ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Степасюк Людмила Михайлівна
УДК 631.15:65.011.4
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ТА ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРОДУКЦІЇ СКОТАРСТВА
08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ –2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент УААН
Руснак Петро Павлович,
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри аграрної економіки
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Зимовець Віктор Наумович,
Інститут аграрної економіки УААН,
головний науковий співробітник
відділу ціноутворення та кон’юнктури ринку
кандидат економічних наук, старший
науковий співробітник
Шаран Павло Іванович,
Інститут розведення і генетики тварин УААН, завідувач відділу економіки
Провідна установа - Інститут економіки НАН України,
відділ економічних відносин АПК, м. Київ
Захист відбудеться “19” грудня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони,15, навчальний корпус 3, ауд.65.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, кім. 41.
Автореферат розісланий “15 ” листопада 2002 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Формування ринку продукції скотарства в Україні відбувається дуже стримано, але така ситуація, безумовно, тимчасова і вже сьогодні необхідно проводити дослідження, які допоможуть агарним підприємствам ефективніше вести господарську діяльність в умовах динамічного ринку. Виробництво і переробка продукції скотарства у період переходу на ринкові засади зіткнулися з великими труднощами, що спричинили високі темпи скорочення поголів’я худоби, зниження її продуктивності, особливо в суспільному секторі. У зв’язку з цим, переробна промисловість молочного та м’ясного підкомплексів скоротила обсяги переробки продукції скотарства, а її виробничі потужності використовуються неповністю. Більш високі темпи зростання цін на молочном’ясну продукцію порівняно з доходами населення зумовили скорочення споживання цих цінних продуктів харчування. Отже, обґрунтування заходів щодо стабілізації і підвищення економічної ефективності виробництва продукції скотарства є загальнодержавним завданням стратегічної ваги. Тому висвітленню цієї економічної проблеми присвячено багато праць як вітчизняних так і зарубіжних вчених.
Вивченням стану проблеми в різні часи займалися провідні економісти- аграрники. Вона знайшла відображення в наукових працях В.Г. Андрійчука, О.А. Бугуцького, П.С Березівського, В.І Бойка, В.Н. Зимовця, М.М. Ільчука, Л.І. Касьянова, В.П. Мертенса, С.І. Михайлова, В.Я. Месель-Веселяка, П.П. Руснака, М.М. Рудого, П.Т. Саблука, П.І. Шарана, П.В. Щепієнка та багатьох інших. Переважна більшість їх робіт охоплюють питання, що стосуються економічної ефективності виробництва та формування ринку продукції скотарства. Проте, не можна вважати, що проблема досліджена достатньо глибоко, адже у більшості робіт зазначених вчених, об’єктом наукового дослідження виступає економічна ефективність сільськогосподарського виробництва, а економічна ефективність виробництва продукції скотарства вивчалася у загальному контексті. Також недостатньо дослідженні питання розвитку галузі на ринкових засадах та формування економічних відносин між ланками виробництва, реалізації і переробки продукції скотарства. Все це вимагає комплексного підходу до вивчення проблеми, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з тематикою наукових досліджень Національного аграрного університету на 2000-2002 рр. за темою “Обґрунтування основних напрямів підвищення ефективності інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві” (номер державної реєстрації 0100U002829) та науковою темою “Розробка механізму підвищення інвестиційної привабливості та збільшення обсягів фінансування м’ясопродуктового підкомплексу АПК України” (номер державної реєстрації 0101U003462)
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка пропозицій щодо підвищення економічної ефективності виробництва і формування ринку продукції скотарства на основі здійснення ряду заходів по інтенсифікації виробництва в підприємствах суспільного сектора за рахунок поліпшення кормової бази, залучення додаткових інвестицій, покращення використання внутрішньогосподарських резервів, введення в дію протизатратних механізмів, удосконалення економічних взаємовідносин між виробництвом та переробною промисловістю, підвищення конкурентоспроможності товаровиробників.
У відповідності до визначеної мети поставлені такі задачі:
- опрацювати науково-методологічні основи економічної ефективності виробництва продукції скотарства;
- обґрунтувати систему показників економічної ефективності виробництва продукції скотарства;
- здійснити оцінку сучасного стану галузі скотарства підприємств різних форм власності;
- дослідити тенденції розвитку виробництва, переробки і споживання продукції скотарства;
- обґрунтувати шляхи та перспективи розвитку ринку молока та яловичини в Чернігівській області;
- на основі використання економіко-математичних методів розрахувати оптимізацію структури кормовиробництва для досліджуваної сукупності сільськогосподарських підприємств;
- обґрунтувати систему економічних взаємовідносин у молочному та м’ясному підкомплексах.
Об’єктом дослідження є процес виробництва та формування ринку продукції скотарства. Поглиблені дослідження здійснені на матеріалах сільськогосподарських підприємств суспільного сектора Поліської зони Чернігівської області України.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні питання ефективності виробництва продукції скотарства, система відносин у галузі в умовах переходу до ринкових відносин.
Методи дослідження. У процесі розробки поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: абстрактний, розрахунково-конструктивний, аналізу і синтезу, порівняльний, кореляційного аналізу, групування, математичного моделювання та інші. Для обробки аналітичної інформації застосовувалися персональні електронно-обчислювальні комп’ютери та сукупність операційних і математичних програм.
