ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СТАХОВСЬКА НАТАЛІЯ ФЕДОРІВНА

УДК 669:801.316.4(477)

Семантична та словотвІРНА структура

агентивно-професійних найменувань

металургійної термінолексики

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана на кафедрі української мови Дніпропетровського

національного університету

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент Левун Ніна Віталіївна,

кафедра української мови Дніпропетровського національного

університету.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зеленько Анатолій

Степанович, Луганський державний педагогічний університет

ім. Т.Шевченка, завідувач кафедри української філології та

загального мовознавства;

кандидат філологічних наук, старший науковий

співробітник Симоненко Людмила Олександрівна,

Інститут української мови НАН України.

Провідна установа – Кіровоградський державний педагогічний університет

ім. Володимира Винниченка, кафедра української мови,

Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться “29” листопада 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою:

49025, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, філологічний факультет, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13.

Автореферат розісланий “29” жовтня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук,

доцент М.С.Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В епоху сучасного державотворення проблеми української термінології цікавлять не тільки фахівців тієї чи іншої галузі, але й лінгвістів, які протягом останніх десятиріч інтенсивно досліджують цей шар лексики. Лексика сучасної літературної мови становить досить струнку та надзвичайно розгалужену систему, яка складається з численних підсистем і взаємопов’язаних мікроструктур. В українському мовознавстві були об’єктом системного дослідження біологічна (Л. О. Симоненко), ботанічна (І. Сабадош, М. М. Фещенко, А. Й. Капська), будівельна

(В.С. Марченко), військова (Л.В. Мурашко), геологічна (М.П. Годована), дипломатична (Н.М.Поліщук), друкарська (Е.І.Огар), медична (О.Б.Петрова, Р.С.Бєляєв, І.В.Корнейко), педагогічна (М.С. Разумейко), політекономічна (Т.І. Панько), металургійна (Н.К.Ктитарова), судово-медична (Т.В. Лепеха) та ряд інших терміносистем.

Актуальність дослідження полягає в тому, що до цього часу в українському мовознавстві не було цілісного та всебічного аналізу агентивно-професійних найменувань металургійної термінології, що пояснюється відсутністю до 1991 року мотивованого державного замовлення взагалі на українську термінологію. Розгляд агентивно-професійних назв зумовлений, перш за все, практичними потребами суспільства, оскільки металургійна термінологія, до складу якої входять і найменування осіб за професією, функціонує зараз як природно сформована система, яка визначається великою невпорядкованістю, що вимагає подальшої роботи над упорядкуванням, стандартизацією та нормалізацією терміноодиниць, які відповідатимуть усім міжнародним стандартам.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Тема дисертаційної роботи є одним із напрямків опрацювання теми “Розвиток і формування української термінології” кафедри української мови та перекладу зі слов’янських мов Дніпродзержинського державного технічного університету й погоджена з проблематикою координаційної ради Інституту мовознавства

ім. О.О. Потебні НАН України.

Метою дослідження є всебічний лінгвістичний аналіз агентивно-професійних найменувань металургійної термінології в загальній системі української мови. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:

1)

2)

3)

4)

5)

Методи дослідження. Основним методом дослідження мовного матеріалу є описовий. Частково використовувались методи компонентного, словотвірного аналізів, а також кількісні підрахунки.

Матеріалом для дослідження послужили понад 600 агентивно-професійних найменувань, зафіксованих у перекладних, тлумачних загальномовних і галузевих словниках, енциклопедіях, довідниках та класифікаторах професій, у науковій фаховій літературі, періодичній пресі.

У процесі добору та аналізу термінолексики використовувалися експертні знання спеціалістів-металургів, вилучені методом інтерв’ювання.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на основі широкого за обсягом матеріалу здійснена спроба комплексного дослідження агентивно-професійних найменувань металургійної терміносистеми з притаманною їй структурою словотвірної семантики, способів словотвору та способів номінації, спрогнозовані тенденції подальшого розвитку й запропоновані шляхи її унормування, уніфікації та стандартизації.

Теоретичне значення полягає в тому, що виявлені особливості конкретної терміносистеми доповнюють знання про лексичну систему в цілому (системна організація, структура, склад). У роботі на прикладах найменувань осіб за професією та видом діяльності металургійної терміносистеми уточнюється ряд понять: ”термін”, “мотивованість терміна”, “внутрішня форма”, “термінологічна синонімія” тощо. Методика аналізу українських агентивно-професійних найменувань металургійної термінології може бути застосована до інших термінологічних сфер української лексики.

Практичне значення роботи полягає в тому, що викладені в ній спостереження і висновки сприятимуть упорядкуванню сучасної металургійної термінології, зокрема її агентивно-професійних найменувань, її стандартизації та уніфікації. Крім того, матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі вищої школи: при опрацюванні спецкурсів з термінознавства для студентів спеціального і неспеціального профілів, при вивченні курсу історії української літературної мови, спецсемінарів та при укладанні спеціальних словників.

