ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н.КАРАЗІНА

ШЕСТАКОВА Світлана Олександрівна

УДК 81' 373.2 = 161.2

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ІННОВАЦІЇ

У СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НОМІНАЦІЇ

(на матеріалі ергонімів і прагмонімів)

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор

Калашник Володимир Семенович,

Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна,

завідувач кафедри української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Горпинич Володимир Олександрович, Дніпропетровський національний університет,

професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, професор

Ярещенко Артур Петрович,

Харківський інститут управління,

завідувач сектора україністики

Провідна установа – Інститут української мови Національної академії наук, відділ термінології та ономастики, м. Київ.

Захист відбудеться “ 9 ” квітня 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої ради К 64.051.07 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. ІІ-37.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розіслано “7 ” березня 2002 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.І.Гноєва

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. До явищ, які характеризують українську мову на сучасному етапі розвитку і вимагають поглибленого всебічного вивчення, належать лексико-семантичні інновації (ЛСІ) в системі номінації власних назв (ВН). Лексико-семантичний спосіб словотвору (ЛССС), результатом активізації якого є ЛСІ, постійно перебуває в полі зору мовознавців. Розгляд ЛССС головним чином у діахронічному аспекті призвів до того, що поза увагою дослідників залишилися такі актуальні класи ВН, як ергоніми і прагмоніми. Через невивченість цього явища існує хибне уявлення про те, що поява ергонімів і прагмонімів – це перенесення готового найменування з одного денотата на інший, яке не має нічого спільного із лексико-семантичним способом словотвору. Тому дослідження ЛССС як одного з важливих способів сучасної номінації має принципове значення для розробки теорії дериватології та номінації.

В українському мовознавстві ЛСІ у сфері ергонімів ще не були об’єктом комплексного дослідження. Нечисленні праці, виконані на іншомовному фактичному матеріалі (А.В.Беспалова, О.Г.Мікіна), зрозуміло, не розкривають специфіки української ергонімної номінації. Єдине в українській лінгвістиці монографічне дослідження фірмонімів як одного з різновидів даного типу номінацій виконано на західноукраїнському матеріалі (О.О.Белей) і тому лише частково перетинається з проблематикою дисертації. Поза увагою вітчизняних учених залишається й системне вивчення прагмонімів. Є лише дослідження окремих аспектів цього класу ВН (В.М.Бєлих, А.В.Беспалова, М.В.Лисаченко) на матеріалі англійської мови.

З огляду на сказане постає низка актуальних завдань: систематизація українських ергонімів і прагмонімів, виявлення особливостей їх творення, аналіз шляхів та способів міжмовного запозичення відповідних назв, визначення парадигми мотиваційних ознак, характеристика номінативної природи кожного з розрядів досліджуваного об’єкта. Розв’язання цих завдань сприятиме з’ясуванню як специфіки ВН та ступеня її вираженості в різних класах імен, так і особливостей переходу апелятивів у ВН і навпаки.

Недостатня увага українських мовознавців до процесів номінації в системі ергонімів і прагмонімів, з одного боку, і постійний розвиток ЛСІ у цих класах ВН, з іншого, зумовлюють актуальність проблеми дисертаційного дослідження та необхідність її наукового вирішення. Вивчення ЛСІ в системі ергонімної і прагмонімної номінації належить до актуальних завдань мовознавчої науки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Тема дисертації відповідає науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна “Аналіз системи функціонування рівнів української мови в ХVІІ-ХХІ ст.”

Мета дисертації полягає в комплексному аналізі лексико-семантичних інновацій у сфері ергонімів і прагмонімів та визначенні їх словотворчого статусу в системі засобів сучасної української номінації.

Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати такі завдання:–

з’ясувати сутність лексико-семантичного способу словотвору і його місце в системі номінації реалій перехідної економіки; –

схарактеризувати моделі сучасного лексико-семантичного словотвору;

–

окресленій мовній сфері;

–

та проаналізувати лексико-семантичні інновації в системі ергонімів;

–

і дослідити характерні для них лексико-семантичні інновації;

–

лексико-семантичних субститутів.

Об’єктом дослідження є ЛСІ в системі ергонімної номінації і ЛСІ в системі прагмонімної номінації.

Предмет дослідження – понад 4000 назв, що репрезентують ЛСІ в ономастичній системі сфери людської діяльності.

Джерелами написання дисертації є “Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України” Сумського обласного управління статистики, телефонні довідники міст Київ, Львів, Полтава, Суми, Харків, всеукраїнська періодика 1992-2000 рр., прайс-листи відомих комерційних і виробничих фірм Сум та Харкова. Фактичний матеріал формувався також шляхом опитування підприємців м.Суми.

Для розв’язання поставлених у роботі завдань застосовувалися методи загальнонаукові – спостереження, аналогія, аналіз, синтез і спеціальні – лінгвістичного опису, компонентного та структурно-семантичного аналізу, елементи статистичного методу.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є вчення про діалектичний зв’язок мови і мислення, суспільний характер мови, знакову функцію мови, мовний знак як єдність форми і змісту.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати розширюють і поглиблюють знання про місце та роль лексико-семантичного способу словотвору в системі способів сучасної номінації, доповнюють окремі положення теорії словотвору та номінації і дають змогу зробити висновок про існування універсалій у сфері онімів. У цілому проведене дослідження допоможе більш повно схарактеризувати структуру сучасного українського онімного простору та системні зв’язки між окремими його рівнями.

Практичне значення дисертації визначається тим, що її матеріали можуть бути використані у лекційних курсах з лексикології та словотвору, наукових семінарах і спецкурсах, при написанні дипломних робіт та укладанні словника лексико-семантичних інновацій періоду перехідної економіки.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні місця лексико-семантичного способу словотвору в системі сучасної української номінації, комплексному описові важливого фрагмента лексичного складу української мови, систематизації моделей сучасного лексико-семантичного назовництва, визначенні особливостей активізації лексико-семантичних субститутів. У дисертації вперше в українському мовознавстві різнопланово проаналізовано периферійні класи ВН, подано класифікацію ергонімів за тематичними групами та мотиваційними ознаками, покладеними в основу найменування, виявлено специфіку різних семантичних груп української прагмонімії.

Апробація дисертації. Результати дослідження доповідались на науково-методичному семінарі кафедри української мови Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (2001-2002рр.) та були оприлюднені на міжнародних і міжвузівських науково-практичних конференціях “Перспективи розвитку фінансово-банківської системи України” (Суми, 1999), “Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф.Наконечного” (Харків, 2000), “Сучасна картина світу: інтеграція наукового та позанаукового знання” (Суми, 2001).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури, який налічує 244 позиції. У додатку представлено індекс використаних при аналізі ергонімів та прагмонімів. Обсяг дисертації 203 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і завдання, методологічна основа та методи дослідження, база фактичного матеріалу, вказуються наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У першому розділі – “Лексико-семантичне словотворення і його місце в системі номінації реалій перехідної економіки” – аналізуються погляди відомих мовознавців на явище семантичної деривації, характеризуються різновиди ЛССС, визначаються моделі переосмислення сполучень слів, розглядаються семантико-функціональні аспекти активізації лексико-семантичних субститутів, подається сучасна стратифікація ЛСІ періоду перехідної економіки в українській мові.

Лексико-семантичний спосіб словотвору – один з основних способів поповнення номінативних засобів мови. Під ЛССС розуміється такий спосіб, при якому звукова форма твірного слова (мотиватора), залишаючись незмінною, набуває нового значення і стає семантично похідною (мотивованою). ЛССС активно виявляється в системі номінації ВН. Основними механізмами ЛССС у цій підсистемі мови є онімізація (перехід загальної назви у власну), трансонімізація (перехід ВН з одного класу назв до іншого) і онімотрансонімізація (комбіноване використання різновидів способу за моделлю: онімізація + трансонімізація). Кожен з цих різновидів пов’язаний із семантичними і граматичними змінами мовних одиниць. Збереження мотиваційних зв’язків між базовим словом і семантичним новотвором дозволяє відносити ЛССС в системі номінації ВН до явищ синхронічного плану.

Наявність у мовній системі типових, регулярних і закономірних мотиваційних зв’язків уможливлює виділення таких різновидів ЛССС, як дериваційна метафора (ДМФ) і дериваційна метонімія (ДМТ). Метонімія визнається найбільш важливим джерелом номінації як у кількісному плані, так і щодо різноманітності мотивацій для називання. Регулярність метонімічних перенесень дозволяє виділити в аналізованому матеріалі такі різновиди транспозицій: за просторовою суміжністю, за часовою суміжністю, за зв’язком між підприємством і профілем діяльності, за зв’язком між підприємством, асортиментом товарів, послуг та їх адресатом, за спорідненістю, за симпатіями. Більшість ЛСІ досліджуваних груп ВН творяться шляхом метонімізації, що пояснюється досить прозорими мотиваційними зв’язками базового слова і новоутвореного найменування.

Як свідчить аналіз фактичного матеріалу, у системі власних назв поширеними є бінарні ЛСІ. Вони точніше відображають специфіку об’єкта, одночасно вказуючи на різні його ознаки. У функціональному плані ЛСІ-словосполучення подібні до однослівних назв, оскільки називають реалію, а не описують її. Більшість бінарних назв утворена лексико-синтаксичним способом у поєднанні з лексико-семантичним. Механізм перенесення складених найменувань з одних денотатів на інші ідентичний механізмові перенесення простих найменувань і відбувається на основі метафори або метонімії. За структурно-граматичними ознаками виділяємо два різновиди складених найменувань: атрибутивно-субстантивні та субстантивно-субстантивні. Перший є більш поширеним (“Ділові зустрічі” – ресторан, “Старий ліхтар” – кафе). Це пояснюється передусім здатністю прикметника, що входить до складу відповідних структур, зливатися з іменниками в одне семантичне ціле.

Для сучасної української мови характерним є інтенсивний процес запозичення іншомовних слів. За ступенем асимільованості запозичення мовою-реципієнтом виділяємо дві групи номінацій: 1) повні субститути (оформлені графікою мови-джерела); 2) часткові субститути (оформлені графікою української мови), у тому числі гібридні ВН. Актуалізація ВН-субститутів на україномовному ґрунті відбувається за допомогою ДМФ і ДМТ. Характерною рисою сучасної системи номінації ергонімів і прагмонімів є експансія іншомовної лексики, що пояснюється відкритістю периферійних класів ВН для позамовного і чужомовного впливу.

Різке збільшення кількості підприємств різних форм власності і напрямів діяльності зумовило виділення в окремі класи ВН ергонімів і прагмонімів. Терміни ергонім і прагмонім серед інших, запропонованих на позначення відповідних об’єктів, є найбільш прийнятними. Вони побудовані за чітко визначеною термінологічною моделлю (терміноелемент + онім), органічно входять до ономастичної термінології. Термін ергонім дозволяє об’єднати в межах класу такі групи слів: назви різноманітних підприємств, назви закладів споживчої сфери, назви підприємств сфери послуг, назви акціонерних товариств тощо. Термін прагмонім репрезентує численні назви продуктів людської діяльності, зокрема назви різноманітних видів транспорту, продуктів харчування, предметів побуту, засобів побутової хімії тощо.

У другому розділі – “Лексико-семантичні інновації в системі ергонімів” – з’ясовується специфіка словотвірної мотивації ЛСІ-ергонімів, визначаються основні лінгвістичні механізми номінації, подається класифікація ЛСІ-ергонімів за мотиваційними ознаками та лексико-тематичними групами, покладеними в основу найменування, виявляються номінативні особливості окремих груп ЛСІ у системі ергонімної номінації.

Ергонімний бум і нагальні потреби в називанні відповідних явищ зумовили розширення меж функціонування ЛССС, зокрема активне проникнення його в ергонімію. Продуктивність ЛССС у системі номінації ергонімів зумовлена 1) простотою способу його реалізації, 2) стислістю, інформативністю, рекламністю ЛСІ.

У реферованій роботі особлива увага приділяється питанням мотивації ергонімів, яка є важливою ознакою аналізованих номінацій. Нами розмежовуються терміни “твірне” – “похідне” та “мотивоване” – “мотивуюче” (“мотиватор”) відповідно до сфер функціонування – морфологічне чи лексико-семантичне словотворення. Терміни “мотивоване” і “мотивуюче”(“мотиватор”) найбільш точно відображають сутність досліджуваного в дисертації явища й дозволяють залучити до словотвірного аналізу морфемно не виражену деривацію. Мотивованою вважають таку ВН, яка має прозору семантичну структуру, що допомагає розкрити мотив номінації – понятійний чи асоціативний блок лінгвістичної та екстралінгвістичної інформації, закріпленої в індивідуальному чи колективному знанні про світ, традиції, досвід, на чому й ґрунтується той чи інший вибір ознаки, покладеної в основу найменування.

Обстежений матеріал дозволяє стверджувати, що універсальними чинниками, які лежать в основі мотивації ергонімів, є належність підприємства певному власникові, місцезнаходження підприємства, його зв’язок з іншими об’єктами, специфіка діяльності тощо. Узагальнюючи мотиваційні ознаки, виділяємо три принципи номінації, які слід розглядати як ономастичні універсалії: відантропонімний, відтопонімний та відапелятивний. Останній на сучасному етапі є пріоритетним, оскільки онімізовані апелятиви зберігають свою апелятивну семантику, зумовлюючи прозорість семантики ергонімів, що сприяє найбільш повному виконанню ними інформативної функції.

Урахування чи неврахування ознак об’єкта у назві зумовлює виділення двох основних розрядів ЛСІ-ергонімів: мотивовані (МЕ) та рецесивні (РЕ). До мотивованих належать ЛСІ-ергоніми, які прямо чи опосередковано вказують на ознаки підприємства, його розміщення, зв’язок з людиною та різними реаліями, тобто дають будь-яку інформацію про об’єкт-номінат. Відповідно до цього за способом втілення ознаки у назві ЛСІ-ергоніми членуються на реально мотивовані (РМЕ) та умовно мотивовані (УМЕ). Реально мотивовані ергоніми безпосередньо вказують на реальний факт, пов’язаний з характером діяльності підприємства та продукцією, яку воно випускає, з його місцезнаходженням, з належністю окремій особі чи групі осіб. Умовно мотивовані ЛСІ-ергоніми ґрунтуються на асоціативних зв’язках, які містять лише натяк на ознаки чи характеристики реалії. Не останнє місце при творенні УМЕ належить таким екстралінгвістичним факторам, як реклама, престиж, мода. РЕ не містять інформації про предмет номінації і найчастіше являють собою штучні слова, створені шляхом механічного поєднання комбінацій літер. Вони характеризуються не відсутністю мотиву номінації, а його прихованістю.

Класифікація РМЕ враховує як основні мотиваційні ознаки, так і способи їх реалізації. Внаслідок того, що УМЕ різноманітні за значенням, багаті змістом і важко піддаються класифікації, оскільки на основний зміст ергоніма нашаровуються різні конотації, одне й те саме слово може потрапити у різні тематичні групи. В УМЕ переважає мотивація за спеціалізацією підприємства або за естетичними ознаками, тому вони класифікуються тільки за характером лексичного значення слова як основи найменування без урахування мотиваційних ознак.

За лексичними основами РМЕ поділяються на 3 групи: назви-топоніми зі вказівкою на географічне розміщення об’єкта (“Прикарпаття” – банк), назви-антропоніми зі вказівкою на власника (“У Галини” – кафе), назви-апелятиви зі вказівкою на специфіку діяльності (“Журналіст” – товариство з обмеженою відповідальністю).

УМЕ відповідно до специфіки лексичних основ діляться на дві групи:

1) ЛСІ, мотиватами яких є ВН; 2) ЛСІ, мотиватами яких виступають апелятиви.

1. Основою для творення ергонімів виступають антропоніми (“Руслана” – магазин), історичні антропоніми (“Аскольд” – магазин), теоніми (“Афродита” – ресторан), міфоніми (“Орфей” – кафе), космоніми та астроніми (“Водолій” – комерційне підприємство), топоніми (“Барселона” – ресторан), катойконіми “Полтавчанка” – магазин). Усього аналізом охоплено 8 груп ЛСІ, мотиватами яких є ВН.

2. Базою для творення ЛСІ-ергонімів є фауноніми (“Алігатор” – кафе), флороніми (“Конвалія” – кафе), назви-характеристики осіб (“Красуня” – перукарня), назви осіб за посадою, званням (“Гетьман” – магазин), назви осіб за родом діяльності (“Сурмач” – комерційна фірма), назви дорогоцінних каменів (“Сапфір” – приватна фірма), назви космічних реалій (“Сузір’я” – магазин), назви водних реалій (“Лагуна” – кафе), назви природних реалій (“Вітерець” – товариство з обмеженою відповідальністю), терміноназви (“Квадрат” – приватна фірма, “Гривня” – магазин), назви з ад’єктивними компонентами новий, старий (“Нова хвиля” – магазин, “Старе місто” – кафе), назви на позначення українського культурного простору (“Левада” – магазин), назви-позитиви (“Злагода” – магазин), абстрактні назви (“Ідея” – фірма), стійкі сполучення слів (“Золотий дощ” – рекламне агентство). У дисертації проаналізовано 16 груп ЛСІ, мотиватами яких є апелятиви.

Набір мотиваційних ознак ЛСІ-ергонімів визначається специфікою об’єкта номінації і функціями, які виконує конкретний тип ВН. Сучасна ергонімія характеризується великою кількістю ЛСІ, в основі мотивації яких лежать просторові ознаки об’єкта. Про розвиток номінацій цього типу свідчить актуалізація як твірних основ ЛСІ мікротопонімів та хоронімів: “Михайлівський” (ресторан на вул. Михайлівській), “Оболонь” (акціонерне товариство).

Для системи дериваційної номінації ергонімів особливого значення набуває вказівка на власника, оскільки підприємницькі структури завжди перебувають у чиїйсь власності. ЛСІ-ергоніми цієї групи репрезентовані антропонімами – іменами, прізвищами та їх комбінаціями: “Володимир” (спільне підприємство), “Ткаченко, Сонін і К” (комерційна фірма). Використання прізвищ власників підприємств у функції ергонімів свідчить про реанімацію забутої дореволюційної моделі номінації, ергонімізація ж імен власників – принципово нова номінативна модель.

У системі сучасної української номінації активізувались ЛСІ-ергоніми, мотивовані специфікою діяльності об’єкта, його функціональним призначенням тощо. В основі таких найменувань лежать апелятиви, які прямо чи опосередковано вказують на характеристики номінованої реалії і покликані виконувати інформативну та рекламну функції: “Комп’ютери” (магазин), “Комфорт” (фірма), “Капітал” (банк). На сучасному етапі ця модель мотивації ергонімів є визначальною.

Кількісне зростання ЛСІ-ергонімів, які виникли в результаті транспозиційної актуалізації естетично значущих слів, свідчить про посилення продуктивності даного типу мотивації в системі номінації ВН. Ця група ЛСІ представлена антропонімами (“Валенсія” – перукарня), теонімами (“Діана” – магазин), міфотопонімами (“Скіфія” – приватне підприємство), флоронімами (“Орхідея” – комерційна фірма), назвами-позитивами (“Доброчин” – фірма), естетично релевантними назвами (“Кальварія” – товариство з обмеженою відповідальністю), номінаціями з ореолом романтичності (“Білий пароплав” – видавництво), фольклоризмами (“Чар-зілля” – кафе).

Значного поширення набули ЛСІ-ергоніми, які являють собою назви з цифровим чи буквеним компонентами: “Спільна справа-99” (магазин), “Комп’ютери – С” (товариство з обмеженою відповідальністю). Актуалізація ергонімів типу “Сіріус”, “Сіріус-2” (магазини) зумовлена забороною використовувати омонімічні назви у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.

У системі номінації ергонімів представлені ЛСІ, мотивовані кількома ознаками: “Харків-контракт” (рекламне агентство) – просторові координати об’єкта + вказівка на характер діяльності; “Львівські крученики” (кафе) – просторові координати об’єкта + вказівка на вид продукції. Посилення позицій складномотивованих ЛСІ-ергонімів пояснюється тенденцією мови до максимальної мотивованості позначення.

Серед аналізованих явищ виділяємо ЛСІ з рецесивним мотивом номінації, які не дають інформації про об’єкт-номінат. Такі найменування, створені шляхом механічного поєднання літер та частин слів, є наслідком тенденції до ілюзорної свободи творення назв. У них реалізуються незрозумілі широкому загалу мотиви номінації: “Геал” (фірма), “Кана” (комерційна фірма).

Кожна з виділених у роботі груп ергонімів має певні номінативні особливості. Так, найменуванням банківських установ не властива мотивація за ознакою власності. Це пояснюється намаганням чітко окреслити специфіку діяльності фінансової установи, її місцезнаходження з метою найбільш повного інформування клієнта, а також тим, що об’єкти референтної сфери не перебувають у приватній власності. Прикметними є структурні моделі назв банківських установ з компонентом банк (Місто-банк, Полтава-банк).

Семантика пресонімів характеризується посиленою інтелектуалізацією: “Альтернатива”, “Діапазон”, інтенсифікацією самобутності назви: “Кобза”, “Либідь”, широким уживанням іншомовних терміноелементів видавничої справи у складних та складених назвах: “Колібрі-Принт”, “Оранта-прес”, що забезпечує їх інформативність навіть за наявності інших елементів з рецесивною мотивацією.

Зазначені моделі ЛСІ-ергонімів відчутно контрастують з безбарвним радянським назовництвом. Ергонімна номінація періоду перехідної економіки характеризується, з одного боку, появою принципово нових моделей дериваційної номінації (найменування за ім’ям власника, найменування за хоронімами, умовні назви-антропоніми, рецесивні назви тощо), з іншого боку, реанімацією забутих у радянські часи дореволюційних моделей ергонімів (назви за прізвищем власника, назви з компонентом К, іншомовні топоніми).

У третьому розділі – “Лексико-семантичні інновації в системі прагмонімів” – визначається статус прагмонімів у системі ВН, дається класифікація ЛСІ-прагмонімів за характером лексичних основ та мотиваційними ознаками, з’ясовуються причини проникнення й особливості функціонування ЛСІ-субститутів, виявляється номінативна своєрідність окремих груп ЛСІ-прагмонімів.

Позначення прагмонімами серій однотипних множників зумовило дискусію в мовознавстві щодо віднесення їх до ВН чи до апелятивів (А.О.Брагіна, Т.Л.Канделакі, З.І.Комарова, В.М.Лейчик, О.В.Суперанська та ін.). У дисертації прагмоніми однозначно відносяться до ВН на підставі індивідуалізації ними серій товарів та права власності на ці товари, графічних особливостей (написання з великої літери, лапки), типу лексичного значення (зв’язок з одиничним поняттям), ономасіологічних особливостей (ідентична ВН номінативна ситуація).

У дослідженні об’єднуються товарні знаки і власне прагмоніми у клас прагмонімів на підставі їх схожості за об’єктною співвіднесеністю (індивідуалізують серії однотипних товарів), за сферою функціонування (торгівля), за спільністю адресата (потенційний покупець), за типом номінації (належність цих класів до сфери штучної номінації), за настановами (товарні знаки, як і прагмоніми, створюються і вводяться в ужиток одними й тими ж людьми – колективом розробників і виробників певного товару).

Лексико-семантичний словотвір прагмонімів ґрунтується на дериваційному метафоричному перенесенні: “Мулатка” (цукерки), “Фаворит” (горілка) та дериваційному метонімічному перенесенні найменувань: “Енеїда” (горілка), “Куяльник” (вода).

Аналіз фактичного матеріалу дозволив виділити два розряди ЛСІ-прагмонімів: мотивовані назви та рецесивні назви. Критерієм розмежування їх, як і відповідних типів ергонімів, є наявність або відсутність інформації про особливості об’єкта-номіната. За характером мотивації виділяємо реально мотивовані (РМП) та умовно мотивовані прагмоніми (УМП). Назви з рецесивною мотивацією, на відміну від реально мотивованих, не містять інформації про особливості номіната, їх поява зумовлена здебільшого зовнішніми чинниками та незрозумілими широкому загалу суб’єктивними мотивами номінації.

За характером мотиваторів виділяємо 3 групи РМП: назви-топоніми зі вказівкою на географічне розміщення заводу-виробника (“Львів” – бальзам), назви-антропоніми зі вказівкою на належність (“Шустов” – горілка), назви-апелятиви зі вказівкою на особливості номіната (“Запашна” – кава).

У складі УМП вичленовуємо два класи назв: 1) ЛСІ відонімного походження; 2) ЛСІ відапелятивного походження. Аналіз сучасних ЛСІ-прагмонімів відонімного походження свідчить, що вихідними для створення найменування виступають антропоніми (“Вікторія” – печиво), історичні антропоніми (“Княжна Ольга” – горілка), літературні та фольклорні антропоніми (“Кіт Базиліо” – цукерки), міфоніми чи теоніми (“Артеміда” – горілка, “Ікар” – коньяк), космоніми й астроніми (“Стожари” – цукерки), топоназви (“Арарат” – коньяк).

Прагмоніми відапелятивного походження мотивуються фаунонімами (“Левеня” – цукерки), флоронімами (“Незабудка” – цукерки), стилістично маркованими назвами осіб (“Господарочка” – печиво), назвами осіб за посадою чи званням (“Губернатор” – пиво), назвами космічних реалій (“Парад планет” – вино), назвами природних реалій (“Вечір” – цукерки), колоритними українськими назвами (“Водограй” – горілка), назвами з романтичним ореолом (“Зачарована ніч” – цукерки), назвами з відтінком гумору (“Три товариша” – горілка), екзотизмами (“Румба” – цукерки), назвами абстрактних понять (“Фортуна” – кава), назвами з фантастичними мотивами (“Русалка” – цукерки), назвами з компонентом золотий (“Золоте зерно” – кава), назвами-субститутами (“Берг” – пиво).

З урахуванням особливостей мотивації виділено у межах першого класу 6, а в межах другого – 15 підгруп ЛСІ-прагмонімів.

Специфіка об’єкта номінації (серії товарів) визначає набір мотиваційних ознак ЛСІ-прагмонімів. Характерною рисою системи номінації прагмонімів є значна кількість ЛСІ, мотивованих просторовими координатами підприємства-виробника: “Козацький Вал” (горілка), “Славутич” (пиво). “Відгеографічно” мотивовані ЛСІ-прагмоніми утворені здебільшого від топонімів, гідронімів, оронімів тощо. Активне використання назв місцевих реалій у функції прагмонімів є незаперечним свідченням розширення твірної бази цієї номінативної моделі.

Індивідуалізація прагмонімами серій однотипних товарів зумовлює відсутність у цій підсистемі номінації ЛСІ, що мотивуються шляхом вказівки на власника. Відсутність цього типу мотивації компенсується інтенсивним вживанням історичних антропонімів та імен літературних героїв, персонажів казок у функції ЛСІ-прагмонімів: “Кіт-Баюн” (цукерки), “Князь Святослав” (горілка). Збільшення кількості таких ЛСІ свідчить про подальший розвиток цієї номінативної моделі у системі прагмонімного назовництва.

Численною є група ЛСІ-прагмонімів, в основі мотивації яких лежить виділення характерних ознак товару. Такі назви представлені апелятивами, які прямо або опосередковано вказують на ознаки-характеристики номіната: “Весільне” (вино), “Оковита” (горілка), “Первак Шалений” (горілка).

Аналіз фактичного матеріалу дозволяє говорити про пріоритетне вживання ЛСІ-прагмонімів, мотивованих лексемами, що відзначаються естетичною значущістю. Цю модель мотивації репрезентують назви типу “Веселий монах” (пиво), “Весняна ластівка” (цукерки), “Загадкова” (цукерки), “Казкове сяйво” (цукерки), “Маргаритка” (цукерки). Причину значної кількості ЛСІ-прагмонімів, виникнення яких пов’язане з естетичною настановою, треба вбачати у виконанні цим класом ВН гіпертрофованої рекламної функції.

В окремий розряд виділяємо ЛСІ-прагмоніми, мотивовані двома або трьома ознаками, які належать до різних тематично-значеннєвих груп: “АВК Адвокат крем-кокос” (шоколад) – назва підприємства + назва марки + вказівка на смакові особливості; “Веселка Вишня”(цукерки) – назва марки товару + вказівка на смакові особливості продукту; “Оболонь Оксамитове” (пиво) – назва фірми + вказівка на особливості продукту.

За структурою сучасні прагмоніми являють собою монолексемні та білексемні назви. Білексемні ЛСІ представлені такими моделями: прикметник + іменник (“Дніпровські зорі” – цукерки), іменник + прикметник (“Кальвадос український” – напій), прикметник + прийменник + іменник (“Український з маком” – крекер), іменник + іменник (“Таємниця Херсонеса” – вино). Складені ЛСІ-прагмоніми, виражаючи два елементарні поняття, об’єднуються в одне спільністю позначуваної реалії.

Сучасна підсистема номінації порейонімів характеризується активністю ЛСІ-субститутів, які є засобом лінгвізації іноземних реалій, зокрема одиниць автомобільної та побутової техніки. Необов’язковість перекладу назви у мові-реципієнті інтенсифікує вживання порейонімів-субститутів. У цій підсистемі номінації виразно виявляється тенденція до естетизації технічної назви, яка полягає у заміні цифрових позначень моделей словесними знаками. Визначальним фактором, який лежить в основі вибору ознаки мотивації порейонімів-субститутів, є характеристика об’єкта, виражена здебільшого опосередковано: “Dodge Viper” (viper – гадюка) – швидкісний автомобіль, “Frogeye” (жабеня) – невеликий французький “жіночий” автомобіль. Причинами проникнення й активного функціонування субститутів є розширення економічного співробітництва з іншими країнами та недостатній рівень розвитку відповідних галузей промисловості в Україні.

ЛСІ, мотивовані особливостями позначуваної реалії, переважають у системі номінації фітонімів: “Золоте літо” (лілея), “Фіолетовий бокал” (тюльпан). Специфіка номінативної ситуації в цій підсистемі ВН зумовлює максимальний вияв відсуб’єктних мотивів номінації і мінімальний – відадресатних.

У висновках узагальнено теоретичні результати дослідження. Відзначено, зокрема, що ЛССС – повноцінний і найбільш активний на сучасному етапі спосіб поповнення лексичного складу мови у системі номінації ергонімів і прагмонімів. Основними різновидами ЛССС є дериваційна метафора і дериваційна метонімія. Шляхом дериваційної метафоризації та метонімізації творяться як прості ЛСІ, так і складені, представлені здебільшого бінарними словосполученнями.

Виразним свідченням зростання питомої ваги ЛССС у системі сучасної української неономінації є:

·

·

Внаслідок посилення потреб неономінації зафіксовано актуалізацію як дериваційних основ ЛССС численних груп загальновживаної лексики, терміноназв, власних назв, донедавна пасивних в українському словотворенні: “Алголь” (приватна фірма), “Пилипчук і компанія” (товариство з обмеженою відповідальністю),“Прохолода” (фірма).

Про розширення мотиваційної бази ЛССС свідчить сучасне активне використання колись інертних щодо семантичного словотворення частин мови, зокрема дієслів “Загуляй” (кафе), прислівників “Легко” (фірма), числівників “777” (кафе), часток “Дай-на” (кафе), вигуків “Агу” (мило), звуконаслідувальних слів “Тік-Так” (приватне підприємство).

Сучасні ЛСІ у системі ергонімії та прагмонімії відчутно контрастують з невиразним, ідеологічно маркованим радянським назовництвом, являючи собою естетизовані, експресивно місткі назви, які відповідають приписам доцільності, милозвучності, стислості, легко запам’ятовуються та відтворюються.

Система неономінації ВН характеризується глобальною зміною назв-стандартів за зразком єврономінації – активно використовуються у функції найменування антропоніми (імена і прізвища власників та засновників підприємницьких структур), теоніми і міфоніми, назви-позитиви, назви з національним самобутнім колоритом, назви з цифровим та буквеним компонентами.

Система номінації ЛСІ-ергонімів і ЛСІ-прагмонімів виявляє тенденцію до інтелектуалізації найменувань, з одного боку, і тенденцією до їх демократизації, з іншого. Це спостерігається у неосемантизації як вузькоспеціальних термінів, абстрактних назв, так і неофіційних імен, загальновживаних і розмовних назв, діалектизмів: “Де-юре” (товариство з обмеженою відповідальністю), “Тріумф” (шоколад); “Бакс” (товариство з обмеженою відповідальністю), “Сашко” (перукарня), “Чічка” (перукарня).

Наявність спільних чи схожих характеристик ЛСІ в аналізованих підсистемах номінації зумовлена тісним зв’язком між сферами діяльності людей та продуктами діяльності. Друге (продукція) не може існувати без першого (сфери діяльності). Звідси – ті аналогії відображення номінативного досвіду в системі ЛСІ, що є природними і закономірними.

До елементів схожості у підсистемах неономінації сфер діяльності і продуктів людської діяльності відносимо ЛСІ, мотивовані просторовими координатами об’єкта (“Львів” ресторан, “Київ” шампанське), різноманітними характеристиками об’єкта (“Ваш аудитор” фірма, “Різдвяний” напій), естетичними ознаками (“Гармонія” перукарня, “Захоплення” цукерки). Риси подібності ЛСІ маніфестують назви-субститути (“Уайт хол” фірма, “Талер” пиво). Структурно-мотиваційну схожість виявляють складені ЛСІ у функції ВН (“Білі береги” відкрите акціонерне товариство, “Веселі чоловічки” цукерки).

Таким чином, лексико-семантичний спосіб словотвору активний і продуктивний спосіб номінації в українській мові періоду перехідної економіки і зокрема у таких підсистемах неономінації, як ергоніми і прагмоніми. Лексико-семантичні інновації як результат ЛССС є досить перспективним видом українського назовництва. Простота творення, естетизація і зручність вживання назв зумовлюють космічні можливості їх подальшого функціонування.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1.

С.22-27.

2.

3.

4.

5.

Анотація

Шестакова С.О. Лексико-семантичні інновації у системі сучасної української номінації (на матеріалі ергонімів і прагмонімів). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, Харків, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню лексико-семантичних інновацій і способів їх реалізації в системі сучасної української номінації. З’ясовано сутність лексико-семантичного способу словотвору, його основні механізми та модельні різновиди, розглянуто аспекти активізації лексико-семантичних субститутів. Подано класифікації лексико-семантичних інновацій у системі ергонімів і прагмонімів за основними мотиваційними ознаками та характером лексичних основ. Досліджено своєрідність номінації різних груп ергонімів і прагмонімів.

Ключові слова: лексико-семантичний спосіб словотвору, лексико-семантичні інновації, дериваційна метафора, дериваційна метонімія, субститут, ергонім, прагмонім, онімізація, трансонімізація, онімотрансонімізація, мотивація, мотиваційна ознака, принцип номінації.

Аннотация

Шестакова С.А. Лексико-семантические инновации в системе современной украинской номинации (на материале эргонимов и прагмонимов). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина, Харьков, 2002.

В работе исследуются лексико-семантические инновации в системе современной украинской неономинации. Сохраняет актуальность изучение лексико-семантического способа словообразования, результатом которого являются лексико-семантические инновации, определение его статуса и места среди других способов, его модельных разновидностей и механизмов. Увеличение количества лексико-семантических инноваций в системе эргонимов и прагмонимов и уровень изученности этих класов собственных имен обусловливают актуальность темы.

Лексико-семантический способ словообразования определяется как один из основных способов пополнения номинативных средств языка, разновидностями которого выступают деривационная метафора и деривационная метонимия, а механизмами в системе собственных имен – онимизация, трансонимизация и онимотрансонимизация. Деривационная метонимизация – наиболее важный источник номинации как в количественном отношении, так и в плане разнообразия мотивации для наименования. Активизировались на современном этапе лексико-семантические инновации, представляющие собой словосочетания. Для современного украинского языка характерен также интенсивный процесс заимствования слов из других языков – субститутов, функция которых – лингвизация зарубежных реалий.

Надлежащее внимание уделено не только особенностям образования эргонимов и прагмонимов, способам их заимствования из одного языка в другой, но и вопросам мотивации. Понятие мотивации определяется как основное для словообразования, так как собственно соотношение производного и производящего представляет собой сущность словообразовательного процесса. Целесообразным для лексико-семантического способа словообразования представляется термин мотивация, поскольку он включает в словообразовательный анализ морфемно не выраженную деривацию.

Проанализированный материал позволяет классифицировать эргонимы и прагмонимы по характеру лексических основ, лежащих в основе наименования, и по основным мотивационным признакам. Учет / неучет признаков объекта в названии обусловил выделение двух основных классов эргонимов и прагмонимов: мотивированных названий и рецессивных. В классификации параллельно учтен способ воплощения признака объекта в названии – прямой или опосредствованный, соответственно выделены реально и условно мотивированные номинации.

В системе номинации эргонимов приоритетной моделью деривационной номинации являются названия, мотивированные спецификой объекта, в системе прагмонимов – названия, мотивированные эстетическими признаками, что обусловлено особенностями объекта номинации.

Исследования показали, что на современном этапе лексико-семантический способ словообразования значительно расширил границы функционирования. Возможность включения в сферу действия способа слов любой группы лексики и любой части речи обеспечивает неограниченные перспективы использования его в расширении номинативных возможностей словарного состава языка.

Ключевые слова: лексико-семантический способ словообразования, лексико-семантические инновации, деривационная метафора, деривационная метонимия, субститут, эргоним, прагмоним, онимизация, трансонимизация, онимотрансонимизация, мотивация, мотивировочный признак, принцип номинации.

Summary

Shestakova S.O. Lexico-semantic innovations in modern Ukrainian nomination system (erhonyms and pragmonyms). – Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in Philology, Speciality 10.02.01 – the Ukrainian Language. – Kharkiv National Karasin University. – Kharkiv, 2002.

Dissertation is devoted to the investigation of lexico-semantic innovation and the ways of their realisation in modern Ukrainian nomination system. At deals with the nature of lexico-semantic derivation, its basic mechanisms, model types and actualisation of lexico-semantic substitutes into that. Lexico-semantic innovations are identified and classified concerning erhonyms and pragmonyms due to their basic motivats and nature of lexical stems of motivating units. Peculiarilies of various erhonym and pragmonym groups have seen researched that.

Key words: lexico-semantic ways of derivation, lexico-semantic innovations, derivation metonymy, substitut, erhonym, pragmonym, onymisation, transonymisation, onymisation-transonymisation, motivation, motivation basis, principles of nomination.