НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Соловйов Олексій Миколайович

УДК 347.23

ПРАВО ВЛАСНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право

і цивільний процес; сімейне право;

міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор Азімов Чінгізхан Нуфатович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Підопригора Оксана Опанасівна, Міжнародний Соломонів університет, завідуюча кафедри правознавства юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент Шишка Роман Богданович, Національний університет внутрішніх справ МВС України, професор кафедри цивільно-правових дисциплін.

Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра цивільного права, Міністерство освіти та науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “23” жовтня 2002 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий “21” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В. Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Майже цілковита відсутність фундаментальних розробок, присвячених системному аналізу правового регулювання відносин власності профспілок України, зумовила особливість даної роботи. Це стало причиною вибору теми дисертаційного дослідження.

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Соціально-економічні і політичні перетворення, що відбулися в останнє десятиліття в Україні, якісно змінили роль, місце і значення професійних спілок у політичній системі суспільства, викликали трансформацію правового регулювання відносин власності. У системі права власності, сформованої в Україні на основі конституційного принципу рівного розвитку і захисту всіх суб’єктів права власності, уже немає місця для профспілкової власності “старого типу”, що являла “зліпок, копію традиційної моделі державної власності”. Разом з тим, будучи прирівняними до “звичайних” громадських організацій, профспілки продовжують залишатися наймасовішим їхнім різновидом. Справедливе вилучення в профспілок невластивих їм функцій, сполучене з формуванням в Україні постіндустріального суспільства, не тільки не применшує значення відзначеного суб’єкта права, але висуває підвищені вимоги до належного здійснення його основних завдань з представництва, здійснення і захисту трудових, соціально-економічних прав і інтересів членів профспілки.

У зв’язку з цим надзвичайно актуальним є вивчення і теоретичне збагнення питань, що стосуються матеріальної основи діяльності профспілок України – їхньої власності, оскільки саме вона служить фундаментом, що матеріально забезпечує успішну роботу зазначеного різновиду громадських організацій: чим стабільніший економічний стан профспілок, тим активніше вони функціонують і успішніше досягають своїх статутних цілей.

Проблема права власності профспілок у вітчизняній дореволюційній цивілістиці не досліджувалася, що пояснюється процесом виникнення і становлення профспілкового руху. В радянський період і в період незалежності республік колишнього СРСР вивченням відзначеної проблеми займалися наступні вчені: К.Альчієв, В.М.Догадов, Г.О.Кудрявцева, Ю.А.Львович, О.І.Масляєв, П.І.Седугін, Ж.К.Сутемгенова, К.Б.Ярошенко. Проте більшість з них досліджували інститут права власності профспілок фрагментарно, як структурний елемент при аналізі права власності громадських організацій. В Україні монографічні пошуки з зазначеної вище теми не проводилися. В результаті ряд теоретичних питань залишається дискусійним або вимагає якісно нового теоретичного переосмислення. Зокрема, не склалося єдиної думки про місце права власності профспілок в системі права власності України; не сформульовано чітких підстав виникнення права власності профспілок; на достатньому рівні не встановлені суб’єкти права власності профспілок. Відсутність теоретичної розробки відмічених і деяких інших питань негативно впливає на якість правотворчої та правозастосовчої діяльності, і призводить, як кінцевий результат, до неналежного захисту найбільш повного речового права профспілок. Вищевказані обставини свідчать про актуальність і перспективність вибраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми № 0186.0.070867 “Правові проблеми здійснення майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки”.

Мета й задачі дослідження. Метою дисертації є комплексний теоретичний аналіз правової природи, специфіки права власності профспілок України, який розкриває закономірності правового регулювання відносин власності профспілок і сприяє впровадженню найбільш ефективних рішень в сфері регулювання цих відносин в сучасних економічних умовах.

Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити такі задачі: визначити ознаки й сформулювати поняття суб’єктивного права власності профспілок України; встановити місце права власності профспілок в системі права власності України; систематизувати й проаналізувати підстави виникнення права власності профспілок; здійснити аналіз типів профспілок, визначити ті, які можуть виступати суб’єктами права власності; визначити поняття об’єкта права власності профспілок і розробити їх класифікацію; дослідити правовий режим майна юридичних осіб, створених профспілками України; дослідити зміст і особливості здійснення профспілками суб’єктивного права власності; проаналізувати способи захисту права власності профспілок і розробити рекомендації, направлені на його посилення; на основі проведеного дослідження права власності профспілок України виявити недоліки і прогалини в правовій регламентації і розробити відповідні пропозиції, спрямовані на усунення відзначених вад і удосконалення правового регулювання відносин власності профспілок.

Об’єктом дослідження є правовідносини профспілкової власності, шляхи підвищення ефективності нормативного впливу на них.

Предметом дослідження виступає право власності профспілок України; його місце в системі права власності України; підстави виникнення, суб’єкти, об’єкти, зміст і здійснення права власності профспілок; проблеми цивільно-правового захисту права власності профспілок.

Методи дослідження. Виклад дисертаційного матеріалу здійснюється за допомогою сукупності методів: діалектичного, формально-логічного, історичного, системно-структурного, порівняльно-правового, системного аналізу, класифікацій. Підґрунтям дослідження виступає діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що вирішуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Історичний метод застосовувався при дослідженні закономірностей формування ознак поняття права власності, зміни змісту найбільш повного речового права в той чи інший часовий проміжок. Системно-структурний метод і системний аналіз сприяли виробленню визначень права власності профспілок, об’єктів права власності профспілок, дозволяючи поєднувати сукупність різноманітних ознак явища – елементів системи, кожен з яких має специфічні властивості, у систему, що характеризується новою системною якістю. Застосування порівняльно-правового методу дозволяло проаналізувати способи і варіанти правового оформлення відносин власності, підстави виникнення права власності профспілок, передбачені законодавством України в зіставленні з іноземними правовими аналогами. Метод класифікацій використовувався при формуванні груп суб’єктів, об’єктів права власності профспілок, при виявленні способів диференціації права власності України, виходячи з різних класифікаційних критеріїв. Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності й обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.

Теоретичну основу висновків, сформульованих у дисертаційному дослідженні, складають наукові праці українських і російських вчених-юристів в галузі теорії права, цивільного права дореволюційного, радянського і сучасного періодів: Ч.Н.Азімова, С.С.Алєксєєва, О.М.Арзамасцева, С.М.Братуся, Є.В.Васьковського, А.В.Венедиктова, В.В.Вітрянського, Ю.С.Гамбарова, Д.М.Генкіна, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, А.А.Євецького, О.С.Іоффе, А.В.Карасса, С.М.Корнєєва, Г.О.Кудрявцевої, В.І.Курдиновського, В.П.Маслова, О.І.Масляєва, Д.І.Мейєра, В.П.Мозоліна, І.Б.Новицького, А.Є.Нольде, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, І.А.Покровського, О.А.Пушкіна, З.В.Ромовської, В.І.Синайського, К.І.Скловського, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, Ю.К.Толстого, Є.О.Харитонова, Б.Б.Черепахіна, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершенєвича, Р.Б.Шишки, В.П.Шкредова й інших.

У дисертації використовуються також праці зарубіжних дослідників: Л.С.Беккера, Д.Б.Бурка, Х.Демзетса, Я.Лазара, Дж.Локка, Г.Мюрдаля, А.М.Оноре, А.Тьєра, Д.Уолдорна, Дж.Р.Хікса й інших.

Емпіричною базою дослідження є законодавство України, міжнародно-правові документи, локальні (корпоративні) нормативні акти профспілок України, практика судів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним теоретичним дослідженням проблем права власності профспілок України, в якому обґрунтовуються нові в теоретичному аспекті і важливі в практичному відношенні положення, зокрема:

1. Вперше визначається поняття суб’єктивного права власності профспілок як найбільш необмежене і повне суб’єктивне речове право, що являє собою юридично забезпечену можливість здійснення специфічним видом непідприємницьких товариств–профспілкою будь-якого поводження у відношенні до свого майна (в тому числі – з володіння, користування і розпорядження таким) за своєю волею і незалежно від волі інших осіб, обмеження якого допускається лише у випадках і порядку, передбачених законом.

2. Відповідно до дуалістичної моделі диференціації права власності обґрунтовується новий підхід до визначення місця права власності профспілок у системі права власності України, а саме: право власності профспілок України, будучи різновидом права власності непідприємницьких товариств як юридичних осіб приватного права, виступає структурним елементом права приватної власності.

3. На основі дослідження таких категорій як “членські внески”, “сплата членських внесків”, “членство в профспілці” формулюється висновок про їхню різну правову природу і вперше аргументується положення про те, що підставою виникнення права власності профспілки на членські внески, що сплачуються її членом на виконання свого статутного обов’язку, є складний юридичний факт-стан – членство в профспілці.

4. Один з небагатьох договірних обов’язків обдаровуваного (профспілки) за договором про пожертву, що полягає в досягненні певної, наперед обумовленої мети, в результаті використання предмета пожертви останнім за зазначеним договором, вперше розглядається як “покладання”, що являє собою істотне обмеження права власності профспілок, що виникло на підставі зазначеного договору. Здійснення пожертвувачем чи його правонаступником права вимагати скасування договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням, повинне призвести до анулювання договору про пожертву як факту, що спричинив правові наслідки – виникнення права власності в обдаровуваного (профспілки), що є новим різновидом наслідків неналежного виконання договору і підставою припинення права власності профспілки на пожертвуване майно.

5. Вперше проведена класифікація профспілок України на: а) профспілки, що є юридичними особами, і б) профспілки, що не мають прав юридичної особи. Аналіз правової природи зазначених різновидів профспілок сприяв обґрунтуванню висновку про те, що лише профспілки, що є юридичними особами, слід розглядати як суб’єкти права власності профспілок України, у той час, як профспілки, що не володіють правами юридичної особи, не мають правосуб’єктності і не можуть виступати як суб’єкти права власності.

6. На дисертаційному рівні вперше здійснюється систематизація профспілок, що є юридичними особами, на: 1) одноланкові профспілки і 2) багатоланкові профспілки. Дослідження правової природи останніх дозволило аргументувати новий у науці цивільного права висновок про те, що суб’єктами права власності профспілок у багатоланкових профспілках є: а) організаційні ланки профспілки, що є юридичними особами, і б) багатоланкова профспілка–юридична особа, але лише у відношенні до майна, переданого у власність останньої її організаційними ланками у відповідності до положень статуту.

7. Пропонується нова класифікація майна профспілок за таким критерієм як цільовий характер (призначення) зазначеного майна.

8. Дістало подальший розвиток положення про те, що майно, яке належить профспілкам і яке передається створюваним ними юридичним особам приватного права, переходить у власність останніх з моменту їхньої державної реєстрації.

9. В роботі вперше систематизовані органи профспілок, що володіють повноваженнями по здійсненню правомочностей власника профспілкового майна, досліджується специфіка формування і порядок прийняття профспілковими органами рішень по здійсненню суб’єктивного права власності профспілок України.

10. Вперше досліджено застосування і ефективність таких цивільно-правових засобів захисту права власності, як позов про визнання права власності і позов про повернення безпідставно придбаного чи збереженого майна (позов з безпідставного збагачення) з точки зору усунення порушень права власності профспілок України і (або) відновлення зазначеного порушеного права правопорушником.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути використані надалі при підготовці, розробці й удосконаленні актів законодавства України, які регулюють майнові відносини, в тому числі за участю профспілок, зокрема, Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності”.

Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, курсів лекцій, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних вищих навчальних закладів.

Отримані результати можуть служити фундаментом для подальших досліджень проблем права власності взагалі і права власності непідприємницьких товариств зокрема.

Зроблені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані як профспілками в процесі реалізації права власності, так і судовими органами при вирішенні спорів по конкретних справах, отже, здатні позитивно впливати на процес правозастосування.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Свої наукові погляди з деяких порушених у роботі проблем автор виклав на науково-практичних конференціях у містах Донецьк (2000 р.), Харків (2000 р., 2001 р. (на двох наукових конференціях) та 2002 р.), Львів (2001 р.). Окремі положення і висновки дисертації викладені в наукових публікаціях.

Публікації. Основні теоретичні і практичні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в 7 статтях у провідних наукових фахових виданнях відповідно до вимог, які пред’являє ВАК України, і тезах доповідей і наукових повідомлень на 5 науково-практичних конференціях.

Усього з теми дисертації опубліковано 12 робіт.

Структура дисертації. Відповідно до наукових цілей, завдань і логіки дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження складає 204 сторінки, з них основний текст – 176 сторінок. Список використаних джерел містить 312 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі відображається інформація, що наведена вище в загальній характеристиці роботи.

Розділ перший “Загальна характеристика права власності професійних спілок” присвячений загальнотеоретичним проблемам права власності взагалі і права власності профспілок зокрема. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття права власності професійних спілок” розглядається питання визначеності в праві поняття “право власності профспілок” шляхом побудови міркувань від дослідження родової категорії – абстрактного поняття права власності (“загальне”), до видової – до якої і відноситься перше поняття (“часткове”), використовуючи загальнологічний метод дедукції. Виходячи з аналізу різних теорій походження права власності, формулюється найбільш загальне поняття права власності, засноване на положеннях трудової концепції, що пояснює генезис найбільш повного речового права; пропонуються дефініції об’єктивного права власності профспілок і правовідношення профспілкової власності.

Дисертант виводить ознаки права власності. По-перше, це повнота панування особи над річчю, яка означає концентрацію всіх можливих правомочностей, що стосуються об’єкта права власності, у руках власника, що, в свою чергу, надає можливість здійснення будь-яких дій, крім прямо заборонених законом, у відношенні до свого майна. Повнота права власності, що передбачає практично безмежність його змісту, найбільш наочно виділяє зазначене право із середовища інших речових прав. По-друге, це незалежність права власності, під якою розуміють повну свободу здійснення свого суб’єктивного права без згоди сторонніх осіб, чи, інакше, суверенність власника в реалізації належного йому права від волі інших суб’єктів, що виявляється у відсутності між суб’єктивним правом власності і правовим результатом здійснення останнього посереднього елемента у вигляді активного обов’язку невласника. По-третє, абсолютний характер права власності, який означає, що управомоченому суб’єкту протистоїть необмежена кількість осіб – “пасивна сторона (всякий і кожний)”, на яких покладено пасивний обов’язок утримуватися від будь-яких порушень цього права, а у випадку недотримання такого, міри захисту і відповідальності можуть бути застосовані до будь-якого порушника. По-четверте, суб’єктивне право власності може бути обмежене. Обмеження найбільш повного права на річ, будучи зовнішньою стосовно до права власності категорією і являючи собою один з елементів змісту юридичного обов’язку власника, може бути визначене як закріплене в Конституції і законах ущемлення можливої поведінки власника по здійсненню належних йому правомочностей по відношенню до об’єкта свого права з метою забезпечення й охорони прав і законних інтересів інших осіб. На основі узагальнення наведених ознак права власності сформульоване поняття суб’єктивного права власності профспілок України: це найбільш повне суб’єктивне речове право, що являє собою юридично забезпечену можливість здійснення специфічним видом непідприємницьких товариств – профспілкою будь-якого поводження по відношенню до свого майна (в тому числі – з володіння, користування і розпорядження таким) за своєю волею і незалежно від волі інших осіб, обмеження якого допускається лише у випадках і порядку, передбачених законом.

У підрозділі 1.2. “Місце права власності профспілок у системі права власності України” аргументується необхідність розгляду права власності профспілок як структурного елемента певної системи, що полегшує процес його вивчення, надає можливість для пошуку і визначення його внутрішніх закономірностей.

Розглядаючи проблему варіантів диференціації права власності на види (форми), здійснюючи їх аналіз в історичній ретроспективі й у порівнянні зі способами рішення аналогічного питання в законодавстві про власність деяких країн Співдружності Незалежних Держав, автор робить висновок про існування в Україні дуалістичної моделі диференціації права власності. Установивши і дослідивши критерії поділу права власності на право приватної і право публічної власності, можна визначити місце права власності профспілок у системі права власності України, а саме: право власності профспілок України, будучи різновидом права власності непідприємницьких товариств як юридичних осіб приватного права, виступає структурним елементом права приватної власності.

У підрозділі 1.3. “Підстави виникнення права власності професійних спілок” розглядається проблема джерел формування майна, що становить власність профспілок.

Визначаючи підставу виникнення права власності профспілок на членські внески, автор досліджував такі категорії як “членські внески”, “сплата членських внесків”, “членство у профспілці” і зробив висновок про їх різну правову природу. Членські внески являють собою грошові суми, обов’язково і регулярно сплачувані членами профспілки і складаючи основну частину доходів професійної спілки. Сплата членських внесків являє собою обов’язкову, необхідну поведінку члена профспілки, засновану на вимогах правових норм, тобто юридичний обов’язок, виконання якого забезпечується мірами дисциплінарних стягнень, закріпленими в статутах профспілок. Членство в профспілці – це передбачена нормою права конкретна життєва обставина тривалої дії (існування), що виникає внаслідок вступу-прийняття фізичної особи до членів профспілки, – юридичний факт-стан, протягом якого вона постійно (безперервно) чи періодично породжує правові наслідки. У роботі обґрунтовується висновок про те, що підставою виникнення права власності профспілки на членські внески, що сплачуються її членом на виконання свого статутного обов’язку, є складний юридичний факт-стан – членство в профспілці.

Розглядаючи в роботі договір про пожертву як підставу виникнення права власності профспілок, пропонується один з небагатьох договірних обов’язків обдаровуваного (профспілки), що полягає в досягненні певної, наперед обумовленої мети, в результаті використання предмета пожертви останнім за зазначеним договором, відносити до “покладань”. Слід зазначити, що встановлення обов’язку з використання майна в зазначених цілях являє собою істотне обмеження права власності профспілок, яке виникло на підставі договору про пожертву. Відчуження майна, обтяженого таким обов’язком, можливе тільки у випадку, якщо його набувач візьме на себе виконання відповідних обов’язків. Користування таким майном у власних інтересах обдаровуваного можливе лише в тій мірі, в якій це не перешкоджає його використанню з метою, визначеною пожертвувачем. Крім того, пожертвувач наділений специфічними правами: а) правом контролювати використання пожертви відповідно до обумовленої мети; б) правом вимагати скасування договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням (яке мають і правонаступники пожертвувача). Здійснення пожертвувачем чи його правонаступником останнього з зазначених прав повинне призвести до анулювання договору про пожертву як факту, що спричинив правові наслідки – виникнення права власності в обдаровуваного (профспілки), що є для законодавства України новим різновидом наслідків неналежного виконання договору і підставою припинення права власності профспілки на пожертвуване майно.

У дисертації доводиться, що передача (традиція) коштів і іншого майна профспілці є лише способом, моментом і результатом виконання обов’язку відчужувача передати річ набувачу-профспілці за договорами про відчуження майна. Тому вказівка в ст.34 Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності” на традицію як на підставу виникнення права власності профспілок, є помилковою. Виключно договір про відчуження майна у власність, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, являє собою юридичний факт, який породжує виникнення права власності в набувача-профспілки, і є законною підставою традиції.

Відповідно до положень проекту ЦК України, майно, що належить профспілкам, і передане створюваним ними юридичним особам приватного права, переходить у власність останніх. З моменту державної реєстрації, необхідної для створення юридичної особи, майно, передане профспілкою–засновником (учасником), перестає бути об’єктом права власності останньої. У профспілок замість правомочностей власника на вибуле майно виникає право керування ним (а також деякі інші корпоративні права, якщо профспілкою створена юридична особа – товариство), що реалізується в корпоративних правовідносинах. Тому в ст.34 Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності” пропонується внести зміни, які варто сформулювати в такий спосіб: право власності профспілок виникає в результаті здійснення права на участь у розподілі доходів юридичних осіб, створених профспілками, і одержання її частини (дивідендів).

У роботі досліджуються відрахування роботодавців на культурно-масову, фізкультурну й оздоровчу роботу (при цьому доводиться їхній публічно-правовий генезис) і інші підстави виникнення права власності профспілок, не заборонені законом.

На підставі викладеного в цьому підрозділі, запропоновано внести відповідні зміни і доповнення в ст.34 Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності”.

Розділ другий “Здійснення і захист права власності професійних спілок” складається з чотирьох підрозділів, що присвячені аналізу суб’єктів, об’єктів, змісту права власності профспілок, загальних засад здійснення і цивільно-правових способів захисту останнього.

У підрозділі 2.1. “Суб’єкти права власності професійних спілок” розглядається проблема суб’єкта права власності профспілок, їх видів і можливої структури.

На підставі аналізу законодавства України про профспілки і закріпленого ним права громадян на свободу об’єднання в профспілки, в роботі аргументується твердження про те, що в Україні можливе існування профспілок двох, різних за своєю правовою природою, видів:

1) профспілок, що є юридичними особами;

2) профспілок, що не мають прав юридичної особи.

Дослідження зазначених різновидів профспілок дозволяє констатувати, що лише профспілки, що є юридичними особами, варто розглядати як суб’єкти права власності профспілок України. Відповідно до пропонованої проектом ЦК України класифікації юридичних осіб, профспілки–юридичні особи відносяться до юридичних осіб приватного права і створюються в організаційно-правовій формі непідприємницьких товариств. Профспілки, що не володіють правами юридичної особи, не мають правосуб’єктності і не можуть виступати як суб’єкти права власності. Нова, раніше не відома юридична конструкція – “профспілка, що не є юридичною особою” – по своїй сутності найбільш близька до непідприємницьких (некомерційних) простих товариств, що також є неправосуб’єктними утвореннями.

Розглядаючи профспілки, що є юридичними особами, автор пропонує систематизувати їх на: а) одноланкові профспілки; б) багатоланкові профспілки. Одноланкові профспілки – юридичні особи не мають організаційних ланок та складної організаційної структури і є єдиними суб’єктами права власності профспілок. Дослідження правової природи багатоланкових профспілок дозволяє сформулювати ряд висновків:

1) теоретичним фундаментом їхньої побудови повинна бути багатосуб’єктна концепція, заснована на принципі “майнової децентралізації”;

2) суб’єктами права власності профспілок в багатоланкових профспілках є: а) організаційні ланки профспілки, що є юридичними особами, і б) багатоланкова профспілка – юридична особа, але лише у відношенні до майна, переданого у власність останньої її організаційними ланками відповідно до положень статуту.

Запропоновано внести зміни в ст.16 Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності”.

У підрозділі 2.2. “Об’єкти права власності професійних спілок” формулюється дефініція об’єкта права власності профспілок і здійснюється їх класифікація.

Профспілковому майну, як об’єкту права власності профспілок, властиві такі риси, що дозволяють виділити останнє з маси об’єктів, що належать іншим суб’єктам права. По-перше, об’єктом права власності профспілок, як різновиду права приватної власності, може бути будь-яке майно, за винятком речей, вилучених з цивільного обороту. По-друге, профспілки можуть мати у власності лише ті об’єкти, що необхідні їм для забезпечення здійснення їхньої статутної діяльності. “Цільовий характер” (Є.О. Суханов) профспілкового майна є наслідком спеціальної правоздатності профспілок, закріпленої Законом України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності”, положення про яку, як виключення з пропонованого проектом ЦК України правила про загальну правоздатність юридичних осіб, повинні бути збережені.

Таким чином, об’єктом права власності профспілок України є будь-яке майно, не вилучене з цивільного обороту, і необхідне для забезпечення і здійснення статутної діяльності профспілок.

У дисертації пропонується класифікація об’єктів права власності профспілок за таким критерієм, як їх цільове призначення, відповідно до якого профспілкове майно може бути систематизоване на:

1) майно, необхідне для безпосереднього здійснення основної статутної діяльності профспілок, що поєднує: а) майно, що забезпечує технічні умови функціонування профспілок і б) майно, необхідне для досягнення основних статутних цілей профспілки;

2) майно, необхідне для матеріального забезпечення здійснення основної статутної діяльності профспілок.

Розглядаючи проблему правового режиму майна юридичних осіб, створених профспілками України, дисертант, дотримуючись принципу майнової самостійності всіх суб’єктів цивільних правовідносин, відзначає, що юридичні особи, створювані профспілками, одержують майно від своїх засновників у власність. Разом з тим, до набуття законної сили нового ЦК України, не можна відкидати можливість закріплення профспілкою свого майна за створюваними нею юридичними особами на обмеженому речовому праві (за типом права повного господарського відання чи оперативного управління), тому що вибір того чи іншого способу розпорядження своєю власністю, відповідно до діючого законодавства, цілком залежить від волі профспілки як власника, і лише в цьому випадку зазначене майно продовжує являти собою об’єкт права власності профспілок України.

У підрозділі 2.3. “Зміст і загальні засади здійснення права власності професійних спілок” досліджуються структура (зміст) права власності профспілок і проблеми здійснення профспілками суб’єктивного права власності, а саме: умови реалізації правомочностей, що складають зміст зазначеного права; органи профспілок, уповноважені здійснювати суб’єктивне право власності від імені останніх; джерело виникнення зазначених повноважень і порядок їх реалізації. Зазначені профспілкові органи, в залежності від порядку їх формування, обсягу повноважень і строку функціонування пропонується класифікувати на: 1) вищі виборні органи профспілки – загальні збори, конференції, з’їзди; 2) виборні керівні органи профспілки першого порядку – профспілкові комітети; 3) виборні керівні органи профспілки другого порядку (чи інакше – постійно діючі (виконавчі) органи) – президії комітетів профспілки.

У підрозділі 2.4. “Цивільно-правові способи захисту права власності професійних спілок” розглядаються питання охорони і захисту права власності профспілок, аналізуються цивільно-правові засоби його захисту і пропонується їх класифікація. Виходячи з конституційного принципу юридичної рівності і рівного захисту прав усіх суб’єктів права власності, досліджуються ті засоби захисту права власності профспілок України, в яких виявляються особливості, або які потребують розробки рекомендацій, спрямованих на посилення захисту права власності профспілок, а саме – позов про визнання права власності і позов про повернення безпідставно придбаного чи збереженого майна (позов з безпідставного збагачення).

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в комплексному дослідженні правової природи, специфіки права власності профспілок України, визначенні місця названого різновиду права власності в системі права власності України, розробці цілісної цивілістичної концепції суб’єкта, об’єкта й підстав виникнення права власності профспілок, наданні відповідних рекомендацій з удосконалення законодавства і практики його застосування.

Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є висновки про те, що:–

Суб’єктивне право власності профспілок України – це найбільш необмежене і повне суб’єктивне речове право, що являє собою юридично забезпечену можливість здійснення специфічним видом непідприємницьких товариств – профспілкою будь-якого поводження у відношенні до свого майна (у тому числі – з володіння, користування і розпорядження таким) за своєю волею і незалежно від волі інших осіб, обмеження якого допускається лише у випадках і порядку, передбачених законом.–

Відповідно до дуалістичної моделі диференціації права власності можна визначити місце права власності профспілок у системі права власності України, а саме: право власності профспілок України, будучи різновидом права власності непідприємницьких товариств як юридичних осіб приватного права, виступає структурним елементом права приватної власності.–

Підставою виникнення права власності профспілки на членські внески, що сплачуються її членом на виконання свого статутного обов’язку, є складний юридичний факт-стан – членство в профспілці.–

Один з небагатьох договірних обов’язків обдаровуваного (профспілки), за договором про пожертву, що полягає в досягненні певної, наперед обумовленої мети, в результаті використання предмета пожертви останнім за зазначеним договором, варто відносити до “покладань”. Установлення зазначеного обов’язку являє собою істотне обмеження права власності профспілок, що виникло на підставі договору про пожертву. Здійснення пожертвувачем чи його правонаступником права вимагати скасування договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням, повинне призвести до анулювання договору про пожертву як факту, що спричинив правові наслідки – виникнення права власності в обдаровуваного (профспілки), що є новим різновидом наслідків неналежного виконання договору і підставою припинення права власності профспілки на пожертвуване майно.–

Профспілки України можуть бути класифіковані на: 1) профспілки, що є юридичними особами, і 2) профспілки, що не мають прав юридичної особи. Аналіз правової природи зазначених різновидів профспілок дозволяє стверджувати, що лише профспілки, що є юридичними особами, варто розглядати як суб’єкти права власності профспілок України. Профспілки, що не володіють правами юридичної особи, не мають правосуб’єктності і не можуть виступати як суб’єкти права власності.–

Профспілки, що є юридичними особами, можна систематизувати на: а) одноланкові профспілки і б) багатоланкові профспілки. Одноланкові профспілки – юридичні особи не мають організаційних ланок та складної організаційної структури і є єдиними суб’єктами права власності профспілок. Суб’єктами права власності профспілок в багатоланкових профспілках є: а) організаційні ланки профспілки, що є юридичними особами, і б) багатоланкова профспілка – юридична особа, але лише у відношенні до майна, переданого у власність останньої її організаційними ланками відповідно до положень статуту.–

Об’єктом права власності профспілок України є будь-яке майно, не вилучене з цивільного обороту, і необхідне для забезпечення і здійснення статутної діяльності профспілок.–

Майно, що належить профспілкам, і яке передається створюваним ними юридичним особам приватного права, переходить у власність останніх. З моменту державної реєстрації, необхідної для створення юридичної особи, майно, передане профспілкою–засновником (учасником), перестає бути об’єктом права власності останньої. У профспілок замість правомочностей власника на вибуле майно виникає право керування ним (а також деякі інші корпоративні права, якщо профспілкою створена юридична особа – товариство), що реалізується в корпоративних правовідносинах.–

Профспілкові органи, що володіють повноваженнями по здійсненню правомочностей власника профспілкового майна, в залежності від порядку формування, обсягу повноважень і терміну функціонування можна класифікувати на: 1) вищі виборні органи профспілки – загальні збори, конференції, з’їзди; 2) виборні керівні органи профспілки першого порядку – профспілкові комітети; 3) виборні керівні органи профспілки другого порядку (чи інакше – постійно діючі (виконавчі) органи) – президії комітетів профспілки.

Список опублікованих праць

1. Соловйов О.М. Право власності профспілок: місце в системі права власності України // Правничий часопис Донецького університету. – 2000. – № 2 (5). – С. 66–70.

2. Соловьёв А.Н. К вопросу о критериях деления права собственности на частное и публичное: некоторые аспекты // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 4. – С. 53–55.

3. Соловьёв А.Н. К проблеме источников формирования имущества профсоюзов Украины: некоторые правовые аспекты // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №5. – С. 49–52.

4. Соловьёв А.Н. Наиболее общее понятие права собственности // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 9. - С. 52–55.

5. Соловьёв А.Н. “Состояние членства” как основание возникновения права собственности профсоюзов на членские взносы // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 12. – С. 31–34.

6. Соловьёв А.Н. Пожертвования как основание возникновения права собственности профсоюзов: некоторые аспекты // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. – Вип. 1. – С. 71–75.

7. Соловйов О.М. Про нормативне закріплення “передачі майна” як однієї з підстав виникнення права власності профспілок України // Правничий часопис Донецького університету. – 2002. – №1 (7). – С. 50–53.

8. Соловьёв А.Н. Профсоюзы и профсоюзная собственность в годы Великой Отечественной Войны: некоторые историко-правовые аспекты // Історичні і політологічні дослідження: Науковий журнал / Видання Донецького державного університету, історичний факультет. – Донецьк, 2000. – № 1 (3). – С. 82–84.

9. Соловйов О.М. Соціально-економічна політика та профспілки: до проблеми взаємозв’язків та взаємовпливу // Формування суспільної політики: теоретичний, практичний та правовий аспекти: Зб. наук. статей / Десяті Харківські політологічні читання. – Харків: Харківська асоціація політологів, Асоціація юристів “Justo titulo”; Американська асоціація юристів “ABA/CEELI”, 2000. – С. 60.

10. Соловьёв А.Н. Профсоюзная собственность: некоторые аспекты конфликта между ФГИ Украины и профсоюзами Украины // Конфлікти у суспільствах, що трансформуються: Зб. наук. статей (За матеріалами ХІ Харківських політологічних читань) / Упорядники: А.П. Гетьман, О.В. Ставицька. – Харків: Право. – 2001. – С. 83–85.

11. Соловйов О.М. Професійні спілки та право власності: деякі аспекти систематики // Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна: Збірник наукових праць. – Львів: Львівський інститут внутр. справ при Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – С. 236–242.

12. Соловйов О.М. Передача майна у власність профспілок України як одна із підстав виникнення права власності // Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту: Тези доп. та наук. повідомлень семінару молодих вчених (м. Харків, 14-15 вересня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України. – 2001. – С. 37–39.

АНОТАЦІЇ

Соловйов О.М. Право власності професійних спілок України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2002.

Дисертація присвячена проблемам права власності профспілок України. Розкривається поняття права власності профспілок і його місце в системі права власності України. Надається характеристика суб’єктам, об’єктам, змісту права власності профспілок і підставам його виникнення. Сформульовано поняття об’єкта права власності профспілок. Наведена класифікація суб’єктів та об’єктів права власності профспілок. Розглядаються проблеми здійснення профспілками їх права власності. Висвітлюються питання захисту права власності профспілок. Вносяться пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює відносини профспілкової власності.

Ключові слова: право власності, приватна власність, професійна спілка, профспілка, непідприємницькі товариства, майно.

Соловьёв А.Н. Право собственности профессиональных союзов Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена проблемам права собственности профсоюзов Украины. Исследуется понятие субъективного права собственности профсоюзов Украины, выведено его определение. Субъективное право собственности профсоюзов Украины – это наиболее полное и неограниченное субъективное вещное право, которое представляет собой юридически обеспеченную возможность осуществления специфическим видом непредпринимательских обществ – профсоюзом любого поведения в отношении своего имущества (в том числе – по владению, пользованию и распоряжению таковым) по своей воле и независимо от воли других лиц, ограничение которого допускается лишь в случаях и порядке, предусмотренных законом. Обосновывается вывод о существовании в Украине дуалистической модели дифференциации права собственности, в соответствии с которой определяется место права собственности профсоюзов в системе права собственности Украины, а именно: право собственности профсоюзов Украины, являясь разновидностью права собственности непредпринимательских обществ, как юридических лиц частного права, выступает структурным элементом права частной собственности. Анализируются основания возникновения права собственности профсоюзов.

Рассматривается проблема субъекта права собственности профсоюзов, их видов и возможной структуры. Аргументируется возможность существования в Украине профсоюзов двух видов: профсоюзов, являющихся юридическими лицами, и профсоюзов, не обладающих правами юридического лица. В качестве субъектов права собственности профсоюзов Украины следует рассматривать лишь профсоюзы - юридические лица. Профсоюзы, не обладающие правами юридического лица, не обладают правосубъектностью и не могут выступать в качестве субъекта права собственности. Осуществляется систематизация профсоюзов, являющихся юридическими лицами, на однозвенные и многозвенные профсоюзы. Формулируется дефиниция объекта права собственности профсоюзов. Объектом права собственности профсоюзов Украины – является любое имущество, не изъятое из гражданского оборота, и необходимое для обеспечения и осуществления уставной деятельности профсоюзов. Проведена классификация объектов права собственности профсоюзов по такому критерию, как их целевое назначение. Исследуются структура (содержание) права собственности профсоюзов и проблемы осуществления профсоюзами субъективного права собственности. Освещаются вопросы охраны и защиты права собственности профсоюзов,