Матеріали дослідження застосовуються в навчальній практиці при викладанні розділу “Термінологічна лексика” курсів “Сучасна українська мова”, “Українська мова з професійним спрямуванням” у Дніпродзержинському технічному університеті.

Апробація роботи. Основні спостереження і результати дослідження викладено у доповідях і повідомленнях на наукових конференціях: на міжвузівських наукових конференціях 1996-2001 рр.; Другій міжнародній конференції “Наука і освіта - 99” (Київ–Дніпропетровськ–Луганськ–Черкаси–Дніпродзержинськ, 15-30 січня 1999 р.); IV міжнародній конференції “Наука і освіта - 2001” (Дніпропетровськ, 2001); міжнародній “Українська термінологія і сучасність”(Київ, 2001).

Окремі розділи і вся дисертація загалом обговорювалися на спільному засіданні кафедри української мови Дніпропетровського національного університету. Матеріали дослідження відображено в 7 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (153 с.), списку використаних джерел (192 найменування), додатку. Повний обсяг роботи – 179 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність дослідження, визначається його мета й завдання, основні методи аналізу, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи. Формулюються основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ “Теоретичні засади дослідження” присвячений питанням місця термінологічної лексики в лексичній системі української мови; внутрішній формі і мотивованості термінів; історії формування української металургійної термінології та аналізу найменувань осіб за професією з погляду походження.

До словникового складу сучасної української мови входять різноманітні шари лексики, які різняться між собою за сферами свого вживання. Помітне місце в ньому займає термінологічна лексика, яка належить до лексичної підсистеми обмеженого функціонування і має залежний характер відносно загальнонародного словника.

Однією з суттєвих особливостей термінології є те, що вона найбільше піддається свідомому творенню у процесі подальшого розвитку термінологічного фонду літературних мов, удосконалення якого дедалі набуває все більшого значення.

Найбільш поширеною є думка, за якою термінологія – частина загальнолітературної мови (О.С.Ахманова, В.П.Головін, О.А.Реформатський, І.І.Ковалик, Г.П.Мацюк). В.П. Даниленко відзначає, що термінологія належить до лексики наукової мови, яка є самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови. За твердженням учених, лексика мови науки охоплює три шари: загальновживану, загальнонаукову і термінологічну лексику.

У досліджуваній нами терміносистемі на позначення осіб за професією та видом діяльності не зафіксована загальновживана та загальнонаукова лексика. Агентивно-професійні найменування входять до складу термінологічної лексики, оскільки термінологічна лексика є основним шаром лексики мови науки.

Важливою проблемою дослідження термінології є її системність, яку вперше порушив у своїх працях Д.С.Лотте. Сучасні науковці по-різному підходять до проблеми системності у термінології. Так, О.В.Суперанська вважає, що терміни-слова групуються не в порядку, зумовленому системою певної мови, а у зв’язку з системністю науки, яку вони обслуговують. На думку Л.О.Симоненко, системність термінів повинна розглядатися у двох аспектах: словотвірному та поняттєвому, причому поняттєва (логічна) системність не завжди збігається зі словотвірною.

Е.Ф.Скороходько вказує на трьохаспектне розуміння системності: плану змісту, плану вираження, а також відповідності між планом змісту і планом вираження.

Тому головне завдання термінолога – працювати над підвищенням рівня системності термінолексики як на внутрішньому, так і на міжгалузевому рівні, хоч досягти абсолютної системності загалом неможливо.

Проблема системної організації сучасної української наукової термінології, зокрема найменування осіб за професією та видом діяльності металургійної термінолексики, включає в себе фпоняття “внутрішня форма” і “мотивованість”. Внутрішня форма безпосередньо пов’язана з мотивованістю. Внутрішня форма терміна – це ознака, покладена в основу вибору назви. У свою чергу, вивчення зв’язку між значенням і внутрішньою формою визначається мотивованістю, тобто мотивованість уявляється як співвідношення внутрішньої форми та значення терміна.

Т.І.Панько доводить, що мотивованість терміна може бути повною і частковою. Повністю мотивовані терміни переносять на себе семантику вихідного слова. У досліджуваній нами термінолексиці більша частина однослівних найменувань осіб за професією та видом діяльності має повну мотивованість, наприклад: автогенник, апаратник, бункерувальник, вагонетник, горновий, доменщик, конверторник, ливарник, люковий, мартенник, прокатник, форсунник, чавунник та ін. Повну мотивованість мають також композити з одним міжнародним блоком, наприклад: автокранівник, автооператор, електрозварник, електромеханік, сталевар, флюсовар.

Часткову мотивованість терміни мають в тому випадку, коли вони довантажуються новим відтінком значення, наприклад бандаж – “пластмасова стяжка, яка натягається на електронно-променеву трубку” від бандаж – “пов’язка, хірургічний пояс для підтримки відповідних частин тіла у нормальному положенні”. Довантажене значення: “стяжка (пояс), що натягається на предмет”, звідси бандажник – робітник, що насаджує бандаж (пояс) на рухомі частини при ремонті електричних машин.

