НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

УДК 664:332

ШЕКМАР Надія Андріївна

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

(на прикладі Закарпатської області)

Спеціальність 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки і права Національного університету харчових технологій

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік Української академії аграрних наук,

заслужений діяч науки і техніки України

Борщевський Петро Прокопович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

Національної академії наук України,

заступник Голови з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Поляков Олександр Максимович,

Черкаський державний технологічний університет,

Головний науковий співробітник

Кандидат економічних наук, професор

Федонін Олексій Сергійович,

Київський національний економічний університет,

Професор кафедри економіки підприємств

Провідна установа: Ужгородський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки, менеджменту та маркетингу, м. Ужгород

Захист відбудеться “27” червня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.058.01 в Національному університеті харчових технологій за адресою: 01033, Київ-33, МПС, вул. Володимирська, 68, корпус В, ауд. 502.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету харчових технологій: 01033, Київ-33, МПС, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий “24” травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент В.М.Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підприємства харчової промисловості є провідною складовою системи агробізнесу, визначають напрями та перспективи його розвитку, є завершальною ланкою продовольчого ланцюга, в рамках яких в значній мірі формується інтегральна ефективність його функціонування. Соціальне значення підприємств харчової промисловості полягає в забезпеченні потреб суспільства в високоякісних продуктах харчування, і через це його нормального функціонування та відтворення. Соціально-економічне значення підприємств харчової промисловості пов'язане із необхідністю забезпечення продовольчої безпеки держави шляхом збільшення вітчизняного виробництва продуктів харчування, нарощування експортного потенціалу, підтримки малозабезпечених верств населення.

Це зумовлює необхідність теоретико-методологічного, методичного та практичного з'ясування ефективності розвитку та функціонування розвитку підприємств харчової промисловості в умовах ринкових трансформацій, розробки критеріїв їх діяльності. Формування ринкових відносин вимагає обгрунтування конкретних напрямів підвищення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості в регіоні шляхом прискорення науково-технічного прогресу, вдосконалення її організаційно-економічного механізму, активізації зовнішньоекономічної діяльності. Ці питання потребують теоретичного і методологічного узагальнення та розробки рекомендацій і пропозицій щодо їх вирішення.

Закарпаття відноситься до регіонів України, що має сприятливі умови для ефективного розвитку підприємств харчової промисловості. Разом з тим в останні роки в регіоні діє довгострокова тенденція значного скорочення обсягів виробництва продукції харчової промисловості. В 2000 р. індекс продукції підприємств харчової промисловості в Закарпатській області становив порівняно з 1990 р. 36,6%, а порівняно з 1995 р. – 91,5%, тобто обсяг її виробництва знизився у зазначені періоди відповідно в 2,8 раза і на 9,3%.

При цьому слід зазначити, що в останні роки дослідженню економіко-управлінських проблем ефективності розвитку підприємств харчової промисловості в регіонах обласного рівня приділяється недостатня увага, що не сприяє системному вивченню та узагальненню проблем і визначенню шляхів підвищення ефективності розвитку цих базових структур у них в умовах ринкових трансформацій.

Зазначене визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Соціально-економічні проблеми підприємств харчової промисловості, підвищення ефективності їх розвитку досліджувались в працях вчених–економістів В.І.Бойка, П.П.Борщевського, О.Б.Бутніка-Сіверського, О.М.Голованова, А.Ф.Гончара, В.Д.Гончарова, В.І.Грушка, Б.М.Данилишина, Л.В.Дейнеко, С.Л.Дусановського, А.О.Заїнчковського, Д.Ф.Крисанова, Ю.П.Лебединського, І.І.Лукінова, Л.О.Мармуль, Т.Л.Мостенської, О.М.Онищенка, Л.В.Опацького, О.М.Полякова, П.П.Руснака, П.Т.Саблука, І.О.Сингаївського, Л.Г.Чернюк, О.М.Шпичака та інших вітчизняних і зарубіжних науковців.

Важливе значення в науково-теоретичних та прикладних розробках має обгрунтування сутності та особливостей територіальної організації підприємств харчової промисловості , визначення регіональної ефективності їх розвитку, забезпечення його пропорційності та збалансованості, удосконалення територіальної та галузевої структури, раціонального використання ресурсної бази, формування продовольчого комплексу як цілісної організаційно-економічної системи конкретного регіону.

В умовах формування ефективних ринкових відносин в агропромисловому виробництві потребують теоретико-методологічного і методичного переосмислення питання розвитку підприємств харчової промисловості та ефективності їх функціонування. Необхідно точніше визначити особливий статус підприємств харчової промисловості в ринковій економіці. Особливої уваги набуває визначення регіональних продовольчих потреб населення, рівня і джерел їх задоволення, виявлення напрямів, резервів та шляхів підвищення ефективності розвитку і розміщення підприємств харчової промисловості. Недостатньо вивченими залишаються механізми поєднання інтересів суб'єктів продовольчого ланцюга, в першу чергу сільськогосподарських товаровиробників і підприємств харчової промисловості, за рахунок вдосконалення економічного механізму міжгалузевих зв'язків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота спрямована на виконання державних і регіональних програм наукових досліджень, що проводяться в Україні у відповідності з законодавчими рішеннями Верховної Ради України щодо забезпечення пріоритетного розвитку агропромислового комплексу України та її регіонів, у тому числі харчової і переробної промисловості, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України щодо підвищення ефективності розвитку і функціонування промислових підприємств.

