ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ШЕРЕМЕТА СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА

УДК 811.161.2'373.23

АНТРОПОНІМІЯ ПІВНІЧНОЇ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Івано-Франківськ - 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української мови Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Панцьо Стефанія Єлисеївна, завідувач кафедри української мови Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Чучка Павло Павлович, професор кафедри словацької мови Ужгородського національного університету

кандидат філологічних наук Осташ Роман Іванович,

Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України, м. Львів, старший науковий співробітник відділу української мови

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться "5" липня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.02 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

Автореферат розісланий "5" червня 2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент Н.Я. Тишківська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прізвища - наймолодший клас найменувань в антропонімії, який пройшов довгий шлях в історичному розвитку. Це засвідчено давніми пам'ятками різних періодів і територій. Семантика і словотвірна структура антропонімів утворюють одну з підсистем мови, яка характеризується сукупністю різноманітних за значенням твірних основ і формантів. Прізвища є багатим джерелом для вивчення лексичного розмаїття мови, історії, побуту та вірувань народу, що проживає на певній території. В антропонімах міститься інформація, яка має важливе значення і для історії мови, і для історії її носіїв.

Прізвища вже давно стали предметом ґрунтовного дослідження. На актуальність вивчення української антропонімії вказував ще І. Я. Франко: "...Історик віднаходить у них (антропонімах) сліди певних історичних мандрівок, колонізації і змішання народностей, а етнолог слідить по ним розвій певних національних та громадських інституцій і уподобань, еволюцію родинного та громадського життя, знань, ремесл і відповідних їм звичаїв і вірувань"*.

У сучасному українському мовознавстві маємо ґрунтовні дослідження з ономастики та регіональної антропонімії. Фундаментальні праці М. Худаша, Л. Гумецької, Ю. Редька, Р. Керсти, М. Демчук, Ю. Карпенка, Р. Осташа засвідчують системне наукове вивчення українського антропонімікону, що припадає на середину XX ст. Найповніше вивчені прізвища Закарпаття (П.Чучка). Однією з перших в українській ономастиці є монографія "Антропонімія Лемківщини" С. Панцьо, в якій досліджена антропонімійна система периферійного говору. Прізвища Бойківщини у період становлення (кінець XVIII - початок XIX ст.) і в наші дні були об'єктом кандидатської дисертації Г. Бучко. Цінними для антропоніміки є кандидатські роботи Т. Космакової "Лінгвістичний аналіз антропонімів правобережного Побужжя" та Л. Тарновецької "Становлення українських прізвищ Буковинського Подністров'я". Фундаментально на основі історичних та сучасних джерел досліджено антропонімію Верхньої Наддністрянщини (І.Фаріон), Гуцульщини (Б.Близнюк), Опілля (П.Панчук). Ці автори джерелом дослідження обрали матеріали Йосифінського (1787-1789) та Францисканського (1819-1820) поземельних кадастрів.

Останнім часом надруковано низку статей, захищено кілька кандидатських дисертацій, в яких висвітлюються проблеми семантики, словотвору та класифікації прізвищ, організовано ономастичні конференції, видано спеціальні збірники. Проте, як стверджують вчені-ономасти, в галузі антропоніміки є ще чимало "білих" плям. Чекають на свого дослідника ще не вивчені історико-географічні терени України. Отже, збір, систематизація, опис антропонімів, дослідження їх у різні періоди історичного розвитку (в синхронії та діахронії) залишаються актуальними. І тільки успішне вирішення усіх цих головних завдань може бути надійною основою для всебічного вивчення повної історії української антропонімії.

Прізвища північної Тернопільщини досі не були предметом глибокого дослідження. Сучасний антропонімійний матеріал Тернопільської Волині частково залучався до наукового аналізу Я. Пурою у праці "Антропонімія Рівненщини". Однак ця територія не була ним охоплена. Маючи історичні, географічні, мовні особливості, волинський говір, безумовно, вплинув на утворення прізвищ. Відсутність всебічного і комплексного аналізу прізвищ території північної Тернопільщини на історичному та сучасному етапах зумовлює актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковою темою кафедри української мови Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка "Актуальні проблеми лексикології, граматики і словотвору української мови". Тема дисертації узгоджена також із проблематикою наукового семінару "Проблеми української ономастики", який працює при цій кафедрі.

Об'єктом дослідження стали прізвищеві назви Кременецького повіту ХІХ ст. та сучасні прізвища північної Тернопільщини. У процесі аналізу історичної антропонімії використовуємо термін "прізвищева назва".

Предметом дослідження є засоби і способи ідентифікації особи у ХІХ ст. та лексико-семантичні і словотвірно-структурні особливості прізвищ північної Тернопільщини.

Метою роботи є комплексний аналіз прізвищ та назв, що їм передували, на території північної Тернопільщини. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1. Встановити та проаналізувати способи й засоби ідентифікації особи у ХІХ ст.

2. Описати семантику твірних основ прізвищевих назв та сучасних прізвищ, встановити продуктивність антропонімів кожної із розглянутих лексико-семантичних груп.

3. Здійснити словотвірно-структурний аналіз прізвищевих назв ХІХ ст. та сучасних прізвищ, визначити їх процентне співвідношення.

4. Визначити кількісний склад та продуктивність іменувань осіб і простежити становлення традиційної тричленної системи.