Серед досліджуваної лексики часткова мотивованість властива лише поодиноким термінам: кранівник, лебідник (лебідчик), бандажник, ковшовий.

Терміни, у яких ознака, покладена в основу внутрішньої форми, не відповідає семантиці, називаються неправильно орієнтованими. На думку вчених, неправильна мотивованість трапляється лише серед термінів – словосполучень. У досліджуваному нами матеріалі до неправильно орієнтованих можна віднести такі найменування, як верховий доменної печі, готувач сталерозливних канав, грануляторник доменного шлаку, вальцювальник холодного металу, пультівник електроплавильної печі та інші.

При запозиченнях мотивованість зумовлена структурними особливостями мови – джерела. Тут і зовнішня, і внутрішня мотивованість перебувають у тісному зв’язку: іншомовна модель + національний матеріал. Про це свідчить і досліджуваний лексичний матеріал, наприклад: диспетчер, оператор, контролер, металург, терміст, механік.

Дослідження у сфері термінології неможливе без вивчення історії її формування та становлення, історичних змін, характерних особливостей і тенденцій, що допоможе у виборі та реалізації принципів та способів упорядкування.

Українська металургійна термінологія у своєму розвитку пройшла періоди становлення, впорядкування, нормалізації, ставши в основному своєму корпусі сформованою системою, хоча витоки її починаються ще з виплавки заліза, відомої у нашій країні понад 2,5 тисячі років. Найдавніший генетичний шар металургійної лексики сягає праслов’янської доби. Це слова домниця, ковати, плавити, лити, горно, від яких утворилися найменування осіб за професією та видом діяльності: доменщик, коваль, плавильник, ливарник, горновий. Досліджувана система зафіксована у Державному класифікаторі України (2001); Довіднику списків 1,2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (1994; 2001); Російсько-українському словнику наукової термінології (1998). Проте основним завданням для науковців, які працюють над металургійною термінологією, є практичний аспект – систематизація, упорядкування та стандартизація наявної термінолексики шляхом вилучення з неї невиправданих слів-покручів, калькованих слів з російської мови, вибір оптимальних словотворчих моделей, які б відповідали структурно-семантичним особливостям української мови.

Металургійна термінолексика, до складу якої входять найменування осіб за професією, неоднорідна за своїм походженням. Це – питома українська лексика, успадкована від індоєвропейського лексичного фонду, слова, що виникли в праслов’янській, спільнослов’янській мові, а також іншомовні запозичення.

Питома лексика у металургійній терміносистемі для позначення осіб за професією та видом діяльності кількісно обмежена (10%), що, очевидно, пов’язано з інтернаціональним характером розвитку самої галузі наукових знань. Питомі лексеми наявні у складі двох тематичних груп термінів, в основі найменування яких лежить назва дії і назва предмета (або ознака), наприклад: варник, волочильник, горновий, доменщик, задувальник, залізопрокатник, коваль, котельник, ливарник, намотувальник, обпалювальник (обпалювач), промивальник, розбивальник (розбивач), роздільник, сушильник, укладальник, чистильник та інші.

Питомі лексеми на позначення осіб за професією та видом діяльності усталюються у металургійній терміносистемі шляхом термінологізації зі зміною значення (семантична деривація), шляхом термінологізації без зміни значення, а також засобами морфологічного словотвору.

Так, лексеми волочильник, укладальник (укладач), набивальник (набивач) змінили своє лексичне значення, вперше зафіксоване у Словнику української мови Б.Грінченка.

Без зміни значення вживаються у досліджуваній термінології найменування горновий, коваль, котельник, доменщик, усталені ще з праслов’янської мови.

До термінів, утворених засобами морфологічного словотвору – поєднанням питомих морфем, належать назви осіб відбивник (пр. сл. *biti + укр. суф. – ник), варник (варильник) (пр. сл. *variti + укр. суф. – ник, -льник); нагрівальник (нагрівач) (ст. сл. горtти + укр. суф. – льник, -ач).

Запозичення з різних національних мов були і залишаються одним із важливих джерел поповнення загального словникового складу та термінології. У досліджуваній терміносистемі наявні морфемні та лексичні запозичення.

Найбільшу кількість лексем становлять терміни з запозиченими інтернаціональними морфемами: автогенник, акумуляторник, алюмінірувальник, апаратник, арматурник, бандажник, вагонник, газівник, грануляторник, дозувальник,катодник, люковий, міксеровий, фільтрувальник, шахтувальник та інші.

Значна частина досліджуваної лексики містить морфемні запозичення з інших мов, найбільше з німецької: вагранник, вальцівник (вальцювальник), маркірувальник, фурмівник, футерувальник, бракувальник, шихтувальник, шлаковик та інші. Менша кількість лексем припадає на морфемні запозичення з французької мови: каландрувальник, мартенник, рафінувальник, контролер; з англійської мови: бункерувальник, форсунник, скіповий. Поодинокі лексеми становлять морфемні запозичення з грецької, латинської та тюркської мов: хлораторник, терміст (гр.); агломератник, центрифугник (лат.); наждачник, чавунник (тур.).

