РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШУГАЙ МАРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 159:922.8

Психологічний аналіз розвитку національної рефлексії

в процесі навчальної діяльності молодших школярів

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Рівне – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті “Острозька академія”, Кабінет Міністрів України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Пасічник Ігор Демидович,

Національний університет “

Острозька академія”, ректор.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Савчин Мирослав Васильович,

Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри психології

кандидат психологічних наук,

доцент Чепіль Оксана Яківна,

Національний університет “Острозька академія”,

завідувач кафедри іноземних мов

Провідна установа: Прикарпатський університет

імені Василя Стефаника,

кафедра педагогічної та вікової психології, Міністерство освіти і науки України, м. Івано-Франківськ

Захист відбудеться в 28.10.2002 о 14 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Рівненського державного гуманітарного університету

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Рівненського державного гуманітарного університету

Автореферат розіслано 27.09.2002р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Для духовного відродження української нації необхідним є спрямування освітньо-виховних технологій на розвиток національної самосвідомості особистості. Подолання духовної кризи потребує відновлення української ментальності, формування концепції моральних цінностей та ідеалів. Тому виникає необхідність створення сприятливих умов для оволодіння дитиною досвідом здійснення самопізнавальних та самоперетворювальних впливів, в основі яких лежить процес рефлексії. Для становлення національної ідеї актуальною є проблема розвитку національної рефлексії.

В процесі навчальної діяльності необхідно проводити цілеспрямовану роботу для визначення національного типу народного ідеалу, усвідомлення та сприйняття учнями особливостей української національної психіки, розвитку рефлексивних складових самосвідомості.

Проблема формування національної рефлексії пов'язана з осмисленням того суттєвого доробку, який внесли в дослідження загальнотеоретичних і методологічних проблем психології відомі вчені (Б.Г.Ананьєв, Р.Бернс, Л.І.Божович, А.Валлон, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, А.Маслоу, І.Д.Пасічник, Ж.Піаже, К.Роджерс, С.Л.Рубінштейн, І.І.Чеснокова), а також з дослідженнями “національного характеру”, духовності у психологічній, філософсько-етичній, історичній літературі (Г.О.Булашев, М.Вебер, В.Вундт, Г.Гегель, М.С.Грушевський, Г.Зіммель, І.Кант, Л.Леві-Брюль, В.Липинський, Ш.Монтеск'є, В.П.Москалець, Ф.Ніцше, М.В.Савчин, Г.С.Сковорода, М.Смотрицький, А.Шопенгауер, Х.Штейнталь).

Одна з найважливіших характеристик (властивостей) свідомості — рефлексивність, можливість виникнення якої в індивіда складається в процесі пізнання навколишнього світу, оволодіння видами діяльності, що історично склались, і способами спілкування з іншими людьми, а відповідно й ідеальною формою відображення (Л.С.Виготський, Р.Віклунд, С.Дюваль, І.А.Зязюн, Х.Шельскі ).

Дослідники етнопсихології стверджують, що на перших етапах формування етносу виникають і зберігаються через зв'язок часів певні психоповедінкові архетипи, що реалізуються на спільній мовній, культурній та морально-етичній основі і дають змогу народові зберегти етнічну самосвідомість (А.Адлер, В.Вундт, Л.Н.Гумильов, Е.Еріксон, М.Лацарус, М.Т.Скворцов, Н.Г.Степико, А.Тойнбі, Д.Ріко, Г.Штейнталь, К.Г. Юнг).

Хоча останнім часом ученими-соціологами, етнологами, філософами досліджені такі поняття, як “національна самосвідомість”, “національний характер”, “архетипи”, “ментальність”, “етнокультурні стереотипи”, однак виявлення тих або інших рис національної самосвідомості та національних поведінкових стереотипів не має розробленої методології, також не досліджена проблема формування національного світобачення засобами мистецтва. З огляду на зазначені обставини питання розвитку національної рефлексії становить не тільки теоретичний, але й практичний інтерес, що й зумовило вибір теми нашого дослідження ”Психологічний аналіз розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів“.

Вибраний напрям дисертаційного дослідження має зв'язок з науковими планами, програмами Національного університету “Острозька академія”. Тема дисертації була затверджена на засіданні Вченої ради НаУКМА "Острозька академія" (протокол № 4 від 27 листопада 1997р.). Даний напрям дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри психолого-педагогічних дисциплін і розробляється як складова теми "Психологічні основи розвитку духовності особистості” (протокол №3 від 6.09.2001р.). Тема закоординована в бюро Ради з координації наукових досліджень (протокол № 2 від 9.02.1999 р.).

Об'єкт дослідження – національна рефлексія в процесі навчальної діяльності молодших школярів.

Предмет дослідження – психологічні закономірності й механізми розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів.

Мета дослідження – з'ясувати психологічні умови цілеспрямованого розвитку національної рефлексії у молодших школярів.

Гіпотеза дослідження: розвиток національної рефлексії відбувається через відновлення національного світобачення, формування когнітивного (знання, уявлення про етнокультурні, етнопсихологічні особливості свого народу), емоційно-ціннісного (етнокультурних, етнопсихологічних потреб, мотивів, інтересів) і регулятивного (реальний механізм не тільки усвідомлення, але і прояву себе представником визначеної нації) компонентів національної самосвідомості. Стимулювання розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів відбувається шляхом формування національного самопізнання, самооцінки, етнічної ідентифікації, національної самосвідомості, почуття індивідуальної відповідальності.