Дисертаційна робота пов'язана з планами наукових досліджень ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема за темою 3.1.5.58 “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу” (№ 0100V000089), в якій використані рекомендації і пропозиції щодо перспективних напрямів ефективного розвитку харчової промисловості в Закарпатському регіоні.

Наукові результати дисертаційного дослідження використані при виконанні науково-дослідних робіт кафедрою економіки і права Національного університету харчових технологій в 1996-2000 рр., зокрема при виконанні тем науково-дослідних робіт “Формування фінансово-кредитного механізму в умовах переходу харчової промисловості до ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0198V002126) та “Удосконалення організаційно-економічного механізму інноваційних процесів у харчовій промисловості (на прикладі підприємств кондитерської і пивобезалкогольної галузей)” (номер державної реєстрації 0199V003934).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад визначення розвитку підприємств харчової промисловості та обгрунтування шляхів підвищення його ефективності їх функціонування в умовах становлення ринкових відносин. Відповідно да даної мети вирішувався ряд задач:

- формування теоретико-методологічних засад визначення і оцінки ефективності розвитку підприємств харчової промисловості в регіоні спеціалізації на виробництві продовольства;

- визначення методичних підходів щодо кількісної та якісної оцінки ефективності функціонування підприємств харчової промисловості;

- вивчення та узагальнення тенденцій і закономірностей структурно-динамічних змін ефективності діяльності підприємств харчової промисловості Закарпаття;

- виявлення та оцінка резервів підвищення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості в досліджуваному регіоні;

- означення і обгрунтування основних напрямів і шляхів підвищення ефективності розвитку і функціонування харчових підприємств в умовах ринкових трансформацій.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є економічна ефективність розвитку підприємств харчової промисловості в сучасних умовах ринкової трансформації, тенденції і закономірності її динаміки в регіоні спеціалізації.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес розвитку і функціонування підприємств харчової промисловості Закарпатської області в ринкових умовах господарювання.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, новітні досягнення економіки і організації підприємства як галузі економічної науки. Для вирішення поставлених завдань у дисертації використані наступні методи дослідження: системного та логічного підходу – в процесі формування теоретико-методологічних засад визначення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості, діалектичний – при вивченні і узагальненні тенденцій і закономірностей динаміки ефективності розвитку і функціонування підприємств харчової промисловості в Закарпатті з урахуванням регіональних його особливостей; порівняльний – при визначенні порівняльної ефективності діяльності харчових підприємств регіону; економіко-статистичний та економіко-математичний – при виявленні резервів та шляхів підвищення ефективності розвитку харчової промисловості регіону; балансовий та експертних оцінок – при обгрунтуванні основних напрямів та шляхів досягнення оптимальної ефективності функціонування харчових підприємств.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти України з питань економіки підприємства і організації виробництва, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Закарпатського обласного управління статистики, окремих підприємств харчової промисловості Закарпаття, інформаційні матеріали періодичних вітчизняних видань.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими результатами дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну, є такі:

- подальший розвиток теоретико-методологічних засад сутності і змісту ефективності розвитку підприємств харчової промисловості. Існуюче теоретико-методологічне визначення сутності категорії ефективності розвитку підприємств харчової промисловості дисертантом доповнюється такими характеристиками: 1) ця категорія відображає економічні відносини не тільки щодо виробництва, але і обміну, розподілу і споживання харчових продуктів; 2) одним із видів економічного ефекту діяльності підприємств харчової промисловості є розмір отриманої доданої вартості; 3) вона потребує дотримання рівневого підходу щодо її визначення;

- удосконалення методичних підходів до визначення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості, які найбільш комплексно враховують критерії та показники, що характеризують це економічне явище, зокрема автором запропонована система показників економічної, соціальної та екологічної ефективності діяльності харчових підприємств;

- кількісна та якісна оцінка тенденцій і закономірностей динаміки економічної ефективності розвитку підприємств харчової промисловості Закарпатського регіону в умовах проведення трансформацій з урахуванням соціальних та екологічних аспектів;

- оцінка резервів підвищення ефективності функціонування підприємств харчової промисловості Закарпаття;

- обгрунтування основних напрямків і шляхів підвищення ефективності діяльності підприємств харчової промисловості регіону на основі впровадження інноваційних моделей їх науково-технологічного розвитку, удосконалення і використання дійових ринкових економічних важелів управління цим процесом, всебічного вивчення і використання передового вітчизняного і світового досвіду.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці конкретних висновків і пропозицій, спрямованих на підвищення діяльності підприємств харчової промисловості і організації виробництва на них. Вони озброюють практику управління харчовими підприємствами новими науковими підходами щодо забезпечення підвищення ефективності їх функціонування на основі впровадження новітніх досягнень науки, техніки, технології і організації виробництва, ринкових економічних важелів, вітчизняного і зарубіжного передового досвіду, використання яких сприятиме ефективному розвитку харчової промисловості як провідної галузі економіки регіону.