Незначну групу у досліджуваній термінолексиці становлять лексичні запозичення. Найбільша кількість запозичень припадає на інтернаціональні терміни, наприклад: металург, механік, електрик, агент, майстер. По одному терміну на позначення осіб за професією зафіксовано з німецької (слюсар), англійської (диспетчер) та латинської (оператор) мов.

Засвоєння запозичених термінів українською мовою є складний процес: морфемний або лексичний запозичений металургійний термін на позначення особи за професією та видом діяльності “пристосовується” до законів української фонетики, орфоепії, орфографії, акцентуації, зазнає граматичних змін, у результаті яких включається в національну парадигму відмінювання.

У другому розділі “Лексико-семантична диференціація найменувань осіб за професією у металургійній терміносистемі” визначено тематичні групи агентивно-професійних найменувань, встановлено основні напрями вияву опозицій тотожності, гіперо-гіпонемічні відношення, висвітлено проблеми унормування досліджуваних термінолексем.

У системі науково-технічної термінології серед інших категорій або семантичних груп виділяються категорії професій. Серед учених немає одностайної думки щодо класифікації найменувань осіб за професією та видом діяльності. Одні категорії професій відносять до термінології ( А.І.Моісєєв, Т.Н.Канделакі). Інші вважають, що назви осіб за професією стоять на межі між вузькоспеціальною, термінологічною і загальновживаною лексикою.

Наша класифікація найменувань осіб за професією та видом діяльності спирається на основні семантичні категорії, запропоновані в роботах Т.Канделакі, Д.Лотте, С.Гайди, на базі яких виділяємо лексико-тематичні групи агентивно-професійних назв, в основу найменування яких покладено такі мотивувальні ознаки:

1) назва основної виробничої дії:

плавильник (витопник), пробувальник, чистильник, спікальник, сушильник, задувальник, нагнітальник (нагнітач), шліфувальник, відливальник, виливальник, гартувальник (гартівник), варник (варильник), волочильник, коваль, нагрівальник (підігрівальник), правильник (виправляч), укладальник (укладач), рубач, набивальник (набивник, набивач), роздільник, розливальник, розчиняльник, ливарник, обпилювач (обпиловщик), охолодник (охолоджувач), намотувальник, значильник (мітчик), промивальник, зварник (зварювач) та інші;

2) назва основного предмета, з яким пов’язана дія:

вагранник, бункерувальник, люковий, лебідник (лебідчик), апаратник, горновий, доменщик, канавник, ковшовий, міксеровий, скіповий, вальцювальник (вальцівник), калібрувальник, стропальник, прокатник, конвертерник (конверторник), пультовик (пультівник), лекальник (модельник), наждачник, кесонник, котельник, мартенник, футерувальник, шламувальник та інші;

3) назва матеріалу, речовини (сировини), з яким пов’язана дія:

шламувальник, агломератник, грануляторник, концентраторник, шихтувальник, шлакувальник, шлаковик (шлаківник), чавунник, газівник, коксувальник, металург та інші;

4) назва матеріалу в поєднанні з дією:

залізопрокатник, сталепрокатник, сталевар, сталеплавильник, газозварювач (газозварник), газорізальник, лакорозвідник, мідеплавильник, флюсовар та інші;

5)

листопрокатник, рейкопрокатник, трубопрокатник, котлочист, пробовідбирач, пробороздільник.

Тематичне членування досліджуваної термінології дозволяє встановити місце кожного терміна у терміносистемі, виявити сукупність зв’язків та відношення між термінами тієї чи іншої лексико-тематичної групи, а також простежити логічну та лінгвістичну системність агентивно-професійних найменувань металургійної термінології.

При аналізі лексем, які входять до складу тематичних груп, встановлено, що більшість найменувань не змінило свого лексичного значення з моменту першої фіксації, наприклад: коксувальник, чавунник, концентраторник, агломератник, акумуляторник, клеймувальник, автогенник, форсунник, кранівник, котельник, формувальник, фільтрувальник, конверторник (конвертерник), стропальник, калібрувальник, вальцювальник (вальцівник) та інші.

Такі терміни, як волочильник, укладальник (укладач), набивальник (набивач), лудильник, мітчик змінили своє значення. Найменування гартувальник (гартівник), рубач, арматурник, мартенник, модельник (лекальник) звузили значення. А лексема доменщик розширила лексичне значення з моменту першої фіксації.

Значна група досліджуваних термінів вийшла з активного вжитку і перейшла до складу пасивної лексики: прискавник, ливник, столяр, топильник, горновик, жужільник, риштунник та інші.

У межах тематичних груп виділено об’єднані за головною семантичною ознакою лексико-семантичні групи (парадигми) різних типів семантичних відношень (гіперо-гіпонімічні, синонімічні).