5. Виявити продуктивність основних словотвірних моделей прізвищ на основі зіставлення даних двох історичних зрізів.

6. Укласти інверсійний словник сучасних прізвищ північної Тернопільщини.

7. Укласти алфавітний покажчик прізвищевих назв ХІХ ст.

Джерела фактичного матеріалу. Джерелами дослідження послужили погосподарські книги населених пунктів північної Тернопільщини, а також архівні матеріали "Ревизских сказок", що знаходяться у Тернопільському обласному архіві.

Сучасні прізвища зібрано експедиційним шляхом протягом 1997-2000 рр. Опрацьовано погосподарські книги 135 населених пунктів Збаразького, Кременецького, Лановецького та Шумського районів. Картотека сучасних прізвищ нараховує 5450 одиниць, 100 із них функціонують у різних варіантах.

У роботі проаналізовано 1500 іменувань, зафіксованих матеріалами "Ревизских сказок".

Методи дослідження. Провідним є описовий метод. Застосовуємо також історико-порівняльний метод, елементи зіставного методу. Встановлюючи продуктивність словотвірних моделей прізвищ, використовуємо статистичний метод.

Наукова новизна дослідження. Уперше зроблено ґрунтовний аналіз прізвищ північної Тернопільщини та назв, що їм передували. Охарактеризовано засоби та способи ідентифікації особи на досліджуваній території в ХІХ ст. Встановлено основні словотвірні моделі прізвищ, що побутують у досліджуваному регіоні. В основах антропонімів виявлено набір регіональної лексики, в тому числі діалектної, а також різноманітну синоніміку апелятивів.

Практичне значення дослідження. Багатий лексичний матеріал, реконструйований з антропонімів, може бути використаний у лексикографії (для укладання словників). Результати дослідження можуть стати джерелом для істориків, етнографів, а також використовуватись у навчальному процесі при вивченні лексики, історії мови та української ономастики.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження апробувалися на наукових семінарах та засіданнях кафедри української мови Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Крім того, виголошувалися доповіді з теми дисертації на наукових конференціях: "Проблеми слов'янської ономастики" (Ужгород, 1999), "Українська мова та література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку" (Тернопіль, 1999), "Slavica i Baltica в ономастиці України" (Київ, 1999), "Українська пропріальна лексика" (Київ, 2000), а також на щорічних звітно-наукових конференціях викладачів Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Публікації. Окремі положення дисертації викладені у 7 публікаціях автора, з них 3 надруковані у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (183 номінації, з них 27 іноземними мовами), списку умовних скорочень, додатків.

Робота містить 4 таблиці, 3 схеми, 2 діаграми. Додатки представлені інверсійним словником сучасних прізвищ північної Тернопільщини та алфавітним покажчиком прізвищевих назв. Повний обсяг дисертації - 272 сторінки, з них 172 сторінки основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, охарактеризовано об'єкт та джерела дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У I розділі "Теоретичні основи української антропоніміки" охарактеризовано стан дослідження українських прізвищ та визначено найважливіші проблеми, які стоять перед антропонімікою.

Сучасні дослідження з української ономастики базуються на міцних теоретичних підвалинах. Її вивчення має давню історію. Важливе значення особових назв усвідомлювали вчені задовго до появи наукової ономастики. Першими працями про українські прізвища були невеликі статті А. Степовича ("Заметка о происхождении и склонении малорусских фамилий"(1882)) та М. Сумцова "Малорусские фамильные прозвания"(1885)), у яких є спроби вказати на основні засоби словотвору українських прізвищ та класифікувати матеріал за семантикою основ.

До історичної антропонімії першим звернувся І. Франко у своїй праці "Причинки до української ономастики", в якій проаналізовано особові назви ХVI ст.

Ґрунтовне вивчення української антропонімії припадає на 60 - 70 рр. ХХ ст. Це відображено у працях Л. Гумецької, І. Ковалика, І. Сухомлина, Ю. Редька, П. Чучки, М. Худаша. Видано низку монографічних досліджень, розвідок про становлення, походження, структуру і значення української антропонімії, словотвір сучасних прізвищ. На основі пам'яток української мови XIV - XV Л. Гумецька розглядає словотвірну структуру особових назв. Особовим назвам-композитам середини XVII ст. присвячені статті М. Худаша. У монографії "З історії української антропонімії" автор багато уваги приділяє характеристиці способів ідентифікації особи в адміністративно-юридичних документах, джерелам формування сучасних українських прізвищ, проблемі становлення української антропонімійної системи кінця XVII - початку XIX ст. Автор подає власну класифікацію історичних антропонімів. Вивченню українських прізвищевих назв XVI - XVII ст. присвячено дослідження Р. Керсти "Українські антропоніми XVI ст. Чоловічі найменування", у якому аналізується історична антропонімія XVI ст. усіх етнічних земель України. Суттєвим внеском в українську антропоніміку є дослідження козацьких "Реєстрів" львівським мовознавцем Р. Осташем та кандидатська дисертація О. Добровольської "Лексична база прізвищ Війська Запорозького, за реєстрами 1649 року".

Українська антропонімія окремих пам'яток письменства XVII ст. відображена у працях С. Бевзенка, В. Франчук, І. Желєзняк. Дослідженню історичної антропонімії також присвячено статті І. Сухомлина, О. Неділько, В. Франчук.