Завдання дослідження:

1. Дослідити психологічну сутність національної рефлексії та з'ясувати етапи її розвитку в молодших школярів.

2. Проаналізувати засоби та механізми, що опосередковують процес формування національної рефлексії в молодших школярів.

3. Здійснити психологічний аналіз педагогічного досвіду виховання національної самосвідомості школярів (молодший шкільний вік).

4. З'ясувати психолого-педагогічні характеристики ефективного розвитку в учнів національної рефлексії.

Методологічною основою послужили теорії розвитку самосвідомості особистості (К.О.Абульханова-Славська, Б.ГАнаньєв, С.Л.Рубінштейн), дослідження різних аспектів виховання особистості (І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, М.В.Савчин, В.А.Семиченко, О.В.Скрипченко та ін.), теоретико-методологічні підходи вивчення українського менталітету методами історично-генетичного аналізу (О.Кульчицький) та соціально-культурної антропології (Б.Цимбалістий).

Для розв'язання поставлених завдань та досягнення мети застосовані такі методи дослідження: теоретичні (аналіз й узагальнення психолого-педагогічної, філософської та історичної літератури з даної проблеми); емпіричні (спостереження, тестування, анкетування, індивідуальні та колективні бесіди, аналіз продуктів діяльності); природний експеримент проводився в найбільш поширеному його вигляді - констатуючий, формуючий, контрольний; статистичні методи обробки отриманих даних.

Експериментальне дослідження проводилось на базі загальноосвітніх шкіл м. Рівне №27, №12, №25. В ньому брали участь учні початкових класів (205 осіб) та вчителі (10 осіб).

Наукова новизна одержаних результатів:

сформульовано визначення поняття національної рефлексії; теоретично обґрунтовано процес розвитку національної рефлексії; доповнено критерії рівня сформованості національної самосвідомості; визначено методи формування національної рефлексії (сугестія, творчий підхід, психокорекція); виявлено психолого-педагогічні характеристики розвитку національної рефлексії у процесі навчальної діяльності молодших школярів (формування національної самосвідомості, національного світобачення засобами музичного та образотворчого мистецтва; проведення тренінгових занять, тематичних бесід, використання комплексу музичних творів, метою яких є формування потреб приналежності і любові до свого народу, засвоєння етнокультурних та етнопсихологічних властивостей українців).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в теоретико-практичному доповненні теорії національної рефлексії та процесу її становлення.

Апробовано систему діагностики особливостей розвитку національної рефлексії, що допоможе шкільним психологам, учителям констатувати рівень готовності учнів молодшого шкільного віку до подальшого національного самовизначення. Створено та експериментально перевірено програму розвитку національної рефлексії в молодших школярів, систему психокорекційної роботи.

Результати дослідження впроваджені у практику методичної роботи Рівненського обласного управління освіти і науки (довідка № 01-05/02-1487 від 02.08.02), в практику роботи курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Рівненського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 239/1 від 20.06.02) та в психолого-педагогічну роботу державної загальноосвітньої школи-комплексу №27 (довідка №95 від 20.03.02).

Особистий внесок здобувача : враховуючи психологічну сутність національної рефлексії, визначено етапи її розвитку; розроблено та адаптовано систему тренінгових занять, тематичні бесіди, складено комплекси музичних творів, що сприятиме ефективному розвитку національної рефлексії в молодших школярів.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечена послідовною реалізацією теоретичних положень у розв'язанні завдань емпіричного дослідження, відповідністю використаних методів дослідження його меті та завданням, репрезентативністю вибірки, використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дослідження, його основні наукові результати були викладені у формі виступів автора, доповідалися та обговорювалися на звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу Національного університету “Острозька академія” (Острог, 1998 - 2002рр.), на засіданнях кафедри психолого-педагогічних дисциплін Національного університету “ Острозька академія”, а також на методичних семінарах вчителів, організованих Рівненським обласним управлінням освіти і науки (Рівне, 2001- 2002рр.).

Зміст роботи відображений у 5 публікаціях автора, з них 3 – у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, дев'яти додатків. Повний обсяг дисертації – 245 сторінок. Список використаних літературних джерел (198 найменувань). Робота містить 5 таблиць і 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначені об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, розкрита наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, подана коротка характеристика методів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження національної рефлексії” здійснено огляд філософської, історичної та етнопсихологічної літератури з досліджуваної проблеми, сформульовано визначення поняття національної рефлексії як структурного компонента свідомості особистості, обґрунтовані напрямки дослідження.

З метою дослідження феномена національної рефлексії здійснено аналіз таких понять, як національний характер, ментальність, соцієтальна психіка, національна самосвідомість, національна ідентифікація, колективне несвідоме, український національний виховний ідеал.

Й.Вирост, Е.Еріксон, Ж.Піаже, Е.Фромм етнічну ідентичність розглядають як складову частину соціальної ідентичності особистості, психологічну категорію, що виявляється в усвідомленні своєї приналежності до визначеної етнічної спільності. Її характер визначається особливостями даної культури й можливостями даного індивіда (Е.Еріксон). В процесі етнічної ідентифікації людина завдяки емоційним зв'язкам свідомо або частково чи повністю несвідомо копіює зовнішні форми поведінки та дії, а також внутрішні переживання, цінності, норми, ідеали, волю й моральні якості нації. Е.Фромм називає ідентифікацію фундаментальним механізмом соціалізації, важливою спонукою людини у спілкуванні, розумінні й любові. Я-концепція особистості може бути представлена як когнітивна система, що виконує функцію регуляції поведінки у відповідних умовах. Вона містить у собі дві великі підсистеми: особистісну ідентичність і соціальну ідентичність (Р.Бернс). Соціальна ідентичність складається з окремих ідентифікацій і визначається приналежністю людини до різних соціальних категорій: раси, національності, класу, статі і т.д.

