ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. Каразіна

Шибаєва Наталія Володимирівна

УДК 330.101.54

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Бережний Валерій Михайлович, завідувач кафедри економічної теорії та права Харківського національного автомобільно-дорожнього університету.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Яременко Олег Леонідович, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна;

кандидат економічних наук, доцент

Тумар Микола Брониславович, професор кафедри маркетингу

Харківського інституту бізнесу і менеджменту.

Провідна установа – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Донецьк.

Захист відбудеться “01”березня” 2002 р. о 17.00 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, майдан Свободи, 4, ауд. V-67.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, майдан Свободи, 4.

Автореферат розісланий “29”січня”2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Категорія економічної поведінки є однією з ключових для пояснення функціонування економічної системи та її складових. З одного боку, економічна система формує той чи інший тип економічної поведінки, а з іншого боку, економічна поведінка суб'єктів господарювання визначає форми прояву економічних відносин. Отже, з'ясування характеру економічних відносин неможливе без аналізу економічної поведінки суб'єктів господарювання.

Перехідні процеси, що відбуваються в Україні, передбачають зміну основ економічної системи. При цьому змінюється і характер виробничих відносин. Успіх перетворень, що відбуваються в країні, буде визначатися відповідністю змін в економічній поведінці суб'єктів господарювання ринковим умовам господарювання. Тому, лише глибокий та всебічний аналіз сутності та особливостей економічної поведінки дозволить визначити модель економічного розвитку та розробити заходи для модифікації економічної поведінки в бажаному напрямку. Звідси виникає необхідність з'ясування факторів, що впливають на економічну поведінку, а також особливостей економічної поведінки в умовах конкретного економічного середовища, зокрема в перехідній економіці.

Проблемам економічної поведінки приділялося багато уваги в науковій літературі. Економічна поведінка досліджувалася різними напрямками та школами економічної теорії. Вперше значення економічної поведінки для економічних процесів відмітили класики - А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Милль. Представники історичної школи В. Зомбарт, М. Вебер вважали економічну поведінку похідною від соціальних норм, що панують в тому чи іншому суспільстві. Сучасні дослідження з цієї проблеми можна поділити на такі напрямки, як неокласичний та інституціональний. Перший напрямок розробляли А. Маршалл, В. Парето, К. Ерроу, Г. Беккер. Інший напрямок представлено в роботах Т. Веблена, Дж. Коммонса, Р. Коуза, О. Уільямсона, Д. Норта, Ф. Емара-Дюверне, Л. Тевено.

Практика реформ в процесі переходу від директивно-планової до соціально орієнтованої ринкової економіки обумовила необхідність аналізу економічної поведінки в цей період. Цьому присвячені роботи В. Тамбовцева, Г. Клейнера, Т. Долгопятової, С. Аукуціонека. А. Олійника, в тому числі і вітчизняних вчених С. Мочерного, О. Яременко, В. Лисовицького, М. Тумара та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках планових науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та права Харківського національного автомобільно-дорожнього технічного університету “Соціально-економічні проблеми ринку та праці” (номер державної реєстрації - 125391).

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота має за мету з'ясувати особливості економічної поведінки, що визначаються з урахуванням факторів, які модифікують поведінку в перехідній економіці. Для досягнення цієї мети було поставлено і вирішено ряд завдань:

- розкрити сутність та зміст категорії економічна поведінка;

- провести порівняльний аналіз підходів до проблеми економічної поведінки, розроблених різними економічними школами та визначити методологічний підхід до дослідження даної категорії;

- надати характеристики основним економічним суб'єктам;

- класифікувати та систематизувати фактори, що впливають на економічну поведінку суб'єктів господарювання в різних економічних системах; виявити характер їх взаємодії;

- виявити фактори, що модифікують економічну поведінку в період ринкової трансформації;

- визначити можливості впливу на економічну поведінку.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є економічна поведінка в різних економічних системах.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є загальні та особливі елементи економічної поведінки і форми їх прояву у перехідній економіці в порівнянні з умовами директивно-планової та розвиненої ринкової систем.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є системний та діалектичний підходи до аналізу економічних процесів. В ході дослідження застосовувалися також методи сходження від абстрактного до конкретного, функціонального та факторного аналізу, єдності історичного та логічного.

Інформаційно-довідковою базою послужили Закони України, наукові публікації та доповіді, статистичні збірники, результати соціально-економічних досліджень, періодична преса.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів дисертації полягає в розкритті сутності економічної поведінки та її модифікації в умовах перехідної економіки. Науковою новизною є наступні положення:

- запропоновано визначення економічної поведінки як впорядкованої сукупності дій господарюючих суб'єктів, спрямованої на досягнення економічних цілей в умовах специфічних господарських систем з урахуванням ціннісних установок. Це визначення відбиває як загальну якість даної категорії, так і її системну модифікацію в перехідній економіці;

- розкрито структуру економічної поведінки. В структурі економічної поведінки виділені наступні елементи: усвідомлення економічних потреб і встановлення економічних цілей, що визначаються економічними потребами і ціннісними установками; вибір засобів та способів досягнення економічних цілей; дії, спрямовані на досягнення цілей (ціледосягнення);

