природою екологічних ризиків (допустимість, динамічність і керованість), а також обумовлених природою формування і використання страхових фондів екологічних ризиків (диференціація, багатофункціональність і регіоналізація) на основі функціонольного цільового критерію зниження екологічних ризиків і компенсації їхніх економічних наслідків;

§ реалізація запропонованих принципів у системі страхування екологічних ризиків забезпечує широку гаму економічних, екологічних і соціальних ефектів, що формуються на макро-, мезо- і мікрорівнях, системне врахування яких дозволяє обґрунтувати контурну модель інтегрального ефекту страхування екологічних ризиків;

§ в якості принципової методологічної посилки функціонування системи страхування екологічних ризиків у роботі розвинуто концепцію багатофункціональності страхових фондів екологічних ризиків (компенсаційна, стимулююча й інвестиційна функції) і використання цієї методологічної посилки для формування тарифної ставки при страхуванні екологічних ризиків у залежності від функцій, покладених на фонд.

Сформульовані, обґрунтовані і подані в роботі організаційні і методичні рішення, які конкретизують і деталізують теоретичні і концептуально-методологічні результати дослідження, створюють основу їх практичної реалізації. Їх основний зміст полягає в тому, що:

§ на основі базисних принципів і підходів щодо інтегрального врахування екологічних ризиків та відповідних їм імовірнісних збитків за всіма циклами виробництва та споживання товарів і послуг розроблено організаційно-методичні елементи страхування екологічних ризиків виробництва та споживання товарів і послуг; розроблено пропозиції щодо врахування екологічного ризику як економічного інструменту регулювання використання вторинних ресурсів;

§ здобула подальшого розвитку методична схема формування тарифної ставки страхування екологічного ризику, згідно якої передбачено обовязкове врахування у розмірі тарифу реалізації компенсаційної, стимулюючої та інвестиційної функцій страхових фондів екологічних ризиків;

§ розроблено методику вибору пріоритетів інвестування (шляхом надання кредитів) за рахунок коштів страхового фонду заходів щодо створення екологічної інфраструктури, екологізації технологічних процесів, здійснення інших екологозорієнтованих заходів та дій.

Визначення концептуально-методологічної бази й головних напрямків формування і функціонування системи механізмів страхування екологічних ризиків, обґрунтування підходів щодо вибору і адаптації їх до реальних економічних умов сьогодення, теоретичні й організаційно-економічні основи яких розкриті в дисертаційній роботі, являють собою реальний внесок у розвиток і поглиблення сучасної економічної теорії природокористування і охорони навколишнього середовища, реалізацію її практичної функції в інтересах забезпечення екологічної безпеки сталого соціально-економічного розвитку України та її регіонів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Сааджан И.А. Региональная политика и страхование экологических рисков // Экономические инновации. Вып. 4: Международное и межрегиональное экономическое сотрудничество в Черноморском бассейне. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - 1999. - С.136-138.

2. Сааджан И.А. Методолого-методические подходы к оценке и страхованию экологических рисков//Экономические инновации. Вып. 6: Экономико-экологические проблемы природопользования на современном этапе. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - 1999. - С. 38-46.

3. Сааджан В.А., Сааджан И.А., Изотов С.А. Конкурентоспособность предприятия и экологический риск//Труды Одесского политехнического университета. Вып. 3(9). – Одесса: Одесский политехнический университет. - 1999. - С.269-272. (Особистий внесок здобувача – оцінка впливу екологічних факторів на конкурентоспроможність товарів та товаровиробників; основні принципи страхування екологічних ризиків як механізму регулювання; модель оцінки екологізації технології та товару).

4. Сааджан И.А. Методические подходы к формированию тарифов страхового фонда экологических рисков// Труды Одесского политехнического университета. Вып. 1(10). – Одесса: Одесский политехнический университет. - 2000. - С.297-300.

5. Сааджан В.А., Сааджан И.А. Выбор приоритетов инвестирования промышленного производства.// Труды Одесского политехнического университета. Вып. 2(11). – Одесса: Одесский политехнический университет. - 2000. - С.234-237. (Особистий внесок здобувача – пропозиції щодо врахування соціально-економічного ефекту у виборі пріоритетів інвестування).

6. Сааджан И.А., Сааджан В.А. Разработка системы предпочтений распределения экологоориентированных кредитов. // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 3(12). – Одесса: Одесский политехнический университет. - 2000. - С.247-251. (Особистий внесок здобувача – запропоновано систему економіко-екологічних показників задля вибору пріоритетів кредитування екологозорієнтованих заходів).

7. Сааджан И.А., Харичков С.К. Экологическое страхование в системе механизмов регулирования обращения с отходами // Економіка природокористування і охорони довкілля. - К.: РВПС України НАН України. - 2000. - С.119-120. (Особистий внесок здобувача – запропоновано диференційний підхід до страхування екологічних ризиків при використанні первинного та вторинного ресурсів).

8. Сааджан И.А. Страхование экологических конфликтов. //Материалы международной научно-практической конференции “Управление природопользованием в регионе”. – Сумы: Сумский государственный университет. – 1994. - С.84-85.

9. Сааджан И.А. Страховой фонд экологической безопасности: принципы создания и перспективы // Труды научно-практической конференции “Актуальные проблемы экономики природопользования”. – Сумы: Сумский государственный университет. - 1996. - С.139-141.