Відомий словацький вчений Й.С.Вирост стверджував, що високий рівень національної самосвідомості особи як її ідентифікації себе самої до певної нації можливий лише за умови наявності в її свідомості певної кількості підстав для такої ідентифікації: кровна спорідненість, спорідненість із духовною культурою, спільність мови. Варто було б додати і наявність спільних психологічних особливостей характеру, менталітету, розвиток національної рефлексії. Ж.Піаже виділяє три етапи в розвитку етнічних характеристик: 1) у 6-7 років дитина здобуває перші - фрагментарні й несистематичні - знання про свою етнічну належність; 2) у 8-9 років дитина вже чітко ідентифікує себе зі своєю етнічною групою, висуває підстави ідентифікації - національність батьків, місце проживання, рідна мова; 3) у молодшому підлітковому віці (10-11 років) етнічна ідентичність формується в повному обсязі, як особливості різних народів дитина відзначає унікальність історії, специфіку традиційної побутової культури. Отже, процес розвитку ідентичності передбачає певний рівень розвитку рефлексивних складових свідомості, на основі яких у процесі ідентифікації в індивіда формується уявлення про своє “Я”.

У концепції “психології народів”(науки про душу народу) М.Лацаруса та Х. Штейнталя, в працях Н.Гердера, Г.Гегеля, І.Канта під національним характером розуміють поведінкову модель, типову для даного народу і зумовлену єдністю суспільної свідомості, спільністю системи надособистісних колективних уявлень про світ, суспільство, особистість і норми поведінки кожної людини.

Засновники “Історії ментальності” Л.Февр та М.Блок розглядають поняття ментальності як “психологічне оснащення”, яке дає людям можливість по-своєму сприймати та усвідомлювати своє природне й соціальне оточення і самих себе. Менталітет етнокультурної спільності - це деякий соціопсихологічний інваріант “колективного несвідомого”, способу мислення й поведінки, властивий окремій етнокультурній спільності (Г.Юм, К.Ясперс). К.Юнг, Б.Цимбалістий, К.Ясперс розглядають у своїх працях різні світосприймальні настанови - тривкі організації мотиваційних (вольових), емоційних (почуттєвих), перцептивних (сприймальних) і когнітивних (пізнавальних) процесів. Серед них потрібно виділити: предметові світосприймальні настанови (сприймання скероване на світ, і тому на предмети навколишнього середовища); рефлексивні настанови (“віддзеркалюють”, рефлектують дійсність крізь призму суб'єктивних переживань того, хто сприймає). Для оформлення світосприймальних настанов важливе не тільки свідоме психічне життя, а й несвідоме, яке особливо динамізує в українській психічній структурі.

Усі дослідження, присвячені різним аспектам культурного розвитку народів (М.О.Бердяєв, Дороті Лі, Ф.Ніцше, А.Тойнбі, А.Шопенгауер, О.Шпенглер), підкреслюють важливість використання такої категорії, як ментальність етнокультурної спільності для філософського синтезу знань, що характеризують етнос. Саме в культурі, як способі людської діяльності, зосереджені всі основні визначальні особливості етнічних одиниць (Ю.Римаренко, Ю.Бромлей, Ф.Знанецький). Підхід історично-генетичного пояснення формування української ментальності (О. Кульчицький) дає зрозуміти цілісність психічної української структури у своєму відношенні до світосприймальних настанов і джерела специфічного характеру українського народу. Дослідники української ментальності (М.Костомаров, П. Куліш, О.Кульчицький, Т.Рильський, Г.С.Сковорода, Б. Цимбалістий, Д.І.Чижевський, П.Юркевич) стверджують, що українська психічна структура вирізняється емоційно-почуттєвим характером, “кордоцентричністю”.

Національний виховний ідеал має тісний зв'язок з етнопсихологією, з ментальністю народу, сприяє збереженню нашої духовної самобутності, нашого духовного “Я”, національної ідентичності (П.Кононенко, В.Москалець, Є.Онацький, В.Янів). Названі дослідники розглядають менталітет як сукупність анатомо-антропологічних, генетико-психологічних та соціально-культурологічних особливостей, що формують специфічне світобачення, яке в свою чергу залежить від механізмів рефлексивних процесів, що проявляються в усвідомленні суб'єктом основ здійснювальних предметних, мислительних та моральних дій.

Поняття цілісності покладене в основу концепції соцієтальної психіки, яка являє собою психосоціальне тло життєвого шляху особистості, не тільки відображувального, а й наслідково-відтворювального з покоління в покоління, що було предметом дослідження К.О.Абульханової-Славської, Б.Г.Ананьєва, Ш.Бюлер, П.Жане, І.С.Кона, С.Л.Рубінштейна.