Інформаційною базою дослідження слугували матеріали статистичної звітності, річні звіти сільськогосподарських та переробних підприємств, довідково-нормативні матеріали та теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати, які відображають наукову новизну дослідження та виносяться на захист, полягають в наступному:
- доповнено теоретичний зміст категорії економічної ефективності виробництва продукції скотарства комплексним підходом вивчення даної проблеми в поєднанні з переробкою і реалізацією продукції ;
- уточнено систему показників ефективності виробництва продукції скотарства щодо їх співставимості з ефективністю переробки та результатами реалізації;
- на підставі комплексного дослідження проблеми та використання системного аналізу встановлено новітні тенденції розвитку виробництва, переробки та реалізації продукції скотарства;
- запропоновано заходи виходу галузі скотарства з кризового стану шляхом санації фінансового становища, удосконалення системи взаємовідносин товарних господарств та переробних підприємств молочно-м’ясного підкомплексу;
- обґрунтовано основні перспективні показники розвитку галузі скотарства у Поліській зоні Чернігівської області з допомогою використання кореляційного аналізу та моделей математичного програмування, визначено оптимальний рівень річної продуктивності 1 голови великої рогатої худоби та сукупність оптимальних витратних показників (С. 12);
- вперше для Поліської зони Чернігівської області України розроблено оптимальну структуру кормових ресурсів і посівних площ під кормовими культурами, що забезпечить здешевлення кормів (С.13);
- знайшли подальший розвиток пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічних взаємовідносин в молочно-м’ясному підкомплексі Поліської зони Чернігівської області з урахуванням аграрної реформи та сучасної аграрної політики в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні отриманих результатів досліджень у виробництво, що сприятиме підвищенню продуктивності великої рогатої худоби, зростанню його економічної ефективності, що дасть можливість реалізувати заходи по покращенню роботи підприємств з переробки та збуту молочно-м’ясних продуктів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Результати досліджень з питань оптимізації структури кормових ресурсів та посівних площ кормових культур використані в ТОВ “Дружба” Корюківського району та рекомендовані до впровадження в інших господарствах Чернігівської області, що засвідчують відповідні документи. Система показників та їх комплексна оцінка сприятимуть своєчасному виявленню та усуненню вузьких місць та кризових явищ у галузі, що забезпечить ефективне функціонування молочно-м’ясного підкомплексу. Результати досліджень використовуються у навчальному процесі Національного аграрного університету при викладанні курсу “ Економічна теорія” та "Економіка підприємства".
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. У процесі дослідження здійснено аналіз стану, сформульовано проблеми та обґрунтовано основні напрями удосконалення економічних відносин в молочно-м’ясному підкомплексі АПК. Враховуючи особливості ринкової економіки проведено дослідження всіх складових економічної ефективності виробництва та формування ринку продукції скотарства Поліської зони Чернігівської області.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях аспірантів та викладачів у Національному аграрному університеті (м. Київ, 1999-2001 рр.), на першій Всеукраїнській конференції молодих вчених-аграрників “Проблеми соціального та економічного розвитку села” (м. Київ, НАУ, 2001 р.). Повний зміст дисертації доповідався на засіданні кафедри аграрної економіки НАУ (протокол № 6 від 29.01.2002 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 5 наукових статтях фахового видання, обсягом 1,1 друкованих аркушів.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 173 сторінках основного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 174 найменувань, містить 42 таблиці, 2 рисунки, 8 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, відображено наукову новизну та практичне значення результатів дослідження.
У першому розділі “Наукові основи економічної ефективності виробництва і формування ринку продукції скотарства” розкрито поняття “ефективність виробництва”, яке в економічній літературі розглядається як стосовно окремих галузей підприємства, так і виробництва вцілому. З точки зору економічної теорії та практики, важливо правильно розуміти категорію ефективності, оскільки вона є найважливішим показником у системі економічних категорій, і від рівня адекватності її трактування залежить правильність всієї системи ефективності виробництва.
В результаті вивчення науково-теоретичних основ економічної ефективності продукції скотарства вважаємо, що дана економічна категорія відображає широкий комплекс засобів, предметів праці та робочої сили. Враховуючи особливості галузі скотарства та узагальнюючи трактування наукової літератури, дійшли висновку, що суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва полягає у збільшенні виходу сільськогосподарської продукції з гектара землі, від однієї голови худоби при найменших витратах ресурсів на її виробництво.
Встановлено, що серед вчених економістів-аграрників більшість питань відносно суті критерію економічної ефективності сільськогосподарського виробництва викликають дискусії. Поділяємо думку тих науковців, які зазначають, що в умовах ринкової економіки таким критерієм повинна виступати прибутковість галузі.
Обґрунтовано систему показників, що відображають досягнутий рівень економічної ефективності виробництва, переробки і реалізації продукції скотарства та дозволяють виявити шляхи її підвищення.
Розмежовано чотири групи факторів, які визначають рівень економічної ефективності виробництва в аграрному секторі економіки: технологічні, економічні, соціальні та організаційні. Сукупна дія цих факторів є важливою складовою умовою високоефективного виробництва продукції тваринництва.
