МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 616.08:616.516.5:615.015.32

САВКО НАТАЛЯ ВАЛЕРІЇВНА

ПРЕПАРАТИ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ

НА ХРОНІЧНИЙ НЕЙРОДЕРМІТ

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Лобановський Г.І.

Одеський державний медичний університет,

зав.кафедри шкірних та венеричних хвороб

Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Глухенький Б.Т.,

кафедра шкірних та венеричних хвороб

Київської медичної академії післядипломної освіти,

-

Інститут дерматології та венерології АМН України, завідуюча

відділом проблем епідеміології і аналітично-організаційної роботи в

дерматовенерології

Провідна установа: кафедра шкірних та венеричних хвороб

Дніпропетровської державної медичної академії

Захист відбудеться 30 ” травня 2002 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д.26.000.02. при Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця за адресою:

01023, м. Київ-23, вул. Шовковична, 39/1, корпус 2, Центральна міська клінічна лікарня.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету

імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ - 17, вул. Зоологічна 3.

Автореферат розісланий “30”квітня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої Ради, доктор медичних наук С.Г. Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ.

Актуальність теми: Нейродерміт - поширене хронічне рецидивне захворювання, що супроводжується стійкими змінами шкіри та інтенсивною сверблячкою. Хворі на нейродерміт складають від 1,7% до 5,3% від загального числа осіб, хворих на дерматози. Це захворювання нерідко викликає зниження або тимчасову втрату працездатності, що має істотне соціальне значення (Потоцький І.І., Гребенніков В.О., Коляденко В.Г., 1986, Калюжна Л.Д., 1995). Етіологія і патогенез нейродерміту поки недостатньо вивчені, а результати застосовуваної терапії далекі від бажаної ефективності: не завжди вдається досягти стійкого терапевтичного результату, після короткочасної ремісії часто наступають рецидиви (Калюжна Л.Д., Гурік Н.В., Уваренко О.А., 1999). Тому питання етіології, патогенезу, лікування і профілактики нейродерміту є одними з найбільш актуальних розділів дерматології (Калюжна Л.Д., Мурзіна Є.А., Савкіна Н.І., 1999). Існує декілька не виключаючих одну з інших думок щодо етіології нейродерміту. В одних випадках вважають, що головну роль грає зміна функції центральної нервової системи (Скрипкін Ю.К., Сомов Б.О., 1991), в інших - вегетативної, парасимпатичної (Гребенніков В.А., 1974) або симпатичної (Короткій М.І., 1999), часто надають значення алергічним і аутоалергічним реакціям (Адаскевіч В.Н., 1997). Не виключають ролі дисфункції внутрішніх органів (Скрипкін Ю.К., Шарапова Г.Я., 1995), деякі автори підкреслюють роль спадкових чинників (Скрипкін Ю.К., 1995). Показана роль імунодефіцитного стану організму в механізмі виникнення і формування клінічної картини нейродерміту (Лавриненко О.А., 1999).

Накопичений і систематизований досвід, на жаль, не дає однозначного рішення питання лікування хворих на нейродерміт.

У літературі мають місце дуже обмежені дані з питань застосування біогенних стимуляторів у комплексній терапії хворих на нейродерміт. Вони, в основному, використовувалися в комплексній терапії хворих на екзему.

Попередньо проведені дослідження групою співробітників Одеського біотехнологічного інституту, Українського інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. акад. В.П.Філатова, Одеського НДІ стоматології та Одеського селекційно-генетичного інституту показали, що гарним замінником біогенних стимуляторів (алое, склоподібне тіло та ін.) можуть бути проростки та зелена маса пшениці, екстракти з яких (““ Біотрит””) за даними стандартних тестів, мають високу біологічну активність, в одних випадках не поступаючись екстракту алое, а в інших - перевершують їх. Так, препарат "“ Біотрит”" в ампулах для парентерального застосування по вмісту вільних амінокислот (у тому числі проліну), цукрів, фосфору значно перевершує відомі біостимулятори (екстракт алое, екстракт плаценти, торфот та ін.). “ Біотрит” має гарні цитостимулюючу та регенеративну дії, підвищує резистентність організму до впливу імобілізаційного стресу (Скіба В.Я., 1995) .

Препарат “ Катомас”, що містить каротино-токоферолову олію, був розроблений НВЛ “Одеська біотехнологія”. Він складається із суміші кукурудзяної, гірчичної, соєвої і соняшникової олій із додаванням ?-каротину (до 150 мг%) і ?-токоферолу (до 120 мг%). У складі “ Катомас”у міститься біля 1% фосфатидів.

Використання до їжі рослинної олії з каротином схвалено Інститутом харчування МЗ України. Важливою позитивною якістю “ Катомас”у є сполучення каротину з рослинними жирами, що сприяють засвоєнню каротину і забезпечують організм ненасиченими жирними кислотами. “ Катомас” сприятливо впливав на ріст і розвиток тварин, стимулював регенерацію, при дозованій променевій терапії поліпшував показники функцій печінки, крові і загального стану організму (Скіба В.Я., 1995, Почтар В.М., 1997).