Розглядаючи "когнітивний компонент самосвідомості" та зміст рефлексивного “Я”, М.Розенберг зауважує, що для розкриття структури названих компонентів потрібно з'ясувати: 1)які з окремих соціальних ідентичностей, диспозицій і цінностей є для індивіда центральними, інтегруючими, найбільш впливовими на рівень його самоповаги; 2) співвідношення об'єктивних (соціальних і поведінкових) і суб'єктивних (мотиваційних) аспектів “Я”. Рефлексивне “Я” розглядається або як цілісний образ, або як сукупність окремих самооцінок, що приводяться в систему тільки в ході психологічного дослідження. Мова йде про такі процеси й дії, як саморегуляція, самосвідомість, самооцінювання, самоактуалізація (В.Джемс, І.Кант, І.С.Кон, О.Т.Соколова). Формування емоційно-ціннісного компонента самосвідомості пов'язане з мотивами, потребами особистості (І.Аткінсон, І.Д.Бех, А.Маслоу, Х.Стівенсон, К.Роджерс). Емоційна сфера самосвідомості, включаючись у саморегуляцію поведінки, обумовлює її адекватність і диференційованість (Р.Бернс, Є.Гофман, С.Л.Рубінштейн).

Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Х.Шельскі розуміють рефлексію як осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів своєї діяльності, соціального та індивідуального способів існування, не тільки як інтроспекцію власної психіки, а й осмислення своєї життєвої програми, принципів співвідношення, цілей, цінностей, вимог, установок, прагнень. Теоріям згідно з якими рефлексія (самоусвідомлення) починається із зосередження уваги на собі і самооцінки, з безпосереднього пізнавального процесу, розуміння себе через розуміння інших, відображення себе в інших людях, у продуктах своєї життєдіяльності, протиставляється інша модель, згідно з якою в основі рефлексивного процесу лежить когнітивна організація або кодування інформації, тобто акцент переноситься із самооцінки на оцінку індивідом умов середовища і своєї власної діяльності в ньому, а дослідження самосвідомості переростає у вивчення свідомості.

Отже, феномен національної рефлексії є структурним компонентом свідомості особистості. Національна рефлексія – національне самопізнання (самооцінка, самоаналіз, самовідчуття, самоспостережливість), роздуми людини над власним душевним станом, раціонально-емоційне осмислення свого минулого, нинішнього і передбачуваного майбутнього, усвідомлення та сприйняття спільних психологічних особливостей національного менталітету, що створює поведінкову модель, типову для даного народу і зумовлену єдністю суспільної свідомості, спільністю системи надособистісних колективних уявлень про світ, суспільство, особистість і норми поведінки кожної людини.

Ставлення особистості до себе як до самостійного діяча через національну рефлексію сприяє подальшій диференціації образу “Я”, розвитку його змісту та структури. Національна рефлексія є надійним засобом самовизначення і самоорієнтації індивіда в навколишньому житті, основою високого рівня національної самосвідомості.

У другому розділі “Особливості формування національної рефлексії засобами мистецтва (на прикладі предметів естетичного циклу в початковій школі)” розглядаються основні методи дослідження розвитку національної рефлексії в молодших школярів, сугестивний вплив засобів музичного та образотворчого мистецтва на формування національного світобачення.

Молодші школярі легко вживаються у духовний, ідейно-емоційний зміст творів мистецтва, морально-естетичний потенціал якого сприяє поглибленню етнокультурних і етнопсихологічних сторін самосвідомості, формуванню національної спрямованості особистості та специфічного відношення до об'єктів етнічного світу.

На першому етапі дослідження нами здійснено теоретичний аналіз проблеми в психолого-педагогічній літературі, визначено психологічну сутність національної рефлексії та проведено констатуючий експеримент.

На етапі констатуючого експерименту для діагностики рівня сформованості національної самосвідомості в молодших школярів проводились бесіди, анкетування, цілеспрямоване спостереження за учнями в процесі навчальної діяльності, вивчались всі види учнівської діяльності й поведінки, використовувались спеціально розроблені опитувальники.

Упродовж проведеної роботи було виявлено усвідомлення респондентами етнокультурних особливостей свого народу (40%), психологічних особливостей етносу (25%), підстав ідентифікації з нацією (13%), власних етнопсихологічних особливостей (12%), усвідомлення себе суб'єктом свого етносу (10%).

Систематизація даних стосовно рівня сформованості національної самосвідомості дозволила констатувати, що в учнів початкових класів домінує низький рівень розвитку національної самосвідомості (62%), середній рівень зафіксований у 31% обстежених, і високий - у 7%. За допомогою діагностичних методів визначено рівень усвідомлення найсприйнятливіших рис українського характеру. Встановлено й статистично підтверджено зв'язок між усвідомленням учнями рис національного характеру та рівнем розвитку національної самосвідомості, що в свою чергу формує національну рефлексію. Висновки підтверджуються за допомогою критерію рангової кореляції за Спірменом Rs=0,78 при Rsтабл.=0,4629 (P<0,01).

В процесі дослідження з'ясовано, що важливою умовою розвитку національної рефлексії є формування в молодших школярів потреб належності й любові до свого народу, нації. Емоційні переживання є визначальними у мотиваційних процесах на рівні психічного, вони є тією системою сигналів, за допомогою яких потреби відкриваються суб'єкту, вказуючи на предмети та впливи, що їм відповідають. Оскільки виникнення аутентичних ментально-емоційних реакцій на зміст творів мистецтва - потужний стимулятор інтелектуальної активності особистості, можна припустити, що воно стимулює і розвиток національного мислення. Таким чином, методи сугестії є важливими при формуванні національного світобачення, а мистецтво - засіб сугестивного впливу на розвиток національної рефлексії в молодших школярів, який загострює світовідчуття людини, робить його емоційним, готує психіку до активного сприйняття інформації

З метою осягнення тих особистісно-психологічних основ, на яких ґрунтуватиметься виховання духовності в українській національній школі, ми проаналізували стрижневі риси українського національного характеру та їх відображення і прояв в українському мистецтві та історії. Розвиток національної рефлексії передбачає насамперед процес інтеріоризації суб'єктом значень етнічної реальності, що пов'язано з формуванням таких особливостей українського національного характеру: “кордоцентричність” (провідна роль серця - умовно-образного центру емоційних явищ у психічній діяльності), емоційність, людяність - наділення вищими емоціями любові, жалю, співчуття милосердя, приязні; антеїзм (злиття людини з природою, ненькою-землею, лірично-поетичне переживання рідної природи); індивідуалізм (наполегливість, самостійність, особиста незалежність). Звідси виникає потреба в аналізі психічних диспозицій, їх класифікації за позитивними та негативними вартостями. У зв'язку з цим нами вичленено риси в українському національному характері, що сприяють становленню духовності, формування яких у навчально-виховному процесі дасть можливість для динаміки кращих якостей цивілізованих націй.