- обґрунтовано та доведено необхідність синтезу неокласичного та інституціонального підходів до аналізу економічної поведінки в період ринкової трансформації економіки;

- уточнено значення терміну раціональність відносно економічної поведінки. Раціональність передбачає наявність доцільних дій, які залежать від домінуючих в даній системі соціальних відносин. Тому раціональна економічна поведінка - це поведінка, в якій вибір цілей та дії по їх досягненню здійснюються з урахуванням ціннісних установок, що задаються соціально-економічним середовищем даного суспільства;

- запропоновано класифікацію факторів, що визначають економічну поведінку у змішаній економіці, яка функціонує на ринковій основі. Виділені наступні групи факторів: функціональні (макро- та мікрорівнів) та інституціональні. В якості основних функціональних факторів макрорівня запропоновано розглядати: рівень цін, зайнятості, процентних ставок, оподаткування, доходу. В якості основних факторів мікрорівня - тип ринкової структури, стан ринкового середовища, тип власності, форма організації бізнесу, способи організації праці і форми матеріального стимулювання, внутрішня економічна структура суб'єкта господарювання. До інституціональних факторів слід віднести формальні та неформальні норми економічної поведінки;

- визначено фундаментальну та актуальну структуру економічної поведінки. Фундаментальна структура економічної поведінки відображає той факт, що на всіх етапах розвитку суспільства економічна поведінка визначається зовнішніми по відношенню до суб'єкта умовами, власними економічними цілями і прагненням людини до саморозвитку. Але на кожному з етапів розвитку суспільства одна з цих умов чинить визначний вплив на економічну поведінку. Ця особливість і складає актуальну структуру економічної поведінки;

- на основі аналізу факторів, які модифікують економічну поведінку в перехідній економіці встановлено, що якщо в короткостроковому періоді переважне значення мають мікро- та макроекономічні фактори, то в довгостроковому періоді інституціональні фактори визначають поведінку суб'єктів господарювання у відповідь на зміну умов мікро- та макрорівня;

- в якості основних визначальних характеристик економічної поведінки суб'єктів господарювання в перехідній економіці виявлено: перевага короткострокових цілей над довгостроковими; виживання – як основна стратегія економічної поведінки переважної маси суб'єктів господарювання; здійснення значної частини діяльності в тіньовому секторі; натуралізація господарських відносин; орієнтація в економічній поведінці на систему неформальних зв'язків і норм; розбіжність ціннісних установок суб'єктів господарювання новим соціально-економічним умовам;

- введено у науковий обіг і використано поняття синкретично-гетерогенної форми економічної поведінки. Даний термін визначає економічну поведінку в перехідній економіці як об'єднання різнорідних типів поведінки, що властиві різним економічним системам.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть стати основою для подальшої розробки теоретичних проблем, пов'язаних з формуванням та проявом економічної поведінки у різних економічних системах. Теоретичні положення дисертації можуть бути використані в учбовому процесі для викладання економічної теорії, мікро- та макроекономіки, при розробці та читанні спецкурсів по економічним дисциплінам.

Пропозиції та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці основ економічної політики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково - практичних конференціях: "Проблеми теорії та практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки" (м. Харків, 17-19 листопада 1999р.), "Вдосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його використання в депресивних регіонах" (м. Харків, 27 грудня 2000 р.)

Публікації. Основні положення та наукові результати дослідження викладені у п'яти наукових статтях загальним обсягом 2,1 д.а., у тому числі у трьох статтях у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації – 146 сторінок машинописного тексту, в тому числі основний обсяг (вступ, основна частина і висновки) має 135 сторінок. Дисертація містить 3 малюнки, 4 таблиці. Перелік джерел включає 157 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і основні завдання дослідження, наукову новизну роботи, а також розкрито теоретичну і практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі "Методологічні основи дослідження економічної поведінки суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації" розглядаються основні напрямки дослідження економічної поведінки, теоретичні підходи до розкриття сутності економічної поведінки та взаємозв'язок економічної поведінки з умовами господарювання.

В дисертаційній роботі відмічається, що особливість економічної поведінки як економічної категорії полягає в тому, що економічна поведінка відображає всі економічні відносини, які виникають в процесі економічної взаємодії суб'єктів.

Для аналізу економічної поведінки в ринковій та перехідній економіці запропоновано синтез неокласичного та інституціонального напрямків. Доцільність такого синтезу обумовлена тим, що такі елементи економічної поведінки як дії по досягненню цілей найбільш повно розглядає неокласична концепція, в той час як цілі та ціннісні установки формуються внаслідок дії і неекономічних факторів, вплив яких на економічну поведінку в більшій мірі аналізує інституціональний напрямок.

В роботі розмежовані поняття діяльності та поведінки. Якщо діяльність - це процес активного відношення людини до дійсності, в ході якого відбувається досягнення суб'єктом поставлених раніше цілей, то в поведінці виявляється конкретна позиція індивіда, його установки. З такої точки зору поведінка - подається категорією більш широкою ніж діяльність, оскільки включає в себе не лише процес перетворення навколишнього середовища, але й суб'єктивну сторону діяльності, тобто сукупність вчинків та дій, що відображають внутрішнє відношення до умов, змісту та результатів діяльності. Отже, категорія економічної поведінки більш повно відображає економічні відносини, ніж категорія діяльності.

Економічна поведінка має певну структуру. В дисертаційній роботі розкрита структура економічної поведінки, в якій виділені наступні елементи:

- усвідомлення економічних потреб і встановлення економічних цілей, що визначаються економічними потребами і ціннісними установками;

- вибір засобів та способів досягнення економічних цілей. Тут мають місце такі етапи: вивчення можливих варіантів дій, порівняння їх з точки зору ефективності досягнення мети, вибір найкращого варіанту;

- дії, спрямовані на досягнення цілей (ціледосягнення).

Запропонована структура економічної поведінки дозволила розглядати економічну поведінку як елемент господарської системи, який в свою чергу є системою. Економічна поведінка визначається як впорядкована сукупність дій господарюючих суб'єктів, спрямована на досягнення економічних цілей в умовах специфічних господарських систем з урахуванням ціннісних установок.

Таке визначення економічної поведінки відбиває той факт, що економічна поведінка являє собою систему дій, що мають цільову спрямованість, а зміст економічної поведінки необхідно розглядати в контексті реальних історично визначених суспільних відношень з урахуванням суб'єктивного фактора.

В роботі показано, що раціональність, стосовно категорії економічної поведінки передбачає наявність доцільних дій. Але доцільність дій визначається конкретним економічним, політичним середовищем даного суспільства. Тому, раціональну економічну поведінку можна визначити як поведінку в якій вибір цілей, та дій по їх досягненню здійснюється з урахуванням ціннісних установок, що задаються соціально-економічним середовищем даного суспільства. В свою чергу ірраціональна економічна поведінка - це поведінка, яка не відповідає ціннісним установкам даного суспільства.

Виходячи з завдань дисертаційної роботи, надані характеристики основних економічних суб'єктів. Такими суб'єктами є домогосподарства, фірми, держава та соціальні об'єднання. На основі аналізу суб'єктів економіки, проведено розмежування між поняттями економічний суб'єкт та суб'єкт господарювання. Сучасна економічна система являє собою спілку економічних суб'єктів, яких можна розділити на дві групи: суб'єкти господарювання та суб'єкти управління. До першої групи слід віднести господарюючи утворення усіх видів. Суб'єкти управління представлені органами законодавчої та виконавчої влади. Діяльність суб'єктів господарювання спрямована на задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства. В свою чергу суб'єкти управління покликані формувати організаційно-економічні умови функціонування та взаємодії окремих груп економічних суб'єктів, включаючи й самих себе, а також регулювати ці взаємодії.

В роботі показано, що економічна поведінка залежить від умов господарювання, притаманних певній економічній системі, але, з іншого боку, поведінка в змозі змінити умови господарювання, а отже і тип економічної системи. Вирішальною умовою, що визначала економічну поведінку в первісному суспільстві були природні фактори та, відповідно, метою діяльності було виробництво засобів існування; з розвитком общинних відносин, а потім і відносин рабської та кріпосної залежності, що нашаровувалися на них, саме вони стають основною умовою, яка визначає економічну поведінку, а природні умови відходять поступово на другий план. В індустріальній економічній системі всі економічні відносини виступають як обумовлені суспільством, а не як визначені природою. Метою діяльності стає максимізація прибутку, або максимізація корисності.

В директивно-плановій економіці діяльність підприємства знаходилась під жорстким контролем держави. З одного боку, це забезпечувало стабільність зовнішнього середовища, а з другого - обумовлювало пасивність в поведінці підприємств. Висока міра залежності і домогосподарства від держави дозволяє охарактеризувати директивно-планову економіку як етакратичну систему.

В сучасній соціально орієнтованій економічній системі, яка функціонує на ринковій основі, умови, що впливають на економічну поведінку фірм та домогосподарств можна розділити на функціональні та інституціональні. В свою чергу функціональні умови поділяються на макроекономічні та мікроекономічні. До макроекономічних умов, які впливають на поведінку фірм, відносяться об'єм попиту, рівень процентних ставок, рівень інфляції, зайнятості та рівень оподаткування. Умови діяльності фірми на мікрорівні можуть бути зовнішніми та внутрішніми. До зовнішніх умов слід віднести стан ринкового середовища. До внутрішніх відноситься: тип власності, форма організації бізнесу, способи організації праці та форми матеріального стимулювання робітників, а також способи організації та управління виробничим процесом, які залежать від особливостей самого суб'єкта господарювання.