Дослідження особливостей ринків молока та яловичини дозволило виявити його специфічні риси: постійність функціонування, сезонність виробництва, здатність замінити інші ринкові системи.
У роботі використані методичні засади дослідження регіональних ринків молока та яловичини і визначені напрями їх регулювання: комплексний підхід до питання формування вищеназваних ринків, який дозволяє виявити вплив факторів та умов на кінцеві результати, підхід до ринку як до цілісності, поєднання державного та ринкового саморегулювання, формування механізму ціноутворення.
У другому розділі “Розвиток і формування ринку продукції скотарства в господарствах Поліської зони Чернігівської області” проаналізовано ресурсний потенціал та його відповідність розвитку скотарства, а також економічну ефективність виробництва, переробки і формування ринку продукції скотарства в досліджуваних господарствах.
Аналіз розвитку скотарства у господарствах суспільного сектору здійснювався з урахуванням приватного господарювання. Проте незначне абсолютне і відносне зростання виробництва у приватному секторі не може компенсувати потребу населення у продукції скотарства.
Поглибленими дослідженнями, здійсненими на матеріалах господарств Поліської зони Чернігівської області, встановлено, що економічна ефективність виробництва молока та приросту великої рогатої худоби не забезпечує умов для ведення розширеного виробництва, внаслідок чого галузь залишається збитковою (табл.1).
Таблиця 1
Економічна ефективність виробництва молока та приросту живої маси великої рогатої худоби у господарствах Поліської зони Чернігівської області
Показники |
1997р. |
1998р. |
1999р. |
2000р. |
2001 р. | 2001 р. в % до 1997 р.
Середньорічний удій на одну корову, кг | 1160,0 | 1309,0 | 1303,0 | 1308,0 | 1539,0 | 132,7 | Середньодобовий приріст живої маси 1 голови на вирощуванні та відгодівлі, г |
194,0 |
217,0 |
200,0 |
213,0 |
297,0 |
153,1 | Затрати праці на виробництво 1 ц, люд-год:
- молока |
16,5 |
16,3 |
17,0 |
17,6 |
15,8 |
95,8 | - приросту живої маси | 114,3 | 118,6 | 131,1 | 125,3 | 96,9 | 84,8 | Витрати кормів на виробництво 1 ц продукції, ц корм. од.:
- молока |
2,2 |
2,2 |
1,9 |
1,9 |
1,9 |
86,4 | - приросту живої маси | 21,4 | 21,4 | 20,3 | 18,1 | 16,2 | 75,7 | Повна собівартість 1 ц продукції, грн.:
- молока |
48,3 |
49,2 |
52,5 |
56,8 |
52,6 |
108,9 | - приросту живої маси | 204,2 | 278,0 | 332,7 | 353,2 | 405,8 | 198,7 | Ціна реалізації 1 ц продукції, грн.:
- молока |
20,9 |
26,9 |
32,9 |
52,5 |
53,4 |
255,5 | - приросту живої маси | 80,3 | 113,2 | 138,2 | 210,7 | 337,8 | 420,7 | Рівень рентабельності (+), збитковості (-) 1ц, %
- молока
- живої маси |
-56,7
-60,7 |
-45,2
-59,3 |
-37,3
-58,5 |
-7,6
-40,3 |
+1,5
-16,8 |
-
- |
Дані табл. 1 свідчать про незначні позитивні зрушення, які відбулися в досліджуваних господарствах при виробництві молока та приросту живої маси великої рогатої худоби. Тільки за рахунок підвищення ціни реалізації 1 ц молока та 1 ц приросту живої маси врх відповідно в 2,5 і 4,2 рази за 1997 – 2001 рр. рівень збитковості живої маси врх зменшився на 49,1 відсоткові пункти, а по молоку рівень рентабельності у 2001 р. становив 1,5 відсотка.
Статистичними групуваннями встановлено, що в середньому у 146 господарствах досліджуваної сукупності удій на одну корову у 1999 році становив 1353 кг. З розрахунку на 1 ц молока було витрачено 1,91 ц кормових одиниць і 17,98 людино-годин. При собівартості 1 ц молока 55,8 грн. виробництво було збитковим. Рівень збитковості становив 40,9 відсотка. Аналізом виявлено, що ефективність виробництва молока зростає одночасно із збільшенням продуктивності корів. Так, в групі 27 господарств при збільшенні продуктивності середньорічного надою молока у 1,5 рази витрати кормів на 1 ц молока зменшилися на 15%, живої праці - на 25%, собівартість - на 29%, а рівень збитковості - на 25,1 пунктів.