Рекомендації і пропозиції дисертаційного дослідження використовуються на підприємствах харчової промисловості Закарпаття, зокрема Берегівським консервним заводом, ВАТ “Свалявські мінеральні води”, Великоберезнянським консервним заводом, Свалявським заводом продовольчих товарів, Мукачівським радгосп-заводом, Воловецьким хлібокомбінатом, ВАТ “Ужгородхліб”, що підтверджується відповідними документами.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного дослідження її автора. Опубліковані наукові праці, в тому числі особиста монографія, містять положення, висновки і пропозиції, які сформульовані особисто автором і відображають його внесок у розвиток економіки підприємств і організації виробництва як галузі економічної науки.

Із опублікованих наукових праць у співавторстві автором використані у дисертації тільки його власні ідеї та розробки. Це стосується наукових праць, які відображені у списку опублікованих наукових праць за темою дисертації (пп. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 11, 13, 14), особистий внесок автора в яких зазначено у дужках.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи апробовані у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, у Національному університеті харчових технологій, на окремих підприємствах харчової промисловості Закарпаття, а також у наукових публікаціях, що доповідалися і отримали позитивну оцінку на восьми міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях:

· “

· “Економіка Закарпаття сьогодні і завтра: шляхи виходу з кризи” (м. Ужгород, 12-14 березня 1997 р.);

· ”Сучасний стан, напрями відновлення і перспективи розвитку переробної і харчової промисловості” (м.Ужгород, 7 липня 1998 р.);

· “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 17-18 травня 1999 р.);

· “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи” (м. Ірпінь, 14-15 жовтня 1999 р.);

- “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (м. Суми, 24-26 листопада 1999 р.);

- “Проблеми природокористування Карпатського регіону” (м.Коломия, 21-23 вересня 2000 р.);

- “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м.Київ, 2000 р.).

Рекомендації і пропозиції дисертації використані в науково-дослідній роботі Закарпатського інституту АПВ у 1999-2000 роках.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені в одноосібній монографії “Шляхи підвищення ефективності розвитку харчової промисловості в Закарпатті (теорія і практика)” (К.: Науковий світ, 2000, 6,96 др. арк.), в 2 статтях у фахових наукових виданнях та в 11 публікаціях в інших виданнях загальним обсягом 8,5 др. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 205 сторінках комп'ютерного тексту. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 198 найменувань, містить 40 таблиць, 15 рисунків, 10 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретико-методологічні основи визначення ефективності розвитку підприємств підприємств харчової промисловості в ринкових умовах господарювання” висвітлюється сутність, зміст і закономірності ефективності розвитку підприємств харчової промисловості як складової ринкової системи, обгрунтовуються принципи та засади її визначення, пропонуються ринкові критерії і показники її виміру.

Виробництво харчових продуктів є найпершою передумовою життя і діяльності людей, тому розвиток підприємств харчової промисловості відіграє особливу роль у суспільному розвитку будь-якої країни та її регіонів. Харчова промисловість являє собою сукупність підприємств, виробництв і цехів, що спеціалізуються за єдиною однорідною технологією на випуску високоякісних продовольчих товарів для задоволення суспільних потреб у них у відповідності з попитом на них та їх пропозицією, які забезпечують стабільне відтворення і функціонування людини як головної продуктивної сили суспільного розвитку.

В дослідженні встановлено, що розвиток підприємств харчової промисловості являє собою динамічний процес зміни протягом певного часового періоду обсягів виробництва товарів і надання послуг, що відповідають попиту та їх пропозиції, які вимірюються та характеризуються системою натуральних і вартісних показників. Розвиток підприємств харчової промисловості в умовах ринку пропонується визначати системою показників, які поділяються на окремі сегменти її оцінки (табл.1).

Таблиця 1

Система показників сегментної оцінки ефективності

розвитку підприємств харчової промисловості

Сегмент оцінки Показники

Розширення галузі зміна обсягів реалізації продукції; зміна структури реалізації продукції; вплив зовнішніх факторів на реалізацію (ціновий паритет, процентні ставки, обмінний курс національної валюти та ін.).

Ринкова поведінка цінова конкуренція; нецінова конкуренція (реклама, стимулювання збуту, розробка нових продуктів, нове оформлення магазинів, цінові знижки)

Ефективність прибутковість (рентабельність); рівень завантаження потужностей; продуктивність праці; матеріаловіддача; фондовіддача; капіталовкладення; якість продукції

Структурні характеристики злиття; приєднання; викуп окремих підрозділів іншою фірмою; зміна власника через скупку акцій; зміна загальної кількості фірм

Методологічні принципи розвитку підприємств харчової промисловості, обгрунтовані в роботі, включають поєднання економічних і соціальних чинників розвитку, системності та історизму. Ці принципи є глибоко взаємопов'язаними.

Визначальні передумови розвитку підприємств харчової промисловості можна класифікувати наступним чином: ті, що пов'язані з природно-ресурсними можливостями; ті, що пов'язані з потребою споживачів у кінцевій продукції; ті, що пов'язані з особливостями організації виробничого процесу. Слід зазначити, що з точки зору загальної логіки розвитку продуктивних сил третя група передумов сама обумовлюється першими двома групами. Однак фактичний рівень організації виробництва також впливає на можливість, доцільність і ефективність додаткового розміщення підприємств харчової промисловості в регіоні.