У діахронному аспекті антропонімійний матеріал Закарпаття представлено у дисертації П. Чучки "Антропонімія Закарпаття" і в розділі з історії мови "Розвиток імен та прізвищ", де автор простежує розвиток прізвищ, починаючи з XV ст., наголошуючи на тому, що "... власні особові назви є помітною частиною лексичного складу мови. Вони завжди перебували з апелятивним словником та онімічною лексикою народу"*. Окремим словотвірним типам українських прізвищ присвячено статті В. Німчука, О. Ткаченко, Ю. Редька, П. Чучки та ін. Широке коло проблем з антропонімії висвітлено у монографіях Ю. Редька "Сучасні українські прізвища" та "Довідник українських прізвищ", де автор подає відомості про семантику, будову, відмінювання та правопис українських прізвищ.

В окремих дослідженнях піднімаються проблеми періоду формування та становлення українських прізвищ. Одностайної думки щодо цього питання немає. Одні дослідники, зокрема Д. Богдан, вважають, що можна говорити про існування прізвищ на південно-західних землях уже в XIV - XV ст. Інші ономасти називають більш пізню добу - початок XVII ст. (В. Франчук). О. Неділько стверджує, що XVII - початок XVIII ст. - це час формування прізвищ, хоча в Україні особові назви, які за своєю формою і функцією схожі з сучасними прізвищами, існували вже в XIV - XV ст., про що свідчать грамоти цього періоду. Ю. Редько зазначає, що становлення українських прізвищ відбулося в основному в кінці XVII на початку XIX ст. Проте, як стверджує М. Худаш, про прізвища в сучасному розумінні терміна можна говорити, починаючи з 30-х років XIX ст., коли на всіх українських землях було введено кодифіковане право, яке зобов'язувало всіх громадян користуватися особовими спадковими назвами.

На сьогодні перед вченими-ономастами стоїть низка невирішених завдань, зокрема укладання словника прізвищ України, а також необхідність порівняльного вивчення ономастики. Як наголошує С. Медвідь, "весь комплекс проблем, пов'язаних із функціонуванням відповідних систем власних особових назв у різних суспільних чи етнічних групах необхідно розглядати не тільки в структурному аспекті, а й з урахуванням позалінгвальних факторів, що мають на неї значний вплив, тобто як типово соціолінгвістичну проблему. До неї належать одночасно дослідження самої ґенези, змін і розповсюдження певних систем найменування, що викликані зовнішніми до мови чинниками (наприклад, розвитком державності, впливом християнства, традицій, політики, демографії, іншомовними нашаруваннями), які відіграють значну роль у виборі способу ідентифікації особи на синхронному зрізі і мають неабияке значення в еволюції антропонімійної системи"*.

У II розділі "Прізвищеві назви Кременецького повіту" розглянуто способи і засоби ідентифікації особи у XIX ст., проаналізовано семантичні особливості іменувань людей та описано словотвірну будову прізвищевих назв.

Типи іменувань за кількістю компонентів класифікуються на: одночленні, двочленні, тричленні, чотиричленні та описові іменування. У межах кожного з названих типів іменувань розглядаємо лексичні засоби, з яких вони складалися.

Досліджуючи антропонімію "Ревизских сказок", ми виявили лише два одночленні іменування за 1811р., виражені християнськими чоловічими іменами: Матфей та Назарій. Це свідчить про те, що у ХІХ ст. одночленні утворення були вже недостатні для ідентифікації особи. Щоб встановити, про кого іде мова, необхідно було вказати ім'я, по батькові, прізвисько чи місце проживання особи. Одночленними іменуваннями у "Ревизских сказках", на перший погляд, можна вважати й назви синів в родині, коли батько ідентифікувався переважно тричленним іменуванням, а для номінації синів вживалися тільки імена, наприклад Онисько Ивановъ Димковскій его же сынъ Фома. Проте це не є одночленні іменування, тому що той же Фома в іншому місці записувався як Ониська Иванова сынъ Фома або Ониська сынъ Фома, або Фома сынъ Димковскій. Всі ці записи свідчать про неунормованість системи іменування на території північної Тернопільщини на початку ХІХ ст.

Двочленні іменування ілюструються понад 250 прикладами. Це становить 16,8% від загальної кількості інших типів назв. Зауважимо, що до 1814р. у досліджуваних матеріалах двочленні іменування домінують над тричленними. Стрижневим компонентом у таких іменуваннях виступає власне ім'я, а до нього додається прізвищева назва, що несе додаткову інформацію про іменовану особу. Зазвичай, особове власне ім'я виступає на першому місці. У функції другого компонента двочленного іменування за ревізькими списками виступають різноманітні утворення: патроніми, матроніми, відапелятивні та відтопонімні назви. Найпродуктивнішою серед двочленних іменувань, засвідчених "Ревизскими сказками", була модель "християнське ім'я + патронім". Найуживанішими були патроніми з формантом -ов (>-ів): Грицко Антоновъ, Корней Карповъ, Василій Осиповъ. Активно на досліджуваній території використовувались патроніми з суфіксами -ук (-`ук): Тимко Костюкъ. Спорадично функціонували антропоніми з формантами -ович (-евич), -ик: Никита Панькевич, Кондратъ Кушнерикъ.

Помітне місце займають іменування особи за власним іменем і матронімною назвою на -ин (-ишин): Григоръ Гандзинъ, Андрей Кузьмишинъ.