Аналогічна тенденція має місце при зміні рівня продуктивності великої рогатої худоби на вирощуванні і відгодівлі. Так у 138 господарствах досліджуваної сукупності середньодобовий приріст великої рогатої худоби на вирощуванні і відгодівлі у 1999 р. становив 211г, з розрахунку на 1 ц приросту було витрачено 18,5 ц корм. од., 115 люд-год, собівартість 1 ц яловичини склала 315,1 грн., а рівень збитковості – 119,2 відсотка. Водночас у групі 15 господарств, де середньодобовий приріст становить 300-350 г найвища економічна ефективність вирощування приросту і витрати праці на 1 ц приросту, порівняно із середнім рівнем досліджуваної сукупності, були менші на 33%, витрати кормів – на 36%, повна собівартість на 18% і, відповідно, рівень збитковості - на 20,5 пункти. А у наступних 13 господарствах досліджуваної сукупності при збільшенні економічної ефективності вирощування приросту до 420 г збільшуються витрати праці на 1 ц приросту на 24%, затрати кормів - на 7%, зростає собівартість на 19% і, як результат, збільшується рівень збитковості на 35,2 пункти. На нашу думку, за сучасних умов господарювання показники продуктивності можуть бути доцільними лише у короткостроковому періоді, це пов’язано з витратами і цінами що склалися в 1999 році. Проте, на перспективу необхідно забезпечувати вищий рівень продуктивності за умов раціонального використання ресурсів, що сприятиме рентабельному виробництву м’яса великої рогатої худоби.
Тому, заходи щодо зростання продуктивності великої рогатої худоби є головним напрямом підвищення економічної ефективності виробництва продукції, на що слід спрямовувати ресурси задіяні у галузі.
Продуктивність худоби, в свою чергу, залежить від досягнутого рівня розвитку кормової бази. Важливим показником, який характеризує стан кормовиробництва і рівень забезпеченості тваринництва кормами, є обсяг кормів, витрачених на одну тварину за рік, збільшення яких повинне супроводжуватися адекватним ростом їх продуктивності та зниженням собівартості одиниці продукції. Це можливе лише за умови створення міцної кормової бази скотарства, раціональної організації кормовиробництва, збалансованої з потребами галузі, підвищення рівня годівлі високоякісними кормами, підвищення оплати корму продукцією. Рівень годівлі худоби є основним чинником впливу на економічну ефективність виробництва молока та яловичини. Однак він діє, насамперед, на зростання продуктивності худоби, а уже через її рівень – на підвищення показників економічної ефективності виробництва молока та яловичини. Результати досліджень свідчать, що в аналізованих господарствах скотарство лише на дві третини забезпечується кормами. Так, витрати кормів на одну голову корови у 2000 р. склали 25 ц корм. од., а на 1 голову врх на вирощуванні і відгодівлі – 14 ц корм. од., при нормативі відповідно 31 і 20-25 ц корм. одиниць.
Аналізом встановлено, що низький рівень годівлі обумовлений незбалансованістю кормів за вмістом поживних речовин, недостатньою забезпеченістю сільськогосподарською технікою, паливо-мастильними матеріалами та запчастинами. Це вплинуло на недодержання технологічної дисципліни при посіві, догляді і збиранні кормових культур, результатом чого став недобір кормів потрібної кількості та відповідної якості.
Цілком природно, що значні витрати на корми спричиняють в свою чергу і зростання витрат на утримання 1 голови тварин. Так, витрати у молочному скотарстві за аналізований період збільшилися з 531 грн. до 977 грн. на 1 корову, а з розрахунку на 1 голову молодняка великої рогатої худоби - від 278 до 464 грн.
При аналізі впливу рівня виробничих витрат на ефективність виробництва молока встановлено, що збільшення витрат не завжди обумовлює підвищення економічної ефективності. Так, в середньому у 145 господарствах досліджуваної сукупності виробничі витрати на 1 корову становлять 870,9 грн. На 1 ц молока прямі затрати праці склали 17,7 люд-год, затрати кормів – 1,9 ц корм. од., повна собівартість 52,7 грн., рівень збитковості – 37,4 відсотка. Лише формування виробничих витрат з розрахунку на 1 корову на рівні їх раціональних розмірів забезпечує підвищення ефективності виробництва молока. В 38 господарствах, де виробничі витрати становлять 712,2 грн., найнижчі собівартість молока - 44,8 грн. і рівень збитковості – 27,4 відсотка. При подальшому зростанні виробничих витрат собівартість і рівень збитковості зростають до 79,6 грн. і 50,5 відсотка. В цьому випадку необхідним є проведення більш детального, поглибленого вивчення впливу окремих факторів (ресурсів) на економічну ефективність виробництва молока, зокрема пов’язаних з покращенням продуктивних якостей тварин.
Однією з важливих проблем з якою стикаються виробники продукції скотарства є її збут. За останні роки відбулися помітні зрушення у структурі каналів реалізації молока (табл. 2). Якщо у 1990 р. 99% молока продавалося молокозаводам, то у 1997 р. ця частка зменшилася до 76,9%, а в 2001 р. підвищилася до 94,7 %. У 2001 р. найбільш рентабельним каналом реалізації молока для господарств була передача його власникам земельних і майнових паїв у рахунок орендної плати, що пояснюється необґрунтованим завищенням розрахункової ціни. Водночас, порівняно вищий рівень рентабельності молока забезпечується через такі ринкові канали, як продаж на ринку, через власні торгові підрозділи та інші комерційні канали. Проте, частка цих каналів ще недостатня. Значна розбіжність між ціною реалізації і роздрібною ціною молока свідчить про наявність резервів підвищення рівня рентабельності молока за рахунок скорочення витрат на виробництво молока.
Дані табл.2 свідчать, що формування ринку м’яса врх значною мірою залежить від цінової ситуації на ньому. Хоча ціни реалізації м’яса врх за останні роки зростають, однак їх рівень залишається надто низьким. Ціни, за
Таблиця 2
Ефективність каналів реалізації молока та приросту живої маси великої рогатої худоби
в господарствах Поліської зони Чернігівської області *
Реалізовано, т | Ціна реалізації 1 ц продукції, грн | Рівень рентабельності (+), збитковості (-), % | Молоко | Приріст живої маси врх | Молоко | Приріст живої маси врх | Молоко | Приріст живої маси врх | 1996 р. | 2001 р. | 1996 р. | 2001 р. | 1996 р. | 2001 р. | 1996 р. | 2001 р. | 1996 р. | 2001р. | 1996 р. | 2001 р. | Продано всього | 126241 | 71978 | 45670 | 16667 | 18,1 | 56,0 | 76,3 | 359,1 | -44,8 | +6,5 | -45,3 | -11,5
в т. ч. продано заготівельним організаціям |
110371 |
68142 |
26850 |
9295 |
16,9 |
55,2 |
80,2 |
391,8 |
-48,3 |
+4,9 |
-40,5 |
-3,4
споживчій кооперації |
- |
- |
603 |
188 |
- |
- |
36,9 |
271,0 |
- |
- |
-72,6 |
- 33,2
населенню через систему громадського харчування |
2581 |
1892 |
3453 |
2572 |
20,6 |
53,8 |
71,6 |
336,6 |
-37,0 |
+2,3 |
-46,9 |
-17,0
на ринку, через власні магазини, ларки |
9862 |
1081 |
10647 |
2889 |
21,1 |
57,6 |
54,2 |
325,1 |
-35,5 |
+9,5 |
-59,8 |
-19,8
за бартерними угодами |
4327 |
416 |
3583 |
143 |
17,0 |
51,7 |
85,3 |
353,5 |
-48,0 |
-1,7 |
-36,8 |
-12,8
видано пайовикам в рахунок орендної плати |
- |
57 |
- |
68 |
- |
60,6 |
- |
353,2 |
- |
+15,2 |
- |
-12,9
за іншими каналами |
- |
806 |
- |
1655 |
- |
57,4 |
- |
304,4 |
- |
+9,4 |
- |
-24,9
* - за даними обласного управління статистики
якими сільськогосподарські товаровиробники реалізують худобу, не відшкодовують понесених ними витрат. Виробники змушені шукати більш вигідні канали збуту тварин. Тому м’ясопереробні підприємства продовжують втрачати свою частку закупівель великої рогатої худоби. Так, за 1996-2001 рр. питома вага цих підприємств у загальному обсязі продажу м’яса зменшилася з 58,8 до 55,8 відсотка. Через затримку виплат заробітної плати та відсутність коштів господарства збільшили реалізацію худоби в рахунок оплати праці майже в 2 рази. Збільшилася частка продажу м’яса великої рогатої худоби на ринках через власні торгівельні точки, адже реалізуючи худобу за цим каналом товаровиробники мають можливість самостійно вивчити кон’юнктуру ринку і орієнтувати на неї своє виробництво. Позитивним є скорочення продажу за бартерними угодами як по молоку, так і по м’ясу.
Стабілізація і подальше нарощування виробництва молока та м’яса має супроводжуватися підвищенням економічної ефективності розвитку скотарства, отримання необхідної кількості прибутку в галузі, як основного регулятора виробництва в ринковому середовищі.
Отже, ситуація, що склалася, вимагає невідкладних заходів, в першу чергу, щодо розвитку ринку продовольства, підвищення платоспроможності попиту сільськогосподарських товаровиробників і доходності агропромислового комплексу шляхом прийняття відповідних правових законодавчих актів. Насамперед, це стосується регулювання цін на сільськогосподарську, промислову та харчову продукцію.
Реформування молочно-м’ясного підкомплексу України і адаптація його до ринкових умов повинні бути підпорядковані досягненню головної мети – підвищенню
ефективності виробництва м’яса і молока та продуктів їх переробки, забезпечення потреб населення у високоякісних продуктах за науково обґрунтованими нормами, а також створенню їх резервів для експорту за кордон.
За останні роки через відсутність науково обґрунтованої концепції розвитку молочно-м’ясного підкомплексу, відомчого підходу і відокремленого функціонування галузей у ряді регіонів України проявилися значні диспропорції у внутрішньогалузевих зв'язках, збалансуванні сировинних ресурсів та виробничо-технічних потужностей. Внаслідок цього не забезпечується своєчасна і комплексна переробка сировини, що приводить до значних її втрат і зменшення виробництва продукції.
Вивчаючи економічну ефективність виробництва молокопродуктів Корюківського ЗАТ “Маслозавод” за 2001 р. встановлено, що у структурі молочних продуктів заводу найбільш прибутковими є молоко, сметана і морозиво, рівень рентабельності виробництва яких становить відповідно 71,8; 28,9 і 14,1 відсотка. Виробництво масла “Селянське” є збитковим. Рівень збитковості його становить 13,9 відсотка. Це пояснюється більшими витратами молочної сировини на отримання масла, порівняно з іншими молокопродуктами, що істотно впливає на величину його собівартості (табл.3).
У структурі витрат на виробництво молочної продукції найбільшу питому вагу займають сировина та основні матеріали, загальнозаводські та матеріальні витрати. Однак при виробництві конкретних видів молочних продуктів величина
Таблиця 3
Показники економічної ефективності виробництва молокопродуктів
ЗАТ “Маслозавод”, Корюківського району Чернігівської області, 2001 рік
Показники | Молокопродукти
Моло -ко | Моро -зиво | Смета- на | Масло “Селянське”
Обсяг виробленої продукції, т | 233,8 | 165,1 | 9,5 | 232,6
Собівартість, тис.грн.: всього
- 1 т продукції | 78,9
337,5 | 424,8
2572,9 | 22,1
2326,3 | 1803,5
7753,6
Ціна реалізації 1 т продукції (без ПДВ), грн. | 580,0 | 2936,5 | 3000,0 | 6670,0
Прибуток, збиток (-) на 1 т продукції, грн.. | 242,5 | 363,6 | 673,3 | -1083,6
Рівень рентабельності (збитковості),% | 71,8 | 14,1 | 28,9 | -13,9
витрат відрізняється. Так, при виробництві масла “Селянське” найбільшу питому вагу складають витрати на сировину - 79%, основні матеріали - 10%, паливо та електроенергію - 15 відсотків. Порівняно низькою є частка витрат на утримання обладнання - 1%, заробітну плату - 0,2% відсотка. При виробництві молока питома вага відповідних витрат складає: сировина – 58%, загальнозаводські витрати – 17%, паливо та електроенергія – 12%; а найменші: заробітна плата – 2%, утримання обладнання – 2%, допоміжні матеріали та транспортні витрати – відповідно по 4 відсотка.
Аналогічна тенденція має місце і у виробництві м’ясопродуктів. Про стан м’ясної промисловості певною мірою свідчать показники роботи Чернігівського м’ясокомбінату. Потужність підприємства недовикористовується внаслідок скорочення обсягів закупок сировини на 49,9 відсотка. Водночас спостерігається збільшення з 2,8% у 1999р. до 36% у 2001р. частки сировини закупленої у населення. За останні три роки тут спостерігаються суттєві зміни у ресурсозабезпеченості комбінату – зростає вартість основних засобів на 3,2% та скорочується чисельність працівників на 31 відсоток.
Зростає на підприємстві й вартість сировини, що пояснюється, насамперед, суттєвим підвищенням закупівельних цін на худобу, особливо у 2001 р. У зв’язку з цим зростає собівартість готової м’ясопродукції та відпускних цін на неї.
Досліджувані підприємства м’ясної та молочної промисловості користуються монопсонічною ринковою владою, яка означає здатність покупців впливати на ціну товару і купувати його за цінами нижчими за ті, які могли бути на конкурентному ринку. До того ж, переробні підприємства, користуючись певною монопольною владою на ринках готової продукції (молочної та м’ясної) і використовуючи витратну методику встановлення цін на свою продукцію, навіть при високій її собівартості мають прибутки або незначні збитки, порівняно з виробниками сировини.
Монополізація переробної промисловості привела до того, що продукція тваринництва закуповується за цінами, нижчими за собівартість. До того ж, кошти від переробних підприємств та організацій торгівлі надходять до виробників зі значним запізненням. Зросли борги сільськогосподарських підприємств перед постачальниками. Посилились тенденції відмови їх від послуг сторонніх організацій та від покупки багатьох видів продукції для поточних потреб. Власна грошова виручка не відшкодовує витрат на придбання пального, комбікормів та запасних частин.
Подолання зазначених протиріч між виробниками та переробниками молока і м’яса великої рогатої худоби є одним із основних завдань удосконалення виробничо-економічних взаємовідносин між сільським господарством і галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської сировини, службами виробничо-технічного сервісу і матеріально-технічного забезпечення, підприємствами торгівлі.
Важливу роль у стабілізації ринку продукції повинна відігравати держава. Їй потрібно переглянути політику низьких закупівельних цін, підвищити їх за рахунок частки переробних підприємств і торгівлі або, як прийнято в розвинутих країнах, за рахунок дотацій і компенсацій. Необхідно упорядкувати відсоткові ставки на кредити і захистити внутрішній ринок від імпорту м’яса і молокопродуктів, надати допомогу власникам-товаровиробникам для виходу на зарубіжні ринки.
У третьому розділі “Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва та поліпшення формування ринку продукції скотарства” розглянуто фактори і умови перспективного розвитку скотарства та формування ринку продукції скотарства, розроблена методика удосконалення кормової бази тваринництва на основі методів математичного моделювання й інформаційних технологій, розроблено пропозиції щодо удосконалення організаційних форм та системи економічних взаємовідносин у молочно-м’ясному підкомплексі.
Встановлено, що продуктивність худоби, виробництво продукції скотарства та його економічна ефективність тісно пов’язані з рівнем годівлі тварин, а також організаційно-економічними факторами. Аналіз свідчить, що в ході реформування сільськогосподарських підприємств, відбулося майже повне знищення великих тваринницьких комплексів або їх розчленування, яке супроводжувалося різким скороченням поголів’я. Тому, в сучасних умовах слід в процесі реформування забезпечити збереження цілісності майнових і земельних комплексів.
Позитивний досвід виробництва продукції скотарства, який доцільно поширити, накопичений у сільськогосподарському виробничому кооперативі “Куковичі” Менського району Чернігівської області. М’ясо-молочне скотарство тут є основною ефективною галуззю господарювання. Так, продуктивність худоби у цьому господарстві у два рази вища ніж в господарствах області, прямі затрати праці на 1 ц продукції нижчі у 2,5 раза, а витрати кормів на 1 ц молока і м’яса – відповідно на 26 і 42 відсотка. Як результат, у господарстві набагато нижча собівартість продукції, а саме: по молоку - на 49%, яловичині – на 46 відсотків. Все це і зумовлює високий рівень рентабельності виробництва: молока – 75,4% і приросту живої маси великої рогатої худоби – 20,3 відсотка.
Розрахунки показують, що одним з основних чинників високоефективної діяльності господарювання в даному підприємстві є раціональне управління виробничими процесами, що дозволяє забезпечити збалансований відтворювальний процес, зокрема, цілеспрямована селекційно-племінна робота у поєднанні з раціональною годівлею тварин, яка досягнута шляхом стабільного забезпечення худоби високоякісними кормами, а також відповідності умов їх заготівлі та зберігання вимогам технології. Основою високих показників ефективності виступає рівень годівлі тварин - на 1 корову за рік тут витрачається 44 ц кормових одиниць Тому, поєднання кількісних і якісних факторів інтенсифікації скотарства забезпечує подолання збитковості галузі і досягнення високого рівня окупності витрат.
Узагальнення наукових досліджень та досвід передових господарств, зокрема СВК “Куковичі”, свідчить, що вихід скотарства з кризового стану і забезпечення подальшого нарощування виробництва продукції галузі в господарствах Поліської зони Чернігівської області доцільно здійснювати поетапно. З цією метою для господарств даної зони обґрунтована послідовність розрахунків, яка дозволяє збільшити річний надій на корову до 3000 кг та середньодобовий приріст великої рогатої худоби до 450 г за рахунок наявних резервів, що є у досліджуваних аграрних підприємствах. До них відносяться оптимізація годівлі тварин, зниження затрат праці за рахунок удосконалення організації. Виходячи з цього обґрунтовані основні параметри розвитку скотарства в сільськогосподарських підприємствах досліджуваного регіону на перспективу (табл. 4).
Таблиця 4
Розвиток скотарства в сільськогосподарських підприємствах Поліської зони Чернігівської області на перспективу
Показники | Молоко | Приріст живої маси |
2000 р. |
2005р. | 2005р. в % до 2000 р. |
2000 р. |
2005р. | 2005 р. в % до 2000 р. | Поголів’я худоби, тис. голів |
67,2 |
67,2 |
100,0 |
124,4 |
124,4 |
100,0 | Річна продуктивність одної голови, кг |
1308 |
3000 |
229,4 |
77,4 |
164,3 |
213,0 | Валове виробництво продукції, тис.тонн |
87,9 |
201,6 |
229,4 |
9,6 |
20,4 |
213,0 | Затрати на одну голову:
- кормів, ц корм. од.
- праці, люд-год |
13,8
286 |
40,5
230 |
294,0
80,4 |
13,4
144 |
20,5
115 |
153,0
79,9 | Собівартість
1 ц корм. од., грн. |
16,3 |
18,6 |
114,2 |
17,9 |
18,6 |
104,0 | Собівартість
1 ц продукції, грн. |
34,90 |
36,92 |
105,8 |
393,37 |
376,81 |
95,8 |
Для досягнення обґрунтованого на перспективу показника молочної продуктивності корів необхідно підвищити рівень годівлі, а також поліпшити структуру раціонів, оскільки окремі види кормів по-різному впливають на продуктивність худоби. Відповідно до умов досліджуваного регіону була побудована виробнича функція продуктивності корів залежно від рівня витрат окремих видів кормів.
Досліджувані процеси, їх кількісна оцінка і динаміка, дають можливість розробити економіко-математичні моделі технологічних і економіко-організаційних процесів перспективного розвитку скотарства. З цією метою розроблені кореляційно-регресійні моделі, залежності кількості кормів від основних факторів, що впливають на продуктивність худоби. Зокрема, це х1 – концентровані корми; х2 –силос; х3 –коренеплоди; х4 – сінаж; х5 – сіно; х6 –солома; х7 – зелені корми; х8 – інші корми.
Отримане рівняння множинної регресії дозволило встановити вплив окремих факторів на продуктивність худоби. Встановлено, що найбільший вплив на рівень надою корів мають концентровані корми, сіно та коренеплоди. Одержані результати є основою для розробки окремих програм розвитку господарств з врахуванням структури посівних площ, де переважають виявлені фактори підвищення продуктивності.
На основі застосованого системного підходу розроблено економіко-математичну модель використання кормової бази сільськогосподарського підприємства. Критерієм оптимізації є мінімум собівартості 1 ц кормових одиниць- формула (1).
, (1)
де Cj - вартість 1 ц корм. од. j – го виду;
j - вид корму;
Xj - величина виробництва j - го виду корму;
n - кількість видів кормів.
Основними обмеженнями розробленої моделі є використання природних наявних кормових площ і ресурсів (природних сінокосів, пасовищ, зелених кормів) і формування структури раціону під заплановане поголів'я тварин. Такий підхід дає можливість забезпечувати тварин необхідними речовинами, визначати обсяги грошово-матеріальних затрат і прибутку та на їх основі розраховувати виробництво продукції скотарства на перспективу.
Апробація розробленої моделі здійснена на прикладі ТОВ “Дружба”, що використовує у своїй господарській діяльності 1117 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі – 600, сінокосів – 300, пасовищ- 273 га.
Розроблена методика оптимізації кормової бази окремих господарств є складовою частиною їх виробничої програми, яка може бути розповсюджена і на інші підприємства молочно-м’ясного напряму спеціалізації.
Збільшення виробництва продукції скотарства та підвищення його ефективності – основні умови довгострокової стабілізації і розвитку споживчого ринку продуктів підкомплексу. Перебудова виробничих відносин на господарському та внутрішньогосподарському рівнях вимагає комплексного (системного) підходу. Тому основою ринкових перетворень у молочно-м’ясному підкомплексі має стати докорінне реформування ланки сільськогосподарського виробництва, пріоритет якої об’єктивно зумовлюється його життєдіяльною місією. Однією з основних умов цього процесу є удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин, що дасть можливість використати резерви підвищення ефективності виробництва молока і яловичини. Проведені дослідження показують необхідність розвитку внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин і наявності внутрішнього ринку в реформованих господарствах. Виявлено, що сучасні розміри та концентрація різногалузевого виробництва, складні економічні відносини у процесі обміну різними видами продукції, послуг і робіт не дають підстав для ігнорування ознак товарного ринку всередині господарства. Отже, практична реалізація розробленої концепції можлива через виробника-власника новоствореної власності та його економічні інтереси.
В роботі запропоновані зміни у системі організаційних відносин на рівні окремих господарств для досліджуваної зони, які на наш погляд, приведуть як до підвищення самостійності підрозділів, так і до об’єднання прав власника, господаря і працівника в одній особі. В зв’язку з цим успішне функціонування економічного механізму на рівні підприємства значною мірою залежатиме від застосування внутрішньогосподарських цін, чеків, грошей. Принцип взаєморозрахунків за реалізаційними (ринковими) та договірними, сформованими за принципом досягнення нормативної прибутковості, цінами ставить виробничі підрозділи в суто ринкові умови, стимулює нарощувати виробництво й економити витрати. Без врахування цього практично неможливо перейти на ринкові принципи господарювання. Лише тоді, коли взаємовідносини між підрозділами відбуватимуться за принципом купівлі-продажу, можна стверджувати про наявність нових економічних відносин, звідси, безумовно, повинні діяти такі основні принципи як конкуренція і банкрутство.
В економічних заходах надзвичайно важливим є удосконалення механізму економічних відносин як на міжгалузевому, так і внутрігалузевому рівнях.
На міжгалузевому рівні необхідно забезпечити однакові економічні умови господарювання. Перш за все це стосується встановлення паритетних цін обміну між промисловістю і сільським господарством. В роботі розраховані і запропоновані ціни на молоко та м’ясо врх, за якими кожна ланка зможе одержати рівновелику норму прибутку (в нашому розрахунку її рівень - 0,15, що відповідає можливості ведення розширеного виробництва) на весь авансований капітал з урахуванням періоду обіговості оборотних засобів. В роботі прораховано також власні витрати, повна собівартість продукції та прибуток кожної ланки.
Впровадження у виробництво розроблених положень щодо розвитку скотарства в ринкових умовах та пропозицій по зміцненню кормової бази, вдосконалення технології виробництва та організаційно-економічних відносин з переробними підприємствами сприятиме призупиненню спаду виробництва продукції скотарства і поступовому нарощуванні її обсягів та підвищення економічної ефективності галузі.
ВИСНОВКИ
Комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів проблеми економічної ефективності виробництва та формування ринку продукції скотарства дозволяють зробити наступні висновки:
1. У досліджуваних господарствах Поліської зони Чернігівської області у 1996-2001 рр. значно скоротилися обсяги виробництва продукції скотарства і знизилася його ефективність. Причиною цього негативного явища стало різке скорочення поголів’я врх, падіння його продуктивності, кризова економічна ситуація в країні, особливо в аграрному секторі, порушення економічних зв’язків між галузями АПК та внутрігосподарські прорахунки.
2. Низькі темпи інтенсифікації виробництва продукції скотарства призвели до зниження рівня показників окупності витрат. Висока кормомісткість 1 ц приросту живої маси великої рогатої худоби, 1 ц молока та значні затрати праці на одиницю продукції зумовили суттєве зростання собівартості 1 ц молока та приросту живої маси