До макроекономічних умов, що впливають на поведінку домогосподарств можна віднести існуючий в країні рівень цін, рівень заробітної плати та рівень оподаткування. Для домогосподарств мікроекономічними умовами господарювання є розмір домогосподарства, рівень доходу, розподілення членів домогосподарства за віком, професією, рівнем кваліфікації, тобто його внутрішня структура.

Окрім функціональних факторів на економічну поведінку суб'єктів в ринковій економіці впливають і інституціональні фактори. Але у наслідок того, що формування формальних та неформальних інститутів відбувалося переважно еволюційним шляхом, характер взаємодії функціональних та інституціональних факторів наступний: розвиток індустріальної системи утворив технологічний базис для утвердження ринкових відносин. Було утворено специфічні макро- та мікроекономічні умови функціонування ринкової економіки, які сформували норми раціональної економічної поведінки. Згодом норми економічної поведінки, що сформувалися визначають стійку реакцію суб'єктів господарювання на зміни макро- та мікроекономічних умов. Взаємодія цих груп факторів і обумовлює специфіку поведінки в даній економічній системі.

На певному етапі свого розвитку ринкова система забезпечує суб'єктам господарювання достатньо високий рівень матеріального добробуту. Це утворює передумови для того, що метою економічної поведінки стає не пошук засобів для задоволення матеріальних потреб, а реалізація творчих здібностей людини в процесі економічної діяльності. Отже, в постіндустріальному суспільстві метою економічної поведінки стає сама діяльність суб'єкта, саморозвиток, самовдосконалення особистості.

В роботі показано, що економічна поведінка має фундаментальну та актуальну структуру. Фундаментальна структура економічної поведінки відбиває той факт, що на всіх етапах розвитку суспільства економічна поведінка визначається зовнішніми по відношенню до суб'єкта умовами, власними економічними цілями та прагненням людини до самовдосконалення. Але на кожному з етапів розвитку суспільства одна з цих умов має рішучий вплив на економічну поведінку. Ця особливість і складає актуальну структуру економічної поведінки. Актуальна структура економічної поведінки - це модифікація фундаментального аспекту в залежності від умов системи до якої воно належить.

У другому розділі "Модифікація економічної поведінки суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації" розглянуті практичні питання трансформації економічної поведінки в умовах перехідної економіки. Проведено аналіз факторів, які модифікують економічну поведінку суб'єктів господарювання і визначено зміст економічної поведінки в перехідній економіці.

Основні складові трансформаційного процесу наступні: зміна параметрів зовнішнього середовища, в якому функціонують виробники та споживачі, зміна внутрішнього середовища і як наслідок зміна цільової функції підприємств та домогосподарств. В роботі виділені функціональні (мікро- та макрорівня) та інституціональні фактори, які модифікують економічну поведінку суб'єктів господарювання. До макроекономічних відносять такі фактори: рівень відсоткових ставок, рівень цін, рівень зайнятості, сукупний попит, рівень оподаткування, диспропорції в розвитку реального сектора та сфери обігу.

Зміни у зовнішньому середовищі зачепили й мікрорівень. Мікроекономічними факторами, які модифікують поведінку підприємств у перехідній економіці є: посилення фінансових обмежень, зміна форм власності, розрив господарських зв'язків, монопольне положення підприємств, неплатежі.

Найважливішим фактором, який визначає специфіку поведінки домогосподарств, є несприятлива макроекономічна ситуація, яка призвела до скорочення усіх видів доходів та відсутність ефективного механізму соціального захисту.

Трансформація планового господарства у ринкове супроводжується радикальними змінами в інституціональній структурі. Інституціональне середовище перехідної економіки характеризується високим рівнем невизначеності та нестабільності. Це викликано не тільки закономірностями перехідної економіки, а й особливою стратегією переходу - "шоковою терапією", що полягає у різкому зламі колишньої інституціональної структури при відсутності фундаментальних елементів нового інституціонального середовища, характерного для ринкової системи. Тому, поряд з економічними факторами, значний вплив на модифікацію економічної поведінки мають інституціональні фактори. Інституціональні зміни відобразилися як на поведінці підприємств, так і на поведінці домогосподарств.

У роботі показано, що у зв'язку з недостатністю передумов еволюційного розвитку інститутів ринку, в Україні використовувалася стратегія імпорту інститутів. При такій стратегії виникло неузгодження між вимогами неформальних норм та вимогами нав'язаних зверху нових легальних правил. Чим більше їх вимоги будуть суперечити один одному, тим сильніше підприємства та домогосподарства будуть прагнути ігнорувати нав'язані зверху правила. Наявність неузгодження суттєво змінює витрати здійснення інституціональних реформ в бік збільшення.

У дисертаційній роботі показано, що модифікація економічної поведінки відбувається під впливом усієї сукупності факторів, але вирішальна роль у модифікації економічної поведінки належить інституціональним факторам. Це пояснюється тим, що такі елементи економічної поведінки як усвідомлення потреб і постановка цілей, які визначаються цими потребами, вибір засобів формуються під впливом ціннісних установок. Установки, які стають звичками, перетворюються на норми. Нормативне середовище саморегулюється, що надає йому інерційність. Ніякі нововведення не можуть бути сприйняти, якщо нормативне середовище з ними несумісне. В той же час успішне проведення реформ неможливо без зміни економічної поведінки основних суб'єктів господарювання.