У процесі дослідження виявлено, що культурно-антропологічний метод, який розглядає вплив культури на характер людини в ранні роки, вимагає відновлення змісту навчального матеріалу, розширення пізнавальної діяльності учнів при вивченні предметів художньо-естетичного циклу.

Національна рефлексія є специфічною формою пізнавально-орієнтаційної діяльності. Розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів сприяє така організація навчання, при якій вони діють активно, залучаються до самостійного пошуку й відкриття нових знань, вирішують питання проблемного характеру методом творчого підходу. Творчий початок, як здатність дитини створювати своє, нове, оригінальне, краще, формується найбільш активно, коли діяльність із зовнішнього предмета творчості переходить у внутрішній стан (рефлексію) і стає змістовним виявленням дитячого “Я”. Творчий потенціал людини використовується не тільки на створення світу “поза людиною”, але й у “ній самій”, нового духовного складу особистості, стилю її мислення й типу діяння. Спостерігаючи за учнями на уроках музики, ми констатували, що важливо, щоб у творчому музикуванні (співі, грі на інструментах, диригуванні, пластичному й мовному інтонуванні, міркуванні) дитина показувала свій стан, суб'єктивно проживала свій настрій у музиці. Більш того, з огляду на специфіку уроку музики, доцільно використовувати не тільки питання як традиційну форму спілкування, а й висловлення-роздум, висловлення-проблему, висловлення-ставлення. Таким чином, принцип освоєння узагальнених ідей у музично-педагогічному діалозі реалізується через переживання, розуміння й інтерпретацію, що містять у собі новий ступінь рефлексії колективного історичного досвіду художньої свідомості. Формування національної рефлексії засобами музичного мистецтва досліджувалось не тільки на уроках музики, а й читання, образотворчого мистецтва, художньої праці, “Я й Україна”, української мови.

Важливим моментом у вихованні й самовихованні є пізнавальний матеріал, якісно однаковий із змістом менталітету нації, до якої належить людина. Отже, вивчення учнями творів духовної музики, пісень українського дитячого фольклору та рухливих музичних народних ігор, творів епохи бароко сприятиме розумінню особливостей українського менталітету, емоційному сприйняттю кращих рис української вдачі, поряд з визначенням ритмічної, мелодичної, ладової побудови твору та усвідомлення структури (заспів, приспів, контраст частин, мажор, мінор, тощо).

Вивчення з молодшими школярами народних картин, українського іконопису, творів образотворчого мистецтва епохи бароко сприятиме усвідомленню доброти, сердечності, здатності до високих переживань, тобто рис, характерних українській ментальності, душі особливо чутливій до краси Божого світу і до Бога. Багаті можливості для розвитку рефлексії дітей надають заняття декоративно-прикладним мистецтвом та різними формами дизайну. Почуття в більшій мірі керують поведінкою дитини, тому враження від реальності більші, ніж у дорослої людини, образи її уяви дуже яскраві. Чим більше дитина бачила, чула, пережила, тим продуктивнішою буде діяльність її уяви.

Методи й засоби виховання народної педагогіки: переконання, етичні бесіди, роз'яснення, позитивний приклад, дотримання сімейних та народних традицій, ігри, організація дитячого дозвілля, орієнтування на самовиховання - були використані під час проведення експерименту. Під час дослідження враховувалось те, що характер творів, із якими стикається дитина, нерозривно пов'язаний з особливостями її смаків, уподобань. Реалізація принципу природовідповідності потребує врахування цілісної та багатогранної природи дитини – не тільки її анатомічних, фізіологічних, психологічних і вікових, статевих, а й національних особливостей. Таким чином, у другому розділі роботи ми прийшли до висновку, що формуванню національної рефлексії має сприяти чітка система високоефективних ідей, принципів, методів, доступних і емоційно наснажених засобів, прийомів та форм роботи з учнями. В дисертації досліджено розвиток національної рефлексії засобами музичного та образотворчого мистецтва, які спрямовані на формування фундаментальних якостей, що становлять цілісний внутрішній світ молодшого школяра.

Організація, проведення та результати емпіричної частини дослідження репрезентовані у третьому розділі дисертації “Експериментальне дослідження розвитку національної рефлексії у процесі навчальної діяльності молодших школярів”.

В експерименті брали участь дві групи учасників: експериментальна й контрольна, які складалися з учнів початкових класів і включали відповідно 21 і 24 особи.

На основі проведених бесід, анкетування, спостереження було визначено розуміння учнями таких рис української вдачі, як: щирість, великодушність, відвертість, ввічливість, гостинність, чутливість, мрійність, доброзичливість, співчуття, милосердя, вразливість, працелюбність, людяність, щедрість, волелюбність, наполегливість, терплячість, гідність, мужність, сердечність. В результаті аналізу відповідей учнів у процесі констатуючого експерименту виявилось, що повністю правильні й змістовні відповіді дали 21,3% експериментальної та 18% учнів контрольної групи, частково правильні – 33% (експериментальна) і 35% (контрольна), неправильні відповіді –45,7% (експериментальна), 47% (контрольна). Виявлено, що жоден учень не може правильно й обґрунтовано пояснити поняття - "українець як представник певної нації". Частково правильне визначення дали 19% експериментальної та 12,5% учнів контрольної групи. Неправильне визначення – 81% (експериментальна), 87,5% (контрольна). Аналіз результатів опитування показав, що в учнів експериментального та контрольного класів домінує низький рівень розвитку національної самосвідомості – відповідно у 57,14 %, 54,17 % респондентів, середній рівень зафіксований у 33,33 % опитаних експериментальної групи та у 41,67 % учнів контрольної групи, низький рівень у – 9,52 % школярів (експериментальна група) та 4,17 % (контрольна група).

На другому етапі дослідження для того, щоб стимулювати розвиток національної рефлексії, ми здійснили формуючий експеримент. Нами врахований той факт, що індивід не просто асимілює, засвоює, пасивно копіює, а творчо переосмислює наявні нормативні системи різних рівнів, а також те, що прагнення до пізнання й оволодіння вміннями й навичками в одних дітей має теоретичну спрямованість, в інших - пов'язане з практичною активністю.

Шляхами формування національної самосвідомості є: а) засвоєння етнокультурних та етнопсихологічних особливостей українців, норм моралі, цінностей, традицій; б) творче переосмислення засвоєної культури; в) вироблення нових ціннісних орієнтирів, які відповідають українській національній ідеї; г) співвідношення, ідентифікація з нацією, усвідомлення своєї неповторності та спільних психологічних особливостей українського характеру; д) становлення самостійності, самопізнання, самооцінки, самовизначення, саморозвитку, самореалізації. Спочатку індивід повинен стати спостерігачем своїх думок, почуттів і вчинків, тобто інтенсифікувати рефлексію. Після цього він зауважує взаємну несумісність якихось своїх думок і вчинків та усвідомлює неадаптивність деяких із них. Це активізує його внутрішній діалог, перетворюючи самопізнання в самовиховання, тобто свідоме формування й закріплення нових, бажаних елементів поведінки. Ми склали психодинамічну карту труднощів і проблем дитини, які пов'язані з її інтелектуальним, творчим і особистісним розвитком, що дало змогу розробити систему корекційних занять. Для психологічної корекції самооцінки особистості створювались зовнішні ігрові умови, проводились творчі години.

Метою формуючого експерименту була активізація рефлексії позитивних особистісних якостей, властивих українській удачі з метою самопізнання, самовдосконалення особистості. В процесі пізнання особливостей інших людей, своїх зовнішніх проявів у діяльності й поведінці, ставлення до себе інших, людина співвідносить ці окремі аспекти пізнання об'єктивного і здійснює оцінку самої себе. Для молодших школярів властивий проблемно-дослідницький характер самооцінки. Шляхом її розвитку є включення учнів в активну оцінювальну діяльність, яка передбачає виявлення позитивних якостей та їх антиподів, бачення їх в іншій людині та вміння сформулювати, дати визначення, моделювання ситуацій прояву необхідної якості, виділення її при аналізі тієї чи іншої конкретної ситуації, взятої з музичного твору, навколишнього життя чи власного морального досвіду. Враховуючи особливості вікового етапу психологічного розвитку респондентів, визначено рівень сформованості етнопсихологічних властивостей за мотивами, потребами, вольовими, пізнавальними та моральними рисами особистості. Спеціально розроблені зміни в навчальній програмі передбачали створення умов для формування національного світогляду учнів у процесі навчання.

Проаналізувавши емоційно-вольову, мотиваційну сфери та рівень пізнавальної активності учнів, ми створили програму розвитку національної рефлексії, метою якої є формування в особистості здатностей до поглибленого самопізнання та самоаналізу, розширення самоусвідомлення, змісту уявлень про “Я”. З метою становлення самостійності особистості (самовизначення, саморозвитку, самореалізації) пропонувались вправи на самопізнання, дискусії, складання творів-мініатюр, самохарактеристик, самоспостереження, проводились ігри-мрії та діагностика наявності певних рис характеру, тести. Тематика занять сприяла успішній інтелектуальній ігровій діяльності, використовувались запитання проблемного змісту, аргументація та обговорення висловів, думок, висновків учнів, діалогічне спілкування в системах “учень-учитель”, “учень-учень”. Проводились заняття з розвитку психологічних якостей – групові тренінги і такі, що дозволяють кожній дитині працювати у своєму темпі і за своєю особистою програмою, а також вправи, обговорення, тестування з інтерпретацією результатів, самозвітів. В умовах занять з елементами тренінгу покращилася здатність учасників до саморозкриття, самоаналізу, рефлексії, про що свідчать результати заключної діагностики, які ми порівнювали з даними попередньої діагностики.

Національна самосвідомість є формою рефлексії індивіда над собою, отже являє собою таку реальність, пізнання якої дозволяє людині у більшій мірі пізнати саму себе. Таким чином, розвиток національної рефлексії пов'язаний з формуванням компонентів національної самосвідомості. Результати проведеного нами експерименту представлені у табл.1, табл. 2.

Як видно з табл. 1, в експериментальній групі зросла кількість учнів з високим рівнем розвитку національної самосвідомості, при цьому кількість учнів із низьким рівнем зазначеної ознаки зменшилась. В контрольній групі істотних змін не відбулося.