В основі інтегральної оцінки ефективності розвитку підприємств харчової промисловості повинні лежати наступні методичні принципи: 1) оцінка ступеня задоволення потреб ринку у продуктах харчування; 2) врахування економічної ефективності функціонування підприємств; 3) оцінка екологічної ефективності діяльності підприємств; 4) оцінка соціальної ефективності діяльності підприємств; 5) врахування особливостей регіонального розвитку. Автором пропонується визначати ефективність розвитку підприємств харчової промисловості системою інтегральних показників, що комплексно розкривають її економічний, екологічний та соціальний аспекти.

В другому розділі “Особливості розвитку підприємств харчової промисловості в Закарпатті в період формування ринкових відносин” досліджено сучасний стан потреб регіону в харчових продуктах, рівень і джерела їх задоволення, проаналізовано ефективність розвитку підприємств харчової промисловості, виявлено резерви підвищення її ефективності.

Аналіз свідчить, що в 2000 році фізіологічні потреби населення по деяких продуктах харчування не задовольнялися, зокрема по м'ясу і м'ясних продуктах — на 54,3%, молоку і молочних продуктах — на 29,2%, яйцях — на 35%, овочах і баштанних культурах — на 58,3%. Норми споживання картоплі і хлібних продуктів були перевищені в 1,4 разів. Отже, останніми роками в результаті поглиблення економічної кризи, різкого скорочення виробництва продукції підприємств сільського господарства і харчової промисловості продовольча ситуація в Закарпатському регіоні загострилася. Основними джерелами пропозиції продуктів харчування в регіоні є підприємства сільського господарства і харчової промисловості, а також завезення їх із-за меж області.

Однією з найважливіших причин ускладнення економічного стану підприємств харчової промисловості є скорочення виробництва сільськогосподарської сировини. Так, в 1996-2000 рр. порівняно з 1986-1990 рр. спад виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції як сировини для виробництва продовольчих товарів в різних сферах агропромислового комплексу, у тому числі на підприємствах харчової промисловості, характеризується такими показниками: зернових культур — на 82,1 тис.тонн, або на 27,9%; овочів — на 24,9 тис.тонн, або на 19,4%; плодів і ягід — на 39 тис.тонн, або на 27,3%; винограду — на 18,5 тис.тонн, або на 57,6%; м'яса — на 18,7 тис.тонн, або на 28,3%; молока — на 15,5 тис. тонн, або на 4,2%; яєць — на 16,8 млн.шт., або на 6,1%.

Дослідженнями встановлено, що за досягнутими кількісними та якісними показниками попит і пропозиція продукції підприємств харчової промисловості в недостатній мірі збалансовані між собою, що в значній мірі визначається ефективністю розвитку підприємств харчової промисловості в регіоні. Останніми роками значно зменшилися обсяги реалізації продукції рослинництва і тваринництва сільськогосподарськими підприємствами, що призвело до скорочення обсягів сировинних ресурсів для підприємств харчової промисловості, приводить, зокрема, до завантаження потужностей переробних підприємств на рівні 10-20%. В 2000 р. порівняно з 1990 р. виробництво продовольчих товарів в регіоні зменшилося на 54%, а основних видів продукції підприємств харчової промисловості ще в більшій мірі.

Загальною тенденцією розвитку підприємств харчової промисловості Закарпаття в останні роки було значне зменшення обсягів капітальних вкладень, що було частково компенсовано зростанням обсягів прямих іноземних інвестицій.

Аналіз ефективності розвитку підприємств харчової промисловості в Закарпатті свідчить, що за період 1990-2000 рр. мало місце значне зниження рівня та ефективності використання виробничих потужностей з випуску основних видів харчових продуктів, які є однією з важливих складових їх виробничо-технічного потенціалу. Необхідно зазначити високу фізичну і моральну зношеність значної частини виробничих потужностей, що призводить до низького рівня продуктивності, а також до виробництва на них неконкурентноспроможної продукції за якісними і вартісними показниками.

В останні роки виробництво значної частини харчових продуктів або є збитковим, або характеризується низьким рівнем рентабельності (табл. 2).

Таблиця 2

Рентабельність окремих видів продукції підприємств харчової промисловості (%)

Вид продукції 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2000 р. в % до 1997 р.

Хліб та хлібобулочна продукція 5,1 5,6 3,8 3,0 58,8

Борошно 8,0 7,2 7,3 3,1 38,8

Масло тваринне -32,1 -10,2 -6,9 -26,0 81,0

Сири плавлені 0,2 13,3 0,7 0,0 0,0

Сметана -13,0 -9,3 -9,2 -3,7 28,5

Фруктові консерви -15,2 -10,8 1,9 -3,5 23,0

В дисертаційній роботі уточнено економічну сутність резервів підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств харчової промисловості, які являють собою невикористані можливості зростання кінцевих результатів суспільного виробництва (продукції, послуг високої якості, що відповідають вимогам ринку) у розрахунку на одиницю сукупних витрат живої та уречевленої праці в умовах впровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу. Встановлено, що сутність резервів повинна включати характеристику ймовірності їх реалізації, яку доцільно визначати через наявність сукупності необхідних економічних, технологічних, організаційно-правових, соціальних та інших умов.