Нами не виявлено робіт, що висвітлюють ефективність комплексного застосування “ Біотрит”у і “ Катомас”у в терапії хворих на хронічний нейродерміт. Відсутні також дані у хворих на нейродерміт про функціональний стан периферичних нервових закінчень у шкірному покриві в процесі лікування із застосуванням згаданих лікарських засобів, тургору і стійкості стінок капілярів шкіри, реакції завершеного і незавершеного фагоцитозу, деяких показників клітинного і гуморального імунітету. Недостатньо розроблене питання диспансеризації хворих на нейродерміт.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи “Розробка нових методів лікування і профілактики важких хронічних дерматозів і сифілісу” (№ Держреєстрації 0195V009649) кафедри шкірних і венеричних хвороб Одеського Державного медичного університету.

Мета роботи. Удосконалити терапію хворих на хронічний нейродерміт із розробкою подальших профілактичних заходів.

Задачі дослідження.

1. Проаналізувати можливі причини виникнення нейродерміту і застосовані раніше методи лікування хворих на цей дерматоз.

2. Вивчити функціональний стан периферичних нервових закінчень у шкірному покриві до і після лікування, а також показники тургору і стійкості стінок капілярів шкіри, температури шкіри, температурної та больової чутливості шкіри, опору шкіри постійному електричному струму, завершеного і незавершеного фагоцитозу та деякі показники клітинного та гуморального імунітету, і їхню роль у виникненні і розвитку нейродерміту.

3. Розробити з урахуванням отриманих даних ефективні методи комплексного лікування і профілактики цього захворювання.

Об'єкти дослідження. Хворі на хронічний нейродерміт, гвінейські свинки, кролі шиншила, самці білих пацюків Vistar .

Предмет дослідження. Комплексний метод лікування хворих на хронічний нейродерміт.

Методи дослідження. 1)клінічні - діагностика захворювання з використанням загальних клінічних аналізів, визначення його тяжкості, контроль ефективності лікування; 2) біохімічні - визначення вмісту аскорбінової кислоти в крові та сечі; 3) імунологічні - визначення показників завершеного і незавершеного фагоцитозу, фагоцитарного числа та індексу; 4) фізичні - визначення температури тіла, порогу теплової і болісної чутливості, опору шкіри постійному електричному струму, тургору і стійкості капілярів шкіри; 5) експериментальні - визначення протизапальної, епітелізуючої, антимікробної, токсичної, алергічної дій “ Катомас”у; 6) статистичні - оцінка достовірності та визначення зв'язків між отриманими результатами.

Наукова новизна. Нами уперше вивчена в експерименті ефективність застосування нового препарату рослинного походження "“ Катомас”", а також ефективність "“ Біотрит”у" і

"“ Катомас”у" у комплексній терапії хворих на хронічний нейродерміт.

У результаті проведених досліджень в широкому обсязі вивчені в клініці у хворих на хронічний нейродерміт показники функціонального стану периферичних нервових закінчень, тургору і стійкості стінок капілярів шкіри, як у вогнищах уражень, так і в періфокальних зонах і на симетричних ділянках.

Практичне значення. Результати роботи з комплексного лікування хворих на хронічний нейродерміт із застосуванням нових біологічних стимуляторів "“ Катомас”" і "“ Біотрит”" підтвердили теоретичне обгрунтування про необхідність застосування перерахованих лікарських засобів у терапії хронічного нейродерміту, що дозволено рішенням Фармакологічного комітету за №6 від 30.06.1994 р. на проведення клінічних випробувань та виготовлення цих препаратів заводським способом.

Метод комплексного лікування хворих на хронічний нейродерміт із застосуванням біогенних стимуляторів "“ Біотрит”" і "“ Катомас”" схвалений і впроваджений у практику Одеського обласного і міського шкірно-венерологічних диспансерів, Миколаївського обласного і міського шкірно-венерологічних диспансерів, Измаільского міського шкірно-венерологічного диспансеру.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно проводила клінічне обстеження, добір і лікування хворих на нейродерміт на базі кафедри шкірних і венеричних хвороб Одеського Державного медичного університету, Одеського обласного шкірно-венерологічного диспансеру й Одеської міської дитячої дерматовенерологічної лікарні.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційної роботи повідомлені й обговорені:

1.

2.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 наукові праці.

Структура й обсяг роботи. Робота викладена на 139 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 21 таблицею, 5 малюнками і складається з вступу, огляду й аналізу літератури, власних спостережень, обговорення отриманих результатів, висновків, списку літератури, що містить 220 робіт авторів України та країн СНД, 89 публікацій в зарубіжній пресі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

На кафедрі шкірних і венеричних хвороб та імунологічної лабораторії Одеського медичного університету знаходилися під спостереженням 200 хворих на хронічний нейродерміт у стаціонарній стадії, 198 з них утворили дві дослідні групи по 99 хворих у кожній. Хворі першої дослідної групи піддавалися лікуванню тільки з використанням препаратів рослинного походження "“ Катомас”" і "“ Біотрит”", друга - цими препаратами в комплексній терапії з додатковим використанням вітаміну С, введеного методом вакуумелектрофорезу, паравертебральної ультразвукової терапії (тільки особам понад 16 років), у сполученні з стандартною терапією (седативна, десенсибілізуюча, вітаміни, дієта). Третя (контрольна) група в складі 100 хворих на хронічний нейродерміт одержувала тільки стандартну терапію (седативну, десенсибілізуючу, вітаміни, дієту, зовнішньо - протизапальні, сверблячкозаспокійливі та розсмоктуючи мазі: 1-5% іхтіол, нафталан, ментол, анестезин та ін.). Групу порівняння склали 105 здорових осіб (студенти, медичні працівники).

Всі лабораторні дослідження проводили до і після лікування. У тому числі загальний аналіз сечі, крові, реакції Вассермана, антитіл до ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), дермографізм вивчали за відомими методиками, вміст аскорбінової кислоти в крові і сечі - за титрометричним методом Тільманса - у 190 хворих, показники завершеного і незавершеного фагоцитозу - за методом Є.Н.Житової і І.Н.Кудряшова - у 32 хворих, температури шкіри - електротермометром ТПЕМ-1 - у 125 хворих, порогу температурної і болісної чутливості - за методом Є.А.Досичева - у цих же хворих, опору шкіри постійному електричному струму - за методом Н.М.Мішука - у тих же хворих, тургор і стійкість капілярів шкіри - за методом В.І.Кулаженко (1966)- у 70 хворих, фагоцитарний індекс і фагоцитарне число, реакції бласттрансформації - за методом А.Вogiin, розеткоутворення для Т- і В-лимфоцитів - за методом M.Jondae et coll. - у 103 хворих, імуноглобуліни А, М, G - за методом Manchini - у 118 хворих.

Під нашим спостереженням знаходилися 40 гвінейських свинок, 40 кролів (шиншила), 39 самців білих пацюків Vistar.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.

У експерименті препарат рослинного походження "“ Катомас”" втирався в шкірний покрив 20 гвінейським свинкам основної групи. Тварини не втрачали апетиту і маси тіла, четверо з двадцятьох, навпаки, додали в масі тіла, не було виявлено змін із боку загального аналізу крові і сечі. Ці дані вказують, що препарат "“ Катомас”" не здійснює токсичної дії.

Надалі у цих гвінейських свинках основної групи, котрим попередньо втирали рослинний препарат "“ Катомас”", при втиранні в ці ж ділянки шкіри культури патогенного стафілокока у більшості тварин (у 17) були відсутні запальні реакції (вже друга основна група). Тільки в трьох гвінейських свинок ці запальні реакції були незначні, тому що в однієї з них у місці введення цих препаратів відзначена тільки еритема, у двох інших - еритема і набряк шкіри. Тварини переносили експеримент добре: без втрати апетиту і маси тіла, змін із боку крові і сечі. Ці дані вказують на антимікробні властивості препарату "“ Катомас”" тим більше, що в 20 тварин третьої (контрольної) групи, шкіру котрих попередньо не обробляли цим препаратом, запальні реакції в місці введення культури патогенного стафілокока відзначені в 14 гвінейських свинок, в тому числі: у 3 вони характеризувалися еритемою, набряком шкіри, папулами, вогнищами некрозу, у 6 - еритемою, набряком шкіри, папулами, у 3 - еритемою і набряком шкіри, у 2 - еритемою. У цих тварин відзначали втрату апетиту, зниження маси тіла, зміни з боку загального аналізу сечі (появи білка у сечі до 0,66‰) і крові (зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну, підвищення кількості лейкоцитів, лімфоцитів, моноцитів, збільшення ШЗЕ).

При скарифікаційному методі введення патогенної стафілококової культури кролям у ділянки шкіри, попередньо оброблені методом втирання препарату "“ Катомас”", не було відзначено запальних реакцій у жодному випадку. Кролі не втрачали апетиту, маси тіла, загальні аналізи крові та сечі були без особливостей. Серед кролів при внутрішньошкірному введенні патогенної культури стафілокока після попередньої такої ж обробки шкірного покриву даним препаратом тільки в одному випадку були виявлені в місці введення патогенної культури стафілокока запальні явища, інтенсивністю в один плюс (еритема розміром до 1 см навколо місця ін'єкції). У всіх інших дев'ятьох пробах не було відзначено запальних реакцій. Загальний стан тварин у процесі експерименту не погіршувався.

У більшості тварин, котрих попередньо не піддавали впливу препарату "“ Катомас”", при введенні патогенної культури стафілокока відзначали в місці його введення виражені запальні реакції, а також погіршення загального стану. У кролів, яким уводили внутрішньошкірно патогенну стафілококову культуру, виражені запальні реакції були відзначені в дев'ятьох із десятьох пробах, при скарифікаційному методі - у 8 із 10. У чотирьох тварин, у котрих після введення патогенної культури стафілокока були виявлені запальні зміни в три і чотири бали, ці явища сполучалися з втратою апетиту, зменшенням маси тіла, змінами в крові (лейкоцитоз, лімфоцитоз, моноцитоз, прискорення ШЗЕ) і сечі (білок до 0,66‰).

При посівах на живильні середовища препарат рослинного походження "“ Катомас”" гальмував ріст золотистого стафілокока в межах 4,5 ± 0,2 мм, у той час як 3% водний розчин борної кислоти - тільки 1,3 ± 0,1 мм, а фізіологічний розчин взагалі не чинив гнітючої дії. Аналогічні явища спостерігали у відношенні кишкової палички і кандіда. Так, препарат "“ Катомас”" гальмував ріст кишкової палички в межах 5,1 ± 0,1 мм, кандіда - 10,6 ± 0,2 мм, у той час як 3% водний розчин борної кислоти відповідно тільки 0,9 ± 0,09 мм і 4,7 ± 0,1 мм, а фізіологічний розчин зовсім не робив утискуваної дії на кишкову паличку і незначно - на кандіда (0,2 ± 0,03 мм).

Препарат ““ Катомас”” має більш виражену епітелізуючу дію у порівнянні з маззю Вишневського. Так, скарифікаційні поверхні в пацюків, що підлягли впливу препарату "“ Катомас”" почали епітелізуватися вже на 2-3 день експерименту, після впливу мазі Вишневського - тільки на 6-7 день.

У першому випадку часткова епітелізація відзначена вже на 5-6 день, повна епітелізація - на 9-12 день, у другому - відповідно тільки на 10-11 день і на 15-17 день.

Загоєння лінійних ран шкірного покриву пацюків також відбувалося значно раніше при впливі препарату "“ Катомас”", чим при нанесенні мазі Вишневського. Так, при впливі препарату "“ Катомас”" початок епітелізації в місці уражень шкірного покриву констатували на 4-5 день експерименту, часткову епітелізацію - на 8-9 день, повну епітелізацію - на 17-20 день, у той час як при впливі мазі Вишневського - тільки відповідно на 8-10 день, 12-15 день і 25-30 день.

У період із 1994 - 1999 р. під нашим спостереженням було 200 хворих із хронічними формами нейродерміту, у яких попереднє лікування не було дуже ефективним. Серед них чоловіків було 120 (60%), жінок - 80 (40%). Від 18 до 20 років було 54 (27%) хворих, у тому числі 36 чоловіків (18%) і 18 жінок (9%); від 21 до 30 років - 32 (16%) хворих, у тому числі 21 чоловік (10,5%) і 11 жінок (5,5%); від 31 до 40 років - 43 (21,5%) хворих, у тому числі 30 чоловіків (15%) і 13 жінок (6,5%); від 41 до 50 років - 33 (16,5%) хворих, у тому числі 20 чоловіків (10%) і 13 жінок (6,5%); від 51 до 60 років - 22 (11%) хворих, у тому числі 7 чоловіків (3,5%) і 15 жінок (7,5%); старше 60 років - 16 (8%) хворих, у тому числі 6 чоловіків (3%) і 10 жінок (5,0%). Наші статистичні дані вказують, що основний контингент хворих нейродермітом - це особи у віці від 18 до 50 років - 132 чоловіка (66%).

По роду занять серед хворих на нейродерміт службовців було 84 людини (42%), учнів - 32 (16%), робітників - 29 (14,5%), колгоспників - 21 (10,5%), тих що не працюють (домогосподарки і пенсіонери) - 34 (17,0%). Серед службовців у етіології нейродерміту перші місця посідали стресові ситуації (у 62 хворих, 31%), потім - продукти харчування (у 18 хворих, 9,0%), спадковий чинник (у 4 хворих, 2,0%); серед учнів - стресові ситуації (у 16 хворих, 8,0%), продукти харчування (у 12 хворих, 6,0%), переохолодження (у 2 хворих, 1,0%); серед робітників - контакт з алергенами: цементи, фарби, смоли (у 14 хворих, 7,0%), продукти харчування (у 10 хворих, 5,0%); серед домогосподарок і пенсіонерів - лікарські препарати (у 8 хворих, 4,0%) стресові ситуації (у 7 хворих, 3,5%), захворювання шлунково-кишкового тракту (у 6 хворих, 3,0%). У інших хворих причини виникнення нейродерміту нам не вдалося з'ясувати (у 41 хворого, 20,5%). Таким чином, серед етіологічних чинників нейродерміту частіше відзначаються стресові ситуації (у 85 хворих, 42,5%) і продукти харчування (40 хворих, 20%).

Аналіз причин загострень і рецидивів захворювання за даними анамнезу показав, що вони виникали внаслідок нервових потрясінь і перенапруження (у 76хворих, 38,0%), при порушенні дієти (у 36 хворих, 18%), у результаті контакту з алергенами (у 64 хворих, 32%), перегрівання або переохолодження (у 24 хворих, 12,0%).

У 113 (56,5%) хворих на нейродерміт, що мали скарги на функціональні порушення з боку серцево-судинної, нервової та інших систем, при докладному опитуванні і детальному обстеженні за участю лікарів відповідного профілю були виявлені порушення функції окремих внутрішніх органів і різноманітних фізіологічних систем. У 78 (39,0%) хворих відзначалися захворювання шлунково-кишкового тракту, у тому числі виразкова хвороба шлунка - у 3 (1,5%) хворих, гастрит із підвищеною або зниженою секрецією - у 36 (18,0%), коліт - у 2 (1,0%), гепатохолецистит - у 37 (18,5%) хворих.

Захворювання нервової системи у вигляді неврастенічного синдрому діагностовано в 35 хворих (17,5%).

Серед інших хворих на нейродерміт, що не пред'являли скарги на відхилення з боку внутрішніх органів, у 11 (5,5%) осіб при детальному обстеженні і консультації лікаря відповідного профілю були встановлені функціональні порушення з боку шлунково-кишкового тракту. У тому числі, гіпоацидний гастрит - у 7 (3,5%), гіперацидний гастрит - у 1 (0,5%), глистяна інвазія - у 3 (1,5%) осіб.

Частіше спостерігали осіб, що страждають на дифузний нейродерміт (131 хворий, 65,5%). У значної частини хворих нейродерміт продовжувався довгостроково - протягом від 2 і більш 15 років (у 149 хворих, 74,5%). У хворих основної групи тривалість нейродерміту до 6 місяців виявлена тільки в 16 (8%), від 6 місяців до 1 року - тільки в 12 (6%) обстежених.

Локалізація шкірного процесу в хворих на нейродерміт була найрізноманітніша. Частіше процес локалізувався на обличчі і верхніх кінцівках (у 99 хворих, 49,5%), потім на верхніх і нижніх кінцівках (у 31 хворого, 15,5%), на шиї, верхніх і нижніх кінцівках (у 26 хворих, 13,0%), на обличчі і тулубі (у 24 хворих, 12,0%), на обличчі і шиї (у 8 хворих, 4,0%). Генералізований процес відзначений у 12 хворих (6,0%).

За нашими спостереженнями характер перебігу нейродерміту чітко змінювався в залежності від часу року. Так, у 145 (72,5%) хворих поліпшення шкірного процесу наступало влітку і лише у 13 (6,5%) у зимовий час. У 42 (21,0%) характер перебігу захворювання не залежав від часу року. Звертає на себе увагу і той факт, що загострення процесу в 145 хворих (72,5%) мало місце у перехідний період - від осені до зими і від зими до весни, коли мала значення не стільки температура повітря, скільки її різкі коливання. Так, загострення у жителів міста Одеси та Одеської області спостерігалися в перехідний період: листопад - грудень, лютий - березень, коли мали місце ступінчасті зміни кількісних значень метеорологічних чинників (температура 10-15°С, тиск 98,6-101,3 кПа, відносна вологість - 70-90%). Очевидно, саме вони викликали перенапругу фізіологічних механізмів.

Поліпшення шкірного процесу в зимовий час (у 13 хворих, 6,5%) спостерігалося лише у хворих на обмежений нейродерміт, у хворих з дифузною формою в 42 випадках (21,0%) перебіг захворювання не залежав від часу року.

Серед групи хворих на нейродерміт із загостренням захворювання в перехідний період особи у віці до 15 років і більше 50 років складали майже половину, що варто пояснити недосконалістю фізіологічних механізмів адаптації і їхнього ослаблення у відзначеному віці.

Привертає увагу той факт, що в осіб із давниною захворювання понад 10 років у більшості випадків перебіг процесу втрачає сезонний характер, а в деяких випадках (у 6 із 42 хворих) те ж спостерігається і при тривалості захворювання протягом 5 років.

Постійними кардинальними симптомами нейродерміту були: первісно виникаюча інтенсивна сверблячка, зміни шкіри у вигляді ліхеноїдних папульозних елементів, ліхеніфікації, інфільтрації.

Типова картина обмеженого нейродерміту відзначалася в 62 із 69 хворих. У них чітко спостерігалися папульозна висипка від блідо-рожевого до жовтувато-коричневого кольору, розміром від 0,1 до 0,2 см у діаметрі. Вона зливалася в ліхеніфіковані бляшки різноманітних розмірів із чіткими межами.

Типова картина дифузного нейродерміту спостерігалася у 129 із 131 хворого. Відзначали папули сіруватого кольору розміром від 0,1 до 0,2 см у діаметрі, місцями ліхеніфіковані бляшки розміром 2-4 см у діаметрі з чіткими межами. Шкіра була сухою з висівковидним або дрібнопластинчатим лущенням, тріщинами, розчухами, саднами. По периферії основних вогнищ розташовувалися окремі папульозні елементи. В усіх випадках відзначали пахвинно-стегновий аденіт розміром від волоського горіха до вишні.

У двох хворих діагностовано ексудативний нейродерміт.

Таблиця 2.5.1

Результати лікування хворих нейродермітом.

групи хворих | усього

хворих | клінічне одужання | значне

поліпшення | поліпшення |

без ефекту | погіршення | середня тривалість лікування (у днях)

абс | % | абс | % | абс | % | абс | % | абс | % | абс | %

Перша | 99 | 33,2 | 5 | 1,6 | 14 | 4,6 | 70 | 23,5 | 10 | 3,3 | - | - | 26,8

Друга | 99 | 33,2 | 20 | 6,8 | 32 | 10,9 | 47 | 15,7 | - | - | - | - | 19,3

Третя (контрольна) | 100 | 33,6 | 9 | 3,0 | 16 | 5,3 | 68 | 22,9 | 7 | 2,4 | - | - | 23,7

Всього | 298 | 100,0 | 34 | 11,4 | 62 | 20,8 | 185 | 62,1 | 17 | 5,7 | - | -

Підводячи результати нашої терапії, одночасно по трьох групам хворих, як у першій і другий, так і в третій (контрольній) групі, відзначимо ефективність лікування в усіх трьох групах, тому що клінічне видужання відзначене у 34 хворих на нейродерміт (11,4%), значне поліпшення - у 62 (20,8%), поліпшення - у 185 (62,1%). Не дивлячись на те, що лікування проводили за амбулаторних умов, погіршення шкірного процесу не спостерігали.

Найкращі результати від комплексної терапії констатували у хворих другої групи. Так, клінічне одужання відзначене у 20,2% хворих другої групи, тільки у 9% хворих третої (контрольної) групи і у 5% хворих першої групи, значне поліпшення - у 32,3% хворих другої групи, і тільки у 16% хворих третьої (контрольної) групи і у 14,4% хворих першої групи.

У хворих другої групи не було жодного хворого, у якого ефективність від комплексного методу терапії була відсутня, у той час, як ці явища спостерігали у 10 хворих (3,3%) першої групи та у 7 хворих (2,3%) третьої (контрольної) групи.

Середня тривалість лікування хворих другої групи була коротше, у порівнянні з іншими групами. Так, вона дорівнювала в середньому 19,3 днів (менше на 4,4 дні в порівнянні з контрольною групою хворих на нейродерміт, де тривалість лікування дорівнювала 23,7 дні, і менше на 7,5 дні в порівнянні з першою дослідною групою хворих, де вона дорівнювала 26,8 дні).

У хворих другої групи з обмеженим нейродермітом сверблячка почала зменшуватися вже на 2-3 день лікування, на 5-7 день вона різко спадала, а на 10-12 день - припинялася. Ці явища у хворих другої групи з дифузним нейродермітом відзначали відповідно на 4-5 дні, 7-10 дні і 14-15 дні. Папульозні елементи почали сплощуватися у хворих цієї групи з обмеженими формами на 4 -7 день, у вогнищах уражень почала поступово зникати межа між зонами на 9 -11 дні, вона цілком зникала на 14 -16 дні, папули сплощувалися на 16 -17 дні, зникала сухість шкірного покриву, спостерігали розсмоктування вогнищ ліхеніфікації з ліквідацією саден, розчухів і екскоріацій - на 15 -16 дні. Наявні пахвинні підшкірні лімфовузлы почали розсмоктуватися на 7-10 дні лікування, вони зникали або різко зменшувалися на 14-17 дні.

У хворих другої групи при дифузних формах нейродерміту папули почали сплощуватися на 8-10 дні, вони цілком регресували на 17-18 дні. Зникнення сухості шкірного покриву, тріщин, саден, розсмоктування вогнищ інфільтрації і ліхеніфікації відзначали на 17-19 дні. Пахвинно-стегнові підшкірні лімфовузли почали розсмоктуватися на 10-12 день лікування, вони зникали або різко зменшувалися у своїх розмірах - на 17-20 день лікування.

У хворих контрольної групи з обмеженими формами нейродерміту сверблячка почала зменшуватися на 6-7 дні, вона припинялася на 14-15 дні лікування, із дифузною формою відповідно - на 8-9 дні і на 17-18 дні. Папульозні елементи почали сплощуватися у хворих з обмеженою формою на 8-10 дні, поступово зникали межі між зонами у вогнищах уражень - на 13-15 дні лікування, вони цілком зникали на 18-19 дні лікування. Сухість шкірного покриву, розсмоктування вогнищ ліхеніфікації зі зникненням екскоріацій зникали на 18-20 дні лікування. При дифузних формах у цій групі хворих сверблячка зникала на 17-19 дні лікування, папули сплощувалися на 20-21 дні лікування, сухість шкіри, тріщини, садна, вогнища ліхеніфікації та інфільтрації зникали на 21-23 дні лікування, пахвинно-стегнові лімфовузлі розсмоктувалися і різко зменшувалися - на 22-24 день лікування.

У хворих на обмежений нейродерміт першої групи сверблячка зникала на 15-16 дні лікування, папули сплощувалися і зникали на 19-21 дні лікування, сухість шкірного покриву, ліхеніфікація та інфільтрація, екскоріації зникали на 22-23 дні лікування, наявні підшкірні пахвинні лімфовузли розсмоктувалися або різко зменшувалися - на 23-25 дні. При дифузних формах у хворих цієї групи сверблячка зникала на 17-18 день лікування, папульозні елементи, сухість шкіри, вогнища інфільтрації і ліхеніфікації, тріщини, екскоріації - на 22-28 дні.

У результаті лікування поліпшувалися показники вмісту аскорбінової кислоти в крові і сечі, дермографізму, завершеного і незавершеного фагоцитозу, імуноглобулінів А, М, G, температури шкіри, порога теплової і болісної чутливості, опору шкіри до постійного електричного струму, тургору і ступеня стійкості капілярів шкіри. Проте інтенсивність цих показників була більш вираженою у хворих другої основної групи і більшість їх (вміст аскорбінової кислоти в крові, активність і інтенсивність фагоцитозу, фагоцитарне число і фагоцитарний індекс, імуноглобуліни А, М, G, тепловий і болісний пороги, опір шкіри постійному електричному струму) наближалися і вірогідно не відрізнялися від аналогічних показників у здорових осіб (Р>0,05).

Рецидиви хронічного нейродерміту відзначені у 56 хворих (18 ,7%).

Тривалість рецидивів знаходилася в межах від 10 до 15 днів у 7 хворих (у тому числі у 4 - серед хворих першої основної групи та у 3 - третьої (контрольної), від 15 до 20 днів - у 15 хворих (8 хворих першої групи і 7 - третьої контрольної), більш 20 днів - в інших 30 хворих. Середня тривалість рецидивів дорівнювала 26,3 ± 2,3 дні, у той час як до лікування вона була 31,2 ± 1,3 дні.

Середнє число рецидивів на одного хворого дорівнювало 0,27 ± 0,01 (Р<0,05) серед хворих першої групи; 0,25 ±0,03 - серед хворих третьої (контрольної) групи. До лікування вони дорівнювали відповідно 4,9 ± 1,1 і 5,1 ± 1,0.

Найменше число рецидивів нейродерміту виявлено серед хворих другої групи. Вони були відзначені тільки у 4 хворих у терміни від 1 року до 2 років (Р>0,05). У тому числі від 6 місяців до 1 року - у 1 хворого, від 1 року до 1,5 років - у 2, від 1,5 до 2 років - у 1. Тривалість рецидивів від 10 до 15 днів була у 2 хворих, 18 днів - у 1, 23 дня - у 1; середня тривалість рецидиву дорівнювала 17,7 ± 2,1 дня.

Середнє число рецидивів на одного хворого серед хворих на нейродерміт другої групи дорівнювало після лікування 0,04 ± 0,001, до лікування - 4,9 ± 0,9.

При нашому лікуванні при перших ознаках рецидиву швидко припинялася сверблячка, паління у вогнищах уражень, купіювалася подальша трансформація елементів і припинялося утворення нових вогнищ вже після 2-3 сеансів вакуумелектрофорезу аскорбінової кислоти, що чергувалися з впливом препарату "“ Катомас”".

При подальшому проведенні комплексного лікування протягом наступних ще 2-3 сеансів цієї процедури в хворих елементи цілком піддавалися зворотному розвитку, залишаючи після себе слабку пігментацію.

Після лікування хворим роз'яснялася необхідність відвідувати клініку в суворо визначені терміни. У стадії загострення - 2 рази на тиждень, у стадії ремісії - 2 рази на місяць, а при контрольному спостереженні - щомісяця. У тих випадках, коли хворі не приходили в рекомендовані терміни, їх сповіщали поштовою листівкою або відвідували вдома.

Так, із 200 хворих на нейродерміт явилися в термін 118 (59%) хворих, із запізненням у терміни від 6 до 10 днів - 82 (41%) людини. Десять хворих, що не мали можливість явитися в зазначені терміни, письмово повідомляли про стан здоров'я, а надалі приходили на прийом у клініку.

При наявності залишкових явищ після поліпшення процесу проводилася закріпна терапія у вигляді повторного курсу “ Біотрит”у, “ Катомас”у, вітамінів, паравертебрального ультразвуку.

192-ум хворим призначали раз у півріччя протягом 2-3 років протирецидивний курс із застосуванням препаратів “ Біотрит” і “ Катомас” у сполученні з дозованим вогнищевим вакуумом і електрофорезом вітамінних препаратів. До того ж, з метою профілактики сезонних загострень, 145 із 192 хворих із загостренням у зимовий час одержували ультрафіолетове опромінення в жовтні і січні. Курс складався з 10-15 зональних опромінень.

13 хворих із загостренням у літню пору року в лютому-березні одержували протирецидивне лікування в комбінації з фотодесенсибілізуючими препаратами - вітамінами В2 і В12.

У результаті додаткового протирецидивного лікування поліпшувалися і нормалізовувались не тільки стан шкірного покрову, але і функціональні показники периферичних шкірних аналізаторів, що були більш виражені у осіб другої групи. Так, у цих хворих загальна кількість рецидивів виявлена у 21,6% хворих, серед хворих контрольної групи - у 51,3%. У тому числі терміни рецидивів до 3 місяців відзначені тільки у 2%, у контрольній групі - у 16,7%, від 3 до 6 місяців - відповідно у 16,5% і 30,6%, від 6 до 12 місяців - у 1,5% і 6,0%.

Таким чином, розроблений метод лікування хворих на нейродерміт має порівняно високу ефективність, виключає небажані наслідки, скорочує терміни лікування, подовжує ремісію, дозволяє проводити лікування ряду хворих в амбулаторних умовах, чим зменшує тривалість тимчасової непрацездатності, розвантажується ліжковий фонд.

Отримані віддалені результати досягаються за умови диспансеризації хворих, основною частиною котрої повинно явитися комплексне протирецидивне лікування.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації запропоновані теоретичне обгрунтування і нове рішення наукової задачі шляхом внесення у комплексну терапію хворих на хронічний нейродерміт нових вітчизняних препаратів рослинного походження “ Катомас” і “ Біотрит”.

2.У експерименті на гвінейських свинках препарат рослинного походження “ Катомас” не виявляв властивостей облігатного подразника, не чинив алергічної та токсичної дії. Він володів антимікробними і епітелізуючими властивостями в області травмованих ділянок шкіри краще, ніж мазь Вишневського, гальмував ріст мікроорганізмів (золотистий стафілокок, Candida Albicans) швидше і краще, ніж 3% водний розчин борної кислоти (Р<0,05).

3.Розроблений та патогенетично обгрунтований комплексний метод лікування хворих на хронічний нейродерміт із застосуванням нових вітчизняних препаратів рослинного походження “ Катомас” і “ Біотрит” виявився вірогідно (Р<0,05) більш ефективним, ніж метод із застосуванням тільки цих препаратів або тільки стандартної терапії. Скорочувались строки лікування та підвищувалась його ефективність. Клінічне одужання відзначено у 20,2% хворих, у той час як при стандартному лікуванні - тільки у 9% хворих, а при лікуванні тільки препаратами “ Катомас” і “ Біотрит” - у 5%. Значне поліпшення при комплексному лікуванні спостерігали у 32,3% хворих, у той час як при стандартному лікуванні - тільки у 16%, а при лікуванні тільки препаратами “ Катомас” і “ Біотрит” - тільки у 14,1% хворих. Відсутність позитивного ефекту і наявність побічних дій при застосуванні цих препаратів не спостерігали.

4.Після комплексної терапії хворих на хронічний нейродерміт з застосуванням препаратів “ Катомас” і “ Біотрит” нормалізувались або значно поліпшились показники крові (вміст лейкоцитів, еозинофілів, ШЗЕ), при функціональних дослідженнях шкіри - дермографізм, температура шкіри, тепловий і болісний пороги чутливості, опор шкіри постійному електричному струму, стійкість капілярів і тургор шкіри як у вогнищах ураження, так і в періфокальних зонах і на симетричних ділянках (Р<0,05).

5.При диспансерному спостереженні на протязі двох років у хворих на хронічний нейродерміт, одержувавших у комплексній протирецидивній терапії нові вітчизняні препарати рослинного походження “ Катомас” і “ Біотрит” вірогідно (Р<0,05) зменшилось число та тривалість рецидивів захворювання у порівнянні з хворими, одержувавшими тільки препарати “ Катомас” і “ Біотрит” або тільки стандартну терапію.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ

ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лобановський Г.І., Савко Н.В., Левицький А.П. Експериментальне обгрунтування застосування препарату ““ Катомас”” в дерматології// Одеський медичний журнал.- 2000.-№2.- С.22-24.

2. Савко Н.В. Профилактика рецидивов хронического нейродермита антиоксидантными препаратами ““ Катомас”” и “Биотрит”//Журнал дерматологии и венерологии.-2000.-№1.-С.107-110.

3. Савко Н.В. К вопросу об этиопатогенезе нейродермита//Актуальные вопросы медицины и биологии.-Киев-2000.-С.274-278.

4. Савко Н.В. Профилактика рецидивов хронического нейродермита антиоксидантными препаратами “ Катомас” и Биотрит// Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини. 6-а Міжнародна науково-практична конференція. Одеса, 22-24 червня 2000 .-Одеса.-С.248.

АНОТАЦІЯ

Савко Н.В. Препарати рослинного походження у комплексному лікуванні хворих на хронічний нейродерміт (експериментально-клінічні дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.20 - шкірні і венеричні хвороби. Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2002.

У експерименті на гвінейських свинках, кролях, пацюках виявлено, що рослинний препарат "“ Катомас”", який містить каротино-токоферолову олію, не виявляв властивостей облігатного подразника, не чинив алергічної, токсичної дії, мав протимікробну, протизапальну, розсмоктувальну, епітелізуючу дії. Разом з іншим рослинним препаратом "“ Біотрит”ом", отриманим у вигляді екстракту з проростків і зеленої маси пшениці, що був залучений у комплексну терапію хворих на хронічний нейродерміт разом із вітаміном С, введеним в організм методом електрофорезу з вогнищевим дозованим вакуумом і паравертебральним ультразвуковим впливом.

Саме таке комплексне лікування було більш ефективним у порівнянні зі звичайною, стандартною терапією, що підтверджували не тільки позитивні зміни шкіри у вогнищах уражень у цих хворих, але і лабораторні дослідження, проведені до і після лікування.

Ключові слова: хронічний нейродерміт, “ Біотрит”, “ Катомас”, вітамін С, електрофорез, вогнищевий дозований вакуум, паравертебральний ультразвуковий вплив.

АННОТАЦИЯ

Савко Н.В. Препараты растительного происхождения в комплексном лечении больных хроническим нейродермитом (экспериментально-клинические исследования). Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата