НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Сухіна Олена Миколаївна

УДК 330.16 : 622

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРІОРИТЕТИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ

Спеціальність 08.08.01 – Економіка природокористування і охорони

навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України.

Науковий керівник: доктор економічних наук Міщенко Володимир Сергійович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу регіональних проблем використання мінерально-сировинних ресурсів та охорони надр.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Коваль Ярослав Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем використання і охорони лісових ресурсів;

кандидат економічних наук Рогач Світлана Михайлівна, Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, доцент кафедри аграрної економіки.

Провідна установа:

Інститут економіки НАН України, відділ ресурсного потенціалу агропромислового комплексу України, м. Київ.

Захист відбудеться 10 лютого 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України за адресою: 01032, м. Київ – 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України за адресою: 01032, м. Київ – 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “28” грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор С.І.Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гірничовидобувна діяльність пов'язана зі значними впливами на довкілля, що особливо проявляється в Україні в старих гірничопромислових регіонах (ГПР) - Донецькому, Львівсько-Волинському, Прикарпатському та інш. На даний час гостро постало питання реабілітації територій гірничопромислових регіонів, що зокрема пов'язано з початком реструктуризації та закриттям значної кількості шахт і кар'єрів. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1999 р. № 1606 “Про Концепцію поліпшення екологічного становища гірничовидобувних регіонів України” розпочалась розробка програмних заходів і нормативно-правового забезпечення завдань з екологічної реабілітації територій, серед них і проекту Закону України “Про екологічну реабілітацію територій”. Зазначені заходи здійснюються в умовах гострої нестачі коштів, що висуває жорсткі вимоги до створення відповідного економічного механізму та їх економічного обґрунтування в цілому. За обмежених фінансових можливостей, важливого значення набуває наукове забезпечення визначення найбільш пріоритетних за еколого-економічними критеріями природоохоронних заходів.

В даній роботі викладаються результати досліджень по еколого-економічній оцінці реабілітаційних заходів, по створенню відповідної методичної бази, заснованої на співставленні вигод і витрат, та по розробці нормативно-правових засад відповідної діяльності. Актуальність такої постановки питання пов'язана з масштабною реструктуризацією гірничовидобувної промисловості України і, зокрема, з реалізацією заходів ”Програми закриття неперспективних вугільних шахт та розрізів”, а також з розробкою законодавчих актів стосовно реабілітації гірничопромислових регіонів.

Теоретично-методичні засади вирішення еколого-економічних народногосподарських проблем та ефективності природоохоронних заходів розроблялися в роботах Борщевського П.П., Гофмана К.Г., Дорогунцова С.І., Реймерса Н.Ф., Трегобчука В.М., Хачатурова Т.С., Барда Ж.-Ф., Оутса У.Е. та інших вітчизняних та зарубіжних вчених.

Питання визначення еколого-економічних пріоритетів у природоохоронній діяльності торкаються у своїх працях: Бесєда М.І., Бистряков І.К., Данилишин Б.М., Коваль Я.В., Кононенко М.О., Коржнев М.М., Міщенко В.С., Паламарчук О.М., Сляднєв В.О., Хлобистов Є.В., Шевчук В.Я., Шестопалов В.М., Яковенко П.І., Яковлєв Є.О., Бріджер Г., Дезег Б., Діксон Ж., Кроппе М., Літтл М., Мерліз Ж., Пуен П., Уінпенні Ж. та інш.

Ряд аспектів зазначеної проблеми в її теоретико-методологічному, правовому та прикладному аспектах залишаються недостатньо визначеними та дискусійними, відсутня нормативна база і коректні методики, не враховується регіональна специфіка тощо і тому відповідні питання вимагають подальшого наукового обґрунтування і пошуку оптимальних практичних рішень в процесі реструктуризації промисловості та формування ринкових відносин в Україні.

Актуальність дослідження пов'язана також з пошуком шляхів виходу гірничовидобувної промисловості з кризи та її подальшого розвитку. Застаріле обладнання та нестача коштів гальмують економічне відродження гірничої промисловості. Ефективно господарювати вдасться тільки тим видобувним підприємствам, які базуватимуть своє виробництво на прогресивних ресурсозаощадливих технологіях та забезпечуватимуть здійснення природоохоронних заходів.

Наведені вище міркування зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, спрямованого на забезпечення екологічної безпеки у гірничопромислових регіонах України на основі проведення найбільш ефективних та малозатратних природоохоронних (реабілітаційних) заходів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційної роботи безпосередньо пов'язаний з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, з наступними плановими темами: 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспективи економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)” - № держреєстрації 0199U003691, при виконанні якої роль автора полягала в дослідженні екологічних аспектів розвитку гірничовидобувної промисловості; 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” - № держреєстрації 0100U000657, в рамках якої автором здійснено обґрунтування реабілітаційних заходів у гірничовидобувній промисловості.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування шляхів по підвищенню ефективності екологічної реабілітації гірничопромислових регіонів України шляхом удосконалення теоретико-методологічних підходів до визначення еколого-економічних пріоритетів при здійсненні реабілітаційних заходів, розробки відповідного науково-методичного інструментарію та розвитку нормативно-правової бази.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та розв'язувалися наступні задачі:

·

· аналіз факторів та наслідків впливу гірничовидобувних робіт на довкілля і узагальнення досвіду вирішення проблем екологічної реабілітації гірничопромислових регіонів;

· розробка методологічних засад визначення еколого-економічної ефективності реабілітації гірничопромислових регіонів та обґрунтування пріоритетності відповідних заходів;

· формування науково-методичних основ оцінки збитків, пов'язаних з негативними впливами на довкілля та вилученням природних ресурсів, а також співставлення вигод і витрат при здійсненні реабілітаційних заходів;

· обґрунтування практичних рекомендацій щодо найбільш ефективного здійснення реабілітаційних заходів у гірничопромислових регіонах, передусім вугільних;

· аналіз джерел фінансування реабілітаційних заходів, в тому числі екологічної складової витрат у виробничій діяльності гірничовидобувних підприємств і обґрунтування організаційно-економічного механізму здійснення реабілітаційних заходів у гірничопромислових регіонах;

· розроблення нормативно-правових положень реабілітації гірничопромислових регіонів.

Об'єктом дослідження є процес планування, розробки та здійснення природоохоронних заходів в гірничопромислових регіонах України, передусім у найбільш старих - Донецькому та Львівсько-Волинському вугільних басейнах.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, економіко-правові та прикладні проблеми екологічної реабілітації територій гірничопромислових регіонів, зокрема, у зв'язку із завершенням гірничовидобувних робіт і ліквідацією підприємств.

Методи дослідження. Методологічною та методичною основою дисертаційної роботи послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, екологів, геологів з дослідження проблем охорони навколишнього середовища, теоретичні та методологічні розробки Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань визначення еколого-економічних пріоритетів природоохоронних заходів, а також з проблем збереження і відтворення природних ресурсів та забезпечення сталого розвитку.

Дослідження виконувались на основі використання загальнонаукових методів і прийомів: системного аналізу – для вивчення сучасного стану гірничовидобувної промисловості; методів економіко-статистичного аналізу – для вивчення динаміки показників, визначення економічних проблем гірничовидобувної промисловості та напрямів їх вирішення; економіко-математичного – для еколого-економічної оцінки реабілітаційних заходів та збитків, завданих довкіллю; абстрактно-логічного – для обґрунтування висновків та деяких інших методів.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної Ради, Президента і Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, а також матеріали Департаменту вугільної промисловості Мінпаливенерго України, “Луганськдіпрошахт”, “УкрНДІпроект” - стосовно оцінки впливу на навколишнє природне середовище, Державної Компанії “Укрвуглереструктуризація”, Геоінформу, матеріали досліджень міжнародних організацій з екологічних проблем природокористування.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна отриманих в дисертаційному дослідженні результатів визначається сукупністю теоретичних, методичних і прикладних положень, висновків і рекомендацій щодо визначення еколого-економічних пріоритетів реабілітації гірничопромислових регіонів в умовах реструктуризації гірничовидобувної галузі та становлення ринкової економіки.

Основні результати дисертаційного дослідження, які відзначаються новизною, полягають у наступному:

·

· здійснено класифікацію та ранжування факторів і наслідків впливу гірничовидобувних робіт на довкілля за способом та масштабами видобутку твердих корисних копалин і розмірами заподіяної шкоди;

· виявлено обмеженість можливостей застосування діючих методичних підходів до оцінки збитків від вилучення земель, скиду забруднених шахтних вод, забруднення атмосферного повітря териконами, підтоплення земель, що визначається на основі їх порівняння з вартістю природоохоронно-реабілітаційних заходів;

· обґрунтовано принципи визначення поточних і стратегічних еколого-економічних пріоритетів реабілітації гірничопромислових регіонів, які базуються на співставленні збитків, що завдаються довкіллю, і вартості природоохоронних заходів, та які доповнюють і поглиблюють існуючі підходи у вирішенні екологічних проблем гірничопромислових регіонів;

· розроблено модифіковані методичні підходи до співставлення вигод і витрат при здійсненні реабілітаційних заходів, які, на відміну від існуючих, побудовані на врахуванні фактору часу та застосуванні процедури дисконтування;

· поглиблено понятійну базу і нормативно-правові засади проведення екологічної реабілітації порушених територій, що стало підґрунтям для розробки проекту Закону України “Про екологічну реабілітацію територій”.

Сформульовані та обґрунтовані в дисертації основні положення, висновки і рекомендації запропоновані дисертантом вперше з метою вирішення економіко-екологічних проблем реабілітації гірничопромислових регіонів України.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення та рекомендації можуть знайти застосування в практиці проектування та визначенні системи реабілітаційних заходів у гірничопромислових регіонах, зокрема при розробці розділів ОВНС (“Оцінки впливу на навколишнє природне середовище”) в проектах ліквідації шахт.

Висновки і рекомендації можуть також бути використані при розробці і впровадженні конкретних заходів щодо ефективного проведення природоохоронних робіт у гірничопромислових регіонах, у нормативній та організаційній діяльності органів центральної виконавчої влади та місцевого самоврядування, при розробці державних і регіональних програм екологічної реабілітації територій. Практичну значимість мають методичні підходи до оцінки збитків від забруднення навколишнього природного середовища, що можуть бути застосовані при опрацюванні проектними установами розділів ОВНС і визначенні пріоритетних заходів.

Основні результати дисертаційного дослідження використані при підготовці наукових звітів за темами науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, що підтверджується відповідною довідкою № 25/527-4-12 від 02.10.2002 р.

Окремі результати роботи використано при розробці проекту Закону України “Про екологічну реабілітацію територій”, схваленого Колегією Мінекоресурсів України, що також підтверджується відповідною довідкою № 25/526-4-12 від 02.10.2002 р.

Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення для визначення комплексу пріоритетних і малозатратних природоохоронно-реабілітаційних заходів у гірничопромислових регіонах. Вони можуть бути основою для обґрунтування і розробки регіональних екологічних програм.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має наукове і практичне значення, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо визначення еколого-економічних пріоритетів реабілітації гірничопромислових регіонів України.

Викладені в дисертації результати досліджень щодо визначення еколого-економічних пріоритетів реабілітації гірничопромислових регіонів належать особисто авторові і є його внеском у розвиток теорії та практики економіки природокористування і охорони навколишнього середовища та регіональної економіки і, зокрема, екологічної реабілітації гірничопромислових регіонів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, що сформульовані в дисертації та виносяться на захист, доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції “Утилізація відходів, організація і контроль полігонів”, (м. Одеса, 1999 р.); Міжнар. наук.-практ. конф. “Оцінка екологічного стану навколишнього середовища при реструктуризації вугільної промисловості. Методи захисту довкілля”, (м.Слов'яногірськ Донецької обл., 1999 р.); VIII Міжнар. наук.-техн. конф. “Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов”, (м. Щолкіно, АР Крим, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній виставці-конференції з питань управління відходами “Техноресурс – 2000”, (м. Київ, Експоцентр “Наука”, 2000 р.); Міжнар. наук. конф. “Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів”, (м. Київ, 2002 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 8 наукових статтях у журналах і збірниках наукових праць, загальним обсягом 3,2 др. арк., в тому числі у наукових фахових виданнях – 4 праці обсягом 2,5 др. арк. Дисертант є одноосібним автором усіх наукових статей.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 185 стор. комп'ютерного тексту, який містить 16 таблиць, з яких одна займає 1 сторінку; 6 рисунків, з яких три займають 3 сторінки; список використаних джерел (157 найменувань) – на 13 стор.; 4 додатки – на 8 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Сучасний стан та екологічні проблеми гірничовидобувної промисловості України” досліджувався сучасний стан гірничовидобувної промисловості України, екологічні проблеми гірничопромислових регіонів та проводився аналіз факторів та наслідків впливу гірничовидобувних робіт на довкілля.

Гірничовидобувна промисловість характеризується деградацією виробництва у всіх його аспектах: зменшився видобуток корисних копалин, підвищилась їх собівартість, зменшився обсяг асигнувань на проведення геологорозвідувальних робіт, знизилась продуктивність праці робітників тощо. Проведення реструктуризації гірничовидобувної промисловості України сприяло стабілізації видобутку в останні роки основних видів корисних копалин: вугілля, залізної та марганцевої руд.

Інтенсивний видобуток корисних копалин супроводжувався багатостороннім негативним впливом на навколишнє природне середовище, що особливо стосується старих гірничопромислових регіонів. Так, у Донецькому ГПР основними екологічними проблемами є: вилучення родючих земель під відвали та шламонакопичувачі, обрушення гірничого масиву, просідання поверхні, що викликає підтоплення житлових та промислових об'єктів, заболочування земель, порушення природного режиму підземних вод, осушення джерел водопостачання, забруднення ґрунтів, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря та інш. До основних екологічних проблем Львівсько-Волинського гірничопромислового регіону належать: просадки території, зміни геохімічних полів та забруднення ґрунтів, утворення техногенних ландшафтів, забруднення підземних вод, забруднення поверхневих вод і повітря. Як наслідок, в кінці 1995 р. – на початку 1996 р. було зафіксоване максимальне поширення масового захворювання дітей на флюороз та гіпоплазію зубів. Видобутком сірки, калійних солей та деяких інших корисних копалин у Прикарпатському ГПР обумовлені карстові, суфозійні, провальні, просадочні, зсувні геологічні процеси. Внаслідок просідань і карсту тут утворилися соляні озера, провальні лійки. В Криворізькому ГПР екстенсивна експлуатація родовищ залізних руд обумовила катастрофічні порушення еколого-економічного стану: вилучені, механічно пошкоджені та забруднені значні площі орних земель, створені техногенні рельєфно-ландшафтні комплекси, забруднені поверхневі водотоки і підземні води. Це негативно позначається на здоров'ї людей, які населяють ці регіони.

Проведений аналіз факторів впливу гірничовидобувних робіт на довкілля дозволив їх ранжувати за способом і масштабами видобутку твердих корисних копалин та розмірами заподіяної шкоди, а також за способом ліквідації гірничовидобувних підприємств. (Рис. 1). При ліквідації гірничовидобувних підприємств фактори впливу на навколишнє природне середовище можуть мати різну ступінь значимості.

У другому розділі “Оцінка еколого-економічних передумов реабілітації гірничопромислових регіонів” оцінювались еколого-економічні передумови реабілітації гірничопромислових регіонів, маючи на увазі пошук шляхів побудови організаційно-економічного механізму забезпечення відповідних заходів, зокрема досліджувались проблеми реабілітації основних гірничопромислових регіонів України, екологічна складова витрат у виробничій діяльності гірничовидобувних підприємств, оцінка екологічних збитків від очікуваного закриття шахт.

В цьому плані нами проаналізовано практику проектування і здійснення природоохоронних заходів у гірничопромислових регіонах України в рамках програм реструктуризації і закриття неперспективних шахт та розрізів. При цьому встановлено, що вартість цих заходів складає вагому (біля 15-20 %) частку загальних витрат на ліквідацію. Їх здійснення йде за залишковим принципом і в цілому є незадовільним. Найбільш витратними є роботи з гасіння та рекультивації териконів (біля 40 % загальних), заходи по захисту території від підтоплення, рекультивація шламонакопичувачів.

Аналіз економіки гірничовидобувних підприємств свідчить, що екологічна складова поки що не може виступати потенційним джерелом накопичення коштів на реабілітаційні заходи. Екологічна складова чи екоресурсні платежі включають платежі за забруднення навколишнього природного середовища (скиди у водні об'єкти, викиди в атмосферу і розміщення відходів) та природноресурсні платежі (збори) (за землю, за воду, за користування надрами та інш.). На прикладі групи шахт ДХК “Краснодонвугілля” екологічна складова, за нашими розрахунками, сумарно становить - 0,1 – 0,9 % від вартості товарної продукції, в тому числі плата за забруднення – 0,03 – 0,14 %, що не забезпечує навіть функцій відтворення природних ресурсів. Тому на даний час актуальним є як перегляд нормативної бази, так і створення додаткових економічних механізмів і фінансових джерел.

В основі планування реабілітаційних заходів і визначення найбільш ефективних з них має лежати оцінка збитків від негативних впливів на навколишнє природне середовище, оскільки лише порівняльний аналіз вигод і витрат дозволяє встановити відповідні пріоритети. Базуючись на чинних методиках по визначенню збитків від забруднення навколишнього природного середовища на прикладі ряду шахт Донецького ГПР було здійснено оцінку збитків від вилучення земель, скиду забруднених шахтних вод, забруднення атмосферного повітря териконами, підтоплення земель.

Ранжування факторів впливу гірничовидобувних робіт на довкілля за способом і масштабами видобутку твердих корисних копалин та розмірами заподіяної шкоди

Фактори впливу гірничовидобувних робіт на довкілля при відкритій розробці родовищ корис-них копалин (кар'єрним способом та розрізами) Фактори впливу гірничовидобувних робіт на довкілля при підземній (шахтній) розробці родовищ корисних копалин

без закладки виробленого простору із закладкою виробленого простору

Рис. 1. Ранжування факторів впливу гірничовидобувних робіт на довкілля

При цьому використовувались як чинні методики з питань визначення збитків від негативного впливу на довкілля, розроблені в 90-ті роки в Україні, так і розроблені у 80-і роки у колишньому СРСР. Серед них Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (1995 р.), “Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів” (1998 р.), “Временная типовая методика определения экономической эффективности осуществления природоохранных мероприятий и оценки экономического ущерба, причиняемого народному хозяйству загрязнением окружающей среды” (1983 р.), “Методические рекомендации по экономической оценке ущерба народному хозяйству, вызываемого отрицательным воздействием предприятий угольной промышленности на геологическую среду” (1986 р.), а також в якості одного з методичних підходів використовувались Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища (1999 р.).

Залежно від методик, за якими проводились розрахунки, розмір збитків суттєво відрізняється. Розходження оцінок досягає одного порядку і більше. Так, наприклад, якщо за “Временной типовой методикой …” (1983 р.) збитки для різних породних відвалів коливаються від 1,5 до 130 тис. грн. (при співвідношенні карбованця до гривні як 1 : 5), то за чинною в Україні “Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря” (1995 р.) відповідно в межах 0,1 – 15 тис. грн. За Нормативами збору за забруднення навколишнього природного середовища (1999 р.) величина збитків виявляється ще на один порядок нижчою. Це пояснюється використанням у чинних вітчизняних методиках (1995 р.) таких показників, як мінімальна заробітна плата та неоподаткований мінімум доходів громадян, що істотно занижують величину збитків.

Збитки, розраховані за даними методиками, є неспівставними з передбаченими в розділах ОВНС витратами на реабілітаційні заходи. Звідси випливає необхідність удосконалення методик по визначенню збитків із врахуванням фактору часу. Удосконалення методик по визначенню збитків від забруднення навколишнього природного середовища полягає у врахуванні фактору часу на основі процедури дисконтування.

У третьому розділі “Шляхи вирішення проблем реабілітації гірничопромислових регіонів” досліджувались еколого-економічні пріоритети програмних заходів з реабілітації гірничопромислових регіонів, шляхи удосконалення економічного механізму фінансування реабілітаційних заходів, нормативно-правові засади реабілітації гірничопромислових регіонів.

Реабілітація гірничопромислових регіонів спрямована на приведення навколишнього природного середовища у стан, який би гарантував безпеку життєдіяльності і здоров'ю людини та відтворення в нормативно обумовлених межах природних екосистем ландшафтів і біорізноманіття. До основних завдань, спрямованих на досягнення цієї мети, належить: створення відповідної нормативно-правової бази, удосконалення економічного механізму фінансування робіт та розробка комплексу програмних заходів.

Вирішення проблем екологічної реабілітації гірничопромислових регіонів повинно базуватися на відповідній нормативно-правовій базі та економічному механізмі. На даний час в Україні головним фінансовим джерелом проведення природоохоронно-реабілітаційних заходів є бюджетні кошти, передбачені, зокрема, “Програмою закриття неперспективних вугільних шахт і розрізів” (1997 р.). В “Програмі” у склад відповідних витрат включено розв'язання проблем водовідливу, запобігання вибухам і викидам газу, гасіння та озеленення відвалів, проведення рекультиваційних робіт тощо. Зазначені кошти не покривають усіх витрат на здійснення реабілітаційних заходів, тому відповідний економічний механізм потребує вдосконалення. У зв'язку з обмеженими фінансовими можливостями по екологічній реабілітації техногенно змінених територій, гостро постає питання визначення найбільш ефективних та малозатратних природоохоронно-реабілітаційних заходів, а також розробки регіональних програм з екологічної реабілітації техногенно змінених територій.

У дисертаційному дослідженні для досягнення зазначеної мети було застосовано методологію “Аналізу вигод-витрат” (АВВ), що набуває все більшого визнання у світовій практиці. Відповідний аналіз здійснювався на основі застосування модифікованих методичних підходів до оцінки розміру збитків і природоохоронного ефекту. Конкретні розрахунки стосовно визначення найбільш ефективних та малозатратних заходів виконувалися на прикладі деяких шахт Донецького гірничопромислового регіону.

Модифікація методичних підходів до оцінки розміру вигод і витрат полягала у введенні процедури дисконтування, якій повинні підлягати як витрати від здійснення природоохоронних заходів, так і оцінювання вигод. Мається на увазі, що капітальні вкладення в природоохоронні заходи здійснюються на протязі певного періоду часу. Вслід за їх здійсненням наростає природоохоронний ефект, який згодом набуває сталого характеру. Завдяки процедурі дисконтування розраховані чисті поточні витрати і кумулятивний виграш приводяться до сьогоднішнього дня. У міжнародній практиці вже застосовується процедура дисконтування, а у вітчизняній – вперше. Застосування різних методичних підходів при аналізі вигод-витрат дає змогу визначати пріоритетні (найбільш ефективні та малозатратні) природоохоронно-реабілітаційні заходи. На даний час до таких заходів відносяться: гасіння териконів та проведення заходів по захисту території від підтоплення.

Порівняння різних варіантів ліквідації териконів та різних варіантів підрахунку попереджених збитків з урахуванням фактору часу свідчить, що навіть за мінімального обсягу витрат на гасіння териконів, вони суттєво перевищують очікуваний обсяг попереджених збитків у грошовому виразі.

Застосування різних методичних підходів до співставлення вигод і витрат, демонструється нижче на прикладі ліквідації (гасінні, рекультивації) териконів. При визначенні витратної частини за основу береться кошторисна вартість гасіння, пониження і рекультивації породних відвалів згідно з розділом ОВНС. Ця вартість складає 10575 тис. грн., а тривалість виконання - 3 роки. В рамках цього варіанту виділяється підваріант, який включає лише вартість гасіння териконів без повного комплексу робіт з рекультивації - з вартістю 5000 тис. грн. і тривалістю робіт – 3 роки.

Розрахунок чистих поточних витрат на здійснення природоохоронних заходів та приведеної до поточного моменту величини попереджених збитків (шкоди), здійснюються за схемою, наведеною в таблицях 1 та 2. В першій з них наводяться вихідні дані для розрахунку, у другій – приведені величини. Ставка дисконту приймається рівною 0,1, а часовий період обрахунку – 10 років.

Таблиця 1

Вихідні дані для розрахунку показників чистих поточних витрат та попереджених збитків при гасінні та рекультивації териконів, тис. грн.

Показники і їх варіанти Роки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Розподіл ка пітальних вкладень Iа 3000 4575 3000 - - - - - - -

Iб 1500 2000 1500 - - - - - - -

Попереджені збитки за варіантами розрахунку в табл.2.7 (дисертації) Iа - 100,0 200,0 282,8 282,8 282,8 282,8 282,8 282,8 282,8

Iб - 200,0 400,0 565,6 565,6 565,6 565,6 565,6 565,6 565,6

II - 49,4 98,8 163,0 163,0 163,0 163,0 163,0 163,0 163,0

III - 2,0 3,0 4,4 4,4 4,4 4,4 4,4 4,4 4,4

Дисконтування здійснюється за формулою:

y0 = yt / (1 + r)t, (1)

де: y0 – значення економічної величини y в початковий момент;

yt – оцінка відповідної величини на майбутній рік t;

r – ставка дисконту (0,10).

Показник чистих поточних капітальних вкладень на ліквідацію териконів розраховується наступним чином:

1й рік: 1/(1+0,1)1 x 3000 = 2730 тис. грн.

2й рік: 1/(1+0,1)2 x 4575,5 = 3798 тис. грн.

3й рік: 1/(1+0,1)3 x 3000 = 2250 тис. грн.

В сумі приведені на поточний момент витрати складуть 8778 тис. грн. Відповідно по підваріанту Iб – 4150 тис. грн. Ця ж процедура розрахунку відноситься і до попереджених збитків. Дані розрахунків зведено в таблиці 2.

Порівнюючи різні варіанти витрат на ліквідацію териконів та різні варіанти підрахунку попереджених збитків з урахуванням фактору часу, видно, що їх співвідношення коливається в межах від 1 : 1,6 до 1 : 439,5. Найнижчим це співвідношення є для підваріанту Iб по витратах і підваріанту Iб по попереджених збитках. Тобто, навіть за мінімального обсягу витрат на ліквідацію териконів, вони суттєво перевищують очікуваний обсяг попереджених збитків у грошовому виразі.

Беручи до уваги ”Временную типовую методику…” (1983 р.), ефективність капітальних вкладень (Е) можна розрахувати за формулою:

Р – С

Е = -----------, (2)

К

де Р - попереджений збиток (річний), С – експлуатаційні витрати (на рік), К – капітальні вкладення в природоохоронні заходи.

Таблиця 2

Розрахунок чистих поточних витрат та попереджених збитків з враху-ванням фактору часу при гасінні та рекультивації териконів, тис. грн.

Показники Чиста поточна вартість Роки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Розподіл капіталь-них вкладень Iа 8778 2730 3798 2250 - - - - - - -

Iб 4150 1365 1660 1125 - - - - - - -

Попере-джені збитки за варіантами підра-хунку в табл.2.7 (дисертації) Iа 1265,2 - 83,0 150,0 192,3 175,3 158,4 144,2 132,9 118,8 110,3

Iб 2530,5 - 166,0 300,0 384,6 350,7 316,7 288,5 265,8 237,6 220,6

II 710,1 - 41,0 74,1 110,8 101,1 91,3 83,1 76,6 68,5 63,6

III 19,97 - 1,66 2,25 2,99 2,73 2,46 2,24 2,07 1,85 1,72

В нашому випадку розрахунок за підваріантом Iа має вигляд: (282,8:10575) = 0,027, що значно менше 0,12. За підваріантом Іб - (565,6 : 10575) = 0,053 < 0,12. За підваріантом Іб – (565,6 : 5000) = 0,11 < 0,12. Тобто формально ми мали б розцінити природоохоронні заходи як неефективні.

Звичайно, збитки, пов'язані з териконами, не обмежуються забрудненням атмосферного повітря. Додатковими факторами є вилучення земель, забруднення поверхневих і підземних вод, зниження родючості ґрунтів тощо. Якщо врахувати основний із зазначених факторів – земельний, базуючись при цьому на досить жорстких нормативах втрат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1279 та прирівнюючи втрачені землі до сіножатей, то додаткові збитки складуть 1339 тис. грн. (за своїм змістом як одноразові, вони не підлягають процедурі дисконтування). В сумі максимально попереджені збитки складуть при цьому 2525,2 + 1339 = 3858,2 тис. грн., тобто і в цьому випадку вони виявляються меншими, ніж мінімальні витрати на ліквідацію териконів.

Пріоритетність реабілітаційних заходів має встановлюватись щодо кожної конкретної ситуації і не може носити загального характеру. Так, у Донецькому гірничопромисловому регіоні основними заходами маловитратного характеру є: гасіння териконів, планування територій з використанням шахтних відвалів, створення водозахисних валів і водостоків, штучне дренування зон підтоплення; у Львівсько-Волинському – планування територій з використанням шахтних відвалів; у Прикарпатському - формування протифільтраційної завіси на відкритих кар'єрних розробках; закладка відпрацьованих виробок твердими і рідкими високомінералізованими відходами, а на території Язівського та Подорожнянського родовищ сірки - відновлення гідродинамічного і гідрохімічного режимів шляхом затоплення кар'єрів тощо. Саме ці заходи рекомендується включити до Національної та регіональної екологічних програм, які на даний час знаходяться в стадії розробки.

При закритті шахт “мокрим способом” найбільшої актуальності може набувати боротьба з підтопленням територій, яке навіть при короткотривалих проявах характеризується високою збитковістю. Тому кошти в першу чергу повинні бути направлені саме на вирішення цієї проблеми. Це зокрема фіксується спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України” від 15 лютого 2002 року.

Виходячи з визначення збитків, що завдаються довкіллю, і оцінки вартості природоохоронних заходів та їх співставлення, розроблені принципи визначення поточних і стратегічних еколого-економічних пріоритетів реабілітації гірничопромислових регіонів, які доповнюють і поглиблюють існуючі підходи у вирішенні екологічних проблем гірничопромислових регіонів. Але за сучасних економічних обставин фінансове забезпечення реабілітаційних заходів виявляється дуже обмеженим.

Екоресурсні платежі на даний момент не забезпечують необхідних природоохоронних потреб, а низький рівень нормативів поєднується з низьким рівнем збирання належних коштів. Тому мають передбачатися шляхи удосконалення економічного механізму фінансування реабілітаційних заходів. В першу чергу це стосується перегляду нормативів та методичної бази, які стосуються екологічної реабілітації територій, і, зокрема, визначення збитків, пов'язаних з негативним впливом на довкілля; посилення ролі штрафних санкцій; забезпечення більш послідовного застосування принципу “забруднювач платить” з урахуванням розширення бази оподаткування, створення цільових фондів та визначення фінансових джерел їх формування.

На даний час вже розроблено проект Закону “Про Національний екологічний фонд”. До цього фонду надходитимуть збори за спеціальне використання природних ресурсів та за забруднення навколишнього природного середовища. Передбачається формування екологічних рахунків гірничовидобувних підприємств за рахунок певних механізмів та пріоритетне кредитування останніх. Одним із джерел накопичення коштів на реабілітацію гірничопромислових регіонів може стати Державний Фонд фізичної ліквідації гірничовидобувних підприємств та усунення екологічних наслідків їх діяльності, створення якого передбачено проектом Кодексу України про надра.

З прийняттям “Концепції поліпшення екологічного стану гірничовидобувних регіонів України” розпочалась розробка нормативно-правового забезпечення завдань з екологічної реабілітації територій, зокрема проекту Закону України “Про екологічну реабілітацію територій”. Розроблення в процесі дисертаційного дослідження понятійної бази, нормативно-правових засад проведення екологічної реабілітації територій та положень, які стосуються фінансування реабілітаційних заходів, знайшло відображення у проекті даного Закону. Проект схвалено колегією Міністерства екології та природних ресурсів України і передано в Кабінет Міністрів України. Удосконаленню нормативно-правового забезпечення сприятиме також розробка проектів Законів України “Про екологічне страхування” та “Про екологічний аудит”.

В цілому процес створення нормативно-правової бази для забезпечення реалізації природоохоронно-реабілітаційних заходів проходить в Україні досить послідовно. Але через обмеженість коштів, розбіжність між принципами плати та їх нормативами, між обсягами завданих збитків та дійсними витратами на їх відшкодування, а також організаційної неузгодженості, вирішення проблем реабілітації гірничопромислових регіонів може розтягтися на десятки років.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретико-методологічне узагальнення проблеми еколого-економічних пріоритетів стосовно природоохоронно-реабілітаційних заходів в гірничопромислових регіонах, запропоновано нові науково-методичні підходи до вирішення відповідних питань на основі аналізу вигод і витрат та удосконалено нормативно-правові засади реабілітації порушених територій.

Сформульовані в дисертації наукові положення мають суттєве значення як для подальшого розвитку теоретико-методологічних основ, так і для практики забезпечення екологічної безпеки у гірничопромислових регіонах України. За результатами дослідження сформульовані наступні висновки.

1. Основними закономірностями розвитку гірничовидобувної промисловості України, яка складає значну частку в структурі економіки держави, є: падіння виробництва у всіх її галузях: зменшення видобутку корисних копалин, підвищення їх собівартості, зменшення обсягу асигнувань на проведення геологорозвідувальних робіт, зниження продуктивності праці робітників тощо. Проведення реструктуризації гірничовидобувної промисловості сприяло стабілізації видобутку основних видів корисних копалин: вугілля, залізної та марганцевої руд в останні роки.

Застаріле технологічне обладнання та нестача коштів гальмують економічне відродження гірничої промисловості. Ефективно господарювати вдасться тільки тим видобувним підприємствам, які базуватимуть своє виробництво на прогресивних ресурсозаощадливих технологіях та забезпечуватимуть здійснення природоохоронних заходів.

2. Надзвичайно висока питома вага гірничовидобувної промисловості в економіці України призвела до загострення екологічних проблем, особливо у старих гірничопромислових регіонах: Донецькому, Львівсько-Волинському, Криворізькому, Прикарпатському. Основними негативними впливами на довкілля є: вилучення значних площ родючих земель, накопичення відходів, обрушення породного масиву над гірничими виробками і просідання денної поверхні, підтоплення будівель та споруд, заболочення ґрунтів, порушення природних умов транзиту і розвантаження підземних і поверхневих вод, забруднення атмосферного повітря, пригнічення рослинного і тваринного світу, підвищення захворюваності населення.

Найбільш масштабних змін зазнала територія Донецького гірничопромислового регіону. Екологічні проблеми даного регіону пов'язані з обрушенням гірничого масиву і просіданням поверхні, підтопленням житлових та промислових об'єктів, заболочуванням земель, забрудненням повітря тощо. Основними екологічними проблемами Львівсько-Волинського гірничопромислового регіону є: просадки території; зміни геохімічних полів та забруднення ґрунтів; забруднення підземних, а також поверхневих вод і повітря, що призводить до виникнення специфічних захворювань. Видобутком сірки, калійних солей та деяких інших корисних копалин у Прикарпатському ГПР обумовлені карстові, суфозійні, провальні, просадочні, зсувні геологічні процеси. В Криворізькому ГПР екстенсивна експлуатація родовищ залізних руд обумовила катастрофічні порушення еколого-економічного стану: вилучені, механічно пошкодженні та забруднені значні площі орних земель, створені техногенні рельєфно-ландшафтні комплекси, забруднені поверхневі водотоки і підземні води. Це негативно позначається на здоров'ї людей, які населяють ці регіони.

3. Фактори впливу на довкілля залежать від типу корисної копалини, способу їх розробки – відкритим (кар'єрами чи розрізами) або підземним (шахтним – без закладки чи із закладкою виробленого простору, свердловинним, підземним вилуговуванням та виплавкою), а також від способів ліквідації гірничовидобувних підприємств (“мокрим”, “напівсухим” чи “сухим”).

Спосіб, масштаби видобутку твердих корисних копалин та розмір заподіяної шкоди лягли в основу класифікації та ранжування факторів та наслідків впливу гірничовидобувних робіт на довкілля. Основними факторами техногенного впливу на довкілля гірничопромислових регіонів стали безпосередньо гірничі виробітки шахт і кар'єрів, інтенсивна відкачка підземних вод, накопичення відходів, вибухові роботи, діяльність відповідних промислових об'єктів та інш. Вони негативно впливають на земельні, водні ресурси, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ, здоров'я людини.

4. Залежно від особливостей факторів впливу на довкілля, в кожному гірничопромисловому регіоні повинен проводитись окремий комплекс реабілітаційних заходів. Частка витрат, пов'язаних з проведенням природоохоронно-реабілітаційних заходів - рекультивації земель, ліквідації ставків-відстійників та шламосховищ, очистки та демінералізації вод, гасіння териконів та їх рекультивації і інш. – значна, в середньому 19 %, а по шахті Максимівській – більше 33 % загальних витрат на ліквідацію шахти. У складі витрат, на прикладі шахт Донбасу, переважають витрати на гасіння і рекультивацію териконів та заходи по захисту території від підтоплення.

Практично єдиним джерелом фінансування природоохоронних заходів залишається державний бюджет, тому роботи з реабілітації територій у гірничопромислових регіонах проводяться не в повному обсязі.

5. Висока вартість реабілітаційних заходів гостро ставить проблему їх фінансування і створення відповідного економічного механізму. На шляху вирішення відповідних завдань досліджено роль та місце екоресурсних платежів у фінансово-економічних показниках підприємств. Аналіз екологічної складової витрат на прикладі групи шахт ДХК “Краснодонвугілля” показав, що вона досить незначна і коливається в межах 0,1 – 0,9 % від вартості товарної продукції. Регулююча роль природноресурсних та природоохоронних платежів на сьогоднішній день є мінімальною і вони не забезпечують навіть функцій відтворення природних ресурсів. Тому на даний час відповідна нормативна база не створює передумов для формування механізму фінансування реабілітаційних заходів.

6. Важливою складовою економічного механізму, від якої залежить встановлення пріоритетності здійснення тих чи інших заходів є оцінка збитків від негативних впливів на навколишнє природне середовище. На основі ряду чинних, а також удосконалених методик по визначенню збитків від забруднення навколишнього природного середовища з врахуванням фактору часу на прикладі шахт Донецького ГПР були визначені збитки від вилучення земель, скиду забруднених шахтних вод, забруднення атмосферного повітря териконами, підтоплення земель.

Аналіз методик по визначенню збитків від забруднення довкілля показав, що розміри збитків по відношенню до вартості реабілітаційних заходів є дуже заниженими. Особливо заниженими є розміри збитків, розраховані за вітчизняними методиками, в яких використовуються показники мінімальної заробітної плати та неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Звідси випливає необхідність удосконалення методик по визначенню збитків з врахуванням фактору часу.

7. На основі застосування модифікованих методичних підходів до оцінки розміру збитків і природоохоронного ефекту здійснювався “Аналіз вигод-витрат”. Це дало змогу визначити ті природоохоронні заходи, які були б найбільш ефективними і найменш затратними у досліджуваному регіоні. На даний час до таких заходів відносяться: гасіння териконів та проведення заходів по захисту території від підтоплення.

Пріоритетність реабілітаційних заходів не може носити загального характеру, тому необхідне визначення найбільш ефективних реабілітаційних заходів для кожної конкретної ситуації.

8. В основі економічного механізму природоохорони в Україні лежить принцип платного природокористування, основними складовими якого є платежі за користування природними ресурсами