Аналіз свідчить, що значні резерви підвищення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості пов'язані з наявними можливостями забезпечення зростання рівня віддачі всіх видів виробничих ресурсів, зокрема живої праці, виробничих потужностей і основних та оборотних фондів, капітальних вкладень та якості продукції. Ефективність розвитку підприємств харчової промисловості може бути підвищена шляхом стабілізації виробництва сільськогосподарської сировини, що передбачає досягнення оптимальної урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин і птиці, їх якості і зниження витрат на їх виробництво.

Як свідчить аналіз фінансових результатів діяльності підприємств харчової промисловості Закарпаття за останні роки, більшість з них мають від'ємні показники (табл. 3).

Таблиця 3

Фінансові результати діяльності деяких підприємств

харчової промисловості Закарпаття (в тис. грн.)

Підприємство, рік Виручка від реалізації продукції Собівартість реалізованої продукції Валовий прибуток (збиток) Фінансовий результат від операційної діяльності

Великоберезнянський консервний завод 2000 2001 241 268 226 261 -25 -37 -57 -83

Воловецький хлібокомбінат 2000 2001 738,2 1258,7 569,7 973,8 45,5 -30,3 -147,1 -30,3

ВАТ “Ужгородхліб” 2000 2001 15864 14908 12058 11417 1162 1006 261 96

ВАТ “Свалявські мінеральні води” 2000 2001 1401 1929,4 1048,9 1054 118,6 553,8 -882 0

Радгосп-завод “Мукачівський” 2000 2001 6588 15054 3595 10332 -610 -394 -1016 -1016

В третьому розділі “Шляхи підвищення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості в Закарпатті” висвітлено сутність і запропоновано напрями прискорення науково-технічного прогресу як вирішального фактора підвищення ефективності виробництва, запропоновано напрями удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості, обгрунтовано систему заходів щодо активізації їх зовнішньоекономічної діяльності.

В сучасних умовах розвитку суспільного виробництва товарів і послуг вирішальним фактором підвищення його ефективності на всіх рівнях господарювання є прискорення науково-технічного прогресу, сутність якого полягає в забезпеченні еволюційного розвитку науково-технологічного потенціалу в області виробництва харчових продуктів, планомірного систематичного використання новітніх досягнень науки, техніки, технології, організації і управління на підприємствах галузі, що основною матеріально-технічною і організаційно-управлінською основою зростання виробництва кінцевих результатів високої якості у розрахунку на одиницю сукупних витрат суспільної праці.

В постанові Верховної Ради України від 13 липня 1999 року “Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України” відзначається, що перспективним напрямом економічного і соціального розвитку є перехід вітчизняного виробництва на інноваційний шлях. Необхідно за короткий строк здійснити комплекс заходів, які б сприяли підвищенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу, у тому числі підприємств харчової промисловості, до рівня стандартів розвинених країн, інтенсифікації процесу опанування науковими знаннями, новими технологіями та їх практичним використанням.

Як свідчить світовий досвід, науково-технологічний та інноваційний розвиток є невід'ємною складовою частиною задоволення широкого комплексу національних інтересів держави, у тому числі у продовольчій сфері, що реальну незалежність і безпеку мають лише ті країни, які здатні забезпечувати оволодіння новими знаннями та ефективне їх використання.

Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку визначені такі головні його цілі: підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку країни та забезпечення її економічного зростання, утвердженні духовності в суспільстві, удосконаленні державотворення; створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технологічного потенціалу; технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентноспроможних на світовому і внутрішньому ринках; збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки країни від імпорту; органічне включення інноваційних факторів до процесу соціально-економічного розвитку країни, збереження довкілля та ефективного використання природних ресурсів, сприяння створенню в економіці достатньої кількості робочих місць, у тому числі для випускників навчальних закладів, фахівців, які внаслідок економічної кризи втратили свої робочі місця у виробництві, науці, освіті, а також для спеціалістів, які звільняються зі Збройних сил; відродження творчої діяльності винахідників і раціоналізаторів виробництва; розвиток людини як особистості, збереження і захист її здоров'я та середовища проживання, створення умов для високопродуктивної, творчої та безпечної праці і сучасного побуту.

Основними пріоритетними напрямами науково-технологічного та інноваційного розвитку на сучасному етапі повинні бути визначені для кожного підприємства харчової промисловості за напрямами: 1) у сфері наукового розвитку; 2) у сфері технологічного розвитку; 3) у сфері виробництва.

Основним механізмом реалізації пріоритетних напрямів науково-технологічного та інноваційного розвитку в усіх сферах і галузях економіки повинна стати розробка і реалізація загальнодержавних і галузевих наукових і науково-технологічних програм.

Зазначені концептуальні засади науково-технологічного та інноваційного розвитку на сучасному етапі являють собою вихідні методологічні підходи щодо організації процесу прискорення науково-технічного прогресу на кожному підприємстві харчової промисловості з урахуванням специфічних особливостей техніки, технології і організації виробництва. Вони є основою для формування і реалізації моделей наукового-технологічного та інноваційного розвитку виробництва на харчових підприємствах, які сприятимуть піднесенню їх науково-технічного рівня, відповідатимуть світовим науково-технологічним досягненням, забезпечать виробництво конкурентноспроможної харчової продукції.

Наукові і технологічні фактори переходу підприємств харчової промисловості на інноваційний шлях розвитку є передумовами належної дії виробничих факторів, які власне і забезпечують сам процес переходу. Так, на основі відпрацьованої наукової бази та технологічного забезпечення практично здійснюється формування наукомістких виробничих процесів. Особливої важливості набуває створення та функціонування інноваційних структур, які сприяють поширенню методів виробництва продовольчої продукції, що відповідають суті інноваційного розвитку.

В рамках підприємств важливо створити, поряд з технічними можливостями перепрофілювання виробництва, гнучку і оперативну систему внутріорганізаційних комунікацій, яка є невід'ємною передумовою підприємницького стиля економічної поведінки підприємства. Даний стиль поведінки є єдино можливим способом підтримання високого рівня конкурентоспроможності продукції в умовах загострення конкурентної боротьби.

В рамках галузі необхідно забезпечити функціонування системи інформаційно-консультаційного і наукового забезпечення підприємств, яка б здійснювала своєчасне інформування їх про виникнення нових наукових розробок і сприяла процесу їх впровадження. Ця система може бути утворена із інноваційних структур (бізнес-інкубаторів, центрів інформаційно-консультаційного і наукового забезпечення та ін.), інформаційних та інфраструктурних підприємств, які сприяють впровадженню нових технологій у виробництво, здійснюють міжнародний технологічний трансферт з метою зростання притоку іноземного капіталу та експорту вітчизняних технологій.

Для забезпечення інноваційної спрямованості функціонування підприємств харчової промисловості важливим є розвиток науково-технічної діяльності підприємств і посередницьких організацій, які сприяють активізації інноваційної їх діяльності, допомагають встановленню зв'язків між науково-дослідною сферою і виробництвом. Система інформаційно-консультаційного і наукового забезпечення повинна відігравати ключову роль у комерціалізації результатів наукових досліджень з проблематики розвитку харчових підприємств.

Посилення впливу держави в процесі інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості ми вважаємо об'єктивним і закономірним процесом, зумовленим, передусім, особливостями самої науки як об'єкта підприємницької діяльності. Тому, на нашу думку, важливо здійснити чітке розмежування науково-технічної діяльності на комерційну і некомерційну (неприбуткову) частини, причому друга частина повинна перебувати під контролем і фінансовим забезпеченням держави. В той же час необхідно забезпечити органічну взаємодію між цими частинами.

Вузловим питанням вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку підприємств харчової промисловості є співвідношення автономного функціонування ринкових відносин і державного регулювання цього процесу. Основною проблемою, що зумовлює необхідність вдосконалення організаційно-економічних важелів управління і стимулювання виробництва харчових продуктів на сучасному етапі є незавершеність процесу формування ринкових відносин. Ця незавершеність проявляється у недостатній спроможності ринкового механізму до саморегулювання, тобто здатності досягати станів рівноваги, які б були суспільно-ефективними, тобто дозволяли всебічне задоволення потреб населення в продуктах харчування при можливості розширеного розвитку підприємств, що виробляють ці продукти.

Справа ускладнюється тим, що збалансований розвиток підприємств харчової промисловості не може бути досягнутий, якщо інші галузі, технологічно з нею пов'язані, перебувають у кризовому стані. Йдеться про необхідність гармонізації та поєднання економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств як визначальну передумову подальшого розвитку системи агропромислового виробництва в ринкових умовах.

Логічне завершення процесу формування ринкових відносин в агропромисловому виробництві повинно забезпечити можливість досягнення двох типів принципово важливих станів рівноваги: 1) рівноваги економічних інтересів функціонально різних суб'єктів технологічно цілісного виробництва; 2) рівноваги фактичного виробничого процесу з цілями забезпечення потреб населення в продуктах харчування.

Дослідженнями встановлено, що передумовами інтеграції підприємств харчової промисловості України в світовий ринок є активізація експортно-імпортних операцій; уніфікація підходів та критеріїв щодо стандартизації продукції; науково-технічне співробітництво; формування партнерських відносин українських підприємств харчової промисловості з відповідними підприємствами в інших країнах.

Необхідно обмежувати шляхом тарифного регулювання імпорт продовольчих товарів, що можуть вироблятися в Україні. Позитивний ефект від тарифного регулювання імпорту буде підсилено, якщо кошти, отримані від підвищеного мита, спрямовуватимуться на розвиток підприємств вітчизняної харчової промисловості. Окрім тарифного, доцільно використовувати і нетарифні заходи обмеження імпорту шляхом встановлення високих критеріїв і стандартів якості продукції, що ввозиться. Проблема забезпечення високої якості імпортованої продовольчої продукції є особливо важливою, оскільки її низька якість безпосередньо відображається на стані здоров'я людей. Необхідно запобігти спробам іноземних компаній знайти в Україні дешевий ринок збуту низькоякісних продовольчих товарів.

В той же час доцільно встановлювати пільгові ставки мита на технологічне обладнання для підприємств харчової промисловості, яке не виробляється вітчизняною машинобудівною промисловістю. Тут також проблема якості є досить важливою, оскільки технологічне обладнання повинно забезпечувати можливість випуску продукції, що буде конкурентноспроможною на світовому ринку.

Держава може сприяти створенню сприятливих умов господарювання в харчовій промисловості і особливо в частині її зовнішньоекономічної діяльності шляхом організації пільгового кредитування окремих інвестиційних проектів, застосування пільгових ставок оподаткування, виконання частини функцій в системі інформаційно-консультаційного забезпечення підприємств, що мають зовнішньоекономічні зв'язки. Механізм активізації зовнішньоекономічної діяльності, розроблений в дослідженні, являє собою сукупність організаційно-економічних заходів, спрямованих на вдосконалення функціонування окремих структурних складових зовнішньоекономічної діяльності і через це – досягнення загальносистемного ефекту. Механізм містить наступні концептуальні складові: мету, аналіз поточного стану, встановлення конкретних цілей, планування та прогнозування, розробку заходів, реалізацію заходів, контроль ефективності експортно-імпортних операцій.

Суть пропонованого механізму активізації зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, що на основі аналізу поточного стану експортно-імпортних операцій і залучення іноземного капіталу в харчову промисловість визначається заплановані результати активізації. Виходячи із співставлення можливостей підприємства з прогнозованими результатами, встановлюються конкретні завдання (цілі) активізації. Конкретні заходи активізації визначаються виходячи з обраних цілей.

Принциповими складовими вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств харчової промисловості є їх відкритість для світового ринку, створення пільгових умов для вітчизняних експортерів продуктів харчування, посилення орієнтації підприємств харчової промисловості на потреби світового ринку, поглиблення конкуренції продовольства вітчизняного виробництва з імпортними продуктами харчування, впровадження новітніх імпортних технологій виробництва продуктів харчування на вітчизняних підприємствах, підтримка політики ліберального оподаткування для вітчизняних виробників, інтенсифікація традиційних форм прикордонних зв'язків і розширення нових сучасних підходів до міжнародного співробітництва в сфері виробництва і реалізації промислових продовольчих товарів, розвиток переробки продукції побічного користування лісу як вагому передумова стабілізації розвитку підприємств харчової промисловості регіону та розвитку її експортного потенціалу.

ВИСНОВКИ

1. Харчова промисловість представлена сукупністю підприємств, виробництв і цехів, що спеціалізуються за єдиною однорідною технологією на виробництві високоякісних продовольчих товарів для задоволення суспільних потреб. Діалектика розвитку підприємств харчової промисловості визначається основними двома цілями цього процесу: 1) забезпечення потреб населення у продуктах харчування; 2) забезпечення отримання належної винагороди підприємствами харчової промисловості.

2. В дисертації обгрунтовано методологічні принципи розвитку підприємств харчової промисловості, що відображають об'єктивну логіку процесу розвитку і слугують підгрунтям дослідження його закономірностей і особливостей: 1) принцип поєднання економічних і соціальних чинників; 2) принцип системності; 3) принцип історизму. Розвиток підприємств харчової промисловості доцільно визначати комплексом показників, що розділяється на чотири сегменти: 1) розширення виробництва; 2) ринкова поведінка фірм; 3) ефективність господарської діяльності; 4) структурні характеристики. Сутність розвитку підприємств харчової промисловості в умовах ринку полягає у вдосконаленні інституціональних механізмів вертикальної координації, покликаних синхронізувати функціонування складових системи агробізнесу. Визначення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості повинно грунтуватися на наступних методичних принципах: 1) врахування ступеня задоволення потреб населення у продуктах харчування; 2) врахування ефективності діяльності підприємств; 3) врахування особливостей регіонального розвитку підприємств.

3. В останні роки фізіологічні потреби населення в продуктах харчування не задовольнялися, зокрема по м'ясу і м'ясних продуктах, молоку і молочних продуктах, яйцях, рибі і рибних продуктах, овочах і баштанних культурах та ін. Це пов'язано з тенденцією значного зменшення обсягів виробництва, реалізації продукції рослинництва і тваринництва сільськогосподарськими підприємствами, скорочення надходження сировинних ресурсів для підприємств харчової промисловості. В цілому виробництво продовольчих товарів в Закарпатті в 2000 р. порівняно з 1990 р. зменшилося на 54%, в той час як наявні потужності переробних підприємств використовуються лише на 10-20%.

4. Незважаючи на зростання кількості підприємств харчової промисловості, обсяги їх продукції не набули динамічного розвитку за наступних причин: скорочення обсягів сировини; значне зниження рівня використання виробничих потужностей основних видів харчових продуктів; висока фізична і моральна зношеність їх значної частини; зменшення обсягів капітальних вкладень (яке було частково компенсоване зростанням обсягів прямих іноземних інвестицій); низький рівень прибутковості або збитковість виробництва значної частини харчових продуктів.

5. Резерви підвищення ефективності суспільного виробництва на підприємствах харчової промисловості являють собою невикористані можливості зростання кінцевих результатів суспільного виробництва (продукції, послуг високої якості, що відповідають вимогам ринку) у розрахунку на одиницю сукупних витрат живої та уречевленої праці в умовах впровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу. В Закарпатті наявні значні резерви підвищення ефективності вирощування сільськогосподарської сировини для виробництва харчових продуктів, які пов'язані з підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин і птиці, їх якості і зниження витрат на їх виробництво. Значні резерви підвищення ефективності розвитку підприємств харчової промисловості пов'язані з наявними можливостями забезпечення зростання рівня віддачі всіх видів виробничих ресурсів цієї галузі, зокрема живої праці, сировинних і матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, капітальних вкладень і зростання якості продукції.