Металургійній термінології при найменуванні осіб за професією та видом діяльності притаманні гіперо-гінонімічні, або родо-видові, зв’язки. Саме у вираженні таких відношень насамперед виявляється системний характер термінології. В агентивно-професійних назвах металургійної термінолексики наявні формально-семантичні та власне семантичні гіпонімічні зв’язки. Гіперо-гіпонімічні відношення між термінами у металургійній терміносистемі виникають як внаслідок розвитку синтагмозначень гіперонімів, так і шляхом актуалізації їх парадигматичних значень. Так, гіперонім машиніст охоплює гіпоніми: машиніст змішувальних барабанів, зайнятий на роботі з рудою, на гарячому вертанні; машиніст конвеєрів, зайнятий на транспортуванні гарячого агломерату і обкатичнів; машиніст перекидних жолобів, зайнятий на гарячому агломераті і ряд інших.

У термінологічній системі гіперо-гіпонімічні відношення можуть розвиватися і внаслідок актуалізації парадигмозначень гіперонімів. Так, до терміна вивантажувач гіпонімами виступають терміноодиниці: вивантажувач гарячого агломерату; вивантажувач лугу; вивантажувач шихти. Як свідчить аналіз фактичного матеріалу, гіпероніми формують семантику гіпоніма.

Аналіз розвитку гіперо-гіпонімічних відношень від гіпероніма чистильник до гіпоніма чистильник феросплавів дозволяє констатувати звуження семантики, і, навпаки, у напрямку від гіпоніма чистильник феросплавів до гіпероніма чистильник спостерігаємо розширення значення.

Для металургійної лексики на позначення осіб за професією та видом діяльності досить поширеними є найменування-словосполучення, в яких іменник виражає родове поняття, а прикметник та іменник у непрямому відмінку вказують на його видові ознаки: моторист транспортеру, грануляторник доменного шлаку, вибивальник титанової губки, підручний сталевара, набивальник блоків та ряд інших.

Родо-видові зв’язки, притаманні металургійній термінології при утворенні назв осіб за професією та видом діяльності, відображають взаємозумовленість та ієрархічність понять металургійної галузі виробництва.

Результати наших досліджень свідчать про наявність синонімії у металургійній термінології при найменуванні осіб за професією та видом діяльності. Незважаючи на те, що синонімія є природним виявом законів розвитку мови, в термінології вона вважається явищем небажаним, адже термін повинен бути симетричним у плані співвідношення знака та значення. На думку вчених, найбільша кількість синонімів, як правило, спостерігається на початковому етапі становлення термінології або в період інтенсивної розробки чи нормування терміносистеми.

Для українських агентивно-професійних термінів металургійної термінолексики характерна лексична синонімія: нагнітальник (нагнітач) і задувальник; виправляч і правильник, виправлячка і правильниця.

До лексичних синонімів також належать найменування на позначення осіб за професією чоловічого роду: модельник-лекальник, мітчик-значильник, які різняться між собою стилістичним забарвленням. Нами виявлена лексична синонімія і серед термінів - словосполучень. Зокрема для називання особи, яка займається укладанням металу вживаються терміноодиниці укладальник металу і штабелювальник металу.

У досліджуваній термінологічній системі виявлена незначна кількість термінів однієї словотвірної моделі, які різняться суфіксальними варіантами, наприклад: - ль-ник – ів-ник: гартувальник – гартівник, вальцювальник – вальцівник; - ль-ник – ач (-яч): набиральник – набирач, нагнітальник – нагнітач, укладальник – укладач; - ник – увач (- ювач): зварник зварювач, обробник – оброблювач,обрубник – обрубувач, охолодник – охолоджувач; -ювач – ов-щик:обпилювач – обпиловщик; - ник – ль-ник: варник – варильник; - ник – чик:лебідник – лебідчик: - ів-ник – ов-щик: кранівник – крановщик.

Паралельними до назв осіб чоловічої статі зафіксовані утворення на позначення осіб жіночої статі з відповідними словотворчими формантами: -льниц(я), - івниц(я): гартувальниця – гартівниця, вальцювальниця – вальцівниця, -ниц(я), -увачк(а), (-ювачк(а)): обрубниця – обрубувачка, зварниця – зварювачка, -ювачк(а), -овщиц(я): обпилювачка – обпиловщиця, -івниц(я), -овщиц(я): кранівниця – крановщиця.

Як і в усякій сучасній терміносистемі, сформованій за радянських часів, у масиві металургійних українських термінів на позначення посад та осіб за видом діяльності виявлено чимало недоладностей, спричинених здебільшого позамовними чинниками, з-поміж інших виділимо такі:

1)

2)

3)

4) невиправдана синонімія, наприклад: правильник і виправляч, гартувальник і гартівник, гартувальниця і гартівниця, нибиральник і набирач, лебідник і лебідчик (лебідниця), обрубник і обрубувач та інші.

Ці та інші проблеми свідчать про те, який великий обсяг роботи треба виконати лінгвістам та виробникам-практикам, щоб довести термінологію галузі до рівня міжнародних стандартів.