Крім патронімів та матронімів, другим компонентом двочленної назви виступала назва за професією, етнічною належністю, місцем проживання та характерним прізвиськом: Тимофей Слюсаръ, Демянъ Зарічный, Семенъ Грекъ, Григорій Соловей.

Для більш детальної характеристики особи на території Кременеччини в досліджуваний період використовувалися тричленні іменування. У нашому матеріалі виявлено 960 тричленних іменувань. За даними "Ревизских сказок" на початку ХІХ ст. тричленні іменування займали лише шосту частину серед усіх іменувань. З 1827 року кількість тричленних назв стає дедалі продуктивнішою. Записи 1856 року показують, що з 300 іменувань 270 є тричленними. Це дозволяє зробити висновок, що у середині XIX ст. відбувся перехід від двочленної системи іменувань до тричленної, традиційної у східних слов'ян. Трикомпонентні назви виявляють себе у великій різноманітності утворень як з погляду лексичного, так і словотвірного. Продуктивними виявилися моделі, в яких третій компонент співвідносний з іменами та прізвиськами розряду "nomina personalia" та "nomina impersonalia": Алексей Мартиновъ Кривый, Кондратъ Романовъ Баранъ, Иванъ Федоровъ Горохъ, Николай Тимофеевъ Кулеша, Яковъ Андреевъ Короста. Серед утворень вторинної деривації найпоширенішими були ідентифікації з формантами -ук (-?ук), -чук і їх твірними основами - церковно-християнськими чоловічими іменами різної структури: Илья Михайловъ Абрамчукъ, Герасимъ Василіевъ Демчукъ, Данило Василіевъ Карпійчукъ. Іноді у ролі третього компонента могло виступати ім'я як у повній, так і в усіченій чи усічено-суфіксальній формах: Василій Василіевъ Миронъ, Якимъ Никифоровъ Климъ, Дмитрій Петровъ Пронъ.

Для тричленних іменувань характерна традиційна система розташування компонентів: власне ім'я + ім'я по батькові на -ов (-ев) + прізвищева назва. Варто зазначити, що тричленним іменуванням у ревізьких списках ідентифікувався тільки голова сім'ї. Інші члени сім'ї чи родини ідентифікувалися описово, наприклад, Никита Василіевъ Гупало / Никиты Василіева сынъ Иванъ его же сыновья Павелъ, Семенъ / Никиты Василіева жена Анна / Ивана Никитова дочь Пелагія. Вагомим вважаємо і той факт, що прізвищева назва батька, яка виступала третім компонентом тричленного іменування, ще не передавалась синові: Василій Григоріевъ Ярмолюкъ / Василія Григоріева сынъ Павелъ / Павла Василіева сыновья Дмитрій, Стефанъ, Демянъ. До описового іменування сина не входила та назва, що стояла після назви на -овъ: Алексей Михайловъ Вовкъ / Алексея Михайлова сынъ Иванъ. Всі ці записи свідчать про те, що система іменування в той період на досліджуваній території не була ще унормована. У Кременецькому повіті, як і в інших регіонах України, існувала звичаєво-побутова практика документального іменування особи.

Чотиричленні іменування, за твердженням дослідників історичної антропонімії, трапляються дуже рідко, передусім у пам'ятках давнього періоду. У досліджуваних матеріалах такі іменування зафіксовано лише двічі: Степанъ Трофимовъ Копальчукъ Цыганъ, Степанъ Кондратіевъ Кузьмицкій Горбачукъ. Аналіз складових компонентів цих іменувань свідчить, що їх денотати належать не до вищих, а до нижчих соціальних прошарків.

Крім розглянутих типів іменувань, у нашому матеріалі зустрічаються різні описові назви. Описові форми номінації осіб переважно відбивають родинні зв'язки і здійснюються через особове ім'я, назву за спорідненістю чи свояцтвом та іменування родича. Невід'ємним компонентом описових іменувань особи є наявність апелятива (син, брат, зять). У "Ревизских сказках" цей тип іменувань представлений 286 прикладами. Це становить 19% від загальної кількості усіх іменувань. Найчастіше у структурі описового іменування вживається апелятив "сынъ", який може знаходитись як у препозиції, так і в постпозиції стосовно імені батька: Дмитрій сынъ Сокольскій, Петръ Дмитровъ сынъ, Самуилъ Каленика Мартинова сынъ.

У "Ревизских сказках" трапляються випадки подвійного вживання апелятива "сынъ": при цьому один раз як окреме слово, другий - як суфікс: Мартинъ Василіевъ сынъ Ковальсынъ. Очевидно, у таких записах застосовувалася практика пропускання апелятива "сынъ" після патроніма та зміни апелятива у кінці іменування у відповідні суфікси, які так само, як і слово-апелятив, вказували на належність до певної сім'ї чи роду, допомагали розрізняти людей із однаковими іменами і патронімами.

В обстежуваному антропоніміконі засвідчені також описові іменування з використанням апелятивів зять, племінник, внук, шваґер, шурин, пасинок: Романъ Леонтіевъ племянникъ, Яковлевъ пасынокъ Федоръ Яцентіевъ. Іноді в описових назвах використовується подвійні родинні зв'язки: внук - син, зять - син та інші. Якщо ж іменується особа за іменем матері, то у кожному випадку в описових назвах вказується "вдова": Анны Ивановой вдовы Яковъ. До раритетних відносимо описові іменування жінки з використанням подвійних родинних зв'язків: "жена - дочь", "мать - вдова": жена Андрея Мотря Супрункова дочъ. Це свідчить про те, що особова назва жінки рідко була ідентифікаційним чинником.

Антропонімійний матеріал досліджуваного регіону переконливо свідчить про еволюцію різних способів ідентифікації особи у Волинській губернії та в Україні в цілому. Пропускання означуваного слова-апелятива в описових іменуваннях, великий арсенал семантичних значень прізвищевих назв та багатство суфіксів призвело до створення традиційної тричленної системи іменування.

Кількісне відношення у відсотках всіх типів іменування на території північної Тернопільщини (за даними "Ревизских сказок") ілюструє діаграма 1.

Діаграма 1

Продуктивність типів іменувань на території північної Тернопільщини

Як свідчить словотвірний аналіз особових іменувань, прізвищеві назви Кременецького повіту утворювалися двома способами: семантичним та морфологічним. Оскільки тричленні іменування істотно превалювали над іншими способами номінації особи на території північної Тернопільщини, а їхній третій компонент відіграв важливу роль у формуванні і становленні сучасних прізвищ обстежуваного регіону, то доцільним вважаємо окремий розгляд лексико-семантичних і словотвірних особливостей третього компонента тричленного іменування, який кваліфікуємо як прізвищеву назву. У досліджуваному антропоніміконі вторинні антропоніми переважають над первинними: 560 і 400 утворень. Семантичним способом утворено 41,7% іменувань від загальної кількості усіх прізвищевих назв. Найчисельнішою лексичною базою в утворенні прізвищевих назв на початку XIX ст.були церковно-християнські чоловічі імена різної структури: Максимъ Никифоровъ Климъ, Кузьма Игнатовъ Петрухъ. Значний пласт прізвищевих назв утворено від давньослов'янських автохтонних двоосновних імен: Андрей Павловъ Казимъ. Великий відсоток займає група відапелятивних прізвищевих назв (36,7% від усіх утворень лексико-семантичного способу): Микита Григоріевъ Рудий, Иванъ Григоріевъ Медведь, Исидоръ Ивановъ Дубъ, Тимофей Ивановъ Субота.

Морфологічним способом утворено 58,3% прізвищевих назв. Найпродуктивнішою була словотвірна модель з формантами -ук (-?ук), -чук (25,5% від загальної кількості усіх антропонімів). Слід зазначити, що формант -ук на території північної Тернопільщини у ХІХ ст. стає одним із морфологічних засобів стабілізації прізвищ. Друге місце за продуктивністю займають патроніми із посесивним суфіксом -ів (-ов) (13,5%). Формант -ів у прізвищевих назвах досліджуваного регіону на початку ХІХ ст. був живим формантом, що виражав присвійність. На третьому місці - утворення із патронімним суфіксом -ович (-евич) (3,8%). 30 іменувань нараховуємо із посесивним формантом -ин (3,1%). 2,6% становлять деривати із суфіксом -ськ(ий). Незначну кількість антропонімів нараховуємо із формантом -енко (1,7%), а утворень із патронімним суфіксом -ич - 1,4%. Спорадично зафіксовані деривати із формантами -ець, -ун, -ак. Прізвищеві назви із суфіксами -ан, -ей належать до раритетних. Твірними основами антропонімів морфологічного способу виступали усі групи лексем, які зафіксовані як первинні, тобто імена, прізвиська та апелятиви.

У III розділі "Сучасні прізвища північної Тернопільщини" характеризується дериваційна структура сучасних прізвищ, твірні основи яких відображають онімну та апелятивну лексику. Значну роль в утворенні прізвищ виконують імена - християнські і давньослов'янські. Зазвичай, у клас прізвищ переходять імена з розгалуженою варіантністю, оскільки той чи інший варіант у певній місцевості ідентифікував особу. Досліджуючи антропонімію північної Тернопільщини, ми помітили, що з основ відіменних прізвищ можна реконструювати рідковживані та застарілі імена, їх варіанти. Найбільшу кількість прізвищ дали частовживані імена: Іван (43), Федір (41), Григорій (38), Василь (37), Семен (33), Данило (31), Михайло (31), Петро (27), Степан (25). Антропооснови прізвищ жителів досліджуваної території засвідчують і рідковживані тепер імена: Іуда, Ісай, Мойсей, Олефір, Тивон, Урбан. В основах аналізованих прізвищ використано 163 імені, наявні у святцях. Основи прізвищ розкривають багатство словотвірної варіантності власних імен, дозволяють відтворити гнізда імен, що побутували на території північної Тернопільщини.

Виявлено 75 прізвищ, в основі яких наявні жіночі імена. Найпродуктивнішим є ім'я Марія. Порівняно з чоловічими, роль жіночих імен в утворенні прізвищ невелика. Незначна кількість прізвищ містить у своїй основі імена неукраїнського походження, здебільшого чоловічі: Бартош, Зигмунд, Юзик. Це наводить на думку, що в період становлення прізвищ на території північної Тернопільщини наявні були представники іншомовних етносів.

Імена та прізвиська відапелятивного походження, які послужили для утворення прізвищ, традиційно поділяють на дві категорії: 1) назви особові, або "nomina personalia" і 2) назви неособові, або "nomina impersonalia".

Серед апелятивів із розряду "nomina personalia" значну групу становлять прізвища, утворені за індивідуальними ознаками першоносіїв. Відображені в основах антропонімів лексеми з категорії особових назв указують на різні особисті характеристики денотата, зокрема зовнішній вигляд, риси характеру, поведінку, звички. Очевидно, саме цим носії прізвищ (прізвиськ) відрізнялися в оточенні. Лексичний діапазон антропонімів, що походять від вуличних прізвиськ, є надзвичайно широким. Це підтверджує досліджуваний антропонімний матеріал: Безп'ятий, Куций, Мізерний, Похилий; Бевзь, Вертій, Жартун, Лемехуватий, Плаксій.

Помітну групу становлять антропоніми з первісним неособовим значенням. З точки зору морфемної структури ці найменування в основному не є спеціальними онімними утвореннями. Переважно це метафоризовані назви, які вживалися для ідентифікації особи за якимись аналогіями, уподобаннями, відношеннями людини до певних реалій. Враховуючи характер мотивуючих апелятивів, виділяємо декілька тематичних груп, кожна з яких надзвичайно багата і різноманітна як у кількісному, так і в якісному аспектах: Довбня, Нагайка; Качур; Лопух, Хміль; Вареник; Плахта, Копито; Кривда; Холод; Мозоль; Скиба.

В антропонімії північної Тернопільщини засвідчено значну кількість прізвищ, в основах яких відображені топоніми: Балинський, Корницький, Тернопільський.

Апелятивна лексика представлена утвореннями, які ідентифікують особу за професійними, соціальними та етнічними ознаками: Боднар, Котляр, Фурман, Шинкар; Возний, Лакей, Шандар; Лях, Мазур, Поляк, Циган.

У розділі здійснено також і словотвірно-структурну характеристику сучасних прізвищ північної Тернопільщини. Досліджувані антропоніми поділяємо на дві великі групи: прізвища, утворені лексико-семантичним способом (первинні) та прізвища, утворені морфологічним способом (вторинні).

До лексико-семантичного способу зараховуємо:

1. Прізвища, співвідносні з похідними та непохідними іменами і їх варіантами: Богдан, Гордій, Зінь, Марко, Петраш, Матюха. Прізвища цієї групи репрезентовані церковно-християнськими та давньослов'янськими автохтонними двоосновними іменами.

2. Прізвища, співзвучні з апелятивами. Такі антропоніми у плані їх мотивації виступають відантропонімними та відапелятивними іменуваннями. У семантичному та словотвірно-структурному плані належать до таких розрядів:

а) непохідні іменники-апелятиви з різноманітним значенням: Лопата; Жук, Щур; Гриб, Хміль; Борщ, Крупа; Кучма, Ряса; Гріх, Доля; Губа, Зуб; Зима, Холод; Дяк, Солтис; Циган, Швед.

б) похідні іменники-апелятиви, мотивовані дієсловами: Купець; Вередун, Базікало; іменниками: Ковбасник, Дідич, Українець; прикметниками: Сліпак, Хорошун.

в) похідні іменники-апелятиви, що виступають дериватами з новим (переважно демінутивним) відтінком у значенні: Дудка; Лебедик; Ріпка; Пиріжок.

г) повні непохідні та похідні якісні прикметники: Великий, Сухий, Лисий, Легенький.

д) повні похідні відносні прикметники: Бережний, Сагайдачний; Буцнівський.

Серед антропонімів лексико-семантичного способу мають місце запозичення з інших мов, зокрема польської, німецької, наприклад: Бонда (пол. діал. bonda "гроші, що заробив невільник"; Шушман (нім. Schutzmann "поліцейський").

Помітне місце в досліджуваному антропоніміконі займають прізвища композитного типу. З огляду на те, що сучасні прізвища-композити - це колишні прізвиська або антропонімні апелятиви, ми вважаємо їх утвореннями лексико-семантичного способу. Серед загальної кількості 5450 прізвищ 93 мають структуру композитів: Білозуб, Вирвикущ, Захватихата, Козолуп, Перемийбіда.

Морфологічним способом утворено 46,9% досліджуваних прізвищ. Формальним показником, що відрізняє прізвища лексико-семантичного способу від морфологічного є форманти, які додаються до різноманітних твірних основ (церковно-християнських та давньослов'янських імен, прізвиськ та апелятивних характеристик особи) і утворюють структури, які не мають омонімних відповідників на апелятивному рівні. Прізвища північної Тернопільщини утворювалися за допомогою 22 суфіксів, а саме: патронімних: -ович (-евич), -ич, -овець, -инець; посесивних: -ів, -ин; поліфункціональних: -ук (-?ук), -чук, -енк(о), -ак (-?ак), -чак, -ик, -ськ(ий), -ець, -ій, -ко, -ан, -ун, -ай, -ей, -ок, -ач, -ин(а). До утворень морфологічного способу відносимо також прізвища застиглої форми родового відмінка на зразок: Макара, Чуба.

Найпродуктивнішою є словотвірна модель із суфіксами -ук (-?ук), -чук 21,9% від загальної кількості прізвищ). Деривати із суфіксами -ук (-`ук), чук утворені майже від усіх семантичних розрядів особових назв: Андрійчук, Улянюк; Богданчук; Баранюк, Рудюк; Мулярчук, Подолянчук. До продуктивних належать і моделі із посесивним формантом -ів та патронімним -ович (-евич): Бартків, Ониськів, Пекарів; Іваськевич, Марусевич, Пастухович. Менш продуктивними є моделі із суфіксами -ак (-?ак), -чак, -ин. Не характерні для сучасної антропонімійної системи північної Тернопільщини прізвища з формантами -ай, -ей, -ок, -ач, -ин(а).

Лінгвістична характеристика антропонімного матеріалу на часових зрізах дозволяє зробити такі висновки:

1. На території північної Тернопільщини у ХІХ - ХХ ст. використовувались різні ідентифікаційні засоби найменування особи: імена, прізвиська, патроніми, апелятивні назви. Основним засобом ідентифікації в досліджуваний період виступало ім'я.

2. У ХІХ ст. особа ідентифікувалася за допомогою одночленного, двочленного, тричленного, чотиричленного та описового іменування.

На початку ХІХ ст. найпродуктивнішим засобом номінації виявились двочленні назви. Стрижневим компонентом у такому іменуванні виступало власне ім'я, а до нього додавалась прізвищева назва, що несла додаткову інформацію про денотата. Найпоширенішою серед двочленних іменувань була модель "християнське ім'я + патронім на -ов (-ев)," наприклад, Грицько Антоновъ, Иванъ Захаріевъ, Иванъ Муляревъ. Друге місце щодо продуктивності займає модель "християнське ім'я + патронім на -ук (-`ук), -чук", наприклад, Ярема Андрощукъ, Тимко Костюкъ.

Продуктивними на території північної Тернопільщини на початку ХІХ ст. були двочленні іменування, другим компонентом яких виступали імена та прізвиська відапелятивного походження: Логвинъ Холодъ, Григорій Соловей.

Для більш детальної характеристики особи на території Кременеччини в досліджуваний період використовувалися тричленні іменування. Коли на початку ХІХ ст. (1814) двочленні назви превалюють над тричленними, то історичні записи 1856 року показують, що панівним способом ідентифікації особи виступає тричленне іменування. Отже, в середині ХІХ ст. у досліджуваному регіоні відбувся перехід від двочленної системи іменувань до тричленної. Трикомпонентні назви виявляли себе у великій різноманітності утворень як з погляду лексичного, так і словотвірного.

Типовою для тричленного іменування була модель "християнське ім'я + назва за батьком на -овъ (-евъ) + прізвищева назва": Григорій Ивановъ Швець, Сидоръ Андреевъ Дзюба.

3. Лексичною базою третього компонента тричленного іменування, яке кваліфікуємо як прізвищеву назву, виступали церковно-християнські чоловічі, жіночі імена та їх усічені, усічено-суфіксальні та суфіксальні варіанти; давньослов'янські автохтонні імена-композити, відкомпозитні утворення, відапелятивні імена та прізвиська; апелятивні характеристики особи. Найпродуктивнішими в утворенні прізвищевих назв Кременецького повіту виявилися церковно-християнські чоловічі імена різної структури. Популярними в утворені прізвищевих назв досліджуваного регіону були імена: Григорій, Федір, Данило, Хома, Сидір, Семен, Степан.

Значний пласт прізвищевих назв утворено від давньослов'янських автохтонних імен. Від повних імен-композитів прізвищеві назви творилися рідко. Здебільшого в їх основах відображені відкомпозитні імена різної структури, наприклад, Блашко, Войтко, Собко. Серед прізвищевих назв, в основах яких лежать давньослов'янські імена та прізвиська відапелятивного походження, найпродуктивнішими виявились такі, що співвідносяться з назвами фауни та флори: Кондратъ Романовъ Баранъ, Онуфрій Ивановъ Петрушка. Базою для виникнення відапелятивних прізвищевих назв ставали назви професій (Алексей Игнатовъ Мукомелъ); назви етнічних груп (Иванъ Романовъ Ляхъ); назви за місцем проживання чи походження (Мартынъ Ивановъ Обухівскій, Филипъ Павловъ Нагорный).

4. Найпродуктивнішими суфіксами виявились суфікси -ук, -ів. Формант -ук у складі власних особових назв, засвідчений історичними пам'ятками Волині XV - XVIII ст., на початку ХІХ ст.. стає одним із морфологічних засобів стабілізації прізвищ. Формант -ів у прізвищевих назвах колишнього Кременецького повіту на початку ХІХ ст. був живим формантом, що виражав присвійність. Сина називали за іменем батька, наприклад, Мыронъ Стефановъ сынъ / Мирона Стефанова сыновья Иванъ, Федоръ.

Непродуктивними у досліджуваному регіоні виявились прізвищеві назви із суфіксами -ович (-евич), -ич, -ак.

5. Кількісний склад сучасних прізвищ північної Тернопільщини становить 5450 антропонімів.

В основах прізвищ відображена онімна та апелятивна лексика української мови, різні варіанти церковно-християнських імен, давньослов'янських імен-композитів та їх дериватів, відапелятивні імена та прізвиська. Характерною особливістю антропонімікону північної Тернопільщини виступають прізвища, в основі яких відображені імена та прізвиська, співвідносні з абстрактними поняттями: Біда, Голод, Гріх, Вдача, Кривда, Свист, Сила, Скрута, Талант.