6. Прискорення науково-технічного прогресу в харчовій промисловості обумовлює необхідність забезпечення інноваційного шляху її розвитку, що характеризується наступними особливостями: 1) підвищення ролі наукових і технологічних факторів у забезпеченні сталого функціонування промисловості; 2) збереження та ефективне використання науково-технічного потенціалу; 3) технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва; 4) збільшення експортного потенціалу за рахунок наукомістких галузей виробництва, зменшення залежності країни від імпорту; 5) необхідність інноваційної спрямованості функціонування підприємств харчової промисловості в контексті загального посилення інноваційних процесів в економіці. Практичне втілення інноваційної спрямованості є тривалим, суперечливим та багатоетапним процесом, що здійснюється під впливом дії системи факторів – наукових, технологічних, виробничих, соціально-економічних, екологічних та ін.

Інноваційний розвиток підприємств харчової промисловості Закарпатського регіону повинен передбачати здійснення комплексу заходів щодо відновлення роботи спеціалізованих переробних підприємств, в першу чергу, м'ясних і молочних, з метою забезпечення глибокої переробки сільськогосподарської сировини, виробництва широкого асортименту продуктів харчування, у тому числі спеціального призначення.

7. Вузловим питанням вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку підприємств харчової промисловості є співвідношення автономного функціонування ринкових відносин і державного регулювання цього процесу. Основними складовими організаційно-економічного механізму є: 1) мета (створення чітких правил здійснення підприємницької діяльності); 2) принципи (еквівалентності, різноукладності, економічної відповідальності і заінтересованості, державного регулювання, соціальної спрямованості); 3) напрями (законодавчий, економічний, технологічний); 4) структурні рівні (загальнодержавний, регіональний, рівень підприємства); 5) сукупність конкретних заходів, що відповідає специфіці кожного рівня.

8. В дослідженні обгрунтовано механізм активізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств харчової промисловості, що являє собою сукупність організаційно-економічних заходів, спрямованих на вдосконалення функціонування окремих структурних складових зовнішньоекономічної діяльності з метою досягнення загальносистемного ефекту. Основними складовими механізму є наступні функціональні сфери зовнішньоекономічної діяльності: експортно-імпортні операції, залучення іноземного капіталу, інформаційне і інфраструктурне забезпечення, в рамках кожної з яких здійснюються етапи аналізу поточного стану, визначення цілей, розробка стратегій, планування і прогнозування, реалізація стратегій і контролю за кінцевими результатами зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Для забезпечення конкурентних переваг підприємств харчової промисловості Закарпатського регіону у відповідності з наявними природними і потенційними можливостями необхідно: 1) підвищити ефективність розвитку сировинної бази; 2) здійснити докорінне оновлення матеріально-технічної бази підприємств харчової промисловості; 3) забезпечити впровадження дійового ринкового економічного механізму управління їх діяльністю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Савчур-Шекмар Н.А. Шляхи підвищення ефективності розвитку харчової промисловості в Закарпатті (теорія і практика).- К.: Науковий світ, 2000.- 117 с. (Рецензії: Економіка України.-2000.-№ 10.-С.92-93; Економіка АПК.-2002.-№ 1.-С. 128).

2. Заїнчковський А., Дейнеко Л., Савчур-Шекмар Н. Регіональні проблеми розвитку харчової промисловості // Економіка України.– 1995.- № 11.– С. 94-95 (особистий внесок автора – обгрунтування регіональних аспектів ефективності розвитку харчової промисловості).

3. Борщевський П., Дейнеко Л., Савчур-Шекмар Н. Методологічні засади оцінки регіонального розвитку харчової промисловості // Економіка АПК.– 1996.- № 3.- С. 23-29 (особистий внесок автора – оцінка регіональної ефективності організації харчових виробництв в Закарпатській області).

Статті в інших наукових виданнях:

4. Дейнеко Л., Мельник А., Савчур-Шекмар Н.. Модель заслуговує на увагу // Харчова і переробна промисловість.– 1995.- №12.– С. 5-6 (особистий внесок автора – засади формування ринку харчових продуктів).

5. Дейнеко Л., Стасишен М., Савчур-Шекмар Н. Обгрунтовані розробки // Харчова і переробна промисловість.– 1996.- №4.– С. 14 (особистий внесок автора – оцінка ефективності виробництва на підприємствах харчової промисловості Закарпатської області).

6. Савчур-Шекмар Н. Стан АПК Закарпаття сьогодні та шляхи виходу з кризи // Проблеми агропромислового комплексу Карпат: Міжвід. темат. наук. зб.- Вип. 6.– В.Бакта: Закарп. інст. агропром. вироб. УААН, 1997.- С. 2-19.

Тези доповідей:

7. Іскоростенський В.Л., Савчур-Шекмар Н.А. Методичні підходи до визначення ефективності використання природних ресурсів в харчовій промисловості // “Сучасний стан та шляхи вирішення екологічних проблем Чернігівської області”: Матер. наук.-практ. конф.- Ніжин, 1996.- С. 31-32. (особистий внесок автора – визначення методичних положень щодо