10. Сааджан И.А. Экологический апект развития производительных сил // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”, ч.2. - К.: Знання. - 1999. - С.60-61.

11. Сааджан И.А. Страховые аспекты экобезопасности // Тезисы международной научно-практической конференции “Эколого-экономические проблемы Днестра”. Одесса: Южный научный центр НАН Украины. - 2000. – С.70.

Сааджан И.А. Страхування в системі економічних механізмів забезпечення екологічної безпеки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2001.

Дисертацію посвячено питанням теоретичного обґрунтування та розробки організаційно-методичної бази інструментів страхування екологічних ризиків, що забезпечують їхнє зниження і компенсацію економічних наслідків в умовах ринкових відносин між суб'єктами господарювання.

Одержала подальший розвиток і поглиблення гіпотеза уявлення екологічних ризиків і їх страхування як керованої домінанти в системі забезпечення екологічної безпеки; запропоновано й обґрунтовано принципи побудови системи страхування екологічних ризиків; розроблено організаційно-методичні елементи страхування екологічних ризиків виробництва і споживання товарів і послуг; розроблено рекомендації щодо врахування екологічного ризику як економічного інструмента регулювання використання вторинних ресурсів; обґрунтовано концептуальну модель формування інтегрального ефекту страхування екологічних ризиків; удосконалено організаційно-методичні основи формування страхових фондів екологічних ризиків; запропоновано графічну модель взаємовідносин макро- і мікросередовища системи страхових фондів екологічних ризиків; одержала подальший розвиток методична схема формування тарифної ставки страхування екологічного ризику; сформульовано методичні підходи і розроблено елементи механізму реалізації компенсаційної, стимулюючої й інвестиційної функцій страхових фондів екологічних ризиків.

Ключові слова: екологічний ризик, страхування екологічних ризиків, страховий тариф, страховий фонд екологічних ризиків, компенсаційна, стимулююча й інвестиційна функції страхових фондів екологічних ризиків.

Сааджан И.А. Страхование в системе экономических механизмов обеспечения экологической безопасности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей природной среды. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2001.

Диссертация посвящена вопросам теоретического обоснования и разработке организационно-методической базы инструментов страхования экологических рисков, обеспечивающих их снижение и компенсацию экономических последствий в условиях рыночных отношений между субъектами природопользования.

Целесообразность данной разработки продиктована необходимостью развития и углубления теоретических и концептуальных основ совершенствования механизмов и инструментария обеспечения экологической безопасности социально-экономического развития, в том числе разработки рыночных механизмов регулирования экологического риска и введения страхования экологических рисков в общую систему этих инструментов.

Объектом исследования являются организационные и экономические отношения в сфере обеспечения экологической безопасности, которые определяют формирование экологических рисков, построение и функционирование механизмов их снижения и компенсации соответствующих ущербов.

Предметом исследования являются организационно-экономические модели и методические элементы страхования экологических рисков, которые отражают механизмы снижения экологических рисков и компенсации их экономических последствий.

Научная новизна полученных результатов состоит в развитии и углублении известных, обосновании ряда новых теоретических и методических положений, в комплексе определяющих концептуальные основы и организационно-методическую базу страхования экологических рисков как механизма системы обеспечения экологической безопасности.

В работе с позиций комплексного подхода в системе современных экономико-экологических знаний получила дальнейшее развитие и углубление гипотеза представления экологических рисков и страхования как управляемой доминанты в системе обеспечения экологической безопасности.

Предложены и обоснованы принципы построения системы страхования экологических рисков, которая в отличие от традиционных представлений, предусматривает сочетание стандартных принципов страхования ответственности (обязательность, персонификация и системность), специфических принципов, обусловленных природой экологических рисков (допустимость, динамичность и управляемость), а также специфических принципов формирования и использования страховых фондов (дифференциация, многофункциональность и регионализация).

Разработаны организационно-методические элементы страхования экологических рисков производства и потребления товаров и услуг, предусматривающие интегральный учет экологических рисков и соответствующих вероятностных ущербов во всех циклах производства и потребления товаров и услуг; разработаны рекомендации по учету экологического риска как экономического инструмента использования вторичных ресурсов.

Обоснована концептуальная модель формирования интегрального эффекта страхования экологических рисков, отличительными признаками которой является системный учет в качестве составляющих интегрального эффекта экологического, экономического, социального, медицинского и культурно-эстетического эффектов снижения экологических рисков и компенсации соответствующих им ущербов.

Усовершенствованы организационно-методические основы формирования страховых фондов экологических рисков (финансовая основа фондов, необходимость учета регионального масштаба, имущественная принадлежность средств фонда, механизм перестрахования экологических рисков), предложена графическая модель взаимоотношений макро- и микросреды системы страховых фондов экологических рисков; получила дальнейшее развитие методическая схема формирования тарифной ставки страхования экологического риска, которая в отличие от стандартной модели предусматривает обязательный учет в размере тарифа реализацию компенсационной, стимулирующей и инвестиционной функций страховых фондов экологических рисков.

Сформулированы методические подходы и разработаны элементы механизма реализации компенсационной, стимулирующей и инвестиционной функций страховых фондов экологических рисков, отличительными признаками которого является системный учет финансово-экономического, социального и экологического факторов при выборе приоритетов использования средств фонда.

Ключевые слова: экологический риск,