Таблиця1

Показники рівнів сформованості національної самосвідомості

Рівень сформова- ності національної самосвідо-мості Початковий зріз Підсумковий зріз

Експериментальна група (N=21) Контрольна група (N=24) Експеримента- льна група (N=21) Контрольна група (N=24)

к-сть % (Е1) к-сть % (К1) к-сть % (Е2) К-сть % (К2)

Високий 2 9,52 1 4,17 6 28,57 1 4,17

Середній 7 33,33 10 41,67 8 38,10 12 50,00

Низький 12 57,14 13 54,17 7 33,33 11 45,83

Порівняльний аналіз результатів початкового й підсумкового зрізів експериментального класу дає можливість стверджувати, що визначені нами напрямки формування національної самосвідомості в учнів початкових класів ефективні і можуть використовуватися у педагогічній практиці (c2 = 30.3, c2 > c2 табл.) На ефективність проведеної роботи вказує також зменшення кількості учнів з низьким рівнем сформованості національної самосвідомості (57.14% - на початку експерименту і 33.33% - наприкінці).

Таблиця 2

Порівняльний аналіз показників рівня сформованості національної самосвідомості учнів експериментального та контрольного класів

Рівень сформованості національної самосвідомості Початковий і підсумковий зріз експ. Класу Початковий зріз контр. і експ. класів Підсумковий зріз контр і експ. Класів

(Е2-Е1) (Е2-Е1)2/Е2 (Е1-К1) (Е1-К1)2/E1 (Е2-К2) (Е2-К2)2/E2

Високий 19,05 12,70 5,36 3,01 24,40 20,85

Середній 4,76 0,60 -8,33 2,08 -11,90 3,72

Низький -23,81 17,01 2,98 0,16 -12,50 4,69

c2 30,30 5,25 29,25

c2 табл. При Р<0,01 13,82 13,82 13,82

У висновках підбито підсумки здійсненого теоретичного та експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуті гіпотези, намічені перспективи подальшої розробки даної проблеми.

1. Враховуючи методологічні й теоретичні основи пояснення психологічної сутності національної рефлексії, визначено такі етапи її розвитку в молодших школярів: а) виникнення здатності дитини спостерігати власні психічні процеси і пояснювати їх для себе, розвиток проблемно-дослідницького типу самооцінки; б) мотивація національної самооцінки аналізом істотних властивостей предмета та способів його перетворення, здатність до прогнозування своєї діяльності в цілому; в) розвиток особистісної рефлексії, вивчення учнем себе як дослідника; не тільки усвідомлення себе як особистості, але й більш глибоке й широке розуміння внутрішнього світу інших людей, національного характеру, передбачення оцінок своєї особистості іншими людьми; г) рефлексивний самоаналіз, нові знання про себе; розгляд рис свого характеру й взаємостосунків з людьми.

2. Теоретичний аналіз та експеримент показали, що інтеріоризація суб'єктом значень етнічної реальності пов'язана з формуванням етнопсихологічних властивостей. Підтверджено гіпотетичне припущення про взаємозв'язок між відновленням національного світобачення та рівнем розвитку національної самосвідомості особистості. Розвиток національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів відбувається через формування самопізнання, самооцінки, когнітивного, емоційно-ціннісного та регулятивного компонентів національної самосвідомості; в основі мотивації вчинків молодшого школяра повинно лежати почуття етнічної ідентичності. Опрацьовані методи формування національної рефлексії засобами мистецтва. Встановлено, що домінування духовно-моральних констеляцій психіки у характері молодших школярів, підпорядкування їм вольових структурно-функціональних утворень характеру сприяє впливові морально-естетичного потенціалу мистецтва на поглиблення етнокультурних і етнопсихологічних сторін самосвідомості, формуванню національної спрямованості особистості та значимого відношення до об'єктів етнічного світу.

3. Доповнено критерії рівня сформованості національної самосвідомості: а) ставлення особистості до національних цінностей, що передбачає насамперед знання про етнокультурні, етнопсихологічні особливості свого народу, а також національна самооцінка, самопізнання; б) сформованість етнопсихологічних потреб, мотивів та інтересів, що виражається в активному опануванні, відстоюванні, розвитку кращих рис українського характеру, національних інтересів, духовних цінностей, почуття національної гідності; бачення сенсу свого життя, рівень домагань; в) реальний прояв національної свідомості в поведінці особистості. Критерії рівня сформованості національної самосвідомості були використані нами для цілеспрямованого коригування системи педагогічних вчинків із метою розвитку національної рефлексії.

4. Виявлено, що психолого-педагогічними характеристиками розвитку національної рефлексії в молодших школярів є формування національної самосвідомості, національного світобачення засобами музичного та образотворчого мистецтва із залученням дітей до ігрової діяльності; проведення тренінгових занять, тематичних бесід, використання комплексу музичних творів, метою яких є формування потреб приналежності і любові до свого народу, створення об'єктивних і суб'єктивних умов для вільного розвитку особистості учня, його мислення і загальної культури в процесі навчальної діяльності, відновлення українського менталітету, кращих рис національного характеру. Психологічний аналіз педагогічного досвіду виховання національної самосвідомості школярів свідчить про необхідність утвердження особистості школяра як активного суб'єкта педагогічної взаємодії, здатного до національного самопізнання, до морального, естетичного пошуку і вибору на основі розвитку глибинної потреби особистості у самореалізації, самовизначенні, розвитку своїх природних задатків, своєї людської сутності. Вище вказаному відповідає почуття індивідуальної відповідальності, етнічної ідентифікації, які ґрунтуються на розвитку національної рефлексії. Встановлено, що на основі здатності дитини до національної рефлексії у неї виробляється потреба саморозвитку, самовдосконалення своєї особистості, своїх творчих можливостей. При такому підході мотивація учня пов'язується зі змістом навчання й має характер самодіяльності, забарвленої емоціями радості й задоволення.