У третьому розділі “Термінотворення агентивно-професійних найменувань у металургійній термінології” розглянуто питання морфологічної та неморфологічної деривації, складених найменувань як типу номінації досліджуваної термінологічної лексики. Базою для утворення назв осіб за професією у металургійній термінолексиці послужили такі лексико-граматичні категорії слів, як іменник (30,4%) і дієслово (51,4%). Решту (18,2%) становлять двоосновні утворення, перша основа у яких іменникового походження, друга – дієслівного. Назви професій аналізованої галузевої групи однаковою мірою утворилися від базових іменників чоловічого і жіночого роду. Базові іменники середнього роду у творенні цих назв професій участі не беруть. Крім того, назви професій утворилися від основ дієслів лише недоконаного виду.

За своєю структурою агентивно-професійні найменування металургійної галузі виробництва діляться на чотири групи:

1)

2)

3)

4)

Найпоширеніший спосіб творення термінів-найменувань осіб за посадою та професією – морфологічний, провідне місце в якому належить суфіксації. Суфікси можуть приєднуватися до коренів як українських, так і запозичених слів. У творенні назв за професіями на позначення особи чоловічої статі беруть участь відомі в українській мові словотворчі форманти. Серед них найпродуктивнішими є суфікси – ль-ник (86% назв), - ник (53% назв): сушильник, чистильник, клеймувальник, пресувальник, формувальник, шліфувальник, калібрувальник, штампувальник, гартувальник, лудильник; агломератник, апаратник, грануляторник, конвертерник, вагранник, лебідник, форсунник, прокатник, варник, обрубник та інші.

Суфікс –ач (-яч) функціонує у 1,3% назв: випалювач, виправляч, набирач, нагнітач, охолоджувач, розбивач, рубач, укладач.

Формант –ів-ник бере участь у творенні 0,8% назв: кранівник, пультівник, газівник, гартівник, вальцівник.

Суфікс –ар (-яр) використовується у творенні 0,3% назв: вагар, кресляр.

Формант –ов–ик характерний для творення 0,7% найменувань: шлаковик, шліховик, шлюзовик, пультовик.

Поодинокі лексеми утворюють форманти –щик, -увач (-ювач), -ль-щик, -ій, -ург, -ист, -іст, -ер, -ор: доменщик, оброблювач, паяльщик, водій, металург, диспетчер, оператор, моторист, терміст.

Паралельно до багатьох назв осіб за професією чоловічої статі утворюються назви осіб жіночої статі. Продуктивність дериваційних морфем, які беруть участь у творенні цих назв, теж різна. Найуживанішими виявилися суфікси – ниц (я) та його варіант –ль –ниц(я): сортувальниця, формувальниця, штампувальниця, гартувальниця, калібрувальниця, марктрувальниця, агломератниця, апаратниця, прокатниця, вагранниця, конвеєрниця та інші.

Менш продуктивними є форманти: -к-а: зварювачка, обрубувачка, обпилювачка, виправлячка, вагарка, креслярка; та –ів-ниц(я): гартівниця, вальцівниця.

Поодинокі лексичні одиниці утворені за допомогою суфікса –ов-щиц(я): крановщиця, обпиловщиця.

Як свідчить досліджуваний матеріал, серед агентивно-професійних найменувань є незначна кількість складних термінів-композитів (5,8%). За структурно-морфологічними ознаками терміни-композити поділяються на два типи: 1) складні слова, утворені поєднанням іменникової та дієслівної основ за допомогою сполучних голосних о, е; зв’язок між компонентами підрядний, друга частина ускладнена суфіксами: сталевар, флюсовар, залізопрокатник, листоукладач, сортопрокатник, гратознімач, вогнетривник; 2) складні слова, утворені шляхом поєднання двох іменникових основ за допомогою сполучних голосних о, е; сполучення між компонентами підрядне, друга частина ускладнена суфіксами: гідромоніторник, гідропіскоструйник, електромонтер, електротехнік.

Компоненти цих слів перебувають у родо-видових відношеннях і відображають зв’язки між поняттями, які вони називають. Наприклад: сталевар – варити сталь, газорізальник – різати газом та інші.

Поряд з двохосновними компонентами зафіксовані трикомпонентні, утворені поєднанням іменникових основ (гідропіскоструйник) та іменникової і дієслівної основи (електрогазозварник, електрогазозварювач) чоловічого роду та їхні корелятивні утворення жіночого роду: електрогазозварниця, електрогазозварювачка.

Терміни-юкстапозити становлять незначну кількість (0,8%) найменувань осіб за професією: вибірник-сортувальник, виливальник-заливальник, кантувальник-укладальник, сортувальник-здавальник. Такі найменування вживаються лише у формі чоловічого роду.

Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення назв осіб за професією у металургійній термінології не належить до продуктивного, бо ним утворюється лише 1% лексем від загальної кількості зафіксованих термінів: горновий, ковшовий, міксеровий, скіповий, люковий, комірний, які не мають корелятивних утворень на позначення осіб жіночої статі, крім одного найменування у формі жіночого роду: комірна.

Велика кількість словосполучних агентивно-професійних найменувань металургійного виробництва (понад 50%) свідчить про високий ступінь продуктивності синтаксичного способу словотворення. В основі усіх словосполучних агентивно-професійних найменувань лежать родо-видові відношення, де іменник у прямій формі виражає родове поняття, а іменник у непрямому відмінку або прикметник вказує на його видові ознаки, наприклад: завантажувач гарячого металу, набивальник блоків, розбивальник феросплавів та інші.

У досліджуваній термінолексиці основним типом складених утворень є іменні словосполучення атрибутивного характеру, які творяться за різними моделями. Найпродуктивнішими виявились моделі “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку” (44%): збагачувач відходів, пультівник конвертера, регулювальник електродів та “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку з прикметником” (33%): грануляторник доменного шлаку, горновий феросплавний печей, обпалювач вторинних шламів.

До менш продуктивної словотвірної моделі можна віднести: “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + сполучник + іменник у родовому відмінку” (11%): правильник прокату й труб; “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + іменник у родовому відмінку з пояснюючим прикметником у родовому відмінку - + іменник у родовому відмінку” (13%): оператор машини безперервного лиття заготовок.

До малопродуктивних словотвірних моделей належать такі: “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку з пояснюючим прикметником + іменник у родовому відмінку з мотивуючим прикметником” (2,2%): заготівник хімічних напівфабрикатів тугоплавких металів; “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + віддієслівний іменник у родовому відмінку з прикметником + іменник у родовому відмінку” (2,2%): готувач сполук до розливання плавок; “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку з прикметником + сполучник + іменник у родовому відмінку”: розливальник кольорових металів та сплавів; “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + іменник у знахідному відмінку з прикметником + сполучник + іменник у знахідному відмінку” (2,2%): завалювальник шихти у вагранки та печі; “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку з прикметниковим кваліфікатором + іменник у родовому відмінку” (2,2%): оброблювач поверхневих дефектів металу; “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + іменник в орудному відмінку з прикметником” (2,2%): автоклавник лиття під тиском.

З погляду структури, на базі простих (бінарних) словосполучень виникають багатоскладові утворення, в яких кожний атрибутивний елемент, уточнює двоскладове найменування. Більшість прикметників у складі словосполучних утворень – прості слова (доменний, хімічний, безперервний), однак вживаються і складні прикметники (сталерозливний, феросплавний, тугоплавкий).

Про системність досліджуваної термінологічної лексики свідчать похідні найменування, утворені від термінів – простих слів і термінів-композитів.

Іменникові найменування утворюють іменникові та прикметникові похідні назви, наприклад:

апаратник

апарат

апаратний

мартенник

мартен

мартенний

Дієслівні назви також здатні утворювати похідні:

клеймувальник

клеймувати

клеймувальний

бункерувальник

бункерувати

бункерувальний

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження агентивно-професійних найменувань металургійної термінолексики з погляду походження і джерел формування, складу і структури, особливостей функціонування і унормування дозволяє констатувати:

металургійна термінологія, зокрема її найменування осіб за професією та видом діяльності, пройшла певний етап становлення, який був пов’язаний із загальним розвитком усієї української термінології та потребами суспільства. Сучасна українська металургійна термінологія, її агентивно-професійні назви – це не застигла монолітна система, що не терпить втручання, навпаки, вона досить мобільна і в разі потреби коригується вимогами суспільства. Виступаючи як окрема макроструктура, що є частиною багатогалузевої української терміносистеми, вона живе за її законами і підпадає під чітку ієрархію.

Постійне поповнення термінофонду української металургійної терміносистеми відбувається: а) шляхом уведення в обіг власних національно-мовних новотворень; б) калькуванням термінів з інших мов; в) запозиченням іншомовних терміноморфем.

Термінологія металургійного виробництва формувалась на питомій лексичній основі, а також шляхом прямих та опосередкованих морфемних і лексичних запозичень з латинської, грецької, німецької, французької, англійської, російської, тюркських мов.

За словотвірною структурою агентивно-професійні назви металургійної термінолексики поділяються на три типи: терміни - прості слова, терміни – складні слова (композити та юкстапозити) та терміни – словосполучення. Базою для утворення назв осіб за професією послужили такі лексико-граматичні категорії слів, як іменник і дієслово.

Досліджувана термінологія використовує традиційні для української мови моделі та способи словотворення, найпродуктивніший із яких – суфіксальний.

У металургійній термінології на позначення осіб за професією та видами діяльності різні за обсягом та структурою групи слів об’єднані тематично і функціонально, компонентам яких притаманні особливі семантико-парадигматичні зв’язки, що забезпечуються шляхом гіперо-гінонімічних відношень, а також через опозиції тотожності.

Термінологічна система металургійного виробництва сформована лише в основному своєму корпусі, але постійне зростання попиту на неї, чітке формування державного замовлення ставлять нові завдання перед науковими – лінгвістами та виробниками, з-поміж яких актуальними є процеси стандартизації, кодифікації і нормалізації терміноодиниць, що у свою чергу вимагає нових наукових підходів, методів дослідження, нової методології.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

"Відіменникові суфіксальні утворення назв осіб за професією у металургійному виробництві"//Зб. наукових праць “Дослідження з лексикології і граматики української мови”. – Дніпропетровськ, ДНУ, 1999. – Том 1. – С.139-142.

"Лексико-семантичні особливості найменування осіб за професією"// Зб. наукових праць “Ономастика і апелятиви”. –Дніпропетровськ, ДНУ, 2000.- Вип. 11. – С.147-151.

"Деякі питання системного характеру дослідження спеціальної лексики" // Зб. наукових праць “Проблеми філології та перекладу”. – Дніпродзержинськ, 2000. – Вип. 1. – С.39-45.

"Термінотворення у сфері української металургійної терміносистеми, її агентивно-професійних назв" //Сб. научн. трудов Днепродзержинского государственного технического университета (общественно-экономические и гуманитарные науки).- Днепродзержинск, ДГТУ, 2000. – С. 329-340.

"Термін як елемент системи мовного вираження спеціальних понять"// Зб. “Українська термінологія і сучасність”. – Київ, КНЕУ, 2001. – Вип. IV. – С. 277-280.

У тезах "Словотворча структура назв осіб за професією у металургійному виробництві”//Зб. “Наука і освіта 99”, тези доповідей. – Том 17. – Дніпропетровськ, 1999. – С.162-163.

"До питання про уніфікацію та стандартизацію агентивно-професійних назв у металургійній терміносистемі"//Зб. “Наука і освіта 2001”. – Том 8, філологія. – Дніпропетровськ, 2001. – С.77-79.

АНОТАЦІЯ

Стаховська Н.Ф. Семантична та словотвірна структура агентивно-професійних найменувань металургійної термінолексики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню агентивно-професійних найменувань металургійної термінолексики. Простежено шляхи її формування і розвитку, проаналізовано склад найменувань осіб за професією та посадою з погляду походження, визначено шляхи поповнення термінофонду. У роботі проаналізовано лексико-тематичні групи слів, виявлено їхні структурні та словотвірні особливості, розглянуто проблеми практичного застосування досліджуваної термінолексики, запропоновано конкретні рекомендації подальшого унормування.

Ключові слова: термін, терміносистема, системні відновлення, деривація, словотвір, способи словотворення, унормування.

АННОТАЦИЯ

Стаховская Н.Ф. Семантическая и словообразовательная структура агентивно-профессиональных наименований металлургической терминолексики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. – украинский язык. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2002.

Диссертация посвящена исследованию современной украинской металлургической терминологии, в частности наименованию лиц по профессии и роду деятельности.

Проанализированы пути ее формирования и развития, состав, структурно-словообразовательные и лексико-семантические особенности, определены пути пополнения терминофонда. В работе предпринята попытка ее периодизации с учетом влияния языковых и внеязыковых факторов, проанализирован состав исследуемой лексики с точки зрения ее происхождения: это коренная лексика, унаследованная от индоеврейского лексического фонда, общеславянская, а также заимствованная. Подавляющее большинство терминов имеет в своем составе заимствованные морфемные составляющие из западноевропейских языков: немецкого, французского, английского.

В металлургической терминологии при наименовании лиц по профессии и роду деятельности выделены различные по объему и структуре группы слов, объединенные тематически и функционально, компонентам которых присущи семантико-парадигматические связи, что проявляется через гиперо-гипонимические отношения, а также при помощи синонимии, являющиеся важным фактором организованности металлургической терминосистемы при наименовании лиц по профессии.

В работе проанализированы структурные и словообразовательные особенности украинской металлургической терминологии, в частности ее агентивно-профессиональных названий, рассмотрены проблемы, вытекающие из ее практического применения, предложены конкретные рекомендации дальнейшего унормирования.

Ключевые слова: термин, терминосистема, системные отношения, деривация, словообразование, способы словообразования, нормирование.

ANNOTATION

Stakhovskaya N.F. Semantic and Word-building Structure of Agential and Professional Denominations of Metallurgical Terminology - Manuscript.

The thesis for the Philological Candidate degree on speciality 10.02.01. – Ukrainian language. – The Dniepropetrovsk National University, Dniepropetrovsk, 2002.

The thesis deals with research of agential and professional denomination of metallurgical terminology.

The stages of its formation and development have been considered. The content of person’s denomination by profession and occupation has been analyzed from the point of view of its origin and the ways of terminological fund enlarging have been determined.

In this work the lexical and topical groups of words have been analyzed; their structure and wordbuilding peculiarities have been determined; the ways of practical use of the given terminology and concrete recommendations on its further rate fixing have been proposed.

Key words: term, terminological system, systematic relations, derivation, wordbuilding, the methods of wordbuilding, rate fixing.

__________________________________________________________________________________

Підписано до друку 20.06.2002 р. Формат 60х90/16. Папір друкарський. Друк плоский. Гарнітура. Times New Roman Cyr. Умов. друк. арк. 1. Тираж 100 прим. Замовлення №

__________________________________________________________________________________

Видавництво Дніпродзержинського державного технічного університету.

51918, м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 2