Особливості економічної поведінки суб'єктів господарювання визначаються специфікою перехідного становища економічної системи, та обумовлені з одного боку, специфікою вихідних передумов реформування, а з іншого - стратегією реформ.

Особливості економічної поведінки можна розглядати як способи адаптації суб'єктів до умов перехідної економіки.

Особливостями поведінки підприємств у перехідній економіці є наступні:

1. Інституціональні зміни посилюють невизначеність економічного середовища, а відсутність інституту, який захищає виконання контрактів, призводить до систематичного порушення договірних зобов'язань. Звідси стресовий стан підприємств і перевага в їх діяльності короткострокових цілей.

2. Нестійкість економічного стану підприємств сприяє розповсюдженню рентоорієнтованої поведінки.

3. Діяльність підприємств найбільшою мірою залежить від поведінки конкретних осіб (керівників), які приймають рішення за основними аспектами функціонування підприємства. Даний етап в розвитку перехідної економіки може бути охарактеризований як "економіка фізичних осіб".

4. Правило максимізації прибутку передбачає рівність граничного доходу та граничних витрат, але воно не виконується у перехідній економіці: на підприємствах зберігається надмірна зайнятість при наявності в країні безробіття. На думку керівників 566 підприємств 14 галузей з 12 регіонів України які обпитувались за програмою МОТ можна скоротити 23,5% робітників без впливу на виробничі результати.

5. Проявом порушення договірних зобов'язань є існування системи неплатежів - необхідна умова досягнення рівноваги попиту та пропозиції в економічній системі де економічні суб'єкти не погоджуються з масовими банкрутствами. Загальний рівень дебіторської та кредиторської заборгованості всіх суб'єктів господарювання збільшився за 2000 рік відповідно на 8,8 та 12,7%.

6. Частковим випадком неплатежів є затримки виплати заробітної плати. За станом на 1. 01. 2000 р. прострочена заборгованість по заробітної платі склала 5669,2 млн. грн.

7. Велика кількість бартерних операцій. У перехідній економіці бартер виникає як засіб реалізації угод, які не можуть здійснюватися іншим чином незалежно від суб'єктивних намірів сторін. Бартер - це механізм, який компенсує високі витрати виробництва та обміну, дія якого ґрунтується на прихованому дисконтуванні цін. Частка бартеру в обсягах реалізованої продукції в 1999 р. склала 32,9%.

8. Наявність системи неформальних зв'язків. Неформальні відносини і взаємодії допомагають пом'якшувати інформаційну обмеженість.

9. Здійснення частини діяльності в тіньовому секторі. За експертними оцінками втрати бюджету від тінізації доходів щорічно перевищують 12-13 млрд. грн. Тіньова діяльність стимулюється прагненням запобігти оподаткування. Порушення носять вимушений характер, самі розповсюджені серед них - виплати податків та інших "державних вилучень" у неповному обсязі.

Особливостями економічної поведінки домогосподарств є:

1. Перевага короткострокових цілей. Цільова функція більшості домогосподарств – виживання.

2. Нарощення індивідуалістичних рис у поведінці.

3. Терпимість до практики невиплат зі сторони робітників, яка пояснюється тим, що домогосподарства намагаються не випасти з соціуму, і тим, що у робітників не має ефективних засобів, щоб їй протидіяти.

4. Низький рівень та негарантованість отримання реальної зарплати на основному робочому місці обумовлюють диверсифікацію діяльності членів домогосподарств. За різними даними до 75% економічно активного населення мають побічну зайнятість.

5. Значний вплив на рівень життя домогосподарств має наявність особистих підсобних господарств, в яких в 2000 році було вироблено 57% спожитої в домогосподарствах картоплі, 43% овочів, 35% фруктів, 25% м'яса та 61% м'ясопродуктів.

6. Для індивідуального підприємництва в перехідній економіці властиві слабка організованість та правова незахищеність, хаотичність та стихійність діяльності, висока доля офіційно незареєстрованих підприємців. Багато в чому, воно носить вимушений характер і викликано не стільки потребами реалізації підприємницьких здібностей, скільки потребами елементарного виживання в умовах відсутності роботи та засобів існування у значної частини населення.

7. Феноменом діяльності домогосподарств на ринку праці є скорочення чисельності економічно активного населення. Так, якщо в 1995 році кількість населення зайнятого в різних сферах економічної діяльності складала 25,4 млн., то в 2000 році –21,6 млн.

8. На ринку благ дії домогосподарств також визначаються метою виживання, це проявлялося в закупках максимально дешевих благ першої необхідності при низькій чутливості до їх якості та інших нецінових параметрів. Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у 2000 році склали 541 грн., найбільшу частку яких - 65% домогосподарства витрачали на харчування.