5. Результати контрольного експерименту свідчать про те, що впровадження нових виховних технологій, індивідуальних програм розвитку й саморозвитку, методів творчого підходу, психокорекції, комплексного вивчення особистості з врахуванням сугестивного впливу засобів музичного й образотворчого мистецтва стимулює розвиток національної рефлексії особистості.

Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи вбачаємо у поглибленому вивченні етапів та механізмів формування національної рефлексії засобами мистецтва у студентської молоді.

Основний зміст роботи відображено в публікаціях автора:

1. Шугай М.А. Психологічний аналіз розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності: Наукові записки. – Видавничий комплекс Острозької Академії –Острог,1999. –Том ІІ. Частина І.- С.100-102.

2. Шугай М.А. Український менталітет (спроба теоретико-наукового аналізу): Наукові записки. – Видавничий комплекс Острозької Академії – Острог,1998. - Том І. Частина ІІ. - С.180 - 183.

3. Шугай М.А. Критерії рівня сформованості національної самосвідомості особистості: Наукові записки. – Острог: Видавничий комплекс Національного університету “Острозька академія”, 2002. С. – 159-170.

4. Шугай М.А. Формування національної рефлексії засобами мистецтва: Нова педагогічна думка, №4(16) – Рівне, 1998. – С. 78-81.

5. Пасічник І.Д., Шугай М.А. Український менталітет в контексті християнської моралі: Нова педагогічна думка, №2(14) – Рівне, 1998. –С.57-61.

Шугай М.А. Психологічний аналіз розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне, 2002 р.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів. У роботі проаналізовано теоретико-методологічні основи дослідження, досліджено психологічну сутність національної рефлексії, визначено її структурні характеристики.

У дисертації доводиться, що розвиток національної рефлексії відбувається через відновлення національного світобачення, формування когнітивного (знання, уявлення про етнокультурні, етнопсихологічні особливості свого народу), емоційно-ціннісного (етнокультурних, етнопсихологічних потреб, мотивів, інтересів) і регулятивного (реальний механізм не тільки усвідомлення, але і прояву себе представником визначеної нації) компонентів національної самосвідомості. Стимулювання розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів можливе шляхом формування національного самопізнання, самооцінки, етнічної ідентифікації, національної самосвідомості, почуття індивідуальної відповідальності.

Особлива увага приділяється в роботі засобам мистецтва, які значною мірою впливають на формування національної рефлексії. В процесі експериментального дослідження з'ясовані психолого-педагогічні умови розвитку в учнів національної рефлексії, доповнено критерії рівня сформованості національної самосвідомості.

Ключові слова: національна рефлексія, самосвідомість, національне світобачення, самопізнання.

Шугай М.А. Психологический анализ развития национальной рефлексии в процессе учебной деятельности младших школьников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Ровенский государственный гуманитарный университет, Ровно,2002.

Диссертация посвящена исследованию проблемы развития национальной рефлексии в процессе учебной деятельности младшего школьника. В работе отображены результаты теоретического и экспериментального исследования процесса формирования национального самопознания, его структурные характеристики.

В работе получила подтверждение гипотеза о том, что развитие национальной рефлексии происходит через формирование национального мировоззрения, когнитивного, эмоционально-ценностного и регулятивного компонентов национального самосознания. Стимулирование развития национальной рефлексии в процессе учебной деятельности младших школьников возможно путем формирования национального самопознания, самооценки, этнической идентификации, национального самосознания, чувства индивидуальной ответственности.

Первый этап исследования направлен на изучение теоретико-методологических основ психологического анализа развития национальной рефлексии личности. С целью исследования феномена национальной рефлексии анализируются определения зарубежными и отечественными учеными таких понятий, как национальный характер, ментальность, национальное самосознание, национальная идентификация, украинский национальный идеал.

Сформулировано собственное определение исследуемого понятия. Национальная рефлексия – национальное самопознание (самооценка, самоанализ, самоощущение, самонаблюдение), раздумья человека над собственным душевным состоянием, рационально-эмоциональное осознание своего прошлого, нынешнего и предвиденного будущего, восприятие общих психологических особенностей национального менталитета, что создает поведенческую модель типичную для данного народа. Выявлено, что отношение личности к себе как к самостоятельному деятелю путем национальной рефлексии будет оказывать содействие дальнейшей дифференциации образа “Я”, развитию его содержания и структуры. Национальная рефлексия является могущественным средством самоопределения и самоориентации индивида в окружающей жизни, основой высокого уровня национального самосознания.

В работе представлены основные исследовательские приемы развития национальной рефлексии в младших школьников, обосновано влияние средств музыкального и изобразительного искусства на формирование национального мировоззрения. Формированию национальной рефлексии будет оказывать содействие четкая система высокоэффективных идей, принципов, методов, доступных и эмоциональных средств, приемов и форм работы с учениками, а именно методы и средства воспитания народной педагогики, метод творческого подхода, суггестии, культурно-антропологический метод.

Результаты проведенных на этапе констатирующего эксперимента с целью диагностики уровня национальной