6. Прізвища північної Тернопільщини утворювалися двома способами деривації: семантичним та морфологічним. Серед прізвищ семантичної деривації характерними для досліджуваної території є прізвища ад'єктивного типу: Базарний, Глухий, Гикавий, Чорнобривий.

Семантичний спосіб деривації у сучасних прізвищах північної Тернопільщини переважає над морфологічним, а на початку ХІХ ст. при творенні прізвищевих назв морфологічний спосіб превалює над семантичним.

Найбільш продуктивною моделлю на досліджуваній території виявилася модель із суфіксами -ук (-`ук), -чук. Домінування цієї моделі на території Волині у XV - XIX ст. дає право припустити, що саме Волинь є епіцентром іррадіації іменувань із суфіксами -ук (-`ук), -чук на інші регіони.

Непродуктивними на досліджуваній території виявились прізвища з суфіксами -ак (-`ак), -ович (-евич), -ич.

8. Лексико-семантичний та словотвірний аналіз прізвищ та назв, що їм передували, свідчить про те, що аналізовані прізвища є частиною загальноукраїнського антропонімікону.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Модель із суфіксами -ук (-'ук), -чук в антропонімії північних районів Тернопільщини // Проблеми слов'янської ономастики: Збірник наукових праць. - Ужгород, 1999. - С. 188 - 192.

2. Відапелятивні найменування особи за різними ознаками в антропонімії Кременеччини (на матеріалі "Ревизских сказок") // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. - Тернопіль: Збруч, 1999. - С. 131 - 135.

3. Відтопонімні прізвища Волині (у межах Тернопільської області) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. - Серія: Мовознавство. - Тернопіль, 1999. - С. 140 - 145.

4. Прізвища давніх Кременецьких земель, співзвучні з чоловічими християнськими іменами // Slavika та Baltica в ономастиці України. - Київ, 1999. - С. 171 - 175.

5. Дві продуктивні моделі в антропонімії волинської частини Тернопільщини // Українська пропріальна лексика. - Київ, 2000. - С. 170 - 174.

6. Прізвища-композити волинської частини Тернопільщини // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. - Серія: Мовознавство. - Тернопіль, 2000. - С. 119 - 125.

7. Прізвища на -енко в антропонімії північної Тернопільщини // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету. - Серія: Філологічні науки. - Кіровоград, 2001. - С. 83 - 85.

Шеремета С.В. Антропонімія північної Тернопільщини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2002.

У дисертації досліджено засоби і способи ідентифікації особи у XIX ст. та лексико-семантичні і словотвірно-структурні особливості сучасних прізвищ північної Тернопільщини.

Описано онімну й апелятивну лексику, що є в основах антропонімів.

Проаналізовано основні словотвірні моделі, визначено продуктивність і з'ясовано локалізацію та фунціонування прізвищ, що побутують у досліджуваному регіоні. Лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості прізвищ північної Тернопільщини зіставлялися із характерними особливостями прізвищ інших діалектних масивів.

Ключові слова: прізвище, прізвищева назва, антропонім, онім, патронім, словотвірно-структурна модель.

Шеремета С.В. Антропонимия северной Тернопольщины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. Прикарпатский университет им. Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2002.

В диссертации исследованы средства и способы идентификации личности в XIX веке, а также лексико-семантические, словообразовательно-структурные особенности современных фамилий северной Тернопольщины.

Детально изучена онимна и апелятивна лексика, находящаяся в основах антропонимов.

Проанализированы основные словообразовательные модели, продуктивность, локализацию и функционирование фамилий, которые бытуют в исследованном регионе.

Лексико-семантические и структурно-словообразовательные особенности фамилий северной Тернопольщины сопоставлялись с характерными особенностями фамилий других диалектных массивов.

Ключевые слова: фамилия, фамильное название, антропоним, оним, патроним, словообразовательно-структурная модель.

Sheremeta S. V. Antroponymy of the northen part of Ternopil region.

The dissertation for the degree of the candidate of philological sciences the speciality 10.02.01. - the Ukrainian Language. Precarpathian University named after Vassyl Stefanyk. - Ivano-Frankivsk, 2002.

The dissertation is devoled to the investigation and analysis of the surnames of the northern part of Ternopil region.

In the introductory part urgency of the theme has been substantinated, the aim tasks have been determined, the object and sources of the dissertation have been characterized, scientific novelty, theoretical and practical significance of the receiver results has been revealed.

The state of investigation of ukrainian surnames has been characterized and the most important problems, which are the science confonted with have been determined in the first part "Theoretical basis of the Ukrainian antroponymy"

The methods and means of identification of a personality in XIX century have been examined and the semantic peculiarities of people`s names and the word-formative structure of surnames have been analyzed in the second part.

The derivative structure of modern surnames formative sterms of which depict onymous and appelative vocabulary have been characterized in the third part "Modern surnames of the northern part of Ternopil region".

The main word-formative models productivity and localization of the surnames which exist in the investigated region and their function in historical epoch have been analyzed.

Word-formative structural analysis of the surnames on the investigated territory allowed to ascertain that all of them appeared as a result of two ways of derivation - lexico-semantical and morphological.

Analysing historical material we have noticed that morphological way of formation predominates over lexico-semantical. But in modern anthroponymical system, just the other way about, lexico-semantical way of formation predominates over morphological. It is connected with the