9. У результаті втрати довіри домогосподарств до фінансових ринків портфельний вибір домогосподарств у другій половині 1990-х років здійснювався в основному між готівкою, іноземною валютою та вкладами в "Ощадбанк". Так в 2000 році вклади населення в установах Ощадбанку становили 1272 млн. грн., в той час як в усіх інших комерційних банках -5308 млн. грн. Розмір заощаджень визначається в результаті взаємодії протилежних тенденцій - необхідності зберігати як можна більше й обмеженості поточних ресурсів. Розмір заощаджень разом з витратами на будівництво житла складає менш 7% усіх доходів домогосподарств.

Узагальнюючи викладене вище, можна зробити висновок, що стратегія імпорту інститутів призвела до того, що імператив поведінки якого повинні дотримуватись владні структури не є таким для більшості суб'єктів господарювання. Доказом цього є асиметрія вимог до органів влади з приводу погашення заборгованості по заробітній платі, соціальним виплатам та одночасно масове ухилення від сплати податків, діяльність в тіньовому секторі. Отже, існує подвійний стандарт економічної поведінки який виявляється як в реальній економічній поведінці, так і в інституційному контексті.

Особливості економічної поведінки фірм та домогосподарств в перехідній економіці свідчать, що дії суб'єктів господарювання в процесі досягнення ними соціально-економічних цілей представляють собою синкретично-гетерогенні форми економічної поведінки. Під синкретично-гетерогенними формами економічної поведінки слід розуміти з'єднання елементів поведінки, які властиві різноманітним економічним системам. Дана особливість ускладнює класифікацію типів економічної поведінки в перехідній економіці. Тому критерієм для класифікації економічної поведінки запропоновано розглядати успішність адаптації до нових умов. Успішність для підприємств визначається динамікою рентабельності, а для домогосподарств - динамікою доходів.

Аналіз особливостей економічної поведінки суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації свідчить, що одним з головних критеріїв реформ і одночасно умовою їх успішного проведення, є зміна поведінки основних суб'єктів господарювання та його відповідність ринковим умовам. Сприймання суб'єктами ринкових перетворень ускладнено тим, що економічна поведінка, яка домінувала в директивно-плановій економіці, була багато в чому протилежною поводженню, притаманному ринковій економіці. При проведенні реформ найчастіше ігнорується реакція на них суб'єктів господарювання. Додержуючись рекомендацій міжнародних фінансових організацій були здійснені інституціональні перетворення. При цьому, якщо людські передумови й враховувались, то лише в контексті світового досвіду. Але реформи в першу чергу повинні виходити з специфічних економічних, соціально-психологічних умов країни. Так, якщо в ведучих економічно розвинених країнах мають місце стійкі поведінкові зв'язки та типічна реакція суб'єктів господарювання на зміну макро- та мікроекономічних змінних, то в перехідній економіці йде процес формування норм економічної поведінки під впливом макро-, мікро- та інституціональних перетворень.

Зміни в формальних та неформальних інститутах посилюються, модифікуючи поведінку і, з рештою, модель розвитку. Але одночасно в перехідній системі спостерігається "трансформаційна рецесія", яка обумовлена явищами, що раніше не прогнозувалися та що були породжені специфічними умовами колишньої системи: ріст заборгованості, захисно-адаптивний характер поведінки підприємств.

Тому вплив на економічну поведінку в перехідній економіці необхідні здійснювати через зміни макро-, мікроумов, але вирішальне значення буде належати інституціональним факторам. Без цього модифікація економічної поведінки в ринковому напрямку неможлива.

У висновках підведені основні підсумки дослідження, а також сформульовано головні результати роботи.

ВИСНОВКИ

У період ринкової трансформації зміна економічної поведінки основних суб'єктів господарювання та її відповідність ринковим умовам господарювання є одним з головних критеріїв реформ та одночасно умовою їх успішного проведення. Це обумовлює теоретичне та практичне значення дослідження економічної поведінки, та його модифікації в бажаному напрямку.

Визначення економічної поведінки як впорядкованої сукупності дій господарюючих суб'єктів, спрямованої на досягнення економічних цілей в умовах специфічних господарських систем з урахуванням ціннісних установок, дозволило використати синтез неокласичного та інституціонального теоретичного підходів в дослідженні економічної поведінки в умовах ринкової трансформації економіки. Це обумовлено неможливістю комплексного аналізу економічної поведінки в рамках якогось одного підходу на сучасному етапі розвитку суспільства.

В економічній поведінці знаходять прояв всі економічні відносини. Існує взаємозв'язок економічної поведінки з економічною системою: економічна поведінка - наслідок власного вибору суб'єкта господарювання, але вибір визначається зовнішніми умовами. З одного боку, економічна поведінка визначається умовами системи, але, з іншого боку, економічна поведінка в змозі змінити умови господарювання, а отже і тип економічної системи.

Класичний тип формування ринкової економіки супроводжується і класичним варіантом інституціональних змін: відбувається їх стихійна еволюція під впливом різних факторів. При цьому інститути не насаджуються зверху, а виростають "знизу", роль влади зводиться до легітимізації нових, що стихійно виникли, або суттєво модифікованих старих та сприянню їх розповсюдженню. При еволюційному характері інституціональних змін не відбувається суттєвих розбіжностей між формальними і неформальними нормами і, як наслідок, формуються стійкі реакції суб'єктів господарювання на зміни макро- та мікроекономічних умов. Але при упроваджувальному варіанті інституціональних змін, який притаманний перехідній економіці, організаційно-правові зміни випереджають зміни в ціннісних установках суб'єктів господарювання. В результаті відбувається розбіжність формальних та неформальних норм. Чим більше їх вимоги суперечать один одному, тим сильніше підприємства та домогосподарства будуть намагатися ігнорувати нав'язані зверху правила. Економічна поведінка суб'єктів господарювання в перехідний період визначається неспівпадінням у часі інституціональних змін на різних рівнях.

Особливості економічної поведінки суб'єктів господарювання обумовлені з одного боку, специфікою вихідних передумов реформування, а с другого - стратегією реформ:

- в директивно-плановій економічній системі відсутність ринків факторів виробництва призводила до існування лише трудової поведінки. А дефіцит, як системне явище, призводив до відсутності навичок здійснення продуманого вибору споживчих благ. Вибір найбільш вигідних альтернатив по досягненню економічних цілей заміщався взаємовигідним обміном послугами, володінням великою кількістю державних привілей і т. д.;

- утворення незалежної України внаслідок розпаду директивно-планової економіки супроводжувалося деіндустріалізацією, деградацією виробничих сил, що призвело до появи форм економічної поведінки, які властиві доіндустріальним економічним системам;

- ідеологізована система цінностей і відсутність загальзначимої господарської етики як основи відповідних норм економічної поведінки, криза ціннісних установок як елемента поведінки.

Дії суб'єктів господарювання в процесі досягнення ними соціально-економічних цілей в перехідний період представляють собою сполучення елементів поведінки, які властиві різним економічним системам. Для позначення даної особливості доцільно використовувати термін синкретично-гетерогенні форми поведінки.

При проведенні реформ часто ігнорується гетерогенно-сінкретичність економічної поведінки, але реформи в першу чергу повинні виходити з специфічних економічних, соціально-психологічних умов країни.

В умовах ринкової трансформації економіки України зміна економічної поведінки основних суб'єктів господарювання у напрямку руху до ринкових норм можлива за умові розробки теоретично обґрунтованої цілісної концепції економічної політики та її поступової реалізації. Основними принципами економічної політики повинні стати:

- використання світового досвіду необхідно здійснюватися з максимальним урахуванням особливостей національної економіки та історичних умов функціонування системи;

- стабільність стратегічних цілей та динамічність оперативних задач економічної політики повинна забезпечуватися систематичним прогнозуванням та моделюванням можливих наслідків цих заходів;

- забезпечення прозорості економічної політики, розвиток економічної освіти, що сприяє розумінню господарюючими суб'єктами нових умов - як важлива умова зміни інституціонального середовища та формування поведінки притаманної суб'єктам ринкової економіки;

- підхід до перетворень повинен бути помірно-радикальним та орієнтованим на стабільність умов господарювання. Стабілізація умов господарювання передбачає гарантію державою виконання контрактів.

Проведення відповідної економічної політики та модифікація поведінки держави у ринковому напрямку мають визначну роль в зміні економічної поведінки суб'єктів господарювання при впроваджувальному варіанті формування ринкової економіки.

Вплив на економічну поведінку в перехідній економіці необхідно здійснювати через зміни макро-, мікроумов, але вирішальне значення буде належати інституціональним факторам.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ РОБІТ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Шибаева Н.В. Институциональная динамика переходного общества и экономическое поведение предприятий // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. – К.: Техника, 2000.- Вып. 26.- С.170-174.

2. Шибаева Н.В. Факторы, модифицирующие экономическое поведение в условиях рыночной трансфрмации // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. – К.: Техника, 2001.- Вып. 28.- С.89-96.

3. Шибаева Н.В. Рациональность экономического поведения домохозяйств в переходной экономике // Економіка транспортного комплексу: Зб. наук. пр./ХДАДТУ- Х., 2001.- Вип. 4.- С.39-44.

Інші статті

4. Шибаева Н. В. Экономическое поведение: эволюция взглядов на проблему // Ринкова трансформація економіки: Зб. наук. пр./Харк. ін-т бізнесу та менеджменту. Вип.5.- Харків, 2000.- С.39-48

5. Бережной В. М., Шибаева Н.В. Влияние особенностей экономики переходного периода на мотивацию трудовой деятельности// Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф., 21-22 трав. 1999 р. м. Дніпропетровськ./ Національна гірнича акад.. України. – Дніпропетровськ, 1999.- Т. 1. – С. 29-32. – (Економічний вісник національної гірничої академії України)

Тези доповідей

6. Шибаева Н.В. Типология экономического поведения // Проблемы теории и практики становления социально-ориентированной рыночной экономики: Материалы Междунар. науч.-практ. конф., 17-19 нояб. 1999 г., г. Харьков – Х., 1999 г.-0,2 д.а.

7. Шибаева Н. В. Экономическое поведение субъектов хозяйствования в условиях рыночной трансформации// Совершенствование механизма государственного управления занятостью населения и особенности его использования в депрессивных регионах: Материали науч.-практ. конф., 27 дек. 2000 г., г. Харьков – Х., 2000г. –0,1 д.а.

АНОТАЦІЯ

Шибаєва Наталія Володимирівна. Особливості економічної поведінки суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01- економічна теорія.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет. Харків, 2002.

У роботі розглядаються основні напрямки дослідження економічної поведінки, теоретичні підходи до розкриття сутності економічної поведінки та взаємозв'язок економічної поведінки з умовами господарювання. Для аналізу економічної поведінки в ринковій та перехідній економіці запропонований синтез неокласичного та інституціонального напрямків.

В дисертаційній роботі економічна поведінка визначається як впорядкована сукупність дій господарюючих суб'єктів, спрямована на досягнення економічних цілей в умовах специфічних господарських систем з урахуванням ціннісних установок.

Надані характеристики основних економічних суб'єктів. Такими суб'єктами є домогосподарства, фірми, держава та соціальні об'єднання. На основі аналізу суб'єктів економіки, проведено розмежування між поняттями економічний суб'єкт та суб'єкт господарювання. В роботі показано, що економічна поведінка залежить від умов господарювання, притаманних певній економічній системі, але з іншого боку, поведінка в змозі змінити умови господарювання, а отже і тип економічної системи.

Проведено аналіз факторів, які модифікують економічну поведінку суб'єктів господарювання, і визначено зміст економічної поведінки в перехідній економіці. Доведено, що модифікація економічної поведінки відбувається під впливом усієї сукупності факторів, але вирішальна роль у модифікації економічної поведінки належить інституціональним факторам.

Розкрито зміст економічної поведінки суб'єктів господарювання в перехідній економіці, який обумовлений з одного боку, специфікою вихідних передумов реформування, а з іншого - стратегією реформ.

Показано, що в умовах ринкової трансформації економіки України зміна економічної поведінки основних суб'єктів господарювання у напрямку руху до ринкових норм можлива за умові розробки теоретично обґрунтованої цілісної концепції економічної політики та її поступової реалізації. Запропоновано основні принципи економічної політики для зміни економічної поведінки в ринковому напрямку.

Ключові слова: економічна поведінка, економічна система, перехідна економіка, суб'єкт господарювання, модифікація.

АННОТАЦИЯ

Шибаева Наталия Владимировна. Особенности экономического поведения субъектов хозяйствования в условиях рыночной трансформации экономики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08. 01.01 – экономическая теория.

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет.

Харьков, 2002.

В работе рассмотрены методологические основы исследования экономического поведения и его особенности в переходной экономике. Экономическое поведение определено как упорядоченная совокупность действий хозяйствующих субъектов, направленная на достижение экономических целей в условиях специфических хозяйственных систем с учетом ценностных установок.

Исходя из задач диссертационного исследования, даны характеристики основных экономических субъектов. Такими субъектами являются домохозяйства, фирмы, государство и социальные объединения. Разграничены понятия экономический субъект и субъект хозяйствования.

В работе проведен анализ экономического поведения в различных экономических системах в результате которого установлено, что экономическое поведение зависит от условий хозяйствования, присущих определенной экономической системе, но с другой стороны, экономическое поведение может изменить условия хозяйствования, а, следовательно, и тип экономической системы.

Предложенное определение экономического поведения позволило использовать синтез неоклассического и институционального направлений. На основе данного синтеза раскрыто содержание экономического поведения в условиях переходной экономической системы.

В современной социально ориентированной экономической системе, функционирующей на рыночном основании, условия хозяйствования, воздействующие на экономическое поведение, можно разделить на функциональные и институциональные. Но вследствие того, что формирование формальных и неформальных институтов осуществлялось преимущественно эволюционным путем, характер взаимодействия условий хозяйствования следующий: развитие индустриальной системы создало технологический базис для утверждения рыночных отношений; были созданы специфические макро- и микроэкономические условия функционирования рыночной экономики, сформировавшие нормы рационального экономического поведения. Впоследствии сформировавшиеся нормы экономического поведения определяют устойчивую реакцию субъектов хозяйствования на изменения макро- и микроэкономических условий.

В работе показано, что в связи с недостаточностью предпосылок эволюционного развития рыночных институтов, в Украине использовалась стратегия импорта институтов, в результате которой возникло рассогласование между требованиями неформальных норм и требованиями новых формальных правил.

Модификация экономического поведения в переходной экономике происходит под воздействием как функциональных (макро- и микроуровня) так и институциональных факторов, но институциональным факторам в этом процессе принадлежит решающая роль.

Особенности экономического поведения субъектов хозяйствования обусловлены с одной стороны спецификой исходных предпосылок реформирования, а с другой стороны - стратегией реформ. Особенности поведения можно рассматривать